[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ II]

Попередня     ТОМ II     Наступна





ТОМ II

Розділ II. Розклад Руської держави в XI-XII в.





Загальні уваги: заповіт Ярослава; безрадність династиї і суспільности супроти розкладу держави; змаганнє князїв до збирання Руської держави; перешкоди до того, вплив земель.


Спільна дїяльність старших Ярославичів; їх здобутки; переміни в степу; упадок Торків, напад Половцїв; київське повстаннє 1068 р.; вигнаннє й поворот Ізяслава. Кінець солїдарности Ярославичів. Сьвятослав у Київі. Ізяславова Одісея; посередництво Генриха IV і папи. Дїяльність Сьвятослава у Київі, його книголюбіє; смерть Сьвятослава і поворот Ізяслава. Перший похід ізгоїв і смерть Ізяслава.


Всеволод у Київі. Ізгої, боротьба їх із Всеволодом; надїленє Давида і Ростиславичів і конфлїкт Всеволода з Ярополком, подїл Ярополкової спадщини. Половецькі напади. Заграничні зносини Всеволода і внутрішня дїяльність. Смерть Всеволода.


Cправа київського стола. Сьвятополк у Київі і його характеристика. Половецькі напади, Бонякова лєґенда; війна 1093 р.; справа Сьвятославичів; боротьба за Чернигів; війни з Половцями; порозуміннє з Сьвятославичами; з'їзд в Любчу і його постанови. Княжі відносини, ослїпленнє Василька і волинська справа; волинська війна і з'їзд у Ветичах; відібраннє Волини від Давида, полїтична ситуація на поч. XII в.


Аґресивна боротьба з Половцями, ентузіазм суспільности; ослабленнє Половцїв.


Смерть Сьвятополка і справа київської спадщини. Київські розрухи і запросини Мономаха. Мономах у Київі; збираннє земель — конфлїкт з Глїбом минським і Ярославом волинським. Відносини до степу, зносини заграничні; становище Мономаха в системі Руської держави; його законодавство; його характер. Смерть Мономаха.


Мстислав у Київі. Переміни в полїтичній ситуації: боротьба серед династиї чернигівської і галицької й участь Мстислава; засланнє полоцьких князїв. Смерть Мстислава.











Попередня     ТОМ II     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ II.]


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.