Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ XI. Вступне слово.]

Попередня     ТОМ VIII     Розділ XI     Наступна





XI. Проби компромісу (лїто 1648).


Вступне слово



Останніми часами так богато писали про Хмельниччину, так чаcто посилались на неї, на потвердженнє своїх поглядів, теорій, провіщувань, обвинувачувань, так часто прикладались її подїї та ситуації до нинїшнїх, що не тільки спеціалїстови, а й просто інтелїґентній людинї варто зазнайомитись з науковим станом річи: з тим що ми дїйсно знаємо про тодїшні подїї та ситуації. І се спонукує мене передрукувати сю мою книгу, котрої - не знаю, чи не єдиний примірник маю в руках. Вона представляє в можливо повнім виді і можливо обєктивнім освітленню період найвищої сили і розцвіту великого українського руху, після блискучих, цїлком несподїваних тріумфів жовтоводських та корсунських, коли Хмельницький і його товариші стали заходитись коло закріплення та використання несподївано осягнених здобутків і поволї дійшли до тих високолетних плянів соборної, незалежної України і широких полїтичних комбінацій для її забезпечення, які нераз так чарують нас з далекої перспективи. Для можливого вияснення сих вікопомних хвиль перевів я детальну критику всього ранїйше звісного матеріалу і притяг також богато нового, передтим незвісного, що кидає зовсїм нове світло на деякі важні моменти в розвою сих подїй — скажім на зборівське замиреннє й його умови. Тому, не вважаючи на свій суто науковий характер, ся книга, кажу я, мабуть з користю й інтересом буде прочитана кожним, хто цїкавить ся нашим минулим — і нашим сучасним.

Вона становить третю (остатню) частину VIII тому моєї „Історії України-Руси”, присвяченого другій четвертинї XVII віку (1626-1650) — великої, переломової епохи в житю нашого народу. Перша частина, написана в 1909-1911 р., була мною випущена на початку 1913 р. окремо, тому що я не міг в тій хвилї докінчити цїлого тому. Вона обіймала подїї від куруківської війни 1625 р. до упадку великого повстання 1637-1638 р. та приборкання козаччини новою ординацією. Була випущена в більшім числї примірників; ся книга розійшла ся ще перед війною і доволї звісна. Роботу ж мою над другою половиною сього тому перервала війна, — на початку останнього роздїлу отсеї книги. Арештований і всаджений до вязницї, а потім засланий до глухого Сімбірска, я не мав змоги докінчити сеї працї, і щоб вона не пропала, випустив в 1915 р. другу частину, яка обіймала огляд десятилїтя перед Хмельниччиною (між иньшим цїлого великого українського розселення в Слобідщинї, що особливо сильно розвинуло ся в тім часї), та початки повстання кінчаючи битвою під Корсунем. Книга ся була видрукована тільки в числї 500 примірників і стала тепер уже великою рідкістю. Потім, коли мене переведено на житє до Москви, на осїнь 1916 р., стало для мене можливим довести роботу до межі, котру я поставив для VIII тому: до того моменту, коли вияснилась безвиглядність зборівського компромісу й перспектива нового і безповоротного відірвання від Польщі стала неминучою (весна 1651 р.). Не вважаючи на дуже трудні обставини мого засланського житя, а за зиму 1916/1917 р. довів до кінця сю працю й почав її друкувати В.Москві — саме коли почалась революція й покликала мене до Київа. Книга друкувалась потім цїлий рік, і незадовго перед зірваннєм зносин між Україною й Московщиною пішли її останні коректи. Потім я довго не мав про неї вістей, і тільки підчас мирових переговорів, лїтом 1918 р., через імпровізованих поштарів, які возили пошту з Київа до Москви і назад, я передав наказ друкарнї випустити книгу — і дістав разом з рахунком оден примірник з друкарською розцїнкою. Не знаю, чи випустила друкарня книгу до книгарень: не бачив і не чув я нїде її слїду, і передруковую тепер з того єдиного примірника, який тодї отримав. Не роблю в нїй змін, щоб не вносити до викладу нїякої „полїтики”, навіяної подїями останнїх лїт. Нехай буде такою, якою писалась тодї, коли Українцїв ще не дїлила нинїшня полїтика.


1/XII. 1921.











Попередня     ТОМ VIII     Розділ XI     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ XI. Вступне слово.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.