Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Примітки. Стор. 1.]

Попередня     ТОМ VIII     Наступна





Примітки.




1. Лїтература церковних і національних відносин другої четвертини XVII в. 2. Козаччина 1635-1638 р. Джерела і лїтература.



1. Лїтература церковних і національних відносин другої четвертини XVII в.

Друга четвертина XVII в. — се епоха Петра Могили, центральної фіґури в тодїшни церковних і культурних відносинах України, і працї присвяченїй йому повинно бути дане перш місце з огляду лїтератури церковних і так тїсно звязаних з ними нацональних відносин сього часу. Се звістна робота київського професора С. Голубєва Кієвскій митрополитъ Петръ Могила и его сподвижники, т. І 1883, т. II 1898; кождий том приблизно на половину складається з тексту розвідки і з збірки матеріалів, переважно дуже цїнних, тільки не дуже старанно виданих 1). Поставивши своїм завданнєм представити житє і дїяльність Могили на широкім тлї церковних, по части й полїтичних відносин, автор, довівши до кінця сю працю, дав би був дуже цїнний образ сучасних церковних і національних обставин, — хоч в оцїнцї їx він стоїть часом на досить тїснім церковнім становищі. Але праця лишаєть ся не докінченою.

Подїї, обняті першою половиною її - до безкоролївя 1632 р., новійшими часами знайшли нове обробленнє в студії ширше поставленій і документальнїйше обґрунтованій — звістній уже нам роботї петербурського професора П. Жуковича: ”Сеймовая борьба православного западно-русскаго дворянства”, що своїм завданнєм з самого початку поставила освітленнє сучасної релїґійної боротьби на загальнім тлї полїтичних відносин річи-посполитої. Пятий і шестий випуски (1910 і 1912 р.), котрими закінчилась отся цїнна праця, містять отсї статтї, друковані в часописи ”Христіанское Чтеніе” в 1909-1912 рр.: Казацкій разгромъ и куруковскій договоръ 1625 г.: Первый польскій сеймъ послЂ куруковского разгрома казаковъ; Кобринскій соборъ и ”торунскій сеймъ 1626 г.; Варшавскій сеймъ 1627 г. и его значеніе въ исторіи борьбы православныхъ съ уніей: Варшавскій сеймъ 1628 г. и крушеніе уніональныхъ плановъ Мелетія Смотрицкаго: Вопросъ о примиреніи православныхъ съ уніатами на Варшавскомъ сеймЂ 1629 г.: Кіевскій соборъ 1629 г.; Львовскій соборъ 1629 г. въ связи съ политическими обстоятельствами времени; Религіозно-церковный элементъ въ казацкомъ возстаніи 1630 г.: Православно-церковный вопросъ на предпослЂднемъ сеймЂ царствованія Сигизмунда III: ПослЂдній сеймъ въ царствованіе Сигизмунда III 2).

Доповненнєм до сеї працї служать виданї тим же автором Матеріали для исторіи кіевскаго и львовскаго соборовь 1629 года, — невеличка збірка документів з вступними замітками в Записках петерб. академії т. VIII (№15, 1911), й Iв. Крипякевича Нові матеріяли до історії соборів 1629 р. в Записках львівського Товариства ім. Шевченка т. 116. До сеї ж справи: П. Орловскій, Кіевскій соборъ въ 1629 г. (К. Старина 1901).

Деяких питань українського церковного житя сеї доби торкаєть ся книга проф. Харламповича: Малороссійское вліяніе на великорусскую церковную жизнь, 1914. Нарештї книга М. Василенка ”Очерки по исторіи Западной Руси и Украины” (1916) в просторім роздїлї подає свою оцїнку могилянської доби в церковнім і культурнім житю України.

З иньшої лїтератури останнїх чотирьох десятилїть 3) згадаємо: А. Терновскій, Кіевскій митрополить П. Могила, біографическій очеркъ — дуже побіжний і коротенький (Кіев. Старина 1882, IV). Статя Enaceanu в Biserica ortodoxa romana 1883-4 звістна менї тільки з ”Библіографіи”: Лєґрана. П. Викулъ, Митрополитъ П.Могила (Странникь, 1896-7), компілятивна робота, E. Pocot, Pierr eMovila (Mogila) — статя і біблїоґр. показчик в Bibliographie hellenique par Legrand, IV, 1896. Голубевъ, Прискорбныя столкновенія П. Могилы съ своимъ предшественникомъ по митрополіи и кіево-никольскими иноками (Труды кіев. дух. академіи 1897 X) 4). A Jabłonowski Akademia kijowsko-mohilańska, 1899-1900 — книга оперта на росийських розвідках, але освітлює значіннє академії як провіднички й хранительки польських культурних впливів. Се освітленнє викликало полєміку: Ф. Т(итовъ) Урокъ съ запада (Труды кіев. акад. 1902, III), відповідь на се Яблоновского W sprawie akademii kijowsko-mohilańsklej (Kwart. Hist. 1902) і реплїка Тітова; Къ вопросу о значеніи кіевской академіи для православія и русской народности въ XVII-XVIII вв. (Труды 1903, XI и 1904, І) — освітленнє з православного і панросийського становища.

Спеціальнїйше: Н. Мухинъ, Кіево-братскій училищный монастырь, 1893. В. Страшкевичъ, Монастиръ въ м. ГощЂ (Волын. епарх. вЂд. 1900). Малевичъ, Къ исторіи Жидичинской архимандріи (тамже 1899 і д.) Юзефовичъ, Возникновеніе и исторія монастырей Густынскаго и Мгарскаго (Полтав. епарх. изв. 1899 і д.). В. Площанскій, Прошлое Холмской Руси, II, — Холмская епархія 1630-1730. аф. Осинскій, Мел. Смотрицкій архіепископъ полоцкій (Труды кіев. дух. акад. 1911 — давнїйша лїтература про Смотрицького в т. VI прим. 11).

Загальнї курси по історії церкви того часу переважно перестарілись уже, бо орудують занадто неповним матеріалом супроти нинїшнього. Се треба сказати навіть про Исторію русской церкви м. Макарія (сюди належить її XI том, виданий в 1882 р. і доведений до смерти П. Могили), тим більше про Geschichte der Union Пелеша, Очеркъ исторіи западно-русской церкви Чистовича (т. II, 1881) і працї Лїковского Ніstorya unii koscioła ruskiego z kosciołem rzymskim (1875) i Unia Brzeska 1896, нове виданнє 1907 (сюди належить її останній роздїл). Гарасевичеві Annales historiae ruthenae (1862) не стратили вартости задля деяких не повторених більше матеріалів (вони й мають властиво характер збірки сирових матеріалів), так само і ”Сводная галицко-русская лЂтопись съ 1600 по 1700 г.” А. Петрушевича (1874) і ”Добавленіе” до неї 1891 р. З иньшої старшої лїтератури, до котрої приходить ся звертатись за браком новійших оброблень, згадаю ще: Зубрицкій, ”ЛЂтопись львовскаго ставропигіального братства (Ж. М. Н. П. 1848, т. 62): Пекарскій, Представители кіевской учености въ пол. XVII ст. (Отеч. Записки, 1862).



2. Козаччина 1635-1638 р. Джерела і лїтература. назад...

Ся доба в історії козаччини не може похвалити ся особливим розробленнєм, очевидно наслїдком бідности й фраґментарности друкованого джерелового матеріалу. Збірок матеріалу, спеціально присвячених історії козаччини, взагалї було небагато, і вони містять мало для сього часу. Колєкції Антоновича в III ч. І т. Архива Ю. З. Р., Костомарова в Актах Ю. и 3. Р., Кулїша в його ”Матеріалах” дають ледви по кілька інтересних документів для сих років. Більше матеріалу давала польська збірка Пшіленцкого Ukrainne sprawy, przyczynek do dziejów polskich, tatarskich i tureckich, 1842, — колєкція листів з 1627-1629 рр., де чимало відомостей і про козаччину (на жаль без пояснення, звідки сї матеріали взято). Сї ж роки захоплює листуваннє Збаразького й депеші константинопольських резідентів, анґлїйських і французьких, про котрі була мова в попереднім томі (VII c. 589-90). Далї, для 1630-х рр. (1634-6) прибуває збірка листів кор. Володислава, видана Ґрабовским (Władysława IV króla polskiego listy, 1845): натомість мало дає збірка матеріалів про Конєцпольского, видана Пшіленцким (Pamiętniki o Koniecpolskich. l839). Новійшими часами чимало цїнних відомостей принесли видання московських актів: Акты Московскаго государства т. І і її (1890 і 1894, до року 1659) Акты Московскаго государства т. І і II (1890 і 1894, до року 1659) і Донскія ДЂла т. I (Русская историческая библіотека т. 18, 1898, до р. 1640). Богато цїнного дав також І т. Матеріалів до історії української козаччини (Жерела до Історії України-Руси т. VIII, 1908, до р. 1631).

В мемуарній лїтературі обіймають сї роки ранїйше початі: Львівська лїтопись, ”Лїтописець” Йоакима Єрлїча, хронїка Л. Пясецкого, анонїм Войціцкого Pamiętniki do panowania Zygmunta III, Władysława IV i Jana Kazimerza (вичисляю тільки те, то має інтерес для козаччини). Від 1630 р. прибувають записки Фил. Обуховича (Pamiętniki historyczne, wyd. M. Baliński, 1859).

Від 1632 р. дуже важне Memoriale rerum gestarum in Polonia morte Sigismundi III inchoatum Альбрехта Радивила, на жаль і досї не видане науково друкований польський переклад п. т. Pamiętniki Albryclita Stanisława Radziwiłła, 1839, далеко коротший ) місцями відходить від змісту латинського ориґіналу.

Для подїй 1637-8 рр. записки Симона Окольского Diariusz transacetiej woiennej między woiskiem koronnym i zaporoskim w r. 1637 i Kontinuacya diariuszu woiennego... r. 1638 odprawiona (друковані 1637 і 1638, новий передрук, не дуже вірний, зроблений Туровским 1858) — шановна праця, що служила головним і майже виключним джерелом для історії кампанії 1637 і 1638 рр. історикам старим і новим; в історичних збірниках Величка і Лукомского маємо українські переклади Kontinuacy-ї з замітками обох збирачів — див. при виданню Величка в т. IV. Про Окольского і його працї дісертація Стан. Кшижановского De Simonis Okolscii vita et scriptis historicis, 1870.

Тут же треба згадати про мемуари Бопляна, Description de l'Ukraine, що хоч не богато дають про самі події, малюють загальну обстанову українського житя саме з сього часу (Боплян пробув на Українї від початку 1630-х рр. до самої Хмельниччини).

З загальнїйших праць, після зовсїм попсованих впливами Історії Русїв праць Марковича, Ґлїщиньского, Чарновского, найбільше принесли для сеї доби в своїм часі: передмова Костомарова до його ”Богдана Хмельницького” й ”Исторія Россіи” Соловьова. Дуже небогато додавало до них чогось реального видане в 1888 р. Кулїшеве ”Отпаденіе Малороссіи, трохи більше недокінчена (урвана на 1635 р.) остання праця його: ”Украинскіе козаки и паны въ двадцатилЂтіе перед бунтомъ Хмельницкаго” (друкована в журналї ”Русское ОбозрЂніе” 1895 р.)

Спеціальнїйших статей для сього часу було дуже мало: Gołembjowski Szаhіngеrеy і kozacy (Biblioteka warszawska, 1852): його ж: Stefan Сhmіеlеckі (там же 1853). Кілька статей про Ад. Кисїля, що в сїм часі виступає на полїтичну арену: Jul. Bartoszewicz, Adam Kisiel wojewoda kijowski (Tygodnik Illust. 1860); С. Барановскій. Православный волынскій помЂщикъ А. Кисель какъ польскій дипломать въ епоху Б. Хмельницкаго (Волын. еп. вЂд. 1874): П. Новицкій, Адамъ Кисель воев. кіевский (Кіев. Стар. 1885, кілька доповнень до сеї статї у Голубєва П. Могила II дод. 35): K. Pułaski, Pierwsze lata publicznego zawodu Ad. Kisiela (1621-1635) (передр. в його Szkice i poszuk. historyczne, I. 1887); J. Lubomirski, Adam Kisiel wojew. kijowski, 1905. Ще: M. Dubiecki, Kudak twierdza kresowa i jej okolice, 1879 (нове вид. перероблене. 1909). A. J. (Роллє) Samuel Łaszcz. kartka z dziejów swawoli kresowej (передр. в 5 т. його історичних оповідань). К. Мельникъ. СвЂдЂнія о походЂ въ Крымъ Михаила Дорошенка (Київ. Стар. 1866 г. і Мемуары относ. къ исторіи Юж. Руси, II). W. Czermak Wojna Smolełska z r. 1633-1634 w świetle nowych żródeł (Kwart. Hitst. 1896). B1899 р. вийшла цїнна студія С. Рудницького Українські козаки в 1625-30 рр. (Записки львівські т. XXXI) і О. Целевича Участь козаків в Смоленській війнї 1633-4 рр. (тамже т. XXVIII). Нарештї в сї часи війшли цїннї студії Жуковича, вичислені вище в прим. I, а Василенко в цитованій книзї дав загальний перегляд подїй і їх оцїнок в лїтературі (в тім і І части сього тому, випущеної в 1913 р.) 5)








Примітки


1) Друга глава II тому, дещо покорочена, надрукована також в Кіев. Старинї 1898, I-VI п. з. Западно-русская церковь при м. ПетрЂ МогилЂ. Доповненнєм до огляду полємічної лїтератури могилянської доби в сїм томї служить статя того-ж автора: НеизвЂстное полемическое сочиненіе противъ папскихъ притязаній в Ю. З. Россіи. Труды кіев. ак. 1899, 11).

2) Над подїями 1626-1630-х рр. ми з шан. автором „Борьбы” працювали сливе паралєльно: перші три глави сеї книги, присвячені подіям 1626-1632 рр., були мною написанї в 1909 р., на підставі між иньшим і польських матеріалів петербурської Публичної бібліотеки, що грають таку велику ролю в працї проф. Жуковича. По виходї його останнїх статей минї дуже приємно було перевірити повноту мого рукописного матеріялу, покористувавши ся їх вказівками на деякі незавважені мною листи Публ. бібліотеки: так само мило минї з свого боку зробити ш. дослїдникови деяку прислугу в сїй сфері, ласкаво пригадану ним при V випуску його працї.

3) Перед тим минї відомі такі спеціальні статї про нього: (Горскій?) П. Могила, митролит кіевскій — Прибавленія къ твор. св. отецъ. 1846. Cоnstanti ... Romanilu P. Movila. 1872 (у Лєґрана). С. Р. Петръ Могила, митр. кіевскій — Чтенія московські 1877. Богато про Могилу і його кружок (особливо І. Козловського й С. Косова) у Пекарского, Представители кіев. учености.

4) На сю тему була ще ранїйша статя його П. Могила и Исаія Копинскій Правосл. обозр. 1874. І і III. З приводу її статя Костомарова П.Могила предъ судомъ послЂдователей нашего времени.

5) Бібліографію сю замкнено в 1916 р.











Попередня     ТОМ VIII     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VIII. Примітки. Стор. 1.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.