Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ II. Стор. 17.]

Попередня     ТОМ IX     Розділ II     Наступна





КОРОЛЬ ВИЇЗЖАЄ ДО ВІЙСЬКА, ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ ВЕНЕЦІЇ ВІДВЕСТИ ВІЙНУ, МАРШ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ПОГОЛОСКИ ПРО ВЕЛИКІ УСПІХИ КОЗАЦЬКІ.



Надії на заграничну поміч таким чином розвіялися, і Польща в війні з Козаччиною, що її на себе накликала, мусіла сама собі помагати. На гроші, що збиралися з ухваленого податку, формувалися потроху нові хоругви і полки, але поволі і в не великій скількости. Тому де далі - головним ресурсом ставав загальний шляхетський похід. Першу повістку (“перші віці на посполите рушеннє”) видав король зараз же по соймі, 5 січня, “одну за дві”, так що за наступним покликом, виданим королем, шляхта мала ставитись 1). Але з ним не спішили, і з тим як розвівався плян превентивної, зимової кампанії, сі “треті віці” відсувалися все далі. Намірялись їx видати за два тижні перед Великоднем, себто на благовіщеннє, 26 березня н. ст. 2), з терміном збору на перше травня: проєктувалося, що зараз по великодні король виїде до Люблина, і в звязку з тим буде визначене збірне місце. Потім сю повістку відложено, з невідомих причин, і визначено тільки збір війська під Володимиром на день 16 квітня. Маємо оден з таких обіжників адресований до королівського дворянина і полковника нового війська з дня 21 березня. Король повідомляючи його, що 13 квітня він виїде до Люблина, і відти поїде на збірний пункт до Володимира, наказує йому не чекати на скомплєктуваннє своїх компаній, а прибувати пунктуально на згаданий день 16 квітня під Володимир з тим що у нього буде готове 3).

13 квітня, в четвер по великодні, король разом з королевою дійсно виїхав до Люблина, з тим щоб там відбути сесію королівського суду і звідти королева мала провести короля до Сокаля, щоб там благати у чудовної ікони успіху війську; на кінець місяця він хотів бути в таборі під Володимиром, аби там зібрати військо 4). Перед виїздом були визначені по всій Польщі богослуження за успіх походу. Нунцій з великою парадою передав йому в церкві той посвячений папою меч, підперезав ним короля як оборонця віри на страх безбожним і в славу божу 5), і з сим благословенством король виладив другу і останню повістку — призначаючи на день 9 травня наради в справі походу, а на день 5 червня збір всьому війську під Константиновим. Похід мотивувався тим, що надії на комісію розвіялись, перспектив на мирне полагодженнє справи нема: “віроломця” покладає всі надії на Орду та на поміч Порти, що наказала князю семигородському, баші сілістрійському, воєводам мунтянському і молдавському, аби вислали до нього сильні війська. Випущено сю повістку одначе вже в Люблині, з датою 20 квітня 6).

Для чого таке протяганнє вийшло з збором посполитою рушення — коли вже від початків квітня з часу на час сподівалися наступу козаків і приходу Орди, зістається неясним. Крім того загального пояснення, що король взагалі явно затягав кампанію 7).

Не бракувало навіть підозрінь, що він продовжує політику свого брата і за помічю козаків і Татар хоче здобути абсолютну владу в Польщі, через те навіть видав Хмельницькому політичні секрети 8). Се, розуміється, байки, але кунктаторство було явне, і ним мабуть треба пояснити, що знову відновлено переговори з Хмельницьким про комісію і мирне полагодженнє справи. В цитованій уже реляції арцибіскупові з двірських кругів з 23 квітня знаходимо принагідно кинену таку згадку: “До того зрадника Хмеля ніхто не хотів їхати, хоч дорого платилося; одначе оден — котрого вже засуджено було на горло (на смерть) помандрував, присягнувши, що віддасть листи від комісарів, котрим його кличуть на переговори; але що справить? дуже слабі надії” 9). Пізніше, в травні побачимо в козацькім таборі стоянівського війта Герича післаного з королівськими листами в тій же справі 10).

До пояснення може служити оповіданнє шведського посла Майєра, що до королівської кватири під Берестечко їздив Кавацца намовляти короля, щоб він зібране військо звернув на Турка, замість воювати з козаками: “замирився б з ними і сполучивши з своїм військом, післав разом на Турків”, обіцяв в такім разі від Венеції гроші 11). Подібні надії, що Венеція впливатиме на короля, щоб він замирився з козаками, для спільної війни з Туречиною, висловляли й Ракоцієві кореспонденти 12). Майєрові оповідали, що в Кракові вже лежать в депозиті 6 міл. червоних венецьких грошей на війну з Турками, і посилка від сілістрійського баші помочи Хмельницькому являється достатнім приводом для війни. Вповні можливо, що під таким венецьким натиском король робив проби — або принаймні удавав, що пробує замиритися з Хмельницьким і якийсь час вичікував результатів своїх листів і посольств.

Хмельницький теж не дуже шпарко наступав на Поляків; досить довго стояв в Животові, потім в другій половині квітня поступив на Погребище і далі на Гончариху 13) — можливо зчаста міняючи місце своєї штаб-кватири, судячи з разноголосих відомостей.

Полк. Ясноґурский висланий на звіди від Каліновского під козацький табор, подавав йому такі відомости, з 23 квітня:

В тих днях дістав я язика з полку паволоцького війта і від Кривоносенка, що на місці того війта тепер у Чуднові, а приїхав з універсалом від Хмеля до того полку: обидва вони на тім сходилися з моїм шпигом, що Хмель напевно в Животові. Полки: Криса з Пушка(рем) в Прилуці, Джеджалій з Гладким у Біланівці; Филипця (Philipca) з своїм полком у Котельні білоцерківській. Полк у Вільську, котрому велів іти на Корсунь. Ніженський полк з Переяславським у Ясногородці і в Білогородці. Під Макаровим Черкаський з самим Хмелем. Київський полк буде стерегти Київа, Небаба буде стерегти переправ від Литви; гострий заказ — щоб ніякий Татарин не заїздив лінії з тої сторони. Полк війта паволоцького. Тим всім полкам Хміль наказав, аби всі сили стягнули під Камінець Подільський, сподіваючися застати (там) наше військо, і обложивши щоб чекали дальшого наказу від нього — бо він що години, що хвилі виглядає ще більшої сили від хана 14).

Судячи з відомостей, головні козацькі сили в другій половині квітня і початках мая пересувались на їх улюбленім пляцдармі на пограниччу Київщини, Волини і Поділля, окремі ж відділи, чати і повстанські купи заходили досить далеко на північний і полудневий захід. Ми бачили вже окремі козацькі відділи під Баром, Хмельником, Літичевим. В середині квітня чуємо бійку під Новоконстантиновим 15). З кінця квітня чи з початків травня н. с. звістки про якусь потичку під Дубном 16). Потім, перед 10 травня наступив козацький рейд під Камінець і його облога, що наробили досить розголосу в українських і поза-українських кругах. Пішли навіть чутки про новий козацький похід на Волощину, нове здобуттє Яс, марш турецького війська в поміч козакам, будову мосту через Дунай, воєнний союз козаків з Волощиною і Валахією проти Польщі, і т. и. 17). Майєр записує в 20-х днях травня, в переїзді через Молдавію, оповідання Татар і Турків, що Хмельницький за помічю Татар погромив Поляків і загнав на Вислу, а польське королівство передає Ракоцієві; полишаючи собі край від Камінця до Львова; все инше нехай бере собі Ракоцій, аби тільки поміг йому винищити Поляків 18).

Супроти тих перебільшених розмірів, які набрав сей камінецький епізод у тодішніх поголосках я вважаю потрібним на нім спинитись докладніше; се кине нам деяке світло і на обстанову кампанії.








Примітки


1) Міхалов. с. 604; про публікованнє повістки в Кракові 20 січня Ґоліньский с. 412; відти очевидно ся дата, що стоїть в збірці Міхаловского.

2) Се записує Ґоліньский, в варшавських новинах з 20 березня, с. 449.

3) Теки Нарушевича 145 л. 83.

4) В варшавських двірських новинах 13 квітня: Nieprzyiaciel tego iedynie ząda... azeby sie woysko to (Каліновского) nie mogło złączyc z i. krołewską moscią, jako się tam z Litwy y daley grodząc, niebespieczenstwo łaczy się woysko z woyskiem pod Wlodzimierzem, gdzie i. k. mosc ante 28 apryla chce przybyc. Теки Нарушевича 145 с. 123.

5) Sermo ill-mi nuncii apostolici ad ser. Ioannen Casimirum regem d. 10 april. in ecclesia collegiata s. Ioannis Varsaviae habitum (sic) Oc. 2286 л. 142.

В збірці Піноччі лист до нього королівського секретаря Ґіжицкого 16 квітня: “Минулого понеділка в костелі св. Яна нунцій іменем св. отця благословив короля і передав йому меч і шолом, а королеві золоту пальму з золотим хрестиком, з мощами ріжних святих; посвятив також корогву”. Коховский очевидно через недогляд розповів сю церемонію, описуючи перебуваннє короля в Люблині (І с. 240).

6) Міхалов. с. 632.

7) В теках Нарушевича 145 с. 117 і 121 два варіянти двірських новин, з 13 і 15 квітня здебільшого буквально подібні: “В четвер по Великодні, д. 13 квітня рушив, к. м. з королевою до Люблина; як довго там зістанеться, ніхто не знає. Хотів би як найскорше до обозу, що має стати під Володимиром, але поки не побачить наоколо себе сили, не рушиться, бо за-скорий порив дав себе знати попереднього разу. Вже підписав останні віці, будуть розіслані з Люблина, так розумів дехто, що в Люблині буде й. кор. мил. чекати скорого збору, не так як попереднього разу: вискочив, а посполите рушеннє поспіло “по гарапі”. Вар.: “Треба б третіх віців, всі так думають, і чути так, що вже наказав був видати, призначивши місце під Константиновим, а час визначивши на свята, потім для якихось причин казав затримати виданнє тих віців до Люблина”.

8) Monumenta Hungariae XXIII с. 57.

9) Осол. 2286 л. 144.

10) Конфесати козаків в Теках Нарушевича 145 с. 177.

11) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 38 і 58.

12) Transsylvania I с. 175 (квітень), Monumenta Hungariae XXIII с. 57 (травень).

13) Про Погребище — назначене Хмельницьким наперед в розмові з Радзивиловим висланцем (вище с. 214) — тільки побіжна згадка. Про Гончариху Освєнцім с. 280 (“Янчарих” — що видавець пояснив як Гончариху, “гору під Каневом недалеко Дніпра”) і відомости московських вістунів: 18 квітня (с. с.) Ів. Масалітінов сказав у Путивлі: “Чув він у Київі від буймистра і богатьох Киян, що Б. Хмельницький послав свого полковника Михайла Крису против Поляків, і з ним Черкасів і Татарів 12 тис., і у Поляків був з Черкасами бій під Баром, і Поляки побили Черкасів і Татарів тисяч 6, і полк. Крису ранили. І гетьман Хмельницький пішов з-під Животова до Нового Константинова, а Поляки: М. Потоцкий і Каліновский і кн. Єремія Вишневецький стоять у зборі в Старім Константанові і в Бару (Бар тут очевидно мішається з Збровим), а між ними 20 верст. А литов. гетьман Радивил прийшов до гор. Могилева, й має йти на Черкас сею стороною Дніпра до Чернигова” (рел. з Путивля 5 травня, Білгор. віст. ст. 1651 р. с. 423).

Путивлець Ос. Шамикин оповідав 8 травня, що від Киян і бурмистрів, “которые к. государю радЂют, и письмо к ним от Б. Хм. о всем приходит” і від козаків приїзжих з обозу він чув: “Гетман Б. Хм. з кримськими царевичами і мурзами стоять в однім обозі в с. Гончарисі, від Константинова в 20 верстах, а загоном ходять в Польщу Татари і Черкаси, і скрізь Поляків побивають; А в дорозі до Київа під Прилукою стрілось йому двоє Татар і 4 товмачі, і вони казали, що післані вони були від гетьмана до кримського царя, і їдуть з відомістю, що кримський цар іде Черкасам у поміч” — Тамже с. 348.

14) Осол. 2286 л. 144 об. Тамже далі новини приблизно з того ж часу: “Хмель тепер у Чечельнику, чекає Орди. Всі хлопські війська збираються до нього, а він уже з усім військом цілком піддався Турчинові. Послав своїх послів, просячи помочи против нас, і дано наказ, щоб хан і оба господарі йому помогли. Хан за його проханнєм вислав тільки нуреддін-солтана, і буде чекати від нього відомости, чи йому пощастить, коли ні - то не рушиться. Господарі помагати козакам не думають, тільки дивлять ся на нас (na nasze terminy); бажали б щоб ми наступили на неприятеля з усею силою — тоді певно Орда відступить (від козаків).

“Господар волоський (хотів був) затримати того чауша, що їхав з шаблею й булавою до Хмеля, але побоявся Турків — аби Хмель не поскаржився на нього Порті. Дав спокій, але написав баші силістрійському, радячи залишити (козаків). Вказав, що король наступає з великого силою, з усім військом. Коли йому Бог пощастить, як ви виправдаєтесь з того перед ним, коли наступить на вас з військом в такім великім замішанню?

“Візира мають ледаякого, не тільки що не рицарський чоловік, але й по турецьки не вміє”. Тамже л. 145 об.

15) “Вчора прийшла новина, що під Новим Константиновим — як Хмельницький прислав туда 4 тис. козаків і 2 тис. Татар, забрати пашу конному війську, п. обозний коронний (Каліновский молодший) з 2 тис. чоловіка вдарив відважно в ночи на неприятеля, і знищив їх до решти” — Лист з двору 13 (мб. 15) квітня — Теки Нарушевича 145 с. 118. Пор. вище с. 234.

16) Греки — післанці Хмельницького без ближчого означення часу оповідають, що полк. Криса, на чолі козацького роз'їзду з 5000 чоловіка ходив під Дубно і побив Поляків, і після того дубенська залога вийшла до королівського обозу під Сокаль, і Дубно тепер стоїть нічиє (Акты ЮЗР III с. 455).

Путивльський вістун Марко Антонів, повернувши з розвідки 9 н. с. червня, розповідав, що їздивши до Білої Церкви і Паволочи, він стрів в дорозі ранених козаків: сотника биківського Онопрія Величка з товаришами. Вони казали, що билися під Дубном: наступали козаки з Татарами, а в Дубні були Поляки з Німцями (Потоцкий з Каліновским ніби то, але се очевидна помилка), їх відгромили і по сім Потоцкий обсадивши Дубно залогою відійшов в напрямі Чортова-городка (очевидно — Чорткова); за ним гонили Татари, але він заложившися в кріпкому місці тих Татар побив: убито одного мурзу, а другого взято в полон. А козаки після того приступали під Камінець, але теж нещасливо. Польські справи 1651 р. ст. 1 б. л. 14-7.

17) Monumenta Hungariae XXIII с. 38. Архив Ю. З. Р. III. VI с. 21.

18) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 19.











Попередня     ТОМ IX     Розділ II     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ II. Стор. 17.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.