[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ II. Стор. 17.]

Попередня     ТОМ IX     Розділ II     Наступна

КОРОЛЬ ВИЇЗЖАЄ ДО ВІЙСЬКА, ОСТАННІ ЗУСИЛЛЯ ВЕНЕЦІЇ ВІДВЕСТИ ВІЙНУ, МАРШ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, ПОГОЛОСКИ ПРО ВЕЛИКІ УСПІХИ КОЗАЦЬКІ.

Надії на заграничну поміч таким чином розвіялися, і Польща в війні з Козаччиною, що її на себе накликала, мусіла сама собі помагати. На гроші, що збиралися з ухваленого податку, формувалися потроху нові хоругви і полки, але поволі і в не великій скількости. Тому де далі - головним ресурсом ставав загальний шляхетський похід. Першу повістку (“перші віці на посполите рушеннє”) видав король зараз же по соймі, 5 січня, “одну за дві”, так що за наступним покликом, виданим королем, шляхта мала ставитись ¹). Але з ним не спішили, і з тим як розвівався плян превентивної, зимової кампанії, сі “треті віці” відсувалися все далі. Намірялись їx видати за два тижні перед Великоднем, себто на благовіщеннє, 26 березня н. ст. ²), з терміном збору на перше травня: проєктувалося, що зараз по великодні король виїде до Люблина, і в звязку з тим буде визначене збірне місце. Потім сю повістку відложено, з невідомих причин, і визначено тільки збір війська під Володимиром на день 16 квітня. Маємо оден з таких обіжників адресований до королівського дворянина і полковника нового війська з дня 21 березня. Король повідомляючи його, що 13 квітня він виїде до Люблина, і відти поїде на збірний пункт до Володимира, наказує йому не чекати на скомплєктуваннє своїх компаній, а прибувати пунктуально на згаданий день 16 квітня під Володимир з тим що у нього буде готове ³).

13 квітня, в четвер по великодні, король разом з королевою дійсно виїхав до Люблина, з тим щоб там відбути сесію королівського суду і звідти королева мала провести короля до Сокаля, щоб там благати у чудовної ікони успіху війську; на кінець місяця він хотів бути в таборі під Володимиром, аби там зібрати військо ⁴). Перед виїздом були визначені по всій Польщі богослуження за успіх походу. Нунцій з великою парадою передав йому в церкві той посвячений папою меч, підперезав ним короля як оборонця віри на страх безбожним і в славу божу ⁵), і з сим благословенством король виладив другу і останню повістку — призначаючи на день 9 травня наради в справі походу, а на день 5 червня збір всьому війську під Константиновим. Похід мотивувався тим, що надії на комісію розвіялись, перспектив на мирне полагодженнє справи нема: “віроломця” покладає всі надії на Орду та на поміч Порти, що наказала князю семигородському, баші сілістрійському, воєводам мунтянському і молдавському, аби вислали до нього сильні війська. Випущено сю повістку одначе вже в Люблині, з датою 20 квітня ⁶).

Для чого таке протяганнє вийшло з збором посполитою рушення — коли вже від початків квітня з часу на час сподівалися наступу козаків і приходу Орди, зістається неясним. Крім того загального пояснення, що король взагалі явно затягав кампанію ⁷).

Не бракувало навіть підозрінь, що він продовжує політику свого брата і за помічю козаків і Татар хоче здобути абсолютну владу в Польщі, через те навіть видав Хмельницькому політичні секрети ⁸). Се, розуміється, байки, але кунктаторство було явне, і ним мабуть треба пояснити, що знову відновлено переговори з Хмельницьким про комісію і мирне полагодженнє справи. В цитованій уже реляції арцибіскупові з двірських кругів з 23 квітня знаходимо принагідно кинену таку згадку: “До того зрадника Хмеля ніхто не хотів їхати, хоч дорого платилося; одначе оден — котрого вже засуджено було на горло (на смерть) помандрував, присягнувши, що віддасть листи від комісарів, котрим його кличуть на переговори; але що справить? дуже слабі надії” ⁹). Пізніше, в травні побачимо в козацькім таборі стоянівського війта Герича післаного з королівськими листами в тій же справі ¹⁰).

До пояснення може служити оповіданнє шведського посла Майєра, що до королівської кватири під Берестечко їздив Кавацца намовляти короля, щоб він зібране військо звернув на Турка, замість воювати з козаками: “замирився б з ними і сполучивши з своїм військом, післав разом на Турків”, обіцяв в такім разі від Венеції гроші ¹¹). Подібні надії, що Венеція впливатиме на короля, щоб він замирився з козаками, для спільної війни з Туречиною, висловляли й Ракоцієві кореспонденти ¹²). Майєрові оповідали, що в Кракові вже лежать в депозиті 6 міл. червоних венецьких грошей на війну з Турками, і посилка від сілістрійського баші помочи Хмельницькому являється достатнім приводом для війни. Вповні можливо, що під таким венецьким натиском король робив проби — або принаймні удавав, що пробує замиритися з Хмельницьким і якийсь час вичікував результатів своїх листів і посольств.

Хмельницький теж не дуже шпарко наступав на Поляків; досить довго стояв в Животові, потім в другій половині квітня поступив на Погребище і далі на Гончариху ¹³) — можливо зчаста міняючи місце своєї штаб-кватири, судячи з разноголосих відомостей.

Полк. Ясноґурский висланий на звіди від Каліновского під козацький табор, подавав йому такі відомости, з 23 квітня:

В тих днях дістав я язика з полку паволоцького війта і від Кривоносенка, що на місці того війта тепер у Чуднові, а приїхав з універсалом від Хмеля до того полку: обидва вони на тім сходилися з моїм шпигом, що Хмель напевно в Животові. Полки: Криса з Пушка(рем) в Прилуці, Джеджалій з Гладким у Біланівці; Филипця (Philipca) з своїм полком у Котельні білоцерківській. Полк у Вільську, котрому велів іти на Корсунь. Ніженський полк з Переяславським у Ясногородці і в Білогородці. Під Макаровим Черкаський з самим Хмелем. Київський полк буде стерегти Київа, Небаба буде стерегти переправ від Литви; гострий заказ — щоб ніякий Татарин не заїздив лінії з тої сторони. Полк війта паволоцького. Тим всім полкам Хміль наказав, аби всі сили стягнули під Камінець Подільський, сподіваючися застати (там) наше військо, і обложивши щоб чекали дальшого наказу від нього — бо він що години, що хвилі виглядає ще більшої сили від хана ¹⁴).

Судячи з відомостей, головні козацькі сили в другій половині квітня і початках мая пересувались на їх улюбленім пляцдармі на пограниччу Київщини, Волини і Поділля, окремі ж відділи, чати і повстанські купи заходили досить далеко на північний і полудневий захід. Ми бачили вже окремі козацькі відділи під Баром, Хмельником, Літичевим. В середині квітня чуємо бійку під Новоконстантиновим ¹⁵). З кінця квітня чи з початків травня н. с. звістки про якусь потичку під Дубном ¹⁶). Потім, перед 10 травня наступив козацький рейд під Камінець і його облога, що наробили досить розголосу в українських і поза-українських кругах. Пішли навіть чутки про новий козацький похід на Волощину, нове здобуттє Яс, марш турецького війська в поміч козакам, будову мосту через Дунай, воєнний союз козаків з Волощиною і Валахією проти Польщі, і т. и. ¹⁷). Майєр записує в 20-х днях травня, в переїзді через Молдавію, оповідання Татар і Турків, що Хмельницький за помічю Татар погромив Поляків і загнав на Вислу, а польське королівство передає Ракоцієві; полишаючи собі край від Камінця до Львова; все инше нехай бере собі Ракоцій, аби тільки поміг йому винищити Поляків ¹⁸).

Супроти тих перебільшених розмірів, які набрав сей камінецький епізод у тодішніх поголосках я вважаю потрібним на нім спинитись докладніше; се кине нам деяке світло і на обстанову кампанії.

Примітки

¹) Міхалов. с. 604; про публікованнє повістки в Кракові 20 січня Ґоліньский с. 412; відти очевидно ся дата, що стоїть в збірці Міхаловского.

²) Се записує Ґоліньский, в варшавських новинах з 20 березня, с. 449.

³) Теки Нарушевича 145 л. 83.

⁴) В варшавських двірських новинах 13 квітня: Nieprzyiaciel tego iedynie ząda... azeby sie woysko to (Каліновского) nie mogło złączyc z i. krołewską moscią, jako się tam z Litwy y daley grodząc, niebespieczenstwo łaczy się woysko z woyskiem pod Wlodzimierzem, gdzie i. k. mosc ante 28 apryla chce przybyc. Теки Нарушевича 145 с. 123.

⁵) Sermo ill-mi nuncii apostolici ad ser. Ioannen Casimirum regem d. 10 april. in ecclesia collegiata s. Ioannis Varsaviae habitum (sic) Oc. 2286 л. 142.

В збірці Піноччі лист до нього королівського секретаря Ґіжицкого 16 квітня: “Минулого понеділка в костелі св. Яна нунцій іменем св. отця благословив короля і передав йому меч і шолом, а королеві золоту пальму з золотим хрестиком, з мощами ріжних святих; посвятив також корогву”. Коховский очевидно через недогляд розповів сю церемонію, описуючи перебуваннє короля в Люблині (І с. 240).

⁶) Міхалов. с. 632.

⁷) В теках Нарушевича 145 с. 117 і 121 два варіянти двірських новин, з 13 і 15 квітня здебільшого буквально подібні: “В четвер по Великодні, д. 13 квітня рушив, к. м. з королевою до Люблина; як довго там зістанеться, ніхто не знає. Хотів би як найскорше до обозу, що має стати під Володимиром, але поки не побачить наоколо себе сили, не рушиться, бо за-скорий порив дав себе знати попереднього разу. Вже підписав останні віці, будуть розіслані з Люблина, так розумів дехто, що в Люблині буде й. кор. мил. чекати скорого збору, не так як попереднього разу: вискочив, а посполите рушеннє поспіло “по гарапі”. Вар.: “Треба б третіх віців, всі так думають, і чути так, що вже наказав був видати, призначивши місце під Константиновим, а час визначивши на свята, потім для якихось причин казав затримати виданнє тих віців до Люблина”.

⁸) Monumenta Hungariae XXIII с. 57.

⁹) Осол. 2286 л. 144.

¹⁰) Конфесати козаків в Теках Нарушевича 145 с. 177.

¹¹) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 38 і 58.

¹²) Transsylvania I с. 175 (квітень), Monumenta Hungariae XXIII с. 57 (травень).

¹³) Про Погребище — назначене Хмельницьким наперед в розмові з Радзивиловим висланцем (вище с. 214) — тільки побіжна згадка. Про Гончариху Освєнцім с. 280 (“Янчарих” — що видавець пояснив як Гончариху, “гору під Каневом недалеко Дніпра”) і відомости московських вістунів: 18 квітня (с. с.) Ів. Масалітінов сказав у Путивлі: “Чув він у Київі від буймистра і богатьох Киян, що Б. Хмельницький послав свого полковника Михайла Крису против Поляків, і з ним Черкасів і Татарів 12 тис., і у Поляків був з Черкасами бій під Баром, і Поляки побили Черкасів і Татарів тисяч 6, і полк. Крису ранили. І гетьман Хмельницький пішов з-під Животова до Нового Константинова, а Поляки: М. Потоцкий і Каліновский і кн. Єремія Вишневецький стоять у зборі в Старім Константанові і в Бару (Бар тут очевидно мішається з Збровим), а між ними 20 верст. А литов. гетьман Радивил прийшов до гор. Могилева, й має йти на Черкас сею стороною Дніпра до Чернигова” (рел. з Путивля 5 травня, Білгор. віст. ст. 1651 р. с. 423).

Путивлець Ос. Шамикин оповідав 8 травня, що від Киян і бурмистрів, “которые к. государю радЂют, и письмо к ним от Б. Хм. о всем приходит” і від козаків приїзжих з обозу він чув: “Гетман Б. Хм. з кримськими царевичами і мурзами стоять в однім обозі в с. Гончарисі, від Константинова в 20 верстах, а загоном ходять в Польщу Татари і Черкаси, і скрізь Поляків побивають; А в дорозі до Київа під Прилукою стрілось йому двоє Татар і 4 товмачі, і вони казали, що післані вони були від гетьмана до кримського царя, і їдуть з відомістю, що кримський цар іде Черкасам у поміч” — Тамже с. 348.

¹⁴) Осол. 2286 л. 144 об. Тамже далі новини приблизно з того ж часу: “Хмель тепер у Чечельнику, чекає Орди. Всі хлопські війська збираються до нього, а він уже з усім військом цілком піддався Турчинові. Послав своїх послів, просячи помочи против нас, і дано наказ, щоб хан і оба господарі йому помогли. Хан за його проханнєм вислав тільки нуреддін-солтана, і буде чекати від нього відомости, чи йому пощастить, коли ні - то не рушиться. Господарі помагати козакам не думають, тільки дивлять ся на нас (na nasze terminy); бажали б щоб ми наступили на неприятеля з усею силою — тоді певно Орда відступить (від козаків).

“Господар волоський (хотів був) затримати того чауша, що їхав з шаблею й булавою до Хмеля, але побоявся Турків — аби Хмель не поскаржився на нього Порті. Дав спокій, але написав баші силістрійському, радячи залишити (козаків). Вказав, що король наступає з великого силою, з усім військом. Коли йому Бог пощастить, як ви виправдаєтесь з того перед ним, коли наступить на вас з військом в такім великім замішанню?

“Візира мають ледаякого, не тільки що не рицарський чоловік, але й по турецьки не вміє”. Тамже л. 145 об.

¹⁵) “Вчора прийшла новина, що під Новим Константиновим — як Хмельницький прислав туда 4 тис. козаків і 2 тис. Татар, забрати пашу конному війську, п. обозний коронний (Каліновский молодший) з 2 тис. чоловіка вдарив відважно в ночи на неприятеля, і знищив їх до решти” — Лист з двору 13 (мб. 15) квітня — Теки Нарушевича 145 с. 118. Пор. вище с. 234.

¹⁶) Греки — післанці Хмельницького без ближчого означення часу оповідають, що полк. Криса, на чолі козацького роз'їзду з 5000 чоловіка ходив під Дубно і побив Поляків, і після того дубенська залога вийшла до королівського обозу під Сокаль, і Дубно тепер стоїть нічиє (Акты ЮЗР III с. 455).

Путивльський вістун Марко Антонів, повернувши з розвідки 9 н. с. червня, розповідав, що їздивши до Білої Церкви і Паволочи, він стрів в дорозі ранених козаків: сотника биківського Онопрія Величка з товаришами. Вони казали, що билися під Дубном: наступали козаки з Татарами, а в Дубні були Поляки з Німцями (Потоцкий з Каліновским ніби то, але се очевидна помилка), їх відгромили і по сім Потоцкий обсадивши Дубно залогою відійшов в напрямі Чортова-городка (очевидно — Чорткова); за ним гонили Татари, але він заложившися в кріпкому місці тих Татар побив: убито одного мурзу, а другого взято в полон. А козаки після того приступали під Камінець, але теж нещасливо. Польські справи 1651 р. ст. 1 б. л. 14-7.

¹⁷) Monumenta Hungariae XXIII с. 38. Архив Ю. З. Р. III. VI с. 21.

¹⁸) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 19.

Попередня     ТОМ IX     Розділ II     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ II. Стор. 17.]