Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ XI. Стор. 11.]

Попередня     ТОМ IX     Розділ XI     Наступна





ПРОВОЛОКА З ВИЇЗДОМ ПОСЛІВ, ЛИСТИ ГЕТЬМАНА КОРОЛЕВІ З ОСЕНИ 1656, ПОСИЛКА ВЕЛІНҐА.



Але все се тим часом зісталося в сфері побажань. Данило з Тернешільдом не виїхали вчас. Данило сидів без діла в Прусії, і гетьманський уряд не знав що думати про се: маємо з 21 н. с. січня лист Данила до короля з Ельбінґу, він сповіщає його, що з України прийшли до Королевця (Кеніґсберґа) купці з 100 возами товарів і з наказом від гетьмана і від писаря переказати Данилові їx велике здивованнє, що він не вертає і вістей не дає. Данило просить Карла-Ґустава щоб він своїм листом оправдав перед гетьманом сю неакуратність і висловив гетьманові свої бажання 1). Очевидно, Данило не дістав відправи від короля ні можливости повороту, і з ним сидів без відправи і королівський посол. Скінчилося се тим, що Данило перестав себе вважати аґентом Хмельницького і перейшов у службу шведського короля-в пізнішій інструкції свому послові король згадує, що Данило за згодою Хмельницького вийшов з його служби і перейшов на службу шведську 2).

Тим часом 14 (24) листопаду гетьман писав королеві з Чигрина:

“За весь час відколи ми вислали о. Даниїла і досі, ми не одержали ніяких листів від вашого вел., але тепер, коли ми війшли в договір з князем семигородським, ми сподіваємось легко мати зносини з в. вел. От і сього листа, з засвідченнєм нашої незмінної приязни ми посилаємо через володіння згаданого князя і просимо оповістити нам щасливі успіхи в. вел. в поборюванню неприятелів і все инше що дотикає нашого добра. Бо і ми підчас усеї сеї війни з Поляками, яку вели й ведемо досі з сим віроломним неприятелем, ніякої помочи не давали неприятелям вашим, шануючи приязнь в. вел. Виявили б її в. вел. через вашого посла-коли б переїзд не був такий небезпечний. Тому просимо в. вел. про все нас повідомити” 3).

Але слідом, очевидно, прийшов лист через Семигород, і гетьманська канцелярія відповіла напушистим листом, складеним ще більш кулявою латиною, ніж яку пускала канцелярія шведська, так що можемо тільки в приближенню віддати зміст сього досить важного посланія, що висловляло бажаннє гетьманського уряду уставити між Україною і Швецією такі союзні відносини, які вже уставилися з Ракоцієм і обома господарями:

“Не иншим способом може закорінюватися приязнь і виростати в твердий звязок, як обопільною вірністю і незмінною постійністю. Богато в останніх роках мали ми доказів приязни світлійшої Христини, засвідченої богатьма листами, але вони легко могли ослабнути і забутися, приспані довгим мовчаннєм. Але коли одержуючи часті листи в. вел., які оживляють їх і старі задатки підіймають до справжнього звязку, ми не тільки що почуваємо себе з'обовяваними до взаїмности, але совість, неодмінний свідок понуджує нас до висловлення і великої подяки. Так прийнявши і сі письменні засвідчення приязни в. вел. з належною вдячністю, ми і з свого боку відповідаємо нашою покірною прихильністю, обіцюючи виявити її всякими послугами в. вел. і бажаючи в. вел. постійних успіхів. Що довгий час ми з свого боку не давали знати про наші справи і наміри, сподіваємось -в. вел. не буде тому дивуватися, довідавшися від подавця сього листу, як се сталося через неможливість свобідного переїзду. Але при сій нагоді заявляємо: ми з самого початку як тільки підняли зброю на Поляків за віру й вільність 4), так і далі тріваємо в сих намірах против усіх хто силою хотів би їздити на шиях наших 5) — покладаємось на Бога, що він нас від їx насильств і наступів захистить. А в. вел. як обіцяли ми неудану приязнь і любов, так постановили й трівати в ній постійно — що й доказуємо не подаючи ніякої помочи жадним неприятелям (вашим), невважаючи на часті їх прохання, і не маючи при тім инших мотивів крім того щоб догодити тим в. вел. і дістати в нагороду непохитну вашу приязнь. З приводу щасливих успіхів в. вел. щиро поздоровляємо і дальше такого ж щастя зичимо. Собі ж найбільше бажаємо-просимо се в. вел. прийняти до відома-таким же звязком (союзом) звязатися з в. вел. як звязалися ми тепер з світл. воєводами обох Молдавій і з світл. князем Трансильванії. Се наше бажаннє радо ми б і здійснили, щоб тільки як скорше відкрився свобідний приступ (комунікація). Бо досі така була в тім тіснота, що за виїмком одного листа, пересланого нам через світл. князя трансильванського, ми нічого не могли ні одержати ні вислати” 6).

Скільки тих гетьманських листів, що стали посилатись через Семигород, дійшло до Карла-Ґустава, лишається невідомим. З шведської сторони маємо згадку шведського посла в Семигороді Штернбаха, що він одержав три рази копії листів від Карла-Ґустава до Хмельницького — з 2 і 9 грудня (ст. ст. очевидно), і кінець кінцем передав одну з тих копій “козацькому генералові Антонові”, щоб той переслав гетьманові, — а дві инші післав з гінцями Ракоція 7). Але 22.XII поїхав нарешті до гетьмана Велінґ 8), щоб про все розговоритися на місці.








Примітки


1) Архив III. IV с. 192.

2) Тамже с. 266, див. нижче; в березні бачимо Данила в Марієнбурґу, тамже с. 214.

3) Архив III. VI с. 178, дата Czyhirini 14 novembris 1656 vett, титулятура як у попереднім: Serenissime rех Svecorum, domine et amice nobis observandissime, на листі поміта про одержаннє 7 лютого 1657.

4) Властиво “для розмноження віри і вільности”, pro aucta fide ex libertate.

5) Contra quosuis qui nostris inequitare violenter cupierint cervicibus, очевидно розуміються Поляки й Москалі.

6) Конструкція в ориґіналі неправильна, але не хочу її радикально виправляти, щоб не розминутися зі змістом. Архив III. VI с. 180-181, dabantur Czyhyrini die 16 novembris vet. styl. a. 1656, на обороті адреса: Serenissimo Carolo Guetauo, Dei gr. Suecorum, Gott. Vand-que regi etc., domino et amico nobis observandissimo.

7) Transsylvania II c. 272.

8) Тамже c. 259.











Попередня     ТОМ IX     Розділ XI     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ XI. Стор. 11.]


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.