Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


Квінкункс I     Квінкункс II     Головна    




Примітки до «Квінкункс» Станіслава Оріховського


«Квінкункс»

Перекладено за: Stanisław Orzechowskl Wybór pism: Quincunx. Wrocław; Warsawa; Kraków, Gdańsk, 1972. — S. 458 — 619. Переклад В. Литвинова.


 1 Йдеться про події, що відбувалися на Пьотрковському сеймі (1563 р.), на якому у кліра було відібрано право на десятину. Крім того, тут прийнято ухвалу, щоб наступний сейм провів ревізію привілею, яким духівництво звільнялося від військової служби.

 2 Арістотель. Політика. 1, 1, 1.

 3 Дії. 20, 35.

 4 Пс. 112, 9.

 5 Наведене автором посиланні, на Екл. 4, 31 помилкове.

 6 Так говорили давні римляни про людину, яка з'явилася несподівано, коли саме про неї йшлося.

 7 Про ці події детальніше говорить Оріховський у праці «Діалог, або розмова, навколо екзекуції_» (розд. VII).

 8 Мовиться про Валентина Герборта, єпископа

 9 Мт. 6, 33.

 10 Лк. 16, 8.

 11 Алюзія до комедії Арістофана «Вершники». Це не поодиноке звертання Оріховського у своїх творах до давньогрецького комедіографа. Див. також: «Фрич» та «Діалог навколо екзекуції».

 12 Парафраза. Диа: Арістотель. 1, 9, 9.

 13 Парафраза. Диа: Вергілій. 11, 290.

 14 Алюзія до історії венеційського дожа Маріно Фелєро, якого було покарано на смерть за прагнення захопити владу (1355 р.).

 15 На Пьотрковському сеймі єпископи на чолі з примасом Уханським залишили зал засідань, коли король заборонив єпископам виконувати вироки судочинства. На третій день вони повернулися (без архієпископа), побоюючись, аби протестанти не вилучили їх із сенату. Проте вийшли знову після ухвали переглянути звільнення кліру від воєнних обов'язків. Це викликало гнів короля проти єпископіа Уханському закидали, що своїм самоусуненням допомагає протестантам одержати перемогу.

 16 Євр. 7, 1Z

 17 Фил. 2, 2L

 18 4 м. 12, 3.

 19 Ів. 8,48.

 20 Іа 8, 48. Наведене в тексті посилання помилкове.

 21 Іа 8, 49.

 22 Парафраза. Диа: Екл. 3, 10.

 23 Ціцерон. Про обов'язки. 1, 17, 57.

 24 Алюзія до євангельського вислову. Див; Мр. 4, 41.

 25 Алюзія до останнього, судного дня світу.

 26 Пор. Фил. 2, 13.

 27 Псалт. 91, 7.

 28 I Тим. 1, 7.

 29 Тут Оріховський використовує ідею Гесіода.

 30 Мт. 5, 8.

 31 Джерело цитати знайти не вдалося.

 32 l Kop. 7, 20.

 33 Лк. 23, 8 — 9.

 34 Джерело відшукати не вдалося.

 35 Джерело цитати відшукати не вдалося.

 36 Лк. 8, 10.

 37 І Тим. 1, 7.

 38 Псалт. 48, 13.

 39 Мт. 16, 19.

 40 2 М. 28, 29.

 41 Рим. 9, 20.

 42 Мт. 23, 3.

 43 Пор; ІСам. 15.

 44 Іа 14, 27.

 45 Іа 20, 21 і 26.

 46 Іс. 48, 22.

 47 Мт. 10, 14.

 48 Мт. 12, 25.

 49 Рим. 3, 4.

 50 Мр. 4, 21

 51 Іа 20. 22.

 52 Пор; 2 Тим. 1, 14.

 53 Пор; Екл. 1, 14.

 54 Варрон M. T. Про рільництво. 1, 7, 2.

 55 Варрон M. T. Про рільництво. 1, 7, 2; У творах Цезаря згадки про «квінкункс» немає (Ціцерон M. T. Про старість. 53; Квінтіліан М. Ф. Виховання оратора. 8, 3, 9).

 56 Колумелла Л. L М. Про рільництво 3, 15, L

 57 Спотворена цитата Арістотеля (Фізика. 1, 2).

 58 Розвиток думки Арістотеля (Фізика. 1, 1, 4), що найкраще пізнавати явища через спостереження.

 59 Два пункти у грі в кості.

 60 Трійки у тій самій грі

 61 Четвірки.

 62 П'ятірки.

 63 Шістки.

 64 Мт. 16, 16.

 65 Пор.: Арістотель. Фізика, 1, 1, 3.

 66 Лк. 14, 28 — 30.

 67 І M 11, 4.

 68 2 Kop. 6, 14.

 69 І M. 4, 4 — 5.

 70 Ів. 15, 20.

 71 Зах. 13, 7.

 72 Пор.: Дан. 4, 31.

 73 Не Магомет, а його послідовники.

 74 Єгипет потрапив під управління мусульман від VII ст., а турки зайняли його 1517 р. Християнський патріархат в Александрії, проте, продовжував існувати.

 75 Антіохію здобув єгипетський султан Бібарс І 1268 р.

 76 Сірія потрапила під владу турків від початку XVI ст.

 77 Пор.: Лк. 22, 31 — 32.

 78 Йдеться про боротьбу гугенотів з прихильниками короля Карла IX у Франції у 1561 — 1562 рр.

 79 Каїм, Авл, Хам, Ной, Ізмаїл, Ісаак, Езау, Яків, Абсолон, Давид, Юда — біблійні персонажі.

 80 Пор.: Лк. 16, 26; І М. 1, 5.

 81 5 М. 17, 12.

 82 2 M. 2, 11; Суд, 18, 1; І Сам. 28, 1.

 83 І Сам. 8, 7.

 84 Лк. 10, 16.

 85 Cyprian. Opera. Vol. 1. — Lipsiae, 1838. — P. 136.

 86 Ibid. - P. 176.

 87 Марціал M. В. Епіграми l, l, l — 2.

 88 l Kop. 3, 12.

 89 Augustinus. Opera. Vol. 8. — Napoli. 1854. — Sermo 256.

 90 l Kop. 10, 31.

 91 In loannis Evangelium Tractatus 118 // Augustinus. Opera.

 92 Augustinus. Opera. — Sermo 19 (про святих).

 93 Ів. 12, 31.

 94 2 M. 17, l — 16.

 95 Еф. 3, 14 — 18.

 96 2M. 27, 1.

 97 Кол. 2, 13 — 14.

 98 Гал. 3, 13.

 99 1 Петр. 2, 9.

 100 Тит. 3, 5.

 101 Ів. 21, 15.

 102 Єг. 22, 29.

 103 Іс. 60, 12.

 104 Іа 12. 31.

 105 Ів. 16, 33.

 106 Лк. 11, 21.

 107 ІСам. 17, 26.

 108 ІСам. 12, 25.

 109 Пор.- 4М. 25.

 110 Тит. 2, 13.

 111 Ів. 1, 14.

 112 Платон. Держава, VII.

 113 Арістотель. Про небо. 1, 9, 11.

 114 Арістотель. Метафізика. II.

 115 Гомер. Іліада. 11, 204 — 205.

 116 Рим. 1, 25.

 117 1 Рим. 21.

 118 1 Цар. 11, 33.

 119 ІРим. 11, 20.

 120 Рим. 12, 3.

 121 Оріховський цитує Городельський привілей (1413 р.). Порн; Volumina Legum, l, 67.

 122 Лк. 1, 33.

 123 Ів. 12, 31.

 124 Лк. 23, 42.

 125 Незрозуміле слово.

 126 Лк. 15, 11 — 32.

 127 Лівій Т. Від заснування Риму, 23, 12, 1 — 2.

 128 Пор.: 1 Петр. 2, 9.

 129 Оріховський вказує далі на Платона (діалог «Менексенус»), а насправді цитує Горація (Epist. l, 16, 52).

 130 Пop.: Ів. 12, 31.

 131 Вислицький статут Казимира Великого (1347 p.) // Yolumina Legum. l, 15. Варіант грецької епіграми Симоніда на честь Леоніда і його воїнів. Латинізація Ціцерона (Tusc. disp. l, 101).

 133 Йдеться про Болеслава Хороброго. Див. словник.

 134 Лк. 14, 23.

 135 Augustinus. De Trinitate XIII, 13 // Opera. vol. 11. — Napoli. — 1854. P. 208.

 136 Ів. 21, 15.

 137 Оріховський цитує з деякими модифікаціями анонімний переклад Арістотеля (Друга аналітика, 1, 2, 7). Пор: Aristoteles Latinus IV, 2. — Paris, 1953. — P. 8.

 138 Виклад науки Арістотеля про доведення (Друга аналітика. 1, 2, 5 — 10).

 139 Початок: Друга аналітика, l, l, L

 140 Тут викладена думка теологічної «Сумми» Томаса Аквінського (1, 1, 6).

 141 5М. 17, 15 - 20.

 142 Арістотель. Фізика 2, 7.

 143 Арістотель. Друга аналітика. 1. 18 і «Топіка». 1, 10.

 144 Пор.: 5М. 17, 15 — 20.

 145 Ціцерон М. Т. До Аттіка. VIII, 11, 1; Про республіку. V, 6.

 146 Ів. 10, 11.

 147 ІСам. 10, 1 — 10.

 148 2М. 19, 6.

 149 2Сам. 6, 5.

 150 Ів. 19, 15.

 151 Ів. 19, 15.

 152 ІКор. 15, 52.

 153 Пісн. 6, 9.

 154 Augustinus. Contra epistolam Manichaei quam vocant fundamenti liber unus // Opera, vol. X, — Napoli, 1854. — P. 161.

 155 Hieronimus. Listy I. — Warszawa, 1952. — S. 47.

 156 Ів. 18, 11.

 157 Лк. 22, 38.

 158 2M. 22, 17.

 159 І Сам. 15, 32.

 160 Псалт. 91, 6 — 7.

 161 Псалт. 10, 7.

 162 Діонисій Ареопагіт. Про церковну ієрархію 1, 2 // Dzielą, Kraków. — 1932. — S. 182.

 163 Пр. 8, 1.

 164 Пор; Рим. 13, 1.

 165 1 Сам. 12, 25.

 166 Цитата з Вульгати (Мих. 5, 1) // Pismo sw. Starego Testamentu. — Kraków, 1956. - S. 1049.

 167 Пор; M. 19, 14.

 168 Пор.- Лк. 11, 42.

 169 Іс. 1, 2, 4. Пор. також: 5М. 32, 4L

 170 Громадянська війна в Чехії, спричинена гуситами, тривала ще кілька років по смерті Гуса (1415 р.). Празький архієпископ Збинько звинувачувався Папою Григорієм XII у надмірному лібералізмі щодо Гуса і гуситів.

 171 І Сам. 2, 25.

 172 І Сам. 2, 25.

 173 Насправді сувій з листами Єремії було спалено за наказом царя Єгоякима (60 р. до а е.). Див.: Єр. 36, 1 — 26.

 174 Ам. 3, 7.

 175 Пророк Йона нагадував ніневійцям, що місто буде знищене, якщо вони не перестануть грішити. Див.: Йона. 3, 1 — 10.

 176 Шар. 22, 23-24.

 177 Шар. 22, 27.

 178 Шар. 22, 28.

 179 Єр. 36, 29 - 31.

 180 Мр. 10, 46 - 52.

 181 Мр. 10, 47.

 182 Мт. 21, 12 — 13; Мр. 11, 15 — 17; Лк. 19, 45 — 46.

 183 Ів. 10, 10.

 184 Тит. 3. 11.








Квінкункс I     Квінкункс II     Головна    


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.