Попередня     Головна     Наступна

Мелетій Смотрицький

ТРЕНОС, АБО ЛЯМЕНТ ЄДИНОЇ ВСЕЛЕНСЬКОЇ АПОСТОЛЬСЬКОЇ СХІДНОЇ ЦЕРКВИ

О єпископи, єпископи-сини, що погордили Батьком і Матір'ю, діти, породжені і виховані в палатах царських, а тепер до корчем і буд своєю волею приваблені!

Доки сном лінивства спати будете?

Доки ледачості, недбальства з очей своїх не зітрете?

Прийдіть до вод чотиритечійних євангельських потоків і обмийте болото простоти розуму вашого!

Чи ще не досить вам тої неоціненної утрати, котру я за вашим недбальством поношу -- таку велику згубу золота, срібла, перед і каміння дорогого, котрим я Отцем вашим, тому кільканадесять літ, як найславніша цариця, прикрашена була?

Де тепер той безцінний камінець -- карбункул, як світильник світячий, що його я між перлами, як сонце між зорями, в короні голови моєї носила -- дім княжат Острозьких, що блиском світлості старої віри своєї над усі інші світив?

Де інші дорогі й рівно безцінні тої ж корони каміння -- славні доми руських князів -- неоціненні сапфіри, безцінні діаманти:

княжата Слуцькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Ружинські, Соломирецькі, Головчинські, Крошинські, Масальські, Горські, Соколинські, Лукомські, Пузини й інші без числа, котрі вичисляти по одному було б довго!

Де попри них інші неоціненні мої клейноди -- родовиті, мовлю, славні, великомисленні, сильні й давні доми по всім світі голосного доброю славою, могутністю і відвагою народу російського --

Ходкевичі, Глібовичі, Кишки, Сапіги, Дорогостайські, Войни, Воловичі, Зеновичі, Паци, Халецькі, Тишкевичі, Корсаки, Хребтовичі, Тризни, Горностаї, Бокії, Мишки, Гойські, Семашки, Гулевичі, Ярмолинські, Чолганські, Калиновські, Кирдеї, Загоровські, Мелешки, Боговитини, Павловичі, Сосновські, Скумини, Потії й інші?

Не згадую широкої і коштовної шати моєї -- в границях Російської землі князівств і повітів незчисленними перлами і різнобарвними каміннями убраної, котрою я повсякчас прикрашалась!

То сьте мене, злочинці, з такої дорогої шати обдерли, над бідним моїм тілом, з котрого ви всі вийшли, посміхами й глузуваннями знущаєтесь!

Але проклят всякий, хто відкриває на зневагу наготу матері своєї!

Прокляті й ви, що з наготи моєї посміваєтесь і тішитесь !..

Ані життя, ані обичаї, ані ходження, ні одіння -- священиків в вас не показують.

Ні мудрість, ні наука, ні розмова про священня й пастирство ваше не свідчать.

Ви в житті корчмарі і купці, в обичаях домолежні, в розмові неуки, в ходженні лукаві лиси, в одінні хижі вовки!

Що про прикмети розуму вашого скажу?

Мудрість ваша, наука, розмова -- дурні, пусті й розпусні! Заняття -- брудні, і в них ви самі і ті, що вам потрапляють, --

гинете...

Тренос

Уривки з твору подаємо за виданням: Українська поезія XVII ст., с. 128 -- 130. Переклав з польської Михайло Грушевський.

Попередня     Головна     Наступна