Попередня     Головна     Наступна

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Центр досліджень української історії ім. Петра Яцика започатковує монографічну серію публікацій, першою з яких є Україна між Сходом і Заходом: Нариси з історії культури до початку XVIII століття Ігоря Шевченка. Серія покликана здійснити завдання Центру публікувати важливі праці, нові й перекладні, з історії України. Протягом наступного десятиліття Центр планує втілити в життя великий проект — опублікувати англійською мовою десять томів Історії України-Руси Михайла Грушевського. Центр заснував також серію перекладних публікацій, покликану забезпечити доступ до українського читача найкращим працям з української історії, створеним на Заході. 1995 року вже вийшло з друку двотомне зібрання творів на історичну тематику Івана Лисяка-Рудницького, під назвою Історичні есе. Центр надає також підтримку в справі публікування джерел з історії України.

У монографічній серії Центру ім.Петра Яцика планується публікувати нові дослідження, підручники, джерельні матеріали та переклади класичних історичних праць. Передбачається, що ці публікації сприятимуть поширенню обсягу англомовних історичних досліджень та підвищенню рівня викладання української історії. Публікація нарисів професора Ігоря Шевченка є добрим початком. Більша частина цих нарисів постала з лекційного курсу історії, що його Ігор Шевченко читав разом з професором Омеляном Пріцаком у Гарвардському Університеті в 1970-1974 рр. У час, коли українська історія в американських університетах майже не викладалася і навіть фахівці-славісти вділяли Україні обмаль уваги, курс цей був підготовчою школою для студентів та аспірантів, які прагнули розібратися в перипетіях української історії середніх віків та ранньомодерної доби. Всесвітньовідомі візантиніст та тюркознавець подбали про те, щоб цю історію бачено в якнайширшому контексті.

Оскільки спільна публікація їхніх лекцій відкладалася через велику зайнятість обидвох учених, Центр ім. Яцика запропонував, щоб професор Шевченко видав свій цикл у формі, доступній для загального читача, а насамперед для університетських студентів, що вивчають курс української чи ранньої східноєвропейської історії. Від часу їх появи в 1970-1974 рр., деякі з цих лекцій, переглянуті автором, публікувалися як статті в наукових журналах, а деякі з’явилися у двотомному виданні його зібраних праць. Тут вони подаються в своїй первісній, лекційній, формі. До кожного нарису додається вибрана бібліографія, здебільшого англомовних праць.

Центр ім. Петра Яцика відзначає відрадний факт, що Україна між Сходом і Заходом виходить у час, коли увага до української історії дедалі зростає. На американському континенті одним із перших імпульсів, що спричинилися до цього, були лекції Ігоря Шевченка. Як ясний і проникливий погляд в культурне минуле України, вони й тепер лишаються неперевершеними. Сподіваємося, що цей перший том нашої монографічної серії відкриє шлях для наступних публікацій такого ж наукового рівня та актуальності.

Франк Е. Сисин,

директор Центру досліджень української історії ім. Петра Яцика Канадського Інституту Українських Студій

ДО УКРАЇНСЬКОГО ЧИТАЧА

Ім’я професора Ігоря Шевченка, одного із найавторитетніших фахівців з візантійської історії та культури, професора-емерита Гарвардського Університету, дійсного члена численних академій і наукових товариств, Почесного президента Міжнародної Асоціації Візантиністів добре відоме в Україні. Народившись у середовищі варшавської міжвоєнної еміграції українських державотворців, в родині офіцера армії УНР, він ще з батьківського дому виніс глибоку відданість і критичну любов до свого народу і культури. Ця нескрита українськість, яку Автор завжди засвідчував гідно і спокійно, починаючи від орфографії свого імені в різних західних мовах, природно поєднувалася з абсолютною відкритістю на різні культури і, що найголовніше, на об’єктивну, науково доведену правду.

Перебуваючи протягом усього життя на еміграції, Ігор Шевченко постійно віддає багато наукових та адміністративних зусиль розвиткові та поширенню українознавчих студій на Заході. Праця на посаді заступника директора Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету впродовж понад півтора десятка років, курси лекцій з української історії у цьому ж університеті, діяльна участь в організації представницьких міжнародних наукових форумів, як-от Міжнародного конгесу з нагоди 1000-ліття християнства в Русі-Україні в 1988 р. у Равенні, редакційна праця в журналі Harvard Ukrainian Studies, численні наукові публікації, пошук спонсорства і підтримки для окремих вчених, дослідницьких проектів і наукових бібліотек — далеко не повний перелік заслуг Ігоря Шевченка перед українською наукою і культурою.

Наукові праці Ігоря Шевченка видзначаються унікальною ерудицією, оригінальними, свіжими перспективами, критичним підходом, життєвим реалізмом і, нерідко, тонким гумором. Авторові протягом усієї його наукової кар’єри вдавалося поєднувати риси, які нелегко поєднати історикові-філологу — прискіпливу увагу до найдрібніших деталей і широкі ревеляційні висновки й гіпотези, тобто те, що він сам окреслив у блискучому методологічному есе Two Varieties of History Writing, поділяючи істориків на «гусениць» та «метеликів».

Елегантністю, силою та різноманітністю своїх праць і досліджень Ігор Шевченко здобув такий авторитет в гуманітарних науках, якого, мабуть, не має жоден інший українець другої половини двадцятого століття. Якщо поставити перед собою завдання вибрати одного сучасного українського вченого, праці якого в широкому спектрі гуманітарних наук будуть обов’язковою літературою для спеціалістів різних дисциплін і через сто чи двісті років, то, мабуть, наш Автор і є тим «науковцем майбутнього».

Остання книга професора Шевченка Україна між Сходом і Заходом, яка вже отримала значний резонанс в Україні завдяки схвальним відгукам в Критиці, Українському історичному журналі, Ковчезі, доступна відтепер для широкого кола українських читачів. Видання українського авторизованого перекладу здійснюється Інститутом Історії Церкви Львівської Богословської Академії спільно з Центром дослідження історії України ім. Петра Яцика Канадського Інституту Українських студій Альбертського Університету і становить 3-ій випуск серії «Західна історіографія України».

Публікація цієї книжки стала можлива завдяки самовідданим зусиллям перекладачки Марії Габлевич та редактора Андрія Ясіновського. Особлива подяка належить Автору за його допомогу та постійний творчий інтерес до процесу перекладу і підготовки книжки до друку. В результаті діалогу і співпраці з Автором вдалося виправити поодинокі неточності і вибрати найкращий варіант перекладу найважчих місць оригіналу. Щоби книжка була надрукована, своїх зусиль доклали також Олег Турій, який уважно прочитав і виправив Хронологічні таблиці, Покажчик і Карти, Світлана Гуркіна, Марина Качинська та Наталя Сеньківська, що виконали коректуру книжки, Оксана Ясіновська, якій належить ескіз обкладинки, Федір Лукавий, який художньо опрацював обкладинку, Юрій Королишин, який виготовив географічні карти, і Мар’яна Прокопович, яка переклала з різних мов рецензії, використані в оформленні обкладинки.

Нарешті, хочу відзначити щедру фінансову підтримку Фонду Теодора і Магдалини Бутреїв при Освітній Фундації Петра Яцика, що своєю жертовністю долучився до виходу цієї книжки у світ.

Вітаючи Автора з публікацією українського видання напередодні його вісімдесятиліття, хочеться побажати Ігореві Шевченкові й надалі впливати на подальше становлення вільної української науки і готувати надійних, чи принаймні вдячних, учнів великого Учителя.

о. Борис Ґудзяк,

ректор Львівської Богословської Академії, директор Інституту Історії Церкви

Ігор Шевченко. УКРАЇНА МІЖ СХОДОМ І ЗАХОДОМ

Книга проф. Ігоря Шевченка, високого інтелектуала, одного із найвидатніших спеціалістів у ділянках візантійської і слов’янської історії та культури, представляє середньовічну і ранньомодерну історію України в широкій культурологічній перспективі у контексті її зв’язків зі Сходом (Візантією, Московською/Російською державою та Османською імперією) і Заходом (Польщею та Австро-Угорщиною). Дванадцять нарисів, з яких складається книжка, охоплюють період від запровадження християнства у Київській Русі до початку XVIII ст. Автор максимально об’єктивно й безпристрасно аналізує різні рівні проникнення східних і західних культурних елементів в Україну. Візантія, завдяки успішній християнській місії, заклала основи і дала могутній поштовх розвиткові культури Київської держави. Візантійська спадщина була визначальною складовою в культурному спектрі Давнього Києва і не втратила своєї ваги до сьогоднішнього дня. Впливи Візантії і Царгородського патріархату залишалися актуальними і в епоху поділу Київської Русі, коли політичні акценти в діалозі з Константинополем почали зміщатися з Києва через Суздаль і Владимир до Москви. Спільність віри і схожість історичної долі греків та населення українсько-білоруських земель сприяли швидкому засвоєнню тут інтелектуальної спадщини греків у поствізантійський період, що знайшло свій вираз у створенні шкіл з викладанням грецької мови, перекладацькій, редакційній та видавничій роботі над текстами візантійських авторів. Іншим, протилежним полюсом, звідки в середньовічну і особливо раньомодерну епоху йшли культурні імпульси, був Захід. Головними воротами, крізь які ця культурна традиція проникала до України, була Польща. На фоні взаємодії протилежних культурних впливів і в результаті організаційних та літературних ініціатив української та білоруської суспільної еліти відбувалося відродження віри і формування своєрідної руської культурної ідентичності. Кожен нарис є самодостатнім дослідженням і вражає читача послідовним викладом, чіткою аргументацією, розмаїттям прикладів, багатою джерельною базою. Науковий апарат включає списки літератури, що супроводжують кожну статтю, а також хронологічні таблиці, покажчик та карти. Інтелектуальна віртуозність, широка ерудиція і блискучий стиль викладу автора роблять цю книжку не лише корисним посібником для студентів, але й захоплюючою лектурою для широкого кола читачів.

Ігор Шевченко народився 1922 р. під Варшавою. Навчався в Карловому університеті в Празі та Лювенському католицькому університеті, де здобув ступінь доктора в галузі класичної філології та візантиністики, був слухачем семінару Анрі Ґреґуара при Візантійській фундації в Брюсселі. Спеціалізуючись з історії культури Візантії, агіографії, критичного видання візантійських текстів, візантійсько-слов’янських культурних зв’язків, візантійської епіграфіки та грецької палеографії, вчений викладав і провадив наукові дослідження в різних університетах Європи і Північної Америки. Тісно співпрацюючи з центром Дамбартон Оукс, Ігор Шевченко став професором візантійської історії та літератури в Гарвардському університеті в 1973 р. і пропрацював на цій посаді двадцять років. Після виходу на пенсію у 1992 році Ігор Шевченко продовжує активну наукову та організаційну діяльність; він є Почесним Президентом Міжнародної Асоціації візантиністів, членом редколегій наукових журналів та академічних видавничих серій. Американська Академія наук і мистецтв, Британська Академія, Австрійська Академія наук, Національна Академія наук України, Академія гуманітарних досліджень (Москва), Американське філософське товариство, Міжнародний комітет грецької палеографії, Товариство Болландистів (Брюссель), Наукове товариство ім. Т. Шевченка, Товариство християнської археології (Афіни) — далеко не повний перелік академій і наукових товариств, членом яких є Ігор Шевченко. Він є автором сотень статей, рецензій та інших публікацій, зокрема книг Суспільство та інтелектуальне життя пізньої Візантії (1981), Ідеологія, література і культура у візантійському світі (1982), Візантія і слов’яни в літературі та культурі (1991).

Попередня     Головна     Наступна