[Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. — К., 1997. — 838 с.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна

Джордж Г. СЕБАЙН
Томас Д. ТОРСОН

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

Київ — 1997

Зміст

Передмова

ЧАСТИНА ПЕРША. Теорія міста-держави

1. Контекст політичної теорії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Політична теорія й еволюція людини. Політична теорія й політичні інститути. Політична теорія як атрибут західної культурної традиції. Розвиток цивілізації до греків. Винахід політичної філософії.

2. Місто-держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Соціальні класи. Політичні інститути. Політичні ідеали.

3. Політична думка до Платона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

Народна політична дискусія. Порядок у природі й суспільстві. Природа і умовність. Сократ.

4. Платон: «Держава» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Важливість політичної науки. Доброчесність — це знання. Некомпетентність громадської думки. Зразок держави. Взаємні потреби і поділ праці. Класи і душі. Справедливість. Власність і сім’я. Навчання і виховання. Невизнання закону.

5. Платон: «Політик» і «Закони» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90

Призначенця закону. Золота нитка закону. Змішана держава. Соціальні й політичні інститути. Освітні й релігійні інститути. «Держава» і «Закони».

6. Арістотель: політичні ідеали . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

Нова політична наука. Форми правління. Правління закону. Конфлікт ідеального і дійсного. Суперечливі вимоги до влади.

7. Арістотель: політичні реалії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121

Політичні й етичні інститути устрою. Демократичні та олігархічні принципи. Найкраща реальна держава.Нове мистецтво політика. Природа як розвиток.

8. Занепад міста-держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134

Занепад міста-держави. Відособлення чи протест. Епікурейці. Циніки.

ЧАСТИНА ДРУГА. Теорія світової спільноти

9. Закон природи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148

Особистість і людство. Договір і монархія. Місто-держава як всесвітня держава. Ревізія стоїцизму. Сцнпіонів гурт.

10. Ціцерон і римські юристи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163

Ціцерон. Римські юристи.

11. Сенека і отці церкви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176

Сенека. Християнський послух. Роздвоєне підданство. Амвросій, Августин і Григорій. Два мечі.

12. Народ і його закон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

Всюдисущий закон. Пошук і декларація закону. Король перед законом. Як обирали короля. Сюзерен і васал. Феодальний суд. Феодалізм і держава.

13. Боротьба за право призначати єпископів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218

Середньовічна церква-держава. Незалежність церкви. Григорій VII і папісти. Генріх IV та імперіалісти.

14. Universitas hominum . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234

Джон із Солсбері. Св. Тома: природа і суспільство. Природа закону. Данте: ідеалізована імперія.

15. Філіп Гарний і Боніфацій VIII . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 250

Публіцисти. Взаємні позиції двох сторін. Папські претензії. Егідій Колонський. Римське право й королівська влада. Йоан Паризький.

16. Марсілій Падуанський і Вільям Окам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269

Марсілій: аверроїстський арістотелізм. Держава. Закон і законодавець. Церква і клір. Генеральний собор. Вільям: свобода церкви. Соборна теорія.

17. Соборна теорія церковного управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290

Реформа церкви. Самодостатня громада. Гармонія і згода. Влада собору. Значення соборної теорії.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. Теорія національної держави

18. Макіавеллі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 304

Тогочасний абсолютизм. Італія і папа. Що цікавило Макіавеллі. Моральна індиферентність. Загальний егоїзм. Всемогутній законодавець. Республіканство і націоналізм. Проникливість і короткозорість.

19. Перші протестантські реформатори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323

Сліпа покора і право на опір. Мартін Лютер. Кальвінізм і влада церкви. Кальвін і сліпа покора. Джон Нокс.

20. Роялістські й антироялістські теорії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338

Релігійні війни у Франції. Протестантська критика абсолютизму. «Vindiciae contra tyrannos». Інша протестантська критика абсолютизму. Єзуїти й непряма влада папи. Єзуїти і право на опір. Божественне право короля. Яків І.

21. Жан Бодуен . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360

Релігійна терпимість. Держава і родина. Суверенітет. Обмеження влади. Добре упорядкована держава.

22. Модернізована теорія природного права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373

Альтузій. Гроцій: природне право. Моральні аксіоми та доказ. Контракт і індивідуальна згода.

23. Англія: приготування до громадянської війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 389

Морова «Утопія». Гукер: національна церква. Католицька та пресвітеріанська опозиція. Конгрегаціоналісти. Сектанти й ерастіани. Конституційна теорія: Сміт і Бекон. Сер Едвард Кук.

24. Томас Гобс . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 407

Науковий матеріалізм. Матеріалізм і природне право. Інстинкт самозбереження. Раціональна засада самозбереження. Верховна влада та уявна корпорація. Висновки, зроблені на основі фіктивних об’єднань. Держава і церква. Гобсів індивідуалізм.

25. Радикали та комуністи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425

Левелери. Англійське право за народженням. Помірковані і радикальні реформи. Приборкання законодавчої влади. Дігери. Право волі Вінстенлі.

26. Республіканці: Гарінгтон, Мілтон та Сідней . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 442

Економічна база республіканізму. Імперія закону. Структура республіки. Джон Мілтон. Філмер та Сідней.

27. Галіфакс і Лок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 460

Галіфакс. Лок: індивід і спільнота. Природне право власності. Філософські двозначності. Контракт. Суспільство та врядування. Складнощі Локової теорії.

28. Франція: занепад природного права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 481

Відродження політичної філософії у Франції. Засвоєння Лока. Відмінне оточення. Монтеск’є: соціологія і свобода. Закон і довколишнє середовище. Розмежування влад. Вольтер і громадянська свобода. Гельвецій: французький утилітаризм. Фізіократи. Гольбах. Прогрес: Тюрго і Кондорсе.

29. Повторне відкриття громади: Руссо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 509

Повстання проти розуму. Людина як громадянин. Природа й просте життя. Загальна воля. Парадокс свободи. Руссо й націоналізм.

30. Звичай і традиція: Г’юм і Берк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 529

Г’юм: розум, факт і цінність. Зруйнування природного закону. Логіка почуття. Берк: конституція на праві давності. Парламентське представництво й політичні партії. Абстрактні права й політична особистість. Божественна тактика історії. Берк, Руссо й Гегель.

31. Гегель: діалектика й націоналізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 549

Дух нації. Німецька держава. Діалектика й історична необхідність. Критика діалектики. Індивідуалізм і теорія держави. Свобода і влада. Держава й громадянське суспільство. Пізніше значення гегельянства.

32. Лібералізм: філософський радикалізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 585

Принцип найбільшого блага. Бентамова теорія права. Економічна теорія раннього лібералізму. Політична теорія раннього лібералізму.

33. Модернізований лібералізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 611

Джон Стюарт Міль: свобода. Засади соціальних студій. Герберт Спенсер. Ідеалістична ревізія лібералізму. Лібералізм, консерватизм, соціалізм. Теперішнє значення лібералізму.

34. Маркс і діалектичний матеріалізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 653

Пролетарська революція. Діалектичний матеріалізм. Економічний детермінізм. Ідеологія і класова боротьба. Марксове резюме. Енгельс про діалектику. Енгельс про економічний детермінізм. Діалектичний матеріалізм і політика. Капіталізм як інституція. Крах капіталізму. Стратегія соціальної революції.

35. Комунізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 693

Російський марксизм. Ленінська теорія партії. Ленін про діалектичний матеріалізм. Буржуазія і пролетарська революція. Імперіалістичний капіталізм. Підхід до революції. Революція у перспективі. Проблема, породжена перемогою. Авангард пролетаріату. Демократичний централізм. Соціалізм в одній країні. Комунізм у Китаї. Природа комунізму.

36. Фашизм і націонал-соціалізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 768

Націонал-соціалізм. Прусський соціалізм. Ірраціоналізм: філософська суспільна думка. Філософія міфу. Фашизм і гегельянство. Народ, еліта і вождь. Расовий міф. Життєвий простір. Тоталітаризм. Націонал-соціалізм, комунізм і демократія.

Алфавітний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 814

Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки / Пер. з англ. — К.: Основи, 1997. — 838 с. — ISBN 966-500-110-8

У книзі докладно розглянуто принципи організації громадського життя, їх реальне втілення у давньогрецьких містах-державах і в європейських країнах, насамперед в Англії та Франції доби Середньовіччя.

Велику увагу приділено становленню верховної законодавчої та виконавчої влад, проблемі взаємозалежностей між природним, моральним, звичаєвим і юридичним правом спільноти і окремої особистості. Розглянуто доробок таких визначних корифеїв філософської і політичної думки, як Платон, Арістотель, Гобс, Лок, Г’юм, Гегель та ін.

Український переклад: Марія Габлевич, Ігор Гарник, Василь Івашко, Віктор Івченко, Олександр Коваленко, Валентин Корнієнко, Олександр Мокровольський, Еміль Хоменко, Ярослав Чердаклі.

ББК 67.1 С 28

George H. Sabine, Thomas L. Thorson. A History of Political Theory.

‹‹   Попередня     Головна     Наступна