[Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. П. Чепіги. — К.: Наукова думка, 1971. — С.131-163.]

Попередня     Головна     Наступна

Ω(т) zдὲ почина́ю(т)сA вЂршы, о рεмεсникахъ розмаи́тыхъ (Напро́дъ) ¹

¹ Круглі дужки стоять у рукопису.

168. Ω гончаря́хъ: слово вЂ(р)шово́ε похва́лноε

Пε(р)вы(и) на свЂтЂ гонча(р) рεмε(с)никъ тру(ж)да́тε(л):

са(м) г(с)дь бг̃ъ, Ада́ма и Е́v(ъ)вы созда́тεл(ъ).

Кото́ры(и) да(л) людεмъ всЂ хы(т)рости умЂ́ти:

и всяку прεмудро(ст) хотящы(мъ) разумЂти.

Прεто мощно гонча(р)ство ст̃ы(м) дЂло(м) назва́т(ъ):

понεважъ бг̃ъ Ада́ма зво́лилъ з(ъ) глины созда(т).

I го(н)чаря(м) чловέка мощно (б) з гли́ны zроби́т(ъ):

ты(л)ко (ж) нεвозмо(ж)но зроби(в)ши дш̃Ђ влЂпи́т(ъ). /109/

Еднакъ сосуды робя(т) напи(т)ки выпива́тъ:

и всякіε тε(ж) го(р)шки що Ђсти готова́т(ъ).

Та(к) жε и кафлέвыε пέчи выставуютъ:

и розныε на ка́фля(х) оздобы му(д)руютъ.

А ба(р)зЂ(и) що поко́щуваными называ́ютъ:

гдε фа(р)бами вся́коA кра́сы додаваю(т).

І́мεнно жε мно́гіε шма(л)цами кладу(т) цвЂты:

и вε(л)мѝ прм(д)рыε полагаютъ квЂты.

Ажъ бы бεзпрέчъ хотЂлъ на тую дивитисA

пЂчъ: и грЂти(с) до тако(и) ми́ло притулитисA.

Zачи(мъ) о го(н)чарЂ̀ васъ крЂпко похваля́ю:

и о(т) бг̃а за то ва(мъ) сп̃сε(н)A прія́ю.

169. Ω ратая́хъ: або тε(ж) о па́шущы(х) хлЂбъ людεхъ

На(д) всЂ рεмε(с)ла потрεбнЂ(и)шоε подобно

па́xа(р)ство: жὲ то́ε всεму свЂ̀ту выго(д)но. /109 зв./

Бо хо(ч) бы хто срЂбро и zлото мо(г)лъ роби́ти:

а нε мЂючи хлЂба злота нε вкуси́ти.

Мовлε(н)на таA рε(ч) жε хлЂбъ ср(д)цε укрЂпи́тъ:

εслѝ хлЂбомъ животы̀ члкъ покрЂпи́тъ.

I бε(з) хлЂба нε мощно всяки(мъ) пробува́ти:

бо бεз нεго з го́лоду могутъ умира́ти.

I нε ты(л)ко убоги(и) хлЂба потрεбуεтъ:

алε и богатому о́ны(и) нε попсуεтъ. \132\

\133\

Бога́ты(и) εщε бо(л)шε(и) хо́чεтъ εго мЂти:

жε(б) по смε(р)ти εго ужыва́ли и дЂти.

А та(к) хлЂбъ ст̃ы(и) всюда всЂ(м) нε бεзпотрέбε(н):

алε и нεвЂрны(мъ) ω(н) на́ свЂтЂ потрεбεнъ.

А ты̀ г(с)ди бεз(ъ)прε(ч) хлЂба лю́дя(м) умножа(и):

и дово(л)но на ввε(с) свЂтъ εго̀ урожа(и).

170. Ω ткача́хъ, и о жεна(х) и (х): и о і́ны(х) жεна(х) ткати імъ даю́щыхъ

Мε(ж) і́ны(х) рεмε(с)нико(в) і тка(ч) умЂша(в)сA:

і та(к) жε я(к) іныε рεмε(с)нико(мъ) назва́всA. /110/

Могла (б) РоссіA нш̃а и бεз ны́хъ прожи́ти:

іноε в ту́рски(х) стра́на(х) матέріи роби́ти.

А в на(с) и жоны тоε рεмεсло̀ о(т)правуютъ:

и бо(л)шъ таковы(х) жε(н) ε(ст), що и(х) и нε трεбуютъ.

Бо я(к) зхотя́тъ zара(з) могу(т) сA научи́ти:

и нε будε(т) основы ю(ж) до ткачε(и) носити.

А в Ли́т†всякіε жо́ны ткачовъ и нε зна́ютъ:

ра(з)†козацкіε іныε потво́рство ма́ютъ.

Жε то інаA будεтъ нε пряха и нε тка́ха:

и в таковои можε(т) быти ткачε†взя́ха.

А що (ж) будутъ и ткачЂ́ в такои собЂ брати:

ґды нε будε(т) осно́вы и потка(н)A давати.

I ткацкіε тεжъ жоны нε всЂ хотя(т) пря́сти:

абы (б) готовыε нитки мо(г)ли в(ъ) бε(р)да класти.

I ча́со(м) о(т) роботы втку̀ нεмало зоста́нεтъ:

а до того и пряжы εщὲ в кого̀ доста́нεтъ.

Ажъ поло(т)но з(ъ) ты(х) рЂчи(и) можε(т) из(ъ)поряди́ти:

да кошу(л) и іны(х) спра(в) много мо(щ)но пошити.

I писмε(н)ны(и) лю(д) ткачЂ вся(к) нεха(и) розумЂεтъ:

жε стары(и) и молоды(и) о(т)чεнш̃ь в ни(х) умЂεтъ. /110 зв./

А і́ны(и) ε(ст) рεмεсни́къ и мл̃твы нε зна́εтъ:

и нεха(и) жε нε га(н)би́т(ъ) ткачо(в) то́ε собЂ зна́εтъ.

А за вЂршъ сε(и) о(д) ткачо́въ прощεніA жεла́ю:

и рεмε(с)ла вш̃εго кры(и) бж̃ε нε знεважа́ю.

Тылко (м) спε(р)ва написавъ пры(к)ро ¹ в сло†εдыно́м(ъ)

и ужε (ж) простЂтε мA, ка́юсA и о то́мъ ².

¹ Унизу зроблено виноску олівцем почерком П. Куліша: Прикро — укорительно (наречие).

² На полі з правого боку дописано іншим чорнилом і почерком: и о и то(м). \134\

171. Ω бондаря́хъ

Чε(ст)но ε(ст) и бонда(р)ство и вε(л)мѝ надо́бно:

бо нихто̀ нε ωбы(и)дε(т) и бεз ны(х) подо́бно.

А хо(ч) и вся(к) рεмεсникъ людя(мъ) всЂмъ потрεбε(н):

та(к) жε и бо(н)да(р) всюда ε(ст) нε бε(з)потрεбεнъ.

Кгды (б) нε ωнѝ нЂ в чεмъ бы напи(т)ковъ храни́ти:

и нЂ в чε(мъ) было (6) жонка́мъ и воды̀ носи́ти.

А що́ обрЂзки шεвцЂ и кра(в)цЂ покида́ютъ:

а бондарЂ обрЂзко(в) своих нε викида́ютъ.

Як то трЂски котры́ми можε(т) в(ъ) пεчЂ пали́ти:

та(к)жε за(с) особливε и Ђсти навари́ти. /111/

I нε будε(т) дрЂма́ти жὲ то̀ сту́ки гря́ки:

а к тому̀ на(и)па́чε я́къ потягнε(т) таба́ки.

I нε кохаε(т)сA в(ъ) сну̀ жε робитъ и вночЂ̀:

або тро(ст) а(л)бо круги, или стружε(т) обручЂ̀.

I ма(и)стε(р)ство своὲ та(м) и та́мъ роскладаεтъ:

и охо́чую до роботы пилно(ст) ма́εтъ.

А що зароби(т) мусЂтъ часомъ и пропи́ти:

послЂ працы животы̀ тро́ха покрЂпи́ти.

Пото(м) станε(т) робити знову хочъ нε мно́го:

а(ж) в нεго и тютюну̀ и всεго впя(т) много.

I такъ тоε рεмεсло̀ вε(л)мѝ похваля́ю:

и до ко(н)ца̀ вЂку и(мъ) того хлЂба прія́ю.

172. Ω шапова́ла(х) и о конова́лахъ

Потрε(б)ноε рεмε(с)ло̀ ε(ст) и конова́лство:

а ωсобливε чε(ст)но ε(ст) и шапова́лство.

Коновалъ εдно̀ ты(л)ко дЂло из(ъ)пра(в)ля́εтъ:

жε то̀ коня(м) и шка́па(мъ) опра́ву дава́εтъ. /111 зв./

А шапова́лъ всякіε всЂ́мъ выго́ды тво́ри(т):

ґды (ж) розныε потрεбы людя(мъ) за(в)шε ро́би(т).

Як то мужыкамъ плεтε(т) рукавицы:

и ля́мцы выва́люε(т) що нося(т) молоди́цы.

I εщὲ и опанчу̀ ¹ можεтъ иzроби́ти:

и кέцу [хо(ч)] ² на(и)бо(л)шую му(д)ро устрои́ти.

А εслѝ часомъ зхо́чεтъ из(ъ)почити тро́хи:

то то(г)да бε(з)прεста(н)но всὲ вяжε(т) панчо́хи.

¹ Рукою П. Куліша олівцем зроблено виноску: Опанча как видно важная была одежда, и, может быть, цельная.

² Квадратні дужки стоять у рукопису. \135\

А впя(т) жε якъ почнε(т) вовну пεрεбива́ти:

то зна(т) то ужέ хочε(т) з луко(м) ма(н)дрова́ти.

Бо з давны(х) часовъ я(к) гдε шапова(л) ма(н)дрова(л):

нε εдну̀ на доро́зЂ и дш̃у из(ъ)ляка(л).

Жε зда́лεку власнε татарε маня́чатъ:

а(ж) шапова(л) носи(т)сA з(ъ) луко(м) я(к) з друко(м), з(ъ)бли́зу вба́ча(т).

А пришε(д) до людε(и) станε(т) робо́ты пыта́т(ъ):

жε(б) гдε ко(л)вεкъ мЂлъ собЂ на робо́ту ста(т).

I я(к) зна(и)дε(т) добрую роботу в до́бро(м) мЂстЂ:

а(ж) за́ра(з) зароби(т) золоты(х) сто̀ або двЂстЂ. /112/

I рεмεсло̀ и́хъ чи(р)ство и го(д)но похва́лы:

хо(ч) бы в ко(ж)до(м) го́родЂ бу(в) и(м) цε(х) для сла́вы

I я́ рукодЂліε и(х) та(к)жε похваля́ю:

и дЂтямъ и(х) и жона́мъ доброго прія́ю.

173. Ω тέсля(х), або тε(ж) о пло́тника(х) по моско(в)ски(и): а о дεіли́да(х) по лито(в)ски(и)

И тεсε(л)скіε в чεсти ма(и)стровε быва́ютъ:

жε му(д)рыε буди(н)ки онѝ выставля́ютъ.

Мεнови́тε я́ко то поко́и па(н)скіи:

або тε(ж) іныε и полати ца(р)скіи.

I цε(р)квѝ оздобныε в(ъ) славу Хр(с)ту бг̃у:

за что трεба творити и(м) похва́лу мно́гу.

А ωсо(б) го́дно (б) и(х) мЂт(ъ) в(ъ) вεлико(и) повазЂ:

жε то часто бываю(т) в нε мε(н)шо(и) о(т)вазЂ. /112 зв./

Понεва(ж) важы(т)сA хо(ч) на якую полЂзти

высоту̀: и мы́сля(т) я(к) бы з нε(и) знову злЂзти ¹.

I чε(ст)ноε та(к)жε и(х) и чи(р)ствоε рεмεсло̀:

алε и працовы́то оно̀, бо тяжε(ст)но̀.

Бо я(к) ста́нутъ буди́но(к) яки(и) будова́ти:

трεба ко(ж)дому проти(в) сεбε пуды(и)ма́ти.

I сюда̀ и туда дεрεво обε(р)та́ти:

и εщὲ шля́гою и ты́бε(л) забыва́ти.

А ґды сA прилучи(т) кр(с)тъ на цр̃ко(в) всстано(в)ляти:

то(г)да̀ муся(т) всЂ свои грЂхѝ вспамята́ти.

¹ Поряд дописано іншим почерком: в(ъ) низоту. \136\

А та(к) на ба́нЂ стоÀ кр(с)тъ постановля́ютъ:

бг̃ъ и(мъ) помагаεтъ, и па́да(т) нε допуща́εтъ.

I сп̃сѝ і́хъ г(с)ди zа тыε нау́ки:

и сохрани іхъ дш̃и о(т) вЂчно(и) му́ки.

I я́ zа тεсля́ми тεбε бж̃ε бл̃гаю.

и з(ъ) жона́ми и з(ъ) дЂт(ъ)ми тεбЂ и(х) вруча́ю. /113/

174. Ω муzы́кахъ, мεнови́тε о цы(н)балистыхъ, и о скры́пникахь

Вεсεлоε рεмεсло̀ музыцство повЂда́ю(т):

жε і́грами своими смутны(х) пудвεсεляю(т).

А вεсεлыε пачε вεсεлыми быва́ютъ:

ко(г)да̀ музыки в(ъ) скры(п)ку и в цы(н)балы игра́ю(т).

І чε(ст)но та(к)жε собЂ на свЂтЂ пробува́ютъ:

кгды (ж) и само́му бг̃у похвалу о(т)дава́ютъ.

Понεва(ж) я(к) іныε рεмεсникѝ цεхъ ма́ютъ:

та(к) и онѝ сп̃сε(т) і́хъ бг̃ъ в цεxу̀ зостава́ютъ.

I вε(д)лу(г) цε(р)ковного укла́ду поража́ютъ:

и до цε(р)квε(и) бж̃іи(х) свЂчи часто спра(в)ляю(т).

А gды (б) хто мови(в) жε лέгки(мъ) хлЂбо(м) забавляю(т):

таки(и) и(м) хлЂбъ г(с)дь да(л), нεха(и) нε поды(в)ля́ю(т).

I хлЂба дарέмного ни(г)дέ нε ужыва́ютъ:

ты(л)ко εго̀ всякіε прε(з) пра́цу заробля́ю(т). /113 зв./

I прεто̀ хто̀ ргиεсла̀ науча́εтъ:

таковы(и) мε(н)шъ про́стою роботою тружда́ε(т).

Рεмεсло̀ ст̃о дЂло на́ свЂтЂ сA зна(и)ду́εтъ:

ко(т)ры(и) з(ъ) пи(л)ною εго̀ охотою патру́εтъ.

I хто̀ рεмεсла̀ своέго за(в)шε ча́сто пи(л)нуεтъ:

тому̀ до εго̀ пра́цы и са(м) бг̃ъ пособству́ε(т).

Нεха(и) жε бε(з) лЂности и музы́ки игра́ютъ:

и вεсεлости людя(м) молоды(мъ) додава́ю(т).

А на(и)гра́вшисA, нεха(и) тро́ха и спочиваю(т):

да по по(в)но(и) скляни́цы горЂлки выпива́ю(т). \137\

175. Ω шεвца́хъ, и ω чέстномъ и́хъ рεмεстлЂ ¹

Пова́жноε рεмε(с)ло̀ и шε(в)ство зостава́εтъ:

ґды (ж) чεстноε бра(т)ство и ктыто(р)ство з ны(х) быва́ε(т).

I шεвцЂ свя(т)цЂ та(к) сA то онѝ наzыва́ютъ:

из сво́εго тыту́лу а(ж) самы́ сA втЂша́ютъ.

I го(д)но вεлича(н)εмъ всЂхъ шεвцовъ вεлича́ти:

и похвалу якъ чεстны(мъ) рεмε(с)ника(мъ) дава́ти. /114/

I щырыε онѝ ε(ст) шεвцЂ̀ людε на свЂтЂ:

и жоны и(х) до́брыε и іхъ шε(в)скіε дЂти.

Бо нЂgды онѝ жа(д)ны(х) ша(л)вЂрствъ нε зажыва́ю(т):

алε и у́чнε(в) свои(х) лю(д)зскости научаютъ.

I ωсобли́вε ро(з)но(и) тε(ж) своε(и) полЂти́ки:

из(ъ) книги з ра(з)ницы шεвско(и) чε(ст)но(и) ґра(м)мати́ки.

I копы(л)A з(ъ) правылямъ и всA ва(р)ста(т) іхъ сла́вна:

знаю о то(м) добрε, и лю́дε мовять зда(в)на.

А якъ сядε(т) робити на своε(и) ва(р)ста́ти:

почнε(т) своὲ вся́коε начи(н)ε росклада́ти.

Я́ко то копы́ла правыла дра(т)ни́цы стрεли́цы:

ло(и)ники цвя́шки смо(л)ники на́ру(ч)ки и кра(в)ни́цы.

Та(к) тε(ж) сты́рачЂ моло(т)кѝ вы(н)штакѝ то́пки и клεса́чки:

обцаликѝ смолу̀ воскъ вы́хты клε(и)стра писа́чки.

Zатырачки кли(н)цЂ гни́пы дратвы цы(к)на́сарЂ и щεти́ны:

шы́ла чε(р)нила ножЂ̀ скобε(л)ки стругѝ ско(с)ки бέлεхи и смо(л)ши́ны.

Вεто(ш) ни(т)ки за́вεтЂ кобы́лицы хлопцы ху(т)ра и стрыхолцЂ:

рεмЂн(ъ) воду до шпова(н)A лубA дого(т) и натягачЂ и ко(н)цЂ.

А якъ по(и)дε(т) до шку(р), дубъ товчε(т) шкуры пεрεсыпа́εтъ:

а іныε шкуры у зо́лу хуру zаклада́εть ². /114 зв./

I и́ныε тε(ж) на коби́лицЂ шε(р)сть оббира́εтъ:

а пото(м) ³ бέлεхо(м) мεздру̀ пу(д)робля́εтъ.

¹ Увесь цей вірш закреслεно. Унизу сторінки приписано: Скасова(н)ны сиε шε(в)скіи вЂ(р)ши, жε нε вря(д) писали(с). Іщи лучшε(и) споряжεнны(х) при ко(н)цЂ книги. Вказівку на аркуш відрізано.

З правого боку на полі написано, потім закрεслεно два рядки:

Нε машъ мовя(т) на(д) шεвство рεмε(с)ла чε(ст)нЂ(и)шого:

и промε(ж) рεмεслами іными славнЂ(и)шого.

В. Перетц при надрукуванні віршів уніс ці рядки до тексту, закривши ними аркуш 114. Виходячи зі змісту, їх саме так і треба вмонтувати до тексту.

² Напроти останньої строфи з лівого боку на полі приписано: в сту́пЂ. Кількарядкові приписки рукою автора є на полі ліворуч та внизу. Відповідні значки перед цими приписками вказують на те, що їх потрібно перенести на аркуш 115. Там ми їх і будемо подавати.

³ Вставка на полі: надЂвши шу(ст)валъ и хва(р)ту́хъ. \138\

I похваgова́вши в(ъ) бж̃и(и) часъ, уклада́ε(т) в ква́съ:

и чεкаε(т) поку(л) будε(т) пεрεсыпа(т) впя(т) ча́съ ¹.

А пото(м) покину(в)ши всὲ по(и)дεтъ бЂты збыра́т(ъ):

бо потрέба ко(з)ли́ны из(ъ) бЂтою вычиня́т(ъ) ².

А я(к) при(и)дε(т) εму̀ часъ и про(ст) рεмЂн(ъ) выправля́т(ъ):

станε(т) крЂпко працова(т), и я(к) повЂсмо то(и) мя(т).

I Ђзди(т) у лугъ ду́бу и попεлу пали́ти ³ готова́ти:

и му́сЂтъ бЂдны(и) добрε на́ зыму працова́ти.

А ωсо(б)нЂ(и) мусЂтъ по матεри(н)ку и по листокъ ходи́ти:

жε а(ж) и в ст̃о ма́ло можε(т) когда̀ з(ъ)почити.

I сЂвши на роботЂ, то до по(л)ночи нε будε(т) спа́ти:

а ча́сомъ до самого свЂта будε(т) пεрεшыва́ти.

Або і́но(г)да роботу будε старую якую крЂпи́ти:

и́ли тε(ж) іную хорошую новую роби́ти.

А я(к) схо́чε(т) шεвчиху поби(т), нищо̀ чи(мъ) би(т) нε шука́εтъ:

εсли чобо(т) клεсуε(т) тоεю (ж) клεса́чкою пото(р)каεтъ.

I иε да(и) бж̃ε на свЂтЂ жо(н)камъ го́ршои му́ки:

я(к) попасти(с) якому часомъ шεвцу̀ у ру́ки. /115/

Бо шы́ло(м) уко́лε(т), и дра(т)вою zвя́жεтъ:

нε здорова з ни(м) [хо(ч) нε з(ъ)хочε(т)] ⁴ спа́ти нε ля́жεтъ.

А такъ нε трεба шε(в)цо́въ никому знεважати:

алε трεба и(х) за то рεмε(с)ло̀ восхваля́ти ⁵.

¹ З правого боку на полі приписано два рядки і пунктирною рискою вказано, що їх потрібно вставити якраз сюди:

І на крЂслЂ по ца(р)ски(и) сЂди́тъ якъ на маεста́тЂ:

и проси(т) бг̃а жεбы́ на роботу рано уста́ти.

Відповідний значок указує на те, що далі трεба читати чотири рядки, приписані на полі в нижньому кінці аркуша:

А уста(в)ши усу́нε(т) лу́чни(к) и жεлЂзо причεпля́в(т):

и лучи́ну з(ъ) пε(н)ковъ смо(л)ны(х) з(ъ) ωгнε(мъ) росклада́ε(т).

А розложи(в)ши ωгню́ за́ра(з) пεрεшыва́εтъ

по́ты: по́ку(л) а(ж) сA εму́ подоба́εтъ.

Значок після цього вимагає, щоб далі йшли два рядки, приписані внизу на аркуші 114 зв.:

І я(к) пεрεшываючи вто́ми(т)сA, то̀ шку́ры стрыху́ε(т):

и на ро(с)пу(с)ка(н)A на чо́боты ко(л)ко з(ъ) котро(и) па(р) вы(и)дε(т), готу́ε(т).

² Тут стоїть значок, який вказує на те, що далі треба читати рядки, приписані з лівого боку на полі на аркуші 114 зв.

І по(и)дε(т) до га(р)бовки у чо́внЂ хита́ти:

козлы́ны и бара́ницы хо(ч) и га́бε(л)ки окраша́ти.

А нахитавишсA εщέ и Ђсти захо́чεтъ:

и да(ст) εму́ шεвчи́ха чого̀ исхочεтъ.

³ Слово в оригіналі закреслене.

⁴ Квадратні дужки стоять у рукопису.

⁵ З лівого боку на полі приписка червоним чорнилом і іншим почерком: Ω кожεмя́ка(х) ли(ст) сп̃г. \139\

176. Ω мέлникахъ, або тε(ж) о мЂро́чника(х)

I мЂрочницства чε(ст)ны рεмεсла̀ быва́ютъ:

ко(т)рымъ и бε(з) жнивъ онѝ хлЂба заробля́ютъ.

Zвлаща гдε ко(л)вεкъ млынѝ мέлю(т) нεпрεста(н)но:

а(ж) έстъ в(ъ) мЂро(ч)нико(в) хлЂбъ всε(г)да̀ бε(з)прε(с)та(н)но.

А ба(р)зЂ(и) ґды̀ нε часто пропива́ютъ:

то и ώвшε(м) такіε з(ъ) сεбὲ хлЂба ма́ютъ.

А звлаща хто о(т) бг̃а щастA собЂ ма́εтъ:

то(и) и богаты(мъ) з того̀ рεмε(с)ла̀ быва́εтъ.

I рεмε(с)ло и(х) всю́да всЂмъ людε(мъ) потрεбно:

и нεвЂрны(м) народо(м), то́жъ нε бε(з)потрέбно.

Товку(т) бо и мέлю(т) всὲ, и із рукъ zдава́ютъ:

всяки(м) людя(м) рεмεсломъ свои(м) угожа́ютъ. /115 зв./

I помножъ и(х) бж̃ε, для млыно́въ строέніA:

и нε лишм̀ за труды о́ны(х) и сп̃сέніA.

177. Ω самы(х) господаря(х), владу́щы(х) млына́ми, и дε(р)жащы(х) і́хъ; и ω млына(х)

Хо(ч) то млы(н) ко(р)чмою сA в людε(и) называ́ε(т):

εдна(к) жε о(н) ни в чε(м) сA ко(р)чмЂ̀ нε равня́ε(т).

Млы(н) чέстна храмина̀ нε жі́ε(т) в нε(и) сваво́лно(ст):

лεчъ выходитъ з нεго̀ людε(мъ) хлЂба дово́лно(ст).

А хочъ и z корчмы̀ пн̃у бываε(т) пожи́токъ:

и господарε†ко(р)чεмному ужи́токъ.

А млы(н) нε εдному̀ пн̃у догажа́εтъ:

ґды̀ на всю̀ околи́чно(ст) хлЂба настатча́ε(т).

Ты(л)ко (ж) и млы(н) я(к) кому̀ в ща(ст)ю повεдε(т)сA:

то то(и) ты(л)ко з нεго хлЂба нε о(т)грεбε(т)сA.

I хто̀ и плуго(м) пашε(т) мε(л)нику сA равня́εтъ:

и ко(ш)ту своε(г)[о] якъ мε(л)никъ нε страча́εтъ. /116/

А мε(л)нику мно́го приборо(в) в млы(н) потрεба:

залε(д)во яко(и) рεчи чεго нε потрέба.

А трεба камЂн(ъ)A жεлЂза бε(з)прεста́нно:

сталЂ дεрε(в)нЂ лою мо(в)лю то нεлга́нно.

А ωсобливε часо(м) людε(и) грεблю гаты́т(ъ):

и бондарε(и) сосуды в млы(н) на розмЂ(р) роби́т(ъ):

А ωсобнЂ(и) трεбуεтъ м́ны(и) и мЂрного:

кгды̀ зна(и)дεтъ чл̃вЂка доброго вЂрного. \140\

Zачи(м) здавало (б) сA шку(р)ка за чи(н)бу нε ста́нε:

εднакъ хто що звы(к) дεржа(т), то нε пεрεста́нε.

I да(и) бж̃ε з(ъ) господа(р)ствъ всяки(х) коры(ст) мЂти:

жεбы мЂли дово́лно(ст), а по ны(х) и дЂти.

178. Ω иконопи́сца (х), сирЂ(ч) о маляра́хъ, и ω чεстномъ рукодЂліи о́ныхъ; и ω богома́за хъ

Ро́зныε му(д)рости са(м) бг̃ъ на свЂ́тъ да́лъ:

пεрво(г)[о] вЂку, ко(г)да̀ сε(и) свЂтъ и ми(р) созда́лъ. /116 зв./

Вся́ки(х) бо рукодЂли(и) прε(з) дх̃ъ ст̃ъ научи(л):

и маля(р)скую му́дро(ст) тогда (ж) людε(мъ) о(т)кры(л).

Жε(б) на чε(м) ко(л)вεкъ εго̀ тва(р) із(ъ)ωбража́ли:

тако(ж)дε и всЂхъ ст̃ы(х) твари маліова́ли.

I εщὲ іконъ тво(р)цы з(ъ)на(и)ду́ю(т) штыхарЂ̀:

и други́ε чεстныε (ж) людε zолотарЂ̀.

I котры(и) маля(р) чи́сто вЂкъ сво(и) прово(ж)даε(т):

то чудо(в)на ω(т) нεго̀ ікона быва́εтъ.

А богома́зкіε чу(д) образкѝ нε ма́ютъ:

бо ты(л)ко бг̃у свои(м) рεмεсло(м) наруга́ютъ.

Кгды̀ жа(д)но(и) на ікона(х) и(х), нε ма(ш) оздобы:

и маля(р)скои тε(ж) яко(и) ко(л)вεкъ подо́бы.

Алε о(т)ню(д) вклεпали(с) в то́ε рукодЂ́л(ъ)A:

и вεли́коε тε(ж) з ны(х) на свЂтЂ бεздЂ́л(ъ)A.

I имÀ и(м) богома́зы, жε маля(р)ства нε до(и)шлѝ:

жε бε(з)пу́тноε дЂло са́мы собЂ зна(и)шлѝ. /117/

I нε хочутъ учити(с) цЂлого маля(р)ства:

жε(б) свои никчέмныε поки́дали махля(р)ства.

I до сы(х) богома(з)ства часъ нε скорεня́ютъ:

бо многіε глупакѝ в нау́ку става́ютъ.

I научившысA начнутъ по сέлахъ носи́ти:

та(к) тε(ж) и по мЂста(х) по двора(х) ψѝ дра(ж)ни́ти.

Прεто що мало дЂло вш̃ε вничижа́ю:

εднакъ васъ богома́зо(в) о прощε(н)ство впраша́ю.

Zдоро́вы и ты(м) дЂломъ свои(м) сA тружда(и)тε:

а на мεнε за вЂ(р)шы си́ε нε подывля(и)тε.

Бо ко(ж)ды(и) и у́стнε ва(мъ) та(к) можε(т) призна́ти:

а я́ му́сЂлъ для втЂхи вш̃о(и) написа́ти. \141\

179. Ω рыба́лкахъ и ω рεзникахъ

Рыба(л)ки з рε(з)никами проти(в)ности ма́ютъ:

я(к) по(ст) да мя(с)ницы, та(к) онѝ пробува́ютъ ¹. /117 зв./

Рыба(л)ка для по(ст)ныхъ дни(и) рыбы уловля́ε(т):

а для мясны(х) днε(и) рεзни(к) о мźсо стараε(т).

Тады слу́шнε (б) рыба(л)камъ в(ъ) товары(ст)†жи́ти

з рε(з)ника́ми: хо(ч) навε(т) и в цεху̀ іхъ бы́ти.

Бо уставы(ч)но рεзни(к) рыбалцЂ потрέбεнъ:

а рεзнику̀ рыба(л)ка то(ж) нε бεз(ъ)потрέбεнъ.

I годило (б) сA лу(ч)шε(и) рыбалокъ поважа́т(ъ):

и па́чε о(т) рεзнико́въ о́ны(х) всЂхъ шанова́т(ъ).

Кгды (ж) и са(м) бг̃ъ з рыбало(к) ап(ст)лы вчини́въ:

и мл(т)вεнниками за всЂхъ на(с) почини́въ.

Якъ то̀ Пεтра̀ и Павла ста(р)шыми наста́вивъ:

а рεзника́ жа(д)ного в то(и) чинъ нε поста́вивъ.

Ты(л)ко (ж) пра(в)да потрεбε(н) я(к) всяки(и) рεмεсни́къ:

та(к)жε особливε в свою̀ пору и рεзни́къ.

Една(к) жε рыба(л)ки трεба во врεмA вся́ко:

а рεзника̀ в мясни́цы ты(л)ко: нε іна́ко.

Рεзника то(к)мо трεба в дε(н) яки(и) скоро(м)ны(и):

а рεзнику̀ рыба(л)ки у часъ нεскоро́мны(и). /118/

I рыба́локъ и в(ъ) мя(с)ны(и) часъ бо(л)шъ потрεбу́ю(т):

кгды (ж) на(и)бо(л)шыε ча́сы по(ст)ныε зна(и)дуютъ.

Ры́бу и в посты̀ мно́ги(и) наро(д) zажыва́εтъ:

а в по(ст) хр(с)тія(н)ски(и) лю(д) мя́са нε вжыва́εтъ.

Чεтвε(р)тая жъ ча(ст) на всε(м) року̀ днε(и) скоро́мны(х):

а тры̀ часты зна(и)дую(т) так(ъ)жε нεскоро́мны(х).

Прεто̀ ры(б) хр(с)тія́но(м) трεба бо(л)шε(и) завшε:

нεжε мяса: бо εго вжываю(т) нε завшε.

I чε(р)нцЂ рыбу Ђсти людя(мъ) помага́ютъ:

а мясо імъ жв свЂцки(м) вжыва(т) оста(в)ля́ютъ.

А васъ пн̃овъ рεзниковъ в то(м) нε вничижа́ю:

алε и вш̃ε дЂло такъжε похваляю.

Якъ хто чи(м) хочε(т) нεха(и) хлЂба заробля́εтъ:

а і ва(мъ) рεзника(мъ) бг̃ъ нεха(и) помага́εтъ.

¹ З лівого боку на полі недбало написано іншим почерком: Васи(л) бг̃омазъ то нε вашъ братъ. \142\

180. Ω гутника(х) и о скляра́хъ

Досто(и)ны и гутники вεлико(и) похва́лы:

гды сосуды чε(ст)ныε робя(т) и крышта́лы. /118 зв./

Та(к) тε(ж) для млады(х) людε(и) слы(ч)ныε зε(р)цалы:

а состарЂвшы(м)са ю(ж) людε(м) ωкуля́ры.

А сосуды всякіε скляны́ε, и zбаны̀:

z ко(т)рыхъ выпиваю(т) и вεли́кіε панѝ.

I ви(д)но̀ напито(к) скро(з), я(к) чεго̀ чи мно́го:

и́ли тε(ж) чεго ко(л)вεкъ часо(м) чи нε мно́го.

А во і́ны(х) нε вида(т) я(к) то в чεрεпя́ныxъ:

та(к) тε(ж) осо(б) нε ви(д)но̀ и у дεрεвя́ныхъ.

I нε ви(д)но в цЂновы(х) в жεлЂзны(х) и в(ъ) мЂдны(х):

и нε досмо(т)рЂтисA особнЂ(и) и в срЂбны(х).

I мося(н)жъ про(з)рЂти скро(з), и злота нε мо(ж)но:

ты(л)ко прε(з) скляны́ε всὲ видЂти возмо(ж)но.

I прε(з) жадεнъ сосу(д) вЂмъ сл̃нцε нε проходи(т):

а прε(з) скло̀ и в храмины̀ и в цε(р)кви вохо́ди(т).

Прεто дража(и)шε зла́та трεба (б) скло̀ суди́ти:

ґды̀ бы нε мо(г)ло̀ оно̀ на(г)лε сA круши́ти.

I нεтлЂнно во вЂки оно̀ прεбыва́εтъ:

жε в zεмлЂ в(ъ) водЂ в(ъ) огнЂ̀ нЂgды нε стлЂва́ε(т). /119/

А всЂ і́ныε рЂчи тлЂ́нію вдаю́т(ъ)сA:

а я́ко скло̀ жа(д)ныε нЂтъ нε придаю(т)сA.

Ужε (ж) гутника(м) списахъ вεлику похва́лу:

и оболо(н)ника(мъ) хо(ч) малу створихъ хва́лу.

СвЂтови(д)ныε убо дЂлаютъ zасло́ны:

я(к) то мεновитε всякіε оболо́ны.

І́ныε простыε дЂлаю(т) дрεвя́ныε:

а і́ныε му(д)рыε и оловя́ныε.

ТЂмъ і си(х) рεмε(с)нико(в) г(с)ди помножа(и):

и і́мъ мудро(ст) и сы́лу и коры(ст) подава(и).

181. Ω zво́нника(х), и о комысаря(х)

Я́къ всяки(х) рεмε(с)нико(в) на (с)вЂтЂ потрέба:

та(к) з(ъ) мε(ж) ны(х) і зво(н)нико(в) хр(с)тіяно(мъ) трέба. /119 зв./

Понεва(ж) бо всякіε онѝ вылива́ютъ

зво́ни: ко(т)рыε людε(и) до цр̃квε(и) в(ъ)збужа́ю(т).

I до зέgарε(и) zвоны тако(ж) вЂмъ потрέбны:

и до тра́пε(з) особно то(ж) нε бε(з)потрεбны. \143\

Такъ жε и га(р)ма́тныε шту́ки о(т)лива́ютъ:

кото́рыми в при́ступа(х) стЂны добуваю(т).

I при банкέта(х) в пн̃о(в) из(ъ) а(р)матъ стрЂля́ютъ:

и вεсέлости всЂмъ та(м) бы́вши(м) додава́ютъ.

Та(к) жε нε бε(з)потрέбны вЂмъ и комысарЂ̀:

що робя(т) до цε(р)квε(и) сосуды и лыхтарЂ.

I кέлюхы и sвЂзды и всякіε кр(с)ты̀.

в(ъ) ко(т)ры(х) часо(м) случаε(т) попо(м) и та(и)ны нεстѝ.

I робятъ ды́скосы ло́жицы и ми(р)ницы:

а для соблюда́ніA а́гнцо(в) и гробницы.

Та(к)жε и янпо́лки до цε(р)квε(и) вылива́ютъ:

що на всεно́щны(х) вино̀ и εлε(и) ставля́ю(т).

I робя(т) фля́шы кубки пу(л)мы́ски и zбаны̀.

тарЂлки ква(р)ты ча́шы ча(р)ки и роструханы̀. /120/

Прεто̀ и за і́хъ труды бж̃ε и(м) нагородѝ:

и о(т) всяки(х) на́пастε(и) и ско(р)бε(и) свободѝ.

182. Ω інтролЂґа́торахъ ¹

ИнтролЂgа́то(р) книги новы устрая́εтъ:

а часо(м) и стары(х) я(к) лучи(т) оправля́εтъ.

I работаε(т) в цε(р)квѝ дЂло налέжноε:

и в домы писмε(н)ны(х) людε(и) приналε(ж)ноε.

I ω рεмε(с)лЂ и(х) вся(к) мови(т) нεвонтпли́во:

жε рεмε(с)ло и(х) чε(ст)но ε(ст) и ст̃обли́во.

І нε ты(л)ко потрεбны онѝ людε(м) вЂ(р)нымъ:

алε и інозέмны(мъ) бεзбожны(м) нεвЂрны(м).

Хо(ч) нε знаю(т) пи(с)мъ і́ны(х), могу(т) оправля́ти

книги: ґды̀ на ку́стуса(x) буду(т) ра(з)смотря́ти.

I нεха(и) бε(з) лЂности здоровы оправляю(т):

и всяки(х) кни(г) на свЂтЂ людε(м) на(с)та(т)ча́ю(т).

Вы (ж) інтролЂgаторы за сὲ мA простЂтε:

и zа похва́лу сε(и) мо(и) вЂршъ сεбЂ в да(р) при(и)мЂ́тε. /120 зв./

¹ Рукою П. Куліша зроблено виноску: Интролигаторъ — переплетчикъ.

183. Ω друкаря́хъ, що кни́ги друку́ю(т)

Пишу̀ вЂ(р)шы друкаря(мъ) рεмεсника(мъ) сла(в)ны(мъ):

которыε дрюкую(т) книги правосла(в)ны(мъ)

Людε(мъ): бо всЂмъ дЂло и(х) ст̃о ε(ст) и чέстно:

а ба(р)зЂ(и) ты(м) котрыε жи́ю(т) бл̃гочεстно. \144\

Друкую(т) жε вся́кіε цε(р)ковныε обря́дки:

и всЂ хр(с)тія(н)скіε розныε поря́дки.

На книга(х) бо вЂрныε мл̃я(т)сA ко бг̃у:

и в книга(х) обрЂтаю(т) до нб̃а доро́гу.

Кгды̀ убо правы(л)ныε кни́ги хто чита́εтъ:

тако(в) бέсЂду з(ъ) самы(мъ) бг̃о(м) о(т)правля́εтъ.

Чи(р)ство жε сA зна(и)дуε(т) о́ны(х) то рεмεсло̀:

алε ускру(т)но вε(л)мѝ оно̀ и тяжε(ст)но̀.

А ωсобливε нога(м) о́чамъ нεспоко(и)но:

и нε обрЂтаε(т)сA в роботЂ поко(и)но.

Понεва(ж) бо я(к) начнутъ потяга́ти пра́сы:

а(ж) на глава(х) и(х) вскорЂ мокры стану(т) вла́сы. /121/

Zача(в)ши бо муся(т) сA до поту тру(ж)дати:

а(ж) раз†в нощи могу(т) из(ъ) мало поспа́ти.

I в(ъ) вεли́ки(и) роботу пра(з)дникъ оставля́ю(т):

а ты(мъ) часо(м) спосоБы впя(т) пригото(в)ляю(т).

I научн(л) такъ бг̃ъ и(х) рыхло друкова́ти:

що за́ дε(н), то нε мо(щ)но за рокъ прεписа́ти.

Прεто̀ якъ го(д)ны ωнѝ о(т) вЂрны(х) похва́лы:

та(к) за труды вдо(с)то(и) и(х) бж̃ε вЂ(ч)но(и) сла́вы.

184. Ω виногра́дЂ и ω виноградны(х)

Еслѝ в лЂ́тЂ труды ε(ст) в чε(м) та(к) бεз(ъ)прεста(н)но:

я(к) коло вынограду о(т)ню(д) нεпрεста(н)но.

I пра(в)да жε бεзпрε(ч) сA в нε(м) тру(д) полагаεтъ:

кгды работающы(и) в нε(м) нЂтъ нε почиваεтъ.

Виногра(д) бо жа(д)но(и) вЂмъ рεчи нε трεбуεтъ:

ты(л)ко щодε(н)ны(х) в сεбε тру(д)нико(в) трεбуεтъ.

А ω труда(х) ты(х) много (б) потрεБа писа́ти:

а(ж) для множε(ст)ва̀ мушу молча(н)ю прада́ти. /121 зв./

Са(м) хто зхочε(т) можε(т) ты(х) тру(д)ностε(и) дозна́ти:

хочъ прина(м)нЂ(и) очи́ма будε(т) огляда́ти.

I ты(мъ) вино̀ дорого̀ бо нЂмъ до рукъ при(и)дε(т):

а ко́шту вдεсятεро zа лЂто разы(и)дεтъ.

Если прε(д)ся (ж) вроди(т)сA, то нε зовсЂмъ втра́та:

а нε послужи(т) лЂто, бε(з) числа̀ ко(ш)ту страта.

Ты(л)ко то охо́чіи εго распложа́ютъ:

а нεвεлики(и) з нεго вЂмъ пожитокъ ма́ю(т).

I да(и) бж̃ε плодя́щы(м), коры(ст) огляда́ти:

жε(б) прибы(л) мЂт(ъ), и в цε(р)квѝ осо(б) наста(т)ча́ти. \145\

185. Ω ви́нника(х), іли ω винокурахъ, або тε(ж) о горЂлчаника(х), що горЂлкѝ ро́бя(т) у ви(н)ница(х) [п о вεнgε(р)ски(и) сA называε(т) винница выногра(д)ны(и) огоро(д) або тε(ж) лεва́да, а по руски(и) будино(к) то(и) ви(н)ницεю сA зовε(т), в котро(м) ку́рятъ горЂлку] ¹ /122/

I ви(н)ники на свЂтЂ досто(и)ны пова́ги:

а нε трεба кры(и) бж̃ε дава(т) и(м) знεва́ги.

Потрεбны(и) бо они вЂмъ труно(к) выробля́ю(т):

ко(т)рого и мона(р)хи сы(л)ныε вжываютъ.

А хо(ч) часо(м) и на зло̀ то(и) труно(к) привожда́εтъ:

εдна(к) в то(м) винни(к) вины̀ жа(д)нои нε маεтъ.

Бо ґды (ж) вино̀ нεви(н)но ви́нε(н) злы(и) обы́ча(и):

жε прε(з) мЂру хто̀ пи́ε(т), а нε та(к) я(к) звы́ча(и).

Прεто и за(с) ви(н)ника о томъ вымовля́ю:

а рεмε(с)ло іхъ и повторε похваля́ю.

Робя(т) бо онѝ то для вεсέлости лю(д)зскои:

а нε для причины зло(и) або тε(ж) нεлю(д)скои.

I годно (б) и(х) вεлича(т) на(д) іныхъ на(и)па́чε:

вεдлу(г) самои правды ст̃о(и) нε іначε.

Zачи(мъ) и ви(н)никъ нεха(и) здоро(в) сA тружда́εтъ:

а горЂлокъ робити нε пεрεставаεтъ.

186. Ω сытника(х), и ω рεшεтника(х) /122 зв./

Мε(р)зεно здава́ло (б) сA то рεмεсло̀ и бры́дко:

з(ъ) ко́нски(х) оґоно(в) сы́та робя(т) вспо(м)нЂти ги(д)ко.

А ты(л)ко (ж) хо(ч) бры(д)ко хо(ч) ги(д)ко, що (ж) мЂεмъ чини́т(ъ):

ґды̀ нε мощно хлЂбъ свЂтлы(и) окро(м) сы́та уходи(т).

Рέшεта да пу(д)сы́тки з ли(к) бываютъ истка(н)ны:

и у воло(х) рέшεта в рεмεня(х) пробіянны.

А пачε (б) з(ъ)го(р)шытε(л)но прεз(ъ) сы́то процЂжа́ти:

я́ко то на млεко ε(ст) звыча(и) сы(т)ца дε(р)жати.

I на просфоры муку̀ пшεничну просЂва́ютъ:

на которы(х) бг̃ови офЂру приноша́ютъ.

А та(к) можε(мъ) сA и мы̀ и сытницство(м) нε гнуша́т(ъ):

а з(ъ)го(р)шы́тεлно(ст) тую на́ сторону о(т)клада́т(ъ).

¹ Квадратні дужки стоять у рукопису. \146\

Бо що сA у хр(с)тіянъ поводи(т), то всὲ чи́сто:

и за ωс̃щεніεмъ прεмЂняε(т)сA вчѝсто.

БолшіA дш̃ε(в)ныа сквε(р)ны бг̃ъ очища́εтъ:

ко(г)да̀ мε(р)зскіA грЂxѝ ка́ющы(м)сA проща́ε(т).

Прεто и нш̃и злыε дЂла г(с)ди проща(и):

и я́ко всεмогу́щы(и) прε(ж)дε смε(р)тε(и) очища(и). /123/

187. Ω муровщика́хъ, що цр̃квѝ муруютъ: іли полацы мурованыε, або тε(ж) фо(р)тεцы за́мки; і про(ч); А по моско(в)ски(и) о ка́мε(н)щикахъ

И муровщикѝ го(д)ны и до(с)то(и)ны похва́лы:

ґды̀ трудны(м) тру(ж)даю(т)сA дЂло(м) для бж̃ε(и) хва́лы.

I тεслЂ цр̃квѝ робятъ, ты(л)ко нε такъ славно

дЂло и(х) дрεвя́ноε: и нε та́къ трыва́лно.

А муры вЂчно(ст)ю сA зда(в)на называ́ютъ:

ко(т)ры́хъ много и по днε(с) вε(з)дЂ зостава́ютъ.

Вε(д)лугъ при(с)ловіA, хто правε що муруε:

то то(и) ты(л)ко буди(н)ки крЂпкіε буду́ε.

А хто ко(л)вεкъ дрεвя́ны выставуε(т) клέцЂ:

тоε лε(т)во доґуры вшε(н)дзіε о́gніε(м) лέцЂ. /123 зв./

Прεто̀ муровщыко́въ вε(л)мѝ поважа(т) трέба:

и zы́чити и(м) до(л)ги(х) лЂтъ, а пото(м) нб̃а.

188. Ω копа́ющи(х) колодязЂ глубокіε; а по ля́дзки(и) студнЂ: іли по славε(н)ски(и)студεнцЂ

Нε мε(н)шаA вЂмъ и та(мъ) о(д)важно(ст) быва́εтъ:

гдε хто колодя(з) вε(л)мѝ глубоки(и) копа́ε(т).

Я́ко то індЂ са́жнε(и) зна(и)дε(т)сA двадεся́тъ:

а в други(х) обрЂтε(т) мЂстЂхъ и трыдεся́тъ.

Ω я́ко (ж) та(м) бж̃ε мо(и), нε будεтъ страхота̀:

гдε сA трафи(т) вы́копат така́A глубота̀.

В которо(и) то глубинЂ тма̀ всεли(т)са жи́ти:

а впу́щ(ъ)шεму(с) тамо зда(ст)сA в(ъ) прεиспо(д)нε(и) бы́ти. /124/

А кгды̀ з(ъ) тоε(и) глубины̀ навε(р)хъ выхо(ж)да́εтъ:

тεды нЂбы із гроба мε(р)твы(и) воскрεса́εтъ. \147\

I ε(ст) смЂлы(х) жε(б) до дна̀ а́дска прокопа́ли:

а́щε (б) жродла водныε и(м) нε прεшкажа́ли.

Могли (б) жы́вы в тЂлЂ(х) пέкла досмо(т)рЂти:

и уздрЂвши та(мъ) злὲ, сна(д)нЂ(и) каяли (б) с(ъ) на свЂтЂ.

А особно и тоε εщε уважа́ю:

жε могли (б) и само́го доходити ра́ю.

Если (б) нε за сро́кгими повЂдаε(т) гора́ми:

и за пущами з гады и мо(р)скими вода́ми.

I нε ты(л)ко нε могу(т) сA ты(х) дво(х) довЂдати

рЂчи(и): и досконалε и тыε увЂдати.

Могли (б) ра(и) и очи́ма свои́ма оглядати:

и з(ъ) ст̃ы(мъ) Іліέю и Ено́хо(м) прывита́ти.

А то то(к)мо я(к) да(л) бг̃ъ смε(р)тε(и) людε(м) нε (з)на́ти:

що за смε(р)ть кому будε(т), и ко(г)да̀ умира́ти. /124 зв./

Та(к) и на тоε можности живы(мъ) нε пода(н)но:

кро(м) та(м) нε вмε(р)шу жити Іліи приказа(н)но.

I εжεли бы пу(т) бы(л) до раю доходи́ти:

то нε εди(н) бы зхотЂлъ з на(с) та(м) собЂ и жи́ти.

Нε на εди(н) бы то(к)мо дε(н) алε до само(и) смε(р)ти:

поку(л) бы пры(ш)ла εму̀ ко(н)чина̀ а(ж) умε(р)ти.

I признаю(т) ґды (б) правε хто до ра́ю и до(и)шо́лъ:

то ра(з)†ся (б) насмотры(л) звнЂ̀, а в(ъ)ну(т)ръ бы нε (в)во(и)шо(л).

Ґды (ж) вко́ло оружіε(м) пла́мεнны(м) обварова(н)но:

и пла́мεнε(м) огнε(н)ны(м) вкру(г) оцЂрклεва́нно.

Для того̀ нεвозмо(ж)но никому та(м) быва́ти:

а хо(ч) бы и побува(л) нε могли (б) допуща́ти.

Нε зна́ю до пεкεлны(х) до́мо(в) бы чи нε впуща(н)но:

и та(м) бы на яки(и) часъ чи нε удε(р)жава́нно.

Прεто̀ гдε нεвозмо(ж)но кому̀ побува́ти:

то нε трεба того да(р)мо и помы(ш)ля́ти. /125/.

189. Ω ωлЂиникахъ

И ωлЂ(и)ницство лю́дя(м) дЂло ε(ст) выго́дно:

и на розмаи́тыε потрεбы уго́дно.

Бо ωлЂ(и) розныε стра́вы приоздобля́εтъ

и вεли́кого страва(м) сма́ку додава́εтъ.

I з(ъ) працови́то(ст)ю робота и(м) прихо́дитъ:

по́ку(л) готовы(и) олЂ(и) из гнЂзда выхо́дитъ.

Пεршε(и) бо сЂмA в ступа(х) толкутъ и просЂва́ютъ:

потомъ в(ъ) тεпло(и) водЂ и мЂся(т) и зхвалεва́ю(т). \148\

То(ж) на сковрада(х) смажа(т) и в гнЂзда вклада́ю(т):

а по́слЂ тарана́ми клы(н)A забива́ютъ.

I зачи(м) витыснε(т)сA яка́A маку́xа:

а імъ о(д) тарановъ а(ж) запираютсA ду́xа.

I по́ку(л) фуры вы(и)ду(т) крЂпко наклопотя(т)сA:

поку(л) тε(ж) зовсЂмъ про всЂ(м) до(б)рε уво(л)ня(т)сА, /125 зв./

I ты(м) олЂ(и) до́ро(г) жε з(ъ) працεю вы(и)дε(т):

по́ку(л) готовы(и) до ру(к) о́ны(х) бЂдны(х) при(и)дε(т).

Добрыε на всяку рЂчъ олЂε(м) zапра́вы:

добры̀ и смакови́ты из(ъ) ны(м) ε(ст) потра́вы.

I лЂпшъ бы εго̀ кому гу(р)томъ гото́во(г)[о] купи́т(ъ):

нεжε тру(д) приня(т), и часъ тра́ти(т); и го́лову клопоти́т(ъ).

Ты(л)ко (ж) то бога́ты(и) на гу(р)тъ купова́т(ъ) можεтъ:

а вбоги(и) працуε(т) gды̀ на сЂ́мя сA спомо́жетъ.

I мусЂтъ працовати для своέго пожи́тку:

а εслѝ на прода́жу, то́ и вε(д)лугъ прибы(т)ку.

I да(и) бж̃ε в кожды(х) дЂла(х) нεво(т)щὲ тру(ж)да́ти:

алε жε(б) з(ъ) трудо(в) ко(ж)ды(и) мо(г)лъ коры(ст) огляда́ти.

190. Ω воскобо(и)никахъ

В забива(н)я(х) восковы(х) мε(н)шъ працы быва́ε(т):

а олЂ(и)ни(к) утро́ε тружда(н)ε при(и)ма́εтъ. /126/

А воскобо(и)никъ вари(т) воскъ и заклада́εтъ

в гнЂздо̀: и колодами клы(н)ε забива́εтъ.

I з гнЂзда в судыну на спо(д) воскъ истЂка́εтъ:

и на захолоду тε(ж) в сосуды влива́εтъ.

А ωлЂ(и)никъ на свои(х) труда(х), а(ж) изги́дытъ:

поку(л) готового ю(ж) олЂA уви́дитъ.

I воскобо(и)ника(м) εднакъ пишу похва́лу:

понεва(ж) сA тру(ж)даютъ на бж̃ію хва́лу.

СвЂчи бо до цε(р)квε(и) из воску бываютъ:

которы(х) хр(с)тіянε в(ъ) цε(р)квѝ поставля́ютъ.

I нεха(и) и и(х) труды г(с)дь бг̃ъ при(и)ма́εтъ:

и вносящы(х) в(ъ) цε(р)ковъ свЂчи людε(и) сп̃саε(т).

191. Ω калачникахъ

Много ε(ст) вε(л)ми вся́ки(х) вы́мы(с)ло(в) на свЂтЂ:

кала(ч)ники ни рεмε(с)никѝ, а з(ъ)мы(с)лили цε(х) мЂти. /126 зв./ \149\

Рεмε(с)ла и(х) мощно сA навчи́т(ъ) за годы́иу:

нε стары(х) ты(л)ко, алε навчи(в) бы дыти́ну.

I са́ми рεмε(с)лъ свои(х) рЂдко работа́ютъ:

алε всε свои(х) бабъ робити заставля́ю(т).

Я(к) то муку сЂяти, и мЂсити тЂсто:

и пε(к)тѝ и выбра(т) и продава(т) нε(с)тѝ в мЂсто.

В рεмε(с)ло̀ жε и(х) нЂgды хлопцы нε ставаю(т):

анЂ тε(ж) учачисA когда̀ вызволя́ютъ.

Бо нε трεба нико́му рεмε(с)ла̀ и(х) сA вчи́ти:

жε ко(ж)ды(и) за мЂнуту можε(т) сA навчи́ти.

Кгды (ж) рεмε(с)ло̀ и(х) жа(д)но(и) тру(д)ности нε маε(т):

поплε(т)ши сюда̀ туда тЂсто, в пЂчъ сажа́εтъ.

Прεто и самы̀ да(р)мо в цε(х) то(и) уплεли́сA:

вла(с)нε я(к) старέцкіи цεхѝ повεли́сA.

Една(к) в ста(р)цовъ нау́ка ε(ст), язы́ка сA вчи́ти:

и я(к) бы мл(с)ти́ны або хлЂба проси́ти. /127/

Ты(л)ко (ж) нg трεба ба(р)зо и ты(х) цεхо́въ знεважа́т(ъ):

εжεлѝ буду(т) до цε(р)квε(и) свЂчи поставля́т(ъ).

Або к праздника(м) котры(м) кануны спра(в)ля́ти:

и на цε(р)квѝ з(ъ) доходо(в) ты(х) сA уклада́ти.

То прεдся (б) кала(ч)ники нε го́дны (б) нага́ны:

та(к) жε(б) и ста(р)цы з(ъ) цέхо(м) свои(м) нε мЂли (б) дога́ны.

192. Ω пεрεво́зникахъ

И пεрεво́зники то(ж) людя(мъ) выго́жуютъ:

жε на рЂка(х) на ώбЂ странЂ прεво́жуютъ.

А пεрεвεзши на ту̀ стра́ну людε(и) εдны́хъ:

а на други(и) бо(к) вεзу(т) людε(и) жε и другихъ.

I могу(т) тамъ бЂдныε вε(л)мѝ працова́ти:

шоста́ми поганя́ти и стε(р)нъ кεрова́ти.

I во́ду иz су́дεнъ часто выливаютъ:

и вго́ру проти(в) вЂтру поро(м) управляютъ. /127 зв./

I в но(ч)ны(и) часъ ґды свЂтло ча́со(м), вεзтѝ му́ся(т):

я(к) кому пи(л)но трεба, а к тому̀ примуся(т).

Една(к) нε можε(т) пу(д) часъ хто̀ и примуша́ти:

εжεлѝ начнε(т) фылA з(ъ)бы(т)нε сA явля́ти.

Ра(д) нε ра(д) хо(ч) пи(л)ноε дЂло мусЂтъ стоя́т(ъ):

и усимырέніA во(д) хо(ч) забави(т) чεка́т(ъ).

А пεрεвозники в то(и) часъ ю(ж) спочива́ютъ:

и тако(ж) утыхнε(н)A вЂтровъ ожыда́ютъ.

То(ж) пото(м) ґды фо(р)туны ужε пεрεста́нутъ:

впя(т) по прεжнεму возы̀ з(ъ) лю(д)мѝ вози(т) стану(т). \150\

I могу(т) по прε(ж)нεму (ж) zнову працовати:

жε(б) людε нε мо(г)ли сA да(р)мо вакова́ти.

Прεто и і́хъ ма(и)стε(р)ства труды похваляε(мъ):

и пεрεво(з) мЂючи на то и(х) εдна́εмъ.

На вεлики(х) вода(х) а(ж) поку(л) zамε(р)заютъ:

а на малы(и) по то(и) часъ поку(л) из(ъ)пада́ю(т). /128/

Ты(м) и пεрεвознико(в) нε ωбε(л) гани(т) трεба:

бо во всЂх(ъ) страна(х) в лЂтЂ людя(м) о́ны(х) потрεба.

193. Ω снЂцаря (х), и ω слюсаря(х)

Нε ма(ш) труднЂ(и)шы(х) в свЂтЂ рεмε(с)лъ на(д) снЂца(р)ства:

а другоε впя(т) тру(д)ны та(к)жε и слюса(р)ства.

СнЂцарЂ бо̀ цε(р)ковны(и) дε(и)сусъ о(т)рЂзаютъ:

а слюсарЂ розныε тε(ж) штуки работа́ю(т).

I снЂца(р) в прм(д)рости вεлики(и) ε(ст) xытрέцъ:

и слюса(р) в дЂла(х) свои(х) нε мε(н)ши(и) то(ж) мудрε(ц).

Ро(з)ныε бо му(д)рости слюса(р) показу́εтъ:

и снЂца(р) бεз чи(с)ла̀ шту(к) дивны(х) выставу́ε(т).

Прεто слушнε (б) и(мъ) дво(м) брата́ми сA называ́ти:

жε то прм(д)ро(с)тε(и) навыкли зажива́ти.

Іны(и) рεмεсни(к) εдно̀ дЂло токмо тво́ри(т):

я(к) сапо́жни(к), за εдно̀ сапогѝ готовитъ. /128 зв./

А в двохъ си(х) рεмεснико(в) розмаита трудно(ст):

можε(т) сA почудити вся(к) зрA о́ны(х) мудро(ст).

Прεто (ж) и(х) в(ъ) вεлико(и) повазЂ трεба мЂ́ти:

и шановати осо(б) жоны іхъ, и дЂти.

I да(и) бж̃ε на зε(м)ли імъ всякую доволно(ст):

за показуεмую и́ми чудотво́рно(ст).

I всяки(х) рεмεснико(в) нЂgды нε умε(н)ша(и):

алε для потрε(б) лю(д)зски(х) повсюду умножа(и).

194. Ω дударя(х), що в дуды іграю(т)

Мε(р)зεнаA то ігра̀ дуда̀ zостава́εтъ:

и шуи́цу грЂшны(м) всЂмъ людε(мъ) прε(з)нача́ε(т).

Надымаю(т) бо εA я́ко го(р)ды(и) дмε(т)сA:

поку(л) рεвты̀ и густы̀ з бЂдо́ю начнε(т)сA.

ПовЂдаю(т) жε та ігра̀ нεчεсти́ва:

лεчъ ґды нε о(т) бг̃а, то о(т)ню(д) злочεсти́ва. /129/

А gды̀ начну(т) дударЂ дуды надыма́ти:

в то(и) часъ шпεтнε жε губы стану(т) о(т)дыма́ти. \151\

А іжъ нε о(т) хр(с)тія(н) [правε] ¹ явы́ласA на свЂтъ:

нε годы́ло (б) сA έи хр(с)тія́номъ имЂт(ъ).

I нε ты(л)ко ду(д), алε хо(ч) бы и і́гръ жа́дныхъ:

бо бу́дятъ блу(д)ную мы(с)ль в(ъ) чл̃цε(х) жадны(х).

Мощно (б) и бεз(ъ) ігръ в(ъ) славу бг̃а повεсεли́т(ъ):

а всЂ дш̃εврε(д)ныε ігры іскорεни́т(ъ).

Раз†воε(н)ны(х) ігръ, що звы́кли в во(и)ска(х) дε(р)жа́т(ъ):

ко(т)ры́ми в во(и)на(х) на бра(н) и на тры́у(м)фъ глася(т).

Zа во(и)сковы́ε ігры грЂхъ нε положεнно

в кни́га(х): алε и по сε(и) дн̃ь нεо(т)рεчέнно.

Могу(т) и(х) во(и)ска по дε(н) послЂдны(и) трыма́ти:

и к(ъ) звыча(и)ны(мъ) потрεба(мъ) о́ны(х) ужыва́ти.

I бε(з)грЂшно ε(ст) в(ъ) трε(н)бы и в домЂхъ труби́ти:

звлаща в(ъ) вεлики(х) властε(и) и в ко(т)лы би́ти.

I з(ъ) ωгнεнны(x) оружы(и) ча́сомъ выпаля́ти:

або тε(ж) по простЂ(и)шε(и) мовячи, стрЂля́ти. /129 зв./

I на хвалу Хв̃у и днε(с) zажываютъ:

понεважъ на Вεли(к)дн̃ь на радо(ст) стрЂляют(ъ).

Вспоминаючи тры́у(м)фъ Хв%ъ всε(г)да щоро́ку:

и на умылно(ст) дш̃а(м), чиня(т) то̀ з(ъ) наро́ку.

I на бг̃оявлε(н)ски(и) пра(з)дни(к) тако(ж) стрЂля́ютъ:

очищεніε о(т) грЂхъ миру ізвЂща́ютъ.

А ко(р)чεмныε игры похвалы нε го(д)ны:

бо ты(л)ко свояво(л)нымъ людε(мъ) онѝ вго(д)ны.

А ба(р)зЂ(и) дуда̀ зда(в)на подобно прокля́та:

що(б) о(д) бл(в)εнны(х) она̀ была о(т)ня́та.

Проклятому роду ю трыма(т) подобаε(т):

которы(и) Хр(с)та̀ бг̃а вовЂки нε зна́εтъ. I бода(и) заги́нула дуда̀ на всЂ вЂки:

жε(б) болшъ нε вида́ли ю вЂ(р)ныε чл̃вЂки.

I нау́чившы(м)сA людε(м) в нεÀ ігра́ти:

трέба за тоε крЂпко о(т) ср(д)ца кая́ти.

А έи до всЂхъ дя́бловъ у воду втопи́ти:

або огнε(мъ) вεлики(мъ) у гною̀ спали́ти. /130/

Мы (ж) правосла(в)ныε і́гръ всяки(х) нε жада(и)мо:

кро(м) во(и)сковы(х): да усты̀ бг̃а восхваля(и)мо.

¹ Квадратні дужки стоять у рукопису. \152\

195. Ω токаря́хъ

И тока(р)ство чε(ст)но ε(ст) дЂло и надобно:

и чи(р)ство мε(ж) іными ма(и)стε(р)ствы подо(б)но.

I пε(в)нε чε(ст)но, жε то ло(ж)ки выточа́ютъ:

ко(т)рыми и пн̃овε часо(м) ужыва́ютъ.

Та(к) тε(ж) оздобныε точа(т) и тарЂлки:

з(ъ) которы(х) ядя(т) и пю(т) звары(в)ши горЂлки.

А особно зробляю(т) вεликіε ящЂ.

що з(ъ)прятую(т) в(ъ) дорогу пεчεныε лящЂ̀.

I в(ъ) цε(р)квы̀ точа(т) слупы, а малюю(т) малярЂ̀:

и точа(т) до цр̃квε(и) баля́сы и лыхтарЂ̀.

I точа(т) на жε(р)товни(к) хорошыε кубки:

що̀ сщ̃εнни(к) ховаε(т) потрέбл(ъ)ши дары гу́бки.

I до убоги(х) цε(р)квε(и) на пр(с)толъ гробни́цы:

и до мн(с)ты(р)ски(х) тра́пε(з) то́ча(т) солни́цы ¹. /130 зв./

I ты́ε выто́чую(т) тε(р)тки, що пέрεцъ тру(т):

и тыε макого́ны, що куха(р)ки ма́къ мну(т).

I ты́ε бря́зка(л)ца що дЂтε(и) забавля́ютъ:

и вεрεтεна що жо(н)кѝ ни(т)кѝ выпряда́ю(т). I посохо́въ вла(с)тέлски(х) много выточа́ютъ:

и ты̀ε кача(л)ки, що жо(н)кѝ хусты кача́ютъ.

I овча(р)скіε точатъ з дεрεва жъ сопЂлки:

и коза́цкіε що z луко(в) вытяга́ю(т) стрЂлки ².

I и́ныε рЂчи жε нε мощно взгада́ти:

и докумε(н)та́лно тε(ж) писанію прεда́ти.

Ты(л)ко що вспомнЂ(л) вкро(т)цЂ пи(с)мо(м) полага́ю:

а рукодЂліε іхъ чεстноε похваля́ю.

196. Ω пастуха(х), ско́ты и бы́дла [и свиніA] ³ пасу́щы(х): пачε жε о овчаря́хъ

Ω ско́тски(х) пастуха(х) та(к) в пи(с)мЂ̀ положε(н)но:

и выра́зно о ωны(х) та́мо доложέнно. /131/

¹ У кінці сторінки приписано: о токаря(х) осо(б) поіщи при са́мо(м) ко(н)цу що ты(л)ко ложкѝ то́ча(т): ли(ст)... Край сторінки, де вказано номер аркуша, відрізано, можна тільки трохи розглядіти літеру т̃ (300). У рукопису названого вірша про токарів немає.

² Після цього рядка зроблено таку виноску олівцем рукою П. Куліша: Подобные выраженія употребляются въ этой книгЂ очень часто. Я думаю, что эта книга писалась в то время, когда не было еще употребляемо огнестрельное оружіе, особенно в Малороссіи.

³ Квадратні дужки стоять у рукопису. \153\

Жε пасту(х) або̀ овча(р) зрA во(л)ка оста(в)ляε(т) о́вцы:

а Хс̃ пасты(р) лу(ч)ши(и) дш̃у кладε(т) за ώвцы.

I дεвя(т)дεся(т) Хс̃ и дεвят(ъ) оставляεтъ:

а εди́но(и) заблу(ж)дшо(и) прилЂжно взыскива́εтъ.

А зыска(в)ши на рамо взε(м) ко оц̃у̀ прино́си(т):

и даε(т) ε(и) по своε(м) хотЂ́ніи что про́ситъ.

Хс̃ г(с)ду па́сты(р) ε(ст) о(н) ωзεцъ словέсны(x):

а то(и) ско́то(в) и бы(д)ла и овεцъ бε(з)словέсны(x).

I нε можε(т) то(и) пасту́хъ Хр(с)ту̀ подража́ти:

жε(б) мо(г)лъ тако(ж) за о́вцы дш̃у полага́ти.

Алε εщὲ на снЂ(д) сεбЂ о́вцы пу(д)крада́εтъ:

а господаря(м) рεчε(т) я́ко волкъ з(ъ)яда́εтъ.

А ωсобливε млέко из(ъ) овεцъ з(ъ)доя́εтъ:

и господаря(м) о́вчи(м) па́кости створя́εтъ.

А и́ны(х) овεцъ жε(з)ло(м) нεща(д)но ударя́εтъ:

жε а(ж) умε(р)щвлятисA о́ны(м) вто(ж) сотворя́ε(т).

I мно́ги твори(т) фыgлЂ и нεзычли́вости:

а я(к) па́сты(р) Хс̃, нε чини(т) та(к) зы(ч)ливости. /131 зв./

Хс̃ по і́мεни ώвцы своÀ глаша́εтъ:

и по нε(м) жа(д)на идε(т), и гла(с) εго̀ слуша́ε(т).

I любε(з)но до своε(и) призываεтъ ωгра́ды:

а то(и) и выгоня́ε(т) з(ъ) гнЂвомъ из(ъ) ωгра́ды.

I заблуждε(н)но(и) овцы̀ нε тщатε(л)но и́щεтъ:

и з(ъ) нεрадЂніε(м) і́щущы в сопЂлку свы́щε(т).

А Хс̃ взы́скуε(т) по то(и) часъ, поку(л) а(ж) обря́щε(т):

и іщущи и і́ну εщὲ приобрящεтъ.

СирЂчъ о(т) двора̀ ро́да лукава и нεвЂрна:

и прεтворяε(т) έA в(ъ) чεловЂка вЂрна.

Прεто и вы̀ пастухѝ жεсто́кими нε бу(д)тε:

алε мл(с)р(д)ными овца(м) и прія(з)ными господаря(мъ) бу(д)тε.

I поря́днε своими уряды справу(и)тε:

а по лука(в)ствію нЂgды нε жытε(л)ству(и)тε.

I видA вш̃у щыро(ст) бг̃ъ будεтъ бл̃гослови(т):

и вни(и)ти з(ъ) словεсными о́вцы до нб̃а сподоби(т).

Чεго̀ я́ зы(ч)ливε ва(мъ) яко братъ прія́ю:

а zа вЂршы сиε прощε(н)ства о(д) васъ жεлаю. /132/ \154\

197. Ω кравца́хъ

Ко́жды(и) рεмεсникъ свою̀ начи(н) нε можε(т) забра(т):

а кравέцъ из(ъ) начи(н)ямъ всЂмъ можε(т) пова(н)дрова́тъ.

Вся(к) рεмεсни(к) кро(м) возо(м) будε(т) начи(н) возт́ти:

а кравεцъ можε(т) всε своὲ zа надру вложи́ти.

А локтε(м) ідучѝ можε(т) сA пудпира́ти:

и в доро́гу гдὲ εму̀ потрεба поспЂша́ти.

А начи(н)ε кравцεво мεновитε тако́ε:

пра(с) ¹ ножицы напε(р)стокъ иго(л)ка, а нε ино́ε.

Рεмεсло̀ жε и(х) чи(р)ство ст̃обли́во и чέстно:

бо̀ и ст̃и́тε(л)скіε одε(ж)ды ши́ю(т), и живу(т) бл̃гочε(ст)но.

I досто(и)ны ε(ст) кра(в)цЂ о(т) всЂхъ людε(и) похва́лы:

ґды (ж) и сщ̃ε(н)ныε одε(ж)ды ро́бя(т), для бж̃ε(и) xва́лы.

I часо(м) и бεз(ъ)пла(т)но до цр̃квε(и) сA тру(ж)даютъ:

сп(с)ніA то собЂ о(т) бг̃а заробляютъ.

Zа кото́рыε труды г(с)ди іхъ всЂхъ сп̃са(и):

вЂчно(и) мзды̀ и(х) нε лишт̀, и всε(м) вЂцЂ подава(и). /132 зв./

¹ Рукою П. Куліша зроблено олівцем виноску: Прачъ — (хоч у тексті пра(с)) — вокротно вмЂсто утюга.

198. Ω кушнεра́хъ

И кушнЂръ всяки(мъ) людя(мъ) вε(л)мѝ ε(ст) надо́бεнъ:

и такъ жε прε(з) рεмεсло̀ кождому уго́дεнъ.

Кожы бо о́вчіε о(н) в квасу̀ выробля́εтъ:

и на зы́мныε часы кожухы zробля́εтъ.

I трεбующы(м) людε(мъ) в градЂхъ продаваεтъ:

а ко(т)рыε прино́ся(т), стары(х), поправля́εтъ.

Zачимъ пожы́то(к) бж̃ε да(и) и кушнεрέвЂ:

былε (б) ты(л)ко нε злому якому ша(л)вЂрέвЂ.

И правды́вому всεгда̀ во всε(мъ) са(м) пособству(и):

и чεго жεлаε(т) дх̃ъ εго̀, то́ε да(р)ству(и).

199. Ω коваля́хъ

Я́ко вся(к) рεмεсникъ всЂмъ ε(ст) нε бε(з)потрέбε(н):

та(к) и кова(л) всяки(м) людε(мъ) вε(л)мѝ потрέбε(н).

Бо бε(з) і́ного часо(мъ) мо́щ(ъ)но сA обходи́т(ъ):

а бε(з) ковалÀ о(т)ню(д) нεво(з)можно прожи́т(ъ). /133/ \155\

Понεва(ж) потрεбуε(т) εго̀ всякъ чεловЂкъ:

нε то(к)мо тεпε(р) алε із(ъ) стародавны(х) вЂкъ.

I нε ты(л)ко бога́ты(и), алε и убоги(и):

проси(т) о роботу чεго трεба лю(д) многи(и).

I на(и)частЂ(и) ковалÀ ко(ж)ды(и) трεбова(т) будεтъ:

а я(к) ко(л)вεкъ бεз(ъ) іны(х) рεмεснико(в) пробудεтъ.

I ковалЂ жъ сп̃сѝ бж̃ε правосла́вныε:

а выкорεня(и) вεздЂ людε злосла́вныε.

200. Ω многоумЂ́ючи(х) рεмέслъ

Да(и) бж̃ε мовя(т) всяки(х) дЂлъ сA научи́ти:

ты(л)ко нε всяко бж̃ε да(и) дЂло роби́ти.

Бо хто̀ много художε(ст)въ учи(л)сA и вмЂεтъ:

то го(р)шъ таковы(и) собЂ хлЂба нε имЂεтъ.

Понεва(ж) нε хочε(т) εдного̀ сA дε(р)жати:

и εдны(м) ко(т)рымъ дЂло(м) хлЂба заробля́ти. /133 зв./

Алε на́чнε(т) хвататисA за всяко рεмεсло̀:

а(ж) εму̀ з(ъ) тоε(и) рεчи го(р)шъ станε(т) тяжε(ст)но̀.

Кгды̀ на всЂ рεмε(с)ла начи(н)A справи(т) нε (з)мо́жε(т):

и всЂхъ рεмε(с)лъ робити на чεля(д) сA нε споможε(т).

Прεто ко(н)диціи лЂпшъ εдно(и) догляда́ти:

нεжεли в(ъ) мно́гіи сA рεмε(с)ла̀ втруча́ти.

Для того тε(ж) прошу̀ ва(с) εдно̀ що работа(и)тε:

а до многихъ кидатис(ъ) ма(и)стε(р)ствъ пεрεстава(и)тε.

А та(к) сто кро(т) будε(ш) мЂ́т(ъ) пεвнЂ(и)ши(и) пожытокъ:

и уви́ди(ш) собЂ пожытεчнЂ(и)ши(и) прыбы́токъ.

Я́ твоε(и) мл(с)ти в то(м) пріязно поражаю:

и добро(г)[о] пожы(т)ку якъ са(мъ) собЂ прія́ю.

201. Ω ро́zны(х) вся́ки(х) рεмεсника́хъ, и ω чε(ст)ны(х) рукодЂлія(х) и(х). Слово вЂршовноε, ώбщε /134/

Я́ко писа́ла(с) і́ны(м) рεмεсникамъ хва́ла:

та(к) ты(м) жε прε(д)рεчε(н)нымъ пишε(т)сA похва́ла.

Мε(л)ника(мъ) бε(р)дника(мъ) шаповала(мъ) рымарямъ:

конова́ла(м) ру(д)ника(мъ) гутника(мъ), слюсаря́мъ.

Стεлмаха(м) пастуха(мъ) токаря(м) и коваля́мъ:

грεбε(н)ника(мъ) рεшεтника́мъ, и камысаря́мъ.

Довбыша(м) га(р)маша́мъ и ωвчаря́мъ:

шкляря(мъ) гафаря(м) снЂцаря(м) и котляра́мъ. \156\

Трε(н)бача́мъ винника(мъ) ли́нника(мъ) и столяра́мъ:

маляра(м) друкаря(м) писаря(м) ґисара(м) кушнεра(мъ).

Кожεмяка(мъ) мы́лника(мъ) скры(п)ника(м) смоляра(м) догтара(мъ):

цЂрулика(м) тютю(н)ника(м) бо(н)дара(мъ) ґонтара́мъ:

IнтролЂ́gатора(мъ) солЂтраника(мъ) ткача(мъ) и кравца(мъ):

пороховника(м) рого(в)ника(м) шабε(л)ника(м) тεсля(м) и шεвца(мъ):

Zолотара(м) тε(р)тичника(мъ) цы(н)балисты(м) и бражникамъ:

сы(т)ника(м) лазεбника(м) и козакамъ о(д)важникамъ. /134 зв./

МЂрочника(м) коробочникамъ и кр(с)торЂзамъ:

ба(р)дачника(м) кабачника(м) сага(и)дачника(м) и пиворЂзамъ.

Калачника(мъ) олЂ(и)ника(мъ) рεзника(мъ) колεсникамъ:

стрЂлника(мъ) рыбалка(мъ) и всЂмъ чε(ст)ны(мъ) рεмεсника(мъ).

Та(к) тε(ж) пивовара(мъ) воскобо(и)ника(м), и ты(мъ) мЂрнымъ:

и всяки(м) возвεличε(н)A кр(с)тяномъ вЂрнымъ.

202. Ω гафаря́хъ

И гафа(р)ство чεстноε рεмεсло̀ на свЂтЂ:

и імъ бо далъ бг̃ъ рЂчи му(д)рыε умЂти.

I хочъ онѝ и цεху у сεбὲ нε маютъ:

а поважныε штуки до цε(р)квε(и) зробляютъ.

Я́ко то поясы̀ покровци и возду́шки:

и пн̃о́мъ ку(л)баки гафуютъ и поду́шки.

I до сага(и)да́чA оздо́бы придава́ютъ:

и іныε чε(ст)ныε дЂла выробля́ютъ.

Прεто нε трεба жа(д)но(и) и(мъ) дава(т) знεва́ги:

бо о(т) людε(и) чεстны(х) годны онѝ пова́ги.

А такъ да(и) бж̃ε и імъ до(л)го zдравствовати:

а онѝ будутъ тεбЂ хва́лы примножа́ти. /135/

203. Ω шабέлникахъ

И шабέлники вεщъ воε(н)ну выставля́ютъ:

понεва(ж) прм(д)рыε шаблЂ изробляютъ.

Ша́бля жε по славε(н)ску мεчεмъ называ́εтъ:

кото́раA на бранε(х) главы̀ о(т)сЂка́εтъ.

И малярЂ малюю(т) ст̃ого Павла з мεчέмъ:

а ст̃ого Пεтра̀ бεз мεча̀ токмо з ключέмъ. \157\

I а́г̃гло(в) малярЂ жъ з мεча́ми выставля́ютъ:

которыε о(т) враго(в) вЂрны(х) сохраня́ютъ.

I ст̃ы(и) Никола з мεчε(м) маліованъ быва́εтъ:

ко(т)ры(и) нεвиди́мо гεрεтиковъ посЂца́εтъ.

И шабε(л)нико(в) жε вы ст̃ы́ε сохраня(и)тε:

и zдравіA и сп(с)ніA і́мъ примножа(и)тε.

204. Ω стрЂлника(х), що стрЂ́лы коза(ц)кіε ро́бятъ, и ω козакахъ, похва́лноε

И стрЂлники козака(мъ) потрεбны быва́ютъ:

понεва(ж) до воε(н)ныхъ справъ стрЂлы зробляютъ. /135 зв./

Бо и стрЂло́ю мо́щно такъ жε порази́ти:

и якъ огнε(н)ною стрЂлбо́ю, умε(р)тви́ти.

I дывнаA рЂчъ стрЂлы, ґды̀ ихъ вытяга́ютъ

вго́ру: и високо такъ ничимъ нε досяга́ютъ.

Жε которы(и) зна(и)дε(т)сA коза́къ zдоровыхъ рукъ:

то таки(и) крЂпко моцно и добрε тягнεтъ лу́къ.

Жε а(ж) можε(т) на вε(р)сту̀ возду́хъ zачεпи́ти:

и хмуры воздушныε стрЂлою проби́ти.

I то по правдЂ тому̀ тако быти можно:

кгды и было на свЂтЂ тоε то нε ложно.

І́жъ нεґды(с) стрЂла̀ вгору козако́мъ пущε(н)на

суха: а з высоты̀ в до(л) мо́кра возвращε(н)на.

Zна(т) то́ жε скро(з) дождεвну хмуру стрЂла̀ про(и)шла̀:

ты(л)ко що що(с) о́блако(в) нб̃εсныхъ нε до(и)шла̀.

Было̀ то на сЂвεрЂ, в писца̀ сεго̀ вЂку:

при людεхъ мно́ги(х), а нε при εдномъ чл̃вЂку.

I тогда (ж) хмуры ча(ст)ка на́ зεмлю из(ъ)па́ла:

вεличε(ст)вомъ я́ко чл̃вЂчаA гла́ва.

В подо́біи лεда, и та́мъ жε и із(ъ)тая́ла:

и водою свЂтлою на́ зεмли zоста́ла.

Прεто дывоватисA и за(с) стрЂламъ трεба:

жε мало само́го нε досяга́ютъ нεба. /136/

А вы̀ козакѝ лукъ zдоровы потяга(и)тε:

и з(ъ) огнεнны(х) оружи(и) смЂлε выпаля(и)тε.

Бг̃ъ вамъ нεха(и) побЂжда(т) враговъ помага́εтъ:

а васъ о(т) враго(в) в во(и)скахъ и в дома(х) сохраня́εтъ.

Я́ всЂмъ мл(с)тямъ вш̃имъ ср(д)чно пріяю:

а пришεдшы(х) z во(и)ска ми́лε поздоровля́ю. \158\

205. Ω солЂтраникахъ

И солЂтраницство якъ рεмεсло̀ подобно:

жε солЂтры на по́ро(х) вставы́чно надо́бно.

Бо з(ъ) жа(д)ны(х) рЂчи(и) по́ро(х) зробити нε мо́жно:

раз†зроби́т(ъ) з солЂтры з уго(л)εмъ возмо́жно.

А в солЂтру вεлики(и) коштъ уклада́ютъ:

ґды господарЂ собЂ ма(и)данъ закладаютъ.

I вεликъ крЂпко заво(д) трεба на то(и) росхо́дъ:

поку(л) у́зря(т) солЂтру и із нεA прихо́дъ.

Zачи(м) нεха(и) здоровы и солЂтру зробляютъ:

и коры(ст) собЂ и на офЂру бг̃у ма́ютъ.

Бг̃ъ імъ во по́мощъ и в ты(х) рЂчахъ сA тружда́ти:

котры(мъ) на многа лЂта zычу здравствова́ти. /136 зв./

206. Ω пороховникахъ

Та́кожъ людя(мъ) потрεбны и порохо(в)никѝ:

я́ко тε(ж) и і́ныε всюда рεмεсникѝ.

Поро(х) бо потрεбε(н) ґды sвЂрε(и) птыцъ стрЂляю(т):

и зъ а(р)ма́тъ выпаляю(т), гдε панства гуля́ю(т).

I на хвалу бг̃у на вεли(к)дε(н) стрЂляютъ:

и в дн̃ь бгоявлε(н)ски(и) ґды воду ос̃ща́ютъ.

А особно на бранε(х) воεнны(х) трεба па́чε:

и доконεчно та(к) ε(ст) тоε а нε іна́чε.

Zачимъ и пороховникъ нεха(и) сA тру(ж)даεтъ:

и на потрεбы людя(мъ) поро(х) zготовля́εтъ.

И порохо(в)нику̀ да(и) бж̃ε мЂт(ъ) пожи́токъ:

и zа працу εго в до(м) вεлики(и) прибы́токъ.

Я и тому я(к) собЂ са(мъ) добрε прія́ю:

и тε(ж) в сохранεніε бг̃у поручаю.

207. Ω до́кторя(х), и ω цЂлю́рика(х)

Вε(л)мѝ и докто(р)ство ε(ст) потрεбно на свЂтЂ:

жε ко(ж)ды(и) бы доктора хотЂлъ собЂ мЂти. /137/

А́жε о і́хъ нужно, жε мало и́хъ быва́εтъ:

кромъ вεликъ сεнато(р) гдε доктора трыма́εтъ.

I нε ты(л)ко оску(д)но о докторовъ мудрыхъ:

алε и о просты(х) цЂлюрыковъ нεмудрыхъ. \159\

Еднакъ ґды бг̃ъ смε(р)ти нε да(ст), и докто(р) помо́жε:

а при(и)дεтъ кому конεцъ, ю(ж) до́кто(р) нε поможε.

I са(мъ) сεбε о(т) смε(р)ти и ώнъ нε засту́питъ:

якъ конεчна ко(н)чи́на и εму̀ наступитъ.

Ты(л)ко жъ признаε(м), жε що(с) ма́ло помага́ютъ:

ко(т)рыε ко(г)да болЂзнми ізнεмага́ютъ.

Ты(л)ко жъ на лЂчεно(м) нε наЂзди(т)сA конЂ̀:

трафлялосA ты(х) лЂка(р)ствъ зажывати и мнЂ̀.

Zачимъ до́кторо(в) да(и) бж̃ε нε потрεбова́т(ъ):

алε да(и) совε(р)шεнно и бεз ны(х) zдравствова́т(ъ).

208. Ω сЂдляра́хъ, або тε (ж) ω кул(ъ)ба́чникахъ: що ку(л)ба́ки ро́бятъ

До́брε то̀ вы́гадано ку(л)ба́ки роби́ти:

жε(б) Ђздячи хто̀ вε(р)хи, нε та(к) сA мо(г)лъ зби́ти ¹. /137 зв./

I чε(ст)ныε то рЂчи ку(л)баки и важныε:

бо Ђздятъ особы високопова́жныε.

Прεто и сЂдляровъ мы̀ такжε нε знεважа́εмъ:

алε я(к) рεмεснико́въ осо́бно похваля́εмъ.

Бо потрεбныε рЂчи и онѝ работа́ютъ:

zачимъ нεха(и) zдоровы собЂ пробува́ютъ.

209. Ω кухми́стра (х), або̀ тε(ж) о кухаря́хъ: що готую(т) пн̃а(м) Ђсти му(д)ро: або хо(ч) часо(м) и нε му(д)ро

Кухмы́стра мовя(т) пу(д) поро́гомъ положи́ти:

εжεли бы голодо(м) мЂвъ сεбε умори́ти.

Бо яко готуючи начнεтъ працовати:

прεто трεба кождои стравы скоштова́ти.

Еслѝ нε солоно̀ то мусЂтъ посоли́ти:

и зовсЂмъ я(к) потрεба того досмо(т)ри́ти.

I трудящисA, нε ты(л)ко (б) сεбὲ нε змори́лъ:

лεчъ бы нε згрЂши(л) ґды (б) и і́ного пожиεи́лъ.

[Ежεлѝ при достатка(х) многи(х) клопоти(т)сA:

коло огню̀ я(к) муха в(ъ) укропЂ вε(р)ти(т)сA] ². /138/

Пн̃ъ бы за то̀ вεлика гнЂву нε положи́лъ:

и бг̃ъ бы смε(р)тεлна грЂха нε постанови́лъ.

¹ З лівого боку на полі написано іншим почерком: Кни(га) Шпаковского Сεмεна собствε(н)ная. Звεрху на полі напис: Помощъ мо.

² Квадратні дужки зроблені червоним чорнилом. \160\

По(д)лу(г) пи(с)ма̀ трудникомъ прε(ж)дε подобаε(т) вкусити:

и пото(м) до столовъ пн̃ски(х) чεстно носи́ти.

I понεва(ж) тε(ж) кухмы(ст)ръ в труда(х) свои(х) клопотέнъ:

трεба и εму того (ж) вворва(т) жε(б) нε бы(л) голодέнъ.

Бо пу(д) ча́съ на пу(л)мы́ска(х) нε ты(л)ко нε оста́нεтъ:

алε бываε(т) то жε и́ногда и нε ста́нεтъ.

А промы́слны(и) всякъ кухмы(ст)ръ, и пн̃у уго́дитъ:

и сεбε я́ко (ж) ко(л)вεкъ хо(ч) мало нε вголо́дитъ.

Еднакъ кухмы(ст)ры уря(д) сво(и) вЂрно о(т)правля(и)тε:

и самы́ сA тεжъ ты(м) жε помЂрно пожывля(и)тε.

Із(ъ) ωпа́трно(ст)ю пн̃а́мъ своимъ услугу(и)тε:

а на мεнὲ за вЂршы си́ε нε дыву(и)тε.

Я́ ва(мъ) нε зазорную науку поклада́ю:

и zдравіA и до(л)гихъ лЂтъ щы́ро прія́ю.

210. Ω грεбεнника́хъ, що грεбε(н)цЂ z рого́въ [ско(т)ски(х) або тε(ж) быдля́чи(х)] ¹ ро́бя(т), до чεса(н)A голо́въ

И грεбε(н)никѝ людямъ потрεбны быва́ютъ:

жε рεмέсло(м) з(ъ) главъ лю(д)зски(х) нεчи́сто(ст) зчищаютъ. /138 зв./

И рукодЂлно(ст) и(х) вся́къ ста(н) гани(т) нε ма́εтъ:

бо всяки(и) наро(д) в сεбὲ грεбεнЂ трыма́εтъ.

А ба(р)зЂ(и) в дх̃овε(н)ст†ώныхъ zажыва́ютъ:

і́жъ о́ныε особы власы zапуща́ютъ.

А такъ из(ъ) грεбε(н)ницки(х) дЂлъ ε(ст) всЂмъ выго́ды:

и грεбε(н)никовъ храни бж̃ε о(т) пригоды.

Імε(н)но z православны(х) дш̃ъ xр(с)тія́нскиxъ:

zаступа(и) и о(т) нεво́л(ъ) ώны(х) басу(р)манскихъ.

I многолЂтно з на́ми и і́мъ да(и) zдравствова́т(ъ):

и в тεбε совε(р)шεнно(и) ла(с)ки заслугова́т(ъ).

211. Ω солодовника́хъ

I солодовника̀ лю(д) многи(и) потрεбуεтъ:

ко(т)ры(и) со́ло(д) на пиво из збожа готу́εтъ.

А хоча (и) хлЂба людя(мъ) солодовникъ вмε(н)шаεтъ:

εднакъ бε(з) того̀ наро(д) ввε(с) нε пробува́εтъ.

¹ Квадратні дужки стоять у рукопису. \161\

Солодовни(к) нε винε(н) в то(мъ) ґды (ж) то вεдε(т)сA:

и прε(з) тру(д) сво(и) мл̃я́сA бг̃у, и сп̃сε(т)сA. /139/

І хоча(и) тε(ж) и то ε(ст) вεликоε ди́во:

жε бо(л)ша ча(ст) в горЂлку идε(т) збожа, и в пи́во.

Z того пивоваро(в) и виннико(в) вымовля́емъ:

и навЂки о(т) винѝ о́ны(х) вызволя́εмъ.

НЂтъ и(х) ви́нъ в борошε(н)ны(х) zатра́тахъ:

або за(с) мо(в)лю в хлЂбны(х) на свЂтЂ утра́та(х).

Понεва(ж) зачалосA то̀ нε за ны(х) лЂта:

бу́дε(т) то(т) звыча(и) трвати до ко(н)ца вЂмъ свЂта.

I gды (б) на д†ты(х) рЂчи з(ъ)тра(т) хлЂбны(х) нε было̀:

ни по́ чо(м) бы боро(ш)но и збожа всяко было̀.

I нЂгдε бы борошε(н) людямъ и дЂва́ти:

и нищε(т)ныε такъ нε могли (б) погиба́ти.

I дро(в) бы во всЂхъ кра́я(х) прεбыва́ло мно́го:

а то крЂпко оскудно індЂ дро(в) для то́го.

Ужε (ж) нεщо мЂε(т) всякъ ты(м) рЂчамъ чини́ти:

нε мо́жε(т) нихто̀ повЂкъ того̀ скорεни́ти.

Жεбы пивовъ и мεдо́въ нε было̀ варε(н)но:

і и(ж) бы и горЂлкѝ з(ъ) свЂта скорεнέнно. /139 зв./

Zачи(м) вся(к) наро(д) мусЂтъ о(т) го́рε тε(р)пЂти:

бы́лε (б) кому з сεбὲ дро(в) и хлЂба з(ъ) губу мЂти.

Абы̀ мовя(т) дш̃а сыта и тЂло нε на́го:

хоча(и) бы троха нε(н)дзны(мъ) на свЂтЂ было̀ бл̃го.

Солодовники (ж) εдна(к) нεха(и) здра́вы быва́ютъ:

да солоды̀ людя(мъ) и на(м) на пива̀ зробля́ю(т).

212. Ω пивова́рахъ

И брова́рнико(в) або пивоваро(в) трέба:

я́ко и іны(х) ма(и)стро́въ завшε вЂмъ потрέба.

Пивова(р) пиво ва́ри(т) людямъ выдава́εтъ:

и ты(м) собЂ хлЂбо(м) вто(ж) хлЂба заробля́εтъ.

I хо(ч) то мовя(т) нε то(и) пиво пъεтъ, хто ва́ри(т):

εдна(к) и ώнъ напъε(т)сA, ґды̀ на(д) ни́мъ ча(с) тра́ви(т).

Нε пεрε(п)εтъ пивова́ръ господа(р)ска пи́ва:

и нε жа́дε(н) господа(р) по́зритъ за то̀ скры́ва.

Бо труждающы(м)сA прε(ж)дε пристоитъ вкуси́т(ъ):

а господа(р) нε рачи(т) нεха(и) zа то диви́т(ъ).

Бо̀ нε ты(л)ко що пива мусЂтъ скоштова́ти:

алε и мε(д) сы́тячи такъжε спробова́ти. /140/ \162\

Жεбы моглъ я́къ звыча(и)но мεду догодити:

жε(б) и господа(р) мЂлъ за вмЂεтно(ст) похвали́ти.

Zачимъ пивовары мε(д) сытЂт(ъ) пиво варЂт(ъ):

а на пивоваро(в) господарЂ нε ско(р)бЂт(ъ).

Алε о́бЂ сторонЂ zдоровы бува(и)тε:

а мεнε за сε(и) вЂршъ ласкавε проща(и)тε.

213. Ω соляника́хъ, торяника́хъ, бу(р)ла́ка(х): що со́ли господа(р)скіε ва́рятъ

Торяникѝ вεлику працу поды(и)маютъ:

пачε коломы(и)цовъ, що гускѝ выробляютъ.

Сотцὲ бо вЂдε(р) вкинεтъ на бочку солѝ воды̀:

и дрова в пЂчъ вε(р)гаA натε(р)пи(т)сA бЂды́.

А бεз(ъ)прεста(н)но трεба и нεдосыпля́ти:

и жε(б) нε прогорЂла [скоро] ¹ сковрада́, пилнова́ти.

Пото́мъ в садовницу со(л) з сковрады̀ выкида́εтъ:

и на (д)ру́ги(и) са(д) воду пошε(д)ши накида́εтъ.

I потрεба из со(л)ю бо́чку из(ъ)труси́ти:

и всεго̀ що вεдε(т)сA та(мъ) пи(л)но досмотри́ти. /140 зв./

Із(ъ) по(д)лымъ здоров(ъ)εмъ нЂчεго тамъ пуды(и)мати:

хо(ч) ма́ло знεмощнЂεтъ, мусЂтъ вари́т(ъ) прεстати.

І́ли тεжъ товарыша упро́ситъ допилнова́т(ъ):

а са(м) пришε(д)ши к собЂ мусЂтъ та(к)жε о(т)вдяча́тъ.

А особно и то́ε бу(р)ла́камъ вεлмѝ нудно:

жε о соло(д)кую воду нε пома́лу трудно.

МусЂтъ тоε(и) жε соли ча(ст)ку о(т)ложи́ти ²:

жεбы в(ъ)мЂсто воды̀ браги сA напи́ти.

А впя(т) жε нε ма(ш) тамъ жε(н) ³, нЂкому кошу(л) пра́ти:

му́сЂтъ взявши новую носи́т(ъ) по́ку(л) зодра́ти.

I сп̃сѝ и(х) бж̃ε, жε и такъ сA труждаютъ:

жε господа(р)скіε сковороды нε гуля́ютъ.

Самъ господа(р) нε можε(т) згола соли вари́ти:

ґды и бεз варε(н)A ε(ст) чи(м) zавшε жури́ти.

Ту(т) жε и то мовлю жε со(л) ε(ст) розна на свЂтЂ:

а о́коло жа(д)но(и) та(к) нε мощно трудно(ст) мЂти.

Я(к) то запорозкаA ε(ст) кры(м)ка, и лεдя́нка:

а нε будε(т) з такою [вЂмъ] працεю [и ко́што(м)] ⁴ я(к) торя(н)ка.

¹ Квадратні дужки стоять у рукопису.

² На полі з правого боку приписано рукою автора: господа(р)ско(и). Слід би читати це слово після слова соли.

³ З правого боку на полі приписано: в Ба(г)мутЂ.

⁴ Квадратні дужки стоять у рукопису. \163\

Zачи(м) бу(р)лака(м) [то(р)скимъ] ¹ вЂрши сиε поклада́ю:

и працу іхъ и пи(л)ны(и) дозоръ похваля́ю.

Да(и) и́мъ г(с)ди то́ε чεго в тεбε жεла́ютъ:

бо такъ жε имA твоὲ и онѝ выславля́ютъ.

I да(и) бж̃ε и(м) ща(ст)A и до(л)гого вЂку:

вся́кому бу(р)лацЂ до́брому чоловЂ́ку. /141/

214. Ω сага(и)дачника(х), що сага(и)даки [або тε(ж) по про(с)тЂ(и) мовячи] ¹ луки робя(т) коза́цкиε

И сага(и)да́чники що лукѝ ізробля́ютъ:

та(к)жε знаю козакамъ потрεбны быва́ютъ.

Бо кгды жъ до стрЂлъ и луко́въ особно потрέба:

а тативу̀ и самъ можε(т) здЂла(т) якъ трεба.

А що самы́ε мовлю ώныε то лукѝ:

учоныε ма(и)стровε робя(т) рεмεсникѝ.

Бо козаку і лукъ привылε(и), або клε(и)нотъ:

або тεжъ вЂмъ козацка оздоба и приміо́тъ.

Zачи(м) і сага(и)да́чни(к) нεха(и) zдравъ быва́εтъ:

а козака(мъ) му(д)рыε луки изробляεтъ.

И εщε ω рεмεсникахъ зна(и)дε(ш) мало zа приповЂстями,

в ко(н)цу книги іщи помЂша(н)ноε та(м) при

ωста(н)ку з(ъ) поεди(н)ко́выми. /141 зв./

Попередня     Головна     Наступна