[Зіновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. тексту І. П. Чепіги. — К.: Наукова думка, 1971. — С.310-371.]

Попередня     Головна     Наступна





КОМЕНТАР 1



1. ...храни(т), жεбы кому и наглε нε вмε(р)ти. Пор.: «Не дай боже, наглої смерті». Коментуючи цей народний вираз, Франко зазначав: «Наглу смерть уважають великим нещастям або виразною карою божою...» (Франко, III, 1, 31, стор. 126) 2. «Ізбав нас, панно, от наглой смерти»; «Да наглою смертію не буду каранній!» (Співаник з початку XVIII в., XXX, стор. 33; XXXVI, стор. 39).

...в(ъ) грЂха(х) сущы(х). Часто вживане в духовній ліриці стале книжне старослов’янське словосполучення. Пор.: «сущых в грисех» (Угроруські духовні вірші, XLIX, 188, стор. 230).

...жεбы(х)мо свои(х) и грЂховъ позбыли // и нб(с)ную твою радо(ст) наслЂдили. Один із численних варіантів побудованої на молитовній основі кінцівки, яка у віршах Климентія має характер загального місця (loci communes). Пор.: «Царствія небеснаго и оставлЂнія грЂхов... просим» (Служебник, стор. 26); «Царствія твоєго насдЂдіє даруй» (Требник, I, стор. 731). Подібного типу формули (молитва про відпущення гріхів і вічне життя) типові для творів духовної лірики. Наприклад:

Абы ми грЂхи отпустил,

ВЂчного царства домЂстил

(Матеріали до історії української пісні і вірші, II, стор. 243).



1 У коментарі роз’яснюються (переважно на матеріалі історичних свідчень) малозрозумілі сучасному читачеві вирази у віршах Климентія та уточнюються або розкриваються фольклорні і літературні джерела його творчості. Задум проаналізувати «сліди літературних впливів і людової традиції» у поетичній спадщині письменника та перша спроба його реалізації належать В. М. Перетцу (Вірші єром. Климентія, стор. XLIV-LI). Подібний аналіз дозволяє дослідити генезис окремих художніх образів, типових виразів, характерних зворотів, вжитих поетом, встановити їх зв’язки з усною та писемною словесністю. Водночас таке коментування багатої спадщини одного з найвизначніших українських поетів кінця XVII — початку XVIII ст. допомагає осягнути головні художні принципи давньої української поезії.

Пунктуація і вживання великих літер у цитованому в коментарі тексті віршів Климентія — за сучасним правописом. Уривки з творів Климентія наводяться без наголосів. Коментуються лише вірші Климентія. Докладний науковий коментар до збірки народних прислів’їв та приказок підготовлений членом-кореспондентом АН УРСР П. М. Поповим.

2 Список скорочень використаних джерел див. у кінці праці. \311\



2. Правдою нε пожывитисA. Див. Климентій, 757. Пор.: «Тепер правдою на світі не проживеш» (Номис, 692, стор. 15).

И з дна морA пра(в)да ст̃аA вы(и)маетъ. Див. Климентій, 758; Номис, 6689, стор. 130.

Пра(в)ду рεкши, ты(л)ко бо(и)сA бога. Див. Климентій, 1389; Номис, 6732, стор. 130.

...до нб̃а дорога. Образ біблійного походження (Матвій, VII, 13, 14), характерний для творів духовного змісту. Пор.:

И просЂте за мене всЂ господа бога,

бы ми волная была до неба дорога

(Вірші на погреб Сагайдачного, стор. 35).

Див. ще: Співаник з початку XVIII в., XXX, стор. 34; XXXVIII, стор. 40. Роз’яснення цього образу подає сам Климентій у вірші 278. Див. прим. до вірша 58.

...якоже та(м) прεждε повышшε рЂхъ. Зворот, типовий для книжного письменства. Пор.: «Якоже вышшей положено єсть» (Требник, I, стор. 199).

Пра(в)да — то ε(ст) не грЂхъ. Див. Номис, 6718, стор. 130; Франко, II, 2, 59, стор. 585.

...Бг̃ъ во всε(мь) ε(ст) правдивы(и). Формула, постійна для духовної лірики та віршів-орацій. Див. Матеріали до історії української пісні і вірші, II, стор. 243, 248; Гординський, стор. 13.

3. Ω болЂзнε(х) всяко(г)[о] створε(н)A животного, паче жε о чл̃ч(с)кихъ: по словεсε(х) ап̃(ст)лски(х). «Чи не відбився на сім вірші вплив знаної притчі про частини тіла і голову?» — ставив питання В. М. Перетц (Вірші єром. Климентія, стор. XLV). Вчений мав на увазі античний аполог (моральну байку) про суперечку між частинами людського тіла, яку, за легендою, розповів повсталим плебеям римський сенатор Мененій Агріппа (початок V ст. до н. е.). Однак зв’язок між віршем Климентія і байкою Мененія сумнівний. Климентій сам зазначає у заголовку джерело, від якого він відштовхувався: «по словесε(х) ап̃(ст)лски(х)».

Ащε εди(н) удъ страждε(т), то стражду(т) и вси с ни(м). Див. 1-е послання Павла до корінфян. XII, 26.

...Xс̃ — глава всЂх. Див. 1-е послання Павла до корінфян, XI, 3.

4. А часо(м) на людε(и) з(ъ) стра(н) многи(и) врε(д) приносит(ъ) // на скоты и на бы(д)ла zаразливо(ст) вноситъ. Згідно з народним уявленням, саме вітром поширювалися всілякі епідемії — «зарази» (звідси «повЂтря»), «Требником» передбачався спеціальний «Чин благословенія стад овчих или иных скотов», молитва якого просила «избавити от воздуха смертного» (Требник, II, стор. 214). За історичними документами, в кінці XVII і на початку XVIII ст. «Моровоє повЂтріє» (чума) з півдня лютувало на Слобожанщині й Запоріжжі (Д. Багалей, Стихийные бедствия и борьба с ними в России в старину, «Исторический вестник», т. XLVII, 1892, стор. 198; а також «Историко-статистическое описание Харьковской епархии», V, Харків, 1858, стор. 143).

Ему жε ащε (б) зволилъ бг̃ъ волю подати // то мо(г)лъ бы з(ъ) долынами и горы зравняти. Пор. з народним оповіданням, поширеним на Лубенщині: «Там, у Мгарському монастирі (здається, на хорах...), було, а може й тепер є, якесь обличчя страховинне, ніби з кільцем в губах (на стелі, ліповщицька робота). Кажуть, що ото старий вітер з закованими губами. Що тепер вітри є, то, кажуть, молодь шастається; старий же тільки іноді в щілинки поміж губів дмуха — і ото бурі бувають. Якби йому губи розкувать і він дмухонув на весь рот — все б поздував на світі, гори з долинами порівняв» (Номис, 3151, стор. 285). \312\

...чаровницы могутъ з(ъ)бытны(х) трεбовати вЂтровъ. Віра в те. що чарівники можуть викликати великий вітер і спрямувати його в бажаному напрямі, була властива не лише простолюду (Н. И. Костомаров, стор. 191). Так, канцлер Радзівілл зазначав у своїх мемуарах, що страшну бурю 5 травня 1643 р. викликали відьми (А. М. Афанасьев, Поэтические воззрения славян на природу, т. III, М., 1869, стор. 449).

5. ...створилъ бг̃ъ дивно огнε(н)ны(и) εлεмε(н)тъ. Пор. розповідь про створення «огненного єстества» у дуже популярному — «знаменитому» за висловом Франка — апокрифі з рукопису полтавського ігумена Геннадія (початок XVII ст.): «Книга о таинах Єнохових, сына Аредова, мужа мудра и боголюбива» (Апокрифи і легенди, I, стор. 49). Визначення вогню як «елемента» подає і апокрифічне «Ходіння богородиці по муках» у рукопису І. Яремецького-Білахевича (перша половина XVIII ст.). Див.: «Откровеніє мук тяжких поганих царей нечестивих и иних злослових грЂшников, през аггела Михаила пресвятои деви богородици, матери господа нашего Іисуса Христа, от Геронима Визнавца» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 152).

...в(ъ) крvсталε(х) житε(л)ствуεтъ та(и)но // ... І такожъ якъ с камεни сылу із(ъ)являетъ. За змістом рядки ці перегукуються з рядками у «Похвалі Антонію Печерському», вміщеній у першому церковнослов’янському виданні «Києво-Печерського патерика» (1661 р.), а також у пізніших виданнях 1678 та 1702 рр. Пор. «Огнь... во всЂх вещех невидимо, аще не дЂйством, то силою пребываєт» (Києво-Печерський патерик, стор. 35). Оскільки наступний вірні Климентія «Ω те(р)пеніи бж̃о(м)...» також розвиває положення з тієї ж «Похвали Антонію Печерському» (у «Патерику» воно йде попереду цитованих вище рядків — див. прим. до вірша 6), можливо, що обидва твори постали безпосередньо від читання «Патерика» — друкованого або рукописного (див. прим. до вірша 224).

6. Ω тε(р)пεніи бж̃о(м), ω людε(х) грЂшны(х), како то и для которы(х) дш̃ъ храни(т) г(с)д̃ь бг̃ъ обытεли, и грады, и вεси, и всякіA хр(с)тія(н)скаA жылища. Пор. з рядками у «Похвалі Антонію Печерському»: «Филон же, историк єврейскій, глаголет: єгда, рече, коєго мужа свята и блага в дому или в градЂ нЂкоєм узрю, и дом, и град той ублажаю» (Києво-Печерський патерик, стор. 33 зв. — 34).

...трудовъ, бЂдъ и ско(р)бε(и) нш̃и(х) нε позабуди. Часто вживане Климентієм, як і його попередниками та сучасниками (Іван Вишенський, Дмитро Туптало, Варлаам Ясинський та ін.), словосполучення біблійного походження (Псалтир, CVI, 39; CXIV, 3; 2-е послання Павла до корінфян, VI, 4, 5), що постійно варіювалося в слов’яноруській літературі, зокрема в богослужебній. Пор. кінцівку великої єктенії (молитви): «єже избавитися нам от всякія скорби, гнЂва и нужды...» (Служебник, стор. 4; Требник, I, стор. 51). Пор. рядки з полемічних віршів кінця XIV ст.:

И не на роскоши апостолы послав,

На бЂды и скорби ити им завещал

(Загоровський збірник, стор. 98). Див. ще прим. до вірша 114.

7. Ω имεнахъ бз̃скихъ. У 16 віршових рядків Климентій вміщує 16 назв бога. Номінація (перелік) — характерний прийом середньовічної літератури, що, зокрема, яскраво виявлявся у нагромадженні імен (епітетів) бога, богородиці, ангелів. Пор. з апокрифом «Семьдесят имен богу», в якому відбиті відголоски віри в чудодійну силу імені (Тихонравов, II, стор. 340). Див. також присвяту в євангелії, виданому в Києво-Печерській друкарні 1707 р., де подано десять варіантів назв бога (Ф. Титов, Типография Киево-Печерской лавры. Приложения к т. I. № 58, К., 1918). \313\

...противны(и) діяволъ εму сA равняεтъ // Ажε ни в чεмъ нε зоста(л) злы(и) бг̃у соравнεнъ // и εщε з(ъ) прочіими с(ъ) нб̃сε извεржεнъ. Див. відповідне місце в українській переробці середньовічного катехізису — «ЛюцидарЂ, ознаймуючом о речах, сотворенных на небеси и на земли, з грецкого на руский переложеном»: «Люцифер ... помыслив богу ся ровняти, и для того звержен єст з неба» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 26). Цей апокрифічний мотив відбився і у духовних віршах. Пор.:

ВосхотЂл бо он, проклятый, равен быти богу

То й падаєт с димоном юж тебЂ под ноги

(Угроруські духовні вірші, XLV, 47, стор. 62)

або:

Люципер, найвишше створеня, помыслив равен бути богу,

З найвишшого престола в небЂ учинил себЂ во ад дорогу

(Матеріали до історії української пісні і вірші, X, стор. 271).

8. ВЂ(р)шъ до бг̃а мл̃итвε(н)ны(и). Жанр духовної лірики, який виник великою мірою під впливом «Псалтиря» (пор. з псалмами XII, XXIV, XXVII, XXX, L, LIII, LIV). Можливо, що цей вірш навіяний, як і попередні, «Похвалою Антонію Печерському» (див. Києво-Печерський патерик, стор. 28 зв.).

Ест(ъ) ли кто на сε(м) . свЂтЂ мнЂ грЂхами равны(и) — етикетна формула, характерна для духовних творів. Пор.: «Кто ж так согрЂшил, як я, не сем свЂтЂ?» (Матеріали до історії української пісні і вірші, III, 65, стор. 552).

...на пу(т) правъ наставити. Зворот біблійного походження (Ієремія XXXI, 21), часто вживаний у старому письменстві (Апокрифи і легенди, IV, стор. 200) особливо в духовній ліриці. Пор.:

Той вас бЂд избавит,

На путь прав поставит

(Богогласник, № 57).

...главы враговъ своихъ стε(р)ти. Вираз біблійного походження (Псалтир, LXXIII, 14), який увійшов у богослужебні книги (Требник, II, стор. 21) і закріпився в духовній ліриці. Див. Співаник з початку XVIII в., XXXIX, стор. 40; Угроруські духовні вірші, XLVI, 54, стор. 68.

І в послЂдны(и) стра(ш)ны(и) тво(и) дε(н) мA не остави // и на правицы твоε(и) с ωвцы постави. Згідно з «Євангелієм», в день страшного суду Христос поставить праворуч від себе праведників, а ліворуч — грішників. Перші успадкують вічне царство, другі — вічну муку (Матвій, XXV, 31 — 46). Благання «правиці» типове для духовних віршів. Пор.:

О дай, пане боже, на правицу стати,

Прерадосный глас от Христа слышати

(Угроруські духовні вірші, XLVII, 85, стор. 98).

9. Нε судЂтε грЂшны(х), нε будεтε суждε(н)ны. Пор.: «Не судите — да не судимы будете» (Матвій, VII, 1).

10. ...на ви(д) глядA, здоровA испыту(и) Климентій, 1553. Пор.: «Глянь на вид та й питай здоров’я» (Номис, 8148, стор. 157).

...нεмощъ никого о(т)ню(д) нε украшаεтъ. Пор.: «Хвороба нікого не краситъ» (Номис, 8148, стор. 157).

...хто будε(т) з яки(и) часъ лεжа(т) // а нε да(и), бж̃ε, наглε никому умират(ь). Пор.: «Дай, боже, з який час лежати, а не нагло помирати» (Номис, 8303, стор. 159). \314\

...сакрамε(н)тъ ст̃ы(и) особно приняти. Йдеться про одно з семи таїнств — покаяння (покуту). Цій процедурі перед смертю православна церква надавала першочергового значення: «Иже не до смерти в грЂсЂх пребыша, но прежде смерти покаятася, и не в отчаяніи, но в покаяніи умроша» (Требник, I, стор. 844).

...трεбЂ и zдоровымъ о сме(р)ти памятат(ь). Одна із засад християнської релігії: «Всегда на смерть памятствовати, на страшний суд божій, на муки вЂчныя и на живот вЂчный» (Требник, I, стор. 86).

11. ...просять у гс̃да смε(р)ти. Пор.: «Смерти в бога не проси» (Франко, III, 1, 47, стор. 127). Франко так пояснював цей вираз: «Просити смерті в бога уважають тяжким гріхом» (там же).

...бεз прозбы, кгды ча(с) при(и)дε(т), муся(т) вмε(р)ти. Пор.: «Не шукай смерті — сама знайде» (Чубинський, I, стор. 294) або «Смерти не треба шукати, сама прийде» (Франко, III, 1, 51, стор. 127).

12. Ω смε(р)тε, смε(р)тε, чεму ты та(к) εстε(с) стра(ш)на // нε ты(л)ко ты, лεч твоA и памя(т) ужасна. Пор.: «О смерте, коль горька твоя ест память человЂку» (Книга премудрості Ісуса Сіраха, XLI, 1), а також типове для духовних елегій звертання до смерті: «О смерте, смерте, щось така страшна?» (Угроруські духовні вірші, XLVII, 96, стор. 109).

...богаты(х) и вбоги(х) нЂgды нε минаεшъ. Ідея рівності всіх перед смертю постійно підкреслювалася в давній українській ліриці:

Як убогий вмерти мусит,

Так богат ся не віткупит

(Угроруські духовні вірші, XLVII, 70, стор. 84).

...з(ъ) дш̃ами... разлучаεшъ. Найпоширеніший образ церковної книжності, зокрема богослужебної («Канон молебный на исход души» — Требник, I, стор. 557 — 569). Пор.: «Постуй, смерте, от души не разлучай тЂла» (Співаник з початку XVIII в., XXXVI, стор. 39).

...розмаитыхъ пн̃овъ... ωсобъ на(и)по(д)лЂ(и)шихъ. Пор. аналогічний перелік жертв смерті в українському списку «Пренія живота і смерті» XVII ст.: «...Спомни собЂ, человЂче, от Адама и до сего дне колко было царей, князей, патриярхов, митрополитов, богатих и убогих людей, старых и молодих, то я всЂх тих побрала и всЂ мене бояться...» (Памятники старинной русской литературы, II, стор. 442), а також у «ВЂршах на погреб Сагайдачного» Касіяна Саковича (1622); у «ЛЂкарст†роскошником того свЂта» з «Перла многоцЂнного» Кирила Транквіліона-Ставровецького (1646); у «ГласЂ послЂднем господу богу» Симеона Полоцького (1676); у 10-й пісні Григорія Сковороди (збірка «Сад божественных пЂсней», 60 — 80 роки XVIII ст.) та в численних анонімних творах (Легенди з Хітарського збірника, стор. 14 — 15: Співаник з Грушова, стор. 29; Співаник з початку XVIII в., XXXVI, стор. 38; Грінченко, III, 1640, стор. 671; Два співаники половини й третьої четверта XVIII в., стор. 149, Синодик, стор. 236).

...дава(и) дово(л)но навε(т) кому жити. Молитовна кінцівка-формула. Пор.: «Не скорчай нам наше життя» (Угроруські духовні вірші, XLVII, 70, стор. 85).

14. Ω видимы(х) смε(р)тε(х) ... яко стра(ш)ны ε(ст). Пор.: «Видима смерть страшна» (Франко, III, 1, 9, стор. 125). «Се, — пояснював народну приказку Франко, — смерть від якогось елементарного нещастя, пр. утоплення або спалення в огні» (там же). Інтерес до незвичних видів смерті яскраво виявився ще в апокрифічному «Слові» Афанасія, архієпископа Александрійського, до князя Антіоха, яке у перекладі з грецької мови на церковнослов’янську ввійшло до «Ізмарагду». Пор.: «...Хощем глаголати о умерших внезапу или с брега, или со стены спадъшихся, или инЂми кацЂми смертьми напрасными умирающе» (Яковлев, стор. 114). \315\

Яко нε да(л) бг̃ъ смε(р)ти чл̃вЂку знати. Пор. з «Словом» Афанасія Александрійського: «...Яко же убо безвЂстна такова и невЂдима человЂком суть, богом же единЂм вЂдома» (Яковлев, стор. 115).

...писа(н)но: бу(д)тε готовыми всεгда. Пор.: «И повелЂно бысть всЂм языком готовым быти в нареченный день» (Есфір, III, 14).

Цε(р)ковъ хр̃(с)тія(н)ски(х) в тA кончинъ всεгда просить. Церковні молитви, зокрема прохальна єктенія, закінчувалися благанням «християнської кончини», тобто смерті після висповідання та причастя. Пор.: «...Даруй христіянски кончати житіє» (Требник, I, стор. 731), а також «Канон молебный на исход души», образна система якого позначилась на всьому вірші (Требник, I, стор. 557 — 569).

15. Вε(л)ми мало чл̃вЂкъ тамо умираεтъ // гдε сA въ яково(и) странЂ на свЂтЂ наро(ж)даεтъ // Бо повидаю(т): Голова мЂсца шукаεтъ. Див. Климентій, 153; Номис, 10319, стор. 201; Франко, I, 2, 97, стор. 386.

...хвали бг̃а на всяко(м) мЂстЂ. Пор.: «Благословите господа вся дЂла єго на всяком мЂстЂ владычества єго» (Псалтир, CII, 22).

16. ...почто ради скоро роди(т)сA ω(т) утробы мтε(р)нεи на свЂтъ в(ъ) ми(р) сε(и), заплачε(т) пε(р)вЂε, а нε во(з)смЂε(т)сA. Антична тема — людина народжується з плачем і з плачем умирає (Паллад, IV — V вв. до н. е.) — була підхоплена християнством і закріплена в «Требнику»: «И як родятся на свЂт люде — плачут, так и отходят през смерть» (Требник, I, стор. 439). Її розробляли поети XVI — XVII ст. Овен, Я. Кохановський, І. Величковський. Климентій розв’язує цю тему за «Синодиком», дуже популярним в другій половині XVII ст. Пор.: «Несть мира, но всегдашни мятеж и сумнение; родится убо человек з болезнию и воплем в мире, ростет же и жительствуєт в скорбЂх и в печалех» (Синодик, стор. 243).

...с(ъ) ст̃ыми всε(г)да тA хвалити. Богослужебна формула, типова для духовної лірики (Требник, II, стор. 174). Пор.: «Будем вихваляти бисмо со святьми в небЂ царствовати» (М. Возняк, З культурного життя України XVII — XVIII в., ЗНТШ, т. CVIII, 1913, стор. 93).

17. ...вЂкъ на(ш) хо(ч) бы долги(и), власнε як годына. Пор.: «Вік наш як година» (Номис, 8266, стор. 159; Франко, III, 2, 44, стор. 405).

Ко(ж)дому чεловЂку смε(р)тнаA часына. Пор.: «Кождому своя смерть буде» (Франко, III, 1, 26, стор. 126).

Часъ за часъ, а к(ъ) вεчεру ближε(и) (Климентій, 1196; Номис, 8278, стор. 159).

...дε(н) за дεн(ъ), но(щ) за нощъ, к(ъ) смε(р)ти бли(ж)шε(и) (Климентій, 207; Номис, 8277, стор. 159).

18. Лица бо Хв̃ого навЂкъ нε будεтъ зрЂти... и покоεвъ нбсны(х) нε до(и)дεтъ. Климентій майже буквально переказує розділ з «Требника» — «О младенцах, без крещенія умирающих». Пор.: «Царствія небеснаго наслЂдити не могут, ...божіяго лица зрЂнія вмЂсто казни пріємлют, в муку же не отсылаются..., радости святых не сподобляются» (Требник, I, стор. 728).

Смε(р)ть нε вЂ(ст) нεсε(т) стары(м) (Климентій, 919; Номис, 8256, стор. 158).

...мы, дх̃о(в)ныε, ...пи(л)но васъ, просты(х), научаεмъ. Пор. звертання козаків до свого отамана у думі про Олексія Поповича:

Ти святеє письмо читаєш,

Нас, простих людей, на все добре научаєш

(Думи, стор. 124). \316\

...вЂчно(и) нε видЂли муки. // Ω(т) котро(и) всЂхъ кр̃щε(н)ны(х), г(с)ди, сохрани. Типова для творів духовної лірики молитовна кінцівка. Пор.:

Услиши нас, люди грЂшних,

Сохрани нас вид мук вЂчних

(Угроруські духовні вірші, XLVII, 70, стор. 84).

...о(т) нεвидимы(х) вра(г) кр(с)то(м) борони. Пор. з «Словом» Афанасія Александрійського (див. прим. до вірша 14), де чорти «крест же видяще, трепещут и боятся» (Яковлев, стор. 112).

19. Ізво(л) ...о(т) тЂхъ люты(х) смε(р)тε(и) всЂхъ вЂ(р)ны(х) хранити на(с). Пор.:

Лютой смерти нас сохрани —

Вся вЂрныи христіяне

(Кілька духовних віршів з Галичини, стор. 13).

21. Нε бε(з) причины то зна(т) и зεмлA прибиваε(т). Пор.: «Без причини смерть не буде» (Номис, 7103, стор. 137; Франко, III, 1, 34, стор. 126).

Бода(и), повЂдаю(т), насъ живы(х) зε(м)лA пожε(р)ла. Пор.: «Бодай мене сира земля вкрила!» (Франко, II, 1, 5, стор. 180).

...нε клεнЂтε(с) н̃бо(м) и зεмлεю (Соборне послання Якова, V, 12).

...бε(з) покаяніA нε дава(и) умε(р)ти. Пор.: «Не дай, господи, наглою смертю вмерти без покаяння» (Грінченко, II, 98, стор. 305); «Без покути не дажд смерти» (Кілька духовних віршів з Галичини, стор. 13).

22. Ω умираючи(х) мл(д)нца(х) и дв̃ица(х) по принятіи шлюбо(в): або, по простЂ(и) мовячи, послЂ вЂнча(н)A заразъ. На Україні шлюб вважався дійсним лише тоді, коли після церковного вінчання було справлено весілля. На Чернігівщині воно відбувалося за тиждень — другий після вінчання (Грінченко, V, 754, стор. 426; X. Ящуржинский, Свадьба малорусская как религиозно-бытовая драма, «Киевская старина», т. LV, 1896, листопад, стор. 236). У вірші йдеться про випадок, коли наречений (чи наречена) вмирає в проміжок часу між вінчанням і весіллям. Подібна ситуація передбачалася й «Требником» (I, стор. 396).

23. Стра(ш)на и люта и та смε(р)ть, вжε утопати. Пор.: «Втонути — то дуже тяжка смерть» (Франко, I, 2, 8, стор. 290). «Селяни вірять, — коментував цей вираз Франко, — що втоплення — один із найтяжчих родів смерті» (там же).

24. Ω змε(р)зающих мразомъ. Пор. з віршем 363 — «Ω переме(р)заючи(х)...»; див. прим. до нього.

25. Просимо такового дεкрεту прεмЂнεн(ъ)A. Характерний для «Требника» вираз (I, стор. 911), що постійно варіювався у духовних віршах. Пор.: «Уже ми декрет опредЂленный» (Угроруські духовні вірші, XLVII. 73, стор. 88). Пор. ще: «Вызволяєт з декрету смертелного милостыня...» (Тестамент, стор. 5). Або рядки з шкільної драми кінця XVIII ст.:

Прошу тебе покорне, судіє справедливий,

видай на сію душу декрет справедливий!

(Розмова во кратцЂ о душЂ грЂшной, стор. 302).

27. Ω умираючи(х) ...бε(з) жа(д)ны(х) причинъ, або приключо(к). Пор.: «Без приключки и смерти не маш» (Климентій, 37. Див. ще прим. до вірша 21).

28. Ω убивающи(х) ...самы(х) сεбε. Християнська церква засуджувала «самых себе убивающих от отчаянія и гнЂва» (Требник, I, стор. 546). Народ вважав самогубців великими грішниками (Франко, I, 1, 10, стор. 291); їх ховали не на цвинтарі, а «на границі між двома селами» (Франко, 1,2, 1, стор. 444), без хреста (О. Левицкий, Старин-\317\ные воззрения на самоубийство и отголосок их в народных обычаях Южной Руси, «Киевская старина», т. XXXV, 1891, грудень, стор. 358).

...о(т) згублε(н)A можε(т) сA зкупити // а(л)бо людε чε(ст)ныε могу(т) свободити. У феодально-кріпосницькій Україні можна було відкупитись від смертної кари за вбивство: ув’язнених нерідко милували з тим, щоб вони спокутували вину працею в монастирському маєтку (Компан, Міста України, стор. 120, 152). У «Требнику» серед переліку милосердних вчинків було названо і такий, як «в’язня викупити» (I, стор. 909).

...и в злы(х) пригода(х) трεба уважати. Пор.: «В пригоді мисль о свободі» (Номис, 1333, стор. 29; Франко, II, 2, 2, стор. 589).

Іюда, познавши сво(и) про(с)тупо(к), вдавилъсA // и до бε(з)конεчны(х) мукъ навЂки всεли(л)сA. Згідно з євангельським оповіданням, Іуда, зрадивши Христа, не витримав докорів совісті і повісився (Матвій, XXVII, 3 — 5). Климентій іде за апокрифічною версією цього епізоду, який завершується вічними муками Іуди. Див. «ПасЂю албо повЂсть душеспасителную о муцЂ Христа...» у рукописі С. Теслевцьового (кінець XVII — початок XVIII ст.): «И так, злый слуга, ворог Христов, погиб с тЂлом и з душею, и тепер сЂдит у пеклЂ в руках старшого шатана, пъет оген сЂрчаный» (Апокрифи і легенди, II, стор. 232). Подібну ситуацію спостерігаємо і в інших українських списках апокрифів — у вищезгаданому (див. прим. до вірша 5) «Ходінні богородиці по муках» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 140 — 141) та «Сказаніи учителя церковнаго Ієроныма святаго о ІюдЂ, предателЂ господа нашего Иисуса Христа» — у рукописі І. Яремецького-Білахевича (Апокрифи і легенди, II, стор. 345 — 346). «Сказаніє Ієроныма» вийшло також друком у Києві в 1701 р. (J. Polivkǎ, Drobne pžišpěvky literǎrně-historickwe, v Praze, 1891, стор. 102).

...ско(р)би вш̃и в радо(ст) прεтворити. Зворот біблійного походження (Псалтир, XXIX, 12), часто вживаний у духовній ліриці, зокрема у першому вірші церковнослов’янською мовою — так званій «Азбучній молитві» (І. Франко, Найстарша церковнослов’янська вірша, «Житє», Львів, 1912, стор. 17). Див. також: Требник, I, стор. 538; Книга житій, I, стор. 62 зв.

29. ...ω(т) нεвидимаго кр(с)томъ оборонить // а о(т) видимаго го(р)ш — ничимъ не о(т)моли(ш). Климентій по-своєму передає сентенцію болгарського письменника X ст. Козми Пресвітера, списки твору якого найчастіше мають заголовок: «Слово святаго Козмы прозвитера на єретики препрЂниє и поучениє от божественных книг». Цей антибогомільський трактат став відомим у Київській Русі в числі перших слов’янських книг і набув великої популярності. Вплив його простежується як у період східнослов’янської єдності, так і пізніше — в українській і російській літературі — аж до XVIII ст., знаходячи відображення у народній творчості. Климентій міг використати як повний текст «Слова на єретики», так і уривки з нього, що входили до «Кормчої», «Пролога», «Торжественника», «Міней-Четьїх», «Ізмарагда» та інших збірників. Пор.: «БЂси бо креста Христова боятся, єретицы же посекают кресты...» (Козма Пресвітер, стор. 6). Пор. з крилатим афоризмом: «Лихий чоловік гірш дідька, бо від дідька пережегнай сі, то ті сі відчепит, а лихий чоловік хоць крижем лежи, то сі не відчепит» (Франко, III, 2, 20, стор. 312).

30. Кому, рцы ми, подобεнъ клεвε(т)никъ? Риторичний зворот, що походить від старослов’янського письменства. Див. у «Слові на єретики»: «Кому ми уподобим таковыя?» (Козма Пресвітер, стор. 6). Пор. з «Псалмою покутною» Луки Длонського (XVIII ст.): «Кому ся тепер уподобилем през учинки мои?» (Матеріали до історії української пісні і вірші, II, стор. 248).

31. ...пεнею лЂзе — зводить наклеп. Пор.: «Наволокти пеню» (Номис, 13545, стор. 265) або «пенею прив’язався» (А. Лазаревский, Села Конотопского уезда, вип. 1, Чернігів, 1869, стор. 120).

Лучшε(и) бы пε(н)ному сыло на шію взложити. Давній крилатий вислів, певне, апокрифічного походження. Пор.: «Хотел Июда купить себе село, да положил себе на шею сило» (Симоні, I, стор. 200). Див. цей вираз у дуже популярних на Україні «Духовних бесідах святого отца нашего Макарія, пустелника єгипетского, о \318\доскональст†хрістіан православних», які поширювалися у рукописах, а з 1627 р. неодноразово виходили друком: «По смерти был послушным тому, который ІюдЂ сило на шию для лакомства взложил» (Макарій Єгипетський, стор. 2). Пор. ще народний вислів: «Зав’яжи собі путо на шию» (Франко, II, 2, 1, стор. 558).

Ко(л)ко в шεлягу срεбра, то(л)ко у нихъ правды. Щеляг — литовська и польська монета, яка чеканилася звичайно з срібла. Однак у період з 1659 по 1666 р. Річ Посполита, щоб поліпшити своє фінансове становище, випустила величезну кількість мідних шелягів (В. Н. Рябцевич, О чем рассказывают монеты Мінськ, 1968, стор. 53 — 54).

32. Ω нε хотящы(х) труждатисA чεстны(мъ) трудомъ. Пор. розробку цієї теми сучасником Климентія С. Полоцьким (1629 — 1680) у вірші «Труд»:

...своим трудом питаєм бывает,

а не чуждая труды поглощает.

Не хотящим же трудов полагати

не подобает хлЂба подаяти

(Полоцький, стор. 15).

ВЂждъ, ω лЂнивε, іжε нε хощε(ш) труждати // и то(и), жε навыкъ чужды труды присвояти. Пор.: «Хто вже звик чужим жить, той не здужає робить» (Номис, 14199, стор. 279).

...таки(х) вЂчныA муки ожыдають. У «Ходінні богородиці по муках» злодії перебувають у «морЂ огненном и змешанном со кровію» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 139).

...уклонЂтє(с) зла и творЂтε бл̃го — біблійний афоризм. Див. Псалтир, XXXIII, 15.

34. ...о видырца(х), подобны(х) дрε(в)нεму мытарεвЂ. Згідно з «Євангелієм», апостол Матвій до прийняття християнства був збирачем мита (Матвій, IX, 9, X, 3).

Во(л)къ що спо(т)каε, то з(ъ)ядε. Пор.: «Як вовк, що стрЂв, то зъЂв» (Номис, 4849, стор. 94); «Що вовк здибле, то мусит із’їсти» (Франко, I, 2, 118, стор. 242).

...шкатулу набити. За часів Климентія гроші ховали в «шкатулах». Пор. офіційний документ: «До шкатулы гетманской доходит грошей в год пятнадцять тисяч золотых» (Лазаревский, Описание старой Малороссии, II, стор. 501). Пор.: «Що ми в титулі, коли нема ніц в шкатулі» (Франко, III, 1, 3, стор. 208).

...указъ па(н)ски(и) часомъ того и нε знаεтъ // что слуга в ча(с) сво(и) тако (ж) и сεбε з(ъ)правляεтъ. Пор. зміст цього виразу з народною приказкою: «Не таков пан, як панεнята» (Климентій, 607) або: «Гірші підпанки, як пани» (Франко, II, 2, 1, стор. 538).

35. ...воду в(ъ) вино [сирЂчъ в горЂлку] лиющи (х). Життєву основу цього факту підтверджує гетьманський універсал від 31 серпня 1692 р., в якому зауважувалося гадяцькій старшині та всьому поспільству, що вони «того не досматривают, дабы в арендах подмЂшеное и мЂрою умаленное не продавано было вино, которым образом нЂкоторые шинкари или шинкарки дерзают безбоязненной в черни чинить обман» (Бантиш-Каменський, II, стор. 9).

36. Вірш написаний у формі діалога між світською та духовною особами.

...многи(и) наро(д) тютюнъ всюда зажываεтъ // ко(т)рымъ

повЂтрA мыта з сεбε збуваεтъ — тобто за допомогою тютюну позбувається заразної хвороби — «мита» (запалення підщелепних залоз).

...в ма(р)котности з мало весεліA прибыто(к). Пор. з «Сказанієм от книги... Пандок»: «И расплодят веселія ради и нарекут имя ей табака» (Памятники старинной русской литературы, II, стор. 429).

...нεмра(д)ными усты мл̃тву чинити. Пор.: «Не достоит кресного знаменія воображати, понеже аки смрадными усты... святому духу противит» (Памятники старинной русской литературы, II, стор. 433). \319\

37. ...в Лит†тоε вε(л)ми ε(ст) нεдобрε // бо ...и дЂти и(х) заживають добрε. Пор.: «Як литовська дітвора, табаку вживає» (Номис, 12616 стор. 248).

...мо(з)гъ в голо†εго табака з(ъ)сушаεтъ // жε вла(с)нε я(к) швεцъ дубо(м) шкуры пεрεсипаε(т). Пор. ці і наступні рядки з прозаїчним трактатом, написаним (трохи пізніше за Климентія) якимось завзятим ворогом «табаки»: «Котрый человЂк начнет дерзати сію бЂсовскую и богоненавистную и святыми отреченными табаку, то в того человЂка мозг ускрутит и вмЂсто того мозга впадет в главу его тая смердящая воня, изгубит в нем весь мозг его, начнет тако смердящая тая воня пребывати во гла†его, и неточію во єдиной гла†его, но и во всЂх костях его тая смердящая воня вселится вмЂсто мозгов. И аще ли кій человЂк которым ухищреніем начнет творити таковое дЂло бЂсовское, таковому бо человЂку не подобает в церковь божію входити, и креста и євангелья цаловати, и причастія отнюдь не давати, свЂщи или просфоры или ефиману и всякого приношенія, и с людьми ему не мытися и не ясти, дондеже престанет от таковыя дерзости» (Костомаров, стор. 145).

Ωсобно (ж) іны(и) навы(к) ба(р)дакомъ тягнути // прε(з) котры(и) нε εдному пры(ш)ло смы(с)лу збути. Бардак — різновид кальяну, яким «тягнули» дуже міцний тютюн, нерідко втрачаючи при цьому свідомість. На Україні існували села, переважну більшість яких становили ремісники-бардачники (див. вірш 201 «Ω розны(х) всяки(х) ремесникахъ»).

38. Ω идучи(х) на слободы людεхъ. За часів Климентія тривало заселення слобід. Селяни в пошуках кращих умов життя переходили від одного пана до іншого, проте після закінчення пільгового строку потрапляли в ще гіршу кабалу до нового хазяїна. Ось один з таких прикладів: наглядач гетьманських володінь на Стародубщині Даровський у 1710 р. «закликав слободу», обіцяючи слобожанам пільги на 10 років, за це вони повинні були сплачувати йому щорічно сто талярів та доглядати млин. Але після смерті Даровського його дружина почала вимагати від слобожан ще й «панщини». Коли ж слобожани вийшли на роботу, Даровська наказала їх «тирански батожьем бить, приписуючи вину сію, что за первым разом не повхали на панщину» (Лазаревский, Описание старой Малороссии, I, стор. 352 — 353).

Хто ко(л)вεкъ собЂ іщε(т) на жи(т)ло слободы //мало в(ъ)ходя(т) з(ъ) мε(ж) таки(х) вЂликои бЂды. Пор.: «Біда біді на слободі» (Номис, 2216, стор. 44).

...готовыε хаты идучи покидаютъ. Пор. картину, змальовану Климентієм, зі свідченням Генеральної канцелярії (початок XVIII ст.): «Зде в Малой Россіи изстарЂ обывателям тая была свобода, что з села в село, з подданства одного владЂлца в подданство к другому владЂлцу переходить невозбранно, єднак когда з єдного села или деревни перейдет подданий в село или в деревню другого владЂлца, а в селЂ или в деревнЂ первого владЂлца останутся єго подданские кгрунта, дворЂ и другіе угодія, купленніе ль или некупленніє, то оними владЂть ему, живучи у другого владЂлца, несвободно и невозможно, толко ежели, вЂходячи од своего владЂлца, первого, может що з движимых пожитков унести или увезти за собою, то при нем остается без отнятия» (М’якотін, стор. 41 — 42).

...скочи(т) хо(ч) к(ъ) лЂсу // и голы(и) ужε навε(т) хо(ч) к самому бЂсу. Дуже поширена в народній (зокрема в поетичній) мові словесна пара (переважно римуюча). Пор.:

Куда схочу, туда скочу

Хоч і к лісу, хоч і к бісу

(Головацький, I, стор. 122).

Пор.: «Ой ти до біса, а я до ліса» (Лукашевич, стор. 129); «Єден до ліса, другий до біса»

(Франко, II, 1, 17, стор. 89).

Пожытεчная εму судыла(с) слобода // дово(л)ная пустынA и лика и вода. Пор.: «Слобода — лика и вода» (Климентій, 922; Номис, 10492. стор. 205). \320\

...послушε(н)ство о(т)дават(ъ) — офіційна формула, якою визначалися відносини підлеглих до господарів. Пор.: «Пилно приказуєм, чтобысте... послушенство отдавали» (Лазаревский, Описание старой Малороссии, I, стор. 170).

...прочан обдыраютъ. Тут «прочани» — люди, що йшли «проч» з своїх місць. Див. наказ від 1707 р. генерального судді Василя Кочубея підлеглим селянам с. Ярославця, який забороняв брати землю в заставу у тих селян, які «проч уходят» (М’якотін, стор. 40)., Див. нижче у Климентія рядок — «втЂкаючи(х) проч...».

...за тε(р)пεніε сп(с)ніε мо(г)лъ бы мЂти. Пор.: «За потерпіння дасть бог спасіння» (Номис, 2428, стор. 48); «Терпен спасен» (Климентій, 1012; Франко III, 1, 2, стор. 205).

Бг̃ъ zа бу(н)товника, якъ мовятъ, нε повЂситъ. Пор.: «За сеє бог не повісить» (Климентій, 375; Номис, 114, стор. 3).

...втЂкаючих прочъ самы(х) дεрЂ(т), бЂ(т) и бεрЂ(т) дЂти. Пор. з гетьманським універсалом до полтавського полковника від 1707 р.: «Накріпко приказываєм, чтоб таковых легкомысленных людей, которые, убегаючи от повинностей, на тЂ слободы уходят, не только переймал, грабил, забирал, вязеньем мордовал, кіями бил, леч без пощаденія вЂшати розсказовал» («Русский архив», кн. 3, М., 1875, стор. 408).

40. Ω присягающы(х) нε по правдЂ. На Україні в XVII — на початку XVIII ст. кожна судова справа розглядалася з свідками, але жодне свідчення не приймалося до уваги, якщо свідки не присягали (П. Ефимεнко, Присяга духовенства, «Киевская старина», т. VIII, 1884, травень, стор. 152).

Присяжно(ст) нε по правдЂ да(р)мо сA нε минаε(т) // хо(ч) на(г)лε вмрε(т) або я(к) сA клεнε(т) — та(к) ставаεт. Згідно з народним переконанням, «хто в суді фальшиво присягне, той до року мусить умерти або скалічіти. ...Хто забожиться на неправду, той має гріх» (Людові вірування на Підгір’ю, стор. 198).

Хоча(и) и по правдЂ — то εдна(к) дЂло то стра(ш)но. Пор. з «Словом» І. Златоуста «Которыε ся клЂнуть не по правдЂ», яке ввійшло, зокрема, і в український список «Ізмарагда» (1646 р.): «Нє годно клятис именем божіимь любо по правдЂ а любо не по правдЂ» (Перетц, Исследования и материалы, III, стор. 11).

...обЂ стороны. Вираз юридичної термінології (див. Протокул до записання справ поточних на рік 1683, стор. 210), який вживався і в літературних творах. Пор.: «Діалектицкіи викруты на обЂ стороны...» (Палинодия, сочинение Захарии Копыстенского. Памятникн полемической литературы, кн. 1, 1876, стовп. 921) або віршовий рядок «Юж я на обЂ сторонЂ правду прызнати мушу» (П. Житецький, Острозька трагедія, ЗНТШ, т. LI, 1903, стор. 17).

...лукаваго во скорЂ бг̃ъ обявитъ. Пор. з протилежним твердженням «Слова І. Златоуста»: «Бог въскорЂ не мстит» (Перетц, Исследования и материалы, III, стор. 12). Пор. вірш С. Полоцького на цю тему «Клятва во лжу» (Полоцький стор. 47 — 50).

41. З(ъ) бг̃о(м) — нε з хлопцε(мъ) жа(р)товати. Див. Климентій, 356; Номис, 89, стор. 2; Франко, II, 1, 11, стор. 98.

42. ...хлЂба збавляти. Пор. зі сповіддю братів у думі «Буря на Чорному морі» про те, як вони «близькому сусіді хліба й солі ізбавляли» (Думи, стор. 133). Див. також розповідь селянина у творі письменника другої половини XVIII ст. І. Некрашевича «Исповедь»:

А я хлЂба да соли не збавив нЂкого, —

а бЂлше яких грехЂв? Не чуюсь ничого.

Гордую да бЂдую, хоч хлЂба не маю

а нЂколи нЂкого я не позываю

(Некрашевич, стор. 11).

Гдε любо(в), та(м) са(мъ) бг̃ъ прεбываε(т). Пор.: «Аще друг друга любим, бог в нас пребывает» (1-е послання Іоанна Богослова, IV, 12). \321\

43. ...власнε басу(р)манε цε(р)квы разграбляю(т) // нε хочε(м) мы ктыторε(и) такихъ мЂти. Титарі — церковні старости — обиралися, як правило, громадою, але бували випадки, коли місцеві власті призначали їх самі. Між такими титарями і громадою нерідко виникали конфлікти (А. С. Лебедев, Сведения о некоторых архивах духовного ведомства в губерниях Курской и Харьковской, «Сборник харьковского историко-филологического общества», т. XIII, Харків, 1902, стор. 186). Див. також документ, датований 1703 р., про «непослушных и несогласных ктиторов, з ратуша установленных», які грабували київську церкву Успіння пресвятої богородиці на Подолі («Киевская старина», т. X, 1884, вересень, стор. 134).

...хто обытεлεмъ и цε(р)квамъ пакоствуεтъ // узри(т)

воскорЂ гнЂв бж̃ий. Пор. з погрозою «грабителем церковних имЂній» у рукописному трактаті «О милости», авторство якого приписується Єпіфанію Славинецькому (помер 1675 р.): «Сіи воспріимут здЂ временное осужденіє; в будущем же вЂчноє мученіє» (Слово о милости, стор. 66).

...цε(р)ковъ ма(т)кою сA всЂмъ на(мъ) называεъ. Формулювання «Требника» (I, стор. 725), яке ввійшло у книжний вжиток. Пор.: «ИмЂй в почтивости матку твою церков» (Тестамент, стор. 133). Про цей твір, відомий Климентію, див. прим. до вірша 226.

45. Нε да(и), бж̃ε, позычат(ъ), алε да(и) своε мат(ъ). Пор.: «Позычаець, хто свойго не маєць» (Носович, стор. 130 — 131); «Лучче мати, як позичати» (Номис, 10646, стор. 208).

...Ду(ш)но, я(к) два правя(т), трεтεму нЂчо(г)[о] да(т) (Климентій, 202; Номис, 10656, стор. 208).

...до(л)жны(и) на сεбε облЂкъ да(ст) о(т)дат(ъ) совитε — боржник зобов’яжеться віддати подвійну суму. Пор. акти стародубівського магістрату, складені з приводу справи: 1) боржника Омеляна Праличенка, «который, на отповед ставши, доброволне знался, што зостаєт винен золотых тринадцет, и не мЂл чем отдати — упросил кредиторов своих, на урадЂ, о почекане того долгу, ...а єжели би не мЂл на назначений термин отдати, то подлуг права посполитого, маєт усовито платити» і 2) Хоми Андрущенка. який «остал на облик Пилипу Івановичу Оршученко... винен сорок шесть коп литовскоє личбы монеты доброй, котороє суммы не мЂл чим отдати...» (Протокул до записаня справ поточних на рок 1690, стор. 466).

...на Волыню εды(н) сA ошукалъ нεборакъ. Умови «совітості» при кредитуванні були особливо поширені на Волині, де в цей час діяли закони шляхетської Польщі («Киевская старина», т. LXXXI, 1903, квітень, бібліографія, стор. 60).

46. УмЂвъ грошε(и) у людε(и) готовы(х) позычати: // а нε умЂε(т), sлы(и) рабъ, знову имъ ω(т)давати. Пор.: «Умівши брати, умій і віддавати» (Бєленькова, 209, стор. 34). Пор. ще з виразом весільного обряду на Чернігівщині: «Полюбили брати — треба й оддати» (Грінченко, III, 782, стор. 434).

...вла(с)нε укравъ и прочъ, окая(н)ны(и), втЂкаεт // со Іюдою таки(и) уже собЂ ча(ст) маεтъ. Злодій порівнюється з Іудою в апокрифічному оповіданні псевдо-Ієроніма (див. прим. до вірша 28): «...Иже всего того, єже Христу приношаше ся, от сих десятую часть всегда крадяше» (Апокрифи і легенди, II, стор. 345).

...о(т)шлютъ по смεртε(х) тЂхъ в(ъ) прεіспо(д)нεε морε. У «Ходінні богородиці по муках» злодії справді потрапляють у «море огненноє» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 139).

Xо(ч) о(т)робля(и)тε, хо(ч) заробля(и)тε, а о(т)дава(и)тε. Пор. з категоричністю народної приказки: «Хоч лопни, хоч перервись, а дав слово кріпись» (Бєленькова, 174, стор. 29).

47. ...свои(х) жадны(х) рεчи(и) у домЂхъ нε маютъ // І о стара(н)ε, жεбы в ны(х) было, нε дбаютъ. Пор.: «Хто дбаєт, той маєт» (Климентій, 1105; Номис, 9939, стор. 193; Франко, I, 2, 19, стор. 530). \322\

Хто нε позычи(т) — то з(ъ) гнЂвомъ осу(ж)даютъ. Пор. «Весь тиждень давай, а в суботу не дай — та й маєш ворога» (Франко, I, 2, 9, стор. 258).

А собЂ ма(и) да и мнЂ не да(и) (Климентій, 1408). Пор. з євангельською тезою: «Просящему у тебе дай» (Лука, V, 42).

...о(т) людε(и) соро(м) и о(т) бг̃а грЂхъ // а ωни... творя(т) смЂх. Пор.: «От бога грЂх и от людей сором» (Климентій, 1170); «Від бога гріх, від людей сміх» (Чубинський, т. I, стор. 235; Франко, I, 1, 142, стор. 73); «Хто бога не боїться, той і людей не соромиться» (Франко, I, 1, 336, стор. 87). Видимо, у Климентія — контамінація двох приказок (Пор.: «Бг̃у грЂх, а людямъ смЂхъ» — у вірші 148).

48. ...болит(ъ) чεму(с) ґарло // хто zаставляε(т) кого спЂва(т) дармо. Пор.: «Болить горло спЂвати дармо» (Климентій, 71; Номис, 12463, стор. 244).

Вщε(д)ры, да пою ти. Формула біблійного походження (Псалтир, LXVI, 1), що раз у раз повторюється у богослужебних книгах (Служебник, стор. 98; Требник, I, стор. 428). Франко коментував цей вираз як крилатий: «Ущедри мя, да пою ти; заплати ми то й піду ти, — промовляє дяк, увійшовши до господарської хати» (Франко, III, 1, 1, стор. 247).

Коли даха, то та(к)жε буде(т)и о(т) мεнε взяха (Климентій, 440; Номис, 10650, стор. 208).

49. ...нε стараε(т)сA справъ свои(х) доглядати. Пор.: «Що то за господар, що своє добро не глядит» (Климентій, 1253).

...нн̃Ђ в(ъ) на(с) нε пра(з)дник, // а твоA мило(ст) хто(с) на(м) іны(и), а нε вказни(к). Пор.: «Сегодня не празник, а ты нам не вказник» (Климентій, 897; Номис, 187, стор. 4).

50. ...рεкъ, бываε(т) змЂна дεсница вышняго. Климентій роз’яснює текст 76-го псалма. Пор.: «И рЂх, нынЂ начах: сія измЂна десницы вышняго» (Псалтир, LXXVI, 11).

...нεха(и) в ямы, что на(мъ) копаю(т), впадаютъ. Вираз біблійного походження (Псалтир, VII, 16), що став народним. Пор.: «Хто пуд ким копаєт, сам впадаєт» (Климентій, 1094; Номис, 9563, стор. 185; Чубинський, I, стор. 256).

51. Ω людεхъ, самыхъ сεбε гладо(мъ) убивающы(х), скупости ради. Пор.: «Сам себе голодом морить» (Франко, I, 2, 42, стор. 403). Пор. епіграму сучасника Климентія І. Величковського «На скупого» (Величковський, стор. 111).

...хо(ч) ко(л)ко бога(т)ства будε(ш) собЂ збират(ъ), // а по смε(р)ти зъ собою не зможе(ш) нищо взят(ъ). Пор.: «Ци богач, ци бідний, нічого з собов на тамтой світ не забере» (Франко, I, 1, 49, стор. 98); «Як умремо — нічого не заберемо» (Чубинський, I, стор. 293). Пор. з рядками духовного вірша:

Лишаю днесь свой маєток,

Лишаю худобу,

Не возму нич найменшого

З собою до гробу

(Угроруські духовні вірші, XLVII, 71, стор. 85).

Див. далі вірш 326 — «Ω умирающы(х) богаты(х) людεхъ».

52. Ω уписующых(ъ)сA в коzаки дурныхъ мужыка(х) и знову выписуватисA хотящы(х). В кінці XVII — на початку XVIII ст. права і вольності козацтва були дуже урізані й обмежені, але в очах населення воно продовжувало лишатися соціальним станом, який втілював особисту свободу. Тому селяни прагнули записуватися у козацькі реєстри. Записані у козаки відбували військову службу. Климентій обурюється поведінкою «дурного» селянина, який «записався у козаки», але злякавшись військової служби, хоче «виписатися». \323\

...и худобу, ґды маε(ш), на рату(ш) взя(т) потрεба. Селянин, про якого йдеться у вірші, певно, належав до так званих «вільних посполитих». Вони не були у підданстві державця, а підлягали ратуші.

53. Ω козакахъ, нε годны(х) похвалы... которыε у во(и)ско іду(т), а людε(и), на путε(х) ідучи(х) або Ђдучи(х), о(б)дыраю(т). У першому десятиріччі XVIII ст. чутки про випадки козацького розбою зворушили всю громадськість. У 1707 р. кошовий отаман Петро Сорочинський скаржився із Запорізької Січі Петру I: «Того прошлого году, собравшися нЂкоторое своевольство от разных краев, то от сторони Волоской, то от Дону, то из москалей нЂкіє, по разным мЂстам, гуляючи по степям, наскоки бЂдным людям чинили по дорогам, шкоды и здорства: а гдЂ только затЂют, либо в стороне Крымской шкоды, либо гдЂ на трактах разбой учинят, всЂ, отзываючись запорожскими козаками, нас, войско, невинне обезславляют» (Бантиш-Каменський, II, стор. 100).

Побию(т) бо слεзы навЂкъ... Пор.: «Побили б тебе їх сльози» (Номис, 3706, стор. 72). Див. ще рядок пісні про тяжке наймитове життя з анонімного старовинного рукопису:

Поб’ють, тебе, кгосподине,

Наймытськійи сльозы

(Грінченко, III, 1380, стор. 556).

54. ...ца(р)ства нб(с)ного zычу хр(с)тіяномъ. Один з варіантів часто повторюваної Климентієм етикетної формули-кінцівки, рекомендованої «Требником» Петра Могили. Пор.: «Абисте... в прибутках небесных вЂчне царствовали... вам зычу» (Требник, I, стор. 906).

55. Ω волочащы(х)сA чε(р)нцахъ. Втеча монахів з монастирів була явищем, що супроводжувало всю історію чернецтва. Козма Пресвітер у розділах «О мятущихъся черньцЂх» та «О хотящих отити в черныя ризы» «Слова на єретики» таврував монахів, які «сквозЂ грады без мЂста мятутся, туне ядуще чужь хлЂб» (Козма Пресвітер, стор. 53). За часів Климентія втеча монахів з монастирів набула такого масштабу, що московський патріарх Адріан був змушений наказати київському митрополиту Варлааму Ясинському вжити особливих заходів проти «переходящих» ченців («Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссиею для разбора древних актов», ч. I, т. V, К., 1872, стор. 170, 350). На початку 1701 р. монахам було суворо заборонено «волочитися» (П. Морозов, Феофан Прокопович как писатель, СПб., 1880, стор. 249). Відштовхуючись від ідейних засад твору Козми Пресвітера, Климентій ганьбить ченців, які «по городахъ людя(мъ) очи порють».

...повЂε(т)сA іны(и) к бЂсу по своε(и) волЂ // шукаючи на згибε(л) собЂ свояволЂ. Пор. крилатий афоризм: «Волю зробив та й себе погубив» («Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии», I, стор. 375).

...своя волA добра да не пожытεчна (Климентій, 892; Номис, 1325, стор. 29).

...ωсобливε тε(ж) чε(р)нца она погубляεтъ. Пор. з розділом «Слова на єретики» — «О хотящих отити в черныя ризы»: «Якоже бо и рыба кромЂ воды сущи умираєт, такоже чернець отлучься монастиря погибаєт..., и яко же (кокошь) часто востающи с яиц, запортки творит я, тако и чернец часто излазя из монастыря по своєї воли, забываєт преданную єму службу» (Козма Пресвітер, 57).

...трафляє(т)сA тому в школЂ сA иско(н)чит(ъ). // Або гдε на(г)лε лунε(т) у ко(р)чεмномъ дому. В старій Україні школа при церкві була водночас притулком для всього мандрівного люду — «волочащихся» ченців, «мандрованих» дяків, шкільних «нищих» (див. прим. до вірша 61). Пор. ще: «Трафляється и то... иноку, иж часом и переночует в корчмЂ» (Вишенський, стор. 38).

...а що го(р)шъ — и комεди(и) якихъ начинити. Видимо, йдеться проте, що «волочащийся чернец» разом з мандрівними студентами міг взяти участь у якійсь виставі. Див. автобіографічне свідчення сучасника Климентія, мандрованого дяка Іллі Турчиновського, який деякий час вчився у Києво-Могилянській академії, а потім «волочився \324\ по школах» і одного разу «виправив» з такими ж, як і він, київськими студентами «діалог з интермедією» («Автобиография южнорусского священника 1-й половины XVIII ст.», «Киевская старина», т. XI, 1885, лютий, стор. 326). Пор. засудження «Ходінням богородиці по муках» світських розваг монаха: «Лутше би видЂти человЂка мертваго, на вельблюдЂ издящаго, нЂжли законника, інока-пяницю, по миру волочащаго и праздніє слова глаголющаго, и дудок, скрипок и иных игрій слухающаго» (Апокрифи і легенды, IV, стор. 37).

...Во(л)но ψсови и на бг̃а брεхат(ъ) (Франко, II, 2, 22, стор. 515). Пор.: «Волно собацЂ і на бога брехати» (Климентій, 91; Номис, 5197, стор. 100).

...Чε(р)нεцъ, в(ъ) мн(с)тыру не хотящы(и) жити // ...воспри(и)мεтъ пропа(ст) вЂчну... У «Ходінні богорсдиці по муках» до «пропасті» потрапляли за неправедні діла «ієреи, попи, служителіє престолу божію» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 136).

...нε εдно(и) мт̃ри дЂти — ченці (Номис, 203, стор. 4). Пор. з народною загадкою:

Закахкала утка,

Аж за морем чутка;

Зобралися дітки —

не одної матки

(Ал. Шишацкий-Иллич, О народном языке и говорах Козелецкого уезда, «Черниговские губернские ведомости», 1853, № 41, стор. 393).

56. ...очи во(л)шεбство(м) заслЂпляю(т). Переосмислення біблійного образу: «Дары бо ослЂпляют очи» (Ісход, XXIII, 8). Пор. народний фразеологізм: «Очі засліпити кому» (Франко, II, 2, 103, стор. 475). Пор. ще «Чари очи людем мылят» (Макарій Єгипетський, стор. 3).

І εщε пр(о)роками сами сA наzываютъ. Пор. з розділом 41 «Стоглава» (збірника рішень московського собору 1551 р.), спрямованим проти чарівництва: «...Ходят лживые пророки, мужики и женки, и дЂвки, и старые бабы, наги и босы...» (Стоглав, стор. 138). Виписки з цього розділу знаходимо у різних рукописних збірниках, поширених і на Україні («Описание русских и словенских рукописей Румянцевского музеума, составленное Александром Востоковым», СПб., 1842, стор. 549).

...нε εди(н) босакъ і zаписа(л) бЂсови душу. Пор.: «Він би й душу дідькові записав» (Франко, I, 2, 39, стор. 585). Народ вірив у те, що людині може допомогти «нечиста сила», якщо укласти з нею угоду — «записати їй кров’ю свою душу». Збереглися судові справи XVII — XVIII ст., порушені проти тих, хто звертався за допомогою до чорта. Так, у першій половині XVIII ст. був висланий з Лубен до Києва «под крЂпким караулом» Ілля Човпило, «записавшийся кровію своєю князю бЂсовскому и всЂм бЂсам в службу с душею и тЂлом на тридесят лЂт» («Киевская старина», т. I, 1882, лютий, стор. 430 — 431). Подібні документи наводить у розвідці «Колдовство» В. Б. Антонович (Чубинський, I, стор. 320 — 454).

...по голы(х) нога(х) по пята(х) по-турεцки(и) бити. Спосіб покарання, який вживали турки для того, щоб полонені не втекли. Проте і на Україні пани в такий спосіб розправлялися з своїми підданими (Лазаревский, Люди старой Малороссии, стор. 42) та карали покриток (Пісня про покритку, стор. 110).

Лу(ч)шε(и) бы и(м) на шіи собЂ сыла вскладати. Див. прим. до вірша 31.

57. ...сыротЂ ско(р)бному и з(ъ) мосту да в воду (Климентій, 614; Номис, 2082, стор. 42; Франко, III, 1, 2, стор. 261). Пор. у народній пісні: «Либонь мені, серце, із мосту у воду» (Чубинський, V, стор. 100). Див. у Шевченка:

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться, —

Хоч з гори та в воду!

(Шевченко, I, стор. 12). \325\

...прв(д)ны(и) судіA — біблійний образ (Псалтир, VII, 12), різновиди якого постійно фігурують у есхатологічних творах і духовній ліриці (Апокрифи і легенди, IV, стор. 141; Розмова вкратцЂ о душЂ грЂшной, стор. 293 — 304; Матеріали до історії української пісні і вірші, II, стор. 243; Угроруські духовні вірші, XLVII, стор. 72 — 82).

58. Ω нεвЂгласа(х) ... У цьому вірші багато образів і фразеологічних зворотів, що зустрічаються в «ЧинЂ благословенія отроков, в училище учитися священним писаніям идущим» (Требник, II, стор. 256).

...на добрыє дЂла писаніє(м) научающыхъ. Пор. з рядками думи про Олексія Поповича (див. прим. до вірша 18).

...εсли εдну маεшъ, то я(к) тую згубышъ //а другой запасно(и) мЂт(ъ) собЂ нε будешъ. Пор. рядки з полемічних віршів кінця XVI ст.: «Не торгуй душею — второє не купиш» (Загоровський збірник, стор. 75), а також у Гедеона Пазія (XVIII ст.): «Єдну, єдну душу маєш, а по что єї страчаєш?» (Матеріали до історії української пісні і вірші, II, стор. 259).

...прε(д) тобою ε(ст) д†зна(ч)ны дороги // хо(ч) на сп̃сε(н)ныε, хо(ч) на (з)гибε(л)ныε иди пороги. Теза про два шляхи: вузький — до неба, тобто до вічного життя, і широкий — до пекла (до вічних мук) — одна з основоположних у християнській релігії (Матвій, VII, 13, 14); часто варіювалася у духовній ліриці (Франко, Карпаторуська література, XXXVIII, 39, стор. 145; Матеріали до історії української пісні і вірші, I, 24, стор. 159). Пор. з народними сентенціями: «Як підеш широкою дорогою — аду не минеш, а підеш тісною — царство знайдеш» («Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии», стор. 373); «До бога — важкий шлях, а до пекла — прямесенький» (Номис, 201, стор. 4); «Широка дорога до пекла» (Франко, II, 1, 152, стор. 41). Див. розробку цієї тези Климентієм у вірші 278.

60. ...нεчε(ст)ноε на свЂтЂ ε(ст) рεмεсло // мεновитε мистро(в)ство, або тε(ж) катовство. У феодально-кріпосницькій Україні, як і в інших середньовічних країнах, застосовувалось катування й смертна кара. До катів («мистрів») народ ставився без поваги, але сприймав їх як необхідне «знаряддя» проти злочинства.

...чвε(р)ту(и)тε, и палЂтε, и бЂтε, и стына(и)тε. Для середньовічної літератури характерний докладний опис катувань. Наприклад, у «Містерії святого Кантена» вжито понад сто дієслів, які виражають способи катування — спалення на вогнищі, понівечення, четвертування тощо (М. Бахтин, Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и ренессанса, М., 1965, стор. 377).

61. Нищεнски(и) вЂршъ — один з тих віршів-орацій, що були породжені особливостями шкільного життя на Україні кінця XVI — першої половини XVIII ст. (див. стислу характеристику цього жанру в «Історії української літератури», т. I, К., 1967, стор. 448 — 452, а також у кн.: «Давній український гумор і сатира», стор. 173 — 207, 467 — 471).

А хорошоε такъ, жε εсмо Свыридъ // и самъ такъ жε хороши(й), глядЂтε(с) мнЂ на ви(д). Пор.: «Глянь на вид, та й кажи, що Свирид» (Номис, 6314, стор. 122).

...богати(и), жε многомЂю воши(и). Пор. з четвертою інтермедією до драми М. Довгалевського «Властотворний образ»:

...богати — маєш воли и телицы,

Іже купно мандрують по стЂнЂ к трубницЂ

(Українські інтермедії, стор. 134).

Зво(л)ся (ж), славнаA мЂща(н)ко, мнЂ в голову по(и)ска(т). У народних піснях та казках «ськаннє» — це вираз ласки і турботи про людину (Н. Ф. Сумцов, Культурные переживання. «Ськание» в голове, «Киевская старина», \326\ т. XXIX, 1890, травень, стор. 338 — 339). Пор. вираз казки: «Ськай мені у голові» (Грінченко, I, 157, стор. 153) або рядки народної пісні:

Хто ж мні обиськає

Мою головочку

(Грінченко, III, 1696, стор. 690).

І εщε минЂ да(и) много и вЂна // хоча(и), принамнЂ(и) из вязочку сЂна // Або на(и)дорожшую рЂчъ — мЂх половы // и додатку к тому — добры(и) ку(л) соломы. Пор.: «Дав єму вЂна: в’язочку сЂна и кул соломы, и мЂх полови» (Климентій, 238; Номис, 8977, стор. 172). Пор. ще з рядками чумацької пісні:

Ой продай, батьку, ой продай, хазяїне,

Ой хоч в’язку сіна,

А як нема сіна

То продай хоч соломи!

(Грінченко, III, 1396, стор. 571).

Варіанти — Максимович, I, стор. 622; Рудченко, XXV, стор. 131.

...бу(д) собЂ такъ вε(л)ми zдорова // и товста якъ яловаA корова. Пор.: «Будь здорова як корова...» (Франко, III, 2, 8, стор. 443); «Здорова як корова» (Номис, 8597, стор. 165).

...дочка нεха(и) ростεть якъ тεлица. Пор. рядки народних пісень: «Мати стоять як корови, дочки як телиці» (Лукашевич, стор. 139); «Вдови як корови, дівки як телиці» (Грінченко, III, 1505, стор. 648).

62. ...гε(т)мановъ булавы // до которы(х) потрεба хотящы(м) головы. Пор.: «До булави треба голови» (Номис, 753, стор. 17).

И інны во(и)сковыε дεлаютъ клε(и)ноты. З «Опису клейнодів» від 1788 р. довідуємося, що це за речі: «Печать и шнур з двумя кистями золотыми, печать в футлярЂ серебреном вызолоченом..., ящик оклеен бархатом зеленым и золотым позументом, мЂстами серебряные вызолоченые бляхи... В нем: булава золотая з брилиянтами..., печать войсковая в опра†золотой...» (Ал. Л-ий, Гетманские клейноды, «Киевская старина», т. II, 1882, травень, стор. 343 — 344).

...вла(с)тεлскіи лЂски — спеціальні палиці, які були ознакою судового чину. Пор.: «ЛЂска судейская чорная, гибановая» (Величко, III, стор. 554).

63. ...Іюдина ча(ст) ожидаε(т) іхъ. Порівняння убивць, в тому числі «отцеубийців», з Іудою навіяне Климентію апокрифічним оповіданням псевдо-Ієроніма або народними версіями його (див. прим. до вірша 28). У апокрифі читаємо: «..Іюда взем камень ударив у вію і убив Рувима язвою смертною, отца своєго...» (Апокрифи і легенди, II, стор. 344).

Нε узря(т) лица во вЂк пр(с)тои тр(о)цы. У «Ходінні богородиці по муках» «забойцы» висіли у пеклі вниз головою (Апокрифи і легенди, IV, стор. 148).

...Ω людε(х) добры(х)... и ω стра(н)нопріεмны(х). Цикл віршів (64 — 69), видимо, автобіографічного характеру. На ньому виразно позначився вплив слів «О нищелюбии», «О милости», «О страннолюбіи», «О странноприимничест※, які прищеплювали євангельські засади і були дуже поширені у різних збірниках. Зокрема, простежується чимало точок зіткнення з вищезгадуваним «Словом о милості» (див. прим. до вірша 43).

64. Кто стра(н)ыхъ и убоги(х) в до(м) сво(и) при(и)муεтъ // то(и) сεбЂ поко(и) вЂчны(и) в (ъ) нб̃си готуεтъ. Пор.: «Должніи страннопріимствовати..., себЂ же от господа бога благоволеніє наслЂдим» (Слово о милости, стор. 89).

...са(м) стра(н)ствовавы(и) бг̃ъ. Народ вважав, що у період між великоднем та вознесенням Христос ходить по землі як старець (Максимович, стор. 480; Грінченко II, 100, стор. 149). \327\

...В(ъ)ни(и)ди в радо(ст) вЂчну. Тут і далі Климентій переказує зміст відповідних місць з євангельської сцени останнього суду. Пор.: «...Внидете в царствіє небЂсноє» (Матвій, V, 20).

65. Ни за что убо та(к), я(к) бо(л)шъ за мл(с)тыню // будε(т) мЂти сεбЂ бж̃ію бл̃гостыню. У «Ходінні богородиці по муках» цілий розділ присвячено душам, «которіи милостиню творили и в покаяніи померли, за тоє их през пропаст милостиня преносит» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 150).

Сторыцεю бо, рεчε, млстивы(и) при(и)мεт // и жыво(т) вЂчны(и) о(т) бг̃а воспри(и)мεт. Пор.: «Сторицею пріимет и живот вЂчный наслЂдит» (Матвій, XIX, 29). Слово «рече» в старовинних пам’ятках вживали тоді, коли джерело, на яке посилався автор, вважалося відомим читачеві.

66. Пишε(т) Екклεсіастε(с)... Цитуючи з пам’яті, Климентій помилився: у Еклезіаста такої сентенції нема.

Ища(и), рεчε, обрящε(т) и прося(и) получитъ. Пор.: «Просите — и дастся вам; ищите и обрящете» (Матвій, VII, 7).

67. ...Ежε мЂε(т) хто сво(и) достато(к) // то(и) zавшε мЂεтъ совε(р)шε(н)ны(и) и статокъ. Пор.: «Достаток чинит статок» (Климентій, 218; Номис, 1362, стор. 29). У збірці проповістей Климентія є інший варіант цієї народної приказки з його власним коментарем (Климентій, 270). Цікаво зробити порівняння з дещо іншим коментуванням приказки Франком у варіанті: «Статок робить достаток» — «Статкуючи в житті, чоловік звичайно доробляється поважного становища» (Франко, III, 1, 1, стор. 174).

68. Ω чл̃вεку, котры(и) я(л)мужну даваεтъ // а εму zа тоε са(м) бг̃ъ нагорожаεтъ. Пор.: «Хто бідному дасть, тому бог віддасть» (Франко, I, 1, 25, стор. 54) або «Хто даст бідному, то йому даст пан біг» (Франко, I, 2, 202, стор. 526).

69. ...яко sЂницу ωка всε(г)да сохраня(и). Біблійний вираз (Псалтир, XVI, 8), що став крилатим (Удовиченко, стор. 402).

70. Нε мЂ(и) собЂ сто ко(п) як сто друго(в). (Климентій, 1385; Номис, 9512, стор. 184).

...гроши — слына. (Климентій, 155; Номис, 1443, стор. 31; Франко, I, 2, 51, стор. 470). Пор. з рядками весільної пісні дружків:

Тобі гроши — слиня

Брату сестра мила

(Грінченко, III, 755, стор. 432; варіанти — там же, 999, стор. 483; Франко, I, 2, 51, стор. 470).

...друзы нε забуду(т) як якаA годына // Хова(и), бж̃ε, пригоды ... подадуть рату(н)ку. Климентій відштовхується від народних афоризмів: «Поратуй мене в пригоді, а в доброму разі не потребуєм ратунку» (Климентій, 771; Номис, 2320, стор. 46) та «В пригоді пізнавай приятеля» (Номис, 9528, стор. 184; Франко, II, 2, 3, стор. 589).

...нε імаисA хто ко(л)вεкъ за прыгоду. Пор.: «За сон і за пригоду не імайся» (Климентій, 1448; Номис, 1754, стор. 37).

72. ...Чи плака(в) бы слЂ(п) стε(ж)ки // Если (б) хо(ч) мало видЂвъ прохо(д) якои стε(ж)ки. Пор.: «Чи плакав би слЂпый, если б стежку видЂв» (Климентій, 1210; Номис 5375, стор. 104; Франко, III, 1, 9, стор. 115).

Една(к) добро и εдно ωко, жε тако(ж) види(т). Пор.: «На одно око сліпий, а на друге не видит» (Франко, III, 2, 71, стор. 502).

74. ...на(д) всЂхъ болЂзнε(и) злЂ(и)ша голо(в)наA. Див. вірш 361 — «Ω хоруючи(х) на болЂзн(ъ) голо(в)ную». \328\

75. Ω ...чинячи(х) расколы, то ε(ст) ту(р)бацЂи. Термінологія, характерна для ділової мови (Протокул до записання справ поточних на рок 1683, стор. 210). Пор. з виразом у пам’ятці полемічного письменства від 1621 р.: «Турбаціи, незгоды, заверухи...» (Палінодія, или книга обороны кафолической святой апостолский всходней церкви... през архимандрита Захарію Копистенського написана..., «Памятники полемической литературы», кн. 1, СПб., 1878, стовп. 1055).

Посполитε мовя(т) то: Да(ст) бг̃ъ сA упити, а ωнъ не хочε(т) пяны(и) спати сA положити. Пор. Климентій, 208 та «Слово о постЂ»: «То єсть не пьяница, иже упився ляжет спати, — то єсть пьяница, иже упився толчет, біет, сварится» (Костомаров, стор. 137 — 138).

...бε(з)ви(н)ны(м), мовя(т), жа(л) завшε много можε (Климентій, 288; Номис, 7470, стор. 144).

...бода(и) таки(и) бу(н)товникъ наглε зслыслъ. Пор.: «Бодай ізслиз як сніг на весні» (Франко, II, 1, 1, стор. 221); «Так як слиз» (Номис, 1892, стор. 39).

І прислов(ъ)A мовятъ: Пи(и) да нε вы(и)... Див. прислів’я, додані Климентієм до вірша 107; а також: Номис, 11452, стор. 224.

...ляжъ споко(и)но спати и чε(ст)но просписA. Пор.: «Коли двоє кажуть «п’яний», то лягай спати» (Номис, 10744, стор. 209; Франко, II, 2, 3, стор. 610).

...ω богатства(х), и ω нищетахъ, и о нε(н)дза(х), и ω скорбεхъ, и о печалεхъ, и ω мятεжахъ. Див. прим. до вірша 6. Пор. з подібним нагромадженням однорідних іменників у Вишенського: «...В бЂдЂ, неволи, скорби, мятежи...» (Вишенський, стор. 13).

76. ...богачъ судя(м) очи мздою забиваεтъ // и тоεю до ко(н)ца ωны(х) ослЂпляεтъ. Біблійні образи («Дары бо ослЂпляют очи...», Ісход, XXIII, 8; «Десница их исполнися мзды», Псалтир, XXV, 10), що варіювалися у творах викривального характеру, пор.: «Лихоимца очи мзда ослЂпляєт» в «Сло†Іоанна Златоуста о богатых и немилостивых, яке ввійшло до «Ізмарагда» (Яковлев, стор. 73).

...в здоров(ъ)ю, бЂдны(и), шва(н)ковати. Пор. з виразом інтермедії «Нищих два» у Дернівському збірнику кінця XVII — початку XVIII ст.: «Не шванковал в здоровълю...» (Гординський, стор. 52).

на ско(р)бъ и на слεзы и(х) око(м) нε сматряεшъ. Гострий закид «всевидящому оку» — образу, породженому уявленням про божу всеприсутність. Див. розділ у «Книзі Єноха»: «О како никто же может укрытися рожденный на земли, ни дЂло єго потаитися... Аз вся вижду» (Апокрифи і легенди, I, стор. 57). Пор.: «Боже око не дрімає» (Франко, I, 1,5, стор. 99). Пор. у Тараса Шевченка: «Чи бог бачить із-за хмари наші сльози, горе?» (Шевченко, I, стор. 240).

...судіA εстε(с) справε(д)ливы(и). Див. прим. до вірша 57.

...сотвори (ж) и на зεмли в пн̃о(в) су(д) правдивы(и). Пор. з біблійними виразами: «Сотворих суд и правду» (Псалтир, CXVIII, 121) та «Положит на земли суд» (Ісайа, XLII, 4). Пор. ще «Сотвори съсуд честен» (Требник, I, стор. 176).

...дару(и) властε(м) ми(р) и любо(в) в іхъ ср(д)ца. Пор. з молитовною формулою: «Твой мир и твою любов даруй нам» (Требник, III, стор. 87).

77. Ω мятεжно(м) житіи... Пор. заголовок розділу в «Ізмарагді»: «О мятежи житія» (Яковлев, стор. 183).

Великъ свЂт да нЂгдε дЂ(т)... (Климентій, 105; Чубинський, I, стор. 292; Франко, III, 1, 6, стор. 68). Вираз, характерний і для давньоукраїнської книжної лірики (Угроруські духовні вірші, XLVII, 66, стор. 78; Франко, Карпаторуська література, XXXVIII, стор. 146).

...нε зна(и)дε(т) убоги(и), гдε бεзско(р)бно пожит(ъ). Пор.: «БЂдному усюдых бЂдно» (Носович, стор. 12); «Бідному всюди біда» (Франко, I, 1, 11, стор. 53).

...Xоч(ъ) пεчал(ъ) на εдну годыну, // кому лучитъ — запомни(т) и мылу родыну. Пор.: «Як добра година, то знайдеться родина, а \329\ в злій годині — нічого по родині» (Номис, 2311, стор. 46). Пор. ще рядки лірницької пісні:

Ой прийде той час

І тая година,

Що не порятує

В нещастю родина

(«Киевская старина», т. LIII, 1896, березень, стор. 83).

80. ДывнаA рЂчъ, що в хатЂ пЂчъ (Климентій, 190). Пор.: «Добра то річ, що є в хаті піч» (Номис, 7494, стор. 144; Чубинський, I, стор. 297; Франко, II, 1, 17, стор. 11). «...Піч у селянськім побуті — се головний осередок родинного життя», — коментував варіант вищенаведеної приказки Франко (II, 2, 6, стор. 548).

...ср(д)цε εго крЂпко увядаεтъ. Пор.: «...Печаль мужу вредит сердце» (Притчі Соломона, XXV, 21); «Ржа з’їдає залізо, а печаль серце» (Франко, III, 1, 1, стор. 10).

82. ...ωгнь прε(д) водою хо(ч) не ра(д) смиряε(т). Пор.: «Огнь горящь угасит вода» (Сірах, III, 30).

84. Писано бо, жε ско(р)бны(мъ) засыхаютъ кости. Пор.: «Мужу же печалну засушыт кости» (Притчі Соломона, XVII, 22). Образ, що часто зустрічається в староруському письменстві (Данило Заточник, Серапіон Володимирський, «Пчела»).

86. Вірш у формі діалога з богом. На творі виразно позначилась образна система «Псалтиря» (див. Псалтир, XII, 2, XVII, 18; XXIV, 17 та ін.).

87. Вірш-діалог між тим, хто молиться, і богородицею. Побудований на типових для духовної лірики, зокрема для богородичних віршів (пісень, молитов), образах. Пор. з молитовними піснями Климентія — 328, 335, 338 (див. прим. до цих віршів).

88. Призыря(и) на зεмлю и творя(и) ю тря(с)тысA — дослівна формула «Псалтиря» (CIII, 32).

89. ...такъ жи(т), я(к) набЂжи(т) // І ты(м) рогомъ чεсаты(с), которы(мъ) достанεтъ. Контамінація двох приказок: «Так жить, як набіжить» (Номис, 9886, стор. 192; Чубинський, I, стор. 251; Франко, II, 1, 61, стор. 123) та «Тим рогом чешись, котрим достанеш» (Климентій, 866; Номис, 9845, стор. 192; Чубинський, I, стор. 25; Франко, III, 2, 5, стор. 306).

Богатство кому то бг̃ъ исхочε(т) дароват(ъ), // ины(и) мало на тоε будεтъ и працоват(ъ). // А ины(и) хо(ч) прε(з) ввε(с) вЂкъ труды полагаεтъ, // а εдна(к), побЂдε(н)никъ, мало чεго маε(т). Пор. з відповідною картиною, змальованою сучасником Климентія Антонієм Радивиловським: «...Бог яко самым человЂком рядит и устрояєт. (Єдин) з молодости своєй працуєт аж до крвавого поту, служит, гандлюєт, робит безпрестанку, а нЂчого не маєт, нЂчого не выслужит, а другій мало и працуєт, мало робит, мало и служит, а всего маєт у себе по достатку («Огородок Маріи богородицы, размаитыми цвЂтами словес... през... Антонія Радивиловского... насадженный», К., друкарня Києво-Печерської лаври, 1676, стор. 563). Див. ще народні сентенції: «Інший легко робить, та хороше ходить, а деякий робить, то й піт кривавий його обливає, а нічого не має» (Номис, 1691, стор. 35); «Чоловік робить, працює, а не має ніц» (Франко, III, 2, 144, стор. 535).

...Если (б), правε мо(г)ли всЂ богатыми бы(т) // то нЂкому было бы и хлЂба робит(ъ). Пор.: «...Аще ли убог єси, то своима руками дЂлая свои хлЂб...» (Козма Пресвітер, стор. 54). Див. ще: «Я вашець і ти вашець — а хто нам хліба напашець?» (Номис, 1175, стор. 25).

90. ...з(ъ) того удε(р)жан(ъ)A пожытко(в) нε мають. Пор. «Злий набуток не йде на пожиток» (Франко, II, 2, 1, стор. 423).

91. Нε ба(р)зо тεпе(р) власти Xр̃ту по(д)ражаютъ, // и(ж) проступившы(х) рЂдко ко(г)да и(х) прощаю(т). Йдеться про \330\ євангельську притчу, згідно з якою Христос простив людей, що не дали йому притулку (Лука, IX, 56).

92. Ω волочащи(х)сA понεволЂ людε(х). За часів Климентія тривала міграція населення України. Якщо після возз’єднання України з Росією люди йшли з Правобережжя на Лівобережжя, то в кінці XVII — на початку XVIII ст. потік міграції змінив свій напрям: з Лівобережної України переходили на Запорожжя, в південні райони Росії та на правий берег Дніпра. Проте і там населення не затримувалось на одному місці (Компан, Міста України, стор. 51, 52, 131 — 133).

...пожа(л)сA бж̃ε. Сталий народний вираз (Франко, I, 1, 305, стор. 85).

...Пусти(в) бг̃ъ Микиту // на уставичную ю(ж) у миръ волокиту (Климентій, 768; Номис, 2120, стор. 43; Франко, II, 2, 11, стор. 391).

А поку(л) взы(и)дε(т) сл̃нцε, выЂ(ст) ωчи роса (Климентій, 759; Чубинський, I, стор. 271; Франко, III, 1, 10, стор. 148).

...смε(р)тнаA коса // ПрεсЂчε(т) жызнь. Образ богослужебных книг (пор.: «Смертная секира посЂчет вы» — Требник, I, стор. 823), набув великої життєвості (див., наприклад, «Дневные записки св. Димитрия Ростовского», М., 1781, стор. 105), особливо у філософській ліриці (Співаник з початку XVIII в., XXXVI, стор. 39; Угроруські духовні вірші, XLVII, 70, стор. 84). Пор. з 10-ю піснею «Сада божественных пЂсней» Григорія Сковороди: «Смерте страшна, замашная косо!» (Сковорода, II, стор. 20) та відомим образом смерті-косаря, створеним Шевченком:

Понад полем іде

Не покоси кладе,

Не покоси кладе — гори

(Шевченко, II, стор. 17).

93. Трычислε(н)на вεщъ sЂло ми ско(р)бъ наношаε(т) // грЂхъ, нεмо(щ), нищεта, а кро(м) сы(х) нε бываε(т). Пор. біблійний зворот: «Тріє ми суть невозможная уразумЂти, а четвертаго не вЂм» (Притчі Соломона, XXX, 18).

94. ...скорби и пεчали на радо(ст) прεтворити. Див. прим. до вірша 28.

96. ...εго хранилъ бы бг̃ъ ...и стокро(т) возмεзди(л). Климентій переказує євангельську тезу про «стокротну» винагороду (Матвій, XIX, 29). Див. ще прим. до вірша 65.

Бл̃жε(н) бо мл(с)тивы(и). (Матвій, V, 7). Див. ще прим. до вірша 65.

99. ...роскошεи свЂтовы(х). Образ, часто вживаний у давньоукраїнському письменстві (Требник, I, стор. 931; Вишенський, стор. 175; Макарій Єгипетський, стор. 379; Радивиловський, стор. 123).

...во іноце(х) бє(з) имЂніA трудно и ве(л)ми ну(д)но. Пор. з образами та ідеєю пісні у співанику Шелестинського:

Нудно минЂ, що я думаю,

Лиху долю проклинаю:

НЂсть утЂхи в цЂлом вЂку,

Трудно жити человЂку.

. . . . . . . . . . . .

Пойшов би я до манастиру,

Але сам собЂ не вЂру,

Бо там треба много сили,

Щоби бЂси не съкусили

(Два співаники половини й третьої чверті XVIII ст., стор. 133). \331\

Словесна пара «трудно — нудно» типова для народнопісенних творів (часто — римоване закінчення). Пор.:

Да чомусь минЂ нудно,

И серденьку трудно

(Максимович, стор. 60).

...з-за дубовы(х) двεрε(и) нε будε(т) и видЂт(ъ). Ідіоматичний зворот, своєрідно розширений Климентієм. Пор.: «За дубовыє зайшло двери» (Климентій, 344); «Сидить, як убогий за дверми» (Франко, III, 1, 29, стор. 90); «Як у бога за дверима» (Батюк, стор. 232; Удовиченко, стор. 413).

Із рукъ, бЂдны(и) нεборакъ, будε(т) ю(ж) глядЂти. Ідіоматичний зворот. Пор.: «З рук глядит батько у сина...» (Климентій, 362; Номис, 9300. стор. 179).

100. ...пяному зда(ст)сA, жε и козы в золотЂ (Климентій, 1038; Номис, 11445, стор. 224).

У пяного рεшεто грошε(и), — повЂдаε, // а кгды проспи(т)сA, тогда и чεха нε маε... // а трε(з)вому нЂзащо рεшεта купити. Пор.: «У пяного решето грошей, а проспится — и решета нЂзащо купити» (Климентій, 1037; Носович, стор. 146; Симоні, стор. 135).

101. ...пяны(и) доброво(л)но хоробы добудεтъ, // а ωсобно и грЂха часо(м) придобудεтъ. // Кгды (ж) скорЂ(и) згрЂши(т) пяны(и) и самому бг̃у, // и людям, упившисA, вчини(т) пако(ст) многу. Пор. засудження пияцтва Козмою Пресвітером: «...Піяница мерско єсть богу и человЂком... И грЂхи души и болЂзнь тЂлу» (Козма Пресвітер, стор. 34).

У винЂ, рεчε, ε(ст) блудъ, нε упива(и)тεсA (Послання Павла до ефесів, V, 18).

...стомаха рады испы(и) мало вина (1-е послання Павла до Тимофія, V, 23).

102. ...нε вино, лε(ч) пянство проклято. Пор. з біблійною сентенцією: «Не винно віно, укоризненно же піянство» (Притчі Соломона, XX, 1), що стала крилатою: «Не винно вино, виновато пьянство» (Симоні, стор. 128); «Не винна горівка, а ті винні, що її пют» (Франко, I, 2, 37, стор. 417) або «То не горівка винна, то слаба голова винна» (Франко, I, 2, 24, стор. 417).

...ап(ст)лъ сты(и) всε написалъ. Йдеться про послання Павла, в яких він таврував пияцтво (1-е послання до корінфян, VI, 10; Послання до ефесів, V, 18; 1-е послання до Тимофія, V, 23).

...сиε слово многи(мъ) гл̃гола(л) особно: // нε ядыи ядущаго да нε осуждаεтъ // и нε піяи піющыхъ да нε укоряεтъ. Звіряючи з «Євангелієм» наведені Климентієм апостольські слова, знаходимо лише першу половину цитати: «Не ядый ядущаго да не осуждаєт» (Послання до римлян, XIV, 3). Другу її половину Климентій додав від себе, виходячи, насамперед, з ідеї свого твору і спираючись на Козму Пресвітера, який саме так передавав повчання Павла. Пор.: «...Да не осуждаєт о ядении и о питіи» (Козма Пресвітер, стор. 74).

104. Давъ бг̃ъ и горЂлчаны(и) труно(к) на пожытокъ. Пор.: «Дай, боже, на пожиток (як колють кабана)» (Номис, 320, стор. 7).

...часо(м) нεмощъ пу(д)крЂпляεтъ. Пор.: «Мало віна пріємли ... ради... частых твоих недугов» (1-е послання Павла до Тимофія, V, 23) або «Яко по малу вино пиємо, здравиє приносит» (Козма Пресвітер, стор. 33).

...сму(т)ных іногда мало пу(д)вεсεляεтъ. Пор. з крилатими виразами: «Вино розвеселяє серце...» (Франко, III, 2, 3, стор. 402) або «Горілка серце веселить» (Номис, 14105, стор. 277), що ведуть свій початок від біблійного афоризму: «Вино \332\ веселит сердце человЂка» (Псалтир, CIII, 15). Пор. з віршами сучасника Климентія:

Вино веселит сердце человека

Зготованноє всЂм родом от вЂка

(Самоил МокрЂєвич, Виноград домовитом благим насажденный, К. (?), 1697, стор. 3, а також: В. Н. Перетц, Отчет об. экскурсии Семинария русской филологии в Петроград 30 января — 7 февраля 1915 г., К., 1915, стор. 24 — 30).

105. ...я(к) хоры(х) по(ст), тако пяны(х) мо(л)ба важна. Пор.: «Пяного молитва як хорого пост» (Климентій, 767; Номис, 11479, стор. 224; Франко II, 2, 15, стор. 611).

...пяного таково, мовя(т), молεніε // як фарысε(и)ско нεгды(с) было хвалεніε. Мається на увазі євангельська притча про митаря і фарисея. Обидва ввійшли до церкви і почали молитися. Фарисей самозадоволено перераховував, що́ він дає богові («...хвалу тебе воздаю, пощуся двократы в субботу, десятину даю всего, єлико притяжу»), а митар лише каявся у своїх гріхах (Лука, XVIII, 10 — 14).

106. Если мовя(т): Трε(з)вому мо(щ)но з пяны(м) жити // то можε(т) и поросA из(ъ) вовкомъ пожити. Пор.: «Любить, як вовк порося» (Номис, 5080, стор. 98).

...що в трε(з)вого на вмЂ житε(л)ствуε(т) // то пяны(и) самы(м) слово(м) нε запамятствуεтъ. Пор. Климентій, 1248; (Номис, 11487, стор. 224; Чубинський, I, стор. 281).

107. Яко тя(ж)ко трεзвому из(ъ) пяны(мъ) обытат(ъ) // тако и писмε(н)ному иz просты(м) пробуват(ъ). Пор.: «Не любить тверезого п’яний, розумного дурний, доброго злий» (Франко, III, 2, 3, стор. 526).

...ко(ж)ды(и) собЂ любить равна. Пор.: «Знайде рівню рівня...» (Франко, III, 2, стор. 14).

Добро тому пи(т), в ко(м) хмЂл(ъ) спи(т) (Рудченко, стор. 248).

Пи та ума нε пропии (Номис, 11442, стор. 224; Рудченко, стор. 248).

Пи(и) да нε вы(и). Див. прим. до вірша 75.

Пи(и) да нε впива(и)сA, мε(ж) чужими лю(д)ми выстεрЂга(и)сA (Рудченко, стор. 248).

108. ...нε εди(н) в(ъ) чловЂку норовъ пробуваεтъ. Пор. з подібною думкою у панегірику Григорія Бутовича на честь львівського єпископа Арсенія Желиборського: «Єднак не всЂ єднакой з роженя натури» («Єводіа, албо слодковонный... духовных цнот запах...», у кн.: Кирило Студинський, Три панегірики XVIII віку, ЗНТШ, т. XII, 1896, стор. 25).

...гды бы аг̃глъ бж̃и(и) з(ъ) нб̃а пришолъ. Пор. подібний зворот у Козми Пресвітера: «...Аще и ангел будет, а не человЂк» (Козма Пресвітер, стор. 44).

...бεз(ъ) штуки (б) нε оды(и)шолъ. Пор. народний вираз: «Без штуки ае ступиць» (Носович, стор. 5) або: «Вдало му сі за штуку», який Франко так коментував: «Вирвався жартом або хитрощами із якоїсь немилої пригоди» (Франко, III, 2, 2, стор. 344).

...хмЂл(ъ) зда(в)на такую в собЂ справу маεтъ, // жε на(и)бо(л)шε(и) на злоε людε(и) привождаεтъ. // А до доброго ба(р)зо мало ω(н) приводит. Пор. з «Притчею про хміль» (за списком XVII ст.): «А таков нрав имЂю: добро все от него отставлю і наведу на него все худоє» («Памятники старинной русской литературы», вип. 2, стор. 448). Пор.: «Горілка до добра не доведе» (Рудченко, стор. 246; варіант — Номис, 11462, стор. 224).

«Уступ про хміль, — коментував цей вірш В. М. Перетц, — нагадує коротенький віршик Величковського» (Вірші єром. Климентія, стор. XLVI). Наводимо його для порівняння:

Щось бозкого до себе пан хмЂлъ закраваєт,

бо смиренных возносить, вынеслых смиряєт. \333\

Вышшіє суть головы над всЂ члонки тЂла,

а ноги теж в низкости смиренны до зЂла.

Леч пан хмЂль, гды до кого в голову вступаєт,

голову понижаєт, ноги задираєт

(Величковський, стор. 105).

109. При окказіи слушно(и) можε(ш) дЂло справи(т). Пор.: «Оказія ми ся трафила» (Франко, II, 2, 1, стор. 470).

110. Ω урядовых людεхъ, слухаючи(х) ябεдниковъ. Відчутний зв’язок з 53-м розділом «Тестаменту» царя Василія (див. прим. до вірша 226) — «О том, абы не слухати обмовиск» (Тестамент, I, стор. 169).

111. Ω свЂдитεлεхъ нεправдивы(х). Див. прим. до вірша 40.

112. ...ω чε(р)нцахъ и о хотящы(х) в чε(р)нεчεство. На творі позначився вплив «Слова на єретики» Козми Пресвітера, зокрема ідей розділу «О хотящих отити в черныя ризы» (Козма Пресвітер, стор. 53 — 60), які Климентій розвиває стосовно української дійсності і власного життя.

Z давны(х) часо(в) свЂтовы(и) лю(д) то повЂдаεтъ, жε никого чε(р)наA рыза нε сп̃саεтъ //... І бЂлаA рыза також не погубляεтъ. Климентій посилається на сентенцію Козми Пресвітера «Не спасут бо нас ризы черныя, ни погубят бЂлыя» (Козма Пресвітер, стор. 54), що набула великої популярності і стала крилатою (Климентій, 1190. Пор. ще: «Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе» (Номис, 205, стор. 4).

...на грЂхъ покута бываетъ. Пор.: «Де гріх, там і покута» (Номис, 124, стор. 3; Чубинський, I, стор. 284) або: «Нема гріху без покути» (Франко, I, 2, 42, стор. 460).

...навяза(в)ши (б) на сA камε(н), в(ъ) воду втопи(л). Пор. Климентій, 1337; (Номис, 2638, стор. 53; Франко, II, 1, 2, стор. 135).

...свЂцкимъ здаεтсA то(и) чи(н) за хлЂбъ пшеничны(и) // а пострыгши(с), позна(в)ши, да(л) бы и zа житны(и). Пор. з народним афоризмом: «Голодному здається кожен хліб за булку» (Номис, 12108, стор. 237), а також із поширеним у тодішньому побуті виразом: «Дати чернечого хліба» (Номис, 12842, стор. 253).

...всЂ свЂтовыε людε, ка(и)тε(с) на насъ! Пор. вираз з народної творчості: «Кайтесе, люди, абесте так ни робили, бо й вас таке чікає!» (Пісня про покритку, стор. 67) або: «Каяться на кому» (Номис, 3910, стор. 76).

...кгды хочε(т), нεха(и), здра(в) в чи(н) то(и) вступаε(т). Пор. зі «Словом на єретики»: «Хощеши чернець быти — возми» (Козма Пресвітер, стор. 49).

...охочого нε вня(т). Народна ідіома (Климентій, 708; Номис, 4955, стор. 96).

...лЂпшъ чину того нε при(и)мати, // нЂж приня(в)ши, скину(в)ши, бг̃у наругати. Пор. з біблійною сентенцією: «Лучше бо бЂ им не познати пути правды, нежели познавшим возвратитися вспять» (2-е послання Петра, II, 21) та з переказом її Козмою Пресвітером: «Уне бы им не познати истины, нежели познавши, уклонитис» (Козма Пресвітер, стор. 58).

113. Ω гл̃голющы(х), яко... інокомъ нε трεбЂ жадных мЂти стяжани(и). Коментуючи цей вірш, В. М. Перетц зазначив, що «Климентій поділяв йосифлянські погляди на питання про монастирські маєтки» (Вірші єром. Климентія, стор. XLVII). Йосиф Волоцький — ігумен Волоколамського монастиря — різко виступив проти «нестяжательства», що його проповідували російські духовні діячі Нил Сорський, Артемій Троїцький, Васіян Патрикеїв, трохи пізніше — Максим Грек і суть якого полягала у вимозі відмови монастирів від земельних угідь, отже, від прибутків. «Нестяжателі» зазнали нищівної поразки, проте ідея секуляризації монастирських земель виявилась життєвою і була реалізована Катериною II у 1764 р. \334\

...голы(х) и прышεлцовъ часомъ нε при(и)маютъ. Пор. з рядками популярного в той час полемічного твору XVII ст., який висміював пожадливість монастирського начальства: «Хто прійдет до кляшторных ворот, теды зараз воротный испытаєт:

Хто там єст преде враты? Що несієш? Ци віеле?

Прожно ренце ніе маіо місца в тым косціеліе!

(А. Крыловский, Святого Кирілла, ексарха александрійського, игумена, наука о противной унии, против благочестивых священников православных ясноє указаніє, «Чтения в историческом обществе Нестора летописца», кн. 6, 1892, стор. 21 — 22).

...и в лεкція(х) пишу(т)... Видимо, йдеться про рукописні «Лекції словенскіє...», які подають український переклад-коментар церковнослов’янських сентенцій про бідність і багатство, переваги душевної чистоти над родовитістю тощо. Автор їх — Дем’ян Наливайко, видатний діяч культурно-визвольного руху кінця XVI — початку XVII ст., брат знаменитого ватажка козацько-селянського повстання Северина Наливайка (К. Копержинський, Лекціи словенскіє Златоустого от бесЂд євангельськых от иерея Наливайка выбраніє, «Сборник ОРЯС АН СССР», т. CI, № 3, Л., 1928, стор. 383).

Хто бога(т), то(и) всЂмъ братъ, // а хто ничого нε маε(т), того нихто нε знаεтъ. Афоризм, скомпонований з двох приказок (Номис, 1599, стор. 34). У такій складній формі вживається у збірці Климентія, а також в інших рукописних збірках XVII ст. (И. Срезневский, Сведения и заметки о малоизвестных и неизвестных памятниках, «Сборник ОРЯС», т. XII, № 1, СПб., 1874, стор. 373; І. Франко, Бібліографічна рідкість, ЗНТШ, т. VI, 1895, стор. 4; див. також: І. Франко, III, 2, 36, стор. 391). Пізніше першу приказку трансформував Г. Сковорода в «БранЂ архистратига Михаила со сатаною о сем: легко быть благим» («Сколь богат, всЂм брат, и честен, и пригож»), зазначивши, що її взято з «древняго трагедіографа Эурипида» (Сковорода, I, стор. 452).

114. Ω іноцεхъ [насъ ю(ж)] послЂдныхъ, тε(р)пящыхъ бεзви(н)нЂ и по винЂ прεмногіA sЂло напасти, и ско(р)бы, и гонεніA, и оклεвεтаніA, и нεнависти, и всячεскіи ωzлоблεніA. Пор. з назвою твору Дмитра Туптала (Ростовського) «Аналогія в утоленіє печали человЂка, сущаго в бЂдЂ, гоненіи и озлобленіи...» (Чернігів, друкарня Свято-Троїцького монастиря, 1700).

Ст̃ыε оц̃и нεгды(с) тоε... написали... // будут, мовят, на інокъ многи гонεніA. Про страдницьку долю монахів згадувалося, зокрема, й у «Слові на єретики»: «КрЂпце терпиши приходящая напасти, от бога и человЂк не стужащеси...» (Козма Пресвітер, стор. 49).

...ско(р)бы прεтε(р)пятъ и бЂды // з(ъ)бавлεни сбрящу(т)сA о(т) вЂчнаA бЂды. Пор.: «И паче должни єсмы страдати — да избудем лютых мук» (Козма Пресвітер, стор. 51).

...за тε(р)пεніε да(и), бж̃ε, сп̃сεніε Див. примітку до вірша 38.

116. Ω уεдинεніи іночεскомъ. Цей вірш — своєрідний диспут з Козмою Пресвітером, який у «Слові на єретики» (у розділі «О затворницах») ганьбив тих монахів, які в «затворы влазят, ... не могуще с чернцы дне пребыти миром» (Козма Пресвітер, стор. 60). Климентій дотримується протилежної думки, бо, де багато монахів, «та(мъ) ненавис(т) и вра(ж)да часто сA украдає(т)».

118. ...Xс̃ ωц̃у послушε(н)ство творилъ. Про відносини між Христом та Іосифом розповідається в апокрифічному «Євангелії» Хоми і в створених під його впливом народних переказах. Пор. вираз з «Слова человвческого о младенствв Ісус Христо†царском» (початок XVIII ст.): «И паки во время сЂянія иде Ісус со отцем святи пшеницЂ на ниву, єгда же отец єго обЂдаше, и посЂяв пшеницЂ єдну спуд, во єдин же день \335\ пожне и сотре и принесе десять спудов пшеницЂ отцу своєму» (Апокрифи і легенди, II. стор. 161).

...яко пчεла з розны(х) цвЂто(в) мε(д) збираεтъ // та(к) и іно(к) правдивы(и) в(ъ) мн(с)ты(р) пріяεтъ. Подібну аналогію між бджолами і ченцями провів староруський письменник Кирило Туровський (нар. між. 1130 — 1134 — вмер біля 1182 р.) у своєму творі «Слово Кирила недостойнаго мниха по пасцЂ, похваление въскресения, и о арътусЂ, и о ФоминЂ испытаньи ребр господних», поширеному у списках XIV — XVIII ст.: «НынЂ мнишьскаго образа трудолюбивая бчела свою мудрость показающи вся удивляеть, ... и си на цвЂты възлЂтающи, медвены сты стваряють, да человЂком сладость и церкви потребная подасть» (Кирило Туровський, стор. 417).

Ωт здε починаю(т)сA вЂр(ъ)ши ω жεнахъ розны(х)... То εстъ ω добры(х) и о злыхъ... Тема «злих» и «добрих» жінок, яку вже досить широко розвинув «Старий завіт» («Притчі Соломона», «Екклезіаст», «Премудрість Ісуса, сина Сірахового» та ін.), пройшла через усю літературу людства. Особливого поширення набула вона у старослов’янському письменстві. Климентій продовжує розмову у традиційному дусі. З цього приводу цікавий лист І. Франка до В. Доманицького: «Слідом за Кулішем Ви, хоч і не так сердито, як він, докоряєте Климентію його неприхильним становищем супроти жінок. Але ж не забувайте, що Климентій — дитина свого часу і зовсім не жоден вищий тип, щоб ішов поперед свого віку. Наша стара література ставиться до жінки зовсім на становищі Екклезіаста, та так воно було й скрізь по Європі, з виємком хіба Провансу та трубадурів з їх шумним, а переважно нещирим культом дам, який не виключав брутального знущання над власними жінками. У Польщу той культ доходить аж у XVIII в. з усиленням французького впливу, а що ж хочете від монаха-бурлаки з початку того віку? Il ne s’agit pas de juger, il s’agit de comprendre» 1 (І. Франко, Твори в двадцяти томах, т. XX, К., 1958, стор. 621 — 622).

120. Ω злы(х) жεна(х). У вірші виразно простежується зв’язок з «Бесідою отця з сином» («Сказание и бЂседа премудра и чадолюбива отца, предание і поучение к сыну, снискателна от различных писанні богомудрых отец и премудраго Соломона, Іисуса Сирахова, и от многих философов і искусных, о женстеі злобв», українські списки якої датуються XVII — першою половиною XVIII ст. (В. Н. Перетц, Отчет об экскурсии Семинария русской филологии в С.-Петербург 13 — 28 февраля 1911 г., К., 1912, стор. 80 — 82). Ряд положень вірша є афористичним викладом багатослівної розповіді батька і йде у тій самій послідовності, що й у «Бесіді отця з сином».

Подобаε(т) таковы(и) вчинити совЂтъ на(мъ), // жε нЂgды нε даяти ни в чε(м) вЂры жεна(мъ). Пор.: «...и нЂ в чЂм им не вЂрити, и совЂту их не слушати, і своих тайн не объявляти» (Бесіда отця з сином, стор. 469).

Жεна(м) бо zавшε ла(т)во та(к) клятву спо(л)нити // я(к) прягнучому часо(м) воды сA напити. Пор. з «Книгою премудрості Ісуса сина Сірахова», де йдеться про «безстудну дщерь», що «яко жажден путник отверзет уста й от всякія воды ближнія испієт» (Сірах, XXVI, 12, 14).

....ащε бы мощ(ъ)но — sвЂзды з(ъ) нεба брала. Пор.: «Тільки звізд з неба не зніма!» (Номис, 5705, стор. 110); «Знімати з неба зорі» (Удовиченко, стор. 146).

...Ада(м) прε(з) жεну ласки бж̃о(и) о(т)палъ. Мається на увазі біблійна легенда про те, як змій спокусив Єву, а вона — Адама, за що бог вигнав їх обох з раю (1-а книга буття, III, 1 — 24). Цей факт згадується і у «Бесіді отця з сином» (стор. 461 — 465). Пор. з розповіддю Адама у великодньому «Дияліозі на персон седм» з «Дернівського збірника» кінця XVII — початку XVIII ст.:

...Єву, жену мою, до грЂху припровадил,

През котрую и мнЂ той же грЂх усладил,

Там от ласки бозкой зараз мя отлучил

(Гординський, стор. 12).



1 Не йдеться про те, щоб судити, а про те, щоб зрозуміти (франц.). \336\



Ласки бжо(и) отпалъ — сталий книжний зворот. Пор.: «А цси не отпав Ірод... от ласки божей» в «Казанні на СтрЂтеніє господа нашего Ісуса Христа» з рукопису Ст. Теслевцьового (Апокрифи і легенди, II, стор. 134).

І иныε многіε чрε(з) жεнъ погибоша. Пор.: «От жен бо многия крови пролияшася и царства разоришася» (Бесіда отця з сином, стор. 462).

...жεна жεнЂ εсть нεравна, // як в нш̃о(м) нн̃Ђ вЂку, такождε и zдавна. Пор.: «Бог же ми даст жену добронъравну, въсякими добродЂтелми украшену» (Бесіда отця з сином, стор. 463).

...и прε(з) мтε(р) бываε(т) ско(р)бъ и грЂху вина. Пор.: «Родити не хочет и помышляет: егда отроча от чрева моего изыдет, и аз его своими руками удавлю» (Бесіда отця з сином, стор. 464). Див. також «Легенду про грішну матір» (Памятники старинной русской литературы, вып. I, стор. 101) і народні оповідання про злу матір (Грінченко, I, 157, 158, стор. 149 — 159).

...о(т) жεнъ и ст̃ы(м) ско(р)бы бывали. Пор.: «Слыши, сыне мой, како святиї отцы посътрадали от жены». Далі у «БесідЂ отця з сином» ця теза розкривається на прикладах Ноя, Лота, праведного Йосифа, Давида та багатьох інших мужів (стор. 465 — 466).

121. ...яко дрεво, нε імущо плоду. Образ біблійного походження (Левіт, XXVI, 20), що широко вживався у староруському письменстві і далі в українській літературі XVII — XVIII ст. Пор. з вищезгаданим «Словом на Хомину неділю» Кирила Туровського (див. прим. до вірша 118): «...аки древа дубравная, не имущи плода» (Кирило Туровський, стор. 416 — 417), а також у «Сло†о милости» (стор. 43), «Книзі Єноха» (Апокрифи і легенди, I, стор. 41) та духовній ліриці (А. В. Позднеев, Стихосложение древней русской поэзии, Scando-Slavics, XI, Munksgaard, Copenhagen, 1965, стор. 13 — 14).

Нεпло(д)на... была Анна..., бг̃ъ... плод ε(й) даровалъ. Про це розповідається у апокрифічному «Первоєвангелії Якова», поширеному на Україні у різних списках та переробках (Апокрифи і легенди, II, стор. 36 — 111). Пор. ще виклад цих подій у «Житіи Іоакима и Анны» Д. Туптала (Книга житій, I, арк. 61 зв. — 64 зв.), а також у духовних віршах (Угроруські духовні вірші, ХЫХ, 156, стор. 197).

...бг̃у млЂтεсA... лЂка(р)ство вамъ сε прε(д)лагаю — біблійний образ молитви-ліків (Послання Якова, V, 15), звичайний у богослужебній літературі (Требник, I, стор. 445). Пор. із рекомендацією С. Полоцького у вірші «ЧародЂйство»: «Бог — врачь есть всеистинный, к нему притекайте» (Полоцький, стор. 68).

АнЂ зεли(и), анЂ бабъ на то нε вжива(и)те. Заборони подібного змісту знаходимо у деяких українських списках «Первоевангелія Якова», а також у оповіданнях на тему цього апокрифа. Зокрема, аналогічні рядки «...Не призва чародЂйвых бабъ, да ю помажут злою тою мастію плода ради» додані до переказу «Первоєвангелія», що міститься у львівському рукописному збірнику 1603 р. (Апокрифи і легенди, II, стор. 38, примітки). Про натяк на сучасність у цій дописці див.: М. Н. Сперанский, Славянские апокрифические евангелия, «Труды восьмого археологического съезда в Москве 1890 г.», М., 1895, стор. 165. Пор. ще вимогу «Требника»: «Отрекостеся всея службы сатанинскія, яже єсть кобы, ворожки, примовки бабія, вълшебныя цылбы, чарования» (Требник, I, стор. 157). Див. закінчення вірша «ЧародЂйство» С. Полоцького:

Лучше убо от скорби вЂрным умирати,

неже бабы, шептун ы в помощь призывати

(Полоцький, стор. 68).

122. Ω вдовствεнны(х) жεнахъ. Ідея вірша співзвучна настановам «1-го послання Павла до Тимофія» (V, 2 — 16). Пор. твір С. Полоцького «Вдовство», де викладені ті ж самі роздуми про долю молодих і старих «честных вдовиц» (Полоцький, стор. 59 — 61).

123. Да(р)мосA види(т) жε(н)скъ по(л) звы(к)лъ пи(с)мо учити. Пор. з свідченням Герасима Смотрицького, висловленим десь сто років перед цим. \337\ про тяжіння жінок до грамоти: «Не толко мужчизны, але и з бЂлых голов нЂкоторые хотят вЂдати глубокости писма, таємницы догмат церковных...» («Ключ царства небесного» — западнорусское полемическое сочинение», 1587, «Архив Юго-Западной России», ч. I, т. VII, 1887, стор. 234).

...а їмъ, здаεть сA, яко бы и нεпотрεбно. Пор. з висновком Герасима Смотрицького: «Которым призвойтша бы куделя з веретеном, а нижли тоє, што писано пером» («Ключ царства небесного» — западнорусское полемическое сочинение» стор. 234).

124. Лε(ст) бо бεзсту(д)ныхъ жε(н) го(р)шъ, правε, о(т) трути(з)ны. Пор. подібний образ у народній приказці: «Молода жінка старому — трутизна» (Франко, II, 1, 88, стор. 129).

125. Ω тε(р)пεніи жεнстЂмъ, како в зымЂ студεности(и) нε боятъсA, ко(г)да во врεмA лютыхъ мразовъ на рЂкахъ хусты пεрутъ. Вірш має форму діалога (питання — відповіді) між неодруженим молодим чоловіком і, певне, духовною особою.

Подобно пεкεлнаA горячо(ст) в жε(н)скомъ тЂли. Пор. з описом пекельної «горячості» в «Люцидарії» (див. прим. до вірша 7): «...О той землЂ и горячостєх нихто не может повЂдати...» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 27).

...великаA бо, вЂмъ, в то(м) дЂлε та(и)на бываεтъ. Згідно з християнською релігією, шлюб — це таїнство. Розділ «Требника» про шлюб має заголовок: «О тайнЂ супружества, сієст законнаго брака» (I, стор. 359).

126. І мовят о родычахъ, якъ ωни яковы, // жε яко бы и дЂти буду(т) же таковы. Пор.: «Який батько, такі й діти» (Номис, 7136, стор. 138; Франко, III, 1, 49, стор. 199); «Яка мама, такі дітки» (Чубинський, I, стор. 288). Або: «Яка мама, така дочка» (Номис, 9322, стор. 179; Франко, II, 2, 36, стор. 376).

...буваю(т) жε часом из(ъ) банка(р)товъ людε. Пор.: «Не кождого бенькарта щастє єднаке». Коментуючи цей народний афоризм, Франко писав: «Бенькарт, з польського bękart — байстрюк. Байстрюки бувають іноді в житю найщасливішими людьми» (Франко, III, 3, 33, стор. 350).

127. ...воро(ж)ка з бЂсомъ накладаεтъ. Пор. характеристику чарівника, який «з діяволами накладав» в апокрифі «На святых верховных Петра и Павла повЂст выбранная» з рукопису Ст. Теслевцьового (Апокрифи і легенди, III, стор. 26).

І баба з(ъ) хлопцε(мъ) и бЂсъ в(ъ) εдно(м) цεху ходит, // понεважъ зъ ты(х) трε(х) пε(р)сонъ всε злоε походи(т). Пор.: «Баба а чорт — то собі рідня» (Номис, 9073, стор. 174; Франко, I, 1, 3, стор. 10). Про «хлопця», причетного до «чортового цеху», розповідає інший апокриф (без заголовка) з того ж самого рукопису Ст. Теслевцьового. Коли бог виганяв з неба сатану та його слуг, то «єдины передныи полетЂли из своим пышным паном скроз землю до преисподней у пекло..., другіє зас, середини, упали на землю... А инъшіи позастрявали на повЂтру на оболоках, у хмарах... І тоты діяволы пакости чинят людєм бурею, тучею поганою, градом, вихром, и тыє ся называют люнатыки... А хто ся под тоту планыту уродит, єсли хлопец и коли вырастет, то будет той человЂк люнатык... То в таком діявол смертелный жити будет и мордовати і до єго смерти излвчити ся не может. И то єст лютыи шатаны...» (Апокрифи і легенди, I, стор. 326 — 327).

І якъ кому ворожа(т) — выворожатъ с калытки. Пор.: «Калиточка, розв’яжись!» (Номис, 8339, стор. 160).

...вгадати, бεстіи, нЂgды нε вгадають, // ты(л)ко многи(х) на свЂтЂ людε(и) ошукиваютъ. Пор. з кінцівкою вірша Онуфрія «О женах беремЂнных»:

Помощи дитяти баба не давши,

речет жене оной «здраво», плату взявши

(Онуфрій, стор. 149), \338\

а також з народною сентенцією: «Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як бог дасть» (Номис, 234, стор. 4).

128. Кому уподобимъ плящущыхъ... Християнська церква суворо засуджувала народні ігрища й танці як «сатанинські дійства». Див. «Пролог от Іоанна Златоустаго о играх и о плясаніих, скоках нечестивых марта дня к̃д» у рукопису Яремецького-Білахевича (Франко, Карпаторуська література, XXXVIII, стор. 111). Про риторичність звороту див. прим. до вірша 30.

...плясавицЂ дрεвно(и) // и нεчεстиво(и) εε матεри и сквεрно(и). Маються на увазі біблійні персонажі: Іродіада — онука Ірода Великого, іудейського правителя — та її донька. Пор. образи «плясавицы и скверныя ея матери» у «СінаксарЂ на усЂкновеніє честныя главы святаго славнаго пророка Предтечи и Крестителя господня Іоанна» Д. Туптала (Книга житій, IV, арк. 776 зв.). У «Бесіді отця з сином» також порівнюється «лстива и блядлива» жінка з Іродіадою (стор. 463).

Которыε нεгды(с) такъ собЂ поступили... Пр(д)тεчу бо ст̃ого обεзглавили. Климентій передає зміст біблійної легенди, в якій розповідається про те, що Іоанн Хреститель (Предтеча) викрив любовний зв’язок іудейського царя Ірода Антипи (сина Ірода Великого) з Іродіадою — дружиною свого брата. Донька Іродіади, танці якої сподобалися Іродові, намовлена матір’ю, випросила в нагороду «за плясаніє» голову ув’язненого Іоанна (Марко, VI, 17 — 28). Легенда наводиться у «Бесіді отця з сином» (стор. 467) і становить зміст вищезгаданого «Синаксаря» Д. Туптала. Пор. ще з книжною піснею «На усЂкновеніє честнія глави святаго Іоанна Предотечи» (Співаник з початку XVIII в., стор. 18 — 19); див. також: Угроруські духовні вірші, XLVI, 50, стор. 65.

...со Іродомъ жыво(т) сво(и) злЂ погубили. Версія про одночасну смерть Ірода, Іродіади та її доньки має апокрифічний характер і відбита у «Синаксарі» Д. Туптала. Пор.: «Царства и живота с Иродіадою и с плясовицею лишися» (Книга житій, IV, стор. 755 зв.).

...по ко(р)чεмных вεздЂ свояволны(х) дворахъ. Визначення корчми як «свояволного дому» характерне для ділових документів XVII ст. (Протокул до записованя справ поточных на рок 1690, стор. 441).

...многовε(р)тимы(мъ) пляса(н)εмь бг̃у згрЂшаю(т). Пор. цей образ з описом танцю в «Бесіді отця з сином»: «Скачет и пляшет і всЂм тЂлом движетъся, сандалиями стучит, руками плещит, и пляшет яко прелстивъшаяся блудница Іродиада, бедрами трясет, хрептом вихляет, головою ківает, гласом поет, языком глаголет, бЂсовская ризы многие пременяет» (стор. 463).

Мощ(ъ)но (б) браку зако(н)ну обы(и)ти без... плясан(ъ)A того проклятого. Спеціальною статтею «Требника» вказувалося, щоб шлюб відбувався «с всякою тихостію», без «плясанія», бо він «єсть вещ святая, тЂм же и свято сію свершати достоит» (Требник, I, стор. 363).

Жε(б) Іродіядыно(и) части нε о(т)рымали. У «Синаксарі» Д. Туптала розповідається, що Іродіада з донькою були вислані «на заточеніє». Там «плясовицю» постигла божа кара: вона загинула при переході через замерзлу річку, а її відтяту крижиною голову прибило течією до матері. Невдовзі після цього Іродіада з Іродом теж «с шумом погибоста, сказується бо о нею, яко земля пожре я живы» (Книга житій, IV, арк. 776 зв.). Пор. опис смерті Іродіади у рукописному «Сказаніи о смерти и караню божіим врагов божіих» кінець XVII — початок XVIII ст. (Апокрифи і легенди, II, стор. 340), а також у «Сло†на усЂкновеніє...» (Апокрифи і легенди, V, стор. 12 — 13).

130. Ω жεнах, пятницу пра(з)днующыхъ. За євангельською легендою, Христа було розіп’ято у п’ятницю (Лука, XXIII, 54), і церква вимагала відзначати її постом. У народі ж християнське шанування цього дня поєднувалося з залишками поганського поклоніння богині родючості Сиві, а також з культом св. мучениці Параскеви (грец. «п’ятниця»). Населення, особливо жінки, святкували п’ятницю, відмовляючись від деяких робіт \339\ (прядіння, прання тощо). Так, селянка з твору Некрашевича «Исповвдь» сповідається священику:

ГовЂю я щороку, пятюнку шаную,

нЂ Ђм, нЂ пЂю, нЂ роблю до вечора в тую

(Некрашевич, стор. 12).

...в Лыт†и му(ж)чизны тако(ж) імъ послЂдую(т). Святкування п’ятниці набуло великого поширення на литовсько-білоруських землях, оскільки серед протестантів та реформаторів п’ятниця вважалася щасливим днем покути і надій (А. Н. Веселовский, Опыты по истории развития христианской легенды. IV. Сказание о 12-ти пятницах, «Журнал Министерства народного просвещения», 1876, т. 185, червень, стор. 357 — 358).

Мы (ж), правосла(в)ныε, дε(н) нεдε(л)ны(и) почита(и)мо. Святкування неділі вимагалося церквою під страхом божого покарання. Апокрифічна «Ефистолія о недЂли», яку буцімто надіслав Христос з неба, загрожувала: «Аще ли не чтете ни храните святую неделю і праздник моих святых, пустити имам на вы зміи двоглавныи, да изьядят сесца женам вашим за преступленіє ваше святыа ради недЂлЂ. Проклят будет человЂкъ, уж дЂлаєт каковоє дЂло в недЂлю» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 50).

131. Ω zаматεрЂлы(х) дЂвицахъ — біблійний образ (Лука, II, 36), що означає «застарЂлыи, изшедшии» (Беринда, стор. 41). Термін, вживаний і у «Требнику» (II, стор. 4). Пор. визначення «неплодных и заматерЂлых» жінок в «Житії Іоакима и Анны» Д. Туптала (Книга житій, I, арк. 62 зв.) та в апокрифічному «Казанні на рождество святого Іоанна Крестителя» з рукопису Ст. Теслевцьового: «Жена моя, заматерЂвши в лЂтєх своих, неплодна єст» (Апокрифи і легенди, II, стор. 107).

ПрилучаεтсA много дорослы(х) дЂвъ видат(ъ) // и ты(х), що ужε нихто нε бεрεтъ оглядат(ъ). Пор. з ще гострішим образом у Некрашевича:

Гет як бодня порожня, нихто и не загляне,

То й дЂвоцтво их, як трава, завяне

(Некрашевич, стор. 26).

132. ...Лу(ч)шъ со (л)вомъ в(ъ) пустини жити, // нεжεли со жεною злою в дому быти. Пор.: «Лучше жити в земли пустЂ, неже жити с женою сварливою, и язычною, и гнЂвливою» (Притчі Соломона, XXI, 19).

...ЛЂпшъ, мовя(т), жεлЂзо у водЂ варити, // нεжε ψюю личину жεну злу учити (Номис, 9110, стор. 175).

...чεловЂчε, мусЂшь бЂду тε(р)пЂти // и до смε(р)ти з(ъ) такою нε будε(ш) до (б)ра мЂти. Пор. із заключним питанням апокрифічного катехізису початку XVIII ст.: «Питання: «Кто человЂку єст враг домашній? — Одповідь. Злая жена со мужом в совокуп маєтся на єдинЂ, а в сердце своєм окаянном злоє єму мыслит» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 18). Див. ще вірш С. Полоцького «Жена», зокрема рядки:

И вЂждь, яко нЂсть злоба под солнцем лютшая,

по свЂдЂтелству мудрых, яко жена злая

(Полоцький, стор. 33).

133. Ω жεна(х), zажывающы(х) з(ъ)бы(т)нε горЂлчаны(и) труно(к). Як зазначив В. Перетц, до цього вірша дуже близький і за сюжетом, і за літературною манерою твір Онуфрія «О женах беременных», в якому також йдеться про «жен пяничніх». Наводимо для порівняння кілька рядків з вірша Онуфрія:

Не треба бы женам плодним много пить,

но в дому трезвостю плод свой так хранить.

Жеб як сама здрава, таков был и плод,

без пянства зносити в чре†бывший род

(Онуфрій, стор. 148). \340\

...іскра полε з(ъ)паляε(т), // а послЂ выпалε(н)A и сама погибаεтъ (Климентій, 381; Номис, 2863, стор. 57; Чубинський, I, стор. 256; Франко, II, 1, 3, стор. 222).

...лЂпш бε(з) жоны та(к) собЂ пробувати, // нεжε такую шкапу и нεцноту де(р)жати. Пор.: «Жінку, як бистру шкапу, все в віжках держи» (Франко, II, 1, 76, стор. 188) або «Жінку а шкапу трудно дібрати» (там же, 70). Слід підкреслити, що поєднання образу жінки з тваринами характерне для певних творів давнього письменства і для тих уснопоетичних афоризмів, що поставали під їх впливом. Так, у «Бесіді отця з сином» читаємо: «Лутче купити коня, или вола, или ризу, нежели злу жену поняти. Понеже не мощно познати, какова обычаєм: аще и не добролЂпъна, или буя, или болна, или блядлива, или горда, или гневлива, или иным пороком повъреждена» (стор. 462). Див. далі подібне поєднання у віршах Климентія «Ω zло(и) ста(т)чинε, або тε(ж) ω товаринЂ, и ω зло(и) жонЂ» (217); «Ω коняхъ zлыхъ и о добрыхъ, и ω жεна(х) злы(х)...» (218).

134. ...бεз(ъ) приклю(ч)ки нε мA(ш) анЂ смε(р)ти. Див. прим. до вірша 27.

...жалю на(м) примножаεтъ. Пор. з фразеологізмами, властивими українським народним пісням: «жалю наробити»; «жалю завдавати»; «з жалю помирати» (Рудченко, XXV, стор. 133; XXVI, стор. 134; Грінченко, III, 473, стор. 230; 480, стор. 238, 1195, стор. 517. Див. ще: Номис, 225, стор. 45).

135. ...мало то бываεтъ, // жε з(ъ) добра миру жона от мужа втЂкаεтъ. Пор.: «Не з добра побігла з двора» (Климентій, 668; Номис, 2111, стор. 42).

Що(ж) бы то ужε была тому zа причина. Характерний для «Требника» (I, стор. 938, 940, 941) і для багатьох творів давнього українського письменства зворот (Вишенський, стор. 65; Легенди з Хітарського збірника, стор. 35; Співаник з початку XVIII в., стор. 44; Угроруські духовні вірші, XLVII, 106, стор. 145).

Вступова(т) было в чε(ст)ны(и) то(и) чинъ дЂвицεю, // а нε по брацЂ ма(л)жεнскомъ молодицεю. В інструкції церковним старостам (див. прим. до вірша 43) наказувалося: «Буде кто всяких чинов люди, мужья от своих жен, а жены от мужей похотят постричься — их не постригать» (А. С. Лебедев, Сведения о некоторых архивах духовного ведомства... стор. 189).

...нε вязат(ъ) было свЂтъ. Народний фразеологізм, який вживався для означення нещасливого шлюбу. Пор. рядки народної пісні:

Взяли мене, повінчали

І світ мені зав’язали.

Така доля моя,

Гірка доля моя

(Грінченко, III, 1686, стор. 686).

136. Неслушне то такъ жεны сотворяютъ, // котрыε рεвнε по дЂтяхъ рыдаютъ. На такий випадок «Требник» пропонує «Канон покойный над младенцем скончавшимся» (I, стор. 735 — 743). Але Климентій відмовляється від абстрактного виразу печалі і осмислює смерть малої дитини згідно з народним світоглядом. Пор.: «Вмерла мала дитинка — хороша годинка» (Чубинський, I, стор. 247); «Як умре дитина — то мала щербина» (Франко, I, 2, 117, стор. 568).

Аби здоров(ъ)ε, а ω(т)роча будетъ. Сентенція, скомпільована з народних афоризмів. Пор.: «Жива умерла (жінка. — В. К.) — і друга будетъ, аби здоров’я» (Климентій, 301; Номис, 8337, стор. 160) та «Була б жінка, а діти будуть» (Номис, 9181, стор. 176).

...писаніε о іхъ плача(х) такъ доводи(т) ... Пла(ч)тε за грЂхи. Пор.: «Дщери Ієрусалимски, не плачитеся о мнЂ, обаче себе плачите и чад ваших» (Лука, XXIII, 28). Див. ще молитву «Требника», спеціально приурочену на такий випадок: \341\ «О мнЂ не рыдайте, плача бо ничтоже предначинах достойное, паче же самих себе сьгрЂшающих» (Требник, I, стор. 738).

139. Дивныε обычаи в багаты(х) жε(н) бываю (т), // жε то самы сA свои(х) власны(х) дЂто(к) цураю(т). Пор. з повідомленням апокрифічного «Слова на воведеніє у церковь пресвятыя богородицы г̃ (з) лет сущи» з львівського рукописного збірника XVI ст.: «НынЂ сут жены, иже своих не брегуще чад доити и даром божіим мещюще, но рабыня млеком питающая» (Апокрифи і легенди, II, стор. 39, примітка).

140. ...свои(х) малыхъ дЂтε(и) жεны присыплAю(т). Пор. з «Замыслом на попа» Некрашевича:

Солоха ФедькЂвна дитину приспала,

ГовЂла цЂлый пЂст и в купЂ стояла

(Некрашевич, стор. 24).

141. Ω жεна(х) мужны(х) и бо(л)шε(и) в дома(х) свои(х) бεз(ъ) мужε(и) пробувающыхъ. Пор. із зворотом у «Сло†Іоанна Златоуста»: «А мы, священници, дома всегда пребывающе...» (Свєнціцький, стор. 5).

...в грεчку скачεтъ. Народний фразеологізм (Климентій, 1039; Номис, 8811, стор. 169; Франко, I, 2, 9, стор. 447).

142. ...з(ъ) бг̃о(м) бу(д)то з(ъ) хлопцε(м) жа(р)това(т) дε(р)заεтъ. Див. прим. до вірша 41.

143. А якъ натуры собЂ тоε(и) пεрεстанεшъ... Пор. з рядками народної пісні:

Нехай вони кажуть,

Вони перестануть;

А моєй натури

Та й не переставлять

(Грінченко, III, 394, стор. 191).

Істи(н)ую правду я тобЂ повЂдаю. Характерна форма звертання старовинного письменника до читача. Пор.: «Истинну тобЂ мовлю» (Вишенський, стор. 32).

144. Ω родича(х) неуважны(х), котрыε свои(х) дЂтε(и) сочεтаваю(т) браку насылствіεм. Згідно з «Требником» священик не повинен був вінчати молодих, якщо шлюб здійснювався «по принужденію от родителій» (Требник, I, стор. 359). Проте в житті це правило нерідко порушувалось.

...нε имущи(х) ... мεжду собою совεршε(н)ои любвЂ. Фразеологія «Требника» (Требник, I, стор. 840).

145. ...зло(и) жоны, я(к) шкапы, нε вмЂε(т) на у(з)дЂ дε(р)жати. Див. прим. до вірша 133.

...аби(с) рεбра крушы(л) злой жонЂ... // ... нεхай ста(р)шынство обухо(м) о(т)гоняεтъ. Пор. з засудженням подібної ситуації А. Радивиловським: «Много таких єст, которіє скоро до дому своєго жену впровадят, зараз ю обухом бют по ребрах» (Огородок Марії богородиці, стор. 1123).

...на здоровъε твоε жона твоA ватуεтъ... // смε(р)ть тεбЂ готуєтъ, а часо(м) и труты(з)ну тобЂ жъ зготовляεтъ. Пор. з відповідним місцем у «Бесіді отця з сином»: «И над Ђствою будет щепъты ухищьряти, і под нозе подсыпати, і в возглавие и в постелю въшивати, і в порты рЂзаючи, і над чЂлом вътыкаючи, і всякия прилучившияся к тому промышъляти, и корением и травами примЂшати, і всЂм над мужем чарует: сердце его выссет, тЂло изсушит, красоты в лице не оставит, і во очесех свЂтлость погубит, і разум погубит» (Бесіда отця з сином, стор. 464). Пор. з свідченням жінки конотопського сотника, яка у 1718 р. повинилася перед «духовними отцями»: «Я з своєго безумЂя умислила мужа своєго Федора Кандибу, также свекра своєго и свекруху и дЂтей их, а моих дЂверов и зовиц, из свЂта згладить лютыми трутизнами, якиї уже мужу своєму \342\ разными часи три рази давала, в потравах и питіи, які брала у баб» (А. Лазаревский, Села конотопского уезда, вип. 1, Чернігів, 1869, стор. 11).

146. ...нε добрε, жε му(ж) ста(р), а жона млода, // бываε(т) мεж такими вεлика нεзгода. Пор.: «Де муж старий, а жінка молода, там рідко згода» (Номис, 9121, стор. 175; Франко, II, 2, 2, стор. 416). Див. ще кінцівку «ПЂсни свЂцкой» з «Калуського співаника» XVIII в.:

Я молода, ти старій,

И видит ся красній!

Межи нами — незгода

(Франко, Карпаторуська література, XXXVIII, стор. 150).

Бг̃ъ тому да(в), хто ровню поняв. Пор. рядок народної пісні: «Ой бог тому дал, хто ровню понял» (Перетц, Исследования и материалы, I, 2, стор. 173).

147. ...власнε поросA з(ъ) вовко(м) пробуваεтъ. Див. прим. до вірша 106.

Сп̃сεт(ъ) сA му(ж)ъ нεвεрε(н) о жεнЂ вЂрнЂ. Пор.: «Святится бо муж невЂрен о женЂ вЂрнЂ» (1-е послання Павла до корінфян, VII, 14).

148. ...бε(з)врεмε(н)но заму(ж) даваю(т) дЂвицы // в(ъ) εдинадεсяты(х) лЂтε(х) о(т)роковицы. // А в дванадεсяти лЂтъ сн̃овъ ожεняютъ. Церковним повноліттям вважалися роки: для хлопців 15, а для дівчат — 12. Починаючи з цього віку, священик мав право їх вінчати (Стоглав, стор. 82; Требник, I, стор. 359). Проте бували випадки і більш раннього шлюбу (про одруження з одинадцятилітньою дівчиною див.: Н. С., К истории малорусских церковно-общественных нравов XVIII в., «Киевская старина», т. VIII, 1884, лютий, стор. 332).

...бг̃у грЂхъ, а людя(мъ) смЂхъ... Див. прим. до вірша 47.

...що ожεни(в)сA, куда по(и)дε(т), то забудεтъ. Пор.: «І забувся, що оженився, да ідет в солому спат» (Климентій, 384; Номис, 9017, стор. 173).

...за готовым хлЂбом. Пор.: «До готового хліба знайдеться губа» (Франко, III, 1, 24, стор. 262).

...свЂтъ ты(л)ко за(в)язую(т). Див. прим. до вірша 135.

...я(к) вЂтвы нεдости(г)лы(х) овощны(х) дрε(в) в ωгоро(д)ку. Аналогічне порівняння людей з садами подає віршова післямова до «Тестамента» (див. прим. до вірша 226):

Як сады, которых овоц уживают,

Кгды ся старЂют, другіє з них вставают.

Так и люде...

(Тестамент, стор. 180 зв.).

149. ...іны(и) мужъ в(ъ) трεты(и) ра(з) жεнити(с) дεрзаεтъ. Шлюб втретє засуджувався християнською церквою. Широко відомим було положення одного з отців церкви Григорія Богослова, введене, зокрема, й у «Стоглав»: «Первый бо брак — закон, вторый — прощеніє, третій — законопреступленіє, четвертый — нечестіе, понеже свинское єсть житіє» (Стоглав, стор. 87).

А трεтεго вЂнча(н)A и нε написанно // ты(л)ко д†на то(и) чи(н) о(т) оц̃ε(в) ст̃ы(х) данно. У «Требнику» наведено тільки два чини («послЂдованія») церковної церемонії вінчання — для першого і другого шлюбу (Требник, I, стор. 405, та 432).

...жыву(т) я(к) свы(н)ε в калу. Пор. з виразом «аки свинія в кал» (Козма Пресвітер, стор. 57).

...вεлико(и) на то потрεба покуты, //... жε(б) грЂха того збути. Див. прим. до вірша 112. \343\

...таки(х) всюда много пробуваεтъ, що вчεтвε(р)тоε з лихо(м) брати(с) покушаю(т). У 1694 р. московський патріарх Адріан писав київському митрополиту Варлааму Ясинському: «ИзвЂстися же нам, яже нЂцыи христиане, творяще многія злобы своея извЂты ради непостягновенія похоти, в разореніе крЂпких и никогда же попущенных отец святых церковных утверждении, хотят посягати во четвертый брак: и таковую скверну беззаконіе во христіанЂх, гдЂ ли сотворится, церковь святая соборнЂ прокля и поемшихся без всякого извЂта развЂсти повелЂ. А впредь быти таковому сходству всячески запрети; четвертый бо брак негдЂ же именуется, но токмо явленная блудодЂйства скверна глаголется и есть на то вся правила и предЂл святых отец» (Архив Юго-Западной России, изд. временной Комиссией для разбора древних актов, ч. I, т. V, К., 1872, стор. 393).

150. ...по аггл(с)ки(и) сA могли обходити. Образ біблійного походження — «Ни женятся, ни посягают, но суть яко аггелы на небесЂх» (Марко, XII, 25). Див. аналогічне порівняння в апокрифі «Месяца іюля к̃. день. Святого славнаго пророка Іліи» з рукопису Ст. Теслевцьового: «А коли дойшол до старости своєй, жыл у чистотЂ своєй яко аггел» (Апокрифи і легенди, I, стор. 296).

І ты(л)ко до грЂха бо(л)шъ людε(и) приво(ж)дають // же и(х), в(ъ) правду су(ж)дεн(ъ)A годны(х), осу(ж)дають. За «Євангелієм», засуджувати інших — гріх (Послання Якова, IV, 10).

А попа(м) бы трεба бабъ з дЂдами нε вЂнчатъ, // хо(ч) бы мЂли за тоε имъ и пεрεплачат(ъ). Пор.: «Юже небЂжчик... за вЂнчаньє добре драв» (Некрашевич, стор. 20).

151. Будε(т) іны(и) в(ъ) всяки(х) дЂлахъ самъ лядащо // а жену чε(ст)ну, що дн̃ь караεтъ низащо. Пор. з рядками народної пісні:

Ти п’єш, мене б’єш — і не знаєш защо,

Ходімо ми до попа, котре з нас ледащо

(Номис, 12552, стор. 246).

...Нε всε тоε на ноги становит(ъ), // мощ(ъ)но и словами ласкавыми научит(ъ). Климентій контамінує дві народні сентенції: «Не все часом що на ножки став» (Климентій, 1428; варіант — Франко, II, 2, 1, стор. 450) та «Словами покартай його, а не бий» (Номис, 3872, стор. 75).

...на пу(т) до(б)ръ на(с)тавля(т). Варіант формули біблійного походження. Пор.: «Направи сердце твоє на путь прав» (Ієремія, XXXI, 21).

152. ...в други(и) разъ нεво(л)но згола сA женити. Православна церква забороняла вдівцям-священикам одружуватися вдруге — вони змушені були постригатися в монахи. Звідси народна приказка: «Послідня в попа жінка, а там — хоч на шибеницю» (Номис, 5288, стор. 102; Чубинський, I, 280).

...и просты(мъ) трεба жεнъ любит(ъ), // а пачε ва(м), попа(мъ). Пор.: «Свищи, попе, в кужівку, коли-сь утратив жінку» (Франко, III, 1, 7, стор. 64).

153. Ω ωспалы(х) люде(х). За ідеєю вірш перегукується з аналогічними староруськими словами і повчаннями (див., наприклад, П. В. Владимиров, Древнерусские слова о ленивом и сонливом, «Труды IX археологического съезда в Вильне», 1893, т. II, М., 1897, стор. 318). Пор. також вимогу «Требника» до священика: «Оспалство, єже бодростію, трезвЂнієм же и бдЂнієм или мало спанієм, крЂпко от себе да отженет» (Требник, I, стор. 222).

...нεпо(д)вижимо лεжишь, яко камен(ъ). // Трεба (б) тεбЂ на чрεво положити камεн(ь). Пор.: «Камени нечистому уподобися лЂнивый» (Сірах, XXII, 1) та «Лежить, як камінь — оспалий» (Номис, 11332, стор. 221). \344\

...и о(т) врεдящаго тA сну то(г)да очкнулъсA. Пор. з рядками популярної на початку XVIII ст. псальми:

Сам я не знаю, як на свЂтЂ жити:

Скоро солнце зайде — зарас положюся,

О сповЂди не мышлю, а ни теж очкнуся

(Перетц, Исследования и материалы, I, стор. 162).

...до цε(р)кви ходит(ъ) нε лЂнисA // ПринамнЂ(и) в(ъ) нεдεлю, коли паски святять. Іронічно-гумористичне звертання Климентія до парафіян виразно перегукується з «нищенськими віршами» (див. прим. до вірша 61). Пор. початок однієї з великодніх гумористичних орацій:

О, вітайте ж, панове, виджу вас немало:

А що то вас до церкви так много напхало?

Бо перед тим вас тут рідко видати,

А тепер, як у Мошка... у хаті.

А до церкви лінуєтесь, не хочете ходити!

(Давній український гумор і сатира, стор. 194 — 195).

Пор. ще народне прислів’я: «Коли не прийду до церкви, то все паски святять» (Номис, 168, стор. 3, Бєленькова, 519, стор. 73).

154. Ω мл(д)нцахъ дорослы(х), сплющы(х) вкупЂ на εдины(х) ложа(х) с мт̃ε(р)ми своими. «Можливо, що Климентій знав і мав на увазі сказанія «о добром грЂшникЂ папЂ Григоріи», про Андрея Критського і ін., котрі розробляють мандрівну тему про кровозмішення», — коментував цей вірш В. Перетц (Вірші єром. Климентія, стор. XLVI). Ще раніше М. Драгоманов, пов’язуючи всі українські народні пісні та оповідання про кровозмішання теж лише з книжними джерелами, писав: «Про яке-будь побутове значення подібних пісень і оповідань чудно й казати, а через те, завважаємо до речі, чудно й містити такі пісні серед побутових. Коли на Україні й існувала, як і треба думати, в незатямкі часи невередливість у полових відносинах, то й сама пам’ять про те стерлася, так що й повставати проти неї не було ніякої підстави вже добрих сім-вісім віків» («Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство. Зладив М. Павлик», т. IV, Львів, 1907, стор. 110, примітка). Однак безсумнівним здається, що вірш Климентія навіяний не стільки книжними джерелами, скільки спостереженням над деякими рисами тогочасного побуту.

І в(ъ) правила(х) не да(р)мо то(и) грЂхъ положεнно. Климентій посилається на так звані «Апостольські правила», які у різних редакціях і списках увіходили до канонічних творів православної церкви («Кормчих» та «Номоканонів»), іноді додавалися до «Требників» (наприклад, стрятинського, надрукованого Ф. Балабаном у 1606 р.), а також поширювалися у різних збірниках. Пор. з «Правилами святых апостол и святых събор преподобных и богоносных отець наших» (за рукописом 1614 р.): «КровомЂшеніа же сут осмъ...» (Свєнціцький, стор. 56).

В СодомЂ, слышε, та бε(з)законно(ст) бывала. За «Біблією», Содом — місто, яке було знищено богом через розпусність населення (Книга буття, XIX, 1 — 2). Пор. з третім пунктом «Правила святых апостол и святых отець» («Аще двоженец») за списком XV — XVI ст.: «Тоя бо скверны умножися в СодомЂх и в ГоморЂ, не стерпЂ ярости господня, но огнем и каменем горющим пожже я» (Смирнов, стор. 64).

ВражаA хытро(ст) на грЂхъ способъ подаваεтъ..., // А часо(м), хочъ нε будεтъ и напомышле(н)ю, // привεдε(т) о(н) и того к(ъ) самому створεн(ъ)ю. Пор. з аналогічним місцем у «Ходінні богородиці по муках»: «Ради би діяволи вси душЂ подбити под ноги своя. Для того роспустит вся воя своя, каже на грЂх зводити, приводити» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 143). \345\

155. ...слЂпεц(ъ) слЂпца водя(и), оба в(ъ) яму впадають. Біблійна сентенція (Матвій, XV, 14), що стала народною (Носович, стор. 151; Симоні стор. 139; Франко, III, 1, 14, стор. 116).

156. Нεнавиди(т) трε(х) пεрсо(н) моA дш̃а: // богато(г)[о] скупого и пышного голыша. // І стары(х)... прεлюбодЂεвъ. Пор.: «Три же виды возненавидЂ душа моя... убога горда, и богата лжива, и стара прелюбодЂя...» (Сірах, XXV, 3 — 4).

157. Кто бо zахоче(т) часо(м) что ко(л)вεкъ згрішити, // до(л)жεнъ пи(л)но о(т) людзски(х) очε(и) хоронити. Пор. народний афоризм: «Гріх світла боїться» (Франко, I, 2, 23, стор. 458).

...хоч вЂдаю(т), да нεха(и) нε видятъ. Пор. із суттю народної приказки: «Чуй не чуй, вид не вид» (Климентій, 1442; Номис, 5945, стор. 115) або: «І знать не знаю, і відать не відаю» (Номис, 6768, стор. 131).

...хмызом, низо(м), пуд вε(р)бами // жεбы жадныε людε нεgды нε узнали. Пор. з народною піснею: «Низом, низом, попід плоти, в коноплі сховався» (Вацлав з Одеська, 210, стор. 368; Лукашевич, стор. 126). Або:

Ой низом же, мій коню, низом!

Да заросла дороженька хмизом

(Лукашевич, стор. 71).

Варіант (з весільних пісень) — Чубинський, III, 907, стор. 465.

158. І хо(ч) бы(с) хотЂлъ уже велико(г)[о] сн̃а вчит(ъ), // ты(л)ко (ж) не зможε(ш) то(г)да вла(с)нε дуба нахыли(т). Пор.: «Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш» (Климентій, 1332); «Гни тоді дерево, як воно молоде» (Чубинський, I, стор. 238); «Нагинай деревину, поки ся дає гнути» (Франко, I, 2, 3, стор. 540). Див. народну легенду: «Нагинай дерево, поки молоде» (Галицько-руські народні легенди, II, стор. 139 — 140). Див. ще прим. до вірша 242.

159. ...нεпу(д)кован(и) ко(н) в зымЂ попо(л)заεтъ. Пор.: «Кінь на штири ноги кований, а спотикнеться» (Франко, II, 1, 49, стор. 259).

161. ...сылою сочта(н)ны люб†мЂт(ъ) не будутъ. Пор. з віршем «Ω родича(х) нεуважны(х)» (75).

162. Ω кумовствЂ, що кумы брати кумови нε благословляют. Християнська церква не дозволяла вінчати кума з кумою, бо вони вважалися духовними родичами.

...Ґды хто перεсоли(т) добрε талярами або чи(р)воными золотыми а(р)хіεрεε†ко(т)рому, то и грЂх прочъ о(т)кладаю(т) и бл̃госло(в)ляю(т). Оскільки за «Требником» П. Могили (I, стор. 11) при хрещенні дитини могла бути присутньою лише одна особа (кум або кума), то в такому випадкові вважали, що духовного споріднення не відбувалось і архієрей міг дати дозвіл на шлюб між кумами. Климентій показує, як владики зловживали цим правом. Пор. у Некрашевича в «Замислі на попа»:

Коли б, Ничипоре, хоть по шостаку зложити

Та пудсулили б архерею...

(Некрашевич, стор. 28).

...Ґды вл(д)ка(мъ) ωчи добрε заслЂпляютъ, // то обЂма руками ты(х) бл(с)вляютъ. Згідно з статутом християнської церкви, архієрей благословляв віруючих обома руками, а священик — однією (Н. Темномеров, Учение о богослужении православной церкви, М., 1915, стор. 25). Климентій саркастично обігрує це положення. \346\

...жε(б) нε по(с)ты(г)ло и(х) самы(х) и ты(х) бж̃оε нεбл(с)вε(н)ство. У «Ходінні богородиці по муках» владик-срібролюбців «страшне точит черв огненній» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 138).

164. Ащε нε будεтε вы я(к) младыε дЂти, // нεв(ъ)ни(и) дεтε в(ъ) ца(р)ство и нε будεтε zрЂти. Див. Матвій, XVIII, 3.

168. ...бг̃ ъ Адама зволилъ з(ъ) глины созда(т). Біблія розповідає: «И созда бог человЂка, перстъ взем от земли и вдуну в лице єго дыханіє жизни» (1-а книга буття, II, 7). Климентій додержується народно-апокрифічної версії цього факту, за якою бог створив людину з глини (Чубинський, I, стор. 145; Апокрифи і легенди, IV, стор. 18).

І го(н)чаря(м) чловεка мощно (б) з глыны zробит(ъ), // ты(л)ко (ж) нεвозмо(ж)но, зроби(в)ши, дш̃Ђ влЂпит(ъ). Пор.: «Так хороше зліпив, як душі не вліпив» (Климентій, 1007; Номис, 10430, стор. 203). Див. ще у рукопису Яремецького-Білахевича про те, як бог «в пяток сотвори Адама от чистія глины, в суботу душу дал єму» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 20).

Та(к)жε и кафлевыε пεчи выставують, // и розныε на кафля(х) оздобы му(д)руютъ. // А ба(р)зЂи, що покощуваными называютъ, // гдε фа(р)бами всякоA красы додаваю(т). // Імεнно, жε многіε шма(л)цами кладу(т) цвЂты. На зламі XVII — XVIII ст. українські кахлярі, замінивши неполив’яну теракоту кольоровою поливою, виробляли дуже красиві кахлі. Різні гончарські осередки по-своєму оздоблювали печі — сценами з військового життя та побуту, малюнками звірів, птахів, риб, рослинним орнаментом. Зокрема, кахлі з квітами, про які пише Климентій, виробляли чернігівські гончарі. Кахельні печі в келіях чернігівського Єлецького монастиря, де квіти були намальовані пензлем («шмальцами») на білому і жовтому тлі емалей, викликали загальне захоплення (П. Мусієнко, Українська кахля, «Народна творчість та етнографія», 1968, № 3, травень — червень, стор. 84; а також: М. Н. Александрович, Кафельные памятники XVIII века, «Киевская старина», т. I, 1883, січень, стор. 211 — 213).

169. На(д) всЂ рεмε(с)ла потрεбнЂ(и)шоε подобно // паха(р)ство. «Землеробство для українського народу, нащадка і спадкоємця древніх полян, — писав знавець українського побуту М. Максимович у роботі» «Дни и месяцы украинского селянина», — вище над усяке ремесло та промисел, найулюбленіша справа його життя» (Максимович, II, стор. 486). Пор.: «Нема то ремесло, як леміш та чересло» (Номис, 10125, стор. 197).

...хлЂбъ ср(д)цε укрЂпитъ. Пор.: «Хліб покріпляє серце» (Франко, III, 2, 3, стор. 402).

Богаты(и) εщε бо(л)шε(и) хочεтъ εго мЂти. Пор.: «Хто більше має, той більше хоче» (Франко, II, 2, 67, стор. 483).

...хлЂб ст̃ы(и). Згідно з народним віруванням, записаним Франком, «хліб уважають святим, і заким зачнуть його краяти, хрестять вістрем ножа спідню шкірку, а верхню цілують» (Людові вірування на Підгір’ю, стор. 195). Пор.: «Хліб святий — дар божий» (Номис, 10117, стор. 197; Франко, III, 1, 92, стор. 266).

170. Мε(ж) іны(х) рεмε(с)нико(в) і тка(ч) умЂша(в)сA. Серед українських ремісників, об’єднаних, як і в Західній Європі, в своєрідні корпорації — цехи, існували більш поважні і менш поважні професії, що відбито у «Литовському статуті» (XII, 1 — 6). Львівські ткачі в XVI ст. скаржилися на зневажливе ставлення до них і прохали короля Сігізмунда II урівняти їх у правах з іншими ремісниками (Е. Сецинский, Материалы для истории цехов в Подолии, Каменец-Подольск, 1904, стор. 7). Про дещо зневажливе ставлення до ткачів промовляє і народна пісня:

Ой ти, ткач, ниткоплут, а я — бондарівна!

Піди геть, відчепись, я тобі не рівня!

(Номис, 12540, стор. 246). \347\

Пор. ще з народною приказкою: «Що ткач, то брехач» (Франко, III, 2, 3, стор. 527).

...інаA будεтъ нεпряха и нεткаха. Пор. рядки з весільної пісні:

Да казали: Марусенька — не пряха,

А її матинька — не ткаха

(Лукашевич, стор. 97).

171. Ω бондаряхъ... І нε будε(т) дрЂмати, жε то стуки-гряки. Пор.: «Стук-гряк, та й п’ятак (бондар)» (Номис, 10442, стор. 204).

172. ...якъ почнε(т) вовну пεрεбивати, // то зна(т) то ужε хочε(т) з луко(м) мандровати. На Україні, особливо на Чернігівщині, шаповальство належало до числа дуже розвинених ремесел. Шаповали працювали не тільки на місці, а й ходили на заробітки, носячи з собою знаряддя для биття вовни — лук, який нагадував величезний смичок з товстою струною (Ф. Николайчик, Отголосок лирницкого языка, «Киевская старина», т. XXIX, 1890, квітень, стор. 123 — 124).

...я(к) гдε шапова(л) ма(н)дрова(л), // нε εдну на дорозЂ и дш̃у изляка(л). // Жε здалεку власнε татарε манячать, // а(ж) шапова(л) носи(т)сA з луко(м), я(к) з друко(м) — зблизу вбача(т). В кінці XVII — на початку XVIII ст. татарські орди продовжували грабувати Україну, головним чином прикордонні Полтавський та Миргородський полки й Слобідську Україну. Татарські загони ділилися на дрібні «чамбули», які з блискавичною швидкістю розліталися по українській землі, грабуючи людей на шляхах, в малоукріплених містечках, селах та хуторах (О. М. Апанович, Збройні сили України першої половини XVIII ст., К., «Наукова думка», 1969, стор. 136; а також: Боплан, стор. 333 — 340).

174. Вεсεлоε рεмεсло музыцство, повЂдаю(т), // жε іграми своими смутны(х) пудвεсεляю(т). // А вεсεлыε пачε вεсεлыми бываютъ. Пор. з визначенням музики українським композитором і теоретиком XVII ст. М. Дилецьким: «Что єсть музыка? Музыка то єсть, которая спЂваннєм албо ли играннєм своим серца людскіє албо до веселости, албо до смутку и жалю побуждаєт» (М. Дилецький, Граматика музикальна. Фотокопія рукопису 1723 року, «Музична Україна», К., 1970, стор. III).

...бг̃у похвалу о(т)даваютъ. // Понева(ж) я(к) іныε рεмεсники цεхъ мають // ... и до цε(р)квε(и) бж̃іи(х) свЂчи часто спра(в)ляю(т). Обов’язком кожного цеху було постачання своїй цеховій церкві свічок (Н. Ф. Сумцов, Культурные переживання. Цеховые братства, «Киевская старина», т. XXIX, червень, стор. 486). Див. листи «Музыцкому цеху» від прилуцьких полковників, датовані 1686, 1687, 1692 рр., де музикам нагадується, «аби ку хвалЂ божои свЂча, якую они з своих доходов и складки установленной три рази на рок, в обох церквах божественных, зобикли становити, не уставала» (Лазаревский, Описание Старой Малороссии, III, сто.р. 95).

...лεгки(мъ) хлЂбо(м) забавляю(т). Пор.: «Пустив сі на легкий хліб (на жебранину)» (Франко, II, 2, 27, стор. 339).

175. Поважноε рεмε(с)ло и шε(в)ство заставаεтъ, // Ґды(ж) чεстноε бра(т)ство и ктыто(р)ство з ны(х) бываε(т). Під впливом цехових об’єднань виникали церковні братства, які відігравали важливу роль у житті українського народу (Я. Д. Ісаєвич, Братства та їх роль в розвитку української літератури XVI — XVIII ст., «Наукова думка», 1966). Про титарство див. прим. до вірша 43.

...шεвцЂ — свя(т)цЂ — та(к) сA то они наzываютъ. Шевські цехи нерідко були найбільшими і найбагатшими серед інших. Зокрема на Чернігівщині деякі шевські цехи мали можливість піклуватися не лише про свою братську церкву, а й матеріально підтримувати інші церкви — постачати їм свічки (Филарет, Историко-статистическое описание черниговской епархии, V, 1800, стор. 139). Можливо, звідси і «шевці-святці». \348\

...и з своεго тытулу а(ж) самы сA втЂшаютъ. Пор.: «Не вважайте, люди добрі, що я швець — говоріть зо мною, як з простим» (Номис, 2597, стор. 52).

І го(д)но велича(н)εмъ всЂхъ шεвцовъ вεличати // и похвалу якъ чεстны(мъ) рεмε(с)ника(мъ) давати. Як свідчить зміст вірша, Климентію було відоме народне гумористичне «величання» шевців (пародія на один із жанрів богослужебної лірики), що починалося рядками: «Величаєм тя, шевче чоботодавче, і чтем твоє шило і правило, і клевець і столець, і всьо твоє плюгаве ремесло» (Франко, III, 2, 3, стор. 333; варіанти і повний текст — Галицько-руські народні легенди, II, стор. 214). Цій пародії поет протиставив свою урочисту похвалу, побудувавши її як ряд антитез народним афоризмам.

Нε машъ, мовят, на(д) шевство рεмε(с)ла чε(ст)нЂ(и)шого. «Коза — не худоба, грейцер — не гроші..., швець — не ремісник...» (Франко, II, 1, 13, стор. 279).

...щыри(ε) они ε(ст), шεвцЂ, люде на свЂтЂ. Пор.: «Кождий ремесник, а особливо швець, мусит брехати» (Франко, III, 1, 1, стор. 9).

...нЂgды они жа(д)ны(х) ша(л)вЂрствъ нε заживаю(т). Пор.: «Тягне, як швець шкіру, аби більша була» (Номис, 13894, стор. 272); «Вертиться, як швець в ярмарок» (Номис, 10070, стор. 196); «Крутиться, як швець по ринку, коли купує свинку» (Франко, II, 2, 23, стор. 318).

...учнε(в) свои(х) лю(д)зкости научаютъ. Згідно з цеховим статутом, майстри-шевці були зобов’язані не тільки навчати учнів ремесла, а й виховувати, стежити за їх поведінкою (П. Клименко, Матеріали до історії цехів м. Літок на Чернігівщині, «Записки Історично-філологічного відділу», кн. XVIII, К., 1928, стор. 218 — 219).

І ωсобливε ро(з)но(и) тε(ж) своε(и) полЂтики // из(ъ) книги з . ра(з)ницы шεвско(и) чε(ст)но(и) гра(мм)атики. Кожний цех мав скриню, де зберігалися грамоти («фундуші») та інші документи. Видимо, йдеться про книгу, до якої записували секрети шевського ремесла («політики»), зокрема рецепти чинбарства, оскільки шевці були водночас й чинбарями (Клименко, стор. 218 — 221).

І на крЂслЂ по ца(р)ски(и) сЂдитъ, які на маεстатЂ. Пор. з сатирично-гумористичним віршовим підписом під малюнком, на якому було зображено козака, що сидить на бочці з кухлем у руці:

Otoż zacni junacy pobratyma macie

Na baryle siadł sobie, jako w majestacie.

Цей малюнок як «герб козацький» містився на звороті титульного аркуша книжки, що вийшла друком у 1620 р. під заголовком «Żywot Kozaków Lisowskich. Także y potyczki ich szczesliwe». Автор віршів на честь козаків — львів’янин Йозеф Бартоломей Зіморович (1597 — 1677). За словами Франка, хоча він «без сумніву рад величати своїх героїв, то все ж його похвали немов підшиті іронією» (І. Франко, До історії українського вертепа, ЗНТШ, т. LXXII, 1906, стор. 54). Див. ще: Петрушевич, стор. 94; M. Wiszniewski, Historja literatury polskiej, t. VII, Kraków, 1845, стор. 143 — 144; K. Badecki, Literatura mieszczańska w Polsce XVII wieku. Monografija Bibljograficzna, Lwów — Warzawa — Kraków, 1925.

...я(к) схочε(т) шεвчиху поби(т) — нищо, чи(мъ) би(т), нε шукаεтъ, // εсли чобо(т) клεсуε(т) — тоεю (ж) клεсачкою пото(р)каεтъ. Пор.: «От тобі й швець — коли не хтіла доброго чоловіка мати» (Номис, 3944, стор. 77).

І нε да(и), бж̃ε, на свЂтЂ жо(н)камъ горшой муки. Пор. закінчення вірша з початком народної пісні:

Немає й не буде горійшої муки,

Ой як попадешся до шевця у руки. \349\

Що шилом приколе, дратвою прив’яже,

Коло боку ляже, правдоньки не скаже

(Чубинський, V, 578, стор. 300; варіант — «Основа», 1861, січень, стор. 220).

177. ...сосуди в млы(н) на розмЂ(р) робит(ъ). «Розмір» — плата за помел натурою. Пор.: «Я як розмір брав, то було з верхом коряк насиплю та ще й зверху придавлю» (М. Драгоманов, Малорусские народные предания и рассказы К., 1876, стор. 182).

...трεбуεтъ ины(и) и мЂрного, // кгды зна(и)дεтъ чл̃вЂка доброго вЂрного. Пор.: «Коли будеш мірним, то будь же вірним» (Климентій, 1422; Номис, 10614, стор. 207) та «Вірний, але не мірний» (Франко, I, 2, 1, стор. 226).

...шку(р)ка за чи(н)бу нε станε. Пор.: «Шкурка за вичинку не стане» (Номис, 10571, стор. 206).

178. ...маля(р)скую мудро(ст) тогда (ж) людε(мъ) о(т)кры(л). Відгук апокрифічного «Посланія Авгаря царя», згідно з яким Христос сам створив першу ікону: втерся рушником, залишивши на ньому своє зображення (Апокрифи і легенди, II, стор. 206).

...котры(и) маля(р) чисто вЂкъ сво(и) прово(ж)даε(т), // то чудо(в)на ω(т) нεго ікона бываεтъ. На безпосередній зв’язок між праведним життям майстра-митця і якістю («силою») його твору вказувалося постійно; тому іконописці присягалися не пити, чесно працювати і не допускати до свого цеху людей аморальної поведінки (Н. Полевой, Мечты и жизнь. Были и повести, ч. II, М., 1834, стор. 132 — 134).

...до си(х) богома(з)ства часъ не скорεняють. Боротьба з «богомазством» тяглася дуже довго. Стоглавий собор (1551 р.) поставив іконописців під нагляд духовенства з метою запобігти комерційних зловживань. Московський собор 1667 р. повторив це рішення, заборонивши «богомазам»-самоукам писати ікони. Указом від 1703 р. вимагалося, щоб ікони писали «благолепно и удобоподобно, по древним свидетельствованным подлинникам и образцам» (Православная богословская энциклопедия, т. V, Пб., 1904, стор. 828 — 832).

179. ...са(м) бг̃ъ з рыбало(к) ап(ст)лы вчинивъ // ...Пεтра и Павла ста(р)шыми наставивъ. Євангеліє нічого не говорить про причетність до рибальства Павла, а лише Петра (Матвій, IV, 18). Оскільки ж у апокрифічній літературі з цих двох апостолів «робиться нерозлучна пара», за виразом Франка (Апокрифи і легенди, III, стор. VI), Климєнтій згадує їх також разом.

І чε(р)нцЂ рыбу Ђсти людя(мъ) помагаютъ. Монахи деяких монастирів, зокрема Святомиколаївського у Києві, їли рибу не лише у піст, але й в інші дні (Боплан, стор. 308). Вираз цей використала Марко Вовчок (виписки із збірки Климентія зробив О. Маркевич) у своєму оповіданні «Дяк» (Марко Вовчок, Твори у шести томах, т. VI, Держлітвидав України, К., 1956, стор. 154).

181. ...нεбε(з) потрεбны, вЂм, и комысарЂ. З дальшого докладного переліку довідуємося, що саме за речі виробляли ці зовсім призабуті нині ремісники (за історичними документами — «конвісарі»). Серед їх продукції — як церковне начиння, так і предмети широкого вжитку. Пор. з нотатками сучасника Климентія: «Комисарови дали цЂни полумисков ламаних фунт 26, а велЂли єму зробити фляшу цЂновую, тацу на чай или кагве...» («Дневник генерального подскарбия Якова Марковича», 1717 — 1767, ч. I, К., 1893, стор. 141). Про конвісарів див. ще: Компан, Міста України, стор. 220 — 221.

І кεлюхы, и sвЂзды, и всякіε кр̃(с)ты, // в(ъ) ко(т)ры(х) — часо(м) случаε(т) попо(м) и та(и)ны нεсти... // І робятъ дыскосы, ложицы и ми(р)ницы. Пор. настанову «Требника»: «Священник парахіяльний ...да тщится имЂти златы или сребряны съсуды к служенію прислужающая, сієсть \350\ чашу, діскос, звЂзду и ложицу, в них же освещаются и совершаит божественныя тайны» (Требник, I, стор. 261).

182. Ω інтролЂгаторахъ. Цікаво порівняти цей вірш Климентія з старонімецьким віршовим підписом під гравюрою з зображенням палітурників за роботою у «Становій книзі» Йоста Амманна, виданій 1568 р.:

Der Buchbinder

Ich bind allerley Bücher ein,

Geistlich und weltlich, gross und klein,

In Perment oder Bretter nur

Und beschlags mit guter Glausur.

Und Spangen, und stempff sie zur Zier,

Ich sie auch im Anfang planier,

Etlich vergüld ich auff dem Schnitt,

Da verdien ich viel Geldes mit

(E. Geck, Iohannes Gutenberg, стор. 67)

Хо(ч) нε знаю(т) пи(с)мъ іны(х), могу(т) оправляти // книги: Ґды на кустуса(х) буду(т) ра(з)смотряти. У старих рукописних та друкованих книгах наприкінці кожної сторінки наводилося перше слово (або перший склад) наступної сторінки — кустоди (від лат. custos — сторож). Палітурники орієнтувалися на них під час роботи з іншомовними книгами.

183. Ω друкаряхъ... Пор. аналогічний вірш у «Становій книзі» Йоста Амманна під гравюрою з зображенням друкарів за роботою:

Der Buchdrücker

Ich bin geschicket mit der Press

So ich aufftrag den Firniß reß.

So bald mein Dienr den Bengel zuckt,

So ist ein Bogn Papers gedruckt.

Da durch kombt manche Kunst an Tag,

Die man leichtlich bekommen mag.

Vor Zeiten hat man die Bücher gschribn,

Zu Meinz die Kunst ward erstlich triebn

(E. Geck, Iohannes Gutenberg, стор. 73).

185. ...на зло то(и) труно(к) привождаεтъ. Пор. з віршем 108.

188. Въ которо(и) то глубынЂ тма всεли(т)сA жити // а впущъшεму(с) тамо зда(ст)сA в(ъ) прεиспо(д)нε(и) быти. На вірші позначився вплив апокрифічних описів пекла та раю. Пор. з розділом «Книги Єноха»: «Бог оповЂдаєт Єнохови, како от тмы преисподней сонійдет видимое и невидимое» (Апокрифи і легенди, I, стор. 48) або з картиною пекла у західноєвропейській середньовічній легенді «Слово святого Патрикія епіскопа о исходящим от земля огни в различных мЂстЂхъ», переробленій на православний лад: «Д†мЂстЂ уготовал бог: єдино — многых благъ, ихъ же праведніи наслаждаются, и другоє — тьми и огня, идеже грЂшніи мучаться... Вода же ест преисподнЂя, глаголемая бездна...» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 247). Порівняння «студни глубокой» з «брамою пекелною» подає й «Краткоє описаніє о чыстцу святого Патрікія...» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 241).

...могли (б) и самого доходити раю. // Если (б) не за срокгими, повідаε(т), горами // и за пущами з гады и мо(р)скими водами. Пор. з «Люцидарієм»: «Ученик: Поневаж єст на земли рай, чому ж там нихто не доходит? — Майстер: Бо сут перед ним горы высокиє, лЂсы великиє и пустинЂ, прето там не может нихто дойти» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 28).

Могли(б) ра(и) и очима своима оглядати // и з(ъ) ст̃ы(мъ) Іліεю и Енохо(м) прывитати. За «Біблією», існувало два раї: земний — сад, \351\ створений богом для перших людей (Книга буття, II, 8), і небесний, куди після смерті переселялися душі праведників (Лука, XXIII, 43). В апокрифічно-народному уявленні, яке характерне і для Климентія, ці два поняття змішувалися. Поет малює рай на землі і водночас говорить про перебування в ньому пророка Іллі та онука Адама Єноха, яких, згідно з біблійною версією, було взято на небо (Книга буття, V, 24; 4-а книга царств, II, 11). Поєднання образів Іллі та Єноха характерне для книжної поезії (Вірші на погреб Сагайдачного, стор. 39; Богогласник, стор. 189). Пор. з народною приказкою: «Єноху обличати и Илье не молчати» (Симоні, стор. 98).

...вколо оружіε(м) пламεнны(м) обворова(н)но // и пламεнε(м) огнε(н)ны(м) вкру(г) оцЂрклεванно. Пор. з «Дияліогом на персон седм»:

И с пламенъним у дверей оружием застал,

боронячи воходу до свЂтлого раю

(Гординський, стор. 12).

Див. ще «Книгу Єноха»: «И насадих рай, и затворых, и положих оружники пламенны» (Апокрифи і легенди, I, стор. 49).

189. Ω ωлЂиникахъ... таранами клынA забивають. Пор. народну характеристику олійників: «Оліярники — цупнаки, бо як забивают клинки тараном або бют довбеньками малі клинці, то тілько й чути: цуп-цуп!» (Франко, II, 2, 1, стор. 479).

191. ...в ста(р)цовъ наука ε(ст) языка сA вчити. На Україні, як і в Західній Європі, існували старецькі цехи — з своїм статутом, цехмайстером, учнями і специфічною жебрацькою мовою. Особливого розголосу набула старецька «школа» с. Покошичі на Чернігівщині (Н. Ф. Сумцов, Культурные переживання. Нищенские братства, «Киевская старина», т. XXIX, 1890, червень, стор. 483 — 485).

...к праздника(м) котры(м) кануны спра(в)ляти. Звичай «канунів» полягав у тому, що під час престольного свята виборні довірені особи — «канунники» продавали розведений («розсичений») мед, прибуток від якого надходив до церковної каси (А. Л азаревский, Села Конотопского уезда, вип. 1, Чернигів, 1869, стор. 86 — 71).

194. Ме(р)зенаA то ігра дуда zоставаεтъ // и шуицу грЂшны(м) всЂмъ людε(мъ) прε(з)начаε(т). Різке засудження дуди, яку в народі називали «козою» (бо міх для неї виготовляли з шкіри кози), і передрікання за гру на ній покарання — «шуицы», або «лівиці» (див. прим. до вірша 8) викликане у Климентія, певне, асоціацією з козою — «нечистою твариною» (див. прим. до вірша 219).

...рεвты и густы з бЂдою начнε(т)сA. Пор.: «Біда, як дуда: куди йде, то реве» (Номис, 2369, стор. 47).

...нε о(т) хр(с)тія(н)... явыласA на свЂтЂ. Справді, і вчені вважають, що дуда створена на Сході (А. Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, «Наукова думка», К., 1967, стор. 44).

І нε ты(л)ко ду(д), алε хочъ бы и ігръ жадны(х) // бо будятъ блу(д)ную мы(с)ль в(ъ) чл̃цε(х) жадны(х). Див. зовсім іншу, доброзичливу, оцінку діяльності музик (цимбалістів і скрипалів) у вірші 174. Пор. з негативним ставленням до музик у молодших сучасників Климентія — Антона і Олексія Словацьких, які у «Вершах, зобраних таких с писма святаго, яко і от иных розмаитых книг, для осторожности людей, яко пянство души пагубно єсть» писали:

Музики в день и в ночЂ пЂснЂ вигравают,

тиє наиболше честь бЂсу раздавают.

Бо їх пЂсни не йдут к небесному богу,

але їх пянство ведет в пекелную дорогу

(С. О. Щеглова, Давні українські вірші про пияцтво, «Науковий збірник ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови», вип. 2, 1929, стор. 80). \352\

Мощно (б) ... всЂ дш̃εвре(д)ныε ігры іскорεнит(ъ). // Раз†воε(н)ны(х) ігръ, що звыкли в во(и)ска(х) дε(р)жат(ъ)... Zа во(и)сковые ігры грЂхъ нε положεнно // в книга(х). Протиставлення труби — одного з музичних інструментів, що входив до складу козацької військової музики, всім іншим видам «гри», знаходимо в «Ізмарагді»: «Рече св. Нифонт: Яко бо труба гласяща собирает воя, тако молитва собираєт ангелы божія, а сопЂли, и гусли, и пЂсни непріязнены, плясаніє и плясканіє собирают около себя безстудныя бЂсы» (Яковлєв, стор. 63). Про військові труби прихильно говориться і в «Требнику»: «И в бранєх труб сих гласов оглашени, к побЂжденію врагов крЂпко вооружатся» (Требник, II, стор. 137).

...в котлы бити. «Котли» — литаври, що, як і труби, належали до військової музики.

...ко(р)чεмныє игры похвалы нε годны. За історичними свідченнями, саме на дуді і скрипці грали у польських корчмах (Г. Xоткевич, Музичні інструменти українського народу, Харків, 1930, стор. 221).

195. ...до убоги(х) цε(р)квε(и) на пр(с)толъ гробницы. Тут «гробниця» — ящик, де зберігалися так звані «святі дари». У багатих церквах вона робилася з золота або срібла.

196. Ω скотски(х) пастуха(х) та(к) в Пи(с)мЂ положε(н)но. Далі Климентій переказує дві євангельські притчі про пастиря, вівців та вовка, своєрідно проектуючи їх на сучасну йому українську дійсність (Іоанн, X, 1 — 16, 27; Матвій, XVIII, 12 — 14).

І многи твори(т) фыgлЂ и нεзычливости. Див. текст гумористичної думи про вівчаря з рукописного збірника сучасника Климентія Кондрацького (Давній український гумор і сатира, стор. 373 — 381).

197. Вся(к) рεмεсни(к) кро(м) возо(м) будε(т) начи(н) возити. Пор.: «Ремесло не за собою носити» (Климентій, 856; Номис, 10407, стор. 203).

199. ...бε(з) ковалA о(т)ню(д) нεво(з)можно прожит(ъ). За часів Климентія ковалі виконували найрізноманітніші роботи. «Поряд з плуговим залізом — лемешами, череслами, залізними боронами — ковалі робили підкови, сокири, оковували колеса, робили лопати і наконечники для лопат, завіси — «бігуни» до дверей, ключі, замки, гаки, якими під час пожеж розтягали палаючі речі, кайдани для в’язнів, ланцюги для колодязів. Ковалі ж робили ланцюги для міських та замкових брам і мостів, обручі залізні для гармат, «дрюки залізні для ламання каменю», «киї залізні», тобто підставки для рушниць, спеціальні клини для копання колодязів, копистки залізні, «що спиж мішають», «оскарди», котрими насікали жорна, пута залізні для коней, вухналі — гвіздки для кування коней, різні види зброї, ковані брами тощо» (Компан, Міста України, стор. 220).

200. Да(и), бж̃ε, мовя(т), всяки(х) дЂл сA научити // ты(л)ко нε всяко, бж̃ε, да(и) дЂло робити. Пор.: «Дай, боже, все уміти, та не все робити» (Климентій 233; Номис, 6030, стор. 117; Франко, I, 2, 53, стор. 283).

...начнε(т) хвататисA за всяко рεмεсло. Пор.: «За все береться, та не все вдається» (Бєленькова, 115, стор. 22).

...прошу ва(с) — εдно що работа(и)тε. Пор. з аналогічною ситуацією, наведеною польським істориком Маньківським: у 1682 р. малярі подали скаргу на сідлярів за те, що вони, найнявши підмайстрів малярського ремесла, перейняли їх «науку» і самі почали розмальовувати сідла. Внаслідок цього сідлярі хоч і «не навчилися малювати як слід, але робили це на згубу художників». «Нехай кожний робить своє ремесло!» — таким закликом закінчували свою реляцію малярі (T. Mańkowski, Lwówski cech malarzy w XVI i XVII wieku, Lwów, стор. 111 — 113. Див. про це ще: Компан, Міста України, стор. 194).

206. І на хвалу бг̃у на вεли(к) дε(н) стрЂляютъ // и в дн̃ъ бгоявлε(н)ский, ґды воду осш̃аютъ. Пор. аналогічне повідомлення у вірші «Ω дударяхъ» (стор. 150), супроводжуване поясненням самого поета. \353\

207. Вε(л)ми и докто(р)ство ε(ст) погрεбно на свЂтЂ. Пор. з подібним твердженням С. Полоцького у вірші «ЧародЂйство»: «Бог врачы и врачевство в ползу сотворил єсть» (Полоцький, стор. 68).

...ґды бг̃ъ смε(р)ти нε да(ст) — и доктор поможε. Пор.: «Пошле бог вік, то дасть і лік» (Номис, 8344, стор. 160) або «Лікар дає лік, а бог вік» (Франко, II, 2, 1, стор. 354).

...на лЂчεно(м) нε наЂзди(т)сA конЂ (Климентій, 624; Номис 5249, стор. 101).

209. ...я(к) муха в(ъ) укропЂ вε(р)ти(т)сA. Пор.: «Шастайся за добрим ділом, як муха в укропі» (Климентій, 1499; Номис, 9960, стор. 194; варіанти — Чубинський, I, стор. 303; Франко, II, 1, 2, стор. 99).

...трудникомъ пре(ж)дε подобаε(т) вкусити. Пор.: «Труждающемуся дЂлателю прежде подобаєт от плода вкусити» (1-е послання Павла до Тимофія, II, 6).

211. Абы, мовя(т), дш̃а сыта и тЂло нε наго (Номис, 9891, стор. 192).

212. ...нε то(и) пиво пъεтъ, хто вари(т) (Номис, 13711, стор. 269; Бєленькова, 830, стор. 115).

...позритъ за то скрыва. Пор.: «И крывым оком не поглянет» (Климентій, 402); «Дивит сі на нього кривим оком» (Франко, I, 2, 36, стор. 554), а також з виразом думи про козака Голоту: «...Скрива, як вовк, поглядає» (П. Кулиш, Записки о Южной Руси. т. I, СПб., 1856, стор. 16).

...труждающы(м)сA пре(ж)де пристоитъ вкусит(ъ). Див. прим. до вірша 209.

...обЂ сторонЂ zдоровы бува(и)тε. Див. прим. до вірша 40.

213. Торяники вεлику працу поды(и)маютъ // пачε коломы(и)цовъ, що гуски виробляють. «Торяники» виварювали сіль на торських озерах (Слобожанщина), «коломийці» видобували стовпці («гуски») кам’яної солі у Коломиї та на інших західноукраїнських землях.

...бурлакамъ вεлми нудно // жε о соло(д)кую воду нε помалу трудно. Див. прим. до вірша 99.

МусЂтъ тоε(и) жε соли господа(р)ско(и) ча(ст)ку обложити. «Господарське», тобто приватне, солеваріння Климентій міг спостерігати лише до 1706 р., бо потім усі соляні промисли на Бахмуті були відписані «на царя» (Крестьянские и национальные движения, стор. 28).

...нε ма(ш) тамъ жε(н), в Ба(г)мутЂ нЂкому кошу(л) прати. Після того, як у 1697 р. м. Тор було вщент зруйноване татарами, торяники почали освоювати для солеваріння район річки Бахмут, наїжджаючи сюди переважно «обозами» — без сімей (див. лист-скаргу до московського уряду від отамана донських козаків Лук’яна Максимовича, в кн. «Крестьянские и национальные движения», стор. 76. Див. ще: «Историко-статистическое описание Харьковской епархии», V, Харьков, 1858, стор. 135, 142).

...со(л) ε(ст) розна на свЂтЂ // а около жа(д)нои та(к) нε мощно трудно(ст) мεти, // Як то запорозкаA ε(ст), кры(м)ка и лεдянка // а нε будε(т) з такою (вЂмъ) працεю [и кошто(м)] як торя(н)ка. Цікаво, що саме такий висновок зробив десь у 1739 р. і М. В. Ломоносов у «Нижайшем докладе и непредрассудительном мнении имп. Соляному Комиссариату о соляных делах, что в местах, между Днепром и Доном положенных, находятся, а особливо о обоих имп. заводах, что в Бахмуте и Торе». Зокрема, Ломоносов відзначив, що «черпание росола ис колодезей в сковороды таким мешкотливым и трудным образом людскими руками производилось, что плата за черпанье при такой скудной выварки соли болше нежели по двадцати пяти тысяч рублев в год становилась» (В. В. Данилевский, Ломоносов на Украине, Л., 1954, стор. 84 — 85). Про високу собівартість бахмутської солі порівняно з сіллю, яку видобували на Запоріжжі, в Криму і Західній Україні, див.: \354\ О. О. Нестеренко, Розвиток промисловості на Україні, ч. I, Вид-во АН УРСР, К., 1959, стор. 188.

...бу(р)лака(м) [то(р)скимъ] вЂрши сиε покладаю // и працу іхъ и пи(л)ны(и) дозоръ похваляю... І да(и), бж̃ε, и(м) ща(ст)A и до(л)гого вЂку, // всякому бу(р)лацЂ — доброму чоловЂку. Цікаво відзначити, що бурлаки, яким віддає свої симпатії Климентій, через кілька років становитимуть ядро могутнього селянсько-козацького повстання, очолюваного Кіндратом Булавіним (В. И. Лебедев, Булавинское восстание. 1707 — 1708 гг., Огиз-Соцэкгиз, М. — Л., 1934, стор. 68).

216. ...ωсобно на стεзях в сылца упадаεтъ. Пор.: «Всюди на него силця накладає» (Франко, III, 1, 1, стор. 92).

...много мЂетъ домовъ // по общо(и) приповЂсти, я(к) у за(и)ца ломовъ (Климентій, 97; Франко, I, 2, 9, стор. 571).

...бЂжы утописA гдε ю(ж) в болотную воду. Відгук народного анекдота: «Се розказують про зайця, що як осточортіло йому погане життя — що чоловік обіжає, орел хапає і сова, навіть, дере. — «Піду, каже, утоплюся, усі мене обіжають, я послідущий на світі!» — і побіг до річки. А жаба плиг од його у воду. «Е, годі ж топиться, — думає собі, — є той чорт, що й мене боїться — я не послідній на світі» (Номис, 4346, стор. 286; варіант — Чубинський, I, стор. 55).

...я(к) пεрεбЂжи(ш) гдε колвεкъ дорогу, // вчини(ш) людя(мъ) нεмалу в дорозЂ трывогу. Народний забобон (Чубинський, I, стор. 55), звідси: «Боїться, щоб йому заєць дороги не перебіг» (Номис, 303, стор. 6; Франко, I, 1, 7, стор. 113). Таке повір’я побутує і в Болгарії, Франції, Англії, Норвегії та Німеччині (Н. М. Сумцов, Культурные переживання. Сравнительно-этнографические аналогии и параллели к русским, в частности малорусским приметам и повериям. Заяц в народной словесности, «Киевская старина», т. XXVIII, 1890, січень, стор. 84).

...сам εси мε(р)зεны(и) ... и мясо твоε бры(д)ко... // І нεчεстива шкура твоA. Згідно з народним уявленням, зайця створив чорт (Чубинський, I, стор. 55), отже, їсти його мясо — гріх.

217. Ω zло(и) ста(т)чинЂ... и ω зло(и) жонЂ. Див. прим. до вірша 133.

...жона часо(м) в мужа ε(ст) ψяA личина. Див. прим. до вірша 132.

...з(ъ) лысиною zлоε сA раждаεтъ, // з(ъ) ко(т)рою и із(ъ) свЂта сεго изчεзаεтъ. Пор.: «Конъ з лисиною родиться, з лисиною й ізгинет» (Климентій, 444; Номис, 3219, стор. 64; варіант — Чубинський, I, стор. 237).

218. ...коню в полю завшε вЂры нε(и)ма(и), // а жонЂ в дворЂ всεε(и) правды нε о(т)крыва(и). Пор.: «Не ймай коню віри в полю, а жоні в двору» (Климентій, 1371; Номис, 8094, стор. 155; Чубинський, I, 252. Варіант — Франко, II, 1, 1, стор. 288).

...Жону любити трεба яко дш̃у, // εдна(к) жε злую го(д)но товкти вла(с) нε грушу. Пор.: «Жону люби як душу, а товчи злую як грушу» (Климентій, 1164; Номис, 9096, стор. 174; Франко, II, 1, 73, стор. 128).

Жεна злаA мужε†нε вεликъ пріятεл(ъ). Пор.: «Добра жінка мужові свому вінець, а зла кінець» (Номис, 9031, стор. 173).

...господарε†ко(н) овшε(мъ) нεпріятεл(ь). Пор.: «Скотина — то ворог» (Номис, 10189, стор. 199).

...пута(и)и трыножъ — ско(р)бъ нε будεшъ мЂти. Пор.: «Хто путає — той ногами не плутає»; «Хто в’яже, той спать ляже» (Номис, 11296, стор. 222).

...нεха(и) ко(н) напасεтъсA, // а напасши, пригото(в) ки(и). Пор.: «Накорми, тоді й києм потягни» (Номис, 10330, стор. 202).

...конA и жону впя(т), [абы(с) здоровъ], мЂт(ъ) будεшъ. Пор.: «Жива умерла — і друга будеть, аби здоров’я» (Климентій, 301; Номис, 8337, стор. 160). \355\

219. ...козы хоча(и) створε(н)A бж̃іε... Климентій заперечує поширену в деяких місцевостях України думку про те, що коза створена чортом (Чубинський, 1, стор. 49; Франко, II, 1, 9, стор. 278).

...писаніε таки(и) и(мъ) прыкладъ даваεтъ, // жε до людε(и) нεчистых(ъ) и сквε(р)ныхъ равняεтъ. Див. Матвій, XXV, 32.

...козлыща по лЂвицы станутъ, // а овца одεсную на судЂ прεдстануть. Див. прим. до вірша 8. Пор. з рядками твору Онуфрія «Объявленіє о прироженю знамен небесных 12 мЂсяцей»:

Да не с козли грЂшныими осудимся, требЂ

Одесную себе нас з агнцы постав в небЂ

(Онуфрій, стор. 155).

І я(к) рεклε(с) нεґды(с): Сε сн̃ъ мо(и) возлюблεнны(и). Як і у «Сло†ω сотвореніи бго(м) zемли» (див. вірш 269), Климентію бог і Христос завжди уявляються в одній іпостасі, і тому євангельські слова, з якими нібито бог звертався до Христа (див. Матвій, XVII, 5), він вкладає в уста самого Христа. Пор. з описом цього факту анонімним духовним віршем:

На ФаворЂ перобразся Ісус Христос славно,

Со пророки бесЂдовал невидимо, явно.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Єще єму глаголющу облак свЂтєл бяше:

«Сей єст сын мой возлюбленный», — отец глаголаше

(Угроруські духовні вірші, XLIV, 30, стор. 47).

220. Рыба, я(к) что іноε, та(к) жε в сεбЂ кро(в) маεтъ, // εдна(к) жε вЂрны(мъ) по(ст)ны(м)сA брашно(м) бываεтъ. Як розповідає «Біблія», бог заповів Мойсееві, щоб люди їли лише м’ясо тієї тварини чи птиці, кров якої вони пролили, коли забивали її — «душа бо всякія плоти кровь єго єсть» (Левіт, XVII, 14). Щодо споживання риби церковні канонічні книги вводили спеціальні роз’яснення. У «ПравилЂ святых апостол и святых отець» («Аще двоженец») читаємо: «Вопрос: А се ямы кровь рыбью, а не убиваєм єя, ни рЂжем, — сама мреть рыба, из воды взята. — ОтвЂт: В том нест грЂха — то єст от воды...» (Смирнов, стор. 75).

А часомъ и постноε тоε уступаεтъ, // ґды бл̃говЂщеніε на стра(ст)но(и) бываεтъ. Свято благовіщення богородиці іноді випадає на великий піст, зокрема на його останній, страсний, тиждень, коли християнам не дозволяється їсти навіть риби. У «ПравилЂ бЂльцем» (Соловецька Кормча від 1493 р.) зазначено: «На благовЂщеніє в день ясти рыбы раз†страстныя недели» (Смирнов, стор. 184).

222. СвиніA нε зритъ горЂ и сл̃нца нε видитъ. Пор. «Не дав бог свині вгору глянути» (Номис, 3830, стор. 75).

...що мЂεтъ ясти, то ничи(м) сA нε брыдитъ. Пор. «Що надто, того і свині не їдять» (Номис, 5606, стор. 108).

223. ...звыча(и) и(х) в су(д)на наникати, // ... людε ... з(ъ) того собЂ врεдытεлно(ст) маютъ. Згідно з народним повір’ям, записаним І. Франком, «коли кіт «наникає», тобто похлепче молоко або іншу страву, то вже того не можна їсти» (Людові вірування на Підгір’ю, стор. 174).

224. ...дш̃и свои полагающых — образ біблійного походження (Іоанн, X, 11). Пор. у Климентія: «...за овцы дш̃у полагати» (вірш 196) або «...за православную вЂру дш̃и полагают» (вірш 246).

Хто в ψа(х) кохаε(т)сA, са(мъ) εму сA равняεтъ (Номис, 12581, стор. 247). \356\

І нε то(к)мо таковы(и) ψови εстъ подобεн, // алε ляху то(и) або дεмону надобεнъ. Видимо, такий поворот думки навіяний Климентію оповіданням однієї з рукописних редакцій «Києво-Печерського патерика» — «О святых блаженых первых черноризцЂх печеръских», де йдеться про те, що біс у вигляді ляха розкидав липучі квіти по церкві і навіював на ченців сон. Бо, як відзначає знавець «Києво-Печерського патерика» Д. Абрамович, в друкованих церковнослов’янських виданнях цього твору вираз «бЂс в образЂ ляха» замінено на «в образь воина», а в польському (Patericon..., 1635 р.) на «nieprzyićiela dusżnego» (Д. Абрамович, Києво-Печерський патерик, К., 1930, стор. 96, 219).

...дεмоны в постасЂ ψо(в) к(ъ) ст̃ы(мъ) хождашε. В «Житіи Феодосія, игумена Печерського монастыря» розповідається, як біс спокушав його, набравши вигляду «пса черна» (Києво-Печерський патерик, стор. 72 зв). Пор. з «Житієм святого Антоніа пустыножителя» (за львівським рукописом XVI — XVII ст.), де «други діявола» нападали на святого теж в образі псів (Апокрифи і легенди, V, стор. 193).

Буду(т) бо із(ъ) а(р)мεны тыε ча(ст) имЂти. Климентій має на увазі ситуацію популярного за його часів сатиричного оповідання «О посте арменском арциурієвЂ», яке вміщено у згадуваній рукописній збірці І. Яремецького-Білахевича (перша половина XVIII ст..). Учитель вірмен (яких православні вважали найбільшими єретиками) Арцій мав собаку Урція. Переходячи з села в село і з міста в місто, Арцій посилав поперед себе Урція з листом, у якому повідомляв учнів про свій прихід. Але одного разу вовки з’їли Урція, і коли Арцій прийшов до міста, його ніхто не зустрів. Учні, яких він примусив шукати собаку, принесли лише кістки. Тоді Арцій звелів усім вірменам вшанувати загибель Урція постом (І. Франко, Зразок релігійної сатири: песій піст, «Житє і слово», т. III, Львів, 1895, стор. 469 — 473).

225. Бода(и) вамъ, мовA(т), з(ъ) ψами нЂґды нε было добра, // жε нε мо(щ)но промину(т) бεз палицы двора. Пор. із зауваженням І. Величковського про те, кому потрібна палиця («жезл»):

ДЂти заживают жезла вмЂсто коня — для забави,

Подрослии заживаючи — для свωволЂ,

Средняго вЂку заживают люде жезла — для поваги,

Старци убогіє — для оборони от псов...

(Рукописна збірка І. Величковського, Відділ рукописів ЦНБ, № 186/362, арк. 121. Підкреслення авторське. Вперше опубліковано (з помилковим заголовком) М. Петровим у праці «О словесных науках и литературных занятиях в Киевской академии от начала ее до преобразования в 1819 г.», «Труды Киевской духовной академии», т. I, 1867, стор. 113 — 114).

...ψи и пота(и)ныε часомъ в кого бываютъ // и, що(б) дябли побрали и(х), людε(и) кусаютъ. Пор.: «Потайного собаки горш треба боятись» (Климентій, 780; Номис, 3046, стор. 61).

226. І росказуε(т) інъ пн̃ъ, жε до вбоги(х) мЂ(и) взгля(д). Тут і в наступних рядках Климентій переказує, своєрідно переосмислюючи і проектуючи на українську дійсність, ряд положень з особливо популярного на Україні дидактичного твору, який мав заголовок: «Тестамент в ХристЂ побожного и славного монархи свЂта Василія, цесара кгрецкого, до сына своєго, юж коронованого Льва Филозофа... по кгрецку написаный, а потом веспол з іншими писмы на словенскій язык переложеный».

...уста сма(ж)на закропити. Вираз з поширеної за часів Климентія народної пісні, в якій відбилася євангельська легенда про Христа і самарянку (Іоанн, IV, 1 — 31). Пор.:

Дай мі, дівко, води пити,

Смажні уста закропити

(В. Гнатюк, Пісня про неплідну матір і ненароджені діти, ЗНТШ, т. CXXXIII, 1922, стор. 216). \357\

Пор. ще народний афоризм: «Утри мої смажні уста, а сахарні і сам утру» (Климентій, 1042; Номис, 2315, стор. 46).

227. Шафа(р) обои(х) стано(в) в пра(в)дЂ трудно(ст) маε(т). Шафар «мирський» відав усіма прибутками і видатками магістрату або ратуші, а «монастирський» — прибутками монастиря. Наскільки правий Климентій, говорячи про «трудность» цієї посади, свідчить такий факт. У 1683 р. стародубський магістрат призначив одного з міщан шафарем. Але той відповів: «Хоть мене окуйте або в турму сажайте, а шафарем не буду!» (Лазаревский, Описание старой Малороссии, I, стор. 118).

228. І прислуха(и)сA ко(ж)ды(и), що стары(и) мови(т) на глумъ, // а молоды(и) неха(и) бεрε(т) добрε соб(Ђ) на умъ. Пор.: «Старий говоритиметь на глум, а ти, молодий, бери собі часом на ум» (Климентій, 1400; Номис, 12645, стор. 284; варіант — Франко, III, 1, 31, стор. 169).

229. ...за слу(ж)бу бж̃ію нε такъ ста(р)шіи караютъ, // а за нεпритомно(ст) утрε(н)нюю нε пропущаютъ. Християнське богослужіння відбувається: вранці (утреня), вдень (божественна літургія або по-народному — служба божа) і ввечері (вечерня). Літургія вважається найважливішою службою, але, як розповідає Климентій, монахів карали суворіше за проминання утрені, ніж літургії.

230. ...трεба пріязливε із кεларεмъ жити. Келар відав усім внутрішнім господарством монастиря і продовольством.

...рука завшε руку миεтъ (Климентій, 851; Номис, 7404, стор. 143; Чубинський, I, стор. 275; Франко, III, 1, 97, стор. 49).

231. ...гласо(в) и подобно(в) ωстро(ж)но смотрЂти. Церковний спів розподілений на вісім «гласів» — наспівів, за якими виконуються різні жанри церковної гімнографії — тропарі, кондаки, канони та ін. «Подобни» вказували, на який мотив відомого твору треба співати ту чи іншу пісню (див. заголовок вірша Климентія 328).

232. ...я(к) втЂ(к) — я(к) десяти поби(в) (Климентій, 1295; Номис, 4404, стор. 85).

Гонящεму(с) дороги многи, тому εдына. Пор.: «Біглому єдна дорога, а погонцеві — десять» (Франко, I, 1, 1, стор. 37) або «Хто тікає — тому одна дорога, а хто гонит — тому десіть» (Франко, III, 1, 1, стор. 210).

233. ...в страха вεлики очи (Климентій, 1048; Номис, 4341, стор. 84; Франко, III, 1, 14, стор. 180).

...хо(ч) стра(ш)наA тεмнаA ночь, втЂкаю(т) и вночи. Пор.: «Ніч — мати: все покриє»; «Ніч — мати, не дасть погибати» (Номис, 11122, стор. 217).

...нε мЂεтъ в(ъ) ср(д)цы бг̃а (Номис, 9763, стор. 289; Франко, I, 1, 238, стор. 81).

234. ...птыца свои(мъ) носо(м) сыта. Пор.: «Жадная пташка своим носком сыта» (Климентій, 280); «Всяка птичка своїм носиком живе» (Номис, 7195, стор. 139).

...εсли за собою хто сA нε стараεтъ, // таковы(и) кожды(и) нЂгды ничого нε маε(т). Див. примітку до вірша 47.

235. Нε трεбЂ, братіε, на(м) тала(н)ту с(ъ)крывати, // жεбы єv(г)лского нε наслЂдовати. Йдеться про дуже популярну в старій літературі євангельську притчу, відголоси якої постійно зустрічаються в творах українських письменників XVII — XVIII ст. (Іван Вишенський, Памво Беринда, Кирило Транквіліон-Ставровецький та ін.). Господар покликав трьох рабів і дав одному п’ять талантів (тогочасна грошова одиниця), другому — два, третьому — один, а сам пішов з дому. Перший і другий за час його відсутності подвоїли кількість грошей, а третій закопав свій талант у землю. Коли хазяїн повернувся, то двох перших рабів нагородив, а третього як «лукавого і лінивого» жорстоко покарав (Матвій, XXV, 14 — 30).

Тала(н)тъ же наукою сA то наzываεтъ. Притчу тлумачено так: не можна залишати бездіяльним те, що тобі дано, — уміння, здібність, знання тощо. Звідси народний афоризм — «Не то талан, що лежить, а то, що біжить» (Номис, 7231, стор. 139). «Талант єст ученіє», — твердило «Слово нЂкоєго христолюбця, ревнителя по \358\ правой вЂрЂ» — староруський твір XI — XII ст., поширений у списках XIV. — XVII ст. («Летописи русской литературы и древности, издаваемые Николаем Тихонравовым», т. IV, розд. III, М., 1862, стор. 93). У XXVI розділі «Стоглаву» «О училищех книжных по всем градом» наказувалося: «И силу бы им в писании сказывали по данному вам от бога таланту ничтоже скрывающе, чтобы ученицы ваши книги учили все...» (Стоглав, стор. 36). Климентій називає талант «наукою» або «мудрістю».

Скрывающы(и) сε(и) тала(н)тъ — я(к) дрεво нεпло(д)но. Див. прим. до вірша 121.

...потрε(б)но науки и послЂдны(м) родо(м) // оставляти — тобто передавати наступним поколінням. Петро Могила у передмові до «Літургіона» писав, що він хотів отриманий ним талант «с лихвою отдати» людям (Служебник, стор. 3. зв.).

...гласом εго — в радо(ст) вни(и)дЂтε — втЂша(т)сA. Пор.: «Не всяк, глаголяй ми «господи, господи», внидет в царствіє небесноє» (Матвій, VII, 21).

237. На зыму лЂто работаεтъ. Пор.: «Літо на зиму робить» (Климентій, 497; Номис, 556, стор. 12).

...что о(т)мЂтаε(м) в ча(с) лЂтны(и) что ногами, // тоε з(ъ) ωхотою (б) взя(л) в зымЂ и руками. Пор.: «Літом одгрібають ногами, а взимі брали б руками» (Климентій, 498; Номис, 559, стор. 12; варіант — Франко, II, 2, 2, стор. 358).

Подобно то сыто(с)ти зыма в собЂ нε маεтъ, // что всякіε лЂтныε собра(н)A з(ъ)Aдаεтъ. Пор.: «Літо збирає, а зима з’їдає» (Франко, II, 2, 5, стор. 358).

238. Ω часа(х) погодны(х) и ω нεпогодны(х). Пор. з віршем Онуфрія «О дневной свЂтлости», в якому є багато аналогічних зворотів (Онуфрій, стор. 162 — 163).

239. ...из заразлывы(мъ) вЂтро(мъ) ... Див. прим. до вірша 4.

КонA ж мощно на ки(л)ко ногъ кому пу(д)коват(ъ), // а волъ бЂдныи не кова(н) мусЂт сA спотыка(т). Пор.: «Кінь на штири ноги кований, а спотикнеться» (Франко, II, 1, 49, стор. 259; варіант — Номис, 5387, стор. 104).

І злаA то рЂчъ — Ђзди(т) волами на свЂтЂ, // волЂлъ бы(м) всε ко(н)ми, а іхъ бы хочъ нε мЂти. Пор. із змістом народної сентенції: «Поки коні водив, то й бог годив; а як став воли, то воли в лихо ввели» (Номис, 11116, стор. 217).

...груда мε(р)злаA снЂгомъ нε прикрыта, // ...чи са(н)ми Ђха(т) чи возом ъ, нε знаεшъ. Пор.: «На Семена Юди (1-го вересня) боїться кінь груди» (Номис, 486, стор. 11). Варто відзначити, що у «кронічці», записаній Павлом Полуботком і доповненій Яковом Марковичем, під 1702 р. стоїть: «Зими не было, тилко тиждень снЂг лежал» («Дневник генерального подскарбия Якова Маркевича», т., I, К., 1893, стор. 4).

240. ...нε що іно мЂεмъ, бж̃ε, чинити, // гдε посадылε(с) на(с) и я(к) далε(с), то далε(с): мусЂмъ жити. Пор. з аналогічним висновком архімандрита Онуфрія у вірші, що починається словами: «Єдин бог то свЂдый земных существо»:

Всякой планетЂ человЂк уродит,

В доброй или у злой, так ему сходит.

Щастям и нещастям мусит так жити —

Як бог єму подал, так может быти

(Онуфрій, стор. 160).

241. ... фу(н)дамε(н)томъ бг̃ъ постави лъ а(р)хіεрεεвъ. Пор. з виразом у апокрифічному «Житіи святых верховных апостол Петра и Павла»: «Будеш фундаментом церкви моєи...» (Апокрифи і легенди, III, стор. 21).

...ґды (б) нε было писаніε на свЂтЂ, // нε мо(г)лъ бы \359\ свЂ(т) жа(д)ного чину в сεбЂ мЂти. Йдеться про повний і послідовний виклад усіх молитв, які виголошуються під час богослужіння, так званий церковний «чин» «Требника» або «Служебника».

Бо іны(и) мови(т), жε з писмεнны(х) всε зло бываεтъ. Пор.: «З письменних все лихо встає» (Номис, 6042, стор. 117; Франко, II, 2, 1, стор. 532).

...слЂпъ дε(р)заε(т) вождо(в) хулити. Климентій, видимо, переосмислює біблійні образи. Пор.: «Горе вам, вожди слЂпіи» (Матвій, XXIII, 16) або «Уповая же себе вождя быти слЂпым...» (Послання Павла до римлян, II, 19).

...прε(з) писменны(х) западε(т)ся свЂтъ (Номис, 6044, стор. 117; Франко, II, 2, 2, стор. 532).

242. ...нε такъ мо(щ)но дорослы(х) нахылити. Пор.: «Нагинай гиляку, доки молода» (Франко, I, 2, 1, стор. 324) або «Старого дерева не зігнеш» (Франко, 1, 2, 24, стор. 542). Див. ще прим. до вірша 158.

...нε кракала врона лεтA догори // и погото(в) нε будε(т), пущаючисA з горы (Климентій, 599; Номис, 5499, стор. 106; Франко, II, 2, 27, стор. 264).

243. Ω хотящы(х) пи(с)ма учитисA. Зворот, характерний для перших слов’янських букварів. Пор.: «Букварь языка словенска, писаній чтенія учитися хотящим...» (Вільно, 1652); «Букварь языка словянска, писаній человЂком учитися хотящим...» (Друкарня Києво-Печерської лаври, 1664); «Букварь языка словянска, писаній чтенія учитися хотящим...» (Львів, 1671).

...до смε(р)ти учи(т)сA чл̃къ (Климентій, 1195; Номис, 6003, стор. 117). Майстри, відпускаючи учнів після науки на «всі чотири сторони світу», напучували їх: «Маєш вчитися ремесла, доки житимеш» (Цехова книга бондарів, стельмахів, колодіїв, столярів м. Кам’янця-Подільського, Кам’янець-Подільський, 1933, стор. 80 — 81).

...нε грЂхъ сп̃сε(н)ны(х) дЂлъ и научати, // а о(т) злого, якъ можε(ш), тщысA о(т)вращати. Пор.: «На злоє не учи нікого — й сам догадається» (Климентій, 1511; Номис, 2873, стор. 58)

246. ...zа православную вЂру дш̃и полагаютъ. // І дару(и), бж̃ε, такимъ нб̃εсныε короны. Пор.: «Хто за віру умирає, той собі царство заробляє» (Номис, 1, стор. 1).

248. Іноче(с)ко(и) сл̃нцу zрЂт(ъ) нε трεбЂ наготы, // а нε толко людε(м) іноково(и) срамоты. Пор. з біблійною фразеологією: «Да не явится срамота наготы твоєя» (Одкровення-Іоанна, III, 18), а також з народними поглядами, записаними Франком: «Тіло людське грішне, то не годиться показувати його до сонця. «Світити грішним тілом», напр. крізь подерту сорочку, великий сором... Мабуть, для того старші дуже рідко купаються, або коли й купаються, то крадькома, щоби ніхто не видів» (Людові вірування на Підгір’ю, стор. 190).

249. ...лЂчεны(м) конεмъ южъ сA нε наробити. Див. прим. до вірша 207.

...на врача гд̃а начахъ уповати. Див. прим. до вірша 121.

251. Мозги бо у голова(х)такихъ zасыхаютъ. Пор. зі змістом популярного на Україні апокрифа про Макарія, пустельника єгипетського: «Єсли бы, повЂдаєт, врихле до халупы не вшол и сна не зажил, так бы мозг высох » (Макарій Єгипетський, арк. 4 зв.).

...εсли хочε(ш) zдравствовати, // стара(и)сA высипляти, ли(ш) нε назбы(т) спати. Пор.: «Як хочеш богацько жити, то треба мало спати» (Чубинський, I, стор. 285).

252. Жывому чл̃ку всε на свЂтЂ трεба (Климентій, 284; Номис, 9837, стор. 191). \360\

І нε можεтъ тε(ж) нищо из(ъ) собою взяти. Див. прим. до вірша 51.

...богатыхъ дуко(в) — означення, типове для народних дум. Пор. з «дуками-сребраниками» у «Думі про козака Нетягу», записаній на Чернігівщині (Метлинський, стор. 377).

255. Купу(и) хату крытую, // а одεжыну зовсЂм як трεба пошитую (Климентій, 1372; Номис, 8114, стор. 156).

256. Кгды чл̃къ нε стои(т) zа шεляго(м) яковы(и), // то то(и) и са(м) шεляга нε стои(т) таковы(и) (Климентій, 1127; Номис, 9912, стор. 193; Франко, I, 2, 162, стор. 476).

...ма(р)нотравцεю такого могу(т) назват(ъ), // кгды самъ за свои(м) добры(м) нε захочε(т) стоя(т). // Бо трεба в свЂтЂ своεго добра остεрЂгат(ъ). Пор.: «Що то за господар, що своєго доброго не глядить» (Климентій, 1253; Номис, 10092, стор. 197).

Нε то(и) господа(р), мовя(т), що збираεтъ, // алε що готового добра нε зтрачаεтъ. Пор.: «Не то господарь, що збереть господарство, — то, що готовоє задержить» (Номис, 10108, стор. 197).

...к готово(и) ого(н) лЂпшъ класти колодЂ (Номис, 3623, стор. 90; Чубинський, I, стор. 243, Франко, II, 1, 1, стор. 298).

...буде(т) мЂ(т) а(ж) часо(м) выгоды в прыгодЂ. Пор. з компонентами народного прислів’я: «Ти станиш у пригоді, а ми станим у вигоді» (Франко, II, 2, 8, стор. 590).

...запасы нЂґды всЂмъ нε шкодятъ (Климентій, 318; Номис, 9927, стор. 193).

257. ...служачи олтару — з(ъ) ωлтара и жити. Афоризм біблійного походження (1-е послання Павла до корінфян, IX, 14), що став крилатим (Климентій, 902; Номис, 212, стор. 4; варіант — Франко, I, 1, 6, стор. 198).

258. Старεцкіи во вЂки нε напо(л)нишъ сунки, // бо то дЂравыε в ни(х) на(и)дую(т)сA тлумки. // Нε можε(т), хо(ч) бы ко(л)ко бравъ, обогатити // и свою сунку ко(г)да ко(л)вεкъ наситити. Пор. з народними афоризмами відповідного змісту: «Старецької сунки нігди не наповниш» (Климентій, 909; Номис, 4655, стор. 91; варіант — Франко, III, 1, 4, стор. 217); «Діравого міха нігди не наповнити» (Климентій, 909; Номис, 4755, стор. 93; Франко, III, 2, 1, стор. 488); «Дзюравого мішка не наситиш» (Чубинський, I, стор. 245; варіант — Франко, II, 2, 1, стор. 403).

...в старцы пугою нε вгнати, // а з ста(р)цовъ хо(ч) калачε(м) ста(л) бы пудманяти (Климентій, 1041; Номис, 4650, стор. 90).

260. КалЂка, як мовя(т), на свЂтъ сA нε роди(т), // алε на(и)пачε бо(л)шε(и) онаA сA робитъ. Пор.: «Каліка не родиться — робиться» (Климентій, 438; Номис, 4663, стор. 91).

261. Ω створε(н)яхъ бж̃іи(х) и діяволски(х). У вірші знайшла вияв дуалістична ідея про створення світу богом і дияволом, характерна для популярних на Україні космогонічних апокрифів та посталих за ними народних оповідань (Н. Ф. Сумцов, Очерки истории южнорусских апокрифических сказаний и песен, К., 1888, стор. 21 — 28).

Створы(л) бг̃ъ пты(ц) и звЂрε(и) людε(мъ) нε бε(з)потрεбны(х), // а гадо(в) и жабъ ω(т)нюд никому [нεпо]трεбны(х). Пор. виклад цього факту у «Біблії» (Книга буття, I, 20 — 25) та у «Книзі Єноха» (Апокрифи і легенди, I, стор. 60).

ХотЂлосA бг̃ови аби чи(мъ) zабавляти, // жебы, подобно зна(т) то, дарεмно нε гуляти. Пор. з початком оповідання про створення світу: «Раз Ісус Христос і святий Петро, не маючи що робити, сиділи і нудились. \361\ Але святий Петро і каже: «Боже, єднак не маєш що робити, то хоць тепер зроби світ» (Чубинський, I, стор. 144). Пор.: «Бог не гуляет...» (Даль, стор. 38).

...бεз тоε(и) бы ... нεчистоты — біблійний вираз (Левіт, XI, 28 — 32).

І діяволъ бг̃у сA хотЂлъ уподобити. Див. прим. до вірша 7.

...чεрвъ, блохи, и воши, и блощицы... Климентій тут і далі перераховує все «бЂсовскоє створення», яке згадується в «Ходінні богородиці по муках», значно збагачуючи його природничий список. Пор.: «Ядаху их червіє неусипаєміи, звври огненнія торгают их, им же не бЂ числа: гади, смокове сЂкаше их непрестанно; жаби, ящорици, миши, прузія и шершеница, песія мухи, им же не бЂ числа» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 141, 143).

262. Ω бра(ш)нЂ дх̃овно(м) и о правылЂ цр̃ковно(мъ) и кεлε(и)но(м). «Брашно духовне» — твори церковної гімнографії (псалми, молитви, канони тощо), «правило» — порядок їх виконання. Климентій заперечує думку про те, що одна молитва у церкві швидше доходить до бога, ніж усі відправи у келії. Певне, вірш Климентія — полемічний відгук на одне з видань «Брашна духовного».

...о(т)ци рεкли: ко(т)ры(и) о(т)правуεтъ // чл̃къ правыло, то(и) з(ъ) бг̃о(м) бεсЂдуεтъ. Пор.: «Всяк, иже правя пЂніє, с богом бесЂдуεть» («Поучения святых апостол» — Смирнов, стор. 96).

...хо(ч) нε всε в цε(р)квЂ, но на мЂстЂ всяко(м). Пор.: «Благословите господа вся дЂла его на всяком мЂстЂ» (Псалтир, CII, 22).

264. Нε голо(д)на то εщε таA, мовя(т), корова, // εсли завалиласA гдε у стрЂсЂ солома (Номис, 5187, стор. 100; Чубинський, I, стор. 24). Про історичну основу цього прислів’я яскраво промовляє запис у «Гукливському літописі» (Закарпаття) від 1660 р.: «Люде в недостатку соломы хыжЂ стодолЂ гет подерли морзЂ (худобі. — В. К.)» (Я. Біленький, Угроруські літописні записки, ЗНТШ, т. CIV, 1911, стор. 75).

...чл̃вЂку нε вεликаA бЂда, // εжεли ε(ст) у дворЂ хлЂбъ и до нεго вода (Климентій, 266; Номис, 7227, стор. 139; Франко, III, 2, 267, стор. 385).

265. ...школа всяки(м) странны(мъ) до(м) ε(ст) волны(и), // алε εдна(к) жε, правε, ω(н) нε свояволны(и). Пор.: «Школа дом вольный, а не своявольный» (Климентій, 1233; Номис, 6093, стор. 119).

А що часо(м) вкраду(т) дровъ, жε нε мЂтъ гдε взя(т), // мЂщанε и сεлянε нε хотятъ купова(т). У 1699 р. московський патріарх Адріан надіслав київському митрополиту Варлааму Ясинському листа, переказуючи «супліку» київських міщан на «студентів». Серед інших була така скарга: «Да они ж де студенты, многочисленно собрався, в нощах ходя, по мещанским дворам крадут дрова» (С. Брайловский, Из быта студентов московских и киевских, «Библиограф», 1891, СПб., 1892, стор. 42).

...нε вкравъ, алε достав ъ. Пор.: «Не вкрав, а так узяв» (Франко, III, I, 3, стор. 236).

266. ...гдε, мовя(т), людε(и) купа, // та(м) нε будε болЂти правε нЂґды у пупа (Климентій, 162; Номис, 10761, стор. 210).

...у гу(р)ту тε(ж), мовя(т), Ђст(ъ)сA спо(р)но и каша (Климентій, 1049; Номис, 10731, стор. 209).

...миром(м) бг̃у сA мл̃имъ. Пор. початок великої єктенії (молитви): «Миром господу помолимся» (Требник, I, стор. 50). Звідси народний афоризм: «Миром і богу добре молитися» (Номис, 10734, стор. 209).

267. Ω дню пятничномъ... Див. прим. до вірша 130.

І нε то(к)мо, что пя(т) ранъ, алε бεзчислεнно. Згідно з апокрифічною версією біблійної легенди, Христу було нанесено ран «п’ять тисяч і сЂм сот, \362\ крем тых пяти великих, которіє в руках, и в ногах, и во ребрах» («ПасЂя... о муцЂ Христа» — Апокрифи і легенди, II, стор. 235). Мотив цей варіювався не тільки у різних пасіях (Апокрифи і легенди, стор. 236 — 242), але й у духовних віршах. Пор.: «Штири тисящ і пят ран великих задали» (Угроруські духовні вірші, XLVII, 122, стор. 156).

269. ...ω сотворεніи бг̃о(м) zεмли и раA zεмнаго. Див. прим. до вірша 188.

І нε ты(л)ко ты(х) рεчи(и) нε случило(с) читат(ъ), // алε тε(ж) нε трафило(с) о(т) кого и слышат(ъ). // Ты(л)ко тоε на памя(т) εдному мнЂ взы(и)шло. Справді, «єретичний» висновок Климентія про третє пришестя Христа на землю — плід роздумів самого поета, хоча в цілому у вірші відчувається опосередкований вплив «Книги Єноха» (положення про друге пришестя, окремі образ та звороти).

Нε мощно бо, вЂм, высотъ нб(с)ны(х) измЂрити, // тако таи(н) бж̃іи(х)и судεбъ изслЂдити. Пор. з розповіддю Єноха про те, як він «измЂрил» зірки сонячні та «судбы бж̃ія» (Апокрифи і легенди, I, стор. 53 — 54). Див. ще кінцівку вірша 354 «О судбах бж̃іи(х) мнЂ не дышкурова(т)», а також аналогічну думку у Лазара Барановича:

Wierzać trzeba, o Bogu nie szperać głęboko:

Język tu nie wymowi, a nie doyzry oko.

Sama wiara z pokorą co wydołać może.

Nie razprawiać lecz kłaniać tobie trzeba Boże!

(Баранович, стор. 71).

270. Цр̃ко(в), рεчε, дом бж̃ии, та(к) сA называεтъ // и сама о себЂ то ясно повЂдаεтъ. Біблійне визначення церкви як дому божого (Псалтир, XLI, 5) увійшло у молитву, що обов’язково співається під час закладання нової церкви: «Страшно єст мЂсто сіє, нЂст сіє, но дом божій» (Требник, I, стор. 63). Пор. з образом народної думи про Івася Коновченка: «До божого дому, до церкви отхожала» (Лукашевич, стор. 38).

Самъ бо бг̃ъ нεgды(с) домомъ мл̃итвенны(м) назва(л) // и то(р)жниковъ из нεA прε(ч) бычε(м) во(н) ізгналъ. Розповідь про це див. у «Євангелії» (Матвій, XXI, 12 — 13).

...на всяко(м) мЂстЂ мо(л)бы при(и)ма(и). Див. прим. до вірша 262.

271. ...по писа(н)ному: як ды(м) іщεзаεтъ. Див. Псалтир, XXXVI, 21. Пор. також з образом «Як ищезаєт дым — да ищезнут...» у «КанонЂ о втором пришествіи спасителя на землю и послЂднем судЂ» Петра Могили (Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, ч. I, т. VII, К., 1887, стор. 159). Див. ще народний вираз: «Щезло, як дим від вітру» (Франко, I, 2, 3, 5, стор. 560).

На высоту бо идεтъ... Пор.: «Димом догори пішло» (Номис, 1904, стор. 39).

272. ...іны(и) сосудъ εстъ в чε(ст), // з(ъ) ко(т)рого пити ясти, а інъ — на всяку нεчε(ст) (Послання Павла до римлян, VIII, 21).

...в ко(р)чма(х) чεстны(х) ср(д)ца бε(з)чинства ра(з)вращаютъ. Пор. з протилежною народною думкою: «Доброго коршма не грішит...» (Франко, II, 1, 36, стор. 12).

273. ...фо(р)тεлями котрыми выхожаю(т) — характерний для тогочасної книжної мови зворот. Пор.: «ПриповЂст о трЂх младенцах, како ошукала их одна вдова своими фортелями барзо штучне» (Памятники старинной русской литературы, стор. 481 — 482) або вираз у байці А. Радивиловського про Лиса і Козла: «...Своим фортелем небезпеченства уйшол» (Радивиловський, стор. 134). \363\

274. ...лихыми гро(ш)ми заплачаютъ. В кінці XVII — на початку XVIII ст. гроші в економічному житті України набули великого значення, і багатії намагалися повноцінну монету («добрі гроші») притримати у себе, пускаючи в обіг переважно низькопробну («лихі гроші»). Див. ще прим. до вірша 31.

...жε(б) было що на то(и) свЂтъ бра(т), в землю поскрывали. Пор. з подібною картиною, намальованою сучасником Климентія: «Инныи копают в землю злато, сребро, драгоє каменнє, за что предаются в работу мамонЂ». (Лазар Баранович, Меч духовний..., арк. 450). Пор. з народним афоризмом: «Як немає закопаних грошей, то він — вбогий піп» (Номис, 13380, стор. 262).

Людямъ вбоги(мъ) чεхи злы по чεху даваю(т)... // Былε бы... шкатулы прε(з) вε(р)хъ самы(и) напо(л)нити. Пор. з свідченням на допиті сучасника Климентія В. Кочубея: «Убогим бЂдным чеховою давалося», а він, Кочубей, з судейського уряду собі «и одного таляра в шкатулу не приспособил» (Бантиш-Каменський, стор. 142 — 143), а також з інвективою Вишенського: «Вы их пота мЂшки полны грошми золотыми, талярами, полталярки, орты, четвертаки и потройными напыхаєте, сумы докладаєте, в шкатулах мЂща, где бы которой особЂ с тых помененых годное было почивати, росправуєте, а тыє бЂдници шелюга, за што купити соли, не мают» (Вишенський, стор. 54).

Нεха(и) по-запоро(з)ки(и) бы нε пεрεбирали. Своєрідна контамінація народних виразів. Пор.: «У нас по-запорозький» (Номис, 12159, стор. 238) та: «Хто перебірає, той перемірає» (Климентій, 1097; Номис, 12165, стор. 238); «Голодному лиш прибірати, а не перебірати» (Номис, 12107, стор. 237); «Хто перебірає, той перебере» (Франко, II, 2, 1, стор. 510).

...рабо(т)ою в двора(х) сво(их) пн(с)ки(х) мо(р)довали. Пор. з тогочасним свідченням: «Не мордовали так паны лядскиє своих подданых и не забивали до смерти киями, как отец п. Андрея мучил мужиков и козаков» (Лазаревский, Очерки малороссийских фамилий, стор. 253).

...по городахъ людε(м) прε(з) писма приказат(ъ). Різні урядові укази не тільки оголошувалися на торгах чи ярмарках, а й вивішувалися на спеціальних місцях.

276. Многіи Бг̃ослову быша откровεніA. Іоанн Богослов — апостол, якому приписується авторство одного з чотирьох канонічних «Євангелій» та «Апокаліпсиса», або «Одкровення». Апокрифічна переробка останнього була поширена на Україні (див. «Слово святаго Іоанна Богослова о вознесеніи господа нашего Іисуса Христа» — Апокрифи і легенди, IV, стор. 258 — 264).

...чл̃къ не може(т) грому знати. Пор. з припискою до «Громника» у рукопису кінця XVII — початку XVIII ст., яка відповідає вихідним положенням вірша Климентія: «Григорій Богослов: С небеси же страсти и громи и тресканія и паче естества и кометы докидес — недоумЂет убо святыи, откуду суть таковая бывают, яже на родитель устрои своим промыслом» (Перетц, Материалы, стор. 146).

277. Чл̃вЂкъ са(мъ) собою власти нε при(и)маεт, // ты(л)ко εму о(т) бг̃а посла(н)на бываεтъ. Євангельська теза, яку постійно пропагувала церква. Пор.: «НЂсть бо власт, аще не от бога» (1-е послання Павла до римлян, XIII, 1).

278. Ω радостε(х) прв(д)ныхъ и о мука(х) грЂшны(х), и яко обои(мъ) нε будε(т) ко(н)ца; то ε(ст) прв(д)ныхъ в нб̃Ђ — радости, а грЂшнымъ — мучεни(и). Пор. з «Люцидарієм»: «Гды чεловЂк умираєт, душа идет до раю справедливая, а грЂшная — до мук вЂчных, а предсе конца не возмут праведныи в радости, а грЂшныи в муках» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 37).

Д†дороги, вЂмъ, на сε(мъ) свЂтЂ сA обрЂтаютъ. Див. прим. до вірша 58. \364\

...εдинъ пу(с)тε(л)никъ явлε(н)на аг̃гла пыталъ // о цр(ст)віи нб(с)номъ; и о мука(х) оспыталъ. Климентій переказує один із варіантів розповіді Макарія Єгипетського. Пор. Апокрифи і легенди, IV, стор. 213 — 227. 466 — 469.

...по смε(р)ти нЂ(ст) ю(ж) покаяніA. Пор. з апокрифічною розповіддю «О сотонаилЂ» (з «Толкової Палеї»): «Ангелом тЂм нЂст уже покааніа, також и человЂком по смерти» (Апокрифи і легенди, I, стор. 12). Пор. крилатий вираз: «По смерті нема покаяння» (Номис, 2237, стор. 45).

...прεмЂни дεкрε(т) сво(и). Див. прим. до вірша 25.

280. Ω кладущи(х)сA в поляхъ на могилахъ, на нε сщ̃ε(н)ныхъ мЂсцахъ. Тема вірша навіяна «Указом у чинном погребЂніи тЂл правовЂрных христіян», вміщеним у «Требнику». Пор. першу половину твору Климентія з текстом указу: «Понеже благочестивый и древній хрістіянскій єст обычай при церквах на кимитиріях, сієст на цминтарях, тЂлесем правовЂрных погребенном быти, идеже всегдашняя молитва «О здЂ лежащих усопших» бываєт и божественная бескровная жертва от них часто съвершается, а не на поли, или на стогнах, или в вертоградЂх...» (Требник, I, стор. 542).

Zвычаи козацкіε... Вираз, характерний для українських дум — про Козака Голоту (П. Кулиш, Записки о Южной Руси, т. I, стор. 16); про отамана Матяша Старого (П. И. Житецкий, Мысли о народных малорусских думах, К., 1893, стор. 239); про Івася Удовиченка-Коновченка (Лукашевич, стор. 38), — та для народних пісень (Метлинський, стор. 420; Грінченко, III, 436, стор. 212).

...в полян кладу(т)сA и могилы высыпаютъ... // Жε(б) и по смε(р)тεхъ щыро(ст) ихъ нεзапоминанна. Поховання у полі було виявом пошани до захисників вітчизни. Як зафіксував літописець — сучасник Климентія — славнозвісного кошового отамана Івана Сірка поховали у полі, хоча він помер на власній пасіці: «...значну могилу висипали» (Величко, II, стор. 497 — 498). Пор. з історичною піснею про іншого видатного діяча:

...хоч найславного гетьмана Хмельницького Богдана у могилі поховали,

Але його славу найкращу у пам’яті на вічні роки задержали

(Литературное наследство. Песни, собранные писателями. Новые материалы из архива П. В. Киреевского, «Наука», М., 1968, стор. 267).

...мужыкамъ нε трεба в козацку славу втручат(ъ). Пор. протиставлення козаків-воїнів селянам-ратаям, окремі образи, фразеологічні звороти та кінцівку вірша з думою про Івася Коновченка (Лукашевич, стор. 36 — 47).

282. ...що сA в сε(и) книзЂ писало — то писало. Переказ біблійного фразеологізму: «Єже писах — писах» (Іоанн, XIX, 22), який Климентій дослівно цитує у наступних рядках.

...нε всюда трεфности, пра(в)да, в нε(и) писалεмъ, // лε(ч) и о сп(с)ніи іноε вкладалεмъ. У Беринди читаємо: «Кощунство — жарт, блазеньство, трефництво» (стор. 254). «Трефництво — кощунство, гражданство», — повторює «Синоніма славеноросская», анонімний рукописний словник середини або другої половини XVII ст. (Зизаній, стор. 162). Отже, ієромонах Климентій виправдовується перед читачем: він писав не тільки про буденне («гріховне»), а й дещо про духовне (!). Пор. вираз з «Духовних бесід Макарія»: «...Котрій нЂшто в розмо†был трефным» (Макарій Єгипетський, стор. 7).

...побо(ж)ны(и) читε(л)нику, рачъ мεнε прощати. Типова кінцівка-формула, якою закінчувалися твори староруської і давньоукраїнської літератури. Див. наступний «ВЂршъ, прощеніA просящы(и) до всяко(г)[о] чина ласкавыхъ чителниковъ». Пор. з післямовою до «Руна орошенного» Дмитра Туптала: «...прости, аще в чем согрубил єсмь и недобрЂ написа: невЂжа бо прост и ненаучен» («Руно орошенное, пречистая и преблагословенная дЂва Марія, или чудеса образа пресвятыя богородицы, бывшія в монастырЂ \365\ Ильинском черниговском...», Чернігів, друкарня Свято-Троїцького монастиря, 1683. Цитується за кн.: И. А . Шляпкин, Св. Димитрий Ростовский и его время (1651 — 1709), СПб., 1891, стор. 19).

283. Кому вподоблε(т) та книга — бл̃гословЂт(ъ), // а кому зда(ст)сA злаA — то, прошу, не клεнЂт(ъ). Пор. з кінцівкою «Остромирового євангелія» 1057 р.: «Молю же вьсЂх почитающих: не мозЂте кляти, нъ исправльше почитайте. Тако бо и святы Павлъ апостол глаголетъ: і благословите, а не кльнЂте» (А. И. Соболевский, Славяно-русская палеография, вид. 2, СПб., 1908, стор. 32 — 33).

284. ...індЂ и нε равно сы(л)лявъ докладалεмъ... // Можε(т) и сызора гдε знаити розε(р)ванна, // та(к)жε и катε(н)ціA гдε ко(л)вεк нεравна. Климентій говорить про можливі порушення ним основних законів силабічної версифікації, які полягають: 1) у рівній кількості складів — «силляб»; 2) у постійному місці цезури — у 13-складному вірші — після 7-го складу; у 12-складнику — після 6-го; у 11-складнику — після 5-го; 3) у римуванні — «рівній каденції».

Ажъ поку(л) ωскудЂвши(и) смы(с)лъ мо(г)лъ то ко(н)чити. Формула авторського самоприниження. Пор.: «А тую мою подлую працу, яко два пЂняжки з убогого довтЂпу смыслу моєю, прошу, ласкаве прійми» (Тестамент, I, стор. 180).

286. ...авто(р) докладаεтъ: хочъ нε годε(н), паки имA покладаεтъ. Виділені в середині віршових рядків великі літери складають ім’я та духовний чин автора збірки: иєромонах Климентій ЗЂновієв син. Такий криптографічний спосіб повідомлення про авторство характерний для доби Климентія. Пор. з передмовою до «Руна орошенного» Дмитра Туптала:

ІжЕ в Руне инОгда проброзованна

Мати сОтворянаго НАс всеХ зде написанна.

Душею и МыслИю Ту книжицу пРИмите

САми Внимающе И другим проЧтите.

Великі літери складають: «ієромонах Дмитри Савич» (И. А. Шляпкин, Св. Димитрий Ростовский..., стор. 19).

291. ...сторицεю можε(т) бг̃ъ нагородити. Біблійна теза (див. прим. до вірша 65), що стала крилатою. Пор.: «Біг вам стокротне надгородит» (Франко, I, 1, 15, стор. 64).

293. Котры(и), мовя(т), чл̃вЂк(ъ) добре выпиваεтъ, // тεды такому пн̃ъ бгъ на пиво даваεтъ. (Климентій, 1153; Номис, 11672, стор. 228).

Zачимъ, пн̃овε, собЂ zдоровы бува(и)тε. Типове звертання нищенських віршів-орацій. Пор.: «Просим вас, панове, ласкави на нас бувайте» (Матеріали до історії української пісні і вірші, I, стор. 49).

...в жо(р)на добрыε що вкин(ъ), мовя(т), то змεле (Франко, II, 1, стор. 135; варіант — Номис, 12016, стор. 235).

...хоч(ъ) штаны заставъ, иди у кор(ъ)ч(ъ)му написA. Пор. у народних піснях:

Ой пропив штани і сорочку,

Сидить голий у куточку

(Чубинський, V, 191, стор. 583).

Див. також народні прислів’я: «Чаркує, поки штани на очкурі» (Рудченко, стор. 256); «П’яниця — пропив штани та й хвалиться» (Грінченко, I, 175, стор. 242).

296. ...голова мЂсца іщε(т) умирати. Див. прим. до вірша 15.

297. ...козацкому роду // мало ко(г)да або тε(ж) нε машъ переводу (Номис, 771, стор. 17; Чубинський, I, стор. 288). \366\

...запасы бо жа(д)ною мЂрою нε шкодятъ (Климентій, 318; Номис, 9927, стор. 193; Чубинський, I, стор. 253).

298. ...козака(м)-друзя(м) чиню славу. Зворот, суголосний поетиці українських народних дум. Пор. з кінцівкою-формулою дум про Самійла Кішку та Івася Коновченка:

Слава не умре, не поляже:

Буде слава славна

поміж козаками,

поміж друзями...

(Лукашевич, стор. 27, 46).

299. Ω попадяхъ, zаму(ж) идучи(х) по смε(р)тεхъ попо(в) свои(х). Як священники-вдівці не мали права вдруге одружуватись, згідно з положенням православної церкви (див. прим. до вірша 152), так вдови-попаді не могли вдруге виходити заміж. Про заміжніх вдовиць у «Ходінні богородиці по муках» сповіщалось: «Тіи то сут жени-попадЂ, блуд творят из за мужа своєго и по смерти мужей своих попов. За тое мучатся» (Апокрифи і легенди, IV, стор. 138).

В Канε†оц̃ъ Андрε(и) в чεтвεропр(с)толны(х) // патріярхъ бывши(и), принεслъ патεнтъ о(т) вε(р)хо(в)ныхъ. Йдеться про те, що канівський піп-удівець оженився вдруге і, щоб мати право і далі служити у церкві, вимолив у чотирьох верховних патронів православної церкви прощення. Спираючись на листи патріархів, київський митрополит Варлаам Ясинський дозволив отцю Андрію продовжувати священство.

299. Ω грЂхахъ розных. Християнська епітимійна (покаянна) література детально розробила класифікацію гріхів. Див., наприклад, довжелезний перелік найрізноманітніших гріхів у пам’ятці початку XVI ст. «А се грЂхи» (Смирнов, VII, стор. 45 — 50). У градації гріхів сім вважалися «смертельними головними»: пиха, скупість, блуд, заздрість, обжерливість, гнів, лінощі (Требник, I, стор. 909). Пор. розвиток теми про «гріхі різні» у передмові до «ЛЂкарства на оспалый умысел чоловЂчій»: «Кождый грЂх не εднако, але розмаите серца и умыслы чоловЂчіє заражаєт», арк. 3.

...обычаями людε розны бываютъ. Пор.: «Що чоловЂк, то обычай» (Климентій, 1251. Див. ще прим. до вірша 354).

...Кожды(и) чл̃къ свою бЂду, вЂмъ, маεтъ. Пор.: «Кождий свою біду знає» (Франко, I, 1, 123, стор. 46).

306. ...мусЂтъ косаровъ затягати. Пор. з «Думою про Івася Коновченка»: «Козаків на хлЂб, на соль затягати» (Лукашевич, стор. 38).

307. ...грεбцо(в) — добры(х) моло(д)цовъ похваляεмъ. Пор. з рефреном народної пісні про гребців, записаної в с. Олександрівці кол. Сосницького повіту на Чернігівщині під час «гребовиці»:

Ой чиї то гребці,

Дівки, молодці?

Греби, погрібай, боже, помагай!

(«Черниговские губернские ведомости», 1854, № 14, стор. 93).

309. Ω молотникахъ... А хоча(и) и zа грошы будуть поεднанны. Пор.: «Три дні молотили — шеляг заробили» (Номис, 10365, стор. 202).

312. ...рЂдко хто на свЂтЂ мыло(м) сA вымываεтъ, // але бо(л)шε(и) водою тва(р) собЂ омываεтъ. Пор. з рядками вірша Онуфрія «О женской природЂ»:

Которая в природЂ некрасна в лицЂ,

Заживаєт мила, води с криницЂ.

Тым, єднак, тоєй шпетности не скріє:

Не буде ворона бЂла, хоч ся миє

(стор. 159). \367\

...в мыла(х) матεріи сквε(р)ныε обрЂтают. Пор. пораду протоієрея з п’єси Сави Стрілецького «Komedya unitow z prawoslawnemi» (кінець XVIII ст.):

Wąsu y brody nie smaruy mydłem,

Wszak to brzydota, — znay skąd się robi

(В. І. Рєзанов, Драма українська, вип. 6, К., 1929, стор. 221).

313. Ω папЂрникахъ... Пор. з віршем-підписом Йоста Амманна під гравюрою з зображенням папірників за роботою:

Der Papyrer

Ich brauch Hadern zu meiner Mül

Dran treibt mir Rad deß Wassers viel,

Daß mir die Zschnitn Hadern nelt,

Das Zeug wirt in Wasser einquelt,

Drauß mach ich Pogn auss de[m] Filß bring

Durch Preß das Wasser darauß zwing.

Denn hench ich auff, laß druchen wern

Schneweiß ond glatt, so hat mans gern

(E. Geck, Iohannes Gutenberg, стор. 41).

317. Ω довбышахъ, що в бубны бубня(т)... Видимо, довбишами називали на Україні не тільки литавристів, а й тих музик, які грали на бубнах — теж мембранному ударному інструменті.

...в Запоро(з)ко(и) СЂчи во(и)скъ сла(в)ныхъ и побожныхъ. Бубня(т) в СЂчи у вεчо(р), во(и)ску на похвалу. Безсумнівно, що Климентій написав вірш ще до весни 1709 р. — часу, коли Запорізька Січ перестала існувати і «зостало Запорожьє пусто» (див. В. А.Голобуцкий, Запорожское козачество, Госполитиздат УССР, К., 1957, стор. 337).

326. Богаты(и) жε нε хочε(т) з(ъ) ска(р)бомъ разлучити. Див. прим. до вірша 51. Пор. аналогічну розробку цієї теми Ставровецьким в «ЛЂкарст†роскошником» з «Перла многоцЂнного» («Хрестоматія давньої української літератури». Упорядкував О. І. Білецький, вид. 3, «Радянська школа», К., 1967, стор. 197 — 199).

327. Ω покаяніи; пЂсн(ъ). Поширений у рукописних співанках жанр духовної лірики. Див. «ПЂснь покаянная» (Угроруські духовні вірші, XLVII, 65, стор. 77; XLIX, 211 — 223, стор. 252 — 265).

328. Мл̃тва къ пр(с)тЂи бц̃и. Один з найпоширеніших жанрів духовної лірики. Див. Угроруські духовні вірші, XLIX, 155 — 202, стор. 195 — 244.

Подобε(н): «Бц̃ε вЂрнымъ оборона». Текст цієї дуже популярної в XVII та XVIII ст. пісні див. у публікації В. Гнатюка: Угроруські духовні вірші, XLIX, 180, стор. 220 — 222, а також: М. Возняк, Старе українське письменство, Львів, 1922, стор. 445.

329. ...ε(ст) то о(т) сεдми дЂлъ мл(с)рдныхъ дЂло. За християнським вченням, є сім милосердних вчинків: голодного нагодувати, спраглого напоїти, голого одягти, ув’язненого визволити, хворого відвідати, мандруючого («странного») гостинно прийняти в свій дім, мертвого проводжати на кладовище.

331. Ω о(т)сылаючи(х) наεмниковъ прεждε врεмεни, нε дослуживши хъ року... Історик В. М’якотін наводить яскравий факт, що підтверджує животрепетність для феодально-кріпосницької України порушеного Климентієм питання: Семена Мартиновича, який віднаймитував у пана Федора Маркевича 16 років, було «в два кія смертно бито» і вигнано без платні (М’якотін, стор. 49).

...судіи и власти: Xр(с)ту по(д)ража(и)тε. Пор. з віршем 91.

333. ...достато(к) чини(т) всяки(и) стато(к). Див. прим. до вірша 67. \368\

Іжъ бы в тыхости Ђли хлЂбъ да пн̃овали... // Да тыхо-ми(р)но и лаго(д)но посЂдЂли. Пор. з аналогічними образами в інших тогочасних віршових творах про мир і війну:

Аби в тихости, в мирности жити і сидіти,

А спокойне всі прожили козацькії діти

(І. Франко, Студії над українськими народними піснями, т. I, Львів, 1913, стор. 144)

або:

Не сідЂл тіхо —

Отже, тобЂ лихо

(І. Панькевич, Новонайдені старинні світські пісні в підкарпатськім пісеннику Й. Сабова, «Підкарпатська Русь», Ужгород, 1934, річн. XI, число 1 — 10, стор. 52).

Див. також молитву «Требника»: ...«яко да в тишинЂ их тихоє и безмолвноє житіє поживем» (Требник, III, стор. 86).

335, 336. ПЂснь нова... Типова форма означення твору духовної лірики. Пор.: «Воспойте согласно пЂснь нову прекрасно» (Угроруські духовні вірші, XLIX, 177, стор. 217). Пор. також образи цієї пісні з аналогічними творами (Угроруські духовні вірші, XLIX, 175, 178, 183, стор. 215 — 226).

337. Приближаε(т)сA конεцъ, ах, дш̃ε, пока(и)сA. Див. прим. до вірша 327. Пор. з подібним заголовком: «Ах, пора приходит, треба умирати» (Угроруські духовні вірші, XLVII, 72, стор. 86).

338. ПЂсн(ь) нова бц̃и на по(д) дрε(в)ны(и): «Ω мт̃и дв̃о ст̃аA», іли: «Ω мт̃и дв̃о краснаA», іли: «Ω мт̃и дв̃о ч(с)таA». Див. тексти вказаних творів в угроруських духовних віршах (XLVI, 40, стор. 57; XLIX, 185, стор. 227).

340. Ω вεлεтня(х). Властиве багатьом народам уявлення про те, що першими на землі людьми були велетні, склалося під впливом міфів, «Біблії» (Книга Буття, VI, 4), апокрифічної (див. прим. до вірша 10) та казково-повістевої літератури, а також археологічних і палеонтологічних даних (Сумцов, стор. 37 — 38).

І хо(ч) бы то г(с)дъ бг̃ъ мо(г)лъ и тыхъ прεко(р)мити, // εдна(к) жε зхотЂлъ оны(х) z свЂта скоренити. Пор. з подібним твердженням народного оповідання про велетнів, посталого під впливом «Книга Єноха» (Сумцов, стор. 38 — 39).

Адама вεликого створилъ // и Еvву таковую (ж) εму постановилъ. Пор. з апокрифічною «Бесідою трьох святителів»: «Вопрос: як Адам велик тЂлом был? — ОтвЂт: В висоту ξ̃ (60) лактий, а в широту л̃ (30) лактий. — Вопрос: А Єва як велика тЂлом была? — ОтвЂт: Во висоту м̃ (40), лак. а в широту к̃ (20) (Апокрифи і легенди, IV, стор. 5).

343. Ω па(р)тεса(х)... «Партес» — хоровий поліфонічний спів (з поділом на вищі і нижчі голоси) на противагу «ірмолою» — церковному унісонному співу. На Україні партесний спів набув особливого поширення наприкінці XVII ст.

...при вεлики(х) властε(х) zа спЂваковъ бываютъ // и zа то пу(д) часъ лю(д)ми на свЂтЂ ставаютъ. Україна славилась голосами своїх співаків, якими постійно поповнювалися придворні хори (див., наприклад, В. Д. Модзалевський, Матеріали для історії Полтавського полка, Полтава, 1905, стор. 38). О. Лазаревський розповідає, що сучасник Климентія срібрянський сотник Трохим Троцина висунувся з рядових козаків саме завдяки таланту свого сина Антона, якого взяли до Москви співаком до хору царівни Софії. Син випросив для батька чин сотника в Прилуччині (Лазаревський, Описание старой Малороссии, III, стор. 321). \369\

Xо(ч) бы поεты(к) кто бы(л). «Поетиками» на Україні колись звичайно називали учнів класу поетики Києво-Могилянської колегії (академії) та інших «середніх» училищ, як «граматиками», «риторами», «богословами» — учнів відповідних класів.

344. Ω нищыхъ школьныхъ. Див. прим. до вірша 61.

345. Ω рандаряхъ. Пор. зміст вірша з грамотою Мазепи від 1704 р., яка надавала козацькій старшині м. Конотопа в «арендное заведывание» горілчані, тютюнові і дьогтярні шинки (Нариси з історії України, вип. VI. Україна в кінці XVII — в першій половині XVIII ст., Вид-во АН УРСР, К., 1941, стор. 39). Пор. ще з гетьманським універсалом від 1690 р., в якому читаємо, що «дегет не єст в арендЂ» (И. Лучицкий, К истории финансов и финансового управлення в Малороссии XVII и XVIII в., «Чтения в историческом обществе Нестора летописца», кн. 15, вып. I, К., 1901, стор. 23).

346. Ω шафаряхъ. Див. прим. до вірша 227.

347. Ω писарахъ роzны(х)... Пор. з віршем Величковського «Пишущему стихи»:

Труда сущаго в писаніи знати

Не может, иже сам не вЂстъ писати.

Мниш быти легко писанія дЂло:

три перста пишут, а все болит тЂло

(Величковський, стор. 105).

Писа(р)скоε дЂло хо(ч) — то не цЂпомъ махат(ъ) (Франко, III, 1, 5, стор. 296; варіанти — Номис, 6815, стор. 132; Чубинський, I, стор. 236).

...до писа(р)ства хо(ч) нε трεба булавы, // ты(л)ко жъ εднакъ потрεба добро(и) и головы. Переосмислена Климентієм народна приказка: «До булави треба голови» (Номис, 753, стор. 17). Пор. вживання цієї приказки у вірші 62.

353. Инокин(ъ)я(мъ) в(ъ) ωлта(р) вхо(д) ε(ст) бл(с)вεнъ, // а жεна(м) и дв̃ица(м) свЂтовы(м) во(з)бранεнъ. «Никто же от несвященных и святой алтар да входит», — вимагав «Требник». — «Жены же никакоже николиже» (I, стор. 276).

354. Ω нεравностяхъ людзскихъ, яко іны(и) високъ чловЂкъ в(ъ)зросто(м), а іны(и) низокъ. Пор. з віршем Онуфрія на цю ж тему:

Великіє люди єст нездорови,

к работЂ тяжки а млявои крови,

Не смЂли бывают, а злости не мают.

Средніє люде сердити бывают,

тилко мудріє з них много ставают.

Але маліє зростом єст сердити,

тилко не страшни тым, хто схочет быти

(Онуфрій, стор. 150).

...хо(ч) и εдноε(и) мт̃ки, то інаки. Пор.: «Однієї матки не однакові дітки» (Номис, 9223, стор. 177).

...нε εдинъ обыча(и). Пор.: «Одна мати рожаєт, та не один обичай даєт» (Климентій, 712; Номис, 7917, стор. 152). Див. ще прим. до вірша 299.

Бг̃ъ всε знаε(т), что твори(т). Пор.: «Бог знає, що робить» (Номис, 33, стор. 1; Франко, I, 1, 66, стор. 68).

356. ...нε таковъ вра(г), я(к) εго малюю(т). (Чубинський, I, стор. 302; Франко, III, 2, 36, стор. 322). Пор. ідею цього вірша з подібним апокрифічним визначенням «ПовЂсти святого АндрЂя с Єпифанием о вопросЂх і отвЂтех» у рукопису XVII ст.: «Не тацы же суть бЂси, яко их пишут, — черни, огнеомраченніи суть» \370\

 (И. Я. Порфирьев, Апокрифические сказання о ветхозаветных лицах и событиях по рукописям Соловецкой библиотеки, Сборник ОРЯС, т. XVII, 1877, № 1, стор. 89).

Iсаки(и) сты(и), кгды(б) сA пεрεжεgналъ // в(ъ) пεщεрЂ — ничто (б) в то(и) часъ зла нε принялъ. Климентій має на увазі героя оповідання «Києво-Печерського патерика» «О преподобном Исакии ПечеръницЂ», якого чорти в образі ангелів примусили вийти з печери і поклонитися «бЂсовъскому дЂйству» (Києво-Печерський патерик, стор. 147 — 148).

357. Ω читаніи книжномъ. «Книжне почитаніє» проходить через усю давню літературу, починаючи з перших книжних творів, які з’явилися в Київській Русі («Слово о законі і благодаті» Іларіона, «Ізборник Святослава», 1076 р., «Повість времінних літ» та ін.). Культ книги породив чимало яскравих висловлювань і в українському письменстві кінця XVI — XVIII ст. Див., наприклад, дифірамб книгам у «Загоровському збірнику» (кінець XVI ст.):

Книги — солнце душам, мысли освЂщают

Книги грЂхов черность в людех убЂляют.

Книги в юности премудрыми творят

Простых и невЂжов ритори сотворят

(Загоровський збірник, стор. 107).

358. Бг̃ъ хо(ч) нε ско(р), да лучε(н) (Климентій, 22; Номис, 47, стор. 2; Франко, I, 1, 86, стор. 69).

360. ...будε(т) ст̃о(г)[о] Антипы о помощъ просити. Св. мученика Антипу вважали лікарем від зубної хвороби, і ті, у кого боліли зуби, молилися йому (Чубинський, I, стор. 172).

...хороба // нε бываεтъ на свЂтЂ чловεку оздоба. Пор.: «Хвороба ніколи не красить» (Номис, 8149, стор. 157).

...ω зεмлю бЂду ударяεт. Пор.: «Лихом о землю вдарити» (Франко, II, 2, 36, стор. 349; Удовиченко, 22).

361. ...ажъ выскочи(т) ωко. Пор. народну ідіому «Очі вилазять» (Номис, 6767, стор. 137; Франко, III, 1, 10, стор. 64).

...всεму тЂлу голова голова. Пор. народну приказку: «Голова голові» (Франко, I, 2, 80, стор. 385).

363. Ω пεрεмε(р)заючи(х) людε(х), іли тε(ж) ω заражεнны(х) в дорогахъ студεно(ст)ю збы(т)нεю. Пор. опис перемерзання як хвороби у французського історика XVII ст. Боплана: «Організми більш міцні, хоч і не відразу позбавляються своїх кінцівок, але не забезпечені природною теплотою від ран, болючих і подібних до тих, які бувають при опіках або інфекційній хворобі» (Боплан, стор. 367).

...студε(н) збы(т)наA такъ часомъ заражаεтъ, // жε а(ж) вну(т)рны(и) жолудокъ крЂпко нарушаεтъ. Пор.: «Холод охоплює все тіло..., повністю заморожує живіт, особливо шлунок та кишечник, які внаслідок цього не можуть нічого перетравлювати» (Боплан, стор. 368).

364. ...ґды(б) было бε(з)грЂшно, мо(г)лъ бы з свЂта зступи(т). Див. прим. до вірша 11.

365. Ω костыряхъ. Гра в кості була здавна поширена на Україні. Ще Касіян Сакович, славлячи гетьмана Сагайдачного, схвально відзначав, що той «маєтностю добре своєю шафовал — не на костки, и карты, и збытки обертал» (Вірші на погреб Сагайдачного, стор. 30).

...я(к) бг̃ъ допомагаεтъ... ща(ст)A будεтъ мЂти. Пор.: «Має щастя в бога» (Франко, III, 2, 25, стор. 350).

367. Хто не умЂε(т) бг̃у мл̃итисA, // трεба на морε тому пуститисA (Климентій, 1137; Номис, 145, стор. 3). Про силу молитви на морі розповідалося у неодноразово друкованих в XVII та XVIII ст. у Києві та Москві популярних збір-\371\ках присвячених життю, чудам та відправам чудотворця Миколи Мирликійського, а також у відомих думах про Олексія Поповича та бурю на Чорному морі.

368. ...в камε(н) воску ωсмъ ко(п) потрε(б)но вложити, // а лою камεни(и) сЂмъ за то мощно купити. Тобто за вісім кіп можна купити один камінь (міра ваги) воску або сім каменів лою.

370. ...для добро(г)[о], мовятъ, замо(к) чл̃вЂка. Пор.: «Замок для доброго чоловіка» (Климентій, 306; Номис, 11103, стор. 216).

...злыи... и чрε(з) за(м)ки про(и)дε(т). Пор.: «Для злодія нема замка» (Франко, II, 1, 4, стор. 194).

...жεбы злы(м) спрято(м) добры(х) нε псова(т)... // Жεбы часо(м) и добры(и) хто нε спокусы(л)сA. Пор.: «Лихий спрят та й доброго спокусить» (Номис 9977, стор. 194; варіант — Чубинський, I, стор. 225).

...в дому вра(г) дома(ш)ны(и) бываεтъ. пор «Домашнєго злодЂя не встерегтися» (Климентій, 191); «Хатнього злодія не встережешся. (Номис. 11096, стор. 216); «Домового злодія не встережешся» (Франко, II, 1, 6, стор. 194)
























Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.