Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Галицько-Волинський літопис / Пер. Теофіль Коструба. — Львів, 1936. — Ч. II. — С. 122-124.]

Попередня     Головна     Наступна





Пояснення деяких імен *)


*) З недостачі місця обмежуємо ці пояснення лише до найконечніших. Повний покажчик зайняв би кількадесять сторін.



агаряни (бібл.) — погани

Алгуй — татарський хан

Андрій — чеський воєвода (II 43)

Андронік — візантійський царевич

багатир — назва татарського хана або воєводи

Бенеш — чеський воєвода

берендичі — турецьке племя осіле в Україні

Білобережжа — урочище в Київськім Князівстві

болгари — крім дунайських були ще над Волгою (II 18)

Болеслав — польські князі: 1) Хоробрий, с. Мєшка I († 1025); 2) Кучерявий, с. Болеслава Кривоустого († 1173); 3) с. Конрада Мазовецького († 1248); 4) Встидливий, с. Лєшка Білого († 1279); 5) с. Зємовіта

Болохів — околиця верхнього Случа й Бога

борти — пруське племя

вармійці — мешканці Вармії

варяги — наємні скандинавські дружини

Вишгород — 1) гор. коло Києва; 2) гор. на Мазовші (II 20, 88)

Волинь — нині неіснуючій город, лежав при устю р. Гучви до Буга (I 25)

Володислав — польські князі: 1) Володислав Герман († 1102) 2) В. II. с. Кривоустого († 1159); 3) В. Лісконогий, с. Мєшка Старого († 1231); 4) В. Старий (I. 124)

Володислав — чеський князь (I 50)

Воротислав(ль) — гор. на Шлеську

Вотьнин — село в Галичині (неясного положення) (II 21)

Вручий — Овруч

вятицькі городи — в північній Чернигівщіні

Герборт — чеський воєвода

Голі Гори — місцевість у Галичині, ближче неозначена (II 5)

Гомер — грецький поет VIII ст. пер. Хр., автор „Іліяди“ й „Одисеї“

Дерева — країна деревлян, нин. київське Полісся

Домамирова Печера — гор. у Галичині, ближче неозначений (II 23)

Євсевій Памфілів — середньовічний історик (II 42)

Єздів (Їздів) — гор. у Польщі

жемоїть — жмудини

Залізні Ворота — Кавказькі Гори (II 99)

Земомисл — польський князь с. Казимира /123/

злинці — ятвязьке племя

ізмалтяни (бібл.) — погани

Їндрих (-Генрих) — польські князі: 1) Г. с. Кривоустого († 1166); 2) Г. кн. воротиславський († 1241)

Казимир — польський князь, зв. К. Справедливим († 1194)

Казимировичі — Лесьтко й Кондрат, гл.

Каменець — гор на Волині; 2) гор. у Берестейщині (II 79, 94, 95, 112, 115, 117)

касоги — черкеси

Кондрат (-Конрад) — польські князі: 1) К. Мазовецький, с. Каз. Справ. († 1247); 2) К с. Зємовіта маз.

крисменці — ятвязьке племя

Лелесів — Лелес над Тисою

Лестько (-Лєшко) — польські князі: 1) Л. Білий, с. Каз. Справ. († 1227); 2) Л. Чорний, с. Казимира († 1288)

Лестькович — Болеслав Встидливий (II 28, гл.)

Локотко — польський князь, Володислав († 1333)

лотигола — лотиші

Людовик Лонокрабович — Людовик гесенський

Межко (-Мєшко) — т. зв. Старий, с. Кривоустого († 1202), польський князь

моавитяни (бібл.) — тут у знач. погани (I 114)

нальщани (Нальщанська земля) — литовське племя

Настас — корсунянин, його настановив Володимир В. наставником Десятинної церкви в Києві

Нерон — римський цісар, переслідував христіян

Ногай — татарський хан

Обези — Грузія

Олешшя — місто в усті Дністра

Отрок — половецький княжич (I 99)

Перевореськ — теп. Пшеворск

печеніги — турецьке племя, замешкале в Україні

Пліснеськ — нині неіснуючий город на полях с. Підгірці (Золочівщина)

Подтелич — нин. Потилич

Пожга — нин. Прешбург

покінці — ятвязьке племя

половці — турецьке племя, що кочувало в Україні

Полонина — незнана ближче місцевість (у Карпатах?)

Пониззя — південне Поділля

пруси — литовське племя

Ракуська Земля — Австрія

Родна баня — одна з карпатських солянок

Рожне поле — урочище коло теп. Золочева

Семовит (Сомовит, -Зємовіт) — польський князь, с. Конрада мазов. († 1262)

Сирчан — половецький князь

словени — словянське племя, осіле к. Новгороду Вел.

Суха Дорогва — висохле болото, дреговиння

Телебуга — татарський хан

Темничі сини — сини татарського темника, воєводи (?) (II 16) /124/

Тмуторокань — гор. над Керченським проливом (нині не існує)

Тобаша — половецький воєвода (?) (I 105)

торки — кочове племя, осіле в Україні

Україна — м. б. Холмщина (I 109, II 83, 88); У. галицька (I 86)

хозари — нарід турецького походження, осілий над Волгою

Червен — гор. над Гучвою, к. Грубешова, неіснує тепер

чінгісхан (джінґісхан) — найвищий хан

Чортів Ліс — коло Білобережжя (гл.); пор. чорнятинці (II 54)

Штирська Земля — Стирія

Ярбузовичі — боярський рід

ятвяги — литовське племя.














Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.