Попередня     Головна     Наступна




Примітки


Зважаючи на кепські видавничі можливості наших часів, довелось переклад «ltinerarium»-y Д.Крмана, мол. (1663 — 1740) трохи скоротити. Починаємо його з тих сторінок, де словацькі висланці до шведського короля Карла XII зустрічаються з ним у Білорусії, звідки вони, вже разом із шведами, приходять на Україну до м.Стародуба, поблизу якого в с.Гірки вперше зустрічаються з українським гетьманом Іваном Мазепою (1639 — 1709). В першій частині цього твору, яка в нашому виданні пропущена, йдеться про підготовку до подорожі та про саму подорож Д.Крмана, мол. і С.Погорського до Карла XII, яка розпочалась 14.5.1708 р. з Пряшева — Бардієва й продовжувалась по тогочасній польській (Санч — Нове Місто — Баранів — Кольчин — Сандомир — Пулав — Тарнів — Варшава — Янів), пруській (Вартбурґ — Зеебурґ — Кенігсберг 1 — Бартенштайн), литовській (Верболов — Ганушишки — Покишова — Вільнюс), білоруській (Сморґонь — Лебедів — Смолевіче — Уперевіче — Борисів — Тетерин — Могилів — Чауси — Чериков) території.

Бароковий стиль, характеристичний вигадливими окрасами, експресивністю й довгими описами, подорожнього щоденника цього найвизначнішого представника словацького літературного бароко ми намагалися по можливості зберегти, хоч деколи предовгі періодичні речення доводилось розбивати на дватри коротші, щоб полегшити сприймання основної думки автора. Переклад утруднювався також безліччю імен і реалій тогочасної доби, які посилюють її образ і signum temporis.

Портрет Д.Крмана, мол. надіслала нам Матиця Словацька з Мартина, якій ми тут висловлюємо найщирішу подяку. Мапу подорожі Д.Крмана накреслив — за консультації М.Неврлого — інж. Ш.Прям. Голландську мапу України XVII ст. і вигляд Очакова з тих часів репродукуємо з кн. В.СІчинський. Чужинці про Україну. Прага, 1942, іл. X і XIV. Схему битви під Полтавою репродукуємо з Енциклопедії українознавства, т. 6, Париж — Нью-Йорк 1970, с. 2205. Портрет гетьмана І.Мазепи з ґравюри Ґалаховського, План бою під Полтавою, Шведська могила, Мапа частини України між Полтавою і Бендерами з часу Полтавського бою, Запорозька Січ (3 «Історії» Яворницького) взяті з кн. Історія українського війська, вид-ня 4, Львів, 1992.

Портрет гетьмана І.Мазепи, його грамоту, видану словацьким послам у Будищах, та всі інші ілюстрації репродукуємо з кн.:

Daniel Krman, ml. (1663 — 1740), Itinerarium (Cestovný denník z rokov 1708 — 1709). Štúdiu o diele napísal Jozef Minárik. Żivotopis a poznámky napisał a text preložil Gustav Viktory. Bratislava, Vydavatel’stvo SAV 1969.

1) Козакія — так називали Україну, попри властиву їй назву, в тогочасній Західній Європі. Виходячи з цієї назви козак у Крмана — українець (але й козак у прямому розумінні). Гетьман Іван Мазепа у Крмана — воєвода, хоч у більшості західних мемуаристів і істориків він — гетьман України.

2) Undeutsch (з нім. Unterdeutsch — досл, піднімець, тобто другорядний німець) — так деколи називали балтійських німців.

3) Маркетани (італ.) — продавці харчів і напоїв у середньовічних військах Західної Європи.

4) Модра — містечко, віддалене 27 км півн.-зах. від Братислави, відоме своїми виноградниками й керамікою.

5) Тренчянська столиця — мова про словацьке місто Тренчін, яке в середніх віках мало статус столиці свого округу.

6) Einspänniger zur Bedeckung (нім.) — одноупряжна ескорта, тобто самостійно діюча варта.

7) Скілла (Схілла) й Харібда (гр.) — у давньогрецькій міфології страховиська, що нібито мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сіцілією й нищили мореплавців. Переносно — опинитися між Скіллою й Харібдою — потрапити в небезпеку. [Див. Словник античної міфології. — Прим. litopys.kiev.ua]

8) Автором цієї легенди був польський шляхтич Пасек, що «виссав із пальця свою історію з диким конем» (І.Борщак. Мазепа — людина й історичний діяч. — Записки НТШ, вип.І. Праці історично-філософічної секції. Львів, 1933). Романтичний характер легенди вельми сприяв її поширенню в багатьох художніх творах Західної Європи.

9) Курії (лат.) — міські ради й суди в середньовіччі; також замки. [Можливо, господарські двори? — О. Галенко. — Прим. litopys.kiev.ua]

10) Кошовий — Крман вважав, що це було ім’я одного з козацьких старшин. В дійсності тут ідеться про кошового (отамана) запорозьких козаків Костянтина Гордієнка (пом. 1773), який у березні 1709 р. привів до шведів 8 000 запорожців і, за посередництвом Мазепи, уклав з Карлом XII угоду. Після поразки під Полтавою він уможливив переправу через Дніпро біля Переволочної і втечу Карла XII й Мазепи до Бендер. Після смерті Мазепи лишився на боці П.Орлика, пізніше відійшов на Січ.

11) Ігнат Некрасов — один з учасників проти царського повстання на Дону й Запоріжжі 1707 р.

12) Сердюки (істор.) — на Лівобережній Україні кінця XVII. — поч. XVIII ст. — козаки найманих піхотних полків, що були на повному утриманні гетьманського уряду, охоронці гетьмана.

13) Мова про генерального суддю Василя Кочубея (1640 — 1708), який, бажаючи помститися Мазепі за те, що той прилюбив його доньку, доніс Петрові I про таємний союз Мазепи з Карлом XII. Цар, одначе, Кочубеєві не повірив і наказав стяти йому голову.

14) Тут мова не про жінку, а про доньку Мазепиного підлеглого Василя Кочубея, що був генеральним суддею Гетьманської України. Коли Мазепа став вдівцем, в нього закохалась донька Кочубея Мотря, з якою гетьман не міг одружитися, бо вона була його похресниця.

15) Мортира (гол.) — гармата з коротким стволом, пристосована стріляти по закритих цілях.

16) Руська, русинська — тогочасні назви української мови на Заході. Щодо походження поодиноких слов’янських мов є нині інші теорії.

17) Прикрашає поличниками Присціяна — робить грубі граматичні хиби в латині. Присціян — славний граматик поч. VI ст., автор найкращої латинської граматики в середньовіччі.

18) De facto, de jure (лат.) — в дійсності, фактично; по закону. [В тексті слова складають опозицію. — О. Галенко. — Прим. litopys.kiev.ua]

19) Theanthropos (гр.) — боголюдина, богочоловік.

20) Sofia orthoi (гр.) — Мудрість, встаньте!

21) Kathismalos (гр.) — час сидіння (в церкві, костелі).

22) En tó mesanyktó (гр.) — молитва опівночі.

23) Mesanyktoi orthoi (rp.) — похвали; нічні Божі служби перед Великоднем і Різдвом.

24) Антифон (гр.) — спів на переміну священика й віруючих.

25) Літургія (гр.) — служба Божа.

26) Псалом (гр.) — одна зі 150 пісень (молитов) царя Давида.

27) Кондак (гр.) — коротка церковна пісня в честь якогось свята.

28) Колекти (лат.) — збірки.

29) Фонтанж (франц.) — висока оздоба на голову.

30) Hagia dóra (гр.) — святі дари або Свята вечеря.

31) Antidóron (гр.) — дар, повторний дар.

32) Akafist (гр.) — акафист, церковна відправа (служба).

33) Синкретизм (гр.) — поєднання суперечливих, протилежних один одному поглядів.

34) Волонтер (франц.) — доброволець; особа, що добровільно вступила на військову службу.

35) «Шпрахмайстер» (нім.) — знавець мов. Тут також перекладач.

36) Стольник (істор.) — той, хто подає їжу на королівський (царський) стіл.

37) Кошовий Запорозької Січі Костянтин Гордієнко (див. 10) — непримиренний ворог Москви, згідно з істориком Д.Дорошенком, привів до Головної квартири Карла XII 8 000 запорожців ще в березні 1709 р. (Нарис історії України, том II, 1966, с. 153).

38) Резидент (франц.) — в середньовіччі дипломатичний представник у іншій країні. Також — таємний уповноважений іноземної розвідки.

39) Неділя Ouasimodogeniti (лат.) — перша неділя після Великодня.

40) Переклад на сучасну українську мову Грамоти гетьмана Івана Мазепи, даної словакам, значно поліпшив письменник Дмитро Павличко. З цієї нагоди він писав: «Я ще потрудився над перекладом Грамоти Івана Мазепи для Даніела Крмана. І тепер я все ж впевнений, що цей переклад досконалий. Я повернув деякі слова, які сам раніше викреслив з Вашого перекладу, але, нарешті, сам виконав певну працю, щоб переклад був ясний і в той же час мав урочистий характер. Я Вам дякую — адже для мене — честь перекладати текст Івана Мазепи. Ніколи такої радості не сподівався зажити». (З листа 16/10.1997 р., надісланого упорядникові цієї книжки).

Грамота Гетьмана Івана Мазепи, дана словакам, у перекладі сучасною українською мовою:

Іван Мазепа, Гетьман Військ Запорізьких з обох сторін Дніпра, Кавалер славного ордена Святого Апостола Андрія та Білого Орла.

Цією подорожною Грамотою Нашою звідомляємо кожному, кому належить про це знати. А особливо в Державі Найяснішої Порти Отаманської їх милостям Панам Володарям і людям всілякої знатності та гідності, також і Панам Старостам і всьому Військ Запорізьких Старшому і Нижчому Реґіменту Городового і Низового нашого товариства, що їх милість пан Даніел Крман і Самуел Погорський з усіма своїми людьми, які з Держави Угорської послані від Найяснішого князя Його милості Семигородського, були в певних інтересах цієї Держави Угорської при дворі Найяснішого Короля Його милості Шведського, котрі тепер через Державу Найяснішої Порти Отаманської належним чином додому повертаються. Тому, щоб повсюдно були вони, посланці з Держави Угорської, добровільно без затримки пропущені та щоб їм, у разі потреби, не відмовлялось у допомозі, яку вони зажадали б, ми цього вельми від їх милостей Панів Володарів у Державі Найяснішої Порти Отаманської жадаємо і просимо, обіцяючи все те сусідською приязню віддячити. А старшинам нашого Військ Запорізьких Городового і Низового Реґіменту це пильно наказуємо.

Дано в Головному Штабі, в Будищах, 30 березня 1709 року.

Іван, вибраний Гетьман і Кавалер, рукою власною.

41) Exaudi (лат.) — шоста неділя після Великодня.

42) Тексти псальмів подаємо за: Біблія із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. Українського Біблійного Товариства 1993.

43) Ґарець (пол.) — дута міра, приблизно З і 1/4 літра.

44) Палатин (лат.) — найвищий королівський урядник. [Слово palatinus в термінології Речі Посполитої означало «воєводу». — О. Галенко. — Прим. litopys.kiev.ua]

45) Туанус — латинізоване ім’я французького державного діяча й історика Жака Авґуста де Тоу (1553 — 1617).

46) Апроші (франц.) — підкопи, якими наближаються війська до ворожої фортеці.

47) Теофан Прокопович (1681 — 1736) — визначний український церковний діяч; архиєпископ Православної церкви, письменник. Народився в Києві, освіту здобув у Києво-Могилянській Академії, в якій, після студій у Польщі й Римі, був згодом професором і ректором. Свій найголовніший твір «Володимир» присвятив гетьману І.Мазепі. Після його поразки став служити кату України Петру І. Разом із Стефаном Яворським та іншими українськими церковно-культурними діячами був одним з перших просвітителів Росії.

48) Аянт — у грецькій міфології після Ахілла, разом зі своїм братом, належить до найвизначніших войовників античних часів.

49) Діомед — у грецькій міфології найвизначніший герой перед Троянською війною. Свої коні годував людським м’ясом.

50) Паламед — за грецькою міфологією син евбійського короля. Одіссей його несправедливо звинувачував у зраді.

51) Баша (тур.) — турецький начальник; титул високих турецьких урядників.

52) Полікрат — тиран Самосу з другої пол. VI ст. до Христа. З його імени походить полікратія, тобто тирановладдя. Відомий переказ про Перстень Полікрата: згідно зі старогрецькою легендою тиран Полікрат, щоб прихилити до себе богів, які розгнівались на нього за неправдою набуте багатство, кинув за намовою свого друга Амасіса свій найдорожчий перстень у море. На другий день цей перстень знайшли в утробі риби рибалки. Після цього Амасіс порвав з Полікратом приятельство, бо ж боявся, що разом із ним буде богами кинений до загуби, котра здавалась йому неминучою. Символічно перстень Полікрата означає постійне повернення.

53) Аґа (тур.) — старшина в турецькій армії.

54) «Нардєнки» (лат.) — турецький напій з пахучого лікувального кореня нард. [Тлумачення невірне. «Нарденґі» — напій (денґ) з гранату (нар). — за О.Галенком. — Прим. litopys.kiev.ua]

55) Сераскієр (тур.) — турецький генерал армії, головнокомандуючий. Пізніше — загальна назва командира гарнізону або взагалі тої чи іншої військової частини.

56) На італійській мапі України з 1657 р. Очаків ще називався Dziar Krimenda.

57) Туніка (лат.) — сорочка з короткими рукавами; у чоловіків вона сягала до колін, у жінок — до землі.

58) Віддаль з Очакова до Бендер мала не 40, а 30 миль, цебто 225 км (за даними Норсберґа).

59) Пушкворець (нім.) — билина, сушений і перемелений корінь якої вживається проти розвільнення.

60) Ціцвар (лат.) — рід полину, сім’я котрого вживається для лікування.

61) Epikrisis (гр.) — оцінка, вартість чогось.

62) Акерман — колишня назва Білгорода-Дністровського.

63) Куруци (мад. kurucok, від лат. cruciati — хрестоносці) — у феодальній Угорщині учасники протигабсбурзьких визвольних рухів.

64) Ракоцієвських вояків, тобто куруців (див. 63) — вояків протигабсбурзьких повстань в 1703 — 1711 рр., які очолив Ференц Ракоці II (1676 — 1735).

65) Піджупан (мад.) — заступник жупана, що в Угорщині (також у Сербії) був начальником краю.

66) Вайнаґ (нім. Warnag) — закарпатоукраїнське село, що лежало 4 км на північний схід від Буштина в нинішній Закарпатській області України.

67) Мармація — латинська назва Марамороша, оспіваного в закарпатських коломийках.

68) Надь Баня (мад.) — нинішнє румунське місто Бая-Маре.

69) В рукописі Nyalab (мад.) — ще за часів Д.Крмана, мол. цей замок мадярських феодалів був уже понад 40 років спустошений.

70) Місцева назва Севлюша вживалась до другої світової війни, тепер — Виноградів.

71) Палатин — високе звання у лютеранів. [У латиномовній традиції угорців палатин позначав надвірного жупана. Див. також прим. 44. — О. Галенко. — Прим. litopys.kiev.ua]

72) Суперінтендант (лат.) — лютеранський єпископ.








Див. також рецензію на видання:

Олександр Галенко. Не всі пороки від бароко // Український гуманітарний огляд. — К., 2002. — Вип. 7.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.