Попередня     Головна     Наступна




VII. ІВАН ХВЕДОРОВИЧ,
ФУНДАТОР ПОСТІЙНОГО ДРУКАРСТВА НА УКРАЇНСЬКІЙ ЗЕМЛІ


Покинувши Заблудів, десь у другій половині 1572 р. з великими труднощами перейшов Хведорович до Львова і тут і заклав 1572 — 1573 р. найпершу друкарню вже на українській землі. Доля судила, щоб ця друкарня Хведоровича стала в нас початком вже постійного українського друкарства — і в цім якраз і полягає велике значення Хведоровича в історії нашої культури. Хведорович не був звичайним собі друкарем — він перший заклав нам постійне друкарство у Львові та Острозі, він був тим мужем, що започаткував нам вже новочасну добу в історії української культури.

Не подаю тут окремої біографії Івана Хведоровича *, її заступить «Хронологічна канва» до життя його, на основі якої легко скласти собі найповніший життєпис цього славного мужа.


[* Хто цікавиться життям його, відсилаю до своєї праці «Іван Хведорович. Історично-літературна монографія», або «Іван Хведорович, Фундатор постійного друкарства на Україні, життя і діяльність». Див.: Стара Україна. Львів. 1924. № II — V. С. 21 — 34.]







Джерела для вивчення життя й діяльності Івана Хведоровича


Про життя славного друкаря знаємо не багато певного, бо джерельного архівного матеріалу для цього маємо ще мало. Цей брак джерел надто помітний особливо по 1883 р., коли — в 300-літню річницю смерті друкаря — настав час підвести правдиві підсумки всій праці Хведоровича. До довгого часу власне навіть не знали, де шукати нових матеріалів про Хведоровича.

У грудні 1883 та в січні 1884 р. працював у Львові проф. С. Пташицький; пошукавши в земськім та міськім архівах львівських, знайшов тут аж 34 незнаних доти документи про Хведоровича за 1573 — 1584 рр. і видрукував їх в «Rozprawy i sprawozdania z posiedzeń wydziały filologicznego Akademii Umiejętności». Краків, 1886. T. XI. C. 21 — 43. На жаль, Пташицький не цілком використав свої цінні документи. Один з тих документів — умова Хведоровича з малярем і ритовником Гринем 1583 р. — надрукований в «Архиве Ю. — З. России». Ч. І. Т. X. № 169 та в «Akta Grodzkie». T. X. C. 145.

Через 18 років по С. Пташицькім львівськими архівами зацікавився відомий польський археолог Ф. Бостель, який знову знайшов тут 6 нових документів про Хведоровича, котрі, власне, освітлюють добу вже по смерті Хведоровича, за 1585 — 1588 рр: Знайдені документи Бостель опублікував 1902 р. в І річнику, зшиток II «Pamiętnik Literacki», c. 294 — 303, в статті під назвою: «Przyczynek do dziejów pierwszej ruskiej drukarni we Lwowie». Документи дуже цінні. Один з них описує друкарню Хведоровича (їх у нього було декілька), які пізніше 1588 р. разом з частиною книжок купив Кузьма Мамонич до Вільни.

Скоро знайшлося ще нове джерело для вивчення життя Хведоровича. Директор Київського Центрального Архіву І. М. Каманин серед луцьких міських книг за 1575 та 1576 рр. знайшов великої ціни документи про Івана Хведоровича і передав їх І. І. Малишевському, котрий і оголосив їх 1893 р. в VII кн. «Чтеній в Историч. Общ. Нестора Летописца», с. 95 — 116, у своїй праці «Новыя данныя для біографій Йвана Федоровича, русскаго первопечатника». Нові документи оповідають нам про життя Хведоровича у князя K. K- Остріжського, що призначив нашого друкаря-диякона «справцею» (управителем) Дерманського монастиря (20 верст від Острога).

До цих матеріалів треба додати ще той матеріал, що був і давніше відомий, а саме передмови та післямови до всіх семи великих Хведорівських друків, цих важних передмов ніяк не може оминути науковий дослідник. Особливо велику ціну має автобіографічна післямова Хведоровича у львівськім «Апостолі» 1574 р. на л. 260 — 264, що має назву: «Повесть, откуду начася и како совершися друкарня сія», — це з запалом та драматизмом написані правдиві спомини нашого друкаря про своє гірке емігрантське життя до 15 лютого 1574 р., і ці спомини — дорогоцінний матеріал для дослідника життя першого друкаря. Див. про них статтю Ів. Кревецького «Спомини Івана Хведоровича про початки друкарства на Україні» // Стара Україна. Ч. II — V; тут «Повесть» перекладено на мову українську.

Зазначу тут ще три пастирських листи єпископа Львівського Гедеона Балабана 2 — від 8. XI. 1585 р., 10. XII. 1586 р. і I. V. 1587 р., що малюють долю заставленої друкарні Хведоровича (див. їх в Monumenta Confratenitatis Stauropigianae Leopoliensis. Львів, 1895. T. І. №79 та 89 і «Юбилейное изданіе». Львів, 1886. №85), а також лист 1589 р. 6 листопада патріарха Єремії до народу українського допомогти викупити від жида заставлену друкарню Хведоровича (див. «Архив Ю. — З. Росс.» Ч. І. Т. X. № 176 мовою грецькою, а в «Юбил. изд.» № 86 мовою українською). Цінний також акт присуду заставленої друкарні Ізраїлю Якубовичу з 4 грудня 1584 р. (див. Monumenta... C. 103. № 74). Цінна й згадка про замовлення Хведоровичу зробити пушку, «Źródła dziejowe». T. IX. Ч. II. C. 119.

Крім цього, ще П. Строєв надрукував два важні документи половини XVII віку: «Сказаніє известно» (див. його «Описаніє книг Царского». М., 1836. С. 437 — 454). Документи ці змальовують початок московського друкарства до 1564 р.

Оце й всі ті джерела, на яких основі можна вже з більшою точністю писати про Хведоровича.

Так уже повелося в житті нашому, що про великих людей ми знаємо занадто мало; люди ці за життя свого звичайно не мають загального визнання своїх заслуг і стають «великими» лише по смерті своїй. Те само сталося й з першим друкарем на українській землі — Іваном Хведоровичем.

Цілком певного про Івана Хведоровича знаємо ми не багато, хоч цей великий муж вповні заслуговує на нашу найбільшу увагу. Я зібрав всі архівні документи, що стосуються життя та діяльності Івана Хведоровича [* Документи ці друкую цілими в кінці моєї окремої монографії про Івана Хведоровича.] і подаю їх тут коротенько в хронологічнім порядкові. Я подаю тут лише те, що нам точно відомо з давніх документів, відкидаючи всякі документи не оправдані здогади про Хведоровича.

Те, що подаю далі, — це лише хронологічна канва до життя Івана Хведоровича; нехай по канві цій кожний дослідник вишиває собі такий малюнок життя великого друкаря, який подиктує йому його здоровий критичний розум. Друкую цей розділ також і з методологічних поглядів, — може, ця моя канва про Хведоровича стане зразком для інших праць, бо ж багато заслужених українських мужів чекають ще бодай такої канви.

Все, чого нема в архівних документах, а що я сам припускаю, беру в клямри 3 [ ].













А. ХРОНОЛОГІЧНА КАНВА ДО ЖИТТЯ ДРУКАРЯ ІВАНА ХВЕДОРОВИЧА.

ЛІТОПИС ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ



І. Друкар Іван Хведорів у Москві





Друкарство до Хведорова


[1553 р.]. «Царствующу над всею Росією царю и великому князю Іоанну Василієвичу всеа Русій, вложи єму Бог во уме благую мысль, єже бы єму изряднєє в Рустей земли учинити и вечная память по себе сотворити: произвести бы єму от письменных книг печатныя, крепкаго ради исправленія и утверженія, и скораго деланія и легкія ради цены, и своєя ради похвалы, и такоже бы в царьствующем граде Москве и во всей Росіи учинити, якоже в Греках и в Немецких землях, в Виницеи (Венеція) и во Фригіи (Італія), и в Белой Руси в Литовской земли, и в прочих тамошных странах, дабы было святыя книги праведно и несмутно всякому православному христіянину прочитати и глаголати по них... И тако, повеленієм царя и благословенієм Макарія митрополита, начаху людіє изыскивати мастеров к тому печатному делу, кто бы смыслен и разумен обрелся к таковому деянию; и обретеся некто хитр, разумен и смышлен к таковому орудію у Николы чудотворца Гостунского * (иже и ныне зрится той храм близ двора царева, внутрь самого града Кремля) діякон званієм, Іоанн Федоров сын, да клеврет єго Петр Тимофеєв сін Мстиславец, оба явистася искусна таковому хитрому делу; глаголют же нацыи о них, яко от самех тех Фряг (італійців) таковоє ученіє пріяста, сего ради повеленно бысть им от царя то дело составляти... Повествуєтжеся от неких, яко преже их нацьш, или будет и они сами, малыми некими и неискусными начертаніи печатываху книги. Последи же совершенне той Іоанн да Петр искус пріяста от тех прежереченных Фряг»... Сказаніє известно половини XVII віку. Строев П. Описаніє книг Царского. М., 1836. С. 449 — 451, 439.

[* Церкву Миколи Гостунського збудувала ще цариця Софія Палеолог під назвою церкви Миколи Льняного. Року 1505 сюди перенесено з села Гостуні чудотворного образа св. Миколи Гостунського і з того часу ця церква стала зватися церквою Миколи Гостунського. Року 1816 цю церкву закрито і знесено. Через те, що Хведорів був дияконом Гостунським, а село Гостунь — Калужської губ. Лихвинського повіту, повстала легенда, ніби Хведорович був калужанин. Сам себе Хведорович все звав «Москвитин» або — з Москви, — скоріше в розумінні росіянин, але можливо також — з Москви міста.]





Будова друкарні


1553 р. «Повеленієм благочестиваго царя и великаго князя Йвана Васильєвича всея Русій, и благословенієм преосвященнаго Макарія митрополита начаша изыскивати мастерства печатных книг». Післямова «Апостола» 1564 р.


1563 р. «Повеленієм благочестиваго царя и великаго князя Ивана Васильєвича всея Русіи и благословенієм преосвященнаго Макарія, митрополита всея Руси, друкарня сставися в царствующем граде Москве». Післямова «Апостола» 1574 р.






Перші друки


1563 р. квітня 19. Хведорів разом з Петром Мстиславцем розпочав у Москві друкувати «Апостола». «Апостол» 1564 р.

1563 р. грудня 31. Помер митрополит Московський Макарій (покровитель Хведорова).

1564 р. березня І. Вийшов у світ в Москві «Апостол», на 6+261 листів, in folio. Каратаєв. Описаніє 1883 о, № 69.

1565 р. вересня 2. Хведорів розпочав разом з Петром Мстиславцем друкувати Часовника. Післяслово до Часовника. 1565 р.

1565 р. жовтня 29. Закінчено друком Часовника на 172 листи. Там же. № 70.






Переслідування друкарів


[1563 — 1566 рр.]. «Презелнаго ради озлобленія, часто случающагося нам, многіє начальники, и священноначальники, и учители на нас, зависти ради, многіє єреси умышляли, хотячи благоє в зло превратити, и божіє дело вконець погубити». Післямова «Апостола» 1574 р.
















2. Іван Хведорович на Білій Русі



Хведорович у гетьмана Ходкевича


[1566 р. початок.]. «Зависть и ненависть (от многих началник, и священноначалник, и учитель), сия убо нас от земля и отечества, и от рода нашего изгна, и в ины страны незнаємы пресели». Там же. Разом з Петром Мстиславцем [взявши жінку й дітей, взявши деякі друкарські речі, пунсони й гравюри, пор. в «Апостолі» 1574 р.: «Друкарня сія сставися в царствующем граде Москве», а також по декілька примірників «Апостола» та Часовника], переїхав на Литву [до міста Вільни], де тоді був сейм, і тут познав його Григорій Олександрович Ходкевич, тоді віленський каштелян і гетьман Великого Князівства Литовського; той «изобретох себе в деле друкарьском людей наученых, Ивана Феодоровича Москвитина да Петра Тимофеєвича Мстиславца» («Учит. Єван.» 1569 р.) Ходкевич відправив друкарів до свого родинного міста Заблудова.






Життя в Заблудові


[1566 — 1560 рр.]. Гетьман Ходкевич «повел им учинити варстат друкарьській («Учит. Єванг.» 1569 р.) і тому Хведорович та Мстиславець засновують друкарню в Заблудові. До справи друкарської добре ставилися й сини Ходкевича — Андрій та Олександр: «они виновни суть таковыя ползы». «Апостол» 1574 р.

1568 р. липня 8. «Начася друковати книга, зовомая Євангеліє Учительноє». Учит. Єванг.» 1569 р.

1569 р. березня 17. Друкування «Євангелія Учительного» закінчено. Книга на 8+399 арк. «выдана єсть во отчизном именію пана віленьскаго, гетмана наивышшаго, Григорія Александровича Ходкевича, в місті зовомом Заблудовью, властным накладом єго милости». Там само. № 75.

[1569 р.] Гетьман Ходкевич (в подяку за працю) Івану Хведоровичу «весь (село) немалу дарова на упокоєніє». «Апостол» 1574 р.

1569 р. липня І. Люблінська унія Польщі з Литвою.

[1569 р.]. Петро Мстиславець покинув Хведоровича.

1569 р. вepecня 26. «Начася друковати» Псалтир і Часословець, Псалтир 1570 р.

1570 р. березня 23. «Совершена бысть книга сія», на 17+240+69 л. Там же. № 77, Гетьман задоволений був книжкою і в передмові писав: «Я такоже и вперед працы и накладу моєго жаловати не буду, и другая книги, церквам и людем божіим, во Христа верующим, потребныя, друковати дам».






Ходкевич охолов до друкарства


[1570 — 1572 рр.]. «От єго милости пана Григорія Ходкевича всякими потребами телесными, пищею и одеждею (Хведорович) удоволен бих... Єгда же пріити єму (Ходкевичу) в глубоку старость, и начате главе єго болезнію одержиме бывати, повел нам (Хведоровичу) работанія сего (друкарства) престати, и художьство рук наших нивочто положити, и в веси земледеланієм житіє мира сего препровождати... И сего ради понудихся ити оттуду». «Апостол» 1574 р. Хведорович вирішив перебиратися до Львова.






До Львова


[1572 р. перед листопадом]. Хведорович кидає Заблудів і, (разом з сім’єю своєю), взявши належне йому друкарське майно, а також частину видрукуваних книжок, їде у Львів під час морового повітря, що лютувало 1572 р. «И в путь шествующуюми, многи скорби и беды обретоша мя, не точию долготы ради путнаго шествія, но и презелному поветрею дышущу, и путь шествія моєго стесняющу, и просто рещи — вся злая и злых злеє». «Апостол» 1574 р. «Иван друкар помыслил был болше книг ремесла своєго друкарского на потребу церквам святым розмаитых для хвалы божеи а науки православным християном выдати, на що зближился был, зо всеми варстати своими, до места славного Лвова». Грамота єп. Гедеона Балабана. 8. XI. 1585 p.; Monumenta. № 79. C. 111.

1572 р. листопада 9 (чи 12). Помер гетьман Григорій Олександрович Ходкевич.










3. Іван Хведорович у Львові


[1572 р. кінець]. Хведорович прибув до Львова й оселився на Підзамчі. Акти.

1573 р. «Пресельник і пришлець», Хведорович засновує друкарню у Львові на Підзамчі. «Вселшумися в преименитом граде Лвове, начах богоизбранноє сіє дело к устроєнію навершати. И обтицах многащи богатых и благородных в мире, помощи прося от них, и метаніє створяя, коленом касаяся, и припадая на лицы земном, сердечно каплющими слезами моими ноги их омывах, и сіє не єдиною, ни дващи, но и многащи створях. И в церкви священнику всем в слух поведати повелех. Не испросих умиленными глаголы, ни умолих многослезным рыданієм, не исходатайствовах никоєя милости ієреискими чинми *. И плакахся прегоркими слезами, єже не обретох милующаго, ниже помагающаго, не точію же в русском народе, но ниже в греках милости обретох, но мали нецыи в ієрейском чину, иніи же неславніи «в мире обретошася, помощь подающе». Післямова з «Апостола» 1574 р. Єпископом львівським був тоді ставленик короля Іван Осталовський.

[* Місце це бере Хведорович дослівно з першого листа кн. А. Курбського до царя Грозного 1563 р.: «Не испросих умиленными глаголы, ни умолих тя многослезным рыданієм, и не исходатайствовах от тебя никоєяж мияости Архієрейскими чинами». Див.: Сказанія князя Курбскаго. Спб., 1833. Ч. II. С. 5.]


1573 p. cічня 26. Львівська міська рада забороняє Івану друкареві держати столярських помічників і робити столярні роботи (в новозаснованій своїй друкарні). Пташицький. № 1.

[1573 р.]. Цар Іван Грозний передав через литовського посла Михайла Богдановича Гарабурду князю К. Остріжському рукопис Геннадієвої Біблії 1499 р.

[1573 р.]. Добре знаний у Львові Сенько Сідляр, приятель кн. А. Курбського, позичає Хведоровичу на урядження друкарні 700 злотих. Там само. № 4. — Сказанія кн. Курбського. Спб., 1833. Ч. II. С. 231 — 235.

1573 р. лютого 25. «Начася книга друковати, рекомый «Апостол», в богоспасаємом граде Лвове». «Апостол» 1574 р.

1573 р. грудня 7. Львівська міська рада, йдучи на поміч людині захожій, дозволила друкареві руському Івану найти собі столяра десь в іншому місці, записати його до цехового львівського майстра і вже від того найняти його собі на півроку. Пташицький. № 3.

1574 р. лютого 15 (25). Хведорович закінчив друк «Апостола» (найпершої вже на українській землі друкованої книжки), на 14+264 л. «Апостол» 1574 р. Каратаєв. № 84.

[1574 р. лютий — березень. З видрукованим «Апостолом» Хведорович побував у князя Остріжського і той запросив його до себе на службу].











4. На службі у князя К. Остріжського




Хведорович готується до від’їзду


1574 р. Всесильний Бог «благоволил убо православному князю в уме сіє пріати, да мне многогрешному и зело недостойному повелит божественноє слово всем повсюду

тисненієм печатным предложити». Післямова Біблії 1581 р.

1574 р. травня 6. Іван Хведорович, руський друкар не має чим виплатити Сенькові Сідляреві з Підзамча львівського 700 злотих, а тому зобов’язується виплатити борг перед Різдвом і в забезпечення цього боргу передає Сенькові в заставу все рухоме своє майно: руські книжки, друкарню та всі інструменти. Пташицький. № 4.

1574 р. травня 12. Іван, друкар книг руських, мешканець на той час (перед тим?) львівський уповноважує свого сусіда, кравця Русина Касіяна, виправити 32 злотих за взяті в борг руські книжки з вихреста Івана. Там само. № 5a.






Хведорович — управитель Дерманського монастиря


1575 р. березня 2. Князь Костянтин Остріжський силою вигнав мирянина Михайла Джусу, що проти волі князя, стараннями поляків, став 1571 р. нареченим ігуменом княжого Дерманського монастиря 4. На місце Джуси князь призначив «справцею» (управителем) цього монастиря диякона Івана Хведоровича і дає йому до рук монастир зо всіма маєтками. Арх. Ю.-З. Росс. Ч. І. Т. І. № XI.

1575 (чи 1576) р. Єпископ Гедеон Балабан почав мешкати у Львові, а до цього часу пробував у Стрятині або в Галичу 5.

[1575 — 1576 рр.]. Хведорович поволі збирає потрібне для урядження Остріжської друкарні майно. Від Дермані до Острога 20 верстов.

1575 — 1582 рр. Хведорович часто навідується до Львова по справах Остріжської друкарні, а також і по своїх власних — продаж книжок.

1575 р. бepeзня 25. Ставши особисто перед львівським цивільним урядом, Іван Хведорович видав уповноваження свойому слузі Василю Лесятинському виправити борг з Івана Шпака або з його поручителя Дахна, мешканців коломийських. Пташицький. № 6.

1575 р. травня 23. Селяни монастирського Дерманського села Кунина зайняли поле селян села Спасова, що належало вдові Григорія Ходкевича (спасівці за життя Ходкевича часто нападали на кунинців, а тепер, коли патроном монастиря став князь Остріжський, почали мстити їм). Малишевський. С. 111.

1575 p. cepпня 9. Селяни Дерманського монастирського села Кунина напали на селян спасівських і попалили та забрали їм сіно, а їх самих побили та пограбували. «Иван Друкар, справца монастыра Дерманского», обіцяв задовольнити селян. Там само. С. 112 — 113.

1575 p. cepпня 16. Прийшовши особисто до львівського цивільного уряду, Іван, друкар руських книжок, склав протеста проти русина Івана Шпака, мешканця коломийського, що не виплатив йому на умовлений час 20 талярів (=23 злотих). Пташицький. № 5в.

1576 р. квітня 2. «Пан Йван Друкар, справца монастиря Дерманского», разом зі слугами монастирськими, «в понеділок, месяца апреля второго дня, за властним росказанєм єго милости князя воєводы Києвского, пана своєго, наєхавши моцно, кгвалтом на именє Спасово, самых панов и подданых их Спасовских позбивали и поранили», а майно розграбували. Малишевський. С. 113 — 114.

1576 р. липня 2. Скарга селян спасівських, що 1576 р. червня 26 у вівторок «служебник велможного его милости князя Костянтина Острозкого, воєводы Києвского, маршалка землі Волынское, старосты Володимерского, Иван Друкар, державца монастыря Дерманского, наєхавши моцно, кгвалтом з слугами», спасівчан «позбивали, помордовали, и з них сермяги, поясы з мошнами, з грошми и шапки познимали... А поехавши до череды нашоє, пастухов наших позбивали и ледве их самых з душами попускали; кони, быдло, овцы c череды кгвалтовне побрали». Там само. С. 114 — 115.

1576 р. вересня 5. Свідоцтво возного про те, що в п’ятницю 31 серпня він оглядав рани пана и селян спасівських; ці рани наніс їм Ганус, служебник «пана Йвана Друкара», а сам «пан Иван Друкар» не вернув награбованого, хоч про це й було «росказаннє єго милости князя воеводы Києвского». Там само. С. 115. 116.

[1576 р.]. Хведорович переходить до Острога [разом з своєю сім’єю і сином Іваном].






Іван Хведорович в місті Острозі


[1576 — 1577 рр.]. Остаточне урядження друкарні в Острозі. Друкарня містилася в замку (Пташицький. № 14. С. 31) поруч з одночасово урядженою Академією. В опису Остріжського замку 1602 р. читаємо: «Stajnia w przygródku z podwórzem, przy niej Drukarnia Szkoła». Див. далі розд. XI, l про Остріжську друкарню.

1577 р. перша половина березня. «Пан Іван (Хведорович) в добрім здоров’ї та спокої ще перед Середопістям приїхав додому із Львова». Там само. С. 26.

1577 р. Іван Хведорович ще перед Великоднем прислав гроші на руки Власа Замочника у Львові і Сенька Сідляра, теж львів’янина, з проханням переслати ті гроші до Кракова Мартину Сіннику. Там само. С. 25.

1577 р. травня 14. Мартин Сінник, міщанин краківський, пише в листі до Власа Замочника, міщанина львівського, що він чув, що Іван Хведорович ще перед Великоднем прислав з (Острога) йому, Власові, і Сеньку Сідляреві 600 злотих, щоби вони одіслали їх у Краків йому. Бо він, Мартин Сінник для потреб Івана Хведоровича викликав до Кракова купців з Німеччини. Купці ці приїхали в Краків на ярмарок 8 мая і на прийняття їх Сінник витратив 600 злотих. Сінник просить вернути йому ці гроші на ім’я пана Томаша в Любліні, якому вже передав повновласть. А коли б грошей цих не вернено, Сінник буде правити їх судом, бо він має певну відомість, що пан Іван в добрім здоров’ї і спокої ще перед Середопістям до дому зо Львова приїхав. Там само. № 7.

1577 р. червня 7. Заява Власа Замочника львівській Магдебургії, що він з Мартином Сінником по справі, про яку писано в листі від 14 травня, нічого не мав і що за порочення його доброго імені він тягне Сінника до суду. Там само. № 7.

1577 р., червня 15. Ставши особисто перед судом львівським, Іван Хведорович під присягою засвідчив, що він передав Острога) русину Сеньці Сідляреві львівському 50 золотих, які той мав одіслати на руки Мартина Сінника в Краків, для фабриканта паперу Лаврентія, але Сенько через напади татар і досі цього не зробив. А 600 злотих він ніколи не обіцяв Сіннику, не давав їх Власові і нічого не знає про німецьких купців, що були в Кракові. Там само. № 8.

[1577 р.]. Іван Хведорович побував на сході, в Валахії та Туреччині, післаний туди кн. Остріжським за біблійними списками. Там само. № 9.

[1577 р. середина]. Почала функціонувати Остріжська друкарня. Почали складати Біблію.

[1578 р.]. Іван Хведорович віддав на 2 роки в науку до Львівського маляра Лавріна Пилиповича свого хлопця Гриня Івановича, що прибув до нього із Заблудова. Там само. № 13.

1579 р. березня 2. Явившись особисто до львівського уряду, Іван Хведорович, друкар книжок, служебник Воєводи Київського уповноважує власного сина свойого виправити від Пилипа Остапковича 11 злотих. Там само. № 10.

1579 p. жовтня 22. Ставши особисто (разом з Хведоровим?) перед урядом львівським, Іван із Сочави уневажнює всі свої претензії, які він має проти Івана Хведоровича як у Валахії, так само і в Туреччині. Там само. №9.

1579 р. жовтня 29. Іван Хведорович, друкар і служебник князя Остріжського склав через урядника Грицька протест львівському урядові, що з нього неправно взяли за ремесло його 2 злотих, коли він, як служебник кн. Остріжського, вільний від поборів. Там само. № 12.

1579 р. [жовтень]. Друкар Іван Хведорович і син його Іван Переплетник заставили за 411 злотих жидові львівському Ізраїлю Якубовичу 140 книжок руських, а також річі, літери і форми, і всі інші приналежності, що потрібні для друкування книжок. Monumenta. № 74 (Друкарню заставлено, щоб оплатити борги Івану з Сочави?). — Про цю подію пізніше, 1585. XI. 8, єп. Галицький Г. Балабан писав: «Впадши в болезнь ко смерти, и ку той потребе своєй (Хведорович) варстаты (свої друкарські) усі зо всеми належачими штуками заставил в згиненоє имя до жидов, в суме не малой, в лолторы тысячи золотых, щого тыж и долги своя платил». Там само. С. 111.

[1579 р. кін. — 1580 р. поч.]. Прибув до Острога з науки Гринь Іванович, що «za kosztem i nakładem i pilnem staraniem» Хведоровича научився «malarstwa, stolarstwa, forsznajderstwa i na stali liter i inszych rzeczy rzezasia tysz i drukarstwa». В присутності свідків в Остріжській друкарні Хведорович умовився з Гринем, що без дозволу та поради його Гринь ніякому панові і ніякому чоловікові не буде робити літер для друку і не буде друкарні закладати. Хведорович дозволив йому жити лише з тих ремесел, яких Гринь научився при Хведоровичі, а саме — «malarstwem, stolarstwem, forsznajderstwem i na stali cokolwiek rzezać, oprócz liter ku druku». Пташицький. № 14.

[1580 p. початок]. Почали складати в Острозі Новий Завіт 6 з Псалтирем.

1580 р. липня 12. «Напечатана быстъ книга, глаголемая Біблія, в богоспасаємом граде Острозе, многогрешным и недостойным рабом Иваном Феодоровым сыном Москвитином. В лето от созданія миру 7088, а от воплощенія Господа Бога и Спаса нашого Іисуса Христа 1580, месяца іюля 12 день». Каратаєв. № 101. [Але у світ ця книжка з деякими змінами вийшла лише 1581 р.].

1580 о. по 1 вересні. Вийшов у світ Новий Завіт з Псалтирем: книжка ця була «первый овощь от дому печатнаго Оетрозскаго», як сказано в передмові. В додатку до цеї книжки надруковано Покажчика до неї року 7089, а від Різдва 1580 (отже, тут вираховується не 5508, а 5509, а це значить, що книжка вийшла по 1 вересні 1580 р.).

1580 р. серпня 22. До львівського уряду явилися Хведь Антипоркович з жінкою і сестра його Тетяна з чоловіком своїм Іваном Друкаревичем і заявили, що вони продали унасліджені від своєї матері частини свої — в домі і в саді, що на краківськім передмісті проти руської церкви св. Георгія; за свою частину Тетяна отримала 7 злотих. Пташицький. №11.

1581 р. травня 5. [Хведорович] видрукував у Острозі «Хронологію» Андрія Римші, на 2 ст. Каратаєв. M 103.

1581 р. серпня 12. «Напечаташася многогрешным Іоанном Феодоровым сыном з Москвы, в богохранимом граде Острозе» і книга Біблія. Там само. № 102.

1582 р. лютого 3. Варфоломей Шембек, купець краківський, позичив Івану Хведоровичу, руському друкареві з Острога, а також передміщанинові з Підзамча львівського Миколаю Дасковичу 100 злотих і 10 грошей на один місяць. Пташицький. № 15.

1582 р. березня 5. Повірений купця Шембека Валентин Газ дає поквітовання 7 Івану, руському друкареві, мешканцю Острога і М. Дасковичу, що отримав від них боргу 102 злотих і 10 грошей. Там само. № 16.

1582 р. березня 19. Руський друкар Іван заявив, що від нього втік його хлопець — Гринь Іванович із Заблудова. Свідок, підміщанин львівський, Лаврін Пилипович, під присягою заявив, що він за плату від Івана друкаря два роки вчив Гриня малювання. Там само. № 13. Гринь пішов проти Хведоровича, пана свого, і поїхав до Вільни, до пана Кузьми Мамонича, бурмістра віленського, і зробив йому для друку два «руських» шрифти. Там само. № 14. С. 31.

1582 р. травня. 10. Прийшовши особисто до уряду, Яков Суконник, з львівського Підзамча, показав дві рані, що їх наніс йому Друкар. Там само. № 17.

1582 р. вересня 5. Іван Минчевич, русин львівський, заявив, що він заборгував за 106 шкурок месинських 95 злотих Івану Друкаревичу з Острога. Борговий запис, був явлений в Любліні 9 червня 1582 р. і Минчевич зобов’язався виплатити борг трома ратами 8, останню рату 21 січня 1584 р. Там само. № 31.










5. Знову у Львові. Смерть



[1583 р. січень]. Разом з Данилом Пушкарем та Сашком Сеньковичем Сідлярем Хведорович побував у Кракові. Там само. № 33.

1583 p. cічня 9. Король Степан Баторій замовив Івану Хведоровичеві, друкареві Москвитинові, вилити малу пушку військову, на що видав йому 45 злотих подорожніх та записку на 120 злотих до львівського старости. Źródła dziejowe. T. IX. Ч. II. C. 119.

1583 p. лютого 26. Іван Друкар і Гринь Іванович маляр, що вернувся з Вільни, склали мирову умову. Гринь просив Хведоровича перед людьми вибачити йому його проступок (втікання до Вільни). Хведорвич простив, як людині молодій, і перед всіма подер листи, які мав на Гриня. За все це наперед без волі Хведоровича аж до смерті його Гринь ані черенок для друку, ані друкарні, як собі, так і іншим стороннім людям, робити не буде, — під карою 1000 злотих. Гринь зобов’язується докінчити Х-чу той шрифт, який розпочав, за 100 злотих. А другий шрифт, що вже зробив, Гринь направить, коли буде треба, за 100 злотих. Пташицький. № 14, а також «Akta grodzkie i ziemskie». T. X. C. 145 і «Архив Ю.-З. Росс.». Ч. І. Т. X. С. 430 — 433.

1583 р. вересня 3. Сахно Сідляр, син покійного Сенька, і жінка його Єфимія, з Підзамча львівського, заявили, що вони взяли у аптекаря Єронима (Виттембергера), громадянина львівського, 200 руських Біблій під забезпечення всього майна свого, або за 400 шкурок московських. Пташицький. № 23.

1583 р. [друга половина року]. Хведорович «впаде в болезнь ко смерти». Грамота єп. Балабана. 8.XI. 1585 р.

1583 р. грудня 13. Явившися особисто до суду, Данило Пушкар, горожанин львівський, наклав арешт на все рухоме й нерухоме майно Івана Москвитина, друкаря книжок руських, де б воно не було, на суму 150 злотих. Пташицький. № 21.

1583 р. грудня 14 н. ст. Явившися особисто до суду, Сачко Сенькович Сідляр, підміщанин львівський, наклав арешт на все рухоме й нерухоме майно Івана Москвитина, друкаря книжок руських (при назві друкаря тут нема слова olim, яке в актах постійно ставиться, коли річ іде про покійника; значить, 14.XII. Хведорович ще жив), де б воно не було, на суму 500 злотих. Там само. № 22.

1583 р. [грудня 5? 6? ст. ст.]. Помер у Львові (на Підзамчі) Іван Хведорович. Дату смерті о. Гриневецький 1817 р. прочитав на надгробку так: «прєставился вь... ов...» Калайдович (по списку Кеппена) р. 1822: «прєставился в лвови року афпг декевр...» А гр. А. С. Уваров 1875 р. прочитав так: «прєставился вь лвови року а.ф.п.г. декемвр. s.».











6. По смерті Івана Хведоровича




Розплата з боргами. Доля друкарні Хведоровича

Початок друкарні Ставропигіальної


1584 р. лютого 3. Прийшовши особисто, Іван Друкаревич, син покійного Івана Хведоровича, заявив, що він уповноважує Гануша з Острога отримати з протопопа заблудівського Нестора 15 кіп литовських грошей, що йому позичив їх ще покійний батько його. Пташицький. № 25.

1584 р. лютого 3. Сачко Сенькович Сідляр, підміщанин львівський з передмістя краківського, заявив урядові, що він позичив у Данила Пушкаря, громадянина львівського, 71 злотих і дві каблучки (для Ів. Хведоровича). Там само. № 32.

1584 р. лютого 7. Аптекар Єроним посвідчив перед урядом, що він отримав від Сахна Сеньковича з Підзамча львівського 300 злотих за руські Біблії. Там само. № 24.

1584 р. березня 27. Явившись особисто, Іван Друкаревич з Підзамча львівського заявив, що він уповноважує Мартина Голубуховича з Підзамча виправити борг в 100 злотих з буського фабриканта паперу Варфоломея. Там само. № 19.

1584 р. березня 27. Явившись особисто до уряду замкового, Іван Друкаревич з львівського Підзамча показав суду рани свої — на голові й на руках, які наніс йому Сачко Сідляр з Підзамча. Там само. № 26.

1584 р. квітня 2. Георгій Рурмистр, громадянин львівський, заявив, що покійний друкар Іван Хведорович з львівського Підзамча завіщанням своїм настановив його опікуном свого майна і дітей; але виконувати своїх* обов’язків він не може, бо старший син Хведоровича вже дійшов повних літ, а тому він передає йому свої обов’язки. Там само. № 27.

1584 р. квітня 12. Свідки в уряді львівськім замковім під присягою показали, що папірник в Буську Варфоломей помирився з Іванком Друкаревичем на тому, що винен йому 100 злотих, хоч спершу й не визнавав цього. Там само. № 20.

1584 p. травня 28. Явившись особисто до уряду, Сенько Корунка, саф’яник 9 з львівського Підзамча, наклав арешт на все рухоме й нерухоме майно покійного Івана, руських книг друкаря, де б воно не було, в сумі 500 злотих. Там само. № 28.

1584 р. лиcтопада 27. Явившись особисто до уряду, Іван Переплетник з львівського Підзамча заявив, що він продає всі книжки, цебто цілу книгарню з руських книжок віленського друку львівському переплетнику Мартину Голубниковичу з краківського львівського передмістя за 380 злотих і 10 грошей, яку суму сам Мартин заплатив київському міщанинові Івану Лозні із Києва. Там само. № 29.

1584 р. лиcтопада 27. Іван Переплетник з львівського Підзамча видав Мартину Голобойковичу з краківського передмістя уповноваження відшукувати всі права на різне Іванове майно, де б і в кого б не було воно, і все знайдене Мартин має взяти собі. А коли б при веденні цього діла Мартин потерпів якісь шкоди, то Іван має заплатити йому 500 злотих. Там само. № 30.

1584 р. грудня 4. До жидівського львівського суду явився жид львівський Ізраїль Якубович і приніс до суду 140 руських книжок, а також річі, літери та форми і всі інші приналежності, що потрібні для друкування книжок. Якубович заявив, що все це ще п’ять років тому заставили йому за 411 злотих покійний Іван Ходорович друкар з львівського Підзамча і син його Іван Переплетник і просив, щоби суд все це признав за його власність. Суд задовольнив це прохання Якубовича. Monumenta. № 74.

1584 р. грудня 17. Пушкар Данило, громадянин львівський, заявив, що Сачко Сенькович, сідляр львівський, той борг, що позичив його 3 лютого 1584 року для покійного Івана Хведоровича, друкаря князя Остріжського і воєводи Київського, а саме 71 злотий, а також десять золотих венгерських на дві каблучки золотих, заплатив. Заплатив також Сачко Сідляр тому ж Данилу ті 136 злотих, які позичив у нього в Кракові, в домі страдомського лавника Андрея Сливки 1583 р. покійний Іван Хведорович за його порукою. Пташицький. № 33.

1584 р. грудня 17. Славний пан Симон, учитель бережанський, заявив, що Сачко Сенькович, підміщанин львівський, заплатив йому борг, 20 злотих, які був йому винен, як поручитель, за сукно, що взяв його для покійного Івана Хведоровича, друкаря князя Остріжського. Там само. № 34.

1585 р. січня ,10. Пушкар Данило заявив судові, що замовив купити Сачку Сеньковичу дві каблучки, але той їх йому не віддав. Суд признав, щоби Сачко заплатив за «их Данилові 9 злотих. Бостель. С. 295.

1585 р. липня 30. Явившись особисто до уряду львівського, Петро Риндфлеш, служебник князя Костянтина, воєводи Київського, уневажнив той арешт, який наклав він на все рухоме майно, особливо на руські книжки, що знаходяться в склепі 10 русина Івана Бильдаги, покійного Івана Москвитина, друкаря руських книжок. Там само. № 1.

1585 р. жовтня 2. На домагання аптекаря Єронима, міщанина львівського, та русина Сенька Корунки війт і три лавники, взявши фахівців, оцінили майно по покійнім друкарі руських книжок Івані Москвитині; майно це знаходилося в склепі дому львівського міщанина Івана Бильдаги. В склепі знайшли руські книжки та інструменти, необхідні для друку книжок; ці останні оцінено в 142 злотих 6 гр. Крім цього знайдено «120 zupełnych bibliej każda w sexterniech po złotych 4 polskich; item 80 niespelnych bibliej po złotych dwóch i gr. 15. Item liter cynowych hie naleziono więcej, jedno co w ramie na jeden arkusz drukowania; tych nie szacowano». Для оцінки книжок покликано фахівців: Григорія, вікарія Успенської церкви у Львові, та Иосифа, священника церкви св. Хведора на львівськім передмісті. Там само. № 2.

1585 р. листопада 8. Єпископ галицький Гедеон Балабан видав пастирського листа до всіх православних християн, що «за волею божиею никоторых часов, недавно прошлых, устроилося было.писмо друкарское через Ивана Москвитина, друкаря памяти добре годного... Той Иван друкар... впадши в болезнь ко сомерти, и ку тои потребі своєи варстаты усе зо всеми належачими штуками заставил в згиненое имя до жидов в суме не малои, в полторы тысячи золотых, щого тыж и долги своя платил. И по скончании живота его знашлися таковые купчикове, хотевши оные усе матрецы и приправы друкарские купити, а до московское землі вывезти. Ино я... хотяи же не маючи на то доходов... купили есмо тые все приправы друкарские, до друкарні належачие, за туюж суму, яко и заведены были, за полторы тысячи золотых весполок c паны мещаны лвовскими, которые тые инструмента все сторговавши у жида, взялисмо их до рук своих в скарьбницу церковную, давши на себе запис жидови з великим варованям тые полторы тисячи золотых дати на часы певные». Доводячи про це до відома православних, єпископ просить «о споможениє заплаты того дела», для чого й посилає післанця від себе — «Мину чернца». Monumenta. № 79.

1586 p. січень. «Изволенієм Божія человеколюбія пріиде святейшій патріарх великія Антіохія, Божія града, кир Іоаким, во богохранимый град Лвов; увидя же нераденіє о исправленіи в Росском роде, советова сія изрядно полезнейша быти — братство, школа и друкарня». Граматика 1591 р., передмова.

1586 p. cічня 15. «Ознаймуєм сим нашим листом, иж ве Лвове в месте панове мещане купили друкарню писма словенского и греческого, ку школе потребную, в полтори тысячи золотих заставленую, и теж хотят муровати и дом на друкарню». Пастирський лист патріарха Антиохійського Якима. Monumenta. № 81.

1586 p. жовтня 18. На бажання Івана Бильдаги прийшли до нього два лавники львівські і описали ті речі, що знаходилися в склепі його мурованого дому: друкарські речі, а також 25 неоправлених Біблій. Всі ці речі належать руським друкарям — Сачкові та Сеньку Корунці, що арендують у нього склеп і котрі ще й тепер не заплатили йому за склеп 50 злотих аренди за другу половину року. Бостель. №3.

1586 р. грудня 10. Пастирський лист єпископа Г. Балабана до цілого духовенства: «Недавного часу з волі божеи... внесена была до тых краюв наших друкарня руская, которая их за недостатком, а потом за смертю друкаря тоєи друкарні згасла была. Прото мы, стараючися о том, абы знову наше писма друковане были и абы при той друкарне школу грецкую для науки нашего благочестыя во граде Лвове фундовати, умыслили єсмо... ратуньку и вспоможеня, кгдыж то немалого кошту и накладу потребуєт, шукати, для которого тых богомолцов и священиков наших лвовских промежку людей христианских посылаєм, кгдыж се до того и ремесници таковыи и люде ученныи показують». Єп. Балабан тому просить духовенство заохотити свої пастви до помочі на цю справу. Monumenta. № 89.

1587 р. травня 1. Пастирський лист єпископа галицького Г. Балабана до всіх православних. Єпископ повідомляє, що зробило братство, і додає: «притом тыж и друкарню опущенную видвигнули, стараючися веспол з нами, абы знову наше писма друкованы были». Для шкіл єсть вже вчителі, «и тыж до друкарне ремесници и люде ученые показалися. Которая то школа и друкарня посполитых людий именем и накладом вечне славити и множитися маєт». Для піддержання всього цього єпископ і просить «споможения, гдыжь на то немалого накладу потреба». Юбил. изд. № 85.

1588 р. лютого 24. Явившися особисто до уряду, Сачко Сенькович Сідляр та Сенько Корунка, підміщане львівські, заявили, що права свої на свою власну руську друкарню зо всіма належними інструментами, що знаходиться в місті Костянтинові у князя Костянтина Остріжського, вони передають Кузьмі Мамоничу, міщанину й радникові віленському і його наслідникам. Бостель. № 4.

1588 р. лютого 24. Ті самі Сенько Корунка і Сачко Сенькович, з львівського Підзамча, заявили, що вони зобов’язалися доставити віленському радникові Кузьмі Мамоничу до Любліна на Зелені Свята (5 червня) другу руську друкарню з дерева й металу зо всіма потрібними інструментами. Разом з тим мають доставити на той саме час тому ж Мамоничу 20 готових руських Біблій і 40 досі нескінчених, у кожній з яких не хватає тільки десяти зшитків. Коли б же цього вони не виконали, мають сплатити Мамоничеві 200 злотих. Там само. № 5.

1588 р. лютого 24. Міщанин і радник віленський Кузьма Мамонич особисто заявив, що він зобов’язався на час достави руської друкарні до Любліна на 5 червня виплатити, при одержанні друкарні, Сеньку Корунці та Сачку Сеньковичу 120 п. злотих, а також доставити 63 руських Псалтирі, оправлених і закінчених, крім того 200 друкованих Часовників, однаково оправлених і цілих. За невиконання умови цеї Кузьма Мамонич платить Сенькові та Сачкові 200 злотих п. Там само. № 6.

1589 р. травень. «Всесвятійшій вселенській патріарх кир Ієремія, сам зде (у Львів) во страны Російскія пришедши, книгы всякаго наказанія по православію друковати братству увери». «Граматика» 1591 р., передмова.

1589 р. листопада 6. Єремія, патріарх Царгородський, в окружнім листі своїм до всіх православних християн повідомляє, що «братство Успенія Пресвятыя Богородица, гражане лвовскіє, имеют нужную потребу — штамбу от рук єврейскіи искупити, юже застави Феодор Москвитин», а тому просить усіх давати на це свої жертви. Архив Ю.-З. Росс. Ч. І. Т. X. С. 442 — 443, а також «Юбил. изд.» № 86.

1590 р. жовтня 8. «Учините ваша милость и c иными паны и христіаны малую милостиню для потребы друкарні, котрая найдуєтся зде у нас. Тепер будуєтся церков, и школа, и дом для друкарні». Лист львівського Братства до Архієпископа молдавського Георгія. Юбил. изд. № 87

[* Всі документи про те, як постала Львівська братська друкарня, Див. нижче в історії цеї друкарні.]















Б. ІВАН ХВЕДОРОВИЧ У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ



Ще на початку XIX століття, цебто на світанку поважних літературних та історичних студій, відразу виринула й велична постать бідолашного московського друкаря — Івана Хведорова чи Хведоровича. Про самий початок московського друкарства знали в той час дуже мало, а тому Хведоровича відразу ще тоді охрестили «першим московським друкарем», а пізніше — «першим руським друкарем», і з цими епітетами Хведорович лишився серед широкого громадянства аж до сьогодні.

Про Хведоровича писано (головно мовою російською) дуже багато, але переважно — принагідно; всі дослідники звичайно підкреслювали великі заслуги його на ниві «руської» культури, але спеціальних дослідів життя та праці цього справді великого мужа не появлялося; навіть поважніші вчені часто обмежувалися пишномовними похвалами, але до справжнього наукового досліду першого друкаря нічого не додавали. Це перша доба у вивченні нашого друкаря, доба, що тяглася аж до 1863 р., цебто аж до 300-ліття з дня початку друкування т. зв. первопечатного «Апостола» 1564 р. в Москві.








1. Початкова література


Головніша література за цей час така.

Про початок московської друкарні добре оповідає сам Хведорів в післямові до «Апостола» 1564 р. л. 260 — 261 та до «Апостола» 1574 р.

Гейдеке. Ueber die Einführung und den Fortgang der Buchdruckerkunst in Russland. Рига, 1808.

Року 1813 минуло рівно 250 років з початку друкування першої московської книжки Хведоровича — «Апостола» 1564 р. і це дало перший привід ближче зазнайомитися з великим друкарем.

Досліди над життям Хведоровича розпочав славний вчений свого часу, Митрополит Євгеній, що вмістив 1813 р. в ч. 70 «Вестника Европы» свою статтю: «О славянорусских типографіях». Цього ж року К. Калайдович видрукував в ч. 71 № 18 с. 93 і далі «Вестника Европы» ширшу статтю про нашого друкаря: «Іоанн Федоров, первый московскій типографщик», і подав тут досить багато, як для свого часу, відомостей про Хведоровича. В тім же році вийшов «Опыт россійской библіографіи» В. С. Сопикова, ч. І — і тут було дано найважніші відомості про початок московського друкарства і про друкарні. Року 1818 вийшла відома праця Митр. Євгенія: «Словарь историческій о бывших в Россіи писателях духовного чина», і тут, на с. 273 — 302, автор подав з незначними доповненнями свою першу статтю: «О славянорусских типографіях», де коротко розказано про історію московського друкарства і про Івана Хведоровича. В польській літературі замітки про Хведоровича (Teodorowicz) подав чи не перший С. Лінде 1816 р. Див.: Pamiętnik Warszawski. T. IV. C. 290 — 292, 295 — 296. Ось цими працями й було розпочато дослідження життя та праці першого друкаря. З упливом часу література про Хведоровича все збільшувалася, але нове припливало дуже поволі.

Калайдович . Записка об Йване Федорове // Вестник Европы. 1822. Ч. 123. № 11. С. 294 і далі. Тут вже є мова про друкарство до Хведоровича. А до № 14 «Вестника Европы» за цей рік додано доброго знімка з надгробного каміня на могилі Хведоровича.

Кеппен П. И. О памятнике Ивану Федорову // Список русских памятников. М., 1822. С. 38.

Bandtkie J. Historya drukarń w Królestwie Polskiem. Краків, 1826. T. 1. C. 381 — 383.

Zubrzycki D. Historyczne badania o drukarniach Rusko-słowiańskich w Galicyi. Львів, 1836. Ha c. 7 — 12 дано про друкарню Івана Хведоровича у Львові, а на с. 12 — 13 Зубрицький (за Бандтке) підносить думку про друкарство у Львові й до Хведоровича. Працю Зубрицького передрукував 1912 р. Ставроп. інститут у Львові. Цю ж працю в злім скороченні див.: Ж. М. Н. Пр. 1838. Ч. 19. Кн. 9. С. 560 — 585.

Buchdrucker Fedorow in Lemberg. Львів, 1836. (Див.: Finkel. Bibliografia. №20175).

Сахаров И. П. Первые русскіе типографщики//Сборник на 1838 год А. Воейкова. Спб. C. l — 10.

Тромонин К. Достопамятности Москвы. М., 1844. Тут на с. 17 — 24 стаття: «О начале книгопечатанія в Россіи», з малюнками з «Апостола» 1564 р.

Боричевскій. Историческій взгляд на исторію книгопечатанія в Россіи//Ж. М. Н. Пр. 1849. Ч. 61.

Wiszniewski M. Historya literatury polskiej. 1851. T. VIII. C. 416 — 417 про життя Хведоровича у Львові, на с. 415 автор підкреслює, що у Львові була друкарня ще до Хведоровича, до 1573 р.

Максимович М. Сочиненія. Т. III. С. 677 — 678 про Друкарню Хведоровича у Львові (стаття ще з 1849 — 1850 рр.).

C(негирев) И. Трехсотлетіе духовной типографіи в Москве//Моск. Ведом. 1852. № 147.

Михайлов M. O начатках типографского искусства. О книгопечатаніи вообще и о первых русских печатниках и о невзгодах типографов//Библіотека для чтенія. 1854. № 6. Стаття «Старыя книги».

Соловьев С. М. Исторія Россіи c древнейших времен; в новім 6 томовім виданні про Хведорова в т. II, с. 533 і др.

Макарій Митр. Исторія русской церкви, по 2 вид.: Спб., 1900. Т. IX. С. 470 — 474: Загальні відомості про Хведорова.

Уланов В . Книгопечатаніе в Москве. Див.: Москва в ее прошлом и настоящем. Вид. «Образованіе». Вип. 6,

Головацкій Я. Начало и действованіе Ставропигійскаго братства // Зоря Галицкая на 1860 р. Львів; тут про Хведоровича (з помилками) с. 471 — 473; на с. 472 опис плити з могили Хведоровича.











2. Оживлення вивчення діяльності Хведоровича у зв’язку з 300-літньою річницею друкарства на Москві


Року 1863 минуло 300 років з дня початку функціонування в Москві друкарні Хведорова. Разом з цим помічаємо — правда, не велике — оживлення дослідів життя та праці першого друкаря. Взагалі про Хведоровича треба сказати, що ним звичайно цікавилися тільки на час ювілею, — минав ювілей, і величну постать друкаря знову забували до чергового свята.


З цеї другої доби зазначу такі праці:

Поруденскій. Трехсотлетіе московского книгопечатанія // Современная Летопись. 1864. № 9.

Стасов В. В. Разбор рукописного сочиненія Ровинского: «Русскіе граверы и их произведенія с 1564 г.». 1864. Див.: Сочиненія. Т. II. С. 165 — 169. Розказано про початок друкарства в Москві, а також про графіку московських видань Хведоровича. Про те ж саме пізніше знаходимо у Ровинського. Див.: Русскіе граверы и их произведенія с 1564 г. Спб., 1870. С. 9 — 10.

Филарет Арх. О книгопечатаніи в Россіи до патріарха Никона//Черниг. Епарх. Ведом. 1867. № 8 — 9.

Трехсотлетняя годовщина введенія книгопечатанія в Россіи // Моск. Ведом. 1870. № 5.

Гатцук А. Очерк исторіи книгопечатного дела в Россіи//Русскій Вестник. 1879. Кн. V. Т. 99.

Румянцов В. Е. Сборник памятников, относящихся до книгопечатанія в Россіи. Вип. І. М., 1872. Видання Моск. Синод. Типографії. Тут цікаві відомості про Хведорова.

Устинов М. Памяти первого русского типографа// Неделя. 1876. №41.

Dziedzicki L. Lwów//Słownik Geograficzny. 1884. T. V. C. 521.

В цей же час уже науково було піднесено думку, що ще до Хведорова друковано в Москві книжки цебто — що Хведорів може не єсть найперший друкар московський, а його «Апостол» 1564 р. не єсть найпершою надрукованою в Москві книжкою. Зробив це першим А. Е. Викторов своїм докладом на III археологічнім з’їзді в Києві 1874 р.: «Не было ли в Москве опытов книгопечатанія прежде первопечатного «Апостола» 1564 года?» (Див. «Труди» цього з’їзду. К., 1878. Т. II. С. 211 — 220).

Чистович И. Очерк исторіи западно-русской церкви. Спб., 1882. Ч. І. С. 212 — 213.











3. Література про Хведоровича, викликана 300-літньою річницею з дня його смерті


Трьохсотлітня річниця з дня смерті Івана Хведоровича (1583 — 1883 рр.) викликала велике оживлення в дослідах життя Хведоровича. Написано було на цей час багато різних праць, як окремих, так і по різних журналах. Але наукова вартість всеї цеї значної розміром літератури не дуже велика — більшість праць були компілятивні, і тільки деякі з них подавали нові думки. А все це тому, що про Хведоровича не було ніяких нових архівних матеріалів, і дослідники в двадцятий раз один по одному повторювали на різний лад старе та давно відоме. Проте знайшовся дослідник — був це С. Л. Пташицький, — що добре відчув брак нових матеріалів і почав шукати їх там, де їх найперше й найлегше можна було роздобути, — по львівських архівах. Праця С. Пташицького дала дуже багато нового, Доти невідомого матеріалу, і стала переломовою в дослідах Життя та діяльності Івана Хведоровича.

Тут треба підкреслити, що ціла Росія (а за нею й слов’янський світ) святкувала 300-ліття 5 грудня, може, замість 6-го; коли вірити могильній плиті (а не вірити їй, здається, нема поважних підстав), Хведорович помер 6-го грудня (див. с. 82).

Ця ювілейна література за 1883 — 1884 рр. така (порядок азбучний):

Baranowski B. Pierwszy drukarz lwowski // Gazeta Lwowska. 1883. № 86.

Борсаковскій. Московскій книгопечатник XVI в. Иван Федоров. Одеса. 1884.

Дмитревскій А. Діакон Йван Федоров, первый русскій книгопечатник//Православнеє Обозрение. 1883. № 11.

К(аченовcький) В. Заметка. По поводу юбилея первого русского печатника Йвана Федорова // Вестник Европы. 1884. Кн. 3. С. 413 — 419. Автор справедливо підніс думку, що тільки Фр. Скорина з Полоцька може зватися «первопечатником русским», а його віленська друкарня, що 1525 р. випустила «Апостола» — першою друкарнею на «руській» землі. Друга давня друкарня — в Несвіжу (Слуцький повіт на Мінщині), де Симон Будний ще 1562 р. видрукував свій «Катехизис». Таким чином Іван Хведорович може зватися тільки «первым печатником из великоруссов» (с. 414).

Коялович M. K трехсотлетію смерти русского первопечатника // Новое Время. 1882. Грудень. Те ж передруковано в «Волынских Епархиальных Ведомостях» за грудень 1882 р.

В газеті «Kraj» за 1883 р. № 50. Львів, уміщено статтю про Хведоровича.

Ляхницкій. Начало книгопечатанія в Россіи. K 300-летнему юбилею Ивана Федорова. Спб., 1883.

НовыйПролом. Львів, 1883; в № 62, 92 і 94 замітки про будуче Хведорівське свято: в № 94 — передовиця про Хведоровича: автор підносить заслугу Хведоровича в тім, що він скрізь писав одною мовою і що він відмовив Ходкевича видавати «Учительне Євангеліє» народньою мовою; в № 95: Торжества в честь Ив. Федорова; № 96: Музыкально-литературный вечер в честь памяти Федорова. Газета ця вважає, що вона перша піднесла справу святкуваня 300-ліття Хведоровича.

Петрушевич А. С. Иван Федоров, Русскій Первопечатник. Историческо-библіографическое разсужденіе. Львів, 1883. С. 1 — 38. На c. l новий більш відповідний заголовок: «О начале книгопечатанія на Руси вообще, а в городе Львове в особенности». Див.: «Временник Ставропигійскаго Института» за 1884 р. Коротенький переказ праці О. Петрушевича подала «Зоря» львівська за 1884 р. під назвою: «Перша руська друкарня у Львові», ч. I, с. 7, ч. II, с. 14 — 15 і ч. III, с. 24; ще коротший переказ подало й «Діло» в ч. 136 за 1883 р. в розділі «Новинки» на с. 3. — Рец. в «Кіевской Старине» 1883 р. кн, 12, т. 7, с. 671 — 675, а також «Przewodnik Bibliograficzny» 1884 p., c. 35. Працю свою Петрушевич збудував головним чином на основі передмов та післямов у виданнях Хведоровича; всього того, що було написане в цій справі до 1883 р., Петрушевич не використав; проте його праця для свого часу була кращою від інших.

П(лощанскій) В. М. Речь в честь Йвана Федорова 5(17) дек. 1883 г.//Слово. Львів, 1883. № 140. Значення Хведорова і його коротка біографія.

Plug A. Jan Fedorowicz, uważany za pierwszego drukarza lwowskiego//Kłosy. Варшава, 1884. №979. C. 218. Тут же на с. 224 дано знімка з могильної плити на Хведоровичі, — знімок з того малюнка, що його зробив ще 1817 р. О. М. Гриневецький.

Полевой П. Н. Очерк жизни и деятельности первого русского печатника Йвана Федорова. Спб., 1883. 16 с. з малюнками. Цю книжечку видала Комісія для влаштування свята 300-літньої річниці смерті Хведорова.

Празднованіе 300-летней годовщины смерти Йвана Федорова, первого русского книгопечатника, во Львове // Слово. Львів, 1883. № 139. С. 3. Львів. Святкували 5(17) грудня 1883 р. Опис свята подало також і «Діло» в ч. 139, с. 3 за 1883 р.

Пташицкій С. Л. Иван Федоров, московскій первопечатник. Пребываніе его во Львове. 1573 — 1883 г. Очерк по архивным материалам // Русск. Стар. 1884. № 41. Кн. 3 (март). С. 461 — 478. Цю статтю з 5.1.1884 р. через два роки з деякими доповненнями передруковано в Кракові:

Ptaszycki St. Iwan Fedorowicz, drukarz ruski we Lwowie, z końca XVI wieku. Ustęp z dziejów drukarstwa w Polsce// Rozprawy i sprowazdania z posiedzeń wydziału filologicznego Akademii Umiejętności. Краків. 1886. T. XI. C. 1 — 43. Тут на с. 21 — 43 надруковано ті матеріали, що їх знайшов Пташицький по львівських архівах, а на с. І — 20 сам дослід про Хведоровича (що перед тим був видрукуваний в «Русск. Стар». за 1884 р., але тут з досить значними змінами). Праця Пташицького дуже цінна через ті документи, які до неї додано; але треба підкреслити, що Пташицький не використав всього з своїх документів, часом зрозумів їх не точно, а тому не зробив всіх потрібних висновків; йому дуже бракувало доброго знання всього життя та діяльності Хведоровича. — Рец. Брухнальського в «Kwartalnik Historyczny». T. I, 51 — 52. Див. також «Przegląd Powszechny». 1884. Кн. IV.

Руслав. Трехсотная годовщина кончины Ивана Федорова, первого русского книгопечатника. Львів. Слово.

1883. № 132. Коротенька стаття про значення Хведоровича для галичан, у яких намагалися вирвати навіть саму азбуку їхню, що нею друкував Хведорович.

Странник. 1883. Кн. XII. Ювілейна стаття про Хведоровича.

Трехсотлетіе первого друкаря на Руси Йвана Федорова, 1853 — 1883. Юбилейное изданіе журнала печатного дела «Обзор Графических Искусств», з ілюстраціями, знімками з стародруків, портретами і з окремим додатком — проект пам’ятника Івану Хведоровичу. Спб., 1883. 24 с. Це збірник, що складається з 17 статтів, — витягів з раніше відомих праць, а також з багатьох нових статтів. Рец. «Przewodnik Bibliograficzny». 1884. C. 100. З 17 уміщених тут статтів зазначу такі, що безпосередньо оповідають про Хведоровича:

Волков Л. М. Старейшая русская типографія. 5 с. Це коротка історія московської друкарні, з давнім малюнком.

Соловьев С. Введеніе книгопечатанія в Россіи. 4 с.

Полевой П. Царь-основатель печатного дела. 4 с. Через що цар Грозний розпочав друкування; вплив на нього Максима Грека в цій справі.

Тарнавскій. Иван Федоров, первый книгопечатник на Руси. Життєпис Хведоровича.

Феликсов C. kто был первым книгопечатником на Руси. 5 с. Автор доказує, що ним був Хведорович.

Погодин М. Гоненіе первопечатников. 6 с. Головним чином тут розказано про «Повісті» з післямови при «Апостолі» 1574 р.

Песковскій М. Что празднуєм мы. 1 с. Пояснення свята 5 грудня 1883 р.

Глинскій Г. Величіе и заслуги Федорова. 4 с.

Я(стребов) В. K трехсотлетнему юбилею Йвана Федорова, первого московского типографа // Кіев. Стар. 1883. Т. 7. С. 693 — 696. Це коротенька замітка про Хведоровича та про його значення для України.

На честь Хведоровича вибито було також особливу медаль з таким написом: «Первый русскій печатник. 1583 — 1883. 5 декабря. Иван Федоров», з малюнком друкарів за друкарським станком на обороті. Крім цього, вибито було й другу медаль, — з одного боку Хведорів, з другого — Гутенберг.










4. Дальша література


Зацікавлення Хведоровичем, викликане 300-літнім ювілеєм, проте скоро минулося і дальші дослідники, що писали про нього чи то принагідно, чи спеціально, майже нічого нового не додали.

Селецкій А. К. Острожская типографія и ее изданія. Почаїв, 1885. Про Хведоровича с. 118 — 126; багато помилок.

Булгаков Ф. И. Иллюстрированная исторія книгопечатанія. Спб., 1889. Про Хведоровича с. 214 — 238, багато знімків, але в цім розділі праця компілятивна.

Бахтіаров А. А. Исторія книги на Руси. Спб., 1890. 277 с.; розділ 5 про Хведоровича.

Иван Федоров // Новый Галичанин. 1890. С. 27§ — 281, 294 — 296. Короткий огляд праці Хведоровича на українських землях; уміщено «Повість» з «Апостола» 1574 р.

Мончаловській О. А. Краткій обзор исторіи книгопечатанія на Руси // Беседа. Львів, 1892. С. 142 — 145. Короткі відомості про Хведоровича, з добрими знімками герба його з «Апостола» 1574 р.

Снегирев Л. Первинка русского книгопечатанія // Библіографіч. Записки. 1892. № 1. С. 57 — 58. Про «Апостола» 1564 р., із знімком з післямови Хведорова.

Бахтіаров А. Иван Федоров, первый русскій книгопечатник. Историческій очерк. Спб., 1895. С. 31. Добре складена популярна брошура.

Божерянов И. Н. Историческій очерк русского книгопечатного дела. Спб., 1895. Про Хведоровича с. 8 — 12.

Голубинский Е. Е. К вопросу о начале книгопечатанія в москве // богословскій Вестник, 1895. Кн. II.

Słownik Geograficzny. 1895. T. 14. C. 191. Під словом Zabludów — невелика замітка про Хведоровича, з багатьма помилками.

Ровинскій Д. Подробный словарь русских граверов. Спб, 1895. С. 145 — 147.

Bostel F. Z dziejów malarstwa lwowskiego // Sprawozdanie komisyi do badania historyi sztuki w Polsce. Краків, 1896. T. V. Тут на с. 158 — 159, під № 15 подано відомості про учня Хведоровича — Гриня Івановича, подано й умову Гриня з Хведоровичем; все це, власне, нового проти матеріалів Пташицького (№ 14. С. 30 — 33 і № 13. С. 30) нічого не дає.

Харлампович К. Западнорусскіе православные школы. Казань, 1898. Про Хведоровича с. 239 — 240.

Папков А. Братства. 1900. Про Хведоровича с. 8.

Полевой П. H. Исторія русской словесности. Спб., 1900. T. I. C. 192 — 206. Короткий, але змістовний нарис життя й праці (з помилками) Хведоровича, з розкішними знімками з його видань.

Kapcкій Є. Ф. Очерк славянской кирилловской палеографіи. Варшава, 1901. С. 331 — 332.

Записка, изданная Московским Имп. Археологическим Обществом по случаю сбора пожертвованій на сооруженіе памятника Федорову. М., 1901. Тут і промова І. Е. Забілина про Хведоровича.

Соловьев А. Государев печатний двор и Синодальная Типографія в Москве. М., 1902.

Пташицкій С. Иван Федоров. Изданія Острожской Библіи в связи c новыми данными о последних годах его жизни//Печатное Искусство. 1903. Кн. VII — VIII. Освітлено Остріжську добу і кінець життя Хведоровича.

Грушевський М. Історія України-Руси. 1907. Т. VI; про Хведоровича с. 437 — 441.

Крип’якевич І. Іван Федоров, перший руський друкар//Письмо з Просвіти. 1909. С. 194 — 197.

Грінченко Б. Про книги. Як їх вигадано друкувати. К., 1908; в розд. VI єсть про Хведоровича; вид. 2. Черкаси,

1917.

Каталог выставки славянских книг в память первопечатника Йвана Федорова, 1491 — 1708 г. М., 1909. 41 с.; перераховано 264 стародрукованих книжки; виставку цю було уряджено з нагоди свята постановки пам’ятника Хведоровичу в Москві.

Lewiekі І. Bibliographie des Fedorowiczs. Львів, 1910. Автор зібрав відомості про всіх Хведоровичів, разом з тим і про нашого друкаря, с. 74 — 77, але матеріал тут подається некритично, ненауково; користати з цього покажчика треба дуже обережно. Правда, це приватне видання, і в продаж воно не поступало.

Tуб-в Н. Федоров Иван. Див.: Русскій біографическій словарь. Спб., 1913. Я — Ф. С. 221 — 223. Добрий стислий оггляд життя та праці Хведоровича.

Каталог виставки стародрукованих книг на Хведорівській виставці 1914 р. в Києві.

Голубець М. Про Гриня Івановича, учня Хведоровича. Див.: Збірник Львівської Ставропигії. Львів, 1921. Т. І. С. 256 — 257.

Tитов Ф. И. Типографія Кіево-Печерской Лавры. К.,

1918. Ч. І; на с. 47 — 55 про Хведоровича, але тут тільки компіляція загально відомого.

Leger L. Fédorov (Ivan Fedorovitch) // La grande encyklopédie. T. XVII. C. 119.











5. Українське зацікавлення Хведоровичем


Покинувши свою рідну землю, Хведорович перебрався на Україну, тут довго працював, тут і помер. Року 1924 минуло рівно 350 літ з дня виходу в світ Хведоровичевого «Апостола» 1574 р. — першої друкованої книжки вже на українській землі, у Львові, і це свято української культури відсвятковано урочисто скрізь на українській землі. З приводу цього свята написано:

Возняк М. Перед ювілеєм української книги // Громадський Вістник. Львів, 1923. № 8 — 9 за 12 — 13 січня. Розказавши коротко про Хведоровича, шановний дослідник перший звернув увагу українського громадянства на всеукраїнське значення 350-літньої річниці «Апостола» 1574 р.

Возняк М. Батько українського друкарства (Іван Федорів); див.: Календар Просвіти на 1924 р. Львів. Т. II. С. 90 — 94; це витяги з відомої «Історії української літератури» автора; з малюнками.

Огієнко Іван. Друкарська трійця — Фіоль, Скорина і Хведорович; ч. III: Перший друкар на українській землі — Іван Хведорович // Літопис. Берлін, 1924. Ч. 14 — 15 й окремо.

Огієнко Іван . Свято української культури; нарис з історії початків українського друкарства//Наш Світ. Варшава, 1924. Ч. 2 і 3, а також окремий додаток до № 6 цього журналу. Про Хведоровича, його життя та працю, c. l — 35.

Огієнко Іван. Іван Хведорович. Огляд його життя та праці. Історично-літературна монографія, з додатком всіх архівних документів про Івана Хведоровича.

Огієнко І. Іван Хведорович, фундатор постійного друкарства на Україні. Життя і діяльність. З «Старої України». Ч. II — V.

Огієнко Іван. Хронологічна канва до життя друкаря Івана Хведоровича; літопис життя першого друкаря на українській землі.

Огієнко Іван. Іван Хведорович. Крашанка на могилу фундатора постійного українського друкарства. Це — рецензія на «Стару Україну». Ч. II — V // Діло, 1924. № 10186. С. 13.

Львівський місячник «Стара Україна» присвятив пам’яті Хведоровича спеціальний дуже цікавий випуск, ч. II — V за 1924 рік; тут надруковано:

(Кревецький Ів.) 1574 — 1924. В 350-ліття друкарства на Україні.

Свєнціцький Іл. Пам’яті першого друкаря України.

Огієнко І. Іван Хведорович, фундатор постійного Друкарства на Україні. Життя і діяльність.

Кревецький Ів. Спомини Івана Хведоровича про початки друкарства на Україні.

Дорошенко В. Перша книжка надрукована на Україні: Апостол Ів. Хведоровича. Львів, 1574. Бібліографічний опис.

Голубець М . Графіка друків Ів. Хведоровича.

Крип’якевич Ів. Папір друків Ів. Хведоровича.

Возняк М. Доля друкарні Ів. Хведоровича.

Кревецький Ів. Доля надгробного каміня Ів. Хведоровича.

Михайлович Б. Наукове зацікавлення надгробним камінем Ів. Хведоровича.

Михайлович Б. Надгробний камінь сина Ів. Федоровича — Івана Переплетника.

Miscellanea Fedorovyčiana: 1) Львів чи Заблудів, нап. Ів. Зілинcький; 2) Як Львів поминав Ів. Хведоровича в 300-ті роковини його смерти. 1883. Подав Гр. Галабурда.

Хроніка: Свято 350-ліття друкарства на Україні: а) Київ; б) Львів; в) Вінниця; г) Прага.

Огієнко Ів . Іван Хведорович в науковій літературі. Бібліографічний огляд.

Галабурда Гр . Іван Федорович, життє і діяльність//Літературно-Науковий Вістник. 1924. Кн. V. С. 46 — 48. Студентський реферат з багатьма помилками.

Січинський Володимир . Гравюри українського перводруку. До ювілею українського друкарства//Там само. Кн. VI.

Щурат В . Пісня друкарів. В 350-ті роковини Івана Федорова//Наш Прапор. Львів, 1924. 16 травня.

Щурат В . Пом’яніть діла батьків! З нагоди 350-ліття української книжки//Там само. 1924. 19 травня. Про святкування львівськими друкарями 350-ої річниці української книжки.

Святочна Академія, уладжена українськими друкарськими робітниками у Львові дня 18 травня 1924 р. в пам’ять 350-ліття появи першої надрукованої у Львові української книжки Івана Федоровича. Артистично виконана програма святкування.












6. Іван Хведорович у Львові


Десь в кінці 1572 р., по довгій та дошкульній дорозі, перетерпівши «вся злая і злих зліє», прибув наш друкарнепосіда «до богоспасаємого града, нарицаємого Львова». З собою привіз він багато книжок і частину друкарні з Заблудова.

Чи було друкарство у Львові до Хведоровича — трудно сказати щось певне; важко думати, щоби в місті, де знайшовся різьбар для «руських» літер друкарських (Лаврін Пилипович), не було спроб друкувати ще до Хведоровича. Але реальної друкованої до Хведоровича книжки ще не знайдено, а тому всі наші міркування в цій справі будуть хиткими. Правда, часом покликуються на відомий напис на могильній плиті Хведоровича: «Іоан Феодорович, друкарь москвитин, которыйсвоим тщаниєм друкованіє занедбалоє обнови л». Але цей напис стосується до праці цілого життя Хведоровича: автор напису добре знав, що вже до Хведоровича працювали і Фіоль, і Скорина, і гурток у Несвіжу, а тому Москвитин не був першим «руським» друкарем, — він лише занедбале по перших друкарях друкарство відновив. Д. Зубри ць кий (Historyczne badania о drukarniach Rusko-slowianskich w Galicyi. Львів, 1836. C. 12 — 13), за Бандтке, підніс думку про львівське друкарство до Хведоровича, але цю думку я вважаю поки що безпредметовою.

Про побут Хведоровича у Львові пишуть всі дослідники його життя. Див. про це літературу вище. Зазначу тут лише:

Zubrzycki D. Historyczne badania. 1836. C. 7 — 14.

Buchdrucker Fedorow in Lemberg. Львів, 1836.

Сахаров И. П. Первые русскіе типографщики. Спб., 1838.

Максимович М. Типографія Йвана Федорова во Львове, 1849. Сочиненія. T. III. C. 677 — 678.

Wiszniewski M. Historya Literatury polskiej. 1851. T. VIII. C. 416 — 417.

Макарій Митр. Исторія русской церкви. По 2-му вид. Спб., 1900. Т. IX. С. 470 — 471.

Петрушевич А. С. Иван Федоров. Львів. 1883. С. 5 — 12, 20 — 23.

Пташицкій С. Л. Иван Федоров, московскій первопечатник. Пребываніе его во Львове. 1884.

Булгаков Ф. Иллюстрированная исторія книгопечатанія. Спб., 1889. С. 232 — 238.

Папков А. Братства. 1900. С. 8.

Грушевський М. Історія України-Руси. 1907. Т. VI. С. 439.

Tитов Ф. И. Типографія Кіево-Печерской лавры. K., 1918. T. I, C. 52 — 54.

Кревецький Ів. Спомини Ів. Федоровича про початки друкарства на Україні//Стара Україна. 1924. Ч. II — V. С. 35 — 37. Тут дано повний переклад на укр. мову «Повісті» Ів. Хведоровича з «Апостола» 1574 р.

У Львові 15 лютого (а по новому стилю 25) 1574 р. вийшла в світ нова — п’ята з ряду — праця Хведоровича «Апостол»; і цей «Апостол» вважаємо первопечатною книжкою не тільки львівською, але й для цілої України (лишаючи в стороні заблудівські друки — 1569 — 1570 рр. — бо Заблудів знаходиться на тепер мішаній українсько-білоруській землі). Про «Апостола» 1574 р. ще нема окремої солідної статті, але література про нього дуже велика, — дослідники, пишучи про Хведоровича, звичайно згадують і про львівського «Апостола». Але наукова вартість всіх цих праць про «Апостола» дуже невелика; звичайно повторюється давно відоме, нового подається мало.

Сопиков В. Опыт Россійской библіографіи. Спб., 1813. Ч. I. С. XL — XLIV, XCIV і № 74.

Kалайдович К. Іоанн Федоров//Вестник Европы. 1813. № 18. С. 105 — 112.

Кеппен П. Библіогр. листы. 1825. Кол. 295. №238.

Евгеній Митр. Словар Историческій о писателях духовнаго чина. 1827. Ч. І. С. 267.

Kарамзин. Исторія Государства Россійскаго. Т. IX. Примітка 90.

Строев П. Описаніе книг гр. Толстова. 1829. № 18.

Реэстр старопечатных книг Ширяева. М., 1833. № 7.

Строев П. Описаніе книг И. Царского. М., 1836. 19.

Чертков А. Всеобщая Библіотека Россіи. 1838. С. 434. №4.

Роспись книг и рукописей Росс. Академій. 1840. 23. С. 2.

Сахаров И. Русскіе древніе памятники. 1842. С. 22. №40.

Строев П. Библіотека Общества Исторіи и Древностей России. 1845. С. 151. №8.

Ундольскій В. Каталог книг А. Кастерина. М., 1848. № 23.

Сахаров И. Обозреніе славяно-русской библіографіи. Спб., 1849. № 55.

Ундольскій В. Очерк библіографіи. М., 1871. №64.

Каратаев И. Описаніе славяио-русских книг. Спб.,

1883. С. 181 — 187. №84. Тут і детальна література з Описів стародруків.

Будилович Ал. Апостол львовской первопечати Йвана Федорова Москвитина (1573 — 1574 гг.)//Памятники Русской Старины в зап. губ. Спб., 1885. Т. VII. С. 113 — 123. Автор дає опис одного примірника з Холмського Музею, і описує: І. Зовнішній вигляд с. 114 — 115, II. Зміст книжки 115 — 118, і III. Минула доля 118 — 123. Стаття маловарта. До неї мав бути знімок з першої сторінки «Діяній».

Архангельскій А. Очерки из исторіи западно-русской литературы XVI — XVII в. М., 1888. С. 55 — 56.

Миловидов А. И. Описаніе старопечатных книг Виленской Публичной Библіотеки. Вильна, 1908. № 8. С. 16 — 17.

Дорошенко Вол. Перша книжка, надрукована на Україні, «Апостол» 1547 р. Бібліографічний опис//Стара Україна, 1924. Ч. II — V. С. 38 — 41. Докладний і старанний опис «Апостола» 1574 р.

Крип’якевич Ів. Папір українських друків Ів. Федоровича//Стара Україна, 1924. Ч. II — V. С. 45 — 46. Коротенька замітка про водяні знаки «Апостола» 1574 р.

Про графіку «Апостола» 1574 р. див.: Д. Ровинскій. Подробный словарь русских граверов. 1895. С. 18. Про те ж див.: В. Стасов. Сочиненія. Т. II. С. 171 — 173. Див. ще статті: Січинського. С. 66 і Голубця. С. 65.










7. Знімки з друків Хведоровича


Цікавлячись друками Хведоровича, або тими чи іншими його виданнями, дослідники часто подають також і знімки з різних його видань. Але, на жаль, ми ще не маємо окремого спеціально Хведорівського альбому — збірника знімків із всіх восьмох друків Хведоровича. Такий збірник дуже потрібний, — він наочно показав би, що саме приніс на Вкраїну Хведорович в друкарськім мистецтві і який був його вплив тут на дальніше наше друкарство.

Знімки з друків Хведоровича розкидано по найрізніших виданнях. Подаю тут головніше (порядок хронологічний):

П. M. Cтpoєв , у додатку до свого відомого «Обстоятельнаго описанія старопечатных книг Ф. Толстова» 1828 р., подав: Палеографическіе снимки шрифтов с XV века по XVIII; ось тут чи не вперше були подані знімки з друків Хведорівських: 1) табл. VI, №11 — facsimile з післямови «Апостола» 1564 р.; 2) табл. VII, №12 — заголовний лист «Учит. Єв.» 1569 р.; 3) табл. VIII, № 13 - початковий лист (260-й) післямови «Апостола» 1574 р.; і 4) табл, VIII, № 15 — знімок з Остр. Біблії 1581 р.

Тромонин K. O начале книгопечатанія в Россіи// Див.: Достопамятности Москвы. М., 1844. Подає знімки: Євангеліста Луки з «Апостола» 1564 р., вихідний лист цеї ж книжки, знімки з водяних знаків паперу її та герб царя Грозного.

Румянцов В. Е. Сборник памятников, относящихся до книгопечатанія в Россіи. М., 1872. Вип. І. Тут 51 знімок з Хведорівських видань. Це найкраща збірка знімків з друків Хведоровича.

Будилович А. в «Памятниках Русской Старины» (T. VII. Спб., 1885) дає (?) знімок з першої сторінки Діяній «Апостола» 1574 р.

Батюшков П. Волынь. (Спб., 1888) дає знімки з Остріжських видань — Новий Завіт 1580 р., а також з Біблії 1581 р., 5 знімків.

Булгаков Ф. Иллюстрированная исторія книгопечатанія (Спб., 1889) подає дуже багато добрих (але зменшених) знімків з різних Хведорівських друків.

Снегирев Л. в «Библіогр. Записках» (1892. Кн. І. С. 57) дає знімок з Післямови «Апостола» 1564 р.

Мончаловскій О. А. в львівськім двотижневику «Беседа» (1892. С. 144) подав доброго знімка — герб Івана Хведоровича з «Апостола» 1574 р.; те ж саме подав він і в «Временнику Ставропигійскаго Института» на 1907 р. (с. 177). Те ж саме в «Новый Галичанин» за 1890 р. (с. 280).

Пташицкій С. Л. Сборник снимков с славянорусских старопечатных изданій. Спб., 1895. Ч. І. Дає знімки з «Апостола» 1564 р. № 16 і 2 знімки з Остр. Біблії 1581 р. № 19 — 20.

Ровинскій Д. А. Подробній словарь русских граверов. Спб., 1895. — Єсть знімки з Хведорівських друків.

Полевой П. Н. Исторія Русской Словесности. Спб., 1900. Т. І. Багато розкішних знімків з Хведорівських видань.

Пташицкій С. Л. Иван Федоров. Изданія Острожской Біблій. Спб., 1903. Тут 15 знімків з Остр. Біблії.

Грушевський М. Ілюстрована історія України. К., 1911. Також: Культурно-національний рух на Україні. 1912. Дають знімки з різних Хведорівських друків.

Либрович С. Исторія книги в Россіи. Спб., 1913. Багато знімків.

Титов Ф. И. Типографія Кіево-Печерской Лавры. К., 1918. Т. І. Єсть знімки з Хведорівських друків.

Возняк М. Історія української літератури. Львів, 1921. Т. II. Подав знімки: початок «Апостола» 1574 р. і заголовний лист Остр. Біблії 1581 р. Ці ж знімки подано і в календарі львівської «Просвіти» на 1924 р. (С. 90 — 94) при статті «Батько українського друкарства, Іван Федорів». Стара Україна // 1924. Львів. Ч. II — V; тут 40 знімків з Хведорівських видань.











5. Плита на могилі Хведоровича


По смерті Хведоровича (6 грудня 1583 р. у Львові, як каже Уварівський надгробок), мабуть, син його, Переплетник Іван, може, разом з львівським Ставропигійським Братством, на могилі Хведоровича поставили скромного надгробка з дуже важним для нас написом. Плита ця 1883 р. зникла з львівської св. Онуфріївської церкви, де вона була в великім непошануванні, — лежала в підлозі і люди довгі роки топтали її чобітьми... Офіційно стверджено, буцім плиту цю розбив несвідомий каменяр; тепер ніби знайдено сліди, де плита ця переховується.

Напис на плиті надзвичайно цінний, але ми певно не знаємо його змісту; думаю, що старі знімки з плити робили люди, що в той час ще мало знали палеографії, і тому відчитали напис не ввесь. Палеографічне звірення знімку о. Гриневецького 1817 р. і гр. Уварова 1875 р. приводить мене до переконання, що о. Гриневецький не відчитав неясного напису на плиті, але гр. Уваров, не злий палеограф, відчитав його вірно. Підкреслю тут, що Уварівська плита не дає підстав вважати 5 грудня за день смерті Хведоровича — на плиті зазначено 6 грудня. У Булгакова (Иллюстр. Исторія) на с. 238 дано третього знімка з плити (з «Вестника Европы», 1822 р.), не похожого на перші два.

Про плиту цю говорять дослідники в тих працях, які я вище перерахував. Наведу тут тільки важніші, особливо львів’ян, що могли самі бачити цього надгробка.

В Бібліотеці Оссолинських у Львові переховується рукопис № 2086: Annales Leop. monasterii s. Basilii 1763 — 1771. Тут знаходимо звістку, що Хведоровича поховано при св. Онуфріївській церкві у Львові.

Калайдович К. в «Вестнике Европы» 1822 р. № 14 подав (але звідки?) знімка з надгробного каміня. В «Pamiętniku Warszawskim». 1823 p., №4, c. 212 — 215 передруковано статтю Калайдовича.

Bandtkie J. Historya drukarń w Król. Polsk. 1826. T. I. C. 381 — 383.

Zubrzycki D. Historyczne badania... Львів, 1836, C. 12.

Lwowianin. 1837. C. 71 — 72.

Зоря Галицкая. 1854. № 29 — 30.

Łobeski F . Додаток до «Gazety Lwowskiej» 1854. 4. 27 — 30.

Головацький Я. Зоря Галицкая яко Альбум на год 1860. С. 472, примітка: «Я осматривал право уже забытый тот памятник (Хведоровича). Он лежит по правой стороне входя в Церковь св. Онуфрія под лавками, на нем стоящими вставленный в каменный пол». Частину напису Головацький прочитав, «прочеє вытерто или вытоптано ногами. Камень розломаный на середине».

Румянцов В. Е. Сборник памятников, относящихся до книгопечатанія. М., 1872. С. 49. Вип. І.

Петрушевич А. Сводная галицко-русская летопись c 1600 по 1700 год. Львів, 1874. С. 556, — автор читає на плиті: «преставися року 1583 декабря 6».

Року 1875 гр. Уваров зробив з цеї плити гіпсового знім.ка, і вже по тому цього надгробка звичайно друкують по-новому. Лише на цім знімкові зазначено, що Хведорович помер 6 грудня 1583 р.; на всіх інших знімках дати нема.

Токмаков И. Надгробный камень Федорова. Див.: Ювіл. збірник «Трехсотлетіе перваго друкаря на Руси». Спб., 1883. С. 1.

«Слово» львівське. 1883. Ч. 130 і 140.

Pług А. подав в варшавських «Kłosach» 1884 р. №979 на с. 224 знімка надгробка Хведоровича, що зробив його ще 1817 р. о. Гриневецький.

Петрушевич А. С. Иван Федоров. Львів, 1883. С. 21, 25 — 26: «Надгробный камень находится в притворе близ главных дверей, с правой стороны под стеною, закрыт теперь скамейками. Камень сей находился некогда извне церкви, и сюда позднее употреблен был для вымощенія пола во притворе».

Голубев С. Т. Объяснительные параграфы по исторіи западнорусской церкви//Кіев. Епарх. Ведом. 1893. — В кінці § 1-го говориться про напис на плиті.

Кравецький Ів. Доля надгробного каміня Ів. Федоровича//Стара Україна. 1924. Ч. II — V. С. 48 — 51. Цікава стаття головне про теперішній стан справи надгрібка Хведоровичевого.

Михайлович Б. Наукове зацікавлення надгробним камінем Ів. Федоровича//Стара Україна. 1924, Ч. II — V. С. 51 — 54.


Ось така література про Хведоровича та про його пращо. Писано про славного друкаря дуже багато, але, як це не дивно, — ще й досі не маємо доброї наукової монографії про цього першого московського друкаря, що розпочав також і в нас вже постійне друкування книжок. [* Правда, це звичайна доля всіх друкарів. Навіть Йоган Гутенберг має лише одну солідну монографію, і то з недавнього часу. В останній хвилі довідуємось, що проф. Петроградського університету Малеїн готує, спеціальну працю про Хведоровича.] Кидається в очі помітний брак нових джерел для вивчення життя цього великого мужа — а їх треба пильно шукати по архівах Львова, Вільни, Білостока, Любліна та по Луцьких городських книгах. В Києві та Львові поважно святкують тепер 350-ту річницю появи першої друкованої книжки на українській землі, — може, це свято й принесе нам щось нове в дослідах над життям великого емігранта, що вибрав собі Україну за батьківщину і на віки спочив на українській землі. Ця велика честь нашій землі накладає на нас також і відповідальний обов’язок — написати про Хведоровича так потрібну наукову монографію.






Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.