Попередня     Головна     Наступна




XVIII. ДРУКАРСТВО МОСКОВСЬКЕ



Дослідник історії українського друкарства не може оминути друкарства московського, бо сотні ниток зв’язують докупи те й друге в історичнім розвиткові. Початок постійного українського друкарства завдячуємо друкареві московському Івану Хведоровичу, який, полишивши свою батьківщину, прийшов до нас на Вкраїну з готовими друкарськими зразками, а вже одне це примушує нас досліджувати й початок друкарства московського. Правда, вплив московського друкарства на українське оцим початком головно й проявився, а далі, аж по кінець XVIII віку бачимо великий і помітний вплив друкарства українського на московське; і тому знов-таки не може дослідник друкарства українського пройти мовчки коло друкарства московського — цікаво ж знати, як саме виявлявся цей український вплив і якої сили він був (див. в Доповненнях).

А з моменту федерації України з Москвою, з 1654 р., як знаємо, зміцнився культурний похід українців на Москву. І вже 1655 р. цілий Кутеїнський монастир, обсаджений переважно українцями, з своєю друкарнею переходить до монастиря Іверського новгородського і започатковує друкарство й тут. Культурними працьовниками на Москві й по цілій Росії в великому числі стають українці, а тому їхньої праці дуже багато по тодішніх друкарнях російських. Отже дослідження московського друкарства не можемо оминути, бо воно часто освітлює нам також історію друкарства нашого. Крім цього, російські дослідники здавна втратили свою національну перспективу і все, що було на землях політичіної Росії XIX століття, все те підводили під розуміння національно московське, а тому в їхніх дослідах часто знаходимо й досліди нашого, українського друкарства.




1. Початок друкарства на Москві


Коли саме розпочав Хведорович (тоді Хведорів) свою друкарську працю в Москві, цього докладно ще не знаємо. Але дослідники намагаються (і не без солідних підстав) довести, що ще до 1564 р., цебто до року виходу в світ «Апостола», в Москві видрукуване було Євангеліє, і це Євангеліє й було найпершою друкованою в Москві книжкою. Про це дивись:

Викторов А. Е. Не было ли в Москве опытов книгопечатанія прежде первопечатнаго Апостола 1564-го года? // Труды третьяго археологическаго съезда в Кіеве в 1874 г. К., 1878. Т. II. С. 211 — 220. В рефераті на цім з’їзді Вікторов перший доводив, що ще до 1564 р., до Хведорова, в Москві видрукувано Євангеліє. Про те саме писав і Арx. Леонид в «Ж.М. Н. Пр.» (1884. Кн. V. С. 39 — 54), а також в «Кіев. Стар.» (1889. Кн. XI. С. 440 — 442): «Редкое старопечатное Євангеліє»; Владимиров П. В. О московских первопечатных Евангеліях до 1564-го года // Чтенія в Историч. Общ. Нестора Летописца. К., 1894. Кн. VIII. С. 33 — 34; Голубинскій E. E. K вопросу о начале книгопечатанія в Москве // Богословскій Вестник. 1895. Кн. II; Снегирев И. M. O сношеніях Датскаго Короля Христіана III c Царем Іоанном Васильевичем касательно заведенія типографіи в Москве // Русскій Историческій сборник. М., 1840. Т. IV. Кн. І. С. 117 — 131; Леонид Архим. Евангеліе, напечатанное в Москве 1564 — 1569 р. // Памятники Древней Письменности. 1883. Це Євангеліє ніби видрукував Іван Хведорів.

Про потребу друкарства на Москві голосно заговорили ще 1551 р., цебто на так званім Стоглавім Соборі. Цар Іван Грозний разом з митрополитом Макарієм жваво прийнялися за цю справу; вже року 1553, як пише в післямові «Апостола» 1564 р. сам Хведорів, «начаша изыскивати мастерства печатных книг». Цар Грозний звернувся на Захід, щоб дістати звідти друкарів, але західня поміч дуже проволікалася, бо Захід разом з друкарями все хотів накинути Грозному й нову віру. Здається, що в справі розпочаття друкарства на Москві найбільше допоміг датський король Християн III, що в травні року 1552 прислав на Москву свого місіонера, друкаря Ганса Миссенгейма. От цей Миссенгейм, разом може з деякими італійськими друкарями, що жили в Москві, і зорганізував першу друкарню на Москві. Звичайно, Ганс сам не міг справитися зо всею цею справою — йому потрібні були помічники.

Про початок московського друкарства маємо також і надзвичайно важне пряме свідоцтво; англійський посол Джон Флетчер, що побував в Москві в кінці XVI віку і написав записки про Москву, про початок московського друкарства оповідає в розділі 21 дослівно таке: «Декілька років тому, ще за покійного царя (Івана Грозного) привезли були з Польщі в Москву друкарського станка та літери , і тут засновано друкарню, з дозволу царя та на велику йому втіху». Отже, Флетчер ясно свідчить, звідки прийшло друкарство на Москву.

Але як розуміти це свідоцтво Флетчерове? Може справді сама Польща допомагала Івану Грозному заснувати першу друкарню? Звичайно — ні; стосунки Москви й Польщі були тоді дуже ворожими і скоро довели до запеклої війни. Безумовно, Флетчер під Польщею розумів православних підданців її — це були українці або білоруси, скоріше ті й другі разом.

На сході слов’янства, як ми бачили, українці першими розпочали друкарство — складачами у Швайпольта Фіоля, родом німця з Нейштадту в Франконії, що працював у Кракові ще 1491 р., безумовно були українці; пізніше бачимо друкарство в Вільні, де 1525 р. славний Скорина друкує дві книжки; ще пізніше, 1562 р. появляються друки в Несвіжу на Мінщині. Отже, як бачимо, за кордоном Москви, в православній Литві було вже друкарство ще до початку його на Москві; звичайно, були й друкарі, які, прочувши, що на Москві збираються закладати друкарню, потягли туди. Ось оці русини з Литви та Польщі — українці та білоруси, певне, й привезли на Москву першого друкарського станка та літери, як про це свідчить Флетчер.

Шрифт перших московських друків зроблено зовсім на зразок українського київського уставу. Прикраси до перших московських друків — «Апостола» 1564 р. та Часовника 1565 р. — робили можливо й українці, бо ці прикраси ведуть нас в певній мірі до тої волинської мистецької школи, звідки вийшли такі високохудожні твори, як, скажемо, Пересопницьке Євангеліє 1556 р. або «Загорівський Апостол»; звичайно, венеціанська графіка певне була перед очима перших друкарів на Москві (та про неї нагадував і знавець венеціанського друкарства, Максим Грек).

Таким чином безумовно українці з білорусами брали участь в заснуванні друкарства на Москві (див. с. 55). Багато допомогли також італійці — їх все було досить в Москві; пригадаймо хоча б, що італійці полишили свій замітний слід в першій московській друкарській термінології.

Цінну й велику літературу про початок московського друкарства див. вище, в розділі VII. С. 88 — 95. Літературу про московський першодрук, про «Апостола» 1564 р. подав я в «Старій Україні». 1924. С. 68.




2. Історія друкарства московського


Московське друкарство в давнину увесь час, особливо до XVIII віку, менше в XVIII віці, знаходилось під впливом друкарства українського; була б цікава розвідка — детально дослідити українські впливи на московське друкарство за ввесь давній час, до поч. XIX віку, особливо ж за час до XVIII віку.

Частину великої, але не все цінної літератури про історію друкарства московського див. вище в розділі про історію друкарства українського, с. 36, а також в розділі про Івана Хведоровича, с. 88. Подаю тут ще таку літературу (порядок хронологічний) з історії московського друкарства: Евгеній Митр. Словарь историческій о бывших в Россіи писателях духовнаго чина. Спб., 1827. Т. І. С. 260 — 286; по вид. 1-му 1818 р., с. 273 — 302; Стpоев П. М. Обстоятельное описаніе книг Толстова. М., 1829. Передмова. С. І — XXIV: короткий нарис історії друкарства; Снегирев И. М. О первой Псалтыри Невежи Тимофеева и Никифора Тарасіева // Вестник Европы. 1830. № 13; Строев П. М. Описаніе книг Царскаго. М., 1836. Додаток. С. 431 — 453: три документи з історії друкарства; Строев П. Дополненіе к описаніям библіотек Толстова и Царскаго. М., 1841. С. 241 — 253: матеріали до історії моск. друкарства; Макаров М. О. сенатской типографіи в Москве// Моск. Губерн. Ведом. 1842. № 22; Снегирев И. М. Очерк исторіи типографіи Московскаго Университета с 1755 по 1812 г. // Моск. Ведом. 1844. № 111 і 117; Царскій А. И. Историческій взгляд на развитіе книгопечатанія в Россіи// Моск. Губерн. Ведом. 1846; Казанскій. Исправленіе богослужебних книг при патріархе Филарете // Чтенія. М., 1848. № VII. 28 с.; Боричевскій. Историческій взгляд на исторію книгопечатанія в Россіи //Ж. M. H. Пр. 1849. Ч. 61. С. 162; Иванов П. О приказе печатнаго двора, в книжці: Описаніе государственнаго архива старых дел. М., 1850; Снегирев И. М. Краткій очерк исторіи Московской Синодальной типографіи // Моск. Ведом. 1853. № 152 і 153; Викторов А. Е. Историческая деятельность Московской Синодальной типографіи // Моск. Ведом.

1859. № 285, 288 і 291, також Наше Время. 1860. № 5, 8, 10 і 12; Русская Беседа. 1859. Кн. 5; Поруденскій М. Трехсотлетіє московскаго книгопечатанія // Соврем. Летопись. 1864. №9; Филарет Арх (Ш-н H.). O книгопечатаніи в Россіи до патріарха Никона//Черниг. Епарх. Ведом. 1867. № 8 — 9, С. 343 — 350, 367 — 374; Румянцов В. Древнія зданія Московскаго печатнаго двора. М., 1869. 38 с. і 5 листів малюнків; Гатцук А. Очерки исторіи книгопечатнаго дела в Россіи//Русскій Вестник. 1872. Т. 99. Кн. 5; Н. С. Очерк книгопечатнаго дела в Россіи // Русская Библіографія. 1878. Вип. II. 48 с. Тут 3 статті: 1) Наши библіографическіе указатели, 2) Книжное дело в Россіи до Петра Великаго і 3) Матеріали для статистики книгопечатнаго дела; Огнев В. Страницы из исторіи книги на Руси. Вятка, 1881; Михневич Вл. Трехсотлетіє «Божьяго дела» на Руси. 5 с. Див.: Трехсотлетіє перваго друкаря на Руси. Юбил. изданіе. 1883; Либрович С. Ф. Книгопечатаніе в Россіи после Федорова. 5 с. Див.: Трехсотлетіє перваго друкаря на Руси. Спб., 1883; Мансветов И. Как у нас правились церковныя книги. Матеріалы для исторіи книжной справы в XVIII ст. по бумагам архива Типографской Библіотеки в Москве. Додаток до «Творенія св. Отцев». М., 1883. Кн. IV. 61 с; Из рукописей В. Е. Барсова. І. Акты, относящіеся к распространенію богослужебных книг. М., 1884; Белокуров С. Сильвестра Медведева Известіе истинное о новоправленіи книжном // Чтенія. М., 1885. Кн. 4. С. XLI+87; Белокуров С. Московскій печатный двор в 1649 году // Чтенія. М., 1887. Кн. 4. 32 с.; Мальшинскій. Наша печать в ея историческо-экономическом развитіи. // Историч. Вестник. 1887. Т. 28; Кирпичников А. Очерк исторіи книги. Две публичныя лекцій. Видання журналу «Пантеон Литературы». Спб., 1888; Булгаков Ф. Иллюстрированная исторія книгопечатанія. Спб., 1889. С. 238 — 252: Друкарство в Москві по Хведорові; с. 277 — 288: Московське друкарство з 1613 року; с. 295 — 350: Російське друкарство в XVIII віці; Бахтіяров А. Исторія книги на Руси. Спб., 1890. Видання Ф. Павленкова; Николаевскій П. Московскій печатный двор при патріархе Никоне / Христіан. Чтеніе. 1890. № 1 і 5; за 1891 № 1 і 4; 138 с; Лиxачев Н. Документа о печатаніи книг и грамот в 1694 р. Спб., 1894; Божерянов И. Н. Из исторіи книгопечатанія в Россіи в XVIII ст. // Русский Вестник. 1895. Кн. І; Божерянов И. Н. Историческій очерк русскаго книгопечатнаго дела. Спб., 1895. Видання «Общественная Польза». C. l — 61. Зміст: Початок і розвиток друкарства в Росії, с. 8; поширення друкарень, 13; перша друкарня за кордоном, 17; підпорядкування «печатнаго двора» манастирському приказу і заведення гражданки, 20; заснування друкарні в Харкові, 46; Шрекник Е. Ф. Историческій очерк развитія письменности и типографскаго искусства в Россіи. Спб., 1895; компіляція з книги Булгакова; Полевой П. Н. Исторія русской словесности. Спб., 1900. С. 192 — 206: короткий, але змістовний нарис історії моск. друкарства; Покровскій П. Исторія русской книги в очерках и образцах // «Известія» книгарні Вольфа. 1901; Либрович С. Исторія книги в Россіи. Часть I, c древнейших времен до конца XVII ст. Со снимками c древних рукописей, образцов первопечатных книг и позднейших редких изданій, c портретами, копіями картин, гравюр и пр. и пр. Спб. Видання М. О. Вольфа. 1913. С. 1 — 224.

Окремо зазначаю тут літературу про друкарство за час Петра I та про заведення гражданки (в березні 1708 р.): Д. К. Выписка из дел типографской контори // Библіотека для чтенія. 1834. Т. 3. № 3. Розд. 6; Снегирев Й. М. Труды Петра I в книгопечатаніи // Библіотека для чтенія. 1834. Ч. III. Розд. VI; Пекарскій П. Наука и литература в Россіи при Петре Великом. Спб., 1862. Т.П.: Известія о славяно-русских типографіях начала XVIII столетія. Тут на с. 633 — 675 маємо: Загальне управління друкарнями. Московська друкарня. Директор її Поликарпов. Зловживання. Заведення гражданського шрифту. Дереворитники. Похідна друкарня на Волзі. Гражданська друкарня в Москві під управою Василя Киприянова. Стан Петербурзької друкарні. Перша книгарня в Петербурзі. Книжна торговля за Петра Великого. Інші друкарні в Петербурзі: Олександрівської Лаври, Сенатська й Морської Академії; Черты из исторіи книжнаго просвещенія при Петре Великом // Русский Архив. 1868. 17 с., матеріал з 1715 — 1717 р.; Двухсотлетняя годовщина дня рожденія Петра Великаго. С приложеніем фотографических снимков гражданской азбуки с поправками, сделанными рукою Императора. Спб., 1872; Григорович H. O введеній гражданского шрифта в Россіи. Азбука с исправленіями Имп. Петра Великаго и указом ero o введеній в употребленіе гражданскаго шрифта // Отчет Общ. любит. др. письменности за 1877 р., 12 с і 3 с. знімків; Дмитріев П. Шрифт гражданской печати времен Петра Великаго // Россійск. Библ. Гартье. № 6 — 9; Азбука гражданская с нравоученіями, правлена рукою Петра Великаго. Видання «Общ. люб. древн. письм.» 1877. № 8. Факсимилє з оригіналу.




3. Друкарство загальноросійське


Довгий час друкарство трималося Москви і тільки з кінця XVIII віку почало ширитися по цілій Росії, особливо з часу заведення т. зв. губерніальних друкарень (див. вище с. 367). Подаю тут літературу про це друкарство в порядку географічнім.

Астраханец (Н. Ф. Леонтьев). Список астраханских изданій // Труды Астрах. Губерн. Статист. Комитета. 1869. Вип. І. Додаток. Матеріалы для исторіи Владимирской губернской типографіи. K столетнему юбилею типографіи. Володимир над Клязьмою, 1898; Список книг, напечатанных в Воронежской типографіи // Воронеж. Губерн. Ведом. 1856. № 9; Вейнберг. Список книг, напечатанных типографіею Воронежскаго губернского правленія // Воронеж. Губерн. Ведом. 1883. №88; Пантелеевскій Н. И. Типографія Воронежскаго губернскаго правленія // Воронеж. Губерн. Ведом. 1887. № 75; Поликарпов Н. И. Столетіе Воронежской губернской типографіи // Воронеж. Телеграф. 1898; Поликарпов Н. И. Воронежская губернская типографія; из исторіи печатнаго дела в Воронеже за истекшее столетіе // Труды Воронеж. Архивной Комиссіи за 1905 р.; Празднованіе столетія Вятской губернской типографіи; див.: Памятная книжка и календарь Вятской губерн. на 1899. С. 142 — 158; Лихачев Н. П. Книгопечатаніе в Казани за первое пятидесятилетіе существованія в этом городе типографіи. Спб., 1895; Його ж: Мнимый первенец казанской печати. Спб., 1897; Чистоклетов Г. Опыт собранія матеріалов о типографіях в Калуге и о книгах, в ней напеч<атанных до 1807 г. Калуга, 1892; Танков А. А. Из исторіи печатнаго дела в Курске // Курск. Губерн. Ведом. 1897. № 228 — 234; Столетнее существованіе типографіи Нижегородскаго губернскаго правленія // Нижегор. Губерн. Ведом. 1891. № 33, 34, 40 і 41. Левин И. Столетіе Олонецкой губернской типографіи // Олонецк. Губерн. Ведом. 1905. №50 — 51; Пермская губернская типографія. Разсказ о том, как получила начало и как устраивалась и развивалась типографія Пермскаго губернскаго правленія//Перм. Губерн. Ведом. 1869. № 12 — 14; С(мышляев) Д. Типографія в г. Перми/ДІерм Губерн. Ведом. 1882. № 23; Малченко В. С. Дело Пермскаго наместнич. правленія о заведеній в Перми типографіи // Труды Пермской Ученой Архивной Комиссіи». Пермь, 1903. Вип. IV. С. 153 — 155; Чистович. Сведенія о бывшей типографіи Александро-Невскаго монастыря и о напечатанных в ней книгах // Христ. Чтеніе. 1857. Кн. V. С. 341 — 354; Геннади Г. H. Свидетельство о начале книгопечатанія в Петербурга // Библіогр. Записки. 1858. № 12. C. 572 — 575; Пекарскій П. П. Академическая типографія в старину и ныне. Див.: Образцы шрифтов типографіи и словолитни Имп. Академій Наук. Спб., 1870; Дьяконов И. Д. Краткій очерк исторіи и современнаго состоянія С.-Петербургской Синодальной типографіи. Спб., 1895. С. 1 — 57, за 1711 — 1830 рр.; Карамышев И. Краткія историческія сведенія о Петербургских типографіях c 1711 года. Спб., 1895. С. 1 — 31; Хороманскій В. Столетіе типографіи Саратовскаго губернскаго правленія. Саратов, 1895; Дмитріев-Мамонов А. И. Начало печати в Сибири. Печать в Тобольском наместничестве в конце XVIII-го ст. // Памятная книжка Тобольской губерній на 1884 p., а також: Омськ, 1891: про сибірське друкарство з 1782 р.; вид. 3-є. Спб., 1900; Губерти Н. В. Первая типографія в Сибири купца Корнильева (1789 — 1795 гг.) // Библ. Записки. 1892. № 12. С. 860; Матеріали для исторіи типографіи при губернском правленій в Тамбове // Известія Тамбовской Ученой Архивной Комисіи. Вип. XIII; О некоторых изданіях Ярославской типографіи // Ж. M. H. Пр. 1838. Ч. XX. С. 343; Бартенев П. И. Заметка о сельских типографіях // Библ. Записки. 1859. (друкарні в губ. Тамбов., Пензен. і Рязанській в кінці XVIII в.).

Друкарство російське за кордоном: Оболенскій М. А. Русская типографія в Париже в 1790 годах // Библ. Записки. 1858. Т. І. № 5. С. 155 — 156; Пекарскій П. П. О русских книгах, напечатанных в Галле в 1735 г. // Библ. Записки. Т. III. С. 35 — 45; Пекарскій П. П. Литература и наука. 1862. Т. І. С. 10 — 13: про російські друкарні в Амстердамі.

Подаю тут ще хоч короткі відомості про друкарні Іверську та клинцівські, бо друкарні ці були в дуже близьких стосунках з друкарнями українськими.




4. Друкарня Тверського монастиря


Як я вже згадував вище (с. 64), року 1655 перевели Кутеїнський монастир до Новгородського Іверського монастиря, що коло Валдаю. Разом з цим перенесено й Кутеїнську друкарню також до Іверського монастиря. Монастир цей заснував патріарх Никон 1653 р., бажаючи створити собі певне культурне огнище; отже, Кутеїнська друкарня та монахи українці були йому якраз до речі. Але друкарня ця проіснувала тут не довго — року 1665 її перенесено до Нового Єрусалиму. Закрили потім й Іверського монастиря: як судили Никона, монастир його визнали єретичним...

Корнилович. Историко-статистическій очерк Иверскаго монастыря // Сын Отечества за 1839. Кн. 9; Саxаров И. Исторія типографіи Иверскаго монастыря; див. його «Русскіе древніе памятники». Спб., 1842. T. I.; Cаxаров И. Иверская типографія // Северная Пчела. 1849. № 157; Леонид Арx. Типографія Оршинскаго Кутеинскаго и Иверскаго Валдайскаго монастырей c 1630 по 1665 г. // Вестник Общ. древне-русскаго искусства. 1874. Розд. IV. С 92 — 95; Стасов В. В. Сочиненія. Т. II. С. 173; Xарлампович К. В. Малороссійское вліяніе. Казань, 1914. С. 437 — 439.




5. Старообрядчеські друкарні в Клинцях


Посад Клинці в давнину був Новгород-Сіверської губ., тепер він губернії Чернігівської, на півдні Суражського повіту. Населений цей посад тими старообрядцями, що втікли сюди після відомого стрілецького бунту. Хоч етнографічно Клинці й не належать до української землі, але я хоч коротенько розповім тут про цю друкарню, бо вона часто зв’язувалася з друкарнями нашими, а її видання часом продавалися і в нас.

Старообрядчеська друкарня в Клинцях постала ще 1781 р., але на початку працю провадила напівкриючись. Коли ж за цариці Катерини виданий був 15 січня 1783 р. закон про вільні друкарні, то цим законом поспішили скористатися й старообрядці. Два купці, Дмитро Рукавишников та Яків Желізников урядили собі в Клинцях вільні друкарні й одержали на них, правда після тяганини, відповідний дозвіл 29 березня та 25 червня 1784 р.; трохи пізніше, 25 вересня 1786 р. дозволено відкрити тут друкарню й купцеві Хведору Карташову. Ось ці три друкарні діяльно взялися за передрук стародрукованих книжок, потрібних для церковного вжитку старообрядцям.

Але не довго працювали клинцівські друкарні. Старообрядчеські видання повезли 1787 р. в Макарів на ярмарку; там про них повідомили єпископа, а той про все написав в Синод. Закінчилася справа тим, що Синод 27 липня 1787 р. пояснив, що вільні друкарні не мають права друкувати церковних книжок, а тому в кінці всі три клинцівські друкарні були закриті й сконфісковані. Правда, пізніше сконфісковане майно вернули, і ці друкарні почали друкувати (напр. друкарня Рукавишникова) світські книжки.

Син Якова Желізникова, Василь Желізников, або просто Желізняк, 6 червня 1789 р. отримав сконфісковане в батька друкарське майно. Не маючи змоги друкувати церковні книжки в Клинцях, Василь Желізняк поїхав до Почаєва і там склав з василіанами умову на друкування старообрядчеських книжок (про цю справу див. вище с. 225, там і література). Але можливо, як думає Сопиков (Опыт. № 574), що старообрядці потайки таки друкували свої книжки й в Клинцях, та тільки зазначали на них не Клинці, а якісь інші друкарні.

Про це див.: Семенников В. Типографіи раскольников в Клинцах // Русскій Библіофил. 1912. Кн. І. С. 58 — 63; Kалугин И. К. Несколько слов о Клинцовской типографіи // Библ. Записки. 1858. № 5. Т. І. С. 157: про старообрядчеську друкарню 1781 р.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.