Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна




ПІСЛЯМОВА



Закінчивши працю свою, вважаю за потрібне ще раз сказати, що я не мав на оці подати читачеві повної історії українського друкарства — я пильнував поставити тільки головніші історично-бібліографічні віхи його. Історія українського друкарства — це надзвичайно широка ділянка з історії нашої культури, але ділянка зовсім мало опрацьована: джерельних матеріалів для неї видано обмаль, ґрунтовних монографій також не багато. Такий стан речі примусив мене поставити собі завданням бодай зібрати докупи все те, що досі зроблено в нас з цеї широкої дисципліни, відповідно пояснити зібране й доповнити там, де це було можливим.

Я поставив собі завданням в міру можливості освітити всі головніші моменти з історії українського друкарства, виразно намітити всі найважніші віхи його. Уводячи читача в історію якоїсь частини нашого друкарства, я даю йому мінімум потрібного знання, переповідаю йому те, що ми вже знаємо з цеї ділянки, і скрізь виразно підкреслюю, чого ми ще не маємо, чого в нас ще не зроблено. Я робив це зумисне для тих, що будуть працювати над дослідженням нашого друкарства: їм відразу буде видно, куди саме треба в першу чергу прикласти більшої праці своєї, що саме потребує ще детального досліду та ґрунтовної перевірки. І тішу себе надією, що може ця праця моя дасть привід появлення більшого числа спеціальних і ґрунтовних розвідок з тих питань, які я лише поверхово намітив.

Книжка моя виходить, як том І задуманої праці «Історія українського друкарства». Том II матиме назву «Історія української книги XV — XVIII віків *.

[* Короткий зміст його: Історія вивчення історії українського друкарства та книги. Друкар і його становище; друкарські привілеї, монополь, наука, праця, друкарі, письменники і т. п. Техніка давнього українського друкарства (друкарська техніка, термінологія, палеотипія, папірництво, переплетство). Давня українська книжка (зміст, зовнішність, книготоргівля, ціна на книжку, записи на ній і т. п.). Історія української гравюри. Знімки з стародруків. Історія цензури на Україні. Паління книжок. Описи стародруків (методологія, бібліографія). Списи стародруків по друкарнях. В тексті будуть потрібні знімки з стародруків. Доповнення до тому І.]


Томи І та II матимуть закінчену цілість. Томи III та IV присвячені Опису стародруків (всіма мовами) на землях українських (з передмовами та з бібліографією кожного твору). Томи V та VI міститимуть Матеріали для історії українського друкарства, яких так багато в нас ще не видано, а ті, що видані, звичайно розкидані по найрізніших, часто малодоступних виданнях. До тому VII увійде Альбом знімків з українських стародруків. І тільки по закінченні цілої цеї праці буде відповідно уторована дорога для того, хто захоче дати вже повний науковий огляд історії українського друкарства. Я ж тепер зробив, що було в моїй силі при теперішнім стані вивчення цеї важної ділянки нашої давньої культури.

Працю свою писав я [* Філологічна секція Наукового Товариства, заслухавши працю отсю, ухвалила її друкувати 6 квітня 1924 р. Друк розпочався 25 квітня, а скінчився 31 грудня 1924 р.] в невигідних обставинах емігрантського життя, писав її головно на селі, поза Львовом; та й у Львові багатьох потрібних книжок не знайшлося. Нехай же хоч це стане мені за оправдання можливої неповноти та невільних недоглядів в цій книжці моїй.

Закінчуючи працю, вважаю за приємний обов’язок свій найсердечніше дякувати на цім місті Науковому Товариству ім. Шевченка у Львові в особі його президента Вп. Проф. Др. Кирила Студинського, що ласкаво дало змогу праці моїй побачити світ.

Сердечно дякую також п. директорові бібліотеки Наукового Товариства Ів. Кревецькому та помічникові його В. Дорошенкові, що постійно допомагали мені книжками. Дирекції Національного Музею у Львові складаю свою подяку за ласкавий дозвіл користати з їх цінної збірки стародруків.



Проф. Іван Огієнко.

Винники, 16.III.1924 — Львів, 23.XII.1924.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.