Головна

Ян ЖОРАВНИЦЬКИЙ

Хто йдеш мимо, стань годину,

Прочитай сюю новину.

Чи єсть в Луцку бЂлоглова,

Як та пани ключникова?

Хоча й вЂк подойшлый має,

А розпусты не встыдає;

Убираєтся в форботы,

Леч не дбає про чесноты.

Нащо модлы єй, офЂры?

Абы були кавалЂры!

Лиш малженок Ђдет з двора —

Внет тут молодыков чвора!

З ними учты и беседы —

Не вертайся, мужу, теды!

Ой ты, мужу необачный!

Зробы жонЂ бенкет смачный:

Змаж ю лоєм з дхлого хорта,

Ачей, зженеш з шкуры чорта.

Смаруй кієм над статечность,

Нех забуде про вшетечность.

Ян ЖОРАВНИЦЬКИЙ

Ян Жоравницький — луцький шляхтич. Учився в Жидичині. Служив у луцькій міській канцелярії. Протягом двох років судився за маєтності зі своїм братом Олександром Жоравницьким — ключником і городничим Луцька. За участь у наїздах і за вбивство королівського секретаря Балтазара Гнівоша в селі Свинюхах Яна Жоравницького було засуджено на

смерть і страчено 1589 р. До нас дійшов єдиний вірш Яна Жоравницького «пашквіль» на дружину його брата Олександра.

«Хто йдеш мимо, стань годину...». — Цей побутовий «пашквіль» Ян Жоравницький написав 1575 р., коли брати змагалися за маєтність. Як свідчить О. Левицький, вірш став приводом до судової справи і був записаний в актові книги луцького і володимирського судів, завдяки чому він і дійшов до нашого часу. Виявити цей запис в актових книгах не пощастило.

Текст вперше опубліковано у вид.: Левицкий О. Очерки старинного быта Волыни и Украины. — «Киевская старина», 1889, № 4, с. 92 — 123; див. також: Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 60.

Подається за публікацією О. Левицького.

Див. також Українська поезія. Кінець XVI — середина XVII ст.

Головна