Попередня     Головна     Наступна




Софроній ПОЧАСЬКИЙ

ΕΥΧΑΡΙΣΤΗΡΙΟΝ,

АЛЬБО ВДЯЧНОСТЬ. ЯСНЕ ПРЕВЕЛЕБНІЙШОМУ ВО ХРИСТІ ЙОГО МИЛОСТІ ГОСПО-ДИНУ ОТЦЮ КИР ПЕТРУ МОГИЛІ ', ВОЄВОДИЧУ ЗЕМЛЬ МОЛДАВСЬКИХ, ВЕЛИКОМУ АРХІМАНДРИТОВІ СВЯТОЇ ВЕЛИКОЇ ЛАВРИ ЧУДОТВОРНОЇ ПЕЧЕРСЬКОЇ КИЇВСЬКОЇ, ВІРИ ПРАВОСЛАВНОЇ В ЦЕРКВІ СВЯТОЯ ВОСТОЧНОИ ПРОМОТОРОВІ ПОБОЖНОМУ І НЕСМЕРТЕЛЬНОЇ СЛАВИ ГОДНОМУ ОБОРОНЦІ. ОД СПУДЕЙОВ ГІМНАЗІУМ  2 ЙОГО МИЛОСТИ З ШКОЛИ РИТОРИКИ 3, ЗА ГОЙНІЇ ДОБРОДІЙСТВА, СОБІ І ЦЕРКВІ ПРАВОСЛАВНОЙ, В ФУНДОВАННЮ ШКОЛ ПОКАЗАНІЇ. ПРИ ВІНШОВАННЮ СВЯТ ХВАЛЕБНИХ ВОСКРЕСЕНІЯ ХРИСТОВА 4 СПАСИТЕЛЯ МИРУ, ПОВИННЕ А УПРЕЙМЕ ОДДАНАЯ.


СТЕММА ЯСНЕВЕЛЬМОЖНИХ МОГИЛОВ 5

О орле, то ж високо наддер вилітаєш,

Гди на герб цних Могилов корони вкладаєш,

Не только того світа знак владзи монархов,

Але теж і духовних оздобу екзархов.

Позволяю (бо сь годен), продкуй в том клейноті,

Пристоїть, аби сь служив їх так світлой цноті.

Вім, же сь нікгди-сь срокгії звикл громи носити,

Тепер срокгость в ласкавость час юж одмінити.

Орле, пильнуй презацних Могилов корони,

Бо тот знак всей церкві єст знаком оборони.




Превелебнійший милостивий господине отче,

пастирю, патроне і фундаторе наш!


Кроль вафаленський, ясне вельможний милостивий отче,

в звичаю бив положив часов певних свічу запаленую подданим своїм висилати на знак того, аби горячность милості своєї ку оним виконтерфетувати могл. Кролевая наук Мінер-ва православно-кафоличеськая, превелебний патроне, до того часу барзо неплодная (для великих навальностей і штурмов од виродков соборної церкви, матки нашої), уродивши за ласкою і промислом божіїм немалоє гроно в православной науці православних синов, которії под намет твоєї щодробли-вості, под плащ твойого старання, под упреймость твоєї ку науком зичливості зобравшися, що би за символи своєї ку тобі прихильності виставить міли, не відають. Зішло би ся вправді, яко пану, злото, але сь ти з злотом посполу себе оной оддав. О неслиханої в Росії щодробливості! Зішло би ся, яко од кролевої, дорогоє каміннє, але сь ти, каменем неошацованим в цнотах і побожності будучи, за каміннє дорогоє синов оної собі розумієш, твердиш і голосиш. А сам (усти всіх людей в баченнє і розум не убогих) тим будучи, чим єст золото межи крушцами, чим діамент межи каміннєм коханков наук з милості ку церкві, матцє своєї, за таких же дрожиш бити. Которую то церков православную, земноє небо, як ніколись "Ατλαζ τόυ ούρανόν ύποδέξατο (Атлант небо на себе взяв (грецьк.). — Ред.), двигати і посилкувати рачиш. О заїсте золотом єст-єсь, гди золотом погор-жаєш, а православно-кафоличеськую науку любиш. Єст-єсь і діаментом, кгди перешкоди і клопоти за школи терпливе зносиш. Єст-єсь і сил Атлянтових, кгди в так тяжких трудах і працях уставати не хочеш. А поневаж станула оної перед очі слава презацної фамилії ясневельможних Могилов, которая з дідичних двох столиць, молдавської і волоської, лінію свою ведет, і марсових твоїх праць, которих-єсь напро-тив оттоманським цербером подиймовав і добровольноє згорженнє світа которого под ноги подославши, за богом єсь ся Христом удав, а при той зась славі обок станув гуфець ушикований, оная людськость, побожность, онії твої цноти, оная до намнійшого склонность, згола на здуміваннє Мінерві. Умислила прето, вельможний наш добродію, гору тобі виставити. Гору, мовлю, Парнасу 6 і Гелікону 7, на которих аби ся весь світ малий могл твоєї слави і тєлесним і душевним оком дочитати. Не дивуйся! Пристоїть так зацной славі на горі вдячності од нас поставленой бити. Бо слава, високо літаючи, високо сідаєт. Пристоїть так зацной славі на горі. Бо маєт гуфці, которії для показання гойних церкві божой добродійств добивають. Пристоїть так зацной славі на горі, абовім так знаменитії і немаль врожонії тобі поступки на гору небесную впроважати побожних людій звикл. Пристоїть заїсте, кгди за вступеннєм сонця в знаки пувночнії світ зем ний з зими ся смієт, гори квітками одіваєт і, взрок утішаючи, фарбуєт, а звдаща, кгди сонце предвічноє з-под земних країв виникнувши, душу знову на гору спасенія подносить. Одтвори ж, вельможний патроне, ворота зичливості твоєї той горі, которії ся кождому одтвором ставили. Одтвори, ач подлой і невисменитой, єднак же правдивой і не облудной, поневаж правда і щирость хоч в наубожших великої завше у тебе поваги єст.


Найменший з братії общежительної

монастиря Печерського, превелебності твоєї в духу

син і послушник Софронт Почаський,

гимнастес кіновита монах печерський,

реторики професор



Сцептра тот зоставуєт шарлат і корони,

Кого бог взиваєт до свої оборони.

Щасливим сь, пречеснійший о архімандрито,

Которому познаннє бога єст одкрито.

Зверхность, слава, оздоба — то все под ногою,

Віра, милость до бога — то над головою.






ГЕЛІКОН,


То єст Сад умієтності первий, осьм кореній визволених наук   8

в собі маючий, през пречеснійшого його милості господина

отця кир Петра Могилу в Росії ново фондований


Вдячность


Гелікон, жродло наук, вдячность посилаєт твоїй,

отче, святині, бо в ней місце маєт



Гелікон


Старих гордость поганов весь світ наповнила

Скоро только їх глупство мудрость заслонила,

Бо гди наук початок з Гіппокріну маєт,

Юж Пегаса 9 аж назбить з Кадмом 10 виславляєт.

Чому ж барзій не нам честь тая тепер служить,

Котрим власность правдивих наук первій плужить?

Кто не свідом, іж мудрость з Едема 11 Сіону

Подана єст, а то фальш, же би з Гелікону?

А нам зась од Сіона закон, мудрость, віру

Даровано, за тим теж і слави над міру.

Приступи, Геліконе, дай честь, познай пана,

Опустивши жовнірство, привітай гетьмана,

Наклони верх з-под неба до земного долу,

Звитяжцю нам поткаєш з в'язнями посполу.

В особі твоїй світлой, отче велебнійший,

Вітаю кроля, вижу тріумф презацнійший.

Юж Геліконід 12 з Фебом розкошним ховати

Не позволю і пісней вдячних їм співати.

То твоїй превелебной все служить особі,

Високоє в високой ім'я єст оздобі.


Стефан Стрибиль






Корень умієтності перший


ГРАМАТИКА, УЧИТЬ СЛОВ І МОВИ


Розумному под небом где місце звіряти

Позволено, там можеш то лятво познати,

Якого би пожитку била і похвали

Слов складання наука, през час так немалий.

Хто би відав, як звано кити вод глубоких,

На повітру і землі мешканцьов широких?

Єще людєм і над тих потребна єст мова:

Хто не глупий, заж не тот, що не мовить слова?

Не дивуйся, бо негдись до згоди призваний

То ж побідив син з Маї 14, под Ксанфом спитаний.

І я теди, спитавши, єсли не по мові

Знать ретора, по ту дам глупство ослові.

Тот корень в твоїм саді, отче пречеснійший,

Заквітнет з Геліконом, над сонце яснійший,

Кгди в Росії потомок славних роксолянов

В науках поровняєт премудрих поганов 15.

Тілько аби звитязця пекельного смока

Заховав вцале віру правую з востока.

А где сонцю єст місце, того ж дознаваєт

Твоє ім'я, кгди місце в граматицє маєт.


Григорій Трипольський




Корень умієтності вторий


РЕТОРИКА, УЧИТЬ СЛОВ І ВИМОВИ


Кди би в землі Єгипськой не Нілові води,

Завше би без пожитку били огороди.

Ніл в Єгипті хліб множить, з Нілу весь достаток,

Питтє, покарм і пришлих пожитков задаток.

Леч над міру кгди берег вода превищаєт,

Юж в том року жизності земля не пущаєт.

Альбо мній, ніж потреба, кгди води приносить,

Мній теж і того літа трави косар косить.

Красомовство заїсте того ж подобенства

Било некгдись у старих, бо кгди набоженства

Учить, там урожай цнот приносить обфітий,

Кгди зась впротив — упадок Душі знаменитий.

Мірность — реч дорогая, кто ся в ней кохаєт,

Над веселлє больш в життю нічого не знаєт.

Пречеснійший наш отче, Прометейом  званий,

Одтоль будеш в Росії запоміркований

Нурт ріки красомовства, юж початок Нілу

Будет знати поета, бо од тебе силу

Ніл прийняв седможродлих юж наук високих,

Юж потечет до границь Росії широких.

Риторика звитязцю з тріумфом вітаєт,

Але впрод на патрона пильно поглядаєт,

При нем тріумфальний день будет опівати,

Фундатора теж в вічной славі фундувати.


Александер Олекшич





Корень умієтності третій


ДІАЛЕКТИКА 17,

УЧИТЬ РОЗУМНОГО В РЕЧАХ ПОЗНАВАННЯ


Межи штучним фальшивих розмов ошуканнєм

А щирим од неправди правди розезнаннєм

Тая даєт наука способ досвідчення,

Ту ж відомость приносить скритого створення.

За тим розум субтельний біглость в каждой речі,

Як, розтропне мов'ячи, здради ся стеречи.

Так, як би ово сонце, гди мглу розганяєт,

Дощі, громи, темності, а день роз'ясняєт.

Над то вкротцє доводом кого покопати

Лятво можеш і мудро філософувати.

Тернєм острим тот корень зовет Стагірита 18,

Карнеадес ім'я му дав морського кита.

Нєх же квітнет тот корень в твоїм Геліконі,

Пречесний наш отче, ку вірних обороні,

Би снать в церкві Сіонськой овоц його цвіту

Юж освідчив Христово з мертвих встаннє світу.

Нєх взрок тернє мудрості тепер колет смутних

Базилішков унітських 19, аспідов скрутних.

Одтоль слава Могилом вічная повстанет

І лілія високих цнот їх не ув'янет.


Самуель Мужиловський




Корень умієтності четвертий


АРИФМЕТИКА, УЧИТЬ ЛІЧБИ


Єст місце на високом землі положенню,

Трудної праці назбить людєм в прохоженню,

Оказалоє місце, і верх знаменитий,

Леч гостинець в пребиттю барзо неужитий.

На верху том пресличном пальма вирастаєт,

А на пальмі зась цнота гніздо своє маєт.

Ім'я місцю Час Довгий і Многії Літа,

До злічення труднії од початку світа,

Але скоро рахунок з науки приступить,

Праця, трудность з стараннєм заразом уступить,

Бо унції познаєш, злічиш міріади,

Лятвій, ніжли Геркулес 20 переплов Цикляди 21,

Пропорції досвідчиш межи поровняннєм

Дня з ноччю а правдивим свят одправуваннєм.

О як дивний тот способ і барзо хвалебний!

Фундаторе цних наук, отче превелебний!

Подав-єсь нам в Росії знати в часах міру,

В чом покажем одступним фальш їх і невіру.

Твоїй од нас чесності, поки часу станет,

Вдячность з наук подання нікгди не устает.


Андрей Черхавський





Корень умієтності п'ятий


МУЗИКА, УЧИТЬ СПІВАННЯ


Хоч то некгдись строфував філософ убогий

Діокгенес музиков, кгди цноти дороги

Занедбавши, на лютнях кант модерували

І стройне в обичаях нестройних співали,

Нікгди єднак в том вини наука не маєт,

Кгди учачий науці сам не подлєгагаєт.

Музика — цвіт веселля, корень пісній значних,

Музика — сад утіхи, жродло мислій вдячних.

Орфейове 22 співання ліси, ріки, скали,

Здумівшися, слухали, і Евріп  23 несталий,

Ту ж втропи шов звір дикий, птаков і риб много,

Вдячностю потягнений голосу такого.

Але слушній заїсте правда потребуєт

Співання, кгди науки до себе керуєт.

Показав то церковний філяр барзо ясний,

Всей Сірії оздоба — Дамаскін прекрасний,

Бо день Пасхи і возстання од мертвих співаєт,

Воскресшаго всім Христа ясно освідчаєт.

Христов тріумф весьолий і тот день хвалебний

В гімнах вдячних целебруй, отче превелебний!


Василій Климович





Корень умієтності шостий


ГЕОМЕТРІЯ, УЧИТЬ ЗЕМЛІ РОЗМІРЕННЯ


Ксенофанес 24, значнійший з філософов давніх,

Обиватель з Греції Кольофонов 25 славних,

Архетипом ніякимсь бога називати,

Без початку і конця казав признавати.

Змилив єднак тот мудрець, бо розум в поганськой

Єще ховав темності і владзі шатанськой.

Геометра, в познанню правдивом о богу

Юж будучи, такую дасть пересторогу:

Бог не єст фікгуральний, але круглость світу

Припишет, лічбу дневі а одмінность літу.

Кто хочет землю, небо і всі елемента

Познати, геометрес подасть документа:

На шестьдесят всю землю частій розміряєт,

Архімедес 26 на сфери небо розділяєт.

Леч найвищий вимірник з-под землі виходить

І в'язнєв своїх мнозство з собою приводить.

Тот, котрий п'яддю небо мірить, добротливий,

Нєх в науках даруєт початок щасливий.

Твоїй зась, отче, славі конець тот готуєт,

В котором своїх вірних до неба приймуєт.


Василій Каменицький





Корень умієтності седмий


АСТРОНОМІЯ, УЧИТЬ БІГОВ НЕБЕСНИХ


Кгде ясний палац Фебов, розний в будуванню,

В положенню високий, сличний в мальованню,

Кгде світлий ліхтар в небі 27, з седми лямп зложоний 28,

Од всіх сторон криштальом моцне обточоний,

Кгде єст місце планетом і звіздам ґрунтовним,

Одколь світлость променем спадаєт кляровним,

Там мисль тая наука людськую заносить,

През що скритих познаннє натур до нас вносить.

Астролюг 29 біг солнечний в Зодіаці знает

І през то в речах пришлих скуток освідчаєт.

Довтіп людський прикрую подиймуєт працу,

Аби могл свідом бити горнєго палацу.

В науцє зась кто добре звіздарськой цвічоний,

Не барзо в том познанню будет утружоний.

Щасливший єст над іних, могу речи сміле,

Астроном, бо он перший познав бога в тілє.

Тому ж мірру з кадилом нєх віщкове носять,

Не рождество, леч з мертвих встаннє юж голосять.

В якой славі арабов астроном зоставив,

Такую сь, чесний отче, юж Росії справив.


Михаїл Полубенський





Корень і верх всіх наук і умієтностій


ТЕОЛОГІЯ, УЧИТЬ БОЗСЬКИХ РЕЧІЙ


Кгде учинив границю Геркулес он сильний

Праць своїх богатирських, там теж гішпан пильний

Мармуровий поставив стовп 31, кгде з оцеаном

Виспа місце подает дільним гадитаном 32,

Тоє місце початком всіх вод єст глубоких,

З нього плинуть всі ріки до країв широких,

Одтоль берет отцеан назвиськ своїх розность,

Одтоль вода приймуєт в плиттю своєм можность,

Бо кгди море всю землю воколо обходить

А конець до початку незначне приводить,

Оцеаном зоветься, кгди зась впосред світа

Ідет, розне його теж зовет аравіта.

Тих же праць неужитих стовпом превисоким

Любо теж оцеаном іменуй глубоким

Небесную науку, мудрості початок,

Всіх наук жродло бозських а світських остаток.

Звитяжцею Цекропов 33 кто хочет зостати

А в цвіченню цних наук сам не уставати,

За бистрим злоторогим кто єленем гонить

І з наук в свой пожиток дорогий час клонить.

Єст границя праць твердих бозськая наука,

Узичаєт учоним, кгди в бігу, мунштука.

Єст колюмна і конець праць Алкменидових,

Бо вім мнозство приносить добр Ляомедонових,

Оцеан медоточний мудрость бозських речій,

Слабий розум поняти що может чоловечій.

З того моря виходять слодких наук ріки,

Ріки а вод обфітость дають во всі віки.

Теолог оцеаном нєх ся називаєт,

Бо тот наук, а ов зась всіх вод жродло маєт.

Але не допустив-єсь, отче велебнійший,

Аби кресом праць довгих бив стовп он давнійший,

Укопав-єсь колюмну од земної зони

При берегах Дніпрових под седмитріони,

Кгде задержиш мешканцьов російських в шуканню

Цних наук і в далеком юж пелкгримуванню.

Дав би то бог, кгди би-сьми чужих кривольогов 34

Понехавши, слухали своїх теольогов

А впред в церкві славили Христа з Дамаскіном,

Духа з отцем хвалили і з предвічним сином.


Мартин Сурин




ВДЯЧНОСТЬ


Що син матці повинен вельце укоханий,

Що слуга пану, в його ласцє вихований,

Що теж пастир, овчарні чулий, неоспалий,

О повіренном собі стаді завше дбалий,

То сь учинив син церкві, отче пречеснійший,

То сь справив слуга богу, і єстесь вірнійший,

То сь теж лаврі виконав пастирства твойого,

В превротності не пасеш кгди стада свойого.

Церков — матка синові, іж її прагненнє

През мудрость утулив-єсь, подасть виживеннє,

Пан теж слузі, бог-творець, за вірность в подданстві

Нагородить по смерті в безконечном панстві.

Ми зась, овці, пастиру духовний добиток

Принесемо з овчарні наук на пожиток.

З добрих отцев доброє потомство родить,

За цнотливим цнотливий слуга паном ходить,

Пастир теж неоспалий доброть овець знаєт,

Злії зась преч з овчарні завше викидаєт.

Отцем, паном, пастиром завше нашим будеш,

Єсли нас в твоїй ласцє нікгди не забудеш.


Філипп Миклашевський




В ПРЕСВЯТОИ ТРОЙЦІ

ЄДИНОСИЛЬНОМУ І ЄДИНОЧЕСНОМУ БОГУ ЧЕСТЬ, ПОКЛОН, СЛАВА, ВДЯЧНОСТЬ НА ВІКИ


Поганськоє, о боже, глупство юж устало,

Котороє Йовиша богом називало,

Юж щезло і поетов шаленство учоних,

Бо єст у всіх бог єдин вмісто незлічоних.

Прето з нашим падаєм подлим Геліконом

Перед страшним твоєй вельможності троном

А єдного в трьох лицєх знаєм тебе пана,

Єдна богу єдному честь будет оддана.

Только просим, справ серця горячость в патроні,

Аби в новом загрівав квітки Геліконі.


Іоанн Заруцький




Єсли члонка свойого не жалував в бою

Тот сильний римський рицер, що, речеш, покою

Як боронив отчизни Сцеволя 35 безпечний,

З которого повстав род Могилов сердечний,

Знак заїсте потомка, по том кгди все тіло,

Не только руку, жарить наш Сцевола сміло.






ПАРНАС,


альбо Сад умієтності вторий стараннєм і коштом яснепревелебнійшого во Христі його милості господина отця кир Петра Могили, архімандрита київського, воєводина земль Молдавських, под час весни особливої ку народові російському ласки божої десять літораслій наук визволених юж з себе випущаєт.



ВДЯЧНОСТЬ


Двоверхий Парнасе, поднеси до неба

Ім'я славних Могилов, вдячності потреба.



ПАРНАС


По смутку завше радость в тропи наступуєт,

По темностях зась світлость ту ж ся показуєт,

По сухом літі осінь, за тою теж ходить

Зима і час троскливий з собою приводить,

За фрасунком веселлє завше поступуєт,

По зимі часов прикрих весну бог даруєт.

Юж весна утіх нових, веселля нового

Криниця а пожар зась фрасунку старого.

З'явилося Гіблейських юж вод струменистих 36

Жродло пісній, з Парнасу, од каналов чистих,

При том теж з поль Актейських 37 Зефіри 38 повстають,

Пристє весни весьолим вітром освідчають,

Впрод єднак в твоєм саді спрвять охолоду,

Літорослі поднесуть і дадуть погоду,

Фундаторе побожний, цних наук патроне,

Всіх утіхо учоних, всіх муз Цітероне!

Твой Парнас літораслі вдячнії видаєт

І запахов роскошних вонность випущаєт,

А ім свой верх до неба он вишей подносить,

Тим ясній твой хвалебний стан світу голосить.


Василій Сущанський Проскура




Літоросль наук первая


КЛІО 39, ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В ЧИТАННЮ ГІСТОРІЙ


Давніх віков одмінний час трудне завитий

Будет міти, кто хочет дость лятво одкрити,

Скоро только з гісторій науки набудет,

В тот же час глупства в речах заразом позбудет,

Познаєт дільность славних російських гетьманов,

Відомості доступить в життю можних панов,

Європу тот, Азію з Африкою змірить,

Котрий розум в широких гісторіях ширить,

Леч кгди з землі обернет свою мисль до бога,

З гісторій єст простая до неба дорога.

Дай покой, Кліо, прошлим в дільності поганом,

Христов живот описуй, іди юж за паном.


Філон Ільковський



Літоросль наук вторая


МЕЛЬПОМЕНЕ 40,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В ПИСАННЮ ВІРШОВ СМУТНИХ І ЖАЛОБНИХ


Час, Музо, жалость віршов смутних одмінити,

Час з ляменту веселлє юж теж учинити.

Мельпомене, зостав юж срокгії жалоби,

Не псуй плачем дня того світлої оздоби.

Гіпполіта 41 сталого цекропом оддавши

І його несмертельних похвал занехавши,

Оддавай честь звитязці, славу, годность, віру,

Нехай його шириться можность до Епіру 42.

При небесном земного не забивай вожа,

В Христовой овчарні дость пильного строжа,

А, хвалячи, дивуйся, як єст опочистий

Петр 43 в звитязстві а в життю, як би кришталь, чистий.


Стефан Кольчицький




Літоросль наук третяя


УРАНІЯ 44,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В БІГЛОСТІ ЗВІЗДАРСЬКОЙ


Ту юж Атляс 45, о Музо, перестань зстарілим

Прешлим байком вірити, виймай серцем смілим,

Юж не кроль мавританськії сфери модеруєт,

Леч найвищий монарха сам небом керуєт,

Кгди затьмив в двох планетах ясность всього світа

І не дав розезнати од осені літа,

Тот правдивий астроном з-под землі виводить

Звізди душ святих отцев, сам до неба входить.

Але наш дужий Атляс тяжар дость немалий,

Небо носить земноє, в працях неусталий.

О як слушне, пречесний отче, в такой силі

Небо, церков двигаєш в небезпечной хвилі.


Максим Кресловський





Літоросль наук четвертая


КАЛЛІОПЕ 46,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В ПИСАННЮ ВИСОКИХ І ПОВАЖНИХ РЕЧІИ


Калліопе, звитяжцов преславних похвало,

Умовкни, що ся пред тим за поган ставало,

Не виноси Альциду з Ахіллесом дільним,

Не залецай Гектора з Енеашем  4? сильним.

Ото маєш рицера моцій неслиханих,

Звитяжцю над Еребом 48 сил непоровнаних,

Єсли для справ високих до пекла дорогу

Етейові 49 змислила, признай то все богу.

По нем теж задивуйся, іж не только старий

Вік множив богатирєв, леч і наш, несталий

Поровняєт рицеров наш Могила давніх,

Бо звитяжця таємних єст весполь і явних.


Феодор Сусло





Літоросль наук п'ятая


ПОЛІМНІЯ 50,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В БИСТРОЙ ПАМ'ЯТІ МНОГИХ РЕЧІЙ


Пам'ять, Музо, приводиш на пляц залецення,

Пам'ять, скарб непребранний слинного мовення,

Кгде слава Цінейова 51, котрий всіх римлянов

Імена мів в пам'яті і розность їх станов.

Темістоклес валечний добре пам'ятаєт,

Кгди отчизни здоров'є над все прекладаєт.

Гортензія 52 і Кіра 53 припомніннем гойним,

Полімнія, виславуй, з уклоном пристойним.

Але, ра[д]жу, мармуром розпам'ятивання

Терпенія Христова будь із мертвих встання.

Зостав, Музо, похвалу на місцю високом,

Кгде бог став звитяжцею над пекельним смоком.


Василій Чудновець





Літоросль наук шостая


ТАЛІЯ 54,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В ПИСАННЮ ВІРШОВ ВЕСЬОЛИХ


Світлий промень солнечний всіх увеселяєт,

Кгди на землю бляск ясний з Олімпу 55 спущаєт,

Токгди стада в широких полях дознавають

Обфітої радості і утіху мають,

А пастушок убогий, под листєм буковим,

Простих пісній складаєт ритм, в тіню здоровім,

Аркадськії 56 бидлята надставляють уха,

Кгди співаєт, он зась дмет, поки стаєт духа.

Що ж за радость нам в сей день з сонцем завітала

А з сонцем справедливим з неба возсіяла?

О заїсте веселля маєм заживати,

Поки сонце, Христос, світ нам будет спущати.


Василій Устрицький





Літоросль наук седмая


ЕВТЕРПЕ 57, ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В СПІВАННЮ


Повіж, Музо, для чого Ізмар 58 Орфейові

Дивувався і Парнас скалистий Фебові?

Чили, же он пекельних свідом бив палацов,

Ов зась з крвавих одродив звитяжцею пляцов?

Не то. Леч іншую снать моць обадва міли,

З которою до значних похвал приходили.

Орфейово співаннє ріки, ліси, бори

Тішило, Фебово теж роз'ясняло гори.

Тут здумійся, Парнасе з Родопом 59 високим,

Бо вездє повно пісній под небом широким.

Єсли ж за кант весьолий гори людей чтили,

Слушній би сь ми нам радость даную святили.


Георгій Негребецький





Літоросль наук осьмая


ТЕРПСІХОРЕ 60,

ТО ЄСТ ЦВІЧЕННЄ В СПІВАННЮ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОМ

Що за скуток співання в тот час показуєт,

Терпсіхоре, кгди лютню для пісній пріймуєт

Слодкомисльних, весьолих і наддер утішних,

Юж там забав дознаєш і годин поспішних,

Кгде Музи на цитарах струни напинають,

Землі, неба і світа початок співають,

Вода, огонь, повітрє, одколь вихрі, громи,

Сонце, місяць і кгде суть пекельнії доми.

Завітайте юж до нас на тріумф весьоло

Ви, о Музи, з Парнасу пресвітлоє коло!

Тут мелодій, тут канту, пісней тут потреба,

Бо сам пан тріумфуєт, котрий зступив з неба.


Євтихій Соболь





Літоросль наук дев'ятая


ЕРАТО 61,

АЛЬБО ЦВІЧЕННЄ В СПІВАННЮ УМИЛЬНОМ


Єсли од злих до добрих речі преносити

Звикли люди, не треба злого коренити.

Теди паф опустивши, Музо, і цитеру,

При пекельном зостав то, Ерато, кацеру.

До небесних, о Музо, прибирайся тронов,

Там скоштуєш, що за смак вишніх Геліконов,

Юж хори виступують з умильним співаннєм,

Допоможи ангелом сличним викриканнєм.

Єсли з доброго стався злим чоловік перший 62,

Вторий все то одмінив 63, діавола стерши,

Теди з наук поганських лятво учинити

Християном Христову і за свою міти.


Стефаи Трипольський





Літоросль, цвіт і оздоба всіх наук і умієтностій


АПОЛЛО


Справцо планет пресвітлих, кролю звізд вшеляких,

Вдячних годин одміно, часов не еднаких,

Фебе, давцьо світлості, всього світа око,

Котрого взрок всю землю займуєт широко,

Спусти на наш хоризонт скуток твоєї моці,

Би не усхли од зими новії овоці,

Завітай до Печерських садов цнотородних

І до країв Російських, в науку голодних,

Там впрод звальчиш Пітона 64, Цикльопи зголдуєш

А на приїзд Мінерві місце приготуєш,

Єст Гелікон, суть Музи в Парнаськом покою,

Зараз зачнуть весьолий кант пісній з тобою,

Только слави в звитяжстві першом уступити

І пляцу похвал богу треба допустити.

Цитра єднак з лютнею при тобі зостанет,

І в науках твой гонор нікгди не устанет.

Єще пам'ять вдячності кгди при тобі будет,

Меценас теж атлетов твоїх не забудет.

Що кролевич тебанський 65 злотим влосом 66 справив,

То ж ти, Фебе, патроном, бо сь ся для них вславив.

вдячность

Артаксерксес 67 в Персії кроль некгдись багатий

Обфітої землі в злото, в пурпуру, в шарлати,

Кгди звичаєм кролевським замки свого панства

Навіжав, в тот час віри дознав од подданства,

Бо єдні перла з коштом неошацованим

Несли пану в подарок, з скарбу дарованим,

Хризоліси, смарагди, яспіси, шафіри,

Діаменти, коралі несли там без міри.

Леч єден наубожший з подданих, а сталий

В серцю, принес до кроля подарочок малий —

На долонях обудвух води барзо мало,

Бо му злота, сафіров згола не ставало.

Кроль єднак (дивная реч) приняв барзе вдячне

І убогий подарок нагородив значне,

Кгди му конов зе злота внет розказав дати,

Аби води другий раз мів в чом дарувати.

Того ж і ми прикладом, ач в злото убогі,

Повинності єднак же не хибим дороги,

Води мало приносим з жродел Геліконських,

Води он знак давнійший, води з копит конських.

Фундаторе і отче, нам превелебнійший,

При той воді зостаєт чоловік світлійший -

Як теди Язон греков богатив през воду 68,

Так мудрость дасть Могилом в славі охолоду.





ПРЕЧИСТОЙ І ПРЕБЛАГОСЛОВЕННОЙ ДІВІ МАРИ, МАТЕРІ ВОСКРЕСШОГО СПАСИТЕЛЯ НАШОГО ІІСУСА ХРИСТА ХВАЛА, ГОДНОСТЬ І ПОКЛОН ВДЯЧНОСТІ НА ВІКИ


Преславная кролевно, райських садов цвіте,

Виборнійший клейноте з людей на том світє!

Ми з свойого Парнасу преч Феба з сестрами 69

Вигнавши, а в нем, просим, рач мешкати з нами.

За патронку всіх наук тебе признаваєм.

Ми Паллади-богині одтоль юж не знаєм 70.

Але вірим, же сь з бозської мудрості нам дана

Од пророков пред віки світу обецана.

Прето, наук патронко, в ласці теж ховати

Того рач, хто науки будет фундувати.


Трофим Онушкевич





ЗОЇЛЕВІ 71 НЕВДЯЧНОМУ ВДЯЧНОСТЬ


Не шарпай, злий Зоїле, псім зубом таємне

Ні в чом слави людської, бо на то ж взаємне,

Єсли трафиш, дознаєш, іж камень скалистий

Зуби крушить і псуєт гвоздь ногу сталистий.

Кто на місцю високом, пес тому не шкодить,

А кгде острий гостинець, там ніхт не доходить.

Опочистий єст Олімп слави цних Могилов,

Не боїться шарпання зубатих Зоїлов.

Цвічоних людей гвоздєм острим обточоний

Не шарпай його слави, би сь наддер учоний.


Ієремія Войсяцький

















Софроній ПОЧАСЬКИЙ


Про Софронія Почаського відомо небагато. Не знаємо дат його народження і смерті. Правдоподібно, що вчився він у Київській братській школі і що саме його згадано між декламаторами віршів Касіяна Саковича на погреб гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного під іменем Стефана Почаського. Припускають, що Софроній був одним із тих молодих ченців, яких Петро Могила послав удосконалювати освіту за кордон. У 1631 — 1632 рр. бачимо його вчителем риторики і, можливо, поетики у лаврському «гімназіоні», звідки Софроній переходить у Києво-Могилянську колегію. В 1638 р. він стає ректором цієї школи та ігуменом братського Богоявленського монастиря, в 40-ві роки — ігуменом Трьохсвятительського монастиря в Яссах, при якому заснував академію.


ΕΥΧΑΡΙΣΤΗΡΙΟΝ. — Подається за виданням у кн.: Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в XVI — XVIII вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. К., 1924, с. 291 — 305. (Бібліотека Академії наук СРСР).


 1 Петро Могила (1596 — 1647) — церковний і освітній діяч, письменник — автор богословських і полемічних творів, казань, записів легенд, листів тощо; архімандрит Києво-Печерської лаври (з 1627 р.), митрополит київський і галицький (з 1632 р.), фундатор Києво-Могилянської колегії.

 2 Гімназіум. — Йдеться про лаврську Могилянську школу, організовану Петром Могилою 1631 р. за західноєвропейським зразком; наступного року вона злилася з київською братською школою, заснованою 1615 р., внаслідок чого виникла Києво-Могилянська колегія.

 3 Школа риторики — другий середній клас (однорічний) в системі освіти, прийнятій на Україні в XVII — XVIII ст.; тут учні навчалися складати промови різного характеру — панегіричні, судові, проповіді; писати віншувальні, подячні, прохальні листи; оволодівали мистецтвом прозової творчості.

 4 ... свят хвалебних воскресенія Христова. — Йдеться про Великдень.

 5 Могили — рід.

 6 Парнас — гора в грецькій місцевості Фокіді, біля її підніжжя було Кастальське джерело, присвячене Аполлону й музам; тут, в ущелині, стояв Дельфійський храм Аполлона з оракулом.

 7 Гелікон — гора в Греції (в Беотії); за грецькою міфологією, на ній жили музи; води геліконських джерел викликали творче натхнення.

 8 ... оcьм кореній визволених наук... — Йдеться про вільні науки, які вважалися гідними вільної людини; їх було сім: граматика, арифметика, геометрія, музика, астрономія, діалектика, риторика; восьмою була «наука наук» — теологія.

 9 Пегас — за грецькою міфологією, крилатий кінь, символ поетичного хисту; від удару його копита на Геліконі почало бити джерело Іпокрена, здатне давати натхнення поетам.

 10 Кадм — за грецькою міфологією, син фінікійського царя Агенора, засновник міста Фіви; удосконалив грецький алфавіт.

 11 Едем — за біблійною міфологією, земний рай (місце насолод), в якому жили перші люди — Адам і Єва — до гріхопадіння.

 12 Геліконіди — те саме, що й музи.

 13 Феб — грецький відповідник Аполлона, поетичний образ сонця.

 14 Маїнсин — за грецькою міфологією, син богині весни Майї Меркурій, вісник богів, покровитель ремесел і торгівлі.

Премудрі погани — тобто стародавні греки і римляни.

 16 Прометей — за грецькою міфологією, один із титанів, людиноподібних велетнів, які протистояли олімпійським богам; украв на Олімпі вогонь і дав його людям, прирікши себе на муки; уособлення богоборця, захисника людей і поборника справедливості.

 17 Діалектика — одна з вільних наук, мистецтво полеміки, наука про логічні методи встановлення істини через подолання суперечностей в судженнях противника.

 18 Стагірита (Стагірит) — Арістотель, уродженець міста Стагір у Македонії.

 19 Базилішки уніатські — тобто василіяни (базиліяни), уніатський чернечий орден, заснований на початку XVII ст. на українських і білоруських землях з метою насадження унії; названий на честь кесарійського єпископа Василія Великого (329 — 379).

 20 Геркулес (Геракл) — персонаж грецької міфології, герой, син Зевса і Алкмени; борець із злими силами, втілення могутності, мужності, відваги, працелюбності.

 21 Цикляди (Кіклади) — група островів в Егейському морі; головний із них Делос.

 22 Оpфей — за грецькою міфологією, син Аполлона і музи Калліопи; поет і співець; його хист мав здатність підкоряти людей, богів, сили природи.

 23 Евpіп — протока між грецьким островом Евбеєю та материковою Європою.

 24 Ксенофанес (Ксенофон Колофонський; VI ст. до н. е.) — давньогрецький філософ і поет.

 25 Кольофони (Колофони) — жителі грецької колонії Колофон у Малій Азії.

 26 Архімедес (Архімед; бл. 287 — 212 до н. е.) — давньогрецький учений.

 27 Кгде світлий ліхтар в неб і... — небесне склепіння.

 28 ... з седми лямп зложоний... — Сім ламп — сім планет.

 29 Астролюг (астролог) — знавець зоряного неба; астрологи за розташуванням небесних тіл намагалися передбачити земні події і людські долі.

 30 Зодіак — дванадцять сузір'їв, повз які проходить видимий річний рух Сонця: Водолій, Риби, Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг; дослівно — коло із зображень тварин.

 31 ...гішпан пильний мармуровий поставив стовп... — Стовп на мисі Гібралтар; миси Гібралтар і Цеута обабіч Гібралтарської протоки в давнину називались Геркулесовими стовпами.

 32 Гадитан (Плутон) — за грецькою міфологією, бог підземного царства.

 33 Цекропи — повноправні афіняни.

 34 Кривольоги — теологи-кривотлумачі (гра слів).

 35 Сцеволя Гай Луцій — давньоримський герой, з патріотичної саможертви спалив руку на очах у ворогів; за родослівною легендою, пращур Могил.

 36 ...Гіблейських юж вод струмениcтиx... — медоносних потоків; Гібла — гора в Сіцілії, що славилася медом.

 37 Актейські поля — Аполлонові поля; актійський — епітет Аполлона за назвою його храму на мисі Актій.

 38 Зефіри — теплі західні вітри.

 39 Kліо — за грецькою міфологією, муза історії.

 40 Мельпомена — за грецькою міфологією, муза трагедії. :

 41 Гіпполіта (Іполит) — персонаж грецької міфології; був убитий власними кіньми і його воскресив бог лікування Асклепій (Ескулап).

 42 Епіp — гориста місцевість у західній Греції.

 43 ... опочистий Петр... — Ім'я «Петро» походить від грецьких слів «летра» — скеля, «яєтдиз» — камінь; на цьому засноване часте обігрування імені Петра Могили.

 44 Уpанія — за грецькою міфологією, муза астрономії.

 45 Атляc (Атлант) — персонаж грецької міфології, велетень, перетворений Зевсом у гору і приречений підтримувати своїми плечима небо.

 46 Калліопа — за грецькою міфологією, муза епічної поезії, мати Орфея.

 47 Енеаш (Еней) — персонаж грецької і римської міфології, один із героїв Троянської війни.

 48 Epeб — за грецькою міфологією, найпохмуріша частина підземного світу.

 49 Етей (Етней) — за грецькою міфологією, один із циклопів, велетнів із одним оком на лобі, котрі жили у східній Сіцілії і кували блискавки для Зевса; циклопами називали також пелазгів, давніх жителів Греції, які будували циклопічні споруди із величезних не скріплених між собою каменів.

 50 Полімнія (Полісімнія) — за грецькою міфологією, муза поетичної творчості, насамперед хоральної поезії, лірики, музики, пантоміми, танцю; наділяла здатностями до науки і пам'яттю; винахідниця ліри і рільництва; ототожнювалась із Мнемозиною.

 51 Ціней (Кінеас; II ст. до н. е.) — грецький дипломат, оратор і письменник.

 52 Гортензій Квінт (114 — 50 до н. е.) — римський політичний діяч, оратор.

 53 Kip (Кір II Великий; ? — після 529 до н. е.) — перший перський цар з династії Ахеменідів; підкорив Мідію, Вавілон, грецькі колонії у Малій Азії.

 54 Талія — за грецькою міфологією, муза комедії.

 55 Олімп — гірський хребет у Греції, що відділяє Македонію від Тессалії; за грецькою міфологією, осідок третьої династії богів, очолюваної Зевсом.

 56 Аркадія — гірська лісиста країна на Пелепоннесі; в уявленні грецьких поетів — щаслива земля цілинної природи; славилась розведенням худоби; звідки — аркадські телята.

 57 Евтерпа — за грецькою міфологією, муза ліричної поезії.

 58 Ізмар — гора в грецькій країні Фракії і місто біля її підніжжя, уславлене винами.

 59 Pодоп — тобто Родопські гори на Балканах.

 60 Терпсіхора — за грецькою міфологією, муза ліричної поезії, танців, хорового співу.

 61 Epато — за грецькою міфологією, муза любовної поезії.

 62 Чоловік перший — тобто Адам.

 63 ... вторий все то одмінив... — Йдеться про Ісуса Христа.

 64 Пітон — за грецькою міфологією, дракон, убитий Аполлоном.

 65 ... кролевич тебанський... (фіванський) — Йдеться про персонажа грецької міфології Амфіона, котрому приписують заснування міста Фіви; він так гарно грав на лірі, що каміння саме складалось у стіни.

 66 Золотий волос — тобто золоті струни.

 67 Артаксерксес — ім'я кількох персидських царів: Артаксеркс І Довгорукий (465 — 425 до н. е.), Артаксеркс II Мемнон (405 — 359 до н. е.) — переміг свого брата Юра, воював зі Спартою, заволодів грецькими колоніями; Артаксеркс III (359 — 338 до н. е.) — підкорив Фінікію та Єгипет, був отруєний своїм полководцем Боюасом; Артаксеркс IV (Ардешир Бабеган) — царював у 226 — 240 рр., засновник новоперсидської держави, родоначальник династії Сассанідів.

 68 ... Язон греков богатив през воду... — Йдеться, мабуть, про тирана Язона, котрий заснував могутнє царство з центром у місті Ферн, де було багате на воду джерело Гіперія. Язон царював у 378 — 370 рр. до н. е. 69 ... преч Фебаз сестрами... — Тобто з музами.

 70 Ми Паллади-богині одтоль юж не знаєм. — Паллада — одне з імен Афіни, за грецькою міфологією, богині мудрості і військової справи.

 71 Зоїл (III ст. до н. е.) — грецький ритор, який осуджував Гомера; його ім'я стало прізвиськом будь-якого озлобленого несправедливого критика.





Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.