Попередня     Головна     Наступна

Яків СЕМЕРЖИНСЬКИЙ

ПІСНЬ СВІТОВА

Кара з неба, серце моє, як згадаю,

Трудно взяти возлюбленну, хоч кохаю.

Ах, я не знаю, что мні діяти,

Что не позволяють мні тебе взяти,

Очі ж мої каренькії, чорні брови,

Уста мої коралеві, вдячні мови.

Ах, я не знаю, что б за них дати,

Чтоб із них можна користоватн.

Ой, хоч би мав воли, коні позбувати,

Аби мені позволили тебе взяти.

Ах, я не знаю, что буду діяти,

Что не позволяють мні тебе взяти.

Пораджуся Махновського протопопа,

Ах, хоч гріх, хоч два, хоч і копа!

Нехай же мні позволить тебе взяти,

Із твоєї красоти користовати.

Ах, як же нам позволить сам бог з неба,

Любімося, кохаймося, бо так треба.

Ах, я тебе поцілую, бо сь ти того годна,

Щоб моя душенька не була голодна.

Яків СЕМЕРЖИНСЬКИЙ

Піснь світова («Кара з неба, серце моє, як згадаю...»). — ЗнайденаП. Житецьким у рукописному збірнику кінця XVIII ст., що належав дякові в містечку Погробищі Данилові Бондаревському, вперше надрукована у вид.: Житецкий П. «Энеида» Котляревського и древнейший список ее в связи с обзором украинской литературы XVIII ст. К., 1900, с. 127. Про автора відомостей немає. Очевидно, він був людиною духовного звання. Пісня «Кара з неба...» зазнала народної переробки, стала народною піснею (див.: Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранныё Я. Ф. Головацким, М., 1878, т. III, с. 355 — 356. Подається за першодруком.

Попередня     Головна     Наступна