Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Головна





ЯКІВ МНИХ


Визначного українського християнського твору княжої доби під назвою: "Пам'ять і похвала руському князеві Володимирові, як охрестився Володимир і дітей своїх охрестив і всю землю Руську від кінця й до кінця, і як охрестилася Володимирова бабуня Ольга раніше Володимира".

Конкретна постать автора твору досі не зовсім визначена. Ним вважають, наприклад, ченця Якова, згаданого під роком 1074 у "Повісті минулих літ"; інші вчені гадають, що існувало кілька "Яковів Мнихів" і що вони жили не лише в XI ст., тобто твір є компілятивним. Це, однак, не применшує ідейної, художньої та духовної вартості означеного твору.

Яків Мних оповідає, як просвітлився князь Володимир і як він сам охрестився, і як хрестився люд його. Далі викладається, як утверджувалось християнство на Русі, і доводиться те, що воно тут цілком закономірне, оскільки, і цьому присвячена окрема "похвала", ще бабуня князя Володимира Велика княгиня Ольга уславила Бога. Окреме місце у творі займає "Молитва князя Володимира", котра цінна ще й тим, що оригінальних текстів, пов'язаних з самим князем (якщо це так), залишилось дуже мало. Щоправда, цитується тут Святе Письмо досить довільно, бо це не є головним завданням автора "Пам'яті і похвали..." Наостанку, "Житіє князя Володимира" зображено вже в дусі класичних агіографічних творів — як "подвижника і святого", хоча церквою до святих він зарахований (канонізований) значно пізніше.

ПОДАЄМО ЗА: ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ В УКРАЇНІ: У 10 Т. - Т. І. ДОХРИСТИЯНСЬКІ ВІРУВАННЯ; ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЗА РЕД. Б. ЛОБОВИКА. К.: УКР. ЦЕНТР ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ, 1996. — С. 354-362 (ПЕРЕКЛАД С. БОНДАРЯ).




Пам'ять і похвала князеві руському Володимиру, як хрестився Володимир і дітей своїх охрестив, і усю землю Руську од кінця й до кінця, і як хрестилася бабуня Володимирова Ольга раніше Володимира


Місяця липня у 15 день.

Написано Яковом Мнихом.


Павло, святий апостол, церковний учитель і світило всього світу, надсилаючи до Тимофія писання, говорив: "Чадо Тимофію, що чули від мене при багатьох свідках, те передайте вірним людям, які були б здібні й інших навчити" (2 Тим 2.2). І блаженний апостол Лука Євангеліст до Феофіла писав, промовляючи: "Через те, що багато хто почав оповідання складати про речі відомі, які стались між нами, тому й вирішив я, довідавшись про все від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Феофіле, щоб ти пізнав усе те, що Ісус творив і чого навчав Він" (Лк, 1, 1 — 4). До того ж Феофіла написав Діяння Апостольські і Євангельські святий апостол Лука. Згодом про багатьох святих мучеників почали писати житія. Ось так і я, убогий чернець Яків, чув від багатьох про благовірного князя усієї Руської землі Володимира, сина Святослава і, дещо зібравши про многі доброчинства його, написав і про синів його, славних мучеників Бориса й Гліба, як просвітила благодать Божа серце князеві руському Володимиру, сина Святослава, онука Ігоревого, і як його возлюбив людинолюбний Бог, прагнучи врятувати кожну людину, і як в розум істинний прийшов, коли зажадав святого хрещення.

...Ось так, як жадає олень води джерельної, так і зажадав благовірний князь Володимир святого хрещення, і Бог здійснив хотіння його. Писано ж бо: "Волю тих, хто боїться Його, Він сповняє і молитву їх почує й спасе їх" (Пс., 144. 19). І рече Сам Господь: "Просіть і дасться вам; шукайте й знайдете; стукайте і відчиниться вам, кожний бо, хто просить, — одержить, шукає — знайде, стукає — відчинять" (Мт., 7, 8; Лк., 11. 9, 10). І знову рече: "Хто ввірує й охреститься, — буде спасенний, а хто не ввірує, не охреститься, той буде осуджений" (Мт., 16. 16).

Домагався спасіння й дослухався бабуні своєї Ольги, що до Царграду пішла, і прийняла святе хрещення й пожила добре перед Богом, усіма добрими справами прикрасилася й спочила з миром у Христі Ісусі і в благій вірі. Те все, що чув князь Володимир про бабцю свою Ольгу, наречену у святому хрещенні Оленою, тому й життю слідував святої цариці Олени, блаженної Великої княгині Ольги. Те чув князь Володимир, й розпалювалось Святим Духом серце його, жадаючи святого хрещення.

Угледів Бог жадання серця його, провидів доброту його і прихистив з небес милістю Своєю й щедротами. В Трійці уславлений Бог Отець і Син і Святий Дух зійшов на князя Володимира. Випробовуючий серця і нутрощі, Бог праведний, усе поперед відаючий, просвітив серце князю Руської землі Володимиру, спонукав прийняти святе хрещення.

Охрестився ж сам князь Володимир і чада свої охрестив, і ввесь дім свій святим хрещенням просвітив і вивільнив усім душі чоловічої й жіночої статі завдяки святому хрещенню. І зрадів і звесилився Богом Давидовим князь Володимир і, як дивний святий пророк Авакум, Господом веселився й радів Богом, Спасом своїм.

О блаженний час і день добрий, наповнений усіляким благом, в котрий хрестивсь Володимир-князь. Й наречений був у святому хрещенні Василем, і дар Божий осяяв його, благодать Святого Духу освітила серце його, і призвичаївся за заповідями Божими ходити й жити добре для Бога й віру тверду і непорушну тримати.

Охрестив же і всю землю Руську, аж від кінця й до кінця й поганських богів, й понад те — бісів: Перуна й Хорса та інших багатьох поправ й потрощив ідолів, і відкинув усю безбожну облуду, і церкву створив кам'яну в ім'я Святої Богородиці — притулок і спасіння душам вірним. І десятину їй дав, щоби тим попів підтримувати і сиріт, і вдовиць, і жебраків. І по тому усю землю Руську і гради усі прикрасив святими церквами й відкинув усі диявольські облуди, й прийшов від темряви диявольської до світла з чадами своїми. Прийшов до Бога, хрещення прийняв і усю землю Руську вивергнув із вуст диявольських і до Бога привів, до світла істинного.

...І був князь Володимир мовби вуста Божі, і людей від облуди диявола до Бога привів. О, скільки радощів та веселощів було на землі! Ангели звеселились й архангели і душі святих потішились. Сам рече Господь: "Скільки ж радощів буває на небесах над єдиним грішником, що кається" (Лк., 15. 7). Стільки ж незліченних душ по усій землі Руській приведені до Бога святим хрещенням. Похвали усілякої справа та заслуговує й радості духовної.

О блаженний і триблаженний княже Володимире, благовірний і христолюбивий та гостинний! Нагорода тобі многа вельми великою буде від Бога. Те саме блаженний Давид каже: "Блаженний чоловік, що його Ти караєш, Господе, і з Закону Свого навчаєш і даєш йому спокій від днів лютих" (Пс., 94. 12). Блаженний князь Володимир ухилився від служіння дияволу й прийшов до Христа Бога, володаря свого, і людей своїх привів та навчив їх служити Богові. Сам бо Господь рече: "Хто виконає і навчить, того великим наречено буде у Царстві Небеснім" (Мт., 5. 19). А ти, о блаженний княже Володимире, був апостолом посеред князів: усю землю Руську привів до Бога святим хрещенням і навчив людей своїх кланятися Богові, славити й співати Отця і Сина і Святого Духа. І всі люди землі Руської спізнали Бога тобі завдяки, божественний княже Володимире. Зраділи ж ангельські чини — ягнята чесні. Нині радіють вірні й оспівують, вихваляють, мов діти єврейські з гілками зустрічають Христа, виголошуючи: "Осанна Христу Богу, переможцю смерті! . Ось так і новообрані люди Руської землі вихваляють Владику Христа з Отцем і Святим Духом. І до Бога наблизились хрещенням, диявола відкинули і над службами його поглумилися, і пообплювали бісів, й спізнали Бога істинного, Творця та упорядковувача усієї тварі. І співають кожного дня життя й повсякчасно пісню дивну, хвалу архангельську: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях — благовоління".

І ти, блаженний княже Володимире, наче Костянтин великий, створив. Ти, яко він, вірою великою і любов'ю Божою перейнявся, побудував увесь світ любов'ю і вірою й святим хрещенням просвітив увесь світ. Закон Божий по усьому світі заповів і поруйнував храми ідольські з богами лжеіменними, і святі церкви по усій землі поставив на хвалу Божу у Трійці славимому Отцю і Сину та Святому Духу. Хрест відшукав — усього світу порятунок, з божественною богомудрою матір'ю своєю святою Оленою [княгиня Ольга, у хрещенні Олена] і з чадами многими, привів до Бога святим хрещенням незліченну множину. Требища бісівські винищив, і храми ідольські зруйнував, і церквами прикрасив увесь край і міста й заповідав у церквах пам'яті святих співати й молитись і празники празнувати на славу і на хвалу Богу. Ось так і блаженний князь Володимир створив з бабусею своєю Ольгою.



Похвала княгині Ользі, що хрестилася і доброчинно прожила за заповідями Господніми


Та ж бо блаженна княгиня руська Ольга, по смерті мужа свого Ігоря, князя руського, посвячена була Божою благодаттю і в серці сприйняла Божу благодать. О, як похвалю блаженну княгиню Ольгу, браття? Неймовірно! Тілом жінка була — чоловічу мудрість мала. Просвітлена Святим Духом, зрозуміла Бога... Творця неба і землі.

Піднявшись, пішла у землю Грецьку, у Царград, де царі християнські й християнство утвердилося. І коли прийшла, просила хрещення й, прийнявши святе хрещення, повернулася на землю Руську, в дім свій і до людей своїх з радістю великою, освітлена духом і тілом й несла знамення Чесного Хреста. І потім требища бісівські потрощила і почала жити для Ісуса Христа. Злюбила Бога усім серцем й усією душею і пішла слідом за Господом Богом. Усіма добрими ділами освятила й милостинею прикрасилася. Нагих одягала, спраглих напувала, прочанам прихисток надавала. І злиденних, й удовиць, і сиріт — усіх милувала. Потрібне їм усе надавала зі смиренням і любов'ю серця. Молила Бога і вдень, і вночі за спасіння своє. І ось так жила й сумлінно славила Бога в Трійці, Отця і Сина й Святого Духа. Почила у благій вірі скінчила життя своє з миром для Христа Ісуса, Господа нашого. І Бог уславив тіло своєї Олени, її ж ім'ям у хрещенні нарекли — блаженна княгиня Ольга. І є у труні тіло її чесне й неушкоджене й до сьогодні.

...Блаженна княгиня Ольга уславила Бога усіма справами своїми добрими, і Бог уславив її. І ще одне диво почуйте про неї. Є труна, де лежать блаженне й чисте тіло блаженної княгині Ольги. Труна та мала стоїть у церкві святої Богородиці. А ту церкву кам'яну збудував блаженний князь Володимир на честь святої Богородиці. У труні блаженної княгині Ольги зверху віконце зроблене, і крізь нього видно тіло блаженної княгині Ольги, що лежить неушкоджене. Тож той, хто з вірою приходить, бачить чесне тіло, що цілим зберігається. Дивуються диву такому: скільки літ у труні лежить тіло і не руйнується. І люди віруючі, угледівши диво таке, славлять Бога, дивуються милості Божій, що її дарує святим Своїм.

О, дивне й страшне диво, браття, і преславне! Гідне й хвали, тіло те чесне: у труні ціле, ніби уві сні спочиває. І справді дивний Бог серед святих Своїх, Бог Ізраїлів. Те угледівши, вірні люди славлять Бога, що славить рабів своїх. А тим, хто не з вірою приходять, не відчиняється віконце, і не бачать тіла того чесного, а лише труну. Отак Бог уславив рабу свою Ольгу, руську княгиню, наречену у святому хрещенні Оленою. По святому хрещенні ця блаженна княгиня

Ольга жила 15 літ і, догодивши Богові добрими справами своїми, почила місяця липня в 11 день року 969, душу свою чесну передавши в руки Владиці Христу Богу.

...Блаженний же князь Володимир, онук Ольги, хрестився сам і дітей своїх і усю землю Руську охрестив від кінця до кінця. Храми ідольські і требища усюди розкопав й порубав, ідолів потрощив і усю землю Руську і міста чесними іконами й церквами прикрасив. Пам'яті святим у церквах служив співами й молитвами, і святкував світлі празники Господні. Три трапези учиняв у домі своїм: першу митрополиту з єпископами, чорноризцями та священиками; другу жебракам і убогим; третю собі й боярам і всім мужам своїм. Уподібнився цим князь Володимир царю святому пророку Даниїлу, царю Єзекії і триблаженному Йосії й великому Костянтину, що обрали й віддали перевагу Божому Закону над усе. Прислужилися Богові усім серцем й отримали милість Божу. Успадкували рай і набули Царство Небесне та спочили з усіма святими угодниками Божими. Ось так блаженний князь Володимир послужив Богові усім серцем і всією душею.

Тож не дивуймось, улюблені, що чудеса не творить він по смерті. Багато ж бо святих праведників не творили чудес та, проте, святі суть. Про це в одному місці каже святий Йоанн Златоустий: "За якою ознакою пізнаємо й розуміємо святого чоловіка, чи з чудес, чи від діл?" І рече: "За ділами, а не за чудесами". І волхви чудес багато учинили бісівською оманою, і були святі апостоли, були й лжеапостоли; були святі пророки, були й лжепророки, слуги диявола. Ось ще чудо: сам сатана зображує з себе янгола світлого, та за ділами розпізнаємо святого, як апостол рече: "А плід Духу: любов, терпіння, благовір'я, милість, лагідність й здержливість. На таких немає закону" (Гал., 5. 22, 23).

Блаженний же князь Володимир усім серцем і усією душею Бога возлюбив і заповідей Його дотримувався й зберігав їх. І всі країни боялися його й дари приносили йому. І звеселився й зрадів з Богом і зі святим хрещенням, і хвалив та славив Бога за усе те князь Володимир. І так у радості смиренним серцем промовляв: "Господи, Владико Благий, спам'ятав мене єси і привів мене єси до світла, і пізнав Тебе я, усієї тварі Творця. Слава Тобі, Боже усіх, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Слава Тобі і Сину, і Святому Духові, що мене помилував. У пітьмі був, дияволові служив та бісам але ти мене святим хрещенням просвітив. Наче звір був, багато зла чинив у поганстві, жив, мов скотина, але Ти мене усмирив та навчив Своєю благодаттю. Слава Тобі, Боже, в Трійці славимий, Отче і Сине і Святий Душе. Трійце Свята помилуй мене, направ мене на шлях Твій і навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій". Князь же Володимир споглянув на справи та житія святих мужів і полюбив Авраамове житіє і наслідував його любов до людей мандрівних, Якова істину, Мойсеєве смирення, Давидову незлобливість, Костянтину, царю великому, першому цареві християнському і правовір'ю його слідував. Але найбільше милостиню чинив князь Володимир. Якщо немічний чи старий не в змозі був дійти до двору княжого, щоби потрібне отримати, то додому їм надсилав. Немічним та старим усе, чого вони потребували, блаженний князь Володимир давав. Важко оповісти многі його милостині: не лише в оселі своїй милостиню чинив, а й в усьому місті, не у Києві єдиному, а й по усій землі Руській. У містах і селах, усюди милостиню чинив: голих одягав, голодних годував і спраглих напував. Мандрівникам давав прихисток, милостиво церковнослужителів шанував і любив й милував, подавав усе, що потрібно їм. Жебраків і сиріт, і вдовиць, сліпців і калік та хворих усіх милував, вдягав й годував і напував. І от за те, що перебував князь Володимир у справах добрих, благодать Божа просвітила серце його, і рука Господня допомагала йому. Перемагав усіх ворогів своїх, і боялися його усі. Куди йшов — перемагав: радимичів переміг й данину на них наклав, вятичів переміг й данину на них поклав на обох, і ятвягів взяв, і срібних болгар переміг, і на хазарів ходив, переміг і дань на них наклав. Зажадав йти й на грецький град Корсунь і так молився князь Володимир Богові: "Господи, Боже, Владико всіх, ось що у Тебе прошу: дасиш мені град, то прийму і приведу людей-християн і священиків на свою землю, і хай навчаться люди закону християнському". І дослухався Бог молитви його, і здобув він град Корсунь, і усе начиння церковне й ікони й мощі святого священномученика Климента та інших святих взяв.

А у ті дні було два царі у Царгороді: Костянтин і Василь. І послав до них Володимир, просив у них сестру, щоби оженитися і ще більше себе на закон християнський спрямувати. І віддали йому сестру свою й багато дарів надіслали йому, і мощі святих дали йому, і поклав у належне місце їх. Ось так добром жив благовірний князь Володимир і скінчив життя своє у православній вірі Христа Ісуса Господа нашого з благовірною Ольгою, яка ходила до Царгорода, прийняла святе хрещення й добра багато зробила у житті цьому перед Богом й закінчила життя своє у добрій вірі й почила з миром, у руки Божі душу передавши.

А ще, коли живим був Володимир князь, напад був печенігів, Володимир від хвороби страждав, і від тієї хвороби віддав душу свою в руки Божі.








[За виданням: Пам'ять і похвала князеві руському Володимиру, як хрестився Володимир і дітей своїх охрестив, і усю землю Руську од кінця й до кінця, і як хрестилася бабуня Володимирова Ольга раніше Володимира / Християнство на теренах України I-XI ст. Україна на сторінках Святого Письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення християнства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. — К., 2000. — С.367-375.]





Див. також переклад О. Сліпушко






Головна



Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.