Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


Попередня       Головна       Наступна





РОЗПОВІДЬ ПРО ЗЛОЧИН РЯЗАНСЬКИХ КНЯЗІВ



Томь же (6726) лЂтЂ ГлЂбъ, князь Рязаньскыи, Володимиричь, наученъ сыи сотоною на убииство, сдумавъ въ своемь оканьнЂмь помыслЂ, имЂя поспешника Костянтина, брата своего, и с нимь диявола, юже й прЂльсти, помыслъ има въложи, рЂкшема има, яко избьеве сихъ, а сама приимЂва власть всю. И не вЂси, оканьнЂ, божия смотрения: даеть власть ему же хощеть, поставляеть цесаря и князя вышнии. Что прия Каинъ от бога, убивъ Авеля, брата своего: не проклятье ли и трясение; или вашь сродникъ оканьныи Святопълкъ, избивъ братью свою: онема вЂньць царства, а собЂ вЂчьную муку. Сь же оканьныи ГлЂбъ Святопълчю ту же мысль приимъ, и съкры ю въ сердци своемь съ братомь своимь.

Съньмъшемъся всЂмъ на исадЂхъ на порядЂ: Изяслав, кюръ Михаилъ, Ростислав, Святослав, ГлЂбъ, Романъ; Ингворъ же не приспЂ приехати к ним: не бе бо приспело врЂмя его. ГлЂбъ же Володимиць съ братомъ позва я к собе, яко на честь пирения, въ свои шатьръ, они же не вЂдуще злыя его мысли и прЂльсти, вси 6 князь, кождо съ своими бояры и дворяны, придоша въ шатьръ ею. Сь же ГлЂбъ прЂже прихода ихъ изнарядивъ свое дворяне и братне, и поганыхъ половьчь множьство въ оружии, и съкры я въ полостьници близъ шатра, въ немь же бе имъ пити, не вЂдущю ихъ никому же, раз†тою зломысльною князю и ихъ проклятых думьчь. Яко начаша пити и веселитися, ту абие оканьныи, проклятыи ГлЂбъ съ братомъ, изьмъша мечя своя, начаста сЂчи прЂже князи, та же бояры и дворянъ множьство: одинЂхъ князь 6, а прочихъ бояръ и дворянъ множьство, съ своими дворяны и съ половчи. Си же благочьстивии князи рязаньстии концяшася мЂсяця июля въ 20, на святого пророка Илии, и прияша вЂнця от господа бога, и съ своею дружиною, акы агньци непорочьни прЂдаша душа своя богови. Сь же оканьныи ГлЂбъ и Костянтинъ, брат его, онЂмъ уготова царство небесное, а собе муку вЂчьную и съ думьци своими.









За вид.: Рассказ о преступлении рязанських князей / Памятники литературы Древней Руси. XIII век. — М., 1981. — С.128-129.

Підготовка тексту Д.С.Лихачова.

За Синодальним списком Новгородського першого літопису.








Попередня       Головна       Наступна



Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.