Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





АРХІВНА І БІБЛІОГРАФІЧНА  ДОВІДКА ПРО ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІТОПИС І ОСТРОЗЬКИЙ ЛІТОПИСЕЦЬ



Рукопис Львівського літопису зберігається в Центральній науковій бібліотеці НАН України в Києві (Відділ рукописів, фонд кол. Університету св. Володимира, № 206, збірка А. С. Петрушевича, № 27, стор. 162—182).

Зразу ж після виявлення літопису Д. Зубрицьким, документом зацікавився галицький вчений Я. Половецький і виготовив декілька копій літопису. Одна з цих копій потрапила до К. Войціцького (Польща), який надрукував в журналі «Kwartalnik naukowy» уривки з документа. Другий примірник копії з передмовою Я. Головацького був переданий ним етнографові П. Лукашевичу (Київ) для видання, але це не було здійснено 1. Третій примірник копії потрапив до А. С. Петрушевича, який видав літопис 1867 року у Львові. Один примірник копії літопису, мабуть, теж виготовлений Я. Головацьким, був надісланий Д. Зубрицьким у Росію історикові М. Погодіну, який видав літопис у Москві 1839 року. Місцезнаходження всіх цих копій зараз невідоме. Але коли б ці копії навіть де-небудь і збереглися, то при наявності оригіналу документа, вони наукового інтересу не мають 2.


1 Я. Головацкий, Воспоминания о Маркиане Шашкевиче и Иване Вагилевиче.-«Науковый сборник, издаваемый литературным обществом Галицко-русской матицы», Львів, 1885, стор. 36. Є підстави припускати, що з текстом Львівського літопису був ознайомлений Т. Г. Шевченко через П. Лукашевича, який збирався відправити з Шевченком літопис у петербурзьку цензуру для одержання дозволу на видання. Цей намір не здійснився у зв'язку з розривом відносин між Шевченком і Лукашевичем (M. Возняк, Шевченко і Галичина.-«Україна», березень-квітень, 1930, стор. 70-71).

2 У Відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки академії наук Української РСР нами виявлено один примірник копії літопису під назвою «Львовская русская летопись», виготовленої Я. Головацьким з його передмовою, датованою 26 квітня 1839 року, та деякими примітками, яка зберігається під № І 3857. Мабуть, це і є той текст літопису, що мав бути опублікований за участю П. Лукашевича.видав обидві статті К. Войціцького, перша з яких тоді вже була опублікована, а з другою він ознайомився в рукопису у самого Войціцького в Варшаві.


Львівський літопис частково або повністю видавався декілька разів:

1. K. W. Wojcicki, O Kronice Ruskiej od roku 1498 do roku 1649. Wypis pierwszy.—«Kwartalnik naukowy», tom drugi, Kraków, 1835, стор. 86—93. Витяги 8 літопису від 1498 до 1625 року включно, почасти мовою ориґіналу, але в польській транскрипції, почасти в перекладі на польську мову.

2. K. W. Wojcicki, O Kronice Ruskiej od roku 1498 do roku 1649. Wypis drugi.—«Kwartalnik naukowy», tom trzeci, Kraków, 1836, стор. 315—329. Витяги з літопису від 1630 до 1636 року включно, теж почасти мовою ориґіналу, але в польській транскрипції, почасти в перекладі на польську мову. (Звістки за 1626 рік у публікації Войціцького відсутні).

3. W. A. Maciejowski, Ulamki historyczne. I. O Kozakach.—«Kwartalnik naukowy», tom drugi, Kraków, 1835, стор. 283—320. Витяги зі звісток літопису за 1625, 1630, 1636—1638 роки та повністю за 1648—1649 роки, але у вільному викладі польською мовою.

4. О. Евецкий (Варшава), Русинская летопись. — «Телескоп», часть 29, 1835, стор. 309—328. Передрук російською транскрипцією і в перекладі на російську мову тексту Львівського літопису, виданого К. Войціцьким. О. Євецький

5. В. Р. — О Русской летописи с 1498 по 1649 год, (Ст. Войціцького). — «Журнал министерства народного просвещения», часть 18, 1838, № 4—6, стор. 1—22. Передрук з журналу «Kwartalnik naukowy» в перекладі на російську мову.

6. Львовская русская летопись. — «Русский исторический сборник, издаваемый обществом истории и древностей российских», т. 3, кн. 3, М., 1839, стор. 233—267. Видання М. Погодіна з копії, надісланої Д. Зубрицьким.

7. Львовская летопись. — «Науковий сборник, издаваемый литературным обществом Галицко-русской матицы», вып. 1—4, Львов, 1868, етор. 255—294 і окремий відбиток. Видання літопису з копії, виготовленої Я. Головацьким, зі вступом і примітками А. С. Петрушевича. До тексту літопису додано «Краткий список гетманов казацких, бывших до Богдана Хмельницкого». _

8. А. Петрушевич, Сводная Галицко-русская летопись с 1600 по 1700 год, Львов, 1874. В книзі вміщено численні короткі, а іноді й більші уривки з Львівського літопису.

 При виконанні даної роботи, крім рукопису документа і його друкованих видань, автором було використано текст літопису, підготовлений О. І. Левицьким для видання в історико-літературній серії Київської комісії для розбору давніх актів. Том під назвою «Южнорусские летописи», складений О. Левицьким, містив у собі Львівський літопис і Літопис Іоахима Єрлича (1620—1673 рр.) польською мовою. Книгу було надруковано під час першої імперіалістичної війни, але вона в світ не вийшла, тому що віддруковані аркуші з початком громадянської війни залишилися не зверстаними і згодом були знищені. З цього видання, очевидно, зберігся лише один сигнальний примірник, переданий академіком М. Василенком у бібліотеку Археографічної комісії Української академії наук, який зараз зберігається в бібліотеці Інституту історії НАН України в Києві.

Острозький літописець відомий лише в єдиному списку в рукописній книзі Музейного зібрання Державного історичного музею в Москві (інв. № 4007). Він вміщений в розділі рукопису «Летописец польский»; Літопис має назву «С кройніки Бельського речі погребнії вибрані», арк. 126—132 зі зворотами.

Літопис під назвою Острозький літописець видав академік М. М. Тихомиров (M. H. Тихомиров, Острожский летописец. — «Исторический, архив», т. VII, М., 1951, стор. 236—263).


Олександр Бевзо, 1971







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.