Попередня        Головна        Наступна

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38




Про святих блажених перших чорноризців Печерських, які в Домі Пречистої Божої Матері в божественних добродійствах просіяли, в пості й неусипних молитвах і в дарі пророцтва, в святому монастирі Печерському



Слово 12 1



Можна було, брати, воістину предивно чудо бачити. Зібрав бо Господь таких чорноризців у обителі Матері Своєї, що як пресвітлі світила в Руській землі сіяли: одні бо були постники, інші - [сильні] на бдіння, інші ж - на поклони, [ще] інші ж - на голод протягом дня чи через два дні; другі їли [тільки] хліб із водою, інші ж - овочі варені, ще інші - сирі. І всі в любові перебували: менші корилися старшим, не сміючи перед ними [й] говорити, але все [робили] з покірністю і послухом великим. Також і старші любили менших, навчаючи їх та втішаючи, ніби дітей своїх любимих. І якщо котрий брат впадав у якийсь гріх, втішали його, а його епітимію розділяли на трьох або чотирьох, задля великої любові. Такою була божественна любов серед тої святої братії, воздержання ж і смирення. І якщо якийсь брат ішов з монастиря - вся братія тим печалилась і посилала по нього, закликаючи брата, аби повернувся до монастиря. І коли приходив брат, пішовши до ігумена, кланялись за брата і молили ігумена, [і] негайно ж приймали брата з радістю [назад] до монастиря. Такі бо були тоді чорноризці: постники і воздержники. З них назву декілька мужів дивовижних.

Перший - Даміан пресвітер. Був таким постником, що крім хліба і води нічого не їв до дня смерті своєї. І якщо колись приносив хто дітей хворих якоюсь недугою в монастир до преподобного Феодосія, той велів цьому Даміану молитву творити над хворим. І [той] негайно молився, маслом святим помазував, і отримували зцілення ті, хто приходили до нього. Одного разу розхворівся цей блаженний Даміан і, помирати зібравшись, лежав у немочі, і прийшов до нього янгол в образі Феодосієвому, обіцяючи йому Царство Небесне за труди його. Потім же прийшов до нього великий Феодосій з братією, і сиділи у нього. Він же знемагав. Поглянувши ж на ігумена, каже: "Не забувай, отче, що мені обіцяв цієї ночі". Зрозумів же великий Феодосій, що [той] видіння бачив, і каже йому: "Брате Даміане! [Все], що тобі обіцяв, те тобі буде". Він же закрив очі свої і передав душу в руки Божі. Ігумен же і вся братія чесно поховала тіло його 2.

Також був і другий брат, на ім'я Єримія, який пам'ятав Хрещення Руської землі. І цьому був даний дар від Бога: провидів бо майбутнє. І коли кого бачив у думках своїх, то викривав його таємно, і наставляв берегтися від диявола. І коли який брат замислював піти з монастиря, він же, також, прийшовши до нього, викривав його думку і втішав брата. І якщо кому що говорив добре чи погане - збувалося слово старче.

Був же інший старець, на ім'я Матфей. Був прозорливий. Одного разу, стоячи в церкві на місці своєму, звів очі і поглянув на братію, яка стояла по обидва боки, співаючи. І бачить біса, що в образі ляха обходить [церкву], і в полі носить квіти, які називаються реп'яхами. Бере одну квітку і кидас на кого хоче. І якщо до кого з братій, які стоять, прилипне квітка, то [той], трохи постоявши і ослабнувши розумом, [та] яку-небудь причину собі придумавши, виходить із церкви і йде спати, й не повертається до молитви. Коли ж кидає на другого із тих, хто стоять, і не прилипає до нього квітка - міцно стоїть на службі, доки відспівають утреню, і тоді йде до келії своєї.

Мав звичай старець: по відспівуванні утрені, [коли] братія розходилася по келіях своїх, цей блаженний старець останнім виходив із церкви. Одного разу йшов він і сів під билом, бажаючи відпочити: була бо келія його далеко від церкви. І ось бачить [видіння], ніби натовп великий іде від воріт. І звів очі свої і побачив одного біса, який сидів на свині й величався, і інших навкруг нього безліч ішло. І каже їм старець: "Куди йдете?" І відповідає біс, який сидить на свині: "По Михаля, по Тобольковича". Старець же перехрестився І пішов до своєї келії. І коли розсвіло, зрозумів старець видіння, і каже учневі своєму: "Іди, запитай, чи є Михаль у келії?" І каже йому [учень]: "Нині вийшов по заутрені за огорожу монастирську". Старець же повідав бачене видіння ігуменові й старшій братії. І покликав ігумен брата і утвердив його 3.

4 За цього преподобного Матфея блаженний ігумен Феодосій преставився, і був Стефан ігуменом замість нього, і по ньому Никон. А цей старець іще жив. 5 І інші численні видіння провидівши, почив старець у доброму сповіданні Господа, в Печерському святому монастирі.






Примітки


1. Ця стаття взята з нині існуючого тексту "Повісті минулих літ", де вона приєднана до статті 1074 року, яка оповідає про смерть прп. Феодосія Печерського. Але це поєднання механічне. О. О. Шахматов вважав, що вона є продовженням статті про заснування Печерського монастиря (див. вступ). Але це маловірогідно, бо жодного смислового зв'язку між ними нема. Той же О. О. Шахматов довів, що тут, як і в статті про заснування Печерського монастиря, є вставки. Зокрема, ігумен Іоан переправив теперішній час, який був у розповіді автора, сучасника "блаженного стада", на минулий, додавши при цьому низку сюжетів, пов'язаних із часом по смерті прп. Феодосія. Прп. ДамІан і, можливо, прп. Єримія на час переробки ним статті були вже, мабуть, покійними. Проте, прп. Матфей та прп. Ісакій померли пізніше, і останні описані в цьому слові розповіді відносяться до ігуменства прп. Никона \228, с. 448\. Патерикова стаття про перших чорноризців печерських значно коротша од літописної. По-перше, тут нема оповіді про прп. Ісакія, яка вилучена, бо читається також у творі Полікарпа. По-друге, вилучено та перероблено частину інформації в оповіді про прп. Матфея (про це сказано нижче у примітці 5).

2. Ця літописна оповідь використана також прп. Нестором у житії прп. Феодосія (див. розд. 29 слова 8).

3. ...і покликав ігумен брата і утвердив його... У літописному тексті оповідь про Михаля Тобількевича кінчається інакше. Учень відповідає прп. Матфею: "Щойно скочив через стовп'я по заутрені". Отже, Михаль таки втік із монастиря. І святому лишилося тільки оповісти про це ігуменові та братії.

4. На думку О. О. Шахматова, наступна оповідь про прп. Матфея написана пізніше від попереднього тексту, ймовірно, Іоаном.

5. ...і інші численні видіння провидівши, почив старець у доброму сповіданні Господа, в Печерському святому монастирі.... Тут у патериковому тексті випущено ще один гострий момент. Бо далі в літописному знаходимо таку оповідь: "Одного разу, стоячи на утрені, звів очі свої, чаючи побачити ігумена Никона, і побачив осла, що стояв на ігуменському місці, і зрозумів, що не встав ще ігумен".






1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38

Попередня        Головна        Наступна



Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.