Попередня        Головна        Наступна

1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38




Про Єразма чорноризця, котрий розтратив майно своє на святі ікони й тим Спасіння набув



Слово 21 1



Був у тому ж Печерському монастирі чорноризець на ім'я Єразм. Мав багатство велике, і все, що мав, на церковні потреби витратив, і ікони численні обкував, які й донині є у вас над Вівтарем. І цей, збіднівши вельми і зневажений бувши всіма [задля бідності], у відчай себе кинув, [вважаючи], що не мати йому воздаяння за розтрачене багатство, оскільки на церкву, а не на милостиню віддане. Таку [думку] диявол йому вклав у серце. Почав неналежно жити, безчинно, у загальній недбалості дні свої проводячи.

[Одного разу] розхворівся дуже і, врешті, пробув німий та незрячий 8 днів, і лише трохи дихання в грудях маючи. На 8-й же день прийшла до нього вся братія і, бачачи тяжке вмирання, дивуючись, говорила: "Горе, горе душі брата цього, оскільки в ліностІ і у всілякому гріху жив, а нині дещо бачить і кидається, не мігши вийти".

Цей же Єразм встав, ніби ніколи не хворів, і, сидячи, каже їм: "Брати і отці! Послухайте! Воістину так є. Як ви знаєте, грішник я, і не каявся донині. І ось сьогодні явилися мені святі Антоній та Феодосій, говорячи: "Молилися [ми] Богові, і дарував тобі Господь час на покаяння". І ось побачив Святу Богородицю, Котра мала на руках Сина Свого Христа Бога нашого, і всіх святих із Нею. І говорить мені [Богородиця]: "Єразме! Оскільки ти прикрасив церкву Мою й іконами возвеличив, і Я тебе прославлю в Царстві Сина Мого, убогих бо завше маю з собою. Але встань і покайся, і прийми великий янгольський образ, і на 3-ій день візьму тебе, що полюбив красу Дому Мого, чистого, до Себе". І, це сказавши братїї, почав [Єразм] сповідувати гріхи свої, які вчинив, перед усіма, не соромлячись, радіючи в Господі. І пострижений був у схиму, і на 3-ій день до Господа одійшов у доброму сповіданні.

Це чув від тих блаженних старців - свідків святих і самовидців.

До Полікарпа. Та це знаючи, брате, не думай: "Даремно розтратив те, що мав", оскільки все перед Богом пораховано є, аж до мідяка. Жди від Бога милості задля твоєї праці. Двоє дверей зробив у тій святій Великій Церкві Святої Богородиці Печерської, і Та відкриє тобі двері милості Своєї, бо єреї вигукують про таких завше в церкві тій; "Господи, освяти любящаа благолЂпіє Дому Твоєго, и тыя прослави Божественною силою Твоєю" 2. Згадай же і того патрикія, який хрест повелів скувати із чистого золота. Йому ж поревнував юнак і трохи свого золота приклав, [і] спадкоємцем став усього майна його 3. Ти ж, якщо витратиш те, що маєш, на славу Божію та Пречистої Його Матері - не погубиш воздаяння свого, але кажи з Давидом: "Докладу до всякої похвали Твоєї" 4, аби до тебе говорив Господь: "Тих, хто прославляє Мене - прославлю" 5. Оскільки сам мені казав: "Краще усе, що маю, те все на церковні потреби витрачу, аби не було дарма взяте під час війни, чи злодіями, чи вогнем". Я ж похвалив добре бажання твоє. "Обіцяйте, - сказано, і воздадіть" 6. Краще бо ж не обіцяти, ніж, обіцявши, не віддати 7. Якщо ж щось таке станеться [з тобою] коли: чи війною, чи злодіями [доведеться] окраденим бути, аж ніяк не лайся, ні смутися, але благохвали Бога за те, з Йовом кажучи: "Господь дав, Господь взяв" 8.

І ось тобі, до того, розповім про Арефу чорноризця.








Примітки


1. Оповідь записана зі слів очевидців.

2. ...Господи, освяти любящаа благолЂпіє Дому Твоєго, и тыя прослави Божественною силою Твоєю... Прп. Симон цитує т. зв. заамвонну молитву Літургії: "благословляй благословляющиє тя, Господи, и освещаяй на Тя уповающия, спаси люди Твоя и благослови достояниє Твоє, исполнения Церкве Твоєя сохрани, освяти любящиє благолЂпиє Дому Твоєго. Ты тех воспрослави Божественною Твоєю силою и не остави нас, уповающих на Тя" \220, с. 148\.

3. ...[і] спадкоємцем став усього майна його... Порівн. в Синайському патерику: «Оповів один з-поміж отців: "Якийсь благий юнак пішов учитися до золотих справ майстра і довчився до найвищої майстерності. Велів же тому [майстру] один патрикій хрест [золотий] і з дорогоцінним камінням викувати на подарунок церкві. І оскільки дуже чесним був юнак - повелів йому господар його зробити за нього роботу. Подумав же юнак: "Якщо цей стільки майна підносить Христу, то чому мені не домішати частки своєї до цього хреста, аби зарахував мені Христос, як дві мідні монети вдові тій". Подумав, яку частку [може] дати і, взявши, домішав до хреста ще до того, як вставив дорогоцінне каміння. [Майстер], визначивши, що більше [ваги] в хресті, [ніж має бути], став грізно питати юнака, думаючи, що це [задля] злодійства здійснив, куючи золото. Тоді [говорить] йому юнак: "Лише серце [моє] свідком є, що нічого подібного не робив, але, побачивши, скільки [ти] майна приніс Христу, надумав докласти даяння своє, аби і я мав частку з тобою, і прийняв мене Христос, як і дві цати мідяні вдовиці тої". Той, здивувавшись, каже йому: "Ей, дитино! Хто б міг подумати?!" Сказав тому [патрицію] про те. Патрицій же каже йому: "Оскільки так помислив - на добро бажання твоє подати Христу. Хотів зі мною мати віддання, то від сьогодні сином тебе назву, і спадкоємцем". І взяв із собою і зробив спадкоємцем"». \Синайский патерик. - М. , 1 967. - с. 334- 335\.

4. Порівн. у сучасному перекладі: "А я завжди уповатиму, все більш і більш Тебе хвалитиму" \Пс. LXX, 14\.

5. "... Бо Я шаную тих, хто Мене шанують, а ті, хто Мене зневажають, ні за що будуть уважатись" \1 Самуїл II, 30\.

6. "Складайте обітниці й виконуйте - Господові, Богові вашому; нехай усі, що навколо нього, несуть дари Страшному" \Пс. LXXV, 12\.

7. Порівн. у сучасному перекладі: "Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати" \Пророк V, 4\.

8. "Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав. Господь і взяв. Нехай ім'я Господнє буде благословенне!" \Йов I, 21 \.





1  2  3  4  5  6  7  8  9  10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38

Попередня        Головна        Наступна



Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.