‹‹   Головна     Наступна                 Праці про "Слово"





обкладинка


Українська Академія Наук
Збірник історико-філологічного відділу №33



Акад. ВОЛОДИМИР ПЕРЕТЦ


СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ
пам’ятка феодальної України-Руси XII віку

Вступ. Текст. Коментар.


У Київі — 1926




Моєму навчителеві академікові Олексі Йвановичеві Соболевському присвячую свою працю






ДЕ ЩО Є:



Од автора


Вкорочення



ВСТУП


§ 1. Феодальна Україна-Русь XI — XIII вв.

§ 2. Як „Слово” відкрито.

§ 3. Коли написано рукописа „Слова”.

§ 4. Точність вид. 1800 р. та Катер. копії.

§ 5. Доля „Слова” в рукописній традиції.

§ 6. Які ще пам'ятки були в рукопису разом із „Словом”.

§ 7. Коли написано „Слово”.

§ 8. Автор „Слова”.

§ 9. Предтечі „Слова”.

§ 10. „Слово” й народня словесність.

§ 11. Поганські боги в „Слові”.

§ 12. „Слово” і західньо-европейський середньовічний епос.




ТЕКСТ


"Слово о полку Ігоревім". Реконструкція.



КОМЕНТАР


I. Заспів.

II. Ладнаються в похід.

III. Сонячне потьмарення.

IV. Похід.

V. Перша битва.

VI. Лиховісні познаки.

VII. Починається другий бій.

VIII. Спомини про Олегові походи.

IX. Ігореве військо зазнає поразки.

X. Тужіння за Ігоревим військом

XI. Похвала кн. Святославові.

XII.Святославів сон.

XIII. Бояри пояснюють сон.

XIV. Святославове „златое слово”.

XV. Заклик до князів.

XVI. Спогади про полоцьких князів.

XVII. Пісня про кн.Всеслава.

XVIII. Ярославнин плач-тужіння.

XIX. Втеча Ігорева з полону.

XX. Гонитва.

XXI. Поворіт Ігорів і слава князям.



ПІВДЕННО-РУСЬКІ ЛІТОПИСНІ ОПОВІДАННЯ ПРО ПОХІД ІГОРІВ


І. Київський Літопис (Іпатський Список).

II. Густинський літопис.

III. „Кройника” Феодосія Софоновича 1672 р. (з розд. 21-го).

IV. „Исторія Россійская” В. М. Татіщева.



Кінцеве слово












ОД АВТОРА.



Цю книгу закінчено ще перед двома роками. Складено її — щò з лекцій, викладуваних на Київському, Ленінградському та Самарському університетах, а щò — з моїх дослідів над історією стилю давньо-руських пам'яток.

Читач помітить, що книга ця, нехай вона й тісно з науковою традицією в студіях над „Словом” звязана, — усе-ж часом різко за межі цієї традиції виходить. Цілу низку питань я ставлю й почасти розвязую по-новому. Отже, я подаю дані, щоб по-новому, не по-традиційному освітлити соціяльне оточення, що в ньому утворилося „Слово”, далі — зроблено спробу принаймні схематично позначити історію текста „Слова"; знов-же по-новому запропоновано вирішити питання про звязок „Слова” з усною пісенною традицією (давніш його освітлювано з народницько-сентиментального погляду). Я переглянув текст „Слова”, дещо повиправляв, ґрунтуючись раз-у-раз на даних давньоруської лексикології й палеографії, а так само на працях моїх попередників у цій царині.

Чисто-всі хоч трохи можливі кон'єктури зазначаю я в тексті, проминаючи тільки живовидячки фантастичні. Нарешті, я мав за потрібне чимало поширити — порівнюючи до попередньої літератури про „Слово”, — коло стилістичних паралелів. Адже-ж геть аж до останнього часу стиль „Слова” тільки почасти приваблював увагу вчених. Тимчасом саме вивчаючи стилістику „Слова”, та як воно до тогочасного та наступного письменства відноситься, можна зрозуміти цей витвір усної творчости давньої України-Руси й оцінити його стосунок до „народньої” поезії.

Чимало в цій книзі здаватиметься читачеві за недосказане, фрагментарне, надто вже лаконічно висловлене. Але на мою думку — рясний фактичний матеріял, що спричинюється до висновків й примушує мислити, Цінніший ніж марне й претенсійне красномовство. Я певнісінький, що й учитель, і студент, і по-просту прихильник старовини — зуміють витягти з поданого матеріялу те, що полегшить їм зрозуміти „Слово” в історичній перспективі.

Реставруючи текст, я не дозволив собі ані відважних перестановок, ані фантастичних кон'єктур, що ними часом тішать себе й читачів новіші /VI/ коментатори „Слова” (Мандичевский, Магнус та инш., див. Изв. ОРЯС, XXVIII, 1924 р.). Виправляючи я обмежувавсь на найнеобхіднішому. В історичному, географічному й археологічно-побутовому коментарі я силувавсь пояснювати все як-найдокладніше, але не розмінюватись на дрібняки.

Та в лексичних паралелях я був, можлива річ, занадто щедрий і ось через що. Щоб читач зрозумів „Слово”, повинен він взразнісінько уявляти, що визначають його вислови в різних комбінаціях. А вже-ж у XII віці декотрі слова, співзвучні сьогочасним, визначали зовсім инше (прим., „жалость”, „жиръ”, „жизнь”, то-що). Питання про ліричну будову я проминув навмисне: у мене немає невбитих даних, щоб його розвязати. Про мову списка „Слова” подостатком писали вже А. Смірнов та Н. Карінський.

На жаль, не стало в цій книзі місця, щоб вмістити додатки, що їх я мав за корисні, а саме: огляд новітньої літератури про „Слово”, розгляд питання про стосунок його до біблійних книг та „Історії Юдейської війни” Йосипа Флавія, а також аналізу елементів поетичної мози „Слова”, порівнюючи до народньої пісні XVII — XIX вв. Етюди ці друкуються в иншому місці (Изв. ОРЯС Рос. Акад. Н. XXVIII і далі). Вкорочення — розкриваються в окремій таблиці.

Перед двома роками я вже пропонував був декотрим видавництвам надрукувати цю книгу, але даремно. Російська Академія Наук ухвалила була надрукувати її як ювилейне видання на 200-річчя Академії. Та не знаю вже чому, цю постанову не здійснено. Отож зрозуміло, чому автор цієї книги особливо вдячний Українській Академії Наук. Завдяки їй, ця праця багаторічна побачить, нарешті, світ.



Автор.

1925. IX. 15.








ВКОРОЧЕННЯ.

Аксак. — К. Аксаков, Ломоносов в истор. русск. литер. и яз. М. 1846 (і П. Собр. Соч. II, 1875, с. 142 - 147).

Александрия — В. Истрин, Ал-дрия русск. Хроногр. М. 1903.

Амарт. — В. Истрин, Хрон. Г. Амартола в др.-славянор. перев. 1920 — 22.

Ант. -Драг. — Истор. песни малор. нар., с об'ясн. В. Антоновича и М. Драгоманова. I, 1874, II, 1875.

Апок. — Апокалипсис, перг. рук. акад. Н. К. Никольского XII — XIII в.

Барс. — Е. Барсов, Сл. о п. Иг. как худож. памятн. Киев. дружинн. Руси І — III. 1887 — 1889.

Березин — Б. О турчизмах в „Сл.”. Москвит. 1854, VI, кн. 2, и Библиот. восточн. историков. І. Каз. 1849.

Биц. — Бицын (Н. Павлов) „Сл. о п. Иг.” в перев. с предварит. об'яснит. замечаниями. 1874 (із Русск. Вестн. 1874, № 2).

Бодянский — „О тождестве слав. Божеств Хорса и Дажь-Бога”, Чт. Общ. Ист. и Древн. Р. 1846, № 2.

Бусл. — Истор. христом. др.-русской литер. М. 1861.

Бусл. Оч. — Буслаев, Очерки народи, словесн. и иск. 1861, І.

Бутков — Нечто к „Слову о п. Иг.” Вести. Евр. М. 1821, ч. CXXI (№ 21 — 22).

Ваденюк — Темное место в „Сл. о п. Иг.” Сборник Археол. Инст., кн. III, 1880.

Вельтм. — А. Ф. Вельтман, Песнь ополченню Игоря Свят...., 2-е вид. 1866.

Владим. — П. В. Владимиров, Древнерусская литер. Киев. периода XI — XIII вв. 1900 (с. 278 — 354).

Веселовский — Новый взгляд на „Сл. о п. Иг.” Журн Мин. Нар. Просв., 1877, авг , с. 267 - 306.

Вяз. — Кн. П. Вяземский, Замечания на „Сл. о п. Иг.” 1875 і „Исследов. о вариантах”, 1877

Гал. Ев. — Арх. Амфилохий, Четвероевангелие Галичское 1144 г. 1882 — 83 Ганка — Hanka, Spruch vom Heereszuge Igors.... Prag, 1821.

Гаттала — Martin Hattala, Slovo o polku Igorevě, V Praze, 1858.

Гербель — Поэма в 12 песнях, переложение „Сл.” в нов. исправл. виде. 5-те вид. СПБ. 1876.

Гильф 2 — Онежские былины, запис. А. Гильфердингом, вид. 2-е, І — III, 1894 — 1900.

Глаголев — Умозрит. и опытн. основания словесности, IV, 1834.

Горе-Злоч. — П. Симони, Памятники ст. р. яз. и словесн. VII, I, Пов. о Горе и Злочастии, 1907.

Гонсиор. — Гонсиоровский, „Заметки о Сл. о п. Иг.” Ж. М. Н. Пр., 1884, лютий.

Грамм. — Н. Грамматин, „Сл. о п. Иг.” Историч. поэма... М. 1823.

Григ. — Арханг. былины и ист. песни, собр. А. Григорьевым, I, 1904, і III, 1910.

Дан. Зат. — Слово Даниила Заточн. с предисл. и примеч. И. А. Шляпкина. 1889.

Дан. Пал. — Паломник игум. Даниила под. ред. Веневитинова. 1883.

Дуб. — „Сл. о п. Иг. Святославля пЂснотворца стараго времени”, об'ясн. ..Дм. Дубенским М. 1844.

Е. — П. Симони, Текст „Сл.” по списку, хранящ. в бум. имп. Екатерины II, М. 1890 („Древности” Μ. Арх. Общ., III). /VIII/

Евс. Ис. — И. Евсеев, Кн. прор. Исаии в древнеслав. перев. 1897.

Евс. Дан. — И. Евсеев, Кн. прор. Даниила в др.-слав. перев. 1905.

Жданов, И. — Литература „Сл. о п. Иг.”, Київ, 1880 (і „Соч.” І).

Жит. Феодос. — Сборник XII в. М. Успенск, Соб., изд. А. Шахматова и П. Лаврова, М. 1899.

Задонщ. Сим. — П. Симони, Памятн. стар. р. яз. и слов., в. III, Задонщина. 1922.

Изв. ОРЯС — Известия Отд. Рус. Языка и Словесности Росс. Академии Наук.

Ип. — Ипатьевская летопись, Полн. Соб. Рус. Летоп. II, 1908.

Ист. Каз. ц. — История о казанском царстве, П. Собр. Р. Лет. XIX, 1903.

Іо. Екс. — К. Калайдович, Іоанн Ексарх болг, М. 1824.

Каринск. — Н. Каринский, Очерки из истор. Псковской письм. и яз. II Мус.-Пушк. рукоп. „Сл.” 1917 (із Ж. М. Н. Пр.).

Кир. — Песни, собран. П. Киреевским I, 1860 і далі.

Кир. Нов. сер. — Песни, собр. П. Киреевсхим. Новая Серия в. І. М. 1911.

Кирша — Сборник Кирши Данилова; ред. П. Н. Шеффера, 1901.

Козл. — И. Козловский, Палеографич. особенностл погибшей рукоп. „Сл.” М. 1890. („Древности” Μ. Арх. Общ. XII).

Корш. — Ф. Е. Корш, „Слово о п. Иг.” СПБ. 1909.

Лавр. — Летопись по лаврент. сп., изд. Археогр. Ком. 1872.

Лавровский — рец. на „Сл.” в перев. Эрбена, Ж. М: Н. Пр. 1870, жовт.

Лонгин. — А. В. Лонгинов, Историч. исследование сказания о походе сев. кн. Игоря Свят, на Половцев. Од. 1892.

Mайк. — А. Н. Майков, „Сл. о п. Иг.” Заря, кн. I, 1870 (і Собр. Стих. 1872 та инш.).

Макс. — Собр. Сочин. М. А. Максимовича, Київ. III. 1880.

Mакс. Сб. у. п. — Максимович, Сборн. украинских песен, Київ. 1849.

Макс. Укр. — Максимович, Песнь о п. Игор., Украинец, 1859, кн. І.

Maкуш. — рец. на 1-е вид. „Слова” Тіхонравова. Ж. М. Н. Пр. 1867, лютий.

Mалаш. Малашевский, „Сл. о п. Иг.”, поэтич. памятни.; р. письм. XII в. М. 1871.

Мансикка — Житие кн. Александра Невского, 1913.

Маньковский — „Сл. о п. Иг.” Лирич. поэма внука Боянова”, Житом. 1919.

Mетл. — Метлинский, Народные южнорус. песни, Київ, 1854.

Милл. Вс. — Всев. Миллер, Взгляд на „Сл. о п. Ил” 1877; „К вопр. о „Сл.” — Крит. Обзор. Ί879, № 3.

Милл. Ист. п. — Вс. Миллер, Историч. песни русск. карода XVI — XVII вв. 1915.

Милл. Ор. — Ор. Миллер, Опыт обозрения р. слов. I, 1865 і Xрестом.; „Еще о Взгляде” Вс. Миллера на „Сл.” Ж. М. Н. Пр. 1877, вересень.

Миндалев — Моление Даниила Заточн. и связ. с ним памятники, Каз. 1914.

Марков — Беломорские былины, запис, А. Марков. М. 1901.

Новг. 4-я л. — П. С. Р. Л., т. IV 1915.

Носов — Белорус. песни, собр. И. Носовичем (Зап. Р. Геогр. Общ. по Отд. этн. V.) 1873

Никон. лет. — П. С. Р. Л. X, 1885.

Огон. — О. Огоновський, „Сл. о п. Иг.” Поетичний памятник руської письменности XII в. У Львові. 1876.

Орл. — А. Орлов, Сл. о п. Иг. М. 1923.

П. — 1-е вид.: „Героическая пЂснь о походЂ... Игоря Святославича... М. 1800 (і передрук М. 1920, ак. М. Н. Сперанського).

Пам. уч. лит. — А. Пономарев, Памятники церковно-учительной литер. I, 1894 та дал.

Петруш. — А. Петрушевич, „Сл. о п. Иг.” Древнерусское эпическое стихотворение из конца XII ст. Льв. 1887.

Полевой — Истор. русск. народа 1830. II і III; Моск. Телегр. 1883, V, с. 419 — 442.

Погод. Пс. — Ягичь, Psalterium Bononiense. 1907.

Пожарок. — „Сл. о п. Иг.”, вновь перелож. Я. Пожарским. СПБ. 1819.

Пот. — А. Потебня, „Сл. о п. Иг.” 1878 (2 вид. 1914, Харк.).

Прозор. — Д. Прозоровский, Нов. опыт об'яснительн. изложения „Сл.” СПБ. 1881. /IX/

Псалт. Симон. (и др.) — Арх. Амфилохий, Древлеслав. Псалтирь Симоновская до 1280 г. 2-е вид. М. 1880, І — III.

Псков 1-я лет.-П. С. Р. Л. IV-V, 1848.

Псков 2-я лет. — П. С. Ρ. Л. V, 1851.

ПСтРЛ — Памятники стар. русск. литер., гр. Кулешева-Безбородко под ред. Н. Костомарова, І - IV, 1860 - 62.

Пчела — В. Семенов, Древн. русск. Пч. по пергам. списку, 1893.

Рыбн. — Песни, собр. Рыбниковым, І — IV, М. 1861 — 67.

Сахар. — И. Сахаров, Сказання русск. народа, I, вид. 3-є, 1841.

Серебр. — Н. Серебрянский, Древнерусск. княжеские жития, М. 1915.

Сиб. лет. — Сибирские летоп., изд. Арх. Ком. 1907.

Сказ, о Мам. поб. — С. Шамбинаго, Повести о Мамаевом побоище, 1906.

Смирн. — А. Смирнов, Сл. о п. Иг. I, 1877, II, 1879.

Снегир. — Снегирев, Русск. Истор. Сборник 1838, III, І.

Соф. 1-я лет. — П. С. Ρ. Л. V, 1851.

Сперанский — Девгениево Деяние, Исследов. и тексты 1922. [Девгениево деяние]

Срезн. — Материалы для Словаря древнерусск. яз. І — III.

Татищев — История Российская, кн. III, 1774.

Тимк. — Любопытн. замечания к „Сл. о п. Иг.”, изд. Н. Полевым, Сын Отеч. 1839, VIII.

Тих. 1 — Н. Тихонравов, Сл. о п. Иг. для учащихся, М. 1866.

Тих. 2 — те саме, вид. 2-е влпр. М. 1868.

Тих. -Милл. — Былины стар. и нов. записи под ред. Н. Тихонравова и Вс. Миллера. М. 1894.

Туницкий — Книги XII малых прор. в древне-слав. переводе, в. І. 1918.

Флав. Вол. — Рукопись Истории Иос. Флавия Волоколамской библ. № 651; Арх. — рук. Арх. б. М. Ин. Дел.

Xрист. Ап. — Actus epistolaeque apostolorum paleoslovenice ad fidem cod. Christinopolitani saec. XII scripti, ed. Aem. Kaluzniacki. Vindob. MDCCCXCVI.

Цертел. — Кн. Цертелев, Опыт собрания стар. малор. песней, 1819.

Чуб. — Труды этногр. статист, экспед. в Югозап. край под ред. П. Чубинского, 1872 — 1874. Шамб. — „Сл. о п. Игореве”, ред. С. К. Шамбинаго. Универсальн. библ. М. (без року).

Шамб Сказ. — С. Шамбинаго, Повести о Мамаевом побоище, СПБ. 1906.

Щейн, Б. п. — П. В. Шейн, Белорусские песни, 1873 (Зап. Р. Г. Общ. V).

Шейн, Вел. — Великорусс в своих песнях, обрядах... Матер., собр. П. Шейном. I, 1898; II 1900.

Шейн, Мат. — Материалы для изуч. быта и языка насел. сев.-зап. края, собр. П. Шейном I, 1887; II, 1890.

Шишков — „Сл. о п. Иг.” с пер. и примеч. (1805); „Некоторые примеч. на книгу вновь изданную.” (1819) — див. Полн. Собр. соч. адм. А. Шишкова 1826, чч. VII і XI.

Эрбен — Dvě zpevû staroruskych, totiž о vypravě Igorově a Zadonština. . K. Erben, v Praze. 1870.

Яковл. — „Сл. о п. Иг.” ред и прим. В. А. Яковлева. СПБ. 1891 (Учебн. библ.).








КІНЦЕВЕ СЛОВО.



ЦЮ книгу автор написав був по-московському, адже малося на думці друкувати її в Ленінграді. Та, дякувати Історично-Філологічному Відділові Української Академії Наук, знов-же й її Неодмінному Секретареві, пощастило видати цей твір у Київі. Річ зрозумілива, друкувати випадало його вже не инакшою якою мовою, тільки українською. Працю перекладено й — треба сказати — дуже швидко. Отож, пускаючи „Слово” між люди, не можу я не згадати за тих помічників моїх, що допомагали з'явитися йому в світ. Маю за любу повинність од щирого серця подякувати: перекладачеві П. Γ. Іванцеві, що як-найкраще виконав своє таки дуже й дуже нелегке завдання; акад. Аг. Е. Кримському й акад. С. Ол. Єфремову — вони-бо, віддавна зо мною приятелюючи, уважливо поставилися до моєї праці, подаючи перекладачеві потрібні поради в сумнівних місцях; М. З. Левченкові, що дбав за технічний бік видання, й, нарешті, проф. С. Й. Mаслову, що витратив силу цінного часу й праці, роздобуваючи потрібні джерельні відомості, читаючи коректури та й узагалі заступаючи відсутнього автора книжки.





20 лютого року 1926.




Про автора. Енциклопедія "Українська мова"
Володимир Перетц. До питання про літературні джерела давнього українського літопису, 1928.





Див. також:
Тематичний розділ «Слово о полку Ігоревім».

Слово о плъку ИгоревЂ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова.
«Слово о плъку Игоре※ та його поетичні переклади та переспіви.
Ироическая пЂснь о походЂ на половцовъ... (видання 1800 року, графіка)

Михайло Грушевський. Історія української літератури. т. II. Творчість XII-XIII вв. «Слово о полку Ігоревім».
Віталій Скляренко. «Темні місця» в «Слові о полку Ігоревім». Київ, 2003.
Володимир Перетц. Слово о полку Ігоревім. Пам’ятка феодальної України-Руси XII віку. Київ, 1926.
Борис Яценко. «Слово о полку Ігоревім» та його доба. Київ, 2000.
«Слово о полку Ігоревім» за Енциклопедією українознавства.
«Слово о полку Ігоревім» за Енциклопедією "Українська мова".
А. М. Робінсон. «Руська земля» в «Слові о полку Ігоревім» (витяг з книги).













© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
31.I.2002 (останні правки 24.I.2003)







Головна     Наступна



Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.