Попередня     Головна     Наступна





XII. Святославів сон.


Святославів сон у 1-му вид. читається буквально так: „А Святъславь мутенъ сонъ видЂ: въ Кіе†на горахъ си ночь съ вечера одЂвахъте мя, рече, чръною паполом'ою на кроваты тисовЂ. Чръпахуть ми синее вино съ трудомь смЂшено; сыпахуть ми тъщими тулы поганыхъ тльковинъ великий женчюгь на лоно, и нЂгуютъ мя; уже дьскы безъ кнЂса в моемъ теремЂ златовръсЂмъ. Всю нощь съ вечера босуви врани възграяху, у ПлЂсньска на болони бЂша дебрь Кисаню, и не сошлю къ синему морю”.

Що-до підкреслених слів, то ми не певні, чи-ж вони справді належать або відповідають оригіналові „Слова” — отож треба їх виправити, це давно помітили коментатори, та про це далі. Але ще й до того, як ці місця виправлено, можна було зрозуміти сон й його композиційне значіння: його призначено як підхідку — ввести читача в дальше повідання.

Спинімось на ролі „пророчих”, віщих снів у стародавніх літературах. Біблія знає цілу низку випадків віщого сну. Йосип пояснює сни, що їх- бачили „старЂйшина винарьскій” і „старЂйшина житарьскій” (Буття, розд. 40). Фараон бачить сон про сім крав, „добрых взору и избранных телесы”, і про сім „образом и телесы худых”, далі про сім класів „тонцЂх и истонченых” і сім „избраных и добрых”, а Йосип витолковує ці сни, що згодом справдилися (Бут. розд. 41). — У кн. Суддів віщий сон: „и се мужь повЂдаше сънъ подру[гу] своєму и рече сей сънъ, его же видЂх и се тЂсто хлЂба ячна, валяяся въ плъцЂ мадиамли, и привалися къ колимога мадиамъ и поби ю, и падеся и порони ю, и повалися колимогъ, и отвЂща подругъ его и рече: нЂс[ть] то тЂсто, но копье Гедеоне сына йоасова мужа из[раи]ла, предас[ть] Г[оспод]ь в руку его Мадиама весь полкъ”. Гедеон чує толкування сну й перемагає, Рук. П. б. Q. I, № 2, XV в., арк. 40 (Суддів, розд. 7, 13 — 15). Ще приклад: „В лЂто второе царства Навходоносорова сонъ видЂ Навходоносоръ, и ужасеся духъ его”. Волхви й чаклуни не можуть розгадати сну; розгадує пр. Данило (Кн. пр. Дан. розд. 2). Далі Данило пояснює й инший сон ц. Навуходоносора — про древо (розд. 4). Далі про самого Данила читаємо: „Въ прьвое лЂто Валтасара царя халдЂйска Даниилъ сонъ видЂ” — про чотирьох звірів, суд божий і про царства (розд. 7), Григ. Парем., Брандт., І. с. 56 та ин. — В Діяннях ап. XV, 9 /239/ читаємо: „И сънъ въ нощи явися Павлу: Мужь Македонянинъ нЂкый бЂ стоя, моля и глаголя: ,Минувъ въ Македонию, помози и намъ'. Егда же сънъ видЂ, абие възискахо†изити въ Македонию, разумЂвающа, яко призва на Господь проповЂдати им”, Христин. Ап. XII в., с. 37. Відповідно до цього — й антична старовина не аби-якої ваги надавала снам. Видатні представники грецької філософії й письменства, Сократ, Платон та Ксенофонт певнісінькі були, що снища то річ надприродня й походять од богів. Ксенофонт каже, що людська душа може передбачати майбутні події. Але Аристотель — уже заперечує, що сни визначають щось таємниче й надприроднє, й разом з Демокритом гадає, що з них одгомони денних вражінь. Він одкидає забобони, ніби сни можуть щось віщувати, й не вірить, щоб божества впливали на людські сни. Та разом із тим він припускає, що на підставі снищ можна судити про розлади в організмі, не в сні непомітні. Діоген висловлювавсь, як раз-у-раз, різко: „коли я дивлюся на керманичів, лікарів, філософів, — мені здається, що з людини найрозумніша з усіх істот; але коли я бачу тих, що сни витолковують, віщунів і тих, котрі їм вірять, я ладен гадати, що немає істоти, дурнішої за людину” (пор. Дохман, Сновидения и значение их, как предвестн. болезней, 1890, сс. 7 — 9, 78). Середні віки притамували пам'ять про Аристотеля й Діогена й відродили давні погляди, що існували до них. Візантійці — по давньому вірять у сни. В „Олександрії”, популярній в давній Русі, в 1-й її ред. стародавній читач теж міг знайти приклади віщих, пророчих снів. Отож Пилип цар бачить дивний сон, оповідає його якомусь „мужу вавилонску нарочиту сущу”, і „разрешитель сну” пояснює йому: „истина есть, еже еси въ снЂ видЂлъ...; не худо есть, но свЂтло, и честьно и славно, златаго дЂля пръстене, чтò бо злата честнЂе ...печать же, яже образ солнца имуще и по долу главу лвову и сулицю, раждайся отрокъ еллинъ до въстока проидеть, брани творя, акы левъ, и пусты грады творить за знаменне суличное; а еже еси видЂлъ бога, овня рогы имуща и сЂду браду и бруди имуща, се есть Лувийскый богъ Амнонъ'. Си же сице судившу снодавцю, не въ сласть его послуша Филипъ”, с. 12. Далі — події виправдують толкування. Олександер бачить „въ снЂ єдиного от слугъ Диевъ, Сатура, дающа ему сыръ младъ. Он же въземъ, попра и ногама своима. й въставъ от сна Александръ и сказа сонъ снодавцю, онъ же рече: ,царь будеши всему Туру, и под рукою твоею будуть, занеже ти есть вдалъ Сатуръ сыръ (по грец. тотожньо τύρος і Τύρος), ты же еси попралъ ногама своима”, с. 37 — і за три дні Олександер опанував місто. В Хроніці Амартоловій Олександер Макед., „яко простець, поклонися” Єрусалимському первосвященикові, впізнавши в ньому бога, що а явивсь йому „въ снЂ образомь симь архиереевомь” бог отой звелів йому дерзати на Персів й обіцявсь допомогти, I, с. 45 — 6 (з Олександрії, див. Істр. с. 42). Далі — толкування Данилового сну про чотири монархії, с. 280 і дд. „Маврикию богу молящуся о грЂсЂх убиеных, видЂ сонъ такъ, яко людем ь многомъ предстоящемъ иконЂ Христо†над мЂдяными враты стоащи бЂ, и глас бысть ,Дадите Маврикиа'. /240/ Его же емше поставиша пред иконою, и вЂща божественный глас: ,гдЂ хощеши, Маврикие, да вдам ти, зде ли, или в будущій вЂкъ'. Онъ же услышавъ бысть трепетенъ, отвЂщавь рече: ,человЂколюбче Господи, зде и не тамо'. И абие повелЂ предати и жену и чада и всЂ кдевреты его ФоцЂ воеводЂ”... Прокинувшись, цар розпитує й довідується, що є справді Фока воєвода „унъ страшливъ и сварливъ”, а патріярший престіл, манастирі й пісники — так розвязують царів сон: „свЂдай убо царю, яко приим богъ покаяние твое и душю твою и спасе тя и съ святыми причте: от царствия и от сего житиа съ многою скорбию и бЂды многы испадаеши”. Цар зрікся престола й пішов у манастир, а зацарював справді Фока-мучитель, Амарт. I, с. 430 — 431. Нарешті ще: царь Конста, хотячи битися з ворогами в човнах, „видЂ въ сне себе суща въ Фессалоникіи, рекше в Селуны, се же вборзЂ исповЂда нЂкоторому человЂку разумиву, рече бо к нему: ,ο царю, золъ сонъ, ибо бывшу ти в Фесалоникіи изъобразуеть положи иному побЂду; се же есть, тебЂ побЂжену бывшу, побЂда врагомъ дана будет'. Дни же убо наставшу, и обои исполчившеся бишяся, и побЂжен бысть царь Конста, море же смЂсися кровию Греческою”, с. 458. — В „повести о создании и пленении Тройском” — „видЂ сонь въ нощи царица Евтропия, жена Ектора царя сына Приямова и возбнувъ отъ сна, приде в ложницу свекра своего, Прияма царя, и нача со слезами глаголати ему, да не пущает сына своего Ектора во утріи на брань ко Ахиллею, яко убиенъ, рече, будетъ. И сказа ему сонъ: ,ВидЂхъ, яко изыде ис Троя мечка (ведмедиця), а из Греческія войска вепрь, и начаста ся бити. И посече вепрь мечку и вовлече его въ Греческия полки и κ тому не видЂхъ его. И аще пустиши Ектора, не чай его видЂти'“... Гектор стає до бою, й Ахілл його забиває (Зап.-р. Хроногр., П. С. Р. Л. XXII, р. 1914, с. 40). — В „Історії Юдейської війни” Флавія також є скількись випадків дивного, віщого сну. В 1-й кн. читаємо цікаве оповідання про сон ц. Ірода й про чудо (подаємо за рук. Αρχ. M. Зак. Спр., арк. 359b-c): „бывшу же Иродови въ Антиохии, и видЂ сонъ проявляющи ему братню смръть, сонъ же бысть так: быша 'д' класи: пръвыи сухъ бысть мразомъ, а вторый стояше, а на третій влъци припадоша и посЂкоша и волокоша по собЂ, а сказаніе его тако бысть: пръвыи бысть класъ Фасаилъ, егоже усуши отравление, вторый же класъ самъ бысть, еже есть цЂлъ; третій же Иосифъ, братъ его, егоже вои посЂкоша и волокоша без погребения и душа его мятяшется въ немъ. Единою же ужасися и выниде от одра полунощи, яко бЂсуя, душа бо прежде разумЂвши, яко духъ страховашеся, и абіе пріиде ему вЂсть печялна”. Він наступає на Галілею (арк. 359с) і „пребывшю же ему ту, страшно чюдо бысть ему: Многымъ боляромъ сановником ужинавшимъ в той вечеръ, им же разидошася вси съ вечеря, и падеся внезаапу храмина, идеже вечеряша, и всЂмъ отшедшимъ не бысть пакости ни єдиному”. І далі — низка снів. У другій книзі (Вол. рук. № 651) оповідається, що дружина царя Архелая Глафира (попереду вона була за жінку його братові Олександрові, удруге /241/ — одружилася з Лівійським царем) „видЂ сонъ та Александра пришед съ грозою и глаголюща: ,стерпЂхъ твою скверность, егда иде по моей смерти за Лувійскаго царя; нынЂ же, понеже воротися к моєму дому, безстудная, и прилепися к третіему мужу, къ брату моему, то не презрю обиды, но отиму тя к себе, аще и не хощеши'. И по видЂни съна пребы два дни и умре” (арк. 37 зв. — 38). В двох инших випадках ми маємо до діла з толкуванням снів, що їх випадало розуміти алегорично. Такі сни Архелая й Пилипа, що викладом своїм нагадують біблійні сни. Сон Архелаїв (Фл. II, Вол., арк. 37 і зв.): „и на девятое лЂто властительство его видЂ сонъ, и яко быша 9 клас на ни†исполнени велици; и приступльше воло†и изЂдше и раскопаша. И призва халдея сновидца въпроси их, что се знаменіе; и онЂм ино глаголющим и мужь садукей именем Сумъ рече: ,Класи — лЂта сут, a воло†— измененіе вещи. И не подобает ти владЂти по класному числу, и разноличнаа примененіа и печали пріим скончаешися”. — Сон Ірода-Пилипа (арк. 44 і зв., в грец. у Niese немає): „Филипп, сы въ своеи власти сонъ видЂ, яко орелъ истръгну обЂ очи его, и съзва вся мудреца своя. ИнЂм же инако разрЂшающим сонъ, мужь онъ, егоже преже писахом въ звЂрскых власех ходяща и въ Іорданскыих струях люди очищающа (=Іван Предтеча) приде к нему внезапу, не зовом, и рече: ,Слыши слово Господне: сънъ, иже еси видЂлъ — орелъ есть твое мъздоиманіе, яко бо та птица насилна и въсхитница есть, и тъ грЂхъ изьотьмет твои очи, яже есть власть твоя и жена твоя'. И тако ему рекшу, до вечера преставися Филиппъ, и власть его вдася АгрипЂ и жену его Іродіаду поя Ірод, братъ его”. У тій самій „Історії” Флавія вождь юдейський, Йосип, вагається, чи піддатися йому римлянам, згадує „сны нощныя, ими же показа ему богь будущиа на Іюдеи бЂды; бысть же на раздрЂшеніе сномь хытръ и мога разумЂти, яже Богь кажет съ покровом” (кн. III, Вол. арк. 87). — В повісті про Девгенія, що до неї раз-у-раз доводиться вдаватися, коментуючи „Сл.”, — теж знаходимо віщі сни: „царь Амир... ужастенъ бысть и, призвавъ кметевъ своихъ, и рече имъ: ,братія моя, силніи кмети! видЂхъ я ночесь сонь, яко ястребы три біюще мя крилы своими и едва не предложиша на тЂлЂ моемъ ранъ, — занеже братанича сіи (брати вкраденої їм царівни) пріидут а начнутъ прю творити'“, — що й сталось, ПСтРЛ, II, с. 380. Віщий сон бачить і дружина Амірова: „Тоя же нощи царица Амира царя, прекрасная дЂвица, видЂша сонъ и ужасна бысть ...и повЂдаша братіямъ своимъ: ,братия моя милая, видЂла я сонъ: в нЂкое время влетЂша въ полату мою златокрылатый соколь и ятъ мя и изнесе изъ полаты моея, и потомъ прилетЂша три враны и напустиша на сокола, и соколь мя опусти”. Волхви розгадують сон і кажуть братам: „госпожу нашу, прекрасную дЂвицу, зять вашь, новокрещенный Амирь царь, по повелЂнию матери своея, хощетъ исхитить изъ полаты и бЂжати въ Срацынскую землю, исъ любимою сестрицею вашею; а три врана — то суть три срацыненина: стоятъ за градомъ вь сокровенномъ мЂстЂ, прислани суть ко Амиру царю отъ /242/ матери съ грамотами”, с. 383. Цікаво відзначити, слідом за Барсовим (I, 321), що перекладач візантійської поеми, як і Святослав, що оповідає сон боярам, примусив Аміра оповідати свій сон кметям, себ-то добірній дружині.

Віщі сни — і в дуже популярній літературі проложних житій; отже бл. Кирило Філософ, навчитель словенський, бувши сьоми років, „видЂ во снЂ, яко нЂкій воєвода собра дЂвицы своя и повелЂ Кириллови отъ всЂхъ избрати себЂ єдину. Онъ же избра себЂ именемъ Софію и, воставъ отъ сна, сказа сія отцу и матери”... і справді „мудро бЂ отроча зЂло": „въ четыре мЂсяцы научися всей хитрости и мудрости и четырми языки философіи научився, еллински, римски, сирски, жидовски”. Прол. 14 лютого, Пономарев, Пам. уч. лит. IV, с. 45, пор. ще 7 березня та инш. Західньо-европейський середньовічний епос і собі користується з підхідки заводити віщий сон до свого оповідання. В Едді Атлі оповідає Кудруні сни, що його непокоять (Gudrunarkvida, II, vv. 38 — 44), а вона їх йому витолковує. Костбера, дружина Хегні, й Главмвер, дружина Гуннарова, силуються відхилити своїх чоловіків, щоб вони не їхали до Атлі, й оповідають їм свої віщі сни (Atlamâl, vv. 15 — 27, Полевой, Опыт. сравн. обозр. др. пам. народн. поэзии герм. и слав., ч. II).

В поемі про Вальтарі Аквітанського — Гаґен бачить перед битвою лиховісний сон: „Вещее ночью прошедшей меня посетило виденье, — Будет оно не к добру нам, когда мы сраженье завяжем. Виделось мне, что с медведем боролся ты; этот же после долгого боя, зубами кусая колено и голень, вплоть до бедра отхватил тебе вовсе”, — і справді, в бою Вальтарі одрубав Гунтерові ногу й вибив око Гаґенові (Козаковский, Сказ, о Вальтари Аквит., с. 176, ст. 620 — 627). — В „Пісні про Нібелунґів” — в 1 авент. Кримгільді сниться сон: „Был будто ею сокол пригожий приручен, | И два орла клевали его, казалось ей; | Смотреть на это было всего на свете ей больней"; Ута розгадує сон: „Твой сокол — знатный витязь; пусть Бог его хранит. | Из рук твоих твой сокол на веки скоро улетит” (пер. Кудряшова, 1890, с. 142 — 3). В XVI авент. знову Кримгільді сниться сон: „два кабана, — оповідає вона чоловікові, Зіґфридові, — гнались за вами следом по полю; в тот же миг | Цветы вдруг покраснели": в наслідок — Зіґфрида зрадницьки забито (с. 249). У XXV авент. — Ута бачить сон, що повимирали геть-усі птахи в її країні (т.-же, с. 323). В „Пісні про Роланда” імператор Карло бачить сон: на нього кидаються ведмідь та леопард, але прудкий пес заходиться з ними битися (строфа 58, пер. гр. Де-ла-Барта, 1897, с. 27), — це віщує напад Марсілія й зрадника Ґанелона, що відбиває Роланд. І знову, після того, як Роланд загинув, Карло бачить сон, що провістив йому страшний бій (стор. 187, 188, с. 88): лютого лева й арденського ведмедя. Схожі сни подибуємо й у Рустеміяді (Зорабів сон перед боєм), в сербському епосі — сон ц. Лазаря; в українських думах — сон Алкана - паші в думі про Самійла Кішку (Ант.-Драг., I, 209 та ин.). — Повертаючись до пам'яток д.-руського письменства, що торкаються віри в сни, — ми знаходимо /243/ дуже небагато; але все-ж сліди є. Літописець Переяславля Сузд. он що переказує про деревлянського кн. Мала, що сватавсь до Ольги, як було забито кн. Ігоря: „князю же веселіє творящу къ браку, и сонъ часто зряше Малъ князь: се бо пришед Олга дааше ему пръты многоценьны червены, вси жемчюгомъ иссаждены, и одЂяла чръны съ зелеными узоры, и лодьи, в них же несенымъ быти, смолны”, р. 945, с. 11; затямимо тут „жемчюгъ”. Β Іп. р. 1156 читаємо, що Новгор. єп. Нифонт за три дні до смерти, бувши в Печерському ман., бачив такий сон: незадовго перед тим померлий ігумен Тодосій з'явивсь йому, благословив, обняв, поцілував і сказав: „добрЂ приде, брате сыну Нифонте, отселе будеши с нами неразлучно”, ст. 483 (Лавр., с. 329); отже віру у пророчі сни підтримували й світські, і духовні, і перекладні, і оригінальні пам'ятки давнього руського письменства. Що, запитаємо, міг знайти в давньому письменстві наш читач, щоб утриматися од віри в сни, що ввійшла з біблійних та инших джерел у число непохитних догматів, що їх засвоїла психіка старовини й середньовіччя? — Нічого, окрім „ЛЂствицы” Івана Синайського, де уперто проводиться думку про ілюзорність снів, й про те, що вірити в них безглуздо. Сон, як стан людини, — явище природне, читаємо в „слове о сне и о молитве” (19-му): „Сонь [есть] естьства частнЂ съставленье, образь смертный, чювьствомъ празденъ (= праздность). Единъ убо сонъ — множайша же вины якоже помыслъ (в пізн. = желанье, похоть) имать, рку же: от естьства, от брашенъ, отъ бЂсъ, или пакы от верховняя и протяженыя алчбы, от неяже изнемогающи плоть сномь, рече, сама ся увЂщати (пізніш = утЂшити) хощеть. Яко же многопитница обычай висить, сице и многосонне”... (рук. Росс. П. Б. О. п. I, № 12, арк. 2 зв., XIV в.). Так визначив стан сну Іван і до сну (= снища) ставиться зовсім не шанобливо й не боїться його; в 3-му слові „ЛЂствицы” читаємо: „сонъ есть ума пошествие въ непошестви тЂлеснЂм, мечтаніе есть, прелесть очнаа въ спящой мысли; мечтаніе есть изъступленіе ума, бдящу тЂлу; мечтаніе есть несъставно видЂніе”. „Вина, ея же ради” говорить аскет про сни — така: „егда бо оставльше Господа ради своя домы и своих, странничьству ради любве божіа себе продамы, тогда прочіе бЂси съновы возмущати нас покушаются, своих наших показающе нам или плачющихся, или умирающих, или за ны держимы и напаствуемы”. Та й незалежно від цього, „иже убо сном вЂруяй подобень есть сЂнь свою гонящому и ту покушающуся яти”. „БЂсове тщеславіа во снЂ” — наче-б-то віщують майбутнє, з'являючись у різних виглядах. „Се же ти да есть знаменіе прельсти: мукы а суды и разлученіа показують аггели, убуждьшем же ся нам, трепетны и скорбны содЂловають”. А звідси висновок та застереження: „Внегда во снЂх бЂсовом покарятися начнем, тогда прочее и я†нами играют. Иже соніомь вЂруяй — о всем неискусенъ; а иже всЂм невЂруяй — философ [есть] той” (рук. Поґод., перг. № 73, арк. 33 зв. — 35, р. 1421 та сила ин.). Та вже слово св. Антіоха „яко не подобает вЂровати сномь”, читане в Пролозі на 26 лютого (напр., рук. Рос. Акад. Н. 33, 19, 2, XV — XVI в.) — дає дуже /244/ двоєзначну відповідь прихильникові розгадувати сни. Воно ділиться на дві частині, що з них перша — полемічна: „Понеже етери вЂроваша сном [и] совратишася с праваго пути, сего ради и восписаем вам, яко неподобает вЂровати аеродным (себ-то примарним, ілюзорним) сном. Си бо нЂсть истинна — помыслъ, блудящия подобия и мечтанія лукавых бЂсов на прелщеніе наше. ТЂм и на сласть вводят человЂка, о них же прорече Іюда Іаковль: ,си бо сонія видят, ими же плоть оскверняют і Господьство хулят'. Еклисіасть же: ,не поработися сном, да не прогнЂвается на тя господь', яко сония прелстят безумныя, яко же бо гоняй вЂтры и хотя яти свой стЂнь, тако і емля вЂру сном. Кая бо от лжи истина? Многы бо прелстіша сонія и отпадоша, надЂющеися на ня, аще бо явится кому или свЂт, или огнь, нікакоже 'не вЂруй, тЂм бо прелшает дьявол. Павел бо глаголеть во ангель свЂтелъ преобразующася его. Добро убо есть преже сна помолитися”, закінчує Антіох і пропонує молитву, а далі — переходить до другої частини, що послаблює вагу першої: „Суть же іна сонія, яко же глаголеть Іевъ, в первом бо возглаголеть Господь а второе соніе, яко се нападет страх в нощи; но мы не мозем вЂровати, аще и божие явление послано будет нам, да не в солнца мЂсто дым пріемлем: имЂх же многи повЂсти о прелщеных в соніях, и лютЂ погибоша”, як це було з ченцем, що повірив диявільському, брехливому сну. Отже існують дві одміни снів, і про першу стародавній читач знаходив і в Апокаліпсисі толковому поясніння: „Апаколипсии убо есть скровеныхъ таинъ откръвение, егда ся озарить умъ, или от сній, яже суть от бога”, Апок. XII — XIII в., арк. 7 зв. Але як одрізнити „божественний” і „дьявольский”, справжній і брехливий сон? Цього давня Русь не знала й про всякий випадок, мабуть, вірила в кожен сон, надто — страшний. Цю віру підтримували і релігійні повчальні повідання в житіях святих — в Ч.-Мінеях і Пролозі: віщі сни знаходимо у жит. Харлампія (10 лютого), Поликарпа (23 лютого), Костянтина Вел., Петра митника (21 вересня), Романа Сладкопівця (1 жовтня), Филарета Праведного (1 грудня), Івана Дамаскіна (4 грудня), Василя Великого (1 січня); нарешті, в популярному 18-му слові Ефрема Сирина. Найдавніші житія руських святих знають „віщий сон"; серед чудес кн. Бориса та Гліба читаємо про отрока Миронега: „въ єдину нощь явистася ему святий страстотьрпьца, Роман и Давидъ, и глаголаста: что въпиеши к нама? Оному же показающю ногу и исцЂления просящю, и имъша ногу сухую, прекрьстиста ю тришьды и убужься отъ сна, видЂ ся съдравъ”. Усп. Сборн. XII в., арк. 32, с. 30; там-таки — сухорука жінка бачить уві сні „красных уношей”, Бориса та Гліба, що дають їй персня; одівши його, вона вигоюється, арк. 22. Не згадуємо за пізніші житія. Віщий сон перекидається в світську літературу давньої Руси: його бачить радник царгородського царя перед Куліковською битвою в переробці 4-й (за Шамбинаґо) ред. Сказання, рук. Рос. Публ. Б. Q. XVII, № 209, вид., ст. 156.

Отож природньо зустрінути віру в сни і в пам'ятках народньої усної традиції. Великоруська старовина також знає цю підхідку — /245/ запроваджувати віщий сон; у Кирші („Взятье Казанское царство”, с. 119) — сон цариці Олени: „Середи было казанскова царства | что стояли белокаменны палаты a изъ спалны белокаменной палаты | ото сна тутъ царица пробужалася („царица Елена” — закреслено) Семиону царю она сонъ расказала | аи ты встань, Семиенъ царь, пробудися | что начесь мне царице мало спалося, | в сновиденьице много виделося, | какъ от силнова московскова царства, | кабы сизой орлишша стрепенулся, | кабы грозная туча подымалась, что на наше веть царство наплывала”. Цей сон визначав, що з дужого Московського царства підіймався з полками цар Іван Васильович. Афанасьєв у статті „Заметки о загробной жизни по славянским преданиям” („Арх. Ист.-юрид. свед. о Россіи” Калачева, р. 1861, т. III, від. VI, стор. 9) подає пісню про віщий сон: „что севоднишну ноченьку Не хорош сон мнЂ видЂлся: | Как у нас на широком дворЂ | Что пустая хоромина: | Углы прочь отвалилися, | По бревну раскатилися. | На печищЂ котище лежит, | По полу ходит гусыня, | А по лавочкам голуби, | По окошечкам ласточки. Впереди млад ясен сокол” — далі толкування. Ще приклад: плаче отаманова коханка: „Нехорош вить сон ей привидЂлся: | Расплеталася коса русая, | Выплеталася лента алая, Лента алая, Ярославская, Растаял мой золот перстень, | Выкатался дорогой камень: | Атаману быть застрелену, Асаулу быть пойману, | Добрым молодцам быть повЂшенным, | А и мнЂ то красной дЂвицЂ, | Во тюрмЂ сидЂть, во неволюшке” (там-таки, с. 8, вар. у Сах., Сказ. I, 204 і 224). — В пісні баладного типу про чоловіка, що покинув домівку, й про смерть його жінки (королевич, козак) королевичеві привиджується сон: „из под правой полушки сокол вылетал | Из под лЂвой полушки сЂрая утица: Вылетывал соколушка — он высвистывал... | В твоем дому, королевичь, несчастье случилось”. Він питається в бабуні (старої баби, ворожки) „старушенька, бабушенька, разсуди мой сон”... — „В твоем дому, королевич, несчастье случилось, ...Твоя жена Марьяшечка сына родила, | Ko бЂлой зарЂ ранехонько сама померла”... Кир. в. 5, с. 86; инш. вар. с. 78 — 89; українськ. вар. с. 90 — 91; там-таки в пісні про кн. Романа й завезення кн. Марії Юрієвни — вона снить, що перстень „рассыпался на мелкіе зерночка (або — черные вороны расклевали перстень); він заходжується за допомогою знахурів розгадувати цей сон, але вона сама розгадує: „Я свой сон сама разсужу... | ПрибЂгут ко мнЂ из за моря Три червленыех три корабля, Увезут меня Марью за сине море, | За сине море за Соленое | К тому Мануйлу сын-Ягайлову” (або: „наЂдут многи поганы Татарове | На трех червленых новых кораблях, Увезут меня, княгиню Марью Юрьевну”), що й справджується, сс. 92 — 99. (А втім, остання пісня навіває думку, а чи не з побожною оманою маємо ми до діла).

Уявний сон оповідають замість розказати про подію, що сталася — в пісні про Івана Грозного й синів, Миллер, Ист. п., с. 424. Віщий сумний сон бачить Ст. Разін, а розгадує його осавул, там-таки, с. 732. Віщий сон частенько в весільних піснях великор. і українських: нареченій „сон /246/ привиделся: приходила девья красота, буйну голову погладила, | алу ленточку поправила”... Шейн, Вел. № 1410; там-таки часто, №№ 1303 1493, 1618, 1638, 1670, 1677, 1829, 1963, 2214, 2215, 2390; у Чуб. I, с. 355, № 629; IV, 135, № 189; 170, № 317; V, 766 і дд., № 357, А — К, та ин.; в білор. піснях — також часто: у Носов. с. 120, 262-3; у Шейна, Бел. п., с. 520; Шейн, Мат. I, 1, 364; I, 2, 404 — 5, 666. Подамо скількись прикладів: В білор. весільній пісні нареченій привиджується віщий сон: „Ой мамочка моя руодная. | Ой штож бо я да за сон снила: Сивы голубы да полецели, | Белы жемчуг розверцели, А золото посыпали. — Ганулечко, мое дзицетко. | Дурны ты разум маешь, | Свойго сну не разгадаешы | Сивы голубы — то сваты твое, | Белы жемчуг — куоски твое, | А золото — слюозки твое”, Шейн, Мат. I, 2, 290 (очевидна перестановка в останніх двох віршах. NB); давніша: „Ах ты мать моя, матушка! | Ах ты маць, государыня! | Я сегодня ў ночи мало спала | Мало спала, много сноў видзела: | Прилетали ко мне семь голубей, Што восьмой млад ясен орол; | Черный шоук мой попутали, | Крупен жемчуг разсыпали” | — Ты дзицяль мое, Аленушка, Вот я знаю, как твой сон разсказать: | Семь голубей — то сваты твои, | Сизой орол — то жених твой, | Чорный шоук — то коса твоя, | Крупен жемчуг — то слеза твоя”, Шейн, Мат. I, 2, с. 404 — 5. Нареченому також привиджується віщий сон у білор. пісні: „Петрушка бацюшке сон говорив: | Разгадай, бацюшка, ты мой сон: | Что у наших ворот | быстра речушка протекала, | А у той речушки плаунец, | А за плаўнцом лодочка, | А в той лодочке маковка”. | — Разгадаю, сыночек, я твой сон: | Быстрая речушка — дорожка, | А плаунец — коничек, | Лодочка — возочек, | Красная маковка — Авдотка”. Шейн, Мат. I, 1, с. 440. Сон без одгадки знаходимо ще у Григ. I, с. 35, 52, 63.

Після цих загальних завважень спочатку даємо коментар до „Сну”, проминаючи дані середньовічної онірокритики; зберемо тільки думки коментаторів, словний й реальний коментар.

мутен сон видЂ ] „видЂти сънъ” = ένυπνιάζεσθαι пр. Ісайя, 29, 7, Евсеев. 143. — „Мутьный” в д.-р. мові — 1) брудний, каламутний, 2) тьмяний, невиразний, 3) турботний, Срезн, Може, за аналогією з суч. нар. мовою — сумний: „Чого ти мила такая | як водиченька мутная”. Метл. 264, або: „А теперь ты, кормилец, все мутен течешь, | Помутился ты, Дон, сверху до низу. | Уж как то мнЂ все мутну не быть. | Распустил я своих ясных Соколов, | ясных Соколов — Донских казаков” Сахар. Сказ. I, 240. Див. Пот. 84.

в Кіе†на горахъ ] пор. літописні вирази: про полян — жили „особі: по горамь симъ”, Лавр. 6; „на сихъ горахъ восіяеть благодать Божья”, 7; нарешті — буквально: у кн. Ростислава Рюриковича народилася донька Фросина — Ізмарагд; тітка Предслава забрала її до діда й баби, „воспитана бысть в Кие†на горахъ”, Іп. р. 1198, ст. 708.

синочь с вечера] пор. літоп.: „Се молвилъ Василько сыночи ко Вланови” Іп., ст. 239; „Богъ сыночи (Іп.; Хл. II. — сей ночи) князя /247/ поялъ, и рече Петрь: а сыночи есмь поЂхалъ”, там-таки, р. 1152, ст. 464; „сыночи былъ веселъ”, ст. 472 — 3; пор. серб, синођ, півн.-. влкр. си'вечор.

одЂвахуть мя, рече ] — у 1-му вид. „одЂвахъте”. Ґрамм. „одЂваху”. „ОдЂвахуть мя” — виправив Ґлаґолев, на це пристали Макс., Дуб., Пот., Барс., Владім., Яковл., Смірн., Корш та ин.; Огон., Шамб. — залишають як у 1-му вид. Вс. Мілл. — „одЂвахуть” або „одЂвахъ темя"; з цим погодивсь Лонґ. Пристаємо на поправку Ґлаґол., бо вона відповідає всенькій будові речення, знов-же й д.-р. форма, подана в 1-му вид. неможлива. Корш безпідставно викидає „рече": адже мовиться про оповідання Святославове: “,одягали мене', сказав він”...

чръною паполомою ] „паполома” — див. попереду; чорна п. визначає жалобу, сум; пор. літоп. „и ту снидоша противу ему съ сЂнЂй слугы княжи вси в черних мятлих, и видив се Петр и подивися, что се есть, и яже взиде на сЂни и види Ярослава, сЂдяща на отни мЂстЂ в черни мятли и клобуцЂ”... Іп. р. 1152, ст. 464. Звичай цей походить з Греччини: чорна одіж — одіж раба, отже — ознака ганьби, суму: „Фотинъ нЂкый... оканнаго Фоку без чести възведе от престола, цесарскую одежду съвлече и в черную свитицу одЂвъ его... приведе”, Амарт., I, с. 433; Акір Прем, на ознаку суму велить одягти служників у чорні ризи, Григ., Пов. про Ак. 133, вар. 4 — 5. Забивши сина, в пісні „Грозный царь Иван Васильевич | Всем велел надеть он платья черныя, | Платья черныя, все печальныя”, Мілл., Ист. п. 323; в пісні про смерть ц. Олексія Мих.: „все князья бояре догадались: | Они все с себя платье цветное скидавали, | Наряжалися во платьице черное печальнеє”, там-таки, 679. Окрім того, там-таки: „Платье черное — платье печальное”, 47; „во церном то платьици во печальнем жо”, 62 і часто. В українській пісні чорна одежа також означає сум: „Ох, чого-ж ти у чорному ходиш, та у чорному оксамиті” Ант.-Драг. I, 165; „Що ти чорні сукні носиш, поважний наш пане? — Були гості, татарове сю ніч ночували, | Стару мати порубали, у плін милу взяли”, I, 166 (можливо, що текста підправлено).

на кроваты тисо†] Тіх. „на кроватЂ"; Огон., Пот., Шамб., Корш — „на кровати”. Дуб. пояснював „ы” тим, що в укр. мові „ы — и” плутається; Тіх. — тим, що скорописне ы і Ђ на письмі скидаються одне на одного.

Кровать середньов. грец. κράββατος, лат. середи, grabatus = постіль, ложе; в найдавн. цсл. і р. пам. немає, але в „ПчелЂ": „ни болнаго можеть излЂчити кровать злата”, „на кроватехъ и на перинахъ лежаще”, 246; Пч. Син. Б. XV в. та ин. Срезн. I, с. 1326. — Тиса, тисие = κέδρος; Парем. Ис. 2, 13; 9, 10 (і πεύκη, Пот.): „Господь Саваоθъ” приходить „на всяку тису Ливанъску” = επί πασαν κέδρον του Λιβάνου, Брандт, Григ. Пар. II, с. 103; „посячемъ сукамины и тисие” (инш. сп. — кЂдры), тамтаки, III, 192; про Мусія — „высочество его яко тисово”, Порфирьев, Апокр. сказ., I, 291; ПСтРЛ, III, 41. — В укр. нар. пісні: „Ой умру я, /248/ мій миленький, умру, І зроби мині тисовую труну” Метл., с. 270; тесова труна (Метл. 271) чергується з „кедровою”, с. 270, 267 — 8, пор. Чуб. V, 778 — 9, 782 та ин. Пот. 87. — В великор. пісні „тесовая” кровать — звичайно; причому забутому слову „тисовый” надається певного розуміння: „И я спалъ да вЂдь бесчастной доброй молодец | ...Ина этой на тесовой на кроваточкЂ”, Барс. Прич. II, с. 68, ще 19,116 та ин. „Погляжу ж я, бЂдна горюшица на тесовую кроваточку” Барс. Прич. III, с. 160 — 162; в билинному епосі: „пойдемъ ко мы во спальну во теплую, Ляжемъ на кровать на тесовую, | На кровать на тесовую, на перину пуховую”, Рыбн. II, 126; „Приходитъ Вельма во спаленку | Ko той ли кроватки тисовенькія, | Kо той ли перинушкЂ пуховенькія, | Ko крутому высокому зголовьицу, [ Ко тому одЂялу соболиному”, Рыбн. III, с. 135. Схожий епічний опис „тисовой кровати” — у пізнішому запису: „Какъ бросалсэ кнесь Михайло... | На тисову да на кроватку, | На пухову да на перинку, | На круто высоко зголовье, | Под соболино да одЂяло”, Григ., I, с. 445, у вар. — ще „на подушку да на шолкову”, с. 442; „Как под той ли под грушей | Да кровать тесовая”, Шейн, Р. нар. п., с. 401; Шейн, Вел. I, № 1272; „Притомилась Доня притомилась, | На тесовую кроватку спать ложилась”, № 725; „Я не спала, не спала, не сыпала, | У тесовыя кровати простояла”, № 684. „Я спала, проклаждалася | На тесовой кроваточке | На мягкой постелюшке, | На высоком зголовьеце | под теплым одъялечком”, № 1388; „А во том терему | Есть кровать тесова | Перинушка пухова | Изголовье парчево, | Одеялышко тепло, | Оно бобром пушено, | Шелком выстрочено, | Билью вывожено”, № 1561. Сполучення, що нагадує початок Свят, сну: „Стой мой терем златоверховат! | Во том тереме тесовая кровать”, № 1620; „Кроватка тесовая”, I, № 882; „кроватушка тесовенькая, № 643, та ин. ; те саме і в білор. пісні: „А у мяне клетка новая | А коровать тисовая”, Безс., Бел. п., с. 41; „положили спаци | На цисовой кроваци”, Носов., с. 257; „положили яго спаци | у цясовой короваци”, Шейн, Мат. I, 1, 453; „у новой коморы на цисовой корваци”, 257.

синее вино с трудом смЂшено] Корш — „сине"; тепер народній епітет вина — „зеленое"; Вяз. 265 „с трутомъ (= ядъ трутъ, Беринда); „с трудомъ” = з лихом, гірке, з сумом; „трудъ” = хороба: „человЂкъ нЂкый имЂя водный трудъ”, Гал. Єв. р. 1144, Лук. 14, 2, II, 338; „Вижь съмЂрение мое и трудъ мои” (κόπον) Пс. 24, 18, Симон. Пс. I, 142. Чи-ж з цього вислову не перифраз євангельського: „Дашя ему пити оцьтъ съ зълчью смЂшенъ” Мθ. 27, 34, Гал. Єв. р. 1144, I, 489? Питво Святославове — так само питво туги, про це — окремо, далі.

тъщими тулы поганыхъ тлъковинъ] тъщь = κενός, порожній, Толк. Прор. Ис. 29, 8, Евсеев; тулъ= φαρέτρα, сагайдак.

„тлъковины” — (1-ше вид. — тльковины) — всі неруські племена, чужі мовою: Лавр. „Поя же (Олег) множество Варягъ и Словенъ и Чюдь и Кривичи и Мерю и Деревляны и Радимичи и Поляны и СЂверо и Вятичи и Хорваты и ДулЂбы и Тиверци, яже сут толковины”, с. 29; видимо, /249/ це — поганські слов'янські племена. Дуб. пояснював це слово — „подручники, данники” (От. Зап. р. 1855, червень, крит.), та ми не бачимо підстав, щоб так перекладати, одне тільки ясне: для автора „Слова” „тлъковины” були вже не руські, нехай й поганські племена, але народи степові, споріднені з Половцями або швидше сами Половці. Він зве їх „погаными"; пор. „нынЂ Половци законъ держать отець своихъ: кровь проливати, а хвалящеся о сихъ и ядуще мерьтвечину и всю нечистоту, хомЂки и сусолы, и поймають мачехи своя и ятрови”, Лавр. с. 15. В. І. Григорович у вислові „поганые тлъковины” вбачав іронію автора „Сл.": „тлъковинъ” — перекладач, помічник (Азбуковн.), а Ольговичі надто часто користувалися з допомоги цих „тлъковинъ”, котрі, як виявилося, „поганыи” Тр. Киев. Арх. С'езда р. 1874, I, с. LII. Але навряд чи потрібне таке мудроване поясніння. Істрін запевнює, що в давній Русі „был даже как бы особый класе переводчиков — Тиверцы, про которых летописец говорит, что они суть тлъковины'“ (Хроника Г. Амартола II, р. 1922, 246), — але ми вважаємо це поясніння за силуване й штучне.

великый женчюгь ] В Олександрії 1-й ред. переможцеві подаровано: „вЂньць с жемчюгомъ и с драгым камениемъ”, с. 30; він-таки здобуває „женчюга вервей 10”, с. 89. Давня Русь добре знала перли і користувалася з них частенько; літоп. оповідає, що Андрій Боголюбський (р. 1155) „вкова” в ікону Богородиці „тридесят гривен золота кромЂ серебра и женчюга”, Лавр;· 329, инакше — багато золота та срібла „проче камени дорогого и великого жемчюга”, Іп. ст. 482; він-таки оздобив церкву р. 1175 „жемчюгом великимъ”, Іп. с. 582; церква св. Богородиці золотоверха була оздоблена „каменьем драгымъ и женчюгом великимъ”, Лавр. р. 1185, 372; у ній-таки було „много узорочий, портъ золотомъ шитыхъ и женчюгом"; в церквах, що їх впорядив кн. Володимир Василькович, були євангелії, куті сріблом „с жемчюгом ,та' платци шитые золотом и женчюгом”, Іп. р. 1289, ст. 926, то-що. В Пов. про Інд. ц.: „врата же меет златы з драгимъ каменьемъ и іс великим жемчюгомъ”, Вол. р. № 309, XV в., вид. Істріна, с. 73. Перли поетична мова рано ототожнює з слізми: „БЂ видЂти слезы его лежачи на скранью его (кн. Ростислава, що вмирав), яко женчюжная зерна”, Іп. р. 1169, ст. 532. В народній пісні сльози = перлини: „Ты разсыпься крупен жемчуг, что по атласу да по бархату: | Ты расплачься невЂстушка... перед батюшкой стояци”. Шейн, Р. нар. п., с. 485, 462 та ин.; або — „поразсыпься крупной жемчуг | По столам, столам дубовыим. | Порасплачься невеста душа | пред своим кормильцем батюшкою”, | Шейн, Вел. № 1721; „горючи слезы жемчужныя” № 1669 (весільна п.).

нЂговахуть мя ] у 1-му вид. „нЂгуютъ”, пристаємо на виправку Пот. „НЂговати” = пестити, милувати, пор. „нЂгующи и любящи”, Сборн. XIII в.; „утЂшаеть и нЂгуеть своимъ человЂколюбиемь”, Панд. Ник. XI в., сл. 26; „тому проклятіе, а иніи нЂгуются” (= вгонобляють їх), Сл. Іо. Золот. о берущ. много ймення. Измарагд XIV в., пор. у Златоструї XII в. — „тому проклятие, a инЂмъ нЂга”, Пам. уч. лит. III, с. 88; /250/ „единочадъ родителема, яже акы вЂрою имуще мя нЂговаста”, жит. Іо, Черн., квіт. 11 та ин., див. Срезн. II, s. v. — Огоновський гадає вбачати в цьому місці іронію: Святослава уві сні милували й розважали, — одягаючи в мертвецьке вбрання; не вбачаю тут жаднісінької іронії.

уже дьскы без кнЂса ] — „кнЂсъ” у давн. пам. невідоме, окрім „Слова о п. Іг.” (Срезн.), у сучасн. — „кнесъ” або „князь”, „князек” = балька, сволок, що звязує крокви, жолоб, що з'єднує покрівляні дошки, без цього вони були-б розсипалися. „КнЂсъ” = гребінь, сполучення покрівляних спадів на вершку даху в один руб, див. Забелин, Черты самобытности в русск. зодчестве, Др. и Н. Росс. р. 1878, Барс. III, 371; „сволок с.є. головний брус у хаті або на воротях, званий також конем” (Огон. 82). Пор. подан. не раз паралелю з Пс. 23, 7 „възмЂте врата князи ваши” (Симон. Пс. до р. 1280, I, 134 — 5), що відповідає грец. άρατε πάλαι κεφαλάς υμών, себ-то „поднимите врата верхи ваши"; Пот. 90: „Сон вещует Святославу, что на него падет забота о роде, о земле”, але на це навряд чи можна пристати: за такого „князька”, елемент, що об'єднує, звязує, є саме Святослав; те, що немає князька = загибіль і для Святослава, про це див. далі свідчення в сонниках. — Пор. аналогічний образ в укр. пісні: „Нехай тобі намисто порветься, | А новая хата нехай западеться” Чуб. V, 792, № 365 А; в иншому варіянті: „Два тереми нових нехай западуться”, 793, Б. В білор. пісні: „стоит терем да подрубленны”, Шейн, Мат. I, 1, 19.

в моемъ теремЂ златовръсЂмъ] терем = грец. τέρεμνον Γ. Ільїнський виводить од *(s)terēb- через *(s)terbmos („Пошана”, Сб. Харк. Ист. Ф. Общ. XVIII), але я гадаю, що краще виводити як давніш од term-; т. — високий будинок (turris) пор. Єремія... „обрЂте домъ яко трЂмъ высокъ” Амарт., I, с. 174, князівський палац посеред кремля (Срезн., Огон.). В літоп. часто: „за святою Богородицею над горою дворъ теремный, бЂ бо ту теремъ каменъ”, Лавр. р. 945, с. 54; „той же осени постави владыка теремъ великый”, Новг. I, р. 1341, вид. р. 1888, с. 340; „заложи Всеволодъ Мстиславичь и владыка Нифонтъ Богородицу в теремЂ” 1 Пск. р. 6643, Срезн. III, 950.

Епітет „златоверхий” подибуємо там-таки: Лавр. р. 1185 — „погорЂ... и зборная церкы святая Богородиця Златоверхая” с. 372, за те саме — Іп. р. 1183, ст. 630: „Владыка Иоаннъ поби св. Софею свинцем а маковицу большую златоверхую устрои”, Новг. 1 літ. р. 1408, вид. р. 1888, с. 396; поруч цього „Шатер великий златоверхий”, Новг. 4-й, р. 1240, с. 225. Іпат. „у святоЂ богородицЂ златоверхои”, ст. 593, 626. В „Сказаниях” про Мамаєву побиванку: „златоверхий теремъ” 15, 50, 94, 146; „золотоверхий теремъ”, 176; „церковь златоверхую разграби” 4, 39, 75, 130 Шамб. Сказ. В давніх записах нар. усн. традиції: „стоятъ три терема златоверховатыя”, Тіх.-Мілл., с. 14; також — Кирша 3. В записах XIX в. звичайне сполучення „терем златоверхий": „РазъЂхался съ раздолья чиста поля | Ko славному терему златоверху, | Бил то палицей булатнеей | По славному по терему златоверху”, Рыбн. I, 254; „Зашелъ Василий /251/ въ терема златоверхие”, Рыбн. I, 337; „Поводитъ в свой терем златоверховатый”, II, 20; (також — Григ.: „Он построил тут как три терема, | А три терема златоверховаты”, I, 385); „Приходит он во терем — во златой-верех: Ходит Офимьюшка купець дочи | По славному по терему злату верху”, Рыбн. III, 144; Дюкова матінка Добриню „брала за ручки за бЂлые Вела въ терема златоверхие”, Р. III, 185; „Стройте тамъ три терема хорошие | И златоверхие маковки позолочены”, Р. IV, 59 і т. п. По-за епіч. піснею — також: „Во этом во тыну | Стоит три терема, і Стоит три терема Златоверхій”, Шейн, Р. н. п., с. 366; Шейн, Вел. — „три терема златоверхие” № 1030, „терем златоверховат” № 1620. Українська і білор. традиції знають схожі описові вирази: „маківочки золотії верхівочки” Чуб. III, 48; „Золотая верхушечка” („маковка”), Шейн, Мат. I, 2, 395, 883.

бусови врани възграяху ] у 1-му вид. „босуви"; виправляли: Макс. р. 1837, Дуб., Гаттала, Бусл., Огон. — „бЂсови"; Пожарськ., Дуб., Вельтман — „Бусови” од власн. ім. „Бус”, порівн. — „время Бусово”. Ґрамм. здогадується — „бо сыи"; В'яз, „бо суи”, себ-то марні, нікчемні. За В. Щуратом „босув” — босовъ, див. Срезн. І: бось = диявіл, δαίμων: „Отъ закона же твоего удалишася, далече бо быша от своея чести и бога босове”, Пс. CXVIII, Толк. Пс. XI в., арк. 237. Але тут, здається, помиливсь переписувач, зам. „бЂсове”. Див. Зап. Н. Тов. ім. Шевч., CXXVIII (р. 1919), 21 — 38. Правдоподібніше Макс. року 1859 і Пот. вбачали в „Бусови": перший — давальний відмінок од Бусової гори над Либеддю, або прикметник, другий — місцевий відмінок без прийменника з і зам. Ђ, як Хинови зам. ХиновЂ, а „Бусово” — урочище над Либеддю. Але ми воліємо вбачати тут разом із Вс. Мілл. та Барс, прикметника „бусый” = „сЂродымчатый, смурый” (Даль); бусіти = темніти, „котора была мЂдь аравитская, никогда она не бусЂла и не ржавЂла” Гільф. III, 58 — 59; „забусіют жемчуги нонь перебраные”, Барс. Прич. I, с. 120. Кирша — „бусы галеры, бусы корабли” 70, 146, 173; Григ. „житник буселый”, I, 292.

Ворон” — віщий птах: „Налетал над шатер веща птица, | Веща птица да черный ворон, | Черный ворон сам прокыркивал | И нерадошну весточку сказывает” Рыбн. III, 54; порівн. в старині про Дюка, Рыбн. I, 208, 274. У голосіннях смерть — „Черным вороном в окошко залетала” або „На пути она летала черным вороном”, Барс., Прич. I, с. 8 і 167.

у ПлЂсньска на болони ] Літописні дані, щоб пояснити це місце, такі: Іп. р. 1188 „Романъ же перед (Хл., Поґ. „вперед вои”) свои посла ко ПрЂсньску, да заЂдуть Преснескъ переди, они же затворишася. Угре же и Галичане заехаша и у Преснескъ”... (Поґ., Хл. — „къ ПлЂсньску”, „ПлЂснескь”, „у ПлЂска”, та й у Іп. р перероблено з л, ст. 662. Це місто в Галицькому князівстві, суміжне з Володимирським на Волині. На місці його залишились „окопы и великіе курганы, зарослій буковымъ лЂсомъ недалеко отъ Подгорецкаго монастыря на половинЂ; дороги изъ Бродовъ до Золочена” ст. Я... р. 1846, цит. кн. В'яз. Замеч., с. 274. /252/

Ще — Карамз. Ист. Г. Р. III, прим. 77. Огон., ідучи за Шараневичем („Зоря”, р. 1870, кн. II, Львів) має „ПлЂсньскъ” за зміцнений замок на місці Подгорецького ман., що зветься „манастиром на Пліснеску” (Ог. 83); Заклинський знайшов був ПлЂсниско і Кисань в Золочевському повіті в Галичині поблизу Подгорець, і „Кисань” ще й дотепер це назвисько нетри (Закл., Пояснен. одного темного місця в С. о п. И. Львів, 1906); але Франко дак той непевний, чи-ж справді можна покладатися на свідчення ігумена Подгорецького ман., що їх використав Заклинський (Зап. Н. Т. ім. Шевч., т. 71, 1906, 200), а Щурат — ані в Пліснеську, ані в його околицях — не знайшов Кисани: вона виникла завдяки популярності гіпотези Шараневича (Щурат, Пісня про поход Ігоря Сьвятославича, Львів 1907, і Зап. Н. Т. ім. Шевч. CXXVIII, р. 1919, 30 — 31).

Болонь”, „болони” — сучасне болоньє = „низьке місце, що оточує місто"; старод. — низинне надріччя, вкрите травою (Тіх., Срезн. I, 145 — 6): „Іерданъ... болоние имать, якоже и Сновь рЂка”, Дан. Пал.; але частіш у літоп. в розумінні польськ. błoń поле, долина: „Володимерь... ста исполчивъся передъ городомъ на болоньи симъ же бяше полкомъ нелзЂ битися”... Іп. ст. 315; р. 1149 „Изяславъ... выправися весь из города и ста на болоньи” Іп. ст. 380; р. 1150 — „у СЂтомля на болоньи”, Іп. ст. 403; р. 1165 — „поиде вода изъ ДнЂстра велика в болонье”..., Іп. ст. 524 і там-таки, р. 1161 — „сташа на болоньи в лозах противу Дорогожичю”, ст. 515; р. 1169 — Берендичі „на болоньи от ДнЂпра зажгоша двор тысячкого”, ст. 534; р. 1174 Мстислав Ростиславич „изрядив полъкы своЂ и выЂха на болоньи противу им”, ст. 575; і далі „се бысть одинь бои первого дни на болоньи Мьстиславу со Всеволодомъ...”, ст. 576; р. 1261 — „Посадиша Ђ татаро†на болоньи возлЂ Вислы и сЂдоша два дни на болоньи”, ст. 854 і т. п. Отже, — „болонь” — звичайне місце, де відбувалися воєнні акції. — В українській пісні: „на болонейку биллє”, Чуб. I, 270; „юж місячейко на болонейку”, I, 409.

бЂша дебрь Кисаню и несошлю къ синему морю] як читає 1-ше вид., живовидячки неправильно; читання це викликало низку виправок, дрібних і великих. Ґрамм., Сахар. = 1 вид., але „не сошли"; Огон. 1876, с. 12 — „бЂша дебри Кисаню и не сошли къ”..., а с. 83 „идЂ же дебри Кисаню”... (dat. poss.). — Снєґір. (Р. И. Сб. 1838, III, I, с. 117) ускладнив: „6Ђ та дебрь Кисаню и несошли”, й здогаду- вавсь, чи не зіллято в „Кисаню” — „къ Саню” (р. Сан у Галичині). —Майк., В'яз., Малаш., Вс. Мілл. = 1 вид., але „несоша ю” (кого?); Смірн. „несоша жлю”. — Гільферд. „несошася"; Вельтм. „несошась"; Шамб. „бЂша дебри Кисани и несошась”. — Максим, р. 1859 (Укр. І, 94): „у ПлЂсньска на болони бЂша дебри; Кыяне же сошли къ синему морю”, за ним — Пот., змінивши „бЂша” на „бышя”. — Снєґір. та Макуш., що читали „бЂша дебрьски сани и несоша ıа къ синему морю”, вплинули на Барс.: „бЂша у дебрьки`` Сани и несоша къ...”, р. Сань — названо так, бо вона покручена. — Владім. „У лЂсньской (?) на болони бЂша дебри Коганя и несошася”..., або „у ПлЂсньска на болони на бес(ш)едЂ /253/ брькисаху и несошася”... (підмет — круки). — Корш: „На болони [дЂляче кръваву уЂдину] бЂша [изъ] дьбри [сънесли ся н]а ню и несошя ю къ...” — В. Щурат (Вид Пліснеска в „Сл. о п. Игор.”, Зап. Н. Т. ім. Шевч. CXXVIII (1919), 21 — 38) читає: „всю нощь, съ вечера босуви врани възграяху оу ПлЂсньска на болони, бЂша дебри Кисаню и несошася къ синему морю” (в перекладі: „всю ніч з вечера бісові ворони грали під Пліснеськом на болоні, були в дебрі Кисані й неслися до синього моря” (с. 25).

Ми живовидячки бачимо, як через виправки це місце вскладнюється й у Корша збільшується аж удвоє. Очевидячки, поправка має ґрунтуватися на даних: 1) історії письма й описок й 2) на словних даних д.-р. мови. Тим-то пристаємо з невеличким варіянтом на поправку Макушова й читаємо: „бЂша дебрьски сани и несоша ıє къ синему морю": с виносне в слові „дебрьски” переписувач міг через недогляд проминути й зілляти слово з дальшим; у дуже давньому спискові ю могло повстати з и; з „несоша” з дальшим словом — з'явилося „несошлю"; л і а плутано і в уставн., і в півуст. письмі, прим., в Тр. рук. Амарт. XIV в. № 100 читаємо: „измадти”, зам. „измлати”, арк. 73b, або в рукоп. пов. про Акіра (вид. Григ. с. 490 — 1, XV в.) — „опаачють” зам. „оплачють”, „моавити” зам. „молвити"; ıє з заокругленими краями могло дати як переписувано рук. — ю; у рук. XV в., напр., „скорбью бывшюю” (орудн. відм.), в Іп. літ. р. 1185, ст. 643; раніший приклад: „Жива въвьржена быста въ ıєзеро огньно горıащюю жюпьломь” (зам. горıащıєıє) Апокал. XII — XIII в., арк. 89 і зв.; або — „оукланяюмся, ЛЂствица XV — XVI в. у моїй збірці Q. № 69, арк. 305 та ин., та й у скороп. к XVI в. ю і е писано схоже. Саме-же ıє або е могло повстати фонетично з первісн. Ђ (= ц.-сл. а (юс малий)) знах. відм. мн., як у Пчелі XIV в. „благоıє славы” зам. „благоЂ”, с. 304.

Звернімось до словного боку епізода й завважимо, що логічно міркуючи, ми повинні в цьому епізоді — про „дебрь Кисаню” вбачати щось таке, що в первісному читанні — гармоніювало-б з усім попереднім, тоб-то згадку також про якусь зловісну прикмету. — „Дьбрь” — часто в пам'ятках ц.-сл. і д.-рус.: „вся дьбрь исплънится” Єв. Лук. 3, 5. Гал. Єв. ; „и заспеться дьбрь горъ твоихъ, къ прілежащемоу и пріяпеть дьбрь горахъ”... Зах. 14, 5, Пар. XIII в. Н.-Соф. б. № 53, арк. 25 зв.; „всяка дебрь исполниться” Ис. 40, 4, цит. м. Ларивон в „Слове о зак. и благ."; Амарт. — „прогнаша Арменици противникы от глубокыа дебри”, I, с. 521. У Флавія: „ту ровъ насыпаша и дебри вси” I, 351b; „дьбрь глубока”, кн. V, 153 (Вол.); там-таки — „исполнишася тЂм дебри и пропасти”, арк. 150 зв., „межу горама дебрь бысть, 152 зв., „побЂгоста къ дебри иже под Силоамъ, кн. VI, 223 зв. і т. д. — визначає межигір'я, часом долину; в Олександрії 1-й ред. Олександер Нектонава „приведе къ дебри и ринувъ его низъ”, с. 17; „прейде многы дни по дъбремъ и по безднымъ мЂстамъ”, с. 56; „въ тмЂ падаху въ дебри”, с. 63; в літоп. — визначає низина, болото: Іп. р. 977 „бяше мостъ чресъ греблю к воротом /254/ городным и тЂснячися другъ друга спехнуша Олга с моста в дебрь” ст. 62; „истопоша мьжи дьбрьми”, ст. 428; згодом Іп. р. 1249 — „преиде дебрь глубокую”, ст. 803; „женущу чересъ дьбрь глубокую”, ст.804; „ци сіа дебри не перейдешь” Новг. 4-ий, с. 191; часто у Дан. Пал.; = долина, що поросла лісом в літ. р. 1151 (Срезн.). — Прикметника „дьбрьскъ” у Срезн. не відзначено, але його знаходимо в Юр. Єв. 1118-20 p., Мст. Єв. XII в., Тип. Нед. XII в., Добрил. р. 1164, Симон. р. 1270, Матθ. 23, 33; „како убЂжите огня дьбрьскааго” (Амфил. I, 388).

Сань” — у найдавн. перекл. пам. д.-сл. і д.-руськ.: въ д~нъ онъ наведетъ б~ъ орЖжи[е] c~тoe великое и крЂпкое на zъміЂ. на с[а]нъ бЂг[аЖЖА. [на зъмиıа] на санъ лЖкавЖА” (Ж, А — юси великий та малий) Григор. Парем., пр. Ісайї 27, 1; в руськ. парем. р. 1271 і XIV в. — ...„на змия, на сань бЂгающи, на змия на сань лукавьную”, Срезн. III, 261.

Перевіримо тепер оці міркування, ґрунтуючися на даних онірокритики. Звернімось до толкування „Свят, сну” за допомогою даних античної та середньовічної літератури. Дещо в цьому напрямкові уже зроблено. Так Афанасьєв р. 1861 завважив, що „вещий сон Святослава состоит из примет: черный покров и карканье ворона — дурное предзнаменование; терем без кнеса означает лишение членов семейства, жемчуг — слезы” („Заметки о загробн. жизни по слав, предан.”, Арх. ист. юрид. свед. Калачова, III, від VI, стор. 9). — Паралелі з Сонників грецьких до деяких деталів сну зазначив кн. В'яз., стор. 265 — 271; Вс. Мілл. гадав, що тут усе уже зроблено і не вивчав далі деталів. Инші — переказували за традицією сказане, часом покликувались „взагалі” на народні прикмети, гадаючи, мабуть, що ці руські прикмети „исконны” й існували в XII в. в тому самому вигляді, як і в XIX-му. Оце, власне, й усеньке позитивне, що набули вчені, котрі підходили до „Св. сну” з погляду історії поглядів на онірокритику. Погляди ці за різних часів були різні. Та ми навряд чи помилимось, коли скажемо, що віра у вагу снів та їх толкування розквітла саме в ту добу, що стоїть на грані античного світогляду й христіянського, а далі — в пізнє середньовіччя. Світогляди цих діб проходили і на Русь. У них — ключ до розуміння розглядуваного епізода в „Сл. “. На межі античности й гелленізма Артемідор склав свою Онірокритику, трохи згодом Астрампсих склав свого Сонника, і ці твори вплинули на пізнішу літературу цього ґатунку на Сході й на Заході (ed. Rigaltii, p. 1603 та ин.). Думка — по снах розгадувати дійсність захопила й христіянських письменників надто рано. На поч. V в. після X. Синезій (по тому, як його навернено до христіянства, єпіскопував у Птолемаїді) написав трактата „Пερί ενυπνίων” (див. Migne. Patrol. ser. gr. vol. LXVI, col. 1281 — 1319), де вважає ворожбитство за як-найкориснішу справу, а витолковувати сни, це, на його думку, найкращий із засобів пророкувати: уві сні сам бог напучує людину (с. 1289); отже, через те всі, навіть що-найтемніші сни мають у собі глибоку мудрість, і сама темнота їхня залежить од цієї їхньої мудрости (1281). На твір Синезіїв написав коментаря Никифор Григора (Migne, Patrol., /255/ ser. gr. CXLIX, p. 521 — 642); цьому Григорі приписують альфабетного Сонника Όνειροκριτικόν κατ’αλφάβητον; є грецький Сонник і з іменням патр. Германа ( Fabricii, Bibl. graeca, V, ρ. 266); другий — приписують Еммануїлові Палеологові (ibid., 268). У Візантії знали низку давніх античних Сонників і розмірно нову компіляцію Ахмета ибн-Сереїна (вид. Rigaltii, ρ· 1603) грецькою мовою (див. також Bibl. graeca, V, 226). перекладену на латинську мову р. 1166. Як завважив В. Снєґірьов (Вера в сны, с. 25) латинський переклад цього твору Артемідора, Астрампсиха, з додатками з творів инших авторів, котрі сни витолковують, алхімиків (?) доби Відродження „послужили источником для ныне существующих снотолкователей и сонников, которые в большом количестве издаются и в России спекулянтами на невежество и глупость грамотных людей”. Але ця історія снотолкувань, що її подає Снєґірьов, надто схематично-проста; її треба змінити, відповідно до даних з джерел. Не накреслюючи цієї історії, далі скористуємось з тих сонників, котрі ми могли здобути. Звичайно, число їх, надто руських та польських, можна було-б і збільшити, але вони — здебільша переказують у пізніших виданнях сказане в попередніх, і їхні свідчення самостійної ваги не мають.

Звернімось тепер до самого сну, до його плану та частин.

Святослав бачить „мутный” — сумний сон, і вже це наперед промовляє за те, що важать перераховані далі явища. Серед них рельєфно виступають такі речі: 1) „Черная паполома” — себ-то чорний покрів, жалібний одяг; 2) кровать; 3) вино („змішане”); 4) жемчуг; 5) доски без кнЂса; 6) вороны; 7) змея (сань).

Щоб пояснити ці речі, користуємось з низки Сонників, гадаючи, що з одного боку — пізня візантійська традиція могла вплинути через переклади, котрі до нас не подоходили, на уявління руських XII в. про вагу снищ: ми маємо, на жаль, тільки уламок слов'янського сонника, і то в сербському рукоп. XV — XVI в.; з другого боку — припускаємо, що давні вірування могли у відгомонах зберегтися і в народніх повір'ях XIX в. До-речи, як матеріял щоб порівнювати подаємо дані і з пізніх — XVIII і XIX вв. сонників, писаних та друкованих.

Користуватимемось з отаких сонників, щоб пояснити те, що бачив Святослав:

1. Artemidori Daldiani Oneirocritika, ed. N. Rіgaltii, Lutetiae, MDCIII; Artem. D. Oneirocriticon, libri V ex rec. Rud. Herscheri, Lips. MDCCCLXIV. — 2. Astrampsychi Oneirocritica, ed. Rigaltii, ibid. — 3. Nicephori Oneirocritica, ibid. — 4. Achmetis f. Seirim Oneirocritica, ed. ibid. — 5. „Interpretationes somniorum Danielis profetae, revelatae ab angelo, misso a Deo, et primo de diebus lunae et cetera. Impressa Lipezk per Conradum Kochenloffen”, s. a. 9 арк. 4°, поч. XVI в. — 6. Рукоп. Сборн. Иерус. патр. библ. № 192/2, XV — XVI в. Опис, у Красносельцева, Слав, рукописи патр. библ. в Иерус., 1889 p. — 7. Рукоп. Моск. Публ. Музею № 2654, перекл. р. 1745 з польського оригіналу р. 1696: „Выкладъ сновъ Данила /256/ пророка... в Крако—. — 8. Рукоп. Рос. Публ. Б. у Ленінграді, F. III, № 11 половини XVIII в., „Выклад Даниила прарока”... перекл. а Краківського-ж вид. р. 1700. — 9. Рукоп. Сонник 1780-х рр. П. К. Сімоні, 8°, українськ. походж. — 10. „Египатски Сановник”, Београд, року не позначено, XIX в. — 11. П. А. Поляков, Снотолкователь, приписыв. мусульманами ветхозаветному патр. Иосифу (Джагатайський текст), під ред. Н. Ф. Катанова. Казань, 1901. — 12. Новый полный и подробный Сонник. Вид. Холмушіна. СПБ. р. 1900 — 13. Е. Романов, Опыт белорусского народного снотолкователя, М. 1889 (=Этногр. Обозр., кн. III). —14. Записи гг. Чернышева, Неклепаева и их учеников, 1890-х гг., рукоп. П. К. Сімоні. — 15. Рукоп. Архіва Р. Геогр. Т-ва XXXI, № 21, 1860-х рр., запис Соколова.

1. Черная паполома — чорний покрів, одіж.

Артемідор про колір одежі, що її бачать уві сні, гадає різно (ed. Rigalt., II, cap. 3, p. 84): „Άνδρί δέ νοσουντι... μέλαν ίμάτιον σωτηρίαν προσημαίνει... Οΐδα δέ εγώ πολλούς και πένητας και δούλους τε δεσμώτας νοσούντας, οι καί μέλανα δοκοδντες εχειν ίμάτια, απέθανον”, але далі: „έστι δ'άλλως ή μέλανα έσθής πασι πονηρά, πλήν των τά λαθραΐα εργαζομένων” (clancularia operantur). Згодом подибуємо вже виразнісінькі вказівки: „Στολήν φορών μέλαιναν ου καλή θέα”, Astramps. p. 8; почасти наближається сюди толкування Achmetis, p. 131: „Εάν ίδη ό βασιλεύς, ότι έφόρει ό λαός αυτου κίτρινα ή μέλανα, θλίψιν διά νόσον καί θάνατον αυτώ κρίνετω”. Латинський сонник поч. XVI в. „Interpretationes Danielis” — не каже про чорну одіж, але в низці прикладів одзначає, що чорний колір визначає лихо... „panem nigrum comedere significat tristitiam"; „piper nigrum comedere significat iracundiam"; „uvas nigras colligere significat molestiam”. Пізніші руські сонники, перекл. з польського: Р. ПБ. Q. № 11 — „одЂяние черное на себЂ имЂть — убожество”, Μ. П. Муз. 2654 — „ОдЂяніе черное — убожество знать”, арк. 15 зв.; „Черная одежда (в других случаях, кроме как видеть ее больному) — не обещает ничего хорошего”. Новый подр. Сонник... р. 1900, с. 378. Народні повір'я: бачити уві сні чорну одіж „пасцель будзець, захварЂешь”, Романов, Опыт. бел. снотолков., с. 12; „видеть во снЂ кого либо въ черной шубЂ — будетъ досада или печаль” Сургутськ. край (записав Неклепаєв).

2. Що визначає бачити уві сні кровать, за те свідчень маємо ми обмаль: „Кровать богато убранную видеть — жениной или хозяйской смерти ожидать”, Нов. Сонник 1900, с. 274. „Кровать во сне видеть — к болезни” (Моск. губ., повідомив Г. І. Куликовський за 1890-х рр.) рук. Сімоні.

3. вино с трудом смЂшено. За Артемідором бачити уві сні вино — нічого поганого не віщує: „Οίνος τάς μέν λόπας ωσπερ μανδραγόρας ανδρός κοιμίζει”, Artem. 1, cap. 68, p. 56, ed. Rig. (= I, 66 ed. Herscheri); але від Астрампсиха — з'являються віщування зловісні: „ο'ίνου μετάσχων προσδόκα δεινάς μάχας”, Astr, p. 7; „οίνος ρυπώδης οκτρανοΐ πολλάς λύπας”, ib. ρ. 7. У Ахмета — низка прикмет: „Ει δέ έπιεν οίνον συγκεκεραμμένον (= змішане), ευρήσει θλιψιν εις τόν πλοϋτον αυτού...” /257/ „Ει δε ΐδη, ότι έκέρνα αυτω ανθρωπος γνώριμος τούτον τον οίνον δι αυτού εκείνου του κιρνώντος θλιβήσεται”. „Ει δ' αγνώριστος ην δι' εχθρου” (Achm. p. 141, cap. 196). „Ει δε 'ίδη τις, ότι πίνει δξονον οίνον, τούτο εϊς πλοδτον ου κρίνεται, ουδέ εις εξουσίαν αλλ'α είς πικρίαν και θλίψιν ανάλογον της δριμύτητος”. „Ει δέ ΐδη, ότι έπιε ποτόν σκευαστόν, ευρήσει πικρίαν ανάλογον της αηδίας” (Achm. p. 173, cap. 198). В латинському Соннику „Interpretationes Danielis” п. XVI в. маємо: „vinum turbidum bibere significat tristitiam”. Серб. Сонник в рук. Єрус. бібл. XV — XVI в. — навпаки, гадає, що „пиющи и вь снЂ водо[у] и ил вино прилогь ти кажет”, арк. 405 зв. Сонник пол. XVIII в., пер. вид. р. 1700: „пит[ь] вино мутное — печаль”, РПБ. F. III, № 11; аналогічний йому (пер. 1745 р.) М. П. Муз. № 2654: „пить вино мутное — печаль знать”, арк. 16; обидва походять через польськ. од латинського оригіналу. В українськ. Соннику, рук. П. К. Сімоні 1780-х pp., дарма що „вино пить — веселив”, але „вино кислое пить — драка или другеє нЂчто худое”, арк. 13; „вино пить во многолюдии — худой сонь”, „вино мутное пить — знакъ печали и досадного извЂстія”, „виномъ мыться — знак потери и убытка”, Нов. подр. Сонник, р. 1900. Пити вино уві сні — погана прикмета (Харківщина) Пот. 87; Полтавщина: уві сні пити горілку й бути п'яному — хороба, рук. Р. Георг. Общ. XXXI, № 21, с. 87.

4. Бачити уві сні перли — віддавна віщувало сльози. Це спостерегаємо в грец. сонниках, що походять з класичної традиції, в польських і в нар. руськ. повір'ях, але не без літературного впливу: „Oί μάργαροι δηλοδσι δακρύων ρόον” Astr. p. 6. ed. Rig.; „Μαργαρίται δηλοδσι δακρόων ρόον”, Niceph. Oneir. p. 15.; „Perły znaczą zazwyczaj łzy”, Nowy Sennik do rozweselenia, Warsz. 1873, s. 40. „Жемчуг во сне брать — получить знатный подарок или слезы”, Нов. Сонник, р. 1900, с. 178; „зерно жемчужное видеть — иметь с кем либо ссору”, т.-же, стор. 201. Бачити уві сні перли — віщує сльози, Афанасьев, Поэт. воззр. славян на природу, I, 603. „Жемчуг видеть — слезы”, Романов, Опыт белорусск. снотолков. 12.

5. дьскы без кнЂса — себ-то терем далі-далі загрожує впасти: „Δόμου πεσών (п. б. πεσόντος) νόμιζε τούτου ζημίαν” (= detrimentum), Niceph. patr. p. 12, éd. Rig.; „Δόμου πεσόντος ζημίας δήλοι τρόπους” Anon. Бібл. Ескуріяла I, 170, рук. XIV в. Ф. III, 7. „Εάν ϊδη [ό βασιλεύς], ότι 'έπεσε τοίχος παλατιού, ή Αυγούστα τελευτα”, Achm. Oneir. ed. Rig. p. 115, cap. 148; „Ή δέ των ξύλων κλάσις τοις κυρίοις του οίκου άνδρας” ibid. p. 111, cap. 144; „Ή δέ τοδ τοίχου [κλάσις] τον τοδ οϊκου δεσπότην σημαίνει” ib. Окрім того — „да же если царь увидит, что потрясся его дворец — это предсказывает угрожающую от народов войну или обнаружение врагов”, там-таки, 112, cap. 144. „Ruinam videre significat deceptionem” Interpr. Dan.; „Дом разваливающийся видеть — ссору с соседями и смерть хозяина”, Нов. Сонник р. 1900, с. 147; „Кровлю падающую в своем доме видеть — больному смерть, а здоровому всех намерений его уничтожение”, там-таки, с. 274. Народні прикмети (записи В. Чернишова р. 1897): „Дом падает — к убытку” (Киржач.); „Дом падает, угол отваливается — к покойнику”, /258/ „Дом падает — или хозяин или хозяйка умрет” (Боровськ.) — рук. П. К. Сімоні. У нар. епосі сон цей теж віщує лихо: „Не спалось девке, не дрема-. лось, | Ничего во сне не виделось, | Только виделся сон безсчастный: | Как буйны ветры подымались, | Сы хором верхи срывались, Что по самыи по окошки”..., бо француз Москву руйнує. Кир. в. 10, с. 3. Коли сниться „хата старая разрушившаяся — вещает смерть”, Полтавщина, Рук. Арх. Ρ. Γ. Общ. XXXI, № 21, с. 86.

6. врани възграяху; круки віщують лихо. Це, певне, одгомін античної традиції : „Кορώνη δέ [σημαίνει] χρόνον τε πολύν και παρολκήν των πραγμάτων των πραττομένων και γραίαν”, Artem. Rig., lib. II, cap. 20, p. 107; можливо з христіянським забарвленням — „Кόρακας Ίδών δαίμονας τούτους νοεί” Niceph. Oneir. p. 15. З приводу того, що бачити уві сні круків — це не на добре, Артемідор оповідає, як одна заможна жінка побачила була уві сні трьох круків, що нахабно (αναιδώς) дивилися на неї. Один з них мовив: „εγώ σε εκβιον ποιήσω”. Тричі облетіли її круки й зникли. Аж і справді, за 9 днів вона сконала. Artem. cap. 34, p. 221. Латинський Сонник „Interpr. Dan.”: „corvos videre significat rixas habere”. РПБ. III, № 11, пол. XVIII в.: „ворона во сне слышать — мертвеца знаменует”, арк. 3; теж у рук. р. 1745 Μ. П. Муз. № 2654: „ворона слышать — умершего в дому [знаменует]”. В сербськ. соннику (Египатски Сановник) — самі відгуки віри в те, що крук віщує лихо: „Кад гавран jедан или више ньих лете право на тебе и прелете преко твoje главе, значи да ће ти се десити каква несрећа”, с. 36; „Кад видиш гаврана где на дрвету или на крову стоja на jедноj, и то на левоj нози, онда се спрема каква несрећа”, с. 42. Один епізод з хроніки Амартолової наочно показує, що вороняче крякання — то зловісна ознака: геллени в Олександрії глузуючи питалися в св. Опанаса: „рци намъ, злый старче, что грачють ворони'. Святый же к нимъ отвЂщавъ рече: ,враны гласять „кра кра"; („кра” же Асурийскимь гласомь наречеться „утро есть”) — тЂмь утро узрите Божию помощь, нашю славу”. И наутріе слышано бысть смерть преступника Ульяна; привезоша и мертва и смердяща”, I, с. 349; там-таки про птахів: під той час, як ц. Роман провадив пересправи з болг. ц. Симеоном, сталося „чюдо нЂкое": „двЂма орлома, царема бесЂдующема, и верху има летящема и клекочюще и обЂма съвъкупитися и пакы разлучитися другъ от друга, єдиному же в Костянтинь град влетЂти, другому же въ Фракию прелетЂти; се истовое таковых смотрящеи не добро судиша”, с. 559; може, Амарт. уплинув і на дальше оповідання в Іп. літ. р. 1249, де вже не самі-но орли, ба й круки, що нас оце цікавлять: „и бывшу знаменню сице надъ полкомъ, сице пришедшимъ орломъ и многимъ ворономъ, яко оболоку велику; играющимъ же птичамь, орлом же клекьщущимъ и плавающимъ криломъ (П. Хл. — крилы) своими и воспромЂтающимъс[я] на воздусЂ, якоже иногда (Хл. П. — никогда) и николи женебЂ; и се знаменне не на добро бысть”, ст. 802. В „Нов. полн. и подр. Соннике” р. 1900: „Воронь во снЂ — остерегаться воровъ и разбойниковъ"; „Вороній крикъ слышать — слышать о мертвецЂ”, „Ворона надъ головой видЂть — ожидать смерти”, /259/ инші сни з круком — так само не на добре, с. 77. Пор. ще: „чорны вóроны вЂдь участь програяли”, Барс. Прич. II, 124.

7. Змії („дьбрськы санıє”). Що в старовину вірили в те, що змії визначають погане, маємо багато свідчень: „"Οφις νόσον σημαίνει καί έχθρόν, όπως δ’άν διαθή τινά ούτω καί ή νόσος καί ο εχθρός διαθήσουσι τόν ίδόντα”, Artem. lib. II, cap. 13, p. 106 ed. Hersch., p. 101 Rig.; „’Όφις τε νόσον σημαίνει και εχθραν επάγει”, Artem. Rig. II, cap. 13, p. 111; „’Όφεις πατειν, τά κέντρα των έχθρών λύει” — рідке сприятливе пророкування, Astr. p. 7; тe саме розуміння: „’Όφεις αναιρών τούς εναντίους νόεί”, Niceph. Oneir. p. 16. Коли вода, що розлилася, спадаючи, залишає риб, мешканці здобувають: „πλοδτον και νόσους, ει δέ κατελείφθησαν οφεις και βάτραχοι και ερπετά — πόλεμον ευρήσοισιν από εχθρών τε και νικήσοισιν αύτοίς εάν άρα κατεκορίουσεν αυτών, ει δέ μή τουναντίον”, Achm. p. 154. Латинський Сонник „Interpr. Dan.": „Cum serpentibus pugnare significat vincere inimicos”, „serpentes occidere significat inimicos vincere”, „serpe,ntes multas videre significat decepcionem de femina”. В серб. Соннику XV в. невиразно: „змію видевь въ сне. въ лицу цара разьваете” (?), 405 зв, Українськ. рук. Сонник П. К. Сімоні 1780-х pp.: „гадини боятся, бЂгать от нее или угризену бить — значить от непріятеля что ни есть претерпЂть”, арк. 13 зв.; РПБ, F. III, № 11, пол. XVIII в.: „змія укусит — бЂречься неприятЂля значит”. В джагатайському снотолкователі : „кто увидит бЂлую змЂю, у того будет врагмусульманин; если же он увидит черную змЂю, то врагом ему будет иновЂрецъ” (24), стор. 16; „ВидЂть во снЂ змЂю — худо, а если кто увидит ее, tot долженъ подавать милостыню” (73) стор. 25; „Кто увидитъ во снЂ змЂю, на того понапрасну обрушатся бЂды” (80), с. 26. „Гада видЂть — врагъ, неприятный человЂкъ”, Романов, Опыт бЂлор. нар. снотолкователя.

Зібрані в нас дані дозволяють зробити висновок, що читання Макушова, прийняте й тут („сань”), цілком погоджується не тільки з даними палеографії й мови, ба навіть як-найкраще гармоніює й з загальним значінням усього сна. Цей-же сон — то майстерна комбінація з „випробуваних” та „віригідних” ознак, звязаних спільним джерелом походження. Ознаки тії були відомі письменним людям у Візантії, будь-що-будь од геленістичної доби починаючи. До нас занесло їх якщо не письменство, то усна традиція, і теж дуже давно. Почасти ознаки тії дожили й до наших часів.





Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.