Попередня     В.Перетц. Слово о полку Ігоревім. Пам’ятка феодальної України-Руси.     Наступна





ТЕКСТ.





Слов'янським шрифтом друкуємо текст „Слова” в такому вигляді, який, треба гадати, був у реконструйованому спискові на початку XV в., в 8-ку, по 18 рядків на сторінку (загалом близько 900 знаків у листку). В цьому рукопису слова „О бояне ... шеломомь Дону” були на другому листку, а в нашому виданню поставлено їх куди слід, як і инші три місця, позначені зірочками (*) й застережені в примітках до тексту 243, 349, 441.

Звичайною гражданкою видрукувано теє читання, що в основу його покладено текст 1-го вид. р. 1800 та Катерининську копію; попереду пороблено тут поправки, потрібні для доладнішого розуміння, на підставі даних палеографічних та з історії мови. Обґрунтовано поправки в коментарі.

В обох текстах, слов'янському й звичайному гражданському, взято ще на увагу виписки Маліновського та Карамзіна, що мають вагу для того дослідника, котрий хоче з'ясувати характер графіки в рукопису П.

У примітках позастережувано всі ті поправки-здогади вчених, котрі прийнято в тексті, там-таки зазначено варіянти копій П, К, Малін. й Карамз. Незастережені поправки, котрі бачимо, порівнюючи їх до зазначених у примітках читань П й К, — належать авторові цієї книжки; що правда істотних поправок серед них обмаль; здебільшого торкаються вони правопису в відновлюваному тексті XV в.

Змін в інтерпункції не застерегаю; найпотрібніше про них — сказано в коментарі; там попризбірувано всі хоч трохи цінні кон'єктури цього роду.

Великі літери в назвах народів, країн і в власних іменнях, що їх позапроваджували були перші видавці року 1800, збережено й тут, щоб зручніше було читачеві — в обох транскрипціях; певна річ їх не було в рукоп. Мус.-П., ані в попередніх, як і взагалі в давніх пам'ятках. В читанні замість ıа й А (юс малий) — пишу я, замість Ж (юс великий) — у; замість оу й "укъ" — скрізь у читанні пишу у.

У примітках, одзначаючи ортографічні відміни П й К, не застерегаю, що слова иноді поділено там різно, приміром „недоста” й „не доста”, „трава жалощами” й „траважалощами": в рукопису Мусіна-Пушкіна, як і звичайно по рукописах XV — XVI в., — свідчать самовидці — слова писано „безъ раздЂленія”. У слов'янському тексті слова поділяю, щоб вигідніше було читати.

Взагалі я не ставлю собі завдання вичерпати чисто-всі графічні відміни поміж копіями П й К: беру те тільки, що потрібне, на мою думку, критикові й реконструкторові тексту.















I. Заспів.     Коментар


[Слово о пълку 1 Игоре†Игоря сына Святъславля внука Ольгова]. „Не лЂпо ли ны бяшеть 2, братіе, начяти 3 старыми словесы трудныхъ повЂстій о пълку 4 ИгоревЂ, Игоря Святъславича? 5 Начяти 6 же ся тъй 7 пЂсни по былинамь 8 сего времени, а не по замышленію Бояню. Боянъ бо вЂщій аще кому хотяшепЂснь 9 творити, то растЂкашеть ся 10 мысію 11 по древу, сЂрымъ вълкомъ 12 по земли, шизымъ 12а орломъ подъ облакы. Помняшеть 13 бо, рече 14, първыхъ 15 временъ усобіцЂ 16. Тогда пущашеть 'і' 17 соколовь 18 на стадо лебедЂй 19: которыи 20 |



[ ] Можлива річ, що заголовок вигадали перші видавці. 1) П; К полку. 2) П; К бяшетъ, Тіх. бяшет. 3) П; К начати. 4) П; К полку. 5) К; П Святъславлича. 6) П К начати. 7) П тъй; К тъ; Тіх. тъ. 8) П; К былинамъ. 9) П; К пЂснЂ. 10) П растЂкашется, К растекашется. 11) Карелк.; П К мыслію. 12) П; К волкомъ. 12а) Maлін. шизым. 13) П; К помняшетъ. 14) Тіх. pе; П речь, К рЂчь. 15) П; К первыхъ. 16) П; К усобицЂ. 17) П; К 10-ть. 18) П; К соколовъ. 19) П; К лебедей. 20) Вс. Мілл.; П К который. /94/






дотечаше, та преди пЂснь 21 пояше старому Ярославу 22, храброму Мстиславу, иже зарЂза Редедю предъ пълкы 23 Касожьскыми 24, красному Романови Святъславичю 25. Боянъ же, братіє, не 'і' 17 соколовь 18 на стадо лебедЂй 19 пущаше, нъ своя вЂщіа пръсты на живыя 26 струны въскладаше; они же сами княземъ славу рокотаху. Почнемъ же, братіє, повЂсть сію отъ стараго Владимера до нынЂшняго Игоря, иже истягну умь 27 крЂпостію своею и поостри сердца своего мужествомъ, наплънився 28 ратнаго духа, наведе своя храбрыя плъкы 29 на землю ПоловЂцькую 30 за землю Руськую.



21) Тіх. пЂ; П пЂсь, К пЂснЂ. 22) К; П Ярослову. 23.) П; К полкы. 24) П; К Косожьскыми. 25) П К Святъславличю. 26) Ґрaмм., Потеб., Огон.; П К живая. 27) П К умъ. 28) П; К наполнизся. 29) П; К полкы. 30) П; К половецькую. /95/






О Бояне, соловію старого 31 времени! абы ты сіа плъкы ущекоталъ, скача, славію, по мыслену древу, летая умом 32 подъ облакы, свивая, славію 33, оба полы сего времени, рища въ тропу Трояню чресъ поля на горы. ПЂти было пЂснь 34 Игореви, того 35 внуку: „Не буря соколы занесе чрезъ поля широкая; галици стады бЂжать къ Дону великому"; чи ли въспЂти было, вЂщей Бояне, Велесовь 36 внуче: „Комони ржуть за Сулою; звенить слава въ КыевЂ; трубы трубять въ НовЂградЂ”.



II. Ладнаються в похід.     Коментар


„Стоять стязи въ ПутивлЂ. Игорь ждетъ |




*Арк 2 та зв., „О бояне — князю сла— в П і К стоять після арк. 3 “...шеломомь Дону”.

31) К; П стараго. 32) К; П умомъ. 33) Бусл., Тіх.; П К славы. 34) П пЂсь; К ПЂснЂ. 36) Карамз.; П того (Олга), К того (Ольга); можливо — глоса в рукопису. 36) П; К Велесовъ./96/






мила брата Всеволода. И рече 37 ему буй 38 туръ 39 Всеволодъ: „одинъ братъ, оди(н 40 свЂтъ свЂтлый ты Игорю, оба ес†Святъславичя! 41 сЂдлай, брате, свои бръзыи 42 комони, а мои ти готови, осЂдлани у Курьска напереди 43. А мои ти Куряни свЂдоми къмети 44, подъ трубами повити, подъ шеломы възлелЂяни 45, конець копія въскръмлени, пути имь 46 вЂдоми, яругы имь 46 знаеми, луци у нихъ напряжени, тули отворени, сабли изъострены 47, сами скачють 48 акы сЂрыи влъци въ полЂ ищучи себе 49 чти а князю 50 сла†51”. |



37) П; К речь. 38) К; П Буй. 39) П К Туръ. 40) К; П одинъ. 41) П К Святъславличя.

42) П; К бързыи. 43) К; П на переди. 44) Ґрамм., Макс., Дуб. та ин.; П К къ мети.

45) К; П възлелЂяны. 46) П; К имъ. 47) П изъострени; К изострени. 48) П; К скачютъ.

49) П; К себЂ. 30) П К Князю. 51) Ґрамм. та ин. — славы. /97/






III. Сонце потьмарюється.     Коментар


„Тогда Игорь възрЂ на свЂтлое солнце и видЂ отъ него тьмою

вся своя воя прикрыты. И рече Игорь къ дружинЂ своей: „братіє и дружино! луце жъ бы потяту быти, неже полонену быти; a всядемъ, братіє, на свои бръзыя комони, да позримъ синего Дону”. Спала 52 князю умь 53; похоти 54 и жалость ему знаменіе заступи искусити Дону великаго. „Хощу бо, рече, кóпіе 55 приломити конець поля Половецкого 50; съ вами, Русици, хощу главу свою приложити, а любо испити шеломомь Дону”. |


52 ) П; К спалъ. 53) П; К умъ. 54) Вяз., Тіх.1 — по хоти. 55) К; П копіе. 56) К; П Половецкаго. /98/






IV. Похід.     Коментар



„Тогда въступи 57 Игорь князь въ златъ стремень и поЂха по чистому полю. Солнце ему тъмою 58 путь заступаше, нощь стонущи ему грозою; птичь убудися 59; свистъ звЂринъ въста 60; збися 60 дивъ, кличеть 61 връху древа: велитъ послушати земли незнаемЂ — ВлъзЂ 62 и Понорію 63, и Посулію 64, и Сурожу, и Корсуню и тебЂ, Тъмутороканьскый 65 блъванъ. А Половци неготовами дорогами побЂгоша къ Дону великому: крычатъ телЂгы 66 полунощы 67, рци, лебеди роспужены 68. Игорь къ Дону вои ведетъ. Уже бо бЂдьì его |




57) П; К вступи. 58) П; К тмою. 59) П К убуди. 60) Яковл.; П въ стазби; К слів "свистъ звЂринъ въ стазби” немає. 61) К; П кличетъ. 62) П К влъзЂ. 63) Оленін та ин.; П К по морію. 64) Оленін та ин.; П К по Сулію. 65) К; П Тьмутороканьскый. 66) К; П тЂлЂгы. 67) П; К полунощи. 68) Дуб., Тіх., Потеб. роспужени; П К роспущени. /99/






пасеть 69 птиць по дубію 70; влъци 71 грозу въсрожать 72 по яругамь 73; орли клектомъ на кости звЂри зовуть; лисици брешуть на чръленыя щиты. О руская земле, уже за шеломянемъ еси! Длъго 75 ночь мрькнетъ 76. Заря свЂтъ запала. Мъгла 77 поля покрыла. Щекотъ славій успе; говоръ галичь убудися 78. Русичи великая поля чрълеными 79 щиты прегородиша, ищучи себЂ чти а князю славы”.


V. Перший бій.     Коментар


„С 80 заранія въ пятокъ 81 потопташа поганыя плъкы 82 Половецкыя, и рассушяся 83 стрЂлами по полю, помчаша красныя дЂвкы Половецкыя, а с 80 ними |




69) К; П пасетъ. 70) Тіх.1, Барс. та ин.; П К подобію. 71) П; К волци. 72) К; П въсрожатъ. 73) К; П яругамъ. 71) П; К Шоломянемъ. 75) П; К долго. 76) К; П мркнетъ. 77) П;

К мьгла. 78) Вс. Мілл., Потеб., Барс, та ин.; П К убуди. 79) К; П чрьлеными. 80) К;

П съ. 81) Тіх. пяткъ (з m надрядков.); П пяткъ, К пякъ. 82) П; К полкы. 83) Малін. рассушА; П рассушясь; К рассушась. /100/






злато и паволокы и драгыя оксамиты; орьтъмами 84 и япончицами и кожухы начашя 85 мосты мостити по болотомъ и грязивымъ мЂстомъ и всякыми узорочьи ПоловЂцкыми 86. Чрълень 8' стягъ, бЂла хорюговь, чрълена 88 чолка, сребрено стружіе храброму Святъславичю 89. Дремлеть 90 въ полЂ Ольгово 91 хороброе гнЂздо; далече залетЂло 92. Не 93 было оно 93 обидЂ порождено ни соколу, ни кречету, ни тебЂ, чръньш 94 воронъ, поганый Половчине! Гза 95 бЂжить 96 сЂрымъ влъкомъ 97; Кончакъ ему слЂдъ править къ Дону великому. |




84) П; К ортъмами. 85) П; К начаша. 86) П; К Половецкыми. 87) К; П чрьленъ. 88) П чрьлена, К чръвлена. 89) П Святьславличю, К Святъславличю. 90) К; П Дремлетъ. 91) П Ольгово; К Олгово. 92) П; К залЂтЂло. 93) П небылонъ; К не было нъ. 94) П; К черный. 95) Шішк., Потеб. та ин.; П К Гзакъ. 96) К; П бЂжитъ. 97) П; К волкомъ. /101/






VI. Лиховісні познаки.     Коментар


„Другаго дни велми рано кровавыя зори свЂтъ повЂдают 98.

Чръныя 99 тучя 100 съ моря идуть 101, хотять 102 прикрыти 'д' 103 солнца, a въ нихъ трепещуть 104 си 105 синіи млъніи 106. Быти грому великому ити 107 дождю стрЂлами съ Дону великого 108; ту ся копіемъ приламати, ту ся саблямъ потручяти 109 о шеломы Половецкыя, на рЂцЂ на КаялЂ, у Дону великого 108. О Руская землЂ 110, уже за 111 шеломянемъ еси! Се вЂтри Стрибожи внуци вЂютъ съ моря стрЂлами 112 на храбрыя плъкы 113 Игоревы. Земля тутнетъ, рЂкы мутно текуть 114, пороси |




98) К повЂдают; П повЂдаютъ. 99) П; К черныя. 100) П; К туча. 101) К; П идутъ. 102) К; П хотять, 103) П; К — 4. 104) П; К трепещуть. 105) Додав Козловський. 106) П; К молніи.107) П К итти. 108) К; П великаго. 109) П; К потручяти. 110) П; К земле. 111) Ґрамм., Бутк. та ин.; П К не. 112) П; К стрелами.113) П; К полки. 114) П; К текутъ. /102/






поля прикрывають 115, стязи глаголютъ. Половци йдуть отъ Дона и отъ моря, и отъ всЂхъ странъ Рускыя плъкы 116 оступиша 117”.


VII. Починається другий бій.     Коментар



„ДЂти бЂсови кликомъ поля прегородиша, а храбріи Русици преградиша чрълеными 118 щиты. Яръ туре ВсеволодЂ 119, стоиши на борони, прыщеши на вои стрЂлами 120, гремлеши о шеломы мечи харалужными! Камо туръ поскочяше 121 своимъ златымъ шеломом 122 посвЂчивая, тамо лежать 123 поганыя головы Половецкыя; поскепаны саблями калеными шеломы Оварьскыя отъ тебе, Яръ |




115) К; П прикрываютъ. 116) П; К полки. 117) Maкс., Тіх., Потеб. та ин.; П К отступиша. 118) П; К чръвлеными. 119) П; К Всеволоде. 120) П; К стрелами. 121) П; К поскочаще. 122) К; П шеломомъ. 123) К; П лежатъ. /103/






туре Всеволоде. Кая раны, дорога братіє, забывь 124 чти и живота, и града Чрънигова, отня злата стола и своя милыя хоти красныя ГлЂбовны свычая и обычая”.



VIII. Спомини про Олегові походи.     Коментар


„Были вЂчи 125 Трояни 126, минула лЂта Ярославля; были плъци 127 Ольговы 128, Ольга 129 Святъславичя 130. Тъй 131 бо Олегъ мечемь 132 крамолу коваше и стрЂлы 133 по земли сЂяше. Ступаетъ въ златъ стремень въ градЂ ТъмутороканЂ 134; той же 135 звонъ слыша давный великый Ярославь а 136 сынъ Всеволожь Владимиръ по вся утра уши закладаше в Чръниго†137; Бориса же |




124) К; П забывъ. 125) Кaрамз. сЂчи. 126) П; К Зояни. 127) П; К полци. 128) П К Олговы.

129) П; К Олга. 130) П Святьславличя; К Святъславлича. 131) П; К Той. 132) К; П мечемъ.

133) П: К стрелы. 134) П ТьмутороканЂ, К ТмутороканЂ. 135) П К тоже. 136) „а сынъ” — переставив Пот. слідом за Бутк.: „а Всеволожь сынъ Владиміръ": П К — „а Владиміръ”. 137) П К ЧерниговЂ. /104/






Вячеславича 138 слава на судъ приведе и на Канину 139 зелену паполому постла за обиду Ольгову 140 храбра и млада князя. Съ тояже Каялы Святоплъкь 141 полелЂя 142 отца своего междю Угорьскими иноходьци 143 ко святЂй Софіи къ Кіеву. Тогда при ОльзЂ 144 Гориславичи 145 сЂяшется и растяшеть усобица ми 146; погыбашеть 147 жизнь Даждь-Божа внука; въ княжих 148 крамолахъ вЂци человЂком 149 съкратишася 150. Тогда по Руской земли рЂтко ратае†кикахуть, нъ часто врани граяхуть, трупіа себЂ дЂляче, а галици свою рЂчь гово |





138 ) П К Вячеславлича. 139) П К канину; Малін. казатину. 140) П К Олгову. 141) П; К Святополкъ. 142) Потеб., Прозор.; П К повелЂя; Карамз. по сЂчЂ я. 143) П; К иноходцы. 144) П К ОлзЂ. 145) П К Гориславличи. 146) П К усобицами. 147) Малін.; П К погибашеть. 148) Малін. княжих; П К княжихъ. 149) Малін. человЂком; П человЂкомь К человЂкомъ. 150) Тіх. скратиша; П К скратишась. /105/







ряхуть, хотячи 151 полетЂти 152 на уедіе”.



IX. Ігореве військо зазнає поразки.     Коментар


„То было въ ты рати и въ ты плъкы 153, a сицеи 154 рати не слышано: съ зараніа до вечера, съ вечера до свЂта летять 155

стрЂлы 156 каленыя, гримлють 157 сабли о шеломы, трещать 158 копіа харалужныя въ полЂ незнаемЂ среди земли Половецкыи. Чръна 159 земля подъ копыты костьми была посЂяна, а кровію польяна: тугою взыдоша по Руской земли.

Что ми шумить, что ми звенить далече 160 рано предъ зорями? Игорь плъкы 161 заворочаеть 162: жаль бо ему мила |





151) П К хотять. 152) П; К полЂтЂти. 153) П; К полки. 154) Тімк., Калайд., Тіх. та ин.; П К сице и. 155) К; П летятъ. 156) П; К стрелы. 157) К; П гримлютъ. 158) К; рещатъ. 159) П; К черна. 160) Бусл.; П давечя, К давеча. 161) П; К полкы. 162) К; заворочаетъ. /106/







брата Всеволода. Бишася день, бишася 163 другый, третьяго дни къ полуднію падоша стязи Игоревы. Ту ся брата разлучиста на брезЂ быстрои 164 Каялы; ту кроваваго вина не доста; ту пиръ докончаша храбріи Русичи: сваты попоиша, а сами полегоша за землю Рускую. Ничить трава жалощами, а древо съ тугою 165 къ земли преклонилося 165а”.



X. Тужіння за Ігоревим військом.     Коментар


„Уже бо, братіе, не веселая година въстала; уже пустыни силу прикрыла. Въстала обида въ силахъ Дажь-Божа внука, вступила 166 дЂвою 167 на землю Тро- |




163) П; К бишась. 164) Мілл.; П К быстрой. 165) П К стугою. 165а) П К преклонилось.

166) Шішков; П К Вступилъ. 167) Малін. д~вою; П К дЂвою./107/






яню, въсплескала лебедиными крылы 168 на синЂмь 169 море 170 у Дону плещючи, упуди 171 жирня времена. Усобица княземь 172 на поганыя погыбе; рекоста бо братъ брату: „се мое а то мое же”. И начяша 173 князи про малое „се великое” 173а млъвити 174 а сами на себЂ 175 крамолу ковати; а поганій съ всЂхъ странъ прихождаху съ побЂдами на землю Рускую. О! далече зайде соколъ, птиць бья къ морю! А Игорева храброго 176 плъку 177 не крЂсити 178. За нимь 179 кликну карна и жьля 180 поскочи 181 по Руской земли смагу людемъ 182 мычючи въ пламянЂ |



168) П, Малін.; К крилы. 169) П, Малін. синЂмъ, К синемь. 170) П, Малін.; К морЂ. 171) Потеб., П К убуди. 172) К; П княземъ. 173) П; К начаша. 173а) ми виправляємо „велико есть”, П К — великое. 174) П; К молвити. 175) П; К себе. 176) К; П храбраго. 177) П; К полку. 178) П; К кресити. 179) К; П нимъ. 180) П Карна и Жля; К Карнаижля. 181) П К по скочи. 182) К людемъ; в П — немає, мабуть — глоса. /108/







розЂ. Жены Рускыя 183 въсплакашася 184 аркучи 185: уже намъ 186 своих 187 милых 188 ладъ ни мыслію смыслити, ни думою сдумати, ни очима 189 съглядати, а злата и сребра ни мало того потрепати. А въстона бо, братіе, Кіевъ тугою а Черниговь напастьми; тоска разліяся по Руской земли; печаль жирна утече 190 средЂ 191 земли Рускыи 192. А князи сами на себе крамолу коваху, а поганіи сами побЂдами нарищуще на Рускую землю емляху дань по бЂлЂ отъ двора”.



XI. Похвала кн. Святославові.     Коментар


"Тіи бо два храбрая Святъславича 193, Игорь и Всеволодъ уже |




183) К; П Рускія. 184) Тіх. въсплакаша; П К въсплакашась. 185) П К аркучи. 186) Малін. нам; П намъ; К намь. 187) Малін. своих; П К своихъ. 188) Малін. милых; П К милыхъ. 189) П очима, К оочима. 190) К; П тече. 191) К; П средь. 192) К; П Рускый. 193) П Святъславлича, К Святъславличя. /109/






лжу убудиста 194 которою 195; ту 196 бяше успилъ отець 197 ихъ

Святъславь грозный 198 великый 199 Кіевьскый 200 грозою: бяшеть притрепалъ 201 своими сильными 202 плъкы 203 и харалужными

мечи; наступи на землю Половецкую, притопта хлъми и яругы; вsзмути 204 рЂкы 205 и озеры; иссуши потокы 206 и болота, а

поганого 207 Кобяка изъ луку моря отъ желЂзных 208 великыхъ 209 плъковъ 210 Половецкыхъ 211 яко вихръ выторже: и падеся Кобякъ въ градЂ КіевЂ, въ гридницЂ Святъславли. Ту НЂмци и Венедици, ту Греци и Морава поютъ славу Святъславлю кають 212 князя Игоря |




194) Ґрамм., Потеб. та ин.; П К убуди. 195) Тіх., Потеб. та ин.; П К которую. 196) Потеб.; П К то. 197) К; П отецъ. 198) П; К гоздный. 199) П; К выликый. 200) К; П Кіевскый. 201) Тіх., Потеб. та ин.; П К притрепеталъ. 202) П; К силными. 203) П; К полкы.

204) К; П взмути. 205) К; П рЂки. 206) К; П потоки. 207) К; П поганого. 208) К желЂзных; П желЂзныхъ

209) К; П великыхъ. 210) П; К полковъ. 211) К; П Половецкихъ. 212) П; К каютъ. /110/







иже погрузи жиръ во днЂ Каялы рЂки Половецкыя 213: Рускаго злата насыпаша ту. Игорь князь высЂдЂ 214 изъ сЂдла злата а в сЂдло кощіево 215. Уныша бо градомъ забралы а веселіе пониче”.




XII. Сон Святославів.     Коментар



А Святъславь 216 мутенъ сон 217 видЂ 218 въ Кіе†на горахъ: синочь 219 съ вечера одЂвахуть 220 мя, рече, чръною 221 паполомою на кроваты 222 тисовЂ; чръпахуть ми синєє вино съ трудом 223 смЂшено; сыпахуть ми 224 тъщими тулы поганыхъ тлъковинъ 225 великый женчюгь на лоно и нЂговахуть 226 мя; уже дьскы 227 безъ кнЂса в 228 моем |




213) К; П Половецкія. 214) П; К высЂде. 215) П К Кощіево. 216) П; К Святъславъ. 217) К co; П сонъ. 218) П; К виде. 219) Потеб., Владім.; П К си ночь. 220) Глагол., Макс., Дуб. та ин ; П одЂвахъте, К одЂвахъ те. 221) П; К черною. 222) П: К кровати. 22S) К трудом; П трудомь. 224) К; П сыпахутьми. 225) К; П тльковинь. 226) Потеб.; П нЂгуютъ,

К нЂгують. 227) П; К ужедъ скы. 228) П; К въ. /111/






теремЂ златовръсЂмъ 228а. Всю нощь съ вечера бусови 229 врани възграяху у ПлЂсньска 230 на болони бЂша дебрьски 231 сани 281 и несоша 232 ıє 232 къ синему морю”.



XIII. Бояри пояснюють сон.     Коментар


„И ркоша бояре князю: „уже, княже, туга умь полонила; се бо 'в' 233 сокола слЂтЂста 234 съ отня стола злата поискати града Тъмутороканя 235, а любо испити шеломомь Дону. Уже соколома крильца 236 припЂшали поганыхъ саблями, а самою 237 опуташа 233 въ путины желЂзны. Темно бо бЂ въ 'г' 239 день: 'в' 240 солнца помЂркоста, оба багряная стлъпа погасоста |



228а) П; К златовръсемъ. 229) Вс. M ілл., Барс. та ин.; П босуви, К бо суви. 230) П; К ПлЂньска. 231) Maкуш.; П К дебрь Кисаню. 232) П К не сошлю. 233) П; К два. 234) П; К слетЂста. 235) П Тьмутороканя, К Тмутороканя. 236) П; К крилца. 237) Макс., Потеб., Козл. та ин.; П самаю, К самого. 238) К; П опустоша. 23°) П; К 3-й. 240) П К два. /112/







и с нима 241 молодая мЂсяца, Олегъ и Святъславъ тъмою 242 ся поволокоста * 243 и въ морЂ погрузиста и великое буйство подаста 244 Хинови * 243. На рЂцЂ на КаялЂ тьма свЂтъ покрыла; по Руской земли прострошася Половци, акы 245 пардуже гнЂздо. Уже снесеся хула на хвалу; уже тресну нужда на волю, уже връжеся 246 дивь 247 на землю. Се бо Готьскыя 248 красныя дЂвы въспЂша на брезЂ синему морю, звонячи 249 Рускымъ златомъ: поють 250 время Бусово, лелЂютъ месть Шароканю. A мы уже, дружина, жадни веселіа! 251” |




241) Снєґір., Ґрамм. та „н.; П К „имъ. 242) П; К тмою. 243) **перестановка за Макс., Малаш., Вяз. та ин.; в П К — між „гнЂздо” і „Уже снесеся”. 244) Снєґір.,

Тіх. та ин.; П К подасть. 245) К; П аки. 246) Дуб. та ин.; П К връжеса. 247) П; К дивъ.

248) К; П Готскія. 249) П К звоня. 250) К; П поютъ. 251) К; П веселія. /113/







XIV. Святославове „Златоє слово”.     Коментар



„Тогда великый 252 Святъславъ 253 изрони злато слово с 254 слезами смЂшено и рече: „о моя сыновчя 255, Игорю и Всеволоде! Рано еста начала Половецкую землю мечи цвЂлити а себЂ славы искати; нъ нечестно одолЂстеся 256 нечестно бо кровь поганую проліясте 257. Ваю храбрая сердца въ жестоцЂмъ 258 харалузЂ 259 скована a въ буести закалена. Се ли створисте моей сребреней сЂдинЂ! А уже не вижду власти сильнаго и богатаго и многовоя 260 брата моего Ярослава съ Черниговьскими былями, съ Могуты, и съ Татраны, |




252) К; П великій. 253) К; П Святславъ. 254) Додали Ґрамм., Вс. Mілл., Козл. та ин.; в П К — немає. 255) П; К сыновча. 256) П К одолЂсте. 257) П; К прольясте. 258) К; П жестоцемъ. 259) П; К ХаралузЂ. 260) Потеб.; П К многовои. /114/







и съ Шелъбиры 261, и съ Топчакы, и съ 262 Ревугы, и съ ОлбЂры 263: тіи бо бес 264 щитовь съ засапожникы кликомъ плъкы 265 побЂждають 266 звонячи въ прадЂднюю славу. Нъ рекосте: мужаимЂ ся 267 сами: преднюю славу сами похытимь 268, а заднюю си 269 сами подЂлимь 270. А чи диво ся, братіе, стару помолодити? Коли соколъ въ мытЂхъ 271 бываеть 272 высоко птиць 273 възбиваеть: не дасть 274 гнЂзда своего въ обиду. Нъ се зло: княже ми непособіе. На ниче 275 ся годины обратиша: се у Рим 276 кричать 277 подъ саблями Половецкыми а Володимеръ 278 подъ ранами. |




261) К; П Шельбиры. 262) П К исъ. 263) К; П Ольберы. 264) П; К бесъ. 265) П; К полкы.

266) К; П побЂждаютъ. 267) Макс. та ин.; П му жа имЂся; К мужа имЂся. 268) К: П похитимъ. 269) Тіх., Вс. Мілл., П К ся. 270) К; П нодЂлимъ. 271) К; П мытехъ. 272) К; П бываетъ. 273) К; П птицъ. 274) К; П дастъ. 275) П; К наниче. 276) Карамз.. Дуб. та ин.; П Уримъ, К урим. 277) Карамз.; П К кричать. 278) Кaрамз.; П Володимиръ, К Володиміръ. /115/







Туга и тоска сыну ГлЂбову!"



XV. Заклик до князів.     Коментар


„Великый княже Всеволоде! Не мыслію ль 279 ти прилетЂти издалеча отня стола поблюсти? Ты бо можеши Волгу веслы

раскропити, a Донъ шеломы выльяти. Аже бы ты былъ, то была бы чага 280 по ногатЂ а кощей 281 по резанЂ 282. Ты бо можеши посуху 283 живыми 284 шереширы стрЂляти 285, удалыми сыны ГлЂбовы. Ты буй Рюриче и Давыде! Не ваю ли вои 286 злачеными шеломы по крови плаваша? Не ваю ли храбрая дружина рыкають 287 акы 288 тури ранены саблями калеными на полЂ незнаемЂ? Всту- |




279) Вс. Мілл.; П К мыслію. 280) К; П Чага. 281) П К Кощей. 282) П К; Карамз. рЂзани. 283) П; К по суху. 284) П; в К — немає. 285) П; К стреляти. 286) П К — немає, вставка наша. 287) К; П рыкаютъ. 2SS) К; П аки. /116/







пита, господина 289, въ злата 290 стремена 291 за обиду сего времени, за 292 землю Рускую 293, за раны Игоревы, буего Святъславича 294! Галичкый 295 ОсмомыслЂ 296 Ярославе! высоко сЂдиши на своемъ златокованнЂмъ 297 столЂ, подперъ 298 горы Угорьскыи 299 своими желЂзными плъки 300, заступивъ королеви путь, затворивъ 301 Дунаю ворота, меча бремены 302 чрезъ облакы 303, суды рядя до Дуная. Грозы твоя по землямъ текуть 304; отворяеши 305 Кіеву врата; стрЂляеши 306 съ отня злата стола Салътани 307 за землями. СтрЂляй 308, господине 309, Кончака, пога- |




239) П; К г~на. 290) П К; Карамз. златый. 291) Вс. Мілл.; П, К, Кaрамз. — стремень; Тіх.. стреме. 202) П; К зане. 293) К: П Русскую. 294) П К Святьславлича. 295) П К Галичкы 296) П; К Осмомысле. 297) П; К златокованнемъ. 298) П К Подперъ. 299) К; П Угорскыи. 300) П; К полки. 301) К: П затвори въ. 302) Снєґіp., Ганка та ин.; П К времены. 303) К; П облаки. 304) К; П текутъ. 305) К; П оттворяеши. 306) П; К стреляеши. 307) К; П Салтани. 308) П; К Стреляй. 309) П; К Господине. /117/







ного кощея, за землю Рускую, за раны Игоревы, буего Святъславича 310! A ты, буй Романе и Мстиславе! храбрая мысль носить 311 вась 312 умь 313 на дЂло. Высоко плававши (на дЂло 314) въ буести, яко соколъ на вЂтрЂхъ 315 ширяяся, хотя птицю въ буйст†одолЂти. Суть бо у ваю желЂзныи 316 папорзи подь шеломы латиньскыми 317; тЂми тресну земля, и многы 318 страны, Хинова, Литва, Ятвязи, Деремела и Половци сулици своя повръгоша 319 a главы своя подклониша 320 подъ тыи мечи харалужныи. Нъ уже, княже Игорю, утръ- |




310) К; П Святславлича. 311) К; П носитъ. 312) П К вась. 313) К; П умъ. 314) „на дЂло” — зайвий раз повторено попереднє, див. слов. транскр. 315) К; П вЂтрехъ. 316) П; К желЂзніи. 317) К; П латинскими. 313) К; П многи. 319) К; П повръгоща. 320) Тіх., Вс. Мілл., та ин.; П К поклониша. /118/







пЂ 321 солнцю свЂтъ, а древо не бологомь 322 листвіе срони: по Ръсї и 323 по Сули гради подЂлиша; а Игорева храбраго плъку 324 не крЂсити 325. Донъ ти, княже, кличеть 326 и зоветь 327 князи на побЂду. Ольговичи 328 храбрыи князи доспЂли на брань. Инъгварь 329 и Всеволодъ и вси три Мстиславичи 330 не худа 331 гнЂзда шестокрильци 332, не побЂдными ль 333 жребіи собЂ власти расхытисте? Кое ваши златыи шеломы и сулицы ляцкыи 334 и щиты? Загородите полю ворота своими острыми стрЂлами 335 за землю Рускую, |






321) К; П утрпЂ. 322) К: П бологомъ. 323) Тіх. та ин.; П Рсіи, К Роси. 324) П; К полку. 325) П; К кресити. 326) К; П кличетъ. 327) П; К зоветъ. 328) П К Олговичи. 329) П; К Ингварь. 330) П; К Мстиславличи. 331) П не худа; К нехудà. 332) К шестокрильци, П шестокрилци. 333) Ґрамм.; П непобЂдными. К не побЂдными. 334) К; П Ляцкіи. 335) П. К стрелами. /119/






за раны Игоревы, буего Святъславича 336!"



XVI. Згадка про полоцьких князів.     Коментар


„Уже бо Сула не течеть 337 сребреными струями къ граду Переяславлю, и Двина болотомь 338 течетъ онымъ грознымъ Полочяномъ подъ кликомъ поганыхъ. Единъ же Изяславъ сынъ Васильковь 339 позвони своими острыми мечи о шеломы Литовьскыя 340, притрепа славу дЂду своєму Всеславу, a самъ подъ чрълеными щиты на крова†тра†притрепанъ Литовскыми мечи * и сsхотию на кровать и *341 рекъ: „дружину твою, княже, птиць крилы пріодЂ a звЂри 342 кровь поли-



336) П К Святъславлича. 337) К; П течетъ. 338) К; П болотомъ. 339) К; П Васильковъ. 340) К; П Литовскія. 341) П К; дуже попсовано; див. кон'єктури в коментарі; може, випадає виправити: „и се хоти юна [на] крови ти рече”. 342) П; К звери. /120/







заша”. Не бысть 343 ту брата Брячяслава 344, ни другаго Всеволода; единъ же изрони жемчюжну 345 душу изъ храбра тЂла чресъ 346 злато ожерелїе. Унылы 347 голосы 348* трубы трубятъ Городеньскіи *349 пониче веселіе. Ярославе и вси внуци 350 Всеславли! Уже понизить стязи свои, вонзить свои мечи вережени, уже бо выскочисте из дЂдней славЂ. Вы бо своими крамолами начнете 351 наводити поганыя на землю Рускую, на жизнь Все




XVII. Пісня про Всеслава.     Коментар


славлю; которою 352 бо бЂше насиліе отъ земли Половецкыи”.· „На седьмомъ 353 вЂцЂ |



343) П бысь, К бы; Тіх. быст. 344) П; К Брячаслава. 345) П; К жемчужну. 346) П; К чрезъ. 347) П; К Уныли. 348) К; П голоси. 349) ** „Трубы... Городеньскіи” в П К — після „веселіе"; переставив Потеб. 350) П К внуце. 351) П; К начасте. 352) Снєґіp., Maкс., Тіх· та ин.; П К Которое. 353) П; К седмомъ. /121/







Трояни 354 връже Всеславъ жребій о дЂвицю себЂ любу. Тъй 355 клюками подпръ ся 356 оконися 357 и скочи к граду Кыеву и дотчеся стружіемъ злата стола Кіевьскаго 358; скочи от ныхъ 359 лютымъ звЂрем 360 въ плъночи 361 изъ БЂлаграда, обЂсися синЂ мьглЂ; утрЂ же 362 вознзи 363 стрикусы 363, отвори 364 врата Новуграду, разшибе 365 славу Ярославу, скочи влъкомъ 366 до Немиги съ Дудутокъ 367. На НемизЂ снопы стелють 368 головами, молотятъ чепи харалужными 369, на тоцЂ животь 370 кладуть 371, вЂютъ душу отъ тЂла. НемизЂ кровави брезЂ не бологомъ 372 бяхуть |




354) П; К Зояни. 355) П; К тъ. 356) П К подпръся. 356) Потеб.; П К о кони. 358) П; К Kiевскаго. 359) К; П отъ нихъ. 360) К зверем, П звЂремъ. 361) П; К полночи, 362) Oгон., Потеб.; П утръ же. К утръже. 363) Козловськ.; П воззни, К вазнистри кусы. 361) K; П оттвори. 365) П; К Раз шибЂ. 366) П; К волкомъ. 367) П; К съ дудутокъ. 363) К; П стелютъ. 369) П; К халужными. 370) К; П животъ. 371) К; П кладутъ. 372) П; К Бологомъ. /122/







посЂяни, посЂяни костьми Рускихъ сыновь 373. Всеславъ князь людемъ судяше, княземъ грады рядяше 374, a самъ въ ночь влъкомь 375 рыскаше: ис 376 Кыева дорискаше до куръ Тмутороканя: великому Хръсови влъкомь 377 путь прерыскаше. Тому въ ПолотьскЂ 378 позвониша заутренюю рано у Святыя Софеи въ колоколы, a онъ въ Кые†звонъ слыша. Аще и вЂща душа въ дръзЂ 379 тЂлЂ, нъ часто бЂды страдаше. Тому вЂщей Боянъ и пръвое 380 припЂвку смысленый рече: „ни хытру, ни горазду, ни птицю горазду суда Божіа |





373) К; П сыновъ. 374) П; К радяше. 375) П влъкомъ; К волкомь. 376) К исъ, П изъ. 377) П влъкомъ; К волкомь. 378) К; П ПолотскЂ. 379) Bc. Мілл., Потеб. та ин.; П К друзЂ. 380) П; К первое. /123/







не минути”. О, стонати Руской земли, помянувше пръвую 381 годину и пръвыхъ 382 князей! Того старого 383 Владимера 384 нелзЂ 385 бЂ пригвоздити къ горамъ Кіевьскымъ 386. Сего бо нынЂ сташа стязи Рюриковы, а друзіи Давидови 387; нъ розно ся 388 имъ хоботы пашуть 389, копіа поютъ 390”.



XVIII. Ярославнин плач-тужіння.     Коментар


„На Дунаи Ярославнынъ 391 гласъ ся 392 слышить 393, зегзицею незнаема 394 рано кычеть: „полечю, рече, зегзицею по Дунаеви, омочю бебрянъ рукавъ въ КаялЂ рЂцЂ, утру князю кровавыя его раны на жестоцЂмъ его тЂлЂ”. Ярославна рано пла- |





331) П; К первую. 382) П; К первыхъ. 383) П К стараго. 384) П К Владиміра. 385) К: П не льзЂ. 386) К; П Кіевскимъ. 387) К; П Давидовы. 388) Дуб., Бусл., Тіх. та ин.; П К нъ рози нося. 389) К; П пашутъ. 390) Крапка, як запроп. Смірн. 391) П; К Ярославнымъ. 392) Дод. Барс. 393) К; П слышитъ. 394) Бусл.; П К незнаемь. /124/







четь 395 въ 396 ПутивлЂ на забралЂ a ркучи 397: „О, вЂтрЂ 398 вЂтрило! Чему, господине 399, насильно вЂеши? Чему мычеши Хиновьскыя стрЂлкы на своею нетрудною 400 крилцю на моея лады вои? Мало ли ти бяшеть 401 горЂ 402 подъ облакы вЂяти, лелЂючи корабли на синЂ морЂ? Чему, господине, мое веселіє по ковылію развЂя?” Ярославна рано плачеть [Путивлю городу на заборолЂ а ркучи 403: „О, Днепре 404 словутицю 404! Ты пробилъ еси каменныя горы сквозЂ землю Половецкую; ты лелЂялъ еси на себЂ Святославли насады 405 до плъку 406 Кобякова: |




395) К; П плачетъ. 396) Дуб., Тіх. та ин.; П К къ. 397) Вс. Мілл., Потеб.; П К аркучи. 398) П; К вЂтре. 399) К г~не; П Господине. 400) П К не трудною. 401) К; П бяшетъ. 402) Полев., Дуб. та ин.; П К горъ. 403) П К аркучи. 404) П; К дне пресловутицю. 405) Ґрамм., Потеб.; П К носады. 406) П; К полку. /125/







възлелЂй, Господине, мою ладу къ мнЂ, а быхъ не слала 407 къ нему слезъ на море 408 рано”. Ярославна рано 409 плачеть 410 въ 411 ПутивлЂ на забралЂ а ркучи 412: „СвЂтлое и тресвЂтлое слънце 413! всЂмъ 414 тепло и красно еси. Чему, господине 415, простре горячюю свою лучю на ладЂ вои, въ полЂ безводнЂ жаждею имь лучи съпряже, тугою имъ тули затче?"



XIX Втеча Ігорева.     Коментар


Прысну море полунощи; йдуть 416 сморци мьглами: Игореви князю Богъ путь кажетъ изъ земли Половецкои на землю Рускую къ отню злату столу. Погасоша вечеру зо- |




407) П К неслала. 408) П; К морЂ. 409l) П; К на морЂ. 410) К; П плачетъ. 411) Ґрамм., Дуб. та ин.; П К къ. 412) П К аркучи. 413) П; К Солнце. 414) П; К всемъ. 415) П; К г~не. 416) К; П идутъ. /126/







ри 417. Игорь спить 418. Игорь бдить 419. Игорь мыслію поля мЂрить 420 отъ великого 421 Дону до малого 422 Донца. Комонь въ полуночи Овлуръ свисну за рЂкою; велить князю разумЂти: князю Игорю не быти 423. Кликну; стукну земля, въшумЂ трава, вежи ся Половецкіи подвигоша 424. А Игорь князь поскочи 425 горностаемъ 426 къ тростію и бЂлымъ гоголемъ на воду; възвръже ся 427 на бръзъ 428 комонь, и скочи съ него бусым 429 влъкомъ 430 и потече къ лугу Донца, и полетЂ соколомъ под ь мьглами 431, избивая гуси и лебеди завтроку, и обЂду, и |




417) Потеб.; П К зари. 418) К; П спитъ. 419) К; П бдитъ. 420) К; П мЂритъ. 421) К; П великаго. 422) П К малаго. 423) Дуб.; П К быть. 424) Потеб.; П К подвизашася. 425) П; К по скачи. 426) К; П горнастаемъ. 427) Вс. Мілл., Потеб.; П въвръжеся. К въвержеся. 428) П; К борзъ. 429) Вс. Мілл., Kорш.; П босымъ, К босым (?). 430) П; К волкомъ. 431) П; К мглами. /127/






ужинЂ. Коли Игорь соколом 432 полетЂ, тогда Влуръ влъкомъ 433 потече, труся собою студеную росу: претртьгоста бо своя бръзая 434 комоня. Донець 435 рече: „княже Игорю, не мало ти величія а Кончаку нелюбія, а Руской земли веселіа”. Игорь рече: „О Донче, не мало ти величія, лелЂявшу князя на влънахъ 436, стлавшу ему зелЂну 437 траву на своих 438 сребреныхъ брезЂхъ, одЂвавшу его теплыми мъглами 439 подъ сЂнію зеену древу: стрежаше его 440 гоголемъ на водЂ, *441 чрьнядьми на струяхъ, чайцами на вЂтрЂхъ 442 *441. Не тако ли, рече, рЂка |




432) П соколомъ, К сокол(ом?). 433) П; К волкомъ. 434) П; К борзая. 435) К; П Донецъ. 436) П; К волнахъ. 437) П; К зелену. 438) К своих, П своихъ. 439) П; К мглами. 440) Тіх., Вс. Мілл., Козловськ. тайн.; П К е. 441) ** Потеб., Корш; П К „чайцами на струяхъ, чрьнядьми на...” 442) К; П ветрЂхъ. /128/







Стугна, худую струю имЂя, пожръши чужи ручьи и стругы простре 443 на кусту, уношу князю Ростиславу затвори ДнЂпрь? ТемнЂ береаЂ плачется мати Ростиславля 444 по уноши князи РостиславЂ: „Уныша цвЂты жалобою и древо с тугою 445 къ земли прЂклонилося” 446.



XX. Гонитва.     Коментар


сорокы въстроскоташа 447: на слЂду Игоре†Ђздить 448 Гза 449 съ Кончакомъ. Тогда врани не граахуть, галици помлъкоша 45О, сорокы не троскоташа, по лозію 451 ползаша 452 только 453; дятлове тектомъ путь къ рЂцЂ кажуть 454, соловій ве- |




443) Вс. Мілл, Козл., П К ростре. 444) К; П Ростиславя. 445) П К стугою. 446) Ґрам., Тіх. та ин.; П прЂклонило, К преклонило. 447) Тіх., Вс. Мілл. та ин.; П К втроскоташа. 448) К; П Ђздитъ. 449) Потеб., Огон.; П К Гзакъ. 450) П; К помолкоша. 451) К; П полозію. 452) К; П ползоша. 453) П; К толко. 454) К; П кажутъ. /129/







селыми пЂсньми 455 свЂтъ повЂдаютъ. Млъвить 456 Гза къ 457 Кончакови: „аже соколъ къ гнЂзду летит 458, соколича рострЂляе†своими злачеными стрЂлами 459”. Рече 460 Кончакъ къ 461 ГзЂ: „аже соколъ къ гнЂзду летить 462, a †соколца опутае†красною дивицею 463”. И рече 464 Гза къ 465 Кончакови: „аще его опутае†красною дЂвицею, ни нама будетъ сокольца, ни нама красны девице, то почнуть наю 466 птици бити въ полЂ Половецкомъ”.



XXI. Поворіт Ігорів і слава князям.     Коментар


„Рекъ Боянъ и Ходына 467, Святъславля пЂснотворца 468 старого 469 времени Ярославля: „Олгова коганя хоти! Тяжко ти головы |




455) К; П пЂсьми. 456) П млъвитъ, К молвить. 457) Потеб.; П К Гзакъ. 458) К летит; П летитъ. 459) П; К стрелами. 460) Тіх. ре; П Рече, К Peчь. 461) П К ко. 462) К; П летитъ. 463) П; К дЂвицею. 464) П; К рекъ. 465) Потеб.; П К Гзакъ. 466) П; К на ю. 467) 3абєлін; П К иходы на. 468) К; П пЂстворца. 469) П К стараго. /130/







кромЂ плечю, зло ти тЂлу кромЂ головы” Рускои земли безъ Игоря. Солнце свЂтится на небесЂ 470, Игорь князь въ Руской земли. ДЂвици поютъ на Дунай, вьются голоси чресъ 471 море до Кіева. Игорь Ђдетъ по Боричеву къ святЂй Богородици Пирогощей. Страны ради, гради весели. ПЂвше пЂснь старымъ княземь 472 a потомъ молодым 473 пЂти слава: Игорю Святъславичю 474, буй туру Всеволоду 475, Владимеру 476 Игоревичю 477. Здрави князи и дружина, побарая за христьяны 478 на поганыя плъки 479! Княземъ слава a дружинЂ. Аминь.




470) П; К небесе. 471) К; П чрезъ. 472) К; П Княземъ. 473) К молоды(м?); П молодымъ. 474) П Святъславлича, К Святъславличь; Тіх. Святъславли. 475) Ґрамм. та ин.; П ВсеволодЂ, К Всеволоде. 476) П К Владиміру. 477) Потеб.; П Игоревичу, К Игоревичь; Тіх. Игореви. 478) П; К христьаны. 479) П; К полки.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.