Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


[Платон. Держава. — К., 2000. — 355 с.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна





ПЛАТОН

ДЕРЖАВА



Переклад з давньогрецької та коментарі Дзвінки Коваль


Київ — 2000



Зміст


ДЕРЖАВА . . . . . . . . . . . . . 5

Книга перша . . . . . . . . . . . . . 7

Книга друга . . . . . . . . . . . . . 42

Книга третя . . . . . . . . . . . . . 71

Книга четверта . . . . . . . . . . 107

Книга п’ята . . . . . . . . . . . . . 139

Книга шоста . . . . . . . . . . . . . 177

Книга сьома . . . . . . . . . . . . . 209

Книга восьма . . . . . . . . . . . . . 240

Книга дев’ята . . . . . . . . . . . . . 271

Книга десята . . . . . . . . . . . . . 298


КОМЕНТАРІ . . . . . . . . . . . . . 328


ПОКАЖЧИК ІМЕН . . . . . . . . . . . . . 353






Справжня романтика «Держави» — це романтика вільного розуму, не обмеженого звичаями, не скутого людською глупотою й свавіллям, здатного спрямувати навіть сили самих звичаїв і глупоти по шляху раціонального творення. «Держава» буде вічно живим голосом вченого, проповіддю віри мислячої людини, яка вбачає у знаннях і просвіті основу суспільного прогресу.

Джордж Себайн







Платон. Держава / Пер. з давньогр. Д. Коваль. — К.: Основи, 2000. — 355 с. — ISBN 966-500-022-5.

«Держава» великого давньогрецького філософа Платона (бл. 427 — бл. 347 р. до н. е.) є одним з найориґінальніших і найсміливіших політичних трактатів у історії людства.

Багатство змісту «Держави», напружений пульс вільної, неупередженої думки зумовили те, що для всіх поколінь від часу її появи й досьогодні вона є джерелом найрізноманітніших ідей і натхнення до наукового пошуку.

Πλατων. Πολιτεια. Перекладено за виданням: Platonis Politia sive de Republica. Prolegomenis et commentariis Godofredus Stallbaum, Vol. I-II. Libr. 1-10, Londini 1858 — 1859.

ББК 87.3(0) П 37











Див. також:
Бертран Рассел. Історія західної філософії. Платон.
Дж. Себайн, Т. Торсон. Платон: «Держава»; Платон: «Політик» і «Закони».














‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.