[Феофан Прокопович. Філософські твори. Том I.]

Попередня     Головна     Наступна





ВІД УПОРЯДНИКІВ


Феофан Прокопович — автор багатьох літературно-публіцистичних, філософських, природознавчих, історичних та теологічних творів. Особливо важливе значення мали його суспільно-політичні та науково-освітні твори. За «Букварем» і «Первым учением отроком» Ф. Прокоповича вчилися росіяни і українці, білоруси і молдавани, грузини, серби, болгари, греки. Його творами зачитувались в усіх східнослов’янських країнах. Так, у Сербії «Первое учение отроком» витримало сім видань. Ця книжка була однією з найпопулярніших в нашій країні і в XIX ст. Твори мислителя видавалися (і за його життя і після смерті) російською, старослов’янською, тогочасною книжною українською мовами, а також німецькою, англійською, французькою, шведською, латинською та іншими мовами. Писав Прокопович і польською мовою. Та ще й досі чимало творів Прокоповича — поета і мислителя залишаються в рукописах, а деякі з них ще не знайдені. Це видання — вперше здійснений переклад з латинської мови на українську лекційних курсів з риторики, логіки, фізики, математики й етики, які читав Феофан Прокопович протягом 1705 — 1709 рр. у Киево-Могилянській академії.

Оскільки лекції Ф. Прокоповича «Про поетичне мистецтво» вже публікувалися в радянський час у книзі «Феофан Прокопович. Сочинения» (М. — Л., 1961), то в це видання вони не ввійшли.

З риторики й логіки перекладалися і були опубліковані лише окремі фрагменти, які, звичайно, не дають повного уявлення про відповідні лекційні курси Ф. Прокоповича. Трактати з натурфілософії або фізики, що разом з логікою становили основу курсу філософії, видаються вперше. Рукописи цих трактатів збереглись частково. На підставі наявних матеріалів важко встановити, чи читав Ф. Прокопович лекції з метафізики, хоча можна й зробити певне припущення. «Викладаючи філософію, — писав. Ф. Прокопович, — я у передмові пообіцяв подати принаймні хоча б чотири її розділи: діалектику, фізику, етику та метафізику» 1. Та оскільки серед записів лекцій Ф. Прокоповича трактат з метафізики відсутній, а за два роки, що відводилися в Академії на викладання філософії, він прочитав ще й курс математики, то можливо, що метафізика ним не була прочитана.



1 Procopowicz Th. Mathematica. Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (далі: ЦНБ). Шифр ДА/П.486, арк. 4 зв. Після кожного цитування рукописів Ф. Прокоповича в дужках вказана скорочена назва рукопису та арк.



Щодо курсу теології, який викладав Ф. Прокопович у Києво-Могилянській академії, то його опубліковано латинською мовою в Кенігсберзі та Лейпцігу в 70-х роках XVIII ст. відповідно в трьох і шести томах. Цей курс був перекладений з латинської мови й при сприянні відомого російського просвітника М. І. Новікова виданий окремими трактатами у видавництві Московського університету у XVIII ст.

Найбільше значення для з’ясування філософських поглядів Прокоповича мають його курси натурфілософії й логіки. Значно доповнює наші уявлення про його філософські та \8\соціологічні погляди курс риторики. Опис бібліотеки мислителя допомагає встановити, якими джерелами він користувався, яким був рівень його загальної культури і всієї прогресивної тогочасної філософської думки. Вперше цей опис був надрукований П. Верховським у книзі «Заснування духовної колегії та «Духовний регламент». До питання про відношення церкви й держави в Росії» (Ростов-на-Дону, 1916) за оригіналом, складеним через кілька років по смерті мислителя.

У радянський час бібліотека Прокоповича привертала не раз увагу багатьох дослідників. Так, аналіз опису цієї бібліотеки здійснив недавно С. П. Луппов. На основі цього аналізу він дійшов висновку, що «Прокопович дотримувався передових поглядів в питаннях науки» і що «основні інтереси його були в світському житті»1.



1 Луппов С. П. Книга в России в послепетровское время. Л., 1976, с. 264 — 265.



Важливе значення для розуміння світогляду та позицій Прокоповича у тогочасній ідейній боротьбі мають його епістолярна спадщина, життєпис, складений академіком Санкт-Петербурзької Академії наук Т.-Г.-З. Байєром, два історичних твори, що не публікувались раніше, а також невідомі та маловідомі вірші.

Листи Ф. Прокоповича до Петра I, Катерини I, Анни Іоаннівни, П. А. Толетого, Б. П. Шереметьєва, Ф. М. Апраксіна, Долгоруких, О. В. Макарова, В. Нієрота, а також І. Скоропадського та його дружини, Д. Апостола, Я. Маркевича та інших історичних осіб також допомагають краще дослідити сферу громадських інтересів мислителя, його суспільно-політичні погляди. Листи до академіків Й.-А. Корфа, Л. Л. Блюментроста, Т.-Г.-З Байєра, Р. Гросса, І. О. Мусіна-Пушкіна, професорів Києво-Могилянської академії, іноземних вчених Ю.-С. Шаршмідта та А.-Г. Франке та інших дають змогу глибше і грунтовніше вивчити внесок Прокоповича у розвиток вітчизняної науки, організацію учбових закладів, його міжнародні наукові зв’язки.

Досі Ф. Прокопович був відомий як історик петровського часу, а знайдені недавно матеріали вказують на його глибоку зацікавленість давньоруською історією і дають підстави розглядати вченого як попередника В. М. Татіщева та М. В. Ломоносова в дослідженні вітчизняної історії.

Новознайдені поезії Прокоповича, особливо його сатира, епіграми та інші вірші свідчать про наявність у нього значних елементів антиклерикалізму. Знаменно й те, що Ф. Прокопович-поет одним з перших у вітчизняній літературі звертається до таких жанрів як сатира, ода та любовна лірика, завдяки чому він виступає як предтеча А. Кантеміра, В. Тредіаковського, А. Сумарокова.

У Києво-Могилянській академії, як і в інших вищих навчальних закладах, лекції з риторики, філософії, теології читалися тоді латинською мовою. Записи лекцій, зроблені студентами, є точним відтворенням сказаного професорами, оскільки вони диктували свої курси. Рукописні списки лекційних курсів, які читав Ф. Прокопович, щодо цього не є винятком. Водночас, зрозуміло, в подібних випадках завжди ймовірні певні хиби: пропуски, перекручення окремих слів, неточне написання. Сту\9\денти часто вдавались до абревіатур, скорочень (записувалась перша й остання літера слова).

Відповідно до цих особливостей рукопису підготовка його оригіналу до видання проводилась в чотири основні етапи. Передусім були виготовлені фотокопії записів лекційних курсів Ф. Прокоповича. Потім перекладачі, дешифрувавши (відчитавши) латинський текст, перекладали його на українську мову; водночас уніфіковувались скорочення та складались примітки до тексту. Цей переклад інший спеціаліст з класичної філології зіставляв із відчитаним латинським текстом та фотокопією і, в разі потреби, виправляв неточності чи помилки та здійснював спеціальну мовну редакцію. Після цього проводилася філософська редакція, аналіз та інтерпретація текстів.

У процесі підготовки даного видання колектив науковців провів, по суті, перше відтворення латинської філософської термінології XVIII ст. українською мовою. Для зручності у тексті поруч з українським терміном іноді подається латинський. Стиль Ф. Прокоповича збережено настільки, наскільки це дають змогу норми сучасної української мови. Числа на полях вказують на сторінку рукопису, чи її зворот (зв.), знак // — на її закінчення, знак «...» — на пропуски в рукопису. Слова в квадратних дужках — на доповнення по смислу.

Видання «Філософських творів» Феофана Прокоповича підготував колектив науковців Інституту філософії АН УРСР, Інституту суспільних наук АН УРСР, Київського, Львівського, Харківського університетів, Ніжинського педінституту, Інституту російської літератури АН СРСР та ін. Така співпраця багатьох вчених була зумовлена необхідністю поєднати зусилля істориків вітчизняної духовної культури та спеціалістів з класичної філології.

Переклад та спецредакцію здійснили:

Про риторичне мистецтво... — переклали: Ю. Ф. Мушак (кн. I — IV, IX), В. П. Маслюк (кн. V, VII), І. В. Паславський (кн. VI), С. Я. Войтович (кн. VIII), П. П. Венгловський (кн. X), спецредакція В. П. Маслюка та І. І. Андрійчука;

Логіку переклали Б. Г. Яніш та В. Ю. Яніш, спецредакція М. Д. Роговича;

Про користь та заслуги фізики — переклав В. Д. Литвинов, спецредакція М. Д. Роговича;

Натурфілософію переклали В. Ю. Яніш (ч. I, кн. I, розд. 1 — 2), М. В. Кашуба (ч. I, кн. I, розд. 3 — 9; ч. III, кн. II, розд. 5 та кн. III), М. Д. Рогович (ч. I, кн. I, розд. 10 — 19; ч. III, кн. I, розд. 2 — 3), Я. М. Гайдукевич (ч. I, кн. II, III; ч. II, кн. I, розд. 1 — 6), А. Е. Березицький (ч. II, кн. I, розд. 7 і наступні; ч. III, кн. I, II, розд. 1 — 4), спецредакція І. С. Захари, М. В. Кашуби та В. В. Кондзьолки;

Математику переклала Ф. Я. Луцька, спецредакція М. Д. Роговича;

Етику переклала М. В. Кашуба, спецредакція В. Д. Литвинова;

Листи переклали М. Д. Рогович та В. Д. Литвинов, спецредакція М. Д. Роговича;

Віїрші: «Польський кант», «Жарт про Венеру...», «Двовірші-поради», «Про проворність Штеллєра», «До Теофіла\10\-Зігфріда Байєра...» переклав М. Д. Рогович; «Про папський вирок Галілеєві», «Похвала Дніпрові», «До вчителів Луки Конашевича та Варлаама Скамницького», «До читача, прихильного до книжки Квяткевича», «[Епіграма] Феофана... на Дашкова...», «Того самого [Прокоповича] на того самого [Дашкова] епіграма» та «Сатиру на Г. Дашкова» переклав В. Д. Литвинов;

Витяг з опису бібліотеки Ф. Прокоповича і «Життєпис Ф. Прокоповича» переклав М. Д. Рогович;

Примітки склали: до риторики — В. П. Маслюк, до логіки — В. М. Нічик та М. Д. Рогович, до фізики — І. С. Захара та В. В. Кондзьолка, до математики — Ф. Й. Луцька, до листів — М. Д. Рогович та В. Д. Литвинов, до історичних творів — Г. М. Мойсеєва, до віршів — В. Д. Литвинов, до життєпису — М. Д. Рогович.

У процесі підготовки цього видання до друку були знайдені не відомі раніше твори Ф. Прокоповича:

«Про користь та заслуги фізики» (знайшов В. Д. Литвинов), «ПЂсня свЂтская», «К требователю сатири Г. С. А. К», «Польський кант», «Жарт про Венеру...», «Двовірші-поради...» (знайдені М. Д. Роговичем і В. М. Нічик); «Реэстр государей російских...», «Собраніе от лЂтописателей краткого вЂдЂнія...», первісний варіант «Родовідного списку», листи до академіків Санкт-Петербурзької Академії наук Байера, Корфа, Гросса та до Бірона, вірш «До читача, прихильного до книжки Квяткевича», дві епіграми та сатира на Г. Дашкова (знайдені В. М. Нічик);

Ідентифікацію сатири на Дашкова, тобто встановлення факту, що це та ж сама сатира, на яку свого часу посилався А. Кантемір, називаючи її «російською сатирою». Ф. Прокоповича, а отже, й визначення жанру цього твору здійснив В. Д. Литвинов.

Передмову написали:

М. Д. Рогович — Основні віхи життя та діяльності Ф. Прокоповича;

В. М. Нічик — Думки Ф. Прокоповича про бога й природу, матерію й рух; Проблеми пізнання в творах Ф. Прокоповича; Суспільно-політичні погляди Ф. Прокоповича;

Д. П. Кирик — Логіку;

І. В. Іваньо — Естетичні погляди Ф. Прокоповича. \11\













Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.