Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


[Феофан Прокопович. Філософські твори. Том I. Різні сентенції]

Попередня     Головна     Наступна         Примітки





РІЗНІ СЕНТЕНЦІЇ




Дружба

Найміцніша дружба — між рівними (Курцій, кн. 7 [VIII, 27]).

Не думай, що ці, кого ти переміг, твої друзі... І не потрібний тобі друг, про вірність якого ти б мав сумніватись (Курцій, кн. 7 [VIII, 28 — 30]).



Щастя

Коли люди віддалися щастю, то забувають навіть про свою природу (Курцій, кн. 3 [II, 19]).



Гордість

Коли є надія на щось більше, то погорджують тим, що мають (Курцій, кн. 10 [X, 8]).

Горе плаксиве, щасте горде (Курцій, кн. 5 [V, 12]).



Заздрість

Заздрісник худне від чужого багатства (Курцій, кн. 5 [V, 12]).

Нічого не бракує у того, хто нічого не має (Курцій, кн. 4 [І, 25]).

Заздрісні люди — це ніщо інше, як тортури для самих себе (Курцій, кн. 8 [XII, 18]).



Біда

У біді, звичайно, так буває, що один на другого вину звертає (Курцій, кн. 4 [III, 8]).



Підлабузництво

Підлабузництво — постійне лихо царів (Курцій, кн. 8 [V, 6]).



Потакування

Потакування підриває сили царів частіше, ніж ворог (Курцій, кн. 8 [V, 6]).



Нещастя

Часто буває потіхою в нещасті — довідатись про свою долю (Курцій, кн. 4 [X, 26]).

Нічого доля не зробила такого нещасливого, щоб радість якимсь чином не зменшила горя (там же [4, 5 — 6]).

Вір мені, нещасливих першим покидає розсудок, і разом з майном втрачається життя та плани (Овідій, Послання з Понта, II, гомілія 12 [47-48]).



Жадібність

Жодних багатств не може вистачити жаднюзі (Курцій, кн. 1). \438\

До чого ж ти, проклятий голоде золота, не змусиш серце людини! (Вергілій [Енеїда, III, 56]).



Божий страх

Германці, коли їх запитав Александр, чого вони побоюються в людських справах, відповіли, що передусім бояться того, щоб на них часом колись не впало небо 1 (Курцій, кн. 1 [XII]). /224зв./ Пізнавайте справедливість пророцтва та не погорджуйте богами (Вергілій, кн. 6 [620]).



Любов до вчених

Після здобуття Фів 2 Александр пощадив спадщину поета Піндара 3, довівши тим дуже яскравим прикладом свою прихильність до вчених (Курцій, кн. 1 [XIII]).



Любов до літератури

Коли Александр на просьбу афінян пообіцяв їм припинити війну таким чином, щоб вони йому видали ораторів та вождів, то справа закінчилась так, що ораторів залишив, а вождів вислав на вигнання (Курцій, кн. 1 [XIV]).



Хоробрість

Риса хоробрих людей — скоріше погорджувати смертю, ніж ненавидіти життя (Курцій, кн. 5 [IX, 6]).

Хоробрим і щастя сприяє (Вергілій, кн. 10 [Енеїда, X, 284]).

Прекрасне є померти зі зброєю в руках (Вергілій, кн. 2 [317]).

Деколи й переможеним хоробрість повертається до їхніх сердець (Вергілій, кн. 2 [Енеїда, II, 367]).



Поміркованість

Якщо ти бог, то ти повинен дарувати смертним добродійства, не віднімаючи в них їхнього добра, а якщо ти людина, то пам’ятай, що ти завжди залишишся нею (Курцій, кн. 7 [VIII, 26]).

Поміркованість і стриманість — прекрасні риси при високому становищі (Курцій, кн. 6 [VI, 1]).



Жадібність до слави

Александр через те назвав Ахіла найщасливішим, що вбачав в Гомерові людину — співця його чеснот (Курцій, кн. 1 [IV]).



Безсилля

Людське безсилля особливо забувається в щасті (Курцій, кн. 4 [XIV, 20]). \439\



Ворог задоволений своєю долею

У ворога нічим не слід погорджувати: ким ти погорджуєш, того зробиш сильнішим (Курцій, кн. 6 [III, 11]). /225/



Лінь

Добрим конем управляє навіть тінь батога, а лінивого не можна підігнати й острогами (Курцій, кн. 7 [IV, 18]).

Часто огида до праці доводить лінивих до нікчемності, чеснота ж, навпаки, нічого не залишає невипробуваним (Курцій, кн. 5 [IX, 7]).



Турбота про життя душі

Треба турбуватись не тільки про тіло, а й про розум, і ще більше — про душу (Ціцерон, Про обов’язки, кн. 1).



Небезпечні справи

Справу, повну небезпек, ти задумуєш і ступаєш по вогнищах, покритих зрадливим попелом [Горацій, Оди, II, I, 6 — 8].

Так сказали пророцтва [Вергілій, Енеїда, II, 34].

Боюся данайців, навіть якщо дари приносять [Вергілій, Енеїда, II, 49].

Непевне розпадається (там же, 39).



Втрата

Завжди при малій кількості втрата важча (Курцій, кн. 4 [XIV, 17]).



Безбожність

Покора зм’якшує владу: справді, коли в душі нема поваги і ми змішуємо найвище з найнижчим, то доводиться нам силою відбивати силу (Курцій, кн. 8 [VIII, 8]).



Невинність

Невинність приносить спокій (Курцій, кн. 6 [X, 14]).



Молодість

Нема нічого важчого, як в молодості користуватись великим щастям (Курцій, кн. 4 [V, 3]).



Гордість і гнів

Гордість і гнів — непереможне лихо (Курцій, кн. 3 [XII, 19]). /225зв./



Короткий біль друзів

Хто багато надій покладає на співчуття близьких, той не знає, як швидко сохнуть сльози (Курцій, кн. 5 [V, 11]).



Відвага

Той найлегше горе переносить, хто таїть його в собі (там же).



Смертність

Кажуть, що перський шах Ксеркс, спостерігаючи з видного місця за своїм величезним військом, залився сльозами, бо подумав, що з такої кількості людей через сто років нікого не залишиться (Юстін). \440\



Чеснота

Супроти чесноти лихо, кривда та всяка інша втрата можуть вдіяти те, що можуть хмари супроти сонця (Сенека, Листи, 1023 [?]).



Свідомість злочину

Злочинці не можуть спати, бо їх мучать фурії 4 не тільки тоді, коли злочин доконано, а й коли він тільки задуманий (Курцій, кн. 6 [X, 14]).

Невинному легко знайти слова, нещасливому важко зберегти лад у словах (Курцій, кн. 6 [X, 1]).



Раб

Для раба корисніше підкорятися наказові, ніж давати пораду, тому що тих, хто слухає, чекає те саме, що й інших, а хто радить, того чекає особлива небезпека (Курцій, кн. 7 [4, 9]). /226/



Любов до життя

Для нещасних смертних нема нічого дорожчого від життя (Курцій, кн. 6 [IV, 10]).



Мовчазність

Перси не вірять, що за велику справу може взятися той, кому важко мовчати, бо для людини за її природою це дуже нелегке (Курцій, кн. 4 [VI, 6]).



Безглуздість

Безглуздість, як тільки втрачає перший порив, слабне, наче якась тваринка, що втратила жало (Курцій, кн. 4 [XIV, 13]). І хоч, здається, щастя сприяє, але воно зовсім нічого не додає до безглуздості (Курцій, кн. 4 [XIV, 19]).



Страх

Перелякані не дуже розрізняють ані малочисельність ворогів, ані свою багаточисельність.

Боязливий собака сильніше гавкає, ніж кусає (Курцій, кн. 7 [4, 13]).

Страх виявляє звироднілих людей (Вергілій [IV, 13]).



Давність

Давність поступово руйнує не тільки твори людських рук, а й саму природу (Курцій, кн. 5 [1,34]).

Так дуже змінити є в силі безмежна довгота часу (Вергілій, кн. 3 [415]).

Хто б у це повірив, якби свідком не була давність (Овідій, Метаморфози [І, 400]).



Захищати державу

Легше щось завоювати, ніж утримати його (Курцій, кн. 4 [XI, 9]). \441\



Рани

Рани — це докази хоробрості того, хто їх отримав (Курцій, кн. 4 [XIV, 31]).



Закований у кайдани

Людині, закованій у кайдани, захист не тільки зайвий, а й небезпечний, бо він, очевидно, не повідомляє вже нічого, а обвинувачує суддю (Курцій, кн. 6 [X, 4]).



Святотатство

Святотатці воюють з богами (Курцій, кн. 7).



Гордування владою

Більша заслуга відмовитись від царської влади, ніж прийняти її (Курцій, кн. 4 [І, 18]).



Розум

Нічого не може бути довготривалим, що не грунтується на розумі (Курцій, кн. 4 [XIV, 19]). /226зв./



Доблесть

Нічого природа не створила такого високого, куди не могла б проникнути доблесть (Курцій, кн. 7 [XI, 10]).

Для доблесті скрізь шлях відкритий (Овідій, Метаморфози [XIV, 113]).



Запам’ятай добре! Чесність і короткість життя

У кожного — свій день. Короткий та неповторний час життя в усіх, та славу помножити ділами — це справа доблесті (Вергілій, кн. 10 [Енеїда, X, 467 — 469]).



Запам’ятай добре! Глупота і гордість людська

Нещасний людський розум, бо несвідомий майбутньої долі, і не може зберігати міри в щасті! (там же [501 — 502]).



Безнадійність

Переможеним один тільки порятунок — не надіятись на порятунок (Вергілій, кн. 2[354]).



Легкий шлях на той світ

Легкий вхід до Аверну 5: і вдень і вночі відкриті двері страшного Діта 6; та повернути свій крок і вийти на верхній світ, — в цьому вся справа, в цьому весь труд (Вергілій, кн. 6 [126 — 130]).



Небагато добрих

Небагато таких, яких однаково полюбив Юпітер, або жар чесності підніс їх до небес (там же).



Терпіння в нещасті

Нам треба подолати кожну долю терпінням (Вергілій, кн. 5 [710]).



Розсудок в управлінні

Щадити покірних і приборкувати гордих (Вергілій, кн. 6 [853]).



Запам’ятай добре! Необхідний мир

Нема у війни порятунку, всі ми в тебе просимо миру (там же [XI, 362]).



Запам’ятай добре! Постійність грішника

Що можна, — немиле, а що забороне\442\но, — вогнем пече. Бачу краще, визнаю його таким, та слідую за гіршим (Овідій [Метаморфози, VII, 20 — 21]).

Завжди ми прямуємо до забороненого і бажаємо його (Овідій). /227/



Непостійність жінки

Непостійна і завжди зрадлива жінка (Вергілій, Енеїда, 4 [569 — 570]).



Шал любові

Нечесна любов, до чого ж не змусиш ти серце людини? (Вергілій, кн. 4 [412]).



Віроломність

Скрізь непостійне довір’я (там же [IV, 373]).



Запам’ятай добре! Людська сліпота

Зухвалий людський рід, що на все готовий піти, ламає все заборонене (Горацій [Оди, 1, 3, 25 — 26]).



Запам’ятай добре! Людська грубість

Нічого трудного нема для смертних: прямуємо до самого неба через нерозсудливість і своїм злочином не дозволяємо, щоб Юпітер кидав мстиві громи (там же [1, 3, 37 — 40]).



Могила

Легкою є втрата могили (Вергілій, кн. 2 [Енеїда, II, 646]).



Запам’ятай добре! Зіпсуття віку

Вік батьків, гірший від дідівського, породив нас, ще нікчемніших, які скоро дадуть потомство, ще більш розбещене (Горацій [Оди, III, 6, 46 — 48]).



Гнів

Шал подає зброю (Вергілій [Енеїда, I, 150]).



Нетривалість краси

Не довіряй надто кольорові (Вергілій, Еклога, 11 [17]).



Різні нахили

Кожного тягне своя розкіш (там же [II, 65]).



Різні здібності людей

Не все ми можемо всі (Вергілій, Еклога, 8 [63]).



Кінець створення людини

Обличчя людині дав (бог), щоб дивитись у далеке небо, і наказав підносити до зір прямий погляд (Овідій, Метаморфози [І, 85]). /227зв./



Багатства

Викопуються багатства — джерела лиха (там же [І, 140]).

Золото більш шкідливе, ніж залізо (там же [І, 141]).



Невиправний злочин

Раніш випробувавши все, — та якщо рана невиліковна, — треба мечем зтяти так, щоб не пошкодити здорової частини (там же [190 — 191]). \443\



Людська злочинність

Де земля має отвір, там панує Ерінія. Подумай, що ти поклявся на злочин (там же [І, 241 — 242]).



Хвала справедливій людині

Ніколи не було кращої та більш правдолюбної людини, ніж ця (там же [І, 322 — 323]).



Земля

Земля — наша праматір (там же [І, 393]).



Приказка

Так здавалося людям. Богам здавалось інакше (там же [І, 366]).



Приказка про дослід

Та що ж шкодить попробувати? (там же [І, 397]).



Слово проти того, хто бажає багато

Можна відрадити. Твоє бажання не є небезпечним. Великого бажаєш, Фаетоне 7, але твої задуми не відповідають ані силам, ані таким хлоп’ячим рокам (Овідій, Метаморфози, II [53 — 55]).



Приказка про поміркованість

Серединою підеш найбезпечніше (там же, 137).



Поміркованість духу

Помилка надмірності: міра в усьому — найкраща річ (Фокілід 8).



Любов

Гідність та любов не дуже узгоджуються і не затримуються на одному місці (Овідій, Метаморфози, II [846 — 847]).



Перед смертю ніхто не щасливий

Людині треба завжди чекати останнього дня, і нікого не треба називати щасливим за останні почесті перед смертю (там же [III, 135 — 138]).



Приказка про пусту людину

О легковірний, чому ж ти хапаєш даремно привиди, що втікають від тебе, і бажаєш того, чого нема (там же [III, 432 — 433]). /228/



Розбещеність очей

Дивиться він ненаситним поглядом на облудний образ і гин« від своїх очей (там же [III, 439-440]).



Приказка про жадну люоину

Багатство зробило мене жебраком (там же [III, 466]).



Заклик не забувати про звичаї

Пам’ятайте, прошу вас, з якого ви роду (там же [III, 543]).



Учитись не соромно

Годиться вчитись і у ворога (та.м же [IV, 428]).

Навчати треба без ненависті, вчитись, не соромлячись (Василій Великий).



Неправильні приклади

Якщо годиться мені порівнювати мале з великим (Овідій, Метаморфози [V, 416 — 417]). \444\

Якщо можна використати для малих великі приклади (Овідій, Скорботні елегії, [І, 3, 25]).

Якщо можна малим наслідувати велике (там же [I, 6, 28]).



Непостійне людське щастя

Нема істинної розкоші, і щось тривожне зустрічає радісних (Овідій, Метаморфози [VII, 453 — 454]).



Любов

Легковірна справа — любов (там же [VII, 826]).



Приказка

Радість начальників — наші страждання (там же [VII, 796]).



Божественна могутність

Величезна могутність неба, і нема їй кінця, у що тільки боги захотіли, те й сталось (там же [VIII, 619]).



Приказка про гостинну людину

Над усім бігає добрий погляд, та не байдужа і слабка воля (там же [VIII, 677 — 678]).



Добродійство

Воля — це те, що закладає в нас почуття обов’язку (Сенека, Про добродійства, кн. 6 [XI, 3]).

Чутка радо додає до правди видумку і від найменшого зростає завдяки своїй брехні (Овідій, Метаморфози, 9 [138 — 139]).



Голос бога до людини

Що взяла людина від мене, — вічне і вільне воно, а також вільне від гибелі та не піддається вогню (там же [IX, 253 — 254]). /228зв./



Смерть

Рано чи пізно дійдемо до однієї мети. Туди ми йдемо всі: це наш останній дім (там же [X, 33]).



Відвага

Відважним сам бог помагає (там же, 586).



Боже милосердя

Вір мені: небесні сили щадять бідних і не завжди переслідують без міри скривджених (Овідій, Послання з Понта, 6[21 — 22]).

Лагідна воля богів (Овідій, Метаморфози [XI, 134].

Іноді розбійник шукає притулку у вівтарі храму і не боїться просити допомоги розгніваного бога (Овідій, Послання з Понта [II, 2, 27 — 28]).



Слава викликає заздрість

Слава також шкодить багатьом (там же [XI, 320]). \445\



Божа справедливість

Дивляться небесні боги справедливими очима на все смертне (там же, XIII [70]).



Спорідненість не приносить славу

І рід, і прадідів, і те, що ми не створили самі, заледве чи назву це нашим (там же [XIII, 140]).



Сказано для сильного, але дурного

Ти витрачаєш сили необдумано, я ж турбуюсь про майбутнє (там же [337]).



Вигук про змінність речей

Така велика змінність речей турбує людей (там же [646]).



Поширена приказка

Звичка бідняка — рахувати [чужу] худобу (там же [XIII, 824]).



Приказка протестанта

Та що ж мені допоможе видумка (там же [XIII, 935]).



Найбільше горе

Коли є страх перед гіршим, є й місце для ран; коли ж доля найгірша, то й страх перемагається і всі лиха безпечні (там же [XIV, 488 — 490]).

Безпеки прагнуть одні, та наймізерніша доля безпечна, бо ж нема страху перед ще гіршим наслідком (Оповідь, Послання з Понта, II Елегія, 2 [31 — 32]).



Пізнання бога

Він пізнав богів розумом, а що природа не дозволила людському зору, те схопив очима душі (Овідій, Метаморфози, 15 [63 — 64]. /229/



Людське горе

О нікчемні думки людей, о сліпі почуття! У якій темноті життя, у яких небезпеках проходить час цього віку! (Лукрецій [Про природу речей, II, 14 — 16]).



Змінність речей

Усе змінюється, нічого не гине (Овідій, Метаморфози, XV [165]).

Нічого нема в усьому світі постійного, все пливе, і кожен образ у русі отримує свою форму.



Час

Також безперервним рухом ідуть вперед часи. І річка, не інакше, бо ж і її біг не може затримати швидкий час, але як хвиля гонить хвилю, підганяючи одна одну своїм бігом, так і течуть часи: одні слідують за другими, і все відновлюється. Бо ж що було раніш, залишилось позаду, а що не було, те ще буде, відновлюється кожна хвилина (там же [177 — 185]).

Часе, руйнівнику речей, і ти, ненависна давність, ви знищуєте і віддаєте спрок\446\вола повільній смерті все, що знищене зубом віку (там же [XV, 234 — 235]). Минає день за днем, і нові місяці продовжують заходити (Горацій, Оди, II [18, 15 — 16]).

Але тікає, тікає заодно неповторний час (Вергілій, Георгіки, III [284]).



Безкарність поради

Немає порадників, якщо радити небезпечно (Курцій, кн. 3).


У війні має значення слава

Завдяки славі [воїнів] закінчуються війни, а про того, хто відступає, думають, що він тікає (Курцій, кн. 3 [8, 7]). /229зв./ Лінивий — перший до покарання, до нагороди — швидкий, а хто має болі, то скільки разів він змушений бути жорстоким (Овідій, Послання з Понта, І [2, 123 — 124]).



Користь

Чернь розглядає дружбу з точки зору користі. Передусім турбота про коірисне, а не про почесне. Разом із щастям держиться і гине довір’я. Не легко знайти серед багатьох тисяч одного, який би вважав, що вартість його у доблесті (там же, II [3, 8 — 12]).

Ніщо не дороге, хіба тільки те, що приносить користь (там же [3, 15]).



Віроломність

Нікого не люблять, хіба тільки того, кому доля сприяє. А як лише вона вдарила на сполох, все найближче відганяє від нас (там же [23 — 24]).



Чесність

Чесність у цьому віці — майже пропаща справа (там же [5, 5]).



Подібність друзів

Очевидно, є якась згода між подібними характерами, і кожен береже зв’язки свого заняття (там же [5, 59])



Страх того, хто зазнав небезпек

Тихої води боїться той, хто пережив корабельну катастрофу (там же [7, 8]).

Поранені члени бояться навіть легенького дотику, і тінь наводить страх на занепокоєних (там же [7, 13 — 14]).



Горе

Тривожна справа — кожний нещасливий (там же [7, 37]).



Слава науки

Багато здобуло собі славу вродженим мистецтвом (там же [7, 47]).



Землеробство

Приємно проводити час, займаючись землеробством (там же [7, 69]). \447\



Чисте повітря

Помірне повітря допомагає і тілу, і душі (там же [7, 71]).



Терпіння

Щоб утриміати тягар, треба напружити сили, піднявши голову; якщо ж послабиш члени тіла, впадеш (там же [7, 77 — 78]).



Допомога нещасним

Вір мені, царська спраіва — допомагати нещасним (там же, Елегія, 9 [11]).

Врятувати людину — властива людям приємність, і жодним іншим способом не здобувається прихильність (там же, 39 — 40). /230/



Наука

Належне вивчення прекрасних мистецтв робить характер ніжним, але й не забороняє бути жорстоким (там же [47 — 48]).



Понукування

Швидкий кінь сам здобуде нагороду за першість, а якщо підженеш, побіжить ще жвавіше (там же, Елегія, 11 [21 — 22]).



Сльози

Іноді й сльози мають силу слова (там же [III, 1, 158]).



Кара одного — нагадування іншому

Громи, хоч убивають одного, то лякають не одного, і юрба, збившись до купи, звичайно, боїться вбитого (там же [III, 2, 9 — 10]).



Уникання поганого товариства

Хто ж з боязливих не уникає зв’язку з хворим, боячись, щоб не принести звідти сусідського лиха (там же [III, 2, 13-14]).



Слава

Безкровні тіла призначені для сумних могил, ім’я та заслуги уникають смерті [досл. «приготованих вогнищ»] (там же [III, 2, 31 — 32]).



Необхідність

Усе здорове має силу само від себе і не шукає Махаона  9; хворий, непевний у хворобі, шукає лікарської допомоги (там же [4, 7 — 8]).



Похвала

Від самих оплесків народу та радісного сприяння може запалати кожен талант (там же [4, 29 — 30]).



Новизна

У всіх речах найдорожча новизна (там же [4, 51]).



Ненависть

У більшості випадків твори подобаються [людям] після смерті [автора], тому що звичайно ненависть шкодить живим і \448\гризе їх несправедливим зубом (там же [4, 73 — 74]).



Багатообіцяюче бажання

Хоч немає сил, однак слід похвалити бажання. Ним, думаю, задоволені боги. Воно спричиняє, що бідний також з вдячністю приходить до жертовників, і подобається їм вівця не менше бика, принесеного в жертву (там же [4, 79 — 82]).



Свіже приємніше

Приємніше п’ється вода з самого джерела, і ліпше зірвати фрукти, нагнувши гілку, ніж взяти їх з красивої миски (там же [5, 18 — 20]). /230зв./



Невиправне

Бачимо, що від лікування деякі рани стають більшими, і їх краще було не чіпати (там же [7, 25 — 26]).



Похвала

Поетові помагає саме натхнення і зменшує працю (там же [9, 21]).

Слухач викликає у нас старанність, від похвал росте сміливість, а у слави невимірні остроги (там же [2, 35 — 36]).



Своє подобається

Кожен турбується про твір, що сам створив (там же, IV [1 — 28]).



Змінність долі

Ця богиня [Фортуна] вказує непостійному світові, який він ненадійний, вершину котрого вона завжди тримає під своєю непевною ногою (там же, З [31 — 32]).

Усе людське висить на тоненькій волосині, і падає від несподіваного нещастя те, що мало якусь вагу (там же [3, 35 — 36]).

Забаву знаходить у людських справах божественна могутність, і ледве чи є до теперішньої години справжнє довір’я (там же [3, 49 — 50]).

Поки ти говориш, подумай, що те, що видається радісним, може стати сумним (там же [3, 57 — 58]).



Офіра бідняка

І не менше мають значення кадила, які бідняк приносить богам у такій кадильниці, ніж би він приніс їх у великій мисці (там же [9, 39 — 40]).



Хвала науці

У піснях хоробрість живе і, позбавлена смерті, стає відомою майбутнім потомкам. Нищівна давність руйнує залізо й камінь, і жодна річ не має більшої \449\ сили, ніж час. Книги говорять роками (там же [8, 47 — 51]).



Звичка

Крапля пробиває камінь: від ужитку нищиться перстень, і стирається від твердої землі загнутий леміш (там же, 10 [5—6]).



Найбільше горе

Який нещасливий той, хто переносить неймовірні страждання! (там же [36]).



Корисна потіха Своєчасна розрада

Необхідно в певному часі, коли хворому біль докучає і він просить допомогти, потішати його. /231/ А хоч довгий день втихомирив душевні рани, то їх той відновлює, хто роз’ятрує несвоєчасно (там же [11, 17 — 20]).



Жадоба

Жадоба — непоміркована річ (там же, 15 [31]).



Слова мудрості

Звичайно талантам не шкодить останній день; після смерті більша приходить слава (там же 16 [2 — 3]).



Невиправний

Не завжди лікар може допомогти хворому. Іноді хвороба має більшу силу, ніж наука (там же, I, 3 [17 — 18]).



Батьківщина

Не знаю, яким чаром притягає всіх рідна земля і не дозволяє забувати її (там же [1, 3, 35 — 36]).



Відпочинок

Відпочинок дає силу тілові і підкріплює також дух: надмірна праця вичерпує сили і фізичні, і душевні (там же, 4 [21 — 22]).

Бачиш, як спокій руйнує ліниве тіло, як води, коли біжать, втрачають бруд (там же [5, 5 — 6]).



Фах

Кожен прагне свого заняття, і приємно проводити час, займаючись звичним мистецтвом (там же [5, 35 — 36]).

Прекрасне мистецтво, про яке ти особливо турбуєшся, зм’якшує серце, і зникає жорстокість завдяки йому (там же [1, 6, 7-8]).



Доброта бога

Отже, хоч і не належить нам за наші заслуги доброта його, однак ми сподіваємось на неї (там же [1, 6, 45 — 46]).



Приказка проти тих, які надмірно бажають

О друже, те незвичайне, до чого прямуєш. Хай бажання твої будуть дещо більш помірковані, і стягай, прошу, \450\ паруси свого бажання (там же [1, 8, 71-72]). /231зв./



Справжня шляхетність

Не майно, ані ім’я знаменитих предків, а чесність і талант робить людей великими (там же [1, 9, 39 — 40]).



Приказка про несподівану річ

Часто колюча шипшина породжує ніжні троянди (там же).



Дуже велика небезпека

Коли наступила надзвичайно небезпечна хвилина, впевненість змінюється неспокоєм (Курцій, кн. 3 [VIII, 20]).



Руйнування

Де частини слабнуть, руйнується ціле (Курцій, кн. 3 [VIII, 29]).



Випадки

Яка велика сила таланту в несподіваних випадках! (Марціал, XIV, 4).



Насмішка

І в хлопців є ніс носорога (там же, 3, 6).

Стародавні, як про це свідчить Пліній, глузливо насміхались з когось із-за носа, звідти пішла й назва «глузування із-за носа». Звідси теж є приказка в Горація 10 й інших: до носа когось підвісити, — означає насміхатись (Марціал [V, 19, 17]).



Нерозважливе виправдання на підставі слів

Жартівливі наші вірші, життя ж чесне (там же [1, 4, 8]).

Вір мені, характер відрізняється від нашої пісні (Овідій, Скорботні пісні, 2 [353]).

Життя моє скромне, а муза жартівлива (там же [354]).

Наскільки ти далекий від гидких речей, настільки ти далекий від добору відповідних слів (Ціцерон).

Хто наслідує у віршах Катулла, рідко наслідує характером Катона.



Радість коротка

Радість не повертається, а втікши, блукає (Марціал, І, 15 [8]).



Приказка про заздрісного

Ти, ревнивче, що водиш поглядом і охоче оце перечитуєш, усім заздриш, а тобі — ніхто (Марціал, I, 40). /232/



Вибір друзів

Ти тільки дивись, чи може стати довголітнім другом той, хто готується стати новим другом (Марціал, I, 54 [6 — 7]).



Праця з надією на здобуток

Треба з’їсти разом багато модіїв солі. \451\

Жир тільки ослаблює, а допомагає сама праця (Марціал, І, 107 [8]).



Даремна турбота

Соромно мати несерйозних друзів, і займатись дурницями — нерозумне заняття (Марціал, II, 86 [9 — 10]).



Про мудрих слухачів

Приємно мені подобатись рідкісним слухачам (там же |12]).



Нещирі друзі

Знаєте, щасливі друзі, тільки гніватись, не добре робите це, але робити це — приємно вам (Марціал [III, 37]).



Можливість смерті скрізь

Чи ж не захотіла собі доля дозволити жорстокість? Або де нема смерті, якщо ви, води, вбиваєте (там же, IV, 18 [7-8]).

Ти не міг би оминути своєї долі: коли прийде смерть, Сардінія — в середині Тібура 12 (там же, IV, 60 [5 — 6]).



Подарунок

Ненавиджу підступний та шкідливий звичай дарувати: подарунки подібні до гаків (там же, V, 18 [6 — 7]).



Офіційна людина нещаслива

Завжди офіційна людина має нелюдяних друзів (там же, V, 22 [13]).



Ворог усіх

Я вірю, що нещасливий той, кому ніхто не до вподоби (там же, V, 28 [9]).



Свобода супроти друзів

Не належить долі, якщо щось даруєш друзям: ти завжди матимеш ті багатства, які подарував (там же, V, 42 [7-8]).

Коли Александра запитали, де заховав він свої скарби, він відповів: «У друзів», але ж знав, що ніде безпечніше відкладати багатство, а коли буде потреба, то повернеться воно з лихвою (Плутарх).



Взаємна любов

Щоб я мав бути Піладом, то нехай хтось стане мені Орестом (Марціал, VI, Епіграма II [9]).



Жадібність шкідлива

У непоміркованих [людей] коротке життя і старість — рідкісне явище (там же, VI, 29 [7-8]).

Прямуй до того, щоб те, що любиш, не надто тобі подобалось. /232зв./



Подарунки

Він прислав справді великі подарунки, але з певним гачком і рибалку може любити риба (там же, VI, 63 [5 — 6]). \452\



Приказка про короткість життя

Діти ми, а видаємось старими (там же, VI, 70 [11]).



Здоров’я

Життя — не значить жити взагалі, а бути здоровим (там же, VI, 70 [15]).



Жарт проти жартівливої людини

Чаруєш, Філомусе, але тебе не люблять (там же, VII, 76 [6]).



Засада керівника

Найбільша чеснота керівника — пізнати своїх (там же, VIII, 15 [8]).



Хвальба розумом

Золото і майно, і села часто дарував друг: рідкісний друг, що хоче поступитись розумом (там же, 18 [9 — 10]).



Подарунки

Ніколи кадило та молитви не обурюють Юпітера; не той створює богів, хто робить священні зображення із золота та мармуру, а хто їх просить (там же, 24 [4 — 6]).



Різниця між дійсно добрим і лицемірним

Є різниця, чи ти добрий, чи хочеш видаватися добрим (там же, 38 [7]).



Приказка проти жадібного та грабіжника

Хапай, нагромаджуй, відбирай, володій: усе треба залишити (там же, 44 [9]).



Протекторство вченим

Хай будуть Меценати 13, не бракуватиме, Флакку, Марронів (там же, 54 [57]).

Непідкупна людина не може бути одночасно ненаситною (там же [13, 10, 4]).



Дарунки для ненаситних

Хто хоч і дуже багато дає, багато забороняє (там же, X, 11 [8]).



Слава та добра згадка

Добра людина продовжує собі час життя, — це значить, що живе двічі і може мати користь з попереднього життя (там же, X, 23 [7 — 8]).



Приказка про дурного

У тебе абдеританський розум 14 (там же, 33 [10]).



Розумна мова

Щадити людей і вказувати на їхні помилки (там же, 33 [10]).



Справжня дружба

Станеш на захист дорогого друга, — хто ж цього не похвалить? — Щоб тобі священна вірність була важливішою, ніж життя (там же, 44 [7]).



Бути задоволеним справжньою долею

Чим ти є, тим хочеш бути, і нічого не бажаєш більше; не боїшся останнього дня, ані не бажаєш його (там же, 48 [12-13]). \453\



Примовка проти поганого порівняння

Чому намагаєшся поєднати лисиць з левами та зробити сов подібними до орлів? (там же, 100 [3 — 4]).



Молитва керівника до святого бога

Цього вождя бережіть усі, бережіть і сенат: перший нехай живе як керівник, а другий — своїм власним (там же, VI, 4 [7-8]).



Розумне володіння багатством

Важка справа — не віддатись душею багатству, і, перемігши стільки Крезів 15, бути Нумою 16 (там же, XI, 5 [3-4]).

Великий той, хто користується глиняним посудом, як і срібним, але й не менший той, хто користується срібним так, як і глиняним. Не могти не піддатись багатству — риса слабкого характеру (Сенека, Про щасливе життя, розд. 20).



Після страху ще більша радість

Той менше радіє, хто нічого не злякався (Марціал, XI, 26 [4]).



Хитра вимога

Мистецтво добитись чогось — це коли не хочеш здаватись таким, що чогось бажаєш (там же, XI, 55 [3]).



Мужність у біді

У біді легко погорджувати життям, та той діє мужньо, хто може бути нещасливим (там же, 56 [15 — 16]).



Жадібність

Доля багатьом дає забагато, а досить — нікому (там же, XII, 10 [2]).

Ніколи не досить є для ненаситної надії того, що дається; чим більше отримуємо, тим більше прагнемо (Сенека, кн. 2, розд. 2).



Життя сповнене небезпек

Часто мисливець задовольнявся здобиччю і, вибившись із сил та злізши з швидкого коня, не думав повертатись. Засідки є у полі: хоч нема ні ярів, ні горбів, ні скель, то, звичайно, рівнина заводить у блуд (Марціал, XII, 14 [3-6]).



Нікому не слід надто довіряти

Не довіряй нікому забагато: менше радості — менше й болю (там же, 34 [10-11]).



Проти лінивого

Не бракувало б зефірів, якщо тобі до вподоби було б розпускати паруси, але ти берег любиш (там же, 44 [7 — 8]). \454\



Проти людини нестійкої вдачі

Важкий ти й однаково легкий, приємний і в той же час нестерпний, не можу жити з тобою, ані без тебе (там же, [51, 2]).



Простота

Завжди нова людина — добра [там же].

Лівійські 17 леви кидаються на волів (там же, 61 [5]). /233зв./

Не шкідливі навіть метеликам (там же [6]).



Варто затримати й незначного ворога

Нічого нема гіршого, ніж голий розбійник, нічого небезпечнішого, ніж поганий поет (там же, 63 [12 — 13]).



Проти поганого поета


Проти поганих суддів

Щоб не хвалити достойних, Каллістрат хвалить усіх. Хто може бути добрим, тому ніхто не є поганим (там же, 80).



Помірковане прагнення

Хто міряє свій вантаж, може його нести (там же, 98 [8]).



Релігія

Імперії не сумнівались служити релігії. Вони думали, що вони так начебто турбувались про людські справи, якщо служили божественній владі добре і постійно (Валерій Максім, кн. 1, розд. 1 [9]),

Однаково слід відплатити за зневагу батьків і богів (там же [І, 1, 13]).

Цар Тарквіній наказав вкинути в море зашитого в мішку дуумвіра Марка Аттілія 18 за те, що він, підкуплений, дав Петронію Сабіну 19 переписати книгу, яка містила таємниці священних державних обрядів і була доручена йому на зберігання. Цей вид кари встановлено багато пізніше на підставі закону про вбивство (там же).



Рахунок божої кари

Повільною ходою йде божий гнів до своєї помсти і за повільність відплачує жорстокістю кари (там же [І, 1, 3]).



Любов до вітчизни

Однако почесно — збільшити блага батьківщини і бажання взяти на себе нещастя держави (там же, I, 5 [2]).



Курйоз

Вольовий нахил людського духу натрапляє на перешкоди в дослідницькій роботі (там же, І [7, 1]). \455\



Добра установа і т. п.

Високі почуття вірності державі були зміцнені повагою курії та збереженням державної таємниці і укріплені з усібіч. Ті, що переступали поріг курії, залишали свої особисті інтереси і переймались відданістю державі (там же [II, 2, 2]).



Людина немічна

Іноді легший перехід від чесності до розпусти, ніж від розпусти до чесності (там же [II, 6, 1]).



Гідність

Гідність — найпоживніша їжа для доблесті (там же [II, 6, 5]).



Природна любов до життя

Приємність життя для всіх тварин природна; вона без сорому заставляє і робити багато речей і терпіти багато (там же [II, 6, 12]). /234/



Військова дисципліна

Дуже велика сила військової дисципліни; вона забезпечує спокійний та щасливий мир (там же [II, 7, 1]).

Ліпше батькові втратити хороброго сина, ніж батьківщині військову дисципліну (там же [II, 7, 6]).

Жорстокого та смертного роду покарання вимагає військова дисципліна, тому що її сила в зброї, яка, коли зійде з правильного шляху, придушить усе, якщо її не взяти в руки (там же [13]).



Неминучість Нещасливий невинний

Невинного смерть сама вириває у долі (Сенека, Едіп [934]).

Що часто не може відбуватись, хай триває довго (там же [948]).



Доля

Ніхто не буває шкідливим долі.



Смерть

Скрізь є смерть. Найкраще про це потурбувався бог; кожен може відібрати людині життя, а смерть — ніхто; тисячі шляхів є для цього (Сенека, Фінікіянкb, 151 — 453).



Хоробрість

Боятись життя — це не хоробрість, а навпаки, йти назустріч величезному лихові, не уникаючи й не тікаючи від нього (там же [190 — 192]).



Ненависть до смерті

Зненавидів смерть той, хто її не бажає (там же [197]).



Злочинець

Народжені злочином змагаються за кожний злочин, не беручи до уваги нічого, коли їхній гнів веде у провалля \456\ і нічого не вважають злочином (там же [280 — 300]).

Нещасливих міцніше згуртовує доля зі своїми (там же [386]).



Почесне страждання

Скільки разів є потреба обманути або бути обманутим своїми, то краще сам потерпи, ніж маєш зробити злочин (там же [493 — 494]).



Зміна долі

Впасти з царського трону в рабство — болісно (там же [598]).

Злочинна влада гірша, ніж будь-яке вигнання (там же [624 — 625]). /234зв./



Дисципліна громадян

Що допомагає бути хоробрим за домом, коли вдома живеться погано? Хоч завойовуються міста, підкоряються народи, висловлюються претензії на владу, якщо ж на форумі і в курії нема почуття обов’язку та взаємної поваги, то уся ця купа набутих речей, висотою до неба, не буде мати міцного місця (Валерій Максім, II, 9 [1]).



Шани доблесті не слід приписувати рокам

Неправильно вважати, що той, хто вже дозрів до доблесті, ще, здається, не дозрів до почестей (там же, III, 1 [1]).



Почесна доблесть

Доблесть, визнана державною релігією, не потребує приватної похвали (там же, III, 2 [3]).



Ганебна посада без доблесті

Гидка це думка, що тебе перевершують доблестю ті, яких ти перевершуєш посадою (там же, III, 2 [6]).



Мужність і великодушність

Мужність не знає полону, сором покори їй невідомий, спонукає вона кожного віддатись ще з більшим запалом кожному велінню долі (там же [III, 2, 7]).



Треба турбуватись про честь

У чесних людей гідність без життя повинна бути кращою, ніж життя без гідності (там же [III, 2, 14]).



Риса людей, слабких духом, — просити смерті в нещасті

Відважна та мудра людина не повинна втікати від життя, а тільки розставатися з ним. Вона, передусім, уникає почуття, яке охопило багатьох — бажання померти. Як і до всього іншого, так і до смерті є несвідомий потяг, який часто каверзує великодушними та пристрасними людьми, часто й мало\457\душними і безсильними: перші ставляться до життя з погордою, останнім — воно тягар (Сенека, Листи, 24 [25]).

Бажаю того, кого можна похвалити без смерті (Марціал, І, 8 [6]).



Мужність

Однакові похвали заслуговує мужність, проявлена на форумі і в походах (Валерій Максім, III, 2 [17]).



Терплячість

Терплячість так тісно поєднана з відвагою, що, може здаватись, породжена разом з нею або з неї (там же [III, 3, 1]). /235/



Справжня філософія

Існує полум’яна і постійна сила духа, могутня науками, знавець священних таїнств, — філософія. Вона, коли її людина сприйняла серцем, відкинувши нечесні та некорисні пристрасті, скріплює всіх цементом істинної чесноти, роблячи їх могутнішими, ніж страх і смуток (там же [III, 3, Ext. 1]).



Варто дотримуватись поміркованості в оцінці себе

Справді треба хвалити довір’я, яке відмірює собі оцінку певним тягарем, приписуючи собі стільки, скільки потрібно, щоб відрізнятись від погорди та зухвалості (там же, III, 7 [Ext. 1]).



Постійність

Це природне явище, що той, хто переконаний, що він щось правильно зрозумів, то або, якщо вже зробив його і хтось з цим не погоджується, докладно переглядає зроблене, або, якщо ще не зробив і хтось йому перешкоджає, то він без жодного зволікання веде справу до кінця (там же, III, 8 [1]).



Природа повстання

Коли домашній спокій порушено хвилею повстань, то руйнується повага до попереднього способу життя, більшого значення набирає те, до чого змушує примус, ніж те, в чому нас переконала і чого навчила соромливість (там же [III, 8, 6]).



Не слід погорджувати офірою незначних

Як великому необхідно виявляти пошану до малого, так і знаті треба радше сприяти новому видатному талантові, ніж ним погорджувати (Валерій Максім, III, 8 [7]). \458\



Панування над собою

Панування над собою не дозволяє, щоб блукали самі думки, збившись з шляху від самого безсилля та нерозсудливості (Валерій Максім, IV, 1 [1]).

Нема нічого такого прекрасного і такого величавого, що б не вимагало певного поміркованого обмеження (там же, IV, 1 [Ext. 9]).



Згода керівників

Не годиться, щоб панувала незгода через особисту неприязнь між тими, /235зв./ хто публічно з’єднаний найвищою владою (там же [IV, 2, 4]).



Лагідність

Іноді добродійство швидше перемагає несправедливість, ніж відплачується вона впертістю взаємної ненависті (там же [IV, 2, 4]).



Стриманість

Якщо це держава, то та влада легко стане на постійному грунті, коли жадоба найменше буде вимагати для себе принад Венери та грошей: бо куди проникнуть ці дуже відомі хвороби людського роду, панує несправедливість, там процвітає безчестя (там же, IV, 3 [1]).

Яке місто найбільше уваги приділило розкоші, втратило найвищу владу, а яке захоплюється працею, здобуло її; перше не було в змозі зберегти свободу, а друге змогло навіть її дати (там же). Бути багатим — це не значить мати велике майно, а значить мати помірковані бажання (там же [IV, 3, 6]).



Жадібність шкідлива для держави

Невисоку ціну має для держави цінний громадянин, який не задоволений тим, що призначається іншим (там же [IV, 3, 5]).



Нешкідлива бідність

Усе є у бідного, нічого не прагне він: воно певніше, ніж у багача, що все має, тому що, звичайно, майно втрачається, а володіння здоровим розумом не боїться жодного нападу жорстокої долі (там же, IV, 4 [1]).



Для порівняння похвали не потрібні багатства

Непотрібним є надто старанне порівняння багатств з прагненням до правдивої похвали (Валерій Максім, IV, 4 [5]). \459\



Похвала соромливості

Соромливість — мати кожної чесної думки, безпека звичайних повинностей, учителька незганьбленості, славна для найближчих, приємна для чужих; вона всюди і завжди несе перед собою приязне обличчя (там же, IV, 5, 1). /236/



Дружба

Де дуже велика та чесна любов, то іноді ліпше, щоб з’єднала смерть, ніж має роз’єднати життя (там же, IV, 6 [3]).

Зв’язки дружби могутні і міцні і в жодному випадку не слабші, ніж родинні зв’язки (там же).

Певніше порвати зв’язки з рідним, не наражуючись на докори, ніж з другом, тому що розрив з першим не розцінюється як злочин проти справедливості, а розрив з останнім — як злочин через легкодушність (там же).

Найвірніші друзі пізнаються особливо в нещасті, в якому що тільки дається, то виходить воно з постійної доброзичливості (там же).



Підозріла дружба

Пошана до щастя частіше оплачується підлабузництвом, ніж любов’ю, і той напевно викликає підозріння, що завжди більше просить, ніж віддячує (там же).



Похвала справжній дружбі

Пам’ять потемків міцніше тримає імена тих, які своїх друзів не залишили без допомоги у біді, ніж тих, які були разом з друзями у щасливі години їхнього життя (там же).



Довга слава доблесті

Уся краса прекрасного вчинку затримується довго в пам’яті і відновлюється сама по собі (там же [IV, 8, 4]).



Милосердя

Хоч похвально погорджувати ворогом, однак також не менш похвально вміти змилосердитись над нещасливим (там же, V, 1 [8]).



Похвала гуманності

Чар гуманності проникає також у здичавілі уми варварів, злагіднює їхній дикий та страшний погляд і пом’якшує зухвалий задум до перемоги (там же, [V, 1, Ext. 6]). \460\



Слава відважної людини

І не важко і не безпечно йому знайти спокійний шлях поміж ворожі армії, поміж витягнуті мечі. Він перемагає гнів, заспокоює /236зв./ ненависть і змішує ворожу кров з ворожими слізьми (там же, V, 1, [Ext. 6]).



Горе викликає співчуття

Похорон мужніх людей щасливіший, ніж життя боягузів (там же, V [2, 3]).

Кого несправедливість робить ненависним, того горе — бажаним [там же, 3, 3].



Проти недоліків невдячної душі

Той порушує та руйнує звичай давати та отримувати добродійство, без якого ледве чи можливе людське життя, хто відмовляється за добру послугу віддячити рівнозначним добродійством (там же, V, 3 [Ext. 3]).



Доблесть

Скрізь доблесть має високу ціну (там же, V, 4 [1]).

Упорядкуй усі судові дні, постав усі тріумфальні колісниці, нічого, одначе, не знайдеш більш знаменного, ніж панування звичаїв (Валерій Максім, VIII, 15 [3]).



Любов до батьків

Жодна жорстокість долі, жодна підлість не зменшує вартості дорогої батьківської любові, а в дійсності тим вона міцніша, чим більше пережила горя (там же, V, 4 [7]).

Любити батьків — перший закон природи (там же [V, 4, 7]).

Інші чесноти заслуговують великого подиву, а пошана до батьків надзвичайно великої любові (там же [V, 4, Ext. 2]).

Перша й найкраща вчителька пошани до батьків — це сама природа, яка без допомоги голосу, не використовуючи грамоти, власними силами потай вливає в серця дітей любов до батьків (там же [V, 4, Ext. 5]).

Що ж, отже, принесла наука? Щоб, очевидно, більш ученими, а не ліпшими були уми, тому що в дійсності правдива доблесть народжується, а не створюється (там же [V, 4 Ext. 5]). \461\



Любов до батьківщини

Величі батьківщині додає також свої сили повага до батьків, яка дорівнює волі богів (там же, V, 6, 1). /237/



Наслідування предків

Зображення предків з відповідними підписами звичайно встановлювали в передній частині дому, щоб нащадки не тільки могли читати, а й наслідувати їх (там же [V, 8, 3]).



Свобода слова та дій

Свобода слова та дій, що знаходиться між чеснотами та вадами, якщо вони використовуються помірковано й належно, то заслуговує похвали, а якщо надмірно і там, де не годиться, то — ганьби (там же, VI, 2 [1]).



Справедливість

Самій природі справедливості притаманна особливість добросовісно захищати добрий та чесний вчинок: там є прагнення до скромності, там жадоба вступає місце розумові, і нічого некорисного не береться до уваги, що могло б видаватись не зовсім чесним (там же, VI, 5 [1]).



Нетривкі людські речі

Справді, наче дитячі іграшки, неміцне і тимчасове те, що називається багатством та силою людини. Швидко приходять вони, раптово руйнуються. Ніде і ні в кого не затримуються, пустивши постійне коріння, але легким подихом кидає їх доля сюди й туди, а тих людей, яких піднесли вони до небес, обманувши тимчасовим прибуттям, опускають ганебно в море горя. Отже, не треба вважати та називати добром багатства, які, щоб подвоїти в людей жадобу до них гіркотою горя нещасливих, пригнічують, звичайно, спочатку більшою прихильністю, а згодом і більшим горем (там же, VI, 9 [Ext. 7]).



Доля

Доля посилає жадній людині нещастя, /237зв./ а бережливій — щастя (там же, VII, 1 [1]).



Запам’ятай добре!

У важку хвилину треба хоробрій людині стояти більш впевнено; не личить же мужньому показувати долі свою спину (Сенека, Едіп [85 — 86]).



Сумнівна надія

Якщо радість, змішана з горем, змінюється в той чи інший бік. то в непевної \462\ людини, коли хоче пізнати вона це становище, з’являється страх [208 — 209].



Мала втіха

Хто нещасливим дає непевний засіб порятунку, тим самим він його відбирає [213].



Суперник

Ніхто не намагається помстити тому, кого боїться живого [243].



Найбільше горе

Звичайно останнє лихо робить людей безпечними [386].



Незнання свого горя

Незнання — слабкі ліки проти нещастя [515].



Ненависть до слів

Царі зненавиділи сказане їм з їхнього наказу [520].



Впертість

Той не виконує наказу, хто мовчить, коли отримав наказ говорити [527].



Царська доброзичливість

Хто надмірно боїться гніву, не вміє панувати; страх — сторож влади [703 — 704].

Що перейшло міру, те висить над безоднею [909 — 910].



Запам’ятай добре! Безділля шкодить

Хвалимо Аппія Клавдія, що мав звичку повторювати, що для римського народу краще трудитись, ніж віддаватись безділлю (Валерій Максім, VII, 2 [1]).



Спокій шкідливий для влади

Рух речей спонукає великих державних керівників присвятити себе доблесті, надмірний же спокій приводить їх до бездіяльності (там же).



Помилка війни

Невиправдана ця помилка, яка слідує за шалом Марса (там же [VII, 2, 2]).



Розважність вождя у війні

Сціпіон Африканський говорив, що не інакше треба воювати з ворогом, як тільки або за відповідної нагоди, або якщо заставить необхідність [там же].



Нагода ведення справи

Відкинути нагоду успішного ведення справи — дуже безглуздий вчинок [там же].



Похвала Сократові

Сократ, наче якийсь земний пророк людської /238/ мудрості... Вигідний та короткий шлях, говорить він, веде до слави тих, які поступають так, щоб бути такими, якими хочуть [VII, 2Ext. 1].



Користь

Іноді благородна душа уступає користі та підкоряється силам долі, де, якщо ти не вибереш кращих порад, тобі треба загинути, бо слідуєш за згубними порадами (там же, VII, 6 [1]). \463\ \464\



Сон доказ невинності

Сон — найпевніший доказ невинності (там же, VIII [1, 13]).



Справедливість зрадника

Треба, щоб зрадник доброї віри не зміцнив надії на користь і не забув про некористь (там же, VIII, 2 [1]).

Нічого іншого не треба вчитись, хіба тільки того, що кожен собі задумав (там же, VIII, 6 [3]).



Старання старих

Учені, коли починають старіти, дбають про цвіт молодості у своїй душі з великим старанням (там же [VIII, 7, Ext. 9]).



Помилка

Жодна помилка не кінчається там, де починається (там же, IX, 1 [2]).



Майно непевне

Майно треба міцно тримати: непевне володіння ним може рушитись від легкого подиху жорстокості (там же, IX, 2 Ext. [1]).

Надмірна сила тіла послаблює силу розуму. Тут наче вже сама природа відмовляє в щедрості обох благ, щоб щастя не було більшим, ніж годиться смертній людині, а саме, що вона є водночас і дуже сильною і дуже розумною (там же, IX, 12 Ext. [10]).

Кінець сентенцій, вибраних з твору Валерія Максіма. Усіх 76. /238зв./




СЕНТЕНЦІЇ З ТРАГЕДІЙ СЕНЕКИ



Пошана до керівників

У стосунках з володарями рідкісною є справжня свобода (Медея [109]).

Хто мовчки, терпляче та спокійно зносить рани, той може за них помстити: затаєний гнів шкідливий; відкритий гнів втрачає можливість помсти (Акт 2 [151 — 154]).

Легкий той біль, що може зберігати розсудок (Акт 3 [155]).

Великих страждань нам не затаїти [156]. \465\



Мужність

Доля боїться хоробрих, боязливих гнітить [159].

Для доблесті завжди є місце [161].

Доля багатство, а не дух у нас може відняти [176].



Обов’язок судді

Якщо ти суддя, розглянь справу, якщо ж цар, наказуй [194].



Несправедливість недовговічна

Несправедлива влада ніколи не залишається вічною [196].

Хто виніс рішення, не вислухавши одну із сторін, несправедливий, хоч його рішення правильне [199 — 200].



Хиткість долі

Довіряй царській владі, коли незначний випадок руйнує великі багатства!



Щедрість

Царі володіють тільки одним великим і дорогоцінним, що не відніме в них жодний день, — це допомагати нещасливим та давати захист прохачам [201 — 225].



Нещастя

Погані, щоб зробити шкоду, мало потребують часу [292].



Доля

О завжди жорстока доля і суворий жереб, однаково під час злості та під час милості! [431 — 432].



Любов

Не страх перемагає людину, а тривожна любов [437 — 438].



Імовірність злочину

Кому злочин корисний, то він [його] вчинив [519]. /239/



Обережність

Бійся лиха, якого часто вже зазнавав [519].



Гнів

Сліпий вогонь, запалений гнівом, не підкоряється цареві, не дається вгамувати ані не боїться смерті: він піде навіть назустріч мечам [591 — 594].



Царська доля Слабкість імперій

Хто ж радіє з влади? О облудне добро, скільки горя таїш ти під спокусливим виглядом! Наче високі гори завжди зустрічають вітри, наче безкрає море приймає камінь, що відірвався від скель, скільки не била б хвиля спокійного моря, так і доля знатні імперії (Едіп [6, 11]).



Мужність у біді

Уважаю це справою самого царя — виступати проти -небезпек, і чим більше непевним є становище і падають сили держави, тим більш впевнено та непо\466\рушно стоїть він відважний [82 — 85]. /239зв./

Найважливіше — це стояти міцно і ніколи не сходити з дороги чесності; другий ступінь чесності — не знати способу грішити (Федра [140 — 141]).



Батьки

Турбота батьків передбачлива [152].



Шал

Шал заставляє іти за гіршим [178 — 179].

Іде свідомо душа в прірву.

Шал переміг і керує тим, чого бажає розум [184].

Якщо хтось надмірно користується багатством і плаває в розкоші, то завжди прагне незвичайного [204 — 205].



Жадібність

Тоді проявляється жадібність, цей жахливий супутник великого щастя, коли не до вподоби звичайні страви, просте житло та дешеве вино [206 — 208].



Надуживання владою

Надто могутня людина хоче досягти можливого [215].



Чутка

Чутка навряд чи сприяє справедливості: краща вона для того, хто заслуговує на щось погане, і гірша для доброї людини [269 — 270].



Почуття гніву або любові

Сушить надію німа пристрасть, і обличчя зраджує утаєне божевілля, хоч воно приховується [362 — 363].



Біль

Біль не приносить полегшення для нещасливих.

Великий біль не перестає сам по собі [786].



Нерозумні добровільні страждання

Кого доля змушує, тому дозволяється терпіти; а якщо хтось віддається злу з власної волі і сам себе мучить, то заслуговує він на втрату добра, яким він не вміє користуватись [440 — 443].



Треба пам’ятати про час

Використовуй час: він швидко втікає [446].



Свобода

Справжні таланти швидше досягають вершин слави, якщо їх шляхетний дух живиться сильним бажанням свободи [459 — 460].



Різні типи смерті

Скільки різних типів смерті забирає смертних людей: море, меч і підступні злочинні [475 — 476].



Війна шкідлива

Войовничий Марс винайшов тисячі нових способів та форм смерті [550 — 551]. /240/ \467\



Жінка

Головне джерело лих — жінка; вона — майстер злочинів [559].



Любов

Часто любов покорює непокірних і змінює їх ненависть [574 — 575].



Великий біль

Невеликі турботи говорять, величезні — німіють [607].

Жінку знеславлює звичайно не пригода, а її власний розум [735].

Невеличкий даре короткого часу, як швидко руйнуєш ти все! Повільніше поля звільняються від весняної оздоби, від спеки пекучого літа, коли сонце опівдні пече і ночі стають короткими [762 — 767].

Краса, яка променіє з ніжних облич, чарує в якийсь момент, і кожен день зриває чар красивого тіла. Краса — мінливий чар: який мудрець може довіряти нетривкому добру? [770 — 776].

Час підкрадається до тебе потай, і наступає година: кожна наступна гірша минулої.

Хочеш, щоб хтось мовчав, замовкни сам [876].

Хто бажає померти, тому ніколи не може бракувати смерті [878]

О химерне життя, приховуєш свої нахили і прекрасною маскою прикриваєш свої вади: сором приховує нахабного, спокій — сміливого, набожність — негідника; правда викриває облудних, а жорстокість — ніжних [918 — 922].

Людськими справами керує доля без жодного порядку і сліпою рукою роздає дари, сприяючи гіршому [911 — 980].

Скорботна чесність принесла дари, протилежні справедливості: за невинними йдуть важкі злидні, а розпусник, що має вади, владарює [985 — 988]. /240зв./

Маю серце, що готове зустріти нещастя [994].



Великий біль

Які пригоди тривожать людське життя! Доля менше нападає на простих, і бог легше вражає їхні слабші сторони; просте життя зберігає їхній спокій і дає їм безпечно дожити до старості. Фронтони \468\ палаців, високих до небес, витримують силу еврів, не витримують сили нотів 20, Мінливий час летить непевними крилами, і швидка доля ні в кого ,не викликає довір’я [1141 — 1143].

Небагато людей спокійно сплять, пам’ятаючи, як швидко минає життя; приймають цей дар, якого ніколи не повернуть, поки дозволяє доля (Шалений Геракл [175 — 178]).

Життя поспішає швидкою ходою, і швидкоплинний день повертає колесо року, що мчить у безвість [178 — 180]. Пізнала земля творця свого спокою... Чого надто нещасливі бажають, у те легко вірять [313 — 314].

...Чого ж надто бояться, того, думають, ніколи не можна змінити, ані подолати: страх завжди зміцнює віру в гірше [314 — 316].

Рідко несправедлива доля щадить найблагородніші чесноти [325 — 326].

Кого часто нещастя обминає, колись його знайде [328].

Хвалить чуже, хто залишає свій рід [340 — 341].

Меч — увесь порятунок [342]./241/

Найважливіше мистецтво в управлінні — уміння терпіти ненависть [353]. Бажання відновити мир корисне переможцеві, а переможеному необхідне [368 — 369].

Зброя не знає міри: не легко можна зменшити гнів добутого меча ані його вгамувати, — кров приносить насолоду війні [403 — 405].

Коли переможець відклав зброю, то і переможеному годиться залишити ненависть [409 — 410].

Хоробрість має підкорювати те, чого всі бояться [435].

Нелегкий шлях з землі до зір [437].

Кого нещасливого тільки побачиш, в тому пізнаєш людину, Кого ж відважного тільки побачиш, назвеш його щасливим [463 — 464]. \469\



Великий біль

Справжня любов ненавидить і не терпить зволікання [589].

Що важко пережите, те згадується з приємністю [656 — 657].

Хто керує помірковано, будучи хазяїном людського життя, зберігає невинні руки, керує спокійно, не проливаючи крові і шануючи людську душу, піде після довгого й щасливого життя або до неба або щасливим у радісні місця Єлісейських полів [739 — 744].

Ніхто не спізнився туди, звідки, колитільки прийшов, не зміг повернутись [865 — 866].

Ти, смерте, ідеш за щасливими, а нещасливих уникаєш (Геракл Етейський [122]).

Недозволене люблять, хоч і щось втрачається [357].

До глибини кісток пройшла вона, повір мені, та великий біль завдає розгнівана любов [451 — 452]./241зв./

...Нагорода перемагає також негідних [375].

Коли вже загинуло більше щастя, тоді рідко хто вірить [602 — 603].

Ось цей шанує царів, щоб придушити всіх, деяких знищити і нікому не дати пільг: він прагне бути могутнім, щоб накоїти шкоди [637 — 639].

У бідного серце спокійне. Він має в руці кубок з гіллястого бука, та тримає рукою, що не знає страху, їсть прості та дешеві страви, але не бачить над собою меча [652 — 656].

І не вважає себе щасливим бідняк, якщо не бачить, що щасливі гинуть [673 — 674].

Погляд видає, що б ти не таїв [705].

Не шкідливий той, хто шкодить не з власної волі [886].

Кожен, хто робить шкоду, не призначує сам собі кари [899].

Помилка не знає провини [983]. /242/




Спосіб управління

Цар — це той, хто не боїться нікого, цар — це той, хто не прагне нічого [Фієст, 388 — 389]. \470\



Безпечне життя

...О яке добро ні від кого не оборонятись, лежачи на землі, бенкетувати безпечно! Злочини не приходять до хатів, і невеликий стіл приймає безпечно їжу: золотим келихом п’ється отрута [449 — 452].



Благочестя

Нема більшої сили, ніж справжнє благочестя [549].



Любов

Кого з’єднала справжня любов, того і, далі буде поєднувати [551].

Гірше, ніж війна, сама боязнь війни [572].



Змінність речей

Жодна пригода не триває довго: горе та радість уступають місце одне одному; короткою є радість. Швидкоплинний час змінює найгірше найкращим [596 — 598].

Кого ранок зустрічає гордим [613], /242зв./ того вечір покидає зневаженим [614].

Ніхто нехай надто не довіряє щастю, кожен хай не втрачає у біді надії на краще [615 — 616].



Непевність життя

Ні в кого немає таких сприятливих богів, щоб він міг сподіватись на завтрашній день: бог крутить нашими змінними справами швидко, мов веретеном [619 — 622].



Нещастя

Отой недолік, властивий нещасливим, слідує за ними, що вони ніколи не вірять у радість [938 — 939].



Стійкість у біді

Велика це людина, що, впавши з вершини могутності, сміливо йде по рівній землі; велика й тим, що, пригнічена зливою лих, зносить тягар втраченої влади, не схиляючи голови і не змінюючись, а переможена лихом, гордо несе своє горе [927 — 933].



Незвичайні випадки

Заледве чи можна вірити надприродним дивам (Троянки [168]).



Поміркованість

Чим більше маєш сили, тим більше знесеш терпляче [254].



У тиранів щастя змінне

Жорстока влада довго не триває, поміркована існує довго; також доля вище підносить людське багатство й забирає його. Годиться, щоб щаслива людина стримувала себе більше та боялась різних випадків [258 — 262]. \471\



Байдужість до можливого

Якщо хтось може, але не забороняє грішити, він, тим самим, наказує це робити [291].



Непостійність долі

Щастя, яке радіє з жорстоких пригод, вперто проводить свавільні ігрища, змінює напевні нагороди, сприяючи то мені, то комусь іншому (там же, III, 29 [49 — 52]).



Некорисна невідома мужність

Утаєна мужність мало відрізняється від похованої в могилі бездіяльності (там же [IV, 9, 29 — 30]).

Жило багато хоробрих мужів до Агамемнона, але їх усіх не оплакуємо і не знаємо про них, бо їх покрила вічна ніч, тому що не було натхненного поета [для увіковічнення їх пам’яті] (там же [IV, 9, 25 — 28]).



Бажання слави

Доля змушує тих, кого примусила вірити тільки їй одній, жадати слави більше, ніж бути гідним її (Курцій, кн. 4 [7, 29]).



Цар

Годиться, щоб цар цінував батьківщину більше, ніж своїх дітей [332].

Що тільки бачить сонце, сходячи, що тільки бачить воно, заходячи, що тільки омивають голубими хвилями припливи та відпливи океану [382 — 384], /243/ усе це пройде час кроком Пегаса 21 [385].



Відчай

Дуже боязко, коли не маєш ні нащо надії [425].



Благородне покоління

Високоякісне насіння марно не пропадає [536].



Правда

Правда ніколи не гине [614].



Звичка

Що вивчав довго, забуває розум пізно [633].



Поміркованість

Чим вище небесні піднесли тебе, високопоставленого, тим легше притискай нещасливих [695 — 696].



Добра смерть

Померти, не боячись смерті, — це бажана смерть [869].



Розрада в нещасті одинокої людини — поділитись горем

Приємніше бачити народ у горі тому, хто сам його переносить, легше почути, як народ відгукується на страждання; легше мучать його горе і сльози за тими, що їх оточує юрба, яка плаче, як і він. Завжди і часто біль одного величезний; \472\ людина радіє, що її доля дана багатьом і що не їй одній випала кара. Ніхто не заперечує терпіти горе, яке зазнали всі [1009 — 1017].



Неправильна і малозначна думка народу

Увесь народ німіє, і майже всі хвалять; красу того, хто має загинути [1143 — 1144].

О доле, що обманюєш царів величчю свого добра, ти ставиш на краю небезпечної прірви тих, кого надмірно високо підносиш (Агамемнон [57 — 59]).



Приказка про могутніх

Хочуть, щоб їх боялись, і охоплює їх страх, що їх бояться [73].



Слабкість великих

У високі вершини б’ють громи, більші тіла скоріше піддаються хворобам [96 — 97].

Що доля піднесла високо, тим самим приблизила його загибель [101 — 103], У простих речей довший вік. Утрачений сором не знає вороття [113].

Втрата сорому непоправна. /243зв./



Час

Часто оздоровлює час те, чого розум не може [130].



Необдуманість

Сліпа необдуманість, що керується випадком [145].



Помітні вади видатних

Видно всі вади царського дому [148].

Пам’ятай, що ти живеш у центрі всього світу, що твої справи відомі усім народам, і ніколи не можуть залишитись потаємними царські помилки, бо найвище око долі не дозволяє, щоб щось потай заховалось у всіх тайниках. Звістка входить в усі таємні сховища і виявляє їх.

Крайні засоби ніхто не застосовує у першу чергу [153].

У біді слід кинутись у найшвидшу дорогу [до порятунку (154)].



Каяття

Не пізня ніколи до добрих чеснот дорога: хто жалкує, що вчинив злочин, той майже невинуватий [142 — 143].



Вибачення

Той легко вибачає, кому ласка потрібна [267].



Повернена вірність

Вірність, куплена за гроші, продається за гроші [287]. \473\ \474\



Повернена радість

Сумнівне горе більше завдає мук [420].

Хто поспішає, то довга йому кожна хвилина [426].

У великій біді ні на що не відважуються ні розум, ні досвід [507].

Молитись заставляє нещасливих дуже великий страх [510].

О як нещасний той, хто не вміє померти! [611].

Чого може боятись переможець? Того, чого не боявся [739].

Юна любов шаліє першим поривом, легко послаблюється і триває недовго (Октавія [190 — 191]).

Легко бути справедливим тому, чиє серце не знає страху [441].

Найбільша доблесть вождя — розбити ворога [443].

Врятувати громадян — ще більша доблесть для батька батьківщини 22 [444].

Похвально робити те, що годиться, а не те, що можна [554].

Зброя охороняє царя. Краще ж вірність. Треба боятись Цезаря. А ще більше любити. /244/

Прекрасно виділятись серед славних мужів, турбуватись про батьківщину, щадити горем прибитих, утримуватись від жорстоких битв, дати міру гніву, спокій світові та мир своєму вікові. Це — найвища доблесть, цим шляхом досягнемо неба [472 — 476]. Одні тільки блага розуму та душі довговічні; кожний день зриває цвіт краси [548 — 549].

Погана там влада, де керує народ вождями [579].

Біднота з задоволенням мешкає під низьким дахом: часто грози руйнують високі палаци або їх фортуна знищує вщент [896 — 898].

Ніхто не може забезпечити собі міцних та стійких благ [925 — 926]. \475\




СЕНТЕНЦІЇ З ТВОРІВ КАТУЛЛА


Сонце може сходити та заходити; коли ж нам раз погасне короткий день, — доведеться спати безконечну ніч [V, 4 — 6].

Усіх оцінімо одним ассом [V, 3].

Серце поета повинно бути чистим [XVI, 5].

Кожному властиві свої недоліки, але не бачимо ми торбини за своєю спиною [XXII, 20 — 21].

Що ж є щасливішого, ніж звільнитись від турбот, коли розум відкладає свою журбу, і ми, втомлені поневірянням на чужині, повертаємось до своїх ларів та [XXXI, 7 — 9] /244зв./ відпочиваємо на бажаному ложі [XXXI, 10].

У вас народиться Ахілл, що не знатиме страху; вороги побачать не його спину, а хоробре серце [XIV, 338 — 339].

Разом з тобою поховано увесь наш дім, разом з тобою пропала наша вся радість: їм миттедакну силу давала ніжна любов, коли ти жив [XVIII, 22 — 24; 94 — 95].

Що жінка з любові любовникові нашіптує, це слід записати на вітрі та бурхливій воді [XX, 4].

Довгу любов важко забути раптово.

Зовнішній вигляд людини не суперечить славі роду.

Ганебно старому розповідати про свої колишні бажання; що тоді годилось, вже тепер є злочином.

Різним різне помагає, не всім рокам усе відповідає, річ, раніш потрібна, тепер шкодить.

Хвалиться хлопець легкістю, старик — солідністю, а між ними процвітає юні краса.

Усе забирає з собою і руйнує мінливий час і ніяк не повертає. \476\

Нещасливим смерть приємна, але бажана смерть — принесе шкоду, і коли буде страшною, прийде раптово.

Уже забування починає оволодівати моїм забудькуватим розумом, і розсіяна пам’ять забуває про себе. «...» /245/



Змінність речей

О старі люди, хоробрі тільки своєю балакучістю! Все повертається до свого народження і шукає свого початку: ніщо повертається до нічого.



Життя нещасливця

Краще смерть, ніж жити як мертвець.



Давність часу

Нема сильних волів старих, і коня, колись красивого, а тепер гидкого, пожирає в слабкому гніві лев, що був довго лютим, і через старість тигриця стане спокійною, наче вода Каспію. Сама старість, прийшовши, руйнує скелі, і нема нічого, що б не знищив час.



Очікуване нещастя важче

Менша мука — перенести раптово відоме нещастя.

Чого ж боїшся, важче терпіти його довго.

Що ми прожили, того вже нема: усе з собою забрали мінливий час і остання година.



Дружба між ровесниками

Однаковий вік, звичайно, об’єднує серця.



Нікчемна сила без розуму

Сила без розуму падає від свого тягару (Горацій, III, 4 [65]).



Золото перемагає все

Золото, могутніше від удару грому, любить іти серединою сторожі та ламати скелі (там же [III, 16, 9 — 11]).



Жадібність

За зростаючими грішми слідом іде турбота /245зв./.та жадібність ще більших грошей (там же [III, 16, 17 — 18]).



Бути задоволеним малим

Хто прагне багато, тому й багато невистачає: добре, кому ощадливою рукою бог дав стільки, скільки йому достатньо (там же [III, 16, 42 — 44]).



Жорстока бідність

Бідність, ось ця велика ганьба, наказує все робити і терпляче все зносити (там же, III, 24 [42 — 43]).



Невідоме майбутнє

Розважливий бот туманною ніччю закриває події майбутнього часу (там же, [III, 29, 29-30]). \477\















Попередня     Головна     Наступна         Примітки


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.