Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





ПРИМІТКИ ДО «РИТОРИКИ»


КНИЖКА ДРУГА


 1 Секст Росцій з Амерії (в Умбрії) — римський громадянин якого родичі прогнали з маєтку і звинуватили в убивстві батька. Ціцерон захищав його у промові «На захист Секста Росція».

 2 Тіт Анній Мілан — народний трибун у 57 р. до н. е., противник Публія Клодія, якого вбив, за що був засуджений на вигнання, захист Ціцерона не перешкодив цьому.

 3 Публій Аппій Клавдій Пульхер — прихильник плебейської партії, змінив своє прізвище на Клодій, народний трибун, домігся вигнання Ціцерона, загинув 52 р. до н. е. у бійці з прихильниками Мілона, якому хотів перешкодити в досягненні консулату.

 4 Гней Помпей Великий (106 — 48 рр. до н. е.) — римський полководець, політичний діяч, переможець піратів і Мітрідата, царя Понту, належав до першого тріумвірату з Цезарем і Крассом.

 5 Кріноменон — предмет судового розгляду. Термін походить від грецького слова κρινω — судити, видавати вирок, розсудити.

 6 Трибун, — у Стародавньому Римі службова особа, обов’язком якої був захист прав плебеїв. Згодом її права були розширені: право скликати народні збори, заборона будь-якого розпорядження службових осіб.

 7 Консул — найвища державна посада у Римській республіці після вигнання царів 509 р. до н. е. На рік обиралися два консули.

 8 Гай Корнелій Веррес — див. примітку № 29 до кн. І «Риторики». Проти його зловживань виступав Ціцерон у своїх промовах «Проти Верреса» 70 р. до н. е. Ті промови називають ще «Верринками».

 9 Геліодор — невідома нам особа.

 10 Пунійці — жителі Карфагена.

 11 Ці слова приписуються легендарному грецькому поетові Епіменіду (V ст. до н. е.). У «Посланні до Тіта», 1, 12, апостола Павла цитуються його слова «Крітяни завжди брехуни, люті звірі, ліниві черева».

 12 Даниїл (бібл.) — ізраїльський пророк, іменем якого названа одна з книжок Старого завіту.

 13 Ханаан — стародавня назва Палестини і Фінікії.

 14 Мабуть, тут треба роз. Публія Сіра (2 ст. до н. е.), римського поета-мімографа. Збереглася збірка сентенцій з його творів.

 15 Маккавеї — семеро братів та їхня мати Симонія, які були замучені під час гонінь християн за панування Антіоха Епіфана.

 16 Симфороза — християнка, мати семи синів, яких замучили разом з нею за імператора Андріана.

 17 Еклезіаст (бібл.) — проповідник, його ім’ям названо одну з книжок Старого завіту.

 18 Ці слова взяті з «Книжки притч Соломонових», ІЗ, 20. \489\

 19 Горацій Коклес — (VI ст. до н. е.) — герой війни Риму з етрусками. Він стримував військо етрусків на правому березі Тібру доти, поки римляни не знищили міст, тоді кинувся в річку і переплив до своїх.

 20 Гай Луцій Корд Сцевола — один з героїв війни римлян з Порсенною, царем етрусків.

 21 Кінегір — афінянин, син Евфоріона, загинув у битві з персами, втративши обидві руки.

 22 Лукреція (міф.) — дружина Луція Тарквінія Коллатина. Коли син римського царя Тарквінія Гордого знеславив Лукрецію, то вона, розповівши про це, покінчила самогубством.

 23 Мабуть, Тіт Квінтій Цінцінат — диктатор 458 р. до н. е., переможець еквів, до і після війни з ними займався сільським господарством, став символом чеснот хлібороба і воїна.

 24 Марк Порцій Катон Цензорін або Старший (234 — 139 рр. до н. е.) — римський політичний діяч, оратор, письменник, відзначався простим життям, був прихильником старих римських звичаїв, ворогом грецької культури та Карфагена (його вислів: «Думаю, що Карфаген повинен бути знищеним»), автор твору «Про землеробство».

 25 Валерій Максім (І ст. н. е.) — римський письменник, автор твору «Достопам’ятні справи і слова».

 26 Апофтегма — сентенція.

 27 Дарій III — останній перський шах у 336 — 330 рр. до н. е., переможений Александром Македонським під Іссою у Кілікії 333 р. до н. е.

 28 Гефестіон — один з полководців Александра Македонського, помер 325 р. до н. е.

 29 Лікосфен (1518 — 1561 рр.) — автор «Сентенцій видатних людей», коментаря до творів Плінія Молодшого та ін.

 30 Дагон (бібл.) — найвище божество филистимлян.

 31 Фома Аквінський (1225 — 1274 рр.) — середньовічний теолог і філософ-схоласт, який відійшов від панівного до нього в католицькій філософії платонівського напрямку і в основу своєї доктрини поклав християнізоване вчення Арістотеля, відкинувши прогресивні ідеї останнього. Виступав за підпорядкування розуму вірі; був ворогом вільнодумства і демократії; канонізований католицькою церквою як «святий».

 32 Скот, мабуть Дунс Скот Йоанн (1265 — 1308) — видатний філософ-номіналіст пізнього середньовіччя; своїми працями сприяв розкладові схоластики; намагався відокремити філософію від теології; критикував томізм.

 33 Роз. католицька церква.

 34 Статуї Меркурія називались в античності гермами (Меркурій у греків — Гермес), — це стовпи, які закінчувалися головою або погруддям Гермеса, що їх, звичайно, ставили на дорогах, роздоріжжях, ринках тощо.

 35 Касіян (І пол. V ст. н. е.) — церковний письменник, родом з південної Франції, учень Йанна Златоуста, творець теорії семіпелагіанізму, згідно з якою людина, незважаючи на першородний гріх, здатна до добра.

 36 Новат — друг Сенеки-філософа.

 37 Ентимема — у формальній логіці такий дедуктивний умовивід, у якому пропущено якусь частину — засновок або висновок.

 38 Антецедент — висловлення з «якщо», яке входить до складу імплікації і стоїть, звичайно, перед консеквентом. \490\

 39 Епіхейрема — силогічний умовивід, засновками якого є ентимеми, — вид складноскороченого силогізму.

 40 Дейотар (помер 42 р. до н. е.) — цар Галатії у Малій Азії, союзник римлян у війні з Мітридатом. У 45 р. до н. е. його звинувачував онук Кастор у змові проти Цезаря, а захищав Ціцерон у промові «На захист даря Дейотара».

 41 Юнона (міф.) — див. примітку № 91 до кн. І «Риторики», вона вважалась також покровителькою дівчат, жінок, подружжя, пологів.

 42 Гіпербатон — стилістична фігура, яка полягає в зміні природного порядку слів і у відокремленні їх вставними словами.

 45 Парентеза — вставка, вставні слова або речення.

 44 Паламед (міф.) — цар о. Евбеї (поблизу Аттіки), звинувачений Одіссеем, Агамемноном і Діомедом у зраді, за що й був убитий.

 45 Існувала навіть епіграма:

«Я красномовство вивчаю», — сказав марнотратець сміливо.

«Логіку вчу», — відповів швидко ощадний йому.

Стиснена завжди рука про скупого логіку свідчить,

Щедра риторику вчить, — завжди розкрита вона.

Ця епіграма взята із поетики М. Довгалевського «Сад поетичний» (К., 1973).

 46 Юліан, Флавій Клавдій (Відступник) — римський імператор у 361 — 363 рр. н. е.

 47 Веррес розп’яв на хресті римського громадянина Гавія (див.: «Промова проти верреса», II, ч. 6, 65 — 66).

 48 Лавз (міф.) — син етруського царя Мезентія, воїн Турна.

 49 Турн Лаврентійський (міф.), персонаж «Енеїди», син Давна, цар рутулів, убитий Енеєм.

 50 Марк Клавдій Марцелл — римський політичний діяч, полководець, переможець галлів у 223 р. до н. е., учасник II Пунійської війни, 212 р. до н., е. здобув Сіракузи на о. Сіцілії (тоді був убитий Архімед), загинув 208 р. до н. е.

 51 Роз. апостола Павла.

 52 Римський легіон складався з 10 когорт, когорта — з 3 маніпул, маніпула — з 6 центурій (сотень). На чолі легіону стояв військовий трибун, на чолі центурії — центуріон.

 53 Серет Сульпіцій Руф — римський консул у 51 р. до н. е., оратор і юрист, учився разом з Ціцероном у родоського ритора Молона.

 54 Егіна — острів у Саронійській затоці Егейського моря.

 55 Мегари — приморське місто у середній Греції над Саронійською затокою.

 56 Пірей — портове місто у Греції на північному узбережжі Саронійської затоки.

 57 Корінф — важливий торгово-ремісничий центр Стародавньої Греції на північному узбережжі Пелопоннесу.

 58 Гіппія — маловідома римлянка, на весіллі якої був Антоній (див., Філіппіка, Н. 25).

 59 Елій Луцій Турберон — близький друг Ціцерона, учасник Фарсальської битви між Цезарем і Помпеєм 48 р. до н. е., філософ і історик (твори не збереглися).

 60 Луцій Ліціній Мурена — намісник Галії, консул 62 р. до н. е., звинувачений у підкупі, його захищали Красс, Гортензій і Ціцерон. \491\

 61 Апосіопесис — замовчування; це риторична фігура, яка полягає у неповному висловлюванні думки.

 62 Епіфонема — закінчення промови фігуральним періодом, фразою.

 83 Пневматик — період, який вимовляється одним поштовхом повітря (грецьке πνευμα — віддих, дух, повітря).

 64 Яків — біблійний персонаж (див. заувагу № 132 до кн. І). Батько 12 синів.

 65 Путіфар (бібл.) — начальник двірцевої варти єгипетського фараона. Дружина Путіфара покохала Йосифа, але без взаємності (Буття, 39).










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.