Попередня     Головна     Наступна

ПРИМІТКИ ДО «РИТОРИКИ»

КНИЖКА ТРЕТЯ

 ¹ Лісій (бл. 445 — бл. 378 рр. до н. е.) — грецький оратор, вчитель риторики, збереглося 34 його промови.

 ² Інсинуація — вступ до промови, в якому оратор намагається здобути собі прихильність слухачів.

 ³ Кифара — музичний інструмент стародавніх греків, різновидність ліри.

 ⁴ Архій, Авл Ліціній з Антіохії (І ст. до н. е.) — грецький поет, жив у Римі, де навчав грецької літератури Ціцерона, отримав римське громадянство. Був звинувачений у незаконному отриманні римського громадянства, на його захист виступив Ціцерон у промові «На захист поета Архія».

 ⁵ Сократ (469 — 399 рр. до н. е.) — грецький філософ, засновник Ідеалістичної філософської школи в Афінах.

 ⁶ Григорій Чудотворець (213 — 273 рр. н. е.) — понтійський єпископ і проповідник, автор книг «Символ віри» та «Похвала Орігенові».

 ⁷ Хіротонія — рукоположення, посвячення у ступінь священства — диакона, священика, єпископа.

 ⁸ Гіпотипосис — риторична фігура, яка образно передає зміст справи.

 ⁹ Марк Аретусійський -(IV ст. н. е.) — єпископ м. Аретусії у Сірії.

 ¹⁰ Нікіфор Ксанфопул — константинопольський патріарх (див. примітку № 167 до кн. І «Риторики»).

 ¹¹ Есхіл (525 — 456 рр. до н. е.) — видатний грецький трагік, з 90 відомих в античності трагедій збереглося 7.

 ¹² Софокл (бл. ,495 — 406/405 рр. до н. е.) — грецький драматург. За античними даними написав 120 — 140 драматичних творів. Збереглися 7 трагедій.

 ¹³ Констанцій II — син Константина Великого, римський імператор у 351 — 361 рр. н. е., прихильник аріанства.

 ¹⁴ Мітра (міф.) — ірансько-вавілонський бог Сонця, культ якого поширився в II — III ст. н. е. на всю територію Римської імперії. У Римі його називали «Непереможним сонцем». " Антіох II — цар Сірії у 261 — 247 р. до н. е. Його сини: Антіох і Селевк.

 ¹⁶ Трикліній — три обідні ліжка, що стояли біля столу і використовувалися під час обіду або бенкету.

 ¹⁷ Квінт Мінуцій Ферм — друг Ціцерона і противник Цезаря, народний трибун 62 р. до н. е., пропретор у Азії у 51 — 50 рр. до н. е.

 ¹⁸ Капітолій — один із семи пагорбків, на яких розташований Рим. Тут відбувалися найважливіші збори й засідання, а також тріумфальні урочистості. \492\

 ¹⁹ Діана (міф.) — дочка Юпітера і Латони, сестра Аполлона, богиня полювання, помічниця пологів (Луїціyа) (у греків — Артем.іда).

 ²⁰ Публій Корнелій Сціпіон Африканський Молодший Нумантінський (186 — 129 рр. до н. е.) — римський політичний діяч, полководець, переможець Карфагену у 146 р. до н. е.

 ²¹ Ферме — приморське місто в Македонії (сучасні Салоніки).

 ²² Гімера — місто на о. Сіцілії, засноване в VII ст. до н. е. грецькими колоністами.

 ²³ Гела — дорійська колонія на південному побережжі о. Сщілії, заснована 690 р. до н. е. родосцями й крітянами.

 ²⁴ Агрігент — місто на південному узбережжі о. Сіцілії, засноване в VI ст. до н. е. греками-вихідцями з м. Гелі.

 ²⁵ Фаларид (VI ст. до н. е.) — тиран м. Агрігента, для якого художник Перілл зробив нове знаряддя тортур — мідного бика, в якому мали опалювати засуджених на смерть. Першим загинув сам Перілл.

 ²⁶ Квестор — особа у стародавньому Римі, яка відала фінансовими справами.

 ²⁷ Пізон, Луцій Цезонін — римський консул 58 р. до н. е., намісник Македонії, Ціцерон не раз викривав його зловживання.

 ²⁸ Пунійська війна — війна Риму з Карфагеном за гегемонію на Середземному морі. Було три таких війни: І — у 264 — 241 рр. до н. е., II — 218 — 202 рр. до н. е. III — 149 — 146 рр.

 ²⁹ Македонська війна — війна Риму з Македонією у 149 — 148 рр. до н. е., результатом якої було приєднання Македонії до Риму.

 ³⁰ Юрисдикція — підсудність, обсяг справ, що підлягають віданню даної установи.

 ³¹ Антиагога або компенсація — непряме спростування закидів, коли замість спростовувати чийсь закид, роблять йому закид.

 ³³ Марк Юній Брут (86 — 42 рр. до н. е.) — учасник убивства Юлія Цезаря. Покінчив самогубством у битві біля Філіппі 42 р. до н. е., кинувшись на свій меч.

 ³³ У вбивстві Цезаря брав участь також Децим Юній Брут (85—43 рр. до н. е.), офіцер і ад’ютант Цезаря, учасник Галльської війни.

 ³⁴ Гай Касет Лонгин — учасник убивства Юлія Цезаря, квестор в армії Красса, воював з Долабеллою, загинув у битві біля Філіппі 42 р. до н. е.

 ³⁵ Гней Доміцій — сш великого ворога Цезаря Луція Доміція, консула у 54 р. до н. е., учасник Фарсальської битви.

 ³⁶ Гай Требоній — римський політичний діяч, легат Юлія Цезаря в Галлії, учасник змови проти Цезаря, загинув 43 р. до н. е. у битві з Долабеллою під Смірною.

 ³⁷ Філоктет (міф.) — друг Геракла, який дав йому лук і стріли учасник Троянського походу, в дорозі його вкусила змія і товариші залишили його на о. Лемносі (пізніше — частина Егейського моря); коли ж оракул повідом», що без лука Філоктета не можна здобути Трої, тоді Одіссей і Дюмед привезли його під Трою, і тут його вилікував лікар Махаон. Від його стріли загинув Паріс, і тоді греки здобули Трою.

 ³⁸ Навпліїв син (міф.) — Паламед. Навплій (міф.) — цар о. Євбеї. \493\

 ³⁹ Син Пеанта (міф.) — Філоктет, дійова особа «Ілліади», учасник Троянської війни.

 ⁴⁰ Вулкан (міф.) — у римлян бог вогню і ковальської справи (у греків — Гефест), син Зевса і Гери, народився дуже негарним, і Зевс скинув його на о. Лемнос.

 ⁴¹ Амінт — учасник походу Александра Македонського, що описав цей похід.

 ⁴² Філот — один з полководців у війську Александра Македонського намісник області навкруг Тіра (Курцій, IV, 5, 9).

 ⁴³ Мінерва (міф.) — дочка Юпітера, богиня мудрості (у греків — Афіна) Статуя Мінерви (Афіни) Фрігійки, яка впала з неба була в храмі в Трої. Її вкрали Одіссей і Дюмед.

 ⁴⁴ Лютерани — прихильники вчення Мартіна Лютера (1483 — 1546 рр), церковного реформатора у Німеччині, який не визнавав влади папи римського, а найвищим релігійним авторитетом проголосив лише Євангеліє.

 ⁴⁵ Аріани — послідовники вчення александрійського пресвітера Арія (IV ст. н. е.). Вчення це було засуджене на Нікейському соборі 325 р. н. е.; Арія заслано в Іллірію, а його прихильників — у Галлію.

 ⁴⁶ Епіктет (бл. 50 — бл. 138 рр. н. е.) грецький філософ-стоїк. Його вчення записав Флавій Аріан у 8 книжках «Діатриби Епіктета» і у 12 книжках «Розмови». З тих обох праць Аріан склав скорочений «Підручник».

 ⁴⁷ Йдеться про Етеокла і Полініка (міф.), синів фіванського царя Едіпа і його дружини Иокасти, які після смерті батька мали по черзі щороку керувати містом. Молодший Полінік першим залишив місто, а Етеокл приступив до влади. Коли ж після року Полінік повернувся, Етеокл його прогнав. Полінік за допомогою тестя Адраста організував похід проти брата. Під час облоги міста Фів загинули всі вожді, у тому числі Етеокл і Полінік. Це послужило канвою трагедії Есхіла «Семерео проти Фів».

 ⁴⁸ Роз. Ромул і Рем (міф.) — засновники Рима. Під час суперечки про назву заснованого міста Ромул убив Рема.

 ⁴⁹ Пріам (міф) — син Лаомедонта, останній цар Трої.

 ⁵⁰ Стародавні греки називали варварами всіх чужинців.

Попередня     Головна     Наступна