Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
ПРИМІТКИ ДО «РИТОРИКИ»
КНИЖКА ЧЕТВЕРТА
1 Серафим — за Біблією — один із семи ангельських чинів.
2 Саваоф (бібл.) — одна з назв ізраїльського бога Ягве.
3 Христофор Ліготій — для нас маловідома особа, автор книжки про латинську мову.
4 Тіберій Клавдій Нерон Цезар — римський імператор у 14-37 рр. н. е.
5 Юстін, Марк Юніан (II-III ст. н. е.) — римський історик, автор праці «Скорочення Філіппової Історії Трога Помпея».
6 Цельс, Авл Корнелій (І ст. н. е.) — римський письменник автор енциклопедичної праці «Мистецтва». Збереглося лише 8 його книжок про медицину.
7 Альдус Мануціус (1449-1515 рр.) — Італійський гуманіст заснував 1494 р. У Венеції друкарню, друкував грецьких і римських класиків.
8 Йоанн Фоссіус і Адріг Кардіналі -- маловідомі для нас особи, автори праць про латинську мову.
9 Вандали - група германських племен, відома від І ст. н. е. у III — IV ст. н. е. перейшли Дунай, 406 р. — Реин, \494\ зайняли Галлію та Іспанію, 439 р. здобули Карфаген, 455 р. зайняли Італію й пограбували Рим, 536 р. держава вандалів, розбита Валізарієм, перестала існувати.
10 Лонгобарди — германське плем’я на нижній Ельбі. У VI ст. заснували свою державу між Дунаєм і Тіссою, згодом завоювали північну Італію і заснували тут Лонгобардське королівство. 774 р. Карл Великий завоював Лонгобардське королівство і включив до складу своєї держави.
11 Готи — германське плем’я, яке проживало на території східної Німеччини; 376,р. н. е. вони перейшли Дунай і проникли до римської держави; 402 р. під керівництвом Аларіха заснували свою державу в Іспанії. Частина їх під командуванням Теодорика у 489 р. оволоділа Італією і була тут аж до 553 р. н. е.
12 Аттік, Тіт Помпоній (109 — 32 рр. до н. е.) — друг Ціцерона, видавець творів Ціцерона, Брута, Гірція, Варрона та ін., автор твору «Хроніка» та ін.
13 Григорій Кнапський (1564 — 1638 рр.) — польський лексикограф, видав 1621 р. «Польсько-латинсько-грецький словник»; у додатку до словника подав різні латинські і грецькі сентенції польською мовою.
14 Кохановський Ян (1530 — 1584 рр.) — польський поет-гуманіст, що писав латинською та польською мовами.
15 Сеймик — збори польської шляхти у воєводствах.
16 Лукан, Марк Анней (39 — 66 рр. н. е.) — римський поет, автор поеми «Фарсалія».
17 Мовний період складається з членів (по-грецькому — колон), а члени — з ком (синтагм). Докладніше див. кн. IV, розд. IV.
18 Квірити — назва сабінців, а згодом і римлян.
19 Планцій, Гней — друг Ціцерона, колишній квестор (заступник намісника провінції) Македонії, якого він захищав 54 р. до н. е.
20 Квінт Туллій Ціцерон — брат Марка Туллія Ціцерона, легат Цезаря під час його намісництва у Галлії, також займався літературною діяльністю.
21 Папірій — римський громадянин, убитий Клодієм. Про нього згадує Ціцерон у «Промові на захист Мілона», 37.
22 Аппій Клавдій — римський цензор у 312 р. до н. е.; побудував дорогу, що вела з Рима до ,Капуї, яка отримала назву «Аппієва дорога».
23 Авл Цеціна — противник Цезаря в 49 — 46 рр. до н. е., після перемоги Цезаря написав «Скарги», щоб отримати пробачення.
24 Секст Ебутій — противник Авла Цеціни, якого захищав Ціцерон у промові «На захист Цеціни».
25 Дзевгма — сполучення кількох речень одним підсумком, який стосується лише до одного підмета.
26 Метонімія — троп, заміна одного слова іншим на підставі суміжності двох понять.
27 Піфагорійці — послідовники вчення грецького математика, філософа-ідеаліста Піфагора (бл. 580 — 500 рр. до н. е.) — який розглядав Всесвіт як гармонійну систему чисел та відношень, обстоював вчення про безсмертя душі.
28 Цетег, Марк Корнелій — римський консул у 204 р. до н. е., переможець брата Ганнібала Магона в Інсубрії, видатний оратор. \495\
29 Віршові стопи:
1) кретик має таку будову: — U — довгий склад, w короткий склад;
2) дактиль: — U U;
3) пеон перший: UUU — : пеон другий: —UUU;
4) дохмій: — — — U —
б) молос: — — — ;
6) анапест: UU — .
30 Друз, Марк Лівій — римський оратор, народний трибун 91 р. до н. е. намагався примирити народ с аристократією й дати італікам право громадянства, вбитий політичними противниками.
31 Ритмічні клавзули — ритмічне закінчення періоду (речення).
32 Дикретик має будову: — U — — U — (поєднання двох кретиків).
33 Трибрах — віршовий розмір; UUU.
34 Спондей — віршова стопа, що складається з двох довгих — —, диспондей — з двох спондеїв — — — — .
35 Хорей або трохей — віршова стопа, до складу якої входить довгий і короткий склади — U, дихорей: — U — U.
36 Метр — частина вірша, яка звичайно складається з двох стоп. Три- і більшскладові стопи є водночас метром.
37 Авл Клюенцій Габіт — римський громадянин, звинувачений у вбивстві вітчима в 66 р. до н. е. Ціцерон захищав його у промові «На захист Клюенція».
38 Церера (міф.) — дочка Сатурна і Реї, сестра Юпітера, богиня полів, землеробства та сільського життя. Назва «елевсінська» походить від м. Елевсін в Аттиці (Греція), де був поширений її культ.
39 Філодам — житель м. Лампсака, якого вбив Рубрій, помічник Верреса.
40 Едикт — розпорядження, наказ вищої влади.
41 Антистрофа — повторення кінцевих слів у кількох суміжних членах періоду.
42 Целій, Марк Руф (82 — 48 рр. до н. е.) — учень і друг Ціцерона, квестор у 59 р. до н. е., звинувачений у зловживанні під час виборів 56 р. до н. е. Його захищав Ціцерон у промові «На захист Целія».
43 Теофраст (372 — 287 рр. до н. е.) — учень Арістотеля, вчений і письменник, автор творів «Про походження рослин», «Про дослідження рослин», «Характери», «Про риторичне мистецтво» та ін.
44 Габтій, Авл — римський державний діяч, консул у 58 р. до н. е., противник Ціцерона.
45 Сестій, Публій — римський політичний діяч, квестор у 63 р. до н. е., прихильник Ціцерона, 66 р. до н. е. виступив проти кандидатури Клодія на посаду едила, за що був. звинувачений. Його захищав Ціцерон у промові «На захист Сестія».
46 Скілла, або Сцілла (міф.) — морська потвора, яка проживала біля протоки між Італією та Сіцілією напроти Харібди.
47 Капуя — місто в південній Італії, в області Кампанії.
48 Дуумвір — член комісії двох у стародавньому Римі.
49 Сепласія — вулиця в м. Капуї (Італія), де продавались пахощі (див.: Ціцерон, На захист Сестія, 19). \496\
50 Катонівська суворість, від Марка Порція Катона Старшого (234 — 139 рр. до н. е.) — римського державного діяча, який відзначався суворістю та простотою життя, був прихильником старих римських звичаїв.
51 Протей (міф.) — вище морське божество на о. Фарос (Єгипет), яке змінювало свій вигляд.
52 Індульгенція — відпущення гріхів, яке давала католицька церква за особливі заслуги і, передусім, за -гроші.
53 Ігнатій Лойола (1491 — 1566 рр.) — засновник ордену єзуїтів, зарахований католицькою церквою до святих.
54 Станіслав Костка (помер 1578 р.) — посол Сігізмунда Августа до іспанського короля Філілпа II, генерал артилерії у війську Стефана Баторія.
55 Сабінці — італійське плем’я, яке проживало в центральній Італії.
56 Епікур (341 — 270 рр. до н. е.) — грецький філософ-матеріаліст, вчення якого було дальшим етапом у розвитку античного атомізму, засновник школи епікурейців.
57 Гай Рабірій Постум — римський багач, звинувачений 54 р. до н. е. разом з Авлом Габінієм у здирствах в Єгипті. Його захищав Ціцерон у промові «На захист Рабірія».
58 Сатурній — римський громадянин, відомий нам лише з цієї промови Ціцерона.
59 Іфіт (міф.) — один з троянців, супутник Енея.
60 Пелій (міф.) — троянець, супутник Енея.
61 Роз. Юліан Відступник.
62 Меммій, Гай — народний трибун у 111 р. до н. е., звинувач командирів, підкуплених царем Нумідії Югуртою.
63 Лікург (338—326 рр. до н. е.) — афінський державний діяч і оратор. Керував фінансовими справами Афін.
64 Лігарій, Квінт — легат Помпея в Африці, звинувачений Квінтом Тубероном у державній зраді. Його захищав Ціцерон у промові «На захист Лігарія».
65 Оксиморон — риторична фігура, яка полягає на поєднанні двох удавано протилежних понять.
