Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





ПРИМІТКИ ДО «РИТОРИКИ»


КНИЖКА П’ЯТА


 1 Йдеться про вчення грецького філософа-матеріаліста Емпедокла (490 — 430 рр. до н. е.), який вважав основою усієї природи чотири елементи: вогонь, повітря, воду і землю. На його думку, тіла створені так, що вологості одного елемента вливаються в інший елемент. Це відбувається по-різному, і тому утворюються окремі тіла.

 2 Квінтіліанові.

 3 Сагунтинці — жителі м. Сагунт (Іспанія). 219 р. до н. е. карфагенський полководець Ганнібал обложив це місто, яке було в союзі з Римом. Протягом восьми місяців жителі Сагунта оборонялись, а коли Ганнібал здобув його, то знищив, і це було причиною II Пунійської війни між Карфагеном і Римом.

 4 Мається на увазі Марк Юній Брут, учасник вбивства Юлія Цезаря в 44 р. до н. е. Він вів боротьбу з Антонієм і Октавіаном, після битви при Філіппі 42 р. до н. е. покінчив самогубством. Ціцерон поважав Брута і листувався з ним.

 5 Девкаліон (міф.) — згідно з грецькою міфологією — син Прометея, цар Отії у Фессалії, разом зі своєю дружиною врятувався від потопу і став родоначальником людського роду. \497\

 6 Корнелій Непот (94 — 24 рр. до н. е.) — римський історик автор твору «Про славних людей».

 7 Фракія — область стародавньої Греції на західному узбережжі Чорного моря.

 8 Діоген Лаертський з Кілікії (II ст. н. е.) — грецький письменник, автор «Збірника життєписів і вчень філософів».

 9 Орест (міф.), — син мікенського царя Агамемнона, по смерті батька прибув до Фокідського царя Строфія і тут подружив з його сином Піладом, з яким після 8 років прибув знов до Мікен і відімстив убивцям батька: Клітемнестрі і Егісфові.

 10 Федра (міф.) — дочка Міноса, друга дружина Тесея, міфічного царя Афін, покохала свого пасинка Іпполіта, але без взаємності.

 11 Медея (міф.) — дочка колхідського царя Еета. За її допомогою Ясон заволодів золотим руном.

 12 Ніс і Евріал (міф.) — троянці, супутники Енея, нерозлучні друзі.

 13 Рутули — стародавнє плем’я в Лації (Італія).

 14 Дідона (міф.) — дочка Тірського царя Белоса молодшого, цариця Карфагена. Внаслідок нещасного кохання до Енея наказала спалити себе на вогнищі.

 15 Дардан (міф.) — син Юпітера й Електри, родоначальник троянців (за римською версією — і римлян).

 16 Купідон або Амур (міф.) — син Венери, бог кохання у римлян (у греків — Ерот).

 17 Роз. Марка Атонія.

 18 Мільтіад Молодший — син Кімона, правитель Херсонеса в 518 — 493 рр. до н. е., переміг персів під Марафоном 490 р. до н. е.

 19 Роз. статуї Сціпіона Африканського.

 20 Атоній Великий (251 — 356 рр. н. е.) — один із засновників чернецтва, жив пустельником, у Верхньому Єгипті.

 21 Роз. Публій Корнелій Сціпіон перед битвою з Ганнібалом біля ріки Тіцини 218 р. до н. е.

 22 Анхіз (міф.) — цар м. Дардана в Троаді (Мала Азія), батько Енея.

 23 Єлісейські поля (міф.) — місце перебування праведників. Згідно з уявою греків, поля були розташовані на заході біля берегів Океану. Римські поети перенесли їх до Аїду (підземного царства).

 24 Фієст або Тіест (міф.) — син Пелопа і Гіпподамії, брат Атрея, царя Мікен (Пелопоннес).

 25 Клото (міф.) — одна з богинь долі, які у римлян називались Парки, а в греків — Мойри. Їх було три: Клото, яка пряла нитку життя, Лахесіс — тягнула, а Атропос — обрізувала.

 26 Велізарій — полководець візантійського імператора Юстиніана Великого (527 — 565 рр. н. е.).

 27 Аттіка — область у центральній Греції з столицею Афіни.

 28 Алкід (міф.) — син Алкея, роз. Геракл, який відзначався силою. Грецьке слово «αλκή» означає «сила, могутність, хоробрість».

 29 Гра слів: злодій по-латині fur, а дієслово fero, ferre, tuli, latum — означає нести і взяти, красти, і ось від форми tuli, утворено ім’я Туллій.

 30 Гра слів: causam agere — вести справу і satagare — мати багато турбот, бути у важкому становищі. \498\

 31 Цінни — римський рід, з якого похопив відомий полководець, консул у 87 і 84 рр. до н. е., політичний діяч Луцій Корнелій Цінна.

 32 Латинське verrere означає замітати.

 33 Еріманфський кабан (міф.) — жорстокий, дикий кабан, який з’явився в Аркадії, біля гори Еріманф і спустошував поля. Його вбив Геракл і відніс Еврістееві, цареві Мікен.

 34 Август Октавіан — римський імператор у 31 р. до н. е.

 35 Ас — римська грошова одиниця, яка спочатку важила 327, 45 гр., а за часів Ціцерона мала дуже малу вартість (гріш, копійка).

 36 Вібій Курій — полководець Юлія Цезаря.

 37 Сардонікс — мінерал.

 38 Яшма — мінерал.

 39 Ватіній Публій — легат Юлія Цезаря, в 47 р. до н. е. отримав консульську посаду на кілька днів.

 40 Макробій, Амвросій Федосій (бл. IV — V ст. н. е.) — римський письменник, автор твору «Сатурналія» та ін.

 41 Кифарид — співак під акомпанемент кифари.

 42 Дорога Емілія — шлях від Плаценції до Арімна, збудований 187 р. до н. е. консулом Марком Еміліем Лепідом.

 43 Форум Корнелія. Назва пішла від архітектора Гнея Корнелія, що побудував форум Августа.

 44 Езоп (середина VI ст. до н. е.) — грецький байкар. Збірник його байок складено в XIII — XIV ст.

 45 Ювенал, Децим Юній — римський поет-сатирик часів імператорів Доміціана і Траяна.

 46 Авл Персій Флакк (34 — 62 рр. н. е.) — римський поет-сатирик; збереглися 6 сатир.

 47 Амфілох (IV ст. н. е.) — митрополит м. Кізика у Фригії (Мала Азія), зарахований християнською церквою до святих.

 48 Лукіан (бл. 120 — 180 рр. н. е.) — грецький письменник-сатирик, висміював релігійні забобони, філософський догматизм тощо. Збереглося близько 80 творів.

 49 Діомед (міф.) — син Арея, цар бістіонів і Фракії, вбивав усіх чужинців, які прибували до його країни, і ними годував своїх коней. Його вбив Геракл.

 50 Мезентій (міф.) — цар етрусків, союзник царя рутулів Турна, вбитий Енеем.

 51 Атрей (міф.) — син Пелопса, брат Тіеста, цар Мікен. З вини Тіеста вбив свого сина Плістена. Бажаючи за це помститись, вбив сина Тієста Тантала і приготував з його м’яса обід для батька. Атрея убив син Тієста Егісф.

 52 Роз. Иоанн Хреститель (Предтеча).

 53 Ірод II Антипас — цар Іудеї у 1 — 37 рр. н. е.; задовільнюючи бажання своєї онучки Саломе, дочки Іродіади, наказав відрубати голову Йоаннові Хрестителю.

 54 Долабелла, Гней Корнелій — претор Кілікії, у 80 р. до н. е., відомий своїми зловживаннями, у битві під Смірною у 43 р. до н. е. убив Гая Требонія, намісника. Азії.

 55 Цінна, Луцій Корнелій — римський полководець, у 87 і 84 рр. до н. е. — консул, політичний діяч.

 56 Сулла, Луцій Корнелій — Див. заувагу № 97 до кн. І.

 57 Канопа — місто в Єгипті.

 58 Назва походить від м. Тір, давньої столиці Фінікії.

 59 Клавдіан, Клавдій (кінець IV — поч. V ст. н. е.) — римський поет, автор панегіриків та поем «Про війну з Гільдо\499\ном» (зберігся початок), «Викрадення Прозерпіни» (збереглися три пісні).

 60 Трабея — парадний білий плащ з пурпуровими смугами, який носили римські царі і консули.

 61 Понтифік — жрець,

 62 Даун (міф.) — легендарний цар Апулії, родоначальник племені рутулів і батько Турна.

 63 Авсонійці — жителі Італії. Авсонією спочатку називали південну, а згодом — всю Італію.

 64 Лавінія (міф.) — дочка Латина, царя Лація, дружина Енея.

 65 Сенека, Федра, 607.

 66 Апострофа — фігура звертання оратора до свого суперника.

 67 Роз. Квінтіліан.

 68 Ніоба (міф.) — фіванська цариця, мати семи синів і семи дочок. Пишаючись своєю багатодітністю, не хотіла приносити жертви богині Латові, у якої було двоє дітей: Аполлон і Артеміда. Аполлон і Артеміда з наказу матері повбивали дітей Ніоби, а саму її обернули на скелю.

 69 Мусей — міфічний поет в Аттіці (Греція), учень Орфея. Орфей — син Аполлона (за іншими переказами — син фракійського царя Еагра) і Калліопи, міфічний поет і музикант.

 70 Лівія — третя дружина римського імператора Августа.

 71 Санназарій Джакопо (Акцій Сінцерій) або Санназаро (1458 — 1530 рр.) — італійський поет, автор творів «Аркадія» і «Про народження Діви».

 72 Арістотель походив з міста Стагіри на півострові Халкідіка.

 73 Луцілій Молодший — друг Сенеки, автор дидактичного твору «Етна», написаного 78 р. н. е.

 74 Аустр або Австр — південний вітер.

 75 Алорк — іспанець, разом з жителем Сагунта Ялконом взявся вести переговори з Ганнібалом про перемир’я (див.: Т. Лівій. Від заснування Рима, XXI, 12 — 13).

 76 Варрон, Теренцій — римський консул у 216 р. до н. е. командував римською армією у битві з Ганнібалом під Каннами (див.: Т. Лівій. Від заснування Рима, XXIII, 38). — Див, заувагу № 148 до кн. 1 «Риторики».

 77 Тархон (міф.) — цар Агіли в Етрурії, союзник Енея.

 78 Тиррентський — тут роз. етруски, родоначальником яких був міфічний Тиррен, вождь колоністів з Лідії.

 79 Камілла (міф.) — дочка царя вольсків, загинула у битві Турна з Енеєм.











Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.