Попередня     Головна     Наступна





ПРИМІТКИ «НАТУРФІЛОСОФІЯ, АБО ФІЗИКА»



КНИЖКА ДРУГА


 1 Ксенарх (І ст. до н. е. — І от. н. е.) — (походив із Селевкії на Сіцілії, філософ-перипатетик і граматик, вчитель Страбона.

 2 Анаксімандр (610 — 546 рр. до н. е.) — старогрецький філософ-матеріаліст, дальше розвинув матеріалістичні погляди Фалеса. За першооснову всього вважав апейрон, невизначену й нескінчену субстанцію, яка перебуває в постійному русі.

 3 Селевк (II ст. до н. е.) — грецький філософ-стоїк, жоден з його творів не зберігся.

 4 Пальм — міра довжини — 7,39 см (¼ римського фута; palmus major — 3 пальма, 22,18 см.).

 6 Евклїд (IV — III ст. до н. е.) — видатний математик і геометр античності. Своєю працею «Початки» підвів підсумок розвитку математики й геометрії в античній Греції.

 6 Віклеф Дж. (1320 — 1384) — англійський реформатор, антипапіст, прихильник У. Тайлера.

 7 Ян Гус (1971 — 1415) — чеський мислитель, засновник гусизму — національно-визвольного антифеодального руху в Чехії; спалений на вогнищі згідно з рішенням Констанського собору.

 5 Капреол (XV ст.) — французький теолог, в 1409 р. став професором теології в Парижі, з великою прихильністю ставився до вчення Фоми Аквінського, захищав його від нападів скотистів, номіналістів. \531\

 9 Ауреол — очевидно, Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (Парацельс, 1493 — 1541), швейцарський медик, алхімік.

 10 Гісполійці (Hispolienses) — поборники контрреформації; іспанські вчені університету Севільї.

 11 Клавій Христофор (1537 — 1612) — німецький математик, коментатор і видавець творів Евкліда.

 12 Нуми — монети, гроші.

 13 Сестерцій — римська срібна, монета.

 14 Химера — поняття, яке дуже часта вживається у середньовічній логіці: щось нереальне, вигадане.

 15 Зенон з Кітіона на Кіпрі (336 — 294 рр. до н. е.) — старогрецький філософ, засновник стоїцизму, учень кініка Кратерса.

 16 Левкіпп (500 — 440 рр. до н. е.) — старогрецький філософ-матеріаліст, засновник атомістичного вчення, вчитель Демокріта.

 17 Апелла — справжнє або вигадане ім’я єврея, якого Горацій зображує легковірним. Згодом це ім’я стало синонімом легковірної людини. Воно зустрічається у Флавія, Петронія, Ціцерона.

 18 Франциск де Овієдо — іспанський філософ і теолог XVII ст., представник другої схоластики, його погляди критикують професори Київської академії, серед них і Прокопович.

 19 Пікколоміні — італійський вчений XVI ст. Працював у галузі природознавства, філософії, теології. В творі «Книжка науки про природу» висвітлює проблеми натурфілософії, зокрема він відкидає старе тлумачення питання щільного падіння тіл, виявляє невідповідність дослідам положення Арістотеля про відношення швидкостей тіл, що падають, оскільки вдвічі важчий камінь не падає вдвічі швидше. Це ж твердження піддав критиці і Стевін.









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.