Попередня     Головна     Наступна





ПРИМІТКИ «НАТУРФІЛОСОФІЯ, АБО ФІЗИКА»



КНИЖКА ЧЕТВЕРТА


 1 Антиперистаза (грецьке) — протилежна дія двох сил природи, неперервний тиск і опір.

 2 Фернель Жан (1497 — 1558) — французький гуманіст, математик і медик. Займався проблемами астрономії.

 3 Алембик (лат. alembicum) — скляний перегінний куб, вживається для перегонки води та інших рідин.

 4 Радзівіл — один з представників литовського князівського роду, правдоподібно Микола Криштоф Сирота.

 5 Геродот — див. примітку 158 до кн. І «Риторики».

 6 Форнієро (1598 — 1652) — французький вчений, автор багатьох географічних і математичних творів. \537\

 7 Аран — острів в Середземному морі.

 8 Авентин Йоганн Турмайр (1477 — 1534) — німецький історіограф, автор «Баварських анналів».

 9 Піфагор — див. примітку 27 до кн. IV «Риторики».

 10 Сервій (друга половина IV ст.), — видатний латинський граматик, коментатор Вергілія.

 11 Харон — в античній міфології — перевізник душ померлих на той світ через річку Стікс.

 12 Стікс — в античній міфології одна з річок підземного царства Аїду. Клятва богів «священними водами Стіксу» вважалася непорушною.

 13 Сивілла — за міфом старенька бабуся-пророк, яка віщувала людям лихо як божу кару за гріхи, персонаж «Енеїди».

 14 Полідор — міфічна особа, наймолодший син Пріама, вбитий Ахіллом.

 15 Ізіда (міф.) — богиня сімейного життя і культури в стародавньому Єгипті.

 16 Аппієва дорога — збудована Аппієм Клавдіем Цензором у 312 р. до н. е. з Риму до Капуї, а потім продовжена до Брундізія.

 17 Целій — римський лікар V ст. н. е., автор медичних праць.

 18 Печерський монастир або Києво-Печерська лавра — один з найстаріших давньоруських монастирів, заснований 1051 року за часів Ярослава Мудрого. Відіграв значну роль у становленні й зміцненні феодальних відносин на Русі, а також був центром розвитку руської культури і всього духовного життя протягом багатьох віків. В ньому працювали відомі літописці Нікон, Сильвестр, Нестор. У Лаврі було засновано першу в Києві друкарню (1606 — 1616) і школу (1631), що сприяло поширенню освіти на Україні.

 19 Федосій Печерський (XI ст.) — Києво-Печерський ігумен, запровадив чернецтіво в Київській Русі, збудував в монастирі церкву і ввів статут Ф. Студити, який був збірником правил співжиття ченців.

 20 Порта Йоанн Батиста (1538 — 1615) — італійський вчений доби Відродження, багато подорожував, написав ряд робіт з різних галузей знання, серед них головна «Природна магія». Провадив досліди в галузі вивчення оптичних явищ, магнетизму та ін. Є одним з винахідників камери-обскури, уподібнював зір людини до дії цієї камери. Разом з тим в творах Порти є чимало містики, віри в чудеса, шарлатанства.

 21 Марцеллін Аміан (330 — 400 рр. до н. е.) — римський історик, брав участь у багатьох походах римського війська, зокрема проти персів. Головний його твір — «Історія римської держави в 96 — 352 рр.» складався з 31 книжки.

 22 Ксенофонт (приблизно 430 — 355 рр. до н. е.) — відомий грецький історик, письменник, філософ. Його головний твір «Апологія Сократа» за своїм змістом є викладом етичного вчення Сократа.

 23 Лукіан — див. примітку 48 до кн. V «Риторики»,

 24 Кір — див. примітку 164 до кн. І «Риторики».

 25 Насамони — лівійське плем’я над Киринеєю.

 26 Светоній (75 — 150) — римський історик, автор твору «Життя дванадцяти цезарів». \538\

 27 Август (Гай Юлій Цезар Октавіан) — див. примітку 34 до кн. V «Риторики».

 28 Радер Матвій — Німецький письменник, єзуїт (1561 — 1634). Автор коментарів до творів Марціала і Квінта Курція.

 28 Курцій Руф, Квінт — див. примітку 49 до кн. І «Риторики».

 30 Діон Кассій (160 — 235) — грецький історик, автор відомої «Римської історії» в 80-ти книжках, що охоплює історію Риму від прибуття Енея в Італію до царювання Олександра Севера (229 р.). Щодо форми розповіді Кассій наслідує Фукідіда.

 31 Нестор (1056 — 1114) — чернець Києво-Печерської лаври, автор «Сказання про Бориса і Гліба», «Життя Феодосія» з багатьма відомостями, що стосуються Києво-Печерського монастиря. Йому приписують літопис «Повість временних літ».

 32 Страбон (63 р. до н. е. — 20) — один з найвидатніших старогрецьких істориків і географів. Написав працю «Географія» в 17-ти книжках,

 38 Самсон — біблійний герой, який прославився подвигами в боротьбі проти филистимлян. Згідно з біблійною легендою Самсон володів небувалою фізичною силою, джерелом якої було його довге волосся. Коханка Самсона — филистимлянка Даліла, довідавшись про це, обстригла його і видала своїм одноплемінникам. Чимало аналогій цьому біблійному сюжетові в грецькій і римській міфологіях Прокопович подає в передмові і післямові до твору «Аполлодора Грамматика Афинейского библиотеки, или о богах» (М., 1725),

 34 Лютер Мартін (1483 — 1546) — визначний представник Реформації, засновник німецького протестантизму (лютеранства), ідеолог німецького бюргерства.

 35 Гербіній Ян (1633 — 1675) — відомий польський педагог і релігійний проповідник, займав ряд високих педагогічних посад.

 36 IV Вселенський собор відбувся 451 р.

 37 Спіридон (VII ст.) — єпископ в м. Тріміфун, був присутнім на першому вселенському соборі і нібито переконав одного знаменитого філософа в Істинності православної віри.

 38 Гервасій і Протасій — християнські «мученики», брати-близнюки, були страчені під час правління Нерона.

 39 Зосім (перша половина V ст.) — грецький історик, автор історії римської імперії «Нова історія», 6 книжок якої сягають аж до 410 р.

 40 Софроній — єрусалимський патріарх, відомий як противник монофізитства.

 41 Йоанн Мосх (кінець VI — початок VII ст.) — візантійський релігійний письменник.

 42 Вестроготський водоспад — можливо, водоспад на Рейні біля Шафгаузена.

 43 Ноній Педро (1492 — 1877) — португальський математик, професор Коімбрійського університету, автор ряду відкрить в математиці,

 44 Танаїс (тепер Дон) — ріка, що впадає в Меотиду (сучасне Азовське море).

 45 Герард (1114 — 1187) — визначний перекладач багатьох творів з арабської мови, автор математичного твору про цілі числа і дроби. \539\

 46 Теофіл Рутка — Київський митрополит, який прийняв уніатство.

 47 Голіаф — згідно з біблійною легендою богатир-филистимлянин, якого переміг в єдиноборстві Давид, що згодом став царем Юдеї.

 48 Бароній Чезаре — див. примітку 18 до кн. 6 «Риторики».

 49 Миколай I (858 — 867) — римський папа. Мало цікавився богословськими справами, а всі сили спрямував на встановлення влади пап над церквою і духовної влади над світською.

 50 Михайло III (838 — 867) — візантійський імператор, за його правління був укладений мир з Болгарією і болгарський цар Борис прийняв хрещення.

 51 Василь I — візантійський імператор від 867 до 887 р., був взятий у полон болгарами, а після звільнення прийшов у Константинополь, де Михайло III віддав йому дуже високі державні посади.

 52 Фотій (820 — 891) — візантійський церковний діяч і письменник.

 53 Йоанн VIII (872 — 882). — один з римських пап, намагався зберегти свій вплив на Болгарію, в зв’язку з цим інтригував імператора Василя.

 54 Спарта — головне місто в Лаконії (Греція), а одночасно і держава.

 55 Володимир Святославович (помер 1016 р.) — київський князь, син Святослава Ігоревича. Ввів християнство як державну релігію в 988 р.

 56 Микола Святоша (X ст.) — син чернігівського князя Давида Святославовича. В 1142 р. примирив чернігівських князів з братами великого князя Всеволода.

 57 Сенатор Варлаам (XIII ст.) — візантійський чернець, за дорученням імператора Андроніка Палеолога вів у Авіньоні переговори про об’єднання Східної і Римської церков.

 58 Сергій III (904 — 911) — увійшов в історію як один з найжорстокіших і найпідступніших римських пап.

 59 Платіна (Бартоломео) (1421 — 1481) — філософ, ритор, італійський гуманіст. У 1475 р. був бібліотекарем Візантійської бібліотеки. Гостро виступав проти папи Льва II за його обмеженість, антигуманізм. Написав ряд творів, головний — «З життя римських пап».

 60 Стефан VIII — ім’я одного з римських пап (939 — 942), жив і діяв в епоху найбільшого морального падіння папства.

 61 Римські горби — за переказом Рим був заснований Ромулом на семи горбах.

 62 Гоар (1610 — 1658) — французький еллініст, домініканець.

 63 Мартін Крузій (1526 — 1607) — професор грецької мови в Тюбінгеймі. Написав дуже багато творів з грецької мови, риторики.

 64 Магомет II ель Фатіх (1430 — 1481) — сьомий османський султан, 1453 року зруйнував Константинополь, захопив Фракію, Македонію, вів війни з багатьма країнами, відзначався нелюдською жорстокістю.

 65 Геннадій Схоларій (1400 — 1469) — константинопольський патріарх 1433 — 1469 рр. Відомий як коментатор Арістотеля, Порфірія, а також як перекладач творів Фоми Аквінського з латинської мови на грецьку. \540\

 66 «Евхологіон» — один з творів релігійного змісту, написаний Петром Могилою в 1646 р., використевувався як підручник під час навчання в Києво-Могилянській колегії.

 67 Могила Петро (1596 — 1647) — визначний церковний і освітній діяч України першої половини XVII ст., родом з Молдавії. Від 1627 р. архимандрит Києво-Печерської лаври, згодом Київський і Галицький митрополит. Виступав, хоч і непослідовно, проти унії з католицизмом. Є ймовірним автором полемічного твору «Літос». Протиставляючи православ’я католицизмові, упорядкував чин православного богослужіння і розпочав систематизацію і теологічне обгрунтування православного віровчення. В 1632 р. заснував у Києві колегію, яка одержала згодом назву Києво-Могилянської академії. Це був перший вищий учбовий заклад на території східних слов’ян. Аналогічні колегії за допомогою Могили були відкриті у Вінниці, Гощі, Яссах. Значної уваги надавав розвиткові книгодрукування, особливо виданню учбової літератури. Виступив проти однобічної орієнтації вітчизняної культури на візантійські традиції, для її дальшого розвитку вважав необхідним засвоєння досягнень західно-європейської науки. В творах Могили, загалом теолого-схоластичних, є немало гуманістичних ідей. Ф. Прокопович багато в чому є послідовником П. Могили.

 68 Рід Медічі — династія, яка правила Флоренцією від 1434 до 1737 р. (з перервами). Див. примітку 12 до кн. 2, ч. II «Фізики».










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.