Головна     Наступна




ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ



До 6420 [912] року.

Роки 6421 [913] — 6477 [969].

Роки 6478 [970] — 6494 [986].

Роки 6495 [987] — 6521 [1013].

Роки 6522 [1014] — 6544 [1036].

Роки 6545 [1037] — 6576 [1068].

Року 6577 [1069] — 6583 [1075].

Роки 6584 [1076] — 6604 [1096]

Повчання Володимира Мономаха

Роки 6604 [1096] — 6615 [1107].

Роки 6616 [1108] — 6625 [1117].




Василь Яременко. НА ЗАМОВЛЕННЯ ВІЧНОСТІ

КОМЕНТАР до перекладу «Повісті врем’яних літ»

КОМЕНТАР до літописних географічних назв

КОРОТКИЙ СЛОВНИК історичної термінології, що вживається в «Повісті врем’яних літ»






Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.—558 с.


Кожен, хто цікавиться національною історією і тисячолітньою традицією її передачі і відтворення у слові, знає найдавнішу пам’ятку нашої літератури «Повість врем’яних літ», що створювалась в XI — на початку XII століття Нестором та іншими літописцями. Проте Несторів літопис за Іпатським списком, на відміну від Лаврентіївського списку, має виразне українське походження, на Україні жодного разу не видавався. У цьому виданні читач має змогу одночасно одержати оригінальний текст Іпатського списку і переклад сучасною мовою, також зроблено спробу вперше відтворити епічні оповідання літопису як віршований український епос періоду Київської Русі; має змогу з допомогою сумлінного упорядника і перекладача Василя Яременка дійти до витоків нашої української історії, до першооснов нашої державності, народності.


Переклад, післяслово та коментарі В. В. Яременка

ISBN 5-333-00032-8






Див. також:

Літопис руський за Іпатським списком (ПСРЛ, Т. II, 1908)

Лаврентіївський літопис (ПСРЛ, Т. I, 1926—28)

Повість временних літ. За Лаврентіївським списком (розшифровка).

Повість минулих літ. (переклад Л.Махновця).

Поучення Володимира Мономаха. (переклад Л.Махновця).

Поучення Володимира Мономаха. (давньоукраїнською).

«Повість временних літ». З енциклопедії «Українська мова».

«Літописи». З Енциклопедії Українознавства.

О. Творогов. Лексичний склад ПВЛ. Київ, 1984














© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
19.X.2002 (останні правки 21.VIII.2003)








Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.