Результати веб-опитування про проект правопису на сайті Ізборник  


Попередня     Головна     Наступна





В лЂто 6577. Поиде Изяславъ с Болеславомъ на Вьсеслава, Всеславъ же поиде противу; и приде къ БЂлугороду Всеславъ, бывшю нощи, утаися Кыанъ бЂжа из БЂлагорода кь Полотьску. Заутра же видивше людье бЂжавша князя, и вьзвратишася Кыеву и створиша вЂче, послдшася кь Святославу и кь Всеволоду, глаголюще: «мы же зло створили есмы, князя своего прогнавше, а се ведеть на ны землю Лядьскую; а поиде вь градъ отца своего; аще ли не хощета, то намъ неволя; зажегши городъ свой, и ступити вь ГрЂцискую землю». И Рече имъ Святославъ: «вЂ после†кь брату своему, да аще поидеть на вы с Ляхы погубить васъ, то †противу ему ратью не дади†погубити града отца своего; аще ли хощемъ с миромъ, то в малЂ придеть дружинЂ»; и утЂшиста Кыяны. Святославъ же и Всеволодъ посласта кь Изяславу, глаголюще: «Всеславь ти бЂжалъ, а не води Ляховъ Кыеву, противнаго ти нЂтуть; аще ли хощеши гнЂвомъ ити и погубити градъ, то вЂси, яко намъ жаль отня стола». То слышавъ Изяславъ, остави Ляхы, иде с Болеславомъ, мало Ляховъ поемь; посла же предъ собою сына своего Мьстислава Кыеву. И пришедъ Мьстиславъ исьсЂче Кыаны, иже бяху высЂкли Всеслава, числомъ 70 чади, а другыя исьслЂпиша, другыя без вины погубивъ, не испытавъ. Изяславу же идущю кь граду, и изиидоша людье противу с поклономъ, и прияша князь свои Кыяне; и сЂде Изяславъ на столЂ своемь, мЂсяца мая вь 2 день, и распуща Ляхы на покормъ; и изьбиваху Ляхы отай; возвратися Болеславъ въ землю свою. Изяславъ же изгна торгь на гору, и прогна Всеслава ис Полотьска, и посади сына своего Мьстислава вь ПолотьскЂ, иже вьскорЂ умре ту; и посади в него мЂсто брата его Святополка, а Всеславу же бЂжавшю.

В лЂто 6578. Родися у Всеволода сынъ, и нарЂкоша именемь Ростиславъ.

Того же лЂта заложена бысть церквы святаго Михаила, в манастырЂ Вьсеволожи на Выдобычи.

В лЂто 6579 Воеваша Половци у Растовца [и] у Неятина.

Того же лЂта выгна Всеславъ Святополка ис Полотьска.

Того же лЂта побЂди Ярополкъ Всеслава у Голотичьска.

В та же времена приде волъхвь, прилыценъ бЂсомъ; пришедъ бо Кыеву, глаголаше: «явили ми ся есть 5 богъ, глаголюще сице: повЂдай людемь, яко на пять лЂть ДнЂпру потещи вьспять, а землямь переступати на ина мЂста, яко стати ГрЂчкой земли на Руской земли, а Руской на ГрЂчкой, и прочимъ землямъ измЂнитися»; егоже невегласни послушахуть, а вЂрнии насмЂхахуся, глаголюще ему. «бЂсъ тобою играеть на пагубу тобЂ». Еже и бысть ему. вь едину бо нощь бысть без вЂсти. БЂсы бо потокше и, на зло вьводятъ и, посемъ же насмЂхающися, вринуша и в пропасть смертьную, научивше и глаголати; яко се скажемь бЂсовьское наущение и дЂйство. Бывши бо единою скудости вь РостовьстЂй области, и вьстаста два волъхва отъ Ярославьля, глаголюща: «яко †свЂмы кто обилье держить»; и поидоста по ВолзЂ; и кдЂ придучи в погость, ту же начаста лучьшия жены, глаголюща, яко си жито держать, а сии медъ, а сии рыбы, а сии скору. И привожаху к нима сестры своя, и матери, и жены своя; она же вь мьчтЂ прорЂзавше за плечемь, вынимаста любо жито, любо рыбы, или вЂверицю, и убиваша многы жены, имЂния ихъ имаша собЂ. И приидоста на БЂлоозеро; и бЂ о нею людий иаЂхъ 300

В то же время приключися прити отъ Святослава дань емлющю Яневи, сыну Вышатину; и повЂдаша ему БЂлоозерьци, яко два кудесника избила многы жены по ВолъзЂ и по ШькснЂ, и пришла есть сЂмо. Янь же испытавъ, чья еста смерда, и увЂдЂвъ, яко своего ему князя, пославь же къ нимъ иже около ею суть, и рече имъ: «выдайте волъхва та сЂмо, яко смерда еста моего князя»; они же сего не послушаша. Янь же поиде самъ безъ оружья, и рЂша ему отроки его: «не ходи безъ оружья, осоромять тя»; онъ же повелЂ взяти оружье отрокомъ, и бяста 12 отрока с нимъ, и поиде к нимь кь лЂсу. Они же сташа сплчившеся противу. Яневи же идущю с топорцемь, выступиша отъ нихъ трие мужии, придоша кь Яневи, рекуще ему: «видя идеши на смерть, не ходи»; оному же повелЂ бити я, кь прочимъ же поиде. Они же сунушася на ня, единъ грЂши Яня топоромъ, Янь же оборотя топоромъ и удари тыльемь, и повелЂ отрокомъ сЂщи я; они же бЂжаша в лЂсъ; убиша же ту попа Янева. Янь же вшедъ в городъ к БЂлоозерчемь, и рече имъ: «аще не имете волъхву сею, и не иду отъ васъ за лЂто». БЂлоозерьци же шедше и яша и, и приведоша я к нему, и рече има: «что ради погубисте толико человЂкъ?» Онима же рекшима: «яко си держать гобину, да аще истрЂби†избье†всихъ, и будеть обилье; аще ли хощеши, то предъ тобою выемле†жито, или рыбу, или ино». Янъ же рече: «по истинЂ лжете: створилъ бо есть Богъ человЂка отъ земля, и съставленъ костьми и жилами отъ крови, и нЂсть в немъ ничтоже, токмо Богъ единъ вЂсть». Она же рекоста: вЂ. два вЂдаевЂ, како есть створенъ человЂкъ». Онъ же рече: «како?» Она же рекоста: «мывся Богъ в мовьници и вьспотився, отерься вЂхтемь, и свЂрже с небеси на землю; и распрЂся Сотона сь Богомъ, кому в немь створити человЂка? и створи дьяволъ человЂка, а Богъ душю в онь вложи; тЂмже аще умреть человЂкь, в землю идеть, а душа кь Богу». Рече же има Янь: «по истинЂ прельстилъ есть васъ дьяволъ; которому Богу вЂруета?» Она же рекоста: «Антихръсту». Онъ же рече има: «то гдЂ есть?» Она же рекоста: «сЂдить вь безднЂ». И рече има Янь: «то кий есть Богъ, сЂдя вь безднЂ? то есть бЂсъ, а Богъ есть сЂдя на небесЂхъ и на престолъ, славимъ отъ ангелъ, иже предъстоять ему со страхомъ, не могуще на нь зрЂти; а сий бо отъ ангелъ свЂрженъ бысть, егоже вы глаголете Антихръста, за величание его и свЂрженъ бысть с небеси, и есть в безднЂ, якоже вы глаголета, ждя, егда придеть с небесЂ, и сего емь Антихръста, свяжеть узами и посадить во огни вЂчнемь со слугами его, и иже к нему вЂруеть, а вама же зде мука прияти отъ мене, а по смерти тамо». ОнЂма же рекшима «нама бози повЂдають: не можеши нама створити ничтоже» Онъ же рече има: «лжють вама бози ваши». Она же рекоста. «нама предстати предъ Святославомъ, а ты намъ не можеши створити ничтоже» Янь же повелЂ бити я, и поторъгати брадЂ ею. Сима же битыма и брадЂ поторганЂ проскЂпомъ, рече има Янь: «что вамъ бозЂ молвять?» ОнЂма же рекьшима: «стати намъ предъ Святославомъ». И повелЂ Янь вложити има рубля въ уста, и привязати ко упругамъ, и пустити я предъ собою в лодьяхъ, а самъ по нихъ иде. И сташа на устьи Шекьсны, и рече има Янь: «што вамъ молвять бози ваши?» Она же рекоста сице: «намъ бози молвять, не быти нама живымъ отъ тебе». И рече има Янь: «то вамъ право молвять бозЂ ваши». Она же рекоста. «аще насъ пустиши, много ти добра будеть; аще насъ погубиши. многу печаль приимеши и зло». Онъ же рече има: «аще васъ отпущю, то зло ми будеть отъ Бога; аще ли васъ погублю, то мьзда ми будеть отъ Бога». И рече Янь к подвозникомь: «ци кому васъ родинъ убьенъ отъ сею?» Они же рЂша: «мнЂ мати, а другому сестра, иному родичь». Онъ же рече имъ: «мьстите своихъ». Они же поимше я, избиша и и повЂсиша я на дрЂвЂ: отмЂстье приимша отъ Бога по правдЂ. Яневи же идущю домовь, вь другую нощъ медвЂдь влЂзъ, угрызъ я и снЂде кудеснику; и тако погибнуста научениемь дьяволимъ, инЂмь вЂдуща и гадающа, а своея пагубы не вЂдуща. Аще быста вЂдала, то не бы пришла на мЂсто се, идЂже ятома быти, аще ли ята быста, то почто глаголаста: «яко не умрети нама» а оному мыслящю убити я? Но се есть бЂсовьское учеше; бЂси бо не вЂдають мысли человЂческыя, но влагають помыслъ вь человЂка, а тайны не вЂдуща, Богъ же единъ вЂсть помышления человЂцьска, бЂси бо не вЂдають ничегоже: суть бо немощни и худи взоромъ. Яко се скажемь о взорЂ ихъ и о омраченьи ихъ. В си бо времена и в сЂ лЂта, приключися нЂкоему Новгородцю прити в Чюдь и приде кудесьнику, хотя волъхования отъ него; онъ же, по обычаю своему, нача призывати бЂсы вь храмину свою. Новгородцю же сЂдящю на порозЂ тоя храмины вь сторонЂ, кудесникъ лежаще оцЂпъ, и шибе имъ бЂсъ; кудесникъ же вьставъ, рече Новгородцю: «бозн наши не смЂють внити, нЂчто имаши на собЂ, егоже бояться». Онъ же помяну кресть на собЂ, и отъшедъ повЂси кромЂ храмины тоя; онъ же нача изнова призывати бЂсы, бЂси же мечтавше имъ, повЂдаша, что ради пришелъ есть; посемъ же нача присити его: «что ради бояться его, егоже носимъ на собЂ крестъ?» Онъ же рече: «то есть знамение небесного Бога, егоже наши бози бояться». Онъ же рече: «бози наши живуть вь безднахъ; суть же образомъ черни, крилати, хвостъ имущи, вьсходять же и подъ небо, слушающе вашихъ богъ; ваши бози на небесЂ суть; аще кто умреть отъ вашихъ людий, то возносимъ есть на небо; аще ли отъ нашихъ умираеть, то носимъ есть к нашимъ богомъ вь бездну». Якоже грЂшници вь адЂ суть, ждуще мукы вЂчныя, а правЂдници вь небеснемь царствии вь жилищи вьдворяються съ ангелы. Сица ти есть бЂсовьская сила, и лЂпота, и немощь; тЂмьже и прельщають человЂкы, велящи имъ глаголати видЂнья, являющеся имъ несвершеною вЂрою, являющеся вь снЂ, инЂмь вь мЂчтЂ, и тако волъхвують научениемъ дьяволимъ. Паче же женами бЂсовьская волъхвования бывають; исконЂ бо бЂсъ жену прельсти, жена же мужа; таковый родъ много волъхвуеть жены чародЂйствомь, и отравою, инЂмы бЂсовськими козньми. Но и мужи прельщени бывають отъ бЂсовъ невЂрнии; яко и се вь первый родъ при апостолЂхъ бо бысть Симонъ волъхвъ, иже вълъшествомъ творяше, повелЂ псомь человЂчскы глаголати, и самъ премЂняшеться, ово старъ, ово молодъ, ово ли иного пременяше въ иного образъ, в мечтаньи сице творяшеть И Анній и Амврий волъшвеньемь чюдеса творяшеть противу МоисЂеви но въскорЂ не возмогоста. но и Кунонъ творяшеть мьчтаниемь бЂсовьскымъ, яко и по водамъ ходити и ина мЂчтания творяше, бЂсомъ льстимь, на пагубу собЂ и инЂмъ Сице бысть волъхвъ вьсталъ при ГлЂбЂ в НовЂгородЂ глаголашеть бо людемь и творяшеть бо ся аки Богомъ, и многы прельсті, мало не весь городъ глаголаше бо, «яко все ведаю» хуля вЂру крестьяньскую глаголашеть бо «яко прейду по Волъ хову предъ всими». И бысть мятежь в городЂ, и вси яша ему вЂру и хотя побЂдити епископа, епископъ же вземь крестъ и оболкъся в ризы, ста рекъ: иже хощеть вЂру яти волъхву, да за нь идеть, аще ли вЂруеть кто кресту, да идеть [к нему]». И раздЂлишася на двое князь бо ГлЂбъ и дружина его сташа у епископа, а людье вси идоша за волъхва и бысть мятежь великъ вельми: ГлЂбъ же возма топоръ подъ скутъ и приде к волъхву и рече ему: «то веси ли, что утрЂ хощеть быти что ли до вечера?» Онъ же рече: «все вЂдаю». И рече ГлЂбъ: «то вЂси ли, что [ти] хощеть днесь быти?» Онъ же рече: «чюдеса велика створю». ГлЂбъ же выня топоръ, и ростя и и паде мертвъ, и людие разийдошася, онъ же погибе тЂломъ и душею, предавься дьяволу.

В літо 6577 [1069]. Пішов Ізяслав з Болеславом на Всеслава. Всеслав же пішов проти. І прийшов Всеслав до Білогорода, і, дочекавшись ночі, тайком утік від киян із Білогорода до Полоцька. Побачили ранком люди, що князь утік, і повернулися в Київ, і зібрали віче, і послали до Святослава і до Всеволода, кажучи: «Сотворили ми зло, князя свого прогнавши, а тепер він веде на нас землю Лядську. Так ідіть в город батька свого, а коли не захочете, то будемо приневолені город свій спалити і податися в Грецьку землю». І сказав їм Святослав: «Ми пошлемо послів до брата свого, якщо він піде на вас із ляхами, то винищить вас, то ми підемо проти нього війною і не дамо погубити город батька свого, а коли наміри його мирні, то він прийде з малою дружиною». І заспокоїлися кияни. Святослав же і Всеволод послали до Ізяслава, кажучи: «Всеслав від тебе, утік, не веди ляхів до Києва, ворогів там у тебе нема. А коли хочеш у гніві йти і погубити город, то знай, як нам жаль отнього столу». Почув те Ізяслав, залишив ляхів і пішов з Болеславом, узяв з собою небагато поляків, а поперед себе послав до Києва сина свого Мстислава. І коли прийшов до Києва, Мстислав перебив киян, які звільнили Всеслава, числом сімдесят людей, а інших осліпив, других безвинних умертвив, навіть не розібравшись. Коли ж Ізяслав підійшов до города, вийшли назустріч йому люди з поклоном, і прийняли кияни князя свого, і сів Ізяслав на столі своєму другого травня. І розпустив ляхів на прокорм, а їх убивали потай, і повернувся Болеслав у землю свою. Ізяслав же перевів торг на гору, і прогнав Всеслава із Полоцька, і посадив там сина свого Мстислава, він же незабаром тут і помер. І посадив замість нього брата його Святополка. А Всеслав же утік.

В літо 6578 [1070]. У Всеволода народився син. І дали йому ім’я Ростислав.

Того ж літа було закладено церкву святого Михайла у Всеволодовому монастирі на Видубичах.

В літо 6579 [1071]. Воювали половці у Растовця і у Неятина.

Того ж літа Всеслав вигнав Святополка із Полоцька. Того ж літа Ярополк переміг Всеслава біля Голотичська.

У тому ж часі з’явився волхв, зваблений бісом Прийшов до Києва і каже: «Мені являлися п’ять богів і сказали таке: розкажи людям, що через п’ять років Дніпро потече назад, а землі поміняються місцями- стане Грецька земля на Руській землі, а Руська на Грецькій, та й інші ‘Землі поміняються». Невігласи слухали його, а віруючі насміхалися, кажучи йому: «Біс грається тобою на твою погибіль». Так і сталося з ним: одної ночі він пропав безвісти. Адже біси підбивають і на зло людей уводять, а потім ще насміхаються, ввергаючи їх у прірву смертную, навчають їх і [що] говорити, як ми оце і розкажемо [про таке] бісівське намовляння і дійство.

Одного разу під час недороду в Ростовській області з’явилися два волхви із Ярославля, кажучи: «Ми знаємо, хто запаси ховає». І пішли вони по [березі] Волги, і в яку погость прийдуть, так і починають називати кращих жон, кажучи: оці жито держать, а ці — мед, а ці — рибу, а ці — хутра. І приводили до них сестер своїх, і матерів, і жон своїх. Вони ж, у насланні [бісівському], прорізали запліччя, виймали звідти або жито, або рибу, чи вивірицю і убивали багатьох жінок, а майно їхнє забирали собі. І прийшли вони на Білоозеро, і було з ними інших людей триста чоловік.

У той же час трапилося Яневі, Вишатиному синові, прийти туди від Святослава данину збирати. І розповіли йому білоозерці, що два кудесники перебили багато жінок по Волзі і Шексні і прийшли сюди. Янь же розпитав, чиї вони смерди, ці люди, і довідався, що його князя, послав до них, бо були поблизу, і сказав їм: «Видайте волхва сюди, як смерда мого князя». Вони ж його не послухали. Янь же пішов сам без оружжя, і сказали йому отроки його: «Не йди без оружжя, осоромлять тебе». Він же звелів взяти отрокам оружжя, і було з ним дванадцять отроків, і пішов до них у ліс. Вони ж ополчилися проти. Коли Янь рушив на них з топірцем, наперед від них виступило три мужі, підійшли до Яня і сказали йому: «Бачиш, що йдеш на смерть, не ходи». Одному наказавши бити їх, сам пішов до інших. Вони ж кинулись на Яня, один замахнувся топором. Янь же перехопив топір, і ударив обухом, і повелів отрокам сікти їх. Вони ж кинулись тікати в ліс і тут же убили Яневого попа. Янь же ввійшов у город до білоозерців і сказав їм: «Коли не зловите цих волхвів, і за літо не піду від вас». Білоозерці ж пішли, і зловили їх, і привели їх до нього. І спитав їх: «Навіщо згубили стільки людей?» Ті ж відказали: «Вони тримають запаси, і коли винищимо, перебивши, всіх, і буде достаток. Якщо хочеш, то при тобі виймемо жито, чи рибу, чи щось інше». Янь же сказав: «Суща брехня, Бог сотворив чоловіка із землі, і складений він із кісток і кров’яних жил, і нема в ньому нічого більше, і більше тільки Бог знає». Вони ж відказали: «Ми два знаємо, як створений чоловік». Він же спитав: «Як?» Вони ж відповіли: «Мився Бог у мивниці, розпотівся, обтерся віхтем і скинув його з неба на землю. І засперечався Сатана з Богом, кому з нього сотворити чоловіка? І сотворив диявол чоловіка, а Бог душу в нього вклав. От тому, коли вмирає чоловік, тіло в землю йде, а душа до Бога». Сказав же їм Янь: «Воістину, спокусив вас диявол. Якому Богові віруєте?» Вони ж сказали: «Антихристові!» Він же сказав їм: «То де він?» Вони ж відповіли: «Сидить у бездні». І сказав їм Янь: «То який то Бог, коли сидить у бездні? То біс, а Бог сидить на небесах і на престолі, а його славлять ангели, які стоять перед ним у страсі, не сміють на нього глянути. А цей [Сатана] і був скинутий від ангелів, його ви називаєте Антихристом, за гординю його і скинутий був з небес і тепер у бездні, як ви кажете, в чеканні, коли Бог прийде з небес і візьме цього Антихриста, зв’яже путами і посадить разом зі слугами його і тими, що в нього вірують, в огонь вічний. А вам [належить] прийняти муки від мене тут, а після смерті — там». Вони ж сказали: «Нам боги говорять, що ти з нами не можеш зробити нічого!» Він же сказав: «Брешуть вам боги ваші». Вони ж сказали: «Нам належить предстати перед Святославом, а ти сам не можеш зробити нічого». Янь же повелів бити їх і посмикати їм бороди. Коли їх били і розщепом видирали бороди, запитував їх Янь: «Що вам боги говорять?» Вони ж відповідали: «Стати нам перед Святославом». І наказав Янь вкласти їм рубля в уста, прив’язати їх до ребра лодії і пустити поперед себе, а сам за ними йшов. І коли стали в гирлі Шексни, запитав їх Янь: «Що вам говорять боги ваші?» Вони ж відповіли так: «Нам боги говорять, що не бути нам живими від тебе». І сказав їм Янь: «То вам правду мовлять боги ваші». Вони ж сказали: «Якщо нас пустиш, багато тобі добра буде, а коли нас погубиш, велику печаль приймеш і зло». Він же сказав їм: «Якщо вас отпущу, то погано буде мені від Бога, а коли вас погублю, то нагорода мені буде від Бога». І спитав Янь підвізників: «Чи є в кого із вас хтось із рідні ними убитий?» Вони ж кажуть: «Мені мати, а іншому — сестра, а ще іншому родич». Він же каже їм: «Мстіте за своїх» Вони ж схопили їх, умертвили і повісили на дереві: помству прийняли від Бога по правді Коли Янь пішов додому, на другу ніч медвідь виліз [на дерево], розтерзав їх і пожер кудесників. І так загинули вони, навчені дияволом,— іншим знали і передбачали погибіль, а своєї погибелі не передбачили. А коли б знали, то не прийшли б на це місце, де мали бути схоплені, а коли були схоплені, то нащо говорили: «Не померти нам», коли Янь уже намислив убити їх? Але це і є бісівське учення, бо біси не знають думок людських, а вкладають помисл у чоловіка, а тайни не знають. Бог же один знає помисли людські, біси ж не знають нічогісінько, бо вони немощні і худі на вигляд. От якраз і розкажемо про вигляд їхній і оману їхню.

У ті ж часи і в ті роки трапилося якомусь новгородцю прийти в Чудь, і прийшов він до кудесника, і просить поволхвувати йому. Той же, за звичаєм своїм, почав скликати бісів у храмину свою. Новгородець же сидів на порозі тієї храмини збоку, кудесник же лежав у оціпенінні: його пройняв біс. Кудесник же встав і сказав новгородцю: «Боги наші не сміють ввійти, бо щось маєш на собі, чого вони бояться». Він же згадав, що має на собі хрест, і відійшов, і повісив хрест поза храминою тією. Волхв знову почав викликати бісів, біси ж, підкидаючи ним, повідали чого ради прийшов [новгородець}. Потім [почав] просити його: «Чого ради [біси] бояться того, чий хрест на собі носимо?» Він же сказав: «То знамення небесного Бога, а його наші боги бояться». Він же рече: «Боги наші живуть у безднах, з виду чорні, крилаті, хвоста мають, забираються і під небо слухати ваших богів. Ваші боги на небі, а коли хто помирає з ваших людей, то його возносять на небо, а коли ж хто із наших помре, його несуть до наших богів у бездну». [Так воно і є]: грішники в аді, ждуть муки вічної, а праведники в жилищі царства небесного поселяються з ангелами. От така і є бісівська сила, і краса, і неміч, тим же і зваблюють людей, бо велять їм розповідати видіння, які з’являються не твердим у вірі, ві сні, іншим у мріях, і так волхвують наукою диявольською. Особливо ж через жінок бісівські волхвування бувають, бо із правіку біс жінку спокусив, жінка ж мужа, через те у теперішньому роді [людському] багато волхвують жінок чарами, і отрутою, і іншими бісівськими підступами. Але і чоловіки невірнії бувають зваблені бісами, як то було в першому роді при апостолах, коли був волхв Симон, що волхвування творив: наказував псам по-людському говорити і сам перекидався то в старого, то в молодого то іншого переміняв у інший образ, в навождéнні таке творив. І Анній і Амврій волхвуванням чуда творили проти Мойсея, але небавом уже нічого не могли. Так і Кунон напускає ману бісівську, ніби по водах ходять, і інші навождення творив, зваблений бісом на згубу собі й іншим

Такий волхв явився у Новгороді за Гліба. Він розмовляв з людьми, видаючи себе за бога, і багатьох звабив, мало не весь город, бо говорив: «Я все знаю». Хулив віру християнську, бо говорив: «Я Волхов перейду у всіх на очах» і була смута в городі, і всі повірили йому, і хотіли перемогти єпископа. Єпископ же взяв хрест, і одягнувся в ризу, і став говорити: «Якщо хто хоче вірити волхву, хай за ним іде, а хто в хреста вірує, хай [до хреста] іде». І розділилися надвоє: князь Гліб із дружиною своєю став біля єпископа, а люди всі пішли за волхвом. І була смута дуже велика. Гліб же взяв топір-під плащ і прийшов до волхва і спитав його: «Чи ти знаєш, що збудеться ранком а чи до вечора?» Він же відповів. «Все знаю» І питає Гліб: «А чи знаєш, що [з тобою] буде сьогодні?» Він же відповідає: «Чудеса великі сотворю». Гліб же вийняв топір і розрубав його, і волхв упав мертвий. І люди розійшлися. Він же загинув тілом і душею, віддався дияволу.


В лЂто 6580. Принесоша святая страстотерпца Бориса и ГлЂба. Совокупившеся Ярославличи, Изяславъ, Святъславъ и Всеволодъ, митрополитъ же бЂ тогда Георгий, епископъ Петръ Переяславьскый, Михаилъ Юрьевьскый, Федосий же игуменъ Печерьскый, Софроний же святаго Михаила игуменъ, Герьманъ святаго Спаса игуменъ и Никола игуменъ Переяславьский, и прочии игуменъ, и вси створивше праздникъ свЂтелъ, и пре ложиша я в новую церковь, юже сдЂла Изяславъ, яже стоить и нынЂ Вземше бо первое Бориса в деревяний ракЂ, Изяславъ, и Святославъ, и Всеволодъ, вземше на плещи своя и понесоша, и предъидущимъ черноризьцемь, свЂща держаще в рукахъ, и по нихъ дьякони с кандилы, и посемь прозвутери, и по нихъ епископи с митрополитомъ, и по нихъ раку несуще, идяхуть. И принесьше и в новую церковь, отверзоша раку, исполнися церкви благоухания вонЂ благы; видивше се, прославиша Бога. И митрополита ужасъ обииде, бяше бо нетвердо вЂруя к нима; и падъ ниць, прося прощения. И цЂловавше мощи его, вложиша и В раку камену. Посемъ же вземше ГлЂба в рацЂ камени, и вьставиша и на сани, и емше за вужа везоша и; яко быша вь двЂрехъ, сташа рака, не поидущи. И повелЂша народу звати: «Господи помилуй», и повезоша, и положиша я мЂсяца мая вь 20. И отпЂвще литургию, обЂдаша братья си вся на купь, когождо с бояры своими, и с любовью великою. БЂ бо тогда держа Вышегородъ Чюдинъ, а церковь Лазорь. И посемь разиидошася вьсвояси.

В лЂто 6581. Въздвиже дьяволъ котору вь братьи сей Ярославличихъ. И бывши распре межи ими, быста сь себе Святославъ со Всеволодомъ на Изяслава; и изииде Изяславъ ись Кыева, Святославъ же и Всеволодъ внидоста в Кыевъ, мЂсяца марта вь 22, и сЂдоста на столЂ на Берестовомъ, преступивша заповЂдь отню. Святославъ же бЂ начало выгнанию братню, желая болшая власти; Всеволода бо прельсти, и глаголя: «яко Изяславъ вьстаеть сь Всеславомъ, мысля на наю; да аще его не варивЂ, имать насъ прогнати;» и тако взострі Всеволода на Изяслава. Изяславъ же иде в Ляхы со имЂниемь и сь женою, уповая богатьствомъ многымь, глаголя: «яко симь налЂзу воя;» еже взяша у него Ляхове, показаша ему путь отъ себе. А Святославъ сЂде в КыевЂ, прогнавъ брата своего, преступивъ заповЂдь отьню, паче же и Божию. Великъ бо есть грЂхъ преступати заповЂдь отца своего: ибо исперва преступиша сынови Хамо†на землю Сифову, по 400 лЂтъ отмыцение прияша отъ Бога; отъ племени бо Сифова суть ЕврЂи, иже избіша Хананейско племя, вьсприяша свой жребий и свою землю. И пакы преступи заповЂдь Исавъ отца своего, и прия убийство; не доброе есть преступати предЂла чюжаго.

В літо 6580 [1072]. Перенесли [останки] святих страстотерпців Бориса і Гліба. Зібралися Ярославичі — Ізяслав, Святослав і Всеволод, тодішній митрополит Георгій, єпископ Петро Переяславський, Михайло Юр’ївський, Федосій же ігумен Печерський, Софроній — [монастиря] святого Михайла ігумен, Герман — [монастиря] святого Спаса ігумен, і Никола — ігумен Переяславський, і інші ігумени, і всі, хто створив цей світлий празник, і перенесли їх у нову церкву, збудовану Ізяславом, яка стоїть і нині. Спочатку взяли останки Бориса в дерев’яній раці. Ізяслав, Святослав і Всеволод взяли на плечі свої і понесли, а попереду йшли чорноризці, тримаючи в руках свічі, а за ними диякони з кадилами, а потім пресвітери, і за ними єпископи з митрополитами, а за ними ішли ті, що несли раку. І принесли її в нову церкву, і відкрили раку, і церква наповнилась благоуханням приємних запахів, і всі, хто бачив це, прославили Бога. І митрополита жах обійняв, бо не дуже вірував у [святість покійних], і впав ниць, і просив прощення. І коли поцілували мощі Борисові, поклали їх у раку кам’яну. Після цього взяли [останки] Гліба у раці кам’яній, поставили її на сани і, взявшись за гужі, повезли її. І коли були уже в дверях, зупинилась рака і не пройшла. І повеліли народу кликати: «Господи, помилуй!» І повезли його, і перехоронили його 20 травня. І коли відспівали літургію, обідали брати всі разом, кожний із боярами своїми, і з любов’ю великою. Управляв тоді Вишгородом Чудин, а церквою — Лазар. І після цього розійшлися по домівках.

В літо 6581 [1073]. Розпалив диявол усобиці між братами цими Ярославичами. І були сварки між ними, були заодно Святослав із Всеволодом проти Ізяслава. І пішов Ізяслав із Києва, Святослав же і Всеволод увійшли в Київ 22 березня і сіли на столі в Берестовому, порушивши заповідь отчу. Святослав же поклав початок вигнання брата, бажаючи більшої влади, адже Всеволода він звабив, намовляючи: «Ізяслав змовився із Всеславом, помишляючи на нас, і, якщо його не випередимо, прожене нас». І так згострив Всеволода на Ізяслава. Ізяслав же пішов у Ляхи із жінкою і з багатством великим, покладаючись на яке, говорив: «Цим я знайду воїв». Все це у нього ляхи відібрали і показали дорогу від себе. А Святослав сів у Києві, прогнавши брата свого і порушивши заповідь отчу, а найбільше — Божу. Адже великий гріх порушувати заповідь батька свого: бо найперші спокусились сини Хамові на землю Сифову, а через чотириста років прийняли помсту від Бога, бо від Сифового племені суть євреї, що перебили хананейське плем’я і повернули свій жереб і свою землю. І ще порушив заповідь батька свого Ісав і був убитий. Недобре переходити чужі межі.


Того же лЂта основана бысть церковь Печерьская Святославомъ княземь, сыномъ Ярославлимь, игуменомъ Федосьемь, епископомъ Михаиломъ, митрополиту Георгиеви тогда сущю вь ГрЂцЂхъ, а Святославу в Кые†сЂдящю.

В лЂто 6582. Федоси[й] игуменъ Печерьскый преставися. Скажемь бо о усьпеніи его мало. Федосий бо обычай имяше, приходящю бо постьному времени, в недЂлю Масленую вечеръ бо, по обычаю, целовавъ братью и поучивъ ихъ, како проводити постьное время вь молитвахъ нощьныхъ и дневныхъ, и блюстися отъ помыслъ скверныхъ, и отъ бЂсовьскаго насЂянья. «БЂси бо, рече, всЂвають черноризьцемъ похотЂния лукава, вжагающа ему помыслы, тЂмьже врежаеми бывають имъ молитвы; да приходящая таковыя мысли вьзбраняти и знамениемъ крестнымь, глаголюще сице: Господи Ісусе Христе Боже нашь, помилуй насъ, аминъ; и к симь вьздержание имЂти отъ многаго брашна; вь Ђденьи бо мьнозЂ и вь питьи безмернЂ вьзрастають помысли лукавии, помысломъ же вьзьрастьшимь стваряеться грЂхъ. ТЂмже, рече, «противитися бЂсовьскому дЂйству и пронырьству ихъ, и блюстися отъ лЂности и отъ многаго сна, и бодру быти на пЂние церковьное, и на предания отецьская, и на почитания книжная; паче же имЂти во устЂхъ псаломъ Давидовъ подобаеть черноризьцемь; симь прогонити бЂсовьское уныние; паче же всего имЂти любовь в себе к мЂншимь и кь старЂйшимъ покорение и послушание, кь старЂйшимь же и кь мЂншимь любовь и наказание, образъ бывати собою вьздержаниемь и бдЂньемь, и хожениемь, смирениемь; и тако наказывати и мЂньшая, утЂшивати я, и тако проводити постъ». Глаголашеть бо сице: «яко Богъ далъ ест,ь намъ сию 40 дний на очищение души; се бо есть десятина отъ лЂта даема Богу: дний бо есть отъ года до года 300 и 60 и 5 дний, и отъ сихъ дний десятый день вьздаяти Богу десятину, еже есть постъ си четырЂдесядный, в ня же дни очистившеся душа, празнуеть свЂтло Вьскремение Господне, веселящеся о БозЂ. Постъное бо время очищаеть убо умъ человЂку, Пощение бо исперва проображено бысть: Адаму не вкусити отъ древа единого; пости бо ся МоисЂй дний 40, сподобь бо ся прияти законъ на горЂ СинайстЂй, и вЂдЂвь славу Божию; постомъ Самуила мати роди; постивьшеся НиневгитянЂ гнЂва Божия избыша, постився Данилъ видЂнья сподобися великаго постився Илья акы на небо взятъ бысть, и в пищю породную, постившеся трие отроцн угасиша силу огненую; постився Господь дний 40, намъ показа постное время; постомъ апостоли искорениша бЂсовьское учение; постомъ явишася отци наши акы свЂтила в мирЂ, и сияють и по смерти, показавше труды великыя и вьздьрьжания, яко се и великий Антоний, и Евьфимий, и Сава и прочии отци, ихъже и мы поревнуемь, братье». Сице поучивъ братью и цЂловавъ вся по имени, и тако изиидяше из манастыря, возмя малъ коврижекъ; и вшедъ в пещеру и затворяше двери пещеры, и засыпаше пьрьстью, и не глаголаше никомуже; аще ли будяше нужное орудье, то оконцемь мало бЂсЂдоваше, в суботу или в недЂлю; а по иныи дни пребываше в постЂ и вь молитвЂ, и вьздержашеся крЂпко. И прихожаше в манастырь в пятокъ наканунЂ Лазоревъ; в сий бо день кончаеться пость 40, начинаеться отъ перваго понедЂлника наставшии Федоро†недЂлЂ, кончаеть же ся в пятокъ Лазоревъ; а страстная недЂля уставлена есть поститися страсти ради Господня. Федосьеви же пришедшю по обычаю, цЂлова братью и празнова сь ними недЂлю ЦвЂтную, и дошедъ великаго дни Въськрешения Господня, по обычаю празновавъ свЂтло, впаде в болезнь. И разболЂвшюся ему дний 5, посемь бывшу вечеру, и повелЂ изьнести ся на дворъ, братья же вземше и на санехъ, и поставиша и прямо церкви; онъ же повелЂ братью собрати всю, братья же удариша в било, и собравшеся вси. Онъ же рече имъ: «братье моя, и отци мои, и чада моя! се азъ отхожю отъ васъ, якоже яви ми Господь в постьное время, в пещерЂ ми сущю, изыити отъ свЂта сего; вы же кого хощете игуменомъ поставити себЂ, да и азъ благословение подалъ быхъ ему?» Они же рекоша ему: «ты еси отець намъ всЂмъ, да егоже изволиши самъ, то намъ будеть отець игуменъ, и послушаемь его, яко и тобе». Отець же нашь Федосий рече: «шедше кромЂ мене наречете, егоже хощете, кромЂ двою брату, Николы, Игната; вь прочихъ кого хощете, отъ старЂйшихъ даже и до меншихъ». Они же послушавъше его, отступивше мало кь церкви, сдумавьше и послаша два брата, глаголюще сице: «егоже изволить Богъ и твоя честная молитва, егоже тобЂ любо, того нарци». Федосий же рече имъ: «да аще отъ мене хощете игумена прияти, то азъ створю вамъ, но не по своему изволению, но по Божию строенью»; и нарече имъ Якова прозвутера. Братьи же не любо бысть, глаголюще: «яко не здЂ есть постригълъся»; бЂ бо Ияковъ пришелъ сь Летьца с братомъ своимъ Павломъ. И начаша братья просити Стефа [на] деместьвяника, суща тогда ученика Федосьева, глаголюще: «яко сесь есть вьздраслъ подъ рукою твоею, и о тебЂ послужилъ есть; сего нынЂ вдай». Рече же имъ Федосий: «се азъ, по Божию повелению, нареклъ бЂхъ вамъ Якова; се же вы своею волею створити хощете». И послушавъ ихъ, и предасть имъ Стефана, да будеть имъ игуменъ; и благослови Стефана, и речи ему: «чадо! се предаю ти манастырь, блюди с опасеньемь его, якоже устроихъ и вь службахъ, то держи; преданья манастырьская и устава не измЂняй, но твори вся по закону, по чину манастырьскому». И посемь вземше и братья, и несоша и в кЂлью и положиша и на одрЂ. И шестому дни наставило, и болну сущю велми, приде к нему Святославъ сь сыномъ своимъ ГлЂбомъ; и сЂдящима има у него, рече ему Федосий: «се отхожю свЂта сего, и се предаю ти манастырь на сблюдение, егда будеть что смятение в немь; се поручаю Стефану игуменьство, не давай его въ обиду». И князь цЂловавъ его, и обЂщася пещися манастыремь, и отъиде отъ него. Семому же дни пришедшю, изнемогающю Федосьеви, и призва Стефана и братью, и нача имъ глаголати сице: «аще по моемь отшествии свЂта сего, аще буду Богу угодилъ, и приялъ мя будеть Богъ, то по моемь отшествии манастырь сь начнеть строити и прибивати в немя: то вЂжьте, яко приялъ мя есть Богъ; аще ли по моемь животЂ оскудевати начнеть манастырь, а черноризьци потребами манастырьскыми, то вЂдуще будете, яко не угодилъ буду Богу» И се ему глаголющю, плакахуся братья, глаголюще: «отче! моли за ны Господа; вЂмы бо, яко Богъ труда твоего не презрЂ». И прЂсЂдЂша братья у него ту нощь всю; и наставшю дни осмому, вь вторую суботу по пасцЂ, вь 2 часъ дни, и предасть душю в руцЂ Божии, мЂсяца мая вь 3 день, индикта вь 11 лЂто; и плакашася по немь братья. БЂ же Федосий заповЂдалъ братьи положити ся в пещерЂ, идЂже показа труды многы, и рекъ сице: «в нощи похраните тЂло мое», якоже и створиша. Вечеру бо приспЂвшю, вся братья вземше тЂло его, и положиша и в пещерЂ, проводивьше сь пЂсми, и сь свЂщами, честьно, на хвалу Господу нашему Ісусу Христу. Стефану же предержащю манастыръ, и блаженное стадо, яже бЂ совокупилъ Федосий, таки черноризьци аки свЂтила в Руськой земли сияху: ово бо бяху постьници, овии же на бдЂние, овии же на кланяние коленьное, овии же на пощение чересъ день и чересъ два дни, овии же ядяху хлЂбъ с водою, инии же зелье варено, а друзии в любви пребывающе, мЂншии покоряющеся старЂйшимъ, не смЂюще пред ними глаголати, но все с покорениемь и с послушаниемь великомъ; и такоже и старЂйшии имяху любовь к меншимъ, наказаху и, утЂшающе, аки чада вьзлюбленая. Аще который братъ впадеть в кое любо согрЂшение, и утЂшаху и, и епитемью единого брата раздЂляху 3-е, или 4 за великую любовь: такова бо бяше любовь в братьи той, и вьдержание велико. Аще братъ етеръ вънъ идяше изъ манастыря, и вся братья имяху о томъ печаль велику, и посылають по нь, приводяху брата къ манастырю; и шедше вси покланяхуся игумену, и умолять игумена, и приимаху в манастырь брата с радостію. Таци бо бЂша любовници и вьздЂрьжници, отъ нихъ же намЂню нЂколико мужь чюдныхъ. Первый ДЂмьянъ прозвутерь: бяше постьникъ и въздерьжьникъ, яко развЂе хлЂба и воды ясти ему до смерті своей. Аще бо коли кто принесяше дЂтищь боленъ, кацимъ любо недугомЂ одерьжимъ, приношаху в манастырь, или свЂршенъ человЂкъ, кацимъ любо недугомъ [одръжимъ], прихожаше в манастырь къ блаженому Федосьеви: и повелЂваше сему Демьяну молитву творити надъ болящимъ, и абье створяше молитву и масломъ святымъ помазаже, и абье исцЂлЂваху приходящии к нему. Единою же ему разболЂвшюся, конЂць прияти лежащю ему в болести, и приде к нему ангелъ вь образЂ ФедосьевЂ, даруя ему царство небесное за труды его; посемь же приде Федосий з братьею, и сЂдоша у него, оному же изнемогающю, вьзрЂвъ на игумена и рече: «не забывай, игумене еже ми еси ночесь обЂщалъ»; и разумЂ Федосий великий, яко видЂние видЂ, и рече ему: «брате ДЂмьяне! еже ти есмь обЂщаль, то ти буди». Онь же смЂживъ очи, и предасть духъ в руцЂ Божии; игуменъ же и братья похорониша тЂло его. Такоже и другый братъ, именемъ ЕремЂй, иже помняше крещение земли Руськой. Сему даръ данъ отъ Бога: проповЂдаше [и] провидЂ будущая, и аще кого видяше в помышлении, обличаше втайнЂ и наказаше блюстися отъ дьявола; аще который братъ мысляше изыити из манастыря, узряше и, пришедъ к нему, и обличаше мысль его и утЂшаше брата; и аще кому речаше, любо добро, любо зло, сбывашеться старцево слово. БЂ же и другий братъ, именемъ МатфЂй: той бЂ прозорливъ. Единою ему стоящю вь церькви на мЂстЂ своемь, и вьзведе очи свои, и позрЂ во братьи, иже стоять поюще по обЂима сторонама, и видЂ обьходяще бЂса, вь образЂ Ляха, в лудЂ, носяща вь приполЂ цвЂтокъ, еже глаголеться лЂпокъ. И обьходя подлЂ братью, взимая из лона цвЂтокъ, и вЂржаше на кого любо: аще прилпяше кьму цвЂтокъ поющихъ отъ братья, и тъ мало стоявъ и раслабевъ умомъ, вину створивъ каку любо, исходяще изь церкви и шедъ в кЂлью, и спаше, и не възвратяшеся вь церковь до отпЂтья; аще ли верже на другаго, и не прилпяше к нему цвЂтокъ, стояше бо крЂпко вь пЂньи, дондеже отпояху утренюю, и тогда идяше в кЂлью свою; и се видя старЂць, повЂда братьи своей. И пакы же сий старЂць виде се: по обычаю бо сему старцю отстоявшю утренюю, братьи отпЂвши заутренюю предъ зорями, идоша по кЂльямъ своимь, сий же старЂць исхожаше ись церкви. Идущю же ему единою, и сЂде почивая подъ биломъ, бЂ бо кЂлья его подале церкви, и види се, акы толпа поиде отъ врать; и вьзведе очи свои, видЂ единаго сидяща на свиньи, а другыя текущи около его. И рече имь старЂць: «камо идете?» и рече бЂсъ сЂдя на свиньи: «по Михаля по Толбоковича». СтарЂць знаменася крестнымъ знаменьемь, и приде в кЂлью; и бысть свЂтъ, и разумЂ старЂць, и рече кЂлЂйнику: «иди, вьспроси, есть ли Михаль в кельи?» и рЂша ему: «яко вьскочилъ есть чресъ столпъе по заутрЂни». И повЂда, старЂць видЂние се игумену и всей братьи. При семь бо старьци Федосий преставилъся, и бысть Стефанъ игуменъ, и по Стефани Никонъ, и сему старцю и еще сущю. Единою ему стоящю на заутрении, възведе очи свои, хотя видити игумена Никона: и видЂ осла стояща на игумени мЂстЂ, и разумЂ, яко не вьсталъ есть игуменъ. Такоже ина многа видЂния провидЂше старЂць сьй, почи въ старости добрЂ в манастырЂ семь. Яко се бысть другый черноризець, именемь Исакий: яко еще сущю в мирьскомъ житьи, богату сущю ему, бЂ бо купець родомъ Торопчанинъ, и помысли быти мнихомъ, и раздая имЂние свое трЂбующимъ и по манастыремь, иде кь великому Антонию в пещеру, моляшеся ему, дабы створилъ черноризьцемь; и приятъ и Антоний, и возложи на нь порты чернЂцькиЂ, и нарече имя ему Исакий, бЂ бо имя ему мирьское Чернь. Сий же Исакий вьсприя житье крепко: облЂчеся въ власяницю, и повелЂ купити собЂ козелъ, и одерти мЂшькомь козелъ и возьвлече и на власяницю, и осъше около его кожа сыра; и затворися в пещерЂ, вь единой улици, вь кЂльицЂ малЂ, яко 4 лакотъ, и ту моляше Бога беспрестани день и нощь со слезами; 6Ђ же ядение его проскура одина, и таже чресъ день, и воды в мЂру пьяше. Приношаше же ему великий Антоний, и подаваше оконьцемь ему, яко ся вмЂстяше рука: и тако приимаше пищю. И того створи лЂтъ 7: на свЂтъ не вылазя, ни на ребрехъ лежа, но сЂдя мало приимаше сна. И единою, по обычаю, наставшю вечерю, и поча кланятися, поя псалмы, оли до полунощи; и яко струдяшеться, сЂдяше же на сЂдалЂ своемь. И единою же ему сЂдящю, по обычаю, и свЂщю угасившю, и внезапу свЂтъ восия, яко солнце вь пещерЂ, яко зракомъ внимая человЂку; и поидоста д†уноши к нему прекрасьна, и блистася лице има яко и солнце, и глаголаста к нему: «Исакье! †ес†ангела, а се идеть к тобЂ Христосъ съ ангелы». И вьставъ Исакий видЂ толпу, и лица ихъ паче солнца, и еднъ посредЂ ихъ, и сьяху отъ лица его паче всихъ; и глаголаста ему: «Исакье! то ти Христосъ; падъ поклонися ему». Онь же не разумЂ бЂсовьскаго дЂйства, ни памяти перекреститися; выступя поклонися, акы Христу, бЂсовьскому дЂйству. БЂси же кликнуша и рекоша: «нашь еси уже, Исакье»; и вьведоша и в кЂльицю, и посадиша и, и начаша садитися около его, [и бысть] полна келья [и] улица Печерьская. И рече единъ отъ бЂсовъ, глаголемый Христосъ: «возмите сопЂли, и бубны, и гусли, и ударяйте ать ны Исакье сьпляшеть». И удариша в сопЂли, и вь гусли, и вь бубни, и начаша имъ играти; и утомивше и, оставиша иле жива сущи, и отъидоша, поругавшеся ему. Заутра же бывши свЂту, и пріспЂвшю вкушению хлЂба, и приде Антоний кь [о] концю по обычаю, и глагола: «благослови, отче Исакье!» и не бысть гласа, ни послушания; и многажды глаголя Аньтоний, и не бысть отвЂта; и глагола Антоний: «се уже яко преставилъся есть». И посла в манастырь по Федосья и по братью. И откопаше, гдЂ бЂ загражено устье, и пришедше и взяша и, мняще и мертваго, и вынесыие положиша и предъ пещерою; и узрЂша яко живъ есть, и рече игуменъ Федосий: «яко се имать отъ бЂсовьскаго дЂйства»; и положиша и на одрЂ; и служаще около его Антоний.

Того ж літа [1073] була закладена церква Печерська князем Святославом, сином Ярослава, ігуменом Федосієм, єпископом Михайлом. Митрополит Георгій був тоді в Греках, а в Києві сидів Святослав.

В літо 6582 [1074] Федосій, ігумен Печерський, помер Розкажемо коротко про його успіння. Федосій звичай мав. З настанням посту у Масляну неділю ввечері, за звичаєм, вітати братію і повчати її, як проводити піст у молитвах нічних і денних, як берегтися від помислів гріховних і від бісівського навіювання. «Адже біси,— говорив,— навіюють чорноризцям похотіння лукаві, розпалюючи їхні помисли і тим, буває, шкодять їхнім молитвам. Треба оборонятися, коли приходять такі думки, хресним знаменням, промовляючи таке: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас, амінь». А до цього ще треба стримувати себе від надмірної їди, бо в надмірній їді і в питті безмірнім виростають помисли лукавії, а від зрослих помислів твориться гріх». А через те, говорив він, «опирайтеся бісівському діянню і пронозливості їхній, і бережіться лінощів і довгого сну, і будьте бадьорі на співання церковне, і на заповіти батьківські, і на читання книжне. А більш усього подобає чорноризцям мати на вустах псалми Давидові, ними проганяти бісівську безнадію. А над усе берегти в собі любов до менших, а до старших — покору і послух, а [старшим] до менших — любов і настанову, бути зразком здержливості, і невсипущості, і трудолюбивості, і покірливості і цьому навчати менших і втішати їх і так проводити піст». І говорив таке: «Бог дав нам оці сорок днів для очищення душі, а це тільки десятина року, давана Богу, днів-бо від року до року триста і шістдесять і п’ять, і від цих днів віддавать десятий день як десятину Богу — це і є сорокаденний піст, і в ці дні, очистившись, душа празнує світле Воскресіння Господнє, радіючи Богу. Бо врем’я посту очищає ум чоловіку. Постування-бо від правіку мало свій прообраз: Адам не вкушав [плодів] від дерева єдиного, постився Мойсей сорок днів, після чого сподобився прийняти закон на горі Сінайській і побачив славу Божу. У піст народила Самуїла мати, постом ніневгитяни гніву Божого позбулися, під час посту Даниїл сподобився видіння великого, постився Ілля аж доки на небо був узятий для їжі райської; постуючи, три отроки погасили силу огненну; постився Господь сорок днів, показавши нам врем’я посту, постом апостоли викоренили бісівське вчення, з посту постали наші отці [церкави] як світильники світу і сіяють і після смерті, з’явивши зразки трудів великих і повстримності, як ото і великий Антоній, і Євфимій, і Сава, і інші отці, їх же і ми ревно наслідуємо, братія». От так повчивши братію і попрощавшись із усіма по імені, вийшов із монастиря, взявши кілька коврижок, і ввійшов у печеру, і закрив двері печери, 1 засипав їх землею, і не розмовляв ні з ким. Коли була до нього необхідна справа, то розмовляв через маленьке віконце у суботу чи неділю, а в останні дні перебував у пості і в молитві, дотримуючись строгої повстримності. І прийшов у монастир у п’ятницю напередодні Лазаревого дня, бо в цей день закінчується сорокаденний піст, що починається від першого понеділка Федорової неділі, закінчується у Лазареву п’ятницю. А у страсну неділю встановлено поститися ради страждань Господніх. Коли ж Федосій, як звичайно, прийшов, вітав братію і святкував із ними Цвітну [вербну] неділю, і дочекався великого дня Воскресіння Господнього, і, як завжди, відсвяткував радісно — і захворів, і прохворів п’ять днів, після цього ввечері звелів винести його на подвір’я, братія ж взяла його на сани і поставила навпроти церкви. Він же повелів скликати всю братію, братія ж ударила в било, і зібралися всі. Федосій же сказав їм: «Братія моя, і отці мої, і діти мої! Оце я відходжу від вас, бо з’явив мені Господь під час посту в печері моїй відійти з цього світу. Ви ж кого хочете поставте собі за ігумена, я б дав йому благословення своє?» Вони ж сказали йому: «Ти отець усім нам, і кого побажаеш сам, той і буде нам отець ігумен, і слухатимемо його, як і тебе». Отець же наш Федосій рече: «Ідіть і домовтеся без мене, кого хочете, окрім двох із братії — Николи і Гната, із інших, кого хочете, від найстарших і до наймолодших». Вони ж послухалися його, відійшли трохи від церкви, порадились і послали двох братів сказати так: «Кого хоче Бог і твоя чесна молитва, хто тобі любий, того назви». Федосій же рече їм: «Тож коли від мене бажаєте прийняти ігумена, то я дам вам, але не за своїм бажанням, а за Божим урядженням». І назвав їм Якова пресвітера. Братії це не любо було, говорили «не тут був пострижений», бо Яків прийшов із Летьця разом із братом своїм Павлом. І почала братія просити Стефана деместв’яникового, тодішнього учня Федосієвого, кажучи: «Цей возріс під рукою твоєю, і в тебе послужив, цього нині дай». Федосій же їм рече: «Я вам з Божого повеління назначив був Якова, а ви по своїй волі хочете зробить». Одначе послухав їх і дав їм Стефана, щоб був їхнім ігуменом, і благословив його, і сказав йому: «Дитя моє! От передаю тобі монастир, бережно його охороняй і, як я влаштував його в службах, так і тримай. Заповітів монастирських і уставу не міняй, а роби все по закону і чину монастирському». І після цього взяли його браття, і віднесли в келію, і поклали його на одрі. І коли настав шостий день і було йому дуже погано, прийшов до нього Святослав із сином своїм Глібом. І коли вони сіли біля нього, сказав йому Федосій: «От і відходжу з цього світу і оце доручаю тобі монастир на догляд, коли трапиться якесь сум’яття у ньому. Ігуменство поручаю Стефану, не давай його в обиду». І князь попрощався з ним і пообіцяв пектися про монастир, і пішов від нього. На сьомий день знемагаючий Федосій покликав Стефана і братію і став їм говорити таке: «Якщо після мого відходу з цього світу буду угодний Богові і прийме мене Бог, то після мого відходу монастир почне розбудовуватися і багатіти: ото знайте, що прийняв мене Бог. Якщо ж після моєї смерті почне монастир занепадати, а чорноризці не старатися потребами монастирськими, то будете знать, що не вгодив я Богові». І коли він це говорив, плакала братія, кажучи: «Отче! Моли за нас Господа, бо знаємо, що Бог труда твого не зневажить». І просиділа братія біля нього всю ту ніч, а наступного, восьмого дня, у другу суботу після паски, о другій годині дня віддав він душу в руки Божі місяця травня у третій день, індикта в одинадцяте літо. І плакала по ньому братія. Федосій же заповів братії покласти його в печері, де з’явив численні труди, і казав таке: «Уночі похороніть тіло моє». Так вони і зробили. Коли наступив вечір, вся братія взяла тіло його і поклала в печері, провівши з піснеспівами і зі свічами, чесно, на хвалу Господу нашому, Ісусу Христу.

Коли ж Стефан управляв монастирем і блаженним стадом, що його зібрав Федосій, таки чорноризці подібно світильникам в Руській Землі сіяли: одні-бо були постники, другі ж у старанні, інші — у колінопоклонінні, ще інші постилися через день і через два дні, другі ж їли хліб з водою, інші — варені овочі, а всі в любові пребували: молодші корилися старшим, не сміли перед ними говорити, а все з покірністю і з послухом великим. А також і старшії мали любов до молодших, навчали їх, утішали, як дітей возлюблених. А коли хто-небудь із братів впадав у яке-небудь прогрішіння, його втішали і єпітимію, накладену на одного брата, розділяли троє і четверо в знак великої любові; така була любов у тій братії і воздержаніє велике. Якщо один із братії раптово залишав монастир, вся братія була тим вельми опечалена, посилали за ним, приводили брата в монастир і йшли всі з поклоном до ігумена, і вмоляли його, і приймали [знову] брата у монастир із радістю. От такі були дружні і стримані, із них назову кілька мужів дивовижних.

Перший — Дем’ян Пресвітер: був постник і воздержник, що, окрім хліба і води, нічого більше не їв до смерті своєї. Якщо ж коли хтось приносив хворе дитя, якимось недугом пойняте, в монастир чи дорослий чоловік, яким-небудь недугом пойнятий, приходив у монастир до блаженного Федосія,— тоді наказував він цьому Дем’янові творити молитву над хворим. І як тільки помолиться і єлеєм святим помаже,— негайно ізцілялися ті, що приходили до нього. Коли ж одного разу Дем’ян розхворівся і лежав у болісті, кінця чекаючи, прийшов до нього ангел в образі Федосія, даруючи йому царство небесне за труди його. Потім уже прийшов Федосій з братією і сиділи у нього, а він, знемагаючи, подивився на ігумена і рече: «Не забувай, ігумене, що ти мені вночі обіцяв». І зрозумів Федосій великий, яке видіння бачив, і рече йому: «Брате Дем’яне! Що я тобі обіцяв, те тобі буде». Він же закрив очі і віддав дух в руки Божії. Ігумен же і братія похоронили тіло його.

Також і другий брат був, на ймения Єремій, що пам’ятав хрещення землі Руської. Йому був даний дар від Бога: провіщати і передбачати майбутнє, і коли бачив когось в задумі, виказував [його задуми] віч-на-віч і наказував берегтися диявола. Коли якийсь брат намислював піти із монастиря і [Єремій] бачив його, то приходив до нього і виявляв [задум його] і втішав брата. І якщо кому говорив, чи добре, чи погане, збувалося старцеве слово.

Був і другий брат, ім’ям Матвій: цей був прозірливий. Одного разу, коли він стояв у церкві на місці своєму і підняв очі свої, обвів ними братію, що стояла, співаючи, з обох боків, і побачив, що братію обходить біс у образі ляха, в плащі, носив у приполі квітку, що називається ліпок. І обходячи побіля братію, біс виймав із-за пазухи квітку і кидав на кого-небудь. Якщо квітка прилипала до когонебудь із братів, що співали, той, трохи постоявши із розслабленим розумом, шукав яку-небудь причину, виходив із церкви, ішов у келію, і спав, і не вертався в церкву до кінця служби. Коли ж кидав на другого, і квітка до нього не прилипала, той стояв міцно у співі, доки відспівають утреню, і тоді йшов у келію свою. І це бачив старець, повідав братії своїй. Іще цей старець бачив таке: як завжди, він відстояв заутреню, братія, відспівавши заутреню до світанку, пішла по своїх келіях, а цей старець [останнім] виходив із церкви. Ішов він один і сів спочити під билом, бо його келія була далеченько від церкви, і от бачить, ніби натовп іде від воріт. Він підвів очі свої і побачив одного [чоловіка] верхи на свині, а другі пропливали поруч із ним. І рече їм старець: «Куди йдете?» І рече біс, сидячи на свині: «По Михаля по Толбоковича». Старець осінився хресним знаменням і пішов у келію. І коли розвиднилось, і зрозумів старець [в чому справа], і рече келейникові: «Піди, запитай, чи в келії Михаль?» І, сказали йому: «Щойно, після заутрені, перескочив через огорожу». І розповів старець про це видіння ігуменові і всій братії. При цьому старці Федосій помер, і був Стефан ігуменом, а після Стефана Никін, а цей старець все ще жив. Стояв він якось на заутрені, піднімає очі свої, щоб побачити ігумена Никона, і бачить: стоїть осел на ігуменовому місці, і зрозумів, що ігумен ще не став на своє місце. Також багато інших багато видінь провидів цей старець і спочив у глибокій старості в цьому монастирі.

А був ще інший чорноризець, іменем Ісакій. Коли ще був у світському житті, багатий був, купець, походив із Торопця. І намислив стати монахом, і роздав майно своє тим, хто його потребував, і монастирям, і пішов до великого Антонія в печеру з молитовною просьбою, аби постриг його в чорноризці. І прийняв його Антоній, і одягнув його в одежу чернецьку, і дав ім’я йому Ісакій, а світське ім’я мав Чернь. Цей Ісакій прийняв життя суворе, облачився у власяницю і повелів купити йому козла, обідрав шкуру мішком і натягнув її на власяницю, і висохла на ньому шкура сира. І зачинився в печері, в одному із проходів, у келії маленькій на чотири лікті, і там молився Богу безперестанно вдень і вночі зі сльозами. З’їдав він по одній проскурі через день і воду в міру пив. Приносив же йому великий Антоній і подавав через віконце, в якому могла вміститися лише рука; і так приймав [від Антонія] їжу. І жив він так сім років, не вилазячи на світло, навіть на ребра не лягав, а лише сидів, дуже мало спав. І одного разу, за звичаєм, з настанням вечора він почав кланятися, співаючи псалми майже до півночі. І коли натрудився, сидів на сидінні своєму. І одного разу, коли він, як звичайно, сидів і загасив свічу, йому несподівано світ возсіяв, наче сонце в печері, осліплюючи зір людський. І підійшли до нього двоє юнаків прекрасних із сяючими, як сонце, лицями, і сказали йому: «Ісакію, ми — ангели, а там йде до тебе Христос із ангелами». І встав Ісакій, побачивши натовп і лиця їхні, кращі за сонце, а лице одного з них сяяло більше за всіх. І сказали йому: «Ісакію! Оце тобі Христос, впади, поклонися йому». Він же не зрозумів, що то бісівське дійство, і забув перехреститися, встав і поклонився, як Христові, бісівському дійству. Біси ж загорлали і рекли: «Ти уже наш, Ісакію!» І ввели його в келійку, і посадили його, і почали самі розсідатися побіля нього, і була повна келія, і весь прохід печерний. І рече один із бісів, якого називали Христос: «Візьміть сопілки, і бубни, і гуслі, і грайте, хай нам Ісакій затанцює». І заграли біси на сопілках, на гуслях, на бубнах, і стали грати Ісакію. І, стомивши його, залишили ледве живого і відійшли, насміявшися над ним.

На другий день, тільки-но розвиднилося і настав час вкушати хліб, прийшов до віконця Антоній, як завжди, і сказав: «Благослови, отче Ісакію!» І не було ні слуху, ні духу. І многократно кликав Антоній, і не було відповіді. І сказав Антоній: «От він уже й помер». І послав у монастир за Федосієм і братією. І відкопали вони засипаний вхід, ввійшли і взяли Ісакія, вважаючи, що він мертвий, винесли і поклали його перед печерою. І побачили, що він живий. І сказав ігумен Федосій: «Це трапилося через бісівські дії». І поклали його на одрі, і став доглядати його Антоній.


В то же время приключися Изяславу прити из Ляховъ, и нача гнЂватися Изяславъ на Антония изо Всеслава; и приславъ Святославъ, нощью поя Антония к Чернигову. Антоний же пришедъ кь Чернигову, и вьзлюби Болъдину гору, и ископавъ пещеру, и ту вселися; и есть манастырь святоЂ БогородицЂ, на Болдинахъ горахъ, и до сихъ дний. Федосий же увида, яко Антоний шелъ къ Чернигову, и шедъ с братьею вьзя Исакья, и принесе кь собЂ в кЂлыо и служаше около его; бЂ бо раслабленъ тЂломъ и умомъ, яко немощи ему обратитися на другую страну, ни вьстати, и ни сЂдити, но лежа на едвдой странЂ, и подъ ся поливаше многажды, и червье кыняхуся под;ъ бедру ему с мочения. Федосий же самъ своима рукама омываше и сьтряпашеть и; за 2 лЂтъ створи се около его. Се же бысть чюдно и дивно: яко за д†лЂтъ лежа сий, ни хлЂба вкуси ни воды, ни отъ какаго брашна, ни отъ овоща, ни языкомъ проглагола, но нЂмъ и глухъ лежа за 2 лЂтъ. Феодосий моляшеть Бога за нь, и молитву творяшеть над ним нощь и день, дондеже на 3-ее лЂто проглаголавъ, и слыша, и на ногы нача вьставати акы младенЂць, и нача ходити. И не брежаше кь церкви ити, но нужею привлечахуть его кь церкви и тако помалу научиша и; и посемь научися и на тряпезницю ходити, и посажеше и кром* братья, и положаху пред нимь хлЂбъ, и не взимаше его, олны вложити будяше в руцЂ ему. Федосий же рече: «положите хлЂбъ пред нимь и не вкладайте в руцЂ ему, ать самъ ясть», и небреже за недЂлю ясти, и помалу оглядавься кушавше хлЂба; и тако научися Ђсті; и тако избави и Феодосий отъ козни дьявола и отъ прелЂсти. Исакий же вьсприя дерьзновение и вьздержание жестоко. Федосью же преставившюся, и Стефану в него мЂсто бывшю, Исакий же рече: «се уже прельстилъ мя еси, дьяволе, сЂдяща на единомъ мЂстЂ а уже не имамъ затворитися в пещерЂ, но имамъ тя побЂдити ходя в манастырЂ». И облечеся в власяницю, и на власяницю свиту вотоляну, и нача уродьство творити; и помагати нача поваромъ и варити на братью. И на заутренюю ходя преже всихъ, и стояще крЂпко и недвижно. Егда же приспЂяше зима и мрази лютии, и сьтояше вь прабошняхъ вь черевьихъ и вь протоптаныхъ, яко примЂрьзняше нози его кь камени, и не двигняше ногами, дондеже отпояху заутренюю. И по завьтрении идяше в поварницю, и приготоваше огнь, и воду, и дрова, и приходяху прочии повари отъ братья. Единъ же поваръ такоже 6Ђ именемь Исакий, и рече посмихаяся Исакьи: «оно сЂдить вранъ черьный, иди, ими его», онъ же поклонився ему до земли, и шедъ я врана и принесе ему предо всими повары, и ужасошася, и повЂдаша игумену и братви, и начаша и братья чтити. Онъ же, не хотя славы человЂческыя, и нача уродьствовати, и пакостити нача ово игумену, ово братьи, ово мирьскымь человЂкомъ, друзии же дары ему даяху; и поча по миру ходити, такоже уродомъ ся творя. И вселися в пещеру, в нейже преже былъ, уже бо бЂ Аньтоний преставилъся; и совокупи собЂ уныхъ, и вьскладаше порты чернЂцькыя, да ово отъ игумена Никона раны приимаше, ово ли отъ родитель дЂтьскыхъ, сесь же то все терпяше, и подъимаше раны и наготу, и студень, день и нощь Вь едину бо нощь вьжегъ пещь во истопцЂ пещеры: и яко разгорЂся пещь, бЂ бо утла, и нача пылати пламень утлизнами, оному же нЂчимь заложити, и вьступле на пламень ногама босыма, дондеже изгорЂ пещь, и слезе. Ина много повЂдаху о немь, а другому и самовидци быхомъ. И тако взя побЂду на бЂсовьскыя силы, яко и мухъ ни во что же имяше устрашения ихъ, и мечтания ихъ, глаголашеть бо к нимъ: «аще бо мя бЂсте первое прельстилЂ, понеже не вЂдахъ козний вашихъ и лукавьства; нынЂ же имамъ Господа Ісуса Христа Бога нашего и молитву отца нашего Федосья, надЂюся на Христа, имамъ побЂдити васъ» И многажды бЂси пакости дЂаху, и глаголаху ему «и нашь еси, поклонилъся еси нашему старійшини и намъ», онъ же глагола имъ: «вашь старЂйшина есть Антихрьсть, а вы бЂси есте», и перекрЂстися, и тако ищезняху. Овогда же ли пакы в нощи прихожаху к нему, и страхъ ему творяще ово вь мечтЂ, яко се многъ народъ с мотыками и с лыскари, глаголюще: «раскопаемы, пещеру сию и сего зде загребемь»; инии же глаголаху «бЂжи, Исакье, хотять тя загрести», онъ же глаголаше к нимъ: аще бысте человецЂ былЂ, то вь день бысте ходили, а вы есте тма, во тмЂ ходите», и знаменася крестнымь знамениемь, они же ищезняху. А другойчи страшахуть и во образЂ медвЂжьи, овогда же лютомь звЂремь, овогда же воломь, ово ли змия ползаху к нему, ово ли жабы, и мыши и всякъ гадъ.

И не возмогоша ему ничьтоже створити, и рекоша ему: «Исакий! побЂдилъ ны еси». Онъ же рече: «якоже и вы первЂе мене побЂдили есте, вь образЂ Ісусъ Христо†и вь ангельскомъ, недостойнЂ суще того видЂния; то первое являстеся вь образЂ звЂриномъ и скотьемь, змиями, и гадомь, аци же и сами бысте, сквЂрни, зли вь видЂньи»; и абье погыбоша бЂси отъ него, и оттолЂ не бысть ему накости отъ бЂсовъ. Якоже самъ повЂдаше: «яко се бысть ми за три лЂта брань си». И потомь нача крЂплЂе жити и вьздержание имЂти, пощенье и бдЂние; и тако живущю ему, сконча житье свое. И разболЂся в пещерЂ, и несоша и болна в манастырь, и до осмаго дни скончася о ГосподЂ; игуменъ же Иванъ и братья спрятавше тЂло его, и погребоша и. Таци же бЂша чернорисци Федосьева манастыря, иже сияють и по смерти яко свЂтила, и молять Бога за здЂ сущюю братью, и за приносящия в манастырь, и за мирьскую братью, вь немже и нынЂ добродЂтельно житье живуть, и обьще вкупЂ, вь пЂньихъ и вь молитвахъ и в послушаньихъ, на славу Богу всемогущому, и Федосьевами молитвами сблюдаеми, ему же слава вь вЂкы, аминъ.

В лЂто 6583. Почата бысть церкви Печерьская надъ основаньемь Стефаномъ игуменомъ: изъ основанья бо Федосий поча, а на основаньи Стефанъ поча; и кончана бысть на третье лЂто, мЂсяца іюля въ 1 день.

В се же лЂто придоша послы из Немець къ Святославу; Святославъ же величашеся, показа имъ богатьство свое; они же видивьше бещисленое множество злата, и сребра, и паволокъ, рЂша: «се ни во что же есть, се бо лежить мертво; сегосуть смЂтье лучьше, мужи бо доищуть и болша сего». Сице ся похвали Езекий, царь ІюдЂйский, к посломъ царя Асурийска, егоже вся взята быша у Вавилоня; тако и по сего смерти все имЂнье расъсыпашася разднь.

У той час приключилося Ізяславу повернутися із Ляхів, і почав гніватися Ізяслав на Антонія через Всеслава. І прислав Святослав, і забрав уночі Антонія до Чернігова. Коли Антоній прибув до Чернігова, то возлюбив Болдину гору, і викопав печеру, і поселився там. І стоїть монастир святої Богородиці на Болдиних горах і до наших днів. Федосій же довідався, що Антоній пішов у Чернігів, і пішов із братією, і взяв Ісакія, і переніс до себе в келію, і доглядав його, бо був він настільки немощний тілом і розумом, що не міг ні перекинуться з боку на бік, ні встати, ні сісти, а лежав на одному боці і справляв нужду під себе, так що черви кишіли під ребрами в нього від нечистот. Федосій же сам своїми руками обмивав і перевдягав його і робив це біля нього протягом двох літ. То було дивне чудо, що за два літа лежання він ані хліба не вкусив, ані води, ані будь-якої їди, ні овочів, ані язиком не поворухнув, а німий і глухий лежав два літа. Федосій молив бога за нього, і молився над ним ніч і день, аж доки на третє літо заговорив, і почув, і на ноги почав зводитися, як маля, і почав ходити. Але не хотів іти до церкви, а силою приводили його до церкви, і так потроху привчили його, а потім навчився і в трапезную ходить, а саджали його окремо від братії, і клали перед ним хліб, і не брав його, хіба коли вкладали йому в руки. Федосій же сказав: «Покладіть хліб перед ним і не вкладайте в руки йому, хай сам їсть». І не хотів цілий тиждень їсти, і потроху, оглядаючись, відкушував хліба, і так навчився їсти, і так Федосій звільнив його від підступів і спокуси диявола. Ісакій же [знову] взявся завзято до жорстокого воздержанія. Коли ж помер Федосій і на його місце став Стефан, Ісакій сказав: «От тобі вже вдалося обдурити мене, дияволе, коли я сидів на одному місці, а тепер я вже не зачинюся в печері, але маю перемогти тебе, ходячи в монастирі». І одягнув власяницю, а на власяницю — свиту вовняну, і почав юродствувати, і почав помагати поварам і варити на братію. І на заутреню приходив раніше за всіх, і стояв твердо і нерушно. Коли ж надходила зима і морози люті, стояв у шкарбанах дірявих і протоптаних, що й ноги його примерзали до каменя, а він ані ногою не поворухне, доки не відспівають заутреню. А після заутрені ішов у поварницю і приготовляв огонь, і воду, і дрова, доки прийдуть інші повари від братії. Один із поварів також був на ім’я Ісакій і сказав якось, посміхаючись, Ісакію: «Оно сидить ворон чорний, піди, візьми його». Він же поклонився йому до землі, і пішов, узяв ворона і приніс йому на очах у всіх поварів, і ті прийшли в жах, і розповіли ігуменові й братії. І почала братія шанувати його. Він же, не бажаючи слави людської, почав юродствувать, і почав капості робить то ігуменові, то братії, то мирянам, а деякі дари йому давали. І почав він по світі ходить, продовжуючи юродствувати. І поселився він у печеру, де раніше жив,— Антоній на той час уже помер,— і збирав до себе юних, і покладав на них облачення чернецькі, за що від ігумена Никона мав побої або й від батьків тих дітей. Він же все те терпів, приймав побої і переносив і наготу, і холод удень і вночі. Одної ночі розпалив він піч у хатинці біля печери, і розгорілася піч, бо була ветха, і почав вогонь пробиватися щілинами, а йому нічим було закласти, так він ступив на вогонь ногами босими і зліз, аж як перегоріла піч. І багато іншого розказують про нього, а дечому я сам був очевидцем. І так, одержавши перемогу над бісівськими силами, як над мухами, ні за що мав погрози їхні і ману, і говорив до них: «Хоч ви мене спочатку і обдурили, оскільки не знав каверз ваших і лукавства, то нині маю з собою Господа Ісуса Христа Бога нашого і молитву отця нашого Федосія; надіюся на Христа і маю перемогти вас». І багато разів біси капості йому робили і говорили до нього: «Ти наш, ти поклонився нашому старійшині і нам». Він же відповідав їм: «Ваш старійшина — Антихрист, а ви — біси», і хрестився, і вони щезали. Інколи ж знову вночі приходили до нього і страху йому нагонили видіннями, неначе багато народу з мотиками і кирками говорять: «Розкопаємо печеру оцю і оцього тут загребемо». Він же відповідав їм: «Коли б ви були люди, то ви б ходили вдень, а ви — тьма і у тьмі ходите»,— і осіняв себе хресним знаменням, і вони щезали. Другого разу настрашували його в медвежому образі, інколи лютим звірем, інколи ж волом, чи то змії повзуть до нього, чи то жаби і миші, і всілякі гади. І не могли йому нічого зробить, і сказали йому: «Ісакій! Ти переміг нас!» Він же сказав: «Ви мене спочатку перемогли в образі Ісуса Христа і в ангельському образі, недостойні того видіння, то знову являється в образі звіриному і скотському, зміями і гадами, якими насправді і є, скверні, злі на вигляд». І враз щезали біси від нього, і відтоді не було йому пакості від бісів. Якось і сам оповідав: «Що це за війна була у мене з ними три роки». І потім почав впевненіше жити і дотримувався воздержання, посту і старання. І так живучи, закінчив дні свої. Розхворівся в печері, і перенесли його, хворого, в монастир, і на восьмий день помер у Бозі. Ігумен же Іван і братія прибрали тіло його і похоронили.

Такі-от були чорноризці Федосієвого монастиря, що сяють і після смерті подібно світилам, і молять Бога за сущу на цьому світі братію, і за мирську братію, і за приносящих на монастир, в якому і нині живуть добродійним життям всі разом у співах, і в молитвах, і в послусі на славу Богові всемогущому і Федосієвими молитвами оберігаються, йому ж і слава в віках, амінь.

В літо 6583 [1075]. Почав будувати ігумен Стефан церкву Печерську на основі, яку заклав Федосій, а на тій основі Стефан почав. І закінчили будувати на третій рік місяця липня в перший день.

Цього ж літа приходили посли із Німець до Святослава. Святослав же величався, показав їм багатство своє. Вони ж, як побачили незчисленну кількість золота, і срібла, і паволок, сказали: «Це ніщо, бо воно лежить мертве, сміття. Краще за це — мужі, які можуть добути і більше цього». Так похвалився Єзекій, цар Іудейський, перед послами царя Ассірійського, у якого все було взято у Вавілон, так і після смерті Єзекія все майно його розсипалося в прах.






Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.