Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





КОМЕНТАР
до літописних географічних назв


А

Агалянська земля — англійська.

Агляни — англійці.

Агаряни (ізмаїльтяпи) — араби, народ, що пішов від Агарі і її сина Ізмаїла, загальна назва мусульман.

Андріакія (Адрія) — Андріакія, область Адріатичного моря, в біблійні часи Адріем називали також узбережжя Іонійського моря, що лежить південніше.

Андріатинське море (пучина) — Адріатичне море, частина Середземного моря між Італією і Грецією.

Антіохія — під цією назвою в Новому Заповіті Біблії є два міста: перше засновано в 300 р. до н. е. і названо в честь батька засновника Антіоха. Це місто було столицею Сірійського царства в часи династії селевкідів, славилось високою культурою. В Антіохії перші учні Ісуса Христа стали називатися християнами. Тепер патріарх Антіохійський живе в Дамаску, але зберігає попередній титул. Нині — невеличке містечко Антакіє. Друга Антіохія, також заснована Селевком Никатором, була столицею Тісідії. Тут проповідував апостол Павло.

Азійський край (Онія) — йдеться про Іонійське узбережжя Малої Азії, а також Азію як частину світу.

Аравія Сильна (Щаслива) — історична область в південній частині Аравії, сучасна Йєменська Арабська Республіка. Назва «Щаслива» склалася від нерозуміння значення слова «Іємен», яке означає землю, що праворуч, на противагу Шам — землі, що ліворуч, тобто Сірії. Назви ці давалися від того, що араби, молячись у Мецці, обертались лицем на схід, і тоді Сірія була від них ліворуч.

Аравія Старійша (Петрейська) — очевидно, йдеться про Гірську Аравію, область в північно-західній частині Аравійського півострова (гористий Сінайський півострів і Іудейська пустиня). Петрейською часом називають від назви м. Петра, де відбувались основні біблійні події: тут на Хориві Мойсей побачив палаючий терновий кущ, Ілля відчував повіви тихого вітру, мойсей 40 років блукав із своїм племенем.

Аркадія — історична область, тепер — ном (округ) Аркадія, область Пелопоннес у Греції.

Армєнія Мала — в біблійні часи Вірменію називали ще: Арарат, Мінія, Аскеназ і Догарма,— історична область у Передній Азії, нині провінції Сівас і Ерзінджан у Туреччині.

Армєнія Велика — Стародавня держава у Передній Азії (від Хар-Міні, тобто Небесна Гора), утворилася в 880 р. н. е. під назвою Халдісської держави. Нині — Вірменська РСР, південна частина Азербайджанської РСР, північно-західна частина Ірану, Східна частина Туреччини.

Асур (Ашур) — європейська назва землі і народу ассірійського. Ассуром звали одного із синів Сима.

Асуріани — Ассірія, ассіріани, ассірійці (земля і народ), спочатку жителі Ассура — невеликої за розміром країни вздовж східного берега р. Тигру (приблизно — теперішній Курдистан), пізніше ця назва поширилась на всі завойовані Ассірією землі і народи,


Б

Балин — половецький город, місцезнаходження точно не встановлено, гадають, був на місці залишків городища біля с. Гайдар на Харківщині.

Белз — город в Галицькій землі, збереглося городище в урочищі Замочок, передмістя м. Белз Сокальського р-ну Львівської обл. Біла Вежа — город в Чернігівській землі. Збереглося городище між сучасними селами Біловежі Перші й Другі Біловежівської сільради Бахмацького р-ну на Чернігівщині.

Білобережжя — очевидно, йдеться про Дніпровський лиман або якесь урочище в цій місцевості.

Білоозеро — Біле озеро, коло якого жило плем’я весь. Нині озеро в Вологодській області РСФСР.

Білоозеро — город у Ростово-Суздальській землі, центр удільного князівства на березі Шексни, яка витікає із Білого озера, нині у Бєлозерському р-ні Вологодської обл. РСФСР,

Білі угри, угри чорні. Угорська земля, іноплемінники — угро-фінські племена (пізніше народ і земля), що прийшли із прабатьківщини Великої Угорщини в басейні середньої і нижньої течії р. Ками і оселились у басейні середньої течії Дунаю. Білі угри прийшли у 837—839 рр. і жили разом з болгарами і хозарами у Великій Болгарії, у 896 р. прийшли чорні угри, нині — Угорщина.

Болгари, булгари. Болгарська земля (земля і народ) — мова йде про булгар, волзько-камські тюркомовні племена, що жили в Приазов’ї та Волзько-Донському межиріччі. Велика Булгарія розпалася під ударами хозар. Частина булгар у VII ст. пішла на Дунай і асимілювалася з південнослов’янським народом — болгарами. Спадкоємцями булгарської культури є казанські татари і чуваші.

Боричів узвіз — дорога з Гори (найдавнішої частини Києва з горою Кия та Хоривицею) на Поділ. Нині — лінія Андріївського узвозу.

Боспорія, Боспорій, Боспор Кіммерійський — антична держава на берегах Керченської протоки між Понтом (Чорним морем) та Меотидою чи Меотіею (Азовським морем) із центром Пантікапей, тепер м. Керч. Буг, Бог — ріка, права притока Вісли, нині Західний Буг, і р. Буг, що через Бузький і Дніпровський лимани впадає в Понт (Чорне море), нині — Південний Буг.

Бужани (земля і народ) — східнослов’янський союз племен, що жили в басейні верхнього Західного Бугу (Ще: волиняки), нині — Волинська область і північна частина Львівської обл.


В

Вавілон — одне із міст царства Німроди в країні Сеннаар, назва міста означає «змішання». У Біблії Вавілон трактується як столиця земного світу, що ворогує з царством божим, і хоч був зруйнований план засновників, Вавілон став могутнім, відомим всьому світові містом.

Варязьке море — тепер Балтійське море. Ще: води, що омивають Європу від Балтійського до Середземного моря.

Варяги (земля і народ) — ще: нормани — староруська і грецька назви староскандінавських, північногерманських племен — датчан, норвежців і шведів. Тепер Данія, Норвегія, Швеція. Є й інше пояснення значення слова «варяг» від слів «грана», «граня», «гранка», тобто гілка, гілками обтикали межу, клали грань, а звідси — границя. Гілку, тичку, лату, якою обгороджували, ще називали «воряка», «вор’є», «варяка», а звідси заграничні люди — варяги.

Ватр — Бактрія, історична область у Середній Азії між північнозахідною частиною Гіндукуша і р. Амудар’єю. Нині південні області Узбецької РСР, Таджицької РСР, Туркменської РСР та північних районів Афганістану.

Венедиці (земля і народ) — жителі держави-міста Венеції, нині — італійська область Венеція.

Весь (земля і народ) — фінське плем’я, що населяло район Білого озера, нині — західна частина Вологодської обл. РСФСР.

Вир (Вира) — ріка Вир, Впадає в Сейм.

Вир — город у Чернігівській землі, нині — м. Білопілля в Сумській області.

Витичівський горб — на р Стугні, притоці Дніпра. На цьому горбі (кру-

чі) було закладено Святополком город — Святополкград. Нині — с. Стайки Кагарлицького р-ну Київської області.

Віфунія—Віфінія, Віфінська земля, історична область на північному заході Малої Азії, в басейні р. Артана, прилегла до південного узбережжя Чорного моря на півночі і до Галатії на півдні. Сюди, згідно хроніки візантійського історика Феофана, у 754 і 762 рр. переселилося 208 тисяч слов’ян. Нині — східна частина провінції Стамбул та території інших провінцій Туреччини.

Вісла — ріка, що впадає у Балтійське (Варязьке) море.

Воїнь — під цією назвою у «Літописці Руському» зустрічаємо два населені пункти: 1) Воїнь — город у Переяславській землі на правому березі р. Сули, нині ця місцевість затоплена Кременчуцьким водосховищем; і 2) Воїнь — село у Волинській землі на лівому березі р. Півонії (Пінови), тепер с. Вогинь на території ПНР (Бяло-Подляське воєводство).

Волохи, Волоська земля (земля і народ) — стародавня назва предків молдаван — населення, що жило в Придунайських князівствах та Трансільванії.

Волхов — ріка, що впадає в озеро Нево (Ладозьке озеро).

Воковський ліс — ще: Оковський ліс — лісовий масив на вододілі між Дніпром, Західною Двіною і Волгою, нині — великі ліси на півночі Смоленської і південно-західної частини Калінінградської областей РСФСР.

Волга — ріка, впадає в Каспійське (Хвалинське море).

Вританія — острів Британія, стародавня латинська назва Англії і Шотландії. (Див.: Агалянська земля, Агляни).

Вручай — 1) город у Деревлянській, а потім Київській землі, сучасне місто Овруч у Житомирській обл.; 2) назва дніпровського порога Вручий (від слова вьрЂти — «бити ключем», кипіти, пінитися, клекотіти).

Гадирь — Гадір, город на південному заході Іспанії, на східному узбережжі Кадіської затоки Атлантичного океану, нині м. Кадіс, центр іспанської провінції Кадіс.

Галатія — історична область в центрі Малої Азії, займала басейн середньої течії р. Галісу (Кизил-Ірмаку) і правобережжя верхньої течії Сангаріуса (Сакар’ї), нині — провінція Анкара і частина провінції Чанкири у Туреччині.

Галичани (земля і народ) — ця історична область наукою точно не окреслена. Це або Галлія в сучасній Франції, або Галісія на Піренеях в Іспанії. Назва перегукується із палатами в Малій Азії і з галичанами в Карпатах.

Гераклея — йдеться про Гераклею Понтійську (тепер Ергелі, портове місто в Туреччині).

Гіон — ріка Ніл.

Готи (земля і народ) — плем’я східних германців, що на початку н. е. жило на о. Готланді у Варязькому (Балтійському) морі і на його південному узбережжі та в пониззі Вісли, нині території Швеції та Польщі.

Городець — город на лівому березі Рудиці біля с. Вигурівщини (сучасний Ватутінський район м. Києва).

Греки, Грецька земля, Християни, Християнська земля (земля і народ) — народність елліни, що жили в державах Стародавньої Греції. Староруська назва Візантії, Візантійської імперії із столицею в Константинополі (Царгороді, Цареграді, Цесарограді). Нині частини території Італії, Болгарії, Греції, Туреччини і південна частина Кримської області УРСР.

Гургів—1) Юр’єв, город у Київській землі на лівому березі Росі, нині м. Біла Церква Київської області; 2) Юр’єв, город у Чудській землі, нині — м. Тарту (колишній Дерпт) в Естонії. Обидва міста засновані Ярославом Мудрим і названі на честь його патрона — Георгія (Юрія) Побідоносця.


Д

Далматія — історична область на північно-східному узбережжі Адріа-

тичного моря, нині — Далмація в Югославії.

Двіна (Західна) — нині р. Даугава, впадає в Балтійське (Варязьке) море.

Дегія потік — як гадають, йдеться про праву притоку Береки, що впадає

в Сіверський Донець, можливо нинішня р. Довга.

Дереві — цю назву історичної області літописець переніс із «Хроніки»

Георгія Амартола. Що це за область чи народ, наукою сьогодні точно не встановлено.

Деревляни, древляни, Дерева, Деревлянська земля (земля і народ) —

східнослов’янський племінний союз на території прип’ятського Полісся.

Жили деревляни, одні з предків українського народу, по Тетереву, Уші, Уборті, Ствизі до р. Случі, нині — північні землі Київської і Житомирської областей.

Дерестер — ще: Дрістер, Дерестр, Деростол, Доростол — тепер — руїни городища біля міста Сілістри в Болгарії.

Десна — ріка, ліва притока Дніпра, головна ріка Чернігівської землі.

Дніпро—ріка, впадає в Чорне море (Понтійське, Понт-море).

Дністер — ріка, впадає в Чорне море (Понт-море).

Долобськ, Долабське озеро — озеро біля лівого берега Дніпра, нині ввійшло в Русанівський канал між мостами метро та гм. Патока в Києві. Дреговичі (земля і народ) — східнослов’янський племінний союз, що склався між Прип’яттю і Західною, Двіною, предки білоруського народу.

Дрютеск — Друцьк, город у Полоцькій землі, нині — с. Друцьк Вітебської обл. у Білорусії.

Дунай — ріка, впадає в Чорне море (Понт-море), по Дунаю в прадавні часи жили слов’янські племена, в тому числі і пращури українського народу, що, найімовірніше, прийшли туди з Подніпров’я, а потім повернулися на свою прабатьківщину — Придніпров’я. Точної відповіді на це питання наука сьогодні не має.


Є

Євія — острів у Егейському морі, нині — о. Евбея, що складає округ (ном) Евбею в Центральній Греції.

Єгипет, Єгипетська земля, (земля і народ) — стародавня держава у північно-східній Африці, в долині р. Гіони (Нілу).

Єлеуфір’я святого острів — острів Березань у Чорному морі.

Єлумаіс (Елимаїс) — історична область держави Еламу (Сузіани), нині — іранська область (остан) Хузистан.

Єфіопія, що прилягає до Індії,— Ефіопія азіатська, історична область у південно-західній Азії, нині — прибережна південно-східна частина Ірану (Мекран), та південно-західна частина Пакистану (Макран).

Єфіопія друга — історична область у північно-східній Африці, на захід від Чермного (Червоного) моря, нині — частина Єгипту, Судаку і північна частина сучасної Ефіопії.

Єфрат — Євфрат, ріка у південно-західній Азії, впадає до Персидської затоки.


Ж

Желді —город у Переяславській землі на Сулї, нині — с. Жовнине Чорнобаївськбго району на Черкащині.


З

Заволочська чудь — див. Чудь.

Заволоччя — город в Новгородській землі, тут був убитий Гліб Святославич.

Закунфу — Закінф, острів на півдні Греції, у східній частині Іонічного моря, нині — о. Закінтом, округ (ном) Закінтос острівної Греції.

Зарічеськ — город у Київській землі на правому березі р. Стугни, нині — с. Застугна Васильківського р-ну Київської області.

Заруб — город у Київській землі на правому березі Дніпра і брід через Дніпро. Нині — залишки городища біля с. Зарубинців Канівського р-ну Черкаської області.

Замигола (земля і народ) — земгали, латиське плем’я, що мало осілість в сучасній південній частині Латвії.

Золотча — ріка, ліва притока Дніпра, витікала поблизу Долобського озера, нині — являє низку відокремлених озер, що спадають до Дніпра нижче с. Вишеньки Бориспільського району Київської обл.


І

Ігорева могила — біля Іскоростеня. Ще в XIX ст. в с. Немирівці в урочищі Ігорівка був курган, що називався Ігорева могила.

Ізборськ — город у Новгородській землі, нині — с. Старий Ізборськ Печорського району Псковської області РРФСР.

Ілурік — Іллірія, історична область у північно-західній частині Балканського півострова від середньої течії Дунаю до східного узбережжя Адріатичного моря. Нині — Югославія та північна половина. Албанії.

Ілмер-озеро — Ільмень, озеро в Новгородській землі, на південь від Новгорода.

Індикт — сучасна Індія.

Іпіріноя — західна область північної Греції, сьогочасна грецька область Епір.

Іскоростень — город, центр Деревлянської землі, потім город Київської землі на лівому березі Уші. Нині — м. Коростень Житомирської області.

Іфакіна— Ітака, один із семи Іонійських островів.


К

Кавкасійські гори (звані Угорськими) — сучасні Карпати.

Камалія — назва історичної області, взята літописцем із «Хроніки» Георгія Амартола. Місцезнаходження її науці невідоме.

Кападонія — Каппадокія, історична область в Малій Азії, сьогодні це низка провінцій (вілайєтів) у Туреччині (Невшехір, Кайсері, Йозгат, Сівас).

Карія — історична область у Малій Азії на східному узбережжі Егейського моря, нині — частина турецьких провінцій Ізмір, Айдин, Мугла.

Керкуру — острів Корфу, один із семи Іонійських островів, ном (округ) Корфу у Греції.

Кефамінія — острів Кефалонія (Кефаллінія), найбільший із семи Іонійських островів, один із округів (номів) сучасної Греції.

Києвець — городок на правому березі пониззя Дунаю, точне знаходження не встановлено, гадають в районі м. Хоршови в сучасній Румунії.

Кілікія — історична область у Малій Азії, її узбережна південно-східна частина.

Клещино озеро — озеро у Ростово-Суздальській землі, біля Переяславля, нині — Плещеево.

Колохис — Колхіда, грецька назва історичної області на території сучасної західної Грузії (місцева назва — Егрісі).

Комагина — Коммагина, грецька назва історичної області на півночі стародавньої Сірії, нині турецька провінція Адияман (Хиснумансур).

Копис — город, що був поблизу м. Орші.

Кордуна — вважають, що це Кордусна, історична гірська область у Передній Азії, нині — Курдистан, північно-західна частина Ірану, північна частина Іраку і південно-східна частина Туреччини. Корляги (земля і народ) —який народ названо цим іменем, точно невідомо, можливо, германці, яких підкорили наступники Карла кого.

Корс, Корсь (земля і народ) — одне із прибалтійських латиських племен (курони, курші). Нині — північно-західна частина Латвії.

Корсунь, Корсунська земля, волость, край (земля і народ) — староруська назва грецької колонії у південно-західній частині Кримського півострова. Залишки руїн знаходяться на західних околицях Севастополя.

Кривичі (земля і народ) — східнослов’янський племенний союз, що мав осілість у верхів’ях Західної Двіни, Дніпра і Волги. Предки білорусів. Нині — північна частина Білорусії, південна частина Псковської області, західна частина Калінінської і Смоленської обл. РРФСР.

Кріт — грецький острів у східній частині Середземного моря.

Кулія — ще: Колія, Килісірія. Назва взята літописцем із «Хроніки» Георгія Амартола. Географічне положення цієї історичної області точно не встановлено.

Купр — острів Кіпр в Середземному морі.

Курінія — Кіренаіка, історична область в північній Африці.

Куфіана (Кофірана) — острів Кіфера, лежить найпівденніше серед семи Іонійських островів Греції.


Л

Летьгола (земля і народ) — ще: лети, латгали, хибно — сітьгола — латиське плем’я, нині — Мадонський, Гулбенський і Баявський райони Латвійської РСР.

Либідь — права притока Дніпра, нині — частина течії взята в труби, тече вздовж залізниці.

Литва, Литовська земля, литовці, погані (земля і народ) — балтійські племена аукштайтів та жемоїті — жмудів (пізніше литовська народність). Мали осілість в басейні правих притоків Німану (Нямунасу), нині — Литовська РСР.

Ліб (земля і народ)—ліви, лівонія — латиське плем’я, нині — східна частина Ризького р-ну і Лімбажійський р-н Латвійської РСР.

Лівуі — Лівія, стародавня грецька назва Африки. Пізніше була поділена на Мармарію та Кірінію. Сьогодні — північно-східна частина Лівії та північно-західна частина Єгипту.

Лівуі друга — Лівія друга, історична область (римська провінція із центром Карфаген) у північній Африці, нині північна частина Тунісу.

Лізвона — острів Лесбос.

Лікія — історична область у Малій Азії, нині — південно-західна частина турецької провінції Анталья.

Ловоть — ріка, що впадає в о. Ільмень, нині — р. Ловать.

Локрія — історична область в середній Греції, нині — південна частина грецького округу (ному) Фокіда.

Луві — див. Лівуі.

Лудія — Лідія, стародавня держава у західній частині Малої Азії, нині—провінція Ізмір та південна частина провінції Маніса в Туреччині.

Лукаонія — Лікаонія, історична область в центрі Малої Азії, нині — більша частина турецької провінції Конья.

Лухитія — Ліхнітія, південно-східна частина Іллірії, прилегла до східного узбережжя Ліхнітського (сьогодні— Охрідського) озера, історична область Дассаретія з центром Ліхнітіс, нині — частина Югославської республіки Македонія, навколо м. Охріда.

Любеч — город в Чернігівській землі при впадінні р. Болгача в Дніпро. Нині — смт Любеч Ріпкинського р-ну Чернігівської обл.

Лютичі (земля і народ) — західнослов’янський племенний союз із доленчан, ратарів, хижан, черезпенян, що мали осілість в пониззі Лаби (Ельби) та Одри і на островах Рюген, Узедом, Волін у Варязькому (Балтійському морі).

Ляхи, Лядська земля (земля і народ) — староруська і польська назва поляків, Польської держави і землі, нині — Польща.


М

Мавританія — Мавританія Тінгітанська, історична область на заході північної Африки, нині — північна частина Алжіру і Марокко.

Мазовшани, Мазовецька земля, Мазовія, Мазовше (земля і народ) — історична область Лядської землі, нині — Мазовше, північно-східна частина Польщі.

Македонія, Македонська земля, македоняни (земля і народ) — історична область у центральній частині Балканського півострова, нині — частина південно-східної Югославії, частина північно-східної Греції і частина південно-західної Болгарії.

Мармарія — історична область Мармаріка у північній Африці, нині — північно-східна частина лівійської провінції (мухафази) Дерна (колишньої провінції Мармаріки) та північно-східної єгипетської провінції Матрух.

Масія друга — Місія друга (Велика Місія). Д. С. Лихачов, посилаючись на стародавніх греків, які інколи Місією називали Болгарію, вважає, що це слов’янська країна на північ від Греції. Л. Є. Махновець вважає, що це сучасні турецькі провінції Бурса, Баликесір, Чананкале (їхні південні райони) і Маніс, тобто та історична область, що складалася з Троади, Боліди і Тефранії.

Масурія — Масилія, історична область у північній Африці, нині — північно-східна частина Алжіру та південна частина Тунісу.

Медвежа Голова — город у Чудській землі, нині — м. Отеня в Естонії. Меоті — Меотида, Меотія (земля і народ) — грецька назва Азовського моря і Приазов’я, нині — південно-західна частина Ростовської області і північна половина Краснодарського краю РРФСР.

Мерь, меря (земля і народ) — угро-фінське плем’я, що мало осілість побіля Ростов-озера і озера Клещино, нині — території Ярославської, Костромської та Івановської областей РРФСР.

Месопотамія (Сенаар) — природно-історична область Межиріччя у Передній Азії (по Тигру і Євфрату), нині — центральна частина Ірану.

Міді — Мідія (Велика і Мала), історична область, частина Ассірії (якийсь час — держава), західна частина південного узбережжя Хвалинського, чи Хвалійського (Каспійського) моря. У літописі — східна і західна Мідія.

Молоси — Молоссія, історична область у північно-західній Греції, нині — грецький округ (ном) Яніна, область Епір.

Морава, Моравська земля, Моравія (земля і народ) — історична область в басейні р. Морави, лівої притоки Дунаю, заселена західнослов’янськими племенами, предками сучасних чехів і словаків, нині — Північноморавська і Південноморавська області ЧССР.

Мордва (земля і народ) — угро-фінське плем’я, згодом народність, нині Мордовська АРСР в складі РРФСР.

Мосія - Місія чи Мізія, історична область на північному заході Малої Азії на південному узбережжі Пропонтиди (Мармурового моря) та Гелеспонта (Дарданельської протоки), ще: Мала або Гелеспонтська Місія, нині— північні провінції Туреччини.

Мурома (земля і народ) — угро-фінське плем’я, споріднене з мордвою, мало осілість у пониззі Оки, нині — Муромський р-н Володимирської обл. і частина Горьковської області.


Н

Нево-озеро — сучасне Ладозьке озеро.

Нежатина нива — поле на правому березі р. Канини в Чернігівській землі, нині — східна окраїна Чернігова.

Немига—ріка, права притока Свіслочі, сьогодні не існує, її колишнє річище стало однією з вулиць Мінська (вулиця Немига).

Нікомідійська країна — Віфінія, столицею якої була Нікомідія на Астакенській затоці (Мала Азія).

Німці — літописець німцями називає не тільки германські племена, що населяли територію між Одером і Рейном (сучасні НДР і ФРГ), а й всі інші народи, що говорили незрозумілою мовою (австрійці, голландці, італійці, корляги, поляки і т. д.).

Нірокурій — Д. С. Лихачов вважає, що йдеться про торговий город на кордоні між Єгиптом і Палестиною — Рінокорур. Л. Є. Махновець: «Рінокорура... нині — м. Ель-Аріш центральної мухафази (області) Сінай, Єгипет».

Новгород (Новігород, Новогород) — столиця Новгородської землі, нині — м. Новгород.

Новгород-Сіверський, Новий город — центр удільного князівства у Чернігівській землі, нині — м. Новгород-Сіверський.

Нормани (земля і народ) — староскандінавські та північногерманські племена датчан, шведів і норвежців, які в IX—X ст. осіли в Нормандії (Франція), в Англії і південній Італії (також і на Сіцілії.)

Норики (земля і народ) — кельтські племена, стародавня римська провінція. Існує теорія (див.: С. Шелухін. Звідкіля походить Русь//Прага, 1929, 128 с.) про кельтське походження Русі, згідно якої в Норику жило руське плем’я, пращури українського народу. Грецькі хроністи вважали нориків слов’янами. Нині — центральна частина Австрії.

Нумідія — історична область у північно-західній Африці, нині — північно-східна частина Алжіру і південна частина Тунісу.

Нур — ріка, права притока Західного Бугу, нині — Нурець, Нужець.


О

Обези (земля і народ) — історична область на : північно-східному узбережжі Чорного моря, староруська назва Абхазії й абхазького народу, нині — Абхазька АРСР.

Обри (земля і народ) —аварський племінний союз (жуань-жуанів), що в Паннонії утворив державне об’єднання, яке поширювало владу і на дулібів,— Аварський каганат.

Ольжичі — село біля гирла р. Десни між селами Сваром’я і Осещина, тепер затоплене Київським водосховищем. Гадають, що це село було засноване княгинею Ольгою й назване на її честь.

Ондріяновий город — Андріанополь, Орестів (Арестів) город — город на віддалі 240 км від Константинополя, візантійці стверджували, що Андріанополь раніше називався Орестеа на честь Ореста — сина героя Троянської війни Агамемнона.

Олванія — Албанія — стародавня держава у східному Закавказзі, у пониззі рік Киру (Кури) і Араксу поблизу Хвалійського (Каспійського) моря, нині—східна частина Азербайджанської РСР.


П

Памфілія — історична область у Малій Азії, нині — східна частина турецької провінції Анталья.

Пафлаеонія, країна пафлагонів — візантійська провінція на малоазіатському березі Чорного моря.

Пеленія, Полопоніс — півострів на півдні Греції, сучасна грецька область Пелопоннес.

Перемиль — город у Волинській землі, нині с. Перемиль Горохівського р-ну Волинської обл.

Перемишль — город у Галицькій землі, нині — м. Пшемисль у ПНР.

Переяславець — Переяславець на Дунаї, тепер село Преслав біля Тульчі на південь від Дунаю.

Перм (земля і народ) — угро-фінське плем’я, предки народу комі, нині — Комі АРСР в складі РРФСР.

Персида, перси — тут: земля і народ, Персія. (Іран) взагалі. Тепер — сьомий остан (область) у південно-західному Ірані.

Перунова рінь — очевидно, всипана крупним піском і гравієм берегова смуга напроти Перунового острова на правому березі Дніпра, тепер затоплена водами, піднятими греблею Дніпрогесу.

Печера —див. Перм.

Пісідія — історична область на півдні Малої Азії, південніше Памфілії, з якою спочатку була об’єднана. Нині — частини турецьких вілайєтів Бурдур, Іспарта і Конья.

Плесков — город Псков, був Плесков біля Тмуторокані, можливо, м. Плиска в Болгарії.

Плісненськ — город у Галицькій землі у верхів’ї Західного Бугу, нині — залишки городища, вали, рови між х. Пліснесько і с. Підгірці у Бродівському р-ні Львівської області.

Погани, погані, язичники, нехристияни — так літописець іменує нехристиянські і язичницькі народи: арабів, берендичів, болгар, литву, магометан, половців, татар, чорних клобуків, чудь, ятвягів і дохристиянську русь.

Половці, Половецька земля (ще: Поле, агаряни, вороги, земля невідома, іноплемінники, супостати, погані) — кочові і напівосілі тюркські племена (кипчаки, кумани), що заселяли степовий південь сучасної Української РСР, північ Краснодарського та Ставропольського країв і Ростовську, Волгоградську та Воронезьку області РРФСР.

Полота — ріка, права притока Західної Двіни.

Полочани (земля і народ) — частина племені кривичів, предки білорусів, нині — північна частина Вітебської області Білоруської РСР. Полтеск — город у Лядській землі (Мазовія) на правому березі р. Нарева, нині — м. Пултуськ у ПНР.

Поляни, Полянська земля (земля і народ) — предки сучасних українців, що мали осілість в середньому Подніпров’ї.

Поморяни (земля і народ) — західнослов’янські племена, що мали осілість в пониззі Вісли і Одри, нині — північні воєводства ПНР.

Понтське море, Понт-море, Руське море — Чорне море.

Пороги — дев’ять кам’яних виступів впоперек течії Дніпра (Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситець-Ревучий (Вручий), Вовнизький, Будило-Таволжанський, Лишній, Вільний), знаходилися між сучасними Дніпропетровськом і Запоріжжям, затоплені водами, піднятими греблею Дніпрогесу.

Посічень — город у Переяславському князівстві на межі з половецьким степом. Один із трьох пограничних городів: Посічень, Переволока, Прилуки.

Почайна — річка в Києві, притока Дніпра. Гирло Почайни служило портом в епоху Київської Русі. У Почайні за князя Володимира Святославича кияни відбули обряд хрещення.

Припеть — р. Прип’ять, права притока Дніпра.

Протолчі — урочище на правому березі Дніпра, нижче порогів, але вище о. Хортиця; і брід коло урочища, зараз затоплений.

Пруси — прусси (земля і народ), прибалтійські племена, що мали осілість на південному узбережжі Балтійського (Варязького) моря в межах сучасної Калінінградської області РРФСР і північно-східних воєводств ПНР.


Р

Радимичі (земля і народ) — східнослов’янські племена, що мали осілість в межиріччі Дніпра й Десни, пізніше увійшли в склад Смоленського та Чернігівського князівства.

Радосинь — княжий двір на лівому березі Дніпра, на території сучасного Ватутінського р-ну (масив Троещина — Вігурівщина).

Римляни (ще: католики, християни, «німці» з Риму) — італійці, або ж римокатолики.

Родень, Святославль — город у Київській землі на правому березі Дніпра, нині — Княжа гора біля с. Пекарів Канівського р-ну Черкаської обл.

Родона — острів Родос у Егейському морі, нині належить Греції.

Ростов (Великий) — город у Ростово-Суздальській землі, столиця її, нині — г. Ростов, районний центр Ярославської області РРФСР.

Ростов-озеро — озеро біля Ростова Великого, нині — озеро Неро. Русь, Руська земля (ще: руси, русини, русичі, русь, ще: погани, християни) — первісна назва полянського племені, предків сучасних українців, що мало осілість в середньому Подніпров’ї. Пізніше ця назва перейшла на державу східних слов’ян — Київську Русь і ті землі, що були підкорені нею.

Руське море — Понт-море (Чорне море).

Рша — 1) город у Смоленській землі, нині — м. Орша у Білорусії; 2) ріка, права притока Дніпра, нині — р. Оршиця.


С

Саків — у Переяславській, землі, нині вважають м. Проців або ж с. Старе Бориспільського р-ну Київської обл.

Салниця-ріка — ріка Сальниця, нині — р. Солона. Була ще одна Сальниця-ріка, що впадала в Сіверський Донець, протікала побіля м. Ізюма в Харківській області, нині не існує.

Самоядь Самоїдь (земля і народ) — угро-фінський племінний союз (предки сучасних ненців, енців, нганасанів, селькупів) — нині Ненецький, Ямало-Ненецький, Долгано-Ненецький (Гаймирський) автономні округи РРФСР, частина Архангельської обл. РРФСР.

Сардінія — острів у Середземному морі, належить Італії.

Сармати — кочові іраномовні племена, що осіли у північному і східному Причорномор’ї після скіфів.

Свеї (земля і народ) — так літописець називає один із скандінавських народів і його землю, нині — шведи.

Селунь (Солунь) — город в Македонії, нині — м. Салоніки в Греції.

Сем — р. Сейм, ліва притока Десни.

Сенар — Сенанар, низинна рівнина на південь від власне Месопотамії, в нижній течії Євфрату і Тигру.

Серп — серби, південнослов’янські племена, народність, нині Сербія — одна з республік Югославії.

Синопія — город у Пафлагонії в Малій Азії, нині — турецьке місто Сіноп.

Сівера, сіверяни (земля і народ) —східнослов’янське плем’я, що мало осілість по ріках Десні, Сейму, Сулі, Пслу, Ворсклі, предки сучасних українців.

Сікелія — острів Сіцілія (Італія).

Сітомля — ріка, притока Почайни в давньому Києві на Оболоні. Сітьгола — див. Летьгола.

Скуфія — Скіфія (земля і народ) — кочові й напівосілі племена, що мали осілість до приходу сарматів у північному і східному Причорномор’ї від гирла Дунаю до Дону.

Словени, словіни, Словенська земля (земля і народ) — східнослов’янський племенний союз, що мав осілість у Новгородській землі побіля о. Ільмень і в верхній течії р. Молочі. Здається, літописець розрізняє словен і словін.

Случеськ — город у Київській землі на правому березі р. Случі, нині — м. Слуцьк у Білорусії.

Случеськ — город у Волинській землі на р. Случ.

Сожиця — очевидно, йдеться про сучасну р. Оржицю.

Сокаль — город у Галицькій землі.

Соліда — Еоліда, історична область у Малій Азії, нині — турецьке узбережжя Егейського моря і грецький о. Лесбос.

Смядинь — ріка (тепер висохла) і урочище за 3 км від Смоленська. Скоб — ріка, притока Десни, сучасна р. Снов, протікає в Щорському і Городнянському районах Чернігівської області.

Стародуб — город в Чернігівській землі за 185 км від Чернігова,

Стрежень — ріка в Чернігівській землі, притока Десни, сучасна р. Стрижень.

Стугна — ріка в Київській землі, притока Дніпра, протікає по землях сучасних Васильківського і Обухівського районів Київської обл.

Сугров — город (хапа Сугра) у Половецькій землі на правому березі Сіверського Дінця, очевидно, сучасний Готвальд (Зміїв) у Харківській області.

Суд, Судея — тепер бухта Золотий Ріг у Стамбулі.

Сула — ріка в Переяславській землі, нині — в Полтавській області.

Суріте — Сірт, історична область у Північній Африці, нині — частина Лівії і Тунісу.

Сурїя — Сірія, історична область, що включала в себе, крім сучасної Сірії, ще Ліван, Ізраїль та Іорданію.

Сутан — ріка Сутінь, нині—р. Молочна, впадає в Азовське море.


Т

Тавриани — жителі Тавріанії, Таврії, як називали стародавні греки Кримський півострів.

Теребовль — город Галицької землі, центр удільного князівства (Теребовльська волость), нині — м. Теребовля Тернопільської області.

Тигр — ріка Тігр у південно-західній Азії, впадає у Перську затоку.

Торки (земля і народ) — див. чорні клобуки.

Торчеськ — центр удільного князівства в Київській землі, нині — с. Трипілля Обухівського р-ну Київської області.

Трояда — історична область у північно-західній частині Малої Азії, частина Місії другої. У Трояді було м. Троя, нині — одна із провінцій Туреччини.

Туров — город Київської землі, центр удільного князівства на правому березі р. Прип’ять, нині — м. Туров Житковицького р-ну Гомельської обл. у Білорусії.


У

Угорська земля, угри білі, угри чорні (земля і народ) — див. Білі угри.

Угорські (Кавкасійські гори) — гори Карпати.

Угорське — стародавня частина Києва, урочище на правому березі Дніпра напроти Чорторию, нині — середня частина Дніпровського спуску (в районі Аскольдової могили).

Урмани — див. Нормани.


Ф

Фіва — Фіви, грецька назва стародавньої столиці Єгипту (м. Уасета), ще: історична область Фіваїда у південно-східній частині Єгипту.

Фінікія — історична область на узбережжі Середземного моря, нині — прибережна смуга Лівану і Сірії (Латакія).

Фофлагонська земля, Фефлагоні — Пафлагонія, історична область, на півночі Малої Азії.

Фраці — фракійці, населення Фракійської землі, Фракії, історичної області на Балканському півострові, нині — грецька область Фракія.

Фругія — Фрігія Велика, історична високогірна область в центрі Малої Азії (тепер — Туреччина).

Фругія — Фрігія Стара (перша, Мала, Геллеспонтська), історична область на північному заході Малої Азії (Туреччина).

Фрагове — Фряги, Волохи, Волоська (Фрачська) земля (земля і народ) — італійці-генуезці, італійці взагалі, нині — італійська область Лігурія.


Х

Халеп — город у Київській землі на правому березі Дніпра, при впадінні в нього р. Халеп’я (Сквирівки), нині — с. Халеп’я Обухівського району Київської області.

Хваліш — давньоруська назва Хорезму (звідси і Хвалинське, чи Хвалійське море — тепер Каспійське) і давнього массегетсько-аланського державного об’єднання в пониззі Амудар’ї і його населення. Хіона — острів Хіос (тепер Окіа), лежить в Егейському морі біля берегів Іонії між островами Лесбосом і Самосом, нині — грецький округ Хіос.

Хозари (земля і народ) — напівкочові тюркські племена іудейського віросповідання, жителі Хазарського каганату, що займала територію сучасних Краснодарського і Ставропольського країв, частини Ростовської обл., Калмицької АРСР, Чечено-Інгушської АРСР, північної частини Дагестанської АРСР, частини Астраханської і Кримської областей.

Хорвати (земля і народ) — південнослов’янське плем’я, нині — Хорватія, одна із республік Югославії.

Хорвати білії (земля і народ) — східнослов’янський племінний союз, що як гадають, мав осілість у східній частині Карпат.

Хоривиця — гора в Києві, на якій сидів Хорив, нині — гора Замкова (Киселівка, Фролівська).

Хортичий острів — о. Хортиця на Дніпрі.

Хутани — хорутани (земля і народ) — південнослов’янське плем’я, предки сучасних словенців, нині — республіка Словенія в складі Югославії.


Ц

Царгород — ще: Цесарград, Цареград, Константинополь,— столиця Візантійської імперії, нині — турецьке місто Стамбул.


Ч

Червен — город у Волинській землі, нині — залишки городища біля с. Чермно Замойського воєводства у ПНР.

Чермна, ріка — в літописі ідеться про Червоне (Чермне) море, що розділяє Африку і південно-західну Азію і має вихід в Індійський океан через Аденську затоку.

Чеський ліс — історичний ліс на заході Чеської землі, так називається і нині, розташований на західному кордоні ЧССР.

Чехи, Чеська земля (земля і народ) — західнослов’янські племена, предки сучасних чехів, нині — Чехія у складі Чехословаччини.

Чорна ріка — р. Мавропотам, права притока Євфрату, нині — р. Карасу.

Чорні клобуки, чорний клобук (земля і народ) — прийшлі в басейн р. Росі і північної Переяславщини кочові тюркські племена берендичів (берендіїв), ковців, печенігів і турніїв. Див. торки.

Чудь, Чудська земля (земля і народ) — естонські та інші племена, що мали осілість на території сучасної західної частини Естонії. Заволоцька чудь мала осілість в Заволоччі.


Щ

Щекавиця — гора в Києві, на якій сидів один із засновників міста — Щек.


Ю

Юр’ев — див. Гургів.

Югра — угра, угро-фінське плем’я, предки народів мансі і хантів, нині — Ханти-Мансійський автономний округ в складі Тюменської області РРФСР.


Я

Ям (земля і народ) — фінські племена, що мали осілість на північ від Фінської затоки Варязького (Балтійського) моря, сучасні фінляндські ляни (області) Усіма, Кюмі, Хяме і Міккелі.

Ятвяги, Ятвязька земля (земля і народ) — литовське плем’я, нині — північно-східні воєводства Польщі і південно-західна частина Литви. Яси — алани, одне із іраномовних сарматських племен.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.