Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





КОРОТКИЙ СЛОВНИК
історичної термінології, що вживається в «Повісті врем’яних літ»


Антипасха — наступна неділя після Великодної неділі (йдеться про день, а не тиждень).

«Апостол» — богослужебна книга, в якій містяться Діяння і Послання апостолів (апостол — із грец.—посол).

Бирич — адміністративно-судовий виконавець у Київській Русі.

Варанитя — варимантія (із грец.), верхня важка чернеча одежа без рукавів.

Вежі — кочові житла на колесах, зокрема у половців.

Віра — грошова кара за переступ, зокрема вбивство чи каліцтво вільної людини. Стягалася на користь князя.

Вої — народне ополчення руського війська, воїни.

Вуй, вуйко — дядько по матері.

Гривна — грошова одиниця в Київській Русі.

Грибниця — велика зала чи окреме приміщення, де збиралися гридні — дружинники-охоронці князя.

Доместик — 1. Командуючий східними військами Візантії.

2. Керівник охоронців візантійських імператорів.

3. Керівник церковного ходу (демественик).

Дружина — первісне значення: домочадці, челядь. Згодом — община, об’єднання, товариство. Пізніше — постійне військо князя, дружини були: старша, або велика, ліпша, лучча, передня (творила раду князя) і молодша (мала), або отроки, дітські, молодь. Дружина мала соціальні прошарки: чада, гриді, отроки, дворяни, слуги, мужі, княжі мужі, бояри, боярські сини.

Євангеліє — (від грец.) радісна вість, добра новина. Так, згідно Біблії, Ісус Христос називав свою науку. Через це й біблійні книги, що подають життя й викладають науку Ісуса Христа, називають Євангеліями. Церква визнає чотири Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки та від Івана (Іоанна).

Єпарх — тут: правитель Константинополя.

Єпітимія — епітимія, церковна кара, покута.

Заборола, забрала, эаборола, забрало — поміст на городському валу з дерев’яною стіною чи бруствером, що захищали від стріл, й отворами до стріляння.

Засаківці—люди із-за города Сакова, з його околиць.

Заступи — засіки, середньовічний спосіб укріплення приступів до краю чи племінної землі стосами зрубаних дерев, зложених поперек доріг гіллям назовні, до ворога.

Золотий — золота римська, пізніше — візантійська монета, основна монета і лічильно-грошова одиниця ( = 4,55 г, або 1/72 фунта).

Канон — великий церковний спів, як правило, із дев’яти пісень на уславлення Богородиці, хреста господнього тощо.

Кліть — хата, хижа, кімната, комора.

Ковер — різновид килима.

Колодники — полоняники, забиті в дерев’яні кайдани-колодки.

Кондак — церковний спів, в якому з’ясовується суть даного свята або уславлюється ім’я святого.

Кордон — від слова «корда», вірьовка, на якій ганяють або припинають коня, установлюють нею межі свободи, границі бігу, звідси — кордон.

Корзно — накидка, плащ на хутрі або оторочений хутром.

Кормилець — вихователь, дядько юного князя; кормильці зі своїми нащадками часом постають у літописі як окрема, поруч із князями, соціальная категорія людей.

Корчага — велика глиняна посудина, подібна до низької амфори із вузьким горлом.

Котопан — імператорський намісник у Візантії, вищий воєначальник.

Куна — грошова одиниця (спочатку хутро куниці) і основа грошової системи Київської Русі. У XI ст. ця система виглядала так: гривня = 49,25 г срібла = 20 ногатам = 25 кунам = 50 різаням = 100 (150) віверицям.

Ладка (латка) — глиняний посуд, часом заміняв сковороду.

Лазарева п’ятниця — переддень Лазаревої суботи, тобто суботи шостого тижня великого посту (вербного або цвітного тижня).

Літра (лібра, фунт) — головна вагова одиниця римської, пізніше візантійської, монетно-вагової системи (= 327,45 г).

Лукно — діжечка з лубу, а також слов’янська міра ємкості.

Медуша — приміщення для зберігання меду, їстівних припасів.

Місячина — провіант на місяць, тобто на час дороги від Константинополя до Києва.

М’ясопуст (м’ясниці) — передостанній (перед масляною) тиждень перед великим постом.

Насад — річкове судно з піднятими бортами, «насадами».

Оброк — чинш, вид феодальних поборів у натуральній формі — продуктами, пізніше — грішми.

Обруч (обручка, браслет) — вид військового спорядження, яке утримувало м’язи від розтягання і захищало від удару меча.

Оглашення — церковний потрійний (повчальний та покаяльно-сповідний) чин, що передує хрещенню.

Одрина — хлів, стодола, частина хати, що використовувалася під комору.

Октоїх, Октаїх (Осмогласник) — книга літургійних співів, які виконують на вісім «гласів» (розсп(вів), була шкільним підручником.

Отроки — молодші князівські дружинники (не завжди молоді за віком).

Паволока — узагальнена назва міцних і дорогих тканин: порфіри, парчі, багору, оксамиту, як правило, багряного кольору, витканих на шовковій основі золотими чи срібними нитками.

Патрикій — патрицій, у Візантії титул високих сановників, який носили до кінця життя.

Пардус — гепард, хижак із родийи кошачих, приручені пардуси використовувалися як мисливські звірі.

Перевара — посудина, в якій варили мед, медовий напій.

Повіз — повинність возити різні вантажі, давати коней у підводи на вимогу князя чи його людей.

Погост — адміністративно-господарський осередок, де люди князеві робили від його імені розпорядження, чинили суд, зосереджували данину тощо.

Поприще — міра довжини, близько 700 м.

Поруб — темниця, тюрма, найчастіше підземна.

«Псалтир», псалтиря,— книга псалмів, збірник 150 ліричних пісень, що ввійшов до Біблії. З часів Київської Русі і до XIX ст. була шкільним підручником. Псалтирі були гадательні й толкові.

Русалії — язичницьке (поганське) свято-моління русалкам, відзначалося чотири рази на рік: 25 грудня, 6 січня, 17 березня (точніше: на русальну неділю) і 24 червня (на Івана Купала).

Світла неділя — великодній тиждень.

Синкел — найближчий радник патріарха.

Синодик (пом’яник) — церковна книга, до якої вписують імена померлих, переважно духовних осіб і княжого роду та тих, що дбали про дану церкву, для поминання їх під час служби божої.

Сиропусна неділя (масляна, масниця) — останній тиждень перед великим постом, починається із понеділка і закінчується в неділю.

Сіни — галерея (веранда) на стовпах (піддашок).

Скідія — нашвидкуруч збудоване судно, пліт.

Стратилат — воєначальник.

Стрий — дядько по батькові.

Сункліт (із грец.— «незмішанний») — легендарна речовина, що начебто захищала від угрози вогнем і залізом.

Тем’ян — ладан.

Терем — князівський палац, у X—XIII ст. являв собою характерну круглу будівлю (ротонду) або витягнутий прямокутник.

Тіун, тівун, тивун — управитель княжого дому, слуга, що виконував також судові та адміністративні поручення князя.

Тропар — короткий церковний спів на уславлення святого чи церковної події.

Углади (уклади) — контрибуція, Щорічна данина.

Узороччя — коштовності у вигляді тканої золотою чи срібною ниткою тканини з вишитими візерунками, різьблені речі, ювелірні вироби тощо.

Устави і уроки — види данини, встановленої князем, податі і повинності.

Урок — обумовлена частка майна.

Федорова неділя (на честь святого, Феодора Тірона) — перший тиждень великого посту.

Філіппів день — день пам’яті апостола Пилипа, що припадає на 14 листопада.

Фофудія — спеціальна грецька матерія для пошиття верхнього одягу з поясом (фофудоти). В середині XII ст. фофудію замінив оксамит.

Хартія — пергамент, спеціально вичинена шкурка телят, ягнят, козенят.

Цвітна неділя — вербна неділя.

Ціж — неварений кисіль, але розчинений у воді.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.