‹‹   Попередня     Головна     Наступна





ЕТНОҐРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК

видає
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНИ ШЕВЧЕНКА.

Т. II.


Під редакциєю М. ГРУШЕВСЬКОГО.


У ЛЬВОВІ, 1896.



Накладом Товариства. З друкарнї Наукового Товариства імени Шевченка під зарядом К. Беднарского.





ЗМІСТ II ТОМУ.

Сторона


Лїрники.
Лїрницькі піснї, молитви, слова, звістки і т. и. про лїрників повіту Бучацького. Зібрав в вереснї 1895 року Володимир Гнатюк . . . . . . . . . 1 — 73


Зміст.

I. Деякі звістки про лїрників, списані з оповідань лїрника Якова Златарського . . . . . . . . . 1 — 9

II. Словарець лїрницького говору . . . . . . 917

III, 1 і 2. Прохання й молитви . . . . . . . 19

3. Сон Богородицї . . . . . . . . . 19

4. Молитва перед „супльікацийоў“ . . . . . 19

5. Молитва до св. Николая . . . . . . 20

6. Молитва до св. Микития . . . . . . 20

7 — 8. Польські вірші, уживані лїрниками . . . . 2123

9. Молитва до св. Николая . . . . . . 2324

10. До Христа . . . . . . . . . 2425

IV. Піснї: 1. Про муки Христові . . . . . 2526

2. Смерть і похорон Христа . . . . . . . 2627

3. Про хрест і смерть Христову . . . . . . 2728

4. За смерть Христову — грішникам мука . . . . 2829

5. Чудовний образ Христа у Климові . . . . 2930

6. Чудовний образ Матері Божої в Хотїню . . . . 30

7. Чудо Матері Божої в Почаєві . . . . . . 31

8. До Матери Божої . . . . . . . . 31

9. Про св. Івана Богослова . . . . . . . 3233

10. Про св. Григорія . . . . . . . . . . 33

11. Про св. Василія . . . . . . . . . 3334

12. Про св. Николая . . . . . . . . 3536

13. Св. Николай і три студенти (Николай у подорожи) . . 3637

Сторона

14. Про св. Олексїя . . . . . . . 3839

15. Про св. Варвару . . . . . . . 3941

16. Про св. Варвару замучену батьком . . . . . . 41

17. Про св. Параскевію . . . . . . . . . 4142

18. Про св. Онуфрия (польська) . . . . . . . 4243

19. Про св. Антонія Підкаменецького (польська) . . 4344

20. Про тогож сьв. Антонія (польська) . . . . . 4445

21. Про св. Михаїла . . . . . . . . 45

22. Чудо св. Михаїла . . . . . . . . . 4647

23. Про Правду та Кривду — Як син матїр з дому виганяв 4750

24. Про Лазаря . . . . . . . . . . 5053

25. Про сирітку . . . . . . . . . . 5455

26. Родичі і дїти . . . . . . . . . . 5556

27. Про дочасний сей сьвіт . . . . . . . 5658

28. Про суєту . . . . . . . . . . 5859

29. Трівога . . . . . . . . . . . 5960

30. Плач душе! . . . . . . . . . . . 6162

31. Зазив до грішників . . . . . . . 6162

32. Пересторога . . . . . . . . . 6263

33. Про марний сей сьвіт . . . . . . . . . 6364

34. Гадки про смерть . . . . . . . . 6465

35. Про смерть . . . . . . . . . . 6667

36. Про Гавриїла . . . . . . . . 6768

37. Про страшний суд . . . . . . . . . 6869

38. Про страшний суд . . . . . . . . 6970

39. Про страшний суд . . . . . . 7072

40. Про страшний суд (польська) . . . . . . 7273

Додаток: Молитви й прохання, записані проф. Володимиром Шухевичом . . . . . . . . . . 7476





Замітки етноґрафічні з Угорської Руси написав Юрий Жаткович . 138


Зміст.

1. Подїл угорських Русинів . . . . . . 12

2. Звідки угорські Русини діставали церковні книги? . 23

3. Казка про Чорнокнижника . . . . . . . 34

4. Народний калєндар . . . . . . . . 411

5. Весїлє . . . . . . . . . . . . 1120

6. Уродини . . . . . . . . . . 2022

7. Хороби . . . . . . . . . . 2253

8. Похорони . . . . . . . . . . 2326

Сторона

9. Одїж . . . . . . . . . . . 2629

10. Пожива . . . . . . . . . 2931

11. Управа рілї, годівля худоби, садівництво . . . . 3134

12. Чужеродцї між Русинами . . . . . . . . . . 3436

13. Де що з устної лїтератури Русинів . . . . . 36

14. Ной і чорти . . . . . . . . . 3637

15. Приказки . . . . . . . . . . 37

16. Іван з Гершком у спілцї (анекдот) . . . . . 3738







Чорноморські народні казки й анекдоти зібрав Митрофан Дикарів . 150


Зміст.

Передмова . . . . . . . . . . . . . 12

1. Чий Бог старший: чи наш, чи жидівський . . . . 3

1а. Наш Бог і московський Бог . . . . . . 34

2. Наш Бог і Нїмецький Бог . . . . . . . 4

3. Хлистунський Бог і хлистунська Богородиця . . . 45

4. Ісус Христос і Магомет . . . . . . . 56

4а. Православний сьвященик і мулла . . . . . . 6

5. Два брати: Каїн і Авиль . . . . . . . 67

6. Про Ісуса Христа та апостола Петра . . . . . 78

7. Колись жінка була старша від чоловіка . . . . 89

8. Кара сьвятому Петрови . . . . . . . 10

9. Відкіля взяли ся козаки й салдати . . . . . 1011

10. Як за ту казку (N 9) салдат на Чорноморця розлютувавсь . 1112

11. Григорий (!) — Побідоносець . . . . . . 12

12. Про сьвятого Георгія . . . . . . . 1213

13. Попівна-цариця, Іван Іванович, руський царевич і прикрасна Анастасия . . . . . . . . . . 1417

14. Салдат і мертвяки . . . . . . . . 1718

15. Про змія та цигана . . . . . . . . 1819

16. Мужик, вовк і лисиця . . . . . . . 1920

17. Сьвятий Тилипень чудо творив . . . . . 2021

18. Нїмець у руській церкві . . . . . . . 21

19. Образ і табак . . . . . . . . . 21

20. Катря „Отче-наш“ забула . . . . . . . 2122

21. Циган — монах . . . . . . . . . . 22

22. Батько і син у полюбовницї . . . . . . 2223

23. Невередливий салдат . . . . . . . . . . 23

24. Господи милостивий, а ми люди твої, чії ж то Москалї? . 2324

25. Племінник перехитрував дядька-злодїя . . . . 2425

Сторона

26. Од грошей люди пропадають . . . . . . . 25

27. Кубань золоте дно . . . . . . . . . . 26

28. Чого люди родять ся то біляві, то чорняві, то рижі . 26

29. Отак як бариня — свиня, а як барин — собака . . 2627

30. I як ті пани плюють . . . . . . . . . . 27

31. Слїпець Обертас за жінкою багато де-чого взяв . . 2728

32. Розмова з глухим . . . . . . . . 28

33. Ше розмова з глухим . . . . . . . . 28

34. Перва жінка і друга . . . . . . . . . . 28

35. Невдячний чоловік . . . . . . . . 29

36. Що козацькі немазані колеса вимовляють . . . 29

37. Так нїколи, що не знаєш, на яку ступить . . . 29

38. Семифунтова чавунна медаля . . . . . . 29

39. Конець . . . . . . . . . . . . . 29


Паралєлї й уваги . . . . . . . . . . . . 3043



Показчик предметів і мотивів, ужитих в казках і анекдотах . . 4450
Поправки до „Чорноморських народних казок і анекдотів“ . . . 51 — 53
Поправки до статї „Різдвяні Сьвятки в Чорномориї“ (Етноґрафічний Збірник, т. I). . . . . . . . . . . 53 — 54



Примітка litopys.kiev.ua: поправки до „Чорноморських народних казок і анекдотів“ внесені в цій електронній публікації в текст.










Сповняючи висловлене в передмові до т. I Етноґрафічного Збірника, Наукове Товариство імени Шевченка виступає сього року з томом другим. Помножити число томів етноґрафічного видавництва материяльні засоби сього року ще не позволили. І сей том, як і попереднїй, містить материял досить ріжнородний і зібраний в ріжних кутках нашої просторої вітчини; редакция не бачила в тім шкоди, бажаючи заступати по змозї етноґрафічні студиї цїлої териториї українсько-руської.

Більшу частину сього тому займає материял про галицьких лїрників, зібраний д. Володимиром Гнатюком в повітї Бучацькім і упорядкований ним з ласкавою участию дра Ів. Франка. Збирач мав на метї головно представити репертуар галицького лїрника, тому подав чимало вариянтів вже звістних звідки инде пєс (в збірниках Вересая, Головацького, в Богогласнику і ин.) і кілька польських віршів, що сьпівають руські лїрники, до сього долучені цїкаві звістки про житє й звичаї лїрників, записані від них же, і словарець лїрницької потайної мови, що доповнює собою ранїйше зроблені збірки Боржковського, Николайчика, Студинського і т. и. Вкінци додано кілька молитов і прохань старечих (жебрацьких), записаних проф. В. Шухевичом.

Замітки етноґрафічні з Угорської Руси представляють собою виїмки з етноґрафічної описи угорських Русинів, зладженої для Етноґрафічного Збірника сьвящеником з Угорської Руси о. Юриєм Жатковичом; за згодою автора д. В. Гнатюк вибрав з неї найбільш цїкаве з погляду етноґрафічного й приготував до друку. При надзвичайній бідности етноґрафічних відомостей про угорських Русинів замітки й спостереження о Жатковича, думаємо, будуть цїкавими й користними; заразом вони представляють як би вступ до етноґрафічних материялів, зібра-/IV/них в екскурсиях на Угорщинї нашими співробітниками і призначених до оголошення в одному з близших томів Збірника 1)

Том закінчуєть ся етнографічними материялами з Кубаньщини, зібраними і приготованими до друку д. Митрофаном Дикаревим, паралєлї з етноґрафічної лїтератури подано після тексту, а в кінцї доложено покажчик річей і мотивів казкових.


М. Грушевський.




1) При переглядї показалось, що деякі угорські слова й місцеві ідиоми, толковані взагалї в текстї і в нотках, зістались в статі о. Жатковича непоясненими і можуть утрудняти розуміннє; подаємо тут їх толкованиє, зроблене дд. В. Гнатюком і Ю. Жатковичом: баґа — недогарки з люльки; біґарь — палиця; таті з рамами — споднї обшиті; з стряпками — незарублені; деревище — труна; дзер — сироватка; дзяма — борщ; змаганє — розжива; катуни — вояки; килавіє — обростає наростами; кобель — корець; копач — патик; кстити — хрестити; лабош — горнець; лакітки (не лякітки) — ласощі; на руби — на виворіт; нянько — батько; онь — аж; опровід — похорон; паленята — коржики; пантлик — стрічка; пой — іди; подолок перед спідницї; реклик — коротка свита; ришкаша — рижова (рисова) каша; ровти — громади; ротота — яєчня; росуль — борщ з капусти; сокотати — переховувати; сукати — терти; талька (не тялька) — округле корито; твердо — старанно; Товти — Словаки; токан — рід кулеші; токмити — згожувати; укопати — вибити; фодра — криза, бризжі; хаща — лїс; хертика — сухота; чакан — топір; честовати — шанувати; чичка (не гичка) — китиця з квіток; ширинка — хустинка; шпинець — Helleborus niger; ярець — ячмінь. Заразом справляємо деякі помилки: на с. 22 ряд. 22 зв. надр. хорочь, треба: хорого; с. 35 р. 15 зв. надр. пташки треба платки; р. 13 зн. розпутуть треба розпутауть; 31 р. 6 зн. Тису треба Тиси; 34 р. 1 зн. блезенство треба блазенство.















© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua/)
13.IX.2006








‹‹   Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.