Опитування про фонему Е на сайті Ізборник  


  ‹‹     Головна





УКРАЇНСЬКІ ГРАМОТИ XV ст.


ЗАВАНТАЖИТИ ФАЙЛ (DjVu, ~4M)


Українські грамоти XV ст. / Підготовка тексту, вступна стаття і коментарі В. М. Русанівського. — К.: Наукова думка, 1965. — 164 с.


У цьому випуску зібрані українські грамоти XV ст., які раніше або зовсім не публікувалися, або були опубліковані у виданнях, що не призначалися для мовознавчих досліджень Грамоти згруповані за їх територіальним походженням: окремо подані грамоти центральної України, Західного Полісся, Галичини, українські грамоти з території Молдавії, закарпатська грамота. Кожна грамота супроводжується палеографічним коментарієм. У передмові подається загальна мовна характеристика кожної групи пам'яток, розглядаються найхарактерніші риси їх письма.

До випуску додані покажчики власних імен, географічних назв і словник малозрозумілих слів.

Відповідальний редактор М. М. Пещак






ЗМІСТ


Передмова . . . 5


ГРАМОТИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ

№ 1. Олександр, князь і дідич київський, надає церкві св. Миколая в Києві і отцям св. Домініка мито комірне, палац на Задньому Сирці і урочище Хлапач (1401/1411 року, Київ) . . . 25

№ 2. Роман-Олізар Волчкевич, намісник київський, заповідає своє рухоме і нерухоме добро в землях київських, волинських і на Поділлі своїй дружині, синові та іншим родичам (1450 року, Київ) . . . 26

№ 3. Князь Семен Олександрович дарує слузі своєму князю Юрію Борисовичу селище Сераків (1465 року, Київ) . . . 29

№ 4. Жигмонт Індрихович, староста житомирський, із своєю дружиною Анною дарують слузі Сенькові село Гридков з усіма доходами (15 травня 1468 року) . . . ..29

№ 5. Пані Анастасія Чижевая обіцяє Печерському монастиреві за користування його землею над річкою Бобриком у землі Васильківській давати йому данину медову (8 червня 1499 року) . . . 30


ГРАМОТИ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

№ 6. Князь Юрій Михайлович і його брат Андрій присягають польському королеві Владиславу визнати його своїм господарем і бути під його державою після смерті великого князя Вітовта (24 лютого 1401 року, Троки) . . . 32

№ 7. Князь Юрій Довговд присягає польському королеві Владиславу визнати його своїм господарем і бути під його державою після смерті великого князя Вітовта (24 лютого 1401 року, Троки) . . . 33

№ 8. Князь Вітовт дарує своєму слузі Іллі В'ячковичу кілька сіл у Володимирському і Луцькому повітах (20 травня 1407 року, Вільно) . . . 35

№ 9. Вітовт, великий князь литовський, дає грамоту у тому, що, в разі вимоги з його боку повернути селища Сволочигачі і Верх Болванця у Смотрицькій волості, панові Бедриху, який тримає ці селища, буде виплачена компенсація в сумі 60 кіп подільських полугрошників (1 лютого 1429 року, Турійськ- Володимирський) . . . . . . . .36

№ 10. Князь Швидригайло дарує своєму слузі Радеві і дітям його село Козлов і луки

нижче Білих Берегів (14 березня 1445 року, Вільховець) . . . 36

№ 11. Швидригайло Ольгердович, великий князь литовський, повертає своєму слузі Сенькові Хом'яку спадковий маєток Смордов, дворище Барановичі, вислужене його батьком, і дворище Печенчино, куплене його батьком (Листопад 1452 року, Луцьк) . . . 37

№ 12. Пан Олехно Юрійович Жюсич продав панові Дробишеві Мжюровичу село Конюхи з Рапотовим і з усім, що до нього належить, крім Озерян (13 червня 1458 року, Острог) . . . 38

№ 13. Пан Добриша Мжюрович продав господареві своєму князю Іванові Васильовичу Острозькому маєтки Конюхи, Озеряни і Рапотів, які він купив раніше у пана Олехна Чуска (1464 рік, Острог) . . . 40

№ 14. Опис міста Кременця (1480/1484 рік) . . . 41

№ 15. Казимир, король польський, пише Петру Яновичу, старості луцькому і мар-шалку волинському, про те, що він віддав у оренду Шахнові Пегоховичу і Сенькові Момотливому луцьке мито на три роки (30 травня 1487 року, Краків) . . 43

№ 16. Перелік подарунків, посланих з Кракова великому князеві Тверському (10 вересня 1488 року) . . . 44

№ 17. Казимир, король польський, пише Горностаєві Романовичу, намісникові овруцькому, про те, що він віддав у оренду овруцьким міщанам Іванові, Гаврилу, Пе-труші, Ходорові, Кваші, Івашевичу і Радивонові овруцькі корчми на шість років (22 лютого 1489 року, Краків) . . . 45

№ 18. Казимир, король польський, пише панові Івану Юрші, маршалкові і намісникові володимирському, що він віддав у оренду берестейським і грубешів-ським міщанам володимирське мито на чотири роки (12 травня 1489 року, Петрков) . . . 46

№ 19. Казимир, король польський, пише князеві Олександру Юрійовичу, наміснику гродненському, і панові Михайлу Мартиновичу, намісникові мерецькому, що він віддав у оренду на два роки мостове, почіпне і помірне мерецьке гродненському міщанинові Єнькові Яцковичу і синам його (26 травня 1489 року, Радомль) . 47

№ 20. Михалко Хомич, берестейський землянин, дає запродажний лист Мелентієві Супруновичу на поле і половину діброви (2 травня 1490 року) . . . 48

№ 21. Пані Хведка Пашкова, дочка Дохновича, відписує своєму чоловікові Василеві Хребтовичу маєтність Яблонне і Полжі (16 грудня 1490 року, Луцьк) . . . 49

№ 22. Олександр, великий князь литовський, відхиляє скаргу ковенського війта, бургомістрів і радців на троцьких міщан і дозволяє останнім до перегляду цього рішення, як і раніше, торгувати в м. Ковно на лікоть і на фунт, продавати й купувати сіль, віск та ін. (23 серпня 1493 року, Троки) . . . 50

№ 23. Лист великого князя литовського Олександра берестейському намісникові Сеньку Олізаровичу про введення дворянина Немири Гримайловича у володіння двома фільварками, сіножаттю і затоками (25 травня 1495 року, Вільно) . . . 52

№ 24. Олександр, великий князь литовський, дарує татаринові Богдану Собачці землю, яка належала татаринові Чигиреві (18 грудня 1495 року, Вільно) . . 53

№ 25. Олександр, великий князь литовський, надає Федькові Янушкевичу, писареві і намісникові жизморському, землю, став і млин на річці Мухавці у Берестейському повіті (4 жовтня 1495 року, Гродно) . . . 55

№ 26. Олександр, великий князь литовський, повідомляє київського воєводу князя Дмитрія Путятича про те, що він дарує пустища на р. Борщовці Пустинському монастиреві св. Миколи під оранку (6 вересня 1497 року, Єйшишки) . . . 59

№ 27. Олександр, великий князь литовський, відновлює Ваську та Івашку Гринкови-чам Болобанам, землянам Володимирського повіту, їхні привілеї на село Осе-крово (15 вересня 1498 року, Троки) . . . . . . 61

№ 28. Олександр Казимирович, великий князь литовський, дарує дворянинові Івану Русиновичу село Сомино у Володимирському повіті (17 травня 1499 року, Вільно) . . . ..62


ГАЛИЦЬКІ ГРАМОТИ

№ 29. Пан Васько Мошончич повідомляє, що він позичив у пана Івашка Гулевича сто кіп і має повернути йому борг через рік на свято богородиці або ж віддати йому село Рудянку (1421 рік, Львів) . . . 64

№ 30. Ілля, епіскоп перемишльський, дає грамоту Кіндратові, який купив двір у Околя, у тому, що новий власник двора повинен відбувати роботи і платити чинш епіскопові (18 жовтня 1422 року, Вільче) . . . 65

№ 31. Пан Ванько Чжусич з Квасилова ділить із своїм братаничем паном Олехном Чжусою свою дідизну (5 серпня 1478 року, Львів) . . . 67


МОЛДАВСЬКІ ГРАМОТИ

№ 32. Олександр воєвода надає привілеї львівським купцям на вільну торгівлю в Молдавії і встановлює мито на кожен з видів товару (8 жовтня 1408 року, Сучава) 69

№ 33. Олександр воєвода надає молдовицьке мито Благовіщенському монастиреві на р. Молдовиці (14 квітня 1411 року, Сучава) . . . 73

№ 34. Олександр воєвода дарує два села  —  Бузещі і Ненавичево — Вознесенському монастиреві у Нямці (2 березня 1422 року, Нямц) . . . 75

№ 35. Олександр воєвода в подяку за вірну службу дарує своєму слузі Богушу село Кучуров (25 грудня 1422 року) . . . 77

№ 36. Олександр воєвода підтверджує право Ротимпанових синів на маєток, який хотів відібрати у них Верига ватаман (15 квітня 1423 року, Сучава) . . . 79

№ 37. Олександр воєвода дарує два села  —  Кристіанещі і Темешещі  —  Нямецькому монастиреві (14 вересня 1427 р., Сучава) . . . 79

№ 38. Олександр воєвода дарує Вознесенському монастиреві у Нямці озеро на Дністрі (31 серпня 1429 року) . . . 80

№ 39. Олександр воєвода в подяку за вірну службу дарує своєму слузі боярину Івану Купчичу два села: Купку і Няговин (27 травня 1429 року, Сучава) . . . 82

№ 40. Олександр воєвода з дружиною Мариною дарують монастиреві в Нямці болото на Дністрі, що зветься Загорноє, пасіку і щорічно по 12 бочок вина (1 вересня 1429 року, Сучава) . . . 84

№ 41. Олександр воєвода з дружиною своєю Мариною підтверджують право Нямецького монастиря на володіння болотом Загорним, пасікою та ін. (23 грудня 1430 року, Сучава) . . . 86

№ 42. Ілля воєвода за вірну службу дарує угіддя Тузару і Галет своєму слузі Нікорі з Тузари (20 червня 1432 року, Сучава) . . . 88

№ 43. Стефан воєвода віддає циган у підданство Молдовицькому монастиреві (12 липня 1434 року, Дорогунь) . . . 89

№ 44. Ілля воєвода дарує Нямецькому монастиреві село Севковці у гирлі р. Кракова, пасіку і млин (23 лютого 1438 року, Сучава) . . . 92

№ 45. Ілля воєвода дарує за вірну службу одному з своїх підданих два села (Середина XV століття, Сучава) . . . 93

№ 46. Стефан воєвода підтверджує права Молдовицького монастиря на володіння селами й іншими добрами, одержаними від попередніх господарів (29 листопада 1443 року, Сучава) . . . 94

№ 47. Стефан воєвода підтверджує право Побратського монастиря св. Миколи на володіння селами Нігомирещі, Юрчещі, Сидещі, Грабовці, Чуленещі, Бересці, Рипчинці (29 листопада 1443 року, Сучава) . . . 97

№ 48. Стефан воєвода дарує Полянському монастиреві села Репчичани, Радовці, Балан, Русоніг, Добричин, два млини на р. Телиці і пасіку (22 лютого 1446 року, Сучава) . . . ..99

№ 49. Петро воєвода звільняє мешканців сіл Репчичани, Радовці, Доброчинещі, Ба-ланещі, Давидівці, а також власників пасік у Радовцях, Русносещах, Високій від податків і повинностей на користь господаря, оскільки ці села належать Побратському монастиреві (5 квітня 1448 року, Побратський монастир) . . . .100

№ 50. Петро воєвода підтверджує привілеї, дані його предками Молдовицькому монастиреві, на право володіння циганськими сім'ями (25 серпня 1454 року, Байчани) 102

№ 51. Петро воєвода дає привілей львівським купцям на вільну і безперешкодну торгівлю у Молдавській землі (15 січня 1456 року, Сучава) . . . 103

№ 52. Петро воєвода підтверджує право Нямецького монастиря на володіння озером Загорним, дане його батьком воєводою Олександром (1 березня 1456 року, Нямц) 105

№ 53. Петро воєвода і боярська рада ухвалюють послати логофета Михайла до турків, щоб він передав просьбу молдавського господаря і бояр зменшити суму данини (1456[?] року) . . . 106

№ 54. Стефан воєвода підтверджує право Молдовицького монастиря на володіння циганами Хирманом, Беру, Баду і Команом з їх дітьми та з усім родом і племенем, а також звільняє монастирське село Борхінещі від податків на користь господаря (31 серпня 1458 року, Дольний Торг) . . . 107

№ 55. Воєвода Стефан (Великий) підтверджує привілеї львівським купцям на вільну торгівлю, одержані від його дядька воєводи Стефана, і встановлює мито на кожен з видів товару (3 липня 1460 року, Сучава) . . . 110

№ 56. Стефан воєвода затверджує акт купівлі пані Мартою, дружиною Михула Ан-дроника, села Унгюла у пана Братула, Прочельникового сина (20 серпня 1462 року, Сучава) . . . 114

№ 57. Стефан воєвода дарує бояринові Никорі Сробескулу села на р. Ребричі (8 жовтня 1462 року, Сучава) . . . 116

№ 58. Стефан воєвода підтверджує право Нямецького монастиря на володіння озером Загорним (13 липня 1463 року, Сучава) . . . 117

№ 59. Стефан воєвода дає грамоту в тому, що він купив у Оани, брата Олекси мечника, за сто двадцять татарських золотих село Балковці і тепер дарує його Путнян-ському монастиреві (10 вересня 1471 року, Сучава) . . . 118

№ 60. Стефан воєвода дає право Воронецькому монастиреві вільного, безмитного ввозу риби з будь-якого міста Молдавії (22 січня 1472 року, Сучава) . . . 120

№ 61. Стефан воєвода свідчить цією грамотою, що Іван, син Васьків, і його брати не є внуками Івана Купчича і не можуть претендувати на його добро; спадкоємцями Івана Купчича визнаються його дочка Марушка і внучатий племінник Михно, син Грози Купчича (26 серпня 1474 року, Васлуй) . . . 122

№ 62. Стефан воєвода дарує Путнянському монастиреві віск, що надходить з Сирет-ського торгу, млини та село Козминул у Чернівській волості і встановлює межі монастирських угідь (3 квітня 1488 року, Сучава) . . . 124

№ 63. Стефан воєвода дає грамоту в тому, що він купив у Шандра Гарду, його племінника Шушмана, його дядька Івана та інших їх родичів село Щилбиканії за 160 золотих татарських (17 серпня 1488 року, Сучава) . . . 126

№ 64. Стефан воєвода дає грамоту в тому, що він купив у Сіми пахарнічела, його сестри Аннушки та інших їх родичів село Глодінії біля Ставчан за 150 золотих татарських, а також у тому, що він віддав це село Хоморському монастиреві, взявши у нього взамін селище Поліну і віддавши його Воронецькому монастиреві (26 листопада 1490 року, Сучава) . . . 129


ЗАКАРПАТСЬКА ГРАМОТА

№ 65. Пан Радул, віцашпан марамороський, і жупани Банко, Тодір, Шандр та ін. повідомляють, що воєвода Балиця і мещер Драг збудували монастир св. Михайла на землі тересовській і дали йому із своїх спадкових володінь три села: Те-рес, Кривчич і Крушево, а також млин на Сопунці (1 травня 1404 року, Сигет) 133



ДОДАТКИ

І. Влад воєвода надає право українським, польським і молдавським купцям вільно купувати і продавати товари в угро-влахійській землі, а також возити товари через територію його держави в інші землі (8 вересня 1440 року, Торговищі) . . . 135

II. Послання великому князю Казимирові від царя Муртази, передане братом Муртази Ахматом (Серпень 1484 року) . . . 137


Покажчик особових імен . . . 139

Покажчик географічних назв . . . 149

Словник деяких малозрозумілих слів . . . 156











Див. також:
Грамоти XIV ст. Київ., 1974













Скани надіслані читачем сайту «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua/)
24.IV.2008








  ‹‹     Головна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )




Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.