Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


‹‹   Головна          





Ф. Петрунь

МОСКОВСЬКI ПЕРЕРОБКИ ЗАХIДНЬО-ЕВРОПЕЙСЬКИХ МАП.

(Правобережжя в Московськiй мапографiї).



Процес засвоєння Москвою досягнень захiдньо-европейської географiчної науки освiтлено в студiях П. Пекарського 1), А. Попова 2), М. Чарiкова 3), I. О. Шляпкiна 4), О. I. Соболевського 5). Публiкувати лiтературнi пам’ятки почато ще з 30-тих рокiв минулого вiку 6). Багатий матерiял наведено у А. Попова 7). З пiзнiших згадаємо за видання Космографiї 1670 р. 8). Численнi вказiвки на перекладнi географiчнi твори (найбiльше XVII в.) мiстять описи рукописних збiрок, що авторам їх ми завдячуємо запровадження в науковий вжиток даних про цi лiтературнi пам’ятки 9).

Але хоч матерiялiв i багато, все-ж питання про географiчнi знання московитiв не стало за об’єкт окремих монографiчних студiй.



1) „Наука и литература въ Россiи при ПетрЂ Великомъ“, т. I, СПБ., 1862, ст. 333 — 340.

2) „Обзоръ хронографовъ русской редакцiи“, M, 1866 р., в. 1-й.

3) Передмова до видання „Космографiї“ 1670 р.  — див. Памятники Общества Любителей Древней Письменности, XXI — LVII — LXVIII, СПБ, 1878 — 1881 pp., стор. 1 — 92.

4) „Св. Димитрiй Ростовскiй и его время (1651 — 1709)“, СПБ, 1891 р., стор.72 — 75, 76 — 95.

5) „Западное влiянiе на литературу Московской Руси XV — XVIII вЂковъ“, СПБ, 1899 р. (також у збiрцi 1902 р.) — див. стор. 21 — 41.

6) Московскій Телеграфъ, ч. 42, М., 1831 р., стор. 456-485, порiвн. Д. А. Ровинскiй, „Русскiя народныя картинки“, СПБ, 1882 р., т. IV, стор. 465, а також: H. Спасскiй, „Одна изъ русскихъ космографiй“, Варш., 1896 р. Сынъ Отечества, 1851 p., III вiддiл: Русская исторiя, стор. 1 — 41. Временникъ Московскаго Общества Исторiи и Древностей Российскихъ, кн. XVI, М., 1853 p., III смЂсь, стор. 1 — 44. Архивъ историческихъ и практическихъ свЂдЂній относящихся до Россiи, СПБ, 1859, т. III, вiддiл II — витяг „изъ книги космографiи“.

7) Op. cit., вин. 1, 1866 р., вип. 2, 1869 р., а також його-ж „Изборникъ славянскихъ и русскихъ сочиненiй и статей, внесенныхъ въ хронографы русской редакцiи“, М., 1869 p.

8) Див. примiтку 3-ю. Дод. ще „Описанiе Москвы и Московскаго Государства пo неизданному списку космографiи конца XVII в.“, M. 1911 — вступна замiтка Ю. В. Арсеньева.

9) Надзвичайно цiнний „Списокъ переводовъ и передЂлокъ съ бЂлорусскаго, польскаго и западно-европейских языков, сделанных в Московской Руси XV  —  XVII вв.“ О. I. Соболевського (див. прим.5) бажано поповнити даними новiших видань рукописних збiрок. /626/



Ми не маємо продовження давньої працi I. Бiляєва — „О географическихъ сведЂнiяхь въ Древней Россiи“, що охоплювала перiод по XV в.1). При тому розшукання у сферi перекладної географiчної лiтератури звичайно лишилися мало приступнi для представникiв географiчного фаху 2). Треба додати, що й московський мапографiчний матерiял теж не притягав тiєї уваги, на яку вiн заслуговував: в оглядах мапографiї Росiї немає хоч бiльше-менше повного облiку мапографiчної спадщини Московщини, що переховується по архiвах та книгосховищах Союзу або згадується в численних археографiчних публiкацiях 3). Стаття О. М. Ловягiна — „Старинныя русскiя географическiя карты“, цiлком правдива що-до своїх тез, не багата на бiблiографiчнi вказiвки 4).

Малорозроблена лишається й тема про те, як впливала захiдньо-европейська мапографiя на московську. Я зiбрав данi, що свiдчать про те, що ще за Годунова користувалися з атласу Ортемiя для т.-зв. „Большого Чертежа“ 5). Нинi ми робимо спробу запорожнити тую прогалину, що є помiж московською мапографiчною творчiстю та „грыдорованными“ на европейський зразок мапами початку XVIII в. Ми знов зупинимося на фактах, котрi доводять, що засвоєно захiднiй мапографiчний матерiял було ще за передпетрiвської доби — при тому територiяльно цей матерiял пристосований до Українського Правобережжя — об’єкт для дослiдження той самий, що i в згаданiй моїй публiкацiї.

Свiдоцтва про користування захiдньо-европейськими географiчними працями заховалися ще вiд доби Iвана IV 6). Мою думку про те, що „Большой Чертежъ“ запозичив данi з атласу Ортемiя за Годунова, стверджує i той факт, що Ортемiй в перекладах вiдомий в низцi спискiв XVII в. 7). У Посольському приказi пiзнiш переховувавсь примiрник Ортемiївського атласу 8). Московськi делегати за часiв Бориса пiдчас пересправ з данськими також мали при собi



1) Записки Русскаго Географическаго Общества, кн. VI, 1852 р., стор. 1 — 264.

2) Див., напр., iсторичнi огляди монографiї — П. Воляровича в виданнi: Г. Зондервакъ, „Географическая карта“ СПБ., 1903 р.; Н. М. Быковский, „Картография“, М. — П. 1923; Богрова та iншi.

3) Див. прим. 2.

4) Його-ж, „Историческiе и библiологическiе очерки“, вип. 1, 1917 р., стор. 83 — 92.

5) „К вопросу об источниках „Большого Чертежа“ — Журнал Научно-Исследовательских Кафедр в Одессе“, т. I, № 7, 1924 р.

6) В 1561 р. при переговорах з данськими. послами московський уряд посилавсь на „Козмографiю“ — Русская Историческая Библiотека, т. XVI, 1897 р., стор. 56; порiвн. також стор. 126 — звiстка 1576 р. В царському архiвi був „переводъ съ космографiм“ — Акты, собранныя въ библiотекахъ и архивахъ Россiйской Имперiи археографической экспедицiей“... СПБ., 1836 р., том I, стор. 353.

7) Ленiн, бiбл. (к. Рум’янц. Музеум) № 456, 2446; фонд Ундольського — № 705, фонд кол. Чудовського ман № 347, Моск. Тов. Іст. та Старов. № 207; пор. ще слав, рукопис Мюнхенської бiблiотеки. О. I. Соболевський зазначає, що мiж оригiналом та московською версiєю була польська посередня редакцiя — ор. сit., стор. 26.

8) С. БЂлокуровъ, „О библiотекЂ московскихъ государей въ XVI столЂтіи“. М. 1898, стор. 38 — опис 1673 р., видання 1609 р. /627/



„чертежи“ — вони були приступнi супротивнiй сторонi, себ-то базувалися на мапах захiдньо-европейської мапографiчної манери 1).

Взагалi, можна простежити кiлька стадiй у засвоєннi захiдньо-европейських досягнень мапографiї та иншого графiчного матерiялу. Ми маємо, напр., список (кол. Синодальної Бiблiотеки № 113 XVII в.) хронiки та космографiї М. Бiльського з гравюрами польського видання, що їх перенесено до московської копiї. Це первiсна стадiя. В иншому списковi того-ж твору для малюнкiв залишено вiльне мiсце (Публiчна бiблiотека, F. IV. 162, 1670 p.). Рукопис перекладу Бiльського у фондi б. Сiйського манастиря (а також в кол. Архангельськiй семiнарiї) мiстить вже i малюнки пером 2). Переклади Ортемiя, що за їх вже згадано, зберегають покликання на “чертежи“, дарма що в списках, вiдомих О. I. Соболевському, їх i немає 3). Списки-ж атласу Blaeu, а саме Публ. бiбл. Q. XVII. 31 та Q. XVII. 6 (кiнця XVII ст.), а також кол. Петербурзької Духовної Академiї  —  Софiйський фонд № 1510 мають малюнки та „чертежи“ 4).

XVII вiк дає досить велику кiлькiсть свiдоцтв про те, що у московського уряду та його дiячiв були захiдньо-европейськi космографiї, атласи та окремi географiчнi мапи. Поруч Ортемiя та Меркатора, що належали до старшої генерацiї 5), у Москвi був вiдомий i монументальний атлас Blaeu — його примiрники були i в Посольському приказi 6), були вони серед майна А. С.Матвiїва; навiть у „домовiй казнi“ патрiярха Нiкона знайшлося „семь книгъ въ бЂлыхъ кожахъ, болшiе печатные налатинскомъ языку, и вътомъ числЂ по скаскЂ старца Арсенiя Грека, книга описанiе всеа земли, книга описанiе жъ всЂхъ частей поморскiе земли, д†книги козмографiи третье части, одна съ прибавкою, книга вторая часть земли козмографiе жъ, д†книги четвертой части той же козмографiи“ 7). Цей Нiконовський примiрник був за оригiнал до перекладу — переклади цi переховуються в кол. Синодальному фондi 8). У того-ж Нiкона мiж 270 фрязькими „листами“



1) Русская Историческая Библiотека, т. XVI, стор. 382.

2) А. Викторовъ, „Описи рукописныхъ собранiй въ книгохранилищахъ сЂверной Россiи“, СПБ., 1890, стор. 85 та 32.

3) Op. cit., стор. 25.

4) Op. cit., стор. 28.

5) У Посольському приказi було видання його 1616 р. — БЂлокуровъ, стор. 38; вiн-же уперше наводив документально звiстку про участь Богдана Ликова в перекладi „Книги латинской полной космографiи“, себ-то Меркаторового твору — ibidem, стор. 31.

6) БЂлокуровъ — опис 1673 р., стор. 38; пор. також опис 1784 p. — 2 прим. В 1677 р. до Посольського Приказу було передано з Стрiлецького Приказу книги Матвiїва, Чарiков, 78, порiвн. Соболевський, 22. В 1683 р. до Посольського Приказу було передано з Майстерської Палати 15 книг друкованих латинських „глаголемыя атласъ или описанiе всего свiта“, себ-то комплект багатотомового атласу Blaeu — див. И. Ф. Токмаковъ: „Обозрънiе Библiотеки Моск. Глав. Архива Мин. Ин. ДЂлъ“, М. 1879, № 4.

7) Временникъ Общества Ист. и Древн. Рос, XV, 1852 р., стор. 107.

8) Звiдний опис О. I. Соболевського все-ж-таки необхiдно порiвнювати з даними описiв цього фонду, як, напр., „Указателя для обозрЂнiя Московской Патріаршей нынЂ Синодальной ризницы и библiотеки“ арх. Сави, див. вид. 3-е, М., 1858 р. Тiльки вступна частина вiдома в 3 списках (ми за їх вже згадували) по-за кол. Синодальною бiблiотекою; списки кол. Синодальної бiблiотеки: а) 19, 642, Ь) 19, 779, с) 781, 112, d) 780, 204, е) 41. Факт перекладу був досить вiдомий — один з перекладчикiв, Епифанiй Славинецький, зазначив ще в „Оглавленiи книгъ кто ихъ сложилъ“ — Чтенiя-Общ. Ист. и Древн. Рос, 1846, № 3, стор. 21; пор. також Ч. О. И. и Д. Р. № 4, стор. 70 — „Каталогъ на словеса сочиненный Епифанiемъ“. /628/



були: „на большомъ листу часть Космографiи и еще на большомъ же листу Космографiя“ 1). У бiблiотецi мiтр. Павла Сарського знайшовся „чертежъ на полотнъ Московского государства“, друкований 2): У царських книгозбiрнях європейськi мапи (це треба пiдкреслити) — необхiдна приналежнiсть. Згадуються вiдповiднi видання i в хоромах царевича Олексiя Михайловича 3); царем вже О. М. мав: „карты, въ которыхъ описаны всъ части свъта“ та „чертежи Галанской землъ“ 4). Мiж иншим добром сина його, Олексiя, описано i таке: „Книга Козмографiя латынская печать“ та „14 листовъ описанiе разныхъ земель“ 5). У царя Федора були „двъ книги латинскiе чертежный латинския, чертежи разныхъ государствъ“ 6). Додамо, що Посольський приказ по опису 1673 р. мав i Novus Atlas“ i „Theatrum Orbis terrarum“ Ортемiя i Меркаторовський „Atlas sive Cosmographicae meditationes“ 7).

В Розрядi знаходивсь „Чертежъ печатный нЂмецкiй въ свитку, а на немъ описанье Московскаго и СвЂйскаго государства землямъ“, так само як i „чертежникъ невеликъ, печатной, наклеенъ на полотнъ, Литовскимъ городомъ отъ Витепска, по объ стороны Двины ръки, и до Вилны“ 8).

Але особливу нашу увагу звертає те, що у царських послiв до Кримського хана в 1680 роцi був „печатный чертежъ, нъмецкаго тисненiя, всего Московскаго государства и всея Малороссiйскiя страны обоихъ сторонъ Днъпра, дажъ до Крыму и до самого Понтинского моря, вся грады и мъста и ръчки и урочища и степи и лъса изящно изображены, которыя подписаны по латинъ и по польски“ 9).

Пам’ятка, що цитату з неї ми навели, подає цiннi подробицi щодо використання у вжитку московського уряду захiдньо-европейських мап. Вони були кориснi i пiдчас зносин з кримськими володарями.

Ми знаємо, якої ваги надавав московський уряд пiвденному степовому фронтовi.



1) Ч. О. И. и Д. P. XV, 114.

2) Врем. Общ. Ист. и Древн. Рос, кн. V.

3) ЗабЂлинъ, „Дом. быть русскихъ царей въ XVI и XVII ст.“, ч. II, М. 1915, стор. 592.

4) БЂлокуровъ, стор. 311.

5) ЗабЂлинъ, стор. 597 — опис 1655 р.

6) БЂлокуровъ, 314; ЗабЂлинъ, 601: „на александрийской бумагЂ въ переплета, по обрЂзу золотомъ“.

7) БЂлокуровъ, 38, пор. 65 — 66, CCCXLVIII.

8) Описанiе Документовъ и бумагъ Моск. Арх. Мин. Юст., т. VI, вiддiл 2, стор. 15.

9) Записки Одесскаго Общества Исторiи и Древностей, т. II, Од., 1850. „Списокъ съ статейнаго списка... стольника и полковника и намЂстника Переяславского Василiя Михайлова сына Тяпкина, дьяка Никиты Зотова“, стор. 594. /629/



Головною складовою частиною „Книги Большого Чертежа“ був опис Перекопського шляху. Ще за Iвана IV у царському архiвi iснували „чертежи и списки украинскихъ городовъ“ (скринька 144) 1). В опису справам Таємного приказу, що його надрукував В. Ламанський, зустрiчаємо поруч инших „чертежъ Азову и Черкасскимъ городамъ“ 2. Чертежам Розряду присвячено окрему розвiдку Гвоздаво-Голомбiевського. Вiн зазначає, що в 1668 р. було двоє мапографiчних змальовань пiвденного фронту, а саме згадуються: „Чертежъ болшой наклеенъ на полотнЂ, прибитъ къ скалу, а на немъ подпись: чертежъ полскимъ городомъ и полю, а другая подпись въ немъ: здЂланъ въ РозрядЂ во 135 году. Чертежъ Московского государства городовъ и степи до Азовскаго моря, наклеенъ на полотнЂ ветохъ“ 3). Немає сумнiву, що це були оригiнали „Большого Чертежа“ — текст до нього, вiдомий в багатьох списках, поруч рiзних „чертежей“ належав до книгозбiрнi царя Федора 4). В збiрцi Посольського приказу згадуються „2 чертежа сакмамъ и городкамъ по степи до моря, и которого году и кто прислалъ, того на нихъ не написано, ветхи“ 5). Характерний є факт, що в Розрядi були „чертежи“ виключно Лiвобережжя (при тому узграниччя) 6). Правобережжя в Розрядних „чертежахъ“ не фiгурує. Гвоздаво-Голомбiєвський та Оглоблiн запевнюють нас, що „чертежей“ не заховалося 7), але той-таки Архiв Мiнiстерства Юстицiї, де працювали цi дослiдники, пiзнiш експонував зразки московської мапографiї на виставках Археологiчних з’їздiв 8); були тут i „чертежи“ Московського Головного Архiву Мiнiстерства Закордонних Справ 9).



1) Акты... Археографической Комиссiи, т. I.

2) ВЂстникъ Русскаго Географическаго Общества, ч. 27 (1859 р.), кн. 9 — 12, вiддiл: Корреспонденцiя и смЂсь, стор. 14 та 15.

3) Описанiе док. и бум. Моск. Арх. Мин. Юст., т. VI, вiддiл 2-ий, стор. 12 — 13.

4) БЂлокуровъ, 606: „Описанiе градовъ Московскаго государства, поль и рЂкъ и всякихъ урочищъ въ красной кожЂ“. Зазначаємо, що „Книга съ чертежу всего Московскаго государства и всЂхъ окрестныхъ государствъ 135 года“ згадується в опису справ вратованих з Розряду пiдчас пожежi 3/V 1626 р. — див. Н. Лихачевъ, „Библiотека и архивъ Московскихъ государей въ XVI столЂтіи“, СПБ. 1894.

5) Описанiе, кн. VI, стор. 20.

6)  Напр., „Чертежъ на столицахъ, которые городы отъ Обояни по рЂкЂ по Пслу до Днепра, а которого году того на немъ не подписано“ або „Чертежникъ на столицахъ, которые Украинные и Черкасскiе городы отъ Карпова по рЂку по Ворсклу до Днъпра, а которого года и хто прислалъ, того на немъ не подписано“ — Описанiе, VI, 19, 21.

7)  Idem, VI, 4; IV, 202.

8) Каталогъ Выставки XII Арх. съЂзда въ г. Харьковь, X. 1902. [Вiддiл] VIII. Картографiя №№1, 39, 40, 75. Каталогъ Выставки XIV Арх. сьЂзда въ г. ЧерниговЂ, Ч. 1908 [Вiддiл] VIII. Картографическій отдЂлъ. В Чертежи Моск. Архива Мин. Юстицiи №№ 92, 94, 95, 96, 97, 98, 99 (але мiж останнiми були i „чертежи“ сибiрськi, що взагалi далеко краще були вiдомi). До № 92 треба навести паралелю в чертежi № 193 на виставцi XI-го археологiчного з’їзду в Київi  —  вiд Географiчного Музею Московського Унiверситету.

9) Каталогъ XI з’їзду — № 743, 742  —  але не пiвденного району; пор. ще чертеж XXXV у виданнi “Сборникъ чертежей Москвы, ея окрестностей и города Пскова, XVII ст.“ СПБ. 1861 р. — Записки отдЂленія русской и славянской археологiи Русскаго Археологическаго Общества, т. II. /630/



Брак московського походження мапографiчних матерiялiв щодо Правобережжя, що спостерегався навiть пiсля воєнних подiй 50 — 70 рокiв на правому березi Днiпра, пiсля переведення описiв мiст у цьому районi 1) (а це звичайно у московськiй практицi було звязано з „чертежнымъ дЂломъ“) 2), примушував звернутися до тої самої методи, яку я намiтив для доби складання „Большого Чертежа“, себ-то до пiдхiдки запозичення даних з захiдньо-европейських зразкiв. Що „чертеж“ був необхiдний пiдчас зносин з кримським урядом, переконує у тому, передусiм, надзвичайно докладне визначення межi на Правобережжi з боку московських делегатiв у „Статейному Списку“ посольства 1680 р. „Взявшися отъ мЂстечка Василькова, издавна до Кiева належащаго до дороги Хвастовской, полемъ. А на томъ полЂ до дороги Хвастовской покопати копцы, а дорогою Хвастовскою мимо мЂстечки Ракитного и Ольшанку къ мЂстечку СиницЂ, до рЂки Роси, тутъ же блиско имЂетъ вестися до рЂки Ирденя, а по берегу Ирденя до рЂки Тясмины, а по берегу Тясмины приведчи ниже Чигирина в миль, гдЂ рЂчка Чюта впадаетъ, взявшися изъ подъ лЂса Чюта названого, въ Тясмину, опять имЂетъ быти отъ Тясмина проважена поперегъ, по-надъ рЂчкою Чютою и по подъ лЂсомъ Чютою, съ того боку отъ Чигирина до верху рЂчки малого-Ингульца, а по-надъ Ингульцомъ симъ боком отъ ДнЂпра имЂетца провадити мимо СЂчи, противъ ръчки Носаковки въ ДнЂпръ впадающей, а противъ Носаковки пришедчи опять отъ Ингульца — малого до верха Носаковки подЂлать полемъ копцы, а Носаковкою придти до самого ДнЂпра“ 3). Московський уряд мрiяв утворити обширi форпости на Правобережжi та забезпечити переправи на Днiпрi. Татари мали всi пiдстави вiдповiсти московським послам, що „они... по словесному, пространному объявлению, межи о разграничении межъ государствъ выразумЂть не могутъ и урочищъ таковыхъ не знаютъ, и чтобъ имъ тЂмъ урочищамъ дали писмо, также чертежъ учинили и подписали татарским писмомъ“ 4).

Московськi посли бачили, що „хотя о томъ чертежа изъ Польскаго Приказу недано толко без такого плана и чертежа обойтитца... невозможно“. Тяпкiн та Зоров у свойому Статейному Списку розповiдають, як вони „о чертежъ призвали къ себъ въ совътъ посланного отъ Гетмана Ивана Самойловича, Прилуцкого полку писаря Семена Раковича и казаковъ съ нимъ будучихъ, Тимофея Федорова



1) Див. напр., Акты Южной и Западной Россiи, т. X.

2) Для характеристики московської практики — iсторично-географiчний вступ до працi С. Ф. Платонова — „Очерки по исторiи смуты въ Московскомъ государства“, 1901 р.; пор. також розвiдку М. М. Оглоблiна (численнi вказiвки).

3) Записки Од. Общ; Ист. и Древн., т. II, стор. 592.

4) Там-же, 594. /631/



съ товарищи, которые въ ЗапорожьЂ по ДнЂпру живали и тЂ степные рЂчки и урочища и города и мЂстечки... знаютъ, и говорили имъ: могутъ ли они тЂ урочища, памятью своею, на чертежЂ написать подлинно“. При тому посли показали вищезгаданий „печатной чертежъ, нЂмецкаго тисненiя“. „И писарь Семенъ Раковичь съ казаками своими сказали, продовжує Список, что мочно, примЂняючись къ тому печатному чертежу тЂ урочища, объявленныя межи, имъ памятью и знаемостью своею написать, понежЂ тотъ печатный чертежъ съ ихъ знаемостью и съ памятью о тЂхъ урочищахъ зЂло сходенъ. И за тЂмъ нашимъ общимъ совЂтомъ, писарь Семенъ Раковичь чертежъ учинилъ и написалъ ево своею рукою, слово въ слово, какъ тЂ грады и лЂса въ своихъ положеніяхъ обрЂтаются, такъ онъ надъ ними и подписалъ. А надъ тЂми его подписками велЂли ми подписать татарскимъ переводчикомъ“ 1). Цiкаво, що татари були завдоволенi цiєю мапою остiльки складного походження та казали, що „тотъ чертежъ написанъ разумно, правдою“ та що „тотъ чертежъ учиненъ самымъ дЂльнымъ расположеніемъ тЂхъ урочищъ и рЂкъ и рЂчекъ и земель“ 2).

Що до цiєї мапографiчної працi притягнено Семена Раковича з товаришами, це факт цiлком нормальний в московськiй практицi — в „КнигЂ Большого Чертежа“, напр., днiпрянськi пороги описано на пiдставi „сказки запорожскихъ черкасъ“. На Правобережжi у другiй половинi XVII в. московський уряд мав справжню розвiдку 3). Але все-ж, навiть при досвiдi Раковича, для утворення чертежу необхiдно було користуватися, як зразком, мапою, що охоплювала обширий район од Василькова до Носакiвки. Наше завдання — намiтити можливе джерело цiєї московсько-української мапографiчної працi.

Передусiм, захiдньо-европейський оригiнал був досить докладний в змальованнi Правобережжя — на ньому „слово въ слово“ повиннi були знайтися усi зазначенi в Списку пункти та урочиська, або принаймнi бiльшiсть з них. Маючи на увазi, що Список згадує „печатный чертежъ... всего Московскаго государства“, зупинiмося перше на сучасних мапах Московiї. Вказiвка на „немецкое тисненiе“ чертежу не полегшує справи — термiн „нiмецький“ був надто широкого значiння. Що були пiдписи „по латинi и по польски“, це потрiбує пояснiнь у дальшому.

Матерiяли для мапографiї Московiї, як окремої полiтичної одиницi, пiдiбрано в збiрцi В. О. Кордта, але непродукцiйно було-б його розглядати вiдокремлено вiд мапографiчних творiв, що їх присвячено Польщi, Литвi та так зв. Малiй Татарiї. Рiч у тому, що всi вони для району Правобережжя (Надднiпрянського) мають спiльне джерело



1) Там-же, 594-595.

2) Там-же, 595, 600.

3) Акты Южной и Западной Россiи, рiзнi томи. /632/



i всi вони тримаються однiєї традицiї. Kanyof та Cerkaszy фiгурують ще на мапi М. Кузана 1), що в назвi своїй зазначала i Russiam, але, як гадають, Б. Вановський вплинув на усеньку мапографiчну творчiсть XVI в. — встановлюється бiльше-менше одностайний тип змалювання цiкавого для нас району. Поминаючи Дженкiнсона, що був ще вiдомий у XVII в. 2) (вiн не дав для Правобережжя жадних подробиць) або Герберштайновськi мапи, популяризованi у Мюнстера 3) у Меркатора бачимо в мапi Московiї — Ross flu, Canioua (на Рсi!), та Czercasi, Iнгул (?) без напису 4). Район бiльш захiднiй ми обслiдували в ранiш згаданiй нашiй публiкацiї. Локалiзацiя Канева на Рсi є надзвичайно характерна ознака, що її ми спостерегаємо протягом XVI в. в усiх головних мапах того району. Caniow на Рсi поруч з Czerkasi та Tasmena flu зазначено вже на Мюнстеровiй мапi Польщi, найближчiй хронологiчно до творiв Вановського 5). У мапi „Lithuania“ Меркатора той-же хорографiчний матерiял, що у згаданому вище його творi 6) фiгурує вже Biala Cerkev; у подвоєнiй Синюсi треба бачити натяк на Iнгул. Його „Taurica Chersonesus“ нових подробиць не подає 7). Взагалi Меркатор працював протягом досить довгого часу (з 1545 р.) — його традицiя панувала i в першiй половинi XVII в.

Вiдома мапа Польщi Гродецького, що на нiй ми докладно зупинилися у розвiдцi, присвяченiй „Большому Чертежу“, для Надднiпрянського Правобережжя виявляє тут традицiю Ваповського — Kanyow на Рсi; з инших пунктiв — тiльки Cyrkasij. Biala Cerkow фiгурує тiльки на мапi первiснiй, 1559 р.8).

Отже, i Мюнстер, i Меркатор, i Ортемiй (Поґрабiй!) поширювали цей досить бiдний що-до змальовання Правобережжя тип Ваповського. Иншi мапи, другоряднi, менш приступнi та популярнi, ми проминаємо 9).

Значне збiльшення даних для Правобережжя дає тiльки мапа Литви, що звязується з iм’ям М. Радзивила та вiдома в науковому вжитку з 1613 р. Тут вже фiгурують поруч Bialla cierkiew та Wasilkow, — Olsanka, Bohusíaw, Korsun oppidum a Rege Stephano exstructuni Anno 1581 10) — це все на Ros fl. Kaniow локалiзовано вже на Днiпрi. Нижче вiд Роси зазначено окрiм Czyrkassy також i Mossny11). Цi пункти лежать у нижньої межi (мапи) i тому ця вiдома мапа не вiдповiдає досить чiтко зазначеним межам чертежу „Списка“ — „даже до Крыму и до самого Понтинского моря“. А вона була у складi



1) Кордт, I сер., I вип., 2; I с, II, 19.

2) Idem, I с, I, 17 — 20.

3) Idem, I с, I, 11 — 16.

4) Idem, 1 с, I, 24.

5) Idem, I с, II, 20.

6) Idem, I с, II, 10.

7) Idem, I с, II, 11.

8) Idem, I с, II, 23, 24, 21.

9) Як, напр., мапи Мазiна та инш.

10) Напис цей повторюється на аркушi III-му „Delineatio (далi стор. пошкоджена  —  Т. Г.) самим доводить, що Боплан використав (далi стор. пошкоджена  —  Т. Г.) Кордт, I с, II, 3.

11) Кордт, I с, II, 13 — 16. /633/



атласу Blaeu, i через те досить приступна московитам. Ми згадали Радзивилiвський твiр, маючи на увазi його вплив на мапи Московiї Маси та Герiтса 1), що панують у мапографiї Схiдньої Европи протягом XVII в. Але для Правобережжя цi твори не дають сливе нiчого: гiдрографiчна сiтка, у якiй знаходимо i Рось i Тясмин i обидва Iнгульцi, можливо ще один малий доплив Днiпра вище за Iнгулець, не має написiв (!); з мiст зазначено тiльки Biallacerkiew та Czyrkaszy. Запозичення з “Литви“ Радзивила, перш за все, — у наявностi на Днiпрi пункту Monaster, що фiгурує на додатковiй мапi течiї Днiпра при згаданiй мапi „Литви“. Нагадаємо, що останню штихував той-таки Герiтс. Вповнi iдентичний список пунктiв в цих мапах на Лiвобережжi (Russinow, Praisslau, Lubne, Nalubou та инш.). До цiєї-ж мапи в зображеннi Надднiпрянщини доходить i „Taurica Chersonesus“ в атласi Blaeu.

Висновок наш, що жадна з вiдомих та популярних у XVII ст. мап Московiї не може бути оригiналом, що за його згадують Тяпкiн та Зоров. „Примъняючись къ... печатному чертежу“, утворити докладну мапу Правобережжя з визначенням усiх пограничних урочиськ на пiдставi мап Маси та Герiтса не можна було. Брак написiв позбавляв можливости орiєнтуватися в графiчних визначеннях — обширий район Правобережжя вмiщений часто в декiлькох квадратових сантиметрах. Ми примушенi визнати, що в найбiльш поширених та популярних типах мап Московiї оригiналу для цього „чертежу“ ми не вiдшукаємо.

Але чертеж „Списку“ охоплював окрiм Московської держави ще й „всея Малороссiйскiя страны обоихъ сторонъ ДнЂпра, даже до Крыму и до самого Понтинского моря вся грады и мЂста и рЂчки и урочищи и степи и лЂса“. Як робiтничу, висовуємо думку, що перевага була тут за „Малороссiйской страной“, а також що Московська держава згадується тут, передусiм з своєрiдного етикету вiдносно царського уряду; при тому вона справдi фiгурувала на мапах сусiднiх країн (i на мапах України) в бiльшiй чи меншiй частинi своєї територiї. А втiм, ми вже з’ясували, що й мапи Польщi та Литви, так само як i Малої Татарiї (Tauryca Chersonesus) першої половини XVII в., як i попереднi, також не давали матерiялу для утворення докладного „чертежу“ Правобережжя.

Оригiнал для останнього треба шукати, на нашу думку, в мапах Бопланових.

Мапи Боплановi, що з них головна цiннiсть 2-го випуску „Матерiаловъ“ В. О. Кордта, дали, порiвнюючи з попереднiми, виключне багатство даних i панували в безлiчi переробок та модифiкацiй мало не столiття. Основною в низцi його творiв та вигiдною для переробок була „Delineatio Specialis Ucrainae“ 2). Для району, що є за об’єкт



1) Idem, I с, I, 29, ЗI; II в., 44, 45; II с, I в., 15.

2) Idem, I с, II, 1 — 8, зокрема аркуш 4 та 3. /634/



нашого дослiдження, мапа ця подає силу подробиць — усi визначення „Списку“ цiлком можливо локалiзувати та пристосувати до цiєї мапи. Але ми повиннi зупинитися на тiй з мап Бопланових, котра подає нам загальний огляд України аж до „Понтинского моря“. В цьому вiдношеннi вiдповiдає нашим рамцям „Delineatio generalis Ucrainае“). Ця мапа в переробках мала назву: „Typus generalis Ucrainae“. Ми знаємо її аркушi, що вийшли „ex officina Janssonio-Waesbergiana et Mosis Pitt“ 1680 p.2), а також „ex officina Abrahami Wolfgang“ — G. Valk та P. Schenk 3). Здається, у творах Бопланових є пiдстави бачити джерело або паралелю до „картъ южныхъ областей Россiи, составленныхъ во время присоединенiя Малороссiи къ Россiи при царЂ АлексЂЂ МихайловичЂ“, що їх (3 один.) експонувало кол. Головне Iнженiрне Управлiння на Московськiй Географiчнiй Виставцi 1892 р. 4) та на Виставцi ХI-го Археологiчного З’їзду в Київi 5). Е. Шмурло доводить, що в польських написах цих мап треба шукати їх походження. Нагадаємо, що чертеж Тяпкiна мав написи „по латинi и по польски“. Транскрипцiя назов у Боплана справдi могла справити вiдповiдне вражiння.

Що-до пунктiв та урочиськ згаданих у Списку, то вони усi локалiзуються на цiй мапi, починаючи вiд Василькова та Фастiвської дороги вдовж мiстечок Olszanka та Rakitna до Senecza на Ros R, вiд останньої до Iрдинського болота, яке так влучно передано на мапi Боплана (але без напису); в районi Taszmin R на мапi бракує рiчки Чюти, але розташування лiсiв на пiвдень вiд Czehryn передано досить докладно — лiс Чюта або Чута належав до лiсового комплексу, вiдомого з давен пiд назвою: Nigra silva; Чорний лiс (Czarny Las Боплана) репрезентує скiлька лiсових масивiв, у тому i Чутянський. У степовiй смузi Ingulet Maly R та Nosokowka R на Боплановiй мапi дають цiлковиту можливiсть намiтити i реальну в умовах тодiшнього життя межу i далi до Днiпра. Семен Ракович з козаками своїми мали пiдстави посвiдчити, що „тотъ печатный чертежъ съ ихъ знаемостыо и съ памятью о тъхъ урочищахъ зъло сходенъ“. Герiтсова або Масовська мапи такого вражiння зробити не могли.

Ми при всьому тому не настоюємо, що саме „Typus generalis“ був у руках московських дипломатiв. Не меншу за нього мала звiснiсть Бопланова мапа Польщi, дуже проста по свойому малюнку



1) Idem, I с., II, 9.

2) Репродуковано у виданнi В. Ляскоронського: „Иностранные карты и атласы XVI и XVII вв.. относящiеся къ Южной Россiи“, К. 1898. J. Janssonius дав цей „Typus“ me в виданнi „Atlas contractus“ 1666 p. В. Ляскоронський, заплутавшися в численних репродукцiях Бопланових оригiналiв вважав його навiть за прототип Бопланової мапи, op. cit., 10 — 11.

3) Див. Е. Rastawiecki. Mappografia Dawnej Polski, W. 1846, стор. 109, № 29.

4) Див. Историческое ОбозрЂние, т. V, 1892 p. 136 (стаття E. Шмурло).

5) Каталог, вiддiл картографiчний, № 718. /635/



у первiснiй своїй редакцiї 1), але потiм ускладнена за рахунок його мап України — багато зробив, щоб поширити цю мапу Сансон 2). Безумовно, „Polonia“ Бопланова захоплює бiльшi простори Московщини, нiж генеральна мапа України, але вона при тому порiвнюючи схематична i завдає деяких труднощiв для орiєнтування. Коли московськi агенти ще мали пiдстави зараховувати „Малороссiйскую страну“ до московської держави, то з мапою Польщi такi трансформацiї були-б навiть в очах московських урядовцiв рисковитi.

Публiкацiя Бопланових мап вiдбилася i на, мапографiї Московщини. У мапi „La Russie Blanche ou Moscovie“ в виданнi P. Schenk’a (2-ої пол. XVII в.) вже фiгурує цiла низка мiст та мiстечок, що уперше стали вiдомi в мапографiї у творах Боплана. Знов-таки ця мапа для Правобережжя має значiння схематичного огляду.

Будь-що-будь, нехай-би в якiй редакцiї був приступний для московських дiячiв Боплан, матерiял, що вiн його зiбрав, увiйшов у вжиток московського урядового апарату та компенсував брак вiдомостiв про Правобережжя — що дававсь у знаки i на початку XVII в. i наприкiнцi його. Яка була велика потреба в цьому матерiялi, видко з того, що Петро I доручив перекласти Алярдовську мапу Польщi тiєї-ж Бопланiвської версiї 3). Коли Менгден та Брюс складали мапу пiвденної частини Московського царства, Правобережжя трактовано знов-таки за якимось Боплановим оригiналом 4).

Наша замiтка звязує цi досягнення Петрiвської доби з загальним процесом розвитку московської мапографiї. З другого боку, вона поповнює наше уявлiння про вплив та поширення Бопланiвської версiї та, нарештi, накреслює головнi лiнiї в iсторiї мапографiї Правобережжя.


1) Кордт, I с, II, 25 — 26.

2) Idem, I с, II, 42; текст — стор. 26.

3) Idem, I с, II, 37; текст — стор. 24.

4) Idem, I с, II, 41; текст — стор. 26.







[Ф. Петрунь. Московськi переробки захiдноєвропейських мап // Збірник статей в честь Д. І. Багалiя. — К., 1927. — С.625-635.]












Див. також:

Федір Петрунь. Східна межа Великого князівства Литовського в 30-х роках XV ст.

Федір Петрунь. Нове про татарську старовину Бозько-Дністрянського степу.

Федір Петрунь. Ханські ярлики на українські землі.

Федір Петрунь. До питання про джерела «Большого Чертежа».

Федір Петрунь. Степове Побужжя в господарськім та військовім укладі українського пограниччя.


Література про Список городів руських далеких та близьких (також тексти ярликів)












© Сканування та обробка: Тетяна Ґедзь для «Ізборника» (http://litopys.kiev.ua/)
26.III.2010








‹‹   Головна          


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.