‹‹     Попередня     Головна     Наступна





УГРОРУСЬКІ ЛЇТОПИСНІ ЗАПИСКИ.

Подав Я. Біленький.


[Угроруські літописні записки // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1911. — Т. 106. — Кн. 4. — С. 73-82.]



Які цїнні памятки руського житя полишали ся в ріжних записках, достаточно показала нам „Христоматія церковнославянскихъ и угрорусскихъ литературныхъ памятниковъ“ Євменія Сабова (Унґвар, 1893. VIII + 232 + 4 in 8°) і також рукописи, переважно церковного змісту, які назбирали ся власне від часу появи отсеї Христоматії в біблїотецї Наук. Тов. ім. Шевченка. Не вважаючи на чисто церковні (обрядові) рукописи, з яких найстаршою показує ся до тепер Тріодь з Кобилецької Поляни в Маромороши (1561) і яких по дві — по три є ще до тепер майже в кождій гірській церкви, звертаю увагу на східню територію Угор. Руси: Унґ, Береґ, Мараморош, де православіє удержало ся найдовше і куди впливи західної церкви і культури доходили найменше; тут по селах є безлїч усяких старих друків, рукописів, які вже повиходили з ужитку. Досї прослїджений лиш самий Мараморош і то лиш поверховно, та все таки найшло ся рукописів з XVII — XVIII столїтя до 20 штук, які дають богато причинків не тілько до знаня мови, але в тїснім розуміню й богатої лїтератури, т. зв. карпаторуської. Взагалї гірська часть Угорської Руси криє ще в собі богато скарбів лїтератури, досї незнаних, які кидають світло на культурну історію отсих околиць.

Позбиране сих памятників минулости конечне, хоч би з тої причини, що habent sua fata libelli. Думаємо тут не тільки про пожар, миші і недбалість, але грозить їм і инша небезпека. Ось приміром подав Є. Сабов у своїй „Христоматії“ взірці змісту Євангелія Скотарського з року 1588, а деж тепер отсей пи-/74/саний чисто народною мовою пишний твір? Пропав на руках людий, і то ще тямущих...! Рукописного богословія з р. 1598 нема вже на давнім місци. Богословіє, властиво маґічна наука Митра попа з 1778, знане тепер лиш звідти, що найшла ся копія його, бо унґварський примірник пропав вже десь. Огнистих протиримських творів Михайла Росвиґовського Андрелли, писаних власне для просвіченя неунїятського селянина приступним народови язиком, годї шукати в епископальній біблїотецї в Унґраві. Що красше, поволи пропадає для науки.

Понизше подаємо без жадних розвязань або змін декілька менших записок. Перша, бодай по імени, звісна вже загалови п. н. Гукливська лїтопись. Декілька уступів з неї помістив уже Сабов у згаданій Христоматії, але не тілько що уривочно, а й з похибками.

Село Гукливий (і не Гукливе, анї Гуклива!) (по мад. Zugó), названий від потока тогож імени лежить на пограничу Угорщини й Галичини на схід від Волівця, стації зелїзної дороги Мункач-Стрий, отже на самім верху Карпат на тім місци, де границї столиці Берег сходять ся з Мараморошом і з Галичиною. Зі східного боку самі полонини споглядають на бідні хати мешканців Лемків. З душпастирів отсих найшли ся два-три в XVIII столїтї з нахилом письменничим і ізза недостатку безпечнїйшого місця позаписували вони остатних шість сторін метрики усопших споминами подїй, яких були свідками, під чілним записом; „НовЂшая, яже когда случишася“. Найстарша записка відносить ся до 1660-го року, але, як з почерку письма видко, не написана вона саме того року. Одностайним почерком, барви тогож самого чорнила означені події від р. 1661 аж до 1780 і має в собі згадки десятьох років. А що записки ведуть ся від р. 1780 майже непереривно, із сего видко, що писець сего року не розпочав, тілько продовжав якісь старші — тепер уже нам не знані — записки, себто переписав старі на ново і долучив свої. Як видко з самої метрики, був се місцевий парох, Михайло Ґріґаші, син кметя Матея Ґріґи (Matheas Griga, incola Lazorpatakensis). Від 1783 року подані звістки з подїй майже кождого року, але кожда осібним записом, значить, починав він укладати записи 1783 року, простягаючи їх випитуванями й на минувшину. Дальші стрічки аж до 1820 походять з рук тогож пароха, Михайла Ґріґаша, який вмер р. 1823 в 65-іи р. житя. (Остатня записка вже иншої руки з р. 1830). Родив ся отже 1758 р. і був попом, опісля намістником (деканом) від р. 1782 /75/до 1823. Перед ним був попом Василь Браник, від 1779, урядових слїдів з попередних часів у метрицї нема. Та все таки находимо в нїм щось і з сеї доби, Власне почерком самого Ґріґашія читаємо в метрицї на шестій сторонї з переду отсей Дїптихωн Веси Гукливскои:

„Сеи Дїптїхωнъ или́ Ґрама, то єстъ грамота, по рускїи помяникъ, которыи здЂ на три книгы раздЂляєтся разинственїи, сирЂчъ: новопросвЂщеных, новобрачных и новопреставшихся; и́ сїи три кни́гы за тщанїєм и́ трудом ветхолюбезным здашася превел. Гсдна Василїа Брани́къ пароха Гуклив, и́ намЂстника Верхови́ни́ Берецкои и́ преданы вишнеи́ церкви до храму С. Ми̃хаи́ла и́ли́ оуже на тои́ часъ сошествїа Стґо духа року аψоθ декеврґа дн̃я к̃s.

Во веси сеи́ Гукливскои ώколо року аψмг и́ξωбрЂтахуся болше Парохов, сиричъ: во церкви бышнеи́ превелебныи́ Гсди Михаил Шуста, иже оуже року Бж. аψξг мЂсяця марта дн̃я и во среду є̃. ндли поста, и велеб. Гсдин дїякон Андреи Капушъ, иже оуже ωколо року бж. аψнз.

Во церкви же нижнеи превел. Гсдин Павел Враникъ, Григорїи ЛесЂвъ или Браникъ и превел. Гсдин више помянутїй Василїи Браникъ, иже по смерти предреченых Парохов самъ служителъ ώбоих церквеи зоста и́ оуже року Бж. аψпа. мЂсяця юня к̃д. Посему волЂвскїи парох єдино лЂто парохїю Гукливску адмЂнЂстровавъ Андре Фуцуръ.

Року аψпвго мЂсяця августа дня s̃ то єстъ шестаго Михаил ҐриґашЂ родом иξ Лазорпотока посвятися въ Іереиство по лЂтех ωт рождества своєго к̃з на парохїю Гукливску. Сеи повнегда хвалително десятъ лЂтъ парохїю свою оуправлялъ єстъ и душеполезно своих вЂрных по стезях заповЂдеи́ Божїих наставляв, року Бж̃го аψчв мЂсяця марта дн̃я а̃і въ ВЂце-Архи́-Дїаконство поставлен Собора Веречанскаго“.





Лїтопись Гукливська.


Рокы. НовЂшая, яже когда случишася.

а̃хξ [1660]. Зима была твердая, снЂгъ оупав быв великыи, такъ же люде дорогу оу лЂсъ протоптати не могли, и якъ оупав на пущаня Пилипово, то ажъ благовЂщенїє єгω рушило. БлаговЂщенїє было въ д̃. ндлю пол: Геωргїа во понеделокъ по Θоминой ндлЂ. Люде в недостатку соломы хыжЂ, стодолЂ гетъ подерли морзЂ: Плугъ s̃і. ндлЂ оу поле пустило по рождест†ХстовЂ, и́ то не всюду по пЂдъ БескЂдъ. /76/

а̃хξє [1665]. Вина, овоцов и́ зерна доста было, токмо на пудгорю из ωбоих сторон БескЂда хлЂбъ дуже быв изгинув и́ зимивлЂ барзо мало было. ВЂвцЂ на хромоту выгиблы. БлаговЂщенїє было въ суботу вел. Геωргїа д̃. ндлЂ по пас̃. ЛЂто было дуже мокроє.

а̃хчθ̃ [1699]. МЂсяця Септев. дн̃я г̃і. слонце мЂнилося и тма, якоже темнЂнои́ нощи был̃, яко и́ куром на нощъ ωсЂсти.

а̃ψв̃ [1702]. МЂсяця юня дн̃я г̃і. прїишов быв Раковцїи Ференцъ из ПолщЂ, когда оvтЂкъ быв пред нЂмецкым царем.

а̃ψд̃ [1704]. Їарокъ копан коло Города Мукачовского.

а̃ψи̃ [1705]. Тогда ЄрдЂлци 1) зимовалися на ВерховинЂ. ПашЂ барзо было мало оу людїи на ВерховинЂ, такъ же стаинЂ, хижЂ были подерли и много из гибло маргы.

а̃ψе̃і [1715]. На самое оусЂкновенїє Ч. Главы С. Іωана Кр. хлЂбъ моров изваривъ и было зЂло тяшко за хлЂбъ на ωба бо́кы БескЂда и вЂвся тогды куповали из Конюхова.

а̃ψθ̃і [1719]. Мс̃ця Маjа дн̃я ки̃ на прп. ωца Нїкиты оупав быв снЂгъ великъи и оу селЂ быв такыи, якъ вел. морозъ. Прочее лЂто доброє было и оуродливоє и ωсЂнъ тепла суха, и на все погодна и снЂгу не было ажъ до рождества Хс̃тва.

а̃ψо̃є [1775?]. Мс̃ця Аvгуста а̃ дня Прев. Цар. приданла Рускому Єпс̃пу Коледїю ЄзовЂцку, такъ реченых Монахов прежде трех роков оуничтоженых, тогда такожде и город придали Изъ Єξцеленцїи Єпс̃пу Андрею Бачинскїи, потом даровав(!) Єму царица Марїа Тересїа року пакъ а̃ψпв. Придала єще и село єдно при Оугу, именем Концгазъ.

а̃ψо [1770]. Того року варта 2) была на БескЂдЂ єдна ω дру. на два добрЂ довержаи 3), такъ же никто не могол преити, хибалъ птах перелетЂвъ. Тогожде року Конфедераки пред МоскалЂ оутЂкали через БескЂдъ и на единои вартЂ весма оубити вартишЂ 2) на БескЂду и посему другого року Полску землю царъ прїяв.



1) Erdély = Семигород, ЕрдЂлци = Куруци Раковція з Семигороду.

2) З нїмецького Warte = стража; вартиш, варташ = сторож.

3) Steinwurf.



а̃ψп̃ [1780]. Мс̃ця Мая дн̃я і̃. снЂгъ оу верхов был и на а̃і ден такїо мороз быв, же и листокъ на лЂсЂ поварив. ВЂвцЂ паки понеже постриженЂ были, пред зимою до стодол запирали.

а̃ψпв̃ [1782]. ЛЂто было сухоє дуже, сЂвба и трава такъ вугорЂла, якω оу зимЂ ради недостатку зимЂвлЂ хижЂ и стаинЂ подер-/77/ли, бо снЂгъ оупав быв пред пущаном Пилиповым на три ндлЂ и єше на самого Геωргїа, єже быстъ в Θомину ндлю, снЂгъ был оупавъ, же и землю закрыв.

а̃ψпг̃ [1783]. Того року кто посЂяв, добро оуродилося, пшеницЂ ковел могол купити за шЂстъ маряшЂвъ 1). Того року МЂрялники першїи раз помЂряли Верховину и первїи разъ оу Нижних Верецкых двох жидов, тоєстъ ωтца из сином из губили: ωтца изтяли и сина повЂсили и єдинаго русина, именем Петра, же розбили жида ЛатЂрского. Тогожде року НижнЂ Веречане достали собЂ правду: их было мыто ωт Іормарку.

а̃ψпз̃ [1787]. Коли мыши хлЂбъ изЂли на ОугорскЂ земли, была лехка зима, снЂгу не было, токмо морозы, єднакожъ такъ барзо мало было соломы, же и хижЂ подерли были. ВЂвса вЂко было по два семакы 2), и то не можъ было достати. По семо слЂдовав добрыи рокъ.

а̃ψпд̃ [1784]. Того року было сухоє лЂто, пашЂ оу Марамориши мало было. Того року Гукливци церков маловали вишну и нижную изганули 3). Маляр бывъ Францъ Пееръ нЂмецъ; из маловал за тристо шЂдесятъ золотых вонашъ 4). Под часъ пароха Михаила ҐриґашЂи.

а̃ψпє̃ [1785]. Того року Іаровати почали по С. Геωргїю и цЂлоє лЂто дождъ ишов. СЂвба аж до покров зелена была. Посему мороз изварив, мало што люде изняли сЂвбы. И того року директоры 5) на ОугорскЂ земли постали. ВЂвцЂ, коровы, конЂ на мотилицю коло Тиси вугибли наипаче идучи (має бути: їдячи) морозовату тенкерицю 6) слЂдующого паки року а̃ψпs̃.

а̃ψпs̃ [1786]. Оу Яри хотя и сице рано была, не было щто сЂяти. Люде из голоду пухли и оу Марамороши из голоду оумираючи, и мясо оу С. мцю и˝ли, что болше, аще правда єстъ, и из дохленину и˝ли. Прото царъ дав быв оу сесЂ стороны провадити зерна. И того року лЂто было мокроє и студеноє, врожаи слабыи. Тогожде року люде и˝ли сЂчку, жаливу, рЂпницу, кромпловиня 7) и иная таковая.



1) Маріяш = рід гроша, прозваний ізза образу вибитої на одній сторонї Марії; вартости 20 крейцарів; 3 Маріяші складали 1 ґульден 60 крейцаровий.

2) Що се за гроші нам не відомо.

3) Рознесли, зруйновали.

4) Мадяр. vonás forint, себто florenus longus.

5) Мабуть бунтівники Мартинович, Лацкович і їх товариші.

6) Мад. tengeri = ізза моря, значить: мелай, кукуруза.

7) Мад. krumpili = бараболї; кромповина те саме, що й попередня ріпниця: верхня, надземна часть бараболї. /78/


а̃ψо̃ [1770]. (Цїла отся записка опісля витерта тоюж самою рукою, та із сеї причини некуди не читлива). Того року Конфедераков МоскалЂ ажъ до Верецкых оуганяли, на БескЂдЂ побиты и катуне 1) и варташЂ на єднои вартЂ ωт Маскалов варта (?) была тогда же лем птах перелетЂвъ через БескЂдъ.

а̃ψпг̃ [1783]. Того року оу свою дїецезїю прїяв владыка Андреи Бачинскїи СпЂшъ и дванацят варишЂвъ 2). Того року в сеи краинЂ Оугорскои великїи голодъ и хоробы тяшкЂ проходыли, народа до третеи части оумерло на глуханю 3) и голоду по преишлого року сЂчков и бурянами, былиєм наґазянили 4). Тогожде року многїи зЂло декрета ωт царя Іосифа втораго высилалися по ώрсаґу 5) ω всякои́ и́ наименшои рЂчи, и́ мЂрялники второє оуже мЂряли землю. Врожаи посередныи был и́ лЂто благо было, єднаковоже же люде мало посЂяли были и́ слЂдующого року со взором на Верховину, єще болшїи глад бывъ, бо крмЂ буряну и́ соломы и́ збрагу 6) люде ωт жидов куповали и из того кеселицю варили та сербали; ωббаче жиды барзо мало палили и́ Иця 7) паленки была по ωсем дудокъ; вина за преишлїи три́ лЂта мало что родилося. Того року Гукливїи 8) был изпустЂвъ и было пустын до сорокъ хижъ. Сихъ оубо преишлых четырех роков всякоє созданїє разныма повелЂнїя ним (sic!) ωбязано быс̃. Ах Римскыи влдка, попы, кровфове, Панове и́ НемешЂ 9), простЂ и́ жебраки, Жыды и́ цигане, вои́ны и́ ремеселникы живыи и мертвыи кЂсцЂ, косницЂ, поля и́ лЂсы, воды, долины и горы, дорогы, хижЂ, пецы и́ дрыва, звЂрїє, птахи и рыбы, волы, конЂ и́ что далше и ψы побиваны, но єще съ дождами и хмарами разположено быстъ, что вЂдЂти кождыи́ можетъ из разных разположенїи декретωв царскых.

а̃ψпи̃ [1788]. Голод великїи быстъ, хлЂба, вина мало вродила. Царъ римскїи Іωсифъ вторїи и Павел Московскїи на противо царя Турецкого повстали воевати.



1) Мад. katona = жовнїр.

2) Заложених у заставку грошеву Польщі ще королем Жиґмонтом.

3) Tifus.

4) Мад. gazolni = занечищувати, смітити.

5) Мад. orzág = край. 6)

7) Мад. itce = мірка, менше-більше 2½ децілїтер.

8) Із сего місця видко, як імя села правильно звучить.

9) Мад. nemes = дворянин, шляхтич.



а̃ψпθ̃ [1789]. Того року Велґраде ωт Турка ωтнятъ и́ инчи многїи вары-/79/шЂ 1). Туркы до Мукачова близ тисяща приведено было, которїи поиманъ Царъ Іωсифъ вторїи при турецкЂ граници поскравлен быв, Москалъ ищи болше витяство 2) из Турка оуробив. Рокъ и́ оурожаи́ посереднїи, лЂто сухоє, такъ же слЂдующеи́ зими хижЂ дерли и́ марзЂ 3) давали, єднаковоже много марги из голоду издохло. Тогож року кЂсцЂ ходили пЂд Белґрадъ и до Панчова коси́ти́ и сЂно робити на воину. Ωвесъ из Полще ден и ноче через ВерецкЂ на воину провачЂнъ (sic!)



1) Мад. város = город, місто.

2) Мад. vitéz-ség = бодрість.

3) Мад. marba = скот, бодлина.



а̃ψч̃ [1790]. Того року почали яровати по БлаговЂщЂнЂ другого тижня. Марги издохло много ωт голоду. ЛЂсъ ставъ розвиватися оу два тижнЂ по Геωргїи. Їώсифъ цар Римскїи оумеръ и̃ дня фебруарїа. Оугорска земля всЂ єго декрета, много полезнЂ прощавЂ, попалила, нумеры из хижъ постЂсовала, книги мЂрялскЂ попалила.

а̃ψчв̃ [1792]. МЂсяця Їюнїя въ ден и̃ то є̃ на Стаго Великомуч. Θеодора Стратилата оу полонинЂ снЂгъ быв оупав аж понад краи́.

а̃ψчг̃ [1793]. Зима то єс̃ на слЂдущїи рокъ а̃ψчд така была, же цЂлои зимы не было вЂдЂти снЂгу, лем оу версЂх помалы, а ни дожду и тогожде року а̃ψчд-го лЂто такъ сухоє было, же ώвсы оу многих мЂстах такъ изгорЂли, что нитко на них серп не брав и де на млако†земли не мож было жати, лем мыкали ωвесъ и РЂмом (?) кЂсцЂмъ оу добрЂ кЂсници не маи было можно накосити на єден вЂз сЂна. За симъ рокомъ слЂдовав рокъ а̃ψчє.

а̃ψчє [1795]. Зима была дуже студена и́ западниста, лед на єден сягъ затовшки бывъ; сЂна єден возокъ оу ВерховЂнЂ за шЂстъ золотых оугорских не можъ было купити. Прото хыжЂ и стаи́нЂ, а оу послЂдокъ и́ маргу подерли слЂдующаго паки́ лЂта и яри; прото же лЂтЂшнаго року сЂвба погорЂла, оу ДебрецинЂ и поза Тису по дванацятъ золотых нЂмецкых єден кобелъ жита платили и понеже оу Полщи хлЂбъ бывся оуродив, бо преишлаго року тамъ дождъ ишов, зато из ПолщЂ оугорска земля зерно возила себЂ ради выживленїя и єден кобелъ жи́та платила по пятъ золотых римскых, албо и́ по шестъ оу Ґалицїи. Тогожде року аψчє априля к̃у (sic! себто: 28) дн̃я оупав быв снЂгъ и оу селЂ маиже посе-/80/ред голЂнкы и за два дн̃ы оу се́лЂхъ лежав, (а) оу версЂх таки быв за два тижнЂ; и мороз поварив росады, дынЂ, ωгурки, лен, горох, лЂс, и прочая, єднаковожь ярь скоро почала была ся и лЂто помЂрноє было, ωсенъ добра, а зима тепла слЂдовала слЂдующаго року.

а̃ψчs [1796]. Рокъ погЂдли́выи́ бывъ и́ хлЂба было доста. Того року Францухы глубоко оувои́шли до нЂмецкои́ землЂ то єсть: вели́кыи́ дарабъ 1) ωтдобрали Австрїи и́ оу катуны имали́; панове, попы, немешы ώвесъ, жи́то, грошЂ на воинску помощъ даровали́ и́ невЂрных тоєс̃ израдливых Панов иных оу Пешту изгубили, и́ных до Мукачовского города до аресту послали. — Тогожде року аψчs̃ нашъ Росїискїи Клир (!) дїєцесїи Мункачовскои́ ходотаиством Их Єξцеленцїи Єпс̃па Андреа Бачинского ωт а̃ Маjа Ри́мскаго, то есть ωт самаго дне воскресенїя... теченїє трецять єзрїи 2) золотых Римских помощи... прїял єсть съ сладкым пЂнїєм Сеи́ ден єгоже сотвори (Господь возрадуємся) и возвеселимся вон и́ паки́ Хс̃тсъ воскресе и пр.

а̃ψчз̃ [1797]. Того лЂкта из Францухом супокои́ ся изробився. Того року Цариця Московска Єкатери́на померла и тогожде року в Оугорскои́ земли́ цЂлое лЂто НемешЂ изобрали были Лоґров 3), муштровалися и́ напроти́во Француха готовилися, але лише келчикъ 4) оуробили ωрсаґови и́ розїишлися без всякого хосна.



1) Мад. darab = кусник, кусень.

2) Мад. ezer = тисяч. Інтересно, що лиш на отсе велике число не уживають угорські Русини свого слова.

3) Нїм. Lager.

4) Мад. kölstég = Unkosten, Spesen.



а̃ψчи̃ [1798]. Того року зима была лехка, лишеи на єден тижден оупов быв снЂгъ: ярь была суха, лЂто погЂдливоє. д̃ Їунїя мороз великыи был аж коло краю воды лед быв и́ много шкоды оуробив.

а̃ωї [1810] id est. 1810. Зима была лкхка, яровати ωбаче оу в̃ тижнЂ почали по благовЂщенїю. Мц̃ю маю θ̃і снЂгъ розчавъ падати и́ все падавъ до к̃в, на к̃з ден на пяд оу селЂ, оу горахъ до колЂна оупавъ и́ лежавъ два дны. Єднакже оурожаи́ хлЂба и́ сЂна быв.

1811. Зима была погЂдлива, лЂто дуже сухоє, сЂна наи́паче и вЂвса оуроди́лося мало, сого ради слЂдующои зимы (було тїсно).

1812. Велми скупо было за пашу, єден воз сЂна по сто ри́мскых /81/ куповали 1) ωт поляка шупанского Тарґонескаго именем; подерли были хыжЂ, стаинЂ и прочая. И мадргы много оугибло. Рошчали яровати перед бг̃овЂщенїєм на тижден и́ три дн̃я ωрали, а потому снЂгъ оупаг и́ лежав за д̃ тижнЂ. . Того года цар Їωсифъ паперо†гро́шЂ свои и́зганувъ и́ пять римскых єдним паперовым римскым вумЂновав: за сто двацять давав. — Того года оу яри воско ишло много до По(л)шчЂ и снЂгъ оупав быв на г̃і мая и на л̃ ден мая; того года мнясницъ было θ̃ тижнїи.

1813. Москаль Француза голодом и́ зимов оу полях при Москви́ цЂлу армадїю заморозив и́ такъ его нагнав до францускои́ землЂ. Тогожде года цЂлоє мЂсто дожди ишов и на верховинЂ хлЂба было доста, але на дЂлнои́ (стор)онЂ дуже мало было хлЂба.

Року 1818. дря в̃і, г̃і и д̃і села повише Кошичи и пЂля Попраду вода (видерто) и много люда и́ маргы потопила, аки Ноєва потопа.

Року 1813. θ̃і октов оу ТалїанскЂ земли́ Француха Москаль и НЂмець (видерто) множество оубивъ пЂля вариша ЛипсЂ.

Року а̃ωи̃і [1818] die 11. Aug. S. N. а нашего л̃ Іулїа мороз оупав был.

Року аωка [1821] die 9 Junii S. V. nives ceciderunt et tribus diebus cum ... cvexarunt.

(Anno 1830 ?) Cholera ex Imperio Russico per Galliciam etiam horsum pervenit, mulsum depopulabatur. Vigiliae in Limitibus Galliciae ob choleram excubabant a mense martio usque septemb.











З часів девальвації гроша (1811 — 1812).

(Община без титулової карти в церкви с. Золотарево, Мараморош).


Году а̃ω.. (пляма чернила) стулко гроши было, якъ травы оу єдной бабы тулко было, что оу други разъ оу ґазды авадь 2) оу пана тулко не было. Тогды плугъ бывъ деґде за трицят сорокуцу, а вЂко пшеницЂ 30 сорокуцу, и мелай 15 сорокуцу и вЂко оуса s̃ сорокуцу, копалнику г̃ сорок., косаръ 5 R., гуня 50 R., холошнЂ 30 R., крисаня 20 R., постолы 5 R., чоботы 30 R., середнЂ волы за тисящу, корова середня 300 R., пара ωвец сто сорокуцу, заяць 7 R., лисиця 25 R., серна 10 R., будинка зорЂлкы 4 R., патокы 3) вЂко сто R., глиняна... (мабудь судина) сороковец,



1) Ізза девлавації гроша на пяту частину.

2) Мад. avagy = або.

3) па́тока = чистий мед. /82/



купиця 4 R., гуска годова 10 R., худа 6 R.

(Золотарево, Ötvösfalva, в Марамороши, в общинї без титулової картки, у церкви).











Записки в біблії Острожській 1581 р. в селї Бедевлї, Мараморош.


1. Ωт Рождества Христова ахоθ перша болячка была аψі. — Θора (sic) болячка была аψмв. — Татарски″ воходъ былъ Марамороши аψмє и тимъ часомъ многи сутъ избитЂ. — Шашка (= шаранча Я. Б.) вышла была оу Мараморыш аψпг., гладъ былъ великъ оу Мараморыши и все померзло было аψпs, што болше, множество народа померло и розийшовся нарудъ по горщинЂ. — Вико мелаю было по и маряшу и той часъ Їωсифъ царъ давъ дорогы изъ робити ведлу полегкы нрроду, же бы изовсимъ не погыбли из голоду. — Такожде аψпз марта і̃д (sic) преставився Чеснс̃ш″ ωтецъ васїлїй Маркушъ, которы″ былъ парахомъ м̃ и пучетверта рока.


2. (Иншою рукою) Року а̃ψі̃ Во моръ великы″ померло всЂхъ дш̃ъ изъЂтми у бедевли триста и з̃. Почало мерти у пуст прес̃тои Бц̃ї, и мер... аж до покрув Пупъ Їванъ андрашуски″ во то″ муръ померъ. I пупъ шимои федурканичув, а третий пупъ быв андре″, вулхувски″ родомъ по ωтцу; и то″ о́стался вто″ час неумеръ. Але погрЂбалъ ωт початку аж до конца из своимъ сс̃номъ новосщ̃енным іереем василиємъ и из другым дякуном Їваном марковим. А при них быв слуга также церковны″ и бж̃їй на їмя алеξей, котры″ звонил помершим. А в той моръ послЂжде сїя Бг̃дх̃ъновеная книга Библїя куплена за сорокъ золот тщаниєм Сщ̃еных Їєрєовъ: Іоана ї семиона ї андрея ї сослужителей их дияконов и ктиторов ст̃ого храма Їєрарха чудотворца Николая, прї которо″ ц̃рави (... відтято переплетником).











[Біленький Я. Угроруські літописні записки // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1911. — Т. 106. — Кн. 4. — С. 73-82.]





Примітка до електронної публікації на сайті litopys.kiev.ua: з технічних причин деякі кириличні букви передано так: ятьЂ, ıа — я, юс малий — я (напівжирне), лігатура ук — у, лігатура оу — оу.
















© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua/)
13.IX.2006








  ‹‹     Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.