Уклінно просимо заповнити Опитування про фонему Е  


[Жан-Жак Руссо. Про суспільну угоду, або принципи політичного права. — К., 2001. — С. 289-291.]

Попередня     Головна     Наступна





ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ ЖИТТЯ Ж.-Ж. РУССО



1712 — (26. 08) в сім’ї женевського годинникаря Ісака Руссо і дочки пастора Сюзани Бернар народився син, якому дали ім’я Жан-Жак (далі — P.). Невдовзі після пологів породілля померла; її сестра доглядала за Р. в дитинстві.

1722 — Ісак Руссо, оскільки його було визнано винуватцем сутички з французьким офіцером, змушений був полишити Женеву. Вихователем Р. став пастор Ламберсьє.

1724 — Р. віддають в учні до судового сектетаря, потім до гравера. Схильний до споглядального життя, хлопчик не виявив потягу до ремесла. Він захоплювався античною історією, оповідями Плутарха, здійснював тривалі прогулянки околицями Женеви.

1728 — Не повернувшись після однієї з прогулянок у місто, Р. знайшов притулок в католицького кюре де Понвера, який познайомив його з мешканкою Шамбері Луїзою-Елеонорою де ла Тур дю Плі, маркізою де Варан (1700 — 1762), яка нещодавно перейшла у католицтво і нині допомагала навертати своїх колишніх одновірців, одночасно ведучи вільний спосіб життя (згодом Руссо називатиме її «маман»). Р. відправили до Турина, де він, після кількох місяців перебування у притулку для новонавернених, прийняв католицьку віру. Деякий час Р. був слугою графині де Верчеллі, потім — графа де Гувон, де його навчали латини й італійської.

1729 — Повернення у Шамбері до м-м де Варан.

1730 — Протягом п’яти місяців Р. навчався в семінарії (м. Аннесі), яку з різних причин залишив. Близько трьох років вів мандрівне життя у пошуках заробітку (Ліон, Женева, Нойон, Фрібур, Лозанна, Невшатель, Берн.

1733 — Повернення до Шамбері. Вивчення музики у Безансоні, невдала спроба стати професійним композитором і викладачем музики.

1734 — Початок любовного зв’язку між Р. і м-м де Варан. Р. активно читає, цікавиться мистецтвом тощо.

1737 — Відвідини Женеви. Погіршення стану здоров’я P., лікування у Монпел’є.

1738 — Після повернення Р. оселився неподалік від Шамбері, у маєтку Шярмет, який м-м де Варан на той час наймала для себе і свого нового коханця.

1740 — Остаточний розрив з м-м де Варан. Р. стає вихователем дітей п. де Маблі, Генерального прево провінції Ліонне, який був рідним братом філософа Е. Кондільяка і політичного мислителя та історика Г. де Маблі. Праця над створенням нової системи нотного запису.

1741 — Р. оселяється у Парижі, включається у мистецько-літературне життя. Вироблена ним система нотного запису за допомогою цифр нікого не зацікавила. Стає секретарем м-м Дюпен.

1 743 — Р. отримує місце секретаря в графа де Монтегю, французького посла у Венеції (червень). Виникнення задуму Політичних інституцій.

1 744 — Повернення до Парижу після конфлікту з Монтегю (серпень). Активна театрально-літературна діяльність.

1745 — Початок зв’язку з Терезою де Левассер, майбутньою матір’ю п’яти його дітей (усіх їх, через матеріальні нестатки, Р. віддавав у виховні будинки, незважаючи на опір Терези). Співробітництво з Вольтером і Рамо, /290/ дружба з Дідро, участь у роботі над Енциклопедією.

1750 — Гучний успіх Міркування про науки і мистецтва, твору, що переміг у конкурсі Діжонської академії, яка запропонувала питання: «Чи сприяло відновлення наук і мистецтв очищенню правів?»; початок літературного визнання.

1752 — Успішні прем’єри пасторальних п’єс Р. Відмова від аудієнції, запропонованої Людовиком XV (а, отже, і від усіх матеріальних вигід, які вона могла надати). Засоби до існування Р. заробляє переписуванням нот.

1753 — Р. відвідує Женеву, поновлює громадянство і повертається до кальвінізму.

1755 — «Міркування про походження нерівності» подане на новий конкурс Діжонської академії; попри негативне рішення академії твір мав великий успіх серед публіки.

1756 — Р. перебуває у маєтку м-м д’Епіней (Ермітаж), працює одразу над декількома творами

1758 — Р. змушений полишити Ермітаж після конфлікту з хазяйкою. Розрив з Дідро, д’Аламбером та іншими «філософами». Початок полеміки з Вольтером. Р. оселяється у Монкрі, згодом стає гостем маршала де Люксембург у Монморансі.

1761 — Величезний успіх епістолярного роману Юлія або Нова Елоїза

1762 — Публікація Суспільної угоди і Еміля; обидва твори заборонені як французькою, так і женевською владою. Оголошено розшук Р. Письменник змушений полишити Францію; після вислання з кантону Берн оселяється у Мотьє.

1763 — На знак протесту проти засудження своїх творів у Женеві Р. відмовляється від її громадянства.

1764 — Полеміка з генеральним прокурором Женеви Троншеном (Листи з гори), ініціатором засудження Суспільної угоди і Еміля; заняття ботанікою; початок роботи над Сповіддю.

1765 — Початок листування з М. Буттафуоко щодо створення проекту державного устрою Корсики. Вигнання з Мотьє.

1766 — Приїзд до Англії на запрошення Д. Юма.

1767 — Розрив з Юмом, повернення до Франції. Р. живе як гість в маркіза де Мірабо (Флері-су-Медон) і в принца Конті (Трі).

1768 — Тривалі мандри: Ліон, Гренобль, Буржуа (оформлення шлюбу з Терезою Левассер), Монкен, Париж; завершення роботи над Сповіддю.

1771 — Різке погіршення психологічного стану Р. (посилення традиційної у останні роки мізантропії та підозріливості, переконаність в існуванні «великої змови» проти нього тощо).

1776 — Нещасний випадок у Менільмонтані. Закінчення роботи над Діалогами, початок Прогулянок самотнього мрійника.

1778 — (травень) Переїзд Р. до Ерменонвіля, маєтку маркіза де Жирардена. 27 липня Р. помер. /291/









ХРОНОЛОГІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ТВОРІВ Ж.-Ж. РУССО



1739 — Публікація першого твору Руссо, поеми Шарметський пастух

1743 — Міркування про сучасну музику

1745 — Опера Легковажні музи

1750 — Міркування, яке в 1750 році здобуло премію Діжонської академії за розгляд питання, цією академією запропонованого: «Чи сприяло відродження наук і мистецтв очищенню правів»

1752 — Комічна опера Сільське божество; комедія Нарцис.

1753 — Лист про французьку музику

1755 — Міркування про походження і засади нерівності між людьми; стаття Політична економія у п’ятому томі Енциклопедії

1756 — Лист про Провидіння

1758 — Лист Ж.-Ж. Руссо, громадянина Женеви, п. д’Аламберу з приводу його статті Женева у сьомому томі Енциклопедії і, зокрема, з приводу його проекту створення театру комедії у цьому місті

1761 — Юлія або Нова Елоїза

1762 — Про суспільну угоду; Еміль

1763 — Лист Ж.-Ж. Руссо, громадянина Женеви, Крістофу де Бомон, архієпископу Паризькому

1764 — Листи з гори

1765 — Листування з М. Вуттафуоко, робота над Проектом конституції для Корсики.

1767 — Музичний словник

1770 — Завершення роботи над Сповіддю

1772 — Міркування щодо урядування в Польщі

1776 — Завершення Діалогів, у яких Жан-Жак судить Руссо; початок роботи над Прогулянками самотнього мрійника; До усіх французів, які ще люблять справедливість та істину /292/











Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.