Попередня (1648-1659)     Головна     Наступна (1680-1702)




РОКУ 1660


 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «на початку року».

 8 У вид. Бодянського: «стягано».

В Борисові на початку року 7 починается коммисія, на которую и нас Козаков затягано 8 и билисмо. Зась тая коммисія фортелем отправовалася, бо певне князь Хованскій з войсками его царского величества войско литовское розбил под Ляховичами и там неподалеку стал. И так коммисари полскіе, стоячи в Мінску, уводили аж до Петрова посту, пославши по Чернецкого на Полоцкую, где пришовши Чернецкій тое войско, зостаючое з князем Хованским, розбил, же мусіли и коммисарі его царского величества з Борисова \83\ уступити, нічого не отправуючи коммисії, в Петров пост уступили,

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «стал».

 2 Там же: «учинили».

 3 Там же: немає «раді».

 4 Там же: «полкам».

 5 Там же: «Шереметев».

 6 Там же: помилково «Гонгорійским», у рос. перекладі: «Гончарихою», у сп. Козельського: «шляхом Гончаровским».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «шереметевими» (очевидно, пропущено: «войсками»).

 8 Там же: «около».

 9 Там же: «ему покою», «ему упокою».

 10 Там же: немає «козаки».

 11 Там же: немає «Шеремета ж».

 12 Там же: «жолнірове».

а Борисов зостал 1 в облеженю. Там же князь Долгорукій міл потребу того літа с Чернецким, але розная война была: Могилев, воеводу убивши, ляхом поддался 66 и так же и Вилня учинило 2. Того ж літа рада на Кодачку была у петровицю, на которой раді гетман Хмелничченко зо всею старшиною и боярин Василій Борисович Шеремет был. И на оной раді 3 поставили ити з войском под Лвов, а з Шереметом старшим Цюцюрі, полковникові переясловскому, и полку 4 Киевскому и Прилуцкому  67, а Хмелничченко гетман зо всіми полками особно ити міет, що и учинили: боярин Шеремет 5 на Котелню пойшол шляхом, а Хмелницкій гетман Гончариским 6. Где войска коронніе з ордами гетмана Хмелницкого оступили, и там маючи потребу, не дали ся скупити з Шереметом 7, и мусіли згоду приняти з войском коронним и королеві присягнули з войском своїм, а тая згода стала под Слободищами. И так усі войска так коронніе, як козацкіе з Хмелницким и орда потягнули ку Шереметові, которій юже вишол был з Котелні, и Котелню зпалили з живностями, где на пустині облегли Шеремета вколо 8, не даючи оному упокою 9 а под час сліоти осінной. И так козаки 10, видячи гетмана своего з войсками, почали волно от Шеремета отступати, и сам старшій Цюрюра зо всіми козаками отступил Шеремета ж 11 и до войска гетмана своего Хмелницкого зо всіми козаками прихилився, що не без шкоди Козаков было, бо иных татаре пошарпали, а иних и в неволю побрали. Що видячи Шеремет, не уступал оборонною рукою, и що міл короля полского, взявши Варшаву, провадити в Киев в неволю, як собі тое обіцал, того не доказавши, сам о згоду просил и чинил примиря, обецуючися звести войско с Киева. И так згоду приняв, але того не доказав, бо князь Борятинскій, которій зоставал в Кіеві, на тое не позволив и войск полских не припустил до Киева з Шереметом. И так Шеремета зо всім войском взято в неволю до Криму, а иних началних людей жолніре 12 розобрали, в которих выкуплялися з неволі. И так знову Україна уся зостала за королем полским, опроч Переясловля и Ніжина и Чернігова з волостями, бо в тых городах воеводи зоставали. А в Переясловле Яким Сомченко наказним гетманом присланній \84\ был, которій одержался щире при его царскому величеству, любо и жолнірове войском с козаками и татаре, при Гуляницком на Задніпря пришовши, докучали; але постарому тіе три полки не давалися, а инніе усі полки поздавалися, где и залоги стали были, и жолнірове зімовали тую зиму по инних полках, почавши от Прилуцкого по усей Україні.






РОКУ 1661



 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: додано «вовся».

У великій пост войска коронніе уступили з Задніпра, зоставивши тилко Козаков піхоту, але и тих усіх повиганяли з городов задніпрских, и знову усе Задніпря  68 зостало в подданстві его царскому величеству, а Сомко гетманом меновался, любо радою необранній был. Задля чого гетман Хмелничченко хана з Криму зо всіми ордами затяг и Переясловле держал в облеженю з ордами и войском козацким и жолнірами, але своего не доказал, бо город Переясловле і инніе оному не здавалися. А напотом на зиму привернул под Ніжин, и хан стоял в селі Хорошом Озері, а Хмелницкій с козаками у селі Кропивной. И гак не привернувши Задніпра, много полону побрали аж поза Стародубом, коло Мглина и у Московщині, и хан уступил по Богоявленію от Ніжина посполу з Хмелницким 1.







РОКУ 1662


 2 Там же: «уступаючи».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Иркліеві».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «тривало».

 5 У сп. Козельського: як правило «един», «еднак», «едностайне» і под.

 6 Там же: паралельно «Самко», «Самченко».

Уступуючи 2 хан и Хмелницкій з Задніпра, зоставили Козаков у Аркліеві 3 и татар коло Аркліева, а же шкоди великіе чинили по Задніпру, околничий князь Григорій Григоріевич Ромодановскій, скупивши войска, пошол ку Аркліеву и тих татар погромил у Вереміевці, с которих мало увойшло за Дніпр, бо той погром был зараз по Воскресенії, и Аркліев узяли и спалили. Тих же свят Сомко учинил раду в Козелцю, и там гетманом его козаки учинивши, присягали ему. Тилко ж тое не трвало 4, бо тая рада стала неслушне для того, же послали [до] его царского величества, просячи о позволенніе зуполной ради, на которой бы и войско з Запорожжя было, жебы одностайне гетмана оббрали и одного 5 слухали. Бо запорожці себі гетмана Бруховецкого звали, а полковник ніжинскій Васюта собі гетманства хотіл и не слухал Сомка 6 гетмана. На що юже царское величество позволил, жебы рада была и гетмана собі настановили, а же тая Козелская рада стала неслушне, и гнів царскій стал. А до того еппископ Мефтодій, которій на той раді был и до присяги приводил, также и Васюта, ніжинскій полковник, описали Сомка гетмана, же конечне по орду посилает, \85\ хотячи измінити, що была неправда.

 1 У сп. Судієнка: «оборонилися», у сп. Козельського: «коториї мужнє».

 2 У вид. Бодянського: «приставши».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «над Дніпром, минувши Городище, противно села окопався».

 4 У вид. Бодянського: немає «околничим».

 5 У сп. Козельського: «справно».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «переправилися».

 7 У вид. Бодянського: немає «козацкое».

 8 Там же: «из Москвою».

 9 У вид. Бодянського: «точилася», у сп. Судієнка: «почалася».

 10 У сп. Козельського: «дзиґарових».

Бо того ж року и літа гетман Хмелницкій, затягши орди часть и жолніров, коммоника и піхоти, и з усіми полками своїми переправивши Дніпр, подступил под Переясловле и оного доставал час немалий, але ничого не вскурал, бо там было войско царское и козацкое при Сомку, которіе можне 1 боронилися. Итого ж часу околничій князь Ромодановскій, скупивши войско и Ніжинскій полк при собі маючи, просто ку Переясловлю потягнул з войском. Где татаре, припавши 2 на світанню под войско, под Піратином узяли язика московских людей и сами наоко войско выділи, пришовши до войска, дали знати Хмелницкому о тих силах, которіе идут на него. Що Хмелницкій, собою стривоживши, отступил от Переясловля и потягнул ку Дніпру под Канев и, не дойшовши Канева, над Дніпром окопався, минувши Городище, противко села 3, к самому Дніпру. А князь Ромадановскій, пославши коммонником за тим подездом татарским, за которим гонилисмо аж до самой Оржици, аже татаре, полегчившися, тую переправу перейшли и, не чинячи жадного отвороту, уходили мимо Яблонев, где барзо зліе переправи и мусіло войско повагом ити, и переправивши Супой, сталисмо. Где посланци гетмана Сомка пришли, даючи знати об отході Хмелницкого от Переясловля, за которим подезд добрій выслали. А же дано от поезду знати, же рушил от Городища князь Ромодановскій со всім табором ко Дніпру мимо Переясловле, где и наказній гетман со всім войском вышол з Переясловля, и зкупившися з околничим 4 князем Ромодановским, просто пойшли тропою гетмана Хмелницкого. Аже Хмелницкій юже стал табором, окопавшися, выпер подезд и гнал на полмилі, але же войско ишло всправі 5, козаки Хмелницкого назад уступили ку своему табору, бо юже татаре, зоставивши Хмелницкого, за Дніпр переправовалися 6 и пойшли у свою землю  69. Где войско околничого князя Ромодановского и козацкое 7 просто табором наближилося на табор Хмелницкого, як можна ся быти з гармати, и коменик козацкій з обох сторон дал бой от поля, з тоей сторони, от бору. А Яким Сомко с піхотою Козаков своїх, также и з московскою 8 просто противко табору ишол, где великая война сточилася 9 з обох сторон, которая тривала годин полтреті зиґарових 10. А напотом як наступил князь Ромодановскій з коммонником ушикованим так копійним, райтариею, як и иним огнистим, \86\ зараз войско Хмелницкого тил подали, которіе ся юже болше и поправити не могли, але мимо табор ко Дніпру скочили, а инніе з Хмелницким до бору.

 1 У сп. Козельського: «до Дніпра».

 2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка ці рядки читаються так: «Що видячи піхота німецкая, же тіе в Дніпр скочили и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было, в углі табору заперлися и не здалися, которих тисяча было, аж усіх выбито», у сп. Козельського: немає «А піхота ...было».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «трупу его», у сп. Козельського: немає «его».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Хмелниченко». 5 У вид. Бодянського це місце передано, мабуть, точніше: «а жолніров», в сп. Козельського: «а жолнірам у Дніпра била добич».

 6 У сп. Козельського: «пошол і там».

 7 У вид. Бодянського: «уставивши полковника», у сп. Козельського: «зоставивши».

Що видячи піхота и тіе в Дніпр 1 скочили, и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было. А піхота німецкая, которой тисяча было, в углі табуру заперлися и не здалися, аж усіх выбито 2. И так там згибло войска з руки Хмелницкого так козаков, як и ляхов тисячей болше двадцяти, же аж от смроду трупу его 3 ку Днепру трудно было приступити, а инній труп аж на Запорожже позаносило. Итак Хмелницкій * люд погубил и табор зовсім утратил, а сам не у великой купі на Черкаси увойшол. А инніе козаки, которіе переплили Дніпр, нагіедодомов ишли, а з жолніров у Дніпра были 5, а которій переплив, то и с тих мало хто увойшол. И так козаки Канев опановавши, многіе шкоди чинили и в Корсуню и по иних городах, містах и селах.

А тая потреба была місяця июля «16». По той потребі войско козацкое, видячи, же Яким Сомко, не щадячи здоровя своего, ишол з войском и добрим приводцею был, хотіли учинити совершенним гетманом. А же єпископ Мефтодій, на тот час тому зайздростячи, а Васюта, полковник ніжинскій, себі хотячи, упросили князя Ромодановского, жебы найскорій ишол под Черкаси, не ожидаючи Якима Сомка гетмана, которій на радощах гулял с козаками. А тое сприял писар Сомков, же Васюті, которій потаємне перенятій был от Васюти, и той почувши, же конечне рада міет бити на потверженя гетманства Сомкові, аже и козаки полку Ніжинского на тое схилялися. И так князь Ромодановскій, не ожидаючи приезду Сомкового з Переясловля, рушил з войсками московскими, при котором и Васюта з полком Ніжинским пойшол, инніе усі полки зоставивши. До которих Сомко приехавши, аже не застал князя, до Канева рушил 6, по Задніпрю немалую узявши здобич, вцілости повернули ку домом, уставивши полковником 7 Лизогуба в Каневі. А князь Ромодановскій, пришовши ку слободце Богушковой, и войско перебравши, послал товариша своего столника Приклонского, которій, переправивши Дніпр, подступил под город Черкаси, которому Черкаси здалися. И там будучи в Черкасах, наставили полковником з своей руки Михаила Гамалію, и немного що \87\ зоставивши москви, столник Приклонскій з войском ишол униз Днепром, зближаючи ку Чигирину, аж до Бужина притягнул, тое схиляючи. А князь Ромодановскій сим боком Днепра ишол униз и там же противко Вужина стал, над Круковом.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «обминуло, бо гетьман Хмелниченко».

 2 Там же: «послал к орді, якую посланці» і т. д.

 3 Там же: «через Дніпр в плин».

 4 Там же: немає «гармати».

 5 Тут у сп. Іскрицького прогалина на цілу сторінку, а у сп. Козельського — на кілька рядків. Наведений у дужках текст, який заповнює цю прогалину, взято із сп. Судієнка. Так це місце дослівно зустрічається і в вид. Бодянського.

 6 Цей уривок тексту зустрічається також у т. зв. «Короткому опису Малоросії». Його охоче використовували переписувачі літопису Самовидця, доповнюючи або змінюючи окремі сторінки пам’ятки. На це звернув увагу дослідник літопису О. Левицький, вказавши роки, звідки запозичені місця і внесені до пізніших списків Самовидця.

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «слушала».

 8 У сп. Козельського: «подходячи».

Але тое щастя знову ся отминило, бо Хмелницкій гетман 1, прибивши в Чигирин, того ж часу послал по орду, где посланці 2 застали готовую орду в полях, и зараз поспішил салтан у килканадцять тисячей перебраной орди 70 пришол до Чигирина. О чом увідомившися, столник Приклонскій рушил з Вужина ку перевозу, и так оных напала орда, а оборонною рукою до самого перевозу ишли табором и мало що утратили. Тилко ж наш люд несталій, зоставивши табур, у Дніпр уплав 3 пойшол, тилко гармати * поромом перевезли, що татаре аж у Дніпр за москвою уганяли, але з берега стрилбою з гармат и дробною оных отбывали, бо вода мала на тот час была. И так болше не бавячися у Днепра 5, [пойшли с Приклонским к Лубням. А Хмелницкій, не могучи Переясловской шкоди себі наградити и укріпитися, отдав гетьманство 71 Тетері, а сам в чернці постриглся. Между тім запорожскіе козаки в раді своей самоволно Брюховецкого українским огласили гетьманом и письменно его царскому величеству рекомендовали. По челобиттю же Мефтодія епископа и Васюти указал его величество, кого хотя волними голосами избрати на гетьманство, и под сее время Брюховецкому з Запорожъжя до Гадяча пришедшему] 6, ...которіе великое пошановання от цара міли и чого хотіли, то у его одержали. И так Бруховецкій, як першей наменилося, вишол з Запорожжа с козаками в килка сот, которого князь Ромодановскій вдячне приняв и при них стал, же тая уся Україна по Ромен оных слухала 7, отступивши от Сомка гетмана. А полковник ніжинскій Василь, будучи уведенній обетницею гетманства от запорожцов, которіе приеждаючи з Запорожа и видячи хтивость от его того уряду и зс ошуканням его подводячи 8 задля узятя подарков, же якоби его войско на Запорожу хотят гетманом насътановити.

 1 У сп. Судієнка:«добр», в вид. Волинського: «добре».

 2 У сп. Козельського: «видут».

 3 У вид. Бодянського: немає «в Батурин».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «бо».

 5 Там же: «подарки».

 6 Там же: немає «его».

 7 Там же: «в».

 8 У сп. Козельського: «що».

 9 У вид. Бодянського в сп. Судієнка: «подарунок».

 10 У сп. Козельського: як правило, «всю», «всіх», «все».

 11 Там же: «присягав и инних примушав».

 12 У сп. Судієнка і Козельського: «чернечая рада», у вид. Бодянського: «чорная рада была».

А он, яко простак, а \88\ маючися добре, не жалуючи, кождого 1 даровал, а Сомка гетмана яко могучи удавал и на Москву описовал, за которим его уданням оба зостали у великом подозрінію и неласце на Москві. А же видячи полковник ніжинскій, же Бруховецкій, вишовши з Запорожжа, жадной карти до оного не пишет, отзиваючися з якою приязню, умислил был сам ехати до Гадячого, и зобравши товариство значное в Батурин, и там хотіл тих людій вигубити, которіе оного от злого отводили, жеби не удавал Сомка, и межи собою гетмана настановили и тое оному персвадовали, же запорожці не зовсім добрим на старшину городовую жичут 2, як то у оных звичай давній. Аже по волі его не сталося, бо піхота, которую он на тое был в Батурин 3 впровадил и наустив, Бог 4 сердца отвернул от невинних людей, же на него самого повстали и за малим его не убили, же заледво тое ускромили. И із Батурина послал подарунки 5 до князя Ромодановского, жеби руку его 6 держал, также и вівідуючися о 7 том, ежели запорожци что 8 будут о том мовити, жебы оному гетманом бути. Аже посланці застали князя Ромодановского у Зінкові, где и запорожци на тот час у князя были, которій подарок 9 оного всміх князь принял, яко тот человік, же и своего много міет. А запорожці зась, подпивши, свой замисл явне открили, же на усю 10 старшину городовую великіе похвалки оних вибити, а найболшей на Сомка и Васюту, полковника ніжинского. Которіе посланщ, повернувши, оному ознаймили, же порожняя оному надія на князя и на запорожцов, же зле мислят, не тилко гетманом быти, але и о здоровю его и худобі совітуют. И в тот час почал старатися о приязнь з гетманом Сомком, которую учинили и, зазвавши полковников и сотников и Козаков значних до Ичні, присягу виконали в церкві ринковой на гетманство Якимові Сомкові. И тот же Васюта присягал и инних примушал 11, але юже невчас, бо зопсовавши, не скоро поправити, що удавал Сомка змінником и незичливим царскому величеству, то и сам в том зостал тоею присягою. И так тое през цалую зіму колотилося. Едни при Бруховецком зоставали, якто: полк Полтавскій, Зінковскій, Миргородскій, а при Сомку зоставали полки: Лубенскій, Прилуцкій, Переясловский, Ніжинскій, Черніговскій, и на том постановил, жебы чернчая рада 12 не била. \89\








РОКУ 1663


 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полковников».

 2 У вид. Бодянського: «князя Юсифовича Хлопова», у сп. Козельського: «Кирила Иосифовича Холопова».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «в Батурину», у сп. Козельського: «до Батурина».

 4 Там же: «купячися полками».

 5 Там же: «притяг».

 6 У вид. Бодянського: немає «свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк».

 7 У сп. Козельського: «даванем увестися».

 8 Так само в усіх інших списках; так спочатку було і в списку Іскрицького, але пізніше виправлено на «изволенне».

 9 У сп. Судієнка: «сперечали», в вид. Бодянського: «спречали».

Зараз по весні заводится на новое лихо, чого за иних гетманов не бивало, тоест чорной ради 72. А то зараз фортеліов заживает Бруховецкій и докучает его царскому величеству, о той раді просячи, жеби кого зволил его царское велечиство на тую раду послати. Итак на жадання запорожцов и тих полков 1, которіе ся привязались до Бруховецкого, висилает его царское величество околничого князя Великогагина и столника Кирила Юсифовича Хлопова 2, о которих зближенню взявши відомость; Бруховецкій зараз, вишовши з Гадячого, простует ку Батурину 3, переймаючи тых посланих от его царского величества, а своїх розсилает по всіх полках с писмами, жеби усе посполство стягалося под Ніжин у раду и Ніжин рабовати. На которії писма, що живо, рушили з домов не тилко козацтво, але усе посполство купами, а не полками 4. А гетман Сомко, Козаков значних с полковниками скупивши, притягл 5 под Ніжин, где и полковник ніжинскій увесь полк свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк 6 бил и Стародубовщина. Але тое собрання Сомково нінащо обернулося, поневаж юже Бруховецкій ліпшую ласку з запорожцами міл у его царского величества, а то за стараніем епископа Мефтодія, которого Бруховецкій запобігл подарунками и обетницами розними, яко то люде звикли дарами уводитися 7. И так з другой сторони міста Бруховецкій, зейшовшися з околничим Великогагином, з которим немало люду военного от царского величества было, подступили под місто войска немаліе, а найболшей посполства. Где москва, не бавячися в полю, увойшла уся у город Ніжин и стали по господах в обох містах — старом и новом. И постоявши килка дней у которих началних людей, тоест в околничого, запрошоній Сомко гетман и Бруховецкій з старшинами, оповіли оним о зволенню 8 его царского величества, же по жаданю и прошенію усіх Козаков зезволив быти чорной раді на обраня одного совершенного гетмана. Чому любо Сомко, яко уже маючій гетманство от подручних собі полковников и сотников и Козаков, подтвержденное присягою ново у Ичні, суперечали 9 тоей раді. Але же болшая била купа при Бруховецкому зо всіх полков, мусіли на тое позволити, и сподіваючись того доказати, же при нему старшина стоїт. И так зложили час раді юня \90\ «17», зараз уступивши в пост Петров, на которую раду так постановили были, жебы в тую раду їти пішо, без всякого оружжа. И за містом розбито намет великій, на тое присланній от его царского величества, при котором наміті и войско московское стало з оружжем задля унимання своеволі, але тое мало що помогло.

 1 У сп. Козельського: помилково «будинки».

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «достойніе», у сп. Козельського: «достойнії».

 3 У вид. Бодянського: «з». Далі в цьому виданні прийменник «з» значно частіше вживається, ніж у списку Іскрицького, а також подвоення приголосних в закінченнях іменників. Інколи і літера б стоїть на тому місці, де в списку Іскрицького вжито «е».

 4 У сп. Судієнка: «віехал», у вид. Бодянського: «выіхал».

 5 Там же: «не пристает».

 6 Там же: «зло».

Як вдарено в бубни 1 на раду, Бруховецкій, ведлуг постанови, пішо войско припровадил ку намету своей сторони на тую раду, и Сомко не зозволився: и сам и усі козаки, при нему будучіе, яко люди достатніе 2, на конях добрих, шатно и при орюжю, як до войни, тоей интенції будучи, же ежели би не ведлуг мисли оных рада становитися бы міла, то межи собою битву міти, бо при таборі Сомковом и гармат было немало. Але тое нічого не помогло, поневаж запорожці, ласкою его царского величества упевнени, и скоро тая рада стала и боярин 73 вишол з намету и почал читати грамоту и указ его царского величества, не дано того скончити, ані слухаючи писма царского величества, зараз крик стался з обох сторон о гетманство: одни кричат «Бруховецкого гетманом», а другіе кричат «Сомка гетманом» и на столец обоїх сажают. А далі и межи собою узяли битися и бунчук Сомков зламали, заледво Сомко видрался през намет царскій и допал коня и інная старшина, а инших позабивано до килка человіка. И так сторона Сомкова мусіла уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столец всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманом окрикнули, давши оному булаву и бунчук в руки; що заледви и нескоро той галас ускромился. Але того часу князь Великоґаґин не потвержал гетманства Бруховецкому, бо и до себе прийти не могл за великим шумом межи народом. Итак Бруховецкій с 3 тими знаками пойшол до своего табору, где стоял над Остром у Куті Романовского. А Сомко вехал 4 до своего табору, юже не маючи бунчука ані булави, бо тое запорожци видрали оному. Зачим войско почало Сомково собою тривожити, отступаючи Сомка, любо Сомко послал с тим до князя, же на той раді з войском своїм не перестает 5 и Бруховецкого гетманом не приймует, и ежели знову не будет рада и жеби Бруховецкій положил знаки войсковіе, то отходит з своїм войском ку Переясловлю и знову до его царского величества слати, же гвалтом гетманство дано Бруховецкому, которого войско не приймует. Що видячи князь тое розервання и обавляючися, жеби с того не вросло що злого 6, знову на третій день тую раду складает и \91\ приказует Бруховецкому, жеби в тую раду пришовши, знаки войсковіе положил,

 1 У сп. Козельського: «з».

 2 Там ж е: як правило, «барзе».

 3 У сп. Судієнка: «старшини сторони».

 4 У сп. Козельського: додано «при своїх людях, которие скоро вехали в замок, зараз того ж часу...»

 5 Там же: «наставленю».

 6 Там же: «чоловіка».

жеби уся старшина уступила до 1 ради до намету, а чернь войско, жеби гетмана настановляли, кого улюблят. Чому барзо 2 Бруховецкій сперечался, яже видячи, же князь почал на Сомкову руку схилятися, которому старшина порадила, жеби не будучи спротивним задля ненарушення ласки его царского величества, тилко ж жеби не йдучи ку намету, где войско стояло московское, але межи своїми войсками тую учинили раду, на що и Бруховецкій позволився. Але несталость наших людей тое помішала, бо козаки сторони Сомковой, отступивши своей старшини 3, похапавши корогви каждая сотня, и до табору Бруховецкого прийшли и поклонилися, отвернувши, зараз напали вози своїх старших жаковати. Що видячи Сомко с полковниками своїми и инною старшиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя, сподіваючися помочи и оборони своему здоровю, которих зараз князь зо всім отослал в замок ніжинскій 4. Того ж часу усе у них поотбірано — коні, ринштунки, сукні, и самих за сторожу дано. А Бруховецкій зо всім войском пришол к намету царскому, которому юже князь здавал з своїх рук булаву и бунчук, подтверждаючи гетманство 74, и попровадил в соборную церков святого Николая, где присягу виконал Бруховецкій зо всім войском. И вийшовши з церкви, того ж дня своїх полковников понастановлял з тих людей, которіе з ним вишли з Запорожжа, по усіх городах, а Ніжинскій полк на три полки розділил. При котором настановливаню 5 полковников много Козаков значних чернь позабивала, которое забойство три дни тривало. Хочай якого значного козака 6 забили или человіка, то тое в жарт повернено, а старшина козаки значніе, яко змогучи, крилися, где хто могл, жупани кармазиновіе на сермяги миняли. И так тое забойство третего дня почало ускромлятися и заказ стал, жеби юже правом доходил, хто на кого якую кривду міет. Тих зась полковников, которіе у замку ніжинском зоставали у вязеню, усе пожаковали, и в домах мало що зостало.

Того ж дня, як тая рада стала, місто Ічня, в котором рада была, и церков тая, в которой Сомкові присягали на послушенство гетманское, усе згоріло дознаку тоей же години, як Сомка взято до вязення.

Гетман Бруховецкій, одержавши цале гетманство, вислал послов до царского величества болшей ста человіка, дякуючи за уряд гетманства, же одержал, и на Сомка з его полковниками, которіе сидят \92\ в ніжинском замку, нікоторіе річи змисливши об їх незичливости ку царскому величеству, чого и не было. Также і епископ Мефтодій протопопу послал при тих же посланних, от себе стараючися о їх згубі. Чому царское величество повіривши, здал їх на суд войсковій, которих потратити, а инних живити, толко ж у силку зослати в Москву.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И гетьман Бруховецкій рушивши от Ніжина...»

 2 Там же: «обиду».

 3 У сп. Козельського: «яко то всяко».

 4 Там же: як правило, «ничего, чего, себі, жена».

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: помилково «гетьман».

 6 Там же: «яко».

 7 Там же: «в филипов пост», у сп. Козельського: «о запустах».

 8 У вид. Бодянського: «Башмаков».

Рушивши гетман Бруховецкій от Ніжина 1, роспустил новопоставлених полковников, тих которіе з ним з Запорожа вишли, по усіх столечних городах, придавши каждому полковникові по сто человіка Козаков, которим по усіх полках жупани давано. А з млинов сами розміри брали и куди хотіли оборочали, людем зась незносную кривду 2 чинили, а звлаща значним. Бо били межи ними которій служил у якого человіка значного, то юже свое зомщовали на господарах, ежели которого якого часу за якій проступок побил, албо злаял, як всяково 3 в дворі бывает.

Того ж літа, под час тоей ради, у Паволочи перше бил полковником Іван Попович, а напотом стал священником. А же оному чинили укоризну жиди и инніе, знову хотячи ся привернути до Кіева, узялся за полковництво и жидов казал усіх вибити. Толко ж оному не дано помочи с Кіева и Сомка узято, на которого міл надію. И так прийшло войско от Тетери гетмана, и оній, не хотячи міста згубити, здался, которого страчено, бо тіе посланци от того паволоцкого попа до Бруховецкого удалися о помоч, але оній ничого 4 не дал помочи Паволочи, зрушивши спод Ніжина под Переясловле, и там стоял з войском у Креста, на которого татаре приходили, але нічого не вскурали. И за другим разом татаре того ж літа вийшли, але козаки оных добре громили, нагнали у Дніпр у Вереміевці, где їх много потонуло, и нічого жадного ясиру не унесли. Гетман Бруховецкій, спод Переясловля рушивши, потягнул под Кременчук того ж літа под осень, где ставши, місто Кременчук спалив. Але стоявши немало, зоставил замок 5 вцілости, а с козаками уступил до Гадячого, а то для того, же узял відомость, же 6 король полскій Ян Казімір, над сподіваня, на Україну простует на Браславле.

Тоей же осени, о лущенні филипова посту 7, присланній был от его царского величества дяк Бачмаков 8 тайних діл в Батурин до гетмана Бруховецкого, где по розних постановленіях до присяги приводил гетмана и Козаков в Батурині.

 1 У вид. Бодянського: «Воронов, Борисполе и Борисовка»; у сп. Судієнка: «Воронков, Борисполь».

 2 В інших списках: «Симеоні».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського це місце передано так: «а полковников: черниговскаго, переясловского и лубенского и иных, тамож асаулов, завезено на Москву».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «значних».

Але наступованне кролевское иніе пакта помішало, бо король его милость зближил ку Дніпру и переправлятися стал у Стайках, которому городки почали ся \93\ здавати: Воронки, Боришполь, Баришовка 1, и инніе до Остра. И у городі Острі король стал зимовати, а войска по розних городах коло Ніжина, бо усі городи поздавалися королеві, опроч самих Переясловля, Ніжина и Чернігова.

Вступаючи в осень, о святом Семеоні 2, того літа за позволеніем его царского величества казал гетман Бруховецкій постинати гетмана Сомка и Васюту, полковника ніжинского, и полковника черніговского, и полковника переясловского, и полковника лубенского 75, асаулов и инних полковников заслано на Москву 3, которих на Сібір заслано немало старшини козацкой, а которіе позостали, то на піхоту запорожскую давали жупани, барзо притуга великая на людей значних 4 была.







РОКУ 1664 *


* У праці О. Рігельмана під вміщеними тут статтями Івана Брюховецького серед підписів козацької старшини є рука Ракушки: «Я, дозорца скарбу войскового, Роман Ракушка, подписал свою руку».

 5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Король польскій стоял в Острі місті».

 6 Там же: немає «1664».

 7 У сп. Козельського: правильніше «король пересвятковавши».

Становиско королевское в Острі місті 5, а Гуляницкій з Чернецким ходил городи приворочати, которим поздавалися уся Україна, бо ишол Богун наказним гетманом с козаками, которому ся здавали городи и зараз з ним до войска ишли, тилко Монастирище містечко не хотіло ся здати. И так впавши жолнірство с козаками, усе зграбовали, а инних в полон татаре побрали, що не могл оборонити полковник Пісоцкий, которій, юже здавшися, з войском лядским был. И у Прилуці юже от гетмана Тетери залога стала, и туди вся дорога ляхам была на Ічню, Ніжин обежаючи.

Того ж 1664 6 року король полскій Іван Казімир, перезимовавши 7 в Острі и юже там надпустошивши, войска и татар до себе затягнувши, спотребу, на початку того року, великих мясниц, учинивши раду, не поишол под Ніжин, бо войска его царского величества немало било и замок осажен порядне. Также в городі козацтва много было: полк Ніжинскій и Зінковскій и волости зогнаніе, и не хотячи, подобно, міста згубити, бо замку трудно узяти з людом его царского величества. И так зоставивши Ніжин, рушил войсками своїми королевскими на Олишевку, и пришовши до Солтиковой Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити, приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка дній достаючи.

 1 У вид. Бодянського: «заставили», у сп. Судієнка: «зоставило»; так спочатку було і в сп. Іскрицького, а згодом було виправлено на «доставали».

 2 Очевидно, Богуновим.

 3 У сп. Козельського: додано «с козаками».

 4 Це місце переплутано. У вид. Бодянського воно передано так: «с домов своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому». У сп. Судієнка: «бо для своїх козаков лубенских з домов своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому...»

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «отътуда».

 6 У сп. Козельського: «веліл постановити».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «хотілось».

 8 Там же: «войскам королевским».

 9 У вид. Бодянського: скрізь, як правило, «білогородскими».

 10 Усп. Іскрицького: «криниці». Подаємо за сп. Судієнка і за вид. Бодянського.

 11 У сп. Козельського: «Яков Куйденекович».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: точніше «зразу».

 13 У вид. Бодянського: «не знам», у сп. Козельського: «не знати».

А же напотом люде в осаді сидячіе видят, же трудно \94\ видержати, бо юже місто доставали 1, тилко в самом замочку, — просили о милосердя. А любо обецали показати над ними милость, еднак же не додержали: бо упавши в замок, многих постинали, а иних в полон татаре побрали і внівец обернули. Спод Дівици подезд ходил под Березную, а же там полковник сосницкій стоял с козаками, не приворочал король, ку Мені простовал, которому Мэна поклонилася, также и Сосниця, Новіє Млини 76. А козаком Богунові 2 Борзна здалася  3 з полком Лубенским, бо своїх Козаков лубенских з дом своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому 4, и полковник поклонился и Борзну місто здал, которим кривди не было. И так тіе усі войска скупилися до боку королевского в Новіє Млини и оттуля 5 под Батурин были подездом. А осмотрівши фортецію, же моцна и люду немало военного при гетмані Бруховецком так козацкого, яко теж и московского, бо язика узяли, же оних с трудностю узяти, але до фолварков не допущают, рушил король з силами под Короп, где оному поклонилися, спод Коропа до Кролевца и Кроловец поклонился, в которих городах залоги свої король росказал класти 6, а сам простовал под Глухов, місто пограничное, которіе жадною мірою не хотіли 7 ся здати. Где стоял недель пять, розніе промисли чинячи, штурмуючи подкопами, и нічого не могли вскурати, тилко волости московскіе попустошили аж поза Корачевом, а города жадного не взяли. В том стоянню под Глуховом войска королевского 8, же зимній час, трудно стало на живность так самому войску, яко теж и коні зморени голодом, войско барзо ослабіло. А тим часом войска его царского величества наближилися: околничій князь Григорій Григориевич Ромадановскій з полками ему врученними білагородскими 9 притягнул в Батурин, а инніе бояре з великими силами стояли на [границі10] князь Куракин в Путивлю и боярин князь Куденекович 11 Черкаский в Бранску 77. Тилко ж тіе князі не наступовали зряду 12 на короля того, не знать 13 для чого, а то, подобно, задля того, же еще под тот \95\ час князь Ромодановскій уряд меншій міл на себі, околничим будучи, а тіе князи боярами ближними зоставали и задля того до князя Ромодановского не купилися.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зосталних».

 2 У сп. Козельського часто вживається як сполучник позначка «j».

 3 У вид. Бодянського: «рвали», у сп. Судієнка: «рвалось».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Сулима».

 5 Там же: немає «Дионисій»,у сп. Судієнка: «Болобан».

 6 У сп. Козельського: «незазрость».

Але князь Ромодановский, пришовши в Батурин и искупивши зосталих 1 козаков до гетмана Бруховецкого, которому знову городи почали ся исхиляти: Борозна, Новіе Млини, также и Короп, о которій любо с татари бой немалій был, также и Кролевец, где скарбу кролевского немало узяли, бо князь Ромодановский, не бавячися в Батурині, з войсками рушил просто ку табору королевскому. О чом взявши язика, перво татаре почали уступати з Сівера, а напотом и король, собою стривоживши, спод Глухова вступил на Новгородок Сіверскій, с которим князь Ромодановскій и гетман Бруховецкій міли потребу в Переговци под Новгородком, а новгородци не пустили короля в город, але стоял король в монастирі новгородском. А войско з войском на Десні спотикалося, бо юже король Десну переправил бил, а ріка юже почала псоватися — наступовало тепло. Где ежели бы тіе сили с Путивля до князя Ромодановского наступили били, заледво би был король увойшол от Десни, а и так много войска потратил, з голоду найболше. Где надвое войско пойшло: воевода Чернецкій ку Чернігову потягнул, а король на Стародуб, простуючи ку Могилеву, на Білую Русь, где много люду потратил, бо от Бранска князь Яков Куденекович наступил. И  2 так войско рвано 3, а звлаща же дорогою тісною простовали ку Кричову на Мглин, где з великою шкодою уступил король з України, болшой колотні начинивши, бо тіе городи трудность міли великую, которіе королеві поздавалися били, где много старшини Бруховецкій потратил.

Того ж року Іван Сірко кошовий вишол з Запорожжа и з ним козаков немало, а то, подобно, за поселством Івана Виговского, бившого гетмана запороского, и обозвавшися ніякийсь Сулимка 4, и скупил немало голоти в Уманском повіті, оставивши Сірка, поишол до Лисянки, которому Лисянка здалася и Ставища, где прийшол под Білую Церков, беручися до боку Виговского. Але Чернецкій з Маховским не дались оним скупити, того Сулимку под Білою Церквою розгромили, где и Сулимка згинул, а напотом и Виговского взяли, которого Маховскій 78 полковник казал ростриляти, не дбаючи, же воеводою был. И так Виговского гетманство скончилося.

Того ж року и метрополита Дионисій 5 Балабан в Корсуню померл 79, а на его місце обрано Іосифа Тукалского. Але и там нещирость 6 была, бо на метрополію садился Антоній Винніцкій, которого руку держал гетман Тетера, а иншое духовенство и шляхта \96\ отца Тукалского руку держали. Але перемогл гетман Тетера, бо удал до короля его милости отца метрополиту Тукалского и своего шваґра Хмелницкого, бившого гетмана, также и Гуляницкого, боячися гетманства стратити, которих король казал побрати и на заточеніе послати до Малборку, міста в Прусах, где роков два сиділи у вязенню.

 1 У сп. Судієнка: немає «1664», у сп. Козельського передано літерами.

 2 У сп. Судієнка: «к Черкасом».

 3 У сп. Козельського: «попровадился и из жоною».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вибирали».

 5 Там же: «чрез страх».

 6 У вид. Бодянського: помилково «занялся».

 7 Там же і в сп. Судієнка: немає «гетманові».

Того ж року 1664 1, зараз по Воскресенії Христовом, гетман Бруховецкій скупил усі полки задніпрскіе, и маючи з собою килка тисячей москви, рушил спод Переясловля ку Черкаскому 2. О чом почувши гетман Тетера а видячи незичливость противко собі козацкую и усіх людей, вобравши усі скарби войсковіе, що старий Хмелницкій збирав и инніе гетмани, и клейноти войсковіе, стада и товари, вишол з Чигирина до Браславля, со всім провадился з женою 3. А напотом видячи, же юже уся Україна противко нему бунтуется, и сподіваючися на ласку королевскую, же оному там немало указано маетностей, рушил из Браславля з скарбами, которіе могл подняти, в Полщу 80, а инніе зоставил у Браславлю, немало грошей, срібра. Где пришовши, кошовій Сірко усе тое пожаковали с козаками, а и тое, що запровадил Тетера в Полщу, и там тое панове фортелем вибрали 4 у него, же пришол до великого убозства и утікати мусіл до Волох.

Гетман Бруховецкій, переправляючи Дніпр у Сокірной, послал наперед до Черкас Гамаліенка, полковника лубенского, з войском, которій, у Черкаси увойшовши 81, зрабовал и спалив, где инніе городи, узявши пострах 5, присилали, здаючися гетману Бруховецкому, и із самого Чигирина были посланци. Где як напевное ишол до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися, еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого. Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с которими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужнє стали и килка недель 82 боронилися, любо немало приступов было, также и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол на оборону Чигирина. О чом увідомившися, гетман Бруховецкій отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся 6 з Сірком 83 и там гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому гетманові 7, але еще сам Чернецкій не наспішил был. А же Бруховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, уступал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско било в Каневі.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «килко раз».

 2 Там же: немає «з гетманом Тетерею».

 3 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Тетерина».

 4 Там же: помилково «Дніпр».

 5 Там же (крім сп. Козельського): «взійшли».

 6 Там же: немає «їх».

 7 У вид. Бодянського: «Стебліов»; у сп. Судієнка: «Степліов».

И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол \97\ в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовавшися килко разій 1, нічого не вскурал и в килка дній отступити мусіл, с которим и татаре были з гетманом Тетерею 2 и усі уступили под Білую Церков. А Сірко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку Уманю задля скарбу Тетериного 3, которій и порабовали, як вишшей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чигирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе усі отлучилися от Тетери, аж по самій Дністр 4.

Того ж літа колмики ввишли 5 на Україну перше 84, с которими Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов, аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши, повернули. Где їх 6 напали татаре и Маховскій з жолнірами под Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало колмиков и Козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну.

Того ж року Чернецкій доставал Ставищ 85, а Стеблюв 7 узявши, татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито, а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховецкій тую зиму стоял з войском у Каневі.






РОКУ 1665


 8 Там же: «паши», у сп. Козельського: «до колмицкого паши».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «Волочи».

 10 У сп. Козельського і Судієнка: «міли».

 11 У вид. Бодянського: «з Угребенников», в сп. Козельського: «з Гребеников».

 12 У сп. Козельського: «разу зодва».

Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до колмицкой таши 8, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за Доном, бо на тот час зза Волъги 9 перейшла часть колмиков в килкадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали. Которих колмиков вишло близко тисячи о святой Троици, которих ходило сот сім, а Козаков з ними тисяч полтори под Білую Церков, где з Яблонским мілисмо 10 потребу, власне, в обідную годину. Где, Яблонскій, убоявшися, табор наперед вислал з обозу зу Гребенников 11, а комонником спотикался разов два 12, але не додержав, мусіл уступати ку Білой Церкви, потративши товариства немало значного, а колмиков тилко чотирох ранено, которіе померли. Але \98\ Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Полщу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

 1 У вид. Бодянського: «сідает».

 2 У сп. Судієнка: «площинами», в сп. Козельського: «полщиками».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вмі’ют кожен бити кошем», у сп. Козельського: «робити копем».

 4 У сп. Судієнка: «больвохвалци».

 5 У вид. Бодянського: «одного».

 6 Там же: «и в той войні».

 7 Там же: «уступали».

 8 Там же: «прежде».

 9 У сп. Козельського і в сп. Судієнка: послідовно «салтан».

 10 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «подзор»; у сп. Козельського: «его ренкор».

Вправді, люд военній, с копием всідает 1 на коня, а нікоторіе и сагайдаки и стріли великіе с площиками 2 широкими. Тилко найболше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити копіем 3, в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби. Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами бавятся, бо балвохвалці 4. А потрава оним всякій звір, що ест на світі, нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака одиного 5, не люблят и бридятся раком. В той потребі 6, ежели би козаки не утікали 7, то певне, же мало що жолнірства бы увойшло, вправді, же огнистой стрелби боятся.

Того ж літа, по святом Петрі 86, с тими ж колмиками и Москвою и козаками гетман Бруховецкій ходил под Білую Церкву доставати города. Где нічого не вскуравши, вернувся и войско, збунтовавшися, розишлося, и колмики повернули у свою сторону.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гетманство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул нікоторіе до себе. А же видячи татаре нестаток Опарин, а Дорошенко, которій перше 8 был асаулом при гетману Тетері, тут же будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана 9 перееднал. Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом козакам. А того Опару солтан з иншими козаками старшиною отослал до короля, которого страчено з его товариством. И так скончалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх полковников до Глухова и учинивши наказним полковника переясловского, сам з полковниками и инною старшиною пошол на Москву с поклоном его царскому величеству. Которого на Москві вдячне принято и даровано честю боярства, и жону ему дано роду значного, а полковником дворянскую честь дано. Тилко писара войскового 87 взято на Сібір, маючи на него ранкор 10, которій там пропал. И гетмана Бруховецкого с подтвержденіем чести гетманства отпущено з Москви, барзе ударовавши. \99\

Того ж літа гултяй ніякійсь Децик 88 усе Поліся спустошив, але и того у Ніжині взято до вязеня и згинул.

 1 У вид. Бодянського: «Браславци».

 2 Там же і в сп. Судієнка: «здалось».

 3 Там же: «дани».

 4 Там же: немає «при».

Того ж року гетман Дорошенко, приворочаючи под свою власть, много городов попустошил з ляхами и ордою, бо жолніре людей стинали, а татаре в полон брали. И Браславле того ж року в облеженю держал, бо Браславле 1, будучи убезъпечоній на посилки его царского величества, держалися час немали, чверть року, у которих старшим был Дрозд. А же тих посилков дождатися не могли а великую налогу міли зо всіх сторон от войск коронних и козацких, поддалися гетманові Дорошенкові, которій узял старшого. Того ж часу и Рашкова доставал, и тое оному вдалось 2. И так пришовши до Чигирина, Дрозда стратил, а иншая старшина оборонною рукою з войском уступили за Дніпр до гетмана Бруховецкого, которим становиска дано 3 поза Десною. И так юже гетманов два козацких справовало: один на кролевскую руку, а другій на московскую руку, и Запорожже при 4 его царском величеству держалися.






РОКУ 1666


 5 Там же: немає «внов».

 6 Не згадано про воєводу в Чернігові.

 7 У вид. Бодянського: «вислали».

 8 Там же: «ціловалников».

 9 Там же: «повезли».

Гетман Бруховецкій повернул з Москви на початку того року зимою з достатками великими, бо цале отдал Україну, тоест людий тяглих, мещан, жеби отдавали всякое послушенство и ис плугов осип и чинш. А зараз приболшено воевод по городах внов 5: в Прилуку, Лубні, Гадяч, Миргород, Полтаву, в Батурин, Глухов, Сосницю, Новгородок, Стародуб 89 до тих воевод, которіез оставали в Києві, в Переясловлю и Ніжині 6; от которих то усіх воевод по инших городах міли свої прикажчики вмісто подстаростих.

Того ж року, зараз навесну, виехали 7 от его царского величества списчики на усю Україну, которіе переписовали усіх людей на Україні, мешкаючих и по городах, и по селах: и синов хто мает, и хто чим пашет. И так вложили дань на людей тяглих от плуга волов осипи по осми осмачок, а грошей по пяти золотих. А знову, хто конми пашет, от коня по полкопи а по осмачці жита. Также постановили по городах ціловалщиков 8 з мещан, которіе виберали от вшеляких торгов, так великих и малих. Также подачку наложили от всякого человіка так ремесника, як тож и найубогшого 90. И тіе реестра в книги пописали, которіе книги одни на Москву повезени 9,

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка: «подачку».

 2 Там же: «низними».

 3 Там же: «слободі».

 4 У сп. Судієнка: «обступя», у сп. Козельського: «оттоля ночу».

 5 У сп. Судіенка: «оборонил».

 6 Там же і в вид. Бодянського: немає «напала»; у сп. Козельського: «ходила».

 7 У сп. Козельського: далі «пустити в город, але достали и спустошили, людей вистинали, о чом дати неомедліли Дорошенку гегманови».

 8 У вид. Бодянського: «опустошил».

а другіе воеводам подани, жеби тое наложенную \100\ подачу 1 на людей вибирали и тим платили людем ратним, зостаючим на Україні.

Того ж року знову гетман Бруховецкій посилал по колмиков, которих вишло щось немного, и не давши нікому битви, розсердившися, от Гадячого знову повернули до своего войска. А то задля того гнів узяли, же гетман Бруховецкій сам з ними не пойшол на войну, — и повернули на Запорожжг, бо там Сірко с козаками з ними 2 на татар ходил.

Того ж року Данко, полковник переясловскій, с полком своїм зоставал на залозі у Богушковой слободці  3, которого полковника козаки переясловскіе не любили, же насланій бил. И знову того перепису не залюбили и подачи вложенной, восени збунтовавшися  91, полковника своего убили и оттуля ночю 4 поспішили, хотячи, в замок упавши, москву вибити. Але того не доказали, бо воевода остерігся и своїх в город зобрав и не дался. И так місто спалили и один другого пожаковал, и покинувши город, до Баришовки уступили, хотячи, там живучи, зоставати при Дорошенку. Але того не доказали, бо оттуля утекли до Золотоноши, где войско скупившися козацкое и московское, оних облегли в Золотоноши и час немалій доставали. Аже нікоторіе з старшини переясловской, спустошивши Переясловле и шукаючи оборони, прибігли до Дорошенка, просячи оного, жеби їх принявши з городами боронил 5, которий тому рад будучи, зараз послал по орду, которого орда барзо слухала, поневаж оного и гетманом наставила, в скором часі поспішила, и переправивши Дніпр, с козаками Дорошенковими, юже под час заморозков дали отсіч тим козакам, зостаючим в Золотоноші, же мусіло войско оборонною рукою уступати ку Переясловлю так московское, як и козацкое, которого немало било з князем Щербатим. Тая ж орда, оборонивши Золотоношу о Покрові, много людей поза Ніжином и коло Прилуки усі села зобрали, бо обезпечилися были на тое войско, которое зоставало под Золотоношею и несподівано на них орда напала.

Того ж часу тая ж орда напала 8 на Маховского, бо Маховскій посланній бил з войском на становиско на Україну, которій пришовши под Івангород, которого не хотіли  7 пустити под Івангород, оній достал и испустошил 8, людей вистинал, о чом знати дано Дорошенкові гетманові.

 1 У праці О. Рігельмана: точніше «до Бару».

И так Дорошенко з тоею ордою и козаками напал на Маховского и его войско в Браїлові, которій был рушил \101\ до бору 1, и там тое войско розбили и самого Маховского реїментара поймали, и жолнірства много в неволю взято, с которого войска мало хто заледво увойшол. И от того часу знову сталося розервання козаком от короля.








РОКУ 1667


 2 У вид. Бодянського: «на Запорожю».

 3 У сп. Козельського: «аже».

 4 У сп. Судієнка: помилково «Косаловим».

 5 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: немає «приказано».

 6 У сп. Козельського: правильно «реки».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «отступивши».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сукнами», очевидно, точніше; у сп. Козельського: «соболі, сукні».

Войско его царского величества, которое зоставало по Запорожжу 2, оним на оборону и помоч противку татар, до которих и колмики прихожували. Але 3 запорожци, яко люде своеволніе, не могли з москвою помешкати и наприкрилися тому московскому войску, которое з Косоговим 4 стояло, же мусіли добиватися чолом, жеби оним позволено уступити, бо оних запорожці не потребовали собі, а звлаща тая сторона боку Дніпра, которая при Дорошенку зостает. И так за указом его царского величества 92 тое войско уступило з Запорожжя з гарматами своїми.

Того ж року посла ханского, которій повернул от его царского величества, не допустивши наноч до Січи, на ночлігу под Січу убили козаки и татар, що при послі были, и усе пожаковали. Тилко послу царского величества дали покой, которій пришол до Січи зо всіми подарками, що провадил хану кримскому, и там час немалій зоставал, ожидаючи на указ его царского величества, где оному приказано 5 повернутися. И пришол указ его царского величества на Запорожже, жеби тих зисковати, хто того посла татарского погромил, и карати горлом, а столнику его царского величества Ладижинскому ити в поселстві до хана в Крим и тую провадити казну. Що запорожці якоби послухали царского росказання и тих килка Козаков поймали 93 и того столника отпустили з честю з коша, и поехали в річи 6 опроважати чолнами, и недалеко отпустивши 7 от Січи, утопили и инних, хто при нему был, а тую казну пожаковали, що проважено хану в Крим. И так юже на своеволю почали знову заробляти, запомнівши так великую ласку царскую ку себі, же оним и слал соболями, сукнями 8, грошми, борошном. Которое їх злое діло без карности минулося: его царское величество пробачил, але юже ненависть почала рости на Україну за такую своеволю: нарушили ласку его царского величества. А козацтво щодалій в злость ся утравляли, а звлаща и тую даючи причину, же людей тяглих повернули в послушенство и у подачку его царского величества воеводам, що юже отвикли были давати подачок. И с того найболше бунти почали вставати, бо на Запорожже волно ити в козацтво так \102\ козакові, яко теж и мещанину, там того не постерігают.

 1 У вид. Бодянського: «Далга»; у рос. перекладі: «Калга».

 2 У сп. Козельського: «против ляха».

 3 У вид. Бодянського: немає «Ян».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка: «отступати».

 5 Там же: немає «Гедеон».

 6 Там же: «а потом». 7 Там же: «скончалась».

 8 У праці О. Рігельмана: «в Андрусах».

 9 У сп. Козельського: «дяк з списком».

 10 У вид. Бодянського: «як-то».

Того ж року гетман Дорошенко татарской сторони, затягнувши орду з Ґалга 1 солтаном и инними султанами великую потугу на ляхов и искупивши войско свое козацкое, ходив противко ляхов 2, але оного в Полщу не допущено, бо войско стояло под Подгайцами. И так видячи албо маючи відомость певную, же орди великіе вишли, стали жолніре по фортеціях, а гетман коронній 94 Ян 3 Собескій з войском стал в Подгайцах, которого орда з Дорошенком облегли и там чрез немалій час держали в облеженю. Що и далій может бы не приступала орда до трактатов, доказуючи своего, але татаром стала помішка в Криму, бо запорожці з Сірком кошовим ходили в Крим, которих зостріл хан з ордами у Перекопу, где, давши бой, козаки орду зламали, и мусіл хан уступати 4, и орда розно пойшли каждій до жони и дітей. Итак козаки тиждень Крим пустошили, палили села, и узявши немалую здобич, повернули на Запорожже. О чом почувши орда, учинивши згоду з гетманом коронним, и повернули у Крим, а гетман Дорошенко до Чигирина.

Того ж року з заточення випущен з Малборкгу метрополит Іосиф Тукалскій 95 и Хмелницкій молодій и Гуляницкій, и не бавлячися в Полщи, першей Хмелницкій Гедеон 5 утіком на Україну поехал, а напотом 6 зараз и метрополит, бо знову хотіли побрати и потратити за поводом Тетериним.

Того ж року коммиссія скончилася 7 в Красном 8 под Смоленском 96, с которой коммиссії, як на Москві освідчено от его царского величества усему народу при соборной церкві, и прислан был Евстратій Антипович так з писмом 9 тоей постановленной коммиссії до гетмана Бруховецкого. Аже от того часу тая била пошла пословица, же Киева уступити міют ляхом, также забранніе річи в костелях лядских — срібро, аппарата и книги и инніе річі, где хто що познает, то тое отбирали на Україні. Знову зась козацтво, которое зостает на том боку Дніпра, як 10 Чигирин, Черкаси, то повинни слухати короля его милости, а которое зостает на сем боку Дніпра, то повинно слухати его царского величества, а котора би сторона спротивилася, то зобополне оную зносити. О чом усем Бруховецкій дал знати на Запорожже, и от того часу встали шатости на Україні.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полоню».

 2 Там же: «отданно».

 3 У вид. Бодянського: «Якубович тое...»; в сп. Козельського: «Гурданович»; правильно «Кашпурович».

 4 У вид. Бодянського: «в осени».

 5 Там же: «якійсь».

 6 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Рагожин Степка».

 7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с военними».

 8 Там же: «в тую».

 9 Там же: майже скрізь замість «през» вживається «чрез».

 10 У вид. Бодянського: «на Москві четвертовано».

 11 Там же і в сп. Судієнка: «ченца».

 12 У вид. Бодянського: немає «цале».

Того ж року посел великій королевскій, воевода черніговскій Біневскій был на Москві, которому шляхту и міщан литовских, \103\ зостаючих в полону 1 на Москві, отдавано 2 на волю з жонами и дітми и усіми набитками. Также и посланці гетмана Бруховецкого частіе на Москві бывали в кривдах от воевод, зостаючих по городах, от которих люде поносили, на що жадного респонсу не одержовал 97, а найболше як был подписок с канцеллярії Мокріевич и Карбанович 3, тіе знати дали, же козаки юже нізащо, и якоби ляхом вскорі Україну отдадут. Того ж часу и грамота его царского величества пришла, же боярин в килкадесять тисяч войска на Україну зимою бити міл. З чого барзо Бруховецкій собою и уся старшина стривожили, того ся боячи, жеби не отдано України королеві.

Того ж часу з осени 4 много Козаков з Запорожа на зиму пришло.

Того ж року и літа на Москву приехали два патриярхи: александрийскій и антіохийскій Паїсий, а то на жадання и поселство его царского величества патриярху московского судити Никона  98. При которих патриярхах собор бил на Москві, и на том соборі патриярху московского зложили з патрияршества в простіє чернци и в заточеніе послали, а на его місце иншого патриярху посвятили. Але жадной ереси на патриярху не показалось, тилко з ненавести тое учинили бояре, и послі того великая стала мешанин а на Москві.

Того ж часу ніякийсь 5 Стенка Разин 6 з Дону поднялся с козаками своеволними 7 и пойшол на Хвалинское море, и там прибрал много своеволі, и по городах воевод мордовал, а людей посполитих собі приворочал, аж і Астрахань узял. На которого по килка крот посилали и нічого оному радити не могли, же стрелци до него на тую 8 своеволю приставали. Которій през 9 килка літ тое робил, поколя оного зрадою узято, як уже повернул ку Дону, и на Москві оного чвертовано 10.

Того ж літа фортелем своїм Дорошенко подхожовал Бруховецкого, маючи собі способного и помочного метрополиту, которій през чернца 11 Пивского намісника Якубенка, оного так писмами, як и словесно, обецуючи Бруховецкому цале 12 уступити гетманство усего, толко жеби вкупі зоставало козацтво. Чому повіривши, Бруховецкій гетман дался намовити и почал брати ненависть на Москву. \104\










РОКУ 1668


 1 У вид. Бодянського і сп. Козельського: «на початку року того».

 2 Там же: «позволилося».

 3 Там же: «на мясници»; у сп. Козельського: «и на масной неделі»; «наго». 4 Там же: «замков»; у сп. Козельського: «замок». 5 У вид. Бодянського: «міщанами».

 6 В усіх інших списках: «Стефана».

 7 У вид. Бодянського: пропущено «на москву».

 8 Там же і в сп. Судієнка: «Григорія».

 9 У сп. Козельського і Судієнка: немає «зараз».

 10 У вид. Бодянського: «под Опошное»; у сп. Судієнка і Козельського: «Опошнее».

На початку 1, о Богоявленії, зехалися усі 99 полковники в Гадячое, и гетман Бруховецкій учинил раду с полковниками, судями и усею старшиною, и поприсягли себі, же юже конечно отступити от его царского величества и по орду слати, и воевод, и москву з городов отсилати, албо з ними битися, ежели би не уступали з городов, на що усе доброволне позволили 2 усі обще. Того ж часу нічого не отволікаючи, полковники, скоро поприездили вдоми, почали задор чинити з воеводами и на масляници 3 всюди почали ся быти з москвою и воевод побрали. А найпервей в Гадячом воеводу вислал был зовсім гетман Бруховецкій, але, подобно, за его ж позволеням задор учинили козаки и, подужавши москву, побдирали, а инних позабивали, и воеводу з жоною узяли в замок на год . Также и в Прилуці , Миргороді, Батурині воевод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого 100 и новгородского и стародубовского подостававши в замкох 4 приступами, запорозскіе козаки з мещани 5 усіх побили. Ніжин зась и Чернігов и Переясловле міста попустошени и попалени, а замки зоставали през усе літо в облеженю от Козаков и усего посполства.

Зачавши гетман Бруховецкій тое непотребное діло, послал посланцов своїх Степана 6 Гречаного в Крим до хана, чинячи згоду и затягаючи орду на москву 7. А других послов своїх вислав Григорого 8 Гамалію и Лаврентія Кашпуровича канцелляристу 101 на Білагород, до Цариграда, до цара турецкого, поддаючися оному, жеби его принял под свою борону. Навесну, зараз скоро трава подросла, того ж часу зараз 9 князь Ромодановскій з войсками его царского величества подступил под Котелву и там Козаков облег. Козаки зась, зостаючіе под рейментом гетмана Бруховецкого, почали свою приязнь отміняти и до Дорошенка посилати, жеби з Чигирина вийшовши, за Дніпр переправовался, обецуючися оного за гетмана приняти, також и Сірко и з Чернігова полковник Демко Многогрішній. На которіе їх слова Дорошенко до Чернігова послал своїх Козаков, а сам Дорошенко, переправивши Дніпр, потягнул под Опушное 10.

Того ж часу и орда с Криму вийшла с посланцями Бруховецкого и Дорошенковими, и часть пришла под Гадячое, которим виконал присягу Бруховецкій, и татаре присягли.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «фортелства».

 2 Там же: «веліл».

 3 У сп. Козельського: «повоевал».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «же».

 5 На цьому місці кінчається список Куліша, яким користувався Бодянський, далі його видання йде за списками Третякова та Юзефовича і за російським перекладом.

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «усе зоставивши».

 7 У вид. Бодянського: «себі мали».

На которих присягу гетман Бруховецкій, зобравши войско, зараз с тими ж татарми \105\ вишол з Гадячого, хотячи ити под Котелву на оборону, але не зрозуміл фортелю 1 Дорошенкового и здради татарской, и що юже и козацтво оному не зичливо, опроч запорожцов. Где Дорошенко, не допущаючи в милі до Опушного, зо всім войском зостріл и татарми, до которого зараз козацтво пристало и табор Бруховецкого пожаковали, а самого Бруховецкого узявши, до Дорошенка припровадили, которого Дорошенко позволив забити голоті. И так голота тиранско забили и замордовали Бруховецкого 102 на полі и много людей значних Козаков и запорожцов позабивали на першом тижню Петрова посту. Которого тіло отпровадити казал 2 Дорошенко до Гадячого и там у церкві Богоявлення Господня поховано, где усю маетность и жону Бруховецкого гетман Дорошенко казал позабирать и до Чигирина запровадити. И так скончилося гетманство Бруховецкого.

Дорошенко зась, гетманои ставши обоїх сторон Дніпра, пойшовши з ордою и козаками, князя Ромодановского з войскани отогнал от Котелви и тих людей освободил. И так котелвяне уступили с Котелви, зоставивши місто пусто; и гетман Дорошенко рушил войсками от Котелви на Гадячое, где плюндровал 3 маетность Бруховецкого с татарами, а оттуля ишол ку Путивлю. Але же 4 оному з двора зайшло непотішное, же жона оному скочила через плот з молодшим 103, зоставивши войну и приказавши старшинство от себе наказним, росказуючи накріпко доставати воевод по городах в Переясловлю, и в Ніжині, и в Чернігові, а сам повернул до Чигирина. А орда, узявши ясиру на пограничу московском, повернула в Крим 6.

Того ж літа по отході Дорошенковом ку Чигирину з Задніпра, знову околничій князь Ромодановскій, скупивши войска немаліе, рушил на Україну на оборону зостаючим в облеженю воеводам и просто тягнул под Ніжин. Где прийшол до Ніжина на Рождество Пресвятой Богородици, которого приход видячи ніжинці, узявшися с козаками, уступили з Ніжина, усе зоставивши 6. Где пришовши, князь Ромодановский стал у місті, и усе войско розграбило, и виходячи з Ніжина, місто спалил, нічого не зоставуючи, а Дорошенко войска купил у Сокірной.

Запорожци зась по забитю Бруховецкого, которій оним барзо был зичливим, и не хотячи пристати до Дорошенка, удалися собі особливе до хана кримского с приязню, чому хан рад будучи, с охотою їх принял и того їм зичил, жеби собі міли 7 гетмана на Запорожжу, \106\

 1 У сп. Судієнка: «побіглца».

 2 У вид. Бодянського: «зичливійша бути».

 3 Там же: «которых».

 4 У сп. Судієнка: «и самого сина».

аже на тот час такого пробіглца  1 не било на тот уряд гетманства. И так будучи писарем Суховіенко на Запорожю и сам листи писавши, и в поселстві до хана пойшол, которого вдячне принявши хан, и учинивши згоду, дал султанов з ордами, которій вишол, и солтани послали до гетмана Дорошенка, жеби переправовал Дніпр з войсками. А же Дорошенко видячи, же орда становится зичливійшими быти 2 запорожцям, аніжели ему, не пойшол сам з войском, але послал брата своего рожоного Григорія, зліцивши ему войско, а же поколя наспішили войска запорожскіе и татарскіе, Демко Многогрішній учинил згоду с князем Ромодановским. О которих войсках татарских и козацких узявши відомость, князь Ромодановскій послал подезд з сином своїм князем Андріем, которого  3 напавши в Гайвороні, татаре погромили и сина 4 князя Ромодановского узяли. И так сам князь оборонною рукою уступил до Путивля, которому болшей жадной шкоди татаре и козаки не могли учинити, и наступила стужа, же юже не пора военная. Запорожці з ордами повернули в Крим, а Григорій, видячи, же юже приходят до згоди знову задніпряне з москвою, уступил з войсками своїми ку Каневу, и юже безпечній почал Многогрішній трактовати з москвою.







РОКУ 1669


 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «поставлен».

 6 Там ж е: «зрадивши».

 7 У вид. Бодянського: «зичачи», у сп. Судієнка і Козельського: «жичачи».

 8 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «было».

 9 Там же: «требовал».

Демко Многогрішній, будучи наказним гетманом от Дорошенка за тое поставлен 5, же он найпершей отступил от Бруховецкого, здрадивши 6 его. А хочай Бруховецкій марне згинув, на тое не уважаючи, жеби и его тое не споткало, себі гетманства жичачій 7, назбирал компанії з литви, ляхов и иних немало, жеби оному зичливими били, и изобравши усю старшину поблиз себе задніпрскую до Новгородка, и приказал оним, жеби собі цалого гетмана настановили, не сподіваючися на оборону гетмана Дорошенка. Що старшина, будучи у дворі зачинени, которих было 8 омаль, а при Многогрішном немало его компанії, и боячися що болше мовити, але пошовши гуртом, просили его Многогрішного, жеби он над ними гетманом был. Чого он отмовлявся, як старая дівка хорошого жениха, бо того сам потребовал 9 и позволився на тое 104, которому и присягу виконали на послушенство. И так зараз послов своїх до его царского величества послал, просячи, жеби знову приняти били попрежнему, що и одержали. И знову рада была в Глухові, на \107\ которой князь Ромодановскій был, и статї новіє постановили. И от того часу юже воеводам приказано, жеби ні во що не втручалися, и воеводи тилко в Києві, Чернігові, Ніжині и в Переясловлі 105 зоставали, и то нічого не беручи у людей, але усе на гетмана злїцено.

 1 У вид. Бодянського: «там».

 2 У сп. Судієнка: немає «до себе».

 3 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «ся становити».

 4 У сп. Судієнка і Козельського: «вимгрался», у вид. Бодянського: «ся вымірал».

 5 У сп. Козельського: немає «турецким принял», у вид. Бодянського: «й так згоду примую (тобто приймає. — Я. Д.) з цесарем», у сп. Судієнка: «пріймую з царем турецким», у сп. Козельського: «прималую з цесаром».

 6 У вид. Бодянського: «за повелініем», у сп. Козельського: «повелением».

 7 У сп. Судієнка: «часу».

 8 Там же: пропущено «піхоти».

 9 У вид.. Бодянського: немає «компанії».

 10 Там же і в сп. Козельського: немає «тое».

И так 1 знову присягу виконали на подданство его царскому величеству. И от того часу Демко гетман усе Задніпря квалтом до себе 2 приворочал, турбуючися болше року, покуля всі городи до него ся прихилили.

Тоей же зіми, видячи Дорошенко гетман, же орда кримская почала прихилятися до запорожцов, а ему незичливо становитись 3, умислил тое з своїми совітниками, жеби ся цале поддати турчинові, як волохи и мултане, и послал с тим послов своїх Портянку 106, просячи о санджаки. На которое его поселство цар турецкій, задержавши Портянку, присилает от себе чауса, на которого приезд збирает раду Дорошенко в Корсуню усіх полковников и старшину. В которой раді усі кричали, не хотячи подданними бити турчинові, але он тим вімирался 4, же тилко на хана и султанов з жалобою посилал, же не хотят ему помогати, але еще на него з запорожцами встают, и так згоду прамую з цісаром турецким принял 5. И так в той раді, подишовши Козаков, яко простих людей, и из позволеніем  6 усей тоей ради, принял того чауса 7, посла турецкого, и що хотіл, тое з ним трактовал. И постановивши все, судю своего Білогруда послал напевное о санджаки, о чом чернь не знала, о которих он мало дбал, маючи при собі піхоти 8 килка тисяч и коммонника компанії  9 немало. Которая рада зараз на початку того року была зимою великих мясниць, и зараз того ж часу послал знову своїх послов до турчина при том же чаусі, юже поддаючися вічне и просячи, жеби оному прислано санджаки. Бо турчин не позволяв ся сквапливе оного приймати, видячи нестатечность козацкую, же жадному монарсі слушного подданства не додержуют, и тое оним послом вимовлял, же: «я по вас не посилалем, ані теж вас барзо потребую; ежели щиро жадаєте помочи от мене, жебим вас боронил от ваших неприятелей, тое на вашу прозбу могу учинити; але тое собі уважайте, жебисте ви додержали своей вірности, бо я не король полскій, ані цар московскій, ані король венґерскій, которих вы ошукивали и издрадили свою ж віру; на вашу прозбу тое 10 учиню, \108\ же вас прийму, але жебисте ся держали, бо ежели не додержите, сами обачите, що з вами чинитись будет». И так позволив ся дати санджаки, с которими санджаками при Білогруді посилает чауса. Того ж року, зараз навесну, запорожци, затягнувши орду з солтанами, вишли на Дорошенка.

 1 У сп. Судієнка: «Дорошенко рушил, а полки розно», у сп. Козельського і в вид. Бодянського: «з полками», «постановил».

 2 У сп. Судієнка: «скланяти».

 3 Там же: «А гетьман».

 4 У вид. Бодянського: «тылко».

 5 У сп. Козельського: додано «от запорожцов».

 6 Там же: немає «и там стоял... же, под Уманю».

О которих приході увідомившися, Дорошенко полки рушил и розно коло Чигирина поставил 1, але скоро зближилася орда с козаками. Того ж часу зараз полки почали ся схиляти 2 до запорожцов и до орди, юже не сподіваючися, жебы орда міла зоставати при Дорошенку, того не знаючи, же он послал по санджаки, отдаючи Україну в подданство. И так полки пристали: Корсунскій, Уманскій, Білоцерковскій, Паволоцкій, Браславскій, Могилевскій, над которими старшим был Суховіенко. Гетман 3 Дорошенко, видячи, же юже тіе полки от оного отступили, аже маючи при собі піхоти своеволной тисяч з шесть и коммоника компанії, и тому запобігаючи, жеби и тіе полки останок, тоест Черкаскій и Каневскій, от него не отступили а сподіваючися от турчина з санджаками, — вишол з тими войсками, при нему зостаючими, ку Каневу. И скоро толко 4 переправил Рось реку, у селі Конончи, зараз оного там осадили орда с козаками, где зоставал в осаді недель пять, маючи докуку от татар и Козаков. Але скоро притягнул чаус с посланцями Дорошенковими до Сороки на Дністр, того ж часу послал двох турчинов с козаками до султанов, которіе противко Дорошенка воевали, и зараз татаре тих Козаков постинали, а турчинов Суховіенко до вязеня узял 5. Однак же за росказаням того чауса, солтани з ордами отступили от Дорошенка и пойшли в Крим, а козаки повернули ку Уманю, и Суховіенко здал свой уряд Михайлові Ханенкові, полковникові уманскому. А Дорошенко з войсками своїми рушил спод Канева ку Лисянці, знову приворочаючи полки под свою власть, которіе оному знову посхилялися, с которими просто потягнув под Умань и там стоял час немалій, войну з собою міючи. Где там же, под Уманю 6, чаус, маючи з собою орду білагородскую, з тими санджаками пришол и там тіе санджаки Дорошенкові отдал, и от того часу стался подданим турчинові. Що видячи уманці, же орда при Дорошенку зостала, почали трактовати З Дорошенком и приняли згоду, тилко ж Дорошенка в Умань місто не пустили, и Ханенко з старшиною не виходили до Дорошенка, тилко обецовалися приехати к нему до Чигирина. И так Дорошенко, отступивши от Уманя, потягнул ку Чигирину, отпустивши того посла турецкого, ударовавши оного, а полки знову привернул ку себі. И пришовши под Чигирин, вислал орду с козаками на оборону полку Лубенского и Гадяцкого, которіе еще при нему держалися. \109\ Где орда под Лохвицею войска задніпрского ушибши и узявши ясиру, назад повернула, а Задніпря постарому усе зостало у подданстві его царскому величеству а в послушенстві гетмана Многогрішного.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «не поїхавши».

 2 Там же: «и татарми».

 3 Там же: «потягнул».

 4 Там же: «оному».

 5 Там же: «були».

 6 У вид. Бодянського: «з білагородскими ордами».

 7 Там же: немає «додал».

 8 Там же і в сп. Козельського: немає «Юрась».

 9 Там же: «оттуда»; у сп. Судієнка: «оттоля».

 10 У сп. Козельського: «Днепра».

 11 У вид. Бодянського: «за Дніпр».

 12 Там же і в сп. Судієнка: «где стоял, набрал ясиру и повернул...»; у сп. Козельського: «где хто стоял...».

 13 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «патріярху инного на містце Никона».

По згоді той уманской Ханенко и Суховіенко, и Хмелничченко, не приехавши 1 ку Чигирину, але с козаками запорозскими на Запорожже виславши, затягнули знову орду кримскую на Дорошенка, а білагородская орда держалася при Дорошенку, которой часть Дорошенко при собі держал. Аже юже послі святой Покрови вишла орда кримская з Хмелничченком и Суховіенком на помоч їм з Ханенком против Дорошенка, а Дорошенко послал по білагородскую орду, которая юже не хана слухала, але паші силистрийского. И так Дорошенко з войсками козацкими и татарскими 2 притягнул 3 против Ханенка, которого Ханенко з запорожцами под Стеблевом споткал и так дал ему 4 бой, же мусіл Дорошенко в городі Стеблеві зачинитися, которого приступом Ханенко доставал и юж на валу козаки были 5. Аже Сірко с козаками и татарми наспішил білагородскими 6, додал 7 оному помочи, же орда кримская мусіла уходити, с которими Ханенко и Суховіенко на Запорожжа а Хмелничченко Юрась 8 з Уманя уходил, але оного білагородскіе татаре поймали и из собою запровадили до Білагорода, а оттуля 9, за причиною гетмана Дорошенка, до Царигорода запроважен и там зостал у неволі царской в Едикулі. А Дорошенко, змоцнившися тою ордою білагородскою, Умань опановал и там людей чолнійших вибрал до вязення в Чигирин, с которих и инних и потратил. А орду тую білагородскую постановил зімовати по усей Україні аж до Дністра 10, хотячи зімою ити Задніпря 11 воевати, що и росказал был орді купитися ку Мошнам перед Рождеством Христовим. Которіе любо скупилися были, але збунтовавшись, вернулися от Дніпра для того, же з оними не йшол гетман Дорошенко. И так где стояли, набрали ясиру и повернули 12 у свою землю, на которих посилав Дорошенко з жалобою до цара турецкого, але тое повернули в жарт, нікого не вернули, — кого узято, пропав, хиба кого викуплено.

Того ж літа патриярхове повернули з Москви, постановивши на Москві патриярху инного на патриярхи Никона місце 13.

 1 У сп. Козельського: «непущени», у вид. Бодянського: «непущони».

Але тая \110\ дорога нещасливая была патриярхом, бо александрийскій, идучи морем, померл 107, а антиохийскій як пришол в землю турецкую, то оного взято до Царигорода, и там много сплатився и заледво на своем місцу зостал, бо час немалій у Царигороді зоставал неспущенній 1.






РОКУ 1670


Гетман Дорошенко послал своего резидента до цара турецкого, и от того часу зоставали резиденти у турчина козацкіе.

 2 Там же: «отзывался», у сп. Козельського: «Вініцкій».

 3 У вид. Бодянського: «бувало».

 4 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «цесаря».

 5 У вид. Бодянського: «задніпрского».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «поднесшися».

 7 Там же: «грозячи».

 8 Там же: «комисія ни нащо».

 9 У сп. Судієнка: «зійшлася».

Того ж року посилал метрополита киевскій Іосиф Тукалскій посланца своего Романа Ракушу, протопопу браславского, до святійшого патриярхи в Царигород о потверженя сакри на метрополію Киевскую, а то для того, же и єпископ Премислскій Антоній Виніцкій озивался 2 метрополитою киевским, и жебы один хто з них был метрополитом, а не два метрополити, чого ніколи 108 перед тим не бивало 3. Которого посланного святійшій патриярха Мефтодій не хотіл приняти без відомости цесарской, и так аж мусіл ехати до Солуня ку цесарові, от которого привізл писмо, также и от визира 4 до святійшаго патриархи, же позволено приняти. И так принят и соборне позволено и потвержено метрополію Іосифу Тукалскому. А жеби ніхто иншій не отзивался метрополитом и архиепископом киевским, тот же посланній протопопа браславскій 109 вивезл соборную клятву от святійшого патриярхи на задніпрянского 5 гетмана Демяна Многогрішного, которій в пиху вознесшися 6, легце 110 себі тое поважил, еще ся срожачи 7, але зараз оного Господь Бог скарал, же спадши з ганку, шию был зломал, же час немалій не могл говорити, що, пришовши до здоровя, не хотіл ся упамятати, що напотом оному нагородилось зле. Бо того року Задніпря зоставало у покою 111, а Запоржже, маючи себі кошовим Ханенка, послов своїх часто посилали до короля полского на тот час зостаючого Міхала з Вишневецких, и на Запорожже послове королевскіе по Задніпрю ходили; бо юж Дорошенко гетман цале держал с турчином. Любо то и коммиссію зложили были в Острозі, на которую козаки с Паволочи не хотіли ехати, неподобних річчей на коммисарах полских вимагаючи, а завлаща сенаторов у заставі жеби дано до Чигирина, которая коммиссія нінащо 8 зишлася 9. \111\







РОКУ 1671


 1 У вид. Бодянського: додано «того року».

 2 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Шумянскій».

 3 У сп. Козельського: «якого».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «людям»

 5 Там же: «стали».

 6 Там же: правильніше «послали своїх послов».

 7 Там же: «вийшли ку Ладижину».

 8 Там же: «Браславлям».

 9 Там же: «самом Дорошенку».

 10 Там же: «гетманове короннії Ян Собецкій».

 11 У сп. Судієнка: «склонилося».

 12 У вид. Бодянського: «Калник».

 13 Там же: немає «бунчук».

 14 У сп. Судієнка: «обирати»; у вид. Бодянського: немає «собі».

* Починається третя рука.

Зараз на початку 1 гетман Дорошенко, юже будучи неприятелем короні Полской, послал до паши силистрийского, просячи о орду, жеби поспішала еще зімою на Україну. А поколя орда вишла на Україну, приехал у свою єпархію епископ лвовскій Іосиф Шумлянскій 2 до Могилева Дністрового, которого росказал гетман Дорошенко силою провадити в Чигирин зовсім, которого 3 и взято в Могилеві з великою жалостію усего народу, зостаючого на тот час у Могилеві, а звлаща под час ярмарку богоявленского. Которого, запровадивши в Чигирин, немного держачи, Дорошенко отпустил, за старанніем отца метрополити, а заледво у свої городи увойшол 112, бо зараз втропи и орду пустил за ним, же мало в неволю не впал. И так орда много шкоди в людех 4 учинила, и вернувшися, стояла по волости коло Богу и коло Уманя, часто чати отправуючи в волости, належачіе до корони. Бо навесну, як трава стала, то и козаки з братом Дорошенковим, скупившися, стояли 5 за Калником в полях з ордою до спасовки. А видячи гетманове коронніе великую докуку от орди, послали своїх албо королевских послов 6 на Запорожже до Ханенка и до войска, жеби вишло що войска ку Ладижину 7 запорожского, ознаймуючи и о своем приході на Побуже. На которое поселство королевское вийшол Ханенко и Сірко з войском в килка тисячей и з гарматами, а гетмани коронніе упередили и татар под Браславом 8 зломили 113, же мусіли утікати у свою землю. Также и тая орда, зостаючая при Дорошенку 8 гетману, уступила, же и Дорошенко мусіл от Богу вернутися, и туляючися коло городов, уступил ку Чигирину. А гетмани короній Іван Собескій 10 и князь Дмитрій полній знову подступили под Браславле, а Ханенко з Сірком до Ладижина, которим усе Побуже схилилося 11. И* учинивши раду, потягнули зо всіми войсками под Калник, которій не хотіл ся поддати гетманом коронним, и там стояли недель дві, достаючи Калника. Там под Калником 12 прислал король его милость булаву, бунчук 13, корогов, бубни козаком, позволяючи оним собі оббирати 14 гетмана.

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: додано «войска».

 2 Там же: «гетманове».

 3 У вид. Бодянського: «посла Везицкого»; в сп. Козельського: «посла Візицкого», у сп. Судієнка: «Вызицкого».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: додано «жолніре».

 5 У вид. Бодянського: «де».

 6 Там же: «були».

Где войско в раді дали гетманство Михаилу \112\ Ханенку, на що и гетманове коронніе позволили, але Калника не доставши 1, отступили под Браславле и утвердили президіум, тоест жолніром, по замках: Могилеві, Браславли, Немирові, Ладижині, Рашкові, и зліцили гетмани 2 коронние тіе усі войска по тих замках гетманові запорожскому Ханенкові, жеби оного слухали, ежели того потреба, придавши своего рейментара, прозванием Віжицкого 3, с которим тие войска росправили по станицях. Але на тот час 4 скромне заховалися с людми, з гроша ся контентовали, тилко ежели сіна узяли, где 5 найшли. А гетман Ханенко зоставал у Ладижині, при котором жолніре и козаки били 6, тилко ж люде Козаков запорожских кормили, а жолніре з гроша жили.






РОКУ 1672


 7 Там же і в сп. Козельського: додано «того року».

* Починається знову рука Петра Іскрицького.

 8 Там же: «в городі».

 9 У сп. Судієнка: «Кублії»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «татаре вибрали Кубичи».

 10 У вид Бодянського: «знатных».

 11 Там же і в сп. Козельського: «гетману».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «задніпрская», у сп. Судієнка: «задніпрянская».

 13 У вид. Бодянського і сп. Козельського: немає «Мокріевичом».

На початку 7 зараз великих мясниц, як юже войска велікіе коронніе уступили в Полщу, гетман Дорошенко, затягнувши орду немалую * и войска свої скупивши, притягнул под Тростянец и місто спалил 114, але замку достати не могл, бо жолніре з людми там зачинилися и оборонилися. Тилко ж великую шкоду жолніре подняли в конях и риштунках, що в городіх 8 потратили, же много піших зостало. Але Дорошенко, не доставши замку, вернулся ку Чигирину, тилко ж много попустошил, — а татаре тогда вибрали Кублич 9 и инніе містечка, — и идучи, зоставил полк піхоти ув Умані, на которих уманці збунтовавшися, полковника Жеребилу убили и инних Козаков значних 10 з старшини, и черни вигнали з міста і місто здали гетманові Ханенкові на имя королевское.

Того ж року конфидерація встала на короля, и жолнірове, которії били при гетманові 11 Ханенкові, комонно пойшли в Полщу до того звіонзку 115.

Тоей же зіми, о середопостю, старшина задніпрская 12 з писарем войска задніпрского Карпом Мокріевичом 13 змовившися, менуючи, же постерегли зміну гетмана задніпрянского Демка Игнатенка \113\

 1 У вид. Бодянського: «ложу».

 2 Там же і в сп. Козельського: додано «много».

 3 Там же і в сп. Судієнка: «полковников».

 4 У вид. Бодянського: помилково «горах».

 5 Там же: «були».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поотсилали».

 7 У вид. Бодянського: «припровадили».

 8 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «спитку».

 9 Там же: «пробуване», у сп. Судієнка: «пробовання».

 10 У вид. Бодянського: трохи інший порядок «которій поважил себі клятву соборную святійшаго патріархи, со всім в нівець пойшол».

 11 Там же і в сп. Козельського: далі «пан».

 12 Там же: «утискуют».

 13 Там же: далі «пан».

* Починається четверта рука.

 14 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «божескій», у сп. Козельського: «божский».

Многогрішного противко его царскому величеству, напавши оного вночи в замку батуринском на ложку 1, оного взяли и извязали, и уложивши в воз, накривши шкурою, повезли на Москву 116, нічого не держачи, боячися, жеби оного не отнято, бо міл 2 войска своего затягового по станціях, также и полковники 3 немал по усіх городах 4 приятелі его были 5. Але як уже оного узявши, попровадили, то юже и тое мусіло розно уходити, а инних поймавши, на Москву посилали 6. Где того гетмана, на Москву припровадивши 7, давали на питку 8, тоест катові до рук пробовати, а як проважено в город, то многіе стрічи были и на оного плювали. И не стративши оного, отослано з братами его, з жоною на Сібір на вічное пребиванне 9. И так скончилося гетманство Многогрішного, которій собі клятву соборную святійшого патриархи нівочто поважаючи, совсім внівец пойшол 10, а маетность его розно старшина поділила.

Того ж літа прислан от короля его милости и гетманов коронних реиментаром з войсками 11 Лужецкій, каштелян подляскій, в Ладижин до гетмана Ханенка. Але там немного стояли, бо Дорошенко гетман, видячи, же оного утискают 12 зо всіх сторон а жалуючи гетманства утратити, яконайчастій посилал до турчина, просячи о посилки.

Того ж літа турчин зо всіми войсками рушил под Камянец, росказавши и ханові кримскому ку себі ити. И так хан кримскій, зейшовшися з гетманом Дорошенком, тягнули мимо Ладижин на Батог. И там гетман Ханенко и рейментар 13 каштелян подляскій міли потребу з оними, але же їх сили великіе не додержавши, мусіли уступати до Ладижина и с шкодою. А хан и Дорошенко, не займаючи Ладижина, з войсками потягнули просто под Камянец * до турчина, где и турчин притягнувши, Камянец найшовши не в готовности, бо войско з Камянця вийшли на тот час были за упрошеніем мещан, же не сподівалися того приходу турчинового. Где тилко недель дві держались, але знать, же юж бозкий 14 гнів наступил,

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка і Козельського: «запалили».

 2 У вид. Бодянського: немає «августа 18».

 3 Там же і в сп. Козельського: «вожено».

 4 У вид. Бодянського: «викопувано», у сп. Козельського; «викоповано».

* Починається рука Петра Іскрицького.

 5 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «божії».

 6 Там же: «пустил».

 7 Там же: «дзвона».

 8 У сп. Козельського: «крести поскидано».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «куды».

 10 У сп. Козельського: «шкоду».

 11 У вид. Бодянського: «и Лвов».

 12 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Еднак».

 13 У сп. Козельського: «трахти».

 14 У вид. Бодянського: «зостаючіе з паном подляским».

 15 У сп. Козельського: «пилную».

 16 У вид. Бодянського: «постановилы».

бо порохи \114\ в цекгавзу 117 запалились 1, где много замку викидало. Итак Камянец здали августа 18 2, где и сам турчин, маючи там уехати, приказал, аби умерлих з склепов вибрано и за місто вивезено 3, що зараз учинено. Усіх умерлих так з склепов, яко из гробов викопивано 4 и за місто вожено *, а образи божіе 5, беручи з костелов и церквей, по улицах мощено, по болотах, по которих турчин вехал в Камянец и его подданній незбожній Дорошенко гетман. Не заболіло его сердце такого безчестія образов божіїх задля своего нещасливого дочасного гетманства. И того часу мечети с костелов и церквей починено, з фари самому цареві турецкому. И так староста Потоцкій з Лянскоронским отдали Камянец турчинові, трактуючи, жеби оним волно ви[й]ти так шляхті, яко и мещаном с Камянца, на що турчин позволив и усіх волно випустил 6. Где зараз жадного звона 7 не осталось, усе турки поскидали и порозбивали, а инніе Дорошенко побрал, также и крест нігде не одержался — поскидано 8.

Того ж літа везир и хан и Дорошенко з войсками великими ходили под Лвов, а куда 9 ишли, пустошили, а где оним здавалися городи, то залоги ставили, тилко ж татаре кривду 10 чинили, а подступивши под Лвов 11, налігали оному барзо зо всіх сторон, але оного достати не могли. Однак 12 же лвовяне, трактати 13 учинивши, дали плату немалую турчинові, але не поддавалися. Отколя повернули войска назад под Камянец, а татаре загонами ходили на Подгоре. Войска зась тіе, зостаючіе в Ладижині, з каштеляном подляским 14 и гетманом Ханенком, зоставивши коменданта в Ладижині, потягнули в Полщу до короля, почувши о прихода турчиновом под Камянец. Знову зась комендантове, зостаючіе по замках: Браславском, Ладижинском, Могилевском, Барском, узявши відомость о том певную 15, же юже Камянец Подолскій узято, постановивши 16 трактати с козаками Дорошенковими, уступили з своїми войсками пішими и гарматами з городов, отдавши городи вцілости козаком Дорошенковим.

 1 У сп. Козельського і Судієнка і в вид. Бодянського: як правило, «Самойловича». В інших списках: «Самуиловича».

 2 У вид. Бодянського: «засланых».

 3 Там же: «поддержали», у сп. Судієнка: «подътвердили».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Камянец Подолский».

 5 У сп. Козельського: переважно «трахти».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «русь, а ормяне».

 7 Там же: «отправуется».

Того ж літа задніпряне за позволеніем его царского величества учинили раду у Козацкой Дуброві и там наставили гетманом Івана \115\ Самуиловича 1, поповича с Красного, у пост святих апостол Петра и Павла, при боярах от его царского величества зосланих 2 и при князю Ромодановскому 118, и там знову присягали и статї потвержали 3, там же и усю старшину козацкую настановляли.

Цар турецкій, дочекавши осени, осадил Камянец 4 войсками немалими, и учинивши трактати 5 дочасніе с королем, же міли усего Подолля уступити турчинові и дати дань, уступил турчин у свою землю; также в Межибожу и в Бару турки стали и по инних містах. А Дорошенко повернул ку Чигирину, которому знову Умань поклонилася, а козаки запорожці пойшли в Полщу до своего гетмана Ханенка, а наказного Ханенкового узял Дорошенко и стратил у Чигирині. Білоцерковскій комендант, не слухаючи тоей постанови с турчином, не уступил замку Білоцерковского з своїми жолнірами, ані турчина в город не принял. В Камянцю зостало християн русі, ормян 6, которіе собі упросили: русь три церкви, а ормяне одну церков, и то с трудностю великою їх набоженство управуется 7.






РОКУ 1673


 8 Там же і в сп. Судієнка: немає «Герей».

 9 У сп. Козельського: «затяглого».

 10 Там же: немає «за росказаням... а король».

 11 Там же: «Ян Собецкий».

 12 Там же: «мали».

 13 У сп. Судієнка: «жолнірство».

Зараз навесну наступили знову у Волоскую землю войска турецкіе пашей сім и стали под Хотіням, при которих и господар волоскій и господар молтянскій з войсками своїми, готуючися ити на Полщу, и паша един потужній стал на Цоцорі, Каплан Ґерей 8. И войска коронніе и литовскіе скупившися, маючи з собою люду затягового 9, за росказаням королевским рушили зпод Лвова просто ку Хотіню, и гетмани сами, а король 10 зостал в Лвові, бо оного отруєно и там померл. А войска пошли з гетманами, над которими старшим был гетман коронній Іван Собескій 11, и притягнувши просто на обоз турецкій, міли 12 з ними потребу. И господарі волоскій и мултянскій з своїми войсками, у которих сили невеликіе были, отступили от турчина и прихилилися до войска коронного 119. И так другого дня жолніре 13 просто пойшли на обоз турецкій, любо в окопі стояли турки, и тое войско турецкое розбили, которих меновали тисячей сорок, з которих ледво увойшло тисяч на \116\ десять через Дністр до Камянця,

 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «їм поразка».

 2 У вид. Бодянського: «дожидаючи».

 3 У сп. Судієнка: «тоей же зимі стояли».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «а пан Синявский, коронний хоружий, стал у Ясях».

 5 Там же: «тую поразку».

 6 У сп. Судієнка: немає «знову».

 7 Там же: «В том же року».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «повернул».

 9 Там же: «зимою оних вигнано, которие в».

 10 У сп. Козельського: «недоборки».

 11 У вид: Бодянського: немає «в тих городах».

 12 Там же: «знатных».

 13 Там же: «Петрицея».

 14 Там же: «Димитрашенко господарь».

 15 Там же і в сп. Козельського: немає «полскіе».

и то голо, — такая оним поряжка 1 была, бо сами турки без татар били. И замок Хотінскій узяли, где великіе скарби турецкіе узяли гетманове, и тое збивши, пойшли на тогопашу на Цоцору, але тот паша, не ожидаючи 2, уступил за Дунай.

Тоей зими стали 3 жолнірове на зиму в Волоской землі розно по становисках, и хоружій коронній Адам Синявскій стал у Ясах 4, а замки Хотінскій, Сочавскій и инніе поосажовали піхотою німецкою. Але тое немного тривало, бо турчин, видячи тую своїх поряжку 5, послал в Крим до хана, аби зараз висилал орду у Волоскую землю виганяти жолніров, а на каждого татарина по два червоних плати дал. И так зараз зимою солтан з сином ханским з ордами притягнули у Білогородщину, до которих знову 6 панове волоскії пристали, отступивши ляхов. И пришовши у Волоскую землю до Яс, города столечного, вигнали жолніров, же мусіли уступати з Волоской землі, тилко в Сочавском замку и Хотінском 120 зостала піхота.

Тоей же зими 7 много жолнірства з голоду померло.

В том же року навесні в Білагороді гром розбил замок, же аж в море летіло каміння, которого турки заробити не могли, бо татар усіх вигнано з Білагородщини у Крим, як повернулся 8 цар турецкій спод Камянца зимою, а которых вигнано, тіе в 9 полях коло Богу померзли, бо не переправили рік, и много їх потонуло, и задля того того літа не ходили татаре у Волоскую землю турком на помоч. И Сірко много того літа шкоди починил с колмиками в Криму и в Білогородщині попустошил. И тіе недобойки 10 турецкіе с Камянця уходили на Могилев, Стіну и Рашков до Тягині, бо того часу козаки з Дорошенком при турчину зоставали. Волоская земля того часу в великом утрапленню была, же мусіли усі з своеї землі утікаті, и много коло Богу в тих городах 11 значних 12 волох тулялось, бо великую кривду терпіли от татар, которіе зимовали, вигнавши ляхов и господара Петрецая 13. А настал Думитрашко господарем 14, що з ордою прішол, которій и сам у татар за неволника был, бо що хотіли, тое робили, и брали по самий Дунай, поколя жолніре полскіе 15 засягли были. \117\








РОКУ 1674


 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «задніпрскими»

 2 У вид. Бодянського: немає «И немного стоявши под Чигирином».

 3 В усіх інших списках: «в которих».

 4 У сп. Іскрицького і Судієнка: помилково «вступили». У тексті це слово наведено за іншими списками.

 5 У вид. Бодянського, в сп. Козельського і Судієнка: «із міста».

 6 У сп. Судієнка: «потягнула».

 7 У вид. Бодянського: «татары», у сп. Козельського: «оною ордою».

 8 Там же: немає «Лисянку».

 9 У вид. Бодянського: «у Москву».

 10 Там же: «войском».

 11 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «з Вишневецких».

Зараз по Рождестві Христовом по указу его царского величества, зобравши войско боярин князь Григорій Григоріевич Ромодановскій и околничій Петр Дмитриевич Шкуратов, воеводи білогородскіе, великіе сили московскіе и излучившися з гетманом Иваном Самуйловичом, з войсками козацкими задніпрянскими 1, и потягнули на Крилов под Чигирин 121. И немного стоявши под Чигирином 2 и попустошивши містечки около Дніпра, подтягнули под Черкаси и оных доставали; где черкасці, собою звонтпивши, здалися князю и гетманові; которим 3 зоставивши часть войска залогу, потягнули войском до Канева, где и каневці, собою стривоживши, поклонилися князеві и гетманові и до города [впустили 4]. Ис Канева князь и гетман послали войска до Богуславя, бо у Корсуні и Лисянці стояло войско Дорошенково. А Дорошенко послал до Волоской землі до солтанов, просячи, жеби щоколвек татар оному послал задля постраху. Аже за частою прозбою Дорошенковою солтан послал часть орди на Рашков, которіе почали у Рашкові своеволити, жони брати. И так мішане, обурившися, оних з міста 5 вигнали, а заледво знову перепросили, а єднаючи, утратили тисячей шесть грошей. И тая орда притягла 6 до Лисянки к брату Дорошенковому Григорому, которій з оними татарами 7 и с козаками ходил под Богуславе против войска московского, але заледво з оними увойшол в Лисянку 8, — добре оних гнано 122. И лисянци, не терпячи татарской своеволі, обурившися, татар побили, а старшина татарская у господі боронилась, аж приехавши от задніпрянского войска асаул оних побрал — ему здалися, а Дорошенкового брата знайшли на передмістю криючогося и узяли в неволю на Москву 9. А другій брат Дорошенков Андрій з нікоторою старшиною утеком пойшол с Корсуня и с компанією Дорошенковою. И так усі полки схилилися его царскому величеству и гетманові задніпрянскому Івану Самуиловичу, опроч самого Чигирина и Паволочи. И побравши писма от гетмана Самойловича, полковники по городах розехалися з войсками 10.

В тот час и гетман Ханенко по смерти короля Міхала з Вишневецких 11, варуючися панов, уступил на Задніпря и в том же войску зоставал при князю з своїм войском, которое при нему зоставало, \118\ так запороских Козаков, яко теж и тих, що з городов до него приставало немало. А Дорошенко тим усе уводил, же міл поклонитися его царскому величеству и положити гетманство у раді, тилко жеби рада была у Переясловлі, на що князь из гетманом Самуиловичом позволивши.

 1 В усіх інших списках: «раду».

 2 Там же: «до».

 3 У вид. Бодянського: «утраты».

 4 В усіх інших списках: «Ташликом».

 5 У вид. Бодянського: «знатне».

 6 Там же: «четире милі гонив».

 7 Там же і в сп. Козельського: «подтягли».

 8 У вид. Бодянського: «приволокнул».

 9 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Іоана (Івана) Самойловича».

 10 Там же: «будучий».

 11 Там же: «Стіну».

 12 Там же: «Куничное».

 13 Там же: «городков».

И зараз тоей же зими в пост великій зобрал усіх полковников и Козаков чолнійших на ряду 1 в Переясловле, и Ханенко здал гетманство, и по 2 Дорошенка посилали, але Дорошенко не поехал, жалуючи утратити 3 гетманства.

И так совершенно з обох сторон Дніпра потвердили гетманство Івану Самуиловичу на той раді в Переясловлі, аж по самий Дністр. Тилко над Дністром Гоголь, не хотячи полковництва утратити, держался при руці Дорошенковой, и до турчина чрез него поселство отправовалося. А же зима великая барзо была, войска его царского величества и козацкіе мусіли по городах розейтися, а Дорошенко, манячи, до літа просил, жеби рада отложена была, а тут старался о посилки собі. И зараз по Воскресенії Христовом, навесні, вишло солтанов три на посилок Дорошенкові в поля. Аже почали докучати под городи: Лисянку, Олховець и инніе, противко которих ординованій Думитрашко, полковник переясловскій, з войсками московским и козацким, и напавши на них за Тайшликом 4, оних значне 5 громил, бо чотири милі гонили 6, рубаючи татар, и многих поймали 123.

Боярин зась князь Ромодановскій и гетман Іван Самойлович, переправивши Дніпр у Черкасіх, з войсками под Чигирин потягнули 7 и облегли сюю сторону от Черкас, а тамтая сторона за Тясмином оним поволна была, которою волній проезд посланці Дорошенкові міли в Крим и до Царигорода. И так горячою прозбою своею Дорошенко двигнул знову самого турчина с потугами великими, до которого и хан притягнул 8 у Волоскую землю. И так великими своїми поганскими силами рушил ку Дністру и застал усі городи полни людей, сподіваючихся посилков от его царского величества и от гетмана Самойловича 9, будучих 10 убезпечоними писмами, же посилки великіе идут. И так притягнувши, турчин Косницю достал, и усіх людей вистинано, а напотом місто Ціну 11 достали и вистинали, оттуля зась місто Куничое  12, в котором килка городов 13 зійшлося было, и там много турков побито, але поганин не отступил — аж приступом узяли и усіх вистинали. А оттуля под Ладижин потягнул \119\ и до Ладижина штурмовали, бо там Козаков немало было задніпрянских з Мурашкою полковником; аже міщане звонтпили, почали просити милосердія и издаватися, але поганин показал недоброе милосердіе: бо першей старшину вибрал, а напотом и усіх в неволю побрано. И там стоячи, сам цар послал под Умань и доставали Уманя, що юже уманці, видячи немалую налогу и хотячи получити милосердія, послухавши Дорошенка и его посланцов, — полковник з старшиною и чолнійшими козаками поехал кланятися турчинові, и там усіх тих Козаков в неволю узято.

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: пропущено 9 рядків, починаючи від слів «а именно цілій тиждень...» і кінчаючи словами «против них ставали». Нижче двома рядками пропущено 4 рядки: «а инних по ліохах» до «літости мертвили».

 2 У сп. Судієнка: «понаволіковавши».

 3 Там же: «милости».

 4 Це оповідання передано у вид. Бодянського стисло, з великими пропусками, більшу частину його наведено в примітках. Саме так воно вміщено в сп. Третякова, яким, напевно, користувався Бодянський, публікуючи літописне оповідання за 1674 р. Познайомившись із списком Юзефовича, де це оповідання наводиться у своїй більшій редакції, Бодянський заніс його до приміток (стор. III, IV). Величко про ці події написав велике оповідання.

 5 У вид. Бодянського: «задніпровскіе», у сп. Судієнка: «войско задніпранское», у сп. Козельського: «войска запорожские».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «учинилося».

И зосталася Умань без старшини и боронилися час немалій, а именно 1 цілій тиждень потужне. А турки шанці от Трекового ліса под замок болшіе, як возможно, против цілого замку з поля из валом равніе позвели и бойниці против бойниць висипали, так що з гармат турецких в гармати уманскіе стриляно. И так уманцов подкопами взято, бо значную часть замку з лівой сторони, с приезду, міни вирвали аж до самого фундаменту. И хочай тую діру возами, гноіом и землею понасипавши, заставили были и велми боронилися, — еднак против турецкой сили нічого не вскурали, толко ж так ся против них ставали, же не тилко на парканах, але юже по улицях з дворов билися так, же кров текла ріками, аж усі полегли, а инних по ліохах, соломи понаволікавши 2, турки подушили, а инних, не щадя малого и великого, у Раковской брами, где були остатнє в місті сперлися, усіх вистинали, и конми по трупах ездячи, кого и мало живого сискали, без всякой літости мертвили 3, що так розуміти, же много мучеников того часу стало. И так Умань, преславній город українскій пограничній, с церквами божіїми и с християнским народом, дощенту спалили и спустошили, и гармати, которіе были спіжовіе, з собою побрали, а которіе желязники, тіе порохами надто понабивавши и порозривавши, спод Уманя со всім войском отступили 4. Хан зась от турчина послан на оборону Чигирина, о чом увідомившися, князь и гетман Самуилович отступили от Чигирина, запаливши таборище, и увойшли вцілости до Черкас. И там, под Черкасами, Дорошенко з ханом притягнули на войска задніпрянскіе 5, которим жадной шкоди не учинили 6.

 1 У сп. Козельського: «увесь».

 2 У вид. Бодянського: немає «узявши Умань», а замість цього «Умань Турчин розорил, уступив»; у сп. Козельського: немає «узявши».

 3 У сп. Козельського: «якие».

 4 Там же: переважно «свояволной», «свояволя», «своею волею».

 5 У вид. Бодянського: «знатних Кіевских».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «гетманствЬ.

 7 Там же: «ускромити»; у сп. Судієнка: «упокоїти».

 8 У вид. Бодянського: «черкасами».

И так усе войско, которое першей \120\ переправовалося килка недель, то одного дня и ночи усе 1 Дніпр переправили, — и жители черкаскіе, бо Черкаси запалити князь росказал, и так усе вігоріло, нічого не зостало в Черкасах. А инніе городи поздавалися Дорошенкові, которих барзо зодрал плату, даючи татарам; а Лисянка уся уступила за Дніпр и испалена.

Того ж часу, узявши Умань 2, турчин уступил у свою землю, зоставивши орду при Дорошенкові, которій много утратил старшини, которіе 3 поздавалися были его царскому величеству. И тое, що турки не добрали, где що в схованнях было, то тое от него посланніе отбирали и до него отсилали, а он тим платил той своеволной 4 піхоті, которая при нему держалася. Также зостаючая піхота от него в Паволочи великіе розбої по гостинцях чинила и многих значних киян б позабивала купцов.

Тоей же осени по отході турецком у свою землю зараз наступил на Забоже король полскій Ян Собескій, которій ново по гетманові 6 королем стал. И еще не коронованим будучи и хотячи успокоїти 7 землю и привернути ку себі Україну, стал з войсками у Браславлю сам; а инніе стали панове и жолніре по городах усіх аж до Білой Церкви, при нему зоставали и гетмани: коронній князь Димитрій Збаразскій 124 и Яблонскій полній, и с тими войсками отнял у турков Бар з Чемерисами 8 и Рашков, турков вибивши, и Могилев.






РОКУ 1675


 9 У сп. Судієнка: «и барму»; у вид. Бодянського: «уборы».

 10 У сп. Судієнка: «доказалися».

Король, стоячи у Браславлі и Паволочи, казал докучати, и так піхота Дорошенкова здалася королеві, которих до двора своего король узял и барву 9 и плату оним дал. Стоячи там король з войсками, учинил голодню, а Дорошенко жадною мірою не хотіл поддатися, але посилал по орду, которая вскорі зимою до оного вийшла, не даючи оному з королем до згоди прийти. И так перезимовавши король у Браславлю, пошол до Кракова на коронацію 125 , и там по городах позоставали коменданти, тоест у Браславлю, Немерові, Жорнищах, Олінцях, в Бару и в инних.

Того ж літа браславці здалися Дорошенкові и хотіли жолніров вибити, але того не доказали 10 и мусіли уходити з Браславля. И так комендант спалив Браславле и уступил до Немирова, але постарому браславцов у Ладижині жолніре,напавши,пожаковали, а инних \121\ постинали, а напотом у Бершади.

 1 У вид. Бодянського: «зайшли».

 2 Там же: «по».

 3 Там же: немає «подезд».

 4 Там же: немає «гроши».

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «которую держал тисяч полтори».

 6 У сп. Судієнка: «приязнями»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «приязними побужал».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі «свояволную, на обране...»

И так тая Україна стала пуста, бо остаток тих людей Побужа и торговичане зийшли 1 на Задніпря.

Того ж літа боярин князь Ромодановскій, скупивши войска его царского величества и скупившися з гетманом Іваном Самуйловичом, ходили ку 2 Дніпру и посилали войско свое до Корсуня, которим Корсун здался. И так усіх людей с Корсуня с полковником їх спровадили на Задніпря. А ляхи, пришовши, спалили Корсун з церквами, а под Чигирин ходил подезд 3, тилко ж нічого не вскурали. Але вийшол Сірко з Запорожжя, с которим згоду узял Дорошенко и присягу виконал на подданство его царскому величеству и послал своїх послов на Москву, а напотом и санжаки отослал на Москву своїм тестем 126. Толко ж в том мало правди было, бо постарому посилал до турчина и до хана о помоч тое літо, манячи, отзиваючися слугою его царского величества, але жаль было гетманство положити. От которого своеволніе компанії и піхота почали рватися на Задніпря уходити, и для того почал з запорожцами мешкати в приязни и живность, горілки, тютюн, гроши 4 оним слати, сподіваючися того, же его гетманом утвердят, а до того, же юже ні от кого не бачил приязни: ані от ляхов, ані от татар а от турчина — за санжаки обавлялся, — а найболшей з запорожцами згоду принял, сподіваючися, же оного наставлят гетманом и на Задніпрю, бо перед тим жадною мірою не хотіл в згоді з Запорожжем мешкати, але еще промишлял и поднимался турчинові зносити Запорожже, бо найболшей оного не любили козаки запорозскіе, же поддался турчинові. И так зостаючи Дорошенко у Чигирині, любо юже в малой купі, и под собою держачи городков мало, тилко Чигирин, Крилов, Черкаси, Медведовку, Жаботин, Мошни 127, — постарому на Задніпря гетманові не хотіл поклонитися и гетманство отдати, але гетманом отзивался и посилал до орди, але орда оного не послухала. Также и до турчина посилал, але и тот за свою зневагу, же отдал санжаки, розгніваній, оному помочи не дал. Тилко з самою піхотою своеволною, которой при собі держал тисяч пултори 6, даючи оним плату грошевую и живность з тих городов оному послушних міли, — на усі сторони манил своею приязню и своїми приязними подбужал 6 так запорожцов, яко теж и в Полтавщині и инних городах українских през людей собі зичливих, жеби ся збунтовали на своего гетмана и на раду зезволили 7 на обрання гетмана, що юже инніе почали ся были бунтовати, але запорожци на тое не зезволилися у раді. \122\









РОКУ 1676


 1 У вид. Бодянського: «освідчает».

 2 Там же: «и искупившися».

 3 Там же і в сп. Козельського: немає «видячи».

 4 У вид. Бодянського: «начальними».

 5 У сп. Козельського: далі «войска его царского величества, за виступлением піхоти Дорошенкової з замку и из города, увойшли в замок и в город Чигирин посполу...»

 6 У всіх інших списках: немає «Ґерей».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі додано «полского».

 8 У вид. Бодянського: помилково «под королевство».

Навесну зараз, видячи его царское величество, же Дорошенко тилко писмами свою зичливость отсвідчает  1, а на сердци що иншого мает, и не попущаючи оному болше зводити, войска немаліе з Москви рушили и повіт Смоленскій, также боярин князь Ромодановскій зобрал великіе білагородскіе сили и искупился 2 з гетманом Іваном Самуйловичом войсками козацкими, — притягнули ку Дніпру против Воронувки. А наперед вислали подезд тисяч у двадцять под Чигирин, которій подезд, обогнавши Чигирин, не дал городком околичним уходити до Чигирина, тилко самії чигиринці зостали в осаді. Що видячи 3 Дорошенко, собою звонтпивши, почал трактовати, варуючи своего здоровя, на що боярин князь Ромодановскій з своїми началниками 4, также и гетман з своею старшиною позволили и поправили сумленям. И так по тих трактатах приехал Дорошенко з Чигирина до войска и поклонился боярину и гетманові Івану Самуиловичу и поотдавал знаки войсковіе, належачіе гетманом, тоест бунчук, булаву, гармати 128. И зараз того ж часу 5 виступили піхота Дорошенкова з замку Чигиринского и из города, а того ж часу войска его царского величества увойшли в замок Чигиринскій и у город Чигирин посполу с козаками задніпрянскими, тоест з полковником черніговским Василіем Борковским, и що належало войскового, тоест гармат, которих немалая лічба, порохов, борошна, — усе тое поотбірали под свой дозор. А Дорошенкові постановили, а напотим приказали, жеби уступил з Чигирина на Задніпра на мешканя, що и учинити мусіл, которому дано мешканя у місті Сосниці. И так гетманство его скончилося при упадку великом України; а от того часу Москва стала у Чигирині по указу его царского величества.

Того ж літа паша великій Каплан Ґерей 6 з великими войсками ходил в Полщу против короля 7 Яна Собеского и не дал ся войску коронному скупити, бо войско одно с хоружим коронним Синявским стояло под Лвовом, а король з войсками литовскими и коронними стоял под Берестечком. И так любо дали были битву добре турчинові, але же хан с великими силами наспішил, трудность великую учинил войску королевскому, оних облегши, где барзо много войска потратили и от коней отпали, и сами у великой тривозі зоставши, мусіли згоду 129 чинити и, не хотячи позволяти, тоест уступити усего Подоля по Коросташов 8 туркам и усей України зректися, \123\ также и плату дати тридцять тисяч червоних и инних немало вимислов за гріхи наши над християни.

 1 У вид. Бодянського: «присягли».

 2 Там же: немає «люде ратнії... монастира доставали».

 3 У всіх інших списках: «новопоставлених».

 4 У вид. Бодянського: «святаго», в інших списках: «істинаго».

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «а знову зась».

 6 Там же: «книжиці».

 7 Там же: «а».

 8 Там же: «принимати».

 9 Далі розповідь про секту Капітона і про Петра Рославця е лише в сп, Судієнка та Іскрицького.

 10 У сп. Судієнка: «українскіе».

 11 Там же: немає «и из собою».

Того ж року генвара «30», на запустную неделю, померл великій государ цар Алексій Михайлович вночи, години 4, а на его місце зостал его син царем Феодор Алексіевич, и того ж часу усі бояре и стрелці присягали 1 его царскому величеству на подданство и на послушенство.

Того ж року и того ж дня узято монастир Соловецкій 130 и черцов вистинали люде ратнії его царского величества. Которого монастира доставали 2 през роков шесть неотступно, а за такую вину, же не позволили ся приняти новопостановленних 3 річей на соборі московском при битности двох патриярхов — александрийского и антиохийского; першая річ — же «Духа истинного» 4 не мовити у «вірую»; другая 5 — жеби не мовити: «Господи Ісусе, Сине Божій, помилуй мя», але так мовити: «Господи Ісусе Христе, помилуй мя», а «Сина» оставляти, и иншіе річи новіє, которіе подруковано у книжці  6 названой «Жезл». И за 7 тое тот монастир спліондровано, которій на увесь світ славній и святих чудотворних міл у собі; и за тіе новіє річи многих черцов, попов и свіцкого стану людей у земли Московской помордовано, же того не хотіли приймати 8, але на старом держалися, як перед тим было. И многіе виходили на Україну на мешканя и у Сівер, позоставивши набитки свої, а инних и у силку позасилано 9.

Того ж року якійсь Капітон секту всчал 131, же живо люде в огнь на спалення ишли.

Того ж року полковник стародубовскій Петро Рославец, которій през килканадцять літ полковником будучи, а же не захотівши бити под послушенством гетмана своего, пойшол на Москову у килкадесят коней, хотячи поддати Стародуб, жебы зоставал як городи українніе 10 московскіе: Суми и Рибное. Але тая надія оного оминула, бо на тое не позволено, любо зраду оного принято, але напотом за посланцями гетманскими за сторожу оного взято и отослано з Москви на Україну до гетман а и отдано на суд войсковій. Которій окован у гетмана сиділ и на зезді сужен зостал усею старшиною на горло у Батурині; а протопопу ніжинского Симеона в манстир, которій з оним был на Москві и из собою 11 в одной раді 132. \124\

 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «постановлено Евстафия Гоголя, полковника подолского».

 2 Там же: «изимаючи».

 3 Там же: «от».

Того ж року от короля полского гетманом козацким настановлен Евстафій Гоголь, бившій полковник подолскій 1, а по потребі с турками дано оному становиско у Полісю и займаючи 2 городов литовских, а сам стоял у Димери, бо немалая купа при оном войска была, которим плату и сукна от короля давано, а живность з 3 людей.






РОКУ 1677


 4 Оповідання про зиму 1677 р. і про вози, на яких доставляли запаси до Києва, вміщено тільки в сп. Судієнка та Іскрицького.

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «от».

 6 Там же: цього слова немає.

 7 Дальша розповідь про ніжинського протопопа Симеона, про пожежу в Стародубі, про відправлення до Москви Петра Рославця і протопопа Симеона є лише в сп. Судієнка та Іскрицького.

 8 У сп. Козельського: немає «и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою». На підставі цього М. Петровський твердив, що наведений рядок є пізнішою вставкою. Такими пізнішими вставками, на думку Петровського, є ще кілька оповідань у сп. Іскрицького за 1685 і 1698 рр. Одначе ці твердження не аргументовані і не переконливі.

 9 У сп. Судієнка: немає «тот».

 10 Там же: немає «ніжинскій».

 11 Там же: «ченцем».

 12 Там же: «архієпископом».

 13 Там ж е: «а напотом».

Зима барзо великая била так снігами, як теж и морозами, и мало которій день был без вітру, и тривала снігами и морозами великими близко до святого Гегоргія, же юже людем на Сіверу не тилко сіна, але й солом на хатах не ставало. Тое же зими по три тисячи подвод с полков под запаси давано до Сівска, из Сівска проважено в Кіев, и много подводников от морозов покалічало, а инніе померли 4.

Того ж року прислан столник от 5 его царского величества Алмазов по Петра Дорошенка, бившего гетмана, у великій пост, и оного попровадил на Москву. Где на Москву 6 як приехал, брата его Григорія отпущено з вязення на Україну, а его задержано на Москві и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою 7.

Того 8 ж часу тот 9 протопопа ніжинскій, которій бил у великой чести на Москві, ніжинскій  10 Симеон, которого и воевода слуховал, до такого прийшол безчестія, бо, ведлуг обітниці своей ина казанного суду духовного, не захотіл зостати чернцем 11, жалуючи жони остатися, которого питано от консисторії архиепископской 12, которій отмовляючися, жадною мірою не позволил; аже в тот чин никого не примушают. А на том 13 была воля гетманская, жебы або декретові досить чинил, албо каранній был.

 1 У сп. Судієнка: «фолки».

 2 Там же: «вязенням и битям».

 3 Там же: немає «может».

 4 Там же: «подіймя».

 5 Там же: «безчестности».

 6 Там же: «хлубячися».

 7 Там же: «от».

 8 Там же: «таких».

А же не хотіл ведлуг декрету зостати чернцем, то оного, \125\ отдаливши от священства, отдано на карность свіцкую; которій без фолґи 1 міл вязення и битя  2, и признал, же знову міл з нікоторими о здоровя гетманское, а звлаща з Рославцем, полковником стародубовским, Дмитрашком 133 переясловским, Лазором прилуцким и инними, которих усіх до вязення побрано и маетности попечатано и поотбірано.

Того ж року, місяця мая семогонадцять дня, в четверток в обідной годині, по службі божой в полгодини может 3, занялася церков Рождества Христова, стоячая в ринку, близко комор крамних, в Стародубі. От которого запалення церква, не відати яким способом, подобно, з неопатрности паламаровой, а особливо гнів божій за безаконія наша, — так великое будованя церквей божіїх чотирох, стоячих у самом городі, зо всею оздобою їх, которая на усю Україну славна была в маліованню образов, в инних достатках, так теж великостію звонов, — зовсім погоріло, яко теж и в будинках дворов зо всіми немал маетностми так срокго вигоріло усе місто, же жадная не тилко хата не зостала, але ані башта, навет и саміе вали погоріли, нічого не зоставши, а и за містом, на килко сот подимя 4 погоріло. Так страшній пожар был за скаранням бозским. Бо в том місті всчалася ненависть: першая — полковник против гетмана, священники межи собою, осм на двох немал цалій рок турбовались; межи козаками и посполитими свари, позви, а знову зась корчми, шинки немал в каждом дворі, а при шинках безецности 5 и частіе забойства, а за вшетечность жадной карности не чинено, але тое в жарти оборочано, любо якая явная курва, пиятики без удержанія, набоженства оспалость, бо духовних нізащо не міли, хлюбячися 6 оздобою церквей божіїх, отказаючи, же «нам не трудно о 7 попов и священников»; любо напоминали, не слухали, але от такових 8, которіе їх за збродні до покути приводили, з гнівом отходили и по своїх волях собі духовних шукали, не жалуючи за гріхи. И так Господь Бог, не терпячи тих злостей, отнял тую оздобу того міста, тоест церкви божіей, в которих щоденная служба божая отправовалася, также и тую фортецію, которая на усі сторони славная была, наветь же и гармати погоріли. Тилко ж еще щось милосердія своего Господь Бог задержал, же не до останку згубил: же зостала скарбница вцілости, в которой немалая купа бочок с порохами; бо заратуй Боже, ежели би ся тое было заняло у мурованном склепу, то немало бы народу, людей вибило и вигубило. Еднак же народ жадной злости своей не признавал и гріхов, але усе на священников складал.

 1 У сп. Судієнка: цього імені немає.

 2 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «впервое».

 3 У вид. Бодянського оповідання про стародубського священика вміщено в додатку друкарських виправлень, стор. IV, у сп. Козельського цього оповідання немає. Тут розповідь про облогу Чигирина подається без вставок.

 4 У сп. Судієнка: «обурившися».

 5 Там же: немає цього слова, у сп. Козельського: «місяца августа 27».

 6 У сп. Судієнка: «і гетьманом Самойловичем».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «з козаками ко Днепру».

 8 Там же: немає «приказ».

 9 Там же: «любо орди моцно того боронили».

 10 У вид. Бодянського: ці двоє слів відсутні, замість «увойшли» — «ишли до Чигирина».

 11 У сп. Судієнка: «потягнувшик».

 12 У сп. Бодянського: «той».

А найпервій тая церков загорілася святого Николая, \126\ в которой проклятіе читано пастирское при службі божой и свічки гашено на проклатіе Шубою 1, священником черніговским, зосланним от архиепископа, и от тоей церкви усе місто вігоріло.

Того ж року іюля 31 попроважено на Москву Петра Рославця, бывшого полковника стародубовского, и Сімеона, протопопу ніжинского, окованних и з инними козаками 134.

Того ж року войско турецкое з ордами і Юрієм Хмелницким подступили под Чигирин у спасовку впервое 2 и доставали потужне, которим на отсіч зостаючим в Чигирині гетман Іван Самуилович, вийшовши з Батурина и скупившися з боярином князем Ромодановским у Липовой Долині, потягнули ку Дніпру.

Августа 13 дня в Стародубі  3 народ обурився 4 на священника Якова, того, которого Рославец полковник побил и за него проклятство прошлого року было. И того священника, виволокши з олтара, по службі божой, сродзе были и на смерть забили бы, ежели бы не оборонил полковник наказній, з своїми припавши козаками.

Того ж року місяця 5 августа 23,приступивши князь Ромодановскій з войсками московскими и гетман Іван Самуилович 6 з козацкими войсками посполу ку Дніпру 7 против Бужина на переправу 135, а наперед, еще не пришовши ку Дніпру, вислали до Чигирина Козаков піхоти полтори тисячи и москви приказ 8, которіе за ласкою божіею увойшли оборонною рукою в Чигирин, любо он им орда моцно того боронила 9, але понад Тясмином оборонною рукою 10 увойшли. Притягнувши 11 ку Дніпру, войска московскіе и козацкіе зараз старання приложили о переправованю через Дніпр, але оним барзо того турецкіе войска з ордами боронили, бо и сам хан был. Еднак же войска козацкіе, отважившися суднами, на той бок Дніпра переправлялися уночі, и там зараз шанці над Дніпром дали у переправи, хочай оним турецкіе войска барзо налігали, але оних вспирали гарматами через Дніпр з войска козацкого и московского. И так козаки и москва, яко могучи, переправовалися, даючи отпор неприятелеві и щочас шанцов причиняли, в которой 12 потребі и сина \128\ ханского убито, и так тая война у Дніпра тривала през дней два.

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «потужне».

 2 У вид. Бодянського: «Голицин».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: точніше «и турчин Чигирина...»

 4 Там же: «доставал розними способами приступами».

 5 В інших списках далі виявляється невелика відмінність щодо послідовності і повноти оповідання. У сп. Третякова і в сп. Козельського не згадано про відправлення майна до Стародуба із Печерського монастиря, про чигиринського полковника Коровченка, а відразу розповідається про друге гетьманування Юрія Хмельницького: «По зданю Чигирина от Дорошенка» і т. д. У списку Судієнка також немає згадки про Печерський монастир і м. Стародуб, однак розповідається про призначення Коровченка полковником у Чигирині і про зміну старшини. Після цього мовиться про Юрія Хмельницького, не згадується про здачу Чигирина Самойловичу і про долю Дорошенка, а починається словами: «Турчин зась, хотячи учинити замішанину на Україні» і т. д. Отже, сп. Іскрицького ніби з’єднує в собі звід трьох інших списків, доповнюючи їх новим повідомленням про перевезення печерського майна до м. Стародуба.

 6 У сп. Судієнка: далі «которій Коровченко и в том обложенню от турков старшим у Чигирині зоставал».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: замість «иже юже» — «уже».

Що видячи турчин, которій стоял под Чигирином, же потужніє 1 войска наступают, бо тут, у Бужина, князь Ромодановскій з гетманом з немалими войсками, знову зась у Пивах князь Галиции 2 также з великими войсками близко Дніпра стал, — а Чигирина 3 достати жадною мірою не могл, бо недель чотири розними способами приступали 4, подкопов чотири стратил, — которих юже з валу рукопаш отбили, — и собою стривоживши, за помощію божіею отступил от Чигирина и пойшол у свою сторону. Бо и орда оним не барзо зичлива была, и под Чигирином не било самого турчина, ані везира, тилко паші, над которими старшим Браїм паша. И так Чигирин зостал волним от того облеженя августа 29. Где притягнувши, войска московскіе и козацкіе направовали город Чигирин и замок 136, що турки попсовали, достаючи з гармат и подкопами, и шанці, рови позаровнивали, що турки были покопали коло города. А місто Черкаси, Медведовка, Жаботин, Мошни, Драбовка и инніе, которіе поздавалися были турчинові, то знову гетманові поклонилися, и залоги по тих городах стали. И осадивши Чигирин новими войсками московскими и козацкими, войска его царского величества и козацкіе назад уступили ку домом своїм 5.

Того ж року было достатков Печерского монастира припроважено до Стародуба, при котором скарбу отец Ясинскій з инними приехал.

А у Чигирині гетман зоставил своего батуринского человіка Коровченка полковником, а старшину и Козаков старинних спровадил з Чигирина на Задніпря, которіе розно по городах и селах мешкали, бо не довірав чигиринцям 6. И в том облеженю от турков старшим у Чигирині тот же Коровченко зоставал.

По зданню Чигирина от Дорошенка, иже юже 7 и сам поддался его царскому величеству и уступил з Чигирина до Сосниці за Десну \128\ ріку, —

 1 У вид. Бодянського (сп. Третякова) і сп. Кезельського: немає «зась».

 2 Там же: «намовляет».

 3 Там же: «поставлено».

 4 Там же: «прибиратися».

турчин зась 1, котячи учинити замішанину на Україні, випущает Юря Хмелницкого з вязеня, и которій был здал доброволне гетманство и зостал чернцем и архимандритом жидичинским, — знову оного наставляет 2 турчин от боку своего гетманом запорозским и посилал з тими пашами и з войсками под Чигирин, але еще оному вцалі не довірали. И так поневаж не достали Чигирина, меншую вину складали на Юрия Хмелницкого, але тих пашей казал потратити, же уступили зпод Чигирина з соромом. И хана кримского хотіл стратити, але хан в Черкескую землю уступил, и иншого хана в Крим наслано, приказавши, жеби знову готови били на другое літо под Чигирин и под Киев. А Хмелницкого на зиму постановлено 3 у Волоской землі, над Дністром, в Сороці, з его козаками, до которого козаки почали избиратися 4 з тамтих городов подолских, и слободи на его імя закликано коло Богу на спустошених містах.







РОКУ 1678


 5 У сп. Судієнка: «війшла».

 6 У вид. Бодянського: немає «кошем».

 7 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «порубали и побрали інних». Розповідь про укріплення Чигирина і про встановлення оренд на Україні вміщено тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

 8 У сп. Судієнка: «барму».

 9 У сп. Козельського: «великороссийские».

 10 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: додано «бил».

 11 У сп. Судієнка: «у віско».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «селян».

 13 У сп. Судієнка: «виправливано», у сп. Козельського: «виправляли и убогшиї».

 14 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поза».

Зимою на усеедной орда вийшла 5 и, ставши кошем 6 на Росаві, загонами много шкоди починила, в повіті Переясловском людей побрали и порубали 7.

Того ж року великіе запаси у Чигирин проважено, и город кріпили, сподіваючися приходу турецкого. И на Україні стали аренди на заплаченя войску, піхоті и конним, которіе от Дорошенка и от Гоголя попередавалися, которим барву 8 давали, але то з великим шемранням людей было, же юже отвикли были арендам.

Того ж року, зараз навесні, войска великіе 9 его царского величества вийшли, над которими старшим 10 царевич Касимовскій и князь Ромодановскій. И гетман Іван Самуилович, свої войска скупивши, рушил з Батурина мая 10, с которим войска немаліе пойшли, бо не тилко Козаков у войско 11 гнано, але и міщан и из сел 12 два третего виправовали 13, и убогшіе чотири пятого з оружем и борошном, як до войни. И тіе войска потягнули поуз 14 Сулою ку Дніпру, до пристани Бужинской, так козаки, як и посполство,

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: точніше «музик».

 2 Оповідання про піст на Україні з приводу чигиринського походу вміщено тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

 3 У сп. Судієнка: «роздал».

 4 Там же: «в пост».

 5 У вид. Бодянського: «ниже Божина».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «войско московское и козацкое».

 7 У сп. Судієнка: «дней и недель».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поколя притягнул».

бо \129\ нікому не фолґовано: и войтов, бурмистров, райцов и ремесников всяких, навет и мужиков 1, скрипников, дудников — усіх гнано до войска 2.

А як войско виходило, на тот час розослал 3 архиепископ черніговскій Лазар Баранович свої універсали по усей Україні, жеби народ заховивал три дни пост 4 в тижню, тоест: понеділок, середу и пятницю, ані їсти, ані пити. До чого стосуючися, и гетман розослал свої універсали, приказуючи срого, жеби тое люде заховали, приказавши старшим, жеби того постерігали и непослушних карали, але на тое мало дбали.

Того ж року посел великій от короля полского Сапіга и инніе пани в килка сот люду на Москву ходили, упоминаючись Смоленского и Киевского воеводства, которих зразу принято з честю, але подарков королевских не принято, а напотом и самих задержано и мало чести оним отдавано, аж знову до своїх городов по скарб слати мусіли на живность.

Того ж року, юля 10, войска великіе подступили турецкіе з везиром Мустафою под Чигирин з тяжарами великими. А войско его царского величества з князем Ромодановским и гетманом Іваном Самуиловичом переправилися того часу через Дніпр нижей Бужина 5, на поля чигиринскіе, по сей стороні ріки Тясмина от Черкас, а турецкіе войска стали на другой стороні ріки Тясмина коло Чигирина, с татарского боку, и розділивши войска, пашей килка с ханом кримским и господарами волоским и мултянским переправили Тясмин ріку, — сили великіе стали на сем боку ріки Тясмина коло бору, не даючи проходу до Чигирина, а около обточивши, Чигирин доставали. А войска московскіе и козацкіе 6 стали в Бужині ку перевозу, тую плавлю отнявши. Где турки, зобравши болшую силу, стали коло войска московского и козацкого неотступно коммоником, турки и татаре коло табору, которим переміна от везира щодень ординованная приходила през килка недель 7, покуля притягл 8 князь Булат 137 з частю колмиков и черкес и Козаков донских. И скоро тіе войска притягнули, зараз почали войска рушати просто на турецкое войско, которое отступило было так коммонно, як и гарматами, з піхотою зостаючими на горі при Каплан паші, в котором рушаню войск великая и валечная потреба была на переправі, которая ведле села Шабелник иде, где аж заночовало войско бючися, и там немало донцов побито и Козаков. А на другій день, переправивши табор, под гору пойшли, \130\ але не допустили турки, стоячи на торг з гарматами, где знову ночовати мусіли.

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «Василия Борковского».

 2 У сп. Козельського і в сп. Судієнка: немає «придавши».

 3 У сп. Судієнка: немає «московское».

 4 Там же і в сп. Козельського: «на горі».

 5 У вид. Бодянського: «табор притягнуло».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «Самуилович». 7 Там же: «порубали».

 8 Там же: «и допановали».

 9 У вид. Бодянського: «піхотное зась войско козацкое».

 10 Там же: «уступали».

И вночі полковника черніговского Василия Борковского 1 гетман послал и боярин, придавши 2 московского войска немало, где, не дойшовши гори, межи собою войска стали ся быти, узявши тривогу; що почувши, турки з гармат были моцно на табор козацкій, и так заночовати мусіли. А в суботу, скоро світ, войска козацкіе и московскіе гору опановали, турков отбивши, и гармат турецких двадцять сім з иншими риштунками узяли. И турки пострах великій узяли, але же войско не пущено за турками, комоник турецкій оглядівшися, знову отвернул, и так аж до самого табору войско козацкое и московское 3 гнали, рубаючи. Тилко един полковник московскій, оставившися рогатками, одержалися на городі 4, где и усе войско с табором притягли 5 и цілій день міли потребу. И так турки, видячи потугу немалую, уступили за Тясмин, взявши тривогу великую и перейшовши Тясмин, мости поламали и попалили. А войска московскіе и козацкіе подступили под Чигирин и стали под бором около озера, где стояли тиждень надаремне, жадного промислу не чинячи. Що видивши, турки с пилностю доставали Чигирина, а гетман Самуилович 6 услал свіжого войска килка полков в Чигирин, которії, увойшовши, влегце собі важили потугу турецкую. И так в пятницю вирвало подкоп под замком, где убито гранатом воеводу околничого Івана Івановича Ржевского, человіка военного и справного. А напотом дня 10 августа, в неделю о полудню, вирвало килка подкопов под містом праве в самій час, як козацтво — одни попилися, а инніе спали, и так, як стал крик, мало хто з войска козацкого кидался быти, але усе наутеки скочило з города, обачивши войско турецкое на той вирві, где подкопи вирвали. Где на мості, як зийшло козацтво, с которими мост обломился, а на греблі сами себе подавили, утікаючи; где немалую шкоду турки в людех учинили — на килканадцять тцсяч Козаков погибло: одни потонули в Тясмині, а инних порубано 7, бо турки не живили нікого, але усе стинали а місто палили, где опановали 8. Піхотного зась войска козацкого 9, под гору за церков зобравшися, боронилися аж до самой ночи, а москва в замку боронилася. И так вночі москва, понабивавши полни гармати пороху и замок запаливши, пойшли с тими козаками на пролом през турецкое войско, которое юже знову было перейшло през Тясмин и так увойшли до своего войска. Але еднак на замку немало полегло москви, як уступили 10, \131\ бо сторожи не спроважала старшина с квартир и тих бідних погубили; а и тіе усі заледво бы увойшли, ежели бы не піхота козацкая, сердюки, греблі до ночі боронили.

 1 У сп. Козельського: «у вовторник прийшли до Дніпра».

 2 Там же: немає «Юрем».

 3 У вид. Бодянського: «обступили», у сп. Козельського: «отступали».

 4 У вид. Бодянського: «мочне».

 5 У вид. Бодянського: «дали», у сп. Козельського: «цале».

 6 У сп. Козельського: «во владгниї», у сп. Судієнка: «во власті».

 7 Правильно: «Георгій».

 8 У сп. Козельського і Третякова (вид. Бодянського): «котори ся писал князем руским (руським, тобто — українським. — Я. Д.) и гетманом запорожским».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «пан Сапіга» і «пан Комар».

В понеделок рано, додня, рушило усе войско московское и козацкое ку Дніпру, где з великою трудностю аж у вовторок прийшли ку Дніпру 1 и окопалися; але в том отході трудность великая от турков была. А в середу везир з Юрем 2 Хмелницким зо всіми войсками и гарматами притягли и отступили 3 войска наші своїми потугами, моцно 4 достаючи цілий 6 тиждень, где турков много побито, а под самим везиром коней двох убито; бо не тилко з оружя, але рукопаш билися, так барзо налігали на табор были, же хотіли турки узяти, але за помощію божіею на собі понесли. И так видячи турки, же їх много пропало, другой неделі уступили от войска нашого ку Чигирину и там през три дні тяжири переправляли и Чигирин до остатку зруйновали и гармати забрали и пойшли у свою землю. А наші войска переправилися через Дніпр без жадной юже налоги.

Зараз того ж часу, отступивши от нашого войска, часть войска турецкого и татар, пошовши з Яненком под Канев, и Канев достали и вирубали людей, и Канев спалили, и монастир, где у церкві мурованой много люду подушили огнем турки, а остаток через присягу здалися Хмелницкому, а городи: Черкаси, Мошна, Корсун, Жаботин зостали в послушенстві Хмелницкого в власти турецкой. И того ж часу жолніре уступили с Калника, Немерова, Лінец и з Жорнищ и тое зостало в владзи 6 Хмелницкого, которій ся писал так: «Григорій 7 Гедеон Венжик Хмелницкій, з божой ласки ксіонже рускій и гетман запорозскій» 8. И Хмелницкій стал сам в Немерові з войском своїм, а Яненко у Корсуні, при которих и татаре стали и свої залоги по тих містах поклали.

Того ж року посел великій от короля его милости полского Сапіга  9 з Литви и Комар, а с Корони князь Четвертенскій на Москву до его царского величества ходили и о примиря трактовали и учинили згоду, на которой его царское величество присягал.







РОКУ 1679


 10 Там ж е: «людях».

Зараз на початку того року орди немаліе з Яненком війшли о Богоявленії под Козелец и там великую шкоду у людей 10 учинили \132\ коло Дніпра, аж по Носовку, многіе села повибирали и назад вернулися с полоном вцілости 138.

 1 У вид. Волинського і в сп. Козельського: немає «такій».

 2 Там же: немає цього слова.

 3 У вид. Бодянського: «сплюндровати».

* Там же: «холодно».

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «пан гетман».

 6 Там же: «Козаков».

 7 У всіх інших списках: «Иржищева».

 8 У сп. Козельського: «а оттоля ходили», у сп. Судієнка: «а отътуль Корсун узяли».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Мошни».

 10 У сп. Судієнка: останні три слова пропущено.

 11 У сп. Судієнка: «вальній», у сп. Козельського і в вид. Бодянського: «важни».

 12 У вид. Бодянського: «Кгродні», у сп. Судієнка: «Городні».

 13 У вид. Бодянського: «поганови».

 14 Там же: «допомогти», у сп. Козельського: «домогти», у сп. Судієнка: «домагати».

 15 Там же: додано «свої».

 16 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Милославский».

А то была орда білогородская и трафила под такій 1 час, же сніги малие были. А напотом 2 знову тоей же зими, коло всеедной, вийшло кримской орди солтанов чотири, с которими множество татар и сам Хмелницкій был, и простовали на Черкаси за Дніпр, хотячи Задніпря опліондровати 3. Але Господь Бог замисли оних перемішал, бо барзо сніги великіе випали, же не можна было конем куди хотіти ехати. И так тилко по Лукомле и Яблунев были, а далій не йшли 139 за великою зимою и варовалися, же войска стояли около Дніпра от Аркліева по містах и от Миргорода. И так нічого не вскуравши, назад повернули з великою утратою коней, и самих татар набрано немало, бо голодно 4 било на коні. А по отході оных гетман 5 Самуилович послал сина своего Семена, до которого ся немало войска скупило козацкого 6 и московского. И так от Переясловля ходили до Ржищева 7 и там узяли приступом замочок и людей усіх вистинали; и оттуля 8 до Корсуня, и Корсунь узяли, але Яненко з своїми утікл, — и Мошну 9, Драбовку, Черкаси, Жаботин, и тих людей зогнали на Задніпря, попустошивши тіе міста 10.

Того ж року сейм волній 11 отправовался в Литві в Гронді 12, на которій папіж прислал леґата от боку своего, жеби конечне король и Річ посполитая розорвали згоду с турчином и приняли згоду з царским величеством и усе християнство, жеби заодно давали отпор поганину 13 турчинові, и своего кошту обіцуючи дати на войско. А царское величество през своїх послов Бутурлина боярина и Чадаева околничого сумми прислал два милліони на войско и задля докончання згоди 140, що обіцовали ляхи с своїми войсками допомогати 14.

Навесну зараз его царское величество висилает сили 15 великіе до Киева, тоест князя Михайла Черкаского, а при нему бояре великіе: Петр Василиевич Шереметов и брат Шереметов, боярин Миславскій 16, князь Урусов, князь Хованскій, князь Долгорукій, \133\

 1 У вид. Бодянського: «Алексій», правильно — Юрій Олексійович Долгорукий.

 2 Там же: «нижей».

 3 Там же: «городка два», у сп. Козельського: далі «змурували».

 4 У вид. Бодянського: цього слова немає.

 5 Оповідання про бунти в Москві, про будування моста через Дніпро, про татарський напад під Києвом вміщено тільки в сп. Іскрицького та Судієнка.

 6 У сп. Судієнка: «байдаках».

Алексіевич 1, Змиев, царских приказов голова Шепелев 141. И тіе усі войска, которих было на по два крот сто тисячей, с козацким войском стояли коло Киева и вал копали коло монастрей, и жадних подездов не отправовали нікуда через усе літо 142. А войска турецкіе за пороги ходили и там, ниже 2 Запорожя и Січи, городков 3 два змуровали над Дніпром з обох сторон, а козаки запорозскіе з Січи 4 уступили у луги с кошовим Іваном Сірком 143, с которим на знесеня тих городков москва с козаками піхотними ходила.

Того ж року ніякиесь бунти на Москві встали были противко его царского величества от бояр нікоторих и столников, але тое зараз ускромлено и многих потрачено. Началником был ніякийсь Коропков, которого страчено с помочниками ведлуг заслуги їх 5.

Того ж року на Днепрі под Кіевом мост на байдах 6 уроблено широкій, же у три лаві ити могли вози, а тое роблено коштом царским задля переходу войск, которіе войска стояли до Рождества пресвятої Богородици. Але на отході войск спод Кіева 144 татаре, подпавши, учинили немалую шкоду, бо Козаков и москви немало порубали и живо побрали, которіе при конех зоставали за Либедю, также и коней много барзо заняли. Которіе уцілости увойшли, бо жадной погоні за ними не било 145 и язика не узяли, хто тую шкоду учинил под так великим войском.












Попередня (1648-1659)     Головна     Наступна (1680-1702)


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.