Попередня     Головна     Наступна





III.

МЕЖИГОРСКАЯ ЛЂТОПИСЬ

1608 — 1700.


Опис рукопису





Року 1608 месеца Іюля 18 дня, при держа†великого короля Жикгимонта, а при воеводЂ Кіевскомъ, князи Острозскомъ Василіи Константиновичу, зъ допущеня Божого кгромъ запалилъ замокъ Кіевский подъ часъ вечерни и заразъ весь згорЂвъ и людей щось погорЂло на день святыхъ мученикъ: Емеліана (Іакинθа и Памвы).

Року 1612 Декаврія 7 дня Путивль взяли.

Року 1619 Ноемврія 14 дня трясеня землЂ было въ день, въ недЂлю, съ полудня.

Року 1624 была битва ляхомъ съ козаками, которая прозывается Круковщина, за Черкасами; въ тотъ часъ Лащъ и Черкасы спалилъ и сплюндровалъ.

Року 1626 месеца Мая отецъ Борецкий, митрополитъ Кіевский выкопалъ колодезъ противъ воротъ монастырскихъ святого Михаила Златоверхого.

Року 1627 Октоврія 7 церковъ Воскресенія Христова въ Переяславлю посвящено за православного митрополита Кіевского, Іова Борецкого.

Року 1628 зъ ШинкгирЂемъ, царемъ татарскимъ, козаки примирили и на Запорожю кочовалъ ШинкгирЂй изъ татары своими, а другихъ татаръ послалъ у Вишневечщину, на лежу, которые мели лежу у Лубняхъ, въ ПирятинЂ, въ ПрилуцЂ, въ ЛохвицЂ и въ ВарвЂ, а по иншихъ мЂстечкахъ и селахъ всЂхъ стацЂю брали, якъ сами хотЂли и отишли знову тамже на Запороже въ року 1629.

Року 1633 Іюля 28 подъ Переяславлемъ у Капитановомъ Гаю дожчъ былъ у ночи кгвалтовный, же и птаковъ галицъ потонуло до килка сотъ. /96/

Тогожъ року и его милость панъ гетманъ Конецполский подъ Переяславлемъ зъ войскомъ былъ.

Року 1634 отецъ митрополитъ Кіевский, Петръ Могила, за помочю Божіею опановавши столицу митрополію Кіевскую, то естъ цервовъ святои Софіи и оправилъ еЂ ведлугъ можности своеи и келіи поставилъ, а найлепшей, же и колодязь для воды выкопалъ; добре всему народу выгодилъ.

Року 1636 была битва Ляхомъ съ козаками подъ Кумейками, у Сахнова Мосту и у Мошнахъ; тамже козаки не вытрвали, уступили и за Черкасы пошли до Боровицы, а панъ гетманъ за ними въ тропы. Миколай Потоцкій, гетманъ полный тамже у Боровицы взялъ Павлюка и Томиленка приводцовъ.

Въ томъ-же року розстрелянъ былъ отъ запорожцовъ гетманъ Сава Москаль и Оношковичъ писаръ.

Року 1637 знову войну поднесли козаки противъ коронЂ полской, на ймя; Яцко Остранинъ, Скиданъ, которыи подъ Говтвою битву учинили и подъ Лубнями, а князь Вышневецкий ЕремЂяшъ, зъ войскомъ своимъ пришедши подъ ЛубнЂ въ свои маетности, зъ ними битву учинилъ, а они изъ обозу утекли, а ксіонже ЕремЂяшъ Вышневецкий погналъ за ними въ тропы и осадилъ ихъ въ мЂсцЂ тЂсномъ подъ Старцемъ, близко Днепра, нижей Жовнина; а Яцко Острянинъ, поднявши козаковъ килка сотъ, передался цару Московскому, а царъ Московский, принявши его, осадилъ тымижъ козаками слободу на рЂцЂ Донцу, котрую прозвано Чугуевъ; а которыи ся остали на Старцу, гетманъ Миколай Потоцкий, гетманъ полный всЂхъ подъ свой реиментъ взялъ и полковники ляхи надъ каждымъ полкомъ поставилъ.

Року 1640 татаре были подъ Переяславлемъ, пришли отъ Корсуня и стацію у ВоронковЂ, то естъ хлЂба и всякои харчи брали.

Року 1645 месеца Іюля 28 дня саранча великая ишла мимо Переяславль и очеретъ поЂла, и березя, и овесъ на нивахъ, и иншихъ шкодъ много въ полю починила. /97/

Року 1647 месеца Іануарія 1 дня въ нощи преставися преосвященний архіепископъ, митрополитъ Кіевский, Галицкий и всея Россіи, ексарха святого апостолского θрону Константинопольского Петръ Могила; и проважено тЂло его съ Печерского монастыра до святой Софіи, до церкви катедралной митрополитанской Кіевской для небезпеченства отъ новыхъ іеретиковъ, то естъ отъ лжехристіянъ, мерзеныхъ унЂятовъ, жебы столечнои церкви святой Софіи не отрымали, за росказанемъ и порадою ясневельможного пана Киселя, каштеляна и воеводы Кіевского; и стояло тЂло его преосвященное у святой Софіи часъ немалый, зачимъ епископове, архимандритове и игуменове, такъ тежъ и священници благочестивии на той презацный погребъ зобралися; и былъ тотъ погребъ ажъ на 40 мученикъ, марта 9 дня у великий постъ, на другий недели святого поста во второкъ; и проважоно тЂло его изъ святой Софіи до монастыра Печерского на службу Божую зъ великимъ соборомъ народу христіянского, и, отправивши звычайную церемонію и велце знатную надъ тЂломъ, положили въ церкви великой Успенія пресвятои Богородицы Печерской, на лЂвой сторонЂ, за лЂвымъ крилосомъ, въ склепЂ, въ землЂ.

Року 1648 повсталъ Богданъ Хмельницкий, гетманъ запорожский и всеЂ Украины козацкий войною на ляхи; совокупившись съ татарами и выгналъ ляховъ зо всеи Украины; тогожъ року мая 8 побилъ ляховъ барзо много на Жовтой водЂ: комисара взято въ Орду; тогожъ месеца 17 дня Потоцкого, гетмана полного съ Калиновскимъ подъ Корсунемъ и весь обозъ лядский Хмельницкий зъ ордою збивъ и всЂхъ ляховъ въ Орду въ неволю погнавъ, и иншихъ пановъ и воеводъ тамже звоевавъ.

Тогожъ року зобралися ляхи подъ Пилявою и тамъ ихъ Хмельницкий поразилъ.

Року 1649 князь Вишневецкий ишолъ противъ войска козацкого и козаки, поспЂшившися, князя у Збаражи облегли, и тамъ ихъ голодомъ морилы, такъ, же и шапки своЂ едали; знову послышавши козаки, ижъ кроль Янъ Казимеръ идетъ зъ великою поту-/98/гою, пошли противъ его, и тамъ великую битву учинили и кроля Казимера мало не взяли, ажъ на миръ сталъ кроль волати; и то было въ мЂстЂ Зборо†и учинили миръ зъ королемъ.

Року 1651 князь Радивилъ до Киева прийшовъ и мЂсто Кіевъ спалилъ, потымъ отъ страху козацкого и самъ мусЂвъ уступити и до БЂлой церкви ледво умкнулъ при митрополитЂ КосовЂ.

Року 1652 моръ былъ великій по всей Малой Росии, УкраинЂ, и Полщи, и ЛитвЂ.

Року 1654 месеца Іануарія 6 дня гетманъ Богданъ Хмелницкий зъ войскомъ запорозкимъ и вся Украина поддалася цару московскому, АлексЂю Михайловичу.

Тогожъ року Москва въ Кіевъ увошла въ великий постъ.

Тогожъ року месеца Августа 2 дня въ середу о полуднЂ слонце затмилося страшно; было всЂмъ въ барзо великомъ подивеню.

Року 1657 Богданъ Хмелницкій гетманъ умеръ въ ЧигринЂ.

Року 1658 Выговского Данилка подъ Кіевомъ на горЂ ШкавицЂ Москва розбила и Кіевъ воевода Шереметъ спаливъ.

Року 1660 ляхи зъ ордою и Юрась Хмелницкий зъ козаками подъ Чудновомъ Шеремета и весь таборъ московский розбили и въ Орду погнали.

Року 1663 месеца Ноемврія 14 преставился Варнава Лебедевичъ, ігуменъ Межигорский, человЂкъ чесный и побожный, общого житія не оспаный ревнитель; былъ погребенъ Іннокентіемъ Кгизелемъ, архимандритомъ почерскимъ и всЂмъ духовенствомъ Кіевскимъ въ монастыру Межигорскомъ, въ церкви великой, Ноеврія 30.

Року 1664 кроль Янъ Казимеръ зъ ляхами и зъ ордою на ЗаднЂпре ходилъ, але ничого не справилъ.

Року 1665 монастыръ Межигорский згорЂвъ Іюня 25.

Року 1668 гетманъ Бруховецкий цару московскому змЂнилъ и Москву по городамъ казалъ бити.

Року 1671 гетманъ Петро Дорошенко зо всею Украиною поддался цару турецкому./99/

Року 1672 месеца Августа 18 дня царъ турецкий Каменецъ-подольскъ взялъ.

Року 1677 турчинъ Чигиринъ взялъ и Украину спустошилъ.

Року 1681 преставился благочестивый царъ Московский Федоръ АлексЂевичъ, зЂло милостивый благодЂтель духовному чину и всЂмъ церквамъ и монастыремъ, ядомъ смертнымъ напоенъ.

Року 1687 за указомъ царскимъ Иванъ Самойловичъ, поповичъ, ходилъ съ бояриномъ Галициномъ воевати Крыму татарского, але, ничого не справивши, вернулися, и за тое оба въ силку посланы.

Року 1690 саранча великая ишла черезъ цЂлый месецъ Августъ, болшъ нижъ на сто милъ вширъ, а взялася, якъ повЂдаютъ, отъ востока, зъ моря Хвалинскаго, а иные повЂдаготъ, же зъ лЂсовъ СибЂрскихъ и отъ Синеи орды; и ишла ажъ до Полщи и до землЂ Венкгерскои, где уже подъ часъ осени отъ зимнихъ дожчовъ и вЂтровъ ледве погинула и барзо много шкодила въ полю, въ недозрЂлой пашнЂ.

Року 1690 преставися на Моск†свЂтлЂйший патріарха московский киръ Іоакимъ; 16 лЂтъ на престолЂ сЂдЂлъ.

Року 1696 Іоанъ Мазепа, гетманъ войскъ Ихъ Царского ПресвЂтлого Величества Запорозскихъ обоихъ сторонъ ДнЂпра, зъ козаками и князь и бояринъ великий Борисъ Петровичъ Шереметевъ зъ Москвою Кезикерменъ и прочи чотыри городки турецкии взяли и розорили; турковъ и татаръ, тамъ будучихъ, въ неволю побрали, а войско свое козацкое и московское тамъ, въ тыхъ городахъ посадили.

Року 1696 благочестивый царъ и великій князь Петръ АлексЂевичъ зъ войскомъ своимъ московскимъ и съ козаками Озовъ, городъ славный турецкій, взялъ; тамъ былъ гетманъ наказный козацкий Лизогубъ, который того доказалъ.

Року 1700 Октоврія 16 преставился на Моск†святЂйшій киръ Адріянъ, архіепископъ московскій и всЂхъ сЂверныхъ странъ патріархъ; 10 лЂтъ и 7 месецъ на престолЂ сЂдЂлъ. /100/

















© Сканування та обробка: Максим, «Ізборник» (http://litopys.kiev.ua)
27.IX.2004






Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови ua_etymology:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли хтось з наших сучасників уживає назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступає по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.