[Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. — К., 1991. — С. 646-688.]

Попередня     Головна     Наступна

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Агапій (Гончаренко Андрій Онуфрійович, 1832 — 1916) — автор статті-некролога про Шевченка «От иеродиякона Агапия» (Колокол, — л. 95. — 1861, 1. 04. — С. 798); ієродиякон, згодом політичний емігрант, складач «Вільної російської друкарні» в Лондоні (1860 — 1865); пізніше — журналіст у США (з 1865 р.), перекладач поезій Шевченка. — 598.

Адлерберг Володимир Федорович (1791 — 1884) — міністр імператорського двору (1852 — 1872), керуючий військовим міністерством. — 247.

Айвазовський Іван Костянтинович (1817 — 1900) — російський художник-мариніст. — 100.

Аксаков Іван Сергійович (1823 — 1886) — російський письменник, публіцист, громадський діяч, ідеолог слов’янофільства; редагував журнали «День», «Русская беседа». Брат К. С. Аксакова, син С. Т. Аксакова. — 444, 472, 473, 474.

Аксаков Костянтин Сергійович (1817 — 1860) — російський поет, публіцист, історик. — 444.

Аксаков Сергій Тимофійович (1791 — 1859) — російський письменник («Семейная хроника», 1856; Детские годы Багрова внука, 1858). Першу з цих книжок він надіслав Шевченкові в Нижній Новгород; читав рукопис повісті Шевченка «Матрос» («Прогулка с удовольствием, но не без морали»; високо оцінивши першу її частину, стосовно другої та в цілому визнав, що повість «несравненно ниже... огромного стихотворного таланта, особенио вторая половина» і не радив друкувати її (лист С. Т. Аксакова до Т. Г. Шевченка від 19 черв. 1858 р.). Після цього Шевченко припинив спроби публікації своїх повістей. — 419, 443, 444, 487.

Аксакова Надія Сергіївна (1829 — 1869) — дочка С. Т. Аксакова; 25 березня 1858 р. Шевченко в щоденнику висловив захоплення її виконанням українських народних пісень. — 444.

Александрійський Михайло Семенович (1810 — р. см. невід.) — урядовець Оренбурзької прикордонної комісії — попечитель прилінійних казахів; жив у Орській фортеці; приймав поета вдома; всіляко допомагав йому. — 272, 275, 307.

Александровський — див. Александрійський М. С.

Аленников Микола Сергійович — службовець пароплавної компанії «Меркурій», знайомий Шевченка в Нижньому Новгороді. — 424.

Андрієвський Марко Олександрович (бл. 1811 — р. см. невід.) — урядовець для особливих доручень при київському генерал-губернаторі; ведучи слідство над арештованим в 1859 р. поетом, написав сприятливий для /647/ останнього висновок, анулювавши обвинувачення в богохульстві. — 507, 508, 510, 511, 513.

Андрузький Юрій (Георгій) Львович (1827 — р. см. невід.) — вчився на юридичному факультеті Київського університету, арештований в справі Кирило-Мефодіївського братства (березень, 1847), висланий в Казань, де вступив до університету, але наприкінці року висланий до Петрозаводська. 1850 р. арештований за проект «Конституції республіки», й засланий на Соловки. Потім служив у Архангельську, Полтаві під наглядом поліції (1857 — 1864). — 161, 194, 198, 229, 232, 234, 235, 237, 240, 242, 243, 405.

Андрущенко Олександр Трохимович (1828 — р. см. невід.) — студент фізико-математичного факультету Київського університету (закінчив 1853 р.), викладач гімназії в м. Рівне. — 232.

Андрюков Олександр Миколайович (рр. н. і см. невід.) — підпоручик 5-го Оренбурзького лінійного батальйону, командир третьої роти, де служив Шевченко в Орській фортеці у 1847 — 1848 рр. — 257.

Анненков Іван Олександрович (1802 — 1878) — поручик, декабрист; відбув 20 років каторги. З 1856 р. жив у Нижньому Новгороді, де 16 жовтня 1857 р. в родині Якобі зустрівся і мав тривалу бесіду з поетом; зустрічалися й 8 листопада 1857 р. — 412.

Апненков Павло Васильович (1812/1813 — 1887) — російський літературознавець, критик, мемуарист. — 114, 125.

Антонович Володимир Боніфатійович (1834 — 1908) — український історик, етнограф, фольклорист, археолог. — 602.

Апрелєв Василь Петрович (1805 — 1855) — ротмістр кавалергардського полку, портретований Шевченком (портрет не знайдений). — 104, 139.

Артемовський С. — див. Гулак-Артемовський С. С.

Арсеній (Москвин) Федір Павлович (1795 — 1876) — митрополит київський і галицький (1860 — 1876), відомий русифікатор й обскурант. Відхилив Шевченків «Букварь южнорусский», перекривши цим шлях до поширення підручника в школах Київської губернії. — 582, 583, 601.

Аскочепський Віктор Іпатійович (1813 — 1879) — російський журналіст, церковний історик, видавець тижневика «Домашняя беседа», (1856 — 1877). В середині 40-х років він жив у будинку генерал-губернатора Д. Г. Бібікова як вихователь його племінника С. М. Сипягіна, якому Аскоченський присвятив збірочку віршів («Стихотворения», Киев, 1846). — 205, 206, 216, 217, 515.

Афанасьєв Олександр Миколайович (1826 — 1871) — російський історик, фольклорист. У бібліотеці Шевченка знаходилася його книжка «Русские легенды». (1859, кн. 1). — 22, 441, 443.

Афанасьєв-Чужбинський Олександр Степанович (1816 — 1875) — український і російський письменник, етнограф, мемуарист. Шевченко познайомився з ним у червні 1843 р. в с. Мойсівці; у 1845 — 1847 рр. бував у його маєтку Ісківці біля Лубен і мандрував з ним по Полтавщині й Чернігівщині, — 6, 14, 15, 16, 104, 115, 132, 134, 136, 138 — 142, 144, 159, 163, 178, 179, 180 — 189, 191, 194, 203, 204, 235, 531, 533.

Бабст Іван Кіндратович (1823 — 1881) — російський економіст і публіцист, професор Московського університету (1857 — 1874); познайомився з поетом у березні 1858 р. у Москві. — 441, 443. /648/

Бажанов Микола Єфремович (рр. н. і см. невід.) — наглядач півгоспіталю в Новопетровському укріпленні, портретований Шевченком (IX, № 42; ще один портрет невідомий). — 271.

Байрон Джордж Ноел Гордон (1788 — 1824) — англійський поет-роман тик, учасник національно-визвольної боротьби в Італії та Греції. Шевченко знав його твори у перекладах слов’янських поетів, особливо любив «Прощальну пісню Чайльд Гарольда» в перекладі А. Міцкевича. Вплив поезії Байрона відбився у поемах «Тризна», «Слепая». — 121, 138, 140, 545.

Балабаєв (Балабін) П. Д. — власник трактиру з «номерами» (з готелем) — т. зв. «Балабаївки». — 468.

Балабанов — див. Балабаєв.

Бальмен Сергій Петрович де (1816 — ?) — граф, поміщик с. Линовиці, брат Якова де Бальмена, друга поета. — 134.

Бальмен Яків Петрович де (1813 — 1845) — художник-аматор, офіцер, загинув на Кавказі. Його пам’яті поет присвятив поему «Кавказ». — 176, 238.

Бантиш-Каменський Дмитро- Миколайович (1788 — 1850) — вітчизняний історик, автор «Истории Малой России» (Ч. 1 — 4., 1822). — 118, 123.

Барвінок Ганна (Білозерська-Куліш Олександра Михайлівна, 1828 — 1911) — українська письменниця, дружина П. О. Куліша. — 213, 214, 215 — 218, 534, 557, 559, 562, 563, 565, 567, 568, 575.

Барі Едуард Якович (1826 — 1893) — доктор медицини, лікував поета, підписав свідоцтво про його смерть. — 580, 589, 590.

Бартенєв Петро Іванович (1829 — 1912) — російський історик, засновник журналу «Русский архив». — 345, 518.

Бархвіц Станіслав Августович (рр. н. і см. невід.) — підпоручик 5-го Оренбурзького лінійного батальйону (Орська фортеця). — 104, 139, 263.

Басин Петро Васильович (1793 — 1877) — російський художник, професор Академії мистецтв. — 89.

Башилов Михайло Сергійович (1821 — 1870) — художник, ілюстратор рукописного «Кобзаря» Шевченка (1844), родич де Бальменів та Т. Г. Волховської. — 238.

Безлюдний Андрій Семенович (р. нар. невід. — 1835) — учень Академії мистецтв, товариш І. М. Сошенка. — 90.

Безпомикін — цензор Московського цензурного комітету. — 474.

Бекетов Володимир Миколайович (1809 — 1883) — цензор Петербурзького цензурного комітету, цензурував «Кобзар» 1860 р. — 547.

Бенедиктов Володимир Григорович (1807 — 1873) — російський поетромантик, перекладач П.-Ж. Беранже. — 402, 454.

Бер Карл Максимович (1792 — 1876) — російський вчений-природознавець; у 1853 — 1856 рр. очолював експедицію для дослідження Каспійського моря; був у Новопетровському укріпленні у 1853, 1854 та 1856 рр. — 19, 352, 372, 377, 378.

Березницький Іван (рр. н. і см. невід.) — священик в с. Моринці.

Бернс Роберт (1759 — 1796) — шотландський поет і збирач фольклору. — 440. /649/

Бецький Іван Єгорович (1818 — 1890) — український та російський видавець, перекладач, публіцист. Перебуваючи в Харкові (1842 — 1845), зблизився з літературною громадськістю університету і за її участю видав чотири книги альманаху «Молодик» (1843 — 1844), де друкувався й Шевченко. — 198.

Бєлінський Віссаріон Григорович (1811 — 1848) — російський літературний критик, філософ, публіцист. — 114, 120 — 122, 124, 125, 197, 202.

Бібіков Дмитро Гаврилович (1792 — 1870) — Київський військовий губернатор, київський, волинський і подільський генерал-губернатор (1837 — 1852). Брав участь у переслідуванні учасників Кирило-Мефодіївського братства. Його сатиричний портрет Шевченко дав у щоденнику та поемі «Юродивий». — 170, 206, 208, 209, 228, 229, 233, 235, 238, 246, 287, 515.

Білевич Михайло Васильович (1779 — ?) — педагог, професор Ліцею князя Безбородька (1821 — 1833), публіцист (псевдонім — «Русин з Бистриці»); викладач Петербурзького училища дітей придворних служителів. — 137.

Білозерська Надія Олександрівна (дівоче прізвище Ген) (1838 — 1912) — письменниця й мемуаристка, дружина В. М. Білозерського, секретар М. І. Костомарова. — 197, 233, 235, 545, 555, 580.

Білозерська Олександра Михайлівна — див. Барвінок Ганна.

Білозерський Василь Михайлович (1825 — 1899) — український громадський діяч і педагог, кириломефодіївець, редактор ж. «Основа»; брат Н. М. Білозерської-Куліш (Ганни Барвінок). Скінчив Київський університет (1841 — 1845), викладав у Полтавському кадетському корпусі (1846). Після слідства у справі Кирило-Мефодіївського братства висланий в Петрозаводськ. З 1856 р. переїхав до Петербурга, служив експедитором державної канцелярії; редагував ж. «Основа» (1861 — 1862); служив у Варшаві. — 3, 161, 194, 196, 198 , 199, 213, 214, 216, 220, 229, 234, 237 — 239, 242, 243, 386, 414, 448, 453, 457, 471, 543, 545, 555, 567, 580, 585, 594.

Білозерський Микола Данилович (1800 — 1879) — поміщик з Чернігівщини, суддя Борзенського повіту, дядько В. М. Білозерського й Ганни Барвінок. За жорстокий визиск кріпаки склали про нього пісню (див. запис в щоденнику Шевченка від 22 січ. 1858 р.). — 3, 18, 70, 213, 219, 221, 222.

Бєлоусов (рр. нар. і см. невід.) — полковник жандармів. — 229.

Бобржинський — див. Бобржицький.

Бобржицький (Бобржецький) Олексій Олександрович — учитель латинської мови в Нижегородській гімназії; випускник Київського університету (закінчив 1848 р.). Познайомився з Шевченком 20 вересня 1857 р.; приязні земляцькі взаємини тривали протягом перебування поета в Нижньому Новгороді. — 406, 407.

Богорський Петро Федорович (1803 — р. см. невід.) — дяк с. Кирилівки (1824 — 1836). — 38, 44 — 49.

Бодянський Осип Максимович (1808 — 1877) — вітчизняний літературознавець-славіст, історик, письменник (автор «Наських українських казок запорожця Іська Материнки», 1835, популяризатор творчості поета серед слов’янства. — 109, 126, 127, 141, 145 — 147, 157, 201, 265, 267, 280, 285, 288, 301, 302, 335, 338 — 340, 353, 356, 415, 443, 494. /650/

Бойко Яким Іванович (рр. н. і см. невід.) — дід поета по матері, селянин з Моринців. — 30 .

Бойко Я. Г. — див. Шевченко-Грушівська Ярина Григорівна.

Болсуновський К. Д. — польський кореспондент О. Я. Кониського (див.. ІЛ. — Ф. 77. — № 127. — Арк. 145 — 146); у 1858 — 1861 рр. — студент Київського університету. — 10, 71.

Богорський Петро Федорович (1803 — р. см. невід.) — дяк с. Кирилівки у 1824 — 1836 рр., вчитель і господар школяра-«попихача» Тараса Шевченка. — 38, 39, 44 — 50, 67.

Бондаренко Гнат Васильович (рр. н. і см. невід.) — церковний титар с. Кирилівки, шкільний товариш поета. — 51, 57, 167, 499.

Борковський — див. Дунін-Борковський П. Д.

Боровиковський Левко Іванович (1806 — 1889) — український поетромантик, фольклорист. — 115.

Боссин — див. Басін П. В.

Ботвиновський Юхим (Єфим) Георгійович (1824 — р. см. невід.) — священик київської Святотроїцької церкви, приятель І. В. Гудовського. — 514, 515.

Бразоль Софія Дмитрівна (бл. 1825 — 1909) — дружина полтавського губернського маршалка, поміщиця, власниця малюнків Шевченка. — 599.

Браніцька Єлизавета Ксаверіївна (1782 — 1880) — дочка К. П. Браніцького, дружина М. С. Воронцова; мати Є. К. Браніцької Олександра Василівна (1754 — 1838) — з роду Енгельгардтів. — 29.

Брилкін Микола Олександрович (рр. н. і см. невід.) — головний управитель нижегородської контори пароплавної компанії «Меркурій», приятель поета від дня приїзду його до Нижнього Новгорода. — 406, 407, 411, 417, 424,425, 454.

Брюллов Карл Павлович (1799 — 1852) — російський художник, професор Петербурзької Академії мистецтв, учитель Т. Шевченка. — 63, 78, 79, 80, 82, 83 — 85, 87 — 92, 94 — 98, 100 — 103, 106, 119, 129, 241, 295, 372, 428, 465, 553.

Будков — див. Бутков П. Р.

Булатов Тимофій (рр. н. і см. невід.) — унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону. — 315.

Бурцев Лев Олександрович (рр. н. і см. невід.) — плац-ад’ютант Новопетровського укріплення (з 1856). — 394, 398, 408, 409.

Бурцов — див. Бурцев.

Бутков Петро Григорович (1775 — 1857) — російський історик. — 147.

Бутаков Олексій Іванович (1816 — 1869) — російський моряк і географ, начальник Аральської експедиції 1848 — 1849 рр. — 19, 277, 280 — 282, 285 — 289, 291, 302, 306, 308, 311, 313 — 315, 318, 367, 439, 441.

Бюрно Карл Іванович (1796 — р. см. невід.) — військовий інженер, генерал-майор, художник-любитель. Знайомий Шевченка з 1856 р. — 394.

Ваймарн — див. Веймарн.

Ван-Путерен Дмитро Іванович (1823 — 1877) — лікар; 1858 р. в Москві лікував Шевченка. — 441.

Варенцов Віктор Гаврилович (1825 — 1867) — російський педагог, /651/ фольклорист, перекладач (зі слов’янських мов), інспектор Нижегородського дворянського інституту (1857), професор Казанського університету Видав «Сборник русских духовных стихов» (1860), «Сборник песен Самар ского края» (1862), низку публіцистичних нарисів. — 413.

Варенцов Микола Михайлович (1818 — р. см. невід.) — московський комерсант, меценат; 24 березня 1858 р. Шевченко був присутній у нього на музичному вечорі. — 415, 417, 426.

Варенцов Олександр Петрович (рр. н. і см. невід.) — директор Нижегородської ярмаркової контори і театру. — 417.

Варенцова Софія Федорівна (дівоче прізвище Голіцина, 1830 — 1893) — дружина О. П. Варенцова, сестра князя В. Ф. Голіцина. — 417.

Васильєва Катерина Миколаївна (дівоче прізвище — Лаврова; 1829 — 1877) — російська актриса; грала в Малому театрі (Москва), гастролювала в Нижньому Новгороді (сезон 1857 — 1858 рр.). — Див. записи в щоденнику Т. Шевченка від 6 жовтня та 12 листопада 1857 р. — 428.

Васильчиков Іларіон Іларіонович (1805 — 1863) — київський, подільський і волинський генерал-губернатор (з 1852 р.). — 507, 512 — 514, 530, 601.

Ватто Жан-Антуан (1684 — 1721) — французький художник, живописець і декоратор. — 265.

Веймарн Олександр Володимирович — командир Нижегородського учбового карабінерного полку, генерал-майор. — 411.

Вельямінов-Зернов Володимир Володимирович (1830 — 1904) — російський історик-сходознавець, археолог, лінгвіст, знавець історії Середньої Азії. — 346.

Венеціанов Олексій Гаврилович (1780 — 1847) — російський художник, сприяв визволенню поета з кріпацтва. — 77, 82, 83, 446.

Венедиктов — див. Бенедиктов.

Вернер Хома (Томаш) (рр. нар. і см. невід.) — польський політичний засланець, художник, товариш поета по Аральській описовій експедиції. Портретований Шевченком (VIII, № 48). — 287, 289, 291, 297, 306.

Виговський Іван Остапович (р. нар. невід. — 1664) — гетьман України, (1657 — 1659); уклав прошляхетську Гадяцьку угоду (1658), що викликало повстання під проводом І. Богуна, І. Іскри, І. Сірка. Утік до Польщі. 1664 р. розстріляний за вироком польського полкового суду. — 130.

Вишневецький Михайло Корибут (1640 — 1673) — польський король (з 1669 р.), син українського магната Яреми Вишневецького; зазнавши поразки у війні з Туреччиною, змушений був укласти Бучацьку мирну угоду (1672). — 171.

Вієльгорський Михайло Юрійович (1788 — 1856) — російський композитор, музикант, сприяв визволенню поета з кріпацтва. — 79, 85, 87, 92.

Вільхівська (Волховська) Тетяна Густавівна (1763 — 1853) — українська поміщиця, власниця с. Мойсівки (Мосівки), де Шевченко був у 1844 і 1846 рр.; родичка де Бальменів та Башилових. — 132 — 135, 142, 492, 518.

Віталі Іван Петрович (1794 — 1855) — російський скульптор, класицист, академік петербурзької Академії мистецтв (з 1840). — 374.

Вовчок Марко (Вілінська Марія Олександрівна (1833 — 1907) — українська і російська письменниця, прозаїк та перекладач («Народні /652/ оповідання», 1857; «Інститутка», 1860; «Теплое гнездышко», 1873; «Записки причетника», 1869 — 1870; «Тюлевая баба», 1861; «Маруся», 1871; «В глуши., 1875). — 413, 414, 471, 472, 483, 486, 489, 490, 503, 517, 518, 546, 563.

Волконський Сергій Григорович (1788 — 1865) — декабрист, генерал майор, князь, рідний брат М. Г. Рєпіна. — 444.

Володимир Святий, Володимир Святославович (р. нар. невід. — 1015) — великий князь київський; руський державний діяч; запровадив християнство в Київській Русі, завершив її об’єднання в єдиній державі. Канонізований православною церквою. — 136.

Волосевич Полікарп — ієромонах, ректор Лубенської (потім Полтавської) духовної школи. — 48.

Вольський Вітольд Казимирович (1817 — 1885) — управитель маєтків Н. П. Парчевського. — 503, 506, 508, 520, 524, 525.

Воронцов Володимир Петрович (рр. нар. і см. невід.) — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, служив у Новопетровському укріпленні (1850 — 1852), сприяв Шевченкові в його заняттях малюванням. — 323.

Воронцов Михайло Семенович (1782 — 1856) — князь, учасник війни 1812 р., новоросійський генерал-губернатор (з 1823), намісник Кавказу У 1823 — 1824 рр. був начальником Пушкіна (конфлікт між ними призвів до заслання поета в с. Михайлівське). Шевченко бував у його маєтку у 1843 та 1859 рр. — 497, 512.

Гавриленко Григорій — столяр у Полтаві, знайомий О. Я. Кониського. — 590.

Галаган Григорій Павлович (1819 — 1888) — поміщик, власник с. Сокиринців на Полтавщині, знайомий поета; зберіг частину тексту поеми «Іван Гус» («Єретик»). — 63, 149, 150 — 152, 172, 179, 246, 447, 453, 549.

Гартвіг Осип Андрійович — лікар в Нижньому Новгороді; підтвердивши версію хвороби Шевченка, врятував його від етапу до Оренбурга. — 409, 410.

Гаршин Євген Михайлович (1860 — 1931) — російський літературознавець, педагог, археолог; автор дослідження «Шевченко в ссылке» (1886). — 291, 305, 438.

Гашовська Дуня — див. Гусиковська Ядвіга.

Гегель Георг Вільгельм Фрідріх (1770 — 1831) — німецький філософ; розробив теорію діалектики на грунті об’єктивного ідеалізму («Феноменологія духу», 1807; «Наука логіки», 1812 — 1816; «Основи філософії права», 1821). — 121.

Гербель Микола Васильович (1827 — 1883) — російський поет, перекладач, видавець; знайомий поета з 1846 р. (Ніжин). Видав «Кобзарь» Тараса Шевченка в переводе русских поетов» (1860, 1869, 1876). — 138, 182, 472, 475.

Гервасій — переяславський єпископ. — 29.

Герн Карл Іванович (1816 — р. см. невід.) — військовий інженер, квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу, будівничий форту Карабутак, де з ним познайомився Шевченко 1848 р.; у 1849 — 1850 рр. поет меш-/653/кав у Герна в Оренбурзі. Герн зберіг рукописи поета після його арешту 23 квітня 1850 р. — 249, 250, 275, 277, 288, 289, 291, 292, 298, 303, 304, 306, 331, 344, 358, 394, 438, 477.

Герцен Олександр Іванович (1812 — 1870) — російський письменник і філософ, близький Шевченкові антикріпосницькою та антидеспотичною спрямованістю прози й публіцистики («Кто виноват?», 1841 — 1846; «Доктор Крупов», 1847; «Сорока-воровка», 1848; «Былое и думы», 1852 — 1868), політичний емігрант, видавець газети «Колокол», альманаху «Полярная звезда». — 20, 202, 402, 413, 422, 506, 597.

Гессе Павло Іванович (1801 — 1880) — чернігівський (з 1841 р.), київський (з 1855 р.) цивільний губернатор; сприяв поширенню підписки на альбом офортів Шевченка «Живописная Украина». — 188, 334, 506, 507.

Гете Йоганн-Вольфганг (1749 — 1832) — німецький письменник, основоположник нової німецької літератури, філософ, природознавець. — 102, 121, 138, 182, 184.

Глібов Леонід Іванович (1827 — 1893) — український поет, видавець «Черниговского листка» (з 1861 р.). — 182.

Глинка Михайло Іванович (1804 — 1857) — російський композитор (опери «Іван Сусанін», 1836; «Руслан і Людмила», 1842; симфонічні та камерні твори, романси). — 116.

Глоба (рр. н. і см. невід.) — капітан, командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону, начальник Шевченка в Орській фортеці у 1847 р. — 257, 262, 275.

Глушановський Антон Андрійович (1815 — р. см. невід.) — юрист, викладач Ніжинського ліцею князя Безбородька (1842 — 1844); синдик (правознавець) при Київському університеті (1844 — 1850), знайомий Шевченка з 40-х років. — 220.

Гоголь Микола Васильович (1809 — 1852) — російський письменник, засновник «натуральної школи»; автор романтичних повістей на українському фольклорно-етнографічному матеріалі (зб. «Вечори на хуторі біля Диканьки», 1831 — 1832), а також реалістичних творів (зб. «Миргород», «Арабески», 1835; повість «Шинель», 1842; комедія «Ревізор» (поставлена 1836 р.); роман «Мертві душі» (1842); «Вибрані місця з переписки з друзями», 1847). — 150, 152, 165, 182, 211, 212, 213, 267, 293, 299, 300, 340, 403, 430, 440, 546, 598.

Голинська Прасковія (Параска) Михайлівна (1822 — 1892) — родичка дружини нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. — 426.

Голіцин Володимир Федорович (1834 — 1876) — князь, ад’ютант нижегородського військового губернатора О. М. Муравйова. — 411, 427, 463.

Головачов Андріан Пилипович (1820 — 1889) — російський вчений-зоолог; 1852 р. приїздив з експедицією К. М. Бера на Мангишлак. — 19, 339, 353.

Головачова-Панаєва Євдокія — див.: Панаєва (Головачова) Авдотья (Євдокія) Яківна. — 476.

Головкін — фабрикант тютюну в Петербурзі (1-а половина XIX ст.) — 362. /654/

Головко Микола Олексійович (1825 — 1850) — український вчений, магістр астрономії; застрелився під час арешту в справі листа С. Левицького до Шевченка. — 302, 309.

Голубцов — куратор київського округу (на початку 80-х років XIX ст.). — 593.

Голубченко Хома — служник М. І. Костомарова, — 211, 219, 469.

Голяткін Іван Михайлович — київський старший поліцмейстер. — 230, 231.

Голяшкін — див. Голяткін І. М.

Гольбейн (Хольбейн) Ганс Молодший (бл. 1497 або 1498 — 1543) — німецький художник епохи Відродження. — 95.

Гонга Іван (р. нар. невід. — 1768) — один з керівників Коліївщини (1768); сотник надвірних козаків в Умані; 1768 р. перейшов на бік повстанців, під проводом М. Залізняка; після взяття Умані проголошений Уманським полковником. По зрадницькії схоплений російським військом і виданий на смерть коронному гетьманові К. Браницькому. Оспіваний Шевченком у поемі «Гайдамаки». — 57.

Гончаренко Олексій — односельчанин Шевченка. — 49, 499.

Горонович Андрій Миколайович (1818 — 1868) — російський художник, вчився разом з Шевченком в Академії мистецтв. — 350.

Грабовський Михайло (Міхал) (1804 — 1863) — польський письменник і критик, автор повістей на теми з української історії («Коліївщина і степи., 1838; «Гуляйпільська станиця», 1840 — 1841; «Пан канівський староста», 1856). — 147, 201.

Гранд — див. Грант.

Грант Олександр Олександрович — нижегородський підприємець, судновласник. Стежив за вільною російською пресою; у нього Шевченко діставав герценівські видання. — 411.

Грасс Ілля Петрович (1829 — р. см. невід.) — службовець пароплавного товариства «Меркурій», зять М. О. Брилкіна. — 426.

Гребінка Євген Павлович (1812 — 1848) — український поет-лірик, байкар, автор поеми «Богдан» (1843), оповідань, нарисів, історичних романів та повістей («Нежинский полковник Золотаренко», 1841; «Чайковский», 1843). Увів Шевченка в літературні кола в Петербурзі, опублікував його твори в альманасі «Ластівка» (1841). — 14, 78, 80, 82, 92, 101, 109 — 112, 115, 118, 120, 123, 127, 132, 134, 182, 446, 573.

Григор’єв Аполлон Олександрович (1822 — 1864) — російський поет, критик. — 115, 484, 595, 598.

Григорович Василь Іванович (1786 — 1865) — російський мистецтвознавець, секретар Товариства заохочування художників (1829 — 1854) і конференц секретар Академії мистецтв (1829 — 1859) в Петербурзі. Шевченко присвятив йому поему «Гайдамаки». — 73, 78, 80, 82.

Гриненко Федір — сільський писар, чоловік X. Довгополенко. — 540, 545:

Гришков (рр. нар. і см. невід.) — квартальний наглядач в Києві, супроводжував арештованого Шевченка в Петербург, у III відділ. — 234.

Грінберг Ізабелла Львів на (1833 — 1877) — російська співачка й письменниця. Виступала 13 квітня 1857 р. в благодійній виставі на користь засланого поета. Шевченко, буваючи по звільненні в її салоні в Петербурзі, захоплювався її співом. — 454, 455, 457. /655/

Громека Степан Степанович (1823 — 1877) — підпоручик, служив у Чернігові, де познайомився 1846 р. з Шевченком; київський молодший поліцмейстер (1851); журналіст у Петербурзі. — 188, 454.

Грудзінський — полковник, мешканець м. Мошни. — 512.

Грушівський Грицько — селянин с. Кирилівки, ймовірно, хтось із засновників роду Шевченків-Грушівських. — 29.

Губський Василь Іванович (рр. нар. і см. невід.) — дяк у с. Кирилівці, з 1795 р. — піп; з 1819 р. — в «заштаті»; можливо, був першим учителем Шевченка. — 37, 38.

Губський Іван (рр. нар. і см. невід.) — священик у Кирилівиі, батько В. І. Губського. — 37.

Гудович Андрій Іванович (бл. 1780/1782 — 1869) — граф, генерал-майор, обер-шталмейстер царського двору; його сестра Єлизавета (1786 — 1868) — дружина Іллі Івановича Лизогуба. — 295.

Гудовський Іван Васильович (р. нар. невід. — 1860) — художник і фотограф, знайомий Шевченка по Академії мистецтв; 1859 р. зробив у Києві три фотопортрети поета. — 514, 515.

Гулак Микола Іванович (1822 — 1899) — український вчений-математик, юрист, філолог, педагог, кириломефодіївець. Закінчив Дерптський університет, кандидат прав (з 1844 р.); перекладач в Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів (а 1845 р.), 17 березня 1847 р. арештований, ув’язнений в Олексіївському равеліні Петропавловської фортеці, відбув трирічне ув’язнення в Шліссельбурзькій фортеці; висланий до м. Пермі (1850), де працював статистиком. З кінця 50-х років викладав у навчальних закладах Одеси, Керчі, Ставрополя, Кутаїсі, Тифлісе. Автор праць з геометрії, грузинського мовознавства й літературознавства. — 18, 194, 196, 198, 199, 200, 210, 211, 226, 227, 229, 230, 234, 235, 237 — 239, 242, 251.

Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790 — 1865) — український поет; професор Харківського університету. — 28, 109, 115, 197, 440.

Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813 — 1873) — український композитор та оперний співак, автор опери «Запорожець за Дунаєм»; соліст опери в Петербурзі (1842 — 1864), Великого театру в Москві (1864 — 1865), друг поета. — 126, 338, 342, 350, 351, 356, 362, 392, 395, 406, 423, 446, 447, 457, 459, 478, 497.

Гусиковська Ядвіга (Дзюня) — полька-швачка, знайома Шевченка у Вільні (1829 — 1830); поет згадував її із замилуванням (запис у щоденнику від 5 верес. 1857 р.). — 68, 69, 430, 531.

Даль Володимир Іванович (1801 — 1872) — російський письменник, фольклорист, етнограф, лексикограф. Знайомий поета з 30-х років (Петербург); відновили знайомство в Нижньому Новгороді; Шевченко подарував йому автограф поезії «Рано-вранці новобранці». — 417, 418, 427.

Данилевський Григорій Петрович (літ. псевдонім — А. Скавронський, 1820 — 1890) — російський і український письменник, автор історичних романів («Мирович», 1879; «Княжна Тараканова», 1883; «Сожженная Москва», 1886), повістей («Полтавская старина», 1856; «Уманская резня», 1878 та ін.), збірника історичних та біографічних нарисів «Украинская старина», 1866). Редактор газети «Правительетвенный вестник» (з /656/ 1881 р.); член ради головного управління в справах друку. — 110, 340.

Данилевський Микола Якович (1822 — 1885) — російський природознавець, статистик, публіцист, близький до гуртка петрашевців. У 1853 — 1856 рр. учасник експедиції К. М. Бера. Заприятелював у Новопетровському з Шевченком. — 19, 358, 359, 372.

Даннеберг — див. Доннерберг.

Данте Аліг’єрі (1265 — 1321) — італійський поет-гуманіст, (поема «Божественна комедія»). Шевченко згадував рядки Данте і його долю у листах, щоденнику, повісті «Варнак». — 142, 244, 441.

Даргомижський Олександр Сергійович (1813 — 1869) — російський композитор (опери «Есмеральда», 1841; «Русалка», 1855; «Кам’яний гість»). У 40-х роках одночасно з Шевченком відвідували вечори у М. Маркевича, Н. Кукольника та ін. Познайомилися 1858 р. в Петербурзі. — 454.

Даценко Г. П. — студент-засланець в Орську (1886 — 1889), дослідник біографії Шевченка періоду заслання. — 311.

Демидов Денис Олексійович — поміщик Макар’євського повіту Нижегородської губернії; 1837 р. Шевченко написав його портрет, але не дістав гонорару. — 104.

Демич Дмитро Павлович (1824 — 1891) — землемір, службовець у маєтку князя М. Кейкуатова в с. Бігачі на Чернігівщині. — 221.

Демський Леопард — дійова особа повісті Шевченка «Художник»: студент-поляк, товариш героя повісті, що навчав його французької мови; помер молодим від туберкульозу. Реальність його документально не стверджена. Герой роману Є. Єнджеевича «Українські ночі, або Родовід генія» (Варшава, 1972). — 11, 99, 102, 116.

Демченко Прокіп (рр. нар. і см. невід.) — селянин з Кирилівки. — 169.

Дзюба — див. Дзюбін.

Дзюбін Лев Миколайович — знайомий поета з 40-х років; власник Шевченкового автопортрета 1859 р. — 453.

Дикарєв-Крамаренко Митрофан Олексійович (1854 — 1899) — український і російський етнограф, кореспондент О. Я. Кониського. — 155.

Димський Модест — діяч народної освіти, засновник недільних шкіл у м. Хорол. — 581.

Димовський Іван (Ян) Станіславович (р. нар. невід. — 1860) — управитель маєтку П. В. Енгельгардта в с. Кирилівці; прихильно ставився до молодого Шевченка. — 55.

Дмитренко Данило Іванович — управитель контори вільшанського ключа маєтків П. В. Енгельгардта. — 55, 56, 57, 60, 62, 67, 68, 74.

Добржинський Франц Вікентійович (1810 — р. см. невід.) — становий пристав 3-го стану; з його синами Олександром та Антоном Шевченко приїздив у Підгори до полковника І. Т. Ягницького. — 505, 506, 507, 510, 511, 513.

Довгополенко Василь — кріпак князя Лопухіна, селянин с. Самородні Канівського повіту, учасник селянських заворушень під час Київської козаччини 1855 р., батько Харитини Довгополенко. — 535.

Довгополенко Харитина Василівна (1841 — р. см. невід.) — кріпачка князя Лопухіна, наймичка В. Г. Шевченка. — 10, 532, 533, 535 — 543, 557, 564, 569, 574.

Долгорукий Василь — див. Долгоруков Василь Андрійович. /657/

Долгоруков Василь Андрійович (1804 — 1868) — шеф жандармів та головний начальник III-го відділу (1856 — 1866). — 450, 514, 547.

Доморацький Станіслав (Костянтин) Северинович (1823 — р. см. невід.) — польський засланець, рядовий 1 -го Оренбурзького лінійного батальйону, знайомий Шевченка по Новопетровському укріпленню. — 407.

Доннерберг (Донерберг) — петербурзький міщанин, булочник, господар будинку на 11-й лінії Васильєвського острова № 250, де мешкав Шевченко (в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» автор помилково назвав 9-ту лінію). — 98.

Дорохова Марія Олександрівна (1811 — 1867) — начальниця Нижегородського інституту шляхетних дівчат, знайома багатьох засланих декабристів і їх помічниця, приятелька поета. — 188.

Дорошенко Петро Дорофійович (1627 — 1698) — гетьман Правобережної України (1665 — 1676); потерпів поразку в намаганнях об’єднати Україну й домогтися її незалежності. Звернення по допомогу до Оттоманської Порти спричинилося до його непопулярності й втрати влади. — 189.

Достоєвський Федір Михайлович (1821 — 1881) — російський письменник, петрашевець; видавець ж. «Время» (1861 — 1863), «Эпоха» (1864 — 1865). Виступав разом з Шевченком та іншими письменниками на літературному вечорі в Пасажі (Петербург) 11 листопада 1860 р. — 248, 345, 346, 595.

Драгоманов Михайло Петрович (1841 — 1895) — український публіцист, фольклорист, літературознавець і критик, історик, видавець. — 7, 12, 509, 602.

Дубельт Леонтій Васильович (1792 — 1862) — генерал-лейтенант, начальник штабу Окремого корпусу жандармів (1835 — 1856), керуючий НІ відділом (1839 — 1856). — 9, 229, 234 — 236, 238, 240 — 243, 265, 272, 294 — 296, 309, 311, 316, 317, 332, 442, 446, 514.

Думитрашко Микола — священик, катехіт Полтавської гімназії в 60-х роках. — 597.

Дунін-Борковська Ганна Василівна (1788 — р. см. невід.) — дружина Івана Яковича Лизогуба (1762 — 1818), матір А. І. та 1.1. Лизогубів, знайомих поета. — 189.

Дунін-Борковська Глафіра Іванівна (дівоче прізвище — Псьол) — українська художниця, сестра О. І. та Т. І. Псьол. Вихованка Рєпніних. Знайома Шевченка (з 1843 р.), листувалася з ним. — 180.

Дунін-Борковський Василь Дмитрович (1819 — 1892) — значний урядовець, член чернігівського дворянського депутатського зібрання (у 40 рр.); «катеринославський і могилевський губернатор (з 1865 р.); брат П. Д. Дуніна-Борковського. — 179.

Дунін-Борковський Петро Дмитрович (1822 — 1846) — поміщик, чоловік Г. І. Псьол. — 149, 150, 180.

Дюрер Альбрехт (1471 — 1528) — німецький художник, теоретик мистецтва. — 95.

Ейсман — голова Київської думи 1881 р. — 593.

Елькан Олександр Львович (1802 — 1868) — перекладач Головного управління шляхів, журналіст, театральний критик. Шевченко згадував його в повісті «Художник». — 103. /658/

Енгельгардт Василь Васильович (1755 — 1828) — поміщик, генерал-лейтенант, власник Вільшанського ключа маєтків, куди входили й Моринці та Кирилівка. 1816 р. до реєстру його кріпаків внесено дворічного Тараса Шевченка. — 29, 55, 173.

Енгельгардт Павло Васильович (1798 — 1849) — поміщик, син і спадкоємець В. В. Енгельгардта, власник Т. Шевченка. — 29, 56, 60, 63, 65, 66, 70, 71, 80, 81 — 87, 138, 179, 430, 446.

Європеус Марія (Маня) Яківна (бл. 1821 — р. см. невід.) — дочка бургомістра м. Виборга, племінниця квартирної господині Шевченка й Сошенка (Васильєвський острів, 4-а лінія, № 47) у 1838 — 1839 рр. — 93.

Єпанешников Василь Тимофійович (рр. нар. і см. невід.) — командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, штабс-капітан; ротний командир Шевченка в Орській фортеці (лютий-квітень 1848 р.). — 257, 270.

Єриклєнцов (Єриклінцев) Кирило Анкудинович (рр. нар. і см. невід.) — хорунжий Уральського козачого війська, начальник поштового човна; привіз до Новопетровського укріплення «політичного злочинця» рядового Шевченка. — 315.

Єфимовський-Мировецький Іван — видавець газети «Оренбурзький листок», збирав відомості про перебування Шевченка на Оренбуржчині; кореспондент О. Я. Кониського. — 10, 321.

Жадовцев — див. Жидовцев.

Жансемін Жаку (фр. — Жасмен); справжнє ім’я — Жак Бое (1798 — 1864) — провансальський поет; писав гасконським діалектом. — 340.

Жасмен — див. Жансемін.

Желех — селянин з Кирилівки, сусіда Шевченків. — 41, 47.

Желіговський Едвард Вітольд (псевд. — Антоній Сова; 1815 — 1864) — польський поет, перекладач, політичний засланець. Автор поеми «Йордан» (1846), «Зорський» (друга частина ноеми «Йордан», 1358). — 448, 454, 477, 537, 564.

Жемчужников Лев Михайлович (1828 — 1912) — український і російський художник, фольклорист; на теми Шевченкової поезії намалював картину «Кобзар иа шляху» (1854), виконав офорт «Покинута»; продовжив видання альбому офортів «Живописная Украина». — 6, 10, 22, 85, 191, 295, 334, 346, 382, 414, 421, 460, 523, 589, 593, 594, 598.

Жемчужников Олексій Михайлович (1821 — 1908) — російський поет, один із авторів «Козьми Пруткова», співробітник ж. «Искра». — 475.

Жидовцев Олексій Сергійович (рр. вар. і см. невід.) — лікар в Петербурзі, що обслуговував певну дільницю міста. — 84.

Жорж Занд (Санд) — див. Санд Жорж.

Жуковський Василь Андрійович (1783 — 1852) — російський поет-романтик, перекладач; допоміг визволенню Шевченка з кріпацтва. — 78, 79, 80, 83, 84, 87, 90, 92, 95, 96, 213, 214, 241, 293, 294, 295, 369, 446.

Жур Петро Володимирович (1914) — письменник, літературознавець, журналіст, перекладач. Автор шевченкознавчих праць «Шевченківський /659/ Петербург», 1964; «Третя зустріч», 1970; «Літо перше», 1979; «Дума про огонь», 1985; «Шевченківський Київ», 1991. — 14, 23.

Забєлін Іван Єгорович (1820 — 1909) — російський історик, археолог. — 443.

Забіла Віктор Олександрович — див. Забіла Віктор Миколайович.

Забіла Віктор Миколайович (1808 — 1869) — український поет-романтик; Шевченко відвідував його на його хуторі Кукуріківщина (Забілівщина) коло Борзни. — 212, 219, 602.

Забіла Надія Миколаївна (не пізніше 1807 — р. см. невід.) — сестра В. М. Забіли, жила в м. Борзні. — 220.

Забіла Надія Михайлівна (дівоче прізвище — Білозерська, 1826 — р. см. невід.) — поміщиця, сестра В. М. Білозерського та О. М. Куліш, мати Н. Кибальчич. — 557, 560 — 562, 565 — 571.

Закревська Ганна Іванівна (1822 — 1857) — дружина П. О. Закревського, знайома поета з 1843 р. Шевченко намалював її портрет, присвятив їй вірші «Г. З.» та «Якби зострілися ми знову». — 178.

Закревський Віктор Олексійович (1807 — 1858) — український поміщик, брат П. О. Закревського. Власник с. Березова Рудка на Полтавщині. — 135, 136, 138, 143, 149, 150, 178, 180, 184.

Закревські — 148, 178, 179, 181, 191.

Залєський Броніслав (1820 — 1880) — польський історик, художник, рядовий Окремого Оренбурзького корпусу, учасник (разом з Шевченком) Каратауської експедиції 1851 р., друг поета. — 19, 57, 286, 288, 289, 335. 346, 352, 353, 357, 358, 361, 365, 366, 368 — 370, 377, 379 — 382, 386, 387, 438, 477.

Залєський Максим Михайлович — священик в м. Лебедині, брат О. М. Залєського; знайомі поета з 1859 р. — 491, 492.

Залєський Олексій Михайлович — чиновник з м. Лебедина Харківської губернії, брат М. М. Залєського. — 491, 492.

Залєський Юзеф Богдан (1802 — 1886) — польський поет, належав до так званої «української школи» в польській літературі. Перший том його поезій (Спб, 1851) Шевченку надіслав 1854 р. Бр. Залєський. Автор поезії «Могила Тараса» (1861). — 201.

Залізняк Максим (40-і роки 18 ст. — р. см. невід.) — запорозький козак, один з провідних керівників Коліївщини (1768). — 57.

Занькевичі — родичі графа О. Ф. Орлова на Чернігівщині. — 334.

Зарянко Микола Сергійович — співробітник ж. «Киевская старина», чоловік Н. І. Ускової; записав і опублікував її спогади про Шевченка та його листи до І. Ускова. — 15, 321, 341, 346, 347, 349, 357, 360.

Зауервейд Олександр Іванович (1783 — 1844) — російський художник, а 1836 р. — керівник батальної майстерні Петербурзької Академії мистецтв. — 96.

Зброжек Томаш (Хома) Іванович (1821 — р. см. невід.) — лікар флотського екіпажу; учасник Кримської війни 1853 — 1856 р.; з 1857 р. служив в Астрахані, де познайомився з Шевченком і залишив у щоденнику запис від 29 серпня 1857 р. — 399.

Зигмунтовська Софія Самійлівна — дружина К. М. Зигмунтовського. — 363. /660/

Зигмунтовський (Зигмантовський) Костянтин Миколайович — урядовець (губернський секретар) у відставці, повірений Астраханського акциз ного комісіонерства для відпуску спиртних напоїв гарнізону Новопетровського укріплення. Шевченко приятелював з ним під час служби в Новопетровському укріпленні. — 362.

Зіньківський Трохим Аврамович (псевдонім — Трохим Звіздочот) (1861 — 1891) — український письменник, популяризатор творчості Шевченка. — 120, 121.

Змієвський В. — поміщик, згодом власник с. Пекарів. — 526 — 528.

Золотаренки — Василь Никифорович (р. нар. невід. — 1663), ніжинський полковник (1658 — 1663), соратник гетьмана Я. Сомка, пізніше його супротивник у боротьбі за гетьманську владу на Лівобережній Україні; страчений гетьманом І. Брюховецьким. Іван Никифорович (р. нар. невід. — 1655) — ніжинський полковник (1653 — 1655), соратник Б. Хмельницького і брат Ганни, його дружини. — 182.

Іванишев Микола Дмитрович (1811 — 1874) — історик права; археолог; ректор Київського університету (1862 — 1865), один із засновників Археографічної комісії. — 162, 208, 223, 228, 518.

Іванова Катерина Іванівна (рр. иар. і см. невід.) — молодша сестра А. І. Толстої, знайома поета. — 566.

Івановський Ігнат Акінфійович (1807 — 1886) — професор міжнародного права Петербурзького університету; цензор Петербурзького цензурного комітету. — 114.

Ігнатьєв Павло Миколайович (1797 — 1879) — черговий генерал головного штабу військового міністерства. — 308, 312, 313.

Інокентій (Борисов Іван Олексійович, 1800 — 1857) — харківський архієпископ, вихованець Київської духовної академії, відомий проповідник, письменник і церковний діяч. За його ініціативою було заборонено першу дисертацію М. І. Костомарова «О причинах и характере унии в Западной России» (1841). З 1864 р. — архієпископ чигиринський, ректор Київської духовної академії. — 197.

Іохим — див. Йоахим.

Ісаєв Микола Григорович (1829 — р. см. невід.) — прапорщик 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Портретований Шевченком у лютому 1850 р. (VIII, № 54). — 292, 303, 304, 306, 316, 333, 446.

Йоахим, Йоганн — каретний майстер, батько художника К. І. Йоахима (Йохима). — 96.

Йоахим (Йохим) Карл Іванович (1805 — 1859) — російський художник, скульптор, знайомий Шевченка по Академії мистецтв. — 96, 350, 351.

Йордан Федір Іванович (1800 — 1883) — російський гравер, художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1844 р.), знайомий Шевченка (з травня 1858 р.). — 458.

Кавелін Костянтин Дмитрович (1818 — 1885) — російський публіцист, член Літературного фонду, знайомий поета з 1858 р. — 454. /661/

Кадницький Андрій Кирилович — урядовець, правитель канцелярії Нижегородського військового губернатора. — 417.

Калам Александр (1810 — 1864) — швейцарський художник-графік. — 375.

Калнишевський Петро Іванович (Калниш; бл. 1690 — 1803) — останній кошовий Запорозької Січі (1762; 1765 — 1775). Керував запорозькими загонами в російсько-турецькій війні 1768 — 1774 рр. Незважаючи на його лояльне ставлення до зруйнування Січі, був за наказом Катерини II ув’язнений в Соловецькому монастирі, де й помер. — 596, 597.

Каменецький Данило Семенович (1830 — 1881) — український фольклорист, етнограф, редактор (при виданні «Кобзаря» 1860 р.); упорядковував бібліотеку Шевченка; зберіг деякі його автографи. — 453, 457, 543, 546, 596.

Кампіоні (Компіоні) Андрій Олексійович — гарнізонний інженерпідпоручик. — 335, 361, 389 — 391.

Кандинський — див. Кадницький А. К.

Канфер Агапій Федорович — фельдфебель 5-го, згодом — 9-го батальйону; в Орській фортеці служив не раніше 1853 — 1854 рр. — 257, 279.

Капніст Олексій Васильович (1796 — 1869) — підполковник, учасник руху декабристів; син В. Капніста; приятель Рєпніних, з якими познайомив Шевченка. Зберігав списки поем «Сон» і «Кавказ». — 133, 143, 149, 152.

Капфер — див. Канфер А. Ф.

Караджич Вук Стефанович (1787 — 1864) — сербський філолог, історик, фольклорист, реформатор сербохорватської літературної мови. Шевченко написав вірш «Подражаніє сербському» (1860) на мотиви сербських народних пісень. — 440.

Карамзін Микола Михайлович (1766 — 1826) — російський історик і письменник («История государства российского, тт. 1 — 11, 1804 — 1818, 1821, 1824; Письма русского путешествеїшика. 1792; «Бедная Лиза», 1792 та ін. — 248, 405.

Карпенки Стецько і Грицько — Степан Данилович (псевд. Паливода; 1817 — 1866) — український письменник, актор, композитор, видавець збірника «Барвинок Украины» (два випуски, К., 1845), Григорій Данилович (1820 — 1869) — український письменник і композитор, видавець збірника «Ландыши Киевской Украины» (три випуски, 1848 — 1851). — 364.

Карпо Михайло Мартинович (1827 — р. см. невід.) — український художник, товариш Шевченка по Академії мистецтв. — 236.

Карташевська Варвара Яківна (1832 — 1902) — сестра М. Я. Макарова, знайома Шевченка, господиня літературних вечорів; мемуаристка. — 557 — 559, 565, 567.

Катепін Микола Іванович (рр. нар. і см. невід.) — за його власною характеристикою, «колишній откупщик, інженер-капітан у відставці, поміщик-великорос» (Листи до Т. Г. Шевченка. — 1962. — С. 179). Родич В. М. Білозерського; дав кошти на видання ж. «Основа». Значно пізніше, 1875 р., бувши сусідом М. І. Костомарова, виходжував його під час тяжкої хвороби. — 550.

Катенін Олександр Андрійович (1803 — 1860) — генерал-ад’ютант; з /662/ весни 1897 р. — командир Окремого Оренбурзького корпусу, Оренбурзький генерал-губернатор. — 410.

Катерина II Олексіївна (1729 — 1796) — російська імператриця (1762 — 1796). Запровадила кріпосне право на Лівобережній та Слобідській Україні (1783), придушувала селянські бунти й Коліївщину (1768), наказала зруйнувати Запорозьку Січ (1775). — 28, 125, 137, 294, 575.

Катран Павло — священик кадетського корпусу в Полтаві у 60-х роках XIX ст. — 597.

Кашкін — див. Кишкін.

Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович (псевд. Грицько Основ’яненко; 1778 — 1843) — український прозаїк і драматург. Листувалися з Шевченком, поет присвятив йому вірш «До Основ’яненка» (1839). — 99, 109, 110, 113, 115, 116, 117, 120, 121, 123, 124, 125, 235, 338, 351.

Кейкуатов Микола Іванович (1808 — 1865) — князь, поміщик. Шевченко відвідував його в с. Бігач на Чернігівщині, виконав портрети дружини і дітей князя. — 221, 222.

Керстен Катерина — родичка О. В. Маркевича. — 235.

Кетчер Микола Христофорович (1809 — 1886) — російський письменник, перекладач, лікар. Шевченко читав твори Шекспіра в перекладі Кетчера. Особисто познайомилися в березні 1858 р. в Москві. 441, 443.

Кибальчич (дівоче прізвище Симонова, псевдонім — Наталка Полтавка; 1857 — 1918) Надія Матвіївна — українська письменниця, мемуаристка, дочка М. Номиса й Н. М. Забіли — сестри О. М. Куліш (Ганни Барвінок). Автор спогадів про поета. — 558, 560, 562, 565 — 572.

Кизимовський Михайло — член полтавської громади у 60-х роках XIX ст. — 590.

Кишкін Володимир Васильович (1825 — 1911) — капітан пароплава «Князь Пожарский», яким Шевченко повертався з Астрахані до Нижнього Новгорода. — 400, 430.

Климовський Євген Іванович (справжнє прізвище Оглоблін; 1824 — 1866) — російський оперний співак і драматичний актор театру в Нижньому Новгороді. — 429.

Клопотовський Іван Петрович — викладач астраханської гімназії (з 1850 р.), випускник Київського університету, зустрівся з поетом в Астрахані, зробив запис в щоденнику (23.08. 1857). — 394.

Ковалевський Євграф Петрович (1790/1792 — 1867) — гірничий інженер, академік Петербурзької Академії наук (з 1856 р.); міністр народної освіти, начальник головного управління цензури (1858 — 1861). Сприяв виданню «Кобзаря» 1860 р. Брат Ю. П. Ковалевського. — 547.

Ковалевський Юрій (Єгор) Петрович (1811 — 1868) — російський письменник, дипломат; як голова Комітету Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим (1859 — 1868) брав участь у клопотаннях про звільнення родичів поета з кріпацтва. — 544, 553.

Коваленко Оксана Степанівна (1817 — р. см. невід.) — односельчанка, подруга Шевченка за дитячих років. У 1840 р. вийшла заміж за К. М. Сороку — кріпака з с. Пединівки, мала двох дочок. — 51 — 53, 531.

Ковальський Микита — диякон в м. Лисянці. — 49.

Кожанчиков Дмитро Юхимович (1819 — 1877) — російський видавець, /663/ власник книгарні, що була літературним клубом. Видав «Кобзар» 1867 р., підготований М. Костомаровим й Г. С. Вашкевичем. — 557.

Козачковський Андрій Осипович (1812 — 1889) — лікар, випускник Медико-хірургічної академії в Петербурзі (1835); знайомий поета (з 1841 р.); листувались і підтримували дружні взаємини протягом усього життя; залишив мемуари (1875). Шевченко присвятив йому поезію «А. О. Козачковському» (1847). — 166, 174 — 176, 260, 265, 280, 286, 338, 340, 348, 445, 492 — 495, 519, 550, 582.

Козловський Адальберт — колишній становий пристав, службовець поміщика Н. Парчевського. — 503, 506 — 508, 510, 513.

Кок Поль Шарль де (1793 — 1871) — французький письменник — романіст і драматург. — 99.

Кокошкін Сергій Олександрович (1785 — 1861) — генерал-ад’ютант; петербурзький обер-поліцмейстер (1830 — 1847); харківський генерал-губернатор, попечитель харківського учбового округу (1847 — 1856). Всіляко перешкоджав впровадженню народної освіти на Україні рідною мовою. — 151.

Коленко Надія — діячка народної освіти, учасниця організації недільних шкіл у Херсоні у 60-х роках XIX ст. — 581.

Колесник — за народними переказами, селянин с. Моринців на Звенигородщині; за бунтарство прозваний Копієм; засланий до Сибіру; повернувся 1815 р. Документальних даних не знайдено. — 15, 30 .

Кониський Григорій (1717 — 1795) — український церковний діяч, письменник-полеміст, проповідник: виступав проти Брестської унії 1596 р. Вважався автором анонімної «Истории русов». — 109, 118, 159, 182.

Контський Антоній Григорович (1817 — 1899) — польський композитор, піаніст; жив і виступав у Петербурзі у 1853 — 1867 рр. — 478, 479.

Копій — див. Колесник.

Корбе Іван Михайлович (1800 — 1868) — генерал-майор, знайомий поета з 40-х років; належав до компанії «мочеморд». У 50-х роках очолював комісаріатську комісію в Казані. — 126.

Корсаков Петро Олександрович (1790 — 1844) — російський письменник і перекладач, редактор ж. «Маяк», цензор Петербурзького цензурного комітету (1835 — 1844). — 124.

Корсун Олександр Олексійович (1818 — 1891) — український поет-романтик, видавець альманаху «Сніп» (1843), власник автографів поета. — 120.

Корш Євген Федорович (1810/1811 — 1897) — російський журналіст, перекладач, редактор «Московских ведомостей» (1843 — 1849), «Русского вестника» (1855 — 1857), «Атенея» (1858 — 1859). — 443.

Косарєв Єгор Михайлович (1818 — 1891) — командир роти, пізніше півбатальйону в Новопетровському укріпленні, начальник рядового Шевченка; мемуарист. — 15, 19, 253, 256, 277, 292, 323, 324 — 329, 335, 340 — 343, 347, 355, 356, 359, 360, 363, 364, 379, 386, 390, 391, 394, 407, 408, 411.

Костомаров Микола Іванович (літ. псевдоніми: Іеремія Галка, Іван Богучаров; 1817 — 1885) — український і російський історик, фольклорист, письменник, критик; один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства; професор Петербурзького університету (1859 — 1860); мемуа-/664/рист. — 3, 7, 14, 16, 18, 21, 31, 64, 71, 85, 115, 124, 125, 127, 190, 191 — 203, 207, 208, 210 — 212, 219, 220, 223, 224, 226, 229 — 236, 238,; 239, 242 — 245, 247, 249, 251, 377, 392, 404, 413, 415, 416, 419, 420, 431, 457, 460, 467 — 470, 543 — 545, 555, 557, 579, 580, 585, 588, 594, 595, 599.

Костомарова Аліна Леонтіївна (дівоче прізвище — Крагельська; в першому заміжжі — Кисіль) — піаністка, наречена (1847), а через 28 років — дружина М. І. Костомарова, його секретар і помічниця, хранителька його архіву; мемуарист. — 239, 243, 251.

Костомарова Тетяна Петрівна (1798 — 1875, дівоче прізвище Мильник) — мати М. І. Костомарова, колишня кріпачка, знайома Шевченка. — 193, 224, 239, 243, 404, 545.

Костюрин (Кастюрин) (рр. нар. і см. невід.) — власник будинку в Петербурзі на 5-й лінії Васильєвського острова № 41 (нині № 8), де мешкав Шевченко 1844 р. — 89.

Котляревський Іван Петрович (1769 — 1838) — український письменник, основоположник нової української літератури (сЕнеїда», 1798, «Наталка Полтавка», 1819, «Москаль-чарівник» та ін.). — 25, 109, 110, 113, 114, 115, 123, 124, 424, 440.

Коховський Всеволод Порфирійович (літ. псевд. — Данило Медовник, Поганець; 1835 — 1891) — український письменник, педагог; засновник і директор Педагогічного музею військово-навчальних закладів у Петербурзі (у т. зв. Соляному городку), власник збірки малюнків Шевченка. — 599.

Коцебу Август Фрідріх Фердінанд (1761 — 1819) — німецький поет, драматург, романіст. — 428.

Кочубей Василь Леонтійович (1640 — 1708) — генеральний писар (1687 — 1699), потім — генеральний суддя (1699 — 1708) гетьманського уряду І. С. Мазепи, скараний гетьманом за донос на нього Петру І. — 462.

Кочубей Петро Аркадійович (1825 — 1893) — російський учений хімік, історик техніки, голова російського технічного товариства (з 1870 р.), замовник виконаного Шевченком портрета В. Л. Кочубея. — 454, 462, 463.

Кошельов Олександр Іванович (1806 — 1883) — російський літератор, один з видавців слов’янофільської «Русской беседы». — 444.

Кошиць Григорій Іванович (1797 — р. см. невід.) — священик с. Кирилівки, батько Федосії; малий Тарас 1827 р. наймитував у нього. — 11, 40, 54, 58, 167 — 169, 499, 531.

Кошиць Оксана Прокопівна (рр. н. і см. невід.) — дружина Г. І. Кошиця, мати Ф. та Я. Кошиць. — 54, 494.

Кошиць Федосія Григорівна (1827 — 1884) — донька о. Григорія Кошиця; за спогадами В. Шевченка, поет хотів одружитися з нею, але її батьки перешкодили. Залишилася незаміжньою, згодом померла в божевільні. — 167, 169, 430, 499, 531, 533.

Кошиць Ясь (рр. н. і см. невід.) — син Г. І. Кошицл. — 54.

Крагельська Аліна Леонтіївна — див. Костомарова А. Л.

Краєвський Андрій Олександрович (1810 — 1889) — російський журналіст і видавець (з 1839 р. видавав «Отечественные записки»). — 110. /665/

Крамаренківна П. Л. (рр. н. і см. невід.) — кореспондентка О. Я. Кониського. — 10, 533, 535, 536, 543.

Крамаренко М. — див. Дикарєв М. О.

Крапивіна Стефанія Матвіївна — див. Лобода С. М.

Красицький Антон Григорович (1794 — 1848) — селянин-кріпак з с. Зеленої Діброви, чоловік К. Г. Шевченко, сестри поета (з 1823 р.). З цього роду походять художник Фотій Степанович та шевченкознавець Дмитро Филимонович Красицькі. — 40.

Красковська — див. Юскевич-Красковська Є. Г.

Красковський Іван — див. Юскевич Красковський І. Д.

Кржижицький Олександр Костянтинович (1826 — р. см. невід.) — поручик корпусу жандармів Київської губернії, один із слідчих в справі Шевченка (липень, 1859 р.). — 511, 512.

Крузе Микола Федорович (1823 — 1901) — російський літератор, цензор Московського цензурного комітету (1855 — 1859). — 443.

Крулікевич Станіслав (1816 — р. см. невід.) — польський політичний засланець, рядовий, товариш поета в Орській фортеці й Аральській експедиції. — 438.

Круневич Павло Адамович (1824 — 1871) — польський політичний засланець, лікар 4-го лінійного батальйону; познайомилися в Петербурзі (1858). — 453, 590.

Кудлай Петро Дмитрович (1819 — р. см. невід.) — поліцмейстер в Нижньому Новгороді, родич художника П. С. Петровського. — 97, 409, 436.

Кузнецький (рр. н. і см. невід.) — священик собору в Полтаві. — 597.

Кулик Василь (рр. н. і см. невід.) — член полтавської громади у 1861 р., знайомий О. Я. Кониського. — 590.

Куліх Франц Карлович (рр. н. і см. невід.) — унтер-офіцер, каптенармус в Новопетровському укріпленні. — 323, 394.

Куліш Пантелеймон Олександрович (1819 — 1897) — український письменник, перекладач, критик, фольклорист, історик, видавець, учасник Кирило-Мефодіївського товариства, один із засновників ж. «Основа», близький до Шевченка; залишив спогади про поета. — 3, 10, 16, 17, 18, 114, 146, 147, 156, 160 — 162, 191, 192, 196, 199, 202, 213 — 218, 227, 234 — 237, 239, 240, 242, 244 — 247, 251, 377, 392, 395, 411, 413 — 416, 418 — 423, 425, 431, 436, 442, 448, 465, 471, 473, 474, 478, 480, 543, 555 — 557, 562, 581, 583, 584, 594, 600.

Кульнєв Яків Петрович (1763 — 1812) — генерал-майор, герой Вітчизняної війни 1812 р. — 66.

Курбський Андрій Михайлович (1528 — 1583) — боярин, князь, російський політичний діяч, кореспондент і політичний противник царя Івана IV Грозного, письменник. — 209.

Курочкіни — див.: Курочкін Микола Степанович, Курочкін Василь Степанович.

Курочкін Василь Степанович (1831 — 1875) — російський поет, журналіст, громадський діяч, редактор сатиричного журналу «Искра» (1859 — 1873). — 346, 475.

Курочкін Микола Степанович (1830 — 1884) — російський поет, журналіст, землеволець, брат В. С. Курочкіна, помічник у виданні журналу «Иск /666/ра»; переклав поезії Шевченка «Один у другого питаєм», «Доля», «Муза» «Огні горять, музика грає». — 346, 472, 484, 595.

Куторга Степан Семенович (1805 — 1861) — професор природознавства Петербурзького університету, цензор Петербурзького цензурного комітету (1835 — 1847). — 102, 114.

Кутузов Михайло Іларіонович (1745 — 1813.) — російський полководець, генерал-фельдмаршал, командуючий російськими військами у Вітчизняній війні 1812 р. — 66.

Кухаренко Яків Герасимович (1800 — 1862) — український письменник, етнограф, генерал-майор, наказний отаман Чорноморського козацького війська, близький друг поета. — 126, 127, 128, 129, 142, 153, 154, 155, 382 — 384, 387, 394, 487, 544.

Кушельов-Безбородько Григорій Олександрович (р. нар. невід. — 1876) — російський письменник, видавець; автор «Очерков, рассказов и путевых заметок» (СПБ, 1868), засновник ж. «Русское слово» (1859 — 1866), — 31.

Лаврентьєв Павло Сергійович — писар Орської інженерної команди, знайомий Шевченка в Орській кріпості. Спогади про їх взаємини переказала журналісту О. І. Матову Агата Осипівна Лаврентьєва (бл. 1825 — після 1910) — дружина писаря. — 257.

Ладиженський Михайло Васильович (1801 — р. см. невід.) — генерал-майор, голова Оренбурзької прикордонної комісії, комендант м. Оренбурга (з 1853 р.). — 307, 308.

Лазаревичевичка — Лазаревичова (рр. я. і см. невід.) — київська міщанка (60-ті роки XIX ст.). — 232.

Лазаревська Афанасія Олексіївна (дівоче прізвище — Латинська; 1801 — 1879) — мати братів Лазаревських; портретована Шевченком (X, № 45). — 519, 520.

Лазаревський Василь Матвійович (1817 — 1890) — найстарший з шести братів, російський письменник і перекладач, урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1847 — 1848); правитель канцелярії міністра державних маєтностей (з 1856 р.); член ради міністерства і член Головного управління у справах друку (з 1867 р.). — 254, 271, 301, 520.

Лазаревський Михайло Матвійович (1818 — 1867) — другий з шести братів, випускник Ніжинського ліцею (закінчив 1837 р.), урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1847 — 1850 рр.); урядовець канцелярії петербурзького губернатора (з 1850 року), радник губернського правління; управитель маєтків графа Уварова. — 139, 301, 307, 382, 383, 386, 387, 391, 392, 394, 395, 406, 411, 418, 421, 422, 423, 436, 437, 438, 439, 446, 447, 452, 454, 488, 501, 503, 520, 580, 589. 590, 592, 598, 601.

Лазаревський Олександр Матвійович (1834 — 1902) — український історик (п’ятий із шести братів), дослідник біографії поета. — 6, 36, 37, 301, 600 — 602.

Лазаревський Федір Матвійович (1820 — 1890) — третій з шести братів, службовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1854 р.), чиновник особливих доручень при петербурзькому губернаторі (з 1854 р.), керуючий удільними конторами в Орлі й Ставрополі, друг поета (з 1859 р.). — /667/ 248, 249, 254, 273, 275, 283, 287, 298, 299, 301, 304, 307, 308, 331, 344, 345, 417, 438, 520.

Лампі поган Батіст (1775 — 1837) — австрійський художник-портретист; працював у Вільно у жовтні 1829 — червні 1830 рр. — 16, 68, 71.

Лапа — див. Лаппо-Старженецький П. В.

Лаппо-Старженецький Павло Вільгельмович (рр. н. і см. невід.) — старший поліцмейстер Нижнього Новгорода (Шевченко називав його Лапа). — 409.

Лебединець (Лебединцев) Феофан Гаврилович (літ. псевдонім — Ф. Лобода; 1828 — 1888) — український історик, мемуарист, видавець журналу «Киевская старина» (1882 — 1887). — 28, 55.

Лебединцев Петро Гаврилович (1819 — 1896) — український історик, археолог, церковний діяч, викладач Київської духовної академії, редактор «Киевских епархиальных ведомостей». — 28, 38, 45, 74, 75, 583, 601, 602.

Левашов Василь Васильович (1783 — 1848) — генерал-ад’ютант, член «Высочайше утвержденной Комиссии для изысканий о злоумышленных обществах», створеної указом Миколи I від 17 грудня 1825 р.; головою слідчої комісії був військовий міністр — Татищев. — 412.

Левенталь Олександр Іванович (рр. н. і см. невід.) — полковник корпусу жандармів. — 309.

Левицький Сергій Петрович (1822 — 1855) — урядовець Оренбурзької прикордонної комісії (1845 — 1850). — 248, 305, 307, 309, 310, 317.

Левшин — див. Левашов.

Лермонтов Михайло Юрійович (1814 — 1841) — російський поет-романтик, романіст, драматург. Пієтет до нього Шевченко висловив у поезії «Мені здається, я не знаю...». — 272, 275, 301, 302, 305.

Лєонтина (рр. н. і см. невід.) — родичка М. К. Чалого. — 517.

Лєсков Микола Семенович (1831 — 1895) — російський прозаїк, знайомий поета (у 1861 р.), мемуарист. — 6, 345, 346, 582, 586, 593.

Лизогуб Андрій Іванович (1804 — 1864) — брат І. І. Лизогуба, поміщик в м. Седневі на Чернігівщині; музикант і художник-аматор, близький друг поета. — 149, 184, 185, 189, 190, 221, 222, 223, 232, 249, 265, 266, 270, 273 — 277, 289, 294, 295, 300, 305, 331, 334, 414, 415.

Лизогуб Дмитро Андрійович (1849 — 1879) — син А. І. Лизогуба, один із засновників організації «Земля і воля», страчений за участь в ній. — 191.

Лизогуб Іван Якович (1762 — 1818) — чернігівський землевласник, губернський маршалок, батько А. та І. Лизогубів, знайомих Шевченка. — 189.

Лизогуб Ілля Андрійович (1846 — 1906) — російський юрист, працівник міністерства юстиції (з 1872 р.), член Тифліської судової палати (з 1890 р.), дійсний статський радник (з 1906 р.), син А. І. Лизогуба, друга Шевченка. — 190, 198.

Лизогуб Ілля Іванович (1787 — 1867) — брат А. І. Лизогуба, поміщик в м. Седневі на Чернігівщині, військовий, ад’ютант М. Г. Рєпніна-Волконського. Брати Лизогуби разом з А. Гузовичем та О. Толстим клопоталися перед командуючим Окремим Оренбурзьким корпусом В. Л. Перовським про визволення поета з заслання. — 189, 190, 223.

Лизогуб Кіндрат (рр. н. і см. невід.) — козак, мешканець м. Глемязова (XVII ст.). — 189. /668/

Лизогуб Надія Дмитрівна (дівоче прізвище Дунін-Борковська, 1820 — р. см. невід.) — дружина А. І. Лизогуба, донька Д. Дуніна-Борковського. — 190.

Лизогуб Федір Андрійович (1851 — р. см. невід.) — земський діяч, городнянський повітовий маршалок (1888 — 1897), голова Полтавської земської управи (з 1901 р.), дійсний статський радник (з 1909 р.). — 190, 222.

Лизогуб Яків Кіндратович (Яцько Кобизенко; р. нар. невід. — 1698) — козак Глемязівської сотні Переяславського полку, полковник канівський (1666 — 1669), чернігівський (1687 — 1698). — 189.

Лимар Іона — приятель дяка П. Богорського (селянин з Кирилівки). — 47.

Лимериха (рр. нар. і см. невід.) — селянка с. Кирилівки. — 169.

Лобода Віктор Васильович — священик у м. Полтаві, чоловік С. М. Лободи (літ. псевдонім — С. Крапивіна), землеволець, знайомий О. Я. Кониського. Арештований 1863 р. й засланий до Пермі. — 559.

Лобода Стефанія (Степанида) Матвіївна (псевдонім — С. Крапивіна, 1827 — 1887) — українська письменниця, мемуаристка. — 515, 516, 558, 559.

Лопухін Павло Петрович (1788 — 1873) — князь, власник земель під Корсунем; генерал-майор, ад’ютант М. О. Єрмолова під час Вітчизняної війни 1812 р. У економії Лопухіна служив В. Г. Шевченко. — 501, 535.

Лукашевич Платон Якимович (1806 — 1887) — український фольклорист, видавець, поміщик м. Березані на Полтавщині. — 149, 150, 151.

Лук’янович Олександр Андрійович (бл. 1803 — бл. 1879) — майор, поміщик с. Мар’янського Миргородського повіту Полтавської губернії. — 155, 162, 174, 192.

Львов Геронтій Ілліч — командир 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, майор (з квітня 1853), підполковник (з серпня 1855 р.). — 357, 368, 369, 372; 388, 389, 391, 407, 408.

Маєвський Антон Петрович (р. нар. невід. — 1852 або поч. 1853) — комендант Новопетровського укріплення, підполковник; довірив поетові вчити своїх двох синів, одержував листи для нього. — 321, 322, 342, 349, 350, 354, 363.

Мазепа Іван Степанович (1644 — 1709) — гетьман Лівобережної України (1687 — 1708); прагнучи звільнити Україну від колонізації з боку російського царизму, що порушив переяславську угоду 1654 р., уклав спілку з Швецією. Після поразки в Полтавській битві 1709 р. пішов у вигнання, де невдовзі помер. — 176, 237, 462.

Мазуриха — Мазурова Ангеліка (Анеля) Устинівна — мати А. Л. Крагельської, за другим шлюбом — дружина колезького асесора Мазурова. — 239, 243.

Майнова — діячка полтавської громади 60-х років XIX ст. — 590.

Макаров Микола Якович (1828 — 1892) — урядовець, чернігівський поміщик; випускник Ніжинського юридичного ліцею (1848); наприкінці 40-х років працював у Петрозаводську, де близько здружився із засланими кириломефодіївцем В. М. Білозерським та петрашевцем О. П. Баласогло. /669/ Зазнавши через це переслідувань з боку губернатора М. Е. Писарєва переїхав до Петербурга. Співробітник журналів «Современник», «Основа», знайомив поета з 1858 р.; брат В. Я. Карташевської, власник Ликери Полусмак. Йому присвячено поезію «Барвінок цвів і зеленів». — 137, 454, 463, 543, 557, 559, 562, 563, 565 — 568, 575, 576.

Макарова — див. Маркелова О.

Максимович Марія Василівна (дівоче прізвище Товбич) — дочка поміщика Золотоніського повіту, дружина М. О. Максимовича (з 1853 р.). знайома поета, портретована ним (X, № 44). — 442, 443, 489, 490, 496, 533 — 535.

Максимович Михайло Олександрович (1804 — 1875) — український історик, фольклорист, мовознавець, природознавець; перший ректор Київського університету (1834 — 1835); член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1871 р.), власник хутора Михайлова Гора в с. Прохорівці, який Шевченко відвідав в червні 1859 р. Портретований Шевченком (X, № 43). — 161, 162, 217, 442, 444, 447, 473, 474, 489, 496, 507, 509 — 511, 513, 516, 525, 534, 550.

Макшеев Олексій Іванович (1822 — 1892) — російський географ, мандрівник, дослідник Середньої Азії; близький до петрашевців; учасник Аральської описової експедиції 1848 р., де жили з Шевченком в одній кибитці. Портретований Шевченком (місцезнаходження портрета невідоме). — 6, 19, 280, 281.

Маловіківна — селянка с. Сухині, третя дружина І. А. Шевченка (Швеця), діда поета. — 53.

Малюга Павло Потапович — лікар, вихованець Київського університету (закінчив 1857 р.); зустрівся з Шевченком в Нижньому Новгороді (V, 202, 211). — 471.

Маня — див. Європеус М. Я.

Марія Миколаївна (Романова, 1819 — 1876) — велика княгиня, сестра Олександра II, президент Академії мистецтв (з 1852 р.); підтримала клопотання Ф. П. Толстого й інших про повернення Шевченка до Петербурга. — 375, 376, 455.

Маркевич (Маркевич) Андрій Миколайович (1830 — 1907) — український юрист, музикант, сенатор, син історика М. А. Маркевича, знайомий поета. — 382, 383, 568, 571.

Маркевич (Маркевич) Микола Андрійович (1804 — 1860) — український історик, етнограф, письменник; поет присвятив йому поезію «Н. Маркевичу» (1840). — 126, 151, 383.

Маркевич Опанас Васильович (1822 — 1867) — український фольклорист і етнограф, педагог, кириломефодіївець; чоловік М. О. Вілінської (літ. псевдонім — Марко Вовчок). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1846). Після слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства відправлений на заслання у м. Орел (1847), де служив у канцелярії, пізніше редагував «Черниговские губернские ведомости». З 1853 р. працював у палаті державних маєтностей у Києві, з 1855 р. — викладач Немирівської гімназії; у 1860 — 1861 рр. працював співробітником ж. «Основа» в Петербурзі. З 1861 р. — жив на Україні, збирав фольклорні матеріали. — 194, 198, 199, 227, 229, 234, 235, 251, 414, 471, 489. /670/

Мартинов Олександр Євстахійович (1816 — 1860) — російський актор, з 1836 р. працював в Александрінському театрі; 10 березня 1859 р. Шевченко був присутній на обіді на честь актора. — 472.

Мартос Іван Петрович (1754 — 1835) — російський скульптор. — 374.

Мартос Петро Іванович (1811 — р. см. невід.) — поміщик, колишній штаб-ротмістр; портретований Шевченком (портрет не зберігся). Дав кошти на видання «Кобзаря» 1840 р. Мемуарист. — 14, 16, 70, 84, 86, 96, 99, 111, 112, 115, 117, 118, 344, 345.

Масальський Костянтин — студент, домашній учитель у М. І. Маркевича в с. Турівці. — 151.

Маслов (Маслій) Василь Павлович (бл. 1841 — 1880) — український письменник і громадський діяч; автор біографічного нарису про поета (1874). — 15, 19, 37, 84, 141, 220, 263, 280, 496, 497, 518.

Матвієв — див. Матвєєв.

Матвєєв Юхим Матвійович — підполковник Уральського козачого війська; офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу (1847 — 1850). — 249, 250, 344.

Матов Олександр Іванович — російський журналіст, співробітник «Самарской газеты», газети «Степь» (Оренбург) та ін. видань. На основі зібраних в Орську й Оренбурзі у 1895 — 1896 рр. матеріалів про службу там Шевченка опублікував спогади про поета (1895, 1897). — 256.

Мацкевич Давид Іванович (1819 — 1859) — цензор Петербурзького цензурного комітету. — 474.

Мей Лев Олександрович (1822 — 1862) — російський поет і перекладач; переклав поезії Шевченка: «Думи мої, думи мої...», «Садок вишневий коло хати», «Хустина», «Наймичка», фрагменти «Гайдамаків». — 454, 472.

Мєшков Дмитро Васильович — командир 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, майор, начальник Шевченка в Орській фортеці у 1847 — 1848 і 1850 рр. — 262, 277, 306, 307, 310, 311, 313, 315, 361.

Мєшков Михайло Федотович — унтер-цейхвахтер у Новопетровському укріпленні. — 349.

Микешин Михайло Йосипович (Йосипович, 1835 — 1896) — російський скульптор, графік, автор пам’ятника «Тисячоліття Росії» в Новгороді й Богдану Хмельницькому в Києві; мемуарист. — 7, 145, 455 — 457, 459, 460, 478 — 480, 572, 575.

Микола I (Микола Павлович Романов; 1796 — 1855) — російський імператор (1825 — 1855). — 66, 72, 106, 114, 132, 136, 154, 164, 181, 242,250, 269, 275, 292, 295 — 297, 311, 312, 314, 334, 345, 346, 349, 355, 356, 359, 373, 402, 412, 451, 473, 546.

Милорадович(ка) Єлизавета Іванівна (дівоче прізвище — Скоропадська, 1832 — 1890) — українська громадська діячка, одна із засновників Товариства імені Шевченка, власниця великих маєтностей на Полтавщині. На кошти, дані нею, О. Я. Коїшським та М. Жученком, у Львові заходами Д. Пильчикова закуплено друкарню (1873) й засновано Товариство імені Шевченка. — 5, 590.

Мильник Петро — селянин слободи Юрасівки (коло м. Острогозька), кріпак І. П. Костомарова, батько Т. П. Костомарової — матері історика М. І. Костомарова. — 194. /671/

Мировецький-Єфимовський Іван — див. Єфимовський Мировицький І.

Михайлов Григорій Карпович (1814 — 1867) — російській художник, учень О. Венеціанова та К. Брюллова (разом з Шевченком). — 94, 103, 106, 116,350.

Михальський Олексій Григорович — підполковник, штаб-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; 1857 р. виконував обов’язки командира цього батальйону. — 407, 408.

Мінін Кузьма (Кузьма Минич Захар’єв-Сухорук) (р. вар. невід. 1616) — посадський в Нижньому Новгороді, земський староста (з 1611), один з організаторів народного ополчення 1611 — 1612 рр. — 406.

Міцкевич Адам Бернард (1798 — 1855) — польський поет-романтик, класик польської літератури. — 70, 140, 598.

Мокрицький-Таволга Іван Миколайович (1822 — р. см. невід.) управитель канцелярії петербурзького обер-поліцмейстера, брат товариша Шевченка, художника А. М. Мокрицького, знайомий поета з 1844 р. 449, 450, 490, 588.

Мольєр Жан-Батіст (справжнє прізвище Поклен; 1622 — 1673) — французький драматург, актор і режисер. — 340.

Мордовцев (Мордовець) Данило Лукич (1830 — 1905) — український та російський письменник, історик, публіцист, мемуарист. — 3, 22, 599.

Мостовський Мацей Валептійович (1804 — р. см. невід.) -польський засланець, поручик-артилерист в Новопетровському укріпленні (з 1853 р.); неодноразово згаданий в щоденнику добрим словом. — 349.

Моцарт Вольфганг-Амадей (1756 — 1791) — австрійський композитор, автор шедеврів музичного мистецтва, до яких Шевченко залічував його оперу «Дон Жуан». — 96, 428, 478.

Муравйов Олександр Миколайович (1792 — 1863) — нижегородський військовий губернатор (а 1856 р.), замолоду — декабрист. — 409.

Мурільйо Бартоломео Естебан (бл. 1618 — 1682) — іспанський художник; за його твором «Свята родина» Шевченко виконав офорт. — 468.

Мусін-Пушкін Михайло Миколайович (1795 — 1862) — голова Петербурзького цензурного комітету (середина 1840-х — середню 1850-х рр.). — 114.

Навроцький Олександр Олександрович (1823 — 1892) — український поет, перекладач, кириломефодіївець; двоюрідний брат М. І. Гулака. Закінчив філософський факультет Київського університету (1846): Після арешту (березень, 1847) й слідства висланий у м. Вятку, потім — Єлабугу. З 1893 р. служив у Курську, Новочеркаську, Миколаєві, Єревані. Переклав поему Ш. Руставелї «Витязь у тигровій шкурі». — 198, 199, 226, 227, 229, 234, 237, 239, 242.

Нагаєв Григорій Миколайович (рр. нар. і см. невід.) — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, випускник Неплюєвського кадетського корпусу, переписувач повісті «Матрос» («Прогулка с удовольствием и не без морали», 1857). — 418.

Наталка-Полтавка — див. Кибальчич Н.

Недоборовський Зосима Федорович (рр. н. і см. невід.) — службовець митниці Петербурзької комісаріатської комісії, знайомий Шевченка з кінця 50-х років, мемуарист. — 544, 598. /672/

Незабитовський Степан Андрійович (1829 — 1902) — молодший лікар 45-го флотського екіпажу; залишив запис в щоденнику поета від 15 і 16 серп. 1857 р. — 399.

Незаборовський Зосима — див. Недоборовський З. Ф.

Некрасов Микола Олексійович (1821 — 1877) — російський поет, прозаїк (разом з А. Панаєвою), видавець журналів «Современник» (1847 — 1866, разом з І. Панаєвим), «Отечественные записки» (1868 — 1877). Автор вірша «На смерть Шевченка» (1861). — 476, 517, 595.

Нестеровський Іван (рр. нар. і см. невід.) — піп в с. Кирилівці в часи дитинства поета. — 38, 46.

Нестеровський Савва — персонаж повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», священик в с. Гнилих Будищах на Звенигородщині (IV, 298 — 299). — 159.

Нечаєв — див. Нагаєв Г. М.

Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838 — 1918) — український письменник, критик, публіцист; автор статті «Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка» (1906), нарису «Шевченкова могила» (1881). — 28.

Нікітенко Олександр Васильович (1804 — 1877) — професор Петербурзького університету, літературознавець, критик, цензор, громадський діяч, мемуарист. — 546.

Нікольський Сергій Родіонович (1816 — р. см. невід.) — старший лікар військового напівгоспіталю в Новопетровському укріпленні; знайомий Шевченка. — 342, 367.

Обеременко Андрій (рр. нар. і см. невід.) — рядовий Астраханської інвалідної команди, пекар, городник в Новопетровському укріпленні, приятель поета. — 336, 337, 395.

Обручов Володимир Опанасович (1793 — 1866) — генерал-лейтенант, командир Окремого Оренбурзького корпусу і оренбурзький генерал-губернатор (1842 — 1851). — 247, 250, 269, 275, 287 — 289, 291, 292, 295, 297, 303 — 308, 310, 312 — 318, 322, 325, 326, 331, 343, 344, 395, 446, 514.

Обрядін Петро Іванович — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, командир роти, де служив Шевченко (1850 — 1852). — 323, 325, 335, 361.

Овідій — Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — бл. 18 р. н. е.) — римський поет, засланий імператором Августом у місто Томи (нині — м. Констанца в Румунії). Шевченко захоплювався його «Метаморфозами» (див. лист до М. О. Осипова від 25.05. 1856). — 106, 362.

Овсянников Павло Абрамович (рр. нар. і см. невід.) — помічник управителя нижегородського пароплавного товариства «Меркурій»; портретований Шевченком у Нижньому Новгороді (X, № 14). — 407, 411, 420, 424.

Одинець — див. Одинцов Є. І.

Одинцов Євтихій (Євген) Іванович (1831 — 1873) — молодший лікар 46-го флотського екіпажу в Астрахані; залишив запис в щоденнику поета від 15 і 16 серп. 1857 р. — 399.

Озеров Владислав Олександрович (1769 — 1816) — російський драматург-класицист. — 82.

Олдрідж Айра-Фредерік (1807 — 1867) — негритянський актор-трагік; /673/ гастролював у Петербурзі 1858 р.; портретований Шевченком (X № 33). — 459, 477 — 479, 482.

Олександра Федорівна (Романова, 1798 — 1860) — російська імператриця, дружина Миколи І; сатиричний портрет обох змальовано поетом в «комедії» «Сон» («У всякого своя доля...»). — 72, 104, 114, 378.

Олександр II (Романов, 1818 — 1881) — російський імператор (з 1855). — 90, 151, 234, 369, 370, 377, 378, 404, 407, 420, 449, 587.

Олійников — див. Аленников М. С.

Ольшевський Еразм (1818 — р. см. невід.) — польський засланець, унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону (з 1856.), служив у Новопетровському укріпленні, звільнений зі служби одночасно з поетом. — 407.

Оришка — наймичка В. Пашковської на Приорці в Києві 1859 р. 515, 516, 519.

Орлай Іван Семенович — директор Ніжинської гімназії вищих наук (1821 — 1827). — 182.

Орлов Олексій Федорович (1786 — 1861) — російський дипломат, військовий діяч; титул графа одержав за участь у придушенні декабристського повстання; шеф жандармів, начальник III відділу імператорської канцелярії (1844 — 1856). Провадив слідство у справі Кирило-Мефодіївського братства. — 114, 196, 228, 229, 232, 233, 235 — 238, 240 — 242, 245, 246, 265, 269, 272, 275, 291 — 297, 308, 309, 311 — 314, 316, 332 — 334, 355, 379, 385, 442, 445, 446, 514.

Осипов Микола Осипович (1825 — 1901) — російський художник-портретист, знайомий родини Толстих; сприяв визволенню поета з за слання. — 354, 361, 370, 373 — 376, 385, 423.

Островський Олександр Миколайович (1823 — 1886) російський драматург. — 363.

Остроградський Михайло Васильович (1801 — 1862) — російський та український математик, академік Петербурзької Академії наук (з 1830 р.). — 92, 301, 309, 454.

Падлєвський Зигмунт (1836 — 1863) — один з керівників польського визвольного повстання 1863 — 1864 рр.; навчався в Артилерійській академії в Петербурзі (1858 — 1861), ймовірно, знайомий Шевченка через З. Сераковського. — 371.

Паїсій — настоятель Густинського монастиря у 40-х рр. XIX ст. — 17, 171, 174.

Панаєва (дівоче прізвище — Головачова (Авдотья (Євдокія) Яківна (1820 — 1893) — російська письменниця, мемуаристка. — 476.

Парчевський Никодим Павлович (1812 — 1867) — поміщик, власник маєтку в с. Межиріччі, до якого належало й с. Пекарі. — 503, 504, 508, 513, 525.

Пашковська Варвара Матвіївна — господиня будиночку на Приорці у Києві (нині — Вишгородська, 5), де 1859 р. зупинявся Шевченко. Сестра мемуаристки С. М. Лободи (Крапивіної). — 514, 515, 559.

Перовський Василь Олексійович (1795 — 1857) — граф, командир Окремого Оренбурзького корпусу й оренбурзький генерал-губернатор /674/ (1833 — 1842 та 1851 — 1857 рр.). — 15, 269, 271, 295, 343 — 346, 350, 357, 368, 369, 378, 379, 407.

Петро — служник К. М. Бера.

Петро Великий, Петро I Олексійович (1672 — 1725) російський цар з 1682), імператор (1721 — 1725). — 120, 136, 137, 405, 462, 575.

Петров Микола Іванович (1840 — 1921) — український літературознавець, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1916) академік АН УРСР (з 1919 р.) 86.

Петров Олексій Михайлович (1827 1883) студент Київського університету, викажчик Кирило-Мефодіївського товариства; потім співробітник III відділу (з травня 1847); за донос одержав 300 крб. сріблом і ще таку ж суму — при відправці в м. Олонецьк на службу після того, як було викрито викрадення ним документів з канцелярії III відділу. — 19, 194, 201, 226, 230, 238, 242, 243, 446.

Петровський Петро Степанович (1813 — 1842) — російський художник, співучень Шевченка по Академії художеств. — 92, 96, 97, 106.

Пильчиков Дмитро Павлович (1821 — 1893) — український педагог, викладач історії в Полтавському кадетському корпусі (1846 — 1864), кириломефодіївець. Його приналежність до братства не доведена. Член Полтавської громади. 1873 р. разом з Є. І. Милорадович взяв участь у заснуванні у Львові Товариства ім. Шевченка (реорганізованого 1893 р. у Наукове товариство імені Шевченка). — 5, 18, 161, 196 199, 200, 203, 230, 251, 556, 590, 596.

Пименов Микола Степанович (1812 — 1864) російський скульптор. — 466.

Пипін Олександр Миколайович (1833 — 1904) — російський літературознавець, фольклорист, критик, академік Петербурзької Академії наук (з 1898 р.). — 120, 121, 595.

Писарєв Микола Еварестович (1805 — 1884) керуючий канцелярією київського генерал-губернатора (з 1838), одночасно — керуючий канцелярією інституту шляхетних дівчат; голова слідчої комісії у справі Шимона Конарського (1838 — 1839); голова Археографічної комісії для розгляду давніх актів, 1843 — 1848; Олонецький губернатор (1848 — 1851), який дістав ляпаса від одного зі своїх підлеглих (цей факт ліг в основу поеми Шевченка «Юродивий»). — 162, 231, 235.

Писемський Олексій Феофілактович (1821 1881) російський прозаїк, учасник експедиції К М Бера на Мангишлак, клопотався про визволення поета із заслання. — 377.

Піунова Катерина Борисівна (1841 1909) акторка Нижегородського театру, знайома Шевченка (1857). — 13, 410, 428 436, 532, 533.

Платонов Микола Платонович (рр нар. і см. невід.) актор театру в Нижньому Новгороді. — 429.

Плетньов Петро Олександрович (1792 — 1866) російський критик, поет, ректор Петербурзького університету (1840 1861), видавець ж «Современник» (1838 — 1846). — 213, 454.

Плещеєв Олексій Миколайович (1825 — 1893) — російський письменник, перекладач, критик, петрашевець; був засланий у солдати Окремого Оренбурзького корпусу (1849 — 1858), листувався з Шевченком; переклав поему «Наймичка». — 248, 346, 368, 372. /675/

Плюшар Адольф Олександрович (1806 — 1865) — російський видавець, типограф; видав «Енциклопедический лексикон» (т 1 — 17, 1834, 1841). — 118.

Пожарський Дмитрій Михайлович (1578 — 1642) — князь, російський полководець; керівник воєнних дій проти польських загарбників у 1613-1618 рр. — 406.

Полевой Микола Олександрович (1796 — 1846) — російський письменник, історик, публіцист, видавець ж. «Московский телеграф» (1825 — 1834). — 154, 162.

Полонський Яків Петрович (1819 — 1898) — російський поет, мемуарист; знайомий Шевченка з 1858 р. (Петербург). — 455, 459, 460, 470, 482 — 485, 593.

Полусмак (Полусмакова) Ликера Іванівна (за чоловіком — Яковлєва; 1840 — 1917) — кріпачка М. Я. Макарова, наречена Шевченка; їй присвячено поезії «Ликері», «Л» («Поставлю хату і кімнату...»); портретована (X, № 55). — 20, 532, 533, 557 — 579, 585.

Поль-де-Кок — див. Кок Поль Шарль де.

Пономарьов Федір Павлович (1822 — 1884) — російський художник медальєр; Шевченко жив у його майстерні (взимку 1839 — 1840); мемуарист. — 92, 96, 97.

Понятовський — поміщик Канівського повіту. — 526.

Попов Михайло Максимович (1800 — 1871) — таємний радник, старший урядовець III відділу; брав участь у слідстві в справі Кирило-Мефодіївського товариства. — 235, 236.

Поспєлов Ксенофонт Єгорович (1820 — бл. 1860) — прапорщик корпусу флотських штурманів, учасник Аральської експедиції; жили в одній каюті на шхуні «Костянтин». — 286, 287, 314, 315.

Посяда (Посяденко, Пасяда) Іван Якович (1823 — 1894) — студент Київського університету (з 1843 р.), кириломефодіївець, висланий до Казані, де закінчив філософський факультет університету (1848). Служив у Рязані. Коли Шевченко 1857 р. розшукував його в Казані, Посяда був за кордоном (з 1856 р., 8 років). З 1865 р. викладав у шкільних закладах різних міст Росії та України. — 194, 229, 234, 239, 242, 243, 405.

Потапов Меркул Матвійович — штабс-капітан, командир 4-ї роти 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, ротний Шевченка в Новопетровському укріпленні (1850 — 1852). — 315, 323, 325 — 329, 335, 340 — 342, 361, 446, 514.

Потєхін Олексій Антипович (1829 — 1908) — російський драматург. — 428.

Потьомкін Григорій Олександрович (1739 — 1791) — російський державний і військовий діяч, генерал-фельдмаршал, фаворит Катерини II. — 29, 125.

Почетов — див. Почешев Г.

Почешев Герман (р. нар. невід. — 1851) — поручик 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, очолював етапну команду з якою Шевченко прибув з Оренбурга в Орську фортецю. 253.

Превлоцький Степан Степанович — перший вчитель малювання І. М. Сошенка (1820 — 1828), в 1828 р., можливо, і Т. Шевченка (м. Вільшана). — 28, 73, 74. /676/

Прехтель Степан Осипович (1808 — р. см. невід.) — управитель Енгельгардтів у Петербурзі. — 80, 81.

Псьол Глафіра Іванівна див. Дунін-Борковська Глафіра Іванівна.

Псьол Олександра Іванівна (1817 1887) українська поетеса, одна з трьох сестер Псьол, що виховувались в родині Рєпніних у Яготині. — 222, 275, 305, 311, 440.

Пурлевський Савва Дмитрович — агент фірми «Брати Яхненки і Симиренко. в Москві. — 521, 549.

Пушкін Олександр Сергійович (1799 — 1837) — російський письменник, видавець, основоположник нової російської літератури. — 78, 203, 214, 245, 275, 305, 339, 340, 430, 486, 598.

Пущин Іван Іванович (1798 — 1859) — декабрист, в’язень шліссельбурзької фортеці (з 1826), каторжник на Керченських копальнях (з 1828) поселенець в Турчинську, Ялуторовську (1836 — 1856), мемуарист. — 412.

Пущина Ніна Іванівна (1842- 1863) дочка І І Пушина й місцевої жінки-якутки, вихованка М. О. Дорохової (Нижній Новгород). — 412, 417, 436.

Разін Степан Тимофійович (бл. 1630- 1671) керівник антифеодального повстання в Росії 1667-1671 рр. — 403.

Редькін — див. Рєдкін.

Рєдкін — службовець міністерства внутрішніх справ, племінник правознавця професора П. Г. Рєдкіна (1808 — 1891). — 302.

Рєпнін-Волконський Микола Григорович (1778 — 1845) — російський державний діяч, брат декабриста С. Г. Волконського; батько В. М. Рєпніної малоросійський військовий губернатор (1816 1834), власник маєтку в Яготині, де приймав Шевченка. 132, 133, 143, 153, 170, 178, 334.

Рєпніна Варвара Миколаївна (1808 — 1891) — російська письменниця, «друг-сестра» поета. 85, 86, 133, 141 142, 147, 149, 150, 153, 166, 170, 179, 180, 184, 185, 235, 244, 245, 258, 259, 263 270, 272 276, 280, 285 — 287, 293, 295, 299 — 301, 305, 330 — 334, 441, 442, 493.

Рєпніна Варвара Олексіївна (1778 — 1864) — дружина М. Г Рєпніна Волконського, мати В. М. Рєпніної, онука гетьмана К. Розумовського. — 218.

Рилєєв Кіндратій Федорович (1795-1826) російський поет, декабрист видавець альманаху «Полярная звезда» (1823-1825). — 402.

Рігельман Микола Аркадійович (1817-1888) археограф, письменник, фольклорист-мемуарист. Урядовець канцелярії київського генерал-губернатора (1846 — 1848). Був під слідством у справі Кирило- Мефодіївського товариства, але за відсутністю доказів звільнений. Член київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів (з 1848), дійсний член Товариства любителів російської словесності при Московському університеті. Редактор двох томів Літопису Величка. — 229.

Робиляр — фотограф у Петербурзі в 60-х роках XIX ст. — 466.

Родзянки — давній український шляхетський рід. — 151, 191

Ромодановський Григорій Григорович (р. вар невід. 1682) боярин царя Олексія Михайловича, воєвода, керівник Чигиринських походів 1677-1678 рр., придушував повстання С. Разіна. — 130.

Ротмистров Феоктист — дід О Я. Кониського. — 109 /677/

Рубан Павло Хомич (Совгир; 1802 — р. см. невід. — дяк у с. Кирилівці у якого вчився Тарас у 1822 р. — 37-40.

Савич Микола Іванович (1808 1892) журналіст, закінчив філософський факультет Харківського університету, служив в армії на Кавказі (1827-1831), вивчав хімію в Парижі (1831 — 1834); кириломефодіївець. 1847 р. в Парижі передав А. Міцкевичу поему Шевченка «Кавказ» Викликаний з-за кордону, заарештований у справі Кирило-Мефодіївського товариства, висланий у свій маєток на Полтавщину під нагляд поліції. — 210, 226, 234, 238.

Сажин Михайло Макарович (р. нар. невід. — 1855) — художник-пейзажист; 1846 р. в Києві разом з Шевченком працював над альбомом «Види Києва». — 189, 203, 219.

Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович (справжнє прізвище — Салтиков; 1826 — 1889) — російський письменник-сатирик. — 402, 403, 595.

Самойлова Надія Василівна (1818 — 1899) — російська драматична актриса, працювала в Александринському театрі (до 1859 р.). — 429

Самойлович Іван Самійлович (р. нар. невід. — 1690) — гетьман Лівобережної України (1672 — 1687); разом з військом воєводи Г. Ромодановського воював проти гетьмана П. Дорошенка. — 170, 189.

Самчевський — шкільний інспектор на Черкащині у 80-х роках XIX ст., звільнений з роботи на вимогу генерал-губернатора лише за те, що, «уговаривая тамошних крестьян (кирилівчан. — Ред.) основать и содержать у себя школу, упомянул о том, что в их селе родился такой известный писатель (Шевченко. — Ред.)». — 593.

Санд Жорж (справжнє ім’я Аврора Дюпен), 1804 — 1876 — французька письменниця-романістка. — 518.

Сапожников Олександр Олександрович (1833 — 1887) — астраханський промисловець, знайомий Шевченка в Петербурзі (40-і роки XIX ст.). — 399, 400, 402, 406, 407.

Свічка Лев Миколайович (р. нар. невід. — 1845) — поміщик (с. Городище Пирятинського повіту), поручик у відставці; дав притулок поетові на Іллінському ярмарку в Ромнах у липні 1845 р. — 143, 164.

Свічка Павло Вікторович — див. Свічка Лев Миколайович.

Селецький Петро Дмитрович (1821 — 1880) — поміщик, київський віце-губернатор (1858 — 1866); знайомий Шевченка з 1843 р. (Яготин); мемуарист. — 134, 492, 518, 529, 585.

Семаковський — див. Смаковський.

Семевський Микола Іванович (1837 — 1892) — російський історик, журналіст, видавець ж. «Русская старина». — 136, 137, 207, 234.

Сєраковський Сигізмунд Гнатович (1826 — 1863) — польський революційний діяч, капітан генерального штабу; перебуваючи на засланні солдатом Окремого Оренбурзького корпусу (1848 — 1856), листувався з Шевченком, зустрівся з ним 1858 р. в Петербурзі. — 19, 288, 370 — 372, 448, 453, 477.

Сидір — Ісидор (Никольський Яків Сергійович, 1799 — 1892) — митрополит новгородський, петербурзький та фінляндський (з 1856 р.). 1839 р., бувши єпископом полоцьким та вітебським, активно протидіяв уніатам. — 582. /678/

Сидорка — кучер Енгельгардтів у 30-х роках. — 582.

Симиренко (Семеренко) Платон Федорович (1821 — 1863) — український підприємець, власник цукроварні в місті Городищі; дав кошти на видання «Кобзаря» 1860 року. — 497, 504, 505, 509, 510, 511, 512, 549, 550.

Сипягін Сергій Миколайович — племінник генерал-губернатора Д. Г. Бібікова, вихованець В. І. Аскоченського. — 206, 515.

Сичов — власник друкарні в Петербурзі, у якій 1841 р. надруковано поему «Гайдамаки». — 117.

Сірін Єфрем (бл. 306 — 373) — сірійський християнський письменник-проповідник. — 582.

Скабичевський Олександр Михайлович (1838 — 1910) — російський історик літератури, критик; писав про Шевченка в своїй сИстории новейшей русской литературы 1848 — 1892 годов». — 484.

Скобелєв — рядовий 2-ої роти 1-го батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, вістовий ротного командира поручика Я. Обрядіна. Його драматичну історію Шевченко виклав у щоденнику (запис від 8 лип. 1857 р.). — 128, 323 — 325, 336.

Сковорода Григорій Савич (1722 — 1794) — український мандрівний філософ, просвітитель, поет. — 40.

Скоропадські — рід українських магнатів. — 151.

Скотт Вальтер (1771 — 1832) — англійський письменник, поет і романіст. — 109, 440.

Смаковський Віцентій (бл. 1797 — 1876) — польський художник, навчався в Академії мистецтв (1823 — 1829); жив у Петербурзі. Автор біографії польського художника В. М. Ваньковича. — 453.

Сова — див. Желіговський Є. В.

Совгир — див. Рубан П. X.

Соколенки (Соколови) — сестри Одарка, Горпина, брати Федір, Микола, Петро — кріпаки князів Голіциних. — 463,

Соколов (Соколенко) Петро Максимович (1827 — 1887) — український художник, з кріпаків князя Голіцина. — 96.

Соленик (Соляник) Карпо Трохимович (’1811 — 1851) — український актор. — 164, 165.

Солонина Марія Григорівна (1829 — 1913) — жителька м. Саратова, родом з Лохвицького повіту; передала вітання Шевченкові, що повертався з заслання. — 404.

Сошальський — особа невідома, петербурзький мешканець, згаданий в щоденнику поета. — 454, 475, 549.

Сошенко Іван Максимович (1807 — 1876) — український художник, близький друг поета, що увів його в художницьке середовище; мемуарист. — 6, 8, 16, 28, 68, 72, 73, 75 — 88, 90 — 95, 101, 105, 110, 184, 446, 517, 518, 529, 602.

Сребдольські — поміщики на х. Сорока Борзенського повіту Чернігівської губ., де Шевченко у січні 1847 р. намалював портрет Ю. Г. Сребдольської (VII, кн. 1, № 152). — 216.

Станкевич Олександр Володимирович (1821 — 1912) — російський письменник, брат відомого літератора М. В. Станкевича; Шевченко, бувши знайомий з його дружиною, О. В. Станкевич, ймовірно, з 1844 р.. /679/ завітав до них 19 і 20 березня 1858 р., письменник подарував Шевченкові збірку поезій Ф. Тютчева. — 443.

Старов Микола Дмитрович (1823 — 1877) — педагог, вчитель Катерини Толстої (в заміжжі — Юнге). — 452, 479, 484.

Степанов Олексій Іванович (1812 — р. см. невід.) — штабс-капітан, командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, начальник рядового Шевченка в. Орській фортеці. — 257, 275.

Стороженко Микола Ілліч (1836 — 1906) — історик літератури, член-кореспондент Петербурзької АН, фахівець з історії західноєвропейських літератур; публікатор шевченківських матеріалів архіву Департаменту поліції (кол. II відділу), автор розвідок з біографії Шевченка. — 9, 10, 15, 18, 132, 147, 180, 196, 221, 249, 263, 269, 272, 298, 304, 305.

Стороженко Андрій Якович (1791 — 1858) — краєзнавець, колекціонер документів з історії України. — 147.

Стоянов Олександр Ількович — студент історико-філологічного факультету Київського університету (закінчив 1862 р.), учасник київської громади, у 1878 — 1879 рр. — директор Кутаїської гімназії. — 602.

Стронін Олександр Іванович (1826 — 1889) — український і російський письменник, соціолог, педагог, діяч полтавських недільних шкіл. Автор праць: «Азбука по методе Золотова для Южно-русского края» (1861), «История и метод» (1869), «Политика как наука» (1872), «История общественности» (1886). Був кріпаком князя Юсупова, відпущений 1837 р. Скінчив Київський університет (1848), викладав у гімназіях України, 1858 р. познайомився в Лондоні з О. І. Герценом. Арештований 1862 р., під час хвилі переслідувань діячів української культури та освіти, засланий в Архангельську губернію. Присяжний повірений в Петербурзі (1871 — 1873), член ради міністерства шляхів сполучення. — 581, 587.

Суворін Олексій Сергійович (1834 — 1912) — російський літератор, видавець, театральний і літературний критик. — 114.

Суханов-Подколзін Борис Гаврилович (1847 — 1904) — полковник, син Н. Б. Суханової, в дитинстві — учень і натурщик Шевченка (1858 — 1860), портретований (X, №27, 36); мемуарист — 10, 456, 460, 462 — 466.

Суханова [Подколзіна] Наталя Борисівна — поміщиця, господиня літературного салону в Петербурзі в 50 — 60-х роках XIX ст., мати Б. і Г. Суханових-Подколзіних, власниця малюнків Шевченка. — 454, 455, 460, 463 — 466, 479, 593.

Сухоставський Захарій Іванович (1795 — р. см. невід.) — господар будинку на Хрещатику в Києві, де в лютому-червні 1846 р. оселився М. І. Костомаров з матір’ю Тетяною Петрівною та двораком Хомою Голубченком. — 192, 193.

Табачников Василь Андрійович (1826 — 1892) — справник Черкаського повіту Київської губернії, дав наказ арештувати Шевченка (липень, 1859). — 505 — 508, 510 — 512, 522, 535.

Таволга-Мокрицький Іван Миколайович — див. Мокрицький-Таволга І. М.

Талько-Гринцевич Юліан Домінікович (1850 — 1936) — український та польський етнограф, археолог, антрополог. — 55. /680/

Тарновська Надія Василівна (р. нар. невід. — 1891) — сестра В. В. Тарновського-старшого, знайома Шевченка (1843, Качанівка). Стала його кумою у 1845 р., коли вони разом хрестили немовля диякона у с. Потік. Присвятив вірш «Н. Т.» «Великомученице кумо!»); зробив героїнею вірша «Кума моя і я...» — 584.

Тарновський Василь Васильович (старший, 1810 — 1866) — український громадський і культурний діяч, меценат; спадкоємець Г. С. Тарновського (села Потік, Качанівка). Знайомий Т. Шевченка, М. Костомарова. — 117, 128, 151, 152, 213, 520, 549, 599.

Тарновський Василь Васильович (молодший, 1837 — 1899) — український громадський та культурний діяч, син В. В. Тарновського-старшого, меценат, колекціонер, засновник Музею українських старожитностей в Чернігові з великим зібранням шевченківських матеріалів. — 117, 492, 508, 518, 520, 521.

Тарновський Григорій Степанович (1788 — 1853) — український поміщик, дядько В. В. Тарновського-старшого, власник Качанівки, меценат, знайомий Шевченка з 1839 р.; замовник картини «Катерина»; прототип одного з персонажів повісті «Музикант» (Арновського). — 96, 116, 117, 120, 125, 127, 128, 129, 131, 132, 133, 142, 143, 150, 212, 487.

Тарновський Яків Васильович (1825 — 1913) — поміщик, співвласник села Потоки (Канівський повіт на Київщині), брат В. В. Тарновськогостаршого й Н. В. Тарновської («куми» поета). — 585.

Татаринов Сергій Петрович — нижегородський урядовець, музикант аматор, знайомий Шевченка в Нижньому Новгороді. — 427.

Теньєр — див. Тенірс Д.

Тепірс Давид Молодший (у Шевченка — Теньєр) (1610 — 1690) — фламандський художник-жанрист, пейзажист, портретист. Шевченко захоплювався його картиною «Вартівня» (у Шевченка — «Казарма»). — 102.

Терещенко Оксана Антонівна (1786 — р. см. невід.) — мачуха Тараса Шевченка (з 1823 р.). — 41, 42, 44 — 47, 53.

Терещенко Степан Каленикович (1814 — р. см. невід.) — зведений брат Тараса, син Оксани Терещенко, мачухи поета. — 41, 42, 53.

Терпигорєв (псевд. Атава) Сергій Миколайович (1841 — 1895) російський письменник-прозаїк, сатирик, мемуарист. — 595.

Тімм Емілія (1821 — 1877) — дочка бургомістра м. Риги Ф. Тімма, сестра художника Василя Федоровича Тімма (1820 — 1895); дружина К. П. Брюллова (обвінчалися 27 січня 1839 р., а невдовзі Емілія раптово покинула чоловіка). — 96.

Тимофеєв Іван Тимофійович (р. нар. невід. — 1830) — російський скульптор, учень І. П. Мартоса, якого залишив через образу, що Леартьє не оцінив належно його участі в створенні пам’ятника Мініну й Пожарському, працював каменярем у мармурових майстернях, а з 1827 р. — в І. П. Віталі; помер в злиднях. — 374.

Ткаченко Федот Леонтійович (1819 — бл. 1885) — художник; співучень Шевченка в артілі В. Ширяєва, пізніше — в Академії мистецтв у майстерні К. Брюллова (1835 — 1842) — працював учителем малювання в Полтавській гімназії; листувався з поетом. — 92, 541, 573, 586.

Тихорський Микола Якимович (1806 — 1871) — український та росій /681/ський письменник, критик, автор рецензії на поему «Гайдамаки» («Маяк». — 1842. — № 8). — 127.

Толмачов Панас Омелянович (1791 — 1871) — генерал-лейтенант, начальник 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу наприкінці 40-х років XIX ст. — 275, 297, 333.

Толстая Анастасія Іванівна (дівоче прізвище — Іванова; 1817 — 1889) — дружина Ф. П. Толстого, мати Катерини Толстої-Юнге, господиня літературного салону в Петербурзі; разом з чоловіком сприяла визволенню Шевченка з заслання й поверненню в Петербург. — 370, 372 — 377, 380—382, 385, 386, 395, 406, 410, 411, 417, 424, 436, 437, 446 — 448, 450454, 456, 457, 464, 478, 560, 568.

Толстой Микола Миколайович (1823 — 1860) — російський письменник, старший брат Л. М. Толстого. Автор циклу художніх нарисів «Охота на Кавказе» (1857), повісті «Пластун». — 454.

Толстой Олексій Костянтинович (1817 — 1875) — російський письменник; бувши близьким до царського двору, сприяв полегшенню долі ряду письменників, серед них і Шевченка — на клопотання Лизогубів і графа А. Гудовича. — 295, 382, 475.

Толстой Федір Петрович (1783 — 1873) — російський скульптор, медальєр, художник, віце-президент академії художеств, член комітету товариства заохочування художників; за його клопотанням Шевченко був повернутий із заслання. — 207, 351, 372, 395, 410, 414, 436, 446 — 450, 452, 453, 456 — 459, 464, 490, 555.

Траскін Олександр Семенович (1805 — 1855) — генерал-майор, куратор Київського учбового округу (з 1846 р.), харківський цивільний губернатор (з 1849 р.). — 155, 227 — 230, 233.

Тредіаковський (Третяковський) Василь Кирилович (1703 — 1768) — російський поет, перекладач, академік Академії мистецтв і наук (з 1745 р.). — 139.

Тризна Роман Дмитрович (1816 — р. см. невід.) — член Чернігівської межової комісії, потім — голова палати цивільного суду; знайомий поета з 1846 р.; діяч недільних шкіл. — 575, 581, 583.

Тройницький Олександр Григорович (1807 — 1871) — цензор, член головного управління цензури; заборонив друкувати твори Шевченка за його рукописом «Поезія Т. Шевченка. Том первый» (1859 р.), дозволивши перевидати твори, друковані до заслання. Дозволив, але не рекомендував поширювати Шевченків «Букварь Южнорусский» (1861). — 547.

Трощинський Дмитро Андрійович — великий землевласник (у Київській і Полтавській губерніях); онук Д. П. Трощинського. Йому належало й село Рудяки, де В. Й. Шевченко підшукував ділянку землі під хату Т. Шевченкові. — 63, 527, 528.

Трубецькой Володимир Олександрович (1825 — 1879) — голова Нижегородської палати цивільного і кримінального суду, знайомий Шевченка (з 1857 р.). — 411, 427.

Трунов Василь Логвинович — книгар у Полтаві у 70-х роках, член полтавської громади, брат П. Л. Трунова. — 556, 590, 596.

Трунов Петро Логвинович — діяч харківської громади, брат В. Л. Трунова. — 589.

Тулуб Олександр Данилович (1825 — 1875) — український громадський /682/ діяч, історик, педагог, кириломефодіївець; учився на філософському факультеті Київського університету (з 1843). Арештований у березні 1847 р. Звільнений за відсутністю доказів. Викладав у Чернігові (1847 — 1848), у 2-й Київській гімназії (з 1857), у Кам’янці-Подільському, Катеринославі. — 229, 232.

Тургенєв Іван Сергійович (1818 — 1883) — російський письменник; знайомий Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. С. Щепкіна, мемуарист. — 20, 121, 454, 460, 472, 483, 484 — 487, 506, 551, 558, 575, 595.

Уваров Сергій Семенович (1786 — 1855) — граф, президент Російської Академії наук (1817 — 1855), міністр народної освіти (1833 — 1849). — 18, 197, 217, 272.

Улибашев — див. Улибишев.

Улибишев Олександр Дмитрович (1794 — 1858) — російський літератор, публіцист, музикознавець, автор біографій В. А. Моцарта й Л. Бетховена; знайомий Шевченка в Нижньому Новгороді (1857 — початок 1858 р.). — 411.

Усков Дмитро (1851 — 1853) — маленький син Ускових, улюбленець поета. — 348, 355.

Усков Іраклій Олександрович (1810 — 1882) — майор, комендант Новопетровського укріплення (з 1853 р.), всіляко дбав про полегшення долі поета. Портретований Шевченком (IX, № 36). — 155, 269, 323, 342 — 349, 353 — 357, 367, 368, 372, 379, 386, 390, 391, 394, 408, 409, 451.

Ускова Агата Омелянівна (1828 — 1899) — дружина І. О. Ускова, знайома Шевченка з 1853 р.; дружньо вітала його в своїй родині, прагнула підтримати морально. Портретована Шевченком (IX, №№ 31, 34, 35, 41). — 10, 19, 323, 326, 343, 345, 347, 348, 350, 355, 360, 361, 363 — 366, 379, 380..

Ускова Надія Іракліївна (в заміжжі — Смоляк; 1856 — 1935) — молодша дочка І. О. Ускова, зберегла малюнок Шевченка, залишила спогади. — 364.

Ускова Наталя Іракліївна (1853 — 1918) — старша донька І. О. Ускова; мемуаристка. — 15, 341, 345, 346, 360, 364.

Фіалковський Фелікс (1823 — р. см. невід.) — польський політичний засланець, згодом унтер-офіцер 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу; служив у Новопетровському укріпленні. — 395, 399, 407.

Філарет (Гумілевський Дмитро Григорович, 1805 — 1866) — російський церковний діяч, педагог, історик церкви. Архієпископ харківський (з 1857); архієпископ чернігівський (з 1859). Засновник журналів: «Творення св. отцов в русском переводе», «Черниговские епархиальные известия». Автор «Истории русской церкви», «Православного догматичес,кого богословия», «Обзора русской духовной литературы» та ін. — 583.

Фіцтум (Фіцтум фон Екштедт) Олександр Іванович (1804 — 1873) — інспектор студентів Петербурзького університету, знайомий Шевченка з 1839 р. — 96.

Фліорковський Валерій Еразмович — поміщик, власник Шевченкового с. Кирилівки (у 50-х роках XIX ст.). — 29, 551 — 555, 588. /683/

Фома Кемпійський (Кампейський; справжнє ім’я Томас Хамеркен, 1380 — 1471) — теолог, монах, автор праці «Про наслідування Христа». Цей твір в перекладі М. Сперанського надіслав Шевченкові в Оренбург А. І. Лизогуб навесні 1850 р. — 293, 305.

Франко Іван Якович (1856 — 1916). — 4, 8, 9, 12, 18, 21, 22, 414.

Фрейман Густав Антонович (1790 — р. см. невід.) — генерал-майор, начальник артилерії гарнізонів Оренбурзького військового округу; інспектував Новопетровське укріплення (1854, 1855, 1857); у 1854 р. клопотався за надання Шевченкові чину унтер-офіцера, але безуспішно. — 367, 368.

Фундуклій (Фундуклей) Іван Іванович (1804 — 1880) — київський цивільний губернатор (1839 — 1852). — 214, 224, 229 — 231, 233, 234, 264—266, 273.

Фус — провізор у Нижньому Новгороді. — 430.

Хмельницький Зіновій-Богдан Михайлович (бл. 1595 — 1657) — український громадський діяч, гетьман України (1648 — 1657), керівник визвольної війни українського народу і засновник першої національної української держави. — 130, 145, 146, 152, 159, 182, 210, 235, 519.

Хома — див. Голубченко X.

Хомяков Олексій Степанович (1804 — 1860) — російський поет, публіцист-слов’янофіл, співробітник журналів «Русская беседа», «Москвитянин»; автор позацензурного вірша «России», високо оціненого Шевченком. — 444.

Храбчинський (Храпчинський) Олександр (1819 — р. см. невід.) — польський політичний засланець, спершу рядовий, а з 1856 р. — унтер-офіцер 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу; служив з Шевченком в Новопетровському укріпленні. — 407.

Хрибчинський — див. Храбчинський (Храпчинський).

Хропаль Олексій Іванович (1813 — 1886) — зять Ф. Симиренка і службовець фірми Симиренків і Яхненків (цукрозаводчиків), знайомий поета, ймовірно, з 1845 р. (Миргород). — 498, 504, 505, 510, 512, 549, 550.

Хрущов Дмитро Олександрович (1825 — р. см. невід.) — поміщик, член Харківського губернського комітету по підготовці селянської реформи; 1859 р. Шевченко відвідав його в с. Лихвині та на хут. Нові. — 491, 492.

Цеге фон Мантейфель Отто Максимович — військовий, художник-аматор; навесні 1846 р. відвідував заняття в Академії мистецтв. Познайомився з Шевченком влітку 1859 р. в Лихвині. — 491.

Чайковський Міхал (1804 — 1886) — польський письменник (літ. псевдонім — Садик-паша), автор історичних повістей «Козацькі оповістки» (1837), «Вернигора» (1838), «Кирджалі» (1839), «Овручанин» (1841). — 16, 118, 119.

Чалий Михайло Корнійович (1816 — 1907) — український педагог, громадський та культурний діяч, викладач 2-ї київської гімназії, знайомий Шевченка з 1859 р. (Київ); біограф поета. — 5, 6, 8, 13, 16, 19, 20, 24, 37, 38, 46, 57, 68, 70, 84 — 86, 91, 101, 105, 110, 113, 118, 119, 132, /684/ 141, 148, 151, 153, 160, 166, 169, 234, 262, 286, 289, 291, 296, 321, 341, 345, 346, 377, 380, 382, 413, 416, 419, 423, 431, 435, 436, 439, 471, 473, 475 — 478, 480, 491, 495 — 498, 500, 502, 504 — 508, 510 — 514, 517 — 520.

Чекмарьов Петро Улянович — відставний ротмістр, культурний діяч (Саратов); репертуарний директор Саратовського театру (з 1859); познайомився з Шевченком 1 вересня 1857 р. в Саратові, виконуючи доручення М. Г. Солонини. — 404.

Черненко Федір Іванович (1818 — 1876) — військовий інженер-архітектор; знайомий Шевченка з 40-х років; зблизилися у 1858 — 1861 рр., зустрічалися на зібраннях української громади на квартирі Черненка в Петербурзі (на Спаській вул., нині К. Рилєєва, 26); зберігав бібліотеку Шевченка по його смерті. — 544, 545, 573, 575, 580, 584, 587, 588.

Чернишев Олександр Іванович (1786 — 1857) — генерал-ад’ютант, член «Высочайше утвержденной Комиссии для изысканий о злоумышленных обществах», створеної указом Миколи І від 17 грудня 1825 р., військовий міністр (1832 — 1857). — 305, 308, 310, 313, 316, 318, 385, 412.

Чернишов Олексій Пилипович (1824 — 1863) — російський художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1860 р.); зустрічався з Шевченком на своїй батьківщині в Оренбурзі у 1847, 1849 — 1850 рр., листувався з ним з Петербурга. Автор малюнка «Т. Г. Шевченко серед польських політичних засланців» (1850). — 275, 301, 305.

Честахівський Григорій Миколайович (1820 — 1893) — український художник, познайомився з поетом у 1858 р. в Петербурзі. У 1861 р. супроводив труну поета на Україну й впорядкував могилу в Каневі. Мемуарист. — 463, 482, 598 — 602.

Чигир Григорій Васильович (рр. нар. і см. невід.) — підполковник, командир 2-го Оренбурзького лінійного батальйону; вів слідство над поетом у 1850 р. в Орській фортеці. — 310 — 313, 315, 317.

Чижов Федір Васильович (1811 — 1877) — російський математик, письменник, промисловець; учень М. Остроградського, вчитель Г. П. Галагана. Знайомий поета з 1840 р. (через М. Маркевича). Притягався до слідства у справі Кирило- Мефодіївського товариства, приналежність до якого не була доведеною. — 234, 246.

Чичерін Борис Миколайович (1828 — 1904) — російський історик, філософ, публіцист, юрист; професор Московського університету (1861 — 1868). — 443.

Чубаров Сергій Федорович (1845 — 1879) — революційний народник, учасник «Чигиринської змови»; скараний на смерть в Одесі разом з Д. А. Лизогубом. — 190.

Чужбинський — див. Афанасьєв-Чужбинський О. О.

Шатобріан Франсуа-Рене (1768 — 1848) — французький письменник-романтик; автор знаних Шевченком повістей «Рене» (1802), «Атала» (1801); мемуарів «Замогильные записки» (рос. переклад: «Отечественные записки», 1848). — 340.

Шафарик Павел Йосеф (1795 — 1861) — чеський та словацький філолог, історик, діяч національного відродження. Поет присвятив і переслав йому вступ-посвяту до поеми «Єретик» («Ян Гус») (1858). — 163, 440.

Шевич — діяч недільних шкіл у Лубнах. — 581. /685/

Шевченко-Грушівська Домникія Іванівна — дочка діда Івана Андрійовича Шевченка (Швеця). — 29.

Шевченко-Грушівська Ірина Микитівна (в заміжжі Ковтун) — дочка старшого брата поета Микити Григоровича. — 498.

Шевченко-Грушівська Катерина Григорівна (1804 — 1848) — сестра поета; 29 січня 1823 р. вийшла заміж за Антона Красицького з с. Зелена Діброва. — 29, 32, 35, 40, 43, 45, 53, 54, 58, 498.

Шевченко-Грушівська Катерина Якимівна (дівоче прізвище — Бойко, 1783 — 1823) — мати поета; померла від епідемії. — 29, 30, 33, 40, 119.

Шевченко-Грушівська Марія Григорівна (1819 — бл. 1846) — молодша сестра поета, на третьому році життя осліпла; поет дбав про неї, надсилав допомогу. — 29,32, 40, 44, 105, 119.

Шевченко-Грушівська Марта — дружина діда Івана Андрійовича Шевченка-Грушівського (Швеця). — 29.

Шевченко-Грушівська Олена Іванівна (1790 р. см. невід.) — дочка діда поета Івана Андрійовича Шевченка-Грушівського (Швеця). — 29.

Шевченко-Грушівська Ярина Григорівна (в заміжжі — Бойко; 1816 — 1865) — сестра поета; залишила спогади. — 6, 29, 32, 36, 40, 41, 47, 53, 105, 119, 219, 498, 499, 501 — 528, 535, 536, 538 — 541, 551 — 554, 569.

Шевченко Андрій Йосипович — син Йосипа Григоровича Шевченка, брата поета. — 29.

Шевченко Варфоломій Григорович (1821 — 1892) — троюрідний брат, свояк поета (брат поета Йосип одружився з сестрою Варфоломія — Мотрею), син Григорія Євстратовича Шевченка. Шевченко не раз бачився з Варфоломієм в Кирилівці й Корсуні; листувався з ним з приводу придбання садиби під Каневом. Мемуарист. 6, 16, 20, 29, 36, 47, 49, 167, 168, 169, 499 — 505, 507, 512, 520, 522, 524 — 530, 535 — 544, 550, 552, 554, 557, 564, 568, 569, 574, 578, 585, 586, 589, 601, 602.

Шевченко-Грушівський Григорій Іванович (1781 — 1825) батько поета, кріпак В. В. Енгельгардта; 1802 р. одружився з К. Я. Бойко, дочкою селянина с. Моринці 1823 р. одружився з О. Терещенко. — 29, 30, 31, 32, 40 — 43.

Шевченко Захар — брат Євстрата Шевченка (однофамільці); Євстрат — зять Михайла Андрійовича Швеця, рідного брата Івана Андрійовича, діда поета, чоловік дочки Михайла Катерини. Син Євстрата й Катерини — Григорій-Гринь починає лінію Шевченків-Гринів, син Гриня Варфоломій Григорович Шевченко. — 29.

Шевченко-Грушівський (Швець) Іван Андрійович (1746 — 1849) — дід поета по батькові, кріпак В. В. Енгельгардта з с. Кирилівки, свідок Коліївщини 1768 р., оповідав про повстання. 29, 41, 47 53, 55, 57, 105, 108, 118.

Шевченко Іван Йосипович — син Йосипа Григоровича Шевченка, брата поета. — 29.

Шевченко-Грушівський Йосип Григорович (1821 — 1878) — брат поета, 1843 р. він з сестрою Яриною хрестив сина Йосипа Микиту гостював у нього 1845 і 1859 рр. — 29, 32, 40, 53, 131 140, 169, 498, 501, 551 — 554.

Шевченко-Грушівський Микита Григорович (1811 — бл. 1870) — старший брат поета, тесля і стельмах; вони листувалися й бачилися у при /686/їзди поета в Кирилівку. — 29, 30, 32, 35, 36, 40, 53, 54, 55, 105, 131, 169, 498, 551 — 554.

Шевченко Мотря Григорівна (1826 — р. см. невід.) — троюрідна сестра В. Г. Шевченка, дружина Йосипа, брата поета. — 29, 140, 498, 501.

Шевченко-Грушівськай Омелян Іванович (1788- р. см. невід.) — син діда Івана Андрійовича Шевченка-Грушівського (Швеця), батьків брат. — 29.

Шевченко-Грушівський Павло Іванович (1797 — р. см. невід.) — рідний брат Григорія Івановича, батька поета; Тарас якийсь час жив у нього, пас вівці. — 41, 43, 44.

Шевченко Пелагея (Палажка) Гнатівна (дівоче прізвище — Кириченко, бл. 1818 — р. см. невід.) — друга дружина Микити Шевченка, брата поета; оповіла О. Я. Кониському про приїзд поета в Кирилівку влітку 1859 р. — 167, 498.

Шевченко Петро Павлович — троюрідний брат поета, син дядька Павла Григоровича Шевченка. — 32, 34, 37, 43, 44, 46, 47, 51, 53, 55.

Шевченко-Грушівський Прокіп Микитович — син рідного брата поета Микити Шевченка; надіслав О. Я. Кониському свої родинні спогади (Іл. — Ф. 77 — № 127). — 10, 29, 34, 37, 43, 44, 47, 53, 167, 498, 500.

Шевченко-Грушівський Трохим Йосипович — син Йосипа Шевченка, брата поета. — 29, 140.

Шевченко-Грушівський Петро Микитович (1847 — 1944) — син Микити Григоровича, брата поета. — 10, 29, 30, 498.

Шевченко-Грушівський Савва Іванович (1791 — р. см. невід.) — син поетового діда Івана Андрійовича, батьків брат. — 29.

Шекспір Уїльям (1564 — 1616) — англійський поет і драматург, класик світової літератури. — 102, 121, 138, 182, 219, 274, 305, 545.

Шендерівна Наталка — гувернантка в родині В. Г. Шевченка. — 538, 541, 542.

Ширяєв Василь Григорович (1795 — р. см. невід.) — російський художник-декоратор; з 1832 по 1838 рр. законтрактував до себе на роботу Т. Г. Шевченка; у 1836 р. Шевченко брав участь у розписі петербурзьких театрів Великого, Александринського та Михайлівського. 16, 71, 72, 74 — 77, 79, 80, 82, 83, 87, 90, 102, 105, 106, 138, 428, 446, 453.

Шілінг — див. Шеллінг Ф.

Шіллер Йоган-Фрідріх (1759 — 1805) — німецький романтик, поет, драматург — 102, 182, 194.

Шмідт Олександр Єгорович (1794 — 1862) — петербурзький урядовець, знайомий поета через його друга художника В. Штернберга; Шевченко згадував цю родину в повісті «Художник». — 96.

Шопен Фрідерік Францішек (1810 — 1849) — польський композитор, піаніст. — 178, 478.

Шохин Петро — член Полтавської української громади в 60-х роках. — 590.

Шпор Людвіг (1784 — 1859) — німецький композитор і музикант. — 173.

Шрейдерс Костянтин Антонович (р. нар. невід. — 1894) — урядовець для особливих доручень при нижегородському губернаторі. — 411, 417, 439.

Штернберг Василь Іванович (1818 — 1845) — український та російський художник, друг поета (познайомилися 1838 р.); мешкали разом /687/ (з 1840 р.); ілюстрував «Кобзар» 1840 р. Шевченко створив його образ в низці своїх повістей. — 16, 92, 94, 95, 96, 99, 100, 102, 129.

Штрандман Роман Романович (1822 — бл. 1869) — російський журналіст, співробітник «Отечественных записок», «Современника»; близький до петрашевців; познайомився з поетом у 1843 р. в Яготині, де працював домашнім вчителем в родині Рєпніних. — 236.

Шувалов Петро Андрійович (1827 — 1889} — петербурзький оберполіцмейстер (1857 — 1860), начальник корпусу жандармів і керуючий III відділенням (1861 — 1864, 1866 — 1874). — 449, 450.

Щелкан — член полтавської української громади в 60-х роках. — 590.

Щепкін Микола Михайлович (1820 — 1886) — російський видавець, громадський діяч, книгар; син М. С. Щепкіна; знайомий поета з березня 1858 р. (Москва). — 443.

Щепкін Михайло Семенович (1788 — 1863) — російський та український актор, з кріпаків; познайомилися, ймовірно, або 1838 р. в Петербурзі, або 1843 — в Києві, або 1844 р. в Москві. 1857 р. Щепкін відвідав засланого Шевченка в Нижньому Новгороді. Портретований Шевченком (X, №24, існує олійний портрет, атрибуція якого ще не завершена). — 157, 165, 410, 420, 422 — 427, 429 — 431, 435, 436, 441 — 444, 458, 461, 464, 470, 474.

Щербина Іван Олександрович (1821 — 1869) — директор театру в Харкові в 1858 р. — 431, 434.

Щербина Микола Федорович (1821 — 1869) — російський поет, зробив вільний переспів «Перебенді» (1856). Разом з родиною Толстих сприяв поверненню Шевченка до Петербурга із заслання, де й познайомився з поетом у 1858 р. — 452.

Юзефович Михайло Володимирович (1802 — 1889) — помічник куратора Київського учбового округу (1842 — 1858); член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, її голова (1857 — 1889); відіграв провокаційну роль при арешті кириломефодіївців. — 161, 162, 219, 227, 228.

Юнге Катерина Федорівна (в дівоцтві — Толстая; 1843 — 1913) — дочка Ф. П. Толстого; знайома поета з 1858 р. Мемуаристка. 10, 207, 376, 377, 385, 447, 448, 451, 455, 456, 460, 461, 466, 467, 478, 479, 483, 545, 564, 568, 597

Юргенс Кароліна Карлівна (бл. 1803 — р. см. невід.) власниця їдальні, популярної серед художницького товариства. — 102.

Юскевич-Красковська Єлизавета Іванівна (дівоче прізвище Анастасієнко) — дружина І. Д. Юскевича-Красковського. — 518.

Юскевич-Красковський Іван Данилович (1807 — 1887) — викладач латиніст у 2-й київській гімназії (1837 — 1860); поет зупинявся в його будиночку на розі Ірининської вулиці й Михайлівського провулку (нині на його місці встановлена стела з написом). — 518.

Яворський Степан (Стефан) (1658 — 1722) — український та російський церковний діяч, письменник-полеміст. — 182.

Ягницький Іван Тимофійович (1792 — 1862) — полковник, колишній ад’ютант князя М. С. Воронцова, а потім головний управитель його маєтку в Мошнах; відзначився у війні 1812 р. Приятель родини Сими /688/ренків. Домігся визволення Шевченка з квартира станового В. О. Табачникова й запросив його в будинок князя в Підгорах. — 512.

Якубович Олександр Іванович (1792 — 1845) — капітан, декабрист; відбував каторгу (з 1826 р.), поселення в Іркутській губернії (з 1839 р.). — 165.

Якушкін Павло Іванович (1822 — 1872) — російський письменник, фольклорист; видав «Русские песни, собранные Павлом Якушкіним» (вип. 1 — 2, 1860). 1864 р. арештований за революційну пропаганду, висланий в Астраханську, а потім — в Самарську губернію. Приятелював з Шевченком в останній рік життя поета. — 443, 585, 601.

Янковський — канівський маршалок («предводитель дворянства» Канівського повіту). — 525.

Яроцький Климент — диякон в м. Лисянці. — 49.

Попередня     Головна     Наступна