[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 103-213.]

Попередня     Головна     Наступна

РОКИ ЗАСЛАННЯ
(1847 — 1857)

1847 рік

Травня 30.

Записка чергового генерал-ад’ютанта військового міністерства П. Ігнатьєва, в якій він висловлює бажання якнайшвидше відправити Шевченка на місце заслання в Оренбург (Справа № 75/584, арк. 4 — 5).

Лист чергового генерал-ад’ютанта військового міністерства П. Ігнатьєва про відрядження до інспекторського департаменту одного вартового для охорони заарештованого (Справа № 75/584, арк. 8).

Розпорядження управляючого військовим міністерством О. Адлерберга командиру Оренбурзького окремого корпусу про зарахування до цього корпусу рядовим солдатом Шевченка, під найсуворіший нагляд з забороною писати і малювати (Справа № 201, арк. 1; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 126 — 127; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 129 — 130).

Шевченка в супроводі фельд’єгеря Віддера відправлено з Петербурга до Оренбурга (Справа № 75/584, арк. 7; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 126).

Відношення військового міністерства командиру Оренбурзького окремого корпусу про відправку Шевченка в супроводі фельд’єгеря Віддера до Оренбурга. Військове міністерство повідомило III відділ про відправку Шевченка до Оренбурга (Справа № 201, арк. 5).

Таємний лист начальника III відділу О. Орлова міністру народної освіти С. Уварову про покарання учасників Кирило-Мефодіївського товариства, про заборону і вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів П. Куліша і М. Костомарова (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 92 — 93). /104/

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова київському генерал-губернатору Д. Бібікову про заборону творів Шевченка і про нагляд за тими, хто прихильно ставиться до малоросійської старовини (Справа № 313, ч. II, арк. 313 — 314).

Червня 2.

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова київському цивільному губернатору І. Фундуклею про надсилку до III відділу малюнків і малярських приладь Шевченка (Справа № 81, ч. 6, арк. 76).

Розпорядження міністра народної освіти попечителю Київського учбового округу про виключення з списків чиновників округу М. Костомарова і Т. Шевченка. Крім інших, на документі є помітки:

«К исполнению. 14 июня».

«О Шевченко донести, что он определен окончательно не был». «Исполнено 20 июня» (ДМШ, А — 18, Справа попечителя Київського учбового округу, 1847, № 13, арк. 1; Документи, с. 51).

Розпорядження міністра народної освіти попечителю Київського учбового округу про заборону «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1939, вып. V, с. 25).

Таємний циркуляр міністра народної освіти попечителям Петербурзького, Московського, Київського, Одеського, Білоруського, Дерптського учбових округів з вимогою зобов’язати цензорів не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка, творів П. Куліша і М. Костомарова (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 93 — 94).

Таємне повідомлення міністра народної освіти начальникові III відділу про зроблене ним розпорядження по цензурному відомству не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка, творів П. Куліша та М. Костомарова (там же, с. 95).

Червня 3.

Таємне розпорядження голови Петербурзького цензурного комітету цензорові О. Нікітенку не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка, творів П. Куліша та М. Костомарова (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 95- — 96).

Засідання Петербурзького цензурного комітету, на якому розглядався таємний циркуляр міністра /105/ народної освіти від 2 червня про заборону нових видань «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Голова комітету зобов’язав усіх цензорів неухильно виконувати це розпорядження, взагалі суворіше ставитися до творів літераторів, «особливо з точки зору місцевого, провінціального патріотизму» (там же, с. 96 — 97).

Таємне повідомлення голови Петербурзького цензурного комітету міністрові народної освіти про зроблене ним розпорядження цензорам не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (там же, с. 97).

Червня 4.

Таємний лист міністра внутрішніх справ до міністра народної освіти з запитом, яких заходів вжило міністерство щодо заборони й вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 98).

Розпорядження полтавського цивільного губернатора про заборону «Кобзаря» Шевченка («Україна», 1928, № 2, с. 93).

Червня 7.

Відповідь міністра народної освіти міністрові внутрішніх справ на лист від 4 червня про зроблені ним розпорядження не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 98 — 99).

Червня 9.

Шевченка доставлено в Оренбург. «Во мне была (как я после узнал) экстренная надобность в Оренбурге, и потому-то фельдъегерь неудобозабываемого Тормоза не дремал. Он меня из Питера на восьмые сутки поставил в Оренбург, убивши только одну почтовую лошадь на всем пространстве», — так іронізував про свою подорож поет через десять років (Справа № 75/584, арк. 15; «Русский архив», 1898, кн. I, с. 464; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130; Твори, т. V, с. 89).

У солдатській казармі Шевченка відвідав Ф. Лазаревський і застав його на нарах за читанням («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 152).

Ф. Лазаревський звернувся до начальника Прикордонної комісії генерала М. Ладижинського з про-/106/ханням допомогти Шевченкові у полегшенні умов його життя, але той застеріг його від подібних заходів (там же).

Червня 10.

Розпорядження командира Оренбурзького окремого корпусу і військового губернатора В. Обручова командирові 23-ї піхотної дивізії про зарахування Шевченка рядовим солдатом 5-го батальйону Оренбурзького окремого корпусу, який знаходився в м. Орську, і про найсуворіший нагляд за ним (Справа № 201, арк. 2; «Русский архив», 1898, кн. І, с. 464; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).

Червня 11.

Командир 23-ї піхотної дивізії послав Шевченка до командира 1-ї бригади («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464).

Командир 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії дав розпорядження безпосередньо до командира лінійного батальйону № 5 Д. Мешкова, який у той час був у Оренбурзі (ІЛ1Ш АН УРСР, ф. 1, №451). Командир 23-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант Толмачов написав рапорт до військового міністерства про прибуття Шевченка 9 червня до Оренбурга і зарахування його до 5-го батальйону (Справа № 75/584, арк. 15; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 127; Документи, с. 51).

Червня 12.

Шевченко гостював і ночував на квартирі Ф. Лазаревського, познайомився у нього з С. Левицьким. Тут він декламував свої поеми «Сон» і «Кавказ», співав разом зі своїми новими знайомими, з хвилюючим захопленням слухав спів Левицького («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 153 — 154).

Червня 14.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив шефа жандармів О. Орлова про те, що малюнки і малярське приладдя, відібрані у Шевченка під час його арешту в Києві, передані київському військовому, подільському і волинському генерал-губернатору (Справа № 81, ч. 6, арк. 77).

Рапорт командира 5-го лінійного батальйону Оренбурзького окремого корпусу до київського цивільного генерал-губернатора про претензії Шевченка з приводу того, що йому не повернули відібраних у нього під час арешту в Києві речей (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 438).

У команді поручика Г. Почешева Шевченка від-/107/правлено з Оренбурга до Орська (через Островну й Озерну), де знаходився 5-й батальйон, до якого був приписаний Шевченко («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464 *).

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив генерал-губернатора Д. Бібікова, що він одержав розпорядження III відділу надіслати туди малюнки і малярські приладдя, відібрані в Шевченка під час арешту (Справа № 313, ч. II, арк. 363).

Таємне розпорядження київського військового генерал-губернатора київському, подільському і волинському цивільним губернаторам виявляти і відбирати твори Шевченка, а тоді надсилати йому (там же, арк. 350).

Таємне розпорядження київського військового генерал-губернатора попечителеві Київського учбового округу про нагляд за благонадійністю студентів округу, особливо університету, та виявлення і відбирання віршів Шевченка (ДМШ, А — 17, Архів канцелярії попечителя Київського учбового округу, Справа № 6, 1847, арк. 3; Документи, с. 52).

* Прізвище поручика Г. Почешева тут помилково подано як «Почетова».

Червня 17.

Рапорт київського військового генерал-губернатора головнокомандуючому діючою армією, в якому він повідомляє про повеління царя наглядати, чи не залишились у користуванні рукописні твори Шевченка (Справа№ 313, ч. І, арк. 367 — 368).

Повідомлення начальника 4-го округу корпусу жандармів жандармському полковникові Білоусову про напрямок діяльності викритого таємного Кирило-Мефодіївського товариства та його учасників. Вказує на недопустимий зміст творів Шевченка, сповіщає про повеління царя щодо вилучення «Кобзаря», а також рукописних творів Шевченка, про таємний нагляд за випускниками Київського університету (ДМШ, А — 35, Справа Управління київського губернського жандармського штаб-офіцера, 1847, № 10, арк. 6 — 9).

Червня 19.

Таємне розпорядження попечителя Київського учбового округу підлеглим навчальним закладам /108/ про нагляд за благонадійністю студентів і про виявлення та відібрання віршів Шевченка (ДМШ, А — 17, Архів канцелярії попечителя Київського учбового округу, Справа № 6, 1847, арк. 3 — 4).

Розпорядження міністерства внутрішніх справ київському цивільному губернатору І. Фундуклею про заборону і вилучення з продажу «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 1; Документи, с. 52 — 53).

Червня 20.

Рапорт поручика Г. Почешева командирові батальйону № 5 Мешкову про претензії Шевченка з приводу речей, які у нього відібрали при арешті в Києві і не повернули (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 490).

Попечитель Київського учбового округу повідомив міністерство народної освіти про те, що Шевченка не було остаточно зараховано на посаду вчителя малювання в Київському університеті у зв’язку з його арештом (ДМШ, А — 18, Справа № 13, арк. 5).

Червня 21.

Розпорядження начальника п’ятого округу корпусу жандармів про вилучення творів Шевченка, П. Куліша і М. Костомарова (ЦДІА УРСР, ф. 1252, оп. 1, спр. 49, арк. 2 — 5; Документи, с. 53 — 55).

Оголошення про продаж у крамниці І. Лисенкова книжки Шевченка «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» («Санкт-Петербургские ведомости», 1847, № 138, с. 636).

Червня 22.

Шевченко в команді поручика Г. Почешева прибув до Орська («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464).

Рапорт інспекторського департаменту управителю військового міністерства про зарахування Шевченка рядовим 5-го батальйону Оренбурзького окремого корпусу з установленням за ним щонайсуворішого нагляду (Справа № 75/584, арк. 16).

Червня 23.

Шевченка офіційно зарахували до особового складу 5-го батальйону («Русский архив», 1898, кн. І, с. 464; ІЛІШ АН УРСР, Справа № 201, арк. 105; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).

Червня 24.

Лист київського генерал-губернатора Д. Бібі-/109/кова до III відділу, з яким він надсилав речі і малюнки Шевченка. До цього додано опис:

«Бумаги:

1. Отношение правления Харьковского университета о присылке в университет двух экземпляров картин под названием «Живописная Украина», которые, как видно, предполагал издать Шевченко.

2. Несколько листков, на коих описаны церкви, евангелия, кресты и другие священные предметы в Малороссии. Это описание Шевченко составлял, вероятно, для того же издания «Живописная Украина».

3. Несколько подлинных древних бумаг, большей частью начала XVII века. Здесь есть выписки о крепостных людях и землях разных владельцев, просьбы и другие акты. Вероятно, Шевченко хранил эти бумаги как редкости или образцы письменности. Вообще в означенных бумагах нет ничего ни законопротивного, ни важного.

Вещи:

1. Небольшая табакерка и чарочка.

2. Два пистолета и третий изломанный.

3. Бритвы, перочинный и столовый ножи.

4. Соковые краски.

5. Карандаши и рисовальные кисти.

6. Старый портфель, папки, кошелек, тесемки и другие мелочи, кои можно назвать хламом.

Справка: Прежде присланные из Киева рисунки и краски Шевченко по незначительности их оставлены при делах III отделения» (Справа № 81, ч. 6, арк. 78, 83 — 84; Документи, с. 56).

Червня 25.

На рядового Шевченка складено формулярний список і занесено під № 191 до ранжирного реестру 5-го батальйону (визначено зріст — 2 аршини 5 вершків — та внесено інші ознаки і відомості про Шевченка як рядового солдата) (Справа № 201, арк. 76).

Червня 27.

Таємний лист начальника III відділу міністрові внутрішніх справ про вжиття заходів щодо заборони й вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 100).

Таємний лист начальника III відділу міністрові народної освіти з вимогою не допускати в пресі ого-/110/лошень про заборонені за наказом царя твори Шевченка та інших кириломефодіївців (там же, с. 101).

Червень — грудень.

Намалював олівцем автопортрет у солдатському кашкеті, на околиші якого позначка «З. Р.» (Твори, т. VIII, № 1).

Червень 1847 р. — квітень 1850 р.

Виконав малюнок «Як бачите» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 210).

Липня 4.

У газеті «Augsburger Allgemeine Zeitung» надруковано повідомлення про арешт учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Русская старина», 1885, кн. 10, с. 123 — 126).

Липня 5.

Розпорядження міністра народної освіти попечителям Петербурзького, Московського, Дерптського, Київського, Одеського та Білоруського учбових округів не допускати в пресі оголошень про твори Шевченка та інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 102 — 103).

Липня 7.

Розпорядження київського цивільного губернатора земським справникам і городничим губернії про вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 2).

Липня 8.

Розпорядження голови Петербурзького цензурного комітету цензорові Нікітенку про заборону друкувати оголошення про твори Шевченка та інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1939, вып. V, с. 25; ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 510).

Липня 10.

Розпорядження київського цивільного губернатора земським справникам і городничим про розшуки творів Шевченка (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 3).

Липня 12.

Довідка III відділу про папери і речі Шевченка, відібрані під час його арешту в Києві і надіслані згодом до III відділу генерал-губернатором Д. Бібіковим. Додано перелік паперів (Справа № 81, ч. 6, арк. 83).

Липня 15.

Шеф жандармів О. Орлов повідомив командира Оренбурзького окремого корпусу В. Обручева, /111/ що скринька і фарби, відібрані у Шевченка під час арешту в Києві, залишені в справах III відділу і що вони незначні і не варті пересилки до Оренбурга (Справа № 201, арк. 6; Документи, с. 56).

Липня 16.

Лист Шевченка київському губернатору І. Фундуклею про повернення поетові малюнків і малярських приладь, відібраних у нього під час арешту в Києві (Твори, т. VI, с. 38 — 39).

Лист командира лінійного батальйону № 5 Д. Мешкова київському губернатору І. Фундуклею про те, що приписаний до батальйону рядовий Шевченко заявив протест з приводу того, що в нього під час арешту в Києві відібрано портфель з паперами, альбом малюнків і малярські приладдя. В зв’язку з цим Д. Мєшков звертається з проханням повернути відібрані речі Шевченкові (ДМШ, А — 38, Справа канцелярії київського цивільного губернатора про відсилку речей Шевченка в Оренбург, № 107/25807, арк. 1).

Липня 26.

Повідомлення київського військового, подільського і волинського генерал-губернатора про надсилку до III відділу речей О. Петрова, речей та паперів Шевченка (Справа № 313, ч. II, арк. 399).

Липня 29.

Виконуючий обов’язки командуючого окремим Оренбурзьким корпусом просив командира 23-ї піхотної дивізії повідомити Шевченка про те, що його речі, відібрані під час арешту в Києві, залишені при справі у III відділі (Справа № 201, арк. 7).

Серпня 8.

Супровідний лист канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, при якому надсилались на ім’я Шевченка гроші за 35 примірників естампів «Живописной Украины» (Справа № 171/4088, арк. 56).

Серпня 13.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей сповістив генерал-губернатора Д. Бібікова про те, що до нього звернувся командир лінійного батальйону № 5 з проханням повернути Шевченкові речі, відібрані в нього під час арешту в Києві (Справа № 313, ч. II, арк. 402).

Серпня 14.

Київський генерал-губернатор Д. Бібіков повідомив цивільного губернатора І. Фундуклея, що речі Шевченка відіслані до III відділу (Справа № 313, ч. II, арк. 403). /112/

Серпня 19.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив Д. Мешкова, що речі Шевченка надіслані до III відділу (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 387).

Серпня 28.

Рапорт київського старшого поліцмейстера київському цивільному губернаторові про вилучення з читальні Должикова в Києві «Кобзаря» Шевченка. Запитується, чи вилучати твори Шевченка «Гамалія», «Тризна», «Гайдамаки», а також ті, що були надруковані в періодичних виданнях (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 6).

Серпня 30.

Рапорт канівського городничого київському цивільному губернатору про те, що в Каневі немає книжкової крамниці, немає «Кобзаря» Шевченка, немає й творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 14).

Вересня 10.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив генерал-губернатора Д. Бібікова про розпорядження міністра внутрішніх справ щодо заборони і вилучення з продажу «Кобзаря» Шевченка та творів інших покараних учасників таємного товариства (Справа № 313, ч. II, арк. 414). Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомляє того ж адресата про вилучення з читальні капітана Должикова «Кобзаря» та інших книг і запитує, чи підлягають забороні твори Шевченка «Гамалія», «Тризна» і «Гайдамаки» та надруковані в альманахах «Молодик» і «Ластівка», а також ряд творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (там же, арк. 416 — 417).

Вересня 16.

Роз’яснення київського військового генерал-губернатора цивільному губернаторові про вилучення заборонених творів Шевченка та інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (Справа № 313, ч. II, арк. 418).

Вересня 20.

Запит київського військового генерал-губернатора до цивільного губернатора про те, що недозволеного знаходить він у творах Шевченка «Гамалія», «Тризна» і «Гайдамаки» (Справа № 313, ч. II, арк. 420).

Вересня 22.

Таємний циркуляр помічника попечителя /113/ Київського учбового округу директорам училищ Волинської, Київської, Чернігівської, Полтавської та Подільської губерній, директорам першої Київської, Білоцерківської, Ровенської, Немирівської, Новгород-Сіверської та Ніжинської гімназій про вилучення з бібліотек творів Шевченка та інших кириломефодіївців («Збірник праць сімнадцятої наукової Шевченківської конференції». К., «Наукова думка», 1970, с. 64 — 91).

Жовтня 21.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба; повідомляє, що з його листа до М. Сажина довідався про місцеперебування Шевченка, втішає, щоб не сумував, обіцяє вислати малярське приладдя, якщо це йому дозволено (Листи, с. 58 — 60).

Жовтня 22.

Шевченко написав лист з Орська А. Лизогубу. В іронічній формі розповідає про обставини арешту і заслання, скаржиться на жорстокість заборони писати і малювати, шкодує за відібраними у нього під час арешту краєвидами Києва. Просить передати його лист і адресу В. Рєпніній, а листи до нього надсилати на ім’я Ф. Лазаревського до Оренбурга (з передачею) (Твори, т. VI, с. 39).

Жовтня 24.

У листі до В. Рєпніної повідомляє про арешт і заслання, говорить про тяжкі муки від заборони писати і малювати, просить прислати йому «Выбранные места из переписки с друзьями» Гоголя та «Чтения Московского археологического общества» (Твори, т. VI, с. 40).

Написав лист художнику О. Чернишову (див. далі лист Чернишова від 2.ХІІ).

Листопад 1847 р. — квітень 1850 р.

Малюнки на листах до А. Лизогуба (не розшукані) (Твори, т. VIII, № 21).

Грудня 2.

О. Чернишов у листі до Шевченка повідомляє, що одержав його листа, датованого 24 жовтня, обіцяє виконати його доручення по прибутті до Петербурга, розповідає про свої малярські роботи за цей час; радить берегтися в Орську якогось донощика (арештанта з колишніх сенатських чиновників) (Листи, с. 60 — 61).

Грудня 11.

У листі до А. Лизогуба повідомляє про одержання його листа, запитує про В. Рєпніну, пише, що восени мучив його ревматизм, а зараз цинга, що М. Сажин не пише. Просить прислати малярські /114/ приладдя, твори В. Шекспіра в перекладі М. Кетчера та «Одіссею» Гомера в перекладі В. Жуковського (Твори, т. VI, с. 41).

Середина грудня.

О. Чернишов сповіщає листом Шевченка, що він ще не виїхав у Петербург із Оренбурга (Листи, с. 61).

Грудня 20.

У листі до М. Лазаревського розповідає про свої страждання на засланні, просить його зустрітися з Ó. Чернишовим і через К. Брюллова та В. Даля добитися полегшення його становища (одержати дозвіл малювати). Запитує адресу В. Жуковського. Просить прислати «Одіссею» і твори М. Лєрмонтова: «Пришліть ради поезії святої Лєрмонтова хоч один том, велику-превелику радість пришлете з ним вашому вдячному і безталанному землякові» (Твори, т. VI, с. 42 — 43).

Грудня 31.

Дата листа Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси: повідомляє про одержання Шевченкового листа від 22 жовтня, втішає, щоб не сумував, обіцяє вислати йому малярські приладдя (Листи, с. 61 — 62).

У цьому році.

Перебуваючи на засланні в Орській фортеці, Шевченко написав такі поетичні твори:

«Згадайте, братія моя...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. III, с. 1 (Твори, т. І, с. 379);

«Думи мої, думи мої, ви мої єдині...» Вперше надруковано у «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 323 (Твори, т. II, с. 7);

«Княжна» (поема). Вперше надрукована в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 324 — 337 (там же, с. 8-19);

«N. N.» («Сонце заходить, гори чорніють...») Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 403 (там же, с. 20);

«N. N.» («Мені тринадцятий минало...») Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 404 — 405 (там же, с. 21 — 22);

«Не гріє сонце на чужині...» Вперше надруковано в празькому «Кобзарі», 1867, т. II, с. 257 — 258 (там же, с. 23);

«Сон» («Гори мої високії...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 407 — 412 (з пропусками) (там же, с. 24 — 28); /115/

«N. N.» («О думи мої! О славо злая!») Вперше надруковано в «Записках наукового товариства ім. Шевченка», Львів, 1902, т. XXXIX, кн. І, с. 2 — 3 (там же, с. 32);

«Ще як були ми козаками...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 367 (там же, с. 33 — 34);

«Чернець». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. І, с. 7 — 10 (там же, с. 35 — 38);

«Один у другого питаєм...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1859, кн. 6, с. 133 (там же, с. 39);

«Самому чудно. А де ж дітись?» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 374 (там же, с. 40);

«Ой стрічечка до стрічечки...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 35 (там же, с. 41);

«Хустина» («Чи то на те божа воля?»). Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 86 — 89 (там же, с. 42 — 44);

«А. О. Козачковському». Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. X, с. 105 — 109 (там же, с. 45 — 48);

«То так і я тепер пишу...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 406 (там же, с. 57).

1847 — 1848 роки.

Запровадження царським урядом на Правобережній Україні «Інвентарних правил», що визначали порядок виконання повинностей кріпаками (Історія Української РСР, т. І, 1967, с. 386). 1847 — 1857 роки. Намалював автопортрет (італійський олівець). Оригінал не розшукано (Твори, т. X, № 136).

1848 рік

Січня 7.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси. Сповіщає про одержання Шевченкового листа, про передачу записки В. Рєпніній, про сестер Псьол; обіцяє йому В. Шекспіра і Гомера, а також приладдя для малювання (Листи, с. 63 — 64).

Січня 13.

Лист Шевченкові від В. Рєпніної з Яготина. Повідомляє про одержання листа від нього із за- /116/слання, намагається втішити його, обіцяє вислати книги. На листі є дописка Г. Псьол, яка підбадьорює Шевченка і говорить про радість, яку вона відчула, коли довідалась про його лист до В. Рєпніної (Листи, с. 64 — 66).

Січня 28.

Селяни с. Прибитки (Овруцький повіт, Волинської губернії) відмовились відбувати панщину, визначену згідно «Інвентарних правил». Проти бунтарів вжиті «исправительные полицейские меры», а 5 чоловік ув’язнено в овруцькій тюрмі (Дело № 14. О сопротивлении крестьян с. Прибытки, помещика Иосифа Малаховского, при введении инвентарных правил, 1848 — 1849, арк. 31. Зберігається в ДМШ).

Січня 30.

Запит шефа жандармів О. Орлова до командира Оренбурзького окремого корпусу про те, в якому полку перебуває Шевченко, як він поводиться і чи заслуговує він клопотання про дозвіл малювати (Справа № 81, ч. 6, арк. 88; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 133; Документи, с. 57).

Січень.

Брати Лазаревські (Василь і Федір) написали листа Шевченкові: висловлюють йому свою повагу й співчуття, надсилають зошити, пера, конверти, сповіщають про спільних знайомих, про наближення до Оренбурга холери. Ф. Лазаревський обіцяє ще надіслати поету «Отечественные записки», коли той поверне надіслані раніше (Листи, с. 66 — 67).

Лютого 1.

Шевченко в листі до А. Лизогуба скаржиться, що друзі відцурались його у тяжкий для нього час, пише, що перехворів на ревматизм і цингу, що нудьга і безнадія гнітять серце, що здоров’я погане; повідомляє про можливе відрядження його до Раїма. Просить прислати твори М. Лєрмонтова та О. Кольцова, вірш «Свячена вода» О. Псьол, паперу і малярське приладдя (Твори, т. VI, с. 45 — 46).

Лютого 7.

А. Лизогуб повідомляє Шевченка про висилку малярських приладь, паперу та 13 випусків перекладів М. Кетчера з В. Шекспіра (Листи, с. 67 — 68).

Лютого 12.

М. Лазаревський у листі до Шевченка повідомляє про заходи О. Чернишова щодо пом’якшення вироку (про дозвіл малювати), посилає твори М. Лєрмонтова, сповіщає, що «Одіссея» в перекладі В. Жуковського ще не вийшла, а сам Жуковський у Німеччині (Листи, с. 68 — 69). /117/

Лютого 15.

Запит командира Оренбурзького окремого корпусу до командира 23-ї піхотної дивізії про поведінку Шевченка, а у зв’язку з цим — чи можна клопотатися про дозвіл йому малювати (Справа № 201, арк. 10).

Лютого 18.

Розпорядження командира 23-ї піхотної дивізії командирові 1-ї бригади подати відомості про службову бездоганність і поведінку Шевченка (Справа № 201, арк. 11).

В. Рєпніна звернулася до шефа жандармів О. Орлова з проханням поклопотатися про дозвіл Шевченкові малювати (Справа № 81, ч. 6, арк. 85 — 86; «Киевская старина», 1893, кн. 3, с. 468 — 469).

Лютого 20.

Розпорядження командира 1-ї бригади командирові 5-го батальйону подати відомості про службову старанність і поведінку Шевченка (Справа № 201, арк. 11).

Лютого 23.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси: втішає в журбі, повідомляє, що В. Рєпніна їздила в Орловську губ. до сестри, що Шевченкові малюнки у М. Сажина він взяти не може, запитує, чи одержав він надіслані йому малярське приладдя та книги (Листи, с. 69 — 70).

Лютого 25.

Шевченко почав писати лист В. Рєпніній: розказує, як втішив її лист, як це йому нагадало Україну і принесло полегкість.

Лютого 26.

Продовжує писати лист В. Рєпніній (бо повернення солдат у казарми не дало можливості дописати його 25-го), описує тяжкі умови життя на засланні, просить писати йому і присилати книги.

Лютого 27.

Продовжує писати лист В. Рєпніній, описує ніч у солдатській казармі, освітленій однією свічкою, біля якої він пише листа.

Лютого 28.

Продовжує писати лист В. Рєпніній, бо за всю попередню ніч він не міг зібратися з думками і закінчити його. Сповіщає про можливий похід до берегів Аральського моря, про поганий стан здоров’я, зокрема про погіршення зору.

Лютого 29.

Закінчив писати листа В. Рєпніній, висловлюючи свої дружні почуття до неї та знайомих, просить прислати «Свячену воду» (вірш О. Псьол) (Твори, т. VI, с. 48 — 49).

Лютий.

Ф. Лазаревський пересилає поетові одержаного /118/ з Одеси листа *. Просить повернути «Отечественные записки» і «Русскую историю», коли вони йому не потрібні (Листи, с. 70).

Роз’яснення київського цивільного губернатора земським справникам і городничим, що вилучення творів Шевченка та інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства треба робити без спеціальних розшуків та обшуків (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 20).

Вийшов з друку «Маніфест Комуністичної партії» (в Лондоні) (УРЕ, т. 4, с. 405).

Початок буржуазно-демократичної революції у країнах Західної Європи, загострення кризи кріпосницької системи в Росії (Історія Української РСР, т. І, с. 395 — 397).

* Очевидно, від В. Рєпніної або А. Лизогуба.

Березня 5.

Лейтенант О. Бутаков, якому була доручена експедиція по Аральському морю, прибув до Оренбурга («Молодая гвардия», 1940, кн. 8, с. 142).

Березня 6.

Шевченко одержав від А. Лизогуба скриньку з малярським приладдям (Твори, т. VI, с. 49).

Березня 7.

У листі до А. Лизогуба дякує за малярське приладдя, за Шекспіра, що вчора одержав, і висловлює радість з цього приводу. Зажурений перспективою тяжкого походу через пустелю до берегів Аральського моря, куди не ходить навіть пошта. Чекає книг, що обіцяла прислати В. Рєпніна (Твори, т. VI, с. 49 — 50).

Березня 10.

Командир лінійного батальйону № 5 повідомив командира 1-ї бригади про те, що Шевченко заслуговує клопотання про дозвіл йому малювати (Справа № 201, арк. 11).

Березня 15.

Супровідна записка на ім’я командира дивізії від командира 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії до відгуку командира 5-го лінійного батальйону про поведінку Шевченка і ставлення його до служби (Справа № 201, арк. 11).

Березня 19.

В. Рєпніна в листі до Шевченка повідомляє про посилку книги М. Гоголя «Выбранные места из переписки с друзьями», запитує, чи можна йому послати «Отечественные записки» (Листи, с. 72). /119/

Березня 24.

Супровідна записка командира 23-ї піхотної дивізії командирові Оренбурзького окремого корпусу до відгуку командира 5-го лінійного батальйону з приводу поведінки Шевченка і ставлення його до служби (Справа № 201, арк. 12).

Березня 30.

Командир 23-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант О. Толмачов повідомив III відділ, що Шевченко поводиться добре і заслуговує на клопотання про дозвіл малювати. На цьому документі є резолюція: «Подождать» (Справа № 81, ч. 6, арк. 89; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 133; Документи, с. 57).

Березень.

У Польщі, Білорусії, на Правобережжі, в Південній Україні і в Бессарабії царський уряд у зв’язку з революційними подіями в Європі запровадив «надзвичайний стан» (Історія Української РСР, т. І, с. 397).

Лист Шевченкові від В. Рєпніної, в якому вона втішає поета в горі (Листи, с. 70 — 71).

До цього листа є приписка О. Псьол, яка просить поета вважати її своєю приятелькою, розважає його в тузі, закликає бути стійким (Листи, с. 71).

Ф. Лазаревський у листі до Шевченка пише, що творів М. Лєрмонтова з Петербурга для передачі Шевченкові ще не одержав; просить частіше писати, запитує про потреби поета (Листи, с. 72 — 73).

Березень 1848 р. — червень 1856 р.

«Коло небіжчика» — начерк олівцем (Твори, т. VIII, № 138).

Квітня 7.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси. Втішає, щоб не сумував, повідомляє, що послав йому паперу (Листи, с. 73 — 74).

Квітня 20.

Ф. Лазаревський пересилає Шевченкові лист В. Рєпніної і сповіщає, що одержав для нього і незабаром перешле твори М. Гоголя і М. Лєрмонтова (Листи, с. 74 — 75).

Квітня 22.

Шевченко в листі до Ф. Лазаревського скаржиться на нудьгу, на те, що йому Лазаревські не пишуть листів. Просить прискорити висилку творів М. Лєрмонтова, повідомляє про те, що передав йому «Русскую историю» (Твори, т. VI, с. 50 — 51).

Квітня 27.

Лист Шевченкові від Ф. Лазаревського з Оренбурга: повідомляє про одержання переданої Шевченком «Русской истории», радить у Раїмі познайомитись з лікарем В. Бєловим або чиновником /120/ Прикордонної комісії А. Субханкуловим. Сповіщає про пересилку для Шевченка (на ім’я М. Александрійського) до Орська творів М. Гоголя і М. Лєрмонтова. Попереджає, щоб у Раїмі стерігся прапорщика Біляковського (Листи, с. 74 — 75).

Квітень.

У зв’язку з революційними подіями в Європі частинам Київського гарнізону були роздані бойові патрони, а поліції було наказано стежити за рухом населення по місту (Історія Української РСР, т. І, с. 397).

Травня 5.

Розпорядження командира 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії про відрядження Шевченка в степовий похід до Раїма (Справа № 201, арк. 102, 104; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).

Травня 8.

Рапорт командира батальйону № 5 командиру бригади 23-ї піхотної дивізії про внесення рядового Шевченка до списку осіб, що відправляються в Раїмське укріплення (Справа № 201, арк. 102, 104; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).

Травня 9.

Шевченко в листі до А. Лизогуба дякує за малярське приладдя, повідомляє про похід на Раїм і про одержану в зв’язку з цим можливість малювати. Просить передати подяку В. Рєпніній за вислані нею твори М. Гоголя (Твори, т. VI, с. 51).

З початку року до 11 травня.

Перебуваючи в Орській кріпості, Шевченко написав такі твори:

«А нумо знову віршувать...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 413 — 414 (Твори, т. II, с. 58).

«У бога за дверима лежала сокира...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 436 — 438 (там же, с. 59 — 61).

Поема «Варнак». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 415 — 420 (тамже, с. 62 — 66).

«Ой гляну я, подивлюся...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 422 (тамже, с. 67). ’

Травня 11.

Обоз, що складався з 1500 башкирських однокінних підвід, під прикриттям роти піхоти, до якої входив і Шевченко, двох сотень оренбурзьких козаків і двох гармат з прислугою, вирушив з Орська на Раїм. З транспортом вирушила і флотська команда /121/ О. Бутакова. Очолював транспорт генерал-майор І. Шрейбер.

О. Макшеєв, один з учасників експедиції, згадував: «Я предложил несчастному художнику и поэту пристанище на время похода в своей джуламейке, и он принял мое предложение. Весь поход Шевченко сделал пешком, отдельно от роты, в штатском плохоньком пальто, так как в степи ни от кого, и от него в особенности, не требовалось соблюдения формы» (Макшеев А. Путешествие, с. 22 — 27, 30).

Травня 11 — червня 19.

Виконав малюнки:

«Днювання експедиційного транспорту в степу» (акварель) та «Експедиційний табір у степу» (олівець). «Табір транспорту в степу» (акварель) (Твори, т. VIII, № 8, 143; т. X, № 126).

Травня 12.

 Обоз і команда лейтенанта О. Бутакова зробила перший перехід шляху Орськ — річка Мендибай (23 версти). Шевченко в цей день намалював «Пожежу в степу» (акварель). Малюнок був виконаний на бажання генерал-майора І. Шрейбера. Шрейберу малюнок подарував сам Шевченко (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 29; Чалый М. Жизнь и произведения Тараса Шевченко, с. 73; Твори, т. IV, с. 89 — 90; т. VIII, № 2, 141. Оригінал малюнка зберігається у ДМШ).

Травня 13.

Кінний обоз і команда зробили другий перехід шляху: річка Мендибай — ріка Ор (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 89 — 90).

Рапорт командира 1-ї бригади начальникові 23-ї піхотної дивізії про відправку до Раїма визначених людей, у тому числі й Шевченка, з переведенням його з батальйону № 5 у батальйон № 4 (Справа № 201, арк. 110).

Травня 14.

Кінний обоз і команда зробили третій перехід понад рікою Ор (до переправи, 16 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 29; Твори, т. IV, с. 90).

Травня 15.

Кінний обоз і команда зробили четвертий перехід понад рікою Ор (після переправи, 18 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 90).

Травня 16.

Кінний обоз і команда зробили п’ятий перехід: ріка Ор, річка Таєти-Бутак (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13). /122/

Травня 17.

Кінний обоз і команда зробили шостий перехід: річка Таєти-Бутак — до улоговини з весняною водою (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).

Травня 18.

Кінний обоз і команда зробили сьомий перехід: улоговина з весняною водою — річка Аще-Сай (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).

Травня [18 — 19] *.

Намалював «Джангисагач» (стара тополя; акварель). «...Верстах в двух от дороги, в ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Я застал уже вокруг него порядочную толпу, с удивлением и даже (как мне казалось) с благоговением смотревшую на зеленую гостью пустыни. Вокруг дерева и на ветках его навешаны набожными киргизами кусочки разноцветных материй, ленточки, пасма крашеных лошадиных волос, и самая богатая жертва — это шкура дикой кошки, крепко привязанная к ветке», — писав Шевченко про це дерево (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 31 **; Твори, т. IV, с. 90; т. VIII, № 5).

Травня 19.

Кінний обоз і команда зробили восьмий перехід: річка Аще-Сай — річка Уй-Мула (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).

Травня 20.

Кінний обоз і команда зробили дев’ятий перехід: річка Уй-Мула — річка Кара-Бутак (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).

Травня 21.

Вранці відбулося освячення місця форту на річці Кара-Бутак і днівка. Будівництвом керував штабс-капітан К. Герн, з яким познайомився Шевченко. Обоз і команда зробили десятий перехід: річка Кара-Бутак — річка Аще-Бутак (17 верст). Намалював два краєвиди: «Кара-Бутак» (сепія і акварель), а також ескіз олівцем «Форт Кара-Бутак» (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 31 — 32; Твори, т. IV, с. 90 — 91; т. VIII, № 4, 142).

Травня 22.

Кінний обоз і команда зробили одинадцятий перехід: річка Аще-Бутак — річка Яман-Кайракли (15 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 91).

* Тут і далі в квадратні дужки взято дати, виставлені авторами «Літопису» до малюнків, не датованих самим Шевченком.

** Дата огляду дерева (24 травня) в О. Макшеєва зазначена невірно. Він пише: «Не доходячи до Кара-Бутака», — а в Кара-Бутаці вони були 21 травня (див. «Путешествие», с. 31). /123/

Травня 23.

Кінний обоз і команда зробили дванадцятий перехід: річка Яман-Кайракли — річка Якши-Кайракли (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 91).

Травня 24.

Кінний обоз і команда зробили тринадцятий перехід: річка Якши-Кайракли — річка Іргиз (23 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).

Травня 25.

Кінний обоз і команда зробили чотирнадцятий перехід: понад річкою Іргиз після переправи (24 версти). В цей день верблюжий транспорт, який складався з 3000 верблюдів та з 565 казахів, під прикриттям півтори сотні уральських козаків і однієї гармати, наздогнав кінний обоз (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 25).

Травня 26.

Кінний обоз, верблюжий транспорт і команда зробили п’ятнадцятий перехід: понад Іргизом до зупинки проти гори Мана-Ауліє (23 версти). В цей день сталася військова сутичка між передовим загоном обозу і хівінцями (на ділянці Мана-Ауліє — могила Дустана) (Макшеев А. Путешествие, с. 14, 32 — 39; Твори, т. IV, с. 91).

У Петербурзі помер В. Бєлінський (БСЭ, 2-е вид., т. 4, с. 422).

Травня 27.

Кінний обоз, верблюжий караван і команда зробили шістнадцятий перехід: понад рікою Іргиз від Мана-Ауліє до могили Дустана (17 верст).

Намалював «Дустанові могили» (акварель) і ескіз олівцем. Дата — 27 травня («Искусство и художественная промышленность», 1900, № 3; Макшеев А. Путешествие, с. 14; Твори, т. IV, с. 91; т. VIII, № 6, 144).

[Травня 27 — 29].

Виконав два малюнки «Укріплення Іргиз-Кала» (олівець, акварель). «Представьте себе на сером фоне кучку серых мазанок с Камышевыми кровлями, обнесенную земляным валом. Это было первое мною виденное степное укрепление, поразившее меня так неприятно своей грустною наружностию. И действительно, оно издали больше похоже на загоны или кошары, чем на жилище людей», — писав про це укріплення поет (Твори, т. IV, с. 91; т. VIII, № 7, 145).

Травня 28.

Кінний і верблюжий транспорт і команда зробили сімнадцятий перехід понад Іргизом: від мо-/124/гили Дустана до урочища Кизил-Яр (24 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 14).

Травня 29.

Кінний, верблюжий транспорт і команда зробили вісімнадцятий перехід понад Іргизом (25 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 14).

Травня 30.

Кінний, верблюжий транспорт і команда прибули до Уральського укріплення, де було дано триденний відпочинок (пройдено за день 14 верст). Закінчилась північна частина шляху Орськ — Раїм завдовжки 387 верст (Макшеев А. Путешествие, с. 13 — 14; Твори, т. IV, с. 91).

Травень.

Записка Шевченкові від Ф. Лазаревського, передана через І. Петрова, з яким він радить познайомитися як з гарною людиною (Листи, с. 75).

Травень — липень.

Шевченко намалював вид «Піщані бархани й коні на передньому плані» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 195).

Червня 3.

Транспорт вирушив з Уральського укріплення. В першому ешелоні (500 возів і 1000 верблюдів) була команда лейтенанта О. Бутакова, до якої входив і Шевченко. Зроблено перший перехід південної частини шляху: Уральське укріплення — озеро Джалангач (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15, 40).

Червня 4.

Другий перехід південної частини шляху: озеро Джалангач — озеро Китай-Куль (16 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15 і 40).

Лист подільського цивільного губернатора до київського військового генерал-губернатора, при якому надсилалися відібрані проскурівським земським справником у вчителя Чорноостровського дворянського училища Хільчевського твори Шевченка (Справа № 313, ч. І, арк. 455).

Червня 5.

Третій перехід південної частини шляху: озеро Китай-Куль — річка Джалавли (36 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 92).

Червня 6.

Днівка на річці Амаловли (Джалавли) перед переходами через Каракуми (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 92).

Червня 7.

Четвертий перехід південної частини шляху: річка Джалавли — річка Копані-Тереклі (32 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 92). /125/

Лист В. Жуковського до прусського короля Вільгельма IV, в якому він пише, що хотів би продати колекцію малюнків, зібрану ним. У прикладеному до листа списку зазначено дві роботи Шевченка: портрет І. Крилова і невідомий пейзаж («Русский библиофил», 1912, кн. 7 — 8, с. 173).

Червня 8.

П’ятий перехід південної частини шляху: річка Копані-Тереклі — річка Джулюс (17 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 9.

Шостий перехід південної частини шляху: річка Джулюс — річка Кара-Кудук (18 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 10.

Сьомий перехід південної частини шляху: річка Кара-Кудук — річка Дунгурлюк-Сор (30 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 11.

Восьмий перехід південної частини шляху: річка Дунгурлюк-Сор — річка Куль-Кудук (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 12.

Дев’ятий перехід південної частини шляху: річка Куль-Кудук — річка Алти-Кудук (16 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 13.

Десятий перехід південної частини шляху: річка Алти-Кудук — річка Ак-Джулпас (18 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 14.

Днівка на березі Аральського моря, купання в затоці Сари-Чеганак. З цього числа переходи відбуваються вночі (Твори, т. IV, с. 93).

Червня 15.

Одинадцятий перехід південної частини шляху: річка Ак-Джулпас — річка Ак-Кудук (11 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 93).

Червня 16.

Дванадцятий перехід південної частини шляху: річка Ак-Кудук — річка Сапак (15 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

[Червня 16].

Виконав малюнки олівцем «Ак-Кудук» — два варіанти (Твори, т. VIII, № 146, 147).

Червня 17.

Тринадцятий перехід південної частини шляху: річка Сапак — озеро Камишли-Баш (30 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).

Червня 18.

Чотирнадцятий (і останній) перехід південної частини шляху: озеро Камишли-Баш — Раїмське укріплення (25 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15). /126/

Червня 19.

Вранці транспорт прибув до укріплення Раїм. Сумне враження справили на Шевченка укріплення і бліді, немов у арештантів, обличчя особового . складу гарнізону (Макшеев А. Путешествие, с. 43; Твори, т. IV, с. 93).

Червня 19 — липня 24.

Перебуваючи в укріпленні Раїм, Шевченко намалював:

«Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сирдар’ю» (акварель);

«Урочище Раїм з заходу» (акварель);

«Укріплення Раїм. Внутрішній вигляд» (сепія);

«Т. Г. Шевченко малює товариша» (сепія);

«Портрет невідомого з гітарою»* (сепія);

«Казахи в юрті» (сепія);

«Пристань на Сирдар’ї (акварель), назва написана рукою Шевченка (Твори, т. VIII, № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15).

«Шхуни «Константин» і «Николай» (сепія, білило) (там же, № 16); у цьому виданні одна з шхун помилково названа «Михаилом». В експедиції О. Бутакова було тільки дві шхуни: «Константин» і «Николай».

«Спорядження шхун» — два малюнки сепією;

«Укріплення Раїм» (олівець) (там же, № 17, 18, 148).

* Мистецькі твори часів Аральської експедиції, що мають подвійне або й потрійне датування, в «Літописі» записані за першою датою.

[Між 19 червня і 25 липня 1848 р. або січень — березень 1849 р.].

Шевченко намалював два портрети прапорщика Е. Нудатова та карикатуру на раїмських офіцерів (оригінали не знайдено) (Твори, т. VIII, № 198, 199, 197).

З 20 червня по 24 липня.

Укріплення Раїм, підготовка шхун. Шевченко в цей час жив у кибитці з О. Макшеєвим і намалював його портрет (акварель). Оригінал не знайдено (Макшеев А. Путешествие, с. 46; Твори, т. VIII, № 196).

Червня 23 — 30.

Селяни сіл Майданівки та Верещак на Київщині відмовились іти на панщину. Головнокеруючий кирилівським маєтком звернувся 1 липня до Звенигородського повітового предводителя дворян- /127/ства з проханням вжити заходів до непокірних (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 58 — 59).

Червня 27.

Заворушення селян с. Кирилівки (Звенигородський повіт на Київщині), які вимагали в попа, щоб той прочитав «Інвентарні правила». Селяни обурювались, що їм читають не ті «правила», й погрожували попові розправою: «Ми вас громадою опишем». Селяни, оточивши попа, не розходились від церкви до 4 години дня. Про ці події піп Г. Кошиць повідомив контору кирилівського маєтку (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 55 — 58).

Червень — грудень.

Намалював «Карикатуру на міністра освіти С. Уварова» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 194).

Липня 5.

Повідомлення головного управителя кирилівським маєтком предводителю дворянства Звенигородського повіту про заворушення селян-кріпаків с. Кирилівки, які відмовляються робити панщину і погрожують управителю розправою (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 59 — 61).

Липня 14.

Лист предводителя дворянства Звенигородського повіту до київського військового, подільського і волинського генерал-губернатора про заворушення серед селян-кріпаків на Звенигородщині, які відмовляються виконувати панщину й вийшли з послуху. Предводитель дворянства вказує на потребу застосування військової сили проти непокірних і пропонує використати для цього команду донських козаків, розквартированих у повіті (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 61 — 63).

Липня 15.

Дата листа Шевченкові від А. Лизогуба з хутора коло Одеси: радіє, що Шевченко має можливість малювати, втішає від журби, повідомляє, що збирається до Седнева (Листи, с. 76).

Липня 25.

О 7 годині вечора Шевченко в складі команди (всього 27 чол.) на шхуні «Константин» відправився з Раїма до Сирдар’ї в Аральську експедицію (Макшеев А. Путешествие, с. 51; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 13). /128/

Липня 26.

Шхуни «Николай» і «Константин» спустилися в гирло Сирдар’ї й о 10 год. вечора стали на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 13).

Липня 27.

Експедиція прибула до острова Кос-Арал (Макшеев А. Путешествие, с. 53).

Липня 28 — 29.

Екіпіровка шхуни «Константин» перед відплиттям у море (перевантаження з шхуни «Николай» (Макшеев А. Путешествие, с. 53).

Липня 30.

Шхуна «Константин» від острова Koc-Арал вирушила в море: «В маленькой офицерской каюте помещалось 7 человек: начальник описной экспедиции Алексей Иванович Бутаков, я, корпуса штурманов прапорщик Ксенофонт Егорович Поспелов, корпуса топографов прапорщик Артемий Акимович Акишев, рядовые Шевченко и Вернер и фельдшер Истомин» (Макшеев А. Путешествие, с. 56; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 13 — 14).

Липня 31.

Експедиція прибула до острова Куг-Арал (Макшеев А. Путешествие, с. 59).

[Серпня 1 — 2].

Рисунок олівцем «Куг-Арал» з написом рукою Шевченка: «Куг-Арал». Є також акварельний малюнок під назвою «Острів Куг-Арал» (Твори, т. VIII, № 149, 19).

Серпня 2.

Обстеження острова Куг-Арал. Експедиція прибула до мису Тюбе-Коран (Макшеев А. Путешествие, с. 60; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 14 — 15).

Серпня 3.

Перебування на мисі Тюбе-Коран. Шевченко намалював олівцем вид «Тюбе-Коран» (назву мису написано рукою Шевченка) (Макшеев А. Путешествие, с. 60; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 15; Твори, т. VIII, № 150).

Серпня 4.

З 8 години ранку до 8 вечора пливли до півострова Куланди, де зупинились (Макшеев А. Путешествие, с. 60; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 15).

[Серпня 4 — 6, 9 — 11, 14 — 16 1848 року або липня 25 1849 року].

Акварельний малюнок «Могила Мула Доса Мал на півострові Куланди», під ним підпис рукою Шевченка: «На полуострове Куланды. Уроч[ище] Джан Такты Булан. Мог. Доса Мал».

«Мис Ізеньде-Арал» — малюнок і начерк олівцем (два варіанти. На одному з них напис рукою Шев-/129/ченка: «Изеньде-Арал», на другому — «М. Куланди») і «На півострові Куланди» (напис рукою Шевченка: «На полуострове Куланды») (Твори, т. VIII, № 21, 151, 152, 153).

Серпня 5.

Обслідування півострова Куланди. На березі знайшли шматки кам’яного вугілля. (Макшеев А. Путешествие, с. 60 — 61; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 15 — 16).

Серпня 6.

О 2 годині по обіді експедиція вирушила до острова Барса-Кільмес (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16).

Серпня 7.

О 6 годині ранку експедиція прибула до острова Барса-Кільмес (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16).

[Серпня 7 — 13].

Намалював «Шатро експедиції на острові Барса-Кільмес» (акварель). Є також малюнок олівцем під цією назвою, яка написана рукою Шевченка (Твори, т. VIII, № 22, 154).

Серпня 8.

О. Макшеєв, А. Акишев та кілька матросів з команди залишились на острові Барса-Кільмес для обслідування, решта учасників експедиції повернулась на шхуні до півострова Куланди для розшуків кам’яного вугілля (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16).

Серпня 9.

Шхуна повернулась до острова Куланди. Астрономічні спостереження і розшуки вугілля на острові (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16 — 17).

Серпня 10.

Страшний шторм на морі (Макшеев А. Путешествие, с, 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 17 — 18).

Серпня 10 — 30.

Шевченко хворіє (Записки і щоденник О. І. Бутакова, рукопис, арк. 29-а. Зберігається у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР).

Серпня 11.

Шхуна прибула до острова Барса-Кільмес. Обслідування острова (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 18 — 19).

Серпня 14.

Експедиція знову прямує до півострова Ку-/130/ланди (Макшеев А. Путешествие, с. 65; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20).

[Серпня 14 — 16].

Акварельні малюнки «Південний берег півострова Куланди» з написом рукою Шевченка: «Ю. Б. Полуострова Куланды» (Твори, т. VIII, № 20).

Серпня 15.

Обслідування південно-західного мису Куланди Узун-Каїра (Макшеев А. Путешествие, с. 65; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20).

Серпня 16.

Лист Шевченкові від М. Александрійського з Орської кріпості; пересилає йому лист від А. Лизогуба і натяком повідомляє про європейські події під акомпанемент гармат (тобто революційні події 1848 року в Європі).

Цей лист був знайдений у Шевченка під час обшуку і арешту в Оренбурзі в 1850 р. і наробив неприємностей М. Александрійському (Листи, с. 76 — 77).

Експедиція вирушила від півострова Куланди до західного берега моря, стоянка на якорі (Макшеев А. Путешествие, с. 65; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20).

Серпня 17.

Стали на якір проти урочища Сингид-Такти. Рисунок олівцем з написом рукою Шевченка: «Угун-Мурун, 17» (Макшеев А. Путешествие, с. 65 — 69; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20 — 21; Твори, т. VIII, № 156).

Серпня 19.

Весь день шхуна йшла понад берегом, ніч простояли на якорі на східній стороні мису Бай-Губек (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 21).

Серпня 20.

Стоянка біля мису Бай-Губек і обслідування його (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 21).

[Серпня 20].

Два малюнки Шевченка «Мис Бай-Губек» (акварель) (Твори, т. VIII, № 23, 24).

Серпня 21.

Вранці відправились від мису Бай-Губек понад західним берегом у південному напрямку (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 22).

Серпня 22.

Зупинка біля урочища Аджи-Бай (Дневные записки А. И. Бутакова, с. 22).

[Серпня 22].

Рисунок олівцем «Аджи-Бай», назва написана рукою Шевченка (Твори, т. VIII, № 155). /131/

Серпня 23.

Шхуна продовжувала свій шлях до Ургун-Муруна (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 22 — 23).

Серпня 24.

Зупинка і стоянка на якорі проти урочища Кинь-Камис (Дневные записки А. И. Бутакова, с. 23).

Серпня 25.

Експедиція відправилась від мису Ургун-Мурун до острова Токмак-Ата (Макшеев А. Путешествие, с. 69; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 23 — 24).

Серпня 26 — вересня 6.

Обслідування південного берега біля гирла Талдика і Алудар’ї — головних приток Амудар’ї. Лавірування по морю на схід і північ, стоянки на якорі у відкритому морі (Макшеев А. Путешествие, с. 69 — 71; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 24 — 27).

Початок вересня.

В. Рєпніна, стривожена довгою мовчанкою Шевченка (близько року), запитує листом Ф. Лазаревського, що трапилось з поетом («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 156 — 157).

Вересня 7.

Обслідування південно-східної частини Аральського моря. Відкриття невідомого острова, названого островом Обручева (Макшеев А. Путешествие, с. 71; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Шевченко намалював вид «Острів Обручева» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 200).

Вересня 8.

Шхуна бере курс до Koc-Аралу на зимівлю. Промірювання глибини моря (Макшеев А. Путешествие, с. 71 — 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Вересня 9.

Побачили незнайомий острів. Стоянка на якорі між островом Барса-Кільмес і півостровом Куланди (Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Вересня 10.

Шхуна перейшла до мису Узун-Каїр (Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Вересня 10 — 11.

Дводенна стоянка з висадкою команди на берег для поновлення запасів води і дров та прання білизни (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Вересня 11.

Рисунок олівцем (датований рукою Шевчен-/132/ка) «Західний берег півострова Куланди» (Твори, т. VIII, № 164).

Вересня 12.

О 6 годині ранку шхуна відправилась від Узун-Каїру до нововідкритого острова, куди прибула надвечір (Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Вересня 13 — 21.

Перебування на нововідкритому острові, названому островом Ніколая (тепер острів Відродження), дослідження його. Команда полювала на сайгаків (дикі кози). «В первый день нашего пребывания, — розповідає учасник експедиції О. Макшеєв, — они [не обнюхивали нас, но] подпускали к себе охотников на весьма близкое расстояние и даже после выстрела не разбегались. На следующие же дни удалились на противоположную нашей стоянке часть острова. Матросы рассказывали, что видели также лисицу (точно есть), даже волков». Учасники експедиції досхочу споживають свіже м’ясо (до того споживали солонину, і недоброякісну) («Дело петрашевцев», т. І. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1937, с. 208; Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28 — 30).

Вересня 21.

Оглядали інший нововідкритий острів, названий островом Наслідника (тепер о. Комсомольський), а також усю групу островів, названих Царськими (Макшеев А. Путешествие, с. 72 — 75; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).

Вересня 22.

Шхуна при сприятливому вітрі взяла курс на Кос-Арал (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).

Вересня 23.

Експедиція прибула до гирла Сирдар’ї (Макшеев А. Путешествие, с. 74; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).

Вересня 25.

Закінчено розвантаження судна. Шевченко та інші учасники експедиції прощалися з О. Макшеєвим, який цього дня вирушив до Раїма, а звідти в Оренбург, (Макшеев А. Путешествие, с. 75; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).

Вересня 26.

Шхуну вручну перетягли через мілину в невелику затоку біля острова Koc-Арал, де ошвартувались проти укріплення (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30). /133/

Вересня 29.

Остаточно закінчено розвантаження обох суден і поставлено їх у безпечному від льоду місці проти риболовецької ватаги на Koc-Аралі (Записки і щоденник О. І. Бутакова, рукопис, арк. 35. Зберігається в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР).

Вересень 1848 року — серпень 1849 року.

До часу перебування Шевченка на острові Ніколая (12 — 21 вересня 1848 р. і 22 — 29 серпня 1849 р.) відносяться такі його малюнки:

«Гористий берег острова Ніколая» (акварель);

«Берег острова Ніколая» (акварель);

«Низький берег острова Ніколая» (акварель);

«Берег острова Ніколая» (акварель);

«Т. Г. Шевченко серед учасників експедиції на березі Аральського моря» (акварель);

«На березі Аральського, моря» (акварель) (Твори, т. VIII, № 26, 27, 28, 29, 30, 31).

Рисунки олівцем:

«Гористий берег острова Ніколая»;

«Куян-Суюк»;

«Берег Аральського моря»;

«Острів Ніколая»;

«Намети»;

«Острів Ніколая»;

«Бугри в степу»;

«Топограф на березі Аральського моря» (там же, № 165 — 172).

«Острів Ніколая» — два не знайдених малюнки (там же, № 201, 202).

Жовтня 5.

Закінчилась кампанія 1848 р., припинено видачу морської провізії (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).

Перед 21 жовтня.

Характеристика Шевченкові та X. Вернеру в рапорті О. Бутакова на ім’я командування Оренбурзького окремого корпусу: «Двое рядовых, взятых из Раимского линейного батальона, сделались ловкими, сметливыми и смелыми матросами» (Записки і щоденник О. I. Бутакова, рукопис, арк. 34 (зворот). Зберігається в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР).

Жовтень — листопад.

Збройне повстання трудящих Львова проти австрійської монархії (Історія Української РСР, т. І, с. 403). /134/

Листопада 20.

О. Бутаков організував на Koc-Аралі облаву на тигра, який наробив багато шкоди на острові і загрожував життю людей. Тигра вбито (Берг Л. С. Очерки по истории русских географических открытий. М. - Л., Изд-во АН СССР, 1949, с. 207 — 208).

[Листопада 20].

Шевченко виконав малюнок «Тигр» (акварель) (Твори, т. VIII, № 40).

Грудня 3.

У Петербурзі помер Є. Гребінка (УРЕ, т. 3, с. 420).

1848 рік.

Перебуваючи на Кос-Аралі (27 — 29 липня, а потім з 23 вересня до 24 грудня), Шевченко написав такі твори:

«Та не дай, господи, нікому...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 423 (Твори, т. II, с. 68);

«Царі» («Старенька сестро Аполлона!»). Вперше надруковано у «Кобзарі», т. II. Прага, 1876, с. 248 — 256 (там же, с. 69 — 75);

«Добро, у кого є господа...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 439 (тамже, с. 76);

«Титарівна». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 565 — 572 (там же, с. 77 — 82);

«Ну що б, здавалося, слова...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 576 — 577 (там же, с. 85 — 86);

«Мов за подушне, оступили...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VIII, с. 4 (там же, с. 87);

«П. С.» («Не жаль на злого: коло його...») Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 463 — 464 (там же, с. 88 — 89);

«Г. 3.» («Немає гірше, як в неволі...»). Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 80 — 83, під заголовком «На Україну» (там же, с. 90 — 91);

«Якби зустрілися ми знову...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 468 (там же, с. 92);

«Марина» («Неначе цвяшок, в серце вбитий...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 513 — 523 (там же, с. 93 — 101); /135/

«Пророк» («Неначе праведних дітей...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 470 (там же, с. 102);

«На ниву в жито уночі...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 582 — 583, під заголовком «Сичі» (там же, с. 103);

«Між скалами, неначе злодій...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 524 — 529 (там же, с. 104 — 108);

«І небо невмите, і заспані хвилі...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 16 (там же, с. 109);

«І виріс я на чужині...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 530 — 531 (там же, с. 110 — 111);

«Не для людей, тієї слави...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. І, с. 1 — 2 (там же, с. 112 — 113);

«Коло гаю, в чистім полі...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. IX, с. 1 — 2 (там же, с. 114 — 115);

«Якби мені черевики...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1859, кн. 5, с. 168 (без підпису автора) (там же, с. 116);

«І багата я...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 145 — 146 (без підпису автора) (там же, с. 117);

«Полюбилася я...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 147 (без підпису автора) (там же, с. 118);

«Породила мене мати...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. I, с. 2 — 3 (там же, с. 119);

«Ой я свого чоловіка...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 532 — 533 (там же, с. 120);

«Ой вигострю товариша...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 534 (тамже, с. 121);

«По вулиці вітер віє...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 3 (там же, с. 122);

«Ой сяду я під хатою...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 3 — 4 (там же, с. 123);

«Закувала зозуленька...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 3 (там же, с. 124); /136/

«Швачка». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 489 — 490 (там же, с. 125 — 126);

«Ой не п’ються пива, меди...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 535 — 536 (там же, с. 127);

«На вулиці невесело...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 537 (там же, с. 128);

«У тієї Катерини...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 221 — 223 (там же, с. 129 — 130);

«Із-за гаю сонце сходить...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 472 (там же, с. 131);

«Ой пішла я у яр за водою...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 538 (там же, с. 132);

«Не так тії вороги...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 539 (там же, с. 133).

«Ой люлі, люлі, моя дитино...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 5 (там же, с. 134);

«Ой чого ти почорніло...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 1 (там же, с. 135);

«Туман, туман долиною...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 4 — 5 (там же, с. 136);

«У неділеньку у святую...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 655 (там же, с. 137 — 139);

«У перетику ходила...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 540 — 541 (там же, с. 140 — 141);

«У неділеньку та ранесенько...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 542 (там же, с. 142);

«Не тополю високую...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 543 (там же, с. 143);

«Утоптала стежечку через яр...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 486 (там же, с. 144);

«І широкую долину...» Вперше надруковано в жур-/137/налі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 143 (без підпису автора) (там же, с. 145);

«На вгороді коло броду...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 3 (там же, с. 146);

«Якби мені, мамо, намисто...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VII, с. 2 (там же, с. 147);

«Не хочу я женитися...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 224 — 225 (там же, с. 148 — 149);

«Чума». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 544 — 545 (там же, с. 150 — 151);

«І знов мені не привезла...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 546 — 547 (там же, с. 152 — 153);

«В неволі, в самоті немає...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VII, с. 7 (там же, с. 154);

«Ой умер старий батько...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 2 — 3 (там же, с. 155);

«Не вернувся із походу...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 144 — 145 (без підпису автора) (там же, с. 156);

«У Вільні, городі преславнім...» Вперше надруковано у празькому виданні «Кобзаря», т. II, 1876, с. 79 — 82 (там же, с. 157 — 159);

«Заступила чорна хмара...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 573 — 575 (там же, с. 160 — 162);

«Не додому вночі йдучи...» Датовано 24 грудня 1848 р. Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 77 — 78, під заголовком «На різдво» (там же, с. 179 — 180).

До часу перебування Шевченка на острові КосАралі відносяться такі малюнки:

«Шхуни біля форту Koc-Арал» (акварель);

«Місячна ніч на Koc-Аралі» (акварель);

«Казахська стоянка на Koc-Аралі» (акварель);

«Укріплення Koc-Аралу взимку» — два малюнки (сепія);

«Казахський хлопчик розпалює грубку» (сепія);

«Казахський хлопчик дрімає біля грубки» (сепія); /138/

«Казахи біля вогню» (сепія, олівець) (Твори, т. VIII, № 32, 33, 34, 35 і 36, 37, 38, 39).

«О. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Koc-Аралі» (сепія). На звороті цього малюнка начерк олівцем: «Казахський хлопчик розпалює грубку» (там же, № 41, 177).

Начерки олівцем:

«Шхуни. Топографічні роботи на березі Кос-Аралу»;

«Шхуни біля укріплення Koc-Арал та начерки голів» (там же, № 173, 174, 175, 176).

1848 — 1849 роки. Революційний селянський рух на Буковині під проводом Лук’яна Кобилиці (Історія Української РСР, т. І, с. 399).

«Малюнок аквареллю «Казах на коні» (Твори, т. VIII, № 42).

«Безводні піски» (олівець) (там же, № 140).

«Автопортрет» (оригінал не розшукано) (там же, № 203).

1849 рік

Січня 2.

Відношення лейтенанта О. Бутакова командирові лінійного батальйону № 4 Я. Дамісу з приводу скарги Шевченка: «Вашего бат[альона] рядовой Тарас Шевченко объявил мне, [что] Оренб[ургского] линейного № 5 б[атальона] подпор[учик] Бархвиц должен ему 68 р. 30 к. сереб[ром], о чем известно также его пр[евосходительств]у бригадному командиру. Посему имею честь покорнейше просить в[аше] в[ысокороди]е снестись с кем следует о взыскании означенной суммы с подпоручика Бархвица и выслать ее в Раим» (Записки і щоденник О. Бутакова, рукопис, арк. 46, Центральна наукова бібліотека АН УРСР).

Січня 5.

Запит командира лінійного № 4 батальйону майора Я. Даміса до лейтенанта О. Бутакова з приводу того, чим може довести Шевченко справедливість своєї скарги (Записки і щоденник О. Бутакова, рукопис, арк. 46, Центральна наукова бібліотека АН УРСР).

Січня 8.

Пояснення лейтенанта О. Бутакова командирові лінійного № 4 батальйону майору Я. Дамісу: «Вследствие предписания в[ашего] в[ысокородия] /139/ за № 5 от 5 января 1849 г. честь имею донести, что рядовой вверенного Вам бат[альона] Тар[ас] Шевченко показал мне: 1-е, что подпоручик Бархвиц взял у него взаймы 68 р. 30 к. сер[ебром] по случаю отъезда своего из Орска в Оренбург; 2-е, о займе этом было известно ротному командиру рядового Шевченко, штабс-капитану Степанову, но бат[альонному] командиру не было известно; и 3-е, что хотя у рядового Шевч[енко] заемного письменного вида не имеется, но долг этот засвидетельствован перед бри[гадным] командиром шт[абс]-кап[итаном] Степановым, которому говорил о нем сам подпоручик Бархвиц (Записки і щоденник О. Бутакова, рукопис, арк. 46, Центральна наукова бібліотека АН УРСР).

Кінець січня — лютий — березень.

Шевченко постійно перебуває в укріпленні Раїм (Твори, т. VI, с. 52).

Лютого 27.

Київський військовий генерал-губернатор запитує цивільного губернатора, чому він не відповів на запит від 20 вересня 1847 р. про недозволеність змісту творів Шевченка «Гамалія», «Гайдамаки», «Тризна» (Справа № 313, ч. І, арк. 484).

Березня 18.

Київський цивільний губернатор повідомляє військовому генерал-губернаторові, що «Гамалія», «Тризна» і «Гайдамаки» своїм змістом близькі до заборонених творів Шевченка, а тому й вони повинні підлягати вилученню (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 23).

Березня 26.

У записці до О. Макшеєва Шевченко повідомляє, що Koc-Арал залишив два місяці тому, що в Раїмі все без змін, просить не забувати його (Твори, т. VI, с. 52).

Перед 6 квітня.

Виконав малюнок сепією «Шхуна «Константин» на ремонті» (Твори, т. VIII, с. 43).

Квітня 10.

Виконуючий обов’язки начальника Раїмського укріплення підполковник Ю. Матвеев рапортує начальнику 23-ї піхотної дивізії про те, що підпоручик 5-го батальйону С Бархвіц (Орська фортеця) відмовився повернути позичені у Шевченка 68 карбованців 30 копійок і зажадав, аби солдата було покарано за незаконні претензії.

Ставлячи це питання на розсуд начальника дивізії, підполковник Ю. Матвеев просив задовольнити /140/ законну вимогу Шевченка і захистити його від сваволі підпоручика Бархвіца («Киевская старина», 1891, кн. 2, с. 334 — 335).

Квітня 15.

Лист офіцера штабу Оренбурзького окремого корпусу О. Макшеєва до петрашевця М. Момбеллі (в Петербург), у якому докладно розповідається про експедицію на Аральське море, учасником якої був у 1848 році автор листа («Дело петрашевцев», т. І. № — Л., Изд-во АН СССР, 1937, с. 201 — 211).

Квітня 22.

Лейтенант О. Бутаков звернувся до командира 23-Ї піхотної дивізії генерал-лейтенанта О. Толмачова з проханням після закінчення плавання залишити при ньому для підсумування роботи в Оренбурзі рядових Т. Шевченка та X. Вернера (Справа № 201, арк. 17; «Исторический вестник», 1886, январь, с. 163; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131; Документи, с. 58).

Квітень.

Матеріалами слідства над петрашевцями звинувачено їх у зв’язку з Шевченком, його революційною поезією і діяльністю (донесення агентури III відділу) («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1939, вып. V, с. 24).

До травня 6.

Перебуваючи на стоянці в Koc-Аралі, Шевченко до відплиття на Аральське море написав такі поетичні твори:

«Неначе степом чумаки...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 444 (Твори, т. II, с. 163);

«Сотник» («У Оглаві... Чи по знаку...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 492 — 508 (там же, с. 164 — 177);

«За сонцем хмаронька пливе...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. XI — XII, с. 4 — 5 (тамже, с. 178);

«Як маю я журитися...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. XI — XII, с. 5 (там же, с. 181);

«Нащо мені женитися?» Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 79 — 80, під заголовком «Козацька доля» (там же, с. 182 — 183);

«Ой крикнули сірії гуси...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. III, с. 3 — 4 (там же, с. 184 — 185); /141/

«Якби тобі довелося...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 453 — 456 (там же, с. 186 — 189);

«Заросли шляхи тернами...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 509 — 510 (там же, с. 190 — 191);

«Зацвіла в долині...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 5 — 6 (там же, с. 192 — 193);

«У нашім раї на землі...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VIII, с. 1 — 3 (там же, с. 194 — 196);

«На Великдень, на соломі...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. II, с. 1 (там же, с. 197);

«Було, роблю що чи гуляю...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 511 — 512 (там же, с. 198);

«Буває, іноді старий...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 440 (тамже, с. 199);

«Хіба самому написать...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 580 — 581 (там же, с. 200 — 201);

«Дурні та гордії ми люди...» Вперше надруковано в «Кобзарі» під ред. В. Доманицького, 1908, с. 485 — 486 (там же, с. 202 — 203);

«І золотої й дорогої...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 427 (там же, с. 204);

«Ми вкупочці колись росли...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 428 — 430 (там же, с. 205 — 206).

Травня 6.

Експедиція, очолювана лейтенантом О. Бутаковим, залишила зимову стоянку на Koc-Аралі і вирушила досліджувати Аральське море (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 31).

Травня 7.

Шхуни простояли в гирлі Сирдар’ї. Ввечері команди обох суден («Константин» і «Николай») висадилися на берег для навчання стрільби в ціль (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 31).

Травня 8.

О 6 год. 30 хв. ранку судна знялися з якоря і, вийшовши з гирла Сирдар’ї, розділились: шхуна «Константин», у складі команди якої був і Шевченко, взяла курс на південь вздовж східного берега /142/ Аральського моря. Увечері зупинились проти острова Каска-Улан (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 31 — 32).

Травня 9.

Опівдні судно відпливло від Каска-Улана, а ввечері стало на якір біля острова Куш-Джитмес (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 32).

Травня 10.

О 6 годині ранку експедиція вирушила до гирла Кувандар’ї та острова Джангила (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 32).

Травня 11.

Стоянка біля острова Джангила (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 32).

Травня 12.

Дослідження мілини біля гирла Кувандар’ї та острова Джангила (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33).

Командир 23-ї піхотної дивізії в супровідній записці до рапорту О. Бутакова від 22.IV пояснює командирові Оренбурзького окремого корпусу, за що віддані в солдати X. Вернер і Т. Шевченко (Справа № 201, арк. 18).

Резолюція командира Оренбурзького окремого курпусу на рапорті О. Бутакова про дозвіл рядовим Т. Шевченкові і X. Вернеру повернутися до Оренбурга для закінчення робіт по експедиції з тим, щоб після закінчення робіт вони знову повернулись у Раїмське укріплення (там же, арк. 17 — 18; «Исторический вестник», 1886, т. 23, январь, с. 163 — 164).

Травня 13.

Командир окремого Оренбурзького корпусу повідомляє командирові 23-ї піхотної дивізії про те, що X. Вернеру і Т. Шевченкові дозволено повернутися з О. Бутаковим до Оренбурга. Аналогічне повідомлення було надіслано і в Раїмське укріплення (Справа № 201, арк. 19).

Зранку шхуна вирушила з попередньої стоянки й о 2 годині дня зупинилась біля острова ЧучкаБаса (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33).

Травня 16.

Дослідження острова й топографічні зйомки на ньому (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33).

Травня 17.

Опівдні шхуна підпливла до невеличкого острова Чикита-Аралу, який також досліджували й робили топографічну зйомку. Увечері судно піді-/143/йшло до острова Чекан-Аралу й зупинилось на захід від нього. Малюнок Шевченка аквареллю «Чикита-Арал» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33; Твори, т. VIII, № 44).

Травня 18.

Стоянка біля острова Чекан-Аралу і висилка до нього шлюпки з топографом для зйомок о 4 годині ранку. О 8 годині ранку піднявся вітер, що переріс у шторм. О 7 годині вечора налетів страшенний шквал з градом (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33 — 34).

[Травня 18 — 19].

Малюнок аквареллю «Острів Чекан-Арал» і малюнок олівцем «Острів Чекан-Арал» з написом рукою Шевченка: «В. Б. Чекан-Арал» (Твори, т. VIII, № 45, 179).

Травня 19.

Команда, що була висаджена на острів Чекан-Арал уранці 18 травня без продовольства, після гарматного пострілу на шхуні о 10 годині ранку щасливо повернулась на судно. О 1 годині відпливли в напрямку до східного берега моря (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 34).

Травня 20.

Наблизились до берега проти урочища Кунган-Сандан. Висадка озброєної партії на материк і дослідження його (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 34 — 35).

[Травня 20 — 21].

«Півострів Бусай» — рисунок олівцем з написом рукою Шевченка: «В. Б. Полуостров Бусай» (О. І. Бутаков називає Бусай затокою на південному боці урочища Кунган-Сандан; див. цитоване вище джерело) (Твори, т. VIII, № 180).

Травня 21.

Стоянка біля урочища Кунган-Сандан, наукові спостереження, поповнення запасу дров (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35).

Травня 22.

На світанку відпливли від урочища Кунган-Сандан, а ввечері стали біля нововідкритого острова, який назвали островом Меншикова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35).

Травня 23.

Обстеження нововідкритого острова і висадка на нього людей для топографічних зйомок та риття копанок для води (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35).

Травня 24.

Уранці знялися з якоря і попливли вздовж берега. О 10 годині побачили невеликий острів, який назвали іменем Толмачова. Надвечір зупинилися в /144/ морі проти острова Кизил-Чали (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35 — 36).

Травня 25.

Стоянка на якорі. О. Бутаков, X. Вернер та два рядових (усі озброєні) висадились шлюпкою на острів Кизил-Чали для обстеження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).

Травня 26.

Сильний вітер не дав висадитися на берег, стоянка на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).

Травня 27.

Стоянка на якорі, проведення астрономічних спостережень на березі острова Кизил-Чали, поповнення запасів дров. Увечері повернулися до острова Обручова, де й заночували, кинувши якір (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).

Травня 28.

Зранку знялися з якоря і переїхали до острова Толмачова, на якому зробили топографічні зйомки (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).

Травня 29.

Від острова Толмачова попливли вздовж східного берега і зупинились біля гирла Джалпака — притоки Амудар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36 — 37).

Травня 30 — 4 червня.

Сильний вітер не дозволяв зійти на берег і примусив стояти на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 37).

Червня 5.

Дослідження берега затоки Джалпак, окомірна зйомка місцевості та поповнення запасів прісної води (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 37 — 38).

Червня 6.

Шхуна відпливла від затоки Джалпак до БішКума, де й зупинилась (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38).

Червня 7.

Погода несприятлива, лавірування по морю, стоянка на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38).

Червня 8.

Надвечір зупинилися на якорі біля острова Толмачова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38).

Червня 10.

Розшуки придатної для пиття води, запаси якої вже кілька днів тому скінчились. Серед команди почались захворювання від уживання морської води. Шхуна рушила до середнього гирла Амудар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38 — 39). /145/

Червня 11.

Надвечір стали на якір проти острова Токмак-Ата, за дві милі від гирла Амудар’ї, й набрали свіжої води (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 39).

Червня 12.

Огляд ближчої до острова Токмак-Ата притоки Амудар’ї, а також острова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 39).

Червня 16 — 17.

Шхуна «Константин» лягла на зворотний курс, щоб зустрітися з шхуною «Николай» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 39 — 40).

Червня 18.

О 4 год. 30 хв. ранку судно зупинилось на південь від острова Меншикова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 40).

Червня 20.

Шхуна перейшла на східний бік острова Меншикова, щоб зустріти шхуну «Николай». Малюнок Шевченка «Острів Меншикова» (оригінал не знайдено. Згадка про нього в «Киевской старине», 1894, кн. 2, с. 186) (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 40; Твори, т. VIII, № 205).

Червня 21.

Судно знову повернуло на південь, після заходу сонця зустрілося зі шхуною «Николай» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 40).

Червня 29.

Судно зупинилось біля укріплення Кос-Арал (з боку моря). Поповнення запасів прісної води і свіжого м’яса (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41).

Червня 30.

О 4 годині вечора увійшли в гирло Сирдар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41).

Липня 3.

Відвідання шхуни та інспекторський огляд команди генерал-майором Л. Федяєвим (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41).

Липня 4.

Судно увійшло в Сирдар’ю (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41 — 42).

Липня 15 — 18.

Дужі вітри не дозволяли вийти в море (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42).

Липня 19.

У другій половині дня відпливли до затоки Перовського, на ніч стали на якір проти урочища Кук-Тирнак (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42).

Липня 20.

Об 11 годині зайшли в затоку Перовського і почали обстеження її, яке тривало 21 і 22 липня (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42).

[Липня 20 — 22].

Рисунок олівцем «Гористий берег Араль-/146/ського моря» з поміткою рукою Шевченка: «С. б. П. з.» (тобто «Северный берег Перовского залива») (Твори, т. VIII, № 157).

Акварельний малюнок «Гористий берег Аральського моря» (там же, № 25).

Малюнок олівцем «Скелястий берег Аральського моря», на якому помітка рукою Шевченка: «З. П. 20» (тобто «Залив Перовского, 20 липня»); подібні помітки на малюнках олівцем «Крутий берег Аральського моря» та «Скелі» (там же, № 158, 159, 160).

Липня 22.

О 5 годині вечора шхуна попрямувала із затоки Перовського до півострова Куланди (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42 — 43).

Липня 23.

О 8 годині вечора стали на якір з південної сторони мису Тюбе-Kapa (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 43).

Липня 24.

Огляд каменя Аульє, що здалеку схожий на саркофаг (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 43 — 44).

[Липня 24].

Рисунки олівцем з написом рукою Шевченка: «Токпакатисе-аульє» (два варіанти) (Твори, т. VIII, № 181, 182).

Липня 25.

На світанку судно перейшло до мису Ізенде-Аралу, де провели астрономічне спостереження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 44).

Липня 26.

Судно перейшло на західну сторону мису Узун-Каїру (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 44).

Липня 28.

Промірювання затоки з західної сторони півострова Куланди, яку назвали затокою Чернишова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 44).

[Липня 28].

Рисунок олівцем з написом рукою Шевченка: «Кардзунды-13» (західний берег півострова Куланди) (Твори, т. VIII, № 183).

Липня 29 — 30.

Шхуна стала на якір у затоці Кум-Суат, від якої почали зйомку західного берега Аральського моря (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 45 — 46).

Липня 31.

Після 10 години шхуна перейшла нижче урочища Кара-Тамак (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 45 — 46).

[Серпня 1].

Рисунок олівцем на тонованому папері з на-/147/писом рукою Шевченка: «Кара-Тамак» (тобто Чорне гирло, яр) (Твори, т. VIII, № 184).

[Серпня 1 — 2].

Два малюнки з написом рукою Шевченка: «Кизил Булак. З. б.» (тобто західний берег) і «Каска-Джуль. З. б.» (Твори, т. VIII, № 185, 186).

Серпня 2.

Топографічна зйомка західного берега (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 46 — 47).

Серпня 3.

Зйомка західного берега з борту судна. Після 3 години дня зупинка біля Ак-Тумсука й астрономічні спостереження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 47).

[Серпня 3].

Рисунок олівцем на тонованому папері з написом рукою Шевченка: «Ак-Тумсук» (Твори, т. VIII, № 187).

Серпня 4 — 9.

Зйомка західного берега з борту судна на ходу. 6 серпня ввечері стали на якір біля Кинь-Камиса. Астрономічні спостереження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 47 — 48).

Серпня 12.

Лавірування по морю, окомірна зйомка південного берега Аральського моря від Кинь-Камиса до Токмак-Ата (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 48).

Серпня 13.

Стоянка на якорі проти мису Улькун-Тумсуку, на Усть-Урті (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 48).

[Серпня 13 — 19].

Рисунок олівцем на тонованому папері з написом рукою Шевченка: «М[ыс] Улькун-Тумсук» (Твори, т. VIII, № 188).

Серпня 20.

Знялися з якоря і рушили до Царських островів (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 49).

Серпня 21 — 29.

Прибули до острова Константина. Топографічна зйомка Царських островів (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 49 — 51).

Серпня 30 — 31.

Обстеження нововідкритого острова, названого островом Беллінсгаузена (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 51).

Серпня 31.

Обстеження нововідкритого острова (названого островом Лазарева), після чого рушили на південний схід для промірювання глибини моря (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 51).

Вересня 1.

Командир лінійного батальйону № 4 просить командира лінійного батальйону № 5 надіслати в /148/ батальйон № 4 письмові відомості на осіб, що переведені туди з батальйону № 5. У списку значиться 22 чоловіки, серед них і Шевченко (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 431).

Вересня 1 — 3.

Спостереження біля урочища Биш-Кум та острова Єрмолова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 52).

Рисунок олівцем на тонованому папері «БишКум», на ньому напис рукою Шевченка: «Биш-Кум» (Биш-Кум — п’ять горбів у гирлі Джандар’ї) (Твори, т. VIII, № 189).

Вересня 11.

Шхуна «Константин» зайшла в Сирдар’ю, де зустрілася з шхуною «Николай» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 52 — 53).

Вересня 15.

Шхуна «Константин» вийшла для спостережень у затоку Перовського, де зупинилась у західній її частині (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).

Вересня 18.

Судно рушило назад у Сирдар’ю, але шторм примусив зупинитися біля мису Усь-Чека (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).

[Вересня 18 — 19].

Рисунок олівцем на тонованому папері «Усь-Чека» з написом рукою Шевченка; «Усь-Чека. 19» (Твори, т. VIII, № 190).

Вересня 20.

Шхуна увійшла в гирло Сирдар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).

Вересня 22.

Вранці члени експедиції прибули на місце зимівлі, закінчивши кампанію 1849 року (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).

Вересень — жовтень.

Після закінчення Аральської експедиції Шевченко написав такі поезії:

«Готово! парус розпустили...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 441 (Твори, т. II, с. 207).

«Ми восени таки похожі...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 431 — 432 (там же, с. 208 — 209).

Рисунки олівцем часів Аральської експедиції:

«Селище серед степу» (Твори, т. VIII, № 139);

«На палубі шхуни» (там же, № 178);

«Кизилджар» — три варіанти. Назва на всіх трьох малюнках написана рукою Шевченка (там же, № 161, 162, 163). /149/

Малюнки та начерки олівцем в альбомах Шевченка (1846 — 1850), переважна більшість яких виконана під час Аральської експедиції, а частина раніше, ще до заслання:

«Казах в юрті. Селянин»;

«Казах в юрті. Шаржі та інші начерки»;

«Могила Переп’ят та інші начерки»;

«Казахи»;

«Церква з дзвіницею»;

«Казах у шапці»;

«Жінка в кріслі та інші начерки»;

«Родинний портрет» — начерк композиції;

«Експедиційний табір. Верблюди»;

«Верблюд»;

«Навантажений верблюд»;

«Навантажені верблюди»;

«Постать огрядного казаха. Верблюди»;

«Караван у степу»;

«Експедиційний табір у степу»;

«Намети експедиційного табору та інші начерки»;

«Казах на верблюді. Верблюд»;

«Коні»;

«Казашка-ткаля». На аркуші є напис рукою Шевченка: «Воистину суета человЂческая...»;

«Чоловік на палубі шхуни»;

«Казахський хлопчик розпалює грубку»;

«Юдіф з головою Олоферна» — начерки композиції пером і чорнилом;

«Берег Аральського моря»;

«На березі Аральського моря»;

«Ак-Джулпас»;

«Верблюди. Кінь»;

«Родинний портрет» — начерк композиції. Тут же текст вірша «Дурні та гордії ми люди», написаного на Кос-Аралі;

«Казах-вершник та інші начерки»;

«Казах-вершник. Постать казаха»;

«Експедиційний табір»;

«Портрет невідомого», тут же рядки народної балади «Повій, вітре, понад яром»;

«Казахи та інші начерки»;

«Фасад церкви»;

«Жіночі обличчя», «Голова верблюда»; /150/

«Жінка». У правій частині аркуша автограф поеми «Неначе цвяшок, в серце вбитий», написаної на Koc-Аралі (уривок);

«Жінка з піднятими руками. Жіночий одяг». Тут же рукою Шевченка записано: «Ой піду я до церковци // Та стану в преділку, // Ой гляну я раз на бога, // А тричі на дівку»;

«Селянський одяг» — начерки. Вгорі Шевченків напис олівцем: «Дустанъ рода чуменейского благо»;

«Внутрішній вигляд Києво-Софійського собору»;

«Експедиційний табір»;

«Селяни», «Чоловік на колоді»;

«Селянин з піднятою рукою»;

«Селянин з ложкою. Селянський одяг»;

«Селяни» — чотири начерки;

«Селяни» — п’ять начерків з непрочитаним написом рукою Шевченка;

«План центральнокупольної церкви»;

«Сільський краєвид»;

«Селянин»;

«Голова чоловіка. Сільські музики»;

«Верблюд та начерк композиції»;

«Селяни» — начерки. Напис рукою Шевченка: «Дітки, дітки, гіркі заробітки»;

«Будівля з планом. Човни з вітрилами. Берег Аральського моря» та інші начерки. Тут же рукою Шевченка записано:

Собиралась умирать,

Стала саван снаряжать,

Умереть не умерла,

А саван-то пропила:

Думаш, думаш — не можно жить,

Подумаш — можно.

«Селянин слухає бандуриста. Селена та Ендіміон» — начерки;

«Селена та Ендіміон». На правій частині сторінки написано план повісті «Из ничего почти барин», тут же рядки:

Ввійдеш в хату — самі діти в хаті.

— Тату, тату, а де наша мати? —

Ударився о поли руками:

— Дітки ж мої, пропав же я з вами. /151/

«Селена та Ендіміон. Чоловік у мундирі»;

«Лот з дочками. Дочка хіоського гончаря» (Твори, т. VIII, № 56 — 111);

«Латаття». Записи рукою Шевченка народних пісень: «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою» та «Ой біліє в полі трава-тирса край могили» (Твори, т. VIII, № 112; т. VI, с. 280);

«Гористі береги Аральського моря». Вгорі олівцем запис народної пісні рукою Шевченка:

Ой знать, що ти ідеш у далекую дорогу,

Ведеш за собою коня свого вороного.

— Іду я далеко, іду на край світа,

Оставайся, серце, ти мій маковий цвіте!

(Твори, т. VIII, № 113; т. VI, с. 281);

«Береги Аральського моря»;

«Хмари над берегом Аральського моря»;

«Краєвиди гористих берегів Аральського моря»;

«Гористі береги Аральського моря»;

«Жіночі погруддя та інші начерки»;

«Танець на палубі шхуни». Вгорі праворуч напис рукою Шевченка: «22 сентября»;

«Гористий берег Аральського моря, човни»;

«Гористий берег Аральського моря. Човен з вітрилом. Шхуна»;

«Шхуни та човни»;

«Група казахів та учасників експедиції на березі Аральського моря»;

«Родинний портрет. Автопортрет»;

«Казашка над ступою»;

«Зимові будівлі Аральської експедиції»;

«Родина біля будинку»;

«Затока Аральського моря»;

«Сайгаки»;

«Шхуна під вітрилами»;

«Берег Аральського моря. Вітрила»;

«На палубі шхуни. Човен з вітрилом. Шхуни біля берега»;

«Хмари»;

«Родинний портрет», «Сцена невідомого змісту»;

«На палубі шхуни. Дочка хіоського гончаря»;

«На березі Аральського моря»;

«Воли» (Твори, т. VIII, № 114 — 137). /152/

Жовтня 10.

Шевченко, О. Бутаков та інші учасники експедиції виїхали з укріплення Раїм до Оренбурга («Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131 і 143).

Листопада 1.

Шевченко та О. Бутаков прибули до Оренбурга (Справа № 201, арк. 82; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131 і 143).

Листопада 5.

Рапорт лейтенанта О. Бутакова до штабу Оренбурзького корпусу про прибуття X. Вернера і Т. Шевченка до Оренбурга, просить прикомандирувати до нього Бр. Залеського для допомоги Шевченкові закінчити найшвидше малюнки (Справа № 201, арк. 21; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131 — 132; Документи, с. 59).

Листопада 7.

Командир Оренбурзького окремого корпусу дозволив прикомандирувати до О. Бутакова X. Вернера, Т. Шевченка і Бр. Залеського. Наказано підняти (переглянути) листування про Шевченка (резолюція на рапорті О. Бутакова) (Справа № 201, арк. 21; Документи, с. 59).

Листопада 8.

У листі до А. Лизогуба сповіщає, що повернувся з Аральського моря живий і здоровий, запитує про здоров’я знайомих, просить передати вітання В. Рєпніній (Твори, т. VI, с. 52 — 53).

Листопада 9.

Черговий штабу Оренбурзького окремого корпусу повідомив відділ генерального штабу корпусу про відрядження унтер-офіцера X. Вернера і рядових Шевченка та Бр. Залеського в розпорядження лейтенанта О. Бутакова з тим, щоб про наслідки їхньої роботи докладно повідомити командира корпусу (Справа № 201, арк. 22; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 132).

Листопада 10.

Лист штабу Оренбурзького окремого корпусу командирові 23-ї піхотної дивізії про те, що рядового Шевченка дозволяється залишити в розпорядженні лейтенанта О. Бутакова і взяти на постачання в Оренбурзі (Справа № 201, арк. 23).

Листопада 14.

У листі до В. Рєпніної повідомляє про своє життя під час перебування в експедиції, просить зустрітися в Одесі з О. Бутаковим, який має розповісти їй про нього все. Посилає автопортрет (оригінал не розшукано) (Твори, т. VI, с. 53 — 54).

Листопада 17.

В альбом Ф. Лазаревського Шевченко за-/153/писав народну пісню «Ой у саду, саду гуляла кокошка...» (Твори, т. VI, с. 272 — 273).

Листопада 20.

Командир Оренбурзьког