[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 214-329.]

Попередня     Головна     Наступна

ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ
(1857 — 1861)

1857 рік

Серпня 3 — 5.

У дорозі з Новопетровського укріплення до Астрахані (морем). 5 серпня о 5 годині вечора Шевченко прибув до Астрахані човном (Твори, т. V, с. 69).

Серпня 6.

Поет оглядає Астрахань і записує в «Журнал» враження: місто нужденне, брудне. Причини цього Шевченко вбачає в політично-економічних обставинах царського ладу: «Где же причина этой нищеты (наружной) и отвратительной грязи (тоже наружной) и, вероятно, внутренней? Где эта причина? В армяно-татарско-калмыцком народонаселении или в другой какой политическо-экономической пружине? Последнее вероятнее. Потому вероятнее, что и другие наши губернские города ничем не уступают Астрахани, исключая Ригу» (Твори, т. V, с. 69).

Серпня 6 — 21.

Перебуваючи в Астрахані, Шевченко часто відвідував родину І. Клопотовського, де збирались прихильники поета. Тут він показував свої малюнки, привезені з Новопетровського укріплення, і читав свої твори («Русская старина», 1896, кн. 3, с. 656 — 657).

Серпня 6 — 22.

Рисунок Шевченка «В Астрахані» (олівець; назва написана рукою художника) (Твори, т. X, № 1).

Серпня 7.

Запис у «Журналі» вражень від Астрахані. Живе Шевченко разом з плац-ад’ютантом Новопетровського укріплення Л. Бурцевим на одній квартирі (Твори, т. V, с. 70).

Лист Шевченкові від Я. Кухаренка: повідомляє, що їздив у Одесу, що прислані Шевченком вірші переписав і мав намір надіслати М. Щепкіну, А. Могилі та М. Костомарову, який живе у Саратові. Розказує, як Шевченка люблять земляки, запрошує /215/ приїхати погостювати, описує шлях, заохочує до творчості (Листи, с. 102 — 103).

Серпня 8.

Продовжує оглядати місто; випадково натрапив на будинок О. Сапожникова, але зайти не захотів: «Я перед домом миллионера сделал налево кругом и вскоре очутился в центре города» (Твори, т. V, с. 70 — 72).

Серпня 9.

Шевченко відвідав рибалок, що привезли його з Новопетровська до Астрахані, тепер вони знову повертались до укріплення. Продовжує оглядати місто і записує враження в «Журнал» (Твори, т. V, с. 72 — 73).

Серпня 10.

Ходив довідатися про пароплав до Нижнього Новгорода; перебрався з квартири Л. Бурцева (той вирішив одружитися) в якусь комірчину з вікном на помийну яму. Написав радісні листи М. Лазаревському і К. Герну (Твори, т. V, с. 73 — 74).

Написав лист Бр. Залеському з Астрахані: повідомляє про волю і про шлях до Петербурга, де він повинен подякувати своїй заступниці А. Толстой (Твори, т. VI, с. 143 — 144).

Серпня 11.

Запис у «Журналі» про огляд астраханського собору, про його будівельника — простого російського селянина: «Не мешало бы Константину Тону поучиться строить соборы у этого русского мужика», — зауважує Шевченко (Твори, т. V, с. 74 — 75).

Серпня 12.

До Астрахані прибув пароплав «Князь Пожарский», на який Шевченко хотів узяти квиток, але не взяв, бо не було прикажчика. Відвідав астраханську бібліотеку (Твори, т. V, с. 75).

Серпня 13.

Знайомство Шевченка з книгами астраханської бібліотеки. В «Журналі» він записує: «Но что всего интереснее было для меня в этой Публичной библиотеке, это «Русский вестник», журнал, уже несколько лет издаваемый, а я его сегодня в первый раз вижу. В какой же я дикой пустыне прозябал до сих пор!» Прочитавши в першому номері цього журналу (за 1856 рік) повідомлення про розкопки Савур-могили, поет записує своє захоплення археологією: «Я люблю археологию. Я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери истории» (Твори, т. V, с. 75 — 76). /216/

Серпня 14.

У листі до М. Лазаревського сповіщає про свою волю і про повернення до Петербурга, передає вітання знайомим (Твори, т. VI, с. 144 — 145).

Серпня 15.

Написав лист Я. Кухаренку: повідомляє про волю і про повернення до Петербурга, запитує, чи одержав він «Москалеву криницю», мріє про зустріч у Москві з М. Щепкіним (Твори, т. VI, с. 145).

У «Журналі» Шевченка запис рукою І. Клопотовського про зустріч з Шевченком цього числа (Твори, т. V, с. 77).

Серпня 16.

Записи в «Журналі» Шевченка рукою С. Незабитовського, Є. Одинцова та Ф. Чельцова (І. Рогожина) про їхні зустрічі з поетом (Твори, т. V, с. 77).

На звороті свого карантинного свідоцтва Шевченко записав на пам’ять Ф. Чельцову уривок «І поживе Давид на світі» (з циклу поезій «Царі») (оригінал зберігається в ДМШ; Твори, т. II, с. 525).

Серпня 17.

Жартівливий запис у Шевченковому «Журналі» рукою Ф. Чельцова про солдатську службу (Твори, т. V, с. 77).

Серпня 18.

Запис у «Журналі» рукою В. Кишкіна про зустріч з Шевченком (Твори, т. V, с. 78).

Серпня 19.

Зустріч Шевченка з поляками К. Новицьким, П. Радзійовським і Т. Шалевичем, які залишили в щоденнику свої автографи (Твори, т. V, с. 78).

Серпня 20.

Дарчий напис на варіанті автографа вірша «Ще як були ми козаками»: «Степанові Незабитовському на пам’ять 20 августа 1857» (Твори, т. II, с. 521).

Запис у «Журналі» Шевченка польською мовою вихованця Київського університету Т. Зброжека про радість від зустрічі з поетом-мучеником (Твори, т. V, с. 78).

Лист Бр. Залеського до Шевченка: повідомляє про продаж двох картин та про висилку за них 75 крб. грошей, каратауські краєвиди теж має намір реалізувати. Просить не забувати щиру дружбу, вислати «Блудного сина» (Листи, с. 103 — 104).

Серпня 22.

Шевченко виїхав з Астрахані до Нижнього Новгорода на пароплаві «Князь Пожарский»: «С 15 по 22 августа был у меня в грязной и пыльной Астрахани такой светлый, прекрасный праздник, /217/ какого еще не было в моей жизни. Земляки мои, большею частию кияне, так искренно, радостно, братски приветствовали мою свободу и до того распростерли свое гостеприимство, что лишили меня свободы самому вести свой журнал и взяли эту обязанность на себя. Благодарю вас, благородные, бескорыстные друзья мои» (Твори, т. V, с. 78).

Серпня 23.

Запис у «Журналі» про зустрічі в Астрахані з земляками в період 15 — 22 серпня, про їхню гостинність, про їхні нотатки в «Журналі», про поновлення знайомства з О. Сапожниковим і поїздку ’ з ним на пароплаві, де той запропонував поетові каюту. Свій квиток на проїзд до Нижнього Новгорода Шевченко передав пароплавній компанії «Меркурій» з тим, щоб його віддали якомусь біднякові безплатно. Капітан пароплава В. Кишкін розпорядився так, «что вместо одного бедняка поместил на барже пять бедняков, не могших заплатить за место до Нижнего даже по целковому» (Твори, т. V, с. 78 — 79).

Коменданту Новопетровського укріплення І. Ускову повідомлено про те, що Шевченкові заборонено жити в обох столицях після звільнення з заслання (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 7).

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков надіслав рапорт до правління Академії художеств у Петербурзі з приводу того, що Шевченкові забороняється жити в столицях (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 8).

Серпня 25.

Знайомство поета з колишнім кріпаком-скрипалем, буфетником пароплава О. Пановим, який записав у Шевченків «Журнал» відомості про себе і ноти мелодії (Твори, т. V, с. 79).

Серпня 27.

Захоплений відгук Шевченка в своєму «Журналі про красуню Волгу, про чудову гру скрипаля О. Панова і про майбутнє розвитку парової машини. Поет висловлює філософське передбачення щодо революційної ролі розвитку техніки. Звертаючись до винахідників парової машини, він пише: «Ваше молодое, не по дням, а по часам растущее дитя в скором времени пожрет кнуты, престолы и короны, а дипломатами и помещиками только закусит, /218/ побалуется, как школьник леденцом. То, что начали во Франции энциклопедисты, то довершит на всей нашей планете ваше колоссальное гениальное дитя. Мое пророчество несомненно» (Твори, т. V, с. 79 — 80).

Пояснення коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова начальнику артилерійських гарнізонів Оренбурзького корпусу генерал-майору Фрейману, що Шевченкові видано квиток на право проїзду до Петербурга, бо в першому розпорядженні про звільнення поета не вказувалось на заборону жити йому в столицях. І. Усков повідомляє, що він надіслав листи в Академію художеств, а також поліції (астраханській, нижегородській, московській і петербурзькій) про те, щоб Шевченкові об’явили про заборону жити в столицях і наказали йому повернутися до Оренбурга (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 12; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 39 — 42).

Серпня 28.

Шевченко, розчулений увагою супутників, описує в «Журналі» своє хвилювання і радість; милується живописними берегами Волги, читає «Королеву Варвару» Н. Попова (Твори, т. V, с. 80 — 81).

Серпня 29.

Намалював олівцем «Камишин» і записав у «Журналі» переказ лоцмана пароплава про Степана Разіна та його скелю: «...Разин не был разбойником, а он только на Волге брандвахту держал, и собирал пошлину с. кораблей, и раздавал ее неимущим людям» (Твори, т. V, с. 81 — 82; т. X, № 2).

Відношення коменданта Новопетровського укріплення I. Ускова московській, петербурзькій, нижегородській, астраханській міській поліції про відібрання в Шевченка квитка на проїзд до Петербурга і про оголошення йому дозволу оселитися в Оренбурзі (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 6 — 9; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 37 — 38).

Відношення коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова плац-ад’ютанту Бурцеву в Астрахань з проханням повідомити Шевченкові (коли він ще не виїхав), щоб той вирушив до Оренбурга, а як /219/ виїхав, то сповістити, коли саме і чим (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 10; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 38 — 39).

[29 серпня — 20 вересня].

Під час подорожі Шевченко намалював два краєвиди Волги (олівцем) (Твори, т. X, № 86, 87).

Серпня 30.

Шевченко подарував О. Сапожникову виконаний за один сеанс портрет його тещі К. Козаченко (італійський та білий олівець, з автографом). Довідався від пасажирки Т. Соколовської, що М. Костомаров за кордоном, а мати його в Саратові (Твори, т. V, с. 82; т. X, № 3).

Серпня 31.

Шевченко відвідав у Саратові матір М. Костомарова, передав їй вірш «Н. И. Костомарову» (Твори, т. V, с. 82 — 83; «Русская старина», 1880, кн. 3, с. 601 — 602).

[31 серпня — 1 вересня].

Малюнки Шевченка:

«Поблизу Саратова» (олівець; «2» і назва написані рукою художника);

«Саратов» (олівець; «З» і назва написані рукою художника) (Твори, т. X, № 4, 5).

Серпень.

У журналі «Русская беседа» надруковано відгук на «Записки о Южной Руси», в якому високо оцінюється Шевченкова поема «Наймичка» («Русская беседа», 1857, № 8, с. 4).

Вересня 1.

Запис у «Журналі» про зустріч з П. Чекмарьовим, який передав поету щире вітання від М. Солонини. Шевченко подарував їй щось із своїх творів (Твори, т. V, с. 83).

В «Отечественных записках» надруковано рецензію на «Записки о Южной Руси», в якій розглянуто поему «Наймичка» без згадування імені Шевченка як автора цієї поеми («Отечественные записки», 1857, кн. 9, с. 23 — 26).

Марко Вовчок у листі до О. Марковича сповіщала про те, що Шевченко перебуває в дорозі з заслання, їде в Петербург (Марко Вовчок. Твори, т. VI. К., Держлітвидав України, 1956, с. 356).

Вересня 2.

За пропозицією Шевченка в капітанській каюті влаштували літературний ранок, на якому були прочитані твори О. Барб’є і В. Бенедиктова. /220/Намалював портрет Т. Єпіфанова (олівець) (Твори, т. V, с. 83 — 84; т. X, № 6).

Вересня 3.

Виконав рисунок олівцем «Балаково» (Твори, т. X, № 88).

Запис І. Явленського у «Журналі» Шевченка, щоб поет не забував знайомства. Приснилась солдатчина (Твори, т. V, с. 84).

Вересня 4.

Літературний ранок у капітанській каюті після відплиття з Хвалинська. З творів, читаних В. Кишкіним цього разу, Шевченко записав у «Журнал» вірш О. Хомякова «Кающаяся Россия» (Твори, т. V, с. 84 — 85).

Рапорт плац-ад’ютанта прапорщика Л. Бурцева коменданту Новопетровського укріплення про те, що Шевченко 22 серпня виїхав з Астрахані (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 15; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 42).

Вересня 5.

Запис у «Журналі» про потребу прочитати велику кількість книжок, бо відстав від нової літератури; занотовує свої думки про історика Н. Попова, письменників М. Салтикова та М. Гоголя: «Я благоговею перед Салтыковым. О Гоголь, наш бессмертный Гоголь! Какою радостию возрадовалася бы благородная душа твоя, увидя вокруг себя таких гениальных учеников своих. Други мои, искренние мои! Пишите, подайте голос за эту бедную, грязную, опаскуженную чернь! За этого поруганного бессловесного смерда» (Твори, т. V, с. 86).

Вересня 6.

Записав у «Журнал» своє враження від огляду міста Самари, яке йому не сподобалося. Прочитав промову ватажка китайських повстанців Гонга, який китайських мандаринів назвав відгодованою на заріз худобою і закликав їх винищувати. Шевченко запитує, чи скоро можна буде вголос сказати таке про тутешніх бояр (Твори, т. V, с. 87).

Вересня 7.

Намалював «Царів курган» — два варіанти (олівець, на обох назви написані рукою Шевченка) і записав переказ про відвідування Петром І цієї місцевості. Далі поет відзначає, що його співвітчизники байдуже ставляться до подібних подій, і додає: «Они (земляки мои) чуть ли не догадываются, что если царь взойдет на такую гору, то, верно, неда-/221/ром, а уповательно для того, чтобы несытым оком окинуть окрестность, на которой (если он полководец) сколько в один прием можно убить верноподданных. А если он, боже сохрани, агроном, то это еще хуже, особенно если окрестность окажется бесплодною, то он высочайше повелит ее сделать плодоносною, и тогда потом и кровью крепостного утучнится бесплодный солончак» (Твори, т. V, с. 87 — 88; т. X, № 7, 8).

Вересня 8.

І. Усков у листі до академіка К. Бера розповідає про обставини звільнення Шевченка від солдатчини; про те, що видав йому документи для проїзду до Петербурга і про службові неприємності у зв’язку з цим; просить адресата заступитися за нього перед корпусним командиром («Звезда», 1966, № 8, с. 184 — 185).

Вересня 9.

Під час зупинки пароплава Шевченко хотів оглянути Сімбірськ, подивитися на монумент М. Карамзіну (скульптора П. Ставассера), але не міг цього зробити через дощ і бездоріжжя. Записав у «Журнал» спогад, як його в 1847 р. провозили спішно мимо Сімбірська, а також враження про вечірку на пароплаві і про невдоволення поміщика-ліберала Я. Возніцина з приводу можливого звільнення селян з кріпацтва (Твори, т. V, с. 89 — 90).

Вересня 12.

Стоянка пароплава у Спаському затоні біля Казані, прогулянка на березі і в лісі (Твори, т. V, с. 91).

Вересня 13.

Шевченко оглядав Казань, розшукував в університеті Посяду й Андрузького — студентів, що разом з поетом притягались у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Обурився прилюдними проводами на страту засудженого. Записує враження від пам’ятника на місці намету Івана Грозного: «Возвращаясь на пароход, я увидел в правой стороне от дороги памятник, воздвигнутый над костями убитых при взятии Казани царем Иваном Лютым... Печальный памятник» (Твори, т. V, с. 92 — 93).

Вересня 14.

Намалював краєвид Казані і краєвид на Волгу проти Казані та с. Услона (олівець; на першому малюнку рукою Шевченка напис: «Казань»; на другому: «Против Казани» (Твори, т. V, с. 93; т. X, № 9, 10). /222/

Вересня 15.

Намалював портрет М. Кемеровського (?) (італійський та білий олівець) (Твори, т. V, с. 94; т. X, № 11).

Лист Шевченкові від Бр. Залеського: сповіщає про одержання його листа з Астрахані; про висилку грошей; про меценатку, яка взяла малюнки Шевченка «Дочка хіоського гончаря» і «Сцена в казармі» та хотіла б ще щось мати з його малюнків (Листи, с. 105 — 106).

Вересня 16.

Записує до «Журналу» антимонархічний вірш «Собачий пир» (з О. Барб’є) (Твори, т. V, с. 94 — 95).

Вересня 17.

Намалював портрет Є. Панченка (?) (італійський та білий олівець). З пароплава оглядав місто Чебоксари. Записав у цей день: «Главный узел московской старой внутренней политики — православие. Неудобозабываемый Тормоз по глупости своей хотел затянуть этот ослабевший узел и перетянул. Он теперь на одном волоске держится». Відбувся літературний вечір, на якому читали твори К. Рилєєва «Наливайко» і «Войнаровський» (з «Полярной звезды» за 1824 р.). Продовжував переписувати до «Журналу» «Собачий пир» (Твори, т. V, с. 95 — 99; т. X, № 12).

Вересня 18.

Переписував до «Журналу» патріотичний, антицарський вірш П. Лаврова «Русскому народу» (Твори, т. V, с. 99 — 101).

Командир Оренбурзького окремого корпусу наклав на коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова адміністративне стягнення за видачу Шевченкові квитка на проїзд до Петербурга (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 16).

Вересня 19.

Шевченко з задоволенням вніс до свого «Журналу» запис про помсту селян села Зименки поміщикові Дадьянову, які запалили спіле жито й пшеницю, коли їх вигнали на панщину жати: «Пролетаем мы мимо красивого по местоположению села Зименки помещика Дадьянова и замечательного по следующему происшествию. Прошедшего лета, когда поспело жито и пшеница, мужичков выгнали жать, а они, чтобы покончить барщину за один раз, зажгли его со всех концов при благополучном ветре» (Твори, т. V, с. 101 — 102). /223/

Вересня 20.

Шевченко прибув до Нижнього Новгорода об 11 годині дня. Оглянув місто; не сподобалась йому архітектура собору і не досить вдалий пам’ятник К. Мініну і Д. Пожарському. На квартирі О. Сапожникова головний управитель пароплавної компанії «Меркурій» М. Брилкін повідомив Шевченка, що його особою цікавиться поліція. Відвідав М. Брилкіна і взяв у нього для читання «Голоса из России» О. Герцена. Зупинився на квартирі в П. Овсянникова (Твори, т. V, с. 102 — 103).

Між 20 вересня і листопадом 1857 року.

«Вид Нижнього Новгорода» — малюнок олівцем (Твори, т. Х, № 89).

Вересня 21.

Проводжав своїх супутників Сапожникових, М. Комаровського та І. Явленського, які поїхали до Москви, а потім до Петербурга. Передав ними вітання М. Щепкіну та А. Толстой. У «Журналі» записує своє обурення і прокляття мучителям: «Проклятие вам, корпусные и прочие командиры, мои мучители безнаказанные! Гнусно! Бесчеловечно! Отвратительно гнусно!»

Відвідав М. Брилкіна, де зустрівся з П. Овсянниковим і В. Кишкіним: «Если бы не эти добрые люди, мне бы пришлось теперь сидеть за решеткой и дожидать указа об отставке или просто броситься в объятия красавицы Волги. Последнее, кажется, было бы легче». Щоб уникнути відправки по етапу назад в Оренбург, Шевченко за порадою друзів прикинувся хворим. Чекаючи офіційного «візиту» поліцмейстера та лікаря, читав нелегальний герценівський збірник «Голоса из России» (Твори, т. V, с. 103).

Вересня 22.

Шевченко відвідав М. Брилкіна. Чекаючи поліцмейстера і з ним медика, читав «Богдана Хмельницкого» М. Костомарова (Твори, т. V, с. 104).

Вересня 23.

Читав «Богдана Хмельницкого», намалював портрет В. Кишкіна (оригінал не знайдено) (Твори, т. V, с. 104; т. X, № 137).

Вересня 24.

Шевченко разом з М. Брилкіним та Стремом їздили в Балахну, де ті оглядали пароплави й баржі. О 10 годині вечора повернулися до Нижнього (Твори, т. V, с. 104).

Вересня 25.

Намалював, з ганку своєї квартири, верхівку /224/ церкви св. Георгія (оригінал не розшуканий) (Твори, т. V, с. 104; т. X, № 138).

Вересня 26.

Намалював, сидячи в трактирі за чаєм, найстаріший у Нижньому Новгороді Благовіщенський собор (сепія, білило), зацікавився його історією. На малюнку напис рукою Шевченка: «N. N. Собор благовещания» (Твори, т. V, с. 105; т. X, № 13).

Вересня 27.

Хотів оглянути зсередини церкву св. Георгія, зайшов у притвор, та, вражений жахливою мазаниною у вигляді ікони, передумав. У «Журналі» між записом 26 і 27 вересня вміщено малюнок пером — зображення цієї «ікони» (Твори, т. V, с. 105).

Вересня 28.

Намалював портрет гувернантки Брилкіних А. Шауббе (оригінал не знайдено). Читав комедію О. Островського «Доходное место» і записав про неї своє зауваження: «Не понравилось. Много лишнего, ничего не говорящего». Ввечері викликала поліція, але Шевченко не пішов (Твори, т. V, с. 105; т. Х, № 139).

Вересня 29.

Прогулянка до Печерського монастиря та Георгієвського публічного саду. Зробив начерки дзвіниці кремля. Оригінал малюнка не розшукано (Твори, т. V, с. 106; т. X, № 140).

Вересня 30.

Чекаючи поліцмейстера, намалював портрет П. Овсянникова (італійський олівець); напис рукою Шевченка: «1857. Т. Шевченко. Сентябрь 30». (Оригінал зберігається в Державному російському музеї, Ленінград, інв. № Г — 6964; Твори, т. V, с. 106; т. Х, № 14).

На вулиці познайомився з чотирма дітьми театрального музики Арбеньєва, яких пригостив ласощами в кондитерській. Читав оповідання Л. Толстого «Записки маркера» і занотував про нього свою думку: «Поддельная простота этого рассказа слишком очевидна» (Твори, т. V, с. 106 — 107).

[Вересень — жовтень].

Начерки олівцем: «Богдан Хмельницький» (два варіанти) та «Богдан Хмельницький перед кримським ханом» (Твори, т. X, № 90, 91, 92).

Вересень 1857 — березень 1858 р. Намалював автопортрет (з бородою). Оригінал не розшукано (Твори, т. X, № 141).

Жовтня 1.

Шевченка відвідали на квартирі поліцмейстер П. Лапа та медик А. Гартвіг і засвідчили затяжну /225/ хворобу. Ввечері дивився драму О. Потєхіна «Суд людський — не божий». У «Журналі» Шевченко записав враження від цієї вистави. Сподобався оркестр, який виконав кілька номерів із «Дон-Жуана» В. Моцарта (Твори, т. V, с. 107).

Жовтня 2.

Закінчив портрет І. Граса, який розпочав напередодні (оригінал не знайдено). Разом з М. Брилкіним пішов на прогулянку по місту і познайомився з М. Якобі, в якого обідали й оглянули його альбом малюнків (Твори, т. V, с. 107 — 108; т. X, № 142).

Жовтня 3.

Відвідав дворянський клуб у Нижньому, де познайомився з генералом О. Веймарном та поліцмейстером П. Кудлаєм, з яким згадали спільного знайомого П. Петровського (Твори, т. V, с. 108 — 109).

Жовтня 4.

Чужою рукою в «Журналі» Шевченка описано його візит до О. Веймарна і лікаря А. Гартвіга. Малював у цей день портрет А. Брилкіної (оригінал не розшукано) (Твори, т. V, с. 109; т. X, № 143).

Жовтня 5.

Запис Шевченка до «Журналу» міркувань про Юлія Цезаря обірвав прихід П. Кудлая; говорили про К. Брюллова і П. Петровського (Твори, т. V, с. 109).

Цензурний дозвіл на книгу М. Полевого «История Суворова», в якій були вміщені ілюстрації Шевченка (друге видання) (Титульна сторінка видання).

Жовтня 6.

Запис у «Журналі», про виставу А. Коцебу «Сын любви» і водевіль П. Федорова «Путаница». Сподобалась гра К. Васильєвої і музика Моцарта (Твори, т. V, с. 109 — 110).

Академік К. Бер у листі до І. Ускова сповіщає, що шукатиме шляхів, щоб заступитися за І. Ускова й допомогти Шевченкові («Звезда», 1966, № 8, с. 185).

Жовтня 7.

Написав лист М. Лазаревському з повідомленням про свою затримку в Нижньому і з проханням надіслати грошей (Твори, т. V, с. 110).

Жовтня 8.

Гуляв по місту, відвідав К. Шрейдерса, де познайомився з Ф. Торнау, а той радив йому познайомитися з Єгором Ковалевським (Твори, т. V, с. 110). У листі до М. Лазаревського повідомляє про обставини затримки в Нижньому Новгороді, просить відвідати родину Толстих і розказати про Це їм, /226/ щоб поклопоталися про нього; просить вислати грошей (Твори, т. VI, с. 146).

Жовтня 9.

Малював Печерський монастир (олівець; назва малюнка написана рукою Шевченка) і читав «Краткий очерк истории и описание Нижнего Новгорода» М. Храмцовського (Твори, т. V, с. 111; т. X, № 94).

Жовтня 10.

Намалював портрет М. Брилкіна (оригінал не знайдено) (Твори, т. V, с. 111; т. X, № 144).

Жовтня 11.

Малював Архангельський собор. Відвідав М. Якобі, де прочитав книгу О. Герцена «Крещеная собственность». «Сердечное, задушевное человеческое слово», — записав про неї Шевченко в «Журналі» (Твори, т. V, с. 111).

Жовтня 12.

Закінчив малювати Архангельський собор (сепія, білило; на малюнку напис рукою Шевченка: «N. N. Архангельский собор»). «Оригинальное, красивое и самое древнее, прекрасно сохранившееся здание в Нижнем Новгороде», — занотував у «Журналі» Шевченко (Твори, т. V, с. 111; т. X, № 15). Лист Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: висилає на його ім’я два листи Бр. Залеського, 150 крб. грошей і повідомляє про заходи з приводу клопотання, дозволу на його приїзд до Петербурга. Радить написати в цій справі окремого листа Ф. Толстому (Листи, с. 106 — 107).

Жовтня 13.

Малював портрет Г. Попової, відвідав М. Якобі; був у театрі: сподобалась гра К. Піунової і увертюра з «Вільгельма Телля» (Твори, т. V, с. 112).

Жовтня 14.

Закінчив портрет Г. Попової (оригінал не розшукано). Вечір провів з В. Кишкіним, який збирався від’їздити до Петербурга. Невдоволення затримкою в Нижньому (Твори, т. V, с. 112; т. Х, № 145).

Жовтня 15.

Малював кремль і краєвид на Заоч’є (оригінали не знайдені). Гостював у М. Якобі та Брилкіних. Увечері познайомився з В. Варенцовим, товаришем М. Костомарова по університету. Від нього довідався, що Костомаров з-за кордону ще не повернувся і що П. Куліш видав II том «Записок о Южной Руси» (Твори, т. V, с. 112; т. X, № 146, 147).

Жовтня 16.

Був у В. Варенцова і розмовляв з ним про М. Костомарова та його лист до царя. Відвідав /227/ П. Голиховського, гостював у Попових. У Якобі познайомився з декабристом І. Анненковим, що повертався з заслання. Дружня розмова затяглася до першої години ночі: «Благоговею перед тобою, один з первозванных наших апостолов», — записав Шевченко (Твори, т. V, с. 112 — 113).

Жовтня 17.

Нижегородський поліцмейстер надіслав комендантові Новопетровського укріплення відібраний у Шевченка квиток на проїзд до Петербурга і повідомлення, що через хворобу Шевченко неспроможний повернутися до Оренбурга (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 18; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 43).

Одержав листи від М. Лазаревського і Бр. Залеського. Разом з П. Овсянниковим гостював у Голиховських (Твори, т. V, с. 114).

Жовтня 18.

Запис у «Журналі» про написання листів М. Лазаревському та Бр. Залеському (Твори, т. V, с. 114).

Жовтня 19.

У листі до М. Лазаревського повідомляє про незрозумілі причини затримки в Нижньому Новгороді, просить відвідати Толстих, П. Куліша й С. Артемовського. Розповідає про побачення у Саратові з матір’ю М. Костомарова, просить, щоб Куліш вислав обидва томи «Записок о Южной Руси» (Твори, т. VI, с. 146 — 148).

Жовтня 22.

Переглянув рукопис «Матроса», жахнувся безграмотності переписувача — прапорщика Г. Нагаєва — наслідку навчання та виховання в кадетських корпусах (Твори, т. V, с. 115).

Жовтня 23.

Разом з К. Шрейдерсом зайшли до правителя губернаторської канцелярії А. Кадницького і прочитали лист на ім’я губернатора від командира Оренбурзького корпусу про заборону Шевченкові в’їзду до столиць і про таємний нагляд поліції за ним. «Хороша свобода! Собака на привязи. Это значит, не стоит благодарности, ваше величество», — записує Шевченко в «Журналі» з цього приводу (Твори, т. V, с. 115).

Жовтня 24.

Шевченко вирішив написати лист Ф. Толстому, щоб той поклопотався про дозвіл на в’їзд до Петербурга хоч на деякий час (Твори, т. V, с. 115). /228/

Жовтня 25.

Перечитував та виправляв рукопис твору «Матрос». Вирішив перемінити назву на «Прогулка с пользою и не без морали» (Твори, т. V, с. 115 — 116).

Жовтня 26.

Читав 2-й і 3-й номери «Русской беседы», що взяв у В. Варенцова. Переписав у «Журнал» вірш Ф. Тютчева «Эти бедные селенья», який йому дуже сподобався (Твори, т. V, с. 116).

Жовтня 27.

Намалював церкву пророка Іллі з частиною кремля (олівець, на малюнку напис Шевченка: «N. N. Пророк Илия») (Твори, т. V, с. 116; т. X, № 95).

Жовтня 28.

Намалював церкву Ніколая за Почайною (олівець; на звороті напис рукою Шевченка: «N. N. С. Николая 1372 году»), гостював у лікаря А. Гартвіга (Твори, т. V, с. 116 — 117; т. X, № 96).

Дата листа Шевченкові від М. Костомарова, який радіє з приводу звільнення поета з заслання і радить йому добиватися дозволу на проживання в Петербурзі (Листи, с. 107).

Жовтня 29.

Відвідав М. Якобі; був у театрі, не сподобалось виконання увертюри з «Роберта» Д. Мейєрбера в антрактах якоїсь кривавої драми (Твори, т. V, с. 117).

Жовтня 30.

Гуляв навколо міста, намалював Благовіщенський монастир (олівець) (Твори, т. V, с. 117; т. X, № 97).

Жовтня 31.

Дочитав «Матроса». Через І. Граса познайомився з М. Дороховою, яка нагадала йому своїм виглядом зображення «Свободи» («Собачий пир» Барб’є) і В. Рєпніну (Твори, т. V, с. 117 — 118).

Листопада 1.

П. Куліш своїм листом з Петербурга пропонує В. Тарновському купити за 250 крб. малюнки Шевченка періоду заслання («Киевская старина», 1899, кн. 1, с. 81 — 82).

Малював портрет М. Дорохової. Разом з М. Поповим і П. Лапою гостював у К. Шрейдерса (Твори, т. V, с. 118).

Листопада 2.

Відвідав В. Варенцова, який від’їздив до Петербурга. Переписав до «Журналу» з «Отечественных записок» вірш З. Тура «Во время сумерок...»* (Твори, т. V, с. 118 — 119).

* «Алфавитный указатель к «Отечественным запискам» за 1854, 1855, 1856, 1857 и 1858 годы», виданий у 1860 р., автором поезії «Во /229/ время сумерок, когда поля и лес», а також ряду інших оригінальних віршів і переспівів з Гейне, надрукованих у цьому журналі, називає Євгенію Тур. Іншого автора під цим прізвищем у «Покажчик» не внесено (с. 103).

А. Толстая в листі до Шевченка шкодує, що він і досі не в Петербурзі, докоряє І. Ускову, що той перелякався наслідків видачі Шевченкові квитка до Петербурга, висловлює надію на приїзд Шевченка до Петербурга, запитує, де подіти його 500 крб., які є в неї (Листи, с. 108).

Листопада 3.

Гостював у Гранда, де побачив твори М. Гоголя і «Полярную звезду» О. Герцена за 1856 рік, другий том. Шевченка особливо вразили портрети страчених декабристів на обкладинці цього видання. В «Журналі» він записав: «Как бы хорошо было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события. С одной стороны — портреты этих великомучеников с надписью: „Первые русские благовестители свободы“, — а на другой стороне медали — портрет неудобозабываемого Тормоза с надписью: „Не первый русский коронованный палач“» (Твори, т. V, с. 119).

Листопада 4.

Закінчив портрети М. Дорохової і її вихованки Ніни Пущиної (оригінали не розшукано) (Твори, т. V, с. 119; т. X, № 148, 149).

Листопада 5.

Проводжав В. Варенцова, що поїхав до Петербурга, одержав лист із Саратова від М. Костомарова. Шкодує, що той два тижні чекав на приїзд поета в Петербурзі і не захотів зробити ста верст кругу, щоб зустрітись у Нижньому Новгороді (Твори, т. V, с. 120).

Лист Шевченкові від Бр. Залеського з Слуцька: шкодує, що поета затримано в Нижньому, повідомляє, що З. Сераковський часто буває в родині Толстих і турбується про приїзд Шевченка до Петербурга. Запрошує приїхати до нього в Рачкевичі погостювати, обіцяє познайомити Шевченка з цікавими людьми (Листи, с. 108 — 111).

Листопада 6.

Написав листа М. Костомарову. Гостював у М. Якобі, де розмовляли про О. Лабзіна, про І. Анненкова та його дружину, про І. Пущина та його дочку Ніну (Твори, т. V, с. 120 — 121). /230/

Лист Шевченка до І. Клопотовського та своїх астраханських друзів: повідомляє, що його затримано в Нижньому, скаржиться на свій стан. Пише, що час проводить за читанням (Твори, т. VI, с. 148 — 149).

Листопада 7.

Запис у «Журналі» про катування за наказом губернатора селян, які прийшли скаржитися на свого поміщика-мерзотника Д. Демидова, відомого Шевченкові ще з 1837 року (коли той не заплатив за портрет своєї нареченої) (Твори, т. V, с. 121).

Листопада 8.

Почав малювати портрет подружжя Якобі (парний). Був на полковому святі в О. Веймарна. В товаристві військових Шевченко відчув себе чужим, але зустрів там І. Анненкова і з ним провів увесь вечір (Твори, т. V, с. 121).

Листопада 9.

Закінчив портрет подружжя Якобі (італійський та білий олівець; підпис автора і дата «1857») (Твори, т. V, с. 121; т. X, № 16).

Листопада 10.

Одержав від П. Куліша два томи «Записок о Южной Руси» і «Чорну раду». Захоплений відгук про Л. Жемчужникова за його любов до України та української мови: «Как бы я счастлив был увидеть человека, который так искренно, так нелицемерно полюбил мой милый, родной язык и мою прекрасную бедную родину» (Твори, т. V, с. 122).

Листопада 11.

Місцевий військовий губернатор одержав від оренбурзького генерал-губернатора докладне пояснення про умови звільнення Шевченка від солдатчини, які й були прочитані Шевченкові: «В них изображено, что я, бывший художник, имею право поселиться, где мне угодно в пределах Российской империи, кроме столиц. А около столиц даже мимо проезжать запрещено» (Твори, т. VI, с. 151).

Одержав лист від А. Толстої, яка радила написати Ф. Толстому, щоб той поклопотався про дозвіл на приїзд до Петербурга, просила передати привіт В. Далю в Нижньому Новгороді (там же, с. 150).

Листопада 12.

У листі до М. Щепкіна пише про затримку в Нижньому Новгороді: «Тепер я в Нижнім Новгороді, на волі, та такій волі, як собака на прив’язі» (Твори, т. VI, с. 152).

Написав лист І. Ускову: сповіщає про поїздку до Нижнього Новгорода, про затримку поліцією, про /231/ заборону жити в столицях. Тут же пише: «Занимает теперь всех самый животрепещущий вопрос о том, как освободить крестьян от крепостного состояния». Передає вітання сім’ї Ускова та Жуйковим, Бурцевим і М. Мостовському (там же, с. 150 — 151).

У листі до А. Толстої повідомляє, що поліція поламала його добрі мрії, але він не розгубився і сподівається на краще. Зараз знайомиться з новинами літератури, бо на засланні з цього нічого не мав. Обіцяє написати Ф. Толстому і відвідати В. Даля (там же, с. 149 — 150).

Відвідав В. Голіцина та О. Варенцова. Був у театрі і записав у «Журналі» враження від гри К. Васильєвої та Є. Климовського, також думку про драму «Мать испанка» М. Полевого: «...так себе, дюжинная драма» (Твори, т. V, с. 122 — 123).

Листопада 13.

Написав лист Ф. Толстому з проханням поклопотатися про дозвіл жити йому в Петербурзі і відвідувати класи Академії художеств (Твори, т. V, с. 123).

Листопада 14.

Почав малювати портрет М. Варенцової (Твори, т. V, с. 123).

Листопада 15.

Одержав листа від Бр. Залеського (Твори, т. V, с. 123).

Лист В. Тарновського до свого батька про те, що продаються малюнки Шевченка, надіслані з заслання, що їх варто купити і що частину з них купують Галагани («Записки історико-філологічного відділу АН УРСР», 1926, кн. VII — VIII, с. 375).

Листопада 16.

Закінчив портрет М. Варенцової і розпочав портрет її сина (Твори, т. V, с. 123).

Листопада 17.

Відвідав В. Даля, який прийняв його з радістю. Поет подарував Далю автограф свого вірша «Рано-вранці новобранці...» («Радянське літературознавство», 1973, № 3, с. 58 — 60; Твори, т. V, с. 123 — 124).

Листопада 18.

Малював портрет сина М. Варенцової, відвідав В. Голіцина (Твори, т. V, с. 124).

Листопада 19.

Закінчив портрет М. Варенцової та її сина (оригінал не знайдено) (Твори, т. V, с. 124; т. Х, № 150).

М. Лазаревський у листі до Шевченка скаржиться, що за роботою не мав часу написати, повідомляє, /232/ що через Нижній Новгород буде їхати брат Федір і що їм треба зустрітися (Листи, с. 111).

Листопада 26.

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Петербурга: дякує за «Ченця», просить писати (Листи, с. 111 — 112).

Листопада 27.

Гостював у В. Даля (Твори, т. V, с. 124). У журналі «Русская беседа» вміщено рецензію на «Записки о Южной Руси», в якій розглядається і Шевченкова поема «Наймичка» (без згадки імені автора) («Русская беседа», 1857, т. IV, кн. 8, Критика, с. 4 — 5).

Дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: запрошує поета до себе в гості на дачу під Москвою, запитує, чи не приїхати йому самому в Нижній Новгород, передає щире вітання від В. Рєпніної, якій він читав Шевченків лист (Листи, с. 112 — 113). Начерк «Голова Христа» (олівець, чорнило) (Твори, т. X, № 93).

Перед 29 листопада.

Намалював автопортрет (італійський та білий олівець). На роботі авторська дата і монограма — «1857. „Ш.“» та дарчий напис: «Михайлу Семеновичу Щепкину на память 24 декабря 1857 года от Тараса Шевченка» (Твори, т. X, № 17).

Листопада 29.

Гостював у К. Шрейдерса, був у В. Голіцина, познайомився з місцевими артистами Климовським і Владимировим. В. Голіцин прочитав своє «Впечатление после боя», вели розмову про переклади В. Курочкіна з П. Беранже, Шевченко продекламував і записав до «Журналу» вірш В. Курочкіна «Как в наши лучшие года» (Твори, т. V, с. 125 — 126).

[Листопада 29].

У листі до М. Лазаревського шкодує, що не бачив Федора Лазаревського, коли той проїздив через Нижній. Просить передати подяку П. Кулішу за «Записки о Южной Руси» та «Чорну раду»; сповіщає, що намалював автопортрет, що М. Щепкін запрошує на побачення на свій хутір під Москвою, що було б добре, аби туди приїхав і він з П. Кулішем та С Артемовським (Твори, т. VI, с. 153).

Листопада 30.

Почав груповий портрет К. Шрейдерса, А. Кадницького і М. Фреліха (оригінал не розшукано) (Твори, т. V, с. 126; т. X, № 151).

Грудня 1.

Одержав лист від М. Щепкіна, який запрошує поета в Нікольське на побачення. Шевченко вирішив /233/ запросити великого актора в Нижній Новгород: «Как бы он возвеселил и меня и своих новгородских поклонников!»

Був у К. Шрейдерса, М. Фреліха і М. Уттермарка. В останнього слухав музику з «Пророка» та «Гугенотів» Д. Мейєрбера у виконанні Татаринова (Твори, т. V, с. 127).

Грудня 2.

Відвідав артиста Татаринова, в якого побачив оригінальний малюнок Ж. Гюдена. Був у театрі,

познайомився з О. Улибишевим (Твори, т. V, с. 127).

Грудня 3.

За дорученням Ф. Лазаревського Шевченка

відвідав Густав Кебер (Твори, т. V, с. 127).

Грудня 5.

У листі до М. Щепкіна дякує за намір приїхати до Нижнього Новгорода, повідомляє про схвалення цієї думки В. Далем; радить разом з К. Піуновою зіграти «Москаля-чарівника» (Твори, т. VI, с. 154 — 155).

Дата на листі Шевченка до П. Куліша: дякує за «Чорну раду», просить розшукати в альбомі «хуторяночки» рукопис «Івана Гуса», ставить питання про видання журналу, вітає Л. Жемчужникова та А. Маркевича. Повідомляє про приїзд до Нижнього Новгорода М. Щепкіна і запрошує до себе П. Куліша (там же, с. 155 — 156).

Грудня 5 — 8.

Писав поему «Неофіти», яку вирішив присвятити М. Щепкіну. «В продолжение этих четырех дней писал поэму, названия которой еще не придумал. Кажется, я назову ее «Неофиты, или Первые христиане». Хорошо, если бы не обманул меня Щепкин, я ему посвящаю это произведение, и мне бы ужасно хотелось ему прочитать и услышать его верные дружеские замечания». Поему вперше надруковано в журналах «Вечорниці» (1862, № 31, 32, 33) та «Основа» (1862, кн. IV, с. 1 — 17) (Твори, т. V, с. 128; т. II, с. 261 — 279).

Грудня 8.

Ф. Лазаревський у листі до Шевченка шкодує, що не побачився з ним у Нижньому Новгороді («тебе понесло в Балахну»), сподівається через місяць бути знову в Нижньому Новгороді і зустрітися, передає вітання В. Далю (Листи, с. 113).

Грудня 9. Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: радіє, що Шевченко одержав відставку. Повідомляє, що Ф. Толстой клопочеться про /234/ його приїзд до Петербурга, що А. Толстой подобається подарований ним малюнок; сповіщає, що Л. Жемчужников передав Шевченкові 175 крб. грошей, пише, що бачився з В. Кишкіним, який добре відгукується про поета (Листи, с. 113 — 114).

Грудня 10.

В. Варенцов привіз Шевченкові з Петербурга від П. Куліша лист і «Граматку»; від О. Бодянського привіт і подарунок — його книгу «О времени происхождения славянских письмен», привіт від М. Щепкіна. Перемалював до «Журналу» портрет О. Герцена, який привіз В. Варенцов для Якобі, і записав враження від «Граматки» (Твори, т. V, с. 128; т. X, № 98).

Грудня 11.

М. Щепкін у листі до Шевченка повідомляє про намір приїхати в Нижній Новгород, перераховує свій репертуар для цього, обіцяє виконати доручен- ня і заїхати до В. Рєпніної та М. Максимовича (Листи, с. 114 — 115).

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков одержав квиток Шевченка, відібраний у нього нижегородською поліцією (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 18).

Грудня 12.

У театрі бачив «Станционного смотрителя» О. Пушкіна. Вистава і виконавці йому сподобались. Записав у «Журналі» своє обурення з приводу поведінки п’яних поміщиків та їхньої опозиції щодо звільнення селян з кріпацтва (Твори, т. V, с. 128 — 129).

Грудня 13.

Одержав листи від М. Щепкіна і М. Лазаревського. Радіє, що артист вирішив приїхати до Нижнього. Мріє розпочати епопею «Сатрап і Дервіш» (Твори, т. V, с. 129).

Лист Шевченкові від А. Толстої з Петербурга. Пише, що від М. Лазаревського довідалась про Шевченків намір приїхати під Москву. Дає адресу П. Осипова (чиновник міністерства уділів, м. Орел), який з нетерпінням чекає листів від Шевченка й хоче допомогти йому (Листи, с. 115 — 116).

Грудня 14.

Шевченко відвідав місцевий маскарад (Твори, т. V, с. 129).

[Грудня 15].

Орієнтовна дата листа Шевченкові від П. Куліша: відмовляється приїхати до Нижнього Новгорода на побачення з Шевченком, а також від /235/ запропонованого Шевченком видання журналу; сповіщає, що «Івана Гуса» ніде немає (Листи, с. 116 — 117).

Через В. Даля одержав лист від Ф. Лазаревського: повідомляє, що знову буде їхати через Нижній Новгород і просить, щоб Шевченко не їздив у Балахну (Твори, т. V, с. 130).

Грудня 16.

Гостював у В. Даля. У виконанні його дочки слухав українські пісні й з особливим задоволенням увертюру з «Гугенотів» Д. Мейєрбера. Розмовляли про псалми Давида, біблію взагалі, про «Апокаліпсис». В. Даль «принялся объяснять смысл и поэзию этой боговдохновенной галиматьи» (Твори, т. V, с. 130).

Грудня 17.

Одержав лист від П. Куліша, який відмовився приїхати на побачення з поетом у Нижній Новгород і не забажав брати участь у журналі, що його мав намір видавати Шевченко. Поет був на бенефісі артиста Є. Климовського. П’єса О. Островського «Праздничный сон до обеда» не сподобалась: «Повторение, и повторение вялое» (Твори, т. V, с. 130).

Лист Шевченкові від М. Щепкіна, який повідомляє про свій від’їзд з Москви до Нижнього 21 грудня (Листи, с. 117).

Грудня 18.

Запис у «Журналі» почав двома перефразованими рядками епіграми В. Капніста: «Читал и сердцем сокрушился, зачем читать учился», — які він відносить до тлумачення В. Далем «Апокаліпсиса», дивуючись, як така розумна людина може займатися подібними дурницями. «С какою же целию такой умный человек, как Владимир Иванович, переводил и толковал эту аллегорическую чепуху? Не понимаю» (Твори, т. V, с. 131).

Грудня 19.

З розповіді І. Граса записав до «Журналу» жахливу історію дівчини, з якої поглумився спритний молодий гвардієць (Твори, т. V, с. 131 — 132).

Грудня 20.

Шевченко брав участь у репетиції і як художник керував освітленням живих картин. Чекає з нетерпінням приїзду свого друга: «Сегодня должен выехать из Москвы М. С. Щепкин. Ах, как бы он хорошо сделал, если бы выехал. Послезавтра я имел бы радость поцеловать моего старого, моего /236/ единого друга!» — занотовує поет у «Журналі» (Твори, т. V, с. 132).

Дата листа Шевченкові від М. Максимовича з Москви: висловлює свою радість од звістки про Шевченка, посилає свій віршований переклад українською мовою «Слова о полку Ігоревім», просить прислати для «Молвы» та «Русской беседы» вірші. Лист переданий через М. Щепкіна, що їхав у Нижній Новгород (Листи, с. 117 — 118).

Грудня 21.

Одержав лист від М. Щепкіна і зрадів від звістки про його приїзд. «Как я счастлив этой нелицемерной дружбой! Не многим из нас бог посылает такую полную радость, и весьма, весьма немногие из людей, дожив до семидесяти лет, сохранили такую поэтическую свежесть сердца, как М. С. Счастливый патриарх-артист!»

Одержав лист від Толстої, яка сповіщає про заходи щодо прискорення його приїзду до Петербурга. Відвідав виставу у місцевому театрі, що давалась з благодійною метою (Твори, т. V, с. 132).

Грудня 22.

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Петербурга: надсилає оповідання Марка Вовчка, категорично проти наміру Шевченка публікувати твори російською мовою. Просить пригадати «Гуса» *, з якого наводить початок, радить присилати йому твори «на перегляд» (Листи, с. 118 — 119).

Комендант НовопетроЕського укріплення І. Усков повідомив штаб Оренбурзького окремого корпусу про те, що Шевченко хворий, перебуває в Новгороді, що поліція повернула Шевченкові відібраний квиток на проїзд до Петербурга (ДМШ, А — 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 17; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 43 — 44).

* Поема «Єретик», рукопис якої було загублено.

Грудня 23.

П. Куліш у листі до Шевченка повідомляє про вислані 250 крб. грошей за його пейзажі (Листи, с. 119).

У листі до М. Осипова повідомляє, що радісно чекає до себе в гості М. Щепкіна: «Мы не виделись с ним с 1847 г. и, как мне воспрещен въезд в сто- /237/лицы, то он, старец-юноша, несмотря на мороз и вьюгу, едет ко мне единственно для того, чтобы поцеловать меня! Не правда ли — юноша? И какой сердечный, пламенный юноша! Я горжусь моим старым, моим гениальным другом, и горжусь справедливо». Сповіщає, що поліція затримала його в Нижньому Новгороді (Твори, т. VI, с. 156 — 157).

Грудня 24.

«Праздникам праздник и торжество есть из торжеств! В три часа ночи приехал Михайло Семенович Щепкин», — записав Шевченко в «Журналі» (Твори, т. V, с. 133).

Шевченко присвятив свою поему «Неофіти» М. Щепкіну на пам’ять 24 грудня 1857 року (Твори, т. II, с. 263).

Грудня 24 — 28.

М. С. Щепкін гостює у Шевченка і виступає на сцені місцевого театру в п’єсах М. Гоголя, О. Островського, І. Котляревського. «Шесть дней, шесть дней полной, радостно-торжественной жизни!» — записує з цього приводу Шевченко (Твори, т. V, с. 133).

Грудня 28.

Ф. Толстой у листі до президента Академії художеств просить дозволити Шевченкові приїхати до Петербурга і відвідувати класи Академії (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 9).

Грудня 29.

О 12 годині ночі виїхав з Нижнього Новгорода М. Щепкін, якого Т. Шевченко, П. Овсянников, П. Брилкін і Олейников проводжали до першої станції (Твори, т. V, с. 133).

Відношення президента Академії художеств до міністра імператорського двора з проханням дозволити Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 10 — 11).

Грудня 30.

Захоплений запис у «Журналі» про М. Щепкіна — людину, друга, артиста: «Я все еще не могу прийти в нормальное состояние от волшебного, очаровательного видения. У меня все еще стоит перед глазами городничий, матрос, Михайло Чупрун и Любим Торцов. Но ярче и лучезарнее великого артиста стоит великий человек, кротко улыбающийся друг, мой единый, мой искренний, мой незабвенный Михайло Семенович Щепкин» (Твори, т. V, с. 133).

1857 рік.

У Нижньому Новгороді написав твір «Юродивий». Вперше надруковано в «Записках наукового /238/ товариства ім. Шевченка», 1901, т. 39, с. 3 — 6 (Твори, т. II, с. 280 — 282).

1857 — 1858 роки.

Знайомство Шевченка з П. Мельниковим-Печерським («Исторический вестник», т. II, 1893, кн. 5, с. 343).

1858 рік

Січня 1.

Новий рік зустрів у родині Брилкіних, з якими познайомив К. Піунову. Пішов послухати утреню, але «дьячки с похмелья так раздирательно пели, что я заткнул уши и вышел вон из церкви». Переписав до «Журналу» байку «На улице и длинной и широкой», записану Олєйниковим зі слів М. Щепкіна (Твори, т. V, с. 133 — 134).

Між 1 січня — 8 березня.

Намалював портрет дитини (італійський та білий олівець). Авторська дата і підпис: «1858. Т. Шевченко» (Твори, т. X, № 23).

Січня 2.

В Олейникова взяв вірш В. Курочкіна на смерть П. Беранже «16-е июля 1857 года» і переписав його до свого «Журналу»: «Прекрасное, сердечное стихотворение!» (Твори, т. V, с. 134 — 135).

У листі до А. Толстої з захопленням розповідає про приїзд М. Щепкіна до Нижнього Новгорода: «Какая живая, свежая поэтическая натура! Великий артист и великий человек! И, с гордостью говорю, самый нежный, самый искренний мой друг!» (Твори, т. VI, с. 158 — 159).

Січня 3.

Одержав лист і 250 крб. грошей від П. Куліша за продані ним малюнки Шевченка, надіслані з Новопетровська Бр. Залеському (Твори, т. V, с. 135).

[Перед 4 січня].

Намалював автопортрет (італійський та білий олівець). Авторська дата і монограма: «1858. „Ш“» (Твори, т. X, № 18).

Січня 4.

Писав листи знайомим, проводжав у Петербург П. Овсянникова, був на балі-маскараді в О. Варенцова, де познайомився з Д. Рейковським (Твори, т. V, с. 135).

Написав лист М. Щепкіну, в якому висловив своє бажання приїхати до нього на побачення в Нікольське (Твори, т. VI, с. 159).

У листі до С. Аксакова дякує йому за надісланий через М. Щепкіна подарунок — примірник «Семей-/239/ной хроники»: «Я давно уже и несколько раз прочитал ваше изящнейшее произведение, но теперь я читаю его снова и читаю с таким высоким наслаждением, как самый нежный любовник читает письмо своей боготворимой милой».

З надзвичайним захопленням розповідає про приїзд у Нижній М. Щепкіна, повідомляє, що через нього передав С. Аксакову свою «Прогулку с удовольствием и не без морали». Просить прочитати її і десь надрукувати, якщо вона заслуговує того (там же, с. 159 — 160).

Написав лист М. Максимовичу: дякує йому за подарунки і розповідає про своє свято в зв’язку з приїздом М. Щепкіна: «Я ще й досі не охолонув од мого дорогого гостя, і досі ще стоїть він у мене в очах і не дає мені покою ні вдень ні вночі» (там же, с. 160 — 161).

У листі до М. Лазаревського повідомляє про перебування в Нижньому М. Щепкіна і про свою радість з цього приводу (там же, с. 161 — 162).

Написав лист П. Кулішу: сповіщає про одержання від нього грошей і про своє свято в зв’язку з приїздом М. Щепкіна, дякує за «Граматку» і посилає «Неофіти». Відмовляється ілюструвати «Чорну раду». Пише, що оповідань Марка Вовчка ще не одержав (там же, с. 162).

Січня 5.

З Москви повернувся поштар, який возив М. Щепкіна: привіз Шевченкові лист від нього, 4 примірники портрета для нижегородців і звістку про смерть сина М. Щепкіна — Дмитра (Твори, т. V, с. 135 — 136; Листи, с. 120).

Січня 6.

І. Усков повідомив листом академіка К. Бера про покарання, яке він дістав від корпусного командира за видачу Шевченкові документів на проїзді до Петербурга («Звезда», 1966, № 8, с. 186).

Захоплений запис про гру К. Піунової в ролі Простушки, пророкує їй велике майбутнє (Твори, т. V, с. 136).

Січня 7.

Шевченка відвідав С Крулікевич, що повертався з заслання. В «Журнал» Шевченко записав з обуренням його розповідь про вчинки побічного сина В. Перовського, що зарізав свого денщика, про його матір, яка гарячою праскою розбила голову своїй /240/ покоївці, і про самого Перовського. «О Николай, Николай! Какие у тебя лихие сподручники были. По Сеньке шапка», — такими словами закінчив Шевченко свій запис (Твори, т. V, с. 136).

Дата листа Шевченкові від І. Ускова: сповіщає про службові неприємності за видачу Шевченкові квитка до Петербурга, пересилає лист Я-Кухаренка, просить не забувати й писати (Листи, с. 120 — 121).

Січня 8.

Міністерство імператорського двора звернулось до Академії художеств за роз’ясненням, у якій справі притягався до відповідальності Шевченко (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 12).

Шевченко зайняв квартиру К. Шрейдерса (Твори, т. V, с. 136).

Січня 9.

Намалював портрет Олейникова з умовою, що той напише статтю для «Московских ведомостей» про перебування М. Щепкіна в Нижньому Новгороді (оригінал портрета не знайдено) (Твори, т. V, с. 136; т. X, № 152).

Січня 10.

Намалював портрет К. Шрейдерса (італійський та білий олівець; підпис і дата автора: «1858») (Твори, т. V, с. 137; т. X, № 19).

Січня 11.

Проводжав В. Кишкіна; був у К. Піунової, продиктував їй вірш В. Курочкіна «Как в наши лучшие года». Вона йому читала твори О. Кольцова та І. Крилова: «Я в восторге был от этого импровизированного литературного вечера...» (Твори, т. V, с. 137). Відношення віце-президента Академії художеств міністрові імператорського двора про те, що в Академії немає відомостей про причину покарання Шевченка, що його справу вів III відділ (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 12).

Січня 12.

За дорученням М. Щепкіна зробив візит П. Голинській. Був у К. Піунової, з якою читали «Сцены из рыцарских времен» і «Каменного гостя» О. Пушкіна. З К. Піуновою гостювали в Брилкіних і були в театрі (Твори, т. V, с. 137 — 138).

Січня 13.

Намалював портрет О. Бабкіна (оригінал не розшуканий) *. Був у віолончеліста Весловського.

* Є припущення, що на портреті поліцейського зображено О. Бабкіна. /241/

Одержав від С. Аксакова «самое любезное, самое сердечное письмо». Він повідомляє, що рукопис «Матроса» передав редактору «Русского вестника». Шевченко почав переписувати другу частину «Матроса» (Твори, т. V, с. 138; т. X, № 153, 20).

Січня 14.

Запис у «Журналі» про бажання К. Піунової перейти до іншого театру і про клопотання Шевченка через М. Щепкіна (Твори, т. V, с. 138).

Січня 15.

Написав лист директору Харківського театру про бажання К. Піунової вступити до цього театру і лист М. Щепкіну про сприяння в цій справі (Твори, т. V, с. 138).

Дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: просить приїхати до Москви погостювати, сповіщає, що малюнки Шевченка будуть розіграні в лотерею (Листи, с. 121 — 122).

Відношення міністра імператорського двора до III відділу з приводу прохання Академії художеств дозволити Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 81, ч. 6, арк. 110).

Січень (перша половина).

Записка Шевченка до П. Куліша, в якій він, надсилаючи дві пісні, просить передати їх А. Маркевичу, щоб той написав ноти (Твори, т. VI, с. 163).

Січня 16.

Переписував другу частину «Матроса», був у театрі, одержав лист від М. Щепкіна (Твори, т. V, с. 138).

Січня 17.

Почав писати лист М. Щепкіну (закінчив 18 січня). Просить допомогти К. Піуновій перейти до Харківського театру, сповіщає, що одержав листа від С. Аксакова, що Щепкін повинен скоро одержати «Неофіти»: «...тільки се така штука, що друкувать її тепер не можна...» Обіцяє приїхати до М. Щепкіна в Нікольське. Переписував «Матроса» (Твори, т. V, с. 139; т. VI, с. 163 — 164).

Довідка III відділу про те, за що Шевченка віддали в солдати, про перебування в солдатах і що після звільнення Шевченка з заслання йому заборонено жити в обох столицях (Справа № 81, ч. 6, арк. 111 — 112).

Січня 18.

У М. Брилкіна зустрівся з своїм давнім знайомим В. Погожевим (Твори, т. V, с. 139). /242/

Довідка III відділу міністрові імператорського двора про Шевченка (що він притягався у справі Кирило-Мефодіївського товариства в 1847 р., але покараний був за свої твори, спрямовані проти царя й цариці) з проханням повідомити про наслідки клопотання перед царем з приводу дозволу жити поетові в Петербурзі (Справа № 81, ч. 6, арк. 113).

Січня 19.

Був у театрі, милувався К. Піуновою в ролі Тетяни («Москаль-чарівник» І. Котляревського) (Твори, т. V, с. 139).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського: сповіщає, що одержав автопортрет Шевченка, пише про Л. Жемчужникова, характеризує його як чудову людину і здібного художника (Листи, с. 122 — 123).

Січня 20.

Проводжав Д. Ван-Путерена, Г. Кебера, К. Шрейдерса і М. Фреліха, що виїздили до Петербурга, та М. Брилкіна (їхав до Казані) (Твори, т. V, с. 139).

П. Куліш у листі до Шевченка негативно оцінює поему «Неофіти» за її антимонархічний зміст; радить закінчити «Гуса» та утриматися від друкування російських творів (Листи, с. 123 — 124).

Січня 21.

У листі до М. Лазаревського Шевченко рекомендує йому свого нижегородського друга К. Шрейдерса. Поет радить Лазаревському взяти в П. Куліша й прочитати поему «Неофіти» і передати її, переписавши, М. Щепкіну. Просить купити й передати в Нижній Новгород твори В. Шекспіра, П. Беранже та М. Курочкіна (Твори, т. VI, с. 164). Запис у «Журналі» про бенефіс К. Піунової і про намір написати про це газетну статтю: «Давали в этот вечер драму «Парижские нищие» и водевиль «Бедовая бабушка» (Твори, т. V, с. 139).

Січня 22.

Шевченка відвідав Я. Лазаревський, що був проїздом у Нижньому Новгороді, і розповів поету про Катеринославське повстання 1856 року та про пограбування селян поміщиком М. Білозерським (сусідом Лазаревських). У «Журнал» Шевченко записав пісню, складену селянами про цього поміщика-грабіжника:

«Этот филантроп-помещик так оголил своих крестьян, что они сложили про него песню, которая кончается так: /243/

А в нашого Білозера

Сивая кобила, —

Бодай же його побила

Лихая година.

А в нашого Білозера

Червоная хустка, —

Ой, не одна в селі хата

Осталася пустка.

Наивное, невинное мщение!» (Твори, т. V, с. 139).

Січня 23.

У театрі дивився оперету Г. Доніцетті «Дочка полку», яку Шевченко назвав незграбним твором, що міг сподобатися тільки Миколі І: «Покойному нашему Тормозу, надо думать, очень нравилось это топорное произведение. Да не по его ли заказу оно и родилось на свет божий? При нем, я помню, когда-то оперетка эта исполнялась с большей дисциплиной» (Твори, т. V, с. 140).

М. Костомаров у листі до Шевченка запитує про причини мовчання, висловлює думки про потребу видання книг для народу, заохочує до поетичної творчості (Листи, с. 124 — 125).

Січня 24.

Одержав листи від П. Куліша і М. Лазаревського (Твори, т. V, с. 140).

Січня 25.

Одержав від М. Костомарова листа з докором за мовчання (Твори, т. V, с. 140).

Відношення міністра імператорського двора В. Адлерберга до начальника III відділу з приводу клопотання Академії художеств у справі дозволу Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 81, ч. 6, арк. 111).

Січня 26.

Їздив на прогулянку за місто з родиною Піунових, був у селі Бор. До «Журналу» записав весільну пісню, яку співала К. Піунова (Твори, т. V, с. 140). Дата листа Шевченка до П. Куліша: просить «Неофіти» переписати і надіслати М. Щепкіну, передавши їх через Шрейдерса, повідомляє, що в нього набереться творів на дві книги, що «Іван Гус» повинен бути у Потоках (на Київщині) у В. В. Тарновського. Запитує, як надрукувати російські повісті: «У мене їх десятків коло двох набереться» (Твори, т. VI, с. 165).

Січня 27.

Був на похороні О. Улибишева (відомий біограф і критик Л. Бетховена і В. Моцарта, притягався у справі декабристів) (Твори, т. V, с. 140). /244/

Січня 28.

Познайомився з М. Болтіним, сподобалось, що той прихильно ставиться до питання про звільнення селян з кріпацтва (Твори, т. V, с. 141).

Січня 29.

Був на бенефісі артистки К. Васильєвої (Твори, т. V, с. 141).

Січня 30.

У листі до К. Піунової висловлює свої почуття до неї і бажання одружитися (Твори, т. VI, с. 166).

Лютого 1.

Одержав лист і 200 крб. грошей від М. Щепкіна, який повідомляє про свою згоду допомогти К. Піуновій влаштуватися в Харкові (Твори, т. V, с. 142).

У «Нижегородских губернских ведомостях» (с. 17 — 18) надруковано рецензію Шевченка на гру К. Піунової та інших артистів 21 січня 1858 р. Рецензію передруковано в «Московских ведомостях» (1858, № 18) (Твори, т. VI, с. 8 — 9).

Дата листа Шевченкові від П. Куліша: вдруге посилає твори Марка Вовчка, просить написати про них свої враження. Повідомляє про свій намір видати твори Шевченка; про те, що для поета зібрали гроші; несправедливо негативно висловлюється з приводу російських повістей Шевченка: «Якби в мене гроші, я б у тебе купив їх усі разом та й спалив». Сповіщає про свій від’їзд за кордон (Листи, с. 125 — 127).

Лютого 2.

Був у театрі, сподобалось виконання К. Піуновою ролі Антуанетти в драмі «Парижские нищие» Ф. Бурдіна (Твори, т. V, с. 142).

Лист міністра імператорського двора В. Адлерберга до III відділу з приводу клопотання Академії художеств про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі; вважає, що це питання може бути розв’язане за участю III відділу (Справа № 81, ч. 6, арк. 114). Повідомлення міністра імператорського двора президенту Академії художеств про те, що її клопотання з приводу дозволу жити Шевченкові у Петербурзі подано на розгляд цареві (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 10).

Лютого 3.

Гостював на іменинах Н. Пущиної, там була і К. Піунова, в присутності якої Шевченко прочитав свою статтю про її бенефіс (Твори, т. V, с. 142).

Написав лист М. Щепкіну: дякує за його лист і гроші і висловлює знову бажання приїхати до /245/ Щепкіна в Нікольське; просить допомогти К. Піуновій влаштуватися до Харківського театру, запитує про «Матроса» і «Неофітів», передає вітання С. Аксакову, М. Максимовичу, В. Рєпніній (Твори, т. VI, с. 166 — 167).

Лютого 4.

Шкодує, що немає нижегородських вистав: «Другой день нет спектаклей, бедных нижегородских спектаклей. И будто чего-то необходимого не достает» (Твори, т. V, с. 143).

Президент Академії художеств висловив своє бажання, щоб Шевченкові дозволили жити в Петербурзі і займатися живописом (Справа № 81, ч. 6, арк. 116 — 117).

Довідка III відділу з приводу клопотання Академії художеств про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі. Після викладу змісту звернення президента Академії художеств і проходження справи Шевченка дано такий висновок:

«...III отделение полагало бы возможным испросить ему разрешение проживать здесь и посещать классы Академии с тем, однако, чтобы он подвергнут был здесь строгому полицейскому надзору и чтоб начальство Академии художеств имело должное наблюдение, дабы он не обращал во зло своего таланта» (Справа № 81, ч. 6, арк. 116 — 117).

Лютого 5.

Дозвіл царя жити Шевченкові в Петербурзі з умовою, що за поетом буде встановлено суворий поліцейський нагляд (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 11).

Резолюція шефа жандармів на довідці III відділу від 4 лютого 1858 року про те, що Олександр II висловив свою згоду з пропозиціями III відділу щодо умов повернення і проживання Шевченка в Петербурзі і наказав повідомити про це міністра імператорського двора. Тут же написано: «По прибытии Шевченка в С.-Петербург призвать его ко мне» (Справа № 81, ч. 6, арк. 116 — 117).

Відношення начальника III відділу В. Долгорукова міністрові імператорського двора про те, що Шевченкові дозволяється жити в Петербурзі під суворим наглядом поліції (там же, арк. 118).

Був у Татаринова, слухав музику К. Вебера і Й. Гайдна, записав до «Журналу» пісню /246/ П. Беранже «Старый холостяк», яку прочитав Татаринов і яка дуже сподобалась Шевченкові (Твори, т. V, с. 143 — 144).

Лист В. Погожева з м. Владимира Шевченкові: пише, що був у Москві і М. Щепкін читав Шевченкову «Пустку». Передає запитання Щепкіна, коли поет зможе приїхати в Нікольське погостювати. Сповіщає, що статтю про К. Піунову відіслав до «Московских университетских ведомостей» (Листи, с. 127 — 128).

Лютого 6.

Був у інституті благородних дівиць на репетиції, обурився казарменим виглядом зали інституту. У М. Дорохової зустрівся з російським поетом-сатириком П. Шумахером і вперше побачив у нього «Колокол» О. Герцена (№ 4): «Я в первый раз сегодня увидел газету и с благоговением облобызал» (Твори, т. V, с. 145).

М. Щепкін у листі до Шевченка викладає свої думки з приводу можливості і доцільності переїзду К. Піунової до Харківського театру (Листи, с. 128 — 130).

Лютого 7.

Одержав лист від директора Харківського театру, який просить прислати умови К. Піунової і прискорити її від’їзд (Твори, т. V, с. 145).

Запит правителя канцелярії імператорського двора віце-президентові Академії художеств про місцеперебування Шевченка (ЦД1АЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 12).

Лютого 8.

Був у К. Піунової і мав розмову з приводу її переїзду до Харкова (Твори, т. V, с. 145 — 146).

Лютого 9.

Написав вірші «Доля» (вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 59), «Муза» (вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 24) і «Слава» (вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 25) (Твори, т. V, с. 146 — 148; т. II, с. 283 — 286).

Лютого 10.

Записав у щоденнику, що одержав листи від Я. Кухаренка (від 7 серпня), від І. Ускова та В. Погожева. Останній пише про зустріч у Москві з М. Щепкіним, який читав йому Шевченкову «Пустку» (Твори, т. V, с. 148 — 149).

Відношення міністра імператорського двора до президента Академії художеств з повідомленням, /247/ що Шевченкові дозволено жити в Петербурзі під суворим наглядом поліції (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 14; «Исторический вестник», 1896, июнь, с. 897). На початку листа до М. Щепкіна переписані вірші: «Доля», «Муза», «Слава». У листі просить допомогти К. Піуновій влаштуватися в Харківському театрі (Твори, т. VI, с. 167 — 170).

М. Лазаревський у листі до Шевченка повідомляє про розповсюдження Шевченкового автопортрета; пише про К. Шрейдерса, П. Овсянникова, П. Куліша; запитує, які книги вислати (Листи, с. 130 — 131). Відповідь віце-президента Академії художеств на запит правителя канцелярії імператорського двора про те, що Шевченко перебуває в Нижньому Новгороді (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 18).

Лист Шевченкові від М. Костомарова: радить поетові одружитися, сповіщає, що П. Куліш поїхав за кордон, висловлює бажання зустрітися з Шевченком у Саратові (Листи, с. 131 — 132).

Лютого 11.

Записує в «Журнал» свої думки з приводу одержаного листа від М. Щепкіна. Висловлює бажання допомогти К. Піуновій переїхати до Харкова (Твори, т. V, с. 149).

Лютого 12.

Намалював портрет А. Кадницького (італійський та білий олівець); підписі дата автора: «1858» (Твори, т. V, с. 149; т. X, № 21).

Міністр імператорського двора повідомив начальника III відділу про те, що Шевченко живе в Нижньому Новгороді (Справа № 81, ч. 6, арк. 119).

[12 лютого — 7 березня].

Намалював портрет М. Фреліха (?) (італійський та білий олівець). Авторська дата: «1858» і підпис: «Т. Шевченко» (Твори, т. X, № 22).

Лютого 13.

Відношення шефа жандармів міністру внутрішніх справ і керуючому І округом корпусу жандармів про те, що Шевченкові дозволено жити в столиці під наглядом начальства і суворим поліцейським наглядом (Справа № 81, ч. 6, арк. 120).

Лютого 14.

Закінчив переписувати другу частину «Матроса». «Переписывание — это самая несносная работа, какую я когда-либо испытывал. Она равняется солдатскому ученью». Турбується, як прийме його /248/ твір С. Аксаков, думкою якого він так дорожить (Твори, т. V, с. 149).

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Мотронівки: повідомляє про свій від’їзд за кордон, радить Шевченкові виконати малюнки з текстом, щоб їх надрукувати для розповсюдження серед народу (Листи, с. 132 — 133).

[Лютого 15].

Орієнтовна дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: радить добре обміркувати справу переїзду К. Піунової до Харкова і просить сповістити про день виїзду поета до Щепкіна в Нікольське (Твори, т. V, с. 133).

Лютого 16.

У листі до С. Аксакова сповіщає про закінчення другої частини «Прогулки», про вимогливість до себе у праці над художніми творами російською мовою: «Я дебютирую этой вещью в великорусском слове... Трудно мне одолеть великорусский язык, а одолеть его необходимо. Он у меня теперь как краски на палитре, которые я мешаю без всякой системы. Мне необходим теперь труд, необходима упорная тяжелая работа, чтобы хоть что-нибудь успеть сделать. Я десять лет потерял напрасно...» Просить передати М. Щепкіну, щоб той прочитав Аксакову «Неофіти», «Долю», «Музу» і «Славу», та вислати свої твори (Твори, т. VI, с. 170 — 171).

У листі до Я. Кухаренка повідомляє про звільнення з солдатчини, про затримку в Нижньому Новгороді, про приїзд М. Щепкіна та про свої подальші наміри. В листі переписав вірші «Доля», «Муза», «Слава» і згадав про «Неофітів», над якими він продовжує працювати (там же, с. 171 — 172).

Відіслав листи Я. Кухаренку та С. Аксакову. Був у соборі з наміром послухати хор; записує скептичне враження від церковної служби. На прохання батька К. Піунової вирішив підібрати їй для читання останню сцену «Фауста» й. Гете (Твори, т. V, с. 150).

Дата, виставлена Шевченком під повістю «Прогулка с удовольствием и не без морали» («Матрос»). Вперше повість надрукована (обидві частини) в журналі «Киевская старина», 1887, кн. 6 — 7, с. 269 — 334; кн. 8, с. 589 — 626; кн. 9, с. 55 — 89 (Твори, т. IV, с. 320, 447).

Лютого 17.

Надіслав «Фауста» К. Піуновій, якій роль /249/ Маргарита чомусь не сподобалась (Твори, т. V, с. 150).

Написав лист І. Ускову: запитує про сім’ю, скаржиться на затримку в Нижньому Новгороді і розповідає про свої плани поїхати спочатку в Нікольське до М. Щепкіна, а весною на Україну, потім за кордон (Твори, т. VI, с. 172 — 173).

Лист Шевченкові від М. Осипова: повідомляє різні чутки про умови звільнення селян з кріпацтва, запитує про обставини поетового життя в Нижньому Новгороді, сповіщає про долю Шевченкової повісті «Княгиня» (Листи, с. 134 — 135).

Лютого 18.

Шевченка відвідали земляки-медики Ф. Волконський і П. Малюга, що їхали з Києва до Іркутська. Від П. Малюги довідався, що Марко Вовчок — це псевдонім письменниці, і вирішив написати їй листа з подякою за її натхненну книгу: «Какое возвышенно прекрасное создание эта женщина. Не чета моей актрисе. Необходимо будет ей написать письмо и благодарить ее за доставленную радость чтением ее вдохновенной книги» (Твори, т. V, с. 150 — 151)

Правління Академії художеств винесло рішення прийняти до відома повідомлення міністра імператорського двора про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 15).

Лютого 19.

З Петербурга приїхав К. Шрейдерс і привіз Шевченкові фото з його автопортрета, лист від М. Лазаревського, пісні П. Беранже в перекладі В. Курочкіна.

Відбулось урочисте відкриття комітету з приводу звільнення селян з кріпацтва. Шевченка зворушила промова губернатора О. Муравйова (учасник декабристського руху) і обурила мовчанка поміщиків. «Но банда своекорыстных помещиков не отозвалась ни одним звуком на человеческое слово» (Твори, т. V, с. 151).

Лютого 20.

Подарував фото свого автопортрета М. Дороховій і просив її дістати копію промови О. Муравйова (Твори, т. V, с. 151).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського: сповіщає, що А. Толстая передала звістку про одержання дозволу жити Шевченкові в Петербурзі (під /250/ наглядом поліції) і що всі з нетерпінням чекають його приїзду. Надсилає 50 крб. (Листи, с. 136).

Лютого 21.

Почав переписувати для друку свої поезії 1846 — 1858 років (Твори, т. V, с. 151).

Дата листа Шевченкові від Я. Кухаренка: повідомляє, що список «Москалевої криниці» надіслав М. Щепкіну і той дякує. Радить Шевченкові видати свої твори, прибувши до Петербурга (Листи, с. 137 — 138).

Лютого 22.

Написав лист М. Лазаревському: повідомляє про свій намір залишити Нижній Новгород, посилає переписані вірші «Доля», «Муза» і «Слава». Просить довідатися про адресу Марка Вовчка: «Треба буде хоч письмом подяковать їй за її сердечнії, щирії «Оповідання» (Твори, т. VI, с. 173 — 177).

Лютого 23.

Шевченко в листі до М. Щепкіна сповіщає, що переслав йому свої книги й просить одержати їх по доданій квитанції. Пише про свій намір 25 лютого виїхати з Нижнього Новгорода, передає вітання С. Аксакову та М. Максимовичу (Твори, т. VI, с. 177).

Лютого 24.

Шевченко одержав лист від П. Куліша з Мотронівки. Записує в «Журнал» міркування про малюнки для народу, про свою надію бути в Академії і зайнятися гравіруванням. Переписав до «Журналу» вірш-сатиру на Миколу І «Когда он в вечность преселился» П. Лаврова (Твори, т. V, с. 152 — 153). А. Толстая в листі до Шевченка сповіщає про одержання Академією дозволу на право проживання поета в Петербурзі і відвідування Академії: «Итак, заветные мечты мои сбываются: я увижу вас скоро, наш желанный гость, Тарас Григорьевич!.. Приезжайте скорей! Не могу больше писать: руки дрожат от нетерпения и радости» (Листи, с. 138).

Лютого 25.

Одержав лист від М. Лазаревського з повідомленням про дозвіл жити в Петербурзі. Цю радісну звістку і день свого народження відзначив обідом у товаристві М. і П. Брилкіних, І. Граса, П. Лапи, П. Кудлая, А. Кадницького, М. Фреліха, Є. Климовського, М. Попова, Владимирова і Л. Товбича (Твори, т. V, с. 153).

Написав лист М. Лазаревському, в якому дякує за поздоровлення з іменинами та за звістку про /251/ дозвіл жити в Петербурзі; просить цілувати заступників Ф. і А. Толстих, обіцяє незабаром приїхати до Петербурга (Твори, т. VI, с. 177).

Лютого 26.

У товаристві Л. Товбича, Владимирова та О. Очеретникової зробив прогулянку до села Медновки, за 75 верст від Нижнього Новгорода (Твори, т. V, с. 154).

Лютого 27.

Запис у «Журналі» про знайомство з Г. Петровичем у с. Медновці: «Петрович по происхождению серб, образованный, прямой и сердечный человек, хорошо разумеющий и глубоко сочувствующий всему современному» (Твори, т. V, с. 154).

Лютого 28.

Запис у «Журналі» про повернення до Нижнього Новгорода з с. Медновки (Твори, т. V, с. 154).

Березня 1.

Запис у «Журналі»: «На имя здешнего губернатора от министра внутренних дел получена бумага о дозволении проживать мне в Петербурге, но все еще под надзором полиции» (Твори, т. V, с. 154).

Березня 2.

Одержав лист від А. Толстої, яка повідомляє про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі (Твори, т. V, с. 154).

Березня 3.

Зайшов до В. Даля і випадково побачив книгу «Детство Багрова-внука», надіслану С. Аксаковим для Шевченка «с самой лестной надписью сочинителя» (Твори, т. V, с. 155).

Березня 4.

Заходився переписувати для друку «Відьму», в якій знайшов багато розтягнутого і недоробленого (Твори, т. V, с. 155).

Березня 5.

Продовжує працювати над «Відьмою», написав лист А. Толстой (Твори, т. V, с. 155).

У листі до А. Толстої сповіщає, що губернатор одержав офіційне повідомлення про дозвіл поету жити в столиці. Дякує за піклування і висловлює своє нетерпіння скоріше зустрітися. Тепло згадує М. Щепкіна (Твори, т. VI, с. 178).

Березня 6.

Закінчив виправляти й переписувати «Відьму», переписав і трохи виправив «Лілею» та «Русалку» (написані в 1846 р. в Києві). Ходив до поліцмейстера П. Кудлая, щоб той прискорив видачу перепустки. Гостював у М. Вільде, який подарував Шевченкові кілька медальйонів (Твори, т. V, с. 155). /252/

Березня 7.

З півдня до півночі прощався з нижегородськими друзями. Останній тост виголосив у М. Дорохової за здоров’я своєї заступниці А. Толстої (Твори, т. V, с. 156).

Березня 8.

Закінчив редагувати вірш «Хустина». О 3 годині дня Шевченко залишив Нижній Новгород (Твори, т. V, с. 156).

Березня 9.

Приїхав до м. Владимира, де на поштовій станції зустрів О. Бутакова, який їхав з дружиною до Оренбурга, а потім на береги Сирдар’ї: «У меня при одном воспоминании об этой пустыне сердце холодеет...» У дорозі застудився і захворів на запалення лівого ока (Твори, т. V, с. 156).

Березня 10.

Об 11 годині вечора прибув до Москви і зупинився на ніч у готелі (Твори, т. V, с. 156).

Березня 11.

О 7 годині ранку пішов до М. Щепкіна, який жив «у старого Пимена в доме Щепотьевой». Тут Шевченко й оселився (Твори, т. V, с. 156).

Березня 12.

Шевченка відвідали лікар Д. Ван-Путерен і М. Максимович. Увечері М. Щепкін познайомив його з М. Кетчером, І. Бабстом та О. Афанасьєвим (Твори, т. V, с. 157).

Шевченко в листі до М. Лазаревського сповіщає про приїзд до Москви і затримку через хворобу. Просить передати це А. Толстой, обіцяє вислати в Петербург два малюнки (Твори, т. VI, с. 178 — 179).

Березня 13.

Шевченка відвідали А. Маркевич та М. Максимович, останній подарував «Исследование о Петре Конашевиче-Сагайдачном» (Твори, т. V, с. 157).

Березня 14.

Переписав до «Більшої книжки» відредагований вірш «Ще як були ми козаками...», написаний у перший рік заслання. Відіслав М. Лазаревському два малюнки в подарунок президенту Академії художеств. Поета відвідали лікарі Д. ВанПутерен і Д. Мін (Твори, т. II, с. 33 — 34; т. V, с. 157).

Березня 15.

Почав видужувати. М. Щепкін запросив для Шевченка співачку І. Грекову, але виконання нею українських пісень не сподобалось. «Прекрасный, свежий, сильный голос, но наши песни ей не дались, особенно женские. Отрывисто, резко, национальной экспрессии она не уловила. Скоро ли я услышу тебя, моя родная задушевная песня?» /253/

Старший син М. Щепкіна — Петро — подарував Шевченкові два «фотографические портрета апостола Александра Ивановича Герцена» (Твори, т. V, с. 158).

Записка Шевченкові від М. Максимовича, який запитує про здоров’я і надсилає «Жабомишодраківку» К. Думитрашка та свої «Псалми» для перегляду і зауважень (Листи, с. 138).

Березня 16.

Намалював портрет М. Щепкіна (італійський та білий олівець, підпис і дата автора: «1858»). Шевченка відвідали А. Маркевич, М. Максимович та лікар Д. Мін (Твори, т. V, с. 158; т. X, № 24).

М. Лазаревський у листі до Шевченка сповіщає, що А. Толстая з нетерпінням чекає його приїзду до Петербурга (Листи, с. 139).

Березня 17.

Шевченка відвідали лікарі Д. Ван-Путерен і Д. Мін. «Вечером втихомолку навестил давно не виданного друга моего, княжну Варвару Николаевну Репнину» (Твори, т. V, с. 158).

Березня 18.

Закінчив переписувати поезії за 1847 рік. Шкодує, що ні з ким порадитись, почитати свої твори. Був разом з М. Щепкіним у М. Максимовича, подарував його дружині «Весняний вечір». Відвідав школу живопису і зустрівся з А. Мокрицьким. Був у книжковому магазині Миколи Щепкіна, «где мне Якушкин подарил портрет знаменитого Николая Новикова». Увечері гостював у О. Бодянського: «Наговорились досыта о славянах вообще и о земляках в особенности...» (Твори, т. V, с. 158 — 159).

Березня 19.

Разом з М. Щепкіним, «несмотря на воду и грязь под ногами, обходили пешком по крайней мере четверть Москвы. Я не видал Кремля с 1845 года». Запис у «Журналі» вражень від огляду Москви. Зустрічі з О. Станкевич та О. Міницькою, давніми знайомими Шевченка (Твори, т. V, с. 159).

У листі до М. Лазаревського пише, що хвороба затримує в Москві, дає поради щодо своїх малюнків (які надіслав раніше), просить Лазаревського приїхати в Москву, щоб разом їхати до Петербурга (Твори, т. VI, с. 179).

Березня 20.

З 10 до 4 години оглядав Москву, милувався Кремлем: «Полюбовавшися старым красавцем Кремлем, прошел я к юному некрасавцу Спасу /254/ с целью посмотреть скульптурные работы». Заходив до О. Сапожникова, А. Мокрицького, в якого розглядав ескізи свого покійного друга В. Штернберга. Був у М. Савичева, взяв у нього літопис С. Величка, переданий для Шевченка О. Бодянським ще два роки тому.

Увечері разом з М. Щепкіним були в Станкевичів. О. Станкевич подарував Шевченкові твори Ф. Тютчева (Твори, т. V, с. 159 — 160).

Березня 21.

Разом з М. Щепкіним їздили оглядати Москву. Були в Миколи Щепкіна та в М. Кетчера. В останнього зустріли І. Бабста. Кетчер подарував Шевченкові видання своєї компанії, Бабст — свою книгу. Були в Є. Якушкіна, дружина якого подарувала обом по портрету декабриста С Волконського, в І. Забєліна: «Грешно роптать мне на судьбу, что она затормозила мой поезд в Питер. В продолжение недели я здесь встретился и познакомился с такими людьми, с какими в продолжение многих лет не удалось бы встретиться. Итак, нет худа без добра». Вечір провів у Марії Максимович, яка зачарувала його виконанням українських пісень (Твори, т. V, с. 160 — 161).

Березня 22.

Познайомився з С. Аксаковим. Читав статтю О. Герцена «Княгиня Екатерина Романовна Дашкова», вміщену в третьому номері «Полярной звезды». Вночі був у Кремлі на урочистій великодній службі, яка викликала гострий осуд: «И до которых пор продлится эта японская комедия?» (Твори, т. V, с. 161).

Березня 23.

Від артиста І. Самаріна Шевченко записав епіграму М. Щербини на журнал «Русский вестник», в якому багато патетики, але мало справжньої поезії, хоч друкуються там і визнані поети (А. Майков, А. Фет, О. Плещеев та інші) (Твори, т. V, с. 161 — 162).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: шкодує, що хвороба затримала Шевченка в Москві, повідомляє, що приїхати до Москви він не може (Листи, с. 139 — 140).

Березня 24.

Бачився з С Аксаковим та його родиною. Відвідав В. Рєпніну й С. Шумського. Був на званому обіді в Миколи Щепкіна, який «задал пир мос-/255/ковской учено-литературной знаменитости. И что это за очаровательная знаменитость! Молодая, живая, увлекающаяся, свободная!» (Гостювали I. Бабст, Б. Чичерін, М. Кетчер, Д. Мін, О. Кронеберг, О. Афанасьев, О. Станкевич, Є. Корш, М. Крузе та інші). Зустрічався у Варенцова з московськими художниками і музикантами, слухав Моцарта і Бетховена (Твори, т. V, с. 162).

Березня 25.

Обід у М. Максимовича на честь Шевченка, на якому були М. Щепкін, два брати Аксакови, О. Хомяков, О. Кошелєв з дружиною, Г. Галаган, а також М. Погодін та С. Шевирьов: «Погодин еще не так стар, как я его воображал себе. Шевырев старше и, несмотря на седенькую свою благопристойную физиономию, почтения к себе не внушает. Сладкий до тошноты старичок». Після обіду М. Максимович прочитав вірш, присвячений Шевченкові, а його дружина співала українських пісень. Був у Аксакових і в О. Кошелєва. В останнього познайомився з О. Хомяковим і з декабристом С. Волконським. У родині Аксакових співав російські пісні і своїм співом зачарував усіх присутніх. «Тарас Григорьевич спел несколько великорусских песен, и когда он пропел волжскую бурлацкую песню, то все присутствующие пришли в неописанный восторг, а Константин Сергеевич даже прослезился от умиления...» — описує М. Чалий (Твори, т. V, с. 162 — 163; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 126; «Записки історико-філологічного відділу АН УРСР», 1926, кн. VII — VIII, с. 378 — 379).

Березня 26.

О 9 годині ранку попрощався з М. Щепкіним, який поїхав у Ярославль, та з його родиною. О 2 годині залишив гостинну Москву і поїздом виїхав до Петербурга. Теплий відгук про перебування в Москві записав у цей день у своєму «Журналі»: «В Москве более всего радовало меня то, что я встретил в просвещенных москвичах самое теплое радушие лично ко мне и непритворное сочувствие к моей поэзии» (Твори, т. V, с. 163).

В. Аксакова в листі до М. Карташевської розповідає про перебування Шевченка в родині Аксакових у Москві після повернення з заслання (Відділ рукописів Інституту літератури АН СРСР, Ленінград). /256/

Березня 27.

О 8 годині вечора приїхав до Петербурга і зупинився на квартирі М. Лазаревського у будинку графа О. Уварова, набережна Мойки, № 88 (тепер № 93) (Твори, т. V, с. 163; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 205 — 206).

Дата листа Шевченкові від М. Максимовича: сповіщає про передачу «Івана Гуса», свого застольного вірша і відношення до контори журналу «Русская беседа» на видачу Шевченкові комплектів цього журналу (Листи, с. 140).

Березня 28.

Оглядав Петербург, одержав лист від М. Максимовича, переданий через Г. Галагана з Москви, та «Івана Гуса». Гостював у С. Артемовського. Відбулася щиро радісна зустріч з А. та Ф. Толстими: «Сердечнее и радостнее не встречал меня никто и я никого, как встретились мы с моей святой заступницей и с графом Федором Петровичем. Эта встреча была задушевнее всякой родственной встречи».

Вечір провів у В. Білозерського в товаристві поляків-революціонерів З. Сераковського, Я. Станевича та А. Сови: «Радостная, веселая встреча. После сердечных речей и милых родных песен мы расстались» (Твори, т. V, с. 163 — 164).

Березня 29.

Явка Шевченка до управителя канцелярії обер-поліцмейстера І. Мокрицького. «Он принял меня полуофициально, полуфамильярно. Старое знакомство сказалось в скобках. В заключение он мне посоветовал сбрить бороду, чтобы не произвести неприятного впечатления на его патрона графа Шувалова, к которому я должен явиться как главному моему надзирателю».

Разом з М. Лазаревським був у В. Лазаревського. Увечері — в цирку-театрі на лекції з геології професора В. Роде: «Лекция мироздания прекрасна» (Твори, т. V, с. 164).

Березня 30.

Сфотографувався в кожусі і шапці для М. Дорохової. Був у художника М. Лаврова і довідався про смерть художника П. Петровського. Ввечері у Толстих — знайомство з присутніми на вечорі: «Они приветствовали меня, как давно ожиданного и дорогого гостя. Спасибо им. Боюся, как бы мне не сделаться модной фигурой в Питере» (Твори, т. V, с. 165). /257/

Березня 31.

З художником О. Лукашевичем оглядав Ермітаж, нове приміщення якого не сподобалось: «Блеск и роскошь, а изящества мало. И в этом великолепном храме искусств сильно напечаталась тяжелая казарменная лапа неудобозабываемого дрессированного медведя» (Миколи І. — Автори). Зустрівся з Л. Дзюбіним. Вечір провів у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 165).

Квітня 1.

Гостював у В. Білозерського, був у А. Толстої. «После обеда получил записку от графини Настасьи Ивановны и вечером отправился к ней. Никакой экстренности. Ей просто хотелось меня видеть. Доброе создание!» Разом з Сошальським відвідав М. Кржисевич (Твори, т. V, с. 165).

Квітня 2.

Разом з Сошальським були в Ю. Смирнової та у Е. Градовича. Увечері в цирку-театрі дивився «Бронзового коня» Даніеля-Франсуа Обера, сподобалась гра артистів И. Петрова та С. Гулака-Артемовського (Твори, т. V, с. 166).

Квітня 3.

Переписав до «Журналу» вірш «Навуходоносор» (з Беранже у перекладі В. Курочкіна). До поета завітали Д. Каменецький, З. Сераковський, П. Круневич та Л. Дзюбін. З ними був у В. Бенедиктова: «Встретил он меня непритворно радостно, и после разнородных разговоров он по моей просьбе прочитал нам некоторые места из «Собачьего пира» (Барбье), и теперь только я уверился, что этот великолепный перевод принадлежит действительно Бенедиктову». Бачився з О. Ельканом (Твори, т. V, с. 167).

Квітня 4.

Д. Каменецький передав Шевченкові його твори, переписані П. Кулішем. Збирається їх видати: «Но как мне приступить к цензуре?» — запитує сам себе поет. Зустрівся з Л. Дзюбіним, вечір провів у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 167 — 168).

Квітня 5.

Написав лист М. Максимовичу, в якому сповіщає, що надісланий ним рукопис «Івана Гуса» одержав, правда, не весь, просить розшукати другу частину. До листа додав вірш «Полякам» («Ще як були ми козаками...»). Вечір провів у Г. Галагана (Твори, т. V, с. 168; т. VI, с. 179 — 180).

Квітня 6.

Явка Шевченка до обер-поліцмейстера П. Шувалова. /258/

Познайомився з дружиною І. Мокрицького і відвідав виставку в Академії художеств: «Пейзажи преимущественно перед другими родами живописи мне бросились в глаза. Калам имеет сильное влияние на пейзажистов. Самого Калама две вещи не первого достоинства».

Вечір провів у А. Толстої, де слухав гру композитора А. Контського і познайомився з поетом М. Щербиною (Твори, т. V, с. 168).

Квітня 7.

Відвідав художника І. Соколова (Твори, т. V, с. 168).

Квітня 8.

Відвідав В. Лазаревського, гостював у С. Артемовського, разом з яким заходив до генерала І. Корбе. Увечері був у П. Круневича — товариша по засланню, «...между многими поляками встретил у него и людей русских, между которыми и две знаменитости: графа Толстого, автора солдатской севастопольской песни *, и защитника Севастополя генерала Хрулева» (Твори, т. V, с. 168 — 169).

* Автором пісні вважають Льва Миколайовича Толстого, але він у цей час був у Москві. Шевченко, очевидно, зустрівся з Миколою Миколайовичем, братом Л. М. Толстого, або з М. С. Толстим (теж письменником).

Квітня 10.

Відвідав Б. Безобразова, М. Рамазанова та Г. Михайлова. «Хотел пройти на выставку, да не удалось. Царь помешал». У цирку-театрі дивився «Москаля-чарівника», захоплений грою С. Артемовського (Твори, т. V, с. 169).

Квітня 11.

Записка Шевченкові від Е. Желіговського: запрошує прийти на чай та послухати й оцінити його поему (Листи, с. 140 — 141).

Доручив управителю друкарні П. Куліша Д. Каменецькому клопотатися перед цензурою про дозвіл на видання творів під назвою «Поезія Т. Шевченка». Відвідав артиста Й. Петрова, С. Артемовського, І. Корбе. Увечері у В. Білозерського слухав твори Е. Желіговського (Сови) і сперечався з З. Сераковським про поезію М. Некрасова (Твори, т. V, с. 169).

Квітня 12.

Разом з С Артемовським та М. Лазаревським оглядав виставку в Академії художеств.

Обід у Толстих на честь повернення Шевченка з заслання. Ф. Толстой, М. Старов, М. Щербина, /259/ А. Толстая виголосили промови. Шевченка зворушила така увага: «Мне было и приятно, и вместе неловко. Я не чаял себе такой великой чести».

Із Сошальським був у М. Кржисевич (Твори, т. V, с. 169 — 170; Юнге Е. Воспоминания, с. 164 — 165; Штакеншнейдер Е. А. Дневник и записки. М. — Л., «Academia», 1934, с. 200).

Квітня 13.

Відвідали разом з С. Артемовським М. Старова, а потім М. Остроградського: «Великий математик принял меня с распростертыми объятиями, как земляка и как надолго отлучившегося куда-то своего семьянина. Спасибо ему». Гостював у С. Артемовського. Вечір провів у А. Толстої, де слухав вірші Ю. Жадовської (Твори, т. V, с. 170).

Квітня 14.

С. Артемовський познайомив Шевченка з В. Енгельгардтом: «Многое и многое пошевелилось в душе моей при встрече с сыном моего бывшего помещика». Г. Галаган увечері познайомив поета «с черниговскими землячками, с Карташевскими» (Твори, т. V, с. 170).

С. Аксаков у листі висловлює Шевченкові подяку за його фотопортрет, одержаний від М. Щепкіна, і повідомляє, що першу частину повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» він передав М. Максимовичу, пише про свою приязнь до поета: «Я так вас полюбил, что, вероятно, буду чувствовать иногда потребность поговорить с вами хоть на бумаге» (Листи, с. 141).

Квітня 15.

Явка Шевченка до шефа жандармів В. Долгорукова: «Выслушал приличное случаю, но вежливое наставление, и тем кончилась аудиенция». Вечір провів у Т. Тупиці, де познайомився з С. Громекою (Твори, т. V, с. 170).

Власноручна записка шефа жандармів В. Долгорукова про попередження, яке він зробив Шевченку з приводу його поведінки: «Ко мне явился Шевченко, которому я дал относительно поведения его здесь надлежащие наставления и твердо обещал, что он не избегнет подобной участи, если снова совратится с пути истинного.

Шевченко живет в доме гр. Уварова, в Б. Морской, у сов. губ. правления Лазаревского, который /260/ заведует делами графа. Иметь это в виду. 15 апреля» (Справа № 81, ч. 6, арк. 121).

Квітня 16.

На прохання Г. Галагана записав йому свій вірш «Весняний вечір».

Увечері Л. Мей надіслав Шевченкові російський переклад цього твору. Г. Галаган записав до «Журналу» Шевченка вірш О. Хомякова «Тебя избрал на брань святую». С. Артемовський познайомив Шевченка з генералом Криловим, який «оказался далеко не симпатичным» (Твори, т. V, с. 170 — 171).

Квітня 17.

М. Старов надіслав Шевченкові вітальне слово, виголошене на обіді в Толстих 12 квітня (див. запис). Текст його Шевченко заніс у свій «Журнал». В. Білозерський познайомив Шевченка з К. Кавеліним та з трьома братами Жемчужниковими. В цирку-театрі слухав оперу М. Глінки «Іван Сусанін» і записав про неї свій відгук: «Гениальное произведение! Бессмертный М. И. Глинка!» (Твори, т. V, с. 172).

Квітня 18.

Одержав лист від С. Аксакова, працював над «Лунатикою» (не розшуканий досі твір Шевченка). Ввечері з Сошальським гостювали в І. Грінберг, де були поет В. Бенедиктов, композитор О. Даргомижський та архітектор Р. Кузьмін. Записав враження про музику і спів О. Даргомижського (Твори, т. V, с. 172).

Квітня 19.

Записка Шевченкові від А. Толстої, яка запросила його до себе, маючи намір познайомити з декабристом В. Штейнгелем (Листи, с. 142).

Гостював у Сошальського, де познайомився з адміралом А. Голеніщевим. Вечір у Г. Галагана (Твори, т. V, с. 173).

Квітня 20.

Обідав у К. Кавеліна, познайомився з О. Галаховим, «составителем русской хрестоматии» (Твори, т. V, с. 173).

Квітня 21.

Оглядав місто, ввечері був у театрі: «Спектакль вообще был хорош, а увертюра „Вильгельма Телля“ очаровательна». Захоплений грою С. Гулака-Артемовського. З театру зайшов до В. Білозерського і там застав К. Кавеліна: «С разговора о минувшей и будущей судьбе славян мы перешли к психологии и философии. И просидели до трех /261/ часов утра. Школьничество, но очаровательное школьничество» (Твори, т. V, с. 173).

Записка Шевченкові від В. Білозерського, який запрошує поета до себе на зустріч із К. Кавеліним (Листи, с. 142).

Квітня 22.

Разом з С. Артемовським оглядали місто і з ним же гостювали у М. Мокрицької (Твори, т. V, с. 173).

Квітня 23.

З С Артемовським читали «Космос» Гумбольдта (Твори, т. V, с. 173 — 174).

Квітня 24.

Оглядав виставку в Академії, де зустрівся з художниками М. Зембулатовим та П. Бориспольцем. Зайшли до М. Зембулатова і провели час за спогадами. З М. Лазаревським ввечері гостювали у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 174).

Квітня 25.

Був у художника А. Мокрицького, професора Петербурзького університету М. Сухомлинова, скульптора П. Клодта і на виставці в Академії, де зустрів Л. Жемчужникова та С Артемовського. Разом з С. Артемовським їздили шукати дачу. Вечір провели у М. Петрова за розмовами про розкріпачення селян (Твори, т. V, с. 174).

Дата листа Шевченка до С. Аксакова: сповіщає про радісні зустрічі з земляками в Петербурзі, передає враження від огляду виставки в Академії. Повідомляє, що поліція заборонила йому виїзд з Петербурга: «Меня обязали не оставлять Питера в продолжение года. Трагедия перешла в комедию». Просить написати зауваження про «Матроса», висловлює захоплення віршем I. Аксакова «На новый год» (Твори, т. VI, с. 181 — 182).

Квітня 26.

Гостював у Сошальського, де познайомився з братами Василем та Миколою Курочкіними: «Поэт Курочкин много обещает в будущем. Дай бог, чтобы сбылись мои надежды» (Твори, т. V, с. 174).

Квітня 28.

Сошальський подарував Шевченкові стінного годинника, а В. Лазаревський термометр — необхідні речі для гравірування (Твори, т. V, с. 175).

Міністерство внутрішніх справ надіслало до III відділу донесення начальника Нижегородської губернії про перебування Шевченка в Нижньому Новгороді і виїзд його (Справа № 81, ч. 6, арк. 123). /262/

Квітня 29.

Подарував Л. Дзюбіну рукопис послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...» з написом «На память 1 мая» (Твори, т. V, с. 175).

Квітня 30.

Разом з С. Артемовським оглядали в Казанському соборі картину К. Брюллова, а в Літньому саду — пам’ятник І. Крилову. Пам’ятник не сподобався: «Жалкий барон Клодт! Вместо величественного старца он посадил лакея в нанковом сюртуке с азбукой и указкою в руках... Бедный барон! Оскорбил ты великого поэта...» Прогулянка до біржі й огляд постійної виставки малярських творів. Увечері був у В. Білозерського і П. Круневича (Твори, т. V, с. 175).

III відділ повернув Міністерству внутрішніх справ донесення начальника Нижегородської губернії з приводу виїзду Шевченка з Нижнього Новгорода до Петербурга (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422).

Не раніше квітня 1858 року — 1860 рік.

Малюнок Шевченка «Верби на Смоленському кладовищі». Оригінал не знайдено (Твори, т. X, № 156).

Травня 1.

З С. Артемовським оглядали виставку в Академії. Вечір провели у В. Білозерського (Твори, т. V, с. 175 — 176).

Травня 2.

З С. Артемовським оглядали Ермітаж і картинну галерею. Захоплений скульптурою Танеріні і виставкою живих квітів. Зустрівся з старими друзями І. Масловим та С. Уваровим (Твори, т. V, с. 176).

Травня 3.

Оглядав Ермітаж, де познайомився з відомим гравером Ф. Іорданом: «Он слышал о моем намерении заняться акватинтой и предложил мне свои услуги в этом новом для меня деле». Обрав собі для гравірування ескіз Мурільйо. Милувався виставкою живих квітів. Вечір провів у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 176 — 177).

Травня 4.

Був у Ф. Іордана, який познайомив його з новими прийомами гравірування: «Какой обязательный, милый человек, и художник, и, вдобавок, живой человек, что между граверами большая редкость». Відвідав давніх знайомих Уварових та М. Петрова. Вечір і ніч провели з С. Артемовським у родині А. Толстої (Твори, т. V, с. 177).

Травня 5.

Оглядав Ермітаж, зустрівся з учнями К. Брюл-/263/лова — художниками Г. Михайловим та О. Лукашевичем, які розповіли про останні роки життя К. Брюллова (Твори, т. V, с. 177).

Травня 6.

З С Артемовським гостювали в М. Кржисевич. Були у В. Юзефовича («Новый знакомый, несмотря на приветливость, мне не понравился, быть может, потому, что он родной брат предателя — киевского Юзефовича») та в Степанових. Відвідав М. Сухомлинова, де зустрів «старого знакомого и земляка академика Никитенка» (Твори, т. V, с. 177 — 178).

Травня 7.

Гостював у С. Артемовського, слухав його дуети з своїм учнем. Відвідали з С. Артемовським художника І. Соколова, в якого «полюбовались рисованными нашими земляками и землячками» (Твори, т. V, с. 178).

Травня 8.

Написав лист М. Брилкіну. Шевченка відвідали М. Курочкін та К. Вільбоа (композитор) (Твори, т. V, с. 178).

Травня 9.

Відвідав М. Старова. Гуляв по місту. «Вечером были с Семеном у миленькой Гринберг. Она много и прекрасно пела» (Твори, т. V, с. 179).

Травня 10.

Працював у Ермітажі, проводжав за кордон М. Сухомлинова, був у М. Петрова (Твори, т. V, с. 179).

Не раніше 10 травня.

Намалював:

фрагмент з офорта Рембрандта «Смерть Марії» — «Священик» (туш, перо);

«Читець» — фрагмент до вищезгаданого офорта (туш, перо);

«Лікар» — фрагмент до офорта Рембрандта «Смерть Марії» (туш, перо) (Твори, т. X, № 68, 70, 72).

Травня 11.

Працював у Ермітажі. З Е. Желіговським (Совою) гостювали у В. Білозерського. З С. Артемовським були у Толстих на музикальному вечорі (Твори, т. V, с. 179).

Травня 12.

Проводжав на Україну Г. Галагана. Відвідав А. Толстую, яка обіцяла сприяти влаштуванню постійної квартири в Академії. Заходив до художника М. Микешина та С. Глебовського. На запрошення К. Троцини обідав у Дюссо, де були П. Лапа, Є. Бабкін та М. Макаров (Твори, т. V, с. 179). /264/

Шевченко подарував К. Троцині автограф вірша «Огні горять, музика грає...» (1Л1ІЛ АН УРСР, ф. 1, № 31/64).

Травня 13.

Замовив мідну дошку для гравірування. Ввечері був у Е. Желіговського, який записав до «Журналу» вірш польською мовою «До брата Тараса Шевченка», а Д. Каменецький — українську пісню «Забіліли сніги» (Твори, т. V, с. 179 — 181).

Травня 14.

Гостював у Толстих, де зустрівся з М. Щепкіним. Про зустрічі письменників у сім’ї Ф. Толстого згадує С. Єлпатьєвський: «В его доме собирались многие из крупных представителей тогдашнего литературного общества. Бывал молодой офицер, только что возвратившийся из-под Севастополя, Лев Толстой. Истинным другом дома был Костомаров, интимным человеком в семье сделался потом Шевченко».

Гуртом поїхали до А. Голеніщева, де Шевченко познайомився з декабристом В. Штейнгелем (Твори, т. V, с. 181; Елпатьевский С. Я. Воспоминания за пятьдесят лет. [Л.], «Прибой», 1929, с. 289).

Травня 15.

Працював у Ермітажі (Твори, т. V, с. 181).

Травня 15 — 18.

Орієнтовна дата записки Шевченка художнику Г. Честахівському, якого він запрошує до М. Лазаревського на побачення з М. Щепкіним (Твори, т. VI, с. 182).

Травня 16.

Невдалі візити до М. Щепкіна, М. Курочкіна та В. Енгельгардта. Ввечері слухав співи І. Грінберг з Сошальським та С. Артемовським (Твори, т. V, с. 181).

Травня 17.

Зустрівся з М. Щепкіним і разом з ним гостював у К. Кавеліна (Твори, т. V, с. 182).

Травня 18.

Був на іменинах в О. Артемовської. З М. Лазаревським зайшли до Толстих і там застали М. Щепкіна. На прохання А. Толстої